У розробці знаходиться розумний годинник Samsung Galaxy Watch Ultra 2, який прийде на зміну оригінальним Galaxy Watch Ultra, що дебютував у липні 2024 року. Згідно ‘ексклюзивної інформації GalaxyClub.nl, Samsung планує нову модель Ultra паралельно з майбутньою моделлю Galaxy Watch 9. Повідомляється, що новий пристрій буде мати внутрішнє позначення Watch 9 Ultra, але Samsung представить його публіці під назвою Galaxy Watch Ultra 2. Повідомляється, що графік розробки відповідає звичайному циклу випуску смарт-годинника Samsung, в рамках якого основні релізи традиційно припадають на середину року. Якщо ця тенденція збережеться, Galaxy Watch 9 та Galaxy Watch Ultra 2 можуть бути представлені приблизно у липні 2026 року. Це вікно збігається з очікуваним періодом виходу Galaxy Z Fold 8 та Galaxy Z Flip 8.

На виставці Japan Mobility Show 2025 компанія Toyota продемонструвала концепт IMV Origin — спрощену платформу пікапа, яка постачається в розібраному вигляді для самостійного збирання кінцевим користувачем. Концепт розроблено на базі платформи IMV (Innovative International Multi-purpose Vehicle) та позиціонується як транспортний засіб для сільських районів Африки. IMV Origin є вдосконаленою версією концепту IMV 0, представленого у 2022 році, з ще простішою конструкцією. Президент Toyota Кодзі Сато під час презентації пояснив принцип роботи системи: автомобіль залишає завод у незавершеному вигляді, компоненти упаковуються в транспортний контейнер, а збирання та доопрацювання виконуються покупцями на місці. Після складання базової платформи власник самостійно визначає конфігурацію транспортного засобу залежно від завдань — для перевезення людей, вантажів або спеціалізованого обладнання. Базова версія IMV Origin є плоскою платформою з відкритою одномісною кабіною. Компанія Toyota продемонструвала візуалізацію можливих конфігурацій: вантажівку для доставки продуктів та лісовоз. Подібний підхід Toyota вже реалізувала в моделі Hilux Champ, випущеній у Таїланді в листопаді 2023 року. Для цього пікапа вісім кузовних майстерень розробили спеціалізовані версії: мінібудинок на колесах, фургон для доставки, пересувну кухню та всюдихід із наметом на даху. В Індонезії аналогічна модель продається під назвою Hilux Rangga.

З 2001 року Земля потемніла на цілий «відтінок». У практичному сенсі це означає, що планета відбиває у космос менше сонячного світла, ніж раніше, а це впливає на клімат. Проаналізувавши супутникові дані, команда під керівництвом Нормана Лоеба з Дослідницького центру Ленглі NASA в місті Гемптон, штат Вірджинія, виявила раніше невідому нерівність між північним і південним півкулями Землі. Тенденція, зафіксована у період з 2001 по 2024 рік, важлива не лише тому, що змінює глобальний енергетичний баланс, а й тому, що вона нерівномірна. Північна півкуля темнішає швидше, ніж Південна, — і цей дисбаланс додає зайвого тепла саме там, де лід і сніг уже відступають. Малий зсув — великі наслідки На верхній межі атмосфери Земля отримує приблизно 240–243 вати сонячної енергії на квадратний метр. На тлі цих величезних значень дослідники виявили різницю між півкулями на рівні близько 0,34 вата на квадратний метр за кожне десятиліття. Звучить незначно, але зміна клімату — це історія малих, проте постійних величин. Невеликий, але безперервний приплив енергії з року в рік здатен змінювати сезони морського льоду, сніговий покрив, хмарні поля, вітри й океанічні течії так, що вони починають підсилювати самі себе. Історично дві півкулі Землі ніколи не були в ідеальній рівновазі: Південь зазвичай отримує трохи більше сонячної енергії, а Північ — трохи більше її втрачає. У нормі атмосфера та океани переносять тепло через екватор і згладжують різницю. Однак за останні два десятиліття цей «конвеєр тепла» не встигає повністю компенсувати зміни. Потемніння Півночі перевищило здатність системи до рівноваги. Лід, сніг і колір поверхні Один із головних чинників — це відбивна здатність поверхні, або альбедо. Світлі поверхні — морський лід, сніг, верхівки хмар — добре відбивають сонячне світло у космос. Якщо їх замінюють темніші океан або оголений ґрунт, більше енергії залишається на планеті. У Північній півкулі помітно зменшився весняний сніговий покрив і площа літнього арктичного морського льоду. Заміна білого на темне не лише збільшує поглинання світла, а й ускладнює відновлення льоду та снігу в наступні сезони — це класичний приклад позитивного зворотного зв’язку. Чистіше повітря — темніша Земля Другий чинник — атмосфера. Водяна пара та хмари впливають на те, скільки світла відбивається або затримується. Але найчіткіший слід залишають аерозолі — дрібні частинки, які розсіюють світло та сприяють утворенню крапель у хмарах. У Північній півкулі рівень аерозольного забруднення різко знизився завдяки жорсткішим нормам якості повітря в Північній Америці, Європі та частині Східної Азії. Це величезна перемога для здоров’я людей. Але водночас це означає менше частинок, які могли б «освітлювати» хмари чи розсіювати сонячне світло, — отже Північ стає менш відбивною. На відміну від цього, у Південній півкулі періодично відбувалися природні сплески аерозолів. Надзвичайно сильні лісові пожежі в Австралії викидали дим високо в атмосферу, а виверження вулкана Хунга-Тонга — Хунга-Хаапай додало частинок у верхні шари повітря. Ці імпульси тимчасово повертали Півдню частину «блиску», ще більше збільшуючи різницю між півкулями. Хмари не можуть повністю пояснити потемніння Землі Можна було б припустити, що хмари просто перерозподіляться й відновлять симетрію — більше тут, менше там. Однак нове дослідження показує, що цей «запобіжник» має межі. Коли тане морський лід і змінюється рівень аерозолів, хмари реагують, але не завжди і не так, щоб повністю компенсувати дисбаланс. Це має велике значення для кліматичних моделей, які повинні точно відображати, як аерозолі впливають на формування крапель у хмарах, як змінюються хмарні поля над теплішими й менш крижаними океанами та як це все впливає на загальну відбивну здатність планети. Непомітні темні тренди змінюють клімат Глобальне потепління «живиться» кількома додатковими ватами на квадратний метр, що діють протягом тривалого часу. Якщо ж до цього додати стійкий перекіс між півкулями — менше відбивання на Півночі — це впливає на те, де саме накопичується тепло і з якою швидкістю реагують льодовики, гірські льодовики та вічна мерзлота. Жоден окремий рік не «перевертає» систему, але за десятиліття тихий, постійний енергетичний дисбаланс здатен змінити сезонні ритми, шляхи штормів і регіональні кліматичні екстреми. Саме тому немає сенсу «освітлювати» небо через забруднення. Аерозолі живуть у повітрі лише дні або тижні, тоді як вуглекислий газ — століттями. Спроби штучно підтримувати відбивну здатність планети за рахунок бруднішого повітря коштували б життів і не вирішили б проблеми закислення океанів чи довготривалого парникового потепління. Практичний шлях уже зрозумілий: скорочувати викиди CO₂ і метану, очищувати повітря та вдосконалювати розуміння ролі короткоживучих частинок і хмар, щоб прогнози їхнього впливу ставали точнішими. Як Земля поступово втрачає своє сяйво Арктика залишається головним «індикатором». Площа й товщина морського льоду, строки весняного танення снігу та зміни яскравості північних ландшафтів і океанів і далі формуватимуть альбедо Півночі. На Півдні ж час від часу вулкани або великі пожежі даватимуть тимчасові сплески аерозолів. Водночас здатність океанів переносити тепло через екватор буде вирішальною. Якщо поділ між півкулями збережеться, кліматичним моделям доведеться більше зосереджуватися на регіональних особливостях, а не лише на глобальних середніх показниках. Загальний висновок простий: Земля темнішає, особливо Північна півкуля. Це означає, що з кожним роком трохи більше сонячної енергії залишається на планеті. Це не гучна тривога, а тихий сигнал, але у кліматичному сенсі саме такі сигнали, які не припиняються, можуть мати найпотужніші наслідки. Дослідження опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Золото переживає період бурхливого зростання: з початку року його ціна зросла більш ніж на 50%, незважаючи на відступ від рекордних значень жовтня 2025 в 4380 доларів США за тройську унцію. Зростання глобального попиту підігріває поєднання геополітичної напруги, ослаблення долара США та стійкої інфляції. У третьому кварталі 2025 року закупівлі центральними банками зросли на 28%, порівняно з попереднім кварталом. Нова інфографіка, заснована на даних Всесвітньої золотої ради, показує повний обсяг світової пропозиції золота — як видобутого, так і в надрах. На кінець 2024 року загальний обсяг видобутого (наземного) золота становив 216 265 тонн. При ціні 4166 долара за тройську унцію вартість всього золота, що витягне людство, оцінюється у 29 трильйонів доларів. Якщо ж зважити на всі розвідані підземні запаси, загальний обсяг зростає до 348 375 тонн. Якби все це золото світу зібрали в одну кулю, його діаметр становив би близько 32,5 метрів — приблизно рівну висоті Білого дому, виміряному від галявини з південного боку до верхівки флагштока. Скільки золота видобути? Підземні запаси (ще не здобуте золото) оцінюються у 132 110 тонн. Оскільки більшість світового золота вже витягнуто на поверхню, лише близько 38% від відомих запасів залишається під землею у вигляді резервів і ресурсів. За темпу видобутку 2024 року, який становив приблизно 3661 тонну на рік, цих підземних запасів вистачило б менш як на чотири десятиліття — за умови, що майбутнє зростання цін чи технологічний прогрес зроблять ресурси економічно вигідними для розробки.

Палеокліматичні дані виявили ключову підказку: висока кількість сірки у полярних крижаних кернах, яка свідчить про одне або кілька потужних, раніше невідомих вивержень вулкана близько 1345 року. Сульфатні аерозолі, викинуті в атмосферу, найімовірніше, з тропіків (про що свідчить подібна концентрація сірки в льодах обох полюсів), відбили сонячне світло назад у космос, спровокувавши різке похолодання. Це підтверджується історичними свідченнями того часу про зменшення сонячного сяйва, збільшення хмарності та темне місячне затемнення у частинах Азії та Європи. Аналіз кілець дерев з усієї Європи підтвердив, що літо 1345, 1346 та 1347 років було холоднішим, ніж зазвичай, а осінь — вологішою, що призвело до ерозії ґрунту та повеней, пише T4. Ці кліматичні зміни мали прямі соціально-економічні наслідки: історичні записи свідчать, що вони знизили врожайність низки сільськогосподарських культур, зокрема зерна та винограду, в Італії. Щоб запобігти голоду, італійські купці були змушені імпортувати зерно з Чорноморського регіону. На жаль, коли італійські торговельні флоти повернулися у другій половині 1347 року, вони не лише доставили життєво необхідне зерно, але й занесли бактерію Yersinia pestis, найімовірніше, через бліх, які харчувалися зерновим пилом під час їхньої довгої подорожі. Згідно з новим дослідженням, невідоме виверження вулкана в середині XIV століття, можливо, створило умови для поширення Чорної смерті в Європі. Перші випадки чуми серед людей у Венеції були зареєстровані лише через кілька тижнів після прибуття цих кораблів, запускаючи типовий цикл інфекції, коли блохи переходили з популяції гризунів на інших ссавців, а потім на людей. Таким чином, виверження вулкана, що спричинило зміну клімату, непрямо, але вирішально, створило логістичний міст для Чорної смерті, яка призвела до смерті від 30% до 60% населення Європи. Дослідження підкреслює, що початок пандемії став результатом унікального збігу короткострокових екологічних факторів, спричинених вулканізмом, та довгострокових соціальних факторів, таких як система розподілу зерна. Читайте також: Вчені показали надзвичайно рідкісну і гарну рослину, яка харчується мʼясомThe post Виверження вулкана створило умови для розповсюдження чуми в Європі first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Дебютний політ нової китайської ракети-носія «Чжуцюе-3» завершився частковим успіхом. Багаторазова ракета, розроблена приватною компанією LandSpace, успішно вивела корисне навантаження на задану орбіту, однак перший ступінь зазнав аварії під час спроби керованого повернення на Землю. Запуск відбувся 3 грудня 2025 року з космодрому Цзюцюань у пустелі Гобі. Згідно з офіційною заявою LandSpace, старт і поділ ступенів пройшли у штатному режимі. Другий ступінь продовжив політ і доставив макет супутника на низьку навколоземну орбіту, що зробило місію технічно успішною з погляду виведення вантажу. Аварія сталася на етапі повернення багаторазового прискорювача. Після входу в атмосферу перший ступінь мав здійснити м’яку вертикальну посадку на підготовлений майданчик за допомогою технології, аналогічної тій, що використовує американська компанія SpaceX. Однак під час фінального маневру гальмування сталася аномалія в роботі двигунів. Прискорювач втратив стабілізацію й упав на край посадкової зони, вибухнувши та утворивши велику вогняну кулю. Представники LandSpace підтвердили факт інциденту, зазначивши, що постраждалих немає, а інфраструктура космодрому зазнала незначних пошкоджень. Незважаючи на жорстку посадку, ключові дані телеметрії були отримані, що дозволить скоригувати алгоритми керування під час наступних випробувань. Для довідки: «Чжуцюе-3» — це двоступенева ракета на метан-кисневому паливі з корпусом з нержавіючої сталі. Вона позиціонується як прямий конкурент Falcon 9 Ілона Маска й є критично важливим елементом програми Китаю зі створення власного супутникового мегасузір’я. Успішне повернення першого ступеня дозволило б Китаю суттєво знизити вартість запусків, однак цей інцидент демонструє складність відтворення технології багаторазового використання, на відпрацювання якої США пішли роки.

Компанія Opera оголосила про випуск оновлень для фірмового браузера для Android. Як розповіли розробники, апдейт наближає ШІ у мобільному браузері до флагманського браузера для настільних комп’ютерів Opera One. Функція Ask AI (запитай ШІ) стала доступною прямо в рядку пошуку з можливістю легкого перемикання між традиційним інтернет-пошуком та режимом ШІ. До запиту можна прикріпити файли для перекладу, створення смислового вичавки або пояснення. Підтримуються, у тому числі PDF та зображення, також можна зробити фото документа під час складання запиту. Opera також дозволила використовувати поточну вкладку браузера як контекст для запиту, щоб отримати пояснення, короткий виклад або переклад контенту за допомогою ШІ. Чат із прикріпленою сторінкою можна відкрити в меню у верхньому правому куті браузера. Можна поставити запитання щодо відкритої сторінки. В Opera обіцяють, що ШІ може розуміти лише контекст активної вкладки браузера і не отримає доступу до інформації за її межами. Також в ШІ-движок не передається історія переглядів. Дані надсилаються на сервери Opera у зашифрованому вигляді та зберігаються до 30 днів, а потім автоматично видаляються.

Золото, вогонь і таємниця: у Франції знайшли поховання багатого римлянина Звичайні археологічні роботи на південному заході Франції несподівано перетворилися на справжню історичну сенсацію. Там, де вчені очікували знайти сліди неолітичних поселень і середньовічних ям для зберігання зерна, вони натрапили на розкішне поховання часів Римської імперії — разом із десятками золотих предметів. Розкопки проводилися в містечку Ламонзі-Сен-Мартен, неподалік від річки Дордонь. І просто у товщі річкового мулу археологи виявили ідеально прямокутну споруду завдовжки близько двох метрів. Усередині — рештки однієї кремованої людини, а поруч — справжні скарби. Поховання на місці спалення Перші знахідки з’явилися під час пробного буріння: кістки та бронзова монета. Після цього почали обережні розкопки. Під шаром попелу й вугілля вчені виявили майже 500 предметів — переважно фрагменти обгорілих кісток, але також коштовності та інші поховальні речі. Археологи визначили, що це так званий bustum — особливий тип римського поховання. У таких місцях людину не лише спалювали, а й одразу ж хоронили на тому самому місці разом із усіма цінностями. Такі могили використовувалися лише один раз і зазвичай належали людям дуже високого соціального статусу. 22 золоті речі — знак еліти Головним доказом того, що тут похований заможний римлянин, стали 22 предмети з чистого золота. Серед них — вишуканий браслет зі скрученого дроту, золота підвіска-булла (яка зазвичай належала молодим чоловікам із багатих родин), а також перстень з дорогоцінним каменем. Особливу увагу привернув саме цей перстень. Хоч він і деформувався від жару кремації, на камені все ще можна розгледіти грецький напис «Allallé». Науковці припускають, що це може бути частиною імені або прізвища померлого. Також у похованні знайшли десять золотих монет, тонкі золоті пластинки (ймовірно, від гаманця чи прикраси) та кристали ромбовидної форми, які, скоріш за все, прикрашали одяг або покривало покійного. Побут, розкіш і, можливо, кінна упряж Окрім золота, поруч із похованням виявили керамічну посудину з майстерень Монтанса — відомого римського виробничого центру I–II століть. Поруч лежала скляна колба без кольору, а на стінці гробниці висів довгий залізний предмет. Через сильну корозію його поки не вдалося точно визначити, але вчені припускають, що це може бути фрагмент кінської вуздечки. Ким була ця людина? На цей момент стать, вік і стан здоров’я похованої людини ще тільки належить встановити. Попереду — детальні лабораторні аналізи кісток, прикрас і речей. Але вже зараз очевидно: перед археологами — поховання представника римської еліти, який жив у період розквіту Римської імперії на території нинішньої Франції. Ця знахідка стала справжньою капсулою часу, що дозволяє зазирнути у світ розкоші, вірувань і поховальних обрядів давніх римлян. І, можливо, зовсім скоро вчені зможуть розповісти не лише про коштовності, а й про саму людину, якій вони належали.

Дизайнер Браз де Піна опублікував проєкт концептуального смартфона під назвою iPhone Brutal. Пристрій є альтернативним поглядом на дизайн мобільних телефонів Apple, що відходить від тенденції до витончення корпусів. Проєкт виконано у формфакторі розкладачки та оснащено двома дисплеями. Основна ідея концепції, за словами автора, полягає у дотриманні принципів «спрощення, структури та безкомпромісної геометрії». Зовнішній вигляд пристрою поєднує в собі риси квадратної дискети та класичного телефону-розкладачки. Дизайн характеризується незграбними формами, масивним корпусом і елементами, натхненними японським індустріальним дизайном. Колірні рішення у проєкті використані для візуального поділу модульних шарів корпусу, а також для виділення повітроводних каналів. На задній панелі жорсткого корпусу розташований невеликий допоміжний екран, призначений для відображення інформації, наприклад прогнозу погоди. Поруч із цим дисплеєм знаходиться модуль із потрійною камерою. Оптика, згідно з проєктом, виконана на зразок лінз Carl Zeiss. Модулі камер мають відкриту конструкцію, що є характерною рисою цього концепту. Автор проєкту Браз де Піна підкреслює, що iPhone Brutal є виключно дизайнерською концепцією й далекий від стадії готового продукту. Цей проєкт — частина ширшого дослідження в галузі промислового дизайну, яке також охоплює напрацювання для потенційної концепції MacBook. Мета розробки — кинути виклик існуючому статусу-кво в дизайні смартфонів, де переважає прагнення до зменшення товщини та габаритів пристроїв.

Марс міг бути вологим і теплим: нові знахідки змінюють уявлення про Червону планету Невеликі світлі плями серед червоно-помаранчевих каменів у кратері Єзеро на Марсі виявилися справжньою науковою сенсацією. Те, що спочатку виглядало як звичайні бліді камінці, насправді виявилося каолінітовою глиною — рідкісним для Марса мінералом, який на Землі утворюється лише за умов сильних і тривалих дощів. Це відкриття може означати, що мільярди років тому на Марсі панував теплий, вологий клімат, схожий на тропічний. Ці камені виявив марсохід Perseverance, який із 2021 року досліджує дно стародавнього озера в кратері Єзеро. Вчені з’ясували, що світлі породи багаті на алюміній — характерну ознаку каолініту. На Землі така глина формується тоді, коли дощова вода протягом тисяч або навіть мільйонів років вимиває з порід майже всі домішки, залишаючи «очищений» мінерал. За словами дослідників, знайти такі породи на холодному й сухому Марсі — надзвичайна рідкість. Для їхнього утворення потрібна величезна кількість рідкої води. Це означає, що колись Марс міг бути значно теплішим і вологішим, ніж сьогодні, а опади могли випадати регулярно протягом дуже тривалого часу. Ще одна загадка полягає в тому, що ці світлі камені трапляються вздовж маршруту марсохода, але поруч немає очевидного місця, звідки вони могли б походити. Є припущення, що їх принесло річками в стародавнє озеро або ж вони потрапили до кратера внаслідок метеоритного удару. В будь-якому разі, ці уламки — поки що єдині «живі» свідки тих далеких процесів, які відбувалися на поверхні планети. Для перевірки гіпотез вчені порівняли марсіанські зразки з подібними породами з Південної Африки та районів поблизу Сан-Дієго. Виявилося, що за своїм складом вони майже ідентичні. Це ще більше зміцнило думку про те, що каолініт на Марсі виник саме внаслідок тривалого впливу дощів, а не через гарячі підземні води. Важливість таких знахідок важко переоцінити. Вода — основа будь-якого життя. Якщо на Марсі справді існували дощові, теплі умови, планета могла бути придатною для розвитку мікроскопічних форм життя. Камені з кратера Єзеро сьогодні — це своєрідна капсула часу, яка зберігає інформацію про клімат Марса мільярди років тому. Кожна нова деталь, отримана Perseverance, поступово змінює наше уявлення про Червону планету. Марс дедалі менше виглядає як вічно холодна пустеля і дедалі більше — як світ, що колись мав ріки, озера, дощі та, цілком можливо, умови для життя.