Захід пройде 19 листопада о 15:00 за східним часом і буде відкритий для преси та глядачів через онлайн-трансляцію. Агентство має намір показати наявні матеріали на об’єкті, але точний перелік опублікованих даних заздалегідь не розкривається. Імовірно, серед представлених матеріалів можуть бути знімки з камери HiRISE, встановленої на автоматичній міжпланетній станції Mars Reconnaissance Orbiter. Це найбільший телескоп, що працює в глибокому космосі: на поверхні Марса він розрізняє структури близько 30 см, а при перерахунку на дистанцію до 3I/ATLAS – близько 30 км. Такий рівень не дозволить розглянути ядро, але забезпечить одну з найточніших візуалізацій об’єкта. 3I/ATLAS пройшов поряд з Марсом 3 жовтня на відстані близько 28 млн км – у десять разів ближче, ніж підійде до Землі в момент максимального зближення. Європейські апарати TGO та Mars Express вже публікували свої знімки, проте їх якість виявилася недостатньою для виявлення особливостей. Даних HiRISE тоді не було представлено. Міжзоряний об’єкт 3I/ATLAS, який ще нещодавно проходив майже за сонячним диском і був вкрай важкодоступним для спостережень, зараз змістився приблизно на 45° від Сонця. Завдяки цьому його знову можна впевнено спостерігати із Землі. Найближчими днями очікується поява нових знімків.

Світова гірничодобувна промисловість сколихнулася від новини, що надійшла з Піднебесної: Китай знову зірвав геологічний джекпот, виявивши одне з найбільших родовищ золота в своїй історії. За попередніми оцінками експертів, вартість цього колосального скарбу, з огляду на стрімке зростання світових цін на дорогоцінні метали, може перевищити фантастичну суму в 192 мільярди доларів. Епіцентром цієї золотої лихоманки стала північно-східна провінція Ляонін, де на родовищі Дадунгоу Міністерство природних ресурсів Китаю підтвердило наявність близько 2,586 мільйона тонн золотої руди. Хоча середній вміст металу становить 0,56 грама на тонну, загальний обсяг чистого золота оцінюється у вражаючі 1444 тонни, що робить це відкриття стратегічно важливим не лише для регіону, а й для національної економіки, пише T4. Момент для такого відкриття виявився напрочуд вдалим, адже ціни на жовтий метал демонструють неухильне зростання протягом останніх десятиліть, досягнувши історичного максимуму понад 4000 доларів за унцію у жовтні 2025 року. В умовах глобальної економічної невизначеності, коли центральні банки світу масово нарощують свої золоті резерви, а інвестори шукають “тиху гавань” для капіталу, наявність власного джерела ресурсу стає значною перевагою перед необхідністю купувати його ззовні. Китайська влада не збирається зволікати з освоєнням ресурсу: для розробки шахти Дадунгоу вже сформовано потужний альянс між Китайською національною золотою групою, Ляонінською мінерально-геологічною групою та муніципалітетом Інкоу. У період з 2024 по 2027 рік у проект планується інвестувати понад 20 мільярдів юанів (близько 2,82 мільярда доларів США) з метою створення багатогранної галузі, яка охоплюватиме повний цикл виробництва — від геологорозвідки та видобутку до переробки, плавлення та кінцевого продажу продукції. Цей успіх не є випадковістю, а закономірним результатом геологічної будови Китаю, чий величезний масив суші розташований на стику кількох тектонічних плит, що створює ідеальні гідротермальні умови для концентрації золотовмісних рідин у жилах. Країна вже утримує статус найбільшого виробника золота у світі, конкуруючи з росією та Австралією, і це відкриття лише зміцнює її позиції, особливо враховуючи, що зовсім нещодавно, наприкінці 2024 року, було повідомлено про виявлення ще одного надвеликого родовища в провінції Хунань вартістю близько 83 мільярдів доларів. Як зазначив Ван Янь, професор партійної школи в Шеньяні, запаси нової шахти, що перевищують 1000 тонн, стануть надійним фундаментом для національних стратегічних резервів. Створення повністю інтегрованого промислового ланцюга суттєво вплине на всю золоту промисловість Китаю, підвищуючи її конкурентоспроможність на світовому ринку та гарантуючи країні економічну безпеку в епоху турбулентності. Читайте також: Вчені показали, скільки золота людство видобуває за один рікThe post Відкрито величезне родовище золота вартістю $192 мільярди first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Компанія Netgear анонсувала нову мобільну точку доступу Nighthawk 5G M7 (модель MH7150), яка поєднує модем 5G і бездротовий модуль стандарту Wi-Fi 7 (IEEE 802.11be). Пристрій здатний забезпечувати сумарну теоретичну швидкість Wi-Fi до 3,6 Гбіт/с та одночасно обслуговувати до 32 підключених клієнтських пристроїв. Nighthawk 5G M7 оснащений слотом для фізичної nano-SIM та вбудованою підтримкою eSIM. Сумісність із мережами 5G поширюється більш ніж на 140 країн. Для управління роутером призначено мобільний додаток Netgear Mobile, доступний в App Store та Google Play. У додатку реалізовано вбудований маркетплейс eSIM-профілів, через який користувач може придбати та активувати тарифний план оператора безпосередньо перед поїздкою. Також відображаються поточна витрата трафіку, рівень сигналу та залишок заряду батареї. Акумулятор ємністю 3850 мА·год забезпечує до 10 годин роботи в режимі 5G. Заряджання здійснюється через порт USB-C. На лицьовій панелі встановлено кольоровий сенсорний дисплей діагоналлю 2,4 дюйма, на якому відображається інформація про статус підключення, обсяг переданих даних та рівень заряду. Габарити пристрою становлять 145×84×17 мм, маса — 241 грам. За потреби провідне підключення здійснюється через додатковий адаптер із двома портами Gigabit Ethernet, який купується окремо. Старт продажів Netgear Nighthawk 5G M7 заплановано на січень 2026 року. Рекомендована роздрібна ціна в США — 499 доларів. У порівнянні з раніше випущеною моделлю M6 Pro новинка отримала сучасніший стандарт Wi-Fi 7 і значно нижчу ціну за збереження більшості ключових функцій.

Nissan представила новий кросовер Rogue Plug-In Hybrid для американського ринку, і його подібність до Mitsubishi Outlander PHEV не випадкова: модель фактично стала результатом бедж-інжинірингу всередині альянсу. Замість розробки власного гібрида Nissan взяла готовий Outlander PHEV, замінила решітку радіатора, шильдики та кілька елементів оформлення — і вивела кросовер на ринок під назвою Rogue. При цьому загальна стилістика, включно з чорними акцентами та 20-дюймовими колісними дисками від Outlander Black Edition, збереглася. Під капотом — добре відома гібридна система Mitsubishi: 2,4-літровий бензиновий двигун, два електромотори, повний привід і сукупна потужність 248 к.с. Кросовер оснащений тяговою батареєю ємністю 20 кВт·год, що забезпечує до 61 км ходу на чистій електриці. Цікаво, що оновлений Outlander PHEV вже отримав потужнішу версію на 302 к.с. із тяговою батареєю ємністю 22,7 кВт·год, тож Rogue Plug-In Hybrid поступається за характеристиками оновленому гібридному Outlander. Салон Rogue Plug-In Hybrid — трирядний, 7-місний. В оснащенні — цифрова панель приладів з екраном діагоналлю 12,3 дюйма, медіасистема з 9-дюймовим екраном, підігрів передніх сидінь, чотири USB-роз’єми та розширений набір помічників водія. Топова версія Platinum має 10-дюймовий проекційний дисплей, шкіряний салон, аудіосистему Bose з дев’ятьма динаміками, панорамний дах і підігрів заднього сидіння. Ціни поки не розкриваються, але очікується, що вони будуть зіставні з Mitsubishi Outlander PHEV — від 40 445 доларів. Постачання в дилерські центри США стартують на початку 2026 року.

Компанія Apple включила до третьої бета-версії iOS 26.2 програмний код, що вказує на підготовку системи до роботи зі сторонніми голосовими помічниками замість Siri. Про це повідомляє видання MacRumors після аналізу фреймворку Siri у збірці для розробників. У поточній версії операційної системи власники iPhone 17 та смартфонів попередніх моделей можуть активувати лише вбудованого помічника Siri, натиснувши та утримуючи бічну кнопку пристрою. Для запуску альтернативних помічників необхідно вручну відкривати відповідні програми. Виявлені зміни у програмному коді вказують на відмову від цього обмеження. Розробники замінили прямі згадки Siri в інформаційних текстах системи універсальними заповнювачами. В одному з текстових блоків з’явилося формулювання про вибір програми для бокової кнопки за замовчуванням. Інше повідомлення попереджає користувачів про те, що обрана програма може не підтримувати голосові команди. Зміни пов’язані з вимогами Закону Європейського Союзу щодо цифрових ринків. Документ зобов’язує виробників надавати стороннім розробникам доступ до апаратних функцій пристроїв нарівні з установленим програмним забезпеченням. З тієї ж причини Apple вже відкрила можливість заміни Apple Pay на альтернативні платіжні програми, які запускаються подвійним натисканням бічної кнопки і використовують NFC-модуль смартфона. Паралельно з цим в iOS 26.2 готується оновлення функції AirDrop. За даними видання 9to5Mac, система отримає механізм сполучення пристроїв за допомогою PIN-коду. Після введення коду два пристрої будуть видимі один одному протягом 30 днів. Зараз пристрої в AirDrop відображаються або лише для збережених контактів, або для всіх користувачів у радіусі дії протягом 10 хвилин.

Розміром із повнорозмірний пікап, новий супутник, запущений NASA та її партнерами, надаватиме інформацію про океан і атмосферу, щоб покращити прогнозування ураганів, допомогти захищати інфраструктуру та підтримувати комерційну діяльність, таку як судноплавство. Супутник Sentinel-6B вирушив у космос на ракеті SpaceX Falcon 9 зі стартового комплексу 4 East на Базі космічних сил Ванденберг у центральній Каліфорнії о 21:21 за тихоокеанським часом 16 листопада. Зв’язок між супутником і наземною станцією на півночі Канади був встановлений приблизно через 1 годину 30 хвилин — о 22:54. Усі системи працюють у нормальному режимі. «Розуміння припливних коливань до дюйма має вирішальне значення для того, як ми щодня використовуємо океани на Землі», — сказала Ніккі Фокс, заступниця адміністратора Директорату наукових місій NASA у Вашингтоні. «Sentinel-6B продовжить спадщину Sentinel-6 Michael Freilich, здійснюючи високоточні вимірювання рівня моря, що покращують прогнози, які використовують громади, бізнеси та служби по всій країні. Він також допоможе забезпечити безпечніше повернення наших астронавтів, зокрема екіпажів місячних місій Artemis». Рівень моря варіюється залежно від регіону, і супутник надаватиме точні вимірювання як на локальному, так і на глобальному рівні — з висоти сотень миль у низькій навколоземній орбіті. Ці спостереження є основою для прогнозів повеней у США, які мають вирішальне значення для захисту прибережної інфраструктури, нерухомості, об’єктів зберігання енергії та інших активів. Sentinel-6B замінить Sentinel-6 Michael Freilich, запущений у 2020 році, який згодом став офіційним еталонним супутником для глобальних вимірювань рівня моря, забезпечуючи висоту поверхні океану, відносно якої калібруються інші супутникові дані. Супутник створено у співпраці між кількома партнерами, включно з NASA, ESA (Європейським космічним агентством), EUMETSAT (Європейською організацією з експлуатації метеорологічних супутників) і Національним управлінням океанічних та атмосферних досліджень США (NOAA). Він також входить до сімейства місій Copernicus Європейського Союзу. «Співпраця між партнерами має ключове значення для такої місії, як Sentinel-6, і я вдячна всім, хто брав участь у розробці, запуску та експлуатації цього виняткового супутника, який продовжує справу першого Sentinel-6 Michael Freilich», — сказала Сімонетта Келі, директор програм спостереження Землі ESA. «Це досягнення демонструє, чого можна досягти, коли міжнародні агенції та промисловість працюють разом заради спільної мети. Sentinel-6B гарантує, що ми продовжимо отримувати високоточні дані, необхідні для розуміння змін клімату, захисту океанів і підтримки рішень, спрямованих на захист прибережних громад у всьому світі». Два супутники утворюють місію Copernicus Sentinel-6/Jason-CS (Continuity of Service) — останню в серії радарних альтиметричних місій, які спостерігають за змінами океанів Землі з початку 1990-х років. Як і його попередник, супутник Sentinel-6B надаватиме ключову інформацію про швидкість вітру, висоту хвиль, температуру та вологість атмосфери. Ба більше, оскільки вода розширюється під час нагрівання, дослідники можуть визначати тепліші зони океану за підвищеною висотою його поверхні. У поєднанні з даними інших приладів ці знання допомагають прогнозувати морську погоду, включно з розвитком ураганів, які посилюються над теплішими водами. Також, оскільки великі течії є вищими за навколишні води через вищі температури, вимірювання рівня моря можуть показати взаємодію, наприклад, Гольфстріму з хвилями поблизу — у зонах їхнього зіткнення море може ставати більш бурхливим, створюючи небезпеку навіть для найбільших суден. «Sentinel-6B — це приклад цінності партнерських місій NASA, які забезпечують доступ до корисної супутникової інформації та науки для тих, хто ухвалює рішення на Землі», — сказала Карен Сент-Жермен, директор Дивізіону наук про Землю NASA. «Sentinel-6B збиратиме дані про поверхню океану, які інформуватимуть рішення, критичні для прибережних громад, комерційного судноплавства та рибальства, національної безпеки, а також для підготовки та реагування на надзвичайні ситуації. Саме цим займається NASA — впроваджує передові технології та науку на благо країни». Коли Sentinel-6B досягне робочої висоти, він літатиме приблизно за 30 секунд позаду Sentinel-6 Michael Freilich, який має ідентичні наукові прилади. Після завершення калібрування даних між двома апаратами Sentinel-6 Michael Freilich перейде на іншу орбіту, а Sentinel-6B стане офіційним еталонним супутником, облітаючи Землю близько 13 разів на день на висоті 830 миль (1336 кілометрів). «Sentinel-6B демонструє універсальність наукових застосувань у галузі спостереження Землі, можливих завдяки високотехнологічним космічним апаратам. Потужний комплект приладів супутника вимірюватиме приблизно 90% океанів Землі з точністю до часток дюйма — продовжуючи формувати життєво важливий набір даних, на який покладаються США та дедалі ширша міжнародна спільнота», — сказав Дейв Галлахер, директор Лабораторії реактивного руху NASA (JPL) у Південній Каліфорнії. Більше про Sentinel-6B Copernicus Sentinel-6/Jason-CS — це співпраця між ESA, Європейським Союзом, EUMETSAT, NASA та NOAA. Французьке космічне агентство CNES надало технічну підтримку. Copernicus, що включає місії Sentinel, — це програма спостереження Землі ЄС під керівництвом Єврокомісії. Лабораторія JPL, що є підрозділом Каліфорнійського технологічного інституту (Caltech) у Пасадені, створила три наукові інструменти для кожного зі супутників Sentinel-6: удосконалений мікрохвильовий радіометр, систему радіозатемнення на основі глобальної навігаційної супутникової системи, а також масив лазерних ретрорефлекторів. NASA також забезпечує запуск, наземні системи для роботи наукових приладів, обробники наукових даних для двох із цих інструментів, а також підтримку американських учасників міжнародної Наукової групи з топографії океанічної поверхні та наукових груп Sentinel-6.

Британський телеканал Channel4 представив документальний фільм «ДНК Гітлера: рисунок диктатора», у якому вперше проаналізовано генетичні дані Адольфа Гітлера. Автори намагаються пояснити його поведінку через спадкові особливості — від рідкісного синдрому Кальмана до можливих психічних розладів, хоча науковці ставляться до цього обережно. Синдром Кальмана — підтвердження старих припущень За даними фільму, секвенування ДНК показало, що Гітлер мав синдром Кальмана — спадкове порушення вироблення статевих гормонів. Це пояснює низький рівень тестостерону, затримку статевого дозрівання, порушення нюху та крипторхізм (неопущення яєчок). Висновки узгоджуються з медичною картою Гітлера у в’язниці “Ландсберг”, де йому діагностували аналогічну ваду ще у 1924 році. Особистий лікар Теодор Морелль із 1944 року вводив диктатору тестостерон, що може підтверджувати проблеми з гормональним фоном. Адольф Гітлер і його дружина Єва Браун: нацистському диктатору приписують нездорове ставлення до жінок Психічні розлади — гіпотеза, а не діагноз Автори фільму припускають, що у Гітлера могли бути ознаки РДУГ, аутизму, шизофренії чи біполярного розладу. Ірансько-американський психіатр Насір Гаемі вважає, що психічна нестабільність диктатора посилилася після вживання амфетамінів із 1937 року. Втім, науковці наголошують: генетичний аналіз не може бути підставою для діагнозу. Поведінка людини формується через взаємодію генетики, середовища і життєвого досвіду. Ризик стигматизації Британський психолог Саймон Барон-Коен попереджає: “Порівняння психічних розладів із Гітлером може призвести до стигматизації людей, які мають ці діагнози”. Інші дослідники додають, що пояснення злочинної поведінки генетикою може зменшити моральну відповідальність диктатора за його дії — що є небезпечним спрощенням. Звідки взяли ДНК ДНК-зразок узяли з дивану у “бункері фюрера”, на якому Гітлер покінчив життя самогубством у 1945 році. Фрагмент оббивки з плямами крові, за даними фільму, зберіг американський офіцер Розвелл Розенгрен. Порівняння з ДНК родичів мало підтвердити справжність зразка — хоча залишається неясним, які саме родичі брали участь у цьому тестуванні. Спростована чутка Дослідження спростувало твердження, що в Гітлера могло бути єврейське коріння — його ДНК підтверджує австрійсько-німецьке походження. Таким чином, генетичні дані заперечують заяви, які поширювалися у пропагандистських цілях, зокрема російськими посадовцями. Що далі Перша серія «ДНК Гітлера: рисунок диктатора» вже вийшла на Channel4, а друга запланована на 22 листопада. Проєкт викликав гучні дискусії у науковій спільноті через спробу пояснити поведінку людини через гени, що суперечить базовим принципам психології. Джерело

«Немає нічого кращого за пошуки, якщо хочеш щось знайти, — говорить Торін Дубощит у популярному фентезі-романі Дж. Р. Р. Толкіна Гобіт. — Якщо шукати, то, звісно, завжди щось знайдеш, але це не завжди буде саме те, що ти сподівався знайти». Так, у 2015 році палеоантрополог Людовік Слімак зробив вражаюче відкриття в печері Грот Мандрін у долині Рони у Франції. Він та його команда працювали в цій місцевості з 1998 року, шукаючи сліди доісторичних предків людства, і після 17 років пошуків вони справді знайшли щось: фрагмент щелепи, що належав неандертальцю. З роками вчені виявляли все більше й більше решток цього неандертальця. «Я почав знаходити {залишки щелепи неандертальця} у 2015 році, — розповів Слімак виданню New Statesman у 2022-му, — але щороку ми знаходимо один зуб або один фрагмент кістки». Слімак визначив, що цей конкретний неандерталець жив 42 тисячі років тому, під кінець існування свого виду. Тому він назвав неандертальця Торіном — на честь персонажа Толкіна. «Торін у Гобіті — один з останніх королів-гномів під горою та останній зі свого роду, — пояснив Слімак сайту IFLScience. — Торін-неандерталець теж є завершенням лінії. Завершенням одного способу бути людиною». Щоб підтвердити свої припущення щодо віку Торіна та дізнатися більше не лише про те, коли, а і як жив цей конкретний індивід, Слімак і його колеги проаналізували геном Торіна. Результати, опубліковані в журналі Cell Genomics, показали, що лінія Торіна залишалася ізольованою від решти популяції неандертальців «попри те, що інші групи жили неподалік». Майже за десятиліття до відкриття Торіна Слімак уже припускав, що неандертальці, які жили в долині Рони, відрізнялися від тих, що мешкали в сусідніх регіонах. Тоді його оцінка ґрунтувалася на кам’яних знаряддях, знайдених на різних стоянках: ті, що походили з долини Рони, не відповідали новішим стилям виготовлення інструментів, характерним для інших місць. «Виявилося, що те, що я припускав 20 років тому, було передбачливим», — сказав Слімак у коментарі для Live Science. «Популяція Торіна прожила 50 тисячоліть, не обмінявшись жодним геном із класичними популяціями неандертальців». Аналіз показав, що Торін мав «високу генетичну гомозиготність», що свідчить про близькоспорідненість у його недавній родовій історії. Також аналіз не виявив жодних ознак схрещування з Homo sapiens того часу. «Усе доведеться переписати щодо найбільшого вимирання в історії людства та нашого розуміння цього неймовірного процесу, який привів до того, що Homo sapiens залишився єдиним вижилим видом людства», — заявив Слімак, оцінюючи значення знахідки. — «Як ми можемо уявити популяції, що жили 50 тисячоліть в ізоляції, коли вони знаходилися за двотижневу відстань пішого переходу одна від одної? Усі процеси потрібно переосмислити».

Маленькому хижому динозавру з Індії дали назву — і це змінює історію ранніх хижих динозаврів. Тварина Maleriraptor kuttyi жила приблизно 220 мільйонів років тому й допомагає заповнити прогалину між давнішими південноамериканськими видами та пізнішими північноамериканськими. Скамʼянілості походять з верхньої частини формації Малері в центрально-південній Індії. Ретельний анатомічний аналіз показує, що цей хижак належав до ранньої гілки мʼясоїдних динозаврів, яка пережила значне потрясіння в екосистемі. Maleriraptor kuttyi був хижаком Роботу очолив Мартін Д. Ескурра, Ph.D., з Бірмінгемського університету. Його дослідження зосереджені на ранній еволюції динозаврів і їхніх близьких родичів серед рептилій. Дослідники проаналізували скамʼянілі кістки динозавра з верхньої частини формації Малері, які вперше описали у 1989 році. Спочатку кістки помилково вважали належними до зауроподоморфів. Однак нинішній аналіз із використанням глобальної вибірки кісток тріасових видів показав, що вони належать дуже ранньому хижому динозавру. Результати опубліковані в рецензованому дослідженні, де Maleriraptor розміщено поруч, але за межами класичної південноамериканської групи гереразаврів. “Гереразаври представляють найдавнішу хвилю хижих динозаврів”, — сказав Ескурра. Ця рання група включає легкобудованих двоногих мисливців довжиною від 1,2 до 6 метрів. Аналіз Maleriraptor kuttyi Команда використала філогенетичний аналіз — метод побудови еволюційних дерев — щоб визначити, де новий вид займає місце. Ознаки вказують на тісний зв’язок із ранніми хижими динозаврами, але за межами добре відомої південноамериканської клади. Ключові свідчення містяться в будові тазу та хвоста. Однією з важливих ознак є brevis fossa — неглибока борозна на задній частині клубової кістки. Вона відсутня у Maleriraptor, як і в деяких ранніх хижих динозаврів. Ще одна підказка — “черевик” лобкової кістки, розширений кінець лобкової кістки, який зазвичай важливий для кріплення черевних м’язів. У цього виду він слабкий або відсутній. Це незвично для групи й означає, що така ознака виникала незалежно кілька разів у ранніх динозаврів. Кістки розповідають історії Зразок зберіг частини крижів і хвоста, а також праву клубову кістку і обидва кінці лобкової кістки. У Maleriraptor крижовий центр позаду другого крижового хребця довший, ніж ті, що розташовані попереду. Це унікальна особливість, яка допомагає відрізнити його від близьких родичів. Його надвертлюжний гребінь — зміцнюючий край над тазовою западиною — присутній, але вузький. Крижові хребці мають риси, подібні до ранніх м’ясоїдних динозаврів із Південної Америки, але в унікальній комбінації. Заповнення втраченого розділу Maleriraptor походить з раннього норського віку, частини пізнього тріасу, приблизно 227–208 мільйонів років тому. Це було одразу після глобальної події вимирання, відомої як Карнійський плівіальний епізод. Ця подія (~233 млн років тому) супроводжувалась масштабними вулканічними виверженнями та глобальним потеплінням. Вимирання рослин і тварин спричинило великі зміни в екосистемах. Зникли, зокрема, рослиноїдні ринхозаври — кремезні, дзьобаті рептилії — і звільнилося екологічне місце. “Таким чином, Maleriraptor kuttyi частково заповнює прогалину раннього норського віку в літописі гереразаврів”, — зазначив Ескурра. Це допомагає пояснити, як ранні хижаки вижили після зникнення ключових травоїдних. Звʼязки між древніми континентами Скамʼянілість показує, що гереразаври пережили катастрофу в Гондвані — південному суперконтиненті, який включав Індію. Клімат Індії тоді міг відіграти ключову роль. Докази свідчать, що температури і кількість опадів були схожими в Індії та на півдні Північної Америки, тож подібні тварини могли жити в обох регіонах. Кліматичні пояси, ймовірно, визначали поширення рептилій. Якщо умови були схожими, маленькі хижаки з подібними ознаками могли жити паралельно. Ім’я для древнього динозавра Назва — не просто формальність. Вона створює опорну точку для перевірки ідей про походження і поширення динозаврів. Maleriraptor додає індійський фрагмент у часовий ланцюг між давніми південноамериканськими гереразаврами та молодшими північноамериканськими видами. Вид назвали на честь Т. С. Кутті, який знайшов зразок десятиліття тому. Його наполегливе збирання матеріалу дозволило сучасним методам розкрити повну історію. Скамʼянілі кістки також уточнюють, як учені читають будову тазу й хвоста у тріасових хижаків. Ознаки, такі як слабкий “черевик” лобкової кістки, натякають на складні еволюційні шляхи, а не на лінійний розвиток. Подальші кроки у вивченні Maleriraptor kuttyi Верхня формація Малері вже відома знахідками ранніх довгошиїх динозаврів. Тепер до них додається спритний хижак. Подальша робота в полі може знайти черепи й кінцівки та допомогти дізнатися, як ці тварини рухалися й полювали. Головний автор також зазначив, що відкриття Maleriraptor kuttyi підтверджує виживання гереразаврів у Гондвані під час раннього нору після вимирання ринхозаврів. Дослідження опубліковане в журналі Royal Society Open Science.

Питання багато років розпалювало суперечки в біології: яка істота стоїть на самому початку родового дерева тварин? Вибір здається простим. Це або губка, яка не має м’язів і нейронів, або гребінчаста медуза, яка має і те, і інше. Та попри простоту, це питання понад десятиліття спрямовувало дослідників у різні боки. Дискусія про перших тварин Відповідь має значення, адже формує наше розуміння появи тварин і ранніх етапів розвитку, які зрештою привели до відомих нам сьогодні форм життя. Якщо першими були гребінчасті медузи, то найдавніші тварини вже мали складні системи, які згодом зникли у губок. Якщо ж першими були губки, складність поступово зростала. Саме тому суперечка триває так довго. Вчені Каліфорнійського університету в Берклі долучилися до дебатів після багаторічного спостереження збоку. Зазвичай їхня лабораторія займається походженням тварин, а не філогенетичними конфліктами. Але питання не зникало. «Думаю, усім хочеться знати, звідки ми походили», — зазначила співавторка дослідження Ніколь Кінг. Можливість того, що гребінчасті медузи еволюціонували першими, здавалася такою ж несподіваною, як дізнатись, що чоловік, якого ти вважав своїм батьком, ним не є, сказала Кінг. Губки проти гребінчастих медуз Довгий час більшість учених вважали, що саме губки — перша гілка. Це узгоджувалося з тим фактом, що губки позбавлені багатьох ознак, характерних для інших тварин. Але все змінилося у 2008 році, коли геномне дослідження припустило, що в основі дерева можуть стояти гребінчасті медузи. Результати були несподіваними, адже вони означали, що м’язи й нейрони могли з’явитися дуже рано, а потім зникнути у губок. Після цього дослідження коливалися між двома варіантами. Нові генетичні методи тільки підігрівали суперечку. У 2023 році інший підхід, що аналізував фізичне розташування генів на хромосомах, знову вказав на гребінчастих медуз. Наукова спільнота поділилася на табори, кожен із яких мав свій улюблений сценарій. Навіть тоді команда з Берклі не втручалася. «Хоч я й використовую філогенії, я вже давно не філогенетик зі стажем, це ніколи не було моєю спеціальністю. Це не та суперечка, у яку я хотіла втручатись», — пояснила Кінг. Новий погляд на дані Усе змінилося, коли до лабораторії приєднався постдоктор Джейкоб Стінвік. Він добре знався на філогенетиці та обчислювальній біології та схилявся до гіпотези про первинність гребінчастих медуз. Кінг схилялася до губок. Так виникла незвичайна співпраця. «Джейкоб прийшов, припускаючи, що правильна — гіпотеза про гребінчастих медуз, а я припускала, що правильна — про губок. Тож ми подумали: чому б не спробувати?» — сказала Кінг. Разом вони вирішили уважно переглянути дані в новий спосіб. Команда зібрала великий набір збережених генів різних організмів. Їхній метод поєднав кілька аналітичних підходів, які раніше часто використовувалися окремо. Мета була — відділити сильні сигнали від шуму. Дані пропустили через обидва методи й зберегли лише ті гени, які давали однаковий результат. Гени, що змінювали відповідь залежно від методу, відкинули. Дослідники також змінювали багато параметрів, щоб перевірити стійкість результатів. Після очищення набору вони провели низку статистичних тестів, аби з’ясувати, у який бік схиляються числа. Це дозволяло уникнути упору на один вид доказів. Що показали результати Статистичні тести однозначно схилилися в один бік: губки. 62% тестів підтримали гіпотезу про губок. 38% — не дали чіткої відповіді. Жоден — не підтримав гіпотезу про гребінчастих медуз. «Гадаю, наш аналіз надає дуже сильну підтримку гіпотези про те, що губки еволюціонували першими, і це узгоджується з морфологічними дослідженнями», — сказала Кінг. «Але я все ще вважаю, що простір для досліджень лишається. Я сподіваюся, що всі зацікавлені долучаться, і разом ми продовжимо працювати над питанням». «Ми не стверджуємо, що наше дослідження закриває дискусію — це може зробити лише наукова спільнота. Ми лише кажемо, що знайшли дуже сильні докази на користь однієї гіпотези». Чи були перші тварини простими? Розташування губок у основі дерева відповідає тому, чого багато вчених очікували до сюрпризу 2008 року. Це означає, що найдавніші тварини були простими, а складні риси виникали поступово. Це підтримує поступове формування нейронів, м’язів та інших систем. Це також стабілізує фундамент, на якому багато дослідників будують свої теорії про походження тварин. Питання не закрито, але робота створює міцну платформу. Інші групи можуть перевірити ті самі питання за допомогою додаткових даних, нових геномів чи кращих інструментів. Чому важливо розуміти походження тварин Люди відчувають зв’язок із такими дослідженнями, бо вони сягають початків історії тварин. Вони пов’язують маленьких океанічних істот із нашою власною історією. Коли вчені запитують, хто був першим, вони також запитують, як складність з’являється в природі й як життя створювало сучасні форми. Це нове дослідження не завершує дискусію, але додає ясності питанню, яке роками металося між двома крайнощами. На цей момент губки займають перше місце у дереві тварин. Чи закріпиться це — покаже майбутнє. Повне дослідження опубліковано в журналі Science.