Ford представив найпотужнішу версію свого рамного позашляховика Everest Tremor: новинка дебютувала на фестивалі Liwa в Абу-Дабі. Автомобіль отримав серйозне оновлення під капотом, яке наблизило його до екстремальної версії Raptor. Головним нововведенням стала заміна стандартних двигунів на бензиновий 2,7-літровий V6 EcoBoost із подвійним турбонаддувом. Цей агрегат, знайомий за пікапами F-150 та Ranger, видає 350 к.с. і 500 Нм крутного моменту. Двигун працює в парі з 10-ступінчастим «автоматом» та системою повного приводу. Для порівняння, австралійська дизельна версія Everest Tremor розвиває лише 247 к.с., хоча крутний момент у дизеля вищий — 600 Нм. Зовні близькосхідний Tremor повторює австралійський варіант: позашляховик оснащений підвіскою Bilstein із ліфтом на 26 мм, посиленим захистом днища, 17-дюймовими дисками з шинами General Grabber AT3 та спеціальним режимом Rock Crawl для пересування пересіченою місцевістю на мінімальній швидкості. Ford заявляє, що нова силова установка забезпечує Everest лідерство в класі за потужністю. Серед конкурентів називають Toyota Land Cruiser Prado, Toyota Fortuner, Mitsubishi Montero Sport та Nissan X-Terra.

Супутникові дані, опубліковані NASA та Європейською південною обсерваторією (ESO), розкрили масштаб рідкісної кліматичної аномалії в чилійській пустелі Атакама, що призвела до повної зупинки наукових спостережень на найбільшому у світі комплексі радіотелескопів ALMA (Atacama Large Millimeter/Atacama Large Millimeter). Згідно з останніми даними моніторингу, потужний холодний циклон, що прийшов з боку Тихого океану, спричинив сильні опади в одному з найпосушливіших місць на Землі. Сніговий покрив зафіксовано не лише на високогірному плато Чахнантор (5000 метрів над рівнем моря), де розташовані антенні грати, а й на критично низькій для таких явищ висоті 2900 метрів, у районі Центру технічної підтримки (OSF). Для пустелі Атакама, де середньорічний рівень опадів вбирається у 15 мм, а деяких районах дощі не випадають десятиліттями, подібне явище стало безпрецедентним протягом останніх 12 років. Метеорологи класифікували цю подію як результат проходження «холодного ядра» — ізольованої області низького тиску, яка подолала температурну інверсію та бар’єр Анд. У момент пікової активності циклону температура повітря в районі обсерваторії опустилася до -12°C, при цьому з урахуванням шквального вітру температура досягала екстремальних -28°C. Керівництво ALMA було змушене активувати протокол «режиму виживання». В рамках аварійної процедури 66 високоточних антен комплексу були розгорнуті за вітром для мінімізації навантаження на конструкції та запобігання налипанню снігу на дзеркала телескопів. Наукові спостереження були повністю припинені до покращення погодних умов та проведення візуальної інспекції кожного елемента масиву. За словами фахівців, швидка реакція персоналу дозволила уникнути непереборних пошкоджень дорогого обладнання. Кліматологи зазначають, що хоч снігопади на пікових висотах Анд періодично трапляються, проте покриття снігом зони технічного обслуговування є аномалією. Експерти пов’язують подію зі зміною циркуляції повітряних мас над Тихим океаном і попереджають про можливе почастішання подібних екстремальних погодних явищ у регіоні, стратегічно важливому для світової астрономії.

Біля мису Дарнлі в Східній Антарктиді розгортається малопомітний, але надзвичайно важливий для всієї планети процес. Саме тут узимку формується антарктична донна вода — одна з ключових складових глобальної океанічної циркуляції. Нове дослідження австралійських учених показало: порушення цього крихкого механізму може суттєво змінити роботу Світового океану. Вода, яка рухає океани Антарктична донна вода виникає тоді, коли поверхнева морська вода стає надзвичайно солоною і важкою. Це відбувається взимку, коли інтенсивно формується морський лід: лід «видавлює» сіль у навколишню воду, роблячи її щільнішою. Така вода опускається на дно й запускає повільну, але потужну циркуляцію, що з’єднує поверхню океану з його глибинами. За оцінками вчених, ця холодна й насичена киснем вода становить до 40% усього об’єму океанічних вод і відіграє ключову роль у збереженні тепла та вуглецю в глибоких шарах. Чому саме мис Дарнлі Мис Дарнлі — одне з небагатьох місць, де донна вода утворюється особливо активно. Він розташований приблизно за 3 тисячі кілометрів від Австралії, і спостереження тут здебільшого ведуться дистанційно — за допомогою супутників, автоматичних приладів і комп’ютерного моделювання. Дослідники з Університету Квінсленда під керівництвом доктора Девіда Гвізера зосередилися на взаємодії двох протилежних процесів. З одного боку — прісна вода від танення льодовика Аморі, з іншого — утворення льоду в полиньї Маккензі, ділянці відкритої води серед зимового льоду. Стійкі прибережні вітри тут постійно відганяють лід, дозволяючи воді знову і знову замерзати. Саме це замерзання концентрує сіль і «компенсує» прісну воду від льодовика. Крихка рівновага під загрозою Комп’ютерні симуляції показали, що якщо цей баланс порушиться, наслідки можуть бути серйозними. Повне припинення утворення льоду в полиньї Маккензі призводить до зниження експорту донної води з району мису Дарнлі на 36%. Навіть подвоєння танення під льодовиком Аморі скорочує цей процес приблизно на 7%. Прісна вода робить океан менш щільним і посилює шаруватість, через що солона холодна вода гірше опускається на дно. Зміни в силі вітрів або тривалості льодового сезону можуть або затримати початок цього процесу взимку, або завершити його раніше навесні. Чому це важливо для всього світу Останні спостереження вже фіксують тривожну тенденцію: антарктична донна вода стає менш солоною і її обсяг скорочується. Оскільки глибинні води оновлюються дуже повільно, навіть невеликі зміни біля берегів Антарктиди можуть впливати на океан десятиліттями. Слабше утворення донної води означає менше збереження тепла і вуглецю на глибині. У результаті більше енергії залишається ближче до поверхні, що може впливати на клімат, рівень моря та навіть опади в різних регіонах планети. Що далі Автори дослідження наголошують: для точніших прогнозів потрібні кращі дані про вітри, морський лід і танення льодовиків. У майбутньому вчені планують поєднати нові польові вимірювання з моделями, щоб краще зрозуміти, як змінюється «стартова точка» формування донної води. Мис Дарнлі залишається своєрідними терезами, де з одного боку — прісна вода від танення льоду, а з іншого — солоність, яку приносить зимове замерзання. Потепління клімату може схилити ці терези, і саме тому спостереження за цим регіоном стає дедалі важливішим. Дослідження опубліковане в журналі Geophysical Research Letters.

У США про відновлювану енергетику зазвичай говорять у контексті сонячних панелей, вітрових електростанцій або гідроенергії. Геотермальна енергія залишається в тіні, хоча країна вже є світовим лідером з виробництва геотермальної електроенергії — близько 4 гігават. Втім, на тлі загального енергобалансу це лише приблизно 0,4%, що виглядає доволі скромно, особливо якщо порівнювати зі, скажімо, Ісландією, де геотермальні джерела забезпечують дві третини всієї енергії. Новий звіт учених з Університету Техасу в Остіні показує, що потенціал для зростання у США є — і чималий. Одним із найбільш перспективних регіонів дослідники назвали південний захід Техасу, зокрема район навколо містечка Пресідіо поблизу кордону з Мексикою. Протягом дев’яти місяців фахівці Бюро економічної геології (BEG) вивчали геологічні умови регіону в межах техніко-економічного обґрунтування, на яке місцева влада виділила 15 тисяч доларів. Результат виявився обнадійливим: не лише саме Пресідіо, а й увесь округ, включно з містом Марфа, підходить для розвитку геотермальної енергетики. За словами керівника дослідження Кена Візіана, цей район виглядає «не гірше, а подекуди навіть краще», ніж території Техасу, де геотермальні проєкти вже реалізуються. Головна причина — надзвичайно гарячі породи під поверхнею. За оцінками науковців, тут розташовані одні з найгарячіших підземних масивів на сході від Скелястих гір. Традиційно геотермальна енергетика працює там, де гаряча вода або пара природно піднімаються крізь пористі породи. Але нові технології, запозичені з нафтово-газової галузі, можуть суттєво розширити географію таких проєктів. Йдеться насамперед про методи гідророзриву порід: у глибину закачується вода, яка нагрівається від гарячих порід, після чого використовується для виробництва електроенергії. Для Техасу це особливо цікаво, адже багато технологій і спеціалістів із нафтово-газової сфери можуть бути задіяні в геотермальних проєктах. Це відкриває шлях до «зеленого» переходу для регіонів, які історично залежали від викопного палива, а також створює нові робочі місця у віддалених районах. Втім, ризики теж існують. Закачування води під тиском може спричиняти сейсмічну активність. Яскравий приклад — Південна Корея, де у 2018 році геотермальний проєкт став причиною одного з найсильніших землетрусів у сучасній історії країни. Саме тому питання безпеки залишається ключовим. Попри це, місцева влада та науковці налаштовані оптимістично. Обговорення конкретних кроків щодо запуску геотермальних проєктів у прикордонному з Мексикою регіоні заплановане на кінець року. Якщо ініціативу буде реалізовано, під Техасом може запрацювати нове, досі приховане джерело чистої енергії.

У журналі Research Notes of the AAS опубліковано дослідження, автори якого стверджують, що міжзоряний об’єкт 3I/ATLAS є звичайною кометою. Провідний автор роботи Томас Маршалл Юбенк із компанії Space Initiatives заявив, що негравітаційне прискорення об’єкта є типовим для комет Сонячної системи. Юбенк та його команда провели вимірювання за допомогою астрометрії на довгих базах із використанням космічного апарату НАСА «Психея» та орбітального апарату ЕКА Mars Trace Gas Orbiter. Дослідники дійшли висновку, що зміни траєкторії, що спостерігаються, викликані тиском газів, що виділяються при дегазації комети поблизу Сонця. Астрофізик із Гарвардського університету Аві Лоеб виступив із різкою критикою цього дослідження. Він зазначив, що автори не пояснили тринадцять аномальних характеристик об’єкта. Серед них підвищений вміст нікелю в шлейфі, нетипова траєкторія руху і хвіст, спрямований до Сонця, а не в протилежний бік. Іспанські астрономи виявили у 3I/ATLAS висотний струмінь, що коливається, в період з липня по вересень. Антихвіст об’єкта розташований під кутом вісім градусів до осі обертання. Лоеб зазначив, що вісь обертання об’єкта спрямована на Сонце, що забезпечує стабільну зміну денної та нічної сторін. За його розрахунками, ймовірність такої постійної орієнтації для природного об’єкта становить лише 0,5 відсотка. Максимальне зближення 3I/ATLAS із Сонцем відбулося 29 жовтня. Об’єкт продовжує рухатися у напрямку Землі.

Компанія BMW отримала патент на особливу конструкцію гвинтів, які мають нестандартні грані головок, виконані у формі логотипу марки. Інформація про патент з’явилася на сайті Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO). Це технічне рішення створює серйозні перешкоди для власників автомобілів BMW та працівників ремонтних майстерень. Заміна деталей, закріплених такими гвинтами, стане можливою виключно за наявності спеціального фірмового інструменту, який є лише у дилерів та авторизованих сервісних центрів BMW. На головці гвинта буде напис BMW, а в центральній частині — логотип компанії, який матиме поглиблення під спеціальний ключ. Це створює низку незручностей для автовласників, змушених звертатися саме до спеціалізованих сервісів для проведення навіть найпростіших ремонтних робіт. Де саме використовуватимуться ці болти, не повідомляється, однак із патентних документів видно, що гвинти мають різні розміри.

З моменту запуску перших супутників Starlink у 2019 році ця мегасузір’я стала справжнім головним болем не лише для астрономів, а й для фахівців, пов’язаних із безпекою польотів у космосі. Спочатку йшлося про яскраві сліди на нічному небі та перешкоди для радіоастрономічних спостережень. Згодом з’явилися повідомлення про плутанину для пілотів цивільної авіації та витоки радіосигналів у захищені частотні діапазони. Тепер же увагу привернула ще серйозніша проблема. У центрі нових дискусій опинився засекречений супутниковий проєкт SpaceX для уряду США під назвою Starshield, вартість якого оцінюють у 1,8 мільярда доларів. За даними низки незалежних спостерігачів, ці супутники випромінюють незвичні сигнали в радіодіапазоні, який зазвичай використовується для зв’язку із космічними апаратами, а не для передачі даних на Землю. На дивні сигнали натрапив канадський астроном-аматор Скотт Тіллі, відомий у вузьких колах як «мисливець за супутниками». У 2018 році він уже прославився тим, що допоміг відшукати загублений супутник NASA. Цього разу відкриття сталося випадково — під час налаштування обладнання він звернув увагу на «не той» діапазон частот. Йдеться про спектр 2025–2110 МГц, який міжнародними правилами зарезервований переважно для передачі сигналів із Землі на космічні апарати. Проте Тіллі зафіксував у ньому активні сигнали, що надходили з орбіти, і згодом ідентифікував їх як такі, що належать супутникам Starshield. За його оцінками, з моменту початку розгортання системи у 2024 році на цих частотах уже працюють близько 170 апаратів. Проблема полягає в тому, що супутники та космічні кораблі «слухають» цей діапазон, очікуючи команди із Землі. Якщо ж у ньому постійно працює гучна мережа супутників, це може заважати прийому важливих сигналів, зокрема під час керування орбітальними апаратами або пілотованими місіями. За інформацією профільних експертів, цей частотний діапазон використовується NASA для зв’язку як із безпілотними, так і з пілотованими апаратами на навколоземній орбіті. Формально малоймовірно, що SpaceX діяла без погодження з національними регуляторами, однак офіційних пояснень щодо використання саме цих частот наразі немає. Міжнародний союз електрозв’язку також утримується від коментарів. Додаткову інтригу викликає те, що ці частоти зазвичай майже «тихі», адже передача команд із Землі відбувається рідко і нетривалий час. До того ж вони значно повільніші за ті, які Starlink застосовує для інтернету, забезпечуючи швидкість на рівні лише кількох поколінь мобільного зв’язку. Ситуація ускладнюється загальною перенаселеністю низької навколоземної орбіти. Якщо у 2019 році там перебувало менше тисячі супутників, то нині їх кількість наближається до 10 тисяч і продовжує зростати. Разом із цим зростають і ризики — від радіоперешкод до загроз безпеці космічних польотів. Експерти наголошують: без чітких міжнародних правил і прозорості у використанні радіочастот космос може стати не лише перевантаженим, а й небезпечним середовищем для майбутніх місій. Історія зі Starshield — ще один сигнал тривоги для всієї космічної галузі.

З китайських джерел надійшла інформація про початок тестування смартфонів iPhone 18 на лініях масового виробництва. Випробування розпочнуться на початку січня 2026 року, а пристрої проходитимуть перевірку послідовно. Після завершення тестового етапу виробник перейде до масового випуску. Старт виробництва запланований на період перед китайським Новим роком за місячним календарем, який наступного року припадає на 17 лютого. Виробнича лінія для моделі iPhone 18 Pro на цей час уже підготовлена та налаштована. Джерела стверджують, що дизайн нових пристроїв зазнає менших змін, ніж очікувалося. Конкретні подробиці щодо змін зовнішнього вигляду поки не пояснюються. Традиційно Apple представляє нові покоління iPhone у вересні, а масове виробництво починається за кілька місяців до офіційного анонсу. Однак запуск виробничого процесу в лютому означає, що часовий проміжок між початком випуску та релізом збільшиться до семи місяців, що не відповідає звичній практиці компанії. Стандартний виробничий цикл Apple передбачає початок масового випуску смартфонів у літні місяці, що дозволяє накопичити необхідні запаси до осінньої презентації та подальших продажів. Інформація про такий ранній старт виробництва викликає сумніви щодо достовірності даних із китайських джерел.

Рішення Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) сколихнуло індустрію дронів у країні, змусивши багатьох комерційних пілотів хвилюватися щодо того, як довго вони зможуть утримувати свій бізнес на плаву. Федеральна комісія зі зв’язку (FCC) оголосила про додавання дронів іноземного виробництва та ключових компонентів до свого «Списку дронів, на які поширюється дія законодавства», посилаючись на питання національної безпеки. Цей крок унеможливлює отримання більшістю нових моделей іноземних дронів схвалень FCC, необхідних для їхнього продажу в США. Хоча вже наявні дрони залишаються легальними для використання, а раніше схвалені моделі все ще можуть продаватися, майбутній імпорт фактично блокується. Очікується, що це рішення найбільше вдарить по DJI, оскільки китайська компанія домінує на ринку дронів США. За оцінками, DJI контролює від 70 до 90 відсотків комерційного, урядового та аматорського ринку дронів у США. Для багатьох пілотів просто не існує порівнянної альтернативи. Негайна реакція галузі не забарилася. У США зареєстровано майже 500 000 комерційних пілотів дронів, і багато з них покладаються на обладнання DJI для роботи в будівництві, сільському господарстві, сфері нерухомості, інспекції інфраструктури та громадській безпеці. Пілоти стверджують, що дрони американського виробництва часто дорожчі й поступаються за продуктивністю. «Я затятий прихильник американського виробництва й керую пікапом Chevrolet», — сказав Ерік Еберт, власник компанії Falcon Unmanned, що займається моніторингом будівництва в Індіані. — «Але американські дрони просто неконкурентоспроможні». Деякі оператори вже почали накопичувати дрони, акумулятори та запасні частини. Один пілот, який працює над проєктами у сфері сонячної та вітрової енергетики, розповів, що вже зберіг десятки дронів, аби мати змогу працювати протягом наступних кількох років. «Ми дуже добре розуміємо, що для нас означає 2026 рік», — зазначив він. Нещодавнє опитування, проведене Грегом Ревердіау з Пілотного інституту на основі відповідей близько 8000 комерційних пілотів, малює похмуру картину. Близько 43 відсотків респондентів заявили, що заборона матиме «надзвичайно негативний» або «потенційно банкрутний» вплив, тоді як 85 відсотків зазначили, що їхній бізнес зможе проіснувати два роки або менше без доступу до нових дронів іноземного виробництва. На тлі звернень до Конгресу та Білого дому пілоти попереджають, що без життєздатних внутрішніх альтернатив рішення Федеральної комісії зі зв’язку (FCC) може паралізувати галузь, яка стала критично важливою для сучасної інфраструктури та реагування на надзвичайні ситуації.

Suzuki несподівано повністю змінила підхід до кросовера Across. Модель більше не є «двійником» Toyota RAV4 — тепер під цією назвою продають глобальну версію індійського Maruti Suzuki Victoris. Across більше не Toyota На Сейшельських островах дебютував новий Suzuki Across, який фактично є перейменованим Maruti Suzuki Victoris, представленим в Індії восени цього року. Це перший випадок, коли Across повністю відійшов від технічної бази Toyota. Зовні автомобіль майже ідентичний Victoris: різниця обмежується лише шильдиками. В салоні головна адаптація — ліве кермо, оскільки модель орієнтована на ринки з лівостороннім рухом. Менший, простіший, дешевший Новий Across помітно компактніший за попередню європейську версію на базі RAV4: Довжина: 4360 мм (було 4635 мм) Колісна база: 2600 мм Платформа: Heartect (власна архітектура Suzuki) Це означає інше позиціонування: замість середньорозмірного кросовера — компактна й більш доступна модель. Двигуни та трансмісії На старті Suzuki Across пропонують з атмосферним бензиновим мотором: 1,5 л, 102 к.с. 5-ступенева «механіка» або 6-ступеневий автомат Автомат доступний також із повним приводом Водночас офіційні фото з шильдиками Hybrid натякають на швидку появу гібридної версії. В Індії така силова установка вже є: бензиновий ДВЗ + електромотор 114 к.с. сумарної потужності повний привід AllGrip Select Глобальні плани Suzuki Компанія офіційно заявила, що Victoris експортуватимуть у понад 100 країн, що робить появу нової версії Across в Європі цілком імовірною. Втім, якщо модель і повернеться на європейський ринок, то: вже не як альтернатива RAV4, у компактнішому класі, ймовірно, у гібридному виконанні, можливо, навіть під іншою назвою. Чому це важливо Попередній Suzuki Across на базі Toyota RAV4 так і не став хітом у Європі. Нова стратегія дозволяє Suzuki: знизити собівартість, зменшити залежність від Toyota, запропонувати більш доступний кросовер для масового ринку. Фактично Suzuki робить ставку на глобалізацію індійських моделей, і Across — лише перший приклад.