Квантові точки, що відкривають шлях до мереж майбутнього У звичайному інтернеті світлові сигнали, що подорожують волокном, підсилюються повторювачами. Але з квантовою інформацією так не вийде — будь-яке втручання руйнує її «квантовий стан». Тому потрібен інший підхід: джерела світла, здатні створювати майже ідентичні фотони. Такі можливості мають квантові точки — спеціальні напівпровідникові структури, які випромінюють фотони з надзвичайно точною частотою. Фотон від однієї точки практично неможливо відрізнити від фотона іншої. Саме ця властивість дозволила вченим виконати те, що раніше вважалося надзвичайно складним. Телепортація, яка не має нічого спільного з фантастикою У фізиці термін «телепортація» означає не переміщення об’єктів у просторі, а передачу інформації про їхній квантовий стан. Щоб така передача стала можливою, два фотони мають бути одночасно: у квантовій «розмитій» формі, абсолютно невідрізнюваними. Раніше цього вдавалося досягти лише для фотонів з одного джерела. Тепер же дослідники вперше телепортували квантову інформацію між фотонами, що були створені двома різними квантовими точками. Це означає, що майбутні квантові мережі зможуть працювати на великі відстані, використовуючи багато рознесених вузлів. Найвражаюче — це працює через звичайне волокно Експеримент проводили через стандартний оптоволоконний кабель завдовжки близько 10 метрів — такий самий, як ті, що використовуються у сучасних інтернет-мережах. Якщо технологію вдасться масштабувати, її можна буде інтегрувати у вже існуючу інфраструктуру. «Передача квантової інформації між фотонами з різних джерел — критичний крок до подолання великих дистанцій», — підкреслює керівник дослідження Петер Міхлер. Як було організовано експеримент з двома станціями квантових точок (QD1 та QD2) та вимірюванням стану Белла (BSM) Попереду — збільшення відстаней і покращення точності Хоча дослідники досягли вражаючих результатів, успішність телепортації поки що становить трохи понад 70%. Наступні етапи — збільшити цю частку та протестувати технологію на значно довших відстанях. Учені впевнені: їхня робота демонструє готовність квантових точок стати ключовим елементом майбутніх мереж. Квантовий інтернет обіцяє абсолютну безпеку даних та новий рівень швидкодії — і сьогодні ми зробили до нього ще один реальний крок.

Apple досліджує, як великі мовні моделі можуть розпізнавати активність користувача за звуком і рухами Apple оприлюднила результати дослідження, яке показує, що великі мовні моделі (LLM) можуть значно покращити розпізнавання активності користувача, аналізуючи мультимодальні дані — аудіо, рухи та текстові описи. У науковій роботі «Використання LLM для подальшого об’єднання мультимодальних даних датчиків для розпізнавання активності» дослідники показали, як поєднання ШІ та даних сенсорів дає змогу точніше визначати, чим займається людина — від приготування їжі до занять спортом. Команда Apple використала набір даних Ego4D з тисячами годин відео від першої особи. Невеликі моделі попередньо аналізували аудіо та рухи, перетворюючи їх у текстові описи, які потім передавалися у великі LLM, зокрема Gemini-2.5-pro та Qwen-32B. Результат виявився вражаючим: навіть без спеціального навчання LLM змогли точно визначати активність за короткими текстовими підказками. А коли моделі отримували один приклад для навчання, точність суттєво зростала. Найкращі результати були отримані в «закритому наборі», де моделі обирали відповідь із 12 варіантів активності. У «відкритому наборі» (без варіантів) точність також була високою, хоча іноді моделі давали надто узагальнені відповіді. Apple вважає, що такі можливості відкривають шлях до створення більш розумних та контекстно-обізнаних систем у смартфонах, годинниках та інших ґаджетах. Це може вивести фітнес-трекинг, персональних помічників та інші функції на новий рівень точності. Джерело

Google Translate тут не допоможе. З’явилася нова мова. Точніше, давня — і фахівці поки що навіть не можуть її прочитати. Але вони дуже зацікавлені дізнатися більше. Археологи виявили базальтову табличку розміром приблизно з аркуш паперу, на якій було майстерно вирізьблено 60 символів невідомого письма. Її знайшли в районі озера Башплемі в Грузії — у тому ж місці, де, на думку деяких учених, було відкрито першого європейця — гомініна віком 1,8 мільйона років. Згідно з дослідженням, опублікованим у Journal of Ancient History and Archaeology, табличка — розміром 9,4 на 7,9 дюйма — була виготовлена з місцевого пухирчастого базальту та мала сім рядків писемних знаків. «Ця табличка, що містить 60 знаків, з яких 39 є різними, ставить питання про походження грузинської писемності, протогрузинської», — пишуть автори дослідження. «Хоча базальт місцевого походження, його значення залишається невідомим, і до його розшифрування ще дуже далеко». Первинний порівняльний аналіз, проведений із понад 20 мовами, показав, що символи мають певну схожість із письмом семітських, брахманських і північноіберійських мов. «Загалом башплемський напис не повторює жодної відомої нам системи письма, — зазначають автори. — Однак більшість використаних символів нагадує ті, що трапляються у писемностях Близького Сходу, а також у географічно віддалених регіонах, таких як Індія, Єгипет і Західна Іберія». Деякі символи могли бути натхненні ранніми кавказькими системами письма — грузинським мргловані чи албанським алфавітом. Також проглядаються зв’язки з протокартвельським письмом, фінікійським та протосинайським. Але без прямого зв’язку з жодною іншою відомою системою це відкриття може свідчити про існування повністю невідомої мови. «Це письмо, деякі з 39 символів якого є числами та розділовими знаками, могло бути алфавітом», — пишуть дослідники. Науковці вважають, що нова знахідка найбільше нагадує протокартвельське письмо IV тисячоліття до н.е., поширене в Грузії та Іберії. Однак є й подібності до грузинських символів бронзової доби, а також «деякі схожості з фінікійським, арамейським та грецьким алфавітами, що не дивно, адже їхній вплив у регіоні добре відомий». Регіон, де знайшли табличку, вже є археологічно багатим місцем, а додавання нової мови лише посилює зацікавлення територією озера Башплемі. Усі 60 символів, вирізаних у семи горизонтальних рядках, демонструють вражаюче ремісниче вміння, зазначають автори. Для роботи використовували інструменти, надзвичайно передові для того часу. Дослідники вважають, що людина, яка створила напис, користувалася конічним свердлом, щоб окреслити контури кожного символу, а також «гладким інструментом із округленим наконечником» для фінального опрацювання. Що все це означає — поки що невідомо. Автори припускають, що напис міг описувати «військові трофеї, важливий будівельний проєкт або дар божеству» — але наразі це лише припущення.

Іспанська компанія Slimbook та розробники середовища робочого столу з відкритим вихідним кодом KDE представили ноутбук KDE Slimbook VII. Новинка працює під керуванням KDE Neon GNU/Linux. Продуктивність тут дуже хороша. В основі лежить APU Ryzen AI 9365 з iGPU Radeon 880M. І такий ноутбук пропонують за ціною від 1030 євро на замовлення і 1100 євро в роздріб. Така версія оснащена 16 ГБ ОЗУ та SSD об’ємом 500 ГБ. Ноутбук також має 16-дюймовий екран 1600p з кадровою частотою 165 Гц, парою портів USB-C 3.2, трьома портами USB 3.2, адаптерами Wi-Fi 6, Bluetooth 5.2 і акумулятором ємністю 83 Втч.

Хоча його вуста й закриті, цей артефакт промовляє багато про середньовічне минуле. Багато давніх дерев’яних конструкцій не дожили до нашого часу, адже дерево швидко розкладається. Водночас вода може стати справжньою капсулою часу — в ідеально анаеробних умовах боліт чи підводного середовища деревина здатна зберігатися століттями. І нещодавно археологи з Університету Миколая Коперника (UMK) натрапили на вражаючий приклад такого збереження — 1000-річне дерев’яне обличчя під час підводної дослідницької експедиції. У 2024 році науковці Центру підводної археології UMK та Музею перших П’ястів у Ледниці виявили це обличчя, занурене в озері Ледницькому в Польщі. Команда нещодавно представила свої результати на пресконференції. Обличчя було вирізьблене на дерев’яному конструкційному елементі, який називається гаком. За даними пресрелізу UMK, різьблення мало висоту 12 сантиметрів і ширину 9 сантиметрів, а також містило детальне зображення очей, носа, рота та овальної форми голови. На деревині також був вирізаний номер 353. Експерти вважають, що дерево, з якого вирізали цю фігуру (і сам брус), було зрубано приблизно у 967 році. Це означає, що різьблення існує вже понад тисячу років — приблизно з того часу, коли засновник Польської держави Мєшко І прийняв хрещення, а країна увійшла в період християнізації. Це не перше подібне обличчя, знайдене археологами. Схожі зображення виявляли у слов’янських містах Волін, Великий Новгород та Стара Ладога. За словами фахівців, подібності між цими знахідками свідчать, що брус із Ледниці відображає місцеву художню та духовну традицію, а не скандинавський чи руський вплив. Інакше кажучи, ця знахідка — лише один фрагмент у великій картині середньовічного слов’янського життя. «Це відкриття не лише викликає захоплення майстерністю різьбярів, що жили понад тисячу років тому, але й відкриває цікаву дискусію про духовний світ ранньосередньовічних слов’ян», — сказав у пресрелізі Анджей Пидин, директор Центру підводної археології UMK. Фахівці припускають, що брус, на якому було вирізьблене обличчя, був частиною оборонних укріплень поселення — і його призначення могло виходити далеко за межі звичайної архітектури. Стиль дереворізьблення свідчить про сакральне значення фігури, яка, ймовірно, зображала божество, духа-охоронця або героя, що мав оберігати мешканців території. Інші знахідки також вказують на участь у духовних практиках середньовічних слов’ян. Дослідники виявили щелепи та кістки коней біля валів, які, ймовірно, походять від ритуальних жертвопринесень або охоронних обрядів, зазначив Матеуш Попек з UMK. Подібні кістки команда знайшла й під житловими будівлями. «Це дерев’яне обличчя — безцінний артефакт і рідкісний приклад предмета, що поєднує практичну та символічну функції», — йдеться в повідомленні Музею перших П’ястів у Ледниці. «Знахідка з озера Ледницького не лише вражає, але й відкриває нові питання про життя, культуру та духовність мешканців цих земель понад тисячу років тому».

Mercedes-Benz готується презентувати оновлений кросовер GLB вже 8 грудня. Модель зафільмували на живих фото з мінімумом камуфляжу. Дизайн не революційний, а еволюційний і помітно нагадує Smart #5 — з утопленими дверними ручками, подібною формою скління та схожим нижнім пластиковим обважуванням. Задні арки також стали більш вираженими. У порівнянні з поточним GLB новинка отримала «зіркові» фари, більш плавні лінії кузова, перероблену лінію скління та повністю новий дизайн корми. Ззаду помітні вертикальні ліхтарі, з’єднані світною перемичкою, а нішу номерного знака перенесли з п’ятих дверей на бампер. Раніше цього місяця Mercedes показав інтер’єр моделі. Автомобіль отримає опціональну панель MBUX Superscreen, що складається з цифрової панелі приладів із 10-дюймовим екраном, медіасистеми з 14-дюймовим дисплеєм і 14-дюймового екрана для переднього пасажира. Також з’являться нове кермо та бездротова зарядка для смартфона. Новий GLB пропонуватиметься у варіантах на 5 і 7 місць. Другий ряд стане просторішим, а третій — зручнішим для посадки та виходу. Стандартом буде панорамний скляний дах, а опціонально — дах «зоряне небо», одна з версій якого вміє перемикатися з прозорого в матовий режим за мілісекунди. За даними інсайдерів, силова лінійка повторюватиме моторну гаму нового CLA. Електрична версія повинна отримати батарею ємністю 85 кВт·год і два варіанти силових установок: один двигун потужністю 268 к.с. у базовій задньопривідній версії та 349 к.с. у двомоторній повнопривідній модифікації. Пізніше модель може поповнитися гібридною версією з 1,5-літровим бензиновим мотором, батареєю ємністю 1,3 кВт·год та 8-ступеневою роботизованою коробкою з інтегрованим електромотором. У CLA така система забезпечує від 154 до 181 к.с. Джерело

Вчені зафіксували глибокі порушення в іоносфері після серії потужних сонячних спалахів Поки світом ширилися вражаючі кадри полярних сяйв, що цього місяця засяяли над незвично широкою територією — від Північної Європи аж до Флориди — американські дослідники в цей самий час стежили за менш видовищними, але значно важливішими наслідками сонячної активності. Фахівці Центру дослідження Сонячно-Земних взаємодій Нью-Джерсійського технологічного інституту (NJIT-CSTR) за допомогою мережі новітніх радіотелескопів зафіксували суттєві збурення в іоносфері — верхньому шарі атмосфери, який забезпечує стабільну роботу радіозв’язку, GPS і супутникових орбіт. Найпотужніші спалахи року та їхній слід у земній атмосфері У період із 9 по 14 листопада Сонце видало серію рідкісних і надзвичайно інтенсивних спалахів класу X — найвищого за шкалою. Серед них був і X5.1, наразі найпотужніший спалах 2025 року. Унаслідок цього над Африкою та Європою зафіксували серйозні радіозатемнення рівня R3, а численні корональні викиди маси (CME) спричинили сильну магнітну бурю та масштабні полярні сяйва на дуже низьких широтах. Усі ці події походили з однієї активної ділянки Сонця — AR4274.«Побачити чотири X-класних спалахи за кілька днів із одного регіону — справжня рідкість», — зазначив професор фізики NJIT Бін Чен. — «Але найцікавіше сталося тут, на Землі». Хоча спалахи траплялися вночі за каліфорнійським часом і були поза полем зору наземної сонячної обсерваторії, радіотелескопи в Оуенс-Веллі зафіксували всі атмосферні наслідки в режимі реального часу. Як радіохвилі розповідають про стан іоносфери Різкі зміни в іоносфері вдалося простежити завдяки двом інструментам — мікрохвильовому масиву EOVSA та довгохвильовому масиву OVRO-LWA. Радіодані показали: типові прямі сигнали, відомі як радіосплески типу III, перетворилися після спалахів на хаотичні й викривлені. Це чітка ознака того, що іоносфера істотно «струснулася». «Ця буря нагадала нам, що Земля — частина великої космічної системи», — зазначила фізикиня та спеціалістка з іоносфери Ліндсі Гудвін. Сила бурі була оцінена як G4 — одна з найвищих у сучасних спостереженнях.Індекс Dst, що вимірює магнітне стискання Землі сонячним вітром, за лічені години впав із – 40 нТл до майже – 250 нТл. Для науковців це сигнал надзвичайного рівня. Потужні полярні сяйва та ризики для технологій Потік заряджених частинок збурив атмосферу та подарував світу грандіозні полярні сяйва, що сягнули регіонів, де їх майже ніколи не буває. «Мій чат із спостерігачами за сяйвами просто вибухнув фотографіями. Люди з Флориди й інших південних штатів США писали, що вперше побачили північне сяйво», — розповіла Гудвін. Подія також стала важливою «перевіркою в дії» для нових можливостей NJIT. OVRO-LWA нещодавно почав повноцінно працювати в режимі сонячних досліджень і відкрив нове «вікно» в середню корону Сонця — область, де формуються магнітні перебудови та прискорюються CME. GPS під ударом — і новий інструмент для спостереження До дослідження долучили й новий прецизійний GPS-приймач FLUMPH, який команда Гудвін встановила поруч із радіомасивом. Він дає змогу відстежувати реальні збої навігаційних сигналів під час сонячних бур. «Коли іоносфера втрачає стабільність через спалахи чи магнітні бурі, страждає все — від супутників до навігації в автомобілях», — пояснила Гудвін. Поєднання GPS-вимірювань та радіоданих дає повну картину того, як космічна погода впливає на технології, без яких сучасний світ не уявити. Сонячний цикл наближається до піку: що нас чекає Науковці наголошують: подібні шторми можуть повторитися найближчими роками. Сонце все ще перебуває біля максимуму свого 11-річного циклу активності. «Такі події здатні впливати на електромережі, радіозв’язок і навіть роботу космічних апаратів», — зазначила Гудвін. — «Сонце з часом заспокоїться, але через 11 років цикл відновиться — і до цього ми маємо бути значно краще підготовлені».

Для тих, хто відверто байдужий до солодощів і віддає перевагу насиченим, пікантним смакам, світ десертів часто здається нецікавим. Але що, якщо чизкейк може бути не солодким? Представляємо вашій увазі унікальний рецепт чизкейку з копченим лососем – справжньої зірки будь-якого фуршету, що переверне ваші уявлення про цю страву. Цей рецепт, перевиданий з книги «Найкраща кулінарна книга з чизкейку» від Green Bean Books, є втіленням вершкового комфорту та ностальгічного смаку, що ідеально пасуватиме до келиха ігристого або як вишукана закуска. Як згадує автор, навіть його батьки, що обожнювали солоний копчений лосось, гідно б оцінили цей ретро-рецепт, який свого часу був дуже популярним, пише Pixelinform. Чизкейк з копченим лососем: крок за кроком Загальний час: 1 година підготовки + 3 години охолодження. Вихід: 8 порцій. Інгредієнти: Вершкове масло для змащування форми 50 г (1 склянка) дрібних сухих панірувальних сухарів 50 г (½ склянки) тертого пармезану 350 г вершкового сиру (кімнатної температури) 350 г кисломолочного сиру (творогу, добре відцідженого) 250 мл (1 склянка) сметани (20-25%) Сік 1 лимона (близько 3 ст. л.) 3 великих яйця 20 г (¾ склянки) свіжого кропу, дрібно нарізаного Велика кількість свіжозмеленого чорного перцю Сіль за смаком 125 г копченого лосося, пластівцями (важливо використовувати м’який, маслянистий лосось, без сильного дубового смаку) Гілочки кропу та тонко нарізаний лимон для прикраси Покроковий режим приготування: Підготовка форми: Розігрійте духовку до 180°C (160°C з вентилятором). Ретельно змастіть вершковим маслом дно та боки круглої рознімної форми діаметром 20 см (8 дюймів). Це допоможе легко вийняти чизкейк після охолодження. Формування основи: У невеликій мисці змішайте панірувальні сухарі та тертий пармезан. Висипте цю суміш у підготовлену форму. Нахиляйте, струшуйте та обережно перевертайте форму, доки боки не будуть повністю покриті крихтами. Потім обережно притисніть залишок крихт до дна форми, щоб утворилася рівномірна та щільна скоринка. Поставте форму до холодильника, поки готуватимете начинку, щоб основа трохи застигла. Приготування начинки: У великій мисці збийте вершковий та кисломолочний сир до однорідної, гладкої маси. Найзручніше це робити міксером з лопатковою насадкою. Поступово додайте сметану та свіжовичавлений лимонний сік, продовжуючи збивати до повного поєднання. По одному вбийте яйця, добре перемішуючи після кожного додавання, щоб начинка була однорідною. Додавання смаків: Тепер час для ароматичних інгредієнтів. Додайте дрібно нарізаний свіжий кріп, щедро приправте свіжозмеленим чорним перцем та додайте дрібку солі за смаком (враховуйте солоність лосося). Обережно додайте копчений лосось, розібраний на невеликі пластівці. Акуратно перемішайте все, щоб лосось рівномірно розподілився по начинці. Випікання: Вилийте готову сирну суміш у підготовлену форму з основою. Випікайте в розігрітій духовці протягом 45 хвилин. Після цього вимкніть духовку, але не виймайте чизкейк. Залиште його в охолоджувальній духовці ще на годину. Це допоможе уникнути різкого перепаду температури, що може спричинити тріщини на поверхні чизкейку. Охолодження та подача: Вийміть чизкейк з духовки, дайте йому повністю охолонути при кімнатній температурі, а потім поставте в холодильник на ніч або принаймні на кілька годин. Охолодження дозволить чизкейку стабілізуватися і набути ідеальної текстури. Перед подачею прикрасьте гілочками свіжого кропу та тонкими скибочками лимона. Коли десерт не десерт: рецепт чизкейку з копченим лососем, який ідеально смакуватиме під келих ігристого читайте на сайті Pixel.inform.

Антарктичний льодовик Гекторія зазнав рекордно швидкого колапсу, продемонструвавши, наскільки стрімка втрата льоду може впливати на підвищення рівня моря. Льодовик на східному боці Антарктичного півострова пережив найшвидше відступання, коли-небудь зафіксоване в сучасних спостереженнях, згідно з масштабним дослідженням, співавторами якого стали науковці Університету Суонсі. У статті, опублікованій у журналі Nature Geoscience, повідомляється, що льодовик Гекторія втратив майже половину своєї довжини — близько восьми кілометрів льоду — всього за два місяці у 2023 році. Темпи відступання були співмірні зі швидкими льодовиковими обвалами, що відбувалися наприкінці останнього льодовикового періоду. Роль рельєфу дна та форми льодовика в стрімкій втраті льоду Дослідження, проведене Університетом Колорадо в Боулдері (CU Boulder) за участю гляціолога з Суонсі, професора Едріана Лакмана, показало, що відступання льодовика прискорювалося через особливості підлеглого ландшафту. Льодовик Гекторія спирався на льодову рівнину — пласку ділянку кристалічного ложа, розташовану нижче рівня моря. Коли відступання почалося, ця форма рельєфу спричинила швидке від’єднання великих мас льоду, що запустило ланцюгову реакцію руйнування. Надзвичайні темпи та масштаби втрати льоду на Гекторії можуть допомогти вченим визначити інші льодовики, що перебувають у зоні ризику, та спрямувати майбутні зусилля з моніторингу. Попри те, що Гекторія відносно невелика за антарктичними мірками — приблизно 300 км², трохи менше за площу міста Суонсі — її раптовий відступ є серйозним попередженням. Якщо льодовики більших розмірів зазнають подібних подій, наслідки для глобального рівня моря можуть бути значними. Думки експертів про безпрецедентне відступання Професор Едріан Лакман, співавтор дослідження, зазначив: “Льодовики зазвичай не відступають так швидко. Обставини тут доволі специфічні, але масштаб втрати льоду демонструє, що може статися в інших частинах Антарктиди, де льодовики слабо закріплені та де морський лід втрачає свою підтримку. Хоча за даними палеоклімату в минулому вже траплялися дуже швидкі відступання, темпи відступання льодовика Гекторія та його сусідів є безпрецедентними для періоду сучасних спостережень. Це чергова глава у низці подій, що розпочалися з руйнування льодовикового шельфу Ларсен B 23 роки тому — події, яка змінила ландшафт і дає уявлення про можливі майбутні темпи відступання льодовиків в Антарктиді.” Відстеження руху льодовика за допомогою супутників і сейсмічних даних Використовуючи супутникові знімки та сейсмічні дані, команда детально задокументувала колапс льодовика. Науковці визначили кілька ліній обпирання — точок, де льодовик переходить із стану опори на ложі до плавання у морській воді. Це підтвердило наявність льодової рівнини та підкреслило вразливість Гекторії до відступання, спричиненого океаном. Сейсмічні прилади також зареєстрували так звані «льодовикові землетруси» — дрібні тремтіння, викликані раптовими зрушеннями льоду. Вони засвідчили, що лід був прикріплений до ложа, а його втрата безпосередньо сприяла підвищенню глобального рівня моря. Доктор Тед Скамбос, старший науковий співробітник Центру досліджень Землі та спостережень при CU Boulder, сказав: “Такий блискавичний відступ докорінно змінює уявлення про те, що може статися з іншими, набагато більшими льодовиками континенту. Якщо подібні умови виникнуть в інших регіонах, це може суттєво пришвидшити підвищення рівня моря.” У дослідженні наголошується на нагальній потребі подальшого моніторингу та міжнародної співпраці для кращого розуміння змін, що відбуваються в крижаних регіонах планети.

Антарктичний льодовик Гекторія зазнав рекордно швидкого колапсу, продемонструвавши, наскільки стрімка втрата льоду може впливати на підвищення рівня моря. Льодовик на східному боці Антарктичного півострова пережив найшвидше відступання, коли-небудь зафіксоване в сучасних спостереженнях, згідно з масштабним дослідженням, співавторами якого стали науковці Університету Суонсі. У статті, опублікованій у журналі Nature Geoscience, повідомляється, що льодовик Гекторія втратив майже половину своєї довжини — близько восьми кілометрів льоду — всього за два місяці у 2023 році. Темпи відступання були співмірні зі швидкими льодовиковими обвалами, що відбувалися наприкінці останнього льодовикового періоду. Роль рельєфу дна та форми льодовика в стрімкій втраті льоду Дослідження, проведене Університетом Колорадо в Боулдері (CU Boulder) за участю гляціолога з Суонсі, професора Едріана Лакмана, показало, що відступання льодовика прискорювалося через особливості підлеглого ландшафту. Льодовик Гекторія спирався на льодову рівнину — пласку ділянку кристалічного ложа, розташовану нижче рівня моря. Коли відступання почалося, ця форма рельєфу спричинила швидке від’єднання великих мас льоду, що запустило ланцюгову реакцію руйнування. Надзвичайні темпи та масштаби втрати льоду на Гекторії можуть допомогти вченим визначити інші льодовики, що перебувають у зоні ризику, та спрямувати майбутні зусилля з моніторингу. Попри те, що Гекторія відносно невелика за антарктичними мірками — приблизно 300 км², трохи менше за площу міста Суонсі — її раптовий відступ є серйозним попередженням. Якщо льодовики більших розмірів зазнають подібних подій, наслідки для глобального рівня моря можуть бути значними. Думки експертів про безпрецедентне відступання Професор Едріан Лакман, співавтор дослідження, зазначив: “Льодовики зазвичай не відступають так швидко. Обставини тут доволі специфічні, але масштаб втрати льоду демонструє, що може статися в інших частинах Антарктиди, де льодовики слабо закріплені та де морський лід втрачає свою підтримку. Хоча за даними палеоклімату в минулому вже траплялися дуже швидкі відступання, темпи відступання льодовика Гекторія та його сусідів є безпрецедентними для періоду сучасних спостережень. Це чергова глава у низці подій, що розпочалися з руйнування льодовикового шельфу Ларсен B 23 роки тому — події, яка змінила ландшафт і дає уявлення про можливі майбутні темпи відступання льодовиків в Антарктиді.” Відстеження руху льодовика за допомогою супутників і сейсмічних даних Використовуючи супутникові знімки та сейсмічні дані, команда детально задокументувала колапс льодовика. Науковці визначили кілька ліній обпирання — точок, де льодовик переходить із стану опори на ложі до плавання у морській воді. Це підтвердило наявність льодової рівнини та підкреслило вразливість Гекторії до відступання, спричиненого океаном. Сейсмічні прилади також зареєстрували так звані «льодовикові землетруси» — дрібні тремтіння, викликані раптовими зрушеннями льоду. Вони засвідчили, що лід був прикріплений до ложа, а його втрата безпосередньо сприяла підвищенню глобального рівня моря. Доктор Тед Скамбос, старший науковий співробітник Центру досліджень Землі та спостережень при CU Boulder, сказав: “Такий блискавичний відступ докорінно змінює уявлення про те, що може статися з іншими, набагато більшими льодовиками континенту. Якщо подібні умови виникнуть в інших регіонах, це може суттєво пришвидшити підвищення рівня моря.” У дослідженні наголошується на нагальній потребі подальшого моніторингу та міжнародної співпраці для кращого розуміння змін, що відбуваються в крижаних регіонах планети.