У горах Гімалаїв відкрили новий вид сома, який не зустрічається більше ніде у світі Китайські вчені зробили важливе наукове відкриття на південному сході Гімалаїв — у гірських річках Сизанського автономного району (Тибет). Під час дослідження водних екосистем повіту Цзайю вони виявили новий, раніше невідомий науці вид сома, який мешкає виключно в цьому регіоні. Новий вид отримав офіційну назву Glaridoglanis verruciloba. За словами дослідників, наразі він відомий лише в басейні річки Цзайю, що робить його одним із прикладів надзвичайно вузького ендемізму — коли вид існує тільки в одному конкретному місці на планеті. Випадкова знахідка, що переросла у відкриття Відкриття стало результатом системного обстеження рибних ресурсів регіону, яке науковці проводили у квітні цього року. Під час експедиції вони зібрали кілька зразків риб, які спершу вважалися вже відомим видом — Glaridoglanis andersonii. Однак подальший детальний аналіз змінив початкові припущення. Вчені порівняли анатомічні особливості риб, а також провели молекулярно-генетичні дослідження. Результати показали чіткі морфологічні відмінності та значну генетичну розбіжність, що дозволило впевнено говорити про окремий новий вид. Чому це відкриття важливе Фахівці зазначають, що знахідка має велике значення для розуміння біорізноманіття Гімалаїв — одного з найменш досліджених і водночас найбагатших на унікальні види регіонів світу. Новий сом стане важливим зразком для подальших досліджень еволюції риб, їх походження та шляхів адаптації до складних гірських умов. Крім того, відкриття підкреслює вразливість локальних екосистем. Якщо вид мешкає лише в одному річковому басейні, будь-які зміни — кліматичні, гідротехнічні або пов’язані з діяльністю людини — можуть становити серйозну загрозу його існуванню. Хто стоїть за дослідженням Наукову роботу провела спільна команда з Інституту біології високогір’я Сизанського автономного району, Музею природничих наук Сизану та Інституту гідробіології Китайської академії наук. Результати дослідження були офіційно опубліковані 10 грудня в авторитетному міжнародному науковому журналі ZooKeys. Вчені наголошують, що відкриття Glaridoglanis verruciloba — це лише один із кроків у ширшому процесі вивчення унікальної природи Гімалаїв, де, ймовірно, ще приховано чимало невідомих науці видів.

У житті кожного трапляються моменти, про які потім нестерпно шкодуєш, чи то безглуздий вчинок, чи поспішне рішення, здатне змінити життя. Але уявіть собі не просто прикрий промах, а ненавмисне знищення того, що згодом виявилося найстарішим датованим деревом на планеті. Саме така трагічна іронія долі спіткала аспіранта на ім’я Дональд Р. Каррі влітку 1964 року. Тоді він став мимовільним винуватцем загибелі «Прометея» — стародавньої сосни щетинистої, що велична росла серед гірських пейзажів, які тепер належать до Національного парку Грейт-Бейсін у штаті Невада, пише T4. Ці сосни є одними з найбільш витривалих представників рослинного світу; вони ростуть неймовірно повільно, мають щільну деревину, що дає їм змогу протистояти негоді, комахам та грибкам, і вирізняються характерним скрученим, покрученим виглядом, що свідчить про їхній поважний вік. Особливий вид, сосна щетиниста Великого Басейну (Pinus longaeva), відомий своєю здатністю жити тисячоліттями. До початку аспірантури Каррі навіть не чув про ці дивовижні дерева, але його зацікавленість розбудила стаття в National Geographic, надіслана матір’ю. У ній йшлося про дослідника Едмунда Шульмана, який раніше взяв зразок сосни «Мафусаїл», яка нині вважається, ймовірно, найстарішим неклональним деревом у світі. Сосни бристлкон можуть жити понад 5000 років і вважаються найстарішими окремими живими істотами у світі. Зображення: NPS. Каррі, географ, висунув гіпотезу, що вік цих дерев може бути неоціненним для його досліджень датування льодовикових утворень, знайдених поблизу піку Вілер у тому ж Великому Басейні. Кільця росту дерева слугують точним кліматичним літописом, який формувався в момент їх утворення. Завдяки цим записам можна було отримати важливу інформацію про активність льодовиків у минулому, а оскільки йдеться про такі довговічні організми, як щетинисті сосни, їхній запис охоплює надзвичайно тривалі періоди часу. Щоб отримати ці дані, зазвичай використовують спеціальний бур для вилучення циліндричного зразка, відомого як керн, розміром приблизно з олівець. Каррі отримав необхідний дозвіл від Лісової служби США для проведення такої роботи з групою щетинистих сосен під піком Вілер, включаючи ту, яку місцеві альпіністи знали як Прометей. Однак, коли дослідник дійшов до Прометея, він зіткнувся з несподіваною проблемою. Як пізніше пояснив Каррі в документальному фільмі NOVA 2001 року, стандартний метод відбору керна з дерева виявився неефективним. «Найбільші доступні бури були занадто малі для відбору керна, навіть якщо спробувати зробити це з кількох кутів», — пояснив він. Все, що залишилося від дерева на його первісному місці, — це досить непомітний пеньок.Автор зображення: Джеймс Р. Боулдін через Wikimedia Commons (загальнодоступне джерело). Зрештою, отримавши додатковий дозвіл від Лісової служби, Прометей був зрубаний, і зріз стовбура товщиною 30 сантиметрів було знято для подальшого аналізу. Каррі вже припускав, що вік Прометея перевищує 4000 років, але лише коли він сів рахувати кільця в зрубаній деревині, він усвідомив масштаб своєї дії. «Ми почали бачити, що маємо вік понад 4000 років, понад 4500, понад 4600, що вже було найдавнішим зафіксованим у літературі на той час», — згадував Каррі. «Але ми зупинилися на позначці приблизно 4900 років. І ти змушений думати: “Я, мабуть, десь помилився. Краще перерахувати. Краще перерахувати ще раз. Краще подивитися дуже уважно під більшим збільшенням”». Але помилки не було. Вік Прометея становив приблизно 4900 років, що робило його на той час найстарішим датованим деревом, яке коли-небудь вивчали — і тепер воно було мертвим. Звісно, ніхто не знав достеменно, наскільки воно було важливим до того, як його зрубали, але можна лише уявити, яким повільним і болісним було усвідомлення наслідків цієї наукової помилки. Сьогодні на місці Прометея серед навколишнього каміння стоїть лише його непримітний пеньок, проте частина його деревини зберігається в Центрі для відвідувачів Великого Басейну, де кожен охочий може спробувати порахувати тисячі кілець, що зберігали кліматичну історію Землі. Читайте також: У Чорнобилі виявили організм, який “харчується” радіацієюThe post Вчений помилково знищив найстаріше дерево на Землі first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Версія iOS 26 розкриває кодові назви більш ніж 30 нових продуктів — від AirTag 2 і доступнішого MacBook із процесором рівня iPhone до складаного iPhone Fold. Лише минулого тижня Macworld повідомив подробиці про Apple Studio Display 2, iPad 12 та iPad Air M4. Згодом MacRumors з’ясував, що ця витікла інформація походить із внутрішньої бета-версії iOS 26. За повідомленнями, прототип пристрою з цією ранньою бета-версією був проданий, а сама операційна система має номер збірки «23A5234w» і позначена як iOS 19, що означає: ця версія, ймовірно, датується періодом до червня. Тепер MacRumors витягнув із коду довгий список номерів моделей, які дають уявлення про майбутні продукти Apple, заплановані до виходу протягом наступних двох років. Нижче узагальнено ці модельні номери та наведено їх у зв’язку з відповідними чутками й витоками, про які вже повідомлялося. Зазначені дати релізів базуються на попередніх витоках і не є офіційними. Отже, у коді бета-версії iOS 26 згадуються такі продукти: Apple iPhone iPhone 17e (V159) — початок 2026 року iPhone 18 Pro та iPhone 18 Pro Max (V63/V64) — вересень 2026 року iPhone Fold (V68) — вересень 2026 року iPhone Air 2 (V62) — початок 2027 року Apple iPad iPad 12 Wi-Fi та 5G (J581/J582) — початок 2026 року iPad Air з Apple M4 (11 і 13 дюймів, Wi-Fi та 5G) (J707/J708/J737/J738) — початок 2026 року Mac MacBook з Apple A18 Pro (J700) — початок 2026 року MacBook Pro 14″ і 16″ з M5 Pro/Max (J714c/J714s/J716c/J716s) — початок 2026 року Apple Studio Display 2 (J427/J527) — початок 2026 року MacBook Air 13″ і 15″ з Apple M5 (J813/J815) — середина 2026 року Mac Studio з Apple M5 Max/Ultra (J775c/J775d) — середина 2026 року Mac mini з Apple M5/M5 Pro (J873g/J873s) — середина 2026 року MacBook Pro 14″ з Apple M6 (J804) — кінець 2026 року MacBook Pro 14″ і 16″ з Apple M6 Pro/Max (K114c/K114s/K116c/K116s) — кінець 2026 року / початок 2027 року Розумний дім та AirTag AirTag 2 (B589) — 2026 рік Apple TV (J355) — 2026 рік HomePad з підставкою або настінним кріпленням (J490/J491) — початок 2026 року HomePod mini 2 (B525) — початок 2026 року Камера для розумного дому або відеодзвінок (J229) HomePad Pro (J595) Носимі пристрої Apple Watch Series 12 (N237/N238) — вересень 2026 року Apple Watch Ultra 4 (N240) — вересень 2026 року Vision Air (N100) Vision Pro 2 (N109) Прототип AR-окулярів (N421) — ймовірно скасований AR-окуляри без дисплея (N50) Відеоокуляри для Mac (N107) — ймовірно скасовані ARM-чипи Apple M5 Pro/Max/Ultra (T6050) — перше півріччя 2026 року Apple A20/A20 Pro (T8160) — вересень 2026 року Apple S11 (T8320) — вересень 2026 року Apple M6 (T8152) — кінець 2026 року Apple U3 (UWB-чип) (T2034) У коді також згадуються модельні номери N110, N209, N216, J349, J190 та J226, однак наразі незрозуміло, до яких саме пристроїв вони належать.

Ринок смартфонів може готуватися до чергового цінового стрибка — і цього разу причина криється не в нових функціях чи дизайні, а в пам’яті. Аналітики та галузеві джерела все частіше говорять про те, що iPhone зразка 2026 року можуть подорожчати, і важливу роль у цьому відіграють дії Samsung на ринку чипів пам’яті. Пам’ять стрімко дорожчає За останні місяці ціни на мікросхеми пам’яті помітно зросли. Виробники прогнозують, що у 2026 році ця тенденція лише посилиться. Для компаній, які випускають смартфони, це створює складний вибір: зменшувати характеристики пристроїв, миритися з нижчою прибутковістю або перекладати додаткові витрати на покупців. Apple, схоже, опиняється саме в такій ситуації. Компанія традиційно робить ставку на великі обсяги пам’яті та стабільні постачання, але нинішня ситуація на ринку ускладнює цю модель. Навіть Samsung змінює правила гри Показово, що труднощі відчуває навіть сама Samsung — один із найбільших виробників пам’яті у світі. За повідомленнями з галузі, її підрозділ з виробництва пам’яті відмовився від довгострокових контрактів із власним мобільним бізнесом. Замість цього компанія перейшла на коротші, квартальні угоди, які краще відображають коливання ринку. Це свідчить про нестабільність і непередбачуваність цін. Більше того, керівництво Samsung вже готується до переговорів із Micron — ще одним великим гравцем ринку — щоб гарантувати постачання пам’яті для майбутньої лінійки Galaxy S26. Тобто навіть для гігантів індустрії питання ціни та доступності стає критичним. Apple між двох вогнів Для Apple ситуація виглядає ще складнішою. Основними постачальниками пам’яті для iPhone залишаються Samsung і SK Hynix. При цьому довгострокові контракти Apple з цими компаніями поступово добігають кінця, а нові умови, за чутками, передбачатимуть вищі ціни вже з початку 2026 року. Якщо Samsung не робить знижок навіть власному мобільному підрозділу, навряд чи Apple зможе розраховувати на особливо вигідні умови. Альтернативних постачальників потрібного масштабу на ринку небагато, тож можливості маневру обмежені. Чи подорожчають iPhone? Поки що остаточних рішень немає, але загальна картина виглядає тривожною для покупців. Зростання вартості ключових компонентів майже завжди зрештою відбивається на ціні кінцевого продукту. Питання лише в тому, яку частину цих витрат Apple вирішить взяти на себе, а яку — перекласти на споживачів. Одне можна сказати напевно: ринок пам’яті стає одним із головних факторів, що визначатимуть ціну флагманських смартфонів у найближчі роки. І iPhone 2026 року цілком може стати дорожчим — не через революційні нововведення, а через те, що «начинка» всередині коштує все більше.

Від Phaeton до e-Golf: після понад 165 500 автомобілів виробництво завершилося. Останній VW червоного кольору залишиться на Прозорій фабриці як пам’ятка, доки завод не буде реконструйовано наступного року. Після 24 років роботи останній автомобіль має зійти з конвеєра на заводі Volkswagen Transparent Factory у Дрездені у вівторок. Червоний ID.3 залишиться на підприємстві як експонат і був підписаний усіма співробітниками, повідомила компанія Volkswagen Sachsen. За ці роки на заводі в Дрездені було випущено понад 165 500 автомобілів. Прозорий завод відкрився у 2001 році з виробництва люксової моделі VW Phaeton, яке завершилося у 2016 році. З початком виробництва e-Golf у 2017 році Дрезден став першим заводом Volkswagen, що повністю перейшов на електромобілі. З 2021 року там вироблявся лише ID.3. В останні роки завод відвідували й відомі особистості: окрім світової зірки Удо Лінденберга, VW Phaeton на Прозорій фабриці також придбали Вольфганг Штумп та Аксель Шульц. Папа Римський їздив на Phaeton, виготовленому в Дрездені у 2006 році. Повідомлялося також, що у 2023 році до Ватикану було доставлено два автомобілі ID.3. Перетворення на інноваційний кампус Із січня 2026 року Прозору фабрику буде реконструйовано, однак вона й надалі залишатиметься місцем видачі автомобілів. З цією метою Volkswagen, Вільна держава Саксонія та Технічний університет Дрездена (TU Dresden) укладають стратегічне партнерство. Планується створення інноваційного кампусу для ключових технологічних галузей, зокрема штучного інтелекту, робототехніки, мікроелектроніки та розробки мікросхем. Технічний університет Дрездена має намір зайняти майже половину площ заводу. Близько 230 співробітників на першому етапі збережуть свої робочі місця в Дрездені. Джерело

Коли люди вперше ступлять на поверхню Марса, це буде не лише технологічний прорив, а й кульмінація багатовікових роздумів про те, чи самотні ми у Всесвіті. І тепер у наукової спільноти є чітка відповідь на запитання, що саме люди повинні шукати на Червоній планеті насамперед. Згідно з новим звітом Національних академій наук США, головною науковою метою першої пілотованої місії на Марс має стати пошук слідів минулого або сучасного життя. Це рішення ставить астробіологію в центр одного з найскладніших і найдорожчих проєктів в історії людства. Воно означає, що вибір місця посадки, архітектура місії та підготовка екіпажу будуть підпорядковані не лише виживанню людей чи відпрацюванню технологій, а максимальному шансу знайти біологічні «підписи» — сліди життя або хімічні процеси, які могли йому передувати. Наука важливіша за колонізацію Комітет Національних академій сформував перелік з одинадцяти наукових пріоритетів для майбутніх пілотованих місій. На першому місці — пошук життя. Далі йдуть дослідження водного та вуглекислого циклів Марса, які допоможуть зрозуміти, як планета змінювалася з часом, а також вивчення її геологічної історії. Лише на четвертому місці опинилися питання впливу марсіанського середовища на фізичне та психологічне здоров’я людини. Ще нижче — дослідження гігантських пилових бур, які час від часу накривають усю планету. Практичні завдання, пов’язані з майбутнім заселенням Марса, — використання місцевих ресурсів, вивчення розмноження рослин і тварин у марсіанських умовах чи поведінки мікроорганізмів — свідомо відсунуті на другий план. Це чіткий сигнал: перша місія має бути передусім науковою, а не репетицією колонізації. Чотири сценарії підкорення Марса У звіті описано чотири можливі стратегії пілотованого дослідження Марса. Найамбітніша з них передбачає серію з трьох місій в одній зоні діаметром близько 100 кілометрів. Спочатку — коротка висадка тривалістю 30 марсіанських діб (солів), потім доставка вантажів без екіпажу, а завершальним етапом стане розширена експедиція на 300 солів. Такий підхід дозволив би виконати всі наукові завдання: від буріння надр і встановлення метеостанцій до детального аналізу зразків у спеціальній лабораторії на поверхні планети. Тривала місія дала б змогу спостерігати сезонні зміни та процеси, які просто неможливо зафіксувати під час коротких візитів. Інші сценарії пропонують більше гнучкості. Один із них робить ставку на дослідження в різних місцях, щоб охопити якомога більше типів марсіанського середовища. Інший зосереджується на бурінні до глибин, де теоретично може існувати рідка вода — найперспективніше місце для пошуку життя. Ще один варіант передбачає кілька коротких місій у зовсім різні регіони планети — від давніх лавових полів до льодовиків у зонах формування пилових бур. Люди, роботи й штучний інтелект — разом Окрему увагу вчені приділили питанням планетарного захисту, щоб земні мікроорганізми не зіпсували результати пошуків життя на Марсі. Також вони наполягають, що з кожної пілотованої місії необхідно повертати зразки на Землю для детального аналізу. Важливий акцент зроблено й на майбутній взаємодії людей, роботів і штучного інтелекту. Автори звіту вважають, що найефективніші марсіанські експедиції будуть гібридними: астронавти працюватимуть пліч-о-пліч з автономними системами, які допомагатимуть досліджувати планету швидше й безпечніше. Крок до відповіді на головне питання Перший політ людей на Марс може дати відповідь на одне з найдавніших запитань людства: чи існувало або існує життя поза Землею. І тепер офіційно визнано — саме пошук цієї відповіді має стати головною метою історичної місії. Усе інше — технології, ресурси й навіть мрії про колонії — почекають.

Компанія Samsung спростувала інформацію про те, що припинить виробництво SSD з інтерфейсом SATA. Після інформації інсайдера Moore’s Law Is Dead, автори WCCF Tech звернулися до корейського гіганта за коментарями та отримали цілком пряму відповідь. Чутки про поступове припинення виробництва SSD-накопичувачів Samsung SATA та інших виробників не відповідають дійсності У таких випадках завжди залишається ймовірність, що компанія може лукавити, тому що їй з якихось причин невигідно визнавати чутки, але в цьому випадку, як мінімум, на перший погляд, заява Samsung здається цілком прямолінійною.

Надмасивні чорні діри розташовуються в центрах галактик, приховані хмарами газу й пилу, і зазвичай тримають свої найбурхливіші прояви поза полем зору. Проте іноді вони влаштовують справжнє космічне шоу. Нещодавні спостереження зафіксували один із таких гігантів у момент активності: чорна діра спалахнула в рентгенівському діапазоні та випустила потужні вітри, що стрімко помчали крізь простір. Уся подія тривала лише кілька годин — незвично короткий час для об’єкта, маса якого у мільйони разів перевищує масу Сонця. Чорна діра запускає екстремальні вітри NGC 3783 — це спіральна галактика, розташована приблизно за 140 мільйонів світлових років від Землі. Астрономи, які її досліджували, помітили різкий спалах рентгенівського випромінювання в центрі галактики. Коли спалах згас, з області навколо чорної діри почали вириватися вітри. Вони рухалися зі швидкістю близько 60 000 кілометрів за секунду — майже п’ята частина швидкості світла. Такі раптові зміни трапляються вкрай рідко, особливо за настільки короткий проміжок часу. «Ми ще ніколи не спостерігали, щоб чорна діра створювала вітри так швидко. Уперше ми побачили, як стрімкий спалах рентгенівського випромінювання миттєво запускає надшвидкі вітри — вони формуються буквально за один день», — зазначив Лії Ґу, дослідник з Нідерландської організації космічних досліджень (SRON). Спалах у центрі NGC 3783 Для спостережень команда використала два потужні рентгенівські телескопи — XMM-Newton та XRISM. Разом вони відстежували, як виникав і згасав спалах, а також як формувалися та змінювалися вітри. XRISM аналізував швидкість і структуру потоків, тоді як XMM-Newton стежив за еволюцією спалаху та вимірював силу вітрів. Чорна діра, що спричинила цю активність, має масу приблизно у 30 мільйонів сонць. Вона розташована в центрі галактики, де матерія закручується всередину, розігрівається і випромінює величезну кількість енергії. Цю яскраву область називають активним галактичним ядром (AGN). Такі ядра випромінюють у багатьох діапазонах і часто породжують потужні струмені та вітри. «Активні галактичні ядра — надзвичайно захопливі й інтенсивні області, і вони є ключовими об’єктами для спостережень як XMM-Newton, так і XRISM», — зазначив Маттео Ґуайнацці, науковий керівник проєкту XRISM в Європейському космічному агентстві (ESA). Що могло запустити ці вітри Фахівці припускають, що вітри виникли через різку зміну магнітного поля в активному ядрі. За словами Ґуайнацці, потоки могли з’явитися в момент, коли магнітне поле раптово «розкрутилося», подібно до того, як на Сонці виникають спалахи. Різниця лише в масштабах: Сонце значно менше за надмасивну чорну діру, але базові фізичні процеси можуть бути схожими. Порівнюючи це явище з подіями поблизу нашої зорі, команда звернула увагу на корональні викиди маси — потужні потоки плазми, які Сонце іноді викидає в космос. Наприклад, 11 листопада один із таких викидів досяг швидкості 1 500 кілометрів за секунду. Це значно повільніше, ніж вітри з NGC 3783, але механізм їх виникнення може бути спорідненим. Вітри та еволюція галактик Швидкі вітри з активних галактичних ядер можуть істотно впливати на майбутнє галактик. Вони переносять енергію назовні та здатні змінювати процеси утворення нових зір. «Активні ядра з потужними вітрами відіграють важливу роль у тому, як галактики еволюціонують з часом і як у них формуються нові зорі», — зазначила Камілла Дієс, учасниця команди та наукова співробітниця ESA. Їхня магнітна активність також допомагає вченим краще зрозуміти, як галактики змінюються протягом мільярдів років. Уроки з NGC 3783 Телескоп XMM-Newton досліджує Всесвіт у високих енергіях уже понад 25 років. XRISM, запущений у вересні 2023 року, зосереджується на вивченні руху матерії та енергії в космосі. Разом ці два інструменти змогли зафіксувати рідкісну подію та детально дослідити спалах і вітри, які він породив. «Це відкриття стало можливим завдяки успішній співпраці — ключовому елементу всіх місій ESA», — сказав Ерік Кюлкерс, науковий керівник проєкту XMM-Newton. «Зосередившись на активній надмасивній чорній дірі, два телескопи виявили те, чого ми раніше не бачили: швидкі, надшвидкі вітри, запущені спалахом, які нагадують процеси, що відбуваються на Сонці». «Особливо захопливо те, що це свідчить: сонячна та високоенергетична фізика можуть працювати дивовижно подібним чином у всьому Всесвіті». Повне дослідження опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics.

Льодовики, які століттями формували ландшафти та живили річки, стрімко зникають. У деяких регіонах світу цей процес уже майже незворотний. Нові наукові дослідження показують: ми наближаємося до періоду, коли з карти Землі щороку зникатиме рекордна кількість льодовиків — і це може статися вже в найближчі десятиліття. Альпи на межі зникнення Особливо тривожна ситуація в Альпах. За підрахунками вчених, саме тут темпи втрати льодовиків можуть досягти свого максимуму між 2033 і 2041 роками. Якщо глобальне потепління продовжиться за нинішнім сценарієм, до кінця XXI століття Центральна Європа може втратити майже всі свої льодовики. За потепління на +2,7°C у регіоні залишиться приблизно 110 льодовиків — це лише 3% від їхньої нинішньої кількості. Якщо ж температура підніметься на +4°C, уціліють близько 20 льодовиків. Навіть відомі й відносно великі льодовики, як-от льодовик Рони, можуть перетворитися на невеликі уламки льоду або зникнути повністю. Найбільший у Альпах льодовик Алеч, за такого сценарію, просто розпадеться на кілька окремих фрагментів. І це не абстрактні прогнози. Дослідники з ETH Zurich уже зафіксували, що з 1973 по 2016 рік у Швейцарії зникло понад 1 000 льодовиків — і цей процес триває. Вперше порахували, скільки льодовиків зникає щороку Міжнародна команда науковців зі Швейцарії та Бельгії зробила те, чого раніше ніхто не робив: вони підрахували, скільки саме льодовиків у світі зникає щороку, де саме це відбувається і коли кожен із них може зникнути остаточно. «Уперше ми змогли прив’язати зникнення кожного льодовика до конкретних років», — пояснює провідний автор дослідження Ландер ван Тріхт. На відміну від попередніх робіт, які зосереджувалися на втраті маси льоду чи площі покриття, нове дослідження фокусується саме на кількості льодовиків. І результати виявилися невтішними: найбільше ризикують регіони з багатьма дрібними льодовиками, розташованими невисоко або близько до екватора. Серед них — Альпи, Кавказ, Скелясті гори, Анди та гірські райони Африки. Низько розташовані гірські регіони Центральної Європи, західної Канади, Сполучених Штатів, Центральної Азії та приекваторних частин Анд та Африканських хребтів можуть втратити понад половину своїх льодовиків до 2040 року. Графік показує рух за годинниковою стрілкою: чим темніше затінення, тим раніше відбудеться втрата. У цих місцях понад половина льодовиків може зникнути вже протягом найближчих 10–20 років. Скільки льодовиків ще можна врятувати Темпи танення льоду напряму залежать від того, наскільки сильно нагріється планета. Вчені змоделювали кілька сценаріїв. +1,5 °C (ціль Паризької кліматичної угоди): В Альпах уціліє близько 12% льодовиків — приблизно 430 із нинішніх 3 000. +2 °C: Залишиться близько 8%. +4 °C: Уціліє лише 1% — приблизно 20 льодовиків. Подібна картина й в інших частинах світу. У Скелястих горах за найкращого сценарію збережеться чверть льодовиків, але за +4 °C зникне 99%. В Андах і Центральній Азії за різкого потепління втрати сягнуть 94–96%. Загалом у світі: за +1,5 °C — близько 100 000 льодовиків; за +4 °C — лише 18 000. Пік зникнення льодовиків: нове поняття науки Дослідники ввели новий термін — «Пік зникнення льодовиків». Це момент, коли за один рік з карти планети зникає найбільша кількість льодовиків. За сценарію +1,5 °C цей пік припаде приблизно на 2041 рік, коли зникатиме близько 2 000 льодовиків на рік. За +4 °C — близько 2055 року, але вже з катастрофічними 4 000 льодовиків щороку. Парадоксально, але за сильнішого потепління пік настає пізніше — тому що спершу зникають малі льодовики, а згодом доходить черга й до великих. «Кожна десята частка градуса має значення», — наголошує професор гляціології Даніель Фарінотті. Чим тепліше стає, тим менше льодовиків ми зможемо зберегти. Чому це важливо не лише для науки Зникнення льодовиків — це не тільки про рівень Світового океану. Маленький льодовик майже не впливає на моря, але його повна втрата може мати серйозні наслідки для місцевих громад. Зникає туристична привабливість цілих долин Змінюється водопостачання Зростає ризик паводків і зсувів Втрачається культурна та історична спадщина Саме тому вчені підтримують ініціативи на кшталт Global Glacier Casualty List — списку льодовиків, які вже зникли. Це спосіб зберегти пам’ять про них. «Кожен льодовик пов’язаний із конкретним місцем, історією та людьми, які відчувають його втрату», — каже ван Тріхт. — «Ми маємо не лише боротися за ті льодовики, що ще залишилися, а й пам’ятати про ті, яких уже немає». Майбутнє ще можна змінити Це дослідження — не вирок, а попередження. Від того, наскільки швидко й рішуче світ скоротить викиди парникових газів, залежить, чи побачать наступні покоління льодовики не лише на фотографіях. Крига тане, але час діяти ще не вичерпано.

Оскільки віруси покладаються на своїх господарів у виконанні більшості життєвих функцій, їх зазвичай не вважають живими організмами. Проте існують утворення, подібні до цього, які ускладнюють таку класифікацію. На перший погляд, створити визначення «життя» здається доволі просто: від розумних тварин до одноклітинних організмів, здатних до розмноження, усі вони належать до древа життя. Водночас є й інші утворення, які ставлять це розуміння під сумнів, зокрема віруси. Оскільки віруси не ростуть, не розмножуються самостійно і не виробляють власну енергію, їх зазвичай виключають із визначення життя. Однак після зараження потенційного господаря вірус стає надзвичайно активним і може бути причетним до подій, що змінюють світ (як-от іспанський грип, ебола, COVID-19 тощо). Втім, життя — поняття складне, і суперечливий поділ на «живе» та «неживе» має сіру зону, в якій деякі організми не вписуються в очікування жодної зі сторін. Нещодавно науковці виявили нову істоту, що буквально перебуває на межі категорії «життя». У статті, опублікованій на bioRxiv, дослідники з Канади та Японії описали відкриття нового клітинного утворення, яке ставить під сумнів традиційні визначення клітинного життя. Цю істоту тимчасово назвали Sukunaarchaeum mirabile — на честь божества з японської міфології, відомого своїм малим зростом. Дослідницька група дійшла висновку, що це форма життя. Організм містить гени, необхідні для створення власних рибосом і матричної РНК — чого зазвичай не мають віруси. Водночас, подібно до вірусів, він перекладає частину біологічних функцій на свого господаря й, схоже, зосереджений майже виключно на власному розмноженні. «Його геном надзвичайно спрощений: у ньому практично відсутні відомі метаболічні шляхи, а кодується переважно апарат, необхідний для реплікативного ядра — реплікації ДНК, транскрипції та трансляції», — зазначають автори. «Це свідчить про безпрецедентний рівень метаболічної залежності від господаря, що ставить під сумнів функціональні межі між мінімальним клітинним життям і вірусами». Команду очолював молекулярний біолог Рьо Харада з Університету Далхаузі в Галіфаксі (Нова Шотландія). Дослідники натрапили на цю дивну істоту, вивчаючи геном морського планктону Citharistes regius. У генетичних даних вони виявили кільцеву ділянку ДНК, яка не відповідала жодному відомому виду. Зрештою з’ясувалося, що організм належить до домену архей — групи прокаріотичних клітин, від яких кілька мільярдів років тому походять еукаріоти, зокрема люди. Однією з найбільш вражаючих особливостей Sukunaarchaeum є його надзвичайно скорочений геном — лише 238 тисяч пар основ ДНК. Для порівняння, віруси можуть містити сотні тисяч, а іноді й мільйони пар основ. Найменший відомий повний геном архей налічує близько 490 тисяч пар основ, тобто геном Sukunaarchaeum є більш ніж удвічі меншим. «Відкриття Sukunaarchaeum розширює традиційні межі клітинного життя та підкреслює масштаб ще не дослідженої біологічної різноманітності у взаємодіях мікроорганізмів», — зазначають автори. «Подальше вивчення симбіотичних систем може відкрити ще більш незвичайні форми життя й змінити наше уявлення про еволюцію клітин».