У середині XIV століття Європу охопила одна з найстрашніших катастроф в історії людства — Чорна смерть. За кілька років вона забрала життя десятків мільйонів людей і буквально перекроїла демографічну карту континенту. Збудник хвороби — бактерія Yersinia pestis, яку переносять блохи та гризуни, — відомий давно. Але чому пандемія спалахнула саме тоді й поширилася з такою блискавичною швидкістю, вчені й досі намагаються пояснити. Нове дослідження, опубліковане в журналі Communications Earth & Environment, пропонує несподівану відповідь: ключову роль могли зіграти вулканічні виверження та спричинені ними кліматичні зміни. Холодні літа й зламані врожаї Міжнародна група дослідників дійшла висновку, що в середині 1340-х років Європа пережила два незвично холодні літа поспіль. Імовірною причиною стали потужні вулканічні виверження, які викинули в атмосферу велику кількість попелу та сірки. Ці частинки затримували сонячне світло, знижуючи температуру на поверхні Землі. Докази цього вчені знайшли у річних кільцях дерев у Піренеях та інших регіонах Європи. У 1345–1346 роках дерева росли значно гірше, що є типовою ознакою холодного й несприятливого клімату. Додатково льодові керни з Гренландії та Антарктиди зафіксували підвищений вміст сірки — слід великих вивержень. Холод і нестача сонця вдарили по сільському господарству. В Італії врожаї різко скоротилися, а ціни на зерно злетіли до рекордних показників. Запаси швидко танули, і напруга в містах-державах зростала. Відчайдушне рішення Італії У XIV столітті Венеція та Генуя були справжніми торговельними гігантами з розгалуженими системами постачання продовольства. Проте з 1343 року вони перебували у конфлікті з Монгольською імперією, що перекрило для них доступ до важливих зернових маршрутів через Чорне море. Коли неврожаї охопили не лише Італію, а й Сицилію, Іспанію та Північну Африку, вибір у італійських міст-держав став украй обмеженим. У 1347 році, під тиском продовольчої кризи, вони пішли на примирення й знову відкрили торговельні шляхи до Чорноморського регіону. Саме там, за даними істориків, чума вже кілька років циркулювала серед населення та військ. Зерно, блохи і смертельний вантаж Дослідники припускають, що разом із пшеницею на італійські кораблі потрапили й блохи — переносники Yersinia pestis. Вони могли виживати в мішках із зерном, харчуючись органічним пилом. Коли вантажі розвантажували в портах, паразитам було достатньо перескочити на місцевих щурів, а далі — на людей. Цікаво, що перші спалахи чуми в Європі зафіксували саме в регіонах, залежних від імпортного зерна, зокрема у Венеції та Генуї. Міста з більш стабільним власним сільським господарством, як-от Рим чи Мілан, зіткнулися з епідемією пізніше. Ланцюг випадковостей, що змінив історію Автори дослідження наголошують: вулкани не «створили» чуму напряму. Але вони запустили ланцюг подій, у якому кліматичний шок призвів до продовольчої кризи, політичних рішень і відновлення торгівлі саме в той момент, коли це було найнебезпечніше. У результаті поєдналися одразу кілька чинників: бактерія вже існувала, клімат зруйнував врожаї, торговельні шляхи відкрилися, а середньовічна логістика швидко рознесла лихо по континенту. Уроки для сучасного світу Історія Чорної смерті, переосмислена через призму клімату, звучить напрочуд сучасно. Вона показує, наскільки тісно пов’язані між собою природа, економіка, політика й здоров’я людей. Збій в одній системі може спричинити лавину наслідків в інших. Навіть через майже 700 років дослідження середньовічної пандемії нагадує: глобалізований світ — уразливий. І іноді поштовхом до масштабної катастрофи може стати подія, яка на перший погляд здається далекою і не пов’язаною з людськими хворобами — наприклад, вулканічне виверження.

Археологи зробили несподіване відкриття в одній з найдавніших пірамід Єгипту — всередині піраміди фараона Сахура виявили приміщення, про існування яких раніше навіть не здогадувалися. Йдеться не про поховальну камеру, а про цілий комплекс комор, яким понад 4 400 років. Піраміда Сахура розташована в некрополі Абусір неподалік Нілу й вважається першою царською усипальницею V династії. Хоча вона поступається за відомістю пірамідам Гізи, цей комплекс має велике значення для розуміння еволюції давньоєгипетської архітектури. Загальна висота споруди — близько 47 метрів, а дослідження та реставраційні роботи тут тривають з 2019 року. Під час цих робіт єгипетсько-німецька команда науковців переглянула початкове планування піраміди й дійшла висновку, що з часом внутрішня структура суттєво змінилася. Старі стіни частково обвалилися, а пізніше були укріплені новими опорними конструкціями. Саме це й призвело до того, що деякі проходи довгий час вважалися просто заваленими коридорами. Ще у 1836 році дослідники припускали, що заповнені уламками ходи можуть вести до складських приміщень, але тоді цю версію не підтвердили. Тепер же сучасні археологи довели: ці припущення були правильними. У піраміді виявили вісім комор, призначених, імовірно, для зберігання поховального інвентарю або запасів для загробного життя фараона. Щоб детально вивчити нові знахідки, команда застосувала портативний LiDAR-сканер для тривимірного лазерного сканування. Технологія дозволила точно змоделювати як зовнішні ділянки піраміди, так і вузькі внутрішні коридори та камери. Учені зазначають, що такі цифрові карти не лише фіксують стан пам’ятки, а й дають змогу відстежувати всі етапи досліджень у режимі реального часу. Попри те що стелі та підлоги багатьох приміщень серйозно пошкоджені, в них збереглися фрагменти оригінальних стін і підлог. Наступним кроком стане повноцінна реставрація цих камер. Дослідники очікують, що результати робіт можуть суттєво змінити уявлення про розвиток пірамід і поставити під сумнів усталені теорії щодо їх внутрішнього планування. І хоча знайдені кімнати на перший погляд є лише «складськими приміщеннями», для археології вони можуть виявитися справжнім ключем до розу

Уявлення про те, що мертві можуть повернутися і нашкодити живим, з’явилися задовго до сучасних фільмів про зомбі. Археологічні знахідки свідчать: ще тисячі років тому люди серйозно боялися так званих «поверненців» — померлих, які нібито могли вибратися з могили. Одне з таких поховань нещодавно виявили в селі Оппін у Німеччині. Про знахідку повідомило Державне відомство з охорони культурної спадщини та археології землі Саксонія-Ангальт. Могила датується ранньою бронзовою добою — їй приблизно 4 200 років — і виглядає так, ніби її створювали з єдиною метою: не дати небіжчику піднятися з землі. Усередині поховання археологи знайшли останки чоловіка середнього віку, ймовірно від 40 до 60 років. Він лежав на боці, у скорченій позі. Найдивніше — масивний кам’яний блок завдовжки понад метр і завширшки близько пів метра, який був покладений просто на його ноги. Камінь мав товщину близько 10 сантиметрів і важив чимало. За словами дослідників, випадковістю таке розташування бути не могло. Камінь, імовірно, спеціально поклали, щоб притиснути тіло до землі й унеможливити будь-який рух після смерті. Іншими словами — щоб мрець не «повернувся». Археологи вважають, що поховання належить до культури дзвоноподібних кубків (Bell Beaker), яка існувала наприкінці неоліту та на початку бронзової доби, приблизно з 2800 року до н.е. Хоча про цю культуру збереглося небагато письмових свідчень, такі знахідки дозволяють краще зрозуміти світогляд і страхи людей того часу. Фахівці зазначають, що страх перед «поверненцями» був поширений ще в кам’яну добу. В деяких похованнях небіжчиків клали обличчям донизу — вважалося, що тоді вони «зариватимуться» глибше в землю, а не намагатимуться вибратися на поверхню. В інших випадках цього теж вважали недостатнім: відомі могили, де через тіло проколювали спис або іншу довгу зброю, щоб додатково зафіксувати останки. У могилі з Оппіна, втім, обійшлися без списа — очевидно, масивного каменя на ногах було достатньо. Жодних інших предметів чи дарів у похованні не виявили, що лише підсилює версію про його суто «захисне» призначення. Такі знахідки показують, наскільки глибоко в історію людства сягають страхи перед смертю і тим, що може чекати після неї. Легенди про живих мерців — не просто вигадка пізніших часів, а відлуння дуже давніх уявлень. І для людей бронзової доби важкий камінь був не просто будівельним матеріалом, а надійним засобом захисту від того, чого вони боялися найбільше.

Якщо автомобіль простоює тиждень, два або навіть місяць, багато водіїв хвилюються, чи не сяде акумулятор. За даними Jalopnik, усе залежить від віку батареї, тривалості простою та кількості електроніки в авто. В окремих випадках відключення акумулятора справді виправдане. Скільки авто може стояти без запуску двигуна У середньому справний автомобільний акумулятор тримає заряд від 2 до 4 тижнів без запуску двигуна. Але цей термін не є фіксованим. На швидкість розряду впливають: вік акумулятора (після 3 років він розряджається швидше); кількість електроніки в авто; температура навколишнього середовища. Навіть у вимкненому автомобілі споживають струм: годинник; мультимедійна система; блоки керування (ЕБУ); сигналізація та відеореєстратор. Коли варто відключати акумулятор Експерти радять замислитися про відключення батареї, якщо автомобіль: простоює понад 4–6 тижнів; має старий або вже ослаблений акумулятор; зберігається на вулиці, а не в гаражі. Деякі автовиробники прямо рекомендують відключати 12-вольтовий акумулятор після 6 тижнів простою — незалежно від того, бензинове авто, дизельне чи гібридне. Важливо: у гібридах мова йде лише про 12V батарею, а не про високовольтну систему. Краща альтернатива — trickle charger Найбезпечніший варіант для тривалого простою — під’єднати акумулятор до підтримувального зарядного пристрою (trickle charger). Він: підтримує заряд без перезаряду; продовжує ресурс батареї; дозволяє одразу завести авто після повернення. Умови зберігання мають значення Розряд акумулятора прискорюють: сильна спека; мороз; підвищена вологість. Оптимально залишати авто: у сухому; прохолодному; закритому приміщенні. Перед від’їздом варто також перевірити, чи вимкнені всі освітлювальні прилади та аксесуари. Мінуси відключення акумулятора Хоча від’єднання батареї зберігає заряд, воно має і недоліки: процедура може бути небезпечною для недосвідчених водіїв; після підключення скидаються: налаштування мультимедіа; GPS; годинник; сигналізація та безключовий доступ можуть тимчасово не працювати; інколи доводиться відкривати авто звичайним ключем. Простий варіант без техніки Якщо немає зарядного пристрою, можна попросити: знайомих; сусідів; раз на тиждень запускати двигун на 10–15 хвилин. Це допоможе підтримати заряд акумулятора в робочому стані. Висновок До 2–3 тижнів простою — нічого робити не потрібно Понад місяць — краще відключити акумулятор або використати trickle charger Старий акумулятор і холод — головні вороги простою

Астрономи зробили відкриття, яке змушує по-новому подивитися на те, що взагалі здатні «витримати» невеликі кам’янисті планети. Дані з космічного телескопа James Webb свідчать: надзвичайно розпечена екзопланета TOI-561 b може мати щільну атмосферу — навіть попри те, що вона буквально обертається впритул до своєї зорі. Планета, яка не мала б вижити… але вижила TOI-561 b належить до рідкісного класу так званих ультракороткоперіодичних екзопланет. Вона робить повний оберт навколо зорі менш ніж за 11 годин і знаходиться на відстані менше мільйона миль від неї. Для порівняння: це приблизно у 40 разів ближче, ніж Меркурій до Сонця. Планета лише у півтора раза більша за Землю, але через близькість до зорі її денний бік нагрівається до температур, за яких тверді породи плавляться. Вчені вважають, що TOI-561 b приливно захоплена — одна півкуля постійно «дивиться» на зорю, а інша занурена у вічну ніч. За класичними уявленнями, такі планети давно мали б втратити будь-яку атмосферу під дією потужного випромінювання. Та спостереження Webb показали інше. Атмосфера над океаном магми Аналіз інфрачервоного випромінювання показав, що денна сторона TOI-561 b значно «холодніша», ніж мала б бути, якби планета була просто оголеним кам’яним тілом. Замість очікуваних приблизно 2700 °C телескоп зафіксував температуру близько 1800 °C. Цю різницю найкраще пояснює наявність щільної атмосфери, яка: переносить тепло з денної сторони на нічну потужними вітрами; частково поглинає інфрачервоне випромінювання поверхні; можливо, містить хмари з силікатів, які відбивають світло зорі. Під цією атмосферою, ймовірно, хлюпається глобальний океан розплавленої породи — справжня «лава-планета». Чому вона така легка? Ще одна загадка TOI-561 b — її несподівано низька густина. Вона менша, ніж у планети з землеподібним складом. Спершу дослідники припускали, що річ у незвичній внутрішній будові, наприклад у меншому залізному ядрі. Однак усе більше даних вказує на те, що значну роль відіграє саме атмосфера, яка візуально «збільшує» планету і змінює її спостережувані характеристики. Ситуацію ускладнює й те, що зоря TOI-561 дуже стара — приблизно вдвічі старша за Сонце — і бідна на залізо. Планета формувалася в зовсім іншому хімічному середовищі, ніж Земля, коли Всесвіт був значно молодшим. Крихкий баланс газу і лави Найбільша загадка полягає в іншому: як така маленька і розпечена планета взагалі може утримувати атмосферу? Вчені припускають, що тут діє своєрідна рівновага. Гази постійно виділяються з океану магми в атмосферу, але водночас частина з них знову «всмоктується» назад у розплавлені надра. Такий кругообіг дозволяє атмосфері існувати, навіть під жорстким зоряним випромінюванням. Один із дослідників влучно описав TOI-561 b як «дуже вологу кулю з лави» — планету, набагато багатшу на леткі речовини, ніж Земля. Чому це важливо Це відкриття ставить під сумнів давню ідею, що малі кам’янисті планети поблизу зір завжди є безатмосферними. Якщо TOI-561 b справді має щільну газову оболонку, подібні світи можуть бути значно різноманітнішими, ніж ми уявляли. Команда астрономів продовжує аналіз даних телескопа James Webb, щоб скласти повну температурну карту планети та з’ясувати, з чого саме складається її атмосфера. І цілком можливо, що TOI-561 b стане першим представником нового класу екзопланет, які змінять наше розуміння еволюції кам’янистих світів.

На дні океану біля узбережжя Франції починає відкриватися історія, яка тисячоліттями жила лише в легендах. Хоч Атлантида й залишається міфом, у водах біля Бретані археологи натрапили на сліди справжнього затонулого світу — кам’яної споруди, зведеної ще в кам’яну добу. Кам’яна стіна під хвилями Поблизу острова Іль-де-Сен, на глибині майже дев’яти метрів, морські археологи виявили залишки стіни віком близько 7 000 років. Вона простягається вздовж підводної долини і виглядає настільки правильною, що її походження не могло бути природним. На дивну лінію на морських картах звернув увагу геолог Ів Фуке, досліджуючи рельєф дна за допомогою радарних даних. Згодом аналіз підтвердив: це не примха геології, а справа людських рук. За однією з версій, стіна могла бути рибною пасткою або дамбою, збудованою для захисту від хвиль і штормів. Загублений берег кам’яної доби Подальші дослідження із застосуванням LIDAR-сканування показали ще більше: на дні океану лежать щонайменше одинадцять штучних конструкцій. Дані про зміну рівня моря вказують, що вони були зведені між 5800 і 5300 роками до нашої ери — у період, коли мисливці-збирачі поступово переходили до осілого неолітичного способу життя. У ті часи берегова лінія проходила на кілька кілометрів далі, ніж сьогодні. З підняттям рівня моря поселення та інженерні споруди опинилися під водою, зникнувши з поля зору на тисячоліття. Вчені зрозуміли, що знайдена структура щонайменше на 500 років старіша за перші відомі мегаліти Бретані. Це робить її однією з найдавніших монументальних споруд регіону. Археологія, схована течіями Досліджувати ці місця надзвичайно складно. Потужні припливні течії, сильні хвилі та густі зарості водоростей роками заважали детальному вивченню морського дна. Крім того, старі морські карти мали низьку роздільну здатність, через що багато об’єктів просто «не існували» для науки. Хоча на узбережжі Бретані вже знаходили сліди мезолітичних спільнот — мушлеві купи та окремі кам’яні споруди, — океан довго зберігав свої таємниці. Лише поєднання сучасних технологій дозволило побачити повну картину. Каміння, здатне протистояти морю Вражає масштаб споруди. Загальна маса кам’яних фрагментів сягає 3 300 тонн. Деякі моноліти висотою до трьох метрів нагадують менгіри внутрішньої Бретані та навіть камені Стоунхенджа. Їхнє розташування свідчить про складну архітектуру, яка не має аналогів серед відомих рибних загат регіону. Дослідники вважають, що споруду неодноразово перебудовували й піднімали, реагуючи на поступове підвищення рівня моря. Глибоко закріплені камені, ймовірно, слугували захистом від сильних течій і штормів. Легенда, що могла мати реальне коріння Будівництво та утримання такої масивної споруди вимагало неабияких знань, організації й спільних зусиль. Це свідчить, що мезолітичні та неолітичні громади регіону були значно складнішими, ніж вважалося раніше. Знахідка також несподівано перегукується з бретонською легендою про місто Іс — міфічне поселення, яке нібито затонуло в затоці Дуарнене неподалік Іль-де-Сен. Можливо, ця легенда зберегла відлуння реальних подій далекої давнини. Як зазначає Ів Фуке, ці відкриття дають змогу переосмислити походження міфу не як пізній витвір фантазії, а як відгомін доісторичної реальності, що зникла під хвилями. Океан ще не сказав останнього слова. І, можливо, під його поверхнею чекають інші сторінки людської історії, які лише починають повертатися на світло.

Німецька технічна інспекція TÜV оприлюднила звіт за 2025 рік, проаналізувавши понад 10,2 млн техоглядів. На його основі сформовано рейтинг найнадійніших 10-річних автомобілів, і перші місця зайняли зовсім не бюджетні моделі. Дані охоплюють авто 2013–2014 років випуску. Як формувався рейтинг TÜV Дослідження базується на результатах технічних оглядів, проведених у Німеччині з липня 2023 по червень 2024 року. До вибірки увійшли автомобілі віком 10–11 років. Ключовий показник — частка авто, які не пройшли техогляд через серйозні дефекти. Також враховувався середній пробіг, хоча TÜV наголошує: регулярне обслуговування може суттєво впливати на результат. Лідер рейтингу — Mercedes B-Class Найнадійнішим 10-річним автомобілем став Mercedes-Benz B-Class. Лише 15,0% цих авто не пройшли техогляд через серйозні несправності — це найкращий результат у категорії. середній пробіг: 129 тис. км клас: компактвен висновок TÜV: стабільна якість і довговічність навіть після десятиліття експлуатації Друге місце посів Mercedes-Benz GLE/ML (15,9% дефектів при 156 тис. км), а третє — Mercedes-Benz A-Class з таким самим відсотком, але меншим пробігом (120 тис. км). Топ-10 найнадійніших 10-річних авто за версією TÜV Mercedes-Benz B-Class — 15,0% (129 тис. км) Mercedes-Benz GLE / ML — 15,9% (156 тис. км) Mercedes-Benz A-Class — 15,9% (120 тис. км) Volkswagen Touareg — 17,0% (160 тис. км) Audi A3 — 17,3% (149 тис. км) Volkswagen Golf Plus — 17,5% (116 тис. км) Mitsubishi Space Star — 18,3% (96 тис. км) Volkswagen Golf — 18,7% (129 тис. км) Mini — 18,9% (132 тис. км) Mazda 3 — 19,3% (128 тис. км) Хто домінує в рейтингу Загальна картина показує чітке лідерство німецьких брендів: Mercedes-Benz, Volkswagen та Audi зайняли 12 позицій із 15 серед винятків — Mitsubishi, Mazda та Mini Це підтверджує, що преміум-бренди з Німеччини зберігають високу якість навіть після десятиліття активної експлуатації. Що це означає для покупців Звіт TÜV — один із найнадійніших орієнтирів для тих, хто обирає авто з пробігом. Він показує не думки власників, а реальні дефекти, зафіксовані під час техоглядів. Висновок простий: правильно обслужене авто преміум-класу може бути надійнішим за молодший, але менш якісний автомобіль.

Motorola представила Moto G Power 2026 — оновлення одного з найпопулярніших бюджетних смартфонів бренду. Модель отримала 32 Мп селфі-камеру, більшу батарею та Android 16 із коробки, зберігши стартову ціну на рівні попередника. Компанія зробила ставку на точкові, але практичні покращення. Що залишилося без змін Motorola не стала кардинально змінювати перевірену формулу. Moto G Power 2026 працює на тому ж MediaTek Dimensity 6300, який використовується і в інших доступних моделях середнього класу. Смартфон оснащений: 8 ГБ оперативної пам’яті 128 ГБ вбудованого сховища 6,8-дюймовим IPS-дисплеєм роздільна здатність 2388×1080 пікселів частота оновлення 120 Гц Основна камера також знайома: 50 Мп головний сенсор оптична стабілізація (OIS) діафрагма f/1.8 8 Мп ультраширококутний модуль Головні покращення Moto G Power 2026 32 Мп фронтальна камера Замість 16 Мп Motorola встановила 32-мегапіксельний сенсор, що має покращити: якість селфі відеодзвінки зйомку в умовах слабкого освітлення Збільшена батарея Ємність акумулятора зросла до 5200 мА·год — приблизно на 4% більше, ніж у моделі 2025 року. Підтримується швидка зарядка 30 Вт, що важливо для великого дисплея та 120 Гц. Android 16 із коробки Moto G Power 2026 одразу працює на Android 16, а не Android 15. Це означає: довший період підтримки більше майбутніх оновлень кращу актуальність у 2026–2027 роках Ціна та дата старту продажів старт продажів: 8 січня ціна: $299,99 подорожчання — відсутнє Для порівняння, Moto G Power 2025 зараз продається приблизно за $199,99, але нова модель пропонує актуальнішу систему та покращені камери. Висновок Moto G Power 2026 — це еволюційне оновлення, без різких змін, але з логічними апгрейдами. Motorola зробила ставку на камеру, автономність і актуальний Android, що виглядає раціональним для бюджетного сегмента. Джерело: notebookcheck

Renault разом із підрозділом Horse представила новий компактний бензиновий двигун 1.0 REEV, створений спеціально для електромобілів із подовженим запасом ходу. Агрегат не приводить колеса безпосередньо, а працює як генератор, дозволяючи електрокару долати до 700 км без підзарядки. Це може стати компромісом між електрифікацією та реальністю ринку. Що таке EREV і навіщо Renault ця технологія Технологія Electric Range Extended Vehicle (EREV) передбачає використання невеликого двигуна внутрішнього згоряння як джерела електроенергії, а не класичного приводу. Колеса завжди обертає електромотор, а бензиновий двигун лише заряджає батарею. Таким чином Renault намагається вирішити головну проблему електромобілів — обмежений запас ходу без необхідності встановлювати великі й дорогі акумулятори. Характеристики двигуна Horse 1.0 REEV Новий агрегат розроблений підрозділом Horse, який спеціалізується на двигунах внутрішнього згоряння. Основні параметри: трициліндровий бензиновий двигун об’єм — 999 куб. см турбонаддув безпосереднє впорскування підтримка бензину та E100 (етанол) потужність: 70 кВт (95 к.с.) — постійна до 86 кВт (115 к.с.) — пікова крутний момент — 200 Нм маса — лише 135 кг габарити: 700×600×600 мм Двигун відповідає екологічному стандарту Euro 6d. Навіщо Renault тестує ДВЗ на електричних Megane За даними Motor.es, Renault використовує перероблені Megane E-Tech для випробувань у холодних умовах. Такі тести проводяться саме з двигунами внутрішнього згоряння, щоб оцінити: поведінку агрегату після запуску в мороз стабільність роботи генератора ефективність у реальних кліматичних сценаріях Це особливо важливо для ринків Європи та Південної Америки. Витрата пального та реальний запас ходу Horse заявляє витрату 0,49 л на 1 кВт при роботі на E100. У перерахунку на звичайний бензин це означає: близько 4,4 л/100 км для версії 95 к.с. до 5,5 л/100 км для версії 115 к.с. За попередніми оцінками, система EREV дозволить збільшити запас ходу електричного Megane майже до 700 км без залежності від зарядної інфраструктури. Коли чекати серійні авто Renault планує завершити випробування і запустити технологію у першому кварталі 2027 року. Найімовірніші сценарії: рестайлінг Megane E-Tech або повністю нове покоління моделі Запуск підтверджений для Європи та Бразилії. Чому це важливо Renault фактично визнає: електромобілі ще не готові повністю замінити ДВЗ. Технологія EREV — це спроба знайти баланс між екологією, ціною, інфраструктурою та звичками водіїв. Якщо проєкт виявиться успішним, EREV може стати перехідним стандартом для наступного десятиліття. Джерело

Кінець року — це не лише підсумки роботи й плани на свята. Для пари це зручний момент зупинитися й чесно поговорити одне з одним. Без докорів, без поспіху, без телефону в руках. Деякі розмови незручні, але саме вони допомагають увійти в новий рік без прихованої напруги, пише Pixelinform. 1. Про те, що цього року було важким Навіть у найміцніших стосунках рік не минає без складних моментів. Хтось почувався недооціненим, хтось — самотнім, навіть перебуваючи поруч. Важливо проговорити це до того, як образи стануть звичним фоном. Ця розмова не про звинувачення, а про чесність. Фрази на кшталт «мені було складно, коли…» працюють краще, ніж «ти завжди…». Коли обидва партнери відчувають, що їх чують, напруга зменшується. 2. Про гроші та спільні витрати Фінанси — одна з найпоширеніших причин конфліктів у парах. Наприкінці року корисно обговорити, що працювало добре, а що викликало стрес. Можливо, хтось тягнув на собі більше, ніж хотів зізнатися. Як зазначає відомий психолог Марк Треверс, це гарний момент домовитися про очікування на наступний рік: великі покупки, заощадження, особисті витрати. Чіткі домовленості знижують кількість дрібних сварок, які з часом стають серйозними. 3. Про особисті кордони й час для себе Близькість не означає постійне перебування разом. У кожного є потреба в особистому просторі, і її ігнорування часто призводить до роздратування. Запитайте одне одного: чого мені бракувало цього року — тиші, свободи, підтримки? Можливо, комусь важливо мати вечір наодинці або час на хобі без почуття провини. Такі розмови допомагають не віддалятися, а навпаки — зберігати здорову близькість. 4. Про очікування від наступного року Плани не обов’язково мають бути грандіозними. Інколи достатньо домовитися про прості речі: більше часу разом, менше роботи вечорами, більше щирих розмов. Це також слушний момент озвучити страхи й надії. Коли партнери знають, куди кожен із них хоче рухатися, їм легше підтримувати одне одного. Спільне бачення не гарантує ідеального року, але дає відчуття, що ви в одній команді. Такі розмови не завжди легкі, але вони можуть стати найкращим подарунком для стосунків перед Новим роком. Вони очищують простір між двома людьми й допомагають почати новий етап без зайвого багажу. 4 розмови, які кожна пара має провести до Нового року читайте на сайті Pixel.inform.