Китайські геологи повідомляють про можливе велике родовище золота в горах Куньлун у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. За повідомленнями, нове родовище може містити понад 1 000 тонн золота, якщо дані підтвердяться. Нове родовище описується як смуга розсипаних жил, а не одне велике золоте родовище. Відкриття знаходиться на дуже ранній стадії і наразі більше розглядається як потенційна кількість золота, а не як підтверджений запас. Це означає, що лише частина золота колись може стати економічно розроблюваною рудою. Тому всі оцінки поки що теоретичні, і для підтвердження безперервності, якості та глибини руди потрібні десятиліття бурових робіт. «Контури золотоносної смуги масштабу тисячі тонн у Західному Куньлуні, Сіньцзян, вже формуються», — пояснив Хе Фубао, старший інженер Кашгарської геологічної команди, разом із колегами у статті, опублікованій 4 листопада у рецензованому журналі Acta Geoscientica Sinica. 1 000 золотих родовищ знайдено в Китаї Як повідомляє South China Morning Post (SCMP), це третє родовище з потенційною кількістю золота понад 1 000 тонн, нібито виявлене в Китаї протягом останнього року. Інші були оголошені у провінції Ляонін на північному сході та у провінції Хунань у центральному Китаї. За даними, родовище в Ляоніні потенційно містить 1 444 тонни золота. При цьому вміст золота становить близько 0,56 г/т, що робить його родовищем дуже низької якості. Це означає, що для видобутку 1 г золота потрібно майже 2 тонни породи. Тобто для видобутку 1 400 тонн золота потрібно перемістити 2,5 мільйона тонн руди, і це лише сама руда, без породи-відходів. Родовища можуть бути великими, але прибутковість залежить від енергетики, праці та логістики. Третє золоте родовище, поле Вангу, виглядає дійсно значним. За повідомленнями, воно складається з численних глибоких жил на глибині від 2 000 до 3 000 метрів. Деякі з них демонструють дуже високий вміст золота в зразках (наприклад, 138 г/т), але це ізольовані «солодкі точки». Попереднє моделювання показує, що в ширшій системі може бути понад 1 000 тонн золота. Проте глибинний видобуток надзвичайно дорогий. Це геологічно найбільш перспективне родовище, але і найдорожче для розробки. У пошуках золота До цих відкриттів найбільші відомі родовища золота у світі зазвичай містили лише кілька сотень тонн. Раніше також оцінювали, що в Китаї залишилося близько 3 000 тонн невидобутого золота. Це приблизно чверть залишків невидобутого золота в Росії та Австралії. Така серія потенційних відкриттів золота в Китаї вважається значною, оскільки країна різко розширила геологічні дослідження за останні кілька років. Пекін прагне до металевої самодостатності, щоб зменшити залежність від імпорту та забезпечити так звані «національні стратегічні резерви». З цією метою Китай активно проводить геологічні дослідження у раніше мало вивчених регіонах. Звіти показують, що потенціал Китаю у золотій геології вищий, ніж передбачали старі західні моделі. Багато смуг у центральній та західній частинах Китаю раніше просто не бурилися на велику глибину.

Дві невеликі верхні щелепи, знайдені у фосфатних шахтах Марокко, виявили новий вид динозавра з качиним дзьобом — Taleta taleta, який жив приблизно 66 мільйонів років тому. Знахідка докладно описана в рецензованій науковій статті. Taleta поповнює короткий список пізніх травоїдних динозаврів Північної Африки, що існували наприкінці ери динозаврів. Це відкриття свідчить про активну еволюцію в регіоні, далеко від знаменитих північноамериканських родовищ. Що показують скам’янілості Дослідження очолив Ніколас Р. Лонгріч, старший викладач еволюційної біології в Університеті Бат. Його робота зосереджена на еволюції динозаврів, вимираннях та переміщенні видів між континентами. Збережені кістки — це верхні щелепи (maxilla) з правої та лівої сторони, кістки, які утримують зуби. Ряди зубів і гребені відрізняються від близьких видів, що вказує на інший прикус і харчування. Taleta належить до ламбеозавринів — підгрупи гадрозаврів із порожнистими гребенями на голові. Хоча самі гребені не збереглися, деталі щелеп дозволяють упевнено віднести вид до цієї групи. Скам’янілості знайдені у верхніх шарах фосфатів Улад Абдун у Марокко — породах, що охоплюють кінець крейдового періоду та початок еоцену, згідно з незалежними дослідженнями. «Кластер» гадрозаврів наприкінці крейди Попередня знахідка з того ж регіону — Ajnabia odysseus — показала, що гадрозаври досягли Африки наприкінці крейди. Друга знахідка, Minqaria bata, підтвердила, що дрібні гадрозаври не були поодинокими. Taleta належить до Arenysaurini — європейської гілки ламбеозавринів, визначеної за спільними ознаками черепа та зубів. Три родинні види, знайдені поруч у Марокко, зміцнюють зв’язок регіону з Південною Європою. Різні будови щелеп цих видів свідчать про адаптивну радіацію — швидку еволюційну диверсифікацію для освоєння різних видів рослинної їжі. Як Taleta могла потрапити до Африки Наприкінці крейдового періоду рівень світового океану зріс і затопив низини. Північно-західна Африка межувала з великим атлантичним затокоподібним узбережжям з островами та мілинами. Попри таку географію, короткі періодичні морські переходи могли накопичуватися з часом. Переміщення гадрозаврів з Іберії до Північної Африки узгоджується з побудованим для марокканських знахідок філогенетичним деревом. Ізоляція та різні прибережні середовища могли швидко розділити популяції. Життя на фосфатному узбережжі Відклади Улад Абдун утворилися в мілкому морі, де разом накопичувалися рештки морських і наземних тварин. Там численні акули, костисті риби та морські рептилії — зокрема мозазаври. Такі умови пояснюють, чому кістки динозаврів часто фрагментовані — це особливість тафономії, науки про те, як рештки перетворюються на скам’янілості. Час існування перед самим вимиранням Taleta жила наприкінці маастрихту — останнього етапу перед ударом астероїда, який поклав край епосі динозаврів. Це особливо важливо, адже більшість ламбеозавринів до того часу вже зникли. Її присутність натякає, що ізольовані регіони, такі як Північна Африка, могли бути «убежищами», де деякі лінії протримались довше. Вік порід показує, що Taleta існувала всього за кількасот тисяч років до масового вимирання, і була серед останніх гадрозаврів на Землі. Що нам дає Taleta Taleta демонструє, що еволюція наприкінці крейди була нерівномірною. Поки в одних регіонах ламбеозаври зникали, в інших, як-от Марокко, вони навіть диверсифікувалися. Урок простий: кожна нова знахідка може уточнити або докорінно змінити наукову картину. Тож висновки про глобальні тенденції завжди потрібно перевіряти новими даними з регіонів, які раніше були «білими плямами». Дослідження опубліковано в журналі Gondwana Research.

Згідно з останньою інформацією, Apple планує здійснити перехід із LTPO-дисплеїв на HMO (High Mobility Oxide) у своїх майбутніх пристроях iPhone. Починаючи з моделей iPhone 13 Pro та iPhone 13 Pro Max, Apple використовує LTPO-дисплеї (виготовлені за технологією низькотемпературного полікристалічного оксиду) у своїх флагманських пристроях. Зараз компанія вивчає варіанти заміни, розглядаючи HMO-дисплеї як перспективний стандарт для майбутніх iPhone. Технологія HMO (High Mobility Oxide) є інноваційним видом матриць для екрана, що відрізняється підвищеною швидкістю переміщення електронів. На відміну від традиційних TFT-дисплеїв, де керування пікселями здійснюється через тонкий шар композитних матеріалів, технологія HMO забезпечує ефективнішу передачу струму. Це веде до збільшення швидкості обробки сигналів та зниження загального енергоспоживання пристрою. Технологія HMO відносно нова і знадобиться кілька років, щоб побачити перший iPhone, оснащений таким дисплеєм. Однак, практика застосування LTPO демонструє, що освоєння HMO-дисплеїв може відбутися стрімко, якщо Apple виявить інтерес до даної технології екрана і розробить пристрій, що перевершує існуючі аналоги. У порівнянні з сучасними LTPO-дисплеями, технологія HMO має низку ключових переваг. HMO-дисплеї дозволять Apple збільшити роздільну здатність екранів у своїх смартфонах. За умови подальшого збільшення розмірів iPhone, Apple зможе нарощувати роздільну здатність, зберігаючи при цьому високу чіткість зображення на великих дисплеях. Панелі HMO споживають менше енергії, ніж LTPO-дисплеї. Якщо Apple продовжить використовувати стандартні літій-іонні акумулятори, зниження енергоспоживання може значно збільшити час автономної роботи смартфона. Навіть якщо компанія перейде на кремній-вуглецеві батареї у своїх смартфонах, зменшення витрати енергії буде помітним для користувачів. Виробництво HMO-дисплеїв також є економічнішим порівняно з LTPO-екранами. Зниження собівартості виробництва може дозволити Apple утримувати ціни своїх телефонів на нижчому рівні протягом кількох поколінь пристроїв.

Будівництво тунелю Варберг у Швеції — частини сучасного проєкту залізниці — призвело до неочікуваної кількості історичних підводних знахідок: шести корабельних решток, що датуються від Середньовіччя до XVII століття. Усі вони є морськими свідченнями того, що колись було жвавим портом. Згідно з перекладеним звітом консультантів-археологів Arkeologerna, серед шести окремих кораблів чотири походять із Середньовіччя (або пізнього Середньовіччя), один — із XVII століття, а один не вдалося датувати. Керівниця проєкту Arkeologerna Елісабет Шагер у перекладеній заяві зазначила, що кораблі № 2, 5 і 6 були найбільш захопливими. Їх знайшли в центральній частині міста, що колись була первісною береговою лінією та місцем оборонних споруд гавані. Корабель № 2 виявився найкраще збереженим і єдиним із безперервною конструкцією. Кораблі № 5 і № 6 довелося спішно вилучати через обмеження в часі будівельного проєкту, тож додаткові частини могли залишитися під землею. Корабель № 2 складається з решток дубового вітрильника, побудованого в другій половині 1530-х років. Зведений із деревини з Західної Швеції, човен у клінкерній техніці (коли дошки корпусу накладаються одна на одну) зберіг дві секції корпусу з правого борту та розкидані елементи обшивки. У конструкції був також berghult — захисний брус на зовнішній частині корпусу, який Шагер назвала «захопливим». Він слугує підсилювальною смугою для захисту корпусу під час швартування та може підтримувати надбудову. Судно було повністю або частково палубним. У захопливому повороті подій команда знайшла сліди вогню на захисній смузі корабля № 2, що може означати, що судно навмисно підпалили перед тим, як воно затонуло. Корабель № 5, який датується XVII століттям, має багато спільного з кораблем № 2, включно з дубовою деревиною та клінкерною обшивкою. Експерти вважають, що обидва судна ймовірно плавали у водах за межами двох середньовічних міст — Варберга та Нью-Варберга, а корабель № 5 також міг ходити значною частиною Балтійського моря. Корабель № 6, однак, відрізняється від двох інших. Це єдине судно каравельного типу серед шести — конструкції, у якій дошки укладають впритул одна до одної та кріплять до рами, а не накладають унахлест. Також зроблений з дуба, корабель № 6 єдиний мав збережену кіля. Цей профільований (із пазом) кіля демонструє сліди голландської кораблебудівної традиції, але датувати деревину не вдалося. Кораблі № 3 і № 4 — обидва з XIV століття — були пласкодонними суднами, типовими для середньовічної торгівлі. Команда продовжить аналіз, сподіваючись знайти додаткові підказки про морське життя в Середньовіччі, включно з торговими мережами регіону. Як зазначає Шагер, зі збільшенням масштабних інфраструктурних проєктів на західному узбережжі Швеції археологи знаходять дедалі більше кораблів у місцях, які в Середньовіччі та ранній новий час були гаванями або навіть повністю під водою, але тепер є частиною міських центрів. Поточна робота відбувається у співпраці з музеєм Бохуслена, Visual Archaeology та Cultural Environment Halland. «Це буде надзвичайно цікаво, — сказала Шагер. — І ми матимемо багато захопливих речей, якими зможемо поділитися в майбутньому».

Компанія Tesla нарешті вирішила, що настав час все ж таки додати у свої автомобілі підтримку Apple CarPlay. Tesla одна з небагатьох на ринку, а серед лідерів ринку, ймовірно, єдина, хто досі не реалізував підтримку Apple CarPlay у своїх авто, пояснюючи це функціональною власною платформою. За словами кількох джерел, на яких посилається MacRumors, CarPlay для автомобілів Tesla вже перебуває на стадії тестування. Компанія, як повідомляється, обговорювала запуск функції «найближчими місяцями», але плани її запуску поки що не є остаточними. Повноекранного інтерфейсу CarPlay чекати не варто – система запускатиметься у вікні. Втім, з огляду на величезні екрани в машинах Tesla це цілком очікувано. Судячи з усього, відразу буде реалізована підтримка бездротової версії CarPlay, але поки не CarPlay Ultra.

Ключем став рецептор під назвою GPR133 — своєрідний поверхневий «вимикач», який активує клітини, що утворюють кісткову тканину. Коли дослідники запускали цей механізм за допомогою сполуки AP503, у мишей розвивалися міцніші та здоровіші кістки — навіть у моделях остеопорозу. Це відкриття вказує на новий напрям для майбутніх терапій. Як працює «кістковий перемикач» Кістки залишаються міцними тоді, коли дві групи клітин перебувають у рівновазі. Остеобласти створюють нову кісткову матрицю й мінерали, остеокласти — очищають та розщеплюють стару тканину. Дослідження очолила Інес Лібшер, професорка сигнальної трансдукції Лейпцизького університету. Її робота зосереджена на рецепторах GPCR та тому, як клітини перетворюють механічні та хімічні сигнали. Команда визначила, що рецептор GPR133 — це «важіль керування» активністю остеобластів. Коли він увімкнений, остеобласти дозрівають і створюють міцнішу кісткову тканину. «Використовуючи речовину AP503, яку нещодавно було виявлено за допомогою комп’ютерного скринінгу як стимулятор GPR133, ми змогли суттєво підвищити міцність кісток як у здорових, так і у мишей із остеопорозом», — сказала Лібшер. Ремонт кісток і GPR133 Миші, у яких був вимкнений ген GPR133, розвивали тонші й слабші кістки. Коли дослідники активували рецептор AP503 у звичайних мишей, об’єм і міцність кісткової тканини зростали, а структура кістки виглядала здоровішою. У тварин із нокаутом гена реакція не спостерігалася — це свідчить, що AP503 працює саме через GPR133. Це важливо, бо підтверджує точність дії молекули. Фізичні вправи посилили ефект. Біг на доріжці разом з AP503 дав сильніший результат, ніж кожен фактор окремо. Така синергія руху та хімічних сигналів цілком відповідає біології кісток. Команда також протестувала модель менопаузи, у якій втрата естрогену спричиняє різке зниження щільності кісток. AP503 допоміг повернути ключові показники до норми — зросла кількість остеобластів та зменшилися ознаки резорбції. Як фізичне навантаження пов’язане з активністю GPR133 Кістки реагують на навантаження, тому що клітини відчувають механічну напругу. Цей процес — механотрансдукція — перетворює фізичну силу на хімічні сигнали, які визначають, скільки кісткової тканини потрібно будувати чи руйнувати. Рецептор GPR133, схоже, реагує і на механічне навантаження, і на взаємодії із сусідніми клітинами. Усередині клітини сигнал підвищує рівень цАМФ, який активує ферменти та запускає каскад процесів, що сприяють утворенню кісток. Одним із ключових елементів є бета-катенін, що вмикає гени, відповідальні за формування кісткової тканини. Класичний шлях Wnt використовує бета-катенін для запуску програм розвитку остеобластів, і численні дослідження показують його критичну роль для відновлення кісток. Усе складається в єдину картину: механічний тиск і міжклітинні сигнали активують GPR133 → GPCR підвищує цАМФ → стабілізується бета-катенін → клітини-попередники перетворюються на остеобласти. Чому GPR133 має значення Остеопороз має серйозні наслідки. У США прогнозують 3 мільйони переломів у 2025 році та витрати на рівні 25,3 мільярда доларів, за даними Фонду здоров’я кісток та остеопорозу. Більшість нинішніх препаратів або сповільнюють руйнування, або короткочасно стимулюють утворення кістки. Деякі мають рідкісні, але тяжкі побічні ефекти. Терапія, яка безпечно відновлює утворення кісткової тканини, не порушуючи інші важливі процеси, могла б змінити підхід до лікування. Поєднання препарату з регулярними фізичними вправами може забезпечити персоналізований підхід для різних вікових груп та ризиків переломів. Втім, залишаються виклики: дослідження доклінічне, а кістки мишей значно відрізняються від людських; необхідно вивчити безпеку та дозування; важливо виключити побічні ефекти. «Показане подвійне зміцнення кістки знову підкреслює великий потенціал цього рецептора для медичних застосувань у старіючому суспільстві», — зазначила молекулярна біологиня Юліана Леманн з Лейпцизького університету. Майбутнє здоров’я кісток Три ключові питання визначать подальший шлях: Тривалість ефекту — чи зможе активація рецептора підтримувати формування кістки місяцями без небезпечного кальцинування в інших місцях. Селективність — GPCR-рецептори дуже поширені, тож препарат має точно взаємодіяти саме з GPR133. Кому допоможе найбільше — генетичні варіанти GPR133 пов’язані з щільністю кісток і зростом, тож деякі люди можуть реагувати краще. Якщо майбутні клінічні випробування підтвердять ефект у людей, медицина отримає засіб, який працює разом із природними механізмами організму.Міцніші кістки зсередини зменшать кількість переломів і продовжать активне життя літніх людей. Основи фізіології підтримують таку надію: кістки створені реагувати на навантаження та адаптуватися. Точно налаштований сигнал GPCR може зробити вікову втрату кісткової маси менш неминучою. Дослідження опубліковано в журналі Signal Transduction and Targeted Therapy.

Промисловий дизайнер Хонгі Сун представив концепт безпілотного літального апарата VITA, призначеного для використання у надзвичайних ситуаціях. Проєкт, відзначений нагородою Red Dot Design Concept Award, пропонує новий підхід до взаємодії автоматизованих систем з людьми на місці події. Ключовою особливістю конструкції дрона є відмова від відкритих лопатей, що обертаються, на користь чотирьох канальних вентиляторів. Таке інженерне рішення спрямоване на підвищення безпеки під час експлуатації у хаотичному середовищі, наприклад, на місці ДТП. Закрита конструкція роторів усуває ризик травмування постраждалих або рятувальників під час безпосереднього контакту з апаратом. Зовнішній вигляд VITA включає лицьову панель, у яку інтегровані камера та системи зв’язку. Це дозволяє дистанційному оператору або парамедику оцінювати обстановку та встановлювати двосторонній аудіозв’язок із людьми на місці пригоди для передачі інструкцій. Апарат має компактні розміри та малу вагу, що дозволяє запускати його однією рукою та застосовувати в умовах обмеженого простору. Основна функція VITA — оперативна доставка малогабаритного, але критично важливого медичного обладнання. Як корисне навантаження можуть використовуватися автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), джгути для зупинки кровотечі, перев’язувальні матеріали або аптечки першої допомоги. Концепція передбачає, що VITA буде одним із перших засобів, які прибувають на місце інциденту, забезпечуючи підтримку до приїзду основних рятувальних служб. Проєкт демонструє поєднання промислового дизайну та інженерних рішень для створення функціонального й безпечного інструмента екстреного реагування.

Штучне світло вночі колись було символом прогресу. Ліхтарі на вулицях, сяючі будівлі та бізнеси, що працюють 24/7, означали безпеку, зручність і безперервну активність. Але тепер наука розповідає іншу історію: усе це зайве світло може непомітно порушувати те, як планета поводиться з вуглецем. І не в добрий бік. Штучне світло перемикає вуглецевий баланс Рослини — це природні «вакуумні машини» для вуглецю. Вони поглинають вуглекислий газ удень за допомогою фотосинтезу. А вночі, як і ми, відпочивають — і разом з тваринами та мікроорганізмами виділяють вуглець у процесі, який називається диханням. Зазвичай цей цикл «вуглець увійшов — вуглець вийшов» перебуває в рівновазі. Але нові дослідження показують, що штучне світло вночі (ALAN) порушує цю рівновагу. Штучне світло збільшує кількість вуглецю, який рослини, тварини та мікроби виділяють уночі — але при цьому не допомагає рослинам поглинати більше вуглецю вдень. Це означає, що екосистеми виділяють більше вуглецю, ніж накопичують. А з часом це накопичується. Світлове забруднення — не лише міська проблема Це не лише місцева проблема великих міст. Чверть суші Землі зараз піддається впливу штучного світла вночі. Дослідники, які провели це дослідження, використали дані супутників і 86 станцій моніторингу вуглецю по всій Північній Америці та Європі. Вони з’ясували, що ALAN — не маленька, ізольована проблема, а фактор, який впливає на те, як цілі континенти накопичують і виділяють вуглець. «Світлове забруднення — одна з найпомітніших змін, спричинених людством, але його вплив зазвичай залишається прихованим», — сказала докторка Аліс Джонстон з Університету Кренфілда, яка очолила дослідження. «Це поширена проблема, що змінює функціонування екосистем, порушує енергетичні потоки, поведінку тварин, середовища проживання і природні ритми. Простими словами, яскравіші ночі означають більше викидів вуглецю — а це погана новина для планети». Чому це важливо для кліматології Більшість кліматичних моделей і глобальних вуглецевих бюджетів не враховують світлове забруднення. Вони відстежують вирубку лісів, сільське господарство, використання викопного палива — але забувають про світіння міст. Це помилка, кажуть учені. Зростання нічного освітлення — близько 2% щороку — потрібно враховувати у прогнозах зміни клімату. «Наші результати свідчать, що це зростаюче світлове «поле» може непомітно, але суттєво змістити глобальний вуглецевий баланс, якщо нічого не змінювати», — зазначив професор Джим Гарріс, співавтор дослідження. Проблема, яку можна вирішити швидко І ось несподіване: світлове забруднення — одна з небагатьох екологічних проблем, які можна вирішити майже миттєво. На відміну від парникових газів або вирубки лісів, що потребують років політики й планування, штучне нічне світло можна зменшити просто кращими лампами та продуманим дизайном. «На відміну від зміни клімату, ми могли б зменшити світлове забруднення буквально за одну ніч завдяки кращому проєктуванню освітлення», — сказала докторка Джонстон. «Використання димованих, спрямованих і спектрально чутливих освітлювальних систем — це негайне й реальне покращення». Освітлення становить близько 15% світового споживання електроенергії. Скорочення зайвого освітлення може заощаджувати енергію, зменшувати викиди й навіть покращувати здоров’я людей. Як зазначає Джонстон, це рідкісний «виграш-виграш-виграш» — для довкілля, енергоефективності та здоров’я. Штучне світло та вуглецевий баланс Землі Більшість із нас не замислюється над тим, які лампи ми лишаємо ввімкненими після заходу сонця. Ліхтарі біля будинку, рекламні вивіски, стоянки — це частина сучасного життя. Але це дослідження показує, що навіть незначні освітлювальні рішення можуть мати масштабні наслідки. Коли штучне світло порушує «дихання» екосистем, воно додає навантаження планеті, яка вже бореться за рівновагу. Розумніші рішення в освітленні — це не лише економія енергії, а й допомога природі працювати як слід. Переосмислення того, як ми освітлюємо світ Наступний крок — привернути увагу міст, бізнесів і урядів. Це означає включити світлове забруднення до кліматичних моделей. Це означає проєктувати міста й інфраструктуру так, щоб освітлювати лише те, що потрібно — і залишати частину ночі недоторканою. Це не про те, щоб вимкнути всі ліхтарі. Це про розумний підхід. Менше засліплення, менше марнування енергії, більше природної рівноваги у вуглецевому циклі. Планета не спить — але їй усе ще потрібна темрява. Повне дослідження опубліковане в журналі Nature Climate Change.

Аналіз ДНК історичних постатей завжди був складним завданням, що балансує на межі між науковим проривом та етичною дилемою, особливо коли йдеться про одну з найтемніших постатей історії. Нове дослідження, представлене в документальному фільмі Channel 4 під назвою «ДНК Гітлера: план диктатора», стверджує, що вдалося не лише отримати, але й проаналізувати генетичний матеріал Адольфа Гітлера. Дослідницьку групу очолила генетик Турі Кінг, відома своєю роботою з ідентифікації останків короля Річарда III. Джерелом ДНК став невеликий клаптик тканини, нібито вирізаний американським полковником Розвеллом П. Розенгреном у 1945 році із закривавленого дивана в берлінському бункері, де диктатор наклав на себе руки. Кінг стверджує, що автентичність зразка була підтверджена шляхом порівняння його ДНК з ДНК підтвердженого родича Гітлера по чоловічій лінії, пише T4. Крупний план тканини, знятої з дивана в бункері Адольфа Гітлера, де німецький диктатор покінчив життя самогубством у 1945 році. Blink Films. Найбільш вражаючим заявленим відкриттям є виявлення мутації в гені PROK2. [Зображення розташування гена PROK2 на хромосомі] Варіанти цього гена пов’язані з рідкісним вродженим захворюванням — синдромом Каллмана, який характеризується порушенням гормонального фону. За словами Кінг, цей стан може призводити до затримки або відсутності статевого дозрівання через низький рівень тестостерону, а також спричиняти неопущення яєчок (крипторхізм). Це генетичне свідчення, як зазначає історик Алекс Кей, дивним чином узгоджується з історичними записами: медичний огляд Гітлера у 1923 році після “Пивного путчу” зафіксував у нього правосторонній крипторхізм. Водночас, аналіз Y-хромосоми, який дозволив підтвердити збіг зі зразком родича, на думку дослідників, спростовує давні чутки про єврейське походження Гітлера по батьківській лінії, оскільки такий збіг був би неможливим. Лідер нацистів Адольф Гітлер сидить на краю столу у своїй резиденції Бергхоф у Берхтесгадені, Німеччина, під час Другої світової війни, приблизно 1940 року. Пол Поппер/Popperfoto/Getty Images Дослідники також спробували розрахувати полігенні шкали ризику (PRS) для оцінки генетичної схильності до певних психічних станів. За словами Дітте Демонтіс, професора психіатричної генетики, яка брала участь у проєкті, показники Гітлера щодо шизофренії, аутизму та біполярного розладу виявилися вищими, ніж у 99% контрольної данської популяції. Проте вчені негайно наголошують, що PRS не є діагностичним інструментом і жодним чином не може пояснити чи виправдати його дії. Незважаючи на ці гучні заяви, вся робота наразі залишається в площині документального кіно, а не строгої науки. На момент виходу фільму дослідження не пройшло процедуру рецензування та не було опубліковане в науковому журналі, хоча Кінг запевнила, що воно подане на розгляд. Ця відсутність прозорості викликала значний скепсис у науковій спільноті. Експерти, які не брали участі в проєкті, такі як Понтус Скоглунд та Том Бут з Інституту Френсіса Кріка, зазначають, що без доступу до необроблених даних та методології неможливо оцінити обґрунтованість тверджень. Вони також ставлять під сумнів наукову цінність такого дослідження порівняно з величезним історичним архівом, що документує поведінку Гітлера, та вказують на ризик стигматизації людей, які сьогодні живуть із цими медичними станами. Як визнала сама Кінг, генетика — це лише “маленький, маленький шматочок пазла”. Читайте також: Археологи розкрили моторошну правду про гробницю Тутанхамона: чого Говард Картер боявся більше за “прокляття”The post Аналіз ДНК Гітлера підтвердив рідкісну хворобу та поставив крапку в суперечках про його єврейське походження first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Згідно з Глобальним індексом інновацій 2025 року (Global Innovation Index), опублікованим Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (WIPO), лідерами технологічного прогресу стають країни та мегаполіси, які активно інвестують в інновації та впроваджують їх у повсякденне життя. Дослідження охоплює сто найбільших інноваційних центрів — від Сан-Франциско до Шеньчженя, на які припадає понад 70% усіх світових патентів і венчурних інвестицій. Нижче представлено сім міст, визнаних «найрозумнішими» у світі станом на 2025 рік. 1. Цюріх (Швейцарія) Успіх Цюріха як «розумного міста» ґрунтується на продуманій стратегії Smart City Zürich, запущеній у 2018 році. Місто застосовує цифрові платформи для моніторингу та оптимізації трафіку, управління відходами та покращення роботи громадських служб. Проект Open Zurich забезпечує прозорість даних та сприяє співпраці між урядом, стартапами та міськими планувальниками. Цифрова екосистема охоплює транспорт та енергетику: додаток ZVV поєднує автобуси, поїзди та електросамокати в єдину систему, а тепло від промислових підприємств використовується для опалення та охолодження будівель. Сучасні інструменти — доповнена реальність та «цифрові двійники» — допомагають проектувати безпечніші та стійкіші споруди. 2. Осло (Норвегія) З 2019 року Осло утримує друге місце у світовому рейтингу розумних міст, отримавши найвищу оцінку AAA за лідерство в галузі екологічного та інклюзивного розвитку. Місто, удостоєне звання «Зелена столиця Європи», продовжує ставити амбітні екологічні цілі. Електромобілі становлять уже 40% усіх приватних автомобілів та 90% нових продажів (станом на 2024 рік). Програма FutureBuilt, що включає 50 проектів, сприяє створенню архітектури з низьким вуглецевим слідом поряд із транспортними вузлами. Близько 60% усієї енергії Осло отримує з гідроджерел, а система Oslo Toll Ring стимулює використання транспорту з нульовими викидами та спрямовує збори на «зелені» інфраструктурні проекти. 3. Женева (Швейцарія) Женева зміцнила позиції в індексі Smart City, знову отримавши рейтинг AAA, що підтверджує лідерство Швейцарії у сфері інновацій. У рамках програми Smart Canton місто активно запроваджує цифрові технології в інфраструктуру. Особлива увага приділяється сталому розвитку. Проект TetraEner поєднує реновацію та нове будівництво, збільшуючи частку відновлюваної енергії. Програма Geneva Lac Nations з’єднує будівлі з гідромережею, що забезпечує опалення, охолодження та полив. Мережа LoRaWAN використовується для моніторингу екологічних параметрів та оптимізації енергосистем. Женева також займає високі місця за рівнем освіти, участі громадян у прийнятті рішень та кількістю зелених зон. 4. Дубай (ОАЕ) Дубай зробив вражаючий ривок — піднявшись з 12-го на четверте місце у рейтингу Smart City Index 2025. Його амбіція — стати «найщасливішим і найрозумнішим містом на Землі», спираючись на штучний інтелект та цифрові технології. Стратегія міста будується на шести стовпах: економіка, життя, управління, екологія, люди та мобільність. Інтелектуальні транспортні системи з тисячами сенсорів та камер скорочують пробки на 20%, а дорожня агенція регулює рух у реальному часі. Дубай активно впроваджує «зелені» ініціативи: проекти DEWA Smart Grid та Dubai Silicon Oasis підвищують енергоефективність та підтримують мету ОАЕ — досягти 75% чистої енергії до 2050 року. 5. Абу-Дабі (ОАЕ) Столиця ОАЕ піднялася з десятої на п’яте місце, зміцнивши позиції регіону у світовому рейтингу. У 2024 році запущено проект Zayed Smart City — п’ятирічну програму із застосуванням штучного інтелекту та Інтернету речей (IoT). Пілотні зони на Корніші вже тестують «розумні» системи освітлення, паркування та управління рухом. Цифрова платформа TAMM поєднала сотні держпослуг в одному онлайн-порталі, скоротивши використання паперу більш ніж на 90%. Місто активно впроваджує електромобілі та гібриди, розвиваючи мережу зарядних станцій у рамках Стратегії сталої енергетики, спрямованої на досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року. 6. Лондон (Велика Британія) Лондон став піонером у створенні стійкого міста, запровадивши такі ініціативи, як плата за в’їзд до центру (Congestion Charge), безконтактні платежі та зона ультранизьких викидів (ULEZ). До 2025 року планується завершити облаштування мережі довжиною 2000 км у метро, забезпечивши безперебійне покриття 4G та 5G у всіх поїздах та тунелях. Платформи відкритих даних дають можливість стартапам та розробникам створювати сервіси на основі міської інформації: від розумних парковок до систем екологічного моніторингу. Це допомагає скоротити пробки та підвищити якість міського середовища. 7. Копенгаген (Данія) Копенгаген займає сьоме місце у рейтингу Smart City Index 2025. Мета, поставлена ще у 2009 році — стати першим у світі містом із нульовим вуглецевим слідом до 2025 року — залишається центральною у стратегії розвитку міста. Місто зосереджено на трьох пріоритетах: досягненні вуглецевої нейтральності, стійкому способі життя та економічному зростанні. 62% мешканців щодня їздять на роботу на велосипедах, користуючись мережею із 400 км велодоріжок. Інвестиції в інфраструктуру та програма Copenhagen Connecting принесуть близько 600 млн євро соціально-економічних вигод, закріпивши за містом статус лідера сталих інновацій.