Команда астрономів виявила найшвидший планетарний струменевий потік з коли-небудь зареєстрованих, що мчить через екватор гігантської екзопланети WASP-127b зі швидкістю 33 000 км/год. Це відкриття, зроблене за допомогою Дуже Великого Телескопа ESO, розкриває екстремальну та складну погоду цього «пухлого» газового світу. Вчені склали карту атмосферного складу планети, виявивши водяну пару та окис вуглецю, одночасно виявивши подвійний пік сигналу, який вказує на потужні екваторіальні вітри. Це новаторське дослідження, яке проливає світло на розподіл тепла та формування планет, прокладає шлях до більш детальних досліджень погоди на екзопланетах за допомогою телескопів наступного покоління. Надзвуковий вітер на WASP-127b Астрономи виявили неймовірно швидкі вітри, що проносяться через екватор WASP-127b, гігантської екзопланети. Ці вітри досягають швидкості до 33 000 км/год (21 000 миль/год), що робить їх найшвидшими планетарними реактивними потоками, які будь-коли зареєстровані. Використовуючи дуже великий телескоп Європейської південної обсерваторії (ESO’s VLT) у Чилі, дослідники змогли відстежити цю екстремальну погоду, запропонувавши нове уявлення про динаміку атмосфери далекого світу. На Землі такі шторми, як торнадо, циклони та урагани, можуть бути руйнівними, але тепер вчені виявили вітри значно більшого масштабу — далеко за межами нашої Сонячної системи. З моменту відкриття у 2016 році газовий гігант WASP-127b, віддалений на понад 500 світлових років від нас, постійно вивчається. Планета трохи більша за Юпітер, але набагато менш щільна, що робить її виключно «пухлою». Тепер міжнародна група астрономів зробила дивовижне відкриття: надзвукові вітри бушують в його атмосфері. Найшвидший вітер, який будь-коли вимірювали «Частина атмосфери цієї планети рухається до нас з високою швидкістю, а інша частина віддаляється від нас з такою ж швидкістю», — пояснює Ліза Нортманн, вчений з Геттінгенського університету, Німеччина, і провідний автор дослідження. «Цей сигнал показує нам, що навколо екватора планети є дуже швидкий, надзвуковий реактивний вітер». Зі швидкістю 9 км на секунду (що близько до колосальних 33 000 км/год) реактивні вітри рухаються зі швидкістю, яка майже в шість разів перевищує швидкість обертання планети. [1] «Цього ми ще не бачили», — каже Нортманн. Це найшвидший вітер, коли-небудь виміряний у реактивному потоці, який обертається навколо планети. Для порівняння, найшвидший вітер, коли-небудь виміряний у Сонячній системі, був виявлений на Нептуні , рухаючись зі швидкістю «лише» 0,5 км на секунду (1800 км/год). Відстеження штормів за допомогою VLT ESO Команда, дослідження якої було опубліковано сьогодні в Astronomy & Astrophysics, склала карту погоди та складу WASP-127b за допомогою інструменту CRIRES+ на VLT ESO. Вимірюючи, як світло головної зірки проходить через верхні шари атмосфери планети, їм вдалося відстежити її склад. Їх результати підтверджують наявність водяної пари та молекул чадного газу в атмосфері планети. Але коли команда відстежила швидкість цього матеріалу в атмосфері, вони помітили — на свій подив — подвійний пік, який вказує на те, що одна сторона атмосфери рухається до нас, а інша — від нас на високій швидкості. Дослідники дійшли висновку, що потужні реактивні вітри навколо екватора можуть пояснити цей несподіваний результат. Далі створюючи свою погодну карту, команда також виявила, що полюси холодніші, ніж решта планети. Також існує невелика різниця температур між ранковою та вечірньою сторонами WASP-127b. «Це показує, що планета має складні погодні умови, як і Земля та інші планети нашої системи», — додає Фей Янь, співавтор дослідження та професор Університету науки і технологій Китаю. Нова ера в дослідженні екзопланет Сфера дослідження екзопланет стрімко розвивається. Ще кілька років тому астрономи могли вимірювати лише масу та радіус планет за межами Сонячної системи. Сьогодні такі телескопи, як VLT ESO, вже дозволяють вченим складати карту погоди в цих далеких світах і аналізувати їхні атмосфери. «Розуміння динаміки цих екзопланет допомагає нам досліджувати такі механізми, як перерозподіл тепла та хімічні процеси, покращуючи наше розуміння формування планет і потенційно проливаючи світло на походження нашої власної Сонячної системи», — говорить Девід Конт з Мюнхенського університету Людвіга Максиміліана, Німеччина, і співавтор статті. Майбутнє прогнозування погоди в чужих світах Цікаво, що на цей час подібні дослідження можуть проводитися лише наземними обсерваторіями, оскільки інструменти, які зараз встановлені на космічних телескопах, не мають необхідної точності визначення швидкості. Надзвичайно великий телескоп ESO, який будується поблизу VLT у Чилі, та його інструмент ANDES дозволять дослідникам ще глибше досліджувати погодні умови на далеких планетах. «Це означає, що ми, швидше за все, зможемо розпізнати навіть більш дрібні деталі моделей вітру та розширити це дослідження на менші скелясті планети», — підсумовує Нортманн.