Гамма-спалахи (GRB) — це справжні важковаговики серед космічних феєрверків: короткі, надпотужні спалахи високоенергетичного світла, які зазвичай тривають лише секунди або хвилини. Вони настільки швидкоплинні, що зловити один «на гарячому» зазвичай — велика космічна удача. Але 2 липня 2025 року цей сценарій зламався. Гамма-райд телескоп NASA Fermi зафіксував GRB, який просто відмовився згасати: спалахував повторними імпульсами понад сім годин поспіль. Подія, що отримала назву GRB 250702B, одразу побила всі рекорди тривалості. Вона перевернула давні уявлення про те, як астрономи класифікують і пояснюють такі екстремальні вибухи. Після цього почалася глобальна гонитва за розгадкою того, що могло живити спалах, настільки впертий, яскравий і довготривалий. Полювання на космічний сигнал Fermi першим зафіксував гамма-проміння, тоді як рентгенівські телескопи швидко уточнили місце на небі, що дозволило запустити глобальну кампанію спостережень. Інфрачервоні дані з Дуже Великого Телескопа ESO (VLT) дали критично важливу підказку: джерело розташоване в галактиці за межами Чумацького Шляху. Переконавшись у позагалактичному походженні, астрономи почали стежити за згасанням післясвітіння — довготривалої емісії, що залишається після початкового вибуху. Як ловлять гамма-спалахи Аспірант Університету Північної Кароліни Джонатан Карні очолив одну з найамбітніших кампаній спостереження із Землі. Його команда задіяла три провідні світові обсерваторії:— 4-метровий телескоп NSF Віктора М. Бланко в Чилі,— два 8,1-метрові телескопи International Gemini Observatory на Гаваях і в Чилі. Спостереження розпочалися приблизно через 15 годин після спалаху, тривали 18 днів і дозволили отримати детальну світлову криву в інфрачервоному та оптичному діапазонах. «Можливість швидко зорієнтувати телескопи Blanco та Gemini — критична для подій, що тривають секунди або хвилини», — зазначив Карні. «Без цього ми були б значно обмежені у розумінні далеких і динамічних явищ нічного неба». GRB 250702B, прихований космічним пилом Інструменти NEWFIRM і DECam на телескопі Blanco, разом із спектрографами GMOS на Gemini, показали проблему: об’єкт сильно заслонений пилом. Потемніння частково зумовлене пилом у нашій галактиці, але основна «завіса» — у самій галактиці-хості. Telескоп Gemini North витратив майже дві години глибокої експозиції, щоб видобути слабкий сигнал від хост-галактики крізь пилові смуги. Саме ця пилова завіса пояснює, чому післясвітіння не було видно у звичайних оптичних фільтрах, зате добре проявлялося в інфрачервоному діапазоні. Сфокусований космічний джет Щоб розгадати фізику рекордного спалаху, команда Карні використала також спостереження телескопа Keck I, відкриті дані VLT і телескопа Hubble, а також рентгенівські та радіоспостереження. Аналіз багатохвильового набору даних указує на знайомий двигун із небаченою потужністю: вузький релятивістський джет, тобто матеріал, розігнаний майже до швидкості світла, що врізається в щільне середовище. Форма та еволюція післясвітіння відповідають сценарію, де джет залишається яскравим, пробиваючись крізь газ і пил, перетворюючи кінетичну енергію на тривале світіння. Галактика-хост виявилася незвично масивною для місця виникнення GRB. Лінія зору проходить крізь щільну пилову смугу — рідкісна підказка про середовище, що оточувало джерело вибуху. Унікальний гамма-спалах Із моменту відкриття GRB у 1973 році астрономи зафіксували приблизно 15 000 таких подій. Лише деякі за тривалістю наближаються до GRB 250702B. Подібні «аномально довгі» спалахи зазвичай пов’язані з екстремальними сценаріями:— колапсом блакитного надгіганта,— приливним руйнуванням зорі чорним дірою (TDE),— вивільненням енергії новонародженого магнетара. GRB 250702B не вписується в жоден із цих шаблонів. Він належить до ультрадовгого «хвоста» розподілу тривалостей. Проте його післясвітіння більш схоже на джет, ніж у відомих TDE, і водночас сильніше приховане пилом, ніж типові вибухи масивних зір. Можливі джерела GRB 250702B На цей момент дані допускають кілька захопливих сценаріїв: Незвичний колапс зорі.Всередині зорі, позбавленої водню, формується чорна діра, яка запускає довгоживучий джет. Мікроприливне руйнування (micro-TDE).Під час близького проходження компактного об’єкта руйнується планета, бурий карлик або мала зоря, що запускає яскравий джет. Чорна діра проміжної маси.Об’єкт масою між ~10² і 10⁵ мас Сонця розриває зорю й створює релятивістський джет.Якщо це підтвердиться, це буде перше пряме свідчення подібного джета від такої чорної діри. Чому GRB 250702B такий важливий Ультрадовгі GRB — це випробування для астрофізичних моделей. Вони змушують теорії пояснювати роботу джетів не секунди, а години. Пил уздовж лінії зору нагадує, що багато подій залишаються непоміченими, якщо не вести інфрачервоні та тривалі спостереження. А незвично масивна галактика-хост розширює уявлення про місця народження таких потужних джетів. Також залишається глобальне питання: чи всі GRB — прояви одного явища, чи кількох різних механізмів, що дають подібні спостережувані сигнатури? GRB 250702B кидає новий виклик існуючим моделям і встановлює еталон, який має пояснити будь-яка майбутня теорія. Питання залишаються відкритими Спостереження тривають. Пізнє інфрачервоне зображення може виявити слід наднової. Глибокі радіоспостереження дозволять простежити, як джет втрачає енергію. Спектроскопія допоможе точніше визначити відстань, склад хост-галактики та вплив пилу й газу. Нові швидкі інфрачервоні спостереження можуть показати родинні події в цій ультрадовгій групі. «У цій роботі ми займаємося справжньою космічною археологією — відтворюємо подію, що сталася мільярди світлових років від нас», — сказав Карні. «Відкриття таких космічних загадок нагадує, як багато ми ще не знаємо про найекстремальніші явища у Всесвіті. І спонукає уявляти, що ще може там відбуватися». Дослідження опубліковане в журналі Astrophysical Journal Letters.

Google Photos почав поширювати оновлення відеоредактора для Android та iOS, яке розширює можливості створення відеодобірок. Оновлення включає готові шаблони, покращений вибір музики, інструменти для додавання тексту та більш гнучку роботу з окремими кліпами. На Android з’явилася функція шаблонів для відеодобірок: користувачі можуть вибрати пресет із заздалегідь синхронізованими музичними бітами, текстом та переходами, завантажити свої фото й відео, а сервіс автоматично сформує готове відео. Шаблони доступні через розділ «Створити → Відеодобірка», а їхній список згодом буде розширюватися. Інтерфейс редактора переробили на обох платформах: тепер він використовує єдиний часовий графік для монтажу кількох кліпів і адаптивну робочу область, що спрощує навігацію. Усі основні інструменти зібрані в одному вікні. Бібліотека саундтреків стала зручнішою — підібрати музику для відео тепер можна швидше. На Android також додали можливість накладати текстові написи з вибором шрифту, кольору та тла. Крім того, оновлений редактор став стандартним інструментом для обробки окремих відео: користувачі можуть обрізати кліп, додавати музику й текст безпосередньо у відео. Усі функції вже доступні або поступово впроваджуються в Google Photos на Android та iOS.

У той час, як світова увага була прикута до величних хвостів міжзоряних гостей, таких як недавня комета 3I/ATLAS з її звичайним та рідкісним антихвостом, мало хто замислюється, що подібну, хоча й менш помітну, особливість має й наша власна планета. Це не ексклюзивна риса комет чи навіть найближчого до Сонця Меркурія, який, як відомо, має яскравий, помаранчево-світний хвіст. Хвіст Меркурія утворюється завдяки радіаційному тиску Сонця, що виштовхує атоми натрію з його надзвичайно тонкої атмосфери, змушуючи їх витягуватися у довге, ледь помітне світіння. Але якщо Меркурій має хвіст, то чи має його і Земля? Коротка відповідь — так, і цей магнітний хвіст простягається щонайменше на 2 мільйони кілометрів у космос позаду нашої планети на її нічному боці, пише T4. На відміну від натрієвого хвоста Меркурія, хвіст Землі є плазмовим і виникає завдяки унікальному захисному полю планети. Ядро Землі, що обертається, створює власне магнітне поле, генеруючи геодинамічні процеси, що діють як гігантський магніт із північним та південним полюсами. Цей регіон, оточений магнітним полем, відомий як магнітосфера, і він відіграє вирішальну роль у захисті планети від сонячного вітру — безперервного потоку електрично заряджених частинок, що вилітають із Сонця. Саме магнітосфера захоплює цей електрично заряджений газ, відомий як плазма. Взаємодія між сонячним вітром і магнітосферою Землі не лише захищає нас, але й спотворює форму магнітного поля, подібно до того, як опір повітря впливає на краплю дощу, що падає, надаючи їй форми сльози. З денного боку магнітосфера стискається, утворюючи “голову”, а з нічного боку вона розтягується далеко в космос, формуючи плазмовий хвіст — або, точніше, магнітохвіст. Плазмовий хвіст Землі, знятий за допомогою камери NASA для дослідження магнітопаузи до Aurora Global Exploration (IMAGE). Автор зображення: NASA та наукова команда IMAGE. Захоплена магнітосферою плазма перетягується в цю розтягнуту нічну область. Вважається, що цей хвіст являє собою зворотний потік плазми, де вона вимушена текти всередині структури. Хоча точний розмір і форма цієї структури постійно змінюються, залежно від примх сонячного вітру, за деякими оцінками, він може розтягуватися до 1000 разів більше радіуса Землі. Хоча магнітохвіст є, як правило, постійною ознакою, його може деформувати активність Сонця. Наприклад, сильні викиди корональної маси можуть настільки вплинути на швидкість сонячного вітру, що магнітосфера Землі тимчасово перетворюється з характерної “сльози” на так звані альвенівські “крила”. Попри десятиліття досліджень за допомогою численних космічних апаратів, магнітний хвіст залишається недостатньо вивченим, головним чином через його колосальні розміри — щонайменше два мільйони кілометрів, що робить повне розкриття його таємниць викликом для одного космічного апарату. Зображення повного вигляду плазмового хвоста Землі, отримане за допомогою камери NASA IMAGE, ілюструє цю грандіозну структуру, яка не лише є наслідком захисного механізму нашої планети, але й є важливим елементом динамічної системи взаємодії Землі з навколишнім космічним середовищем. Останні новини: Вчені нарешті дізналися, що стало причиною вимирання найменшого виду людиниThe post Земля має хвіст, який простягається щонайменше на 2 мільйони кілометрів first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Єдиний корінний комах Антарктиди вже ковтає мікропластик: нове дослідження б’є на сполох Міжнародна група науковців, очолювана дослідниками Університету Кентуккі, виявила тривожний факт: навіть у найвіддаленіших куточках планети, зокрема в Антарктиді, місцеві комахи вже проковтують мікропластик. Це перше дослідження, яке зафіксувало частинки пластику всередині диких антарктичних мошок та оцінило його вплив на їхній організм. Результати опубліковані в журналі Science of the Total Environment. Як документальний фільм привів до наукового відкриття Керівник дослідження Джек Девлін розповів, що ідея вивчення мікропластику в антарктичних комах виникла у нього в 2020 році, коли він ще був аспірантом. «Той фільм про пластикове забруднення буквально перевернув моє уявлення про масштаби проблеми. Я подумав: якщо пластик знаходять всюди, то чи справді Антарктида залишається винятком?» — згадує Девлін. Маленька мошка-екстремал і її роль в екосистемі Belgica antarctica — єдина комаха, що є справді корінною для Антарктиди. Це крихітна безкровна мошка завдовжки з рисове зернятко. Її личинки живуть у вологих ділянках моху та водоростей уздовж Антарктичного півострова, де їх щільність може досягати 40 тисяч на квадратний метр. Ці організми відіграють ключову роль у переробці органічних решток та кругообігу поживних речовин у ґрунті. «Це справжні поліекстремофіли — вони виживають у холоді, засоленні, різких коливаннях температури та потужному УФ-випромінюванні», — пояснює Девлін. Але питання в іншому: чи допомагає ця витривалість протистояти новій загрозі — мікропластику? Досліди показали приховану шкоду Команді вдалося протестувати личинок у контрольованих умовах з різними концентраціями мікропластику. На перший погляд мошки не зазнали значної шкоди — їхня виживаність і базовий метаболізм не змінилися. Однак детальніший аналіз виявив наслідки: у личинок, що контактували з більшою кількістю мікропластику, зменшилися запаси жиру. Рівень білків і вуглеводів при цьому залишився стабільним. Науковці припускають, що короткий термін експозиції — лише 10 днів — міг не дати повної картини. В Антарктиді реалізувати довготривалі експерименти технічно складно, тому питання про наслідки тривалого впливу залишається відкритим. Пошук пластику в диких комах У 2023 році команда провела експедицію вздовж західного узбережжя Антарктичного півострова, щоб з’ясувати, чи вже ковтають мікропластик личинки у природному середовищі. Комах зібрали на 13 островах у 20 різних точках. Для аналізу використовували передові візуалізаційні технології, здатні розпізнавати частинки розміром усього 4 мікрометри. Із 40 досліджених личинок у двох знайшли мікропластикові фрагменти. Здавалося б, це небагато, але, за словами Девліна, це ознака початку тривожного процесу: «Антарктида поки що має низький рівень пластикового забруднення, і це добрий знак. Але тепер ми точно знаємо, що мікропластик уже проник у ґрунтову екосистему. На високих концентраціях він впливає на енергетичний баланс комах». Що це означає для екосистеми Антарктиди Belgica antarctica не має наземних хижаків, тому пластикові частинки навряд чи передаються далі харчовим ланцюгом. Але небезпека полягає в іншому: личинки живуть до двох років. Тривале поглинання мікропластику, поєднане з теплішанням і висиханням середовища, може створити для них критичний рівень стресу. Науковці наголошують, що Антарктида — один із останніх регіонів планети, де рівень пластикового забруднення залишається мінімальним. Однак навіть тут людський слід стає дедалі помітнішим.

Надходження Apple на ринок складаних смартфонів обіцяє стати справжнім сейсмічним зрушенням для цієї нішевої, але швидко зростаючої категорії пристроїв. Згідно з останніми прогнозами IDC, дебют майбутнього iPhone Fold у 2026 році не лише стимулюватиме значне зростання світових поставок, але й миттєво забезпечить Apple домінування в сегменті за прибутковістю. Очікується, що за перший рік своєї присутності на ринку, де наразі домінують Samsung та Google, iPhone Fold захопить понад 22% частки ринку за обсягом поставок та вражаючі 34% загальної вартості ринку складаних пристроїв. Цей значний відрив у доході пояснюється очікуваною високою початковою ціною в 2400 доларів за пристрій, пише T4. Аналітики IDC, зокрема Франсіско Херонімо, віцепрезидент з питань клієнтських пристроїв, наголошують, що запуск першого складаного iPhone стане поворотним моментом для сегмента. Історично склалося, що Apple виступає каталізатором для масового впровадження нових технологічних категорій, і очікується, що її вхід на цей ринок значно підвищить обізнаність споживачів і викличе інтерес, який виведе складані смартфони з нішевого сегмента. Хоча ці пристрої, ймовірно, залишатимуться менші за обсягом порівняно зі стандартними смартфонами, вони стануть критично важливим чинником зростання вартості для більшості постачальників, оскільки середня ціна продажу складаних пристроїв прогнозується втричі вищою, ніж у звичайних смартфонів. Загальний ринок складаних смартфонів завдяки появі Apple, а також запуску Samsung Galaxy Z Trifold у січні 2026 року, за прогнозами, зросте на 30% у 2026 році. За попередніми чутками, Apple планує представити iPhone Fold восени 2026 року разом із моделями iPhone 18 Pro. Передбачається, що пристрій матиме дизайн, схожий на книгу, який складається горизонтально, розкриваючись у більший дисплей, розміром приблизно з iPad mini. У складеному вигляді його розмір становитиме близько 5,5 дюймів, але він розкладатиметься до приблизно 7,8 дюймів. Apple, схоже, приділяє особливу увагу усуненню типової для складаних пристроїв проблеми згину, працюючи над посиленим шарніром, щоб зробити свій iPhone Fold одним із перших складаних пристроїв без видимої складки. Це технічне вдосконалення, разом із репутацією бренду та високою ціною, є ключовими елементами, що забезпечують прогнозований значний відсоток доходу. Цікаво знати: Користувачі обрали головну характеристику сучасного смартфонаThe post Майбутній iPhone Fold стане “королем” складаних пристроїв менше ніж за рік: ось чому first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

У США відкликають три моделі кросоверів Volkswagen: власникам рекомендують тимчасово не користуватися автомобілями. Volkswagen оголосив про відкликання кросоверів Atlas, Atlas Cross Sport та ID.4 2026 модельного року, вироблених на заводі в Чаттанузі, США. Причиною стало використання неправильних колісних болтів — компанія повідомляє про помилку сортування у постачальника. За інформацією Volkswagen, проблему вперше помітили у жовтні 2025 року, коли один зі співробітників складальної лінії виявив невідповідність на щойно випущеному автомобілі. Після цього на заводі в Чаттанузі провели перевірку, а машини, що перебували на території підприємства, залишили для додаткової діагностики. Випадків аварій, пов’язаних із дефектом, компанія не зафіксувала. Відкликанню підлягають кросовери Atlas із трьома рядами сидінь, випущені з 30 жовтня до 4 листопада 2025 року, а також окремі екземпляри Atlas Cross Sport, зібрані в період з 30 жовтня по 3 листопада 2025 року. Крім того, один електромобіль ID.4 з потенційним дефектом був виготовлений 3 листопада 2025 року. Назву постачальника, який припустився помилки, у документах Національної адміністрації безпеки дорожнього руху США (NHTSA) не розкривають. Volkswagen рекомендує тимчасово утриматися від експлуатації зазначених автомобілів. Джерело

WebView – це веб-елемент керування, який по суті дозволяє відображати веб-елементи всередині програми Windows, без необхідності запускати повноцінний браузер. Він, по суті, вбудовує механізм браузера в власне вікно програми для відображення HTML, CSS, JavaScript та інших веб-компонентів без окремого запуску браузера. Ви могли зіткнутися з цим, коли намагалися ввійти в Teams або будь-яку іншу програму Microsoft. Тим часом WebView2 — це реалізація цього веб-елементу керування в Microsoft Edge на базі Chromium. Починаючи з оновлення Patch Tuesday, випущеного для Windows 11, Microsoft дозволить вхід у програму Entra ID, що здійснюється через Web Account Manager (WAM), використовувати WebView2. Технологічний гігант зазначає, що цей перехід є критично важливим для забезпечення безпечної та послідовної автентифікації. Microsoft підкреслила багато переваг WebView2, такі як підтримка найновіших веб-технологій, включаючи React та Fluent UI. Він також підтримує розширені сценарії, такі як вхід без пароля, ключі доступу та політики умовного доступу (CA). Зрештою, все це також пов’язано з кращою сумісністю зі сторонніми постачальниками ідентифікаційних даних та програмами, які використовують сучасні веб-стандарти. Для більшості клієнтів цей остаточний перехід на WebView2 має бути безпроблемним. ІТ-адміністратори повинні переконатися, що їхні середовища сумісні з вимогами середовища виконання WebView2, але теоретично це має працювати для будь-кого, хто бачив, як їхні процеси автентифікації працюють у Microsoft Edge. ІТ-адміністратори також можуть скористатися інструкцією, детально описаною тут, щоб увімкнути або вимкнути WebView2 у плагіні Entra ID. Це вимагає зміни параметрів реєстру, тому робіть це лише на свій страх і ризик. Microsoft наголосила на важливості цього переходу, зазначивши, що: Перехід на WebView2 — це більше, ніж просто технічне оновлення, це стратегічна інвестиція в безпечний та зручний для користувача досвід ідентифікації. Ми прагнемо розвивати Entra ID, щоб задовольнити потреби сучасних організацій та розробників. У майбутніх випусках Windows автентифікація WAM буде базуватися на WebView2, оскільки EdgeHTML WebView буде виключено з підтримки.

Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору США (NASA) повідомило, що 6 грудня втратило зв’язок із космічним апаратом MAVEN (Mars Atmosphere and Volatile EvolutioN), який досліджує атмосферу Марса з вересня 2014 року. Зонд MAVEN 6 грудня перестав виходити на зв’язок із наземними станціями. Телеметрія апарата показувала нормальну роботу всіх підсистем, проте після його виходу з-за Марса мережа далекого космічного зв’язку NASA не зафіксувала сигнал. Команда місії та оператори космічного апарата розслідують аномалію, щоб з’ясувати її причини. Додаткова інформація буде оприлюднена після її отримання. Космічний апарат MAVEN запустили у листопаді 2013 року, а Марса він досяг у вересні 2014-го. Мета місії — дослідження верхніх шарів атмосфери планети, іоносфери та взаємодії з Сонцем і сонячним вітром, щоб зрозуміти механізми втрати марсіанської атмосфери в космос. Це знання допомагає вченим краще уявити історію атмосфери й клімату Червоної планети, умови для існування рідкої води та потенційну придатність Марса для життя. MAVEN також виконує функції ретрансляційної станції для марсоходів на поверхні планети.

BMW розробляє подовжену модифікацію електричного кросовера iX3, орієнтовану виключно на китайський ринок. Модель отримала індекс iX3 L і була показана через офіційні канали компанії у Китаї. Європейська версія iX3 має довжину 4,78 м та колісну базу 2,99 м. Точні параметри китайської модифікації поки не розкриті, але за аналогією з локальними версіями інших моделей BMW очікується приріст приблизно на 10 см за довжиною та близько 11 см за базою. Це наблизить iX3 L за габаритами до європейського BMW X5. Раніше iX3 попереднього покоління для всіх ринків виготовлявся на заводі BMW Brilliance у Дадуні. Очікується, що і нова подовжена версія випускатиметься там же. Постачання iX3 L за межі Китаю не планується, що робить модель ексклюзивною для місцевого ринку, де довгобазна версія традиційно вважається ознакою статусу. При цьому інтерес до аналогічних рішень зростає і в інших регіонах: китайські авто активно набирають популярності завдяки широкому вибору комплектацій та адаптації до потреб ринку.

Протягом приблизно двох мільярдів років ранньої історії Землі атмосфера не містила кисню — ключового елемента, необхідного для виникнення складних форм життя. Кисень почав накопичуватися в період, відомий як Велика киснева подія (Great Oxidation Event, GOE), але коли і як він уперше потрапив до океанів, залишалося незрозумілим. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, показує, що кисень поглинався з атмосфери в мілкі океани всього за кілька мільйонів років — у геологічному масштабі це лише мить. Робота, проведена дослідниками з Океанографічної установи Вудс-Гоул (WHOI), дає нове уявлення про одну з найважливіших екологічних змін в історії Землі. «У той час майже все життя на Землі існувало в океанах. Щоб складне життя змогло розвинутися, організми мали не лише навчитися використовувати кисень — спершу вони повинні були навчитися його просто переносити», — сказав Енді Герд, провідний автор дослідження та науковий співробітник WHOI. «Розуміння того, коли кисень уперше накопичився в атмосфері та океанах Землі, є ключем до відстеження еволюції життя. «І оскільки, як виявилося, насичення океану киснем відбулося після збагачення атмосфери напрочуд швидко, це означає, що якщо ми виявимо кисень в атмосфері далекої екзопланети, є висока ймовірність, що її океани також містять кисень». Як дослідники відстежили давню оксигенацію Сучасний баланс маси ізотопів V в океанах Учені використали новий хімічний аналіз чорних сланців — багатих на органіку морських осадових порід із Південної Африки, що сформувалися в океані під час Великої кисневої події. Вони виявили, що вміст ізотопів ванадію змінився в сланцях, сформованих до та після стратиграфічного шару, який позначає появу кисню в атмосфері. «Південна Африка — одне з небагатьох місць на Землі, де чудово збереглися геологічні записи цього переломного моменту історії нашої планети. Ці осадові породи містять одні з найпереконливіших свідчень підвищення рівня атмосферного кисню», — зазначив Чад Острандер, співавтор дослідження та ізотопний геохімік Університету Юти. «Ці породи мають досить точне датування, і саме в них ми бачимо зникнення масо-незалежного фракціонування сірки — традиційного “залізного доказу” існування Великої кисневої події». Значення ванадію та нові відкриття «Ванадій є надзвичайно потужним індикатором, адже він реагує на відносно високі рівні розчиненого кисню порівняно з іншими геохімічними проксі, що використовуються для вивчення цього періоду історії Землі. Це означає, що ми можемо виявити момент, коли рівень кисню в океанах уперше перевищив приблизно 10 мікромолів на літр — кілька відсотків від сучасного рівня», — пояснив Сюне Нільсен, співавтор дослідження та запрошений науковець WHOI. Нільсен також є одним із перших дослідників, які застосували ізотопний аналіз ванадію для вивчення стародавніх рівнів кисню в океанах. «Для порівняння: сучасні океани містять у середньому близько 170 мікромолів розчиненого кисню на літр. За сучасними мірками це небагато, але для океанів, які раніше були майже повністю позбавлені кисню, це є значним кроком у глобальній оксигенації». Ці результати свідчать, що океани Землі почали накопичувати кисень набагато раніше й набагато швидше, ніж вважалося раніше, змінюючи наше уявлення про те, як планета стала придатною для складного життя. «Це дослідження допомагає прояснити один із найбільших переламних моментів в історії Землі», — підсумував Герд. «Відстежуючи, коли кисень уперше досяг океанів, ми наближаємось до розуміння того, як виникли умови для появи складного життя на нашій планеті — і як вони можуть виникнути в інших світах».