Як часто ви кажете своїй дитині «молодець»? Мабуть, десятки разів на день. Ми прагнемо підтримати, заохотити, показати свою любов. Але чи замислювалися ви, що похвала — це не просто приємні слова, а потужний інструмент виховання, який може як надихнути, так і нашкодити? Давайте розберемося, як перетворити звичне «ти молодець» на справжній двигун для розвитку вашої дитини, що допоможе їй повірити у власні сили та не боятися труднощів. Про це пише Pixelinform. Від загальних фраз до конкретики: хваліть процес, а не лише результат Найбільша помилка, якої припускаються багато батьків, — це похвала, зосереджена виключно на результаті або вроджених якостях. Фрази «Який ти розумний!» або «Ти найкращий!» звучать приємно, але несуть прихований ризик. Дитина починає думати, що її люблять за те, що вона «розумна» від природи. А що станеться, коли вона зіткнеться із завданням, яке не зможе вирішити одразу? Правильно, її самооцінка може похитнутися, адже вона «вже не така розумна». Набагато ефективніше хвалити зусилля, наполегливість та стратегію. Це формує так зване «мислення зростання» — переконання, що будь-який навик можна розвинути працею. Спробуйте замінити звичні фрази на більш змістовні: Замість «Який гарний малюнок!» скажіть: «Я бачу, як ти старався, підбираючи ці кольори. Особливо мені подобається, як ти зобразив сонце!» Замість «Ти так швидко розв’язав задачу, ти геній!» скажіть: «Чудово, що ти не здався, коли приклад видався складним. Твоя наполегливість вражає!» Замість «Молодець, що прибрав у кімнаті» скажіть: «Дякую, що допоміг. Тепер у кімнаті так чисто і затишно завдяки твоїй праці». Такий підхід вчить дитину цінувати сам процес навчання та праці, а не лише гнатися за п’ятірками чи медалями. Баланс і щирість: як не потрапити у пастку надмірної похвали Чи може бути забагато похвали? Безумовно. Коли похвала лунає без причини і перетворюється на фоновий шум, вона втрачає свою цінність. Дитина або перестає на неї реагувати, або, що гірше, стає залежною від постійного схвалення і боїться зробити крок без зовнішньої оцінки. Похвала має бути заслуженою і, що найголовніше, щирою. Діти — неймовірні емоційні радари, вони миттєво відчувають фальш. Не варто хвалити за те, що дається дитині без зусиль. Краще відзначте те, де вона справді доклала праці. Також важливо не забувати про конструктивну критику. Це не означає сварити, а радше допомагати побачити зони для зростання. Використовуйте «метод сендвіча»: почніть з похвали за те, що вийшло добре, потім м’яко вкажіть на момент, який можна покращити, і завершіть підбадьорливими словами. Наприклад: «Ти чудово впорався з переказом, сюжет передано точно. Давай наступного разу спробуємо додати більше яскравих прикметників, щоб історія стала ще цікавішою? Я впевнена, у тебе вийде!» Зрештою, правильна похвала — це не про оцінку, а про зв’язок. Це спосіб показати дитині: «Я бачу тебе. Я бачу твої старання. Я вірю в тебе, навіть коли тобі складно». Це потужна інвестиція у її майбутню впевненість, мотивацію та, звісно, у ваші теплі й довірливі стосунки. Ваші слова мають величезну силу — використовуйте її мудро. Більше ніж комплімент: як навчитися хвалити так, щоб дитина вірила у власні сили читайте на сайті Pixel.inform.

Чи мріяли ви коли-небудь про дієту, яка обіцяє швидкі результати без виснажливого голоду? Ідея харчуватися одними лише супами протягом тижня звучить привабливо: тепло, ситно і, як обіцяють, ефективно для фігури. Така «супова розгрузка» дійсно може допомогти побачити на вагах мінус кілька кілограмів. Але чи варто такий результат тих ризиків, які приховані за тарілкою ароматного бульйону? Давайте розберемося, що насправді відбувається з вашим тілом, коли його єдиною їжею стає суп. Про це пише Pixelinform. Чому супова дієта так вабить: ілюзія швидкого успіху Секрет миттєвого ефекту супової дієти простий і водночас оманливий. По-перше, супи — це переважно вода та овочі. Вони мають низьку калорійність, але завдяки об’єму рідини та клітковині добре насичують, притупляючи відчуття голоду. Здавалося б, ідеально! За тиждень такого харчування ви дійсно можете втратити 2-4 кілограми. Та чи справді це жир? На жаль, ні. Більша частина втраченої ваги — це втрата зайвої рідини, яка затримувалася в організмі, та вміст кишківника. Жирові відкладення за такий короткий термін практично не встигають «згоріти». Крім того, гаряча рідка їжа справді може тимчасово «розвантажити» травну систему, що дає відчуття легкості. Але це лише короткостроковий ефект, який зникає, щойно ви повертаєтеся до звичного раціону. За лаштунками легкості: що насправді відбувається з тілом Коли захоплення від перших результатів минає, організм починає подавати сигнали тривоги. Харчування виключно супами, особливо овочевими, створює серйозний дефіцит найважливіших нутрієнтів. Чим це загрожує? Дефіцит білка. Без м’яса, риби, яєць чи бобових організм не отримує амінокислот — цеглинк для наших м’язів, імунних клітин та гормонів. Тіло починає «поїдати» власні м’язи для отримання енергії. Результат — слабкість, зниження імунітету та сповільнення метаболізму. Брак корисних жирів. Жири необхідні для засвоєння вітамінів A, D, E, K, а також для здоров’я шкіри, волосся та гормонального балансу. Їх відсутність робить шкіру сухою, а настрій — нестабільним. Відсутність твердої їжі. Наша щелепа та вся травна система створені для пережовування та перетравлення твердої їжі. Тривала відсутність такого навантаження ослаблює їхню функцію. Зрештою, монотонність такої дієти може призвести до психологічної втоми та зриву, після якого втрачені кілограми повернуться, ще й «приведуть друзів». Отже, чи варто повністю відмовлятися від ідеї супового тижня? Не зовсім. Такий формат харчування може бути корисним, але лише як короткочасна розгрузка на 1-2 дні після святкових застіль, а не як повноцінна тижнева дієта. Щоб зробити суп справді повноцінною стравою, додавайте до нього джерело білка (куряче філе, індичку, сочевицю, рибу), заправляйте ложкою оливкової олії чи авокадо для корисних жирів. Пам’ятайте, що здоров’я та струнка фігура — це марафон, а не спринт. І на цьому шляху збалансоване та різноманітне харчування завжди буде кращим союзником, ніж будь-яка екстремальна дієта. Тиждень на першому: що насправді відбувається з тілом, якщо їсти лише супи читайте на сайті Pixel.inform.

У світі космічних технологій знову з’явилася заява, яка звучить як виклик самим основам фізики. Інженер і колишній науковець NASA Чарльз Бюлер стверджує, що його команда знайшла спосіб створювати тягу без використання палива — і навіть подолати земну гравітацію. Ідея не нова, але цього разу вона знову привернула увагу через гучні формулювання та участь фахівців із великим досвідом. Історія таких концепцій почалася не вчора. Ще у 2001 році британський інженер Роджер Шойєр представив EmDrive — так званий «неможливий двигун», який нібито міг працювати без реактивної маси. Пристрій суперечив закону збереження імпульсу, а отже — класичній фізиці. Попри роки експериментів і навіть оптимістичні заяви окремих лабораторій, у 2021 році наукова спільнота дійшла висновку: EmDrive не створює реальної тяги. Втім, мрія про безпаливний двигун не зникла. Нову спробу зробила компанія Exodus Propulsion Technologies, співзасновником якої є Бюлер. Раніше він працював у Космічному центрі Кеннеді та допомагав створювати лабораторію електростатики — критично важливий підрозділ, що займається безпекою запусків ракет. Тепер же він заявляє про відкриття «нової сили», яка нібито дозволяє створювати стійкий рух лише за допомогою електричних полів. За словами Бюлера, асиметрія в електростатичному тиску або спеціально сформоване електричне поле можуть створювати ненульову силу, яка діє на об’єкт без викиду маси. Він стверджує, що у 2023 році експериментальний пристрій уперше згенерував тягу, достатню для подолання сили тяжіння Землі. Результати були представлені на конференції Alternative Propulsion Energy Conference — майданчику, де часто обговорюють нестандартні та спірні ідеї. Водночас сам Бюлер наголошує: його робота не має стосунку до NASA і фінансується незалежно. У команді, за його словами, працюють фахівці з досвідом у NASA, Blue Origin та ВПС США. Проте навіть такий бекграунд не гарантує наукової достовірності заяв. Історія альтернативних рушіїв показує, що багатообіцяльні результати часто не витримують незалежної перевірки. Саме так сталося з EmDrive, коли ретельні дослідження в університеті Дрездена не виявили жодної тяги. Тому наукова спільнота закликає до обережності: без багаторазового відтворення експериментів і незалежної експертизи говорити про прорив зарано. Чи справді людство стоїть на порозі відкриття нової фізичної сили — питання відкрите. Поки що ідею Бюлера швидше можна назвати «малоймовірним двигуном», ніж революцією. Але саме так і працює наука: навіть сумнівні гіпотези іноді стають поштовхом до справжніх відкриттів — або ж отримують остаточне спростування.

З віком імунна система людини поступово втрачає свою ефективність. Вакцини працюють слабше, організму стає важче боротися з онкологічними захворюваннями, а нові віруси розпізнаються повільніше. Одна з ключових причин цього процесу — тимус, невеликий орган за грудниною, який із роками зменшується і майже припиняє виробляти нові Т-клітини, критично важливі для імунного захисту. Нове дослідження, проведене командою під керівництвом доктора Фен Чжана з Массачусетського технологічного інституту (MIT), пропонує несподіваний обхідний шлях. Вчені знайшли спосіб тимчасово «перекласти» частину функцій старіючого тимуса на печінку — використовуючи mRNA-технологію, добре знайому за вакцинами проти COVID-19. Чому імунітет слабшає з віком Процес, відомий як інволюція тимуса, означає поступову втрату його активної тканини. Внаслідок цього в кров надходить дедалі менше «свіжих» Т-клітин, здатних розпізнавати нові загрози. Саме тому в літньому віці люди частіше хворіють, гірше реагують на щеплення і мають нижчу ефективність протипухлинного імунітету. На відміну від тимуса, печінка зберігає високу активність упродовж усього життя. Вона постійно виробляє білки і безпосередньо контактує з імунними клітинами через кровотік. Саме цю особливість і вирішили використати дослідники. mRNA як тимчасовий «перемикач» імунітету Суть підходу полягає у введенні mRNA — коротких генетичних інструкцій, які змушують клітини виробляти певні білки. Ці інструкції доставлялися до клітин печінки за допомогою ліпідних наночастинок. Після цього печінка починала тимчасово виділяти так звані трофічні фактори — сигнальні білки, які підтримують розвиток і дозрівання Т-клітин. Важливо, що mRNA швидко руйнується в організмі. Це означає, що ефект не є постійним, а отже — більш контрольованим і безпечним, особливо для літніх людей, у яких надмірна активація імунітету може бути ризикованою. Більше Т-клітин — сильніша відповідь Експерименти на старих мишах показали, що комбінація кількох сигнальних білків працює значно краще, ніж будь-який окремо. Протягом чотирьох тижнів лікування кількість Т-клітин у крові зростала, а їх різноманіття — збільшувалося. Це означає, що імунна система отримувала ширший «набір інструментів» для боротьби з інфекціями та пухлинами. Цей ефект проявився і на практиці. Миші, які отримали mRNA-терапію перед вакцинацією, виробляли приблизно вдвічі більше цитотоксичних Т-клітин — саме тих, що знищують інфіковані або ракові клітини. У поєднанні з імунотерапією раку результати були ще вражаючішими: у частини тварин пухлини повністю зникали. А що з безпекою? Одна з головних загроз будь-якого імунного втручання — ризик аутоімунних реакцій, коли організм починає атакувати власні тканини. У рамках дослідження таких ефектів не виявили навіть у схильних до аутоімунних захворювань тварин. Крім того, після припинення введення mRNA ефект поступово зникав, що знижує ризик довгострокових ускладнень. Не панацея, але важливий крок Попри обнадійливі результати, вчені підкреслюють: старіння імунної системи — це складний процес. Ослаблення антитілоутворення, хронічне запалення та інші вікові зміни ця методика не усуває повністю. Вона лише компенсує одну з ключових втрат — нестачу нових Т-клітин. Перехід від мишей до людей потребуватиме масштабних клінічних досліджень: потрібно визначити дози, частоту введення, тривалість ефекту та довгострокову безпеку. Втім, у майбутньому така терапія може стати доповненням до вакцинації або онкологічного лікування в періоди підвищеного ризику. Новий погляд на боротьбу зі старінням За словами доктора Чжана, йдеться про «синтетичний підхід» — спробу інженерно відтворити сигнали, які організм із віком перестає виробляти сам. Це відкриває ширші перспективи для медицини старіння, де mRNA може використовуватися не лише для профілактики інфекцій, а й для тимчасової підтримки ослаблених систем організму. Дослідження опубліковане в науковому журналі Nature і вже викликало значний інтерес у спільноті імунологів. Чи стане ця технологія реальним інструментом продовження активного життя людини — покаже час і подальші випробування.

Європейське космічне агентство (ESA) підтвердило факт кіберінциденту, який торкнувся «дуже невеликої кількості» зовнішніх серверів, розміщених поза корпоративною мережею агентства. Про це ESA повідомило в соцмережі X, уточнивши, що вже вжито заходів для захисту потенційно скомпрометованих пристроїв. За даними ESA, можливого впливу зазнали сервери, які використовуються для спільної роботи із зовнішніми партнерами. Агентство наголошує, що ці системи були ізольовані від основної корпоративної інфраструктури та не належали до класифікованих сегментів. Заява ESA з’явилася на тлі тверджень зловмисника під псевдонімом 888, який заявив на форумах BreachForums та DarkForums про злам інфраструктури, пов’язаної з агентством. За його словами, доступ зберігався близько тижня, а обсяг викрадених даних становить понад 200 ГБ. Зловмисник запропонував архів до продажу єдиним пакетом з оплатою виключно в криптовалюті Monero. Згідно з опублікованими описами та скріншотами, до передбачуваного витоку могли увійти вихідні коди з приватних репозиторіїв, конфігурації CI/CD-пайплайнів, API-ключі та токени доступу, файли баз даних, конфігураційні файли, а також внутрішня технічна документація. Серед продемонстрованих матеріалів фігурують файли зі згадками внутрішніх доменів, параметрів середовища та робочих процесів, а також документи з позначками конфіденційності й брендингом партнерів ESA, зокрема Thales Alenia Space та Airbus Defence and Space. Справжність опублікованих зразків не була підтверджена — ESA не коментує конкретні типи даних, які могли бути скомпрометовані, і не підтверджує заявлений зловмисником обсяг витоку. Представники агентства також не відповіли на додаткові запити ЗМІ, які надійшли під час новорічних святкових вихідних.

Навіть невеликі тріщини в арктичному морському льоді можуть мати набагато серйозніші наслідки, ніж здається на перший погляд. Нове дослідження показало: поєднання відкритої води серед льоду та промислового забруднення здатне запускати ланцюг процесів, які пришвидшують танення льодовикового покриву та змінюють клімат регіону. Під час наукових авіарейсів над морями Бофорта і Чукотським поблизу узбережжя Аляски вчені зафіксували несподівано високі рівні діоксиду азоту — 60–70 частин на мільярд. Це майже відповідає граничним нормам для здоров’я людини у США, і це в регіоні, який традиційно вважають майже незайманим. Вимірювання проводилися з лютого по квітень 2022 року в межах дослідницької кампанії CHACHA. Дослідження очолив доктор Хосе Фуентес з Університету штату Пенсильванія. Його команда зосередилася на арктичній весні — періоді, коли навіть незначні зміни можуть швидко посилювати потепління. Як тріщини у льоді змінюють атмосферу Навесні в морському льоді з’являються так звані «ліди» — довгі тріщини з відкритою водою, які можуть простягатися від кількох метрів до кількох кілометрів. Через них у повітря виходять тепло та водяна пара. Тепліший і вологіший повітряний потік піднімається вгору, де формується хмарність. Одним із перших типів хмар, які зафіксували дослідники, став так званий «морський дим» — туманоподібні хмари, що здіймаються над відкритою водою в сильний мороз. Такі хмари можуть одночасно відбивати сонячне світло і затримувати тепло біля поверхні океану. Забруднення підсилює ефект Ситуацію ускладнює промислове забруднення від нафтових і газових родовищ на півночі Аляски. Викиди оксидів азоту та інших речовин вступають у хімічні реакції з морськими аерозолями та солоним снігом. Особливу роль відіграють галогени — бром, хлор і йод, які під дією сонячного світла активно руйнують озон у приземному шарі атмосфери. Зменшення озону означає, що більше сонячного випромінювання досягає поверхні, додатково нагріваючи лід і сприяючи його таненню. Це створює замкнене коло: більше тріщин — більше тепла і хімічних реакцій — ще швидше руйнування льоду. Чому це важливо для прогнозів клімату Дослідники наголошують: сучасні кліматичні моделі часто не враховують дрібні тріщини в льоді та локальні хмари забруднення. А саме ці «деталі» можуть суттєво впливати на швидкість арктичного потепління. Отримані дані допоможуть точніше прогнозувати втрату морського льоду, зміни якості повітря та кліматичні ризики для регіону. Це важливо не лише для науки, а й для судноплавства, інфраструктурних проєктів і життя місцевих громад. Арктика нагрівається значно швидше, ніж планета в цілому, і нове дослідження показує, наскільки складними та взаємопов’язаними є процеси, що стоять за цим явищем. Роботу опубліковано в журналі Bulletin of the American Meteorological Society.

Чи могли ви подумати, що ваша ранкова кава або шматочок темного шоколаду після обіду — це не просто маленькі задоволення, а й потенційні союзники у боротьбі за молодість на клітинному рівні? Нещодавнє дослідження вчених з Лондонського королівського коледжу пролило світло на дивовижний зв’язок між цими продуктами та процесами біологічного старіння. І хоча це не означає, що ми знайшли еліксир вічної молодості, результати змушують по-новому поглянути на звичні речі. Тож заваріть собі філіжанку улюбленого напою і давайте розбиратися разом. Про це пише Pixelinform. Магічна молекула: що таке теобромін і як він працює В центрі уваги вчених опинилася речовина під назвою теобромін. Це природний алкалоїд, близький родич кофеїну, який у великих кількостях міститься в какао-бобах, а отже — і в якісному темному шоколаді та, меншою мірою, в каві. Дослідники проаналізували дані 1600 дорослих і виявили інтригуючу закономірність: чим вищим був рівень теоброміну в крові учасників, тим повільніше «цокав» їхній внутрішній біологічний годинник. Як же це виміряли? Вчені використовували два ключові маркери старіння. По-перше, це так званий епігенетичний годинник, який показує, наскільки «зношені» наші гени. По-друге — довжина теломер, захисних «ковпачків» на кінцях наших хромосом. Уявіть їх як пластикові наконечники на шнурках: що вони коротші, то швидше «розтріпується» шнурок, тобто старіє клітина. Виявилося, що високий рівень теоброміну асоціювався з повільнішим ходом епігенетичного годинника та довшими теломерами. Це ніби клітини отримують додатковий захист від невблаганного плину часу. Шоколад — не панацея, а частина здорового життя А тепер час для ложки дьогтю у цій шоколадній бочці меду. Вчені чесно попереджають: їхнє дослідження фіксує кореляцію, а не причинно-наслідковий зв’язок. Що це означає? Цілком можливо, що люди, які полюбляють темний шоколад, загалом ведуть більш здоровий спосіб життя: правильно харчуються, займаються спортом, уникають шкідливих звичок. Саме ці фактори, а не лише теобромін, можуть бути причиною їхнього повільнішого старіння. Цікаво, що найсильніший зв’язок між теоброміном і молодістю клітин спостерігався у колишніх курців, що може вказувати на його захисні властивості в умовах стресу для організму. Тож як нам скористатися цими знаннями? Обирайте якість: мова йде саме про темний шоколад із вмістом какао 70% і вище. Молочний чи білий шоколад, де багато цукру і мало какао, такої користі не принесе. Знайте міру: кількох шматочків на день цілком достатньо. Надмірне споживання шоколаду — це зайві калорії та цукор. Дивіться на картину в цілому: не варто сприймати шоколад як ліки. Найкращий ефект він дасть у поєднанні зі збалансованим харчуванням, багатим на фрукти, овочі та інші антиоксиданти. Отже, хоча наука ще не готова прописати нам шоколад як засіб проти старіння, нові дані дають чудовий привід без докорів сумління насолоджуватися улюбленими ласощами. Це приємне нагадування, що здоров’я та довголіття — це не про суворі обмеження, а про гармонійний та усвідомлений підхід до свого життя, де завжди є місце для маленьких радощів. Приємний спосіб не старіти: як правильно вживати каву та шоколад для користі клітин читайте на сайті Pixel.inform.

У 2025 році SpaceX зробила значний крок у розвитку супутникового інтернету Starlink, вийшовши більш ніж на 35 нових ринків. Наразі мережа охоплює 155 країн і є доступною для 3,2 мільярда людей, включно з найвіддаленішими регіонами планети. Для цього було здійснено понад 120 запусків ракет Falcon 9, що додало близько 270 Тбіт/с пропускної спроможності та дозволило збільшити швидкість завантаження до 200 Мбіт/с, а середня затримка мережі становить близько 26 мс. Програма Direct to Cell дала змогу підключити мільйони користувачів через 27 мобільних операторів без необхідності використання наземної інфраструктури. Паралельно Starship провів два тестові запуски супутників-симуляторів для підготовки до розгортання наступного покоління орбітальних констеляцій. Завдяки цим досягненням протягом року до Starlink приєдналися 4,6 мільйона нових користувачів, і наразі сервіс обслуговує 9,2 мільйона людей по всьому світу. SpaceX продовжує розширювати мережу, обіцяючи ще вищі швидкості та нові можливості для користувачів у глобальному масштабі. Джерело

Астрономи за допомогою космічної місії Einstein Probe зафіксували нову короткочасну подію в рентгенівському діапазоні, яка виявилася потужним зоряним спалахом. Джерелом випромінювання стала зірка PM J23221-0301, розташована приблизно за 150 світлових років від Землі. Результати дослідження були оприлюднені 18 грудня у препринті наукової роботи на сервері arXiv. Зоряні спалахи — це різкі викиди енергії, що виникають унаслідок перебудови магнітного поля зорі. У такі моменти заряджені частинки прискорюються майже до швидкості світла, а сама подія супроводжується випромінюванням у широкому діапазоні — від радіохвиль до рентгенівського світла. Подібні явища добре відомі на Сонці, однак їх активно досліджують і на інших зорях, щоб краще зрозуміти зоряну активність та її вплив на навколишній простір. Зірка PM J23221-0301 належить до спектрального класу K. Вона приблизно на 30% менша й менш масивна за Сонце, має температуру поверхні близько 4055 К і вік, який оцінюють у 1,2 мільярда років. Раніше астрономи вже фіксували від неї слабке постійне рентгенівське випромінювання, а в оптичному діапазоні — поодинокі спалахи яскравості. Саме тому міжнародна група дослідників на чолі з Гоін Чжао з Університету Сунь Ятсена вирішила вести за зіркою детальні спостереження, залучивши як наземні телескопи, так і орбітальні обсерваторії. У вересні 2024 року Einstein Probe зафіксував рентгенівський транзієнт, який отримав позначення EP J2322.1-0301. Аналіз показав, що його координати збігаються з положенням PM J23221-0301 з точністю до 20 кутових секунд. Форма світлової кривої відповідала типовому для зоряних спалахів профілю з різким зростанням і поступовим згасанням. Додаткові спостереження в оптичному діапазоні виявили тимчасову появу лінії водню H-альфа, що остаточно підтвердило природу події. За даними дослідження, спалах тривав близько двох годин: приблизно 24 хвилини припало на фазу наростання, а ще півтори години — на згасання. Пікова світність у рентгенівському діапазоні досягла значень, характерних для потужних зоряних спалахів, а сумарна енергія події узгоджується з показниками, зафіксованими для подібних явищ на інших зорях. Вчені також виявили, що плазма спалаху мала кілька температурних компонентів. Це вказує на складну внутрішню структуру явища і добре узгоджується зі стандартними моделями зоряних спалахів, де гаряча плазма піднімається у верхні частини магнітних петель, а холодніша залишається нижче. Нове спостереження демонструє можливості Einstein Probe у виявленні швидкоплинних рентгенівських подій і допомагає глибше зрозуміти механізми зоряної активності, навіть у відносно близьких до нас зоряних системах.

Нове палеоантропологічне дослідження, опубліковане в журналі Scientific Reports, відкриває похмуру сторінку в історії пізнього плейстоцену, надаючи докази систематичного канібалізму серед гомінідів Північної Європи. Об’єктом вивчення стала печера Гойєт у Бельгії, де вчені проаналізували колекцію зі ста однієї кістки неандертальців, датованих періодом приблизно 45 000 років тому. Результати аналізу виявилися вражаючими: третина залишків мала специфічні сліди порізів, зарубок та кругових ударів, характерних для процесу м’яснення. Особливу увагу дослідників привернув демографічний профіль жертв — серед них не було виявлено дорослих чоловіків, натомість шістьма ідентифікованими особами були виключно діти, немовлята та молоді жінки невеликого зросту. За словами Ізабель Кревкер, директорки з досліджень Французького національного центру наукових досліджень, такий вибірковий склад не може бути випадковим і свідчить про навмисне полювання на найбільш вразливих членів сусідніх груп, пише T4. Печери Гойє, вперше розкопані у 19 столітті, дали найважливішу колекцію неандертальців у Північній Європі. Біологічний портрет жертв, створений за допомогою поєднання генетики, ізотопного аналізу та морфологічних досліджень, показав, що ці жінки та діти не були місцевими жителями. Це дозволяє вченим говорити про «екзоканібалізм» — споживання представників зовнішніх груп. Сліди на кістках вказують на те, що канібали не просто вбивали своїх жертв, а ретельно готували їх, розбиваючи кістки для вилучення висококалорійного кісткового мозку. Така поведінка знаходить паралелі в сучасному світі дикої природи, зокрема у шимпанзе, які використовують подібну тактику для послаблення конкуруючих популяцій або встановлення територіального контролю. У контексті середнього палеоліту, коли популяції неандертальців стрімко скорочувалися, такі міжгрупові конфлікти могли стати одним із факторів, що прискорили їхнє зникнення. У печерах Гойєт було виявлено кістки щонайменше шести осіб. Тут XX позначає жінок – найімовірніше, дорослих або підлітків – тоді як XY позначає молодших дітей чоловічої статі. Хоча ідентичність самих канібалів залишається предметом дискусій, науковці розглядають дві основні версії. З одного боку, імовірно, що це були ранні представники Homo sapiens, які саме в цей час почали активно поширюватися в Північній Європі, витісняючи своїх архаїчних родичів. Однак палеонтолог Патрік Семаль та його колеги схиляються до думки, що це були інші групи неандертальців. На користь цієї гіпотези свідчить той факт, що деякі фрагментовані кістки жертв пізніше використовувалися як інструменти для ретушування кам’яних знарядь — практика, яка була широко відома саме серед неандертальців. Це вказує на складну соціальну динаміку всередині виду, де внутрішня конкуренція призводила до екстремальних форм насильства в умовах дефіциту ресурсів. Огляд слідів канібалізму, знайдених на кістках, більшість з яких з’являються на нижніх кінцівках (ліворуч), тоді як на цих кістках чітко видно сліди порізів та зарубки (праворуч). Зрештою, питання про вимирання неандертальців стає ще складнішим, якщо враховувати дані про їхню подальшу асиміляцію. Сучасні дослідження італійських та швейцарських генетиків стверджують, що неандертальці ніколи не зникали повністю, оскільки їхня ДНК інтегрована в геном сучасної людини. Протягом приблизно десяти тисяч років Homo sapiens не лише конкурував із цим видом, а й вступав у генетичне змішування. Таким чином, історія Гойєт демонструє парадоксальну реальність давнього світу: період, позначений жорстокими міжгруповими конфліктами та канібалізмом, одночасно став епохою поступової генетичної асиміляції, яка дозволила частині неандертальської спадщини зберегтися в нас до сьогодні. Читайте також: Вчені розшифрували пророцтво про остаточну загибель людстваThe post Вчені виявили, що стародавні європейці полювали на дітей неандертальців first appeared on T4 - сучасні технології та наука.