Питання про те, чи може людина стати здобиччю морського велетня, століттями хвилювало людську уяву, стаючи основою для міфів, релігійних сюжетів та голлівудських блокбастерів. У міфології черево кита часто символізує місце смерті та відродження — водяну безодню, де людина має зустрітися з власною темрявою. Проте з точки зору біології, бути по-справжньому проковтнутим китом майже неможливо. Навіть синій кит, найбільша істота, що коли-небудь жила на Землі, фізично не здатний поглинути людину. Попри свої колосальні розміри, цей левіафан має дивовижно вузьке горло, а його раціон складається виключно з крихітного криля. Замість зубів він використовує масивні пластини китового вуса, які діють як велетенське сито, відфільтровуючи воду і залишаючи лише мікроскопічних ракоподібних. Аналогічна ситуація спостерігається і у горбатих китів: їхня анатомія просто не дозволяє проковтнути об’єкт розміром із дорослу людину, пише T4. Єдиним реальним претендентом на роль “пожирача людей” серед китоподібних є кашалот. Цей зубатий гігант полює на величезних кальмарів у глибинах океану і має достатньо широку глотку, щоб теоретично проковтнути людину цілком. В історії китобійного промислу навіть існує легенда про моряка Джеймса Бартлі, якого нібито проковтнув кашалот наприкінці XIX століття, а через 36 годин його товариші вирізали його з черевця живим. Проте вчені ставляться до цієї розповіді скептично: у шлунку кита повністю відсутній кисень, а агресивне середовище та продукти метаболізму не залишили б людині шансів на виживання довше кількох хвилин. Сучасна наука вважає цю історію черговим китобійним фольклором, оскільки за всю історію спостережень не було зафіксовано жодного достовірного випадку навмисного полювання кашалота на людину, тим паче що ці тварини зазвичай перебувають на глибинах, недоступних для плавців. існує легенда про моряка Джеймса Бартлі, якого нібито проковтнув кашалот наприкінці XIX століття, а через 36 годин його товариші вирізали його з черевця живим. Проте вчені ставляться до цієї розповіді скептично. Тим не менш, випадки потрапляння людей у пащу кита іноді трапляються, хоча вони завжди є наслідком нещасного випадку, а не полювання. У 2021 році світ облетіла історія ловця лобстерів Майкла Паккарда, який опинився в пащі горбатого кита на 30–40 секунд. Тварина, намагаючись проковтнути зграю дрібної риби, випадково захопила дайвера, але майже миттєво “виплюнула” його, зрозумівши помилку. Подібний інцидент стався нещодавно, у лютому 2025 року, біля узбережжя Чилі з каякером Адріаном Сіманкасом. Він описав внутрішню частину пащі кита як “слизьку текстуру” в темно-синіх та білих тонах, перш ніж був відпущений за лічені секунди. Ці події демонструють не агресію китів, а небезпеку дедалі тіснішого контакту людини з їхнім природним середовищем проживання. Коли ми заважаємо великим ссавцям під час їхнього годування, ми створюємо ризиковані ситуації, де мимоволі можемо стати “випадковим пасажиром” у роті морського гіганта. Не пропустіть: Вчені випадково знищили найстарішу тварину на Землі: вона з’явилася на світ у 1499 роціThe post Історія Джеймса Бартлі: що відчувала людина, яка випадково потрапила в пащу кита first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Audi спочатку планувала вивести на ринок A4 e-tron уже цього року й використати для нього платформу PPE, знайому за моделлю Audi A6 e-tron. Однак плани змінилися, і тепер електричний Audi A4 має стати «радикально» іншим автомобілем. Через це рішення запуск Audi A4 e-tron відкладається, адже компанія вирішила дочекатися нової платформи SSP. За сприятливого розвитку подій модель може з’явитися ще в цьому десятилітті, але не виключено, що це станеться лише у 2030 році. Audi’s beloved A4 could be coming back before the end of the decade. Here’s what it could look like, and everything we know about it:https://t.co/c7u7VHz76e pic.twitter.com/XOgIVkydVj — Motor1 (@Motor1com) December 17, 2025 Таким чином, у найближчі роки Audi фактично залишиться без прямої відповіді BMW та Mercedes у цьому сегменті. Спочатку виробник планував суттєво оновити A4, однак тепер орієнтиром став концепт Concept C, представлений Audi цього року. Судячи із заяв компанії, саме він може задати стиль і загальний вигляд майбутнього Audi A4.

Дослідники Массачусетського технологічного інституту (MIT) представили новий підхід до створення мікроелектроніки, який може суттєво зменшити енергоспоживання сучасних чипів і водночас підвищити їхню швидкодію. Йдеться про технологію «вертикального складання», коли кілька функціональних елементів розміщуються один над одним безпосередньо на вже готовій мікросхемі. Чому сучасні чипи марнують енергію У традиційній електроніці обчислювальні елементи (транзистори) та пам’ять фізично розділені. Через це дані постійно переміщуються між ними, що призводить до втрат енергії та зниження загальної ефективності. Чим складніші завдання — наприклад, генеративний штучний інтелект, глибинне навчання чи комп’ютерний зір, — тим гострішою стає ця проблема. Нова платформа MIT дозволяє поєднати транзистори та пам’ять у єдину компактну структуру, розміщену шарами. Такий підхід значно скорочує відстань, яку проходять дані, а отже — зменшує енергетичні втрати та прискорює обчислення. Ставка на новий матеріал Ключовим елементом технології став новий матеріал — аморфний оксид індію. Він має унікальну властивість: надтонкий шар цього матеріалу можна «вирощувати» при температурі близько 150°C. Це критично важливо, адже високі температури зазвичай руйнують уже готові транзистори на чипі. Завдяки цьому вчені змогли розміщувати активні елементи не на «передньому», а на «задньому» боці мікросхеми — там, де раніше були лише металеві з’єднання. Фактично дослідники перетворили пасивну частину чипа на ще один повноцінний рівень електроніки. Надмініатюрні транзистори з пам’яттю Команда MIT також ретельно відпрацювала процес виробництва, щоб мінімізувати дефекти в шарі оксиду індію товщиною лише близько 2 нанометрів. Контроль над кількістю так званих «кисневих вакансій» дозволив створити надзвичайно малі й стабільні транзистори, які швидко перемикаються та споживають менше енергії. Наступним кроком стало поєднання транзистора з пам’яттю в одному елементі. Для цього дослідники додали шар ферроелектричного оксиду гафнію-цирконію. У результаті з’явилися транзистори з вбудованою пам’яттю розміром близько 20 нанометрів, які перемикаються за 10 наносекунд і працюють при нижчій напрузі, ніж аналоги. Крок до енергоефективного ШІ За словами провідного автора дослідження Яндзіє Шао, без таких технологій подальше зростання обчислювальних потужностей, особливо для ШІ, стає просто нежиттєздатним з точки зору енергоспоживання. Нова платформа відкриває шлях до компактніших, швидших і значно економніших чипів. Окрім практичних застосувань, розробка дає змогу глибше вивчати фізику нових матеріалів на надмалих масштабах, що може привести до появи зовсім нових типів електронних пристроїв. Що далі У майбутньому команда планує інтегрувати кілька таких елементів пам’яті й транзисторів у межах одного чипа, а також ще більше покращити їхні характеристики. Дослідники переконані: вони лише наблизилися до меж можливостей цієї технології. Роботу підтримали Semiconductor Research Corporation та Intel, а виробництво тестових зразків відбувалося на потужностях MIT. Новий підхід може стати важливим кроком до більш сталого й енергоефективного цифрового майбутнього.

Еволюція часто сприймається як надзвичайно повільний процес, який неможливо спостерігати в межах людського життя, оскільки трансформація видів зазвичай триває мільйони років. Проте Річард Ленскі, професор Мічиганського державного університету, спростував це уявлення, розпочавши 24 лютого 1988 року «Довгостроковий еволюційний експеримент» (LTEE). Використовуючи дванадцять ідентичних популяцій непатогенної бактерії Escherichia coli, вчений створив унікальну модель для вивчення механізмів природного відбору, мутацій та адаптації безпосередньо в лабораторії. Щодня протягом десятиліть один відсоток бактерій переноситься у свіжий розчин глюкози, де вони проходять приблизно шість і дві третини покоління за добу. Станом на 2024 рік цей експеримент подолав неймовірну позначку у 80 000 поколінь, що дозволяє вченим аналізувати біологічні зміни з роздільною здатністю, яка раніше була недоступною, пише T4. Однією з головних переваг використання E. coli є можливість кріоконсервації: кожні 500 поколінь зразки заморожуються, що створює своєрідну «історичну бібліотеку» еволюції. Це дозволяє дослідникам здійснювати справжні наукові подорожі в часі, розморожуючи предків і порівнюючи їхні характеристики з нащадками, які пройшли десятки тисяч циклів поділу. Вчені можуть безпосередньо зіштовхувати різні лінії бактерій у конкурентній боротьбі за ресурси, щоб кількісно виміряти результати адаптації. Експеримент дав відповіді на фундаментальні питання біології, зокрема підтвердив, що пристосованість організмів у незмінному середовищі може зростати майже нескінченно, хоча темпи цього прогресу поступово сповільнюються. Кишкова паличка під мікроскопом. Автор фото: turek. Під час спостережень було виявлено дивовижні закономірності: у перших 2000 поколінь пристосованість зросла приблизно на 30%, відбуваючись ступінчасто через послідовне домінування найбільш вигідних мутацій. Це явище, відоме як клональна інтерференція, демонструє, як найкорисніші генетичні зміни витісняють менш ефективні варіації. Крім того, шість із дванадцяти незалежних ліній еволюціонували до стану «гіпермутаторів» — штамів із пошкодженими механізмами репарації ДНК, що призвело до стократного збільшення швидкості виникнення нових мутацій. Попри короткострокові витрати, пов’язані з ризиком шкідливих змін, така стратегія дозволила бактеріям швидше знаходити адаптивні рішення в умовах обмежених ресурсів. LTEE став найпереконливішою лабораторною демонстрацією сили природного відбору, показуючи, як ідентичні на старті популяції можуть розходитися у своїх еволюційних шляхах, навіть перебуваючи в однакових умовах. Деякі лінії знаходять унікальні метаболічні рішення, що підкреслює роль випадковості та історичної обумовленості в біологічному розвитку. На сьогодні експеримент Річарда Ленскі залишається найдовшим за кількістю поколінь дослідженням еволюції в історії науки, і оскільки він не має запланованої дати завершення, він продовжує щодня постачати нові дані про те, як життя пристосовується до навколишнього світу на найбільш фундаментальному рівні. Читайте також: Вчені назвали тварин, які сприймають людей як здобичThe post Найдовший експеримент з еволюції триває вже 80 000 поколінь first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

На нашій планеті існують організми, чий життєвий шлях охоплює тисячоліття, кидаючи виклик людському розумінню часу та біологічного старіння. Хоча деякі колоніальні форми життя, як-от гігантські губки на глибині понад 2000 метрів у національному парку Папаханаумокуакеа, можуть жити понад 2300 років, вони є сукупністю багатьох організмів. Проте у світі неколоніальних, індивідуальних тварин абсолютний рекорд належав істоті, чиє життя обірвалося через фатальну випадковість під час наукового дослідження. Мова йде про океанічного молюска квахога (Arctica islandica), якого згодом назвали Мін на честь китайської династії, що правила в рік його народження. Ця особина з’явилася на світ приблизно у 1499 році нашої ери, задовго до початку Реформації, Просвітництва та промислової революції, і спокійно мешкала на дні океану біля узбережжя Ісландії протягом п’яти століть, пише T4. Вивчення віку таких молюсків подібне до дендрохронології: їхні мушлі містять річні лінії росту, які фіксують онтогенез тварини. У 2006 році група вчених під час експедиції витягла Міна з води, не підозрюючи про його феноменальний вік. Початковий підрахунок смуг на розрізі мушлі вказав на вік понад 405 років, що вже було сенсацією, але подальше радіовуглецеве датування уточнило цифру до приголомшливих 507 років. На жаль, тварина, яка пережила глобальні катаклізми та зміну епох, загинула того ж дня, коли її виявили. Причиною смерті стало заморожування під час транспортування та подальший розтин мушлі для підрахунку кілець — процедура, яка є стандартною для ідентифікації віку, але стала фатальною для найстарішої особини на планеті. Дослідники пізніше з сумом констатували, що ми знайшли найстарішу тварину у світі лише для того, щоб ненавмисно вбити її. Це єдине фото океанського квахога Мінга – найдовгоживучої неколоніальної тварини, про яку досі повідомлялося, чий вік на момент смерті можна точно визначити. Після того, як фотографію було зроблено у 2007 році, мушлі були розділені, щоб точно визначити вік тварини. (Фото: Університет Бангора). Секрет неймовірного довголіття Arctica islandica криється в надзвичайно низькому споживанні кисню та повільному метаболізмі. Морські біологи зазначають, що цей вид володіє унікальними генетичними механізмами клітинного збереження. На відміну від більшості організмів, у цих молюсків рівень пошкоджень тканин практично не змінюється з віком, за винятком незначного окислення нуклеїнових кислот. Це свідчить про досконалу систему відновлення клітин, яка дозволяє їм ігнорувати процеси старіння, що вбивають інші види. Іронія долі полягає в тому, що представники цього виду є промисловими об’єктами, і щодня люди у всьому світі вживають їх у їжу, навіть не здогадуючись, що в їхній тарілці може опинитися істота, старша за більшість сучасних держав. Трагедія Міна стала нагадуванням про крихкість навіть найвитриваліших життів перед обличчям людської допитливості. Читайте також: Вчений розповів, чому перший контакт людей з “інопланетянами” може бути трагічнимThe post Вчені випадково знищили найстарішу тварину на Землі: вона з’явилася на світ у 1499 році first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Dolby ще наприкінці 2023 року представила на виставці IFA в Берліні нову технологію під назвою Dolby Atmos FlexConnect. Її ідея полягає в тому, що сумісні акустичні системи можна вільно розміщувати в приміщенні, а вони автоматично налаштовуються для забезпечення оптимального тривимірного звучання. Досі ця технологія була доступна лише в обмеженому вигляді на пристроях TCL, однак у 2026 році може відбутися поступовий прорив, адже LG демонструє на виставці CES свою нову LG Sound Suite, яка підтримує Dolby Atmos FlexConnect. Повноцінна аудіосистема на 2026 рік складатиметься із саундбара LG H7 та двох колонок LG M5 і LG M7. Головною перевагою є те, що систему можна використовувати не лише з телевізорами LG (як це було у випадку з TCL), а й з іншими пристроями. У поєднанні всі компоненти дозволяють створити домашній кінотеатр формату 13.1.7 з підтримкою Dolby Atmos FlexConnect; сабвуфер також входить до комплекту. Остаточні технічні деталі та ціни поки що не оголошені — їх, імовірно, розкриють у січні на CES 2026.

Mercedes-Benz готується до помітних змін у своєму зовнішньому вигляді. У компанії відкрито говорять про бажання «освіжити» дизайн бренду й фактично розпочати нову епоху вже з 2026 року. Причина — кадрові перестановки на найвищому дизайнерському рівні: після понад 30 років роботи Mercedes залишає головний дизайнер Горден Вагенер. Його місце з лютого 2026 року посяде Бастіан Бауді. Вагенер багато років формував образ бренду зі зіркою і в 2010-х справді задав кілька сильних трендів. Саме за його керівництва Mercedes отримав більш сміливі лінії, сучасні інтер’єри та впізнавану «преміальну» подачу. Проте у 2020-х ситуація змінилася. Критики й клієнти дедалі частіше говорили, що марка втратила власне обличчя, а електричні моделі EQE та EQS замість прориву стали радше розчаруванням. Особливо багато запитань виникло саме до дизайну EQS: обтічний, майже «безформний» силует сподобався не всім і не став іконою, на яку розраховували в Mercedes. При цьому сам Вагенер публічно майже не визнавав прорахунків, а подекуди навіть дозволяв собі критикувати дизайнерські рішення конкурентів, зокрема Audi. Усередині компанії це сприймали неоднозначно, і з часом позиції головного дизайнера ослабли. За неофіційною інформацією, ідея нової передньої частини автомобілів — із відсилками до класичних моделей Mercedes минулих десятиліть — належала не Вагенеру, а генеральному директору Олі Калленіусу. Це лише підкріпило чутки, що керівництво було незадоволене напрямком, у якому рухався дизайн бренду, і вирішило змінити людину, відповідальну за зовнішність автомобілів. Втім, чекати миттєвих змін не варто. Модельна лінійка Mercedes на найближчі роки вже сформована, і більшість новинок ще нестимуть почерк Гордена Вагенера. Реальний вплив Бастіана Бауді стане помітним лише з часом, коли на ринок почнуть виходити автомобілі, створені вже під його керівництвом. У будь-якому разі, «свіжий вітер» Mercedes, схоже, не завадить. Бренд прагне повернути чітку ідентичність і знайти баланс між сучасними технологіями та класичною спадщиною. А чи вдасться це новому головному дизайнеру — покаже друга половина десятиліття.

Компанія Luminar, виробник лідарів — ключового компонента систем автопілота, — подала заяву про банкрутство. Причиною стали судові позови із засновником та колишнім генеральним директором Остіном Расселом, якого було усунуто після етичної перевірки. У межах процедури банкрутства Luminar планує продати бізнес із виробництва лідарів і напівпровідників. Уже досягнуто згоди про продаж напівпровідникового підрозділу компанії Quantum Computing за 110 мільйонів доларів. Попри банкрутство, Luminar планує продовжити роботу під час судового процесу, щоб мінімізувати перебої в постачанні обладнання та програмного забезпечення. Однак після завершення процедури компанія припинить своє існування. Luminar, заснована у 2017 році, швидко зайняла провідні позиції в індустрії автономних транспортних засобів. Компанія постачала сенсори для Mercedes-Benz, Volvo, Audi, Toyota Research Institute, Caterpillar та Tesla. У 2020 році, після злиття зі SPAC-компанією, Luminar оцінювалася майже в 3 мільярди доларів. Останні роки були складними для Luminar. Окрім звільнення Рассела, компанія провела кілька раундів скорочення персоналу. Рассел намагався повернути контроль над компанією, запропонувавши викупити 100% акцій класу A через свою нову компанію Russell AI Labs. У результаті Volvo відмовилася від використання лідарів Luminar у своїх моделях 2026 року через обмежені поставки обладнання.

Сенат США 17 грудня затвердив Джареда Айзекмана на посаду адміністратора NASA, завершивши, мабуть, одну з найнезвичайніших процедур призначення керівника в історії агентства. За кандидатуру Айзекмана проголосували 67 сенаторів, проти — 30. Його підтримали всі республіканці та 16 демократів, тоді як усі голоси «проти» припали на демократів. Голосування відбулося майже без обговорень: на засіданні виступили лише кілька сенаторів. На підтримку Айзекмана висловилася сенаторка Марія Кентвелл. За її словами, він здатний впоратися з викликами, що стоять перед агентством, і привнести до NASA стійке керівництво та чітке бачення. Аналогічну позицію зайняв республіканець Джеррі Моран, який опікується фінансуванням NASA в Сенаті, підкресливши, що агентству необхідний постійний керівник, затверджений Сенатом.

Срібло вікінгів: неймовірна знахідка на горах Норвегії відкриває таємниці IX століття Срібло завжди було улюбленим скарбом вікінгів. Його пристрасть до цього металу робить будь-які знахідки срібних артефактів надзвичайно цінними для істориків. Останній доказ цьому нещодавно з’явився в гірських регіонах Норвегії — скарб, який пролежав непорушеним понад тисячу років. Все почалося, коли фермер Торн Сігве Шмідт готувався прокласти нову дорогу для свого трактора на своїй гористій фермі неподалік від міста Ордал, на північний захід від Осло. Щоб не пошкодити можливі історичні об’єкти, він заздалегідь запросив археологів. Це рішення виявилося вкрай вчасним. Під підлогою ймовірного житла вікінгів-рабів, на глибині всього семи дюймів, археологи натрапили на чотири важкі срібні браслети, кожен з унікальним декором, датовані понад 1 100 років тому. «Спершу я подумав, що це просто скручені мідні дроти, які часто трапляються на полях», — розповів археолог Ола Тенгесдал Лігре з Університету Ставангера. «Але коли я побачив, що їх кілька поруч і вони зовсім не мідні, а срібні, я зрозумів, що ми знайшли щось справді особливе». Подальші розкопки показали, що на цій території колись знаходилася велика і впливова ферма вікінгів з кількома будинками та сховищами для тварин. Ферма контролювала вхід у фьорд, а археологи також знайшли кам’яні глиняні горщики, заклепки, ножі та точильні камені для інструментів. «Це, безумовно, найбільша знахідка в моїй кар’єрі», — заявив Волькер Демут, керівник проекту з Археологічного музею Університету Ставангера. «Цінність цієї знахідки полягає в тому, що об’єкти виявлені саме там, де їх поховали. Зазвичай цінні речі знаходять на розпашених полях, де вони втрачають контекст. А тут ми маємо можливість зрозуміти життя та суспільство вікінгів у первісному вигляді». Браслети були вивезені разом із блоком ґрунту до музею, де їх досліджували за допомогою рентгену. Також планується тестування ґрунту, щоб з’ясувати, чи були браслети загорнуті в тканину. Археологи зазначають, що ці браслети нагадують намиста, знайдені у Хьельмеланді у 1769 році, і поки не виключають можливого зв’язку між знахідками. Вчені припускають, що ферма колись постраждала від підпалу, ймовірно під час одного з періодів конфліктів у Норвегії епохи вікінгів (800–1050 рр. н.е.). Браслети, найімовірніше, датуються IX століттям. «Якщо мешканці ферми були змушені тікати від нападу, природно було б сховати цінності в горах, у місці, де ніхто не очікував знайти скарб», — пояснює Демут. Срібла в Норвегії тоді не видобували, тому будь-які володіння вікінгів мали походження з-за кордону — через торгівлю, подарунки чи як здобич після рейдів. Саме срібло використовували значно частіше за золото, ймовірно через регіони, якими вони подорожували. «Це абсолютно фантастична знахідка», — зазначив директор музею Оле Мадсен. «Вона дає нам унікальне розуміння однієї з найважливіших епох Норвегії — часу вікінгів. Ми плануємо виставити її, щойно експонати будуть готові для демонстрації».