З моменту запуску перших супутників Starlink у 2019 році ця мегасузір’я стала справжнім головним болем не лише для астрономів, а й для фахівців, пов’язаних із безпекою польотів у космосі. Спочатку йшлося про яскраві сліди на нічному небі та перешкоди для радіоастрономічних спостережень. Згодом з’явилися повідомлення про плутанину для пілотів цивільної авіації та витоки радіосигналів у захищені частотні діапазони. Тепер же увагу привернула ще серйозніша проблема. У центрі нових дискусій опинився засекречений супутниковий проєкт SpaceX для уряду США під назвою Starshield, вартість якого оцінюють у 1,8 мільярда доларів. За даними низки незалежних спостерігачів, ці супутники випромінюють незвичні сигнали в радіодіапазоні, який зазвичай використовується для зв’язку із космічними апаратами, а не для передачі даних на Землю. На дивні сигнали натрапив канадський астроном-аматор Скотт Тіллі, відомий у вузьких колах як «мисливець за супутниками». У 2018 році він уже прославився тим, що допоміг відшукати загублений супутник NASA. Цього разу відкриття сталося випадково — під час налаштування обладнання він звернув увагу на «не той» діапазон частот. Йдеться про спектр 2025–2110 МГц, який міжнародними правилами зарезервований переважно для передачі сигналів із Землі на космічні апарати. Проте Тіллі зафіксував у ньому активні сигнали, що надходили з орбіти, і згодом ідентифікував їх як такі, що належать супутникам Starshield. За його оцінками, з моменту початку розгортання системи у 2024 році на цих частотах уже працюють близько 170 апаратів. Проблема полягає в тому, що супутники та космічні кораблі «слухають» цей діапазон, очікуючи команди із Землі. Якщо ж у ньому постійно працює гучна мережа супутників, це може заважати прийому важливих сигналів, зокрема під час керування орбітальними апаратами або пілотованими місіями. За інформацією профільних експертів, цей частотний діапазон використовується NASA для зв’язку як із безпілотними, так і з пілотованими апаратами на навколоземній орбіті. Формально малоймовірно, що SpaceX діяла без погодження з національними регуляторами, однак офіційних пояснень щодо використання саме цих частот наразі немає. Міжнародний союз електрозв’язку також утримується від коментарів. Додаткову інтригу викликає те, що ці частоти зазвичай майже «тихі», адже передача команд із Землі відбувається рідко і нетривалий час. До того ж вони значно повільніші за ті, які Starlink застосовує для інтернету, забезпечуючи швидкість на рівні лише кількох поколінь мобільного зв’язку. Ситуація ускладнюється загальною перенаселеністю низької навколоземної орбіти. Якщо у 2019 році там перебувало менше тисячі супутників, то нині їх кількість наближається до 10 тисяч і продовжує зростати. Разом із цим зростають і ризики — від радіоперешкод до загроз безпеці космічних польотів. Експерти наголошують: без чітких міжнародних правил і прозорості у використанні радіочастот космос може стати не лише перевантаженим, а й небезпечним середовищем для майбутніх місій. Історія зі Starshield — ще один сигнал тривоги для всієї космічної галузі.

З китайських джерел надійшла інформація про початок тестування смартфонів iPhone 18 на лініях масового виробництва. Випробування розпочнуться на початку січня 2026 року, а пристрої проходитимуть перевірку послідовно. Після завершення тестового етапу виробник перейде до масового випуску. Старт виробництва запланований на період перед китайським Новим роком за місячним календарем, який наступного року припадає на 17 лютого. Виробнича лінія для моделі iPhone 18 Pro на цей час уже підготовлена та налаштована. Джерела стверджують, що дизайн нових пристроїв зазнає менших змін, ніж очікувалося. Конкретні подробиці щодо змін зовнішнього вигляду поки не пояснюються. Традиційно Apple представляє нові покоління iPhone у вересні, а масове виробництво починається за кілька місяців до офіційного анонсу. Однак запуск виробничого процесу в лютому означає, що часовий проміжок між початком випуску та релізом збільшиться до семи місяців, що не відповідає звичній практиці компанії. Стандартний виробничий цикл Apple передбачає початок масового випуску смартфонів у літні місяці, що дозволяє накопичити необхідні запаси до осінньої презентації та подальших продажів. Інформація про такий ранній старт виробництва викликає сумніви щодо достовірності даних із китайських джерел.

Рішення Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) сколихнуло індустрію дронів у країні, змусивши багатьох комерційних пілотів хвилюватися щодо того, як довго вони зможуть утримувати свій бізнес на плаву. Федеральна комісія зі зв’язку (FCC) оголосила про додавання дронів іноземного виробництва та ключових компонентів до свого «Списку дронів, на які поширюється дія законодавства», посилаючись на питання національної безпеки. Цей крок унеможливлює отримання більшістю нових моделей іноземних дронів схвалень FCC, необхідних для їхнього продажу в США. Хоча вже наявні дрони залишаються легальними для використання, а раніше схвалені моделі все ще можуть продаватися, майбутній імпорт фактично блокується. Очікується, що це рішення найбільше вдарить по DJI, оскільки китайська компанія домінує на ринку дронів США. За оцінками, DJI контролює від 70 до 90 відсотків комерційного, урядового та аматорського ринку дронів у США. Для багатьох пілотів просто не існує порівнянної альтернативи. Негайна реакція галузі не забарилася. У США зареєстровано майже 500 000 комерційних пілотів дронів, і багато з них покладаються на обладнання DJI для роботи в будівництві, сільському господарстві, сфері нерухомості, інспекції інфраструктури та громадській безпеці. Пілоти стверджують, що дрони американського виробництва часто дорожчі й поступаються за продуктивністю. «Я затятий прихильник американського виробництва й керую пікапом Chevrolet», — сказав Ерік Еберт, власник компанії Falcon Unmanned, що займається моніторингом будівництва в Індіані. — «Але американські дрони просто неконкурентоспроможні». Деякі оператори вже почали накопичувати дрони, акумулятори та запасні частини. Один пілот, який працює над проєктами у сфері сонячної та вітрової енергетики, розповів, що вже зберіг десятки дронів, аби мати змогу працювати протягом наступних кількох років. «Ми дуже добре розуміємо, що для нас означає 2026 рік», — зазначив він. Нещодавнє опитування, проведене Грегом Ревердіау з Пілотного інституту на основі відповідей близько 8000 комерційних пілотів, малює похмуру картину. Близько 43 відсотків респондентів заявили, що заборона матиме «надзвичайно негативний» або «потенційно банкрутний» вплив, тоді як 85 відсотків зазначили, що їхній бізнес зможе проіснувати два роки або менше без доступу до нових дронів іноземного виробництва. На тлі звернень до Конгресу та Білого дому пілоти попереджають, що без життєздатних внутрішніх альтернатив рішення Федеральної комісії зі зв’язку (FCC) може паралізувати галузь, яка стала критично важливою для сучасної інфраструктури та реагування на надзвичайні ситуації.

Suzuki несподівано повністю змінила підхід до кросовера Across. Модель більше не є «двійником» Toyota RAV4 — тепер під цією назвою продають глобальну версію індійського Maruti Suzuki Victoris. Across більше не Toyota На Сейшельських островах дебютував новий Suzuki Across, який фактично є перейменованим Maruti Suzuki Victoris, представленим в Індії восени цього року. Це перший випадок, коли Across повністю відійшов від технічної бази Toyota. Зовні автомобіль майже ідентичний Victoris: різниця обмежується лише шильдиками. В салоні головна адаптація — ліве кермо, оскільки модель орієнтована на ринки з лівостороннім рухом. Менший, простіший, дешевший Новий Across помітно компактніший за попередню європейську версію на базі RAV4: Довжина: 4360 мм (було 4635 мм) Колісна база: 2600 мм Платформа: Heartect (власна архітектура Suzuki) Це означає інше позиціонування: замість середньорозмірного кросовера — компактна й більш доступна модель. Двигуни та трансмісії На старті Suzuki Across пропонують з атмосферним бензиновим мотором: 1,5 л, 102 к.с. 5-ступенева «механіка» або 6-ступеневий автомат Автомат доступний також із повним приводом Водночас офіційні фото з шильдиками Hybrid натякають на швидку появу гібридної версії. В Індії така силова установка вже є: бензиновий ДВЗ + електромотор 114 к.с. сумарної потужності повний привід AllGrip Select Глобальні плани Suzuki Компанія офіційно заявила, що Victoris експортуватимуть у понад 100 країн, що робить появу нової версії Across в Європі цілком імовірною. Втім, якщо модель і повернеться на європейський ринок, то: вже не як альтернатива RAV4, у компактнішому класі, ймовірно, у гібридному виконанні, можливо, навіть під іншою назвою. Чому це важливо Попередній Suzuki Across на базі Toyota RAV4 так і не став хітом у Європі. Нова стратегія дозволяє Suzuki: знизити собівартість, зменшити залежність від Toyota, запропонувати більш доступний кросовер для масового ринку. Фактично Suzuki робить ставку на глобалізацію індійських моделей, і Across — лише перший приклад.

Марка Exeed представила одразу чотири нові моделі: два універсали ES7 GT і ES8, а також два великі кросовери ET8 і ET9. Усі автомобілі стануть гібридами, а в майбутньому отримають твердотільні акумулятори, що дозволить суттєво збільшити запас ходу та швидкість заряджання. Новинки з’являться на ринку в період від 10 до 20 місяців. Exeed ES7 GT став першим шутинг-брейком бренду з чотирма моторами, які розганяють автомобіль до 100 км/год за 3 секунди, а запас ходу досягає 1700 км за циклом CLTC. Універсал ES8 обіцяє дальність близько 1000 км і стане першою моделлю з твердотільними батареями та системою надшвидкого заряджання, а також отримає шасі з поворотними задніми колесами. Кросовер ET8 дебютував з оновленим дизайном у фірмовому стилі Exeed, тоді як ET9 виділяється дверима, що відкриваються проти ходу руху, керованими задніми колесами та вбудованим генератором кисню. Джерело

Повальная цифовизация незаметно разоряет наш кошелек, ведь практически каждый сервис или приложение предлагает подписки на премиум-версии. Музыка, фильмы, облачные хранилища, приложения для фитнеса – каждый сервис стоит «всего» 100-300 грн в месяц. Кажется, что это мелочь, которая не влияет на общий бюджет. Но проходит время, и внезапно обнаруживается: денег до зарплаты не хватает, а причина непонятна. Разбираемся, как безобидные подписки превращаются в финансовую воронку. Незаметная утечка из кошелька Средний пользователь сегодня оплачивает 5-7 подписок одновременно. Netflix за 350 грн, Spotify за 180, облачное хранилище за 120, приложение для изучения языков за 300, фитнес-программа за 250. Получается около 1200-1800 грн ежемесячно – а ведь это только базовый набор. Многие даже не могут сразу перечислить, за что именно списываются средства с карты. Деньги уходят регулярно, но их отсутствие ощущается только тогда, когда бюджет подходит к концу раньше срока. Когда бюджет не под контролем Подписочная модель устроена тонко и почти незаметно. Во второй половине месяца человек открывает банковское приложение и видит длинную ленту мелких списаний, причем деньги ушли непонятно куда. Когда денег нет, а до зарплаты еще далеко, приходится искать временную поддержку. МФО в такой ситуации – удобный инструмент для закрытия дыр в бюджете, особенно когда нужна небольшая сумма на короткий срок. Грамотный подход начинается с изучения условий и понимания последствий. Перед подписанием договора полезно разобраться, как рассчитывается срок и сумма, и что происходит при задержке платежа, внимательно изучить часто задаваемые вопросы о кредитах на сайте компании. Хотя онлайн-кредиты МФО – неплохое решение для сложных жизненных ситуаций, не стоит пользоваться ими постоянно. Намного эффективнее – снизить расходы, избавившись от ненужных трат и начать формирование финансового резерва. Как вернуть контроль Оптимизация бюджета через отказ от подписок не требует жестких запретов. Достаточно раз в несколько месяцев устраивать ревизию и задавать себе вопрос о пользе каждого сервиса. Для удобства можно действовать по шагам: вести список всех регулярных списаний; отключать ненужное сразу; выбирать годовую оплату только для реально нужных сервисов; отказаться от автопродления там, где можно оплачивать разово; оставлять один универсальный сервис вместо трех похожих. Эти простые действия способны вернуть в бюджет 600-900 грн ежемесячно. Деньги, которые раньше утекали незаметно, остаются в распоряжении и снижают риск внезапной нехватки средств. Конечно, сначала может показаться, что сумма не настолько велика, чтобы заморачиваться и можно оставить все, как было. Но если освобожденную сумму вы станете откладывать в качестве подушки безопасности, уже через полгода вы наверняка пересмотрите свое мнение.

Apple готується зробити Samsung основним постачальником пам’яті для серії iPhone 18, яка має бути представлена восени наступного року. За даними південнокорейських джерел, компанія розміщує велике замовлення саме у Samsung на тлі дефіциту LPDDR-пам’яті, що триває, яка використовується у смартфонах. Поточні партнери Apple — SK Hynix та Micron — дедалі більше зосереджуються на іншому, більш прибутковому сегменті. Йдеться про високошвидкісну пам’ять HBM, яка стала критично важливою для прискорювачів штучного інтелекту та серверів дата-центрів. Вибухове зростання ШІ-інфраструктури, зокрема рішень Nvidia, призвело до різкого збільшення попиту на HBM, причому компанії готові платити за неї значно більше. У результаті виробники пам’яті активно переводять потужності з LPDDR на серверні рішення. У цих умовах Samsung виявляється практично безальтернативним варіантом для Apple. Очікується, що корейська компанія отримає 60–70% замовлень на пам’ять для iPhone 18. За щорічного постачання близько 230 млн смартфонів Apple потрібні стабільні ціни та гарантовані обсяги. Водночас частина замовлень — до 40% — усе ж залишиться у SK Hynix і Micron, щоб зберегти стратегію роботи з кількома постачальниками.

Попри те, що глибини Світового океану залишаються однією з найменш вивчених частин планети, інтерес до них стрімко зростає. Причина — метали, без яких неможливий «зелений» перехід: літій, кобальт, нікель та інші критично важливі ресурси, що у великих кількостях залягають на океанічному дні. Нове міжнародне дослідження показало, якою ціною може обійтися їхній видобуток для життя в глибокому морі. Що відбувається на дні океану Команда морських біологів з різних країн протягом п’яти років вивчала екосистеми на глибині близько 4 тисяч метрів у Тихому океані — в так званій зоні Кларіон—Кліппертон, що простягається між Мексикою та Гаваями. Саме цей регіон нині вважають одним із головних кандидатів для промислового видобутку корисних копалин з морського дна. Робота, опублікована в журналі Nature Ecology and Evolution, стала можливою завдяки зростаючому комерційному та геополітичному інтересу до глибоководних ресурсів. Дослідження проводилися відповідно до вимог Міжнародного органу з морського дна (ISA), який регулює видобуток корисних копалин у міжнародних водах. 160 днів у морі та сотні нових видів Загалом науковці провели в морі 160 днів і зібрали зразки донних організмів, більших за 0,3 мм. У результаті їм вдалося ідентифікувати 4 350 особин, які належать до 788 видів. Більшість із них раніше взагалі не були відомі науці. Серед знайдених організмів — багатощетинкові черви, ракоподібні, молюски (равлики та мідії), а також новий вид одиночного корала, описаний у окремому дослідженні. Для порівняння: в зразку ґрунту з Північного моря можна знайти до 20 тисяч тварин. На глибині 4 км видів може бути стільки ж, але кількість особин — у сотні разів менша. Це надзвичайно бідне на поживні речовини середовище, де шар осаду наростає лише на тисячну частку міліметра на рік. Наслідки видобутку: локальні, але відчутні Під час експериментальних робіт із використанням гірничої техніки вчені зафіксували помітні зміни. У місцях, де проходило обладнання, загальна кількість тварин скоротилася приблизно на 37%, а різноманіття видів — на 32%. Водночас дослідники зазначають: вплив виявився локальним. За межами безпосередньо порушених ділянок екосистема зберігалася значно краще, ніж очікувалося раніше. Це дає підстави вважати, що за суворого регулювання шкоду можна обмежити — хоча повністю уникнути її неможливо. Ми досі не знаємо, що там живе Окрема проблема — відсутність даних про поширення видів. Як з’ясувалося, склад донних спільнот змінюється навіть природним шляхом, імовірно через коливання кількості органічної їжі, що опускається з верхніх шарів океану. Близько 30% зони Кларіон—Кліппертон нині перебуває під охороною, але науковці визнають: ми майже нічого не знаємо про біорізноманіття на цих захищених ділянках. Без цього неможливо точно оцінити ризики для океанських екосистем у разі масштабного видобутку. Баланс між ресурсами та природою Дослідження показує складну картину. З одного боку, людству дійсно потрібні метали для відновлюваної енергетики та електротранспорту. З іншого — навіть локальне втручання в глибоководні екосистеми призводить до втрати біорізноманіття в середовищі, яке відновлюється надзвичайно повільно. Науковці наголошують: перш ніж запускати повноцінний промисловий видобуток, необхідно значно розширити базові дослідження та зрозуміти, що саме ми ризикуємо втратити. Адже глибоке море досі залишається одним із останніх великих білих плям на мапі життя Землі.

Чи знайоме вам відчуття, коли, попри регулярне прибирання, у ванній кімнаті все одно з’являється ледь вловимий, але такий настирливий неприємний запах? Або коли вода починає зливатися трохи повільніше, натякаючи на майбутні проблеми з трубами? Ми звикли одразу хапатися за пляшки з агресивною хімією, але що, як я скажу вам, що ваш головний помічник у цій справі скромно чекає на кухонній полиці? Так, це звичайна кухонна сіль. Цей простий, але неймовірно дієвий лайфхак передавався з покоління в покоління не просто так. Давайте розберемося, чому жменя солі, засипана в унітаз, може творити справжні дива. Про це пише Pixelinform. Чому сіль, а не дорога хімія? Секрет у простоті Перш за все, варто зрозуміти, як саме працює цей метод. Справа не в магії, а в чистій науці. Сіль, або хлорид натрію, є потужним природним антисептиком. У концентрованому вигляді вона створює середовище, згубне для більшості бактерій та мікробів. Цей процес називається осмос: сіль буквально «витягує» воду з клітин мікроорганізмів, зневоднюючи та знищуючи їх. Саме ці бактерії, що розмножуються на стінках труб та в залишках органіки, є головною причиною неприємного запаху з каналізації. Крім того, кристали солі діють як м’який абразив, допомагаючи механічно зчищати наліт зі стінок сантехніки та труб, не пошкоджуючи їх. На відміну від їдких хімічних засобів, сіль є абсолютно безпечною для довкілля, не викликає алергічних реакцій і, звичайно, коштує копійки. Практична інструкція: від профілактики до боротьби з запахом Отже, як перетворити звичайну сіль на ефективний засіб для чищення? Все надзвичайно просто, але є кілька нюансів, які варто врахувати для максимального ефекту. Цей метод ідеально підходить для регулярної профілактики та усунення невеликих проблем. Для дезінфекції та усунення запаху: На ніч засипте в унітаз приблизно склянку (200-250 г) звичайної кухонної солі. Намагайтеся розподілити її по стінках. Просто залиште її до ранку, а потім змийте воду кілька разів. Сіль за ніч зробить свою справу, нейтралізувавши бактерії. Для боротьби з невеликими засміченнями: Якщо вода почала стікати повільніше, знадобиться «важка артилерія». Засипте в злив склянку солі та обережно залийте її літром гарячої (але не окропу!) води. Окріп може пошкодити пластикові труби та навіть викликати тріщини на фаянсі. Залиште суміш на 2-3 години, а краще на ніч, після чого ретельно промийте водою. Бонусний рецепт для сильного ефекту: Змішайте сіль та харчову соду у пропорції 1:1. Засипте цю суміш в унітаз, а потім додайте трохи теплої води. Почнеться легка хімічна реакція з шипінням, яка допоможе розпушити навіть застарілий наліт. Рекомендується проводити таку профілактику раз на тиждень, і ви надовго забудете про неприємні запахи та дрібні засмічення. Пам’ятайте, що цей метод не впорається із серйозними засміченнями, коли потрібне втручання сантехніка, але для підтримки чистоти та свіжості він незамінний. Таким чином, звичайна пачка солі може стати вашим надійним союзником у боротьбі за гігієну та комфорт у домі. Це не лише економно та екологічно, але й надзвичайно просто. Замість того, щоб вдихати пари хлору та витрачати гроші на дорогі засоби, дайте шанс цьому перевіреному часом народному методу. Можливо, ви будете приємно здивовані результатом і зрозумієте, що найкращі рішення — часто найпростіші. Незвичний лайфхак для дому: чому господині використовують сіль в унітазі читайте на сайті Pixel.inform.

У світі природи існують явища, що вражають своєю складністю та незвичайними способами виживання, одним із яких є лакрифагія — споживання слізної рідини іншими живими істотами. Тривалий час вважалося, що подібна поведінка притаманна переважно метеликам та молям, які мешкають у тропічних регіонах Амазонії, де вони сьорбають сльози черепах або крокодилів для отримання дефіцитних мінералів. Однак нещодавнє відкриття в Національному лісі Грін-Маунтін, США, опубліковане в журналі Ecosphere, радикально розширило географію та біологічне розуміння цього процесу, пише T4. Фотопастка зафіксувала унікальні кадри, на яких група метеликів споживає очні виділення північноамериканського лося (Alces americanus americanus). Це лише другий зафіксований випадок подібної поведінки так далеко на північ від тропіків, що свідчить про набагато ширше розповсюдження лакрифагії в помірних широтах, ніж вважалося раніше. Рідкісні кадри з Вермонту: нічна камера зафіксувала «сльозотечу» — метелики зібралися біля очей американського лося, щоб отримати необхідні мінерали. Фото знято в червні 2024 року в лісах Грін-Маунтін. Авторство: Vermont Department of Fish and Wildlife.. Більшість лускокрилих отримують поживні речовини з нектару квітів, проте для нормального функціонування організму їм необхідні додаткові натрій та амінокислоти, які вони часто знаходять у вологому ґрунті, рештках тварин або людському поті — цей процес відомий як «калюжування». Пиття сліз є формою такої мінеральної підгодівлі, але його надзвичайна рідкість підтверджується статистикою: серед понад 247 000 знімків поведінки лосів, зроблених на майже 500 ділянках у штатах Мен, Массачусетс, Нью-Гемпшир та Вермонт, лише 80 кадрів продемонстрували сцену лакрифагії. На цих знімках, зроблених у нічний час 19 червня 2024 року, видно метеликів, імовірно з родини Geometridae (п’ядуни), які зосередилися на морді лося-самця для отримання цінної рідини. Окрім суто наукового інтересу до міжвидової взаємодії, це відкриття порушує питання ветеринарного та екологічного характеру. Науковці припускають, що метелики, які контактують із очними виділеннями різних особин, можуть виступати переносниками патогенів, зокрема спричиняти інфекційний кератокон’юнктивіт, що загрожує зору лосів. Хоча наразі прямих доказів поширення хвороб лускокрилими серед ссавців не задокументовано, потенційний вплив на здоров’я популяції лосів залишається предметом подальших досліджень. Таким чином, симбіотична на перший погляд сцена «метеликів на морді лося» виявляється складним біологічним механізмом перерозподілу ресурсів, де маленькі комахи долають величезні труднощі для отримання необхідних елементів у суворих умовах північних лісів. Читайте також: Африканський патруль: вчені показали тварину, яка попереджає носорогів про наближення людейThe post Вчені показали істоту, яка харчується сльозами лося first appeared on T4 - сучасні технології та наука.