Різдвяний штолен (Stollen) — це не просто випічка, а справжній символ свята, що традиційно прикрашав столи в Німеччині та Австрії. Його аромат прянощів та сухофруктів завоював серця й українців, перетворивши цю страву на улюблений зимовий десерт. Хоча класичний штолен часто містить марципан, ми пропонуємо спрощений, але не менш неймовірно ароматний рецепт на дріжджах із щедрою порцією цукатів та сухофруктів, пише Pixelinform. Чому штолен на дріжджах: секрет пухкої текстури Для отримання тієї самої, ідеально пухкої та м’якої текстури різдвяний штолен традиційно готують на дріжджовому тісті. Живі пресовані дріжджі гарантують найкращий результат, оскільки вони надійно працюють навіть у тісті з великою кількістю жиру та доданого борошна. Звісно, можна використати й сухі дріжджі, але пам’ятайте, що їхню кількість потрібно зменшити втричі порівняно з пресованими, а текстура може вийти дещо менш пухкою. Важливий момент: Справжній штолен, як випічка тривалого зберігання, вимагає насиченого тіста, і саме дріжджі допомагають йому залишатися свіжим та м’яким протягом тижнів. Начинка та замочування: як збагатити смак Основу начинки штолена завжди складають цукати, родзинки та мигдаль. Це класичне тріо, яке ви можете доповнити або замінити на власний смак: додати курагу, інжир, волоські чи інші горіхи. Секрет аромату — замочування. Сухофрукти для штолена варто обов’язково замочити в алкоголі, наприклад, у ромі. Це не лише збагатить їх смак, зробить ніжнішими, але й додасть випічці неповторного святкового аромату. Чи варто перейматися через алкоголь? Не варто. Під час випікання алкоголь повністю випаровується, залишаючи лише легкий, приємний посмак. Якщо використання алкоголю принципове, замініть його ромовою есенцією (достатньо 2–3 крапель у тісто) або просто замочіть сухофрукти на 30 хвилин у теплій воді. Класичний штолен із родзинками: покроковий рецепт Складність: Середня Приготування: ≈ 2 години 20 хвилин Порції: 6 Інгредієнти КомпонентКількістьПризначенняДля начинкиРодзинки150 гЦукати150 гМигдаль70 гРом100 млДля замочуванняДля тістаБорошно (просіяне)700 гМолоко (тепле, ~36°C)200 млЖиві дріжджі30 гЦукор50 г + 50 гВанільний цукор2 ч. л.Сіль1 ч. л.Яйце1 шт.Жовтки2 шт.Вершкове масло (розм’якшене)200 гЦедра лимона1 шт.Цедра апельсина1 шт.Кориця1 ч. л.Для оздобленняВершкове масло (розтоплене)30 гЦукрова пудра30 г Покрокове Приготування Замочування начинки (Крок 1): У миску покладіть 150 г родзинок, 150 г цукатів і дрібно нарізаний мигдаль (70 г). Залийте все 100 мл рому та залиште настоюватися. Активація дріжджів (Крок 2): У велику миску налийте 200 мл теплого молока. Додайте 30 г дріжджів і 50 г цукру. Добре перемішайте, накрийте плівкою та залиште на 15 хвилин для активації. Замішування тіста (Крок 3): До дріжджової суміші всипте просіяне борошно (700 г), сіль (1 ч. л.), 50 г цукру та ванільний цукор (2 ч. л.). Вбийте яйце та два жовтки, додайте 200 г розм’якшеного вершкового масла. Замісіть однорідне, еластичне тісто, що не липне до рук. Накрийте тісто плівкою та залиште в теплому місці без протягів на 50 хвилин. Додавання начинки (Крок 4): Натріть цедру 1 лимона та 1 апельсина (уникайте білої частини). Злийте зайву рідину з цукатів. Додайте цедру та 1 ч. л. кориці до сухофруктів і перемішайте. Розкачайте тісто в пласт товщиною близько 1 см, викладіть начинку та рівномірно розподіліть її. Формування та розстоювання (Крок 5): Довільно закрутіть тісто і вмішайте начинку. Розділіть тісто на дві частини, злегка розкачайте кожну та підкрутіть, імітуючи форму рулету. Перекладіть штолени на деко з пергаментом, залишаючи простір для росту. Залиште розстоюватися на 20 хвилин. Розігрійте духовку до 180°C. Випікання та оздоблення (Крок 6): Випікайте штолени 35–40 хвилин на режимі верх-низ, доки вони не стануть рум’яними. Гарячі штолени відразу змастіть 30 г розтопленого вершкового масла та рясно притрусіть цукровою пудрою через ситечко. Подача та зберігання (Крок 7): Подавайте штолен теплим або після охолодження. Автор фото: Viktoriia Kondratiuk Як Зберігати Штолен для Ідеального Смаку Традиційний штолен ідеально смакує після настоювання (дозрівання), яке може тривати приблизно три тижні. Щоб зберегти свіжість і пухкість, штолен потрібно щільно загорнути спочатку в пергамент, а потім у рушник. Зберігати його слід за кімнатної температури. Хоча справжні гурмани чекають тижні, ви можете ласувати ним одразу після випікання! За таких умов штолен буде досить пухким і свіжим протягом 1–2 тижнів. Смак Різдва: як приготувати класичний штолен із родзинками в домашніх умовах читайте на сайті Pixel.inform.

Коли між людьми спалахує «іскра», чарівність, хімія та сильні почуття можуть легко затуманити реальність. На початкових етапах знайомства все може здаватися «ідеальним», проте глибинна емоційна готовність — це не про вік чи час, що минув після попереднього розриву. Це про внутрішню зрілість, здатність приймати, висловлювати та проживати складні емоції, а також про готовність до взаємності та стабільності, пише Pixelinform. Психологи наголошують: якщо ви не впевнені, чи варто вкладатися в ці стосунки, зверніть увагу на три головні сигнали, що вказують на неготовність партнера до глибокої близькості. 1. Емоційна недоступність: синдром «гарячий-холодний» Людина, яка не готова до серйозних стосунків, часто несвідомо уникає справжньої, глибокої близькості. Вона може прагнути інтимності, але щойно стосунки починають вимагати вразливості, стабільності чи щирості, вона раптово «віддаляється». Це створює відчуття емоційних «гойдалок»: Різке відсторонення після приємних або теплих моментів. Начебто, щойно стало занадто добре, людина інстинктивно відступає. Небажання говорити про почуття, навіть якщо вони позитивні. Спілкування залишається на поверхневому рівні, без глибини та щирості. Непослідовність у поведінці. Сьогодні партнер дуже ніжний, уважний і налаштований на вас, а завтра — байдужий, холодний або взагалі уникає контакту. Якщо ви постійно перебуваєте у циклі, де партнер «гарячий-холодний», це не ознака інтенсивності, а тривожний сигнал неготовності до здорової емоційної взаємодії та стабільності, які є основою тривалих стосунків. 2. Привиди минулого: незакриті «емоційні рани» Час, що минув після попереднього розриву, не є гарантією того, що людина «закрила» свої колишні стосунки й готова почати щось нове. Важливо, чи попрацювала вона з пережитим. Неопрацьовані «емоційні рани» можуть створювати невидимі пастки у ваших нових стосунках. Особливо тривожні сигнали: Постійні згадки про колишніх, порівняння вас із ними, чи то в ідеалістичному, чи в гіркому тоні. Це може бути ознакою того, що людина все ще живе у контексті минулого. Новий партнер стає «проєкцією» попередніх стосунків, а не сприймається як справжня особистість «тут і тепер». Незрозумілість цілей. Людина може казати, що хоче «все зробити по-іншому», але не може чітко пояснити, що саме для неї означає це «по-іншому». Якщо замість чіткої позиції ви чуєте лише страх, гнів або суміш невирішених почуттів щодо минулого, це свідчить про те, що минуле ще не опрацьоване і заважає справжній близькості. 3. Любов без відповідальності: бажання романтики, а не роботи Це один із найпоширеніших, але найбільш тонких сценаріїв: людина прагне романтики, уваги та миттєвих сильних почуттів, але категорично не готова до зобов’язань та роботи над стосунками. Їй хочеться відчувати себе закоханою, але не докладати зусиль для стабілізації та розвитку. Хоча така людина може говорити, що хоче стосунків, вона уникає: Структурованості (уникнення «ярликів», планів на майбутнє, знайомства з важливими людьми). Виконання обіцянок. Ви бачите багато обіцянок чи вибачень, але мінімум реальних, послідовних дій. Відповідальності. Партнер часто знаходить виправдання обставинами замість того, щоб брати на себе відповідальність за свої слова та вчинки. Взаємної підтримки. Людина охоче приймає емоційну підтримку від вас, але не бажає підтримувати вас у відповідь, коли це необхідно. Швидке згасання ентузіазму. На старті стосунків багато енергії та пристрасті, але щойно з’являється необхідність у реальній роботі (вирішенні конфліктів, плануванні), цей ентузіазм швидко зникає. Такий підхід — «хочу бути закоханим, але не хочу працювати над стосунками» — є серйозною перешкодою для формування чогось стабільного та довготривалого. Що робити, якщо ви бачите ці сигнали? Ваша перша реакція може бути — спробувати «врятувати» або «змінити» партнера, але це лише виснажить вас. Психологи радять: Сповільніть темп: Дайте час, щоб проявилася справжня поведінка, а не ідеалізована картинка. Чітко висловлюйте свої потреби: Поясніть, що для вас означає стабільність, відкритість. Реакція на ваші потреби часто важливіша за слова. Зосередьтеся на діях, а не на обіцянках: Чи змінюється поведінка? Чи з’являється послідовна підтримка та відповідальність? Не беріть на себе роль «рятівника» чи емоційного керівника. Стосунки мають додавати, а не виснажувати. Зрештою, двоє хороших людей можуть бути невдалим вибором одне для одного просто через різний рівень емоційної зрілості та внутрішньої готовності. Бути готовим піти, якщо стосунки виснажують, — це акт самоповаги. Емоційні гойдалки: як розпізнати, що партнер не готовий до серйозних стосунків читайте на сайті Pixel.inform.

Двомачтовий шхун був повністю цілим — рідкість для знахідок корабельних аварій на Великих озерах. Команда з п’яти дайверів спустилася на понад 300 футів у темні води озера Онтаріо біля Торонто і знайшла значно більше, ніж очікувала. Пошуки, з яких команда припускала, що може знайти корабель, загублений у 1917 році, привели до відкриття корабельної аварії, яка, на їхню думку, можливо, на 100 років старша. Дайвери виявили двомачтовий шхун, що стояв вертикально, з обома щоглами, які залишилися повністю цілими — стан, який Ontario Underwater Council назвав «надзвичайним для судна на Великих озерах». Після попереднього огляду команда вважає, що корабель може походити з недостатньо задокументованого періоду суднобудування на Великих озерах, приблизно між 1800 і 1850 роками. «Нам знадобилося кілька хвилин, щоб заспокоїтися, бо це просто приголомшливо — знайти ідеально збережену аварію, що повністю в цілому вигляді», — сказав Гейсон Чак, президент Ontario Underwater Council, в інтерв’ю CBC. «Він зберіг форму. Обидві щогли не зруйновані. Ми бачили дві — обидві щогли стояли, що досить рідко. У всіх інших, де я занурювався, щогли або падали, бо по них проходили кораблі, якорі руйнували їх, або дайвери завдавали пошкоджень». Огляд озера за допомогою волоконно-оптичного кабелю від Буффало до Торонто виявив аномалію на дні, що змусило експертів припустити, що це може бути шхуна Rapid City, побудована в 1884 році та загублена у 1917 році. Тепер же вони вважають, що знайдений корабель не може бути настільки «свіжим». Джеймс Коноллі, археолог і дайвер з Trent University, зазначив, що деякі ознаки не характерні для кораблів, побудованих після 1850 року, коли відбувся технологічний прорив у суднобудуванні Великих озер. Судна після 1850 року мали металеву такелаж, тоді як знайдений — з мотузковою оснасткою. «Це одразу відносить його, ймовірно, до першої половини XIX століття», — сказав Коноллі. Інші особливості також відрізнялися від очікуваних: у корабля відсутнє штурвальне колесо на кормовій палубі, ранній дизайн лебідки та відсутність центрального кіля, який став стандартом для суден Великих озер у 1850-х. Хоча 1850-ті ознаменували технологічний прорив у суднобудуванні на Великих озерах, попередні 50 років сприяли розвитку озерної торгівлі, навіть якщо кораблі часто губилися через шторми та аварії. Багато історії цього періоду також втрачено. «Глибина достатня, щоб, думаю, ніхто там не був», — сказав Чак. «Мабуть, ми перша група, і це відчуття було просто неймовірним». Не всі так легко погоджуються. Чарльз Бікер, експерт із корабельних аварій Великих озер і професор Індіанського університету, сказав CBC, що зарано стверджувати, що судно з 1800–1850 років. «Я не хочу применшувати його значення, — сказав він. — Вони можуть ідентифікувати судно, можливо, верф, і це буде корисно для порівняння з тими небагатьма кресленнями, тоннажем та інформацією про судна, які у нас є, а чим старіше судно, тим менше даних». Шари інвазивних молюсків квагга покривають більшість дерев’яних частин, руйнуючи деталі. «Там, де корабель міг би зберігатися століттями, — сказав Коноллі, — тепер у нас є лише кілька десятиліть, щоб його дослідити, перш ніж біологічні та екологічні чинники візьмуть своє». Команда планує подальше дослідження аварії, сподіваючись отримати точніші виміри, фотографії та зразки деревини, щоб визначити вік та історію корабля. «Ми не знаємо напевно, але якщо він дійсно з того періоду, — сказав Чак, — від 1800 до 1850 років, думаю, буде ще більше радості, бо ми натрапили на «джекпот» у місці, де дуже мало історичних або задокументованих матеріалів про корабельні аварії, судна чи суднобудування того часу».

Google та Apple об’єднали зусилля, щоб полегшити перехід з Android на iPhone. У новій версії Android Canary, вже доступною для тестування, з’явилися нові функції, розроблені спільно обома компаніями, щоб полегшити перенесення даних між пристроями на Android і iOS. На це звернув увагу тематичний ресурс 9to5Google. Ці функції вже починають впроваджуватися з Android Canary 2512 (ZP11.251121.010) на всіх пристроях Pixel, а також стануть доступними у майбутніх бета-версіях iOS 26. Варто відзначити, що Android Canary та бета-версії iOS призначені для розробників та ентузіастів, вони можуть містити помилки та викликати проблеми з продуктивністю. У майбутньому нововведення з’являться у стабільних версіях Android та iOS. Точні терміни запуску фінальної версії спрощеного переходу наразі невідомі. До цього моменту користувачі можуть скористатися програмами Apple Move to iOS на Android та Google Android Switch на iOS.

У світлі зростаючого інтересу Конгресу США до феномену непізнаних повітряних явищ (UAP) і заяв викривачів, колишній майор ВПС США та офіцер розвідки Девід Груш виступив із приголомшливими твердженнями, які виходять далеко за межі простих спостережень за НЛО. Груш, який раніше представляв Національне розвідувальне управління (NRO) у Цільовій групі UAP, стверджує, що уряд США десятиліттями приховував не лише програми з вилучення розбитих позаземних космічних кораблів та нелюдських останків, але й інформацію про існування кількох інопланетних рас, одна з яких займається схрещуванням з людьми, пише T4. За словами Груша, який свідчив перед Конгресом і бачив звіти розвідки, дані та фотографії нелюдських тіл на власні очі, американські військові володіють вилученими технологіями та біологічними матеріалами. Більше того, він нібито поінформував членів Конгресу про існування різних інопланетних цивілізацій. Конгресмен від Міссурі Ерік Берлісон публічно повторив ці заяви, розкривши, що, за даними Груша, одна з рас, відома як «нордики», не лише існує, але й створила «гібридів інопланетян та людей», які живуть серед нас. За даними Груша, одна з рас, відома як «нордики», не лише існує, але й створила «гібридів інопланетян та людей», які живуть серед нас. Раса «нордиків» описується як та, що має загалом людську зовнішність, світлу шкіру та біляве волосся, і є лише на кілька сотень років розвиненішою за людство. Ілюстративне фото: cottonbro studio Раса «нордиків» описується як та, що має загалом людську зовнішність, світлу шкіру та біляве волосся, і є лише на кілька сотень років розвиненішою за людство. Однак, Груш не зміг відповісти, як люди можуть достовірно визначити, чи є хтось інопланетним гібридом. Інша раса, згадана в його звітах, відома як «Сірі», описується як значно більш розвинена (на тисячі років), нижчого зросту, із сірою шкірою та великими чорними очима. Саме ці істоти, за словами Груша, відповідальні за спостереження літальних апаратів, які кидають виклик гравітації та керуються технологіями за допомогою розуму. Щодо намірів цих інопланетних сутностей, Груш припускає, що спостерігається «різноманітність активності», і ми не можемо повністю зрозуміти їхню мету. Він розмірковує, що це може бути пов’язано з «цікавим генетичним матеріалом» на Землі, або ж людство є для них лише «туристичною пам’яткою Парку Юрського періоду». Груш також стверджує, що США бере участь у таємній гонці озброєнь з росією та Китаєм, які також захопили розбиті космічні кораблі та намагаються провести зворотне проектування позаземних технологій. Його особистий шлях викривача був складним: Груш стверджував, що стикався із залякуванням та погрозами фізичної розправи з боку невстановлених елементів уряду, щоб змусити його мовчати про існування позаземного життя, що додатково підкреслює високий рівень секретності навколо цієї теми. Читайте також: Під пірамідами Гізи виявили приховану мегаструктуруThe post Вчені стверджують, що серед людей живуть “інопланетні гібриди”: як вони виглядають first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Міжнародна група вчених, використовуючи новаторську радіолокаційну технологію, оголосила про відкриття колосального, прихованого підземного комплексу, що простягається більш ніж на 1067 метрів під плато Гізи, з’єднуючи камери розміром з міські квартали. Це відкриття, якщо воно буде підтверджено фізичними розкопками, може докорінно змінити розуміння призначення та масштабу будівництва єгипетських пірамід, пише T4. Італійські вчені, які стверджували про знахідку прихованих структур під пірамідами Гізи в Єгипті, повідомили, що чотири незалежні оператори супутників надали ідентичні дані томографії, що показують ті самі структури. Інженер з радіолокації Філіппо Біонді, розробник методу, відомого як радіолокаційна доплерівська томографія із синтезованою апертурою, надав вагомі докази, що ґрунтуються на незалежній верифікації. Чотири різні супутникові оператори — Umbra, Capella Space, ICEYE та Cosmo-SkyMed — надали абсолютно ідентичні дані необробленої томографії, які відображають ті самі структури. Метод Біонді вимірює мікроскопічні коливання на поверхні Землі, які несуть акустичні «відбитки пальців» від об’єктів, що знаходяться глибоко під землею, дозволяючи програмному забезпеченню реконструювати 3D-зображення без прямого проникнення радарних хвиль крізь ґрунт. Сканування виявило вісім масивних порожнистих циліндрів, що вертикально спускаються від основи піраміди Хефрена (Хафре). Кожен вал, що простягається на глибину понад 1067 метрів, містить центральну колону, обгорнуту ідеальними спіральними витками. Сканування виявило вісім масивних порожнистих циліндрів, що вертикально спускаються від основи піраміди Хефрена (Хафре). Кожен вал, що простягається на глибину понад 1067 метрів, містить центральну колону, обгорнуту ідеальними спіральними витками. Шахти закінчуються кубічними камерами розміром 79 x 79 x 79 метрів, які є більшими за більшість сучасних спортивних арен. Біонді рішуче стверджує, що ці спіралі є 100% штучним створенням, оскільки такі ідеальні витки не зустрічаються у геологічних утвореннях, і припустив, що вони можуть бути сходами або кабелями, пов’язаними з передачею інформації чи енергії. Команда дослідників заявила, що технологія дозволила зафіксувати величезні камери (на фото) на дні шахт. Ці самі ідентичні спіральні конструкції були виявлені у меншому масштабі під третьою пірамідою, Менкаура, а також у вигляді єдиної гігантської шахти під Сфінксом, а також за 48 кілометрів у Гаварі — місці, яке давні письменники називали Лабіринтом. Біонді впевнений, що піраміди є лише «верхівкою айсберга» або «капелюхом» для чогось, що знаходиться внизу, і «сутність знаходиться внизу». Знамениті піраміди Гізи вже є однією з найбільших загадок світу. Але в березні таємниця поглибилася, коли команда італійських вчених заявила, що знайшла величезне місто та мережу тунелів, що простягаються на тисячі футів нижче єгипетських споруд. Автор фото: Andrea Gambirasio. Незважаючи на те, що багато провідних експертів, включаючи єгиптолога доктора Захі Хавасса, відкинули ці висновки як «фейкові новини», стверджуючи, що радарна технологія не може проникати на таку глибину, команда Біонді підтвердила точність свого методу, ідеально відобразивши підземну фізичну лабораторію Гран-Сассо в Італії. Дослідники вже подали офіційну пропозицію єгипетській владі, стверджуючи, що для фізичного дослідження не потрібне буріння, оскільки існуючі шахти між Сфінксом та пірамідою Хефрена виглядають на знімках як службові входи, які можна розчистити та спуститися. Читайте також: Найпотужніший звук на Землі створив ударну хвилю, яка кілька разів облетіла всю планетуThe post Під пірамідами Гізи виявили приховану мегаструктуру first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Складне життя зародилося набагато раніше, ніж Землю наситив кисень: нове дослідження перевертає еволюційні уявлення Нове масштабне дослідження кардинально змінює наше уявлення про те, коли на Землі з’явилися перші складні клітини. Згідно з аналізом, проведеним міжнародною командою на чолі з ученими Університету Брістоля, еволюція еукаріотів — організмів зі складною внутрішньою будовою — почалася майже на мільярд років раніше, ніж вважалося раніше. І головне — це сталося задовго до того, як в атмосфері з’явилася значна кількість кисню. Від простих мікробів до складних форм життя Упродовж перших мільярдів років свого існування Земля була домом виключно для мікробів. Існували лише дві групи — бактерії та археї (разом їх називають прокаріотами). Вони були надзвичайно простими, без ядра та інших внутрішніх структур. Еукаріоти — клітини, з яких пізніше виникли рослини, гриби, тварини та людина — з’явилися значно пізніше. Але коли саме та в якій послідовності формувалась їхня складність, залишалось загадкою десятиліттями. “Оцінки різнилися майже на мільярд років, адже ми не маємо проміжних форм та надійних скам’янілостей,” — пояснює професор Давіде Пізані, один зі співавторів. Новий підхід: поєднання молекулярних годинників та генетики Щоб розв’язати давню загадку, учені створили найбільш точну на сьогодні «карту еволюції». Вони: проаналізували генетичні послідовності сотень видів, співставили їх із даними про скам’янілості, окремо дослідили понад 100 сімейств генів, відповідальних за складні клітинні функції. Так вони побудували детальну шкалу, яка показує, коли в історії з’являлися ключові «цеглинки» складної клітини — цитоскелет, транспорт речовин, ядро та інші системи. Головний висновок: складність з’явилась ще 2,9 мільярда років тому Результати приголомшують. Становлення складних клітин могло початися приблизно 2,9 мільярда років тому — у світі майже без кисню. Причому багато важливих характеристик еукаріотів виникли до появи мітохондрій, які вважали ключовим «ускорювачем» еволюції. Це змінює підхід до розуміння того, як могла виникнути складність у живих системах. Нова гіпотеза: CALM — де мітохондрії з’явилися наприкінці Дослідники запропонували нову модель походження складних клітин — CALM (Complex Archaeon, Late Mitochondrion). У ній: архейний предок поступово нарощував складні системи — мембрани, ядро, транспорт речовин; лише згодом він «прийняв» у себе бактерію, яка стала мітохондрією; поява мітохондрій збіглася з першими значними підвищеннями рівня кисню в атмосфері. Це добре узгоджується з геохімічними даними про давні океани. Чому це важливо для науки і розуміння життя Це дослідження змушує переглянути ключову ідею, яка довгі роки здавалася незаперечною: що складне життя могло з’явитися лише у світі, багатому на кисень. Тепер стає зрозуміло, що еволюційна складність могла формуватися в умовах майже повної відсутності кисню. Це також відкриває нові можливості для пошуку життя за межами Землі. Якщо складність могла народитися у безкисневому світі, то й екзопланети з іншими атмосферними умовами можуть виявитися набагато перспективнішими, ніж вважалося раніше. Погляд у минуле — і в майбутнє Дослідження показало, що: складність нарощувалася дуже повільно і поетапно; мітохондрії — не пусковий механізм, а пізній «подарунок еволюції»; еукаріоти почали формуватися на мільярд років раніше, ніж свідчили попередні моделі. Це серйозно звужує часові межі та дає чіткішу картину походження складного життя на Землі.

Минулого тижня Microsoft випустила свою останню збірку Insider для Windows 11 у каналах Dev та Beta. Нова збірка 22620.7344 (оновлення KB5070316) містить багато нових функцій, зокрема покращення процесу оновлення програм. Хоча це остання збірка для каналів Dev та Beta, у листопаді попередня збірка для цих каналів — 26220.7070 (KB5070300) — внесла ще одну цікаву зміну, яка є доволі суттєвою, особливо якщо ви з нетерпінням очікуєте покращень продуктивності. У ній компанія підтвердила, що функція безпеки Windows під назвою Smart App Control більше не є обов’язковою вимогою. Для тих, хто, можливо, не знайомий, Smart App Control — це інтелектуальна хмарна служба безпеки, яку Microsoft представила ще у 2022 році. Це одна з небагатьох функцій безпеки, ексклюзивних для Windows 11, адже у Windows 10 вона недоступна. Саме тому Microsoft рекомендувала оновлення до Windows 11 через чисту інсталяцію, оскільки це було необхідно, щоб увімкнути Smart App Control. Тож якщо ви оновлюєтеся до Windows 11 25H2, яку тепер може встановити будь-хто за допомогою простого перемикача, ця функція невдовзі стане доступною. У примітках до випуску Microsoft написала: «Ми оновлюємо Smart App Control (SAC), тож тепер ви зможете вмикати або вимикати SAC без необхідності чистої інсталяції. Щоб внести зміни, перейдіть до розділу Захист Windows > Контроль програм і браузера > Налаштування Smart App Control. Коли він увімкнений, він допомагає блокувати ненадійні або потенційно шкідливі програми». Цікавість цієї функції полягає й у тому, що вона може позитивно впливати на продуктивність. Завдяки своїй проактивній природі Microsoft стверджує, що SAC ефективніший порівняно з традиційними антивірусними рішеннями, які працюють реактивно. Компанія зазначила: «Перевагою Smart App Control є його менший вплив на продуктивність вашого ПК. Оскільки він блокує шкідливі програми ще до того, як вони запустяться, це означає менше навантаження на систему. Ви можете продовжувати працювати або грати, не турбуючись про уповільнення». Таким чином, хоча користувачі потужних систем можуть і не помітити різниці, Smart App Control може допомогти ПК з обмеженими ресурсами працювати краще, за словами Microsoft. Зміна наразі все ще проходить тестування, і буде цікаво побачити, коли вона стане загальнодоступною — ймовірно, на початку наступного року. Більше інформації з’явиться, коли функція потрапить у канал попереднього перегляду релізу.

Менше їжі — більше молодості: як обмеження калорій може уповільнити старіння мозку Нові наукові дані свідчать: зменшення кількості калорій у раціоні може не лише впливати на фігуру, а й реально сповільнювати старіння мозку. Дослідники з Бостонського університету провели унікальне багаторічне дослідження на макаках-резусах — і результати можуть бути важливими навіть для розуміння хвороб Альцгеймера. 20 років на різних дієтах: що показали експерименти Команда вчених спостерігала за 24 мавпами, які більш ніж два десятиліття харчувалися або стандартною їжею, або дієтою зі зниженим на 30% калоражем. Після такого тривалого експерименту вони проаналізували зразки мозкової тканини й побачили: у тварин із «легким» раціоном нервові клітини працювали здоровіше, а зв’язки між ними були краще захищені. Це продовжує те, що вже давно підтверджують наукові роботи: коли організм отримує менше енергії, він переходить у режим більш економного та ефективного метаболізму. Це, схоже, захищає клітини від природного зносу, який накопичується з віком. Мієлін — ключ до молодості мозку Особливу увагу вчені приділили мієліну — жировій «ізоляції», яка покриває нервові волокна. Мієлін потрібен для швидкої передачі сигналів. З роками ця оболонка руйнується, виникають запалення, і мозок працює повільніше. Ілюстрація, що показує, як активні нейрони сигналізують олігодендроцитам про вироблення мієліну Але у мавп, які десятиліттями отримували менше калорій, мієлін був у значно кращому стані. Дослідники помітили: активніші гени, відповідальні за виробництво мієліну; кращу роботу метаболічних шляхів, які відповідають за його створення та відновлення; здоровішу діяльність клітин, що виробляють мієлін. Інакше кажучи, мозок таких тварин старів повільніше. «Це може впливати на пам’ять, навчання та загальний когнітивний стан», — пояснює нейробіолог Тара Мур. Зв’язок зі старінням та хворобами мозку Як і все в нашому тілі, мозок з часом зношується. Механізми, які мають підтримувати нас у доброму стані, можуть почати працювати неправильно й провокувати запалення. Через це у літньому віці зростає ризик розвитку нейродегенеративних захворювань — таких як Альцгеймер чи Паркінсон. Останніми роками вчені дедалі частіше знаходять зв’язок між зниженням якості мієліну та когнітивним спадом. Нове дослідження додає ще одну важливу деталь: можливо, на стан мієліну — а отже, і на швидкість старіння мозку — можна впливати за допомогою дієти. Чи стосуються ці висновки людей? Хоча дослідження проводили на невеликій групі приматів, їхній мозок досить подібний до людського. Тож є підстави вважати, що ефект може бути той самий і в людей. «Ми бачимо, що довготривале зниження калорій може уповільнити окремі аспекти старіння мозку», — говорить Мур. Водночас вчені наголошують: на мозкове здоров’я впливають і інші чинники — якість сну, фізична активність, психічні навантаження, вивчення нових мов. Тож обмеження калорій — не чарівна пігулка, а лише частина складної системи. Дослідження опубліковано в журналі Aging Cell.

Науковці з Університету Осло зробили дивовижне відкриття: одна півкуля Землі втрачає тепло значно швидше, ніж інша. І причина цього криється у процесах, що почалися ще сотні мільйонів років тому — в епоху суперконтиненту Пангеї. Земля всередині — це розпечений двигун У надрах нашої планети кипить розжарений рідкий шар, який зігріває Землю зсередини. Обертання цієї частини створює і гравітаційні ефекти, і магнітне поле, що захищає атмосферу від космічного випромінювання. Але з часом внутрішнє тепло поступово втрачається. Одного дня Земля охолоне майже так само, як Марс. Та найцікавіше — цей процес відбувається нерівномірно. Чому одна сторона охолоджується швидше за іншу Багато в чому це залежить від того, скільки суші було над певною частиною планети в різні епохи. Маси континентів працюють як теплоізоляційний шар — своєрідний «термос», який утримує тепло в надрах. Водночас океанічне дно, що складається з набагато тоншої земної кори, дозволяє теплу виходити набагато швидше. Саме через це Тихоокеанська півкуля — де знаходиться найбільший океан планети — охолоджується набагато інтенсивніше, ніж Африканська півкуля, над якою домінують великі, товсті континенти. Океанічна кора — головний шлях втечі тепла Зазвичай Земля втрачає найбільше тепла через океанічну літосферу. Це пов’язано з безперервним рухом тектонічних плит: нове дно народжується біля розломів, а старе занурюється під континенти й тане в мантії. Щоб зрозуміти, як це впливало на охолодження Землі впродовж геологічної історії, вчені створили комп’ютерну модель, яка охоплює останні 400 мільйонів років. Команда поділила планету на дві умовні половини — Тихоокеанську та Африканську — і розбила поверхню на дрібну сітку для точних розрахунків. Зібравши дані про вік морського дна та розташування континентів за сотні мільйонів років, дослідники змогли визначити, скільки тепла зберігала чи втрачала кожна ділянка. Результат виявився чітким: Тихоокеанська півкуля охолола набагато сильніше. Тихий океан — гігантський холодильник планети Морське дно під Тихим океаном — надзвичайно тонке, і над ним розташовані величезні маси холодної океанської води, які швидко відтягують тепло з надр. Для порівняння, протилежний бік планети — Африка, Європа та Азія — це великі «континентальні щити», які навпаки допомагають затримувати тепло. Накопичені втрати тепла мантією (океанічні + континентальні) за останні 400 мільйонів років. Регіони над великими провінціями з низькою швидкістю зсуву Тихого океану та Африки показані синіми та помаранчевими лініями. Пунктирні світлі меридіани вказують на розділення Тихоокеанської та Африканської півкуль. Цікаво, що попередні дослідження аналізували лише 230 мільйонів років історії. Нова робота майже вдвічі збільшує цей проміжок і відкриває нові закономірності. Давня таємниця Тихоокеанської півкулі Попри те що Тихоокеанська півкуля охолола приблизно на 50 Кельвінів більше, ніж Африканська, дані також показують, що її тектонічні плити рухалися швидше протягом останніх 400 мільйонів років. А швидкі рухи плит зазвичай означають, що мантія під ними була гарячішою. Звідки ж ця суперечливість? Можливо, колись давно Тихий океан був вкритий сушею, яка довше утримувала тепло. А може, є інші поки невідомі чинники. Але одне зрозуміло: сучасна висока активність тектонічних плит у цьому регіоні свідчить про сильний тепловий дисбаланс між двома сторонами планети.