Коли вчені шукають способи боротьби з глобальною кризою ожиріння, дослідження показують, що досягнувши стадії ожиріння, багатьом людям важко знайти ефективні методи для тривалої втрати ваги.Не зовсім зрозуміло, чому це так, але здається, що ожиріння залишає певний слід у нашому організмі, який зберігається навіть після початку втрати ваги. Дослідження, опубліковане раніше цього року, показало, як наші імунні клітини несуть 'спогади' про ожиріння.Тепер нове дослідження, опубліковане в Science Translational Medicine, описує інший вплив, який ожиріння має на інший набір імунних клітин, розташованих безпосередньо в жировій тканині, що, очевидно, призводить до постійних біологічних змін, які безпосередньо заважають втраті жиру.Дослідники проаналізували макрофаги жирової тканини (ATM) у мишей. Ці ATM є найбільш численними імунними клітинами в жировій тканині, які відповідають за управління рівнями жиру та запалення, боротьбу з інфекціями та очищення від мертвих і пошкоджених клітин.Під час експериментів на мишах, які були виведені для набору та втрати ваги, команда дослідників виявила постійні зміни в клітинах ATM, пов'язані з редагуванням мРНК, процесом, який контролює, як генетичні інструкції компілюються для створення білків.Дослідження показало, що стрес, викликаний ожирінням у мишей, зменшив рівень білка CWC22, що заважає йому виконувати свою нормальну функцію як ключового редактора сплайсингу. Більше того, понад половина генів у клітинах ATM залишалася зміненою навіть після того, як миші почали втрачати вагу.Ці результати свідчать про те, що альтернативний сплайсинг може зберігатися в макрофагах як 'пам'ять про ожиріння', формуючи їх фенотипічні результати.Дослідження виявило, що зміни, викликані зменшенням CWC22, є ключовою частиною 'пам'яті' ожиріння в цих клітинах. Дослідники також встановили, що дефектний сплайсинг вплинув на ген Scarb1, що, в свою чергу, зменшило ефективність ефероцитозу – системи очищення від відходів.Це призвело до збільшення накопичення мертвих і вмираючих клітин, що зменшило рівень інозину, молекули, яка допомагає стимулювати ліполіз, або розщеплення збереженого жиру, що повертає нас до втрати ваги.Ці результати вказують на те, що аномальний альтернативний сплайсинг у макрофагах лежить в основі опору втраті ваги після ожиріння і свідчать про те, що терапії, націлені на сплайсинг, можуть протидіяти пам'яті ожиріння.Цікавий фактОжиріння є серйозною глобальною проблемою охорони здоров'я, пов'язаною з підвищенням ризику розвитку багатьох захворювань, включаючи діабет і серцево-судинні захворювання.

Протез може допомогти людям знову стояти, ходити або бігати. Але він не завжди може попередити, коли його кріплення занадто сильно тисне на шкіру залишкової кінцівки.Це важливо, оскільки надмірний або нерівномірний тиск, де протез контактує з тілом, може викликати дискомфорт, запалення та виразки. Це також може вплинути на баланс і рух.Вчені в Китаї розробили біонічний сенсор, який виявляє тиск і визначає патерни, які можуть сигналізувати про шкоду.Пристрій, описаний у дослідженні, було протестовано на роботизованій руці та в невеликому дослідженні з участю людей з ампутацією нижніх кінцівок.Прототип не є повноцінною протезою. Це сенсорний шар, призначений для розміщення всередині кріплення, між протезом і залишковою кінцівкою. Він діє як штучна шкіра, контролюючи, де кріплення тисне, з якою силою і протягом якого часу.Короткий, 'нешкідливий' тиск обробляється як звичайний дотик.Але тиск, який триває, повторюється або накопичується в кількох місцях, може спровокувати раннє попередження про те, що тканина може бути під загрозою.Сенсор використовує два доповнюючі шляхи. Гаптичний шлях швидко повідомляє про місцезнаходження та інтенсивність тиску. Шлях, натхненний болем, об'єднує сигнали з часом і з різних точок чутливості.Він використовує матеріал, чутливий до тиску, і транзистори, схожі на синапси – електронні компоненти, чия реакція може змінюватися залежно від отриманих раніше сигналів.Це надає системі просту форму пам'яті. Після введення, схожого на травму, її реакція на попередження стає більш чутливою, тому слабший тиск може викликати сильнішу реакцію пізніше."Пристрій не відчуває болю і не викликає болю у користувача", – сказав старший автор Хуапінг У, механічний інженер з Університету технологій Чжецзян."Натомість він відтворює вибрані функції обробки інформації, пов'язані з ноцицепцією, включаючи пороги стимулів, тимчасову та просторову суммацію, пам'ять і сенсибілізацію."Біологічний біль є набагато складнішим, оскільки включає нерви, спинний мозок, мозок, емоції та свідомий досвід. Пристрій виробляє функціональне попередження, а не біль.Дослідники спочатку розмістили масив з чотирьох сенсорів на роботизованій руці. Система вважала 10 кілопаскалів тиску, що застосовувався протягом 0,21 секунди, безпечним. Однак, коли той же тиск тривав 0,49 секунди, сигнал накопичувався, перетворювався на попередження і змушував руку відступити.Після цього події, схожої на травму, той же тиск викликав відступ за 0,06 секунди. Це імітувало підвищену чутливість тіла після травми, але не означало, що робот пам'ятав свідомо або відчував біль. Його швидша реакція була результатом інженерної зміни порогу попередження.Команда потім встановила сенсори всередині кріплень нижньої частини ноги трьох учасників і записала тиск, поки вони сиділи, ходили, піднімалися по сходах, стрибали і бігали.Чотири точки чутливості були розміщені в місцях, схильних до тиску, вибраних за допомогою анатомії та звітів учасників про щоденний дискомфорт.Під час бігу пристрій виявив надмірне підняття стегна, щоб допомогти протезу ноги очистити землю. Це призвело до нерівномірного навантаження і збільшення тиску на передній частині залишкової кінцівки. Зворотний зв'язок системи допоміг учасникам відрегулювати свою ходу і зменшити надмірний рух стегна.Щоб порівняти його попередження з оцінками людей, дослідники використовували числові оцінки дискомфорту учасників і оцінки спостерігачів за виразами обличчя. Об'єднання сигналів у просторі та часі правильно ідентифікувало 86,4 відсотка короткочасних дискомфортних подій і 90,9 відсотка тривалих.Ці цифри описують угоду в цих тестах, а не задоволення користувачів. У статті не повідомляється, скільки часу учасники носили систему загалом, або включено опитування задоволеності, тому поки що не можна показати, чи знайдуть користувачі її комфортною або практичною в повсякденному житті.Інші протези відновлювали зворотний зв'язок по-іншому.Біонічна рука, підключена до кісток, м'язів і нервів користувача, забезпечила обмежений дотик, тоді як сенсорна протеза ноги перетворювала тиск під штучною ногою на сигнали, що надсилаються до нервових закінчень.Цей пристрій натомість контролює приховану взаємодію між залишковою кінцівкою і кріпленням, де тривале або нерівномірне навантаження може пошкодити тканини.Попередження можуть спонукати користувачів змінити положення, відрегулювати свою ходу, відпочити або перевірити кріплення. Записані патерни також можуть допомогти клініцистам персоналізувати налаштування кріплення та тренування ходи.Результати залишаються попередніми, і дротовий прототип повинен бути мініатюризований у компактну, низькопотужну бездротову систему."Необхідно також забезпечити медичний захист, надійне кріплення та стабільність під час повторного навантаження, поту, зміни температури та деформації кріплення", – сказав У.Потрібні більші та триваліші дослідження з різними ампутаціями та дизайнами кріплень, щоб визначити, чи покращує система комфорт, захист тканин і реабілітацію.Якщо вона виявиться надійною, ця штучна шкіра може попереджати користувачів протезів про небезпечний тиск до того, як дискомфорт перетвориться на травму.Дослідження було опубліковано в Cyborg and Bionic Systems.Цікавий фактВикористання біонічних протезів з чутливими сенсорами може значно покращити якість життя людей з ампутаціями, надаючи їм можливість відчувати тиск і уникати травм.

Клітини раку виявляються складнішими, ніж ми думали, тому вчені шукають нові способи, щоб змінити шанси на виживання на нашу користь.Останні медичні дослідження виявили важливу проблему: ракові клітини демонструють пластичність. Деякі з них можуть спонтанно повертатися з диференційованого стану до 'недозрілих' і стовбурноподібних, змінюючи свою ідентичність, що призводить до більш різноманітних, агресивних і проліферативних пухлин.Це ускладнює традиційні методи лікування, такі як хіміотерапія та радіація, які намагаються зупинити клітинний поділ і вбити ракові клітини. На жаль, ці терапії можуть створювати еволюційний тиск, який сприяє виникненню більш стійких і агресивних раків, які можуть ефективніше поширюватися по організму.У новому експерименті медичні дослідники використали канабіноїдний сполук THC, щоб змусити ракові клітини 'заблокуватися' і зробити пухлини менш агресивними.У дослідженні, опублікованому в Communications Biology, вчені вивчали ефекти ультранизької дози канабіноїдів на органоїди – лабораторні 3D моделі пухлин молочної залози, створені з ракових клітин, отриманих від людей, а також у мишей.Цей тест націлений на ендоканабіноїдну систему (ECS), яка може регулювати розвиток, паралельний еволюції раку та ембріональному розвитку. ECS має два основні канабіноїдні рецептори, CB1R і CB2R, які вчені модулювали за допомогою двох типів лігандів – молекул, які або підвищують, або блокують їх активність.Після введення низької дози THC органоїди продемонстрували зменшену інвазивність клітин, здатність до самовідновлення та ініціацію пухлин.Цікаво, що цей результат, здається, переважно опосередковується CB2R, який пов'язаний із запальними реакціями, а не CB1R, який асоціюється з психоактивними ефектами канабісу.Вчені провели біомолекулярну гру 'добрий поліцейський, поганий поліцейський'. Вони обробили CB1R і CB2R окремими інверсними агоністами, які знижують базову активність рецепторів.Незважаючи на зміни, органоїди все ще виявлялися менш раковими. Дивно, але інверсний агоніст CB2R SR2 відтворив ефекти THC, тоді як інверсний агоніст CB1R SR1 – ні.Але ось дивний момент – органоїди, створені з мишей, генетично модифікованих для відсутності CB2R, показали подібні зміни.Усі ці результати можуть свідчити про те, що базова активність CB2R є важливою для диференціації ракових клітин, і маніпуляція нею може вплинути на пластичність ракових клітин.Важливо, що ці пухлинно-інгібуючі ефекти, здається, стабільні in vivo. Вони зберігалися до 100 днів, коли вчені пересадили органоїди, оброблені THC, у живих мишей, схильних до раку, які пізніше розвинули пухлини з повільнішим зростанням і менш агресивними ураженнями, ніж миші, які отримали контрольні органоїди.Крім того, клітини, оброблені THC, також виробляли менше скупчень ракових клітин у легенях через чотири тижні після ін'єкції.Це відкриває численні терапевтичні можливості. Контроль цього процесу може вплинути на те, щоб 'диференційовані клітини займали простір і ресурси, які інакше використовувалися б для розширення пухлин'.Модулювання CB2R також, здається, підвищує активність естрогенових рецепторів, роблячи ракові клітини молочної залози більш чутливими до ендокринної терапії за допомогою загально вживаного препарату тамоксифен.Це дослідження підкреслює цінність вивчення додаткових видів лікування, а також те, що тонке модулювання CB2R має потенціал для перепрограмування поведінки пухлинних клітин, з геномними ефектами, які зберігаються довго після відміни канабіноїдів.Цікавий фактДослідження показали, що канабіноїди можуть не лише зменшувати агресивність ракових клітин, але й покращувати ефективність традиційних методів лікування, таких як хіміотерапія.

Що відбувається в одному океані, не завжди залишається там.Протягом століть зміни в тропічному Тихому океані впливали на температури в Індійському океані, що знаходиться тисячі кілометрів від нього.Це можна уявити як довготривалу кліматичну розмову між двома величезними водними масами.І ця розмова важлива для нас на суші. Температури в Індійському океані можуть впливати на опади та інші кліматичні умови в густонаселених районах Африки, Азії та Австралії.Стабільні взаємини між тропічними океанами також допомагають вченим прогнозувати кліматичні умови на кілька сезонів вперед.Але одна важлива частина цього зв'язку почала поводитися зовсім інакше.Нове дослідження, опубліковане в Nature Communications, виявило, що давнє з'єднання між атмосферною циркуляцією Тихого океану та температурами в тропічному Індійському океані різко зруйнувалося в останні десятиліття.Дослідники, аналізуючи кліматичну історію, виявили, що сучасні зміни виглядають винятковими.Важливим фактором є циркуляція Вокера в Тихому океані, величезна система рухомого повітря над тропічним Тихим океаном.Основна ідея проста. Різниця в температурах океану допомагає переміщати повітря через Тихий океан. Тепле повітря піднімається над теплішими водами, подорожує через атмосферу, опускається в інших місцях і допомагає формувати вітри поблизу поверхні.Під час таких подій, як Ель-Ніньо, ця циркуляція може послаблюватися. Через атмосферний міст ці зміни також можуть впливати на температури в Індійському океані.Історично, коли система Тихого океану змінювалася, температурний режим Індійського океану також зазнавав змін.Але з 1950-х років тропічний Індійський океан нагрівся приблизно на 0,1 градуса Цельсія за десятиліття, що викликано змінами, пов'язаними з підвищенням концентрації парникових газів. Тим часом циркуляція Вокера в Тихому океані посилилася з 1980-х років.Результат вражаючий: знак взаємозв'язку між двома океанами змінився в останні десятиліття.Простими словами, одна важлива частина кліматичної системи Індійського океану більше не слідує за Тихим океаном так надійно, як раніше."Ключовим висновком є те, що глобальне потепління та людські викиди тепер переважають природний вплив Тихого океану на Індійський океан," - сказала кліматолог Каролін Умменхофер з Інституту океанографії Вудс-Хол.Але сучасні вимірювання океану охоплюють лише близько століття. Як дослідники можуть визначити, чи це дійсно незвично, а не щось, що кліматична система робила природно раніше?Головний автор Шон Ванг, зараз в Університеті Колорадо в Боулдері, та його колеги поєднали сучасні спостереження та кліматичні моделі з природними кліматичними архівами: 35 записів коралів, три записи дерев'яних кілець та один запис сталактиту.Ці природні архіви зберігають підказки про минулі екологічні умови, що дозволяє команді відтворити кліматичні патерни Індійсько-Тихоокеанського регіону з 1631 по 1990 рік.Протягом більшості з цих чотирьох століть системи Тихого та Індійського океанів в основному рухалися разом.Але потім сталася вражаюча виняток.Приблизно між 1810 і 1850 роками їхній зв'язок значно послабився. Цей період збігся з кількома величезними тропічними вулканічними виверженнями, включаючи виверження вулкана Тамбора в 1815 році.Великі виверження можуть викидати сірчані гази високо в атмосферу, де вони формують аерозолі, які зменшують вхідне сонячне світло та тимчасово охолоджують поверхню Землі.Оскільки це охолодження не є рівномірним, воно може змінювати температури океану та вітри. Моделювання показує, що ці вулканічні порушення тимчасово порушили звичайний зв'язок між Тихим і Індійським океанами.Отже, цей кліматичний зв'язок вже руйнувався раніше. Але є важлива різниця.Дев'ятнадцяте століття було пов'язане з потужними вулканічними виверженнями. Сучасні зміни відбуваються на фоні тривалого потепління, викликаного людиною.Дослідники порівняли сучасний зв'язок 1945–2025 років з еквівалентними 80-річними періодами в моделях та реконструкціях, що охоплюють останнє тисячоліття. Сучасна кореляція вийшла за межі 95 відсотків, представлених обома – навіть у порівнянні з періодами інтенсивної вулканічної активності.Це не означає, що кожен зв'язок між Тихим і Індійським океанами зруйнувався. Інший зв'язок, що стосується циркуляції Вокера в Індійському океані, не зазнав такого значного сучасного зсуву.Але зміна, яку виявили дослідники, може мати значення далеко за межами океанів.Стабільні взаємодії між тропічними океанами є одним із джерел кліматичної передбачуваності. Якщо ці зв'язки змінюються, вченим, можливо, доведеться враховувати це при прогнозуванні майбутніх кліматичних умов. Автори стверджують, що результати мають наслідки для управління кліматичними ризиками та управління водними ресурсами в регіонах.Цікавий фактЗміни в океанах можуть впливати на погоду не лише в сусідніх країнах, але й на відстані тисячі кілометрів, що підкреслює важливість моніторингу кліматичних змін.

Це трохи запаморочливо, якщо подумати: ми мчимо через космос на камені, який обертається навколо своєї осі та обертається навколо Сонця. А приблизно на 2900 кілометрів (близько 1800 миль) під вашими ногами тверда, але в'язка мантія Землі переходить у рідке зовнішнє ядро.Ці шари повільно рухаються, підштовхуючи та деформуючи земну кору, тонкий шар, на якому ми живемо. Це динамічне рух є частиною того, чому наша планета є чудовим місцем для різноманітного життя.Але це ж рух також є небезпекою, особливо для нас, людей, і наших бетонних міст. Тому розуміння того, як рухаються внутрішні частини Землі, не лише наукова цікавість; це також допомагає нам бути в безпеці від землетрусів та інших природних катастроф.Однак ці ж землетруси є корисним інструментом для геологів, які використовують дані про внутрішні коливання Землі, щоб картографувати нашу планету набагато глибше, ніж це можуть зробити буріння.У новому дослідженні, опублікованому в Journal of Geophysical Research: Solid Earth, дослідники з Китайської академії наук використали програму машинного навчання, щоб проаналізувати понад 2 мільйони записів землетрусів, зібраних за три з половиною десятиліття.Вони виявили майже 175 000 слабких сейсмічних сигналів, які вказують на несподівані, маломасштабні структури поблизу межі між мантією та ядром Землі.Дослідники також виявили шість областей, які, ймовірно, містять значні неоднорідності, які ніколи раніше не були задокументовані, що надає чіткі пріоритети для майбутніх досліджень глибокої внутрішньої частини Землі.Результат - це всебічна глобальна карта цих глибоких структур, яка показує, що деякі з дивних особливостей, виявлених внизу мантії, можуть бути набагато більш поширеними, ніж вважалося раніше.Дослідження зосередилося на особливому типі сейсмічних хвиль, званих PKP-прекурсорами. Це слабкі хвилі, які приходять незадовго до набагато сильніших сейсмічних хвиль (PKIKP).Коли відбувається землетрус, обидві хвилі проходять через Землю. Якщо деякі з цих хвиль зустрічають невеликі варіації в матеріалі поблизу межі ядра-мантії, вони можуть розсіятися і пройти трохи іншим шляхом.Розсіяні PKP-хвилі, які проходять через зовнішнє рідке ядро, але не через тверде внутрішнє ядро, можуть потім прийти раніше основного сигналу PKIKP.Аналізуючи часи хвиль, ці PKP-прекурсори можуть "показати" незвичайні структури глибоко всередині планети.Однак ці хвилі слабкі, і їх виявлення в мільйонах записів землетрусів є величезним завданням.Традиційно дослідники повинні були вручну перевіряти сейсмічні записи, шукаючи ці PKP-підказки, що є повільною і трудомісткою роботою. І дослідники можуть не завжди погоджуватися, чи є сигнал справжнім прекурсором.Тому дослідники навчали систему глибокого навчання для початкового відбору, що дозволило їм проаналізувати мільйони сейсмічних форм хвиль з майже 5000 землетрусів між 1990 і 2024 роками.Алгоритм спочатку сортував записи за якістю, а потім визначав, чи містять вони PKP-прекурсори.Важливо, що дослідники вручну перевіряли та виправляли помилки моделі ШІ, а потім знову вводили виправлені приклади в алгоритм під час процесу навчання.В результаті система виявила 174 929 високоякісних сигналів PKP-прекурсорів - більше ніж у десять разів більше, ніж усі попередні дослідження разом узяті.Це величезне збільшення спостережень важливе, оскільки ранні карти дна мантії, як правило, показували відносно ізольовані, випадкові структури. З розширеним набором даних дослідники змогли побачити, що деякі з цих ділянок насправді з'єднуються в набагато більші, безперервні пояси.Ці структури можуть мати деякі дивовижно давні походження.Дослідники припускають, що деякі з структур можуть бути пов'язані з матеріалом, який був затягнутий глибоко в Землю внаслідок субдукції.Згідно з дослідженням 2023 року, в глибокій мантії є різноманітні матеріали, такі як континентальна кора, осадові породи, океанічна кора та первісні матеріали мантії.Можливо, навіть залишки об'єкта, який, як вважається, створив Місяць, коли він зіткнувся з Землею.Під величезним тиском і температурами на межі ядра-мантії цей матеріал може хімічно диференціюватися, зазнавати мінеральних перетворень або частково плавитися, створюючи кишені або структури з дуже різними фізичними властивостями від навколишньої мантії.Обережно інтерпретуючи свої висновки, дослідники роблять висновок, що маломасштабні структури, які вони виявили, можуть бути "термохімічними купами", сформованими внаслідок поєднання залишків субдукованих плит, локалізованого часткового плавлення, мінеральних переходів та взаємодій з відомими "гігантськими бульбашками".Цікавий фактДослідження показало, що нові структури можуть впливати на те, як мантія рухається і як гаряча магма підходить під вулкан або вздовж глибоководного хребта, що може визначити, чи відбудеться виверження.

У польській глибинці 17 століття молода жінка з вищого суспільства була похована в віддаленому кладовищі, далеко від села, через обставини її смерті.Щоб запобігти її поверненню з мертвих, на її великому пальці ноги закріпили замок.Але це не спрацювало. Вона незабаром піднялася з могили і принесла ще більше нещасть тим, хто її оточував.Тож селяни вжили більш радикальних заходів: вони повернулися до її могили і поклали серп на її шию, лезом вниз, готові перерізати їй горло, якщо вона спробує піднятися знову.Це шокуюче видовище археологи виявили в П'єні, Польща, в 2022 році, спочатку знайшовши кладовище, а потім це конкретне поховання."Ці спостережувані практики можна описати як антидемонічні, що захищають живих від небезпечних померлих", - пишуть дослідники в статті, що описує знахідку, опублікованій в Journal of Archaeological Science: Reports."[Цю жінку] ймовірно звинувачували в невизначених нещастях (наприклад, хворобах, голоді), які часто переслідували Польсько-Литовську державу 17 століття".Хоча це виглядає захоплююче, це далеко не перше свідчення подібних вірувань. Серпи і замки були виявлені в десятках могил по всій Польщі, що відображає поширений страх повернення мертвих.Але рідко можна знайти обидва ці 'антидемонічні' захисні заходи, використані на одній особі. Археологи проаналізували цю унікальну могилу, розкриваючи жахливу історію післясередньовіччя.Перші підказки про те, що щось не так, прийшли з місця розташування самого кладовища. Воно не з'являється в жодних відомих записах того часу і, здається, знаходиться далеко від будь-якої церкви чи каплиці. У віруваннях того часу це робить його неконсекрированою землею – призначеною для осіб, відкинутих суспільством."Цей спосіб поховання застосовувався до самогубців, єретиків, чужинців без муніципального громадянства, бродяг, трагічно померлих осіб, потопельників, жінок, які померли під час пологів, а також сиріт і немовлят, які не були охрещені", - пишуть дослідники.У румунському фольклорі ці люди були найбільш схильні до повернення як стрігої – повернені, або те, що ми сьогодні могли б назвати вампірами. Таким чином, кілька десятків поховань у цьому невідомому кладовищі були "нормативними", містили свідчення практик, які, можливо, були призначені для стримування нежиті.Але серед цих кількох десятків, селяни, здається, були особливо налякані мешканкою 'могили 75'.Аналіз кісток показав, що особа була жінкою, віком від 17 до 19 років на момент смерті, але причина її смерті залишається невідомою.Генетичний аналіз показав, що вона могла мати деякі скандинавські корені з боку матері, але, можливо, народилася і виросла в Польщі.Вона, здається, насолоджувалася життям у вищому соціальному класі, судячи з залишків капелюха, виготовленого з шовку та золотих і срібних ниток навколо її голови.Незважаючи на свій статус, щось у її смерті, здається, розпалювало страхи, що вона повернеться, щоб переслідувати свою родину та село."Хоча аспекти її предків могли сприяти сприйняттю соціальної різниці або потенційного ризику, численні інші фактори, включаючи вік на момент смерті, можливі насильницькі або незвичайні обставини, що оточували її смерть, хвороби, соціальна поведінка або інші ситуаційні фактори, які не видно археологічно, також можуть пояснити її ставлення", - пишуть дослідники.Щоб заспокоїти ці страхи, цю молоду жінку спочатку поховали з трикутним замком, закріпленим навколо великого пальця її лівої ноги – відомою антидемонічною звичкою того часу.Але, з якоїсь причини, селяни не були задоволені, що цього було достатньо. Свідчення показують, що могила була порушена після початкового поховання, і, здається, в цей момент вони вжили серйозніших заходів, поклавши серп на її горло, щоб запобігти її підйому з могили знову.Хоча багато таких історій пов'язані з людьми, які повідомляють про те, що бачать своїх близьких, які бродять після смерті, більш імовірно, що на місто пізніше впало якесь випадкове нещастя, що підтвердило в їхніх умах, що мертві завдають шкоди."Початкове поховання, забезпечене замком, її можливе іноземне походження (як мігрант другого або пізнішого покоління) і ймовірність того, що її смерть сприймалася як 'погана', могли разом бути достатніми для місцевого населення, щоб звинуватити цю померлу жінку в нещастях", - пишуть дослідники.Цілком можливо, що ці запобіжні заходи спрацювали – адже вона залишалася на місці більше 400 років.І якщо фільми навчили нас чогось, можливо, нам слід залишити серп там, на всякий випадок.Дослідження було опубліковане в Journal of Archaeological Science: Reports.

Щороку в США відбувається понад мільйон зіткнень автомобілів з оленями. Більшість з цих інцидентів не призводять до травм людей, але близько 60 000 випадків щорічно закінчуються травмами, а аварії спричиняють сотні смертей.Однак іноді справжня небезпека проявляється лише після зіткнення, як свідчить незвичайний випадок з Німеччини.Пацієнт, про якого йдеться, — 39-річний чоловік, який отримав порізи обличчя після зіткнення з козулями. Під час аварії оленя спочатку вдарило інше авто, а потім воно пробилося через лобове скло автомобіля пацієнта, завдавши йому травм.Медична команда зазначила, що "кров тварини, рідини з органів і бруд забруднили його рани".Приблизно через тиждень у чоловіка з'явилися симптоми, схожі на лихоманку, а також набряк під щелепою. Пізніше ультразвукове дослідження виявило запалені лімфатичні вузли на шиї, і незважаючи на лікування антибіотиками, набряк прогресував.Через місяць після аварії додаткові обстеження виявили кілька абсцесів на обличчі, які вимагали хірургічного дренажу.Тестування рідини з абсцесів показало ознаки інфекції бактерією Francisella tularensis, яка викликає захворювання, відоме як туляремія, або "кроляча лихоманка". Це захворювання за останнє десятиліття стало більш поширеним у США.Виявилося, що олені, ймовірно, були інфіковані, і контакт з оленем та його кров'ю під час зіткнення призвів до зараження пацієнта.На щастя, після виявлення F. tularensis як ймовірного джерела його незрозумілого захворювання, призначення іншого антибіотика, ципрофлоксацину, призвело до швидкого покращення його стану.Через три місяці після аварії абсцеси зменшилися, і пацієнт став майже здоровим, хоча все ще відчував незначну напругу в обличчі.Цікавий фактТуляремія, хоча і є рідкісною інфекцією, може бути небезпечною для життя. Вона контролюється урядом США як агент, що становить загрозу для здоров'я людини.

Вчені з'ясували, як таємно збагачувати білий хліб шпинатом, і це може мати негайний і вимірювальний вплив на реакцію організму на інсулін.У недавньому кросоверному дослідженні, профінансованому Університетом Монаша в Австралії та опублікованому в Future Foods, дослідники протестували новий рецепт хліба на 15 здорових дорослих.Після ночі голодування учасники випадковим чином отримували або білий хліб на сніданок, або хліб, таємно збагачений шпинатом. Наступного тижня вони їли інший вид хліба.Обидва варіанти мали схожий запах і смак, і учасники не знали, який хліб вони їдять у жоден з днів, хоча один варіант був, зізнаємося, зеленуватим.У порівнянні з білим хлібом, хліб, збагачений шпинатом, містив на 28% більше клітковини, на 58% більше фолієвої кислоти, на 78% більше кальцію, на 90% більше заліза та вдвічі більше калію.Після сніданку всі учасники показали відносно схожі патерни рівня глюкози в крові, незалежно від того, який хліб вони їли.Але інсулін тих, хто ненавмисно їв шпинат, проявив цікаву реакцію.Коли учасники їли хліб зі шпинатом, інсулін досяг піку приблизно через 30 хвилин пізніше, ніж коли вони їли білий хліб.Більше того, після вживання хліба зі шпинатом учасники не відчували такого ж підвищення голоду через три години, як це сталося з тими, хто їв білий хліб."Разом із впливом на затримку піку інсуліну," - зазначають автори дослідження, "шпинат може модулювати сигнали апетиту в кишечнику, впливаючи на подальше споживання їжі, тим самим впливаючи на енергетичний баланс і метаболізм вуглеводів."Дослідження базується на попередніх дослідженнях деяких з тих же дослідників з Монаша, які шукають смачні способи збільшити щоденне споживання овочів.У 2024 році вони визначили ідеальну кількість шпинату для додавання до рецепту хліба. Якщо формула містила 20% шпинату, вони виявили, що його харчова цінність підвищується без погіршення смаку, текстури чи аромату.Тепер ці буханці були протестовані в першому невеликому дослідженні такого роду.Врешті-решт, дослідники виявили, що хліб зі шпинатом може помірно впливати на метаболізм вуглеводів, змінюючи реакції інсуліну та апетиту.Автори не досліджували механізм, яким чином інсулін впливає на апетит, але мають деякі ідеї.Під час очищення глюкози інсулін частково пригнічує гормони голоду, а пізніше вивільняється GLP-1.Цей відомий кишковий гормон, який імітують такі препарати, як Озепік, сприяє відчуттю ситості та зменшує бажання їсти.Це ті шляхи, які шпинат може активувати, хоча це потрібно перевірити в майбутніх дослідженнях з більшими групами.Проте цей зелений овоч має "великий потенціал" як таємний харчовий агент, стверджують автори дослідження."Включення шпинату в хліб суттєво покращило його харчовий профіль, не знижуючи сенсорної прийнятності, підтримуючи метаболічне здоров'я та відповідаючи цілям сталого харчування," - підсумовують вони.Інші дослідники працюють з різними овочами, такими як зелені горошини, щоб досягти подібних цілей.Наприклад, у рандомізованому дослідженні у 2022 році виявили, що учасники, які їли хліб з горошком, не показали змін у рівні глюкози. Однак вони повідомили про більшу ситість і менший голод у порівнянні з тими, хто їв білий хліб.Як споживається горошок, однак, може мати значення.У червні 2026 року подвійне сліпе, рандомізоване контрольоване дослідження показало, що коли учасники споживали протеїновий напій з горошком перед вуглеводною їжею, це значно знижувало їх рівень цукру в крові після їжі.Протеїн з горошку також асоціювався з підвищенням ситості та зменшенням голоду до трьох годин пізніше.Скибка хліба зі шпинатом або горошком звучить як простий спосіб отримати щоденну порцію овочів, але неясно, чи харчовий підйом, який надають ці продукти, достатній, щоб справді вплинути на здоров'я людини.Це не заміна для вживання цільних овочів, але якщо численні основні продукти можна збагачувати подібними способами, це може забезпечити важливі поживні речовини для населення, яке стикається з зростаючими рівнями недоїдання та метаболічними або серцево-судинними захворюваннями.Деякі дослідники в Сінгапурі, наприклад, нещодавно стверджували, що якщо альтернативні основні продукти зробити смачними, вони можуть таємно надати споживачам переваги для здоров'я, зменшуючи такі проблеми, як цукровий діабет типу 2.Подібні техніки, що використовують збагачений залізом у злаках, хлібі та борошні, вже допомогли зменшити харчові дефіцити в деяких країнах. Насправді, клінічні дослідження показують, що збагачені продукти є одним з найефективніших способів забезпечити здоровий рівень заліза.Чи може майбутня ініціатива досягти чогось подібного зі шпинатом або горошком?"Щоб підтримати здорове старіння та покращити дієтичне регулювання," - стверджують дослідники з Монаша та їх колеги, "збільшення споживання рослинних продуктів, багатих на клітковину та поліфеноли, залишається практичною та сталою стратегією."Зелені яйця та шинка, тепер з хлібом.Дослідження опубліковане в Future Foods.

Цього тижня в науці: дослідження, що повертає пошкодження від Альцгеймера, найбезпечніше місце на Землі та багато іншого!Першим на порядку денному: океанографи, які досліджували звуковий сигнал, сподівалися знайти затонуле судно. Натомість вони натрапили на жахливу сцену, що нагадує 'задні кімнати' океану.Також цього тижня:Симптоми Альцгеймера у мишей були зворотніми після всього лише двох ін'єкцій.Країна з найкращими шансами на виживання в глобальній катастрофі.Коли ви їсте свої страви, має значення.Чи з'їли б ви печиво, виготовлене з пластикових відходів?Порівняння кето, рослинної та середземноморської дієт.Читати далі, і не забудьте також переглянути наше відео про TWIS!Цікавий фактВчені виявили, що в океанських глибинах існують незвичайні структури, які нагадують 'задні кімнати', що викликає зацікавленість у дослідженнях морського життя.

Світ змінився назавжди 6 серпня 1945 року. Того дня людство вперше свідомо використало найпотужнішу зброю, коли США скинули атомну бомбу на місто Хіросіма в Японії.За лічені секунди вогняна куля досягла температури понад 7000 °C, випаровуючи плоть і метал.Коли матеріали охололи, в попелі утворився сплав, якого людство ніколи раніше не бачило. Вчені на чолі з геологом Лукою Бінді з Університету Флоренції в Італії виявили маленьке зерно металевого сплаву, створене в екстремальних умовах атомного вибуху."Ядерна вогняна куля піддає багато різних матеріалів екстремальному нагріванню, насильницькому змішуванню та надзвичайно швидкому охолодженню, все це відбувається за лічені секунди", - сказав Бінді.Вибух потужністю 15 кілотон залишив багато шрамів. Деякі з них добре відомі, як тіні жертв, вибиті на камені та бетоні; інші - більш тонкі.Серед останніх - мікроскопічні частинки радіоактивних відходів, відомі як хіросімаїти, які утворилися, коли випаровані та розплавлені матеріали змішалися та швидко охололи під час вибуху.Ці частинки містять фізичний запис вогняної кулі. Різні матеріали були змішані в умовах, які зазвичай не відбуваються, навіть під штучними умовами виробництва."Метали, скло, ґрунт і будівельні матеріали випаровуються і змішуються при дуже високій температурі, створюючи хімічні комбінації, які рідко виникають за нормальних умов", - пояснив Бінді.Бінді та його колеги шукали незвичайні металеві фази, збережені в радіоактивних відходах, коли вони досліджували 34 зразки хіросімаїту, використовуючи різноманітні високоточні методи для вивчення мікроскопічного складу та структури кожної маленької кулі.Один з цих зразків виявився особливо цікавим. У його скляній матриці були численні мікроскопічні фрагменти залізо-хромового сплаву.Однак один з них виділявся. "Перший натяк прийшов з хімічного аналізу: одне зерно містило набагато більше кремнію, ніж навколишні частинки металу, багаті залізом і хромом", - сказав Бінді.Це зерно має лише близько 10 мікрометрів в діаметрі і, як показав електронно-променевий аналіз, містить переважно залізо, а також хром, кремній, нікель, молібден, марганець і алюміній. Але не лише суміш елементів робила його таким незвичайним.Дослідники вибрали чотири зерна для більш детального вивчення – їх маленький аномальний зразок і три інші приблизно такого ж розміру.Використовуючи тонкі голки, вони обережно витягли зерна вручну з полірувального зразка, а потім використали техніку, звану дифракцією рентгенівських променів одного кристала, щоб визначити, як атоми були розташовані всередині кожного з них.Три зразки для порівняння мали просту об'ємно-центричну кубічну структуру, очікувану для звичайної сталі. Але аномальний зразок не мав такої структури.Це було вирішальне спостереження. "Новизна полягає в цій специфічній комбінації хімії та кристалічної структури, яка не відповідає відомим промисловим сплавам або раніше зареєстрованим продуктам вибуху", - пояснив Бінді.Дослідники вважають, що він утворився в умовах ядерного вибуху – конденсуючись з металевої пари, а потім охолоджуючись надзвичайно швидко. За більш нормальних обставин конденсований шматок утворив би простішу структуру, оскільки охолоджувався б повільніше.Цей сплав може містити мікроскопічну бібліотеку матеріалів, які ми ще не знаємо, створених в умовах, настільки екстремальних і швидкоплинних, що їх важко відтворити навмисно.Цікавий фактВибух атомної бомби в Хіросімі став першим випадком, коли людство використало ядерну зброю, що призвело до величезних людських втрат і зміни в історії.