Коли Земля сама натискає на «пауза»: вчені виявили механізм, що може запустити нову льодовикову епоху Звучить парадоксально, але глобальне потепління може… обернутися глобальним похолоданням. Нове дослідження вчених з Каліфорнійського університету в Ріверсайді (UC Riverside) показує, що у вуглецевому циклі Землі прихований механізм, який здатен перевернути кліматичний баланс і навіть занурити планету в нову льодовикову епоху. Як Земля охолоджує сама себе Протягом мільйонів років клімат планети регулюється природним процесом, відомим як вивітрювання порід. Дощ, взаємодіючи з вуглекислим газом у повітрі, «вимиває» його з атмосфери. Разом із мінералами з гірських порід цей CO₂ потрапляє в океан, де перетворюється на вапняк і раковини морських організмів. Таким чином, вуглець захоплюється і осідає на дні океану — ніби планета дихає, але дуже повільно. «Коли на Землі теплішає, породи вивітрюються швидше, вбираючи більше CO₂ і тим самим знову охолоджуючи клімат», — пояснює геолог Енді Ріджвелл, співавтор дослідження, опублікованого в журналі Science. Цей природний «термостат» мав би тримати планету в рівновазі. Але геологічні свідчення показують, що в минулому траплялися періоди, коли Земля буквально замерзала від полюса до полюса. Що ж пішло не так? Від потепління — до замерзання Команда вчених виявила, що у кліматичній системі є ще один гравець — океанський вуглецевий «архів». Коли рівень CO₂ у повітрі зростає і стає тепліше, з дощами в океани надходить більше поживних речовин — зокрема фосфору. Це стимулює бурхливе зростання планктону, який поглинає вуглекислий газ під час фотосинтезу. Після загибелі мікроорганізми осідають на дно, несучи з собою вуглець. Але в теплішому світі відбувається щось неочікуване: через брак кисню фосфор не залишається в осадах, а повертається у воду. І тоді цикл повторюється — більше фосфору, більше планктону, більше CO₂, що «захоплюється» і зникає з атмосфери. Цей ланцюг запускає ефект, схожий на перегрів термостата — система охолоджує Землю надто сильно, спричиняючи глобальне замерзання. Коли кліматична система перегрівається Ріджвелл порівнює це з кондиціонером, який охолоджує кімнату, але термостат стоїть у сусідній. Коли повітря зовні нагрівається, кондиціонер вмикається, але «запізнюється», і врешті-решт охолоджує занадто сильно. Саме це, на думку дослідників, і могло статися в минулому: нестача кисню в атмосфері зробила кліматичний «термостат» нестабільним. У результаті — крижані епохи, що вкривали планету майже повністю. Комп’ютерне моделювання зміни клімату Землі протягом мільйона років у відповідь на раптовий викид вуглекислого газу в атмосферу Чи може це статися знову? Сьогодні людство швидко додає CO₂ в атмосферу, тож у короткій перспективі нас чекає подальше потепління. Але модель, розроблена командою UC Riverside, показує, що у віддаленому майбутньому клімат може відреагувати надмірним охолодженням. На щастя, цього разу ефект буде слабшим — через вищий рівень кисню, який «пом’якшує» зворотний зв’язок. «Можна сказати, що ми поставили термостат трохи ближче до кондиціонера», — жартує Ріджвелл. Проте навіть якщо нова льодовикова епоха почнеться через 50, 100 чи 200 тисяч років, це не означає, що можна розслабитися. «Ми повинні зосередитися на тому, щоб обмежити потепління зараз. Природне охолодження — занадто повільний процес, щоб урятувати нас у цьому столітті», — підсумовує вчений.

У ніч на 6 листопада українці зможуть побачити рідкісне небесне явище. Майже повний Місяць пройде поруч із зоряним скупченням Плеяди у сузір’ї Тельця. Спостерігати його можна буде перед світанком. Найкраще — на західному горизонті. Що саме побачимо? Місяць буде освітлений на 94% і розташується всього за кілька градусів від Плеяд. Це зоряне скупчення відоме також як “Сім сестер”. Воно виглядатиме як тьмяна пляма трохи вище й лівіше від Місяця. Щоб зорієнтуватися: це приблизно ширина трьох пальців, витягнутих на довжину руки. Як краще спостерігати? Неозброєне око — дасть змогу побачити саме зближення. Бінокль 10×50 — дозволить розгледіти сім яскравих зір Плеяд: Меропу, Електру, Майю, Тайгету, Астеропу, Алкіону та Целено. Телескоп з апертурою від 8 дюймів — відкриє ще одне видовище. Якщо пощастить з погодою, поблизу можна буде побачити планету Уран. Це блакитна точка на тлі неба. Насправді ж — гігант у чотири рази більший за Землю, що перебуває на відстані 2,7 мільярда кілометрів. Чому це варто побачити? Це рідкісне явище. Побачити його можна без спецобладнання. Це одна з найкращих астрономічних подій листопада. Такі моменти — чудовий привід підняти погляд у небо й згадати, наскільки воно велике й прекрасне.

Коли Земля сама натискає на «пауза»: вчені виявили механізм, що може запустити нову льодовикову епоху Звучить парадоксально, але глобальне потепління може… обернутися глобальним похолоданням. Нове дослідження вчених з Каліфорнійського університету в Ріверсайді (UC Riverside) показує, що у вуглецевому циклі Землі прихований механізм, який здатен перевернути кліматичний баланс і навіть занурити планету в нову льодовикову епоху. Як Земля охолоджує сама себе Протягом мільйонів років клімат планети регулюється природним процесом, відомим як вивітрювання порід. Дощ, взаємодіючи з вуглекислим газом у повітрі, «вимиває» його з атмосфери. Разом із мінералами з гірських порід цей CO₂ потрапляє в океан, де перетворюється на вапняк і раковини морських організмів. Таким чином, вуглець захоплюється і осідає на дні океану — ніби планета дихає, але дуже повільно. «Коли на Землі теплішає, породи вивітрюються швидше, вбираючи більше CO₂ і тим самим знову охолоджуючи клімат», — пояснює геолог Енді Ріджвелл, співавтор дослідження, опублікованого в журналі Science. Цей природний «термостат» мав би тримати планету в рівновазі. Але геологічні свідчення показують, що в минулому траплялися періоди, коли Земля буквально замерзала від полюса до полюса. Що ж пішло не так? Від потепління — до замерзання Команда вчених виявила, що у кліматичній системі є ще один гравець — океанський вуглецевий «архів». Коли рівень CO₂ у повітрі зростає і стає тепліше, з дощами в океани надходить більше поживних речовин — зокрема фосфору. Це стимулює бурхливе зростання планктону, який поглинає вуглекислий газ під час фотосинтезу. Після загибелі мікроорганізми осідають на дно, несучи з собою вуглець. Але в теплішому світі відбувається щось неочікуване: через брак кисню фосфор не залишається в осадах, а повертається у воду. І тоді цикл повторюється — більше фосфору, більше планктону, більше CO₂, що «захоплюється» і зникає з атмосфери. Цей ланцюг запускає ефект, схожий на перегрів термостата — система охолоджує Землю надто сильно, спричиняючи глобальне замерзання. Коли кліматична система перегрівається Ріджвелл порівнює це з кондиціонером, який охолоджує кімнату, але термостат стоїть у сусідній. Коли повітря зовні нагрівається, кондиціонер вмикається, але «запізнюється», і врешті-решт охолоджує занадто сильно. Саме це, на думку дослідників, і могло статися в минулому: нестача кисню в атмосфері зробила кліматичний «термостат» нестабільним. У результаті — крижані епохи, що вкривали планету майже повністю. Комп’ютерне моделювання зміни клімату Землі протягом мільйона років у відповідь на раптовий викид вуглекислого газу в атмосферу Чи може це статися знову? Сьогодні людство швидко додає CO₂ в атмосферу, тож у короткій перспективі нас чекає подальше потепління. Але модель, розроблена командою UC Riverside, показує, що у віддаленому майбутньому клімат може відреагувати надмірним охолодженням. На щастя, цього разу ефект буде слабшим — через вищий рівень кисню, який «пом’якшує» зворотний зв’язок. «Можна сказати, що ми поставили термостат трохи ближче до кондиціонера», — жартує Ріджвелл. Проте навіть якщо нова льодовикова епоха почнеться через 50, 100 чи 200 тисяч років, це не означає, що можна розслабитися. «Ми повинні зосередитися на тому, щоб обмежити потепління зараз. Природне охолодження — занадто повільний процес, щоб урятувати нас у цьому столітті», — підсумовує вчений.

Відходи від глибоководного видобутку можуть позбавити океан його “їжі” Дослідники з’ясували, що хмари відходів від глибоководного видобутку можуть розбавляти запаси їжі в так званій “зоні сутінків” океану — області, де крихітний планктон підтримує цілі морські екосистеми. Осад, який потрапляє у воду, діє як “фастфуд” для цих створінь — він майже не має поживної цінності й руйнує харчовий ланцюг глибин. Науковці попереджають: якщо почати масштабний видобуток без належних обмежень, наслідки можуть торкнутися навіть промислового рибальства та глобальної продовольчої системи. Відходи від видобутку загрожують “зоні сутінків” океану У новому дослідженні, проведеному вченими з Гавайського університету в Маноа (UH Mānoa) і опублікованому 6 листопада в журналі Nature Communications, вперше доведено, що відходи глибоководного видобутку в зоні Кларіон–Кліппертон (CCZ) у Тихому океані можуть порушити морські екосистеми середньої товщі води — так званої “зони сутінків”. Цей важливий шар, який простягається від 200 до 1500 метрів під поверхнею, є домівкою для безлічі зоопланктону — крихітних тварин, що становлять основу океанічного харчового ланцюга. Дослідження показало, що 53% зоопланктону та 60% мікронектону (дрібних плаваючих організмів, які ними живляться) можуть зазнати впливу від видобуткових відходів, що потенційно змінить постачання їжі для більших хижаків. “Коли відходи від гірничих робіт потрапляють у океан, вода стає каламутною, як у річці Міссісіпі після паводку. Ці частинки розбавляють поживні природні часточки, якими зазвичай живиться зоопланктон”, — пояснив Майкл Дауд, провідний автор дослідження та аспірант Школи океанографії та наук про Землю UH Mānoa. “Мікронектон — це дрібні креветки, риби та інші тварини, які живляться зоопланктоном. Деякі з них щодня мігрують між глибинами і поверхнею, і їх поїдають більші риби, морські птахи та ссавці. Потрапляння зоопланктону в ‘сміттєвий’ осад може зруйнувати весь харчовий ланцюг.” Харчова катастрофа від глибоководного видобутку Стаття під назвою “Deep-sea mining discharge can disrupt midwater food webs” аналізує дані випробувань, проведених у 2022 році в зоні CCZ. Там досліджували викиди від тестового видобутку поліметалевих конкрецій, що містять цінні метали — кобальт, нікель і мідь. Зразки води показали: частинки відходів містять значно менше амінокислот — головного джерела поживних речовин — ніж природна органічна речовина, яка зазвичай живить організми цієї зони. “Йдеться не лише про дно океану, — зазначає співавторка, професорка Еріка Гьоетце. — Ми фактично зменшуємо кількість їжі для цілих спільнот у глибинах моря. Багато тварин у зоні викиду залежать від природних частинок, які ці відходи витісняють.” Дослідження з’явилося на тлі зростання інтересу до глибоководного видобутку мінералів, потрібних для акумуляторів електромобілів і відновлюваної енергетики. Наразі близько 1,5 млн км² зони CCZ вже передано в оренду для потенційних видобувних операцій. Руйнування системи, пристосованої до нестачі Під час видобутку з морського дна піднімають не лише конкреції, а й воду з осадом, яку потім повертають у океан. Часто це відбувається саме в “зоні сутінків”. Досі вплив таких викидів на середньоводні спільноти залишався майже невідомим — і це велика прогалина в регулюванні галузі. “Зона сутінків” населена дивовижною різноманітністю життя: від крихітних крилів і риб до медуз, кальмарів та сифонофор. Щоночі вони піднімаються ближче до поверхні, а вдень опускаються глибше, допомагаючи транспортувати вуглець у глибини океану — процес, життєво важливий для клімату планети. “Наші результати показують, що видобуткові викиди не просто роблять воду мутною — вони змінюють якість їжі для тварин, які не можуть утекти від неї, — пояснив співавтор, професор і глибоководний еколог Джеффрі Дразен. — Це як додавати ‘порожні калорії’ до системи, що століттями працювала на чітко збалансованому раціоні.” Тривога перед початком промислового видобутку Результати дослідження викликають занепокоєння: якщо розпочати масштабний видобуток без екологічних гарантій, наслідки можуть бути довготривалими й системними. Наприклад, у зоні CCZ працюють великі промислові риболовецькі компанії, що означає — відходи видобутку можуть вплинути на рибу, яку ми споживаємо в усьому світі. “Поки що комерційний глибоководний видобуток не розпочато — тож зараз у нас є шанс прийняти обґрунтовані рішення”, — наголосив співавтор, професор Браян Попп. — “Якщо ми не зрозуміємо, що поставлено на карту, ми можемо знищити екосистеми, які лише починаємо досліджувати.” Науковці сподіваються, що їхні висновки допоможуть у розробці міжнародних правил, які нині формує Міжнародне управління з морського дна, а також Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA). Захистимо океан, поки не пізно “Перш ніж починати промисловий видобуток, потрібно ретельно визначити глибину, на якій викидаються відходи, — додає Дразен. — Доля цих шлейфів і їхній вплив на морські екосистеми залежать від глибини, і неправильне розташування може зашкодити життю від поверхні до самого дна.” До авторів дослідження також увійшли аспіранти Вікторія Ассад і Алексус Казарес-Нюссер, а також професорка океанографії Анджелік Уайт.

Чорна діра — це гранична точка нашого розуміння фізики. Її поведінка настільки незбагненна, що навіть провідні астрофізики іноді визнають безсилля перед цим явищем. Вона — не просто об’єкт із надвисокою щільністю, а місце, де простір, час і закони природи викривлюються до невпізнання. Потрапити в чорну діру означає здійснити подорож, якої не переживає жоден сигнал, не кажучи вже про людину. Проте уявний сценарій такого падіння здатен багато розповісти про природу Всесвіту — і про нас самих, пише T4. Зовні чорна діра здається абсолютно чорною кулею — чорною настільки, що поглинає навіть світло. Це не поверхня, а горизонт подій — межа, після якої жодна інформація не може повернутися назад. Для спостерігача зовні об’єкт, що падає, ніколи не перетне цю межу повністю — його зображення буде стискатися, червоніти, сповільнюватися, аж поки не зникне повністю. Але сам падальник, зокрема людина, не помітить моменту перетину горизонту. Все триватиме — тільки гравітація з кожною миттю ставатиме все сильнішою. Зовні чорна діра здається абсолютно чорною кулею — чорною настільки, що поглинає навіть світло. Як зазначає Portaltele, на підході до горизонту подій починають діяти ефекти, що виходять за межі повсякденного досвіду. Простір і час змінюються місцями: напрямок, у якому ви падаєте, перетворюється на “майбутнє”, а втеча — на неможливу фантазію. Гравітація тягне за різні частини тіла з неоднаковою силою: голова і ноги відчувають розтягування. Це явище називається приливним розтягом або спагеттифікацією. Врешті-решт, тіло витягується в довгу тонку нитку матерії — і зникає безслідно. Те, що відбувається всередині чорної діри після проходження горизонту подій, — загадка. Теорія загальної відносності говорить про те, що падіння завершується в сингулярності — точці нескінченної щільності, де всі фізичні закони втрачають чинність. Квантова механіка ж вимагає збереження інформації, отже, виникає парадокс: що стається з інформацією про об’єкт, який упав у чорну діру? Це питання залишається відкритим і є однією з головних нерозв’язаних проблем сучасної фізики. Попри страхітливу суть, чорні діри — не лише космічні хижаки. Вони відіграють ключову роль у формуванні галактик, зокрема, наша галактика має надмасивну чорну діру в центрі. Вони допомагають перерозподілу енергії у Всесвіті, впливають на народження зірок і, можливо, приховують вихід до нових форм фізичної реальності. Падіння в чорну діру — це не просто кінець. Це межа пізнання, де зустрічаються наука і філософія. Людина, що потрапляє до неї, не лише зникає, а й стає частиною глибшої космічної драми. І хоча ніхто ніколи не повертався, щоб розповісти, що саме там, кожна нова формула, кожне нове відкриття дає нам трохи більше уявлення про цей найбільш загадковий аспект реальності. Читайте також: Матриця руйнується: математики перевірили, чи може Всесвіт бути комп’ютерною симуляцієюThe post Темрява, що ковтає все: чи здатна людина вижити всередині чорної діри first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Розкопки в долині Єзреел в Ізраїлі, історично та біблійно ідентифікованій як місце Армагеддону, продовжують розкривати складну матрицю стародавнього життя, що передувала біблійним оповідям. Тель-Мегіддо, потужна фортеця та стратегічний опорний пункт, що контролював торговельні шляхи протягом тисячоліть, являє собою штучний пагорб із понад 30 шарами цивілізацій, історія яких сягає періоду халколіту. Хоча це місце давно визнано ключовим для вивчення стародавнього урбанізму та ханаанського поклоніння, нові дослідження на схід від основного телю виявили досі невідомий аспект життя міста – активну ритуальну та господарську діяльність за межами його укріплених стін, пише T4. Археологи, які працюють в Ізраїлі, виявили культові артефакти на місці, відомому в Біблії як «Армагеддон». Археологи з Управління старожитностей Ізраїлю (IAA) знайшли артефакти віком 3300 років, створені ханаанцями, корінним народом Леванту. Серед знахідок – мініатюрна керамічна святиня та повноцінна зооморфна ритуальна посудина у формі барана, що свідчить про існування ханаанського народного культу. Ймовірно, місцеві фермери, які не мали доступу до головного храму міста, проводили тут свої ритуали та жертвоприношення просто неба, вздовж шляху до міської брами. Команда вважає, що артефакти використовувалися для пиття під час ритуалів.  Збереженість ритуальних посудин є безпрецедентною для регіону і дає унікальне уявлення про церемонії возливання. Дослідники пояснюють, що невелика чаша, прикріплена до тіла барана, функціонувала як лійка, куди наливали цінну рідину – молоко, олію чи вино. Голова барана мала форму носика, через який рідина виливалася в меншу миску або пропонувалася як дар. Також було виявлено 5000-річний вирубний давильник, один із найстаріших, коли-небудь знайдених в Ізраїлі, що підтверджує, що ранні мешканці виробляли вино на зорі урбанізації. Окрім ритуальних об’єктів, команда виявила 5000-річний вирубний давильник, один із найстаріших в Ізраїлі, що підтверджує важливу роль виноробства на зорі урбанізації та свідчить про розширення Мегіддо далеко за межі відомих меж кургану. Ці знахідки малюють картину міста, де перетиналися ритуали, громадянська організація та стратегічна влада. Команда дослідників виявила житлові будівлі, що свідчить про те, що виноградний давильник відігравав центральну роль у громаді, а також вказує на те, що Мегіддо розширювався далеко за межі добре відомих меж тель, кургану, утвореного століттями нашарування людського житла. Поєднання активного релігійного життя за міськими стінами з потужними укріпленнями самого Мегіддо символічно резонує з біблійним образом цього місця як арени для останньої битви між добром і злом, описаної в Об’явленні. Хоча артефакти не доводять буквальність біблійних подій, вони підкреслюють значення Мегіддо як важливого культурного та духовного центру стародавнього Леванту, який надихнув пізніші есхатологічні візії. Цікаво знати: Вчені пояснили, як саме люди втратили свої хвостиThe post Археологи виявили місце, де, згідно з Біблією, була остання битва між добром і злом first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Дослідження, проведене вченими з Університету Пенсільванії, підтвердило, що омега-3 жирні кислоти, широко доступні у формі добавок риб’ячого жиру, можуть значно знижувати рівень агресії. Це відкриття базується на метааналізі 29 рандомізованих контрольованих випробувань, що охопили 3918 учасників у період з 1996 по 2024 рік, пише Pixelinform. Результати показали скромний, але стійкий короткостроковий ефект: зниження агресії до 28% незалежно від віку, статі чи медичного діагнозу учасників. Важливо, що добавки виявилися ефективними як проти реактивної агресії, що виникає у відповідь на провокацію, так і проти проактивної, яка є заздалегідь спланованою поведінкою. Механізм дії, ймовірно, пов’язаний зі здатністю омега-3 зменшувати запалення та підтримувати життєво важливі процеси мозку, що сприяє кращій регуляції поведінки. Нейрокримінолог Адріан Рейн, один з авторів дослідження, наголошує на необхідності впровадження цих добавок у різних сферах – від клінічної практики до системи кримінального правосуддя. Хоча омега-3 не є панацеєю від насильства в суспільстві, вони можуть стати важливим допоміжним засобом. Батькам агресивних дітей рекомендується розглянути можливість додавання до раціону риби або відповідних добавок як доповнення до основного лікування. Враховуючи також доведену користь омега-3 для серцево-судинної системи, включення їх до дієти видається виправданим кроком для покращення як фізичного, так і психічного здоров’я. * Важливо пам’ятати, що, попри доведену ефективність та загальну безпечність, омега-3 жирні кислоти є біологічно активною добавкою, яка може взаємодіяти з певними ліками (наприклад, антикоагулянтами) або мати протипоказання при деяких станах здоров’я. Тому перед початком прийому будь-яких харчових добавок, особливо у високих дозах або з метою корекції поведінки, наполегливо рекомендується проконсультуватися з кваліфікованим лікарем для визначення індивідуальної дози та доцільності такого кроку. Лікарі назвали бюджетну харчову добавку, яка зменшує агресію на 28% читайте на сайті Pixel.inform.

Антарктичний льодовик зник майже наполовину всього за два місяці: вчені приголомшені В Антарктиді зафіксували подію, яку дослідники називають безпрецедентною у сучасній історії — льодовик Гекторія (Hektoria Glacier) на східному узбережжі континенту втратив майже половину своєї маси лише за два місяці. Згідно з новим дослідженням, опублікованим у журналі Nature Geoscience командою з Університету Колорадо в Боулдері, льодовик “відступив” приблизно на вісім кілометрів на початку 2023 року. І головною причиною цього став… занадто рівний “фундамент” під кригою. Як льодовик “відірвався” від Землі Під Гекторією знаходиться так звана льодова рівнина — плоске дно, що лежить нижче рівня моря. Коли лід став достатньо тонким, він почав плавати, замість того щоб спиратися на тверду поверхню. Це спричинило лавиноподібний процес: лід почав тріскатися зсередини й ламатися на величезні уламки, які відривалися від основної маси — те, що науковці називають “калвінгом”. “Ми знали, що льодовики з рівними основами вразливі, але не очікували настільки блискавичного обвалу,” — зізнається Наомі Очват, провідна авторка дослідження та науковиця CIRES. “Коли ми пролетіли над Гекторією на початку 2024 року, я не могла повірити власним очам — величезна площа просто зникла”. “Землетруси” під кригою і тріщини, що йдуть знизу догори Команда вчених поєднала дані з кількох супутників і навіть сейсмографи, щоб простежити події буквально по днях. З’ясувалося, що впродовж найактивнішого періоду руйнування льодовика в регіоні фіксували серію “льодовикових землетрусів” — поштовхів, які виникають, коли гігантські маси льоду ламаються об дно океану. Ці дані підтвердили: Гекторія справді була заякорена до твердого ґрунту, а отже, її втрата напряму вплинула на підвищення рівня світового океану. Маленький льодовик — велике попередження Площа Гекторії — лише близько 300 квадратних кілометрів, тобто розміром із Філадельфію. Але наслідки її руйнування виходять далеко за межі Антарктиди. Адже подібна геологічна будова — плоске дно під кригою — притаманна ще багатьом великим льодовикам континенту. “Це справжній холодний душ для наукової спільноти,” — каже співавтор дослідження Тед Скамбос. “Якщо подібні умови складуться у більших льодовиках, ми можемо побачити значно швидше підняття рівня моря, ніж очікувалося раніше.” Погляд у майбутнє Дослідження Гекторії змінює уявлення про те, як швидко можуть реагувати антарктичні льодовики на потепління океану. Те, що вважалося малоймовірним сценарієм, стало реальністю — і лише за два місяці. Тепер учені мають намір скласти “мапу ризику” для інших льодовиків Антарктиди, аби вчасно виявляти ті, що стоять на схожому “підводному майданчику” і можуть так само стрімко розпастися. “Льодовик Гекторія — це сигнал тривоги. Якщо ми не почнемо уважніше стежити за тим, що відбувається під льодом, природа може нас дуже неприємно здивувати,” — підсумовує Наомі Очват.

Розкопки в долині Єзреел в Ізраїлі, історично та біблійно ідентифікованій як місце Армагеддону, продовжують розкривати складну матрицю стародавнього життя, що передувала біблійним оповідям. Тель-Мегіддо, потужна фортеця та стратегічний опорний пункт, що контролював торговельні шляхи протягом тисячоліть, являє собою штучний пагорб із понад 30 шарами цивілізацій, історія яких сягає періоду халколіту. Хоча це місце давно визнано ключовим для вивчення стародавнього урбанізму та ханаанського поклоніння, нові дослідження на схід від основного телю виявили досі невідомий аспект життя міста – активну ритуальну та господарську діяльність за межами його укріплених стін, пише T4. Археологи, які працюють в Ізраїлі, виявили культові артефакти на місці, відомому в Біблії як «Армагеддон». Археологи з Управління старожитностей Ізраїлю (IAA) знайшли артефакти віком 3300 років, створені ханаанцями, корінним народом Леванту. Серед знахідок – мініатюрна керамічна святиня та повноцінна зооморфна ритуальна посудина у формі барана, що свідчить про існування ханаанського народного культу. Ймовірно, місцеві фермери, які не мали доступу до головного храму міста, проводили тут свої ритуали та жертвоприношення просто неба, вздовж шляху до міської брами. Команда вважає, що артефакти використовувалися для пиття під час ритуалів.  Збереженість ритуальних посудин є безпрецедентною для регіону і дає унікальне уявлення про церемонії возливання. Дослідники пояснюють, що невелика чаша, прикріплена до тіла барана, функціонувала як лійка, куди наливали цінну рідину – молоко, олію чи вино. Голова барана мала форму носика, через який рідина виливалася в меншу миску або пропонувалася як дар. Також було виявлено 5000-річний вирубний давильник, один із найстаріших, коли-небудь знайдених в Ізраїлі, що підтверджує, що ранні мешканці виробляли вино на зорі урбанізації. Окрім ритуальних об’єктів, команда виявила 5000-річний вирубний давильник, один із найстаріших в Ізраїлі, що підтверджує важливу роль виноробства на зорі урбанізації та свідчить про розширення Мегіддо далеко за межі відомих меж кургану. Ці знахідки малюють картину міста, де перетиналися ритуали, громадянська організація та стратегічна влада. Команда дослідників виявила житлові будівлі, що свідчить про те, що виноградний давильник відігравав центральну роль у громаді, а також вказує на те, що Мегіддо розширювався далеко за межі добре відомих меж тель, кургану, утвореного століттями нашарування людського житла. Поєднання активного релігійного життя за міськими стінами з потужними укріпленнями самого Мегіддо символічно резонує з біблійним образом цього місця як арени для останньої битви між добром і злом, описаної в Об’явленні. Хоча артефакти не доводять буквальність біблійних подій, вони підкреслюють значення Мегіддо як важливого культурного та духовного центру стародавнього Леванту, який надихнув пізніші есхатологічні візії. Цікаво знати: Вчені пояснили, як саме люди втратили свої хвостиThe post Археологи виявили місці, де, згідно з Біблією, була остання битва між добром і злом first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Антарктичний льодовик зник майже наполовину всього за два місяці: вчені приголомшені В Антарктиді зафіксували подію, яку дослідники називають безпрецедентною у сучасній історії — льодовик Гекторія (Hektoria Glacier) на східному узбережжі континенту втратив майже половину своєї маси лише за два місяці. Згідно з новим дослідженням, опублікованим у журналі Nature Geoscience командою з Університету Колорадо в Боулдері, льодовик “відступив” приблизно на вісім кілометрів на початку 2023 року. І головною причиною цього став… занадто рівний “фундамент” під кригою. Як льодовик “відірвався” від Землі Під Гекторією знаходиться так звана льодова рівнина — плоске дно, що лежить нижче рівня моря. Коли лід став достатньо тонким, він почав плавати, замість того щоб спиратися на тверду поверхню. Це спричинило лавиноподібний процес: лід почав тріскатися зсередини й ламатися на величезні уламки, які відривалися від основної маси — те, що науковці називають “калвінгом”. “Ми знали, що льодовики з рівними основами вразливі, але не очікували настільки блискавичного обвалу,” — зізнається Наомі Очват, провідна авторка дослідження та науковиця CIRES. “Коли ми пролетіли над Гекторією на початку 2024 року, я не могла повірити власним очам — величезна площа просто зникла”. “Землетруси” під кригою і тріщини, що йдуть знизу догори Команда вчених поєднала дані з кількох супутників і навіть сейсмографи, щоб простежити події буквально по днях. З’ясувалося, що впродовж найактивнішого періоду руйнування льодовика в регіоні фіксували серію “льодовикових землетрусів” — поштовхів, які виникають, коли гігантські маси льоду ламаються об дно океану. Ці дані підтвердили: Гекторія справді була заякорена до твердого ґрунту, а отже, її втрата напряму вплинула на підвищення рівня світового океану. Маленький льодовик — велике попередження Площа Гекторії — лише близько 300 квадратних кілометрів, тобто розміром із Філадельфію. Але наслідки її руйнування виходять далеко за межі Антарктиди. Адже подібна геологічна будова — плоске дно під кригою — притаманна ще багатьом великим льодовикам континенту. “Це справжній холодний душ для наукової спільноти,” — каже співавтор дослідження Тед Скамбос. “Якщо подібні умови складуться у більших льодовиках, ми можемо побачити значно швидше підняття рівня моря, ніж очікувалося раніше.” Погляд у майбутнє Дослідження Гекторії змінює уявлення про те, як швидко можуть реагувати антарктичні льодовики на потепління океану. Те, що вважалося малоймовірним сценарієм, стало реальністю — і лише за два місяці. Тепер учені мають намір скласти “мапу ризику” для інших льодовиків Антарктиди, аби вчасно виявляти ті, що стоять на схожому “підводному майданчику” і можуть так само стрімко розпастися. “Льодовик Гекторія — це сигнал тривоги. Якщо ми не почнемо уважніше стежити за тим, що відбувається під льодом, природа може нас дуже неприємно здивувати,” — підсумовує Наомі Очват.