Новий європейський супутник Sentinel-4 надіслав свої перші зображення забруднення повітря над Європою та Північною Африкою — і навіть попри те, що місія ще не запущена на повну потужність, учені вже говорять про справжній прорив. Уперше в історії ми зможемо бачити, як змінюється якість повітря не раз на день, а щогодини. Як працює Sentinel-4 Більшість супутників літають по орбіті від полюса до полюса, скануючи різні частини Землі в міру її обертання. Sentinel-4 обрав іншу стратегію: він завис на висоті близько 36 тисяч кілометрів у геостаціонарній орбіті й постійно спостерігає одну й ту саму частину планети — Європу та північ Африки. Завдяки цьому він може безперервно надсилати дані кожну годину, відстежуючи, як швидко змінюються концентрації шкідливих речовин у повітрі. Супутник аналізує сонячне світло, що відбивається від поверхні Землі й атмосфери. У цьому світлі «заховані» підписи різних газів — Sentinel-4 розкладає його на спектр і визначає, які саме речовини присутні в повітрі. Використовуючи ультрафіолетове, видиме та ближнє інфрачервоне світло, він може фіксувати цілу палітру забруднювачів — навіть тих, які ми не бачимо й не відчуваємо. Перші результати Хоча супутник запустили лише в липні 2025 року, перші дані вже вражають. На зображеннях, отриманих 8 жовтня, видно підвищені рівні діоксиду азоту — газу, що утворюється під час роботи автомобілів, електростанцій і систем опалення, які спалюють викопне паливо. Найвищі концентрації зафіксували над Середземномор’ям і в долині По на півночі Італії. Інше зображення показало шлейф діоксиду сірки, який піднявся з вулкану Етна на Сицилії. Хоч виверження було невелике, газовий слід простягнувся далеко над морем — яскраве нагадування, що навіть спокійний вулкан може суттєво вплинути на атмосферу. Діоксид сірки виділяється не лише з вулканів, а й із кораблів і вугільних електростанцій, спричиняючи утворення дрібнодисперсних частинок, небезпечних для здоров’я. Sentinel-4 також зафіксував розподіл озону. Якщо у стратосфері він захищає нас від ультрафіолету, то поблизу поверхні стає шкідливим — викликає проблеми з диханням і загострює астму. У знімках більше озону спостерігалося над Балканами та Грецією, менше — над Балтійським регіоном, що повністю збігається з даними інших супутників. Навіщо це потрібно Sentinel-4 став першим європейським супутником, здатним щогодини вимірювати рівень забруднення повітря. Його спостереження допоможуть ученим краще розуміти, як поширюються шкідливі речовини, прогнозувати небезпечні концентрації й заздалегідь попереджати населення про ризики. Отримані дані передаватимуться до системи Copernicus Atmosphere Monitoring Service, яка займається моніторингом стану повітря в Європі. Там їх використовуватимуть для створення прогнозів і оцінки якості повітря, від яких залежить здоров’я мільйонів людей. Як зазначає директорка програм спостереження Землі ESA Сімонетта Челі, ці перші результати — доказ того, наскільки важливим є міжнародне партнерство. «Місія ще перебуває на етапі тестування, але вже зараз ми бачимо, що все працює чудово. Ми з нетерпінням чекаємо, коли Sentinel-4 запрацює на повну й дозволить нам точніше оцінювати якість повітря та передбачати зміни». Коли місія запуститься повністю, Європа вперше отримає постійний «око в небі», яке стежитиме за тим, чим ми дихаємо — щогодини, щодня.

Загальноприйняте уявлення про старіння як про повільний, поступовий процес виявилося не зовсім точним; насправді, відчуття раптового “постарішання” може мати під собою реальну біологічну основу. Нове дослідження молекулярних змін, пов’язаних із віком, проведене у 2024 році, свідчить, що цей процес є нелінійним і характеризується двома різкими ривками. Згідно з дослідженням генетика Майкла Снайдера зі Стенфордського університету, люди переживають перший значний сплеск біологічного старіння в середньому у віці 44 років, а другий — приблизно у 60 років. Як пояснив Снайдер, ми не просто змінюємося поступово з часом; у середині 40-х та на початку 60-х років відбуваються справді разючі зміни, які фіксуються незалежно від того, який клас молекул розглядається, пише T4. Для того, щоб зрозуміти біологію цього процесу, команда Снайдера спостерігала за групою зі 108 дорослих протягом кількох років, регулярно збираючи біологічні зразки. Дослідники відстежували 135 239 біологічних ознак, включаючи РНК, білки, ліпіди та таксони мікробіому з кишечника, шкіри та ротової порожнини, що в сукупності дало понад 246 мільярдів точок даних для аналізу. Згідно з дослідженням генетика Майкла Снайдера зі Стенфордського університету, люди переживають перший значний сплеск біологічного старіння в середньому у віці 44 років, а другий — приблизно у 60 років. Автор фото: RDNE Stock project. Аналіз підтвердив, що близько 81% усіх досліджених молекул показали раптові зміни під час однієї або обох цих стадій. Перший пік, що припадає на середину 40-х років, продемонстрував значні зміни в молекулах, пов’язаних з метаболізмом ліпідів, кофеїну та алкоголю, а також із серцево-судинними захворюваннями та дисфункцією шкіри й м’язів. Другий пік, на початку 60-х років, був пов’язаний зі змінами в метаболізмі вуглеводів, імунною регуляцією та функцією нирок. Хоча перший пік збігається з часом менопаузи у жінок, дослідники виключили це як основний фактор, оскільки чоловіки також зазнавали значних молекулярних змін у тому ж віці. Автори дослідження, опублікованого в Nature Aging, зазначають, що розмір вибірки був відносно невеликим, і вони вивчали обмежений віковий діапазон, що вимагає подальших досліджень для повного розуміння цих раптових біологічних “стрибків”. Читайте за темою: Вчені виявили “секретну зброю”, яка допоможе “обдурити” старістьThe post Вчені підтвердили, що люди старіють раптово – і це стається двічі first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Нове дослідження припускає, що під час можливої фази домінування первісної матерії взаємодії між частинками могли призвести до утворення перших компактних космічних об’єктів у Всесвіті. Менш ніж за секунду після Великого вибуху, ще до появи перших атомів, крихітні частинки могли збиратися у своєрідні гало — скупчення матерії, які згодом колапсували, утворивши найдавніші чорні діри, бозонні зорі та так звані «зорі-канібали». Такого висновку дійшла група дослідників із SISSA — Міжнародної школи передових досліджень у Трієсті (Італія), у співпраці з INFN, IFPU та Варшавським університетом. Спираючись на космологічні моделі, які припускають, що ранній Всесвіт міг пережити коротку фазу домінування матерії (EMDE, Early Matter-Dominated Era), науковці дослідили, як могли взаємодіяти частинки в цей період. Їхні результати свідчать, що ці взаємодії могли породити цілу низку несподіваних космічних структур. За словами авторів, навіть у свої перші миттєві моменти існування Всесвіт міг бути місцем надзвичайно складних фізичних процесів. Після інфляції: що сталося далі Завдяки новітнім досягненням космології вчені змогли детально відтворити історію Всесвіту — від швидкого початкового розширення, відомого як інфляція, до первинного нуклеосинтезу, тобто формування перших атомних ядер важчих за водень, що сталося між 10 секундами та 20 хвилинами після Великого вибуху. Однак проміжний період між цими двома етапами залишається майже невідомим. Як пояснюють автори: «Є цікава можливість, що в цей проміжок часу матерія тимчасово домінувала у Всесвіті». У такому сценарії природним шляхом могли утворитися гало матерії. А якщо частинки при цьому взаємодіяли між собою, ці взаємодії могли призвести до гравітотермального колапсу, результатом якого стали компактні об’єкти — чорні діри та інші екзотичні космічні структури. Дивні структури на зорі Всесвіту Серед таких компактних об’єктів дослідники припускають існування «зірок-канібалів». Вони схожі на звичайні зорі, проте джерелом їхньої енергії є не термоядерний синтез, а самознищення частинок (аніхіляція). Також, за словами авторів, могли формуватися бозонні зорі — об’єкти, стабільність яких підтримується квантовими властивостями частинок. Ці зорі могли існувати лише кілька секунд після народження Всесвіту, а потім колапсувати у первинні чорні діри (PBH). Або ж чорні діри могли виникнути безпосередньо з колапсу гало матерії. Нові гіпотези щодо первинних чорних дір Згідно з дослідженням, гало, що утворилися під час EMDE, мали відносно малу масу (менше ніж 10²⁸ грамів) і після гравітотермального колапсу могли породити ще менші первинні чорні діри. Використовуючи спрощену теоретичну модель, учені показали, що в деяких випадках таких чорних дір могло утворитися занадто багато — що суперечить спостереженням. В інших — могли з’явитися чорні діри з масою, подібною до астероїдів, які потенційно становлять усю темну матерію Всесвіту. Деякі ж з них могли швидко випаровуватися, зникаючи ще до первинного нуклеосинтезу — тобто до формування легких атомів, таких як водень і гелій. Нові горизонти для космології Результати відкривають ширші перспективи для розуміння еволюції космосу. Як зазначають автори: «Цікаво буде дослідити формування “зірок-канібалів” і бозонних зір у сучасному Всесвіті, які можуть виникати під час колапсу гало з темної матерії, що взаємодіє сама з собою. Крім того, хоча це більш спекулятивна ідея, вивчення формування зір і процесів акреції у простих моделях частинок може дати нове розуміння складних астрофізичних процесів, що формують наш Всесвіт».

Відбувся офіційний анонс смартфона Blackview Xplore 1 Pro. Новинка повністю ідентична моделі без приставки Pro, за винятком набору камер: тут замість простенького «модуля нічного бачення» встановлений тепловізор FLIR Lepton 3.5, що має роздільну здатність 0,02 МП і вміє працювати в діапазоні температур від -10 до +400 градусів Цельсія. Інші показники залишилися колишніми. Апарат працює під керуванням чіпсета Mediatek Dimensity 7050, доповненого 12-16 ГБ ОЗУ LPDDR5 та накопичувачем UFS 3.1/4.0 на 256 або 512 ГБ. Батарея за традицією має високу ємність 20000 мАг, а також підтримує швидку зарядку від 55-ватного блоку живлення. Позаду крім тепловізора встановлено головний модуль на 64 МП. Головний екран на 6,78″ має роздільну здатність FullHD та частоту 120 Гц, а доповнює його допоміжний дисплей на спинці з діагоналлю 2 дюйми. Також апарат має підтримку Wi-Fi 6, Bluetooth 5.2, NFC і окремими ліхтариками на верхньому торці. Габарити корпусу становлять 184x83x29.5 мм, а маса – 640 грам. Вартість Blackview Xplore 1 Pro поки не повідомляється. Для порівняння, варіант без тепловізора зараз можна купити приблизно за $250.

Людське сприйняття світу традиційно описується п’ятьма почуттями, однак нове дослідження, схоже, ідентифікувало “сьоме чуття”, яке досі вивчалося переважно у тварин. Це відкриття, назване “дистанційним дотиком”, змінює уявлення про перцептивний світ людини, підтверджуючи нашу здатність виявляти предмети, не торкаючись їх безпосередньо. Ця здатність, по суті, є вмінням відчувати приховані об’єкти в зернистих матеріалах, подібно до того, як деякі птахи зондують дзьобами пісок, використовуючи сигнали тиску та вібрації для пошуку здобичі, пише T4. Дослідження, розроблене в Лондонському університеті королеви Марії, вперше експериментально підтвердило наявність цього чуття у людей. Добровольцям було доручено знаходити предмети, заховані в піску, використовуючи лише кінчики пальців. Вражаюче, але їм вдалося досягти успіху з точністю 70,7 відсотка, виявляючи об’єкти на відстані до 6,9 см, незважаючи на шар піску, що їх розділяв. Цей результат межує з неможливим, оскільки тактильні сигнали від твердого об’єкта поширюються через незначні зміщення в піску, і, згідно з теоретичною фізикою, межа поширення таких збурень становить лише 7 см, що ставить людське сприйняття на саму межу фізично можливого. “Сьоме чуття”, по суті, є вмінням відчувати приховані об’єкти в зернистих матеріалах, подібно до того, як деякі птахи зондують дзьобами пісок, використовуючи сигнали тиску та вібрації для пошуку здобичі. Наслідки цього відкриття виходять далеко за межі простої констатації факту. Як запропонував аспірант Чженці Чен, ця здатність може бути використана для “пошуку археологічних артефактів без пошкоджень або дослідження піщаних чи зернистих місцевостей, таких як марсіанський ґрунт чи океанічне дно”. Оскільки багато з цих застосувань покладатимуться на роботів, команда провела другий експеримент, використавши роботизований тактильний датчик, навчений за допомогою алгоритму штучного інтелекту (LSTM). Робот виявився менш точним, ніж люди (лише 40% влучань), але мав дещо кращу дальність, виявляючи об’єкти на відстані до 7,1 см. Це дослідження, представлене на конференції IEEE ICDL 2025, є яскравим прикладом того, як психологія, робототехніка та штучний інтелект можуть взаємно збагачувати один одного. Як зазначив доктор Лоренцо Джамоне, експерименти з людьми визначили підхід робота до навчання, а його продуктивність дала нові перспективи для інтерпретації даних, отриманих від людей. Це відкриття прокладає шлях до створення сенсорних систем, здатних зробити дослідження прихованих або небезпечних середовищ, де зір обмежений, значно безпечнішим та ефективнішим. Читайте також: Вчені виявили “секретну зброю”, яка допоможе “обдурити” старістьThe post У людей виявили “сьоме чуття”, яке дозволяє торкатися речей на відстані first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Сонце сьогодні вранці (11 листопада) вибухнуло у видовищний спосіб, викинувши потужний спалах класу X5.1 — найсильніший у 2025 році й найінтенсивніший із жовтня 2024-го. Вибух досяг піка о 5:00 за східноамериканським часом (10:00 GMT) і походив із сонячної плями AR4274, яка останніми днями демонструє надзвичайну активність. Спалах спричинив сильні радіозатемнення (рівня R3) над Африкою та Європою, порушивши роботу високочастотного радіозв’язку на освітленому Сонцем боці Землі. Це черговий потужний спалах із тієї ж активної зони AR4274, яка раніше цього тижня вже породила спалахи X1.7 (9 листопада) та X1.2 (10 листопада). Ті викиди супроводжувалися корональними масовими викидами (CME) — потоками плазми, що, за прогнозами, можуть з’єднатися та досягти Землі в ніч із 11 на 12 листопада. Це може спричинити сильну геомагнітну бурю (рівня G3) і викликати широкомасштабні полярні сяйва, повідомляє Центр прогнозування космічної погоди NOAA. Сьогоднішній CME рухається до Землі зі швидкістю приблизно 7,1 мільйона км/год (4,4 мільйона миль/год) і може прибути пізно ввечері 11 листопада або на світанку 12-го. Якщо цей третій викид приєднається до попередніх, існує ймовірність потужної (G4) або навіть надсильної (G5) геомагнітної бурі. Сонячні спалахи класифікують за потужністю в п’яти категоріях — A, B, C, M та X, де кожен наступний клас удесятеро енергійніший за попередній. Спалахи класу X є найпотужнішими, а цифра після X вказує на інтенсивність. Отже, X5.1 — це вибух верхнього рівня шкали. Під час цього спалаху потужний потік рентгенівського та ультрафіолетового випромінювання досяг Землі, іонізував верхні шари атмосфери й викликав масові радіоперешкоди. Найсильніше постраждали Африка та Європа. Активна зона AR4274 уже стала одним із найпродуктивніших джерел сонячних спалахів у межах 25-го сонячного циклу, що ознаменувало піковий сплеск надзвичайно активного періоду. Викид CME, пов’язаний зі спалахом X5.1, очікується біля Землі цієї ночі. За словами NOAA, ситуацію ще оцінюють, але поточне попередження G3 можуть підвищити до рівня G4 або вище.

Apple об’єдналася з японським модним домом ISSEY MIYAKE, щоб представити дещо несподіване — 3D-в’язану кишеню для iPhone, створену так, щоб її можна було носити, стилізувати та розтягувати, як елемент одягу. Це тканинний чохол для телефону, але його подача нагадує обмежену модну колаборацію преміум-класу — і ціна одразу натякає, що це цілком у стилі Apple. Кишеню iPhone Pocket виготовлено з єдиного шматка 3D-в’язаного текстилю, натхненного філософією ISSEY MIYAKE «A Piece of Cloth» («Шматок тканини»). Відкрита, ребриста структура матеріалу розтягується, щоб умістити iPhone, AirPods або будь-які дрібниці, які зазвичай носять у кишенях. Екран телефона видно крізь тканину, а сам аксесуар можна носити в руці, причіплювати до сумки або навіть носити на тілі. Apple та ISSEY MIYAKE пропонують дві версії: Короткий ремінець у восьми кольорах: lemon (жовтий лимон), mandarin (мандариновий), purple (пурпуровий), pink (рожевий), peacock (синьо-зелений), sapphire (сапфіровий), cinnamon (коричнево-корицевий), black (чорний). Увесь дизайн розроблено в Японії за участю Apple Design Studio, а палітра кольорів підібрана так, щоб гармонійно поєднуватись з усіма моделями iPhone. Попри художню концепцію, ціна нагадує, що це все ж предмет розкоші.Версія з коротким ремінцем коштує $149,95, а з довгим — $229,95, що робить цю річ одним із найдорожчих шматочків тканини, коли-небудь представлених в інтернеті. Для одних привабливість полягає у майстерності виготовлення та дизайнерській спадщині, а для інших — це приклад того, як далеко бренд може підняти ціну на звичайний продукт. Кишеня iPhone Pocket вийде обмеженим тиражем 14 листопада у вибраних магазинах Apple та на apple.com у Франції, Великому Китаї, Італії, Японії, Сінгапурі, Південній Кореї, Великій Британії та США.

Вчені виявили, що емоційні злети та падіння футбольних уболівальників активують певні ділянки мозку, пов’язані з винагородою та контролем. Перемога активує центри винагороди в мозку, тоді як поразка пригнічує когнітивний контроль — це пояснює, чому запеклі фанати іноді діють ірраціонально. Ці закономірності подібні до тих, що спостерігаються у політичному чи сектантському фанатизмі, і демонструють, як досвід раннього життя формує схильність до екстремальних групових ідентичностей. Емоційний мозок футбольних уболівальників Досліджуючи роботу мозку футбольних фанатів, учені з’ясували, що певні ділянки активуються під час перегляду матчів за участю улюбленої команди, викликаючи як позитивні, так і негативні емоції та поведінкові реакції. Про це йдеться у новому дослідженні, опублікованому 11 листопада в журналі Radiology Радіологічного товариства Північної Америки (RSNA). Дослідники вважають, що ці нейронні патерни можуть стосуватися й інших форм фанатизму, а формуються вони ще на ранніх етапах життя. Футбол — це глобальне явище, що дає можливість вивчати людську поведінку у широкому діапазоні — від випадкового перегляду до глибокої емоційної залученості. Саме це робить його потужною моделлю для дослідження соціальної ідентичності та механізмів обробки емоцій під час змагань. Історія показує, що спортивне суперництво може бути надзвичайно потужним: фанати люто захищають свою «домашню» команду та гравців, переживаючи під час матчів від ейфорії до люті через суперечливі суддівські рішення. Особливо це помітно серед уболівальників у Європі та Південній Америці. Дослідження нейронауки фанатизму «Футбольний фанатизм — це модель фанатизму з високою екологічною валідністю та вимірюваними наслідками для здоров’я й колективної поведінки», — пояснює провідний автор дослідження Франсіско Саморано, біолог і доктор медичних наук з клініки Clínica Alemana de Santiago та доцент факультету наук про охорону здоров’я Університету Сан-Себастьяна (Сантьяго, Чилі). «Хоча соціальна приналежність добре вивчена, нейробіологічні механізми соціальної ідентичності в умовах змагань залишаються незрозумілими. Ми вирішили дослідити, як мозок реагує на емоційні переживання футбольних фанатів — перемоги та поразки їхніх команд». У дослідженні використано функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ) — метод, що вимірює активність мозку за змінами кровотоку. В експерименті взяли участь 60 здорових чоловіків (20–45 років) — уболівальників двох історичних суперників. Рівень фанатизму оцінювали за 13-пунктовою шкалою, що вимірює два параметри: «Схильність до насильства» та «Відчуття приналежності». Як перемога та поразка перепрограмовують мозок Сканування фМРТ показало суттєві зміни активності мозку залежно від успіху або невдачі команди. «Суперництво миттєво змінює баланс оцінки та контролю в мозку — буквально за кілька секунд», — каже доктор Саморано. «Під час значущої перемоги посилюється схема винагороди, тоді як при поразці головного суперника спостерігається пригнічення активності дорсальної передньої поясної кори (dACC), яка відповідає за когнітивний контроль». Парадоксальне придушення — це спроба стримати думку, емоцію або дію, яка, навпаки, лише посилює її. Винагорода, ідентичність і фанатичний зсув Вища активація центрів винагороди спостерігалася, коли улюблена команда забивала супернику, що свідчить про посилення внутрішньогрупового зв’язку та підкріплення соціальної ідентичності. Саморано зазначає, що цей ефект найсильніший серед найпалкіших фанатів, у яких тимчасово «вимикається» самоконтроль саме тоді, коли ідентичність перебуває під загрозою. «Клінічно це означає станову вразливість, коли короткий період охолодження чи усунення тригерів може допомогти системі контролю dACC відновитися», — каже він. «Така ж нейронна закономірність — посилена винагорода та знижений контроль — простежується не лише у спорті, а й у політичних та міжконфесійних конфліктах». Від стадіонів до політики На думку вченого, футбольні фанати дають етичну й достовірну модель для вивчення цих процесів у мозку та тестування способів впливу — від управління натовпом до зменшення соціальної поляризації. «Вивчення фанатизму важливе, адже воно допомагає зрозуміти універсальні нейронні механізми, які можуть стояти за стадіонною пристрастю, політичною поляризацією чи навіть насильством», — наголошує Саморано. «Найважливіше, що ці механізми формуються в дитинстві: якість догляду, рівень стресу та соціальне навчання визначають баланс між емоційною оцінкою й контролем. Тож захист дитинства — найефективніша профілактика фанатизму. Суспільства, що нехтують розвитком дітей, не уникають фанатизму — вони лише наслідують його наслідки». Підсумок Дослідження показує, що у мозку футбольних фанатів перемоги та поразки активують ті самі ланцюги, що й у більш глибоких формах колективного фанатизму. Це відкриття може допомогти зрозуміти, як збудження, емоції та ідентичність формують масову поведінку — від трибун до політичних арен.

Лише один скам’янілий зуб став ключем до розширення знань про те, де колись мешкали шерстисті мамонти. У нещодавньому дослідженні вчені підтвердили, що зуб належав саме цьому виду, що відсуває межі їхнього відомого ареалу на сотні кілометрів на схід порівняно з попередніми уявленнями. Зуб було знайдено на Лонг-Айленді у Нунавуті, поблизу місця злиття заток Гудзон та Джеймс. Хімічний аналіз показав, що тварина жила під час теплої міжльодовикової фази близько 130 000 років тому. Розширення ареалу шерстистого мамонта Цей зуб є найсхіднішою наявною доказовою свідченням присутності мамонтів у Східній Північній Америці, додаючи нову точку на карті Льодовикового періоду для регіону. Раніше його знаходили у більш південних районах і помилково відносили до іншого виду. Нове віднесення показує, що це була холодостійка тварина, здатна пасовиськами освоювати відкриті узбережжя. Дослідження очолив Луї-Філіп Бейтмен, магістр біології з Університету Макгілла, який спеціалізується на ссавцях Льодовикового періоду та їхніх переміщеннях у відповідь на кліматичні зміни. Що розповів зуб Спочатку вчені досліджували морфологію зуба – його форму та структуру. Розміри та візерунок жувальної поверхні відповідали Mammuthus primigenius, а не південнішому родичу. Потім вони відібрали зразки колагену для аналізу вуглецю та азоту – хімічні сигнали, що зберігаються навіть після тисячоліть. Значення стабільних ізотопів допомогли встановити харчові звички та кліматичні умови життя тварини. Дослідження показало, що мамонт харчувався переважно рослинами помірного клімату, такими як трави та трав’янисті рослини. Проте рівень азоту свідчив про стрес. Підвищені значення показали, що тварина почала розщеплювати власні тканини, щоб вижити, ймовірно, під час останніх тижнів життя вона страждала від нестачі їжі. Кліматичні умови та середовище Ізотопи кисню в емалі зуба вказують на середню температуру повітря близько 2 °C. Це збігається з теплою фазою останнього міжльодовикового періоду, коли велика частина низовин Гудзон та Джеймс-Бей була вільна від льоду. Таке тепло дозволяло холодостійкому травоїдному просуватися на схід без перепон у вигляді льодовикових щитів. Емаль зуба допомогла відновити ці дані, оскільки вона зберігає кліматичні сигнали краще за кістки. Коливання ізотопів кисню в емалі відображають температуру повітря та воду, яку вживала тварина. Міграції мамонтів Знахідка зуба в Нунавуті ставить нові питання про маршрути пересування мамонтів у Північній Америці. Відомо, що вони мігрували на величезні відстані, слідуючи за переміщенням трав’янистих земель. Коли льодовики наступали – тварини йшли на південь, коли клімат теплішав – поверталися на північ і схід. Генетичні дослідження показують, що мамонти з Сибіру та Північної Америки кілька разів перетинали Берингів міст, що допомагало колонізувати нові регіони. Сила музейних колекцій Цей зуб десятиліттями лежав у музейній колекції, перш ніж сучасні методи дозволили провести його детальний аналіз. Дослідження показало, наскільки важливими є ретельно збережені колекції – вони дозволяють отримувати нові наукові дані навіть зі старих знахідок. Завдяки цьому одному зубу вчені отримали унікальний погляд на життя шерстистих мамонтів у Східній Канаді та розширили карту їхніх історичних ареалів. Дослідження опубліковане в Canadian Journal of Earth Sciences.

У Південних Андах, у Перу, дослідники натрапили на загадковий об’єкт, який протягом століття бентежив археологів: 5 200 точно виритих отворів, що простягаються майже на одну милю в долині Піско. Цей об’єкт, відомий як «Смуга отворів» або Monte Sierpe («Гора Змії»), став предметом численних гіпотез — від системи оборони до водозбірних ям і сільськогосподарських грядок. Нова дослідницька команда з Австралії та Флориди пропонує свіжий погляд на таємницю: можливо, ці отвори були частиною давнього ринку, а згодом — складною системою обліку за часів інків. «Чому стародавні народи вирили понад 5 000 отворів у передгір’ях Перу? Чи це були грядки? Чи збирали вони воду? Ми не знаємо точно, але наші нові дані дають цікаві підказки», — каже Джейкоб Бонгерс, цифровий археолог з Університету Сіднея, провідний автор дослідження, опублікованого в журналі Antiquity. Отвори мають ширину від трьох до шести футів і глибину до трьох футів, вони розташовані групами. Використовуючи дрони для картографування, дослідники виявили числові закономірності у розташуванні ям. Мікроботанічний аналіз зразків ґрунту показав наявність кукурудзи та диких рослин, які використовувалися для виготовлення кошиків. Ймовірно, товари зберігали саме в цих отворах. «Можливо, це був своєрідний доінкський ринок — на кшталт ярмарку», — пояснює Бонгерс. — «Мобільні торговці, фермери, рибалки та інші обмінювалися тут місцевими продуктами, такими як кукурудза та бавовна». Але на цьому роль «Смуги отворів» не закінчувалася. Її планування дивовижно збігається з системою рахунку за допомогою вузликів, яку використовували інки в тій самій долині. «Ці отвори можна розглядати як соціальну технологію, яка об’єднувала людей і згодом стала масштабною системою обліку в Імперії Інків», — додає Бонгерс. Доступ до місця був складним через гористий рельєф, а звичайні наземні методи картографування не давали точних результатів. Саме дрони дозволили отримати детальні знімки, що відкрили величезне значення цього об’єкта. «Математичні закономірності у розташуванні отворів — це справді вражаюче відкриття», — підкреслює Чарльз Стеніш, співдослідник із Університету Південної Флориди. Розташування між двома адміністративними центрами інків, на перехресті доріг доінкської епохи та між високогір’ям і низовинами, робило «Смугу отворів» ідеальним місцем для збору людей і обміну товарами. «Це надзвичайне відкриття розширює наше розуміння індігенних практик обліку та взаємодії людей у давніх Андах», — резюмує Бонгерс. «Дослідження показує, як стародавні громади змінювали ландшафт, щоб зближувати людей і стимулювати обмін». Ця знахідка не лише проливає світло на доінкські ринки, а й надає нові дані про складні економічні та соціальні системи стародавніх цивілізацій Анд.