Щороку в Австралії маси зникаючих молей-богонгів (Agrotis infusa) виходять зі своїх підземних коконів, щоб подорожувати до 1 000 кілометрів на південь.Кожен окремий моль здійснює цю подорож лише один раз у своєму короткому житті. І все ж, вони знають, куди йти.У статті, опублікованій у Nature, команда на чолі з нейроетологом Ерік Воррентом з Університету Лунда в Швеції показала, як магнітне поле Землі направляє молей у їхній подорожі, навіть коли зоряне світло відсутнє.Навесні молоді молі залишають свої місця розмноження, які розташовані по всьому південно-східному внутрішньому регіону Австралії. Щоночі молі просуваються далі до своєї мети.В кінці своєї довгої подорожі вони збираються в кількох печерах в Австралійських Альпах, де ховаються в тіні до осіннього похолодання, яке закликає їх додому знову, щоб розмножитися.Минулого року Воррент і його колеги продемонстрували, що молі можуть орієнтуватися, використовуючи лише зоряне світло. Хоча магнітне поле Землі може бути залучене, їхнє відчуття напрямку було достатнім без нього.Але насправді відсутність зоряного світла є набагато частішим явищем, ніж повна відсутність магнітного поля Землі, хоча поле іноді може змінюватися, перевернутися або коливатися.Зірки, з іншого боку, регулярно закриваються хмарами. Але це, здається, не заважає молям."Ці молі орієнтуються на свою віддалену мету, використовуючи зірки як компас, але правильно орієнтуються навіть коли зірки закриті хмарами, що свідчить про те, що їхнє магнітне відчуття, ймовірно, використовує магнітне поле Землі як компас," пише Воррент і команда."Наші результати вказують на те, що молі-богонги використовують геомагнітне поле як компас для довгострокової навігації вночі і мають світлозалежне магнітне відчуття на основі радикальних пар."Дослідники встановили світлові пастки на горі Селвін, приблизно за 70 кілометрів на північ від літнього притулку молей, щоб зловити деяких з цих молей під час двох міграцій весни та осені.Навіть ці молі, що мають мету, не могли встояти перед привабливістю лампи.Коли молі потрапляли в пастку, їх "переводили в спеціально побудовану лабораторію без ферромагнітних матеріалів, де їх прив'язували і запускали в симуляторі польоту," пояснюють дослідники.Арена була спроектована так, щоб надати кожному молю індивідуальний, занурювальний та, на диво, досить складний досвід симуляції.Після потрапляння на арену, моля оточували знайомі силуети ландшафту: чорний картонний фон з деревами, травою та пагорбами.На підлозі арени проектувався тьмяний, рухомий малюнок, щоб імітувати землю, що проходить нижче, у синхронізації з обраним напрямком моля.А в "небі" над ними інший проектор створював враження природної, безмісячної австралійської зоряної ночі або випадкового малюнка зірок, призначеного для заплутування моля.Ця вся діорама була поміщена в 3D котушку Гельмгольца, пристрій, що виробляє контрольоване магнітне поле в межах свого впливу.Для деяких тестів вчені налаштували котушку на слідування звичайному магнітному полю Землі, але в інших випадках змінювали кут поля або зовсім скасовували його.Молі, що літали під заплутаними зірками, не мали жодних проблем з орієнтацією, коли магнітне поле було присутнє, але коли його скасовували, вони повністю дезорієнтувалися.Напрямок магнітного поля мав великий вплив на молей."Якщо геомагнітне поле перевертається на 180°, або якщо нахил інвертується, молі летять в протилежному напрямку," повідомляє команда."Якщо полярність інвертована, молі не можуть повернути."Отже, хоча молі можуть орієнтуватися за зірками на ясну ніч, магнітне поле, здається, є важливим компонентом їхнього внутрішнього компасу.Крім того, молі дезорієнтувалися, коли додавали слабкий радіочастотний шум, і коли фіолетово-синє світло фільтрувалося. Обидва ці фактори відомі тим, що порушують навігацію у інших тварин, які використовують магнітні поля для орієнтації, таких як європейські робінзони та монархові метелики.Оскільки ці змінні здаються такими важливими, вчені вважають, що сенсор магнітного поля молей може бути активований хімічною реакцією (те, що вчені називають "механізмом радикальних пар"), викликаною світлом. Але спочатку їм потрібно це знайти."Геомагнітні та зоряні компасні сигнали можуть дозволити молям-богонгам (і, ймовірно, іншим молям) продовжувати навігацію у своєму успадкованому міграційному напрямку, навіть коли значущість одного з цих сигналів зменшується або зникає (наприклад, через затягнуті нічні небеса або магнітну бурю)," підсумовує команда."Як ці численні сенсорні сигнали інтегруються поведінково та нейронно, щоб забезпечити надійну довгострокову навігацію, залишається перспективною темою для подальшого дослідження."Дослідження було опубліковано в Nature.Цікавий фактМолі-богонги можуть подорожувати до 1 000 км, щоб знайти свої місця для розмноження, і це є однією з найбільших міграцій серед метеликів у світі.
Кожна родина має свої секрети, і людська родина не є винятком. Аналіз нововиявлених викопних решток розкрив два сюрпризи про нашого предка, Homo erectus.Це як виявити, що дідусь мав таємний будинок для відпочинку на тропічному острові і жив там на 20 років довше, ніж всі думали.Homo erectus був одним з найуспішніших гомінінів, які коли-небудь існували. Цей вид існував майже 2 мільйони років, можливо, був першим, хто навчився використовувати вогонь, і вважається, що він першим покинув Африку.H. erectus процвітав у посушливих степах і саванах – відкритих середовищах з рідкісним деревним покриттям. На початку плейстоцену зменшення глобальних опадів допомогло цим середовищам розширитися в нові райони, і разом з ними пішли багато тварин, які жили в цих умовах.Це стосувалося і H. erectus, який поширився по Євразії та Південно-Східній Азії, слідуючи за своїм улюбленим середовищем. Він процвітав у цих районах протягом сотень тисяч років, давши початок кільком нащадкам.Але коли середовища знову змінилися, H. erectus зіткнувся з труднощами в адаптації до життя в джунглях і тропічних лісах, що проклало шлях для тих нащадків, включаючи Homo sapiens, щоб зайняти їх місце.Але два нові дослідження, опубліковані в журналі Nature, можуть змінити цю наративу.Відкриття походять з великої кількості викопних решток, знайдених у двох печерах, відомих як Баксін і Наксін, на півдні Китаю. Серед давніх залишків слонів, мавп, панд, тапірів і носорогів було знайдено дев'ять зубів гомініна.В одному з досліджень міжнародна команда вчених ретельно вивчила зуби і виявила, що вісім з них "показують комбінацію ознак, які зазвичай зустрічаються у зразках H. erectus".Далі команда проаналізувала білки в п'яти з зубів і виявила, що чотири з них мали білковий шаблон, пов'язаний з Homo erectus.Однак один зуб не зовсім підходив, його фізичні характеристики та білковий профіль не відповідали Homo erectus. Він також не здавався ні неандертальцем, ні сучасною людиною.Є ймовірність, що він належить денісовцю – він також не відповідає цій білковій послідовності, але для цього виду є лише один референсний геном, тому команда вважає, що у нас просто недостатньо даних.Незалежно від того, що це, дивний зуб свідчить про те, що H. erectus не був єдиним гомініним у цій місцевості в той час.Що стосується часу, одне з найсюрпризніших відкриттів полягало в тому, що ці зуби набагато молодші, ніж очікувалося. Радіометричне датування викопних решток і осадів, в яких вони були поховані, показало, що їм від 184 000 до 324 000 років.Викопний запис H. erectus у Китаї досить багатий і детальний протягом більше мільйона років, але майже повністю зникає близько 400 000 років тому. Нові зразки вказують на те, що гомініни вижили в цій місцевості набагато довше, ніж вважалося раніше.Друге дослідження розглянуло, як Homo erectus міг вижити ще тисячоліття. До того часу середовище змінилося з його улюбленого степового дому на густі тропічні ліси – середовище, яке вважалося домом лише для Homo sapiens.Команда проаналізувала ізотопи та слідові елементи деяких зубів, щоб дізнатися, звідки їхні власники походили і які види їжі вони їли в житті.Виявилося, що вуглець у їхніх зубах походив переважно з рослинності тропічних лісів з густим, закритим покриттям. Це узгоджується з іншими викопними доказами, які показують, що це було домінуюче середовище в той час."Це демонструє, що H. erectus був, принаймні, здатний виживати серед тропічних тварин, навіть якщо такі середовища не представляли його оптимальної екологічної ніші," пишуть дослідники.Аналіз стронцієвих ізотопів у зубах показав, що це менш ніж ідеальне середовище не зіпсувало їхні плани подорожей.Вони, здається, мігрували час від часу, можливо, подорожуючи на відстань до нинішнього північного В'єтнаму – приблизно 250 кілометрів від печер, де були знайдені їхні залишки.Отже, завжди є більше, що можна дізнатися про нашу власну історію родини – і ми не повинні недооцінювати наших предків."Замість того, щоб бути обмеженими відкритими саванами або лісовими середовищами, як традиційно вважалося, ці популяції вижили в тропічних лісах з закритим покриттям, одночасно займаючись потенційною далекою мобільністю через різноманітні екологічні та геологічні ландшафти," пишуть дослідники.Обидва дослідження були опубліковані в журналі Nature.Цікавий фактВважається, що Homo erectus був першим гомініним, який використовував вогонь, що стало важливим кроком у розвитку людства.
Кожної ночі, коли ви засинаєте, ваш мозок починає свій нічний цикл очищення.Під час сну вода спинномозкової рідини (CSF) протікає через ваш мозок, очищаючи його від відходів і шкідливих речовин.Ці потоки рідини є важливими для здоров'я мозку, адже дослідження показують, що порушення їхнього потоку пов'язані з такими захворюваннями, як хвороба Альцгеймера та хвороба Паркінсона.Нещодавно вчені виявили спосіб підвищити потік CSF під час сну, використовуючи спеціально підібрані звукові імпульси.У дослідженні, опублікованому в Science Translational Medicine, вчені вивчали 14 здорових дорослих, які заснули під час МРТ-сканування.Вони виявили, що граючи короткі імпульси рожевого шуму, можна посилити нейронну активність, що супроводжує потік CSF.Це відкриття важливе, оскільки раніше не було зрозуміло, чи є причинно-наслідковий зв'язок між нейронними хвилями та потоком CSF.Тепер, коли ми можемо підвищити потік CSF під час сну, вчені сподіваються застосувати цю технологію для покращення здоров'я мозку у клінічних умовах.Ці результати відкривають нові можливості для розуміння того, як динаміка CSF впливає на функцію мозку.Цікавий фактДослідження показують, що якісний сон може знизити ризик розвитку нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера.
47-річна жінка з Німеччини, яка страждала на три різні аутоімунні захворювання, досягла повної ремісії після експериментального лікування, яке ефективно перезавантажило її імунну систему.Пацієнтка раніше потребувала щоденних переливань крові для контролю своїх захворювань, два з яких впливали на її кров'яні клітини.Їй було призначено терапію CAR-T (Chimeric Antigen Receptor T cell therapy), яка передбачає вилучення зразка імунних клітин, їх "суперзарядку" проти конкретної мішені та повернення в організм.Згідно з випадком, опублікованим у журналі Med, симптоми пацієнтки покращилися протягом кількох тижнів після лікування, і вона більше не потребує переливань крові, навіть через майже рік після терапії."Лікування було надзвичайно ефективним у позбавленні від усіх трьох аутоімунних захворювань одночасно", - сказав Фабіан Мюллер, гематолог з Університетської лікарні Ерлангена в Німеччині."Після більше десяти років хвороби пацієнтка тепер перебуває в ремісії без лікування і може повернутися до майже нормального життя. Ця терапія значно покращила її якість життя".Основним захворюванням пацієнтки була аутоімунна гемолітична анемія (AIHA), рідкісне захворювання, яке виникає, коли імунна система починає атакувати червоні кров'яні клітини.Пізніше їй також діагностували два супутні аутоімунні захворювання: синдром антифосфоліпідних антитіл, при якому антитіла роблять кров схильною до утворення небезпечних тромбів, та імунну тромбоцитопенію, коли імунні клітини атакують тромбоцити, маленькі клітинні фрагменти, які запобігають надмірній кровотечі.Ця трійка захворювань вимагала від пацієнтки щоденних переливань крові та регулярного прийому антикоагулянтів для запобігання тромбам.Протягом років вона пройшла дев'ять різних видів лікування, щоб покращити своє здоров'я та якість життя, але жодне з них не дало тривалих результатів."Швидкість і глибина відповіді були вражаючими" – гематолог Фабіан Мюллер.У дослідженні описується клінічний курс жінки з терапією CAR-T, яка все більше демонструє обіцянки в лікуванні різних видів раку.Замість того, щоб використовувати хімічні речовини або радіацію для знищення ракових клітин, ця терапія навчає власну імунну систему організму ефективніше шукати конкретну мішень.CAR-T клітини також використовувалися для лікування цього типу анемії раніше.Дослідження, опубліковане в січні, повідомляє, що 11 людей, у яких AIHA не піддавалася лікуванню, досягли повної ремісії після одного введення. Двоє з них рецидивували приблизно через вісім місяців, але відреагували на друге, цілеспрямоване лікування.Команда, що працює над цим, також раніше налаштувала терапію CAR-T для боротьби з іншими аутоімунними захворюваннями, включаючи вовчак, міозит та системний склероз, з пацієнтами, які досягли ремісії.У цьому випадку всі проблеми, здається, виникли з B-клітин, які виробляють антитіла як частину адаптивної імунної відповіді.Однак B-клітини пацієнтки вийшли з-під контролю і наказували решті її імунної системи атакувати здорові червоні кров'яні клітини, тромбоцити та тканини.Тому дослідники ізолювали її T-клітини та "суперзарядили" їх для атаки на білок, що знаходиться на поверхні B-клітин, званий CD19. T-клітини потім були введені назад у кровотік пацієнтки, де вони могли почати знищувати її бунтівні B-клітини.І, звичайно, її здоров'я почало покращуватися майже відразу. Через сім днів після одного введення CAR-T клітин вона більше не потребувала переливань крові."Після виписки на десятий день пацієнтка відчула швидке і вражаюче збільшення фізичної сили і змогла виконувати звичайну повсякденну діяльність", - пишуть дослідники у своєму звіті.На 25-й день біомаркери вказували на те, що вона досягла повної ремісії.Її рівні гемоглобіну повернулися до норми після значного зниження – цей білок міститься в червоних кров'яних клітинах, тому його збільшення вказувало на те, що ці клітини більше не знищуються.Її кількість тромбоцитів стабілізувалася, а антитіла, які викликають тромби, також знизилися і врешті-решт стали невизначеними."Після більше 10 років хвороби, кількість крові пацієнтки нормалізувалася всього за кілька тижнів", - сказав Мюллер."Швидкість і глибина відповіді були вражаючими".Через 322 дні B-клітини пацієнтки почали повертатися, але, що важливо, майже всі з них були "наївними", тобто не зберігали імунну пам'ять і, отже, не атакували здорові клітини.Приблизно в той же час пацієнтка змогла припинити прийом препаратів для запобігання тромбам, без жодних ознак нових тромбів. У неї не було серйозних імунних реакцій, які може викликати терапія CAR-T, таких як синдром вивільнення цитокінів або токсичність нервів.Її печінкові ферменти були незначно підвищені, а кількість тромбоцитів знизилася, що може бути залишковими ефектами її багатьох попередніх лікувань, зазначає команда.Гематолог Крістіна Паскуаль Іск'єрдо, яка не брала участі в роботі, застерегла, що звіт не є остаточним доказом, але сказала, що "клінічна значущість є помітною" як ранній сигнал."Обмеження цього дослідження є такими, що властиві публікації одного клінічного випадку, разом з обмеженим спостереженням протягом 11 місяців", - сказала Паскуаль Іск'єрдо."Це дослідження надає дуже переконливі попередні докази того, що терапія CAR-T проти CD19 може викликати глибокі та одночасні ремісії при аутоімунних захворюваннях, що викликані B-клітинами, навіть у надзвичайно стійких випадках".Отже, хоча один випадок не може підтвердити, що терапія спрацює для кожного пацієнта, ці та інші результати є обнадійливими."Ми вважаємо, що використання терапії CAR-T раніше для пацієнтів з важкими аутоімунними захворюваннями може допомогти запобігти ускладненням від років неефективних лікувань", - сказав Мюллер.Огляд, опублікований у червні в The Hematologist, описує результати CAR-T, які були повідомлені до цього часу для аутоімунних захворювань крові, включаючи цей випадок.Звичайно, ефективне лікування також залежить від правильного діагнозу, і дослідження показують, що жінкам з аутоімунними захворюваннями може знадобитися більше часу.Нове опитування 6 607 людей з аутоімунними захворюваннями, опубліковане в eClinicalMedicine, показало, що найпоширеніший час очікування діагнозу становив менше трьох місяців – для чоловіків.Жінки найчастіше чекали від одного до двох років, і 43 відсотки повідомили, що їхні симптоми в якийсь момент були приписані психіатричній причині."Якщо ми зможемо втрутитися раніше", - сказав Мюллер у квітні, "ми можемо зупинити процес захворювання, уникнути пошкодження органів і повернути пацієнтам їхнє життя".Дослідження було опубліковане в журналі Med.Цікавий фактТерапія CAR-T, яка використовується для лікування раку, також показує обіцянки в лікуванні аутоімунних захворювань, що відкриває нові можливості для пацієнтів з цими складними станами.
Різка відміна препаратів GLP-1 може вплинути не лише на фізичний стан, але й на психічне здоров'я.Два недавні випадки викликали занепокоєння у вчених, що для деяких пацієнтів припинення ін'єкцій тирзепатиду (торгові назви Mounjaro або Zepbound) може призвести до психічних симптомів, таких як манія або галюцинації.Два випадки були описані в рецензованому медичному журналі The Primary Care Companion for Central Nervous System Disorders.Перший пацієнт, 61-річний чоловік, потрапив до лікарні в жовтні 2025 року з погіршенням сплутаності свідомості та неадекватною поведінкою, які, здавалося, виникли раптово.Чоловік повідомив, що відчуває низький настрій, погіршення депресії, параною, а також слухові та зорові галюцинації.У нього також розвинулася рідкісна психічна симптоматика, відома як делюзія Котара, коли людина вважає, що вона мертва або що частини її тіла відсутні або більше не функціонують.У серпні того ж року пацієнт припинив прийом тирзепатиду через нудоту.Другий пацієнт, 52-річний чоловік, також потрапив до лікарні в тому ж місяці через неадекватну поведінку та перепади настрою.Лікарі діагностували у нього маніакальний епізод, оскільки він проявляв симптоми, такі як надмірна балакучість, неорганізована мова, грандіозність, імпульсивність та дратівливість.Пацієнт повідомив, що він різко припинив прийом тирзепатиду місяць тому, після того як втратив 45 кг за шість місяців.Протягом тижнів перед візитом до лікарні пацієнт також збільшив вживання канабісу, що може бути фактором ризику для психозу. Крім того, у нього були низькі рівні вітаміну B12, що свідчить про харчові дефіцити.Пацієнта перевели до психіатричної установи для подальшого лікування.Обидва випадки не доводять, що припинення препаратів GLP-1 може викликати психоз або манію, але час їх виникнення викликає підозри."Хоча це, ймовірно, не є єдиним фактором, цілком ймовірно, що припинення прийому агоністів рецепторів GLP-1 може сприяти виникненню гострих настроєвих або психотичних симптомів у вибраній групі пацієнтів з ризиком (включаючи пацієнтів з харчовими дефіцитами, пов'язаними з або посиленими використанням GLP-1, як у другого пацієнта з низьким рівнем вітаміну B12)," пояснюють автори дослідження.Також варто зазначити, що обидва пацієнти мали попередні діагнози депресії та тривожності відповідно.Ця попередня психіатрична історія могла зіграти роль у їхніх симптомах.Це не перший випадок, коли препарати GLP-1 були пов'язані з тривожними психічними подіями.Рецептори GLP-1 також присутні в мозку, і є докази, що ці препарати можуть перетинати гематоенцефалічний бар'єр.Що робить ліки, коли вони там, досі залишається в значній мірі невідомим.Кілька років тому європейська база даних лікарських засобів зафіксувала 481 психічний випадок, пов'язаний з трьома препаратами GLP-1: семаглутид, ліраглутид та тирзепатид.Ці результати є рідкісними, складаючи трохи більше 1 відсотка від загальної кількості повідомлень, пов'язаних з цими препаратами, але дослідники стверджували, що серйозний, загрозливий для життя характер цих подій вимагав додаткових досліджень."Хоча нейропсихіатричні ефекти лікування агоністами GLP-1 все більше визнаються... психіатричні наслідки припинення цих медикаментів залишаються погано охарактеризованими," пояснюють автори нових випадків."Гостро виникаючі настроєві або психотичні симптоми після припинення агоністів рецепторів GLP-1 можуть представляти недостатньо визнане клінічне явище."Вони зазначають, що лікарі повинні бути обізнані про потенціал нещодавніх змін у медикаментах GLP-1, які можуть сприяти психічним симптомам.Оскільки все більше людей використовують ці нові препарати, дослідники дізнаються про нові рідкісні побічні ефекти.Препарати GLP-1 мають багато переваг, але чим більше ми дізнаємося про їх потенційні недоліки, тим краще підготовлені пацієнти та лікарі, коли щось йде не так.Якщо ця історія викликала занепокоєння або вам потрібно поговорити з кимось, будь ласка, зверніться до списку, щоб знайти кризову гарячу лінію у вашій країні, і зверніться за допомогою.Дослідження було опубліковано в Primary Care Companion for CNS Disorders.Цікавий фактДослідження показують, що препарати GLP-1 можуть впливати на мозок, але їх точний вплив на психічне здоров'я ще не до кінця зрозумілий.
Aston Martin виводить Dreadnought з ігрового світу в пустелю. Британська компанія представить три екземпляри свого нового ралійного автомобіля на ралі Дака 2027 року, за кермом яких будуть Фернандо Алонсо, Себастьєн Льоб та Лукас Мораес.Prodrive займеться виробництвом і управлінням автомобілями, що надає Aston Martin досвідченого партнера для їхньої першої кампанії в ралі-рейдах. Захід відбудеться з 9 по 23 січня 2027 року.Від концепту Call Of Duty до учасника ДакаAston Martin Dreadnought спочатку з'явився як концепт для Call of Duty, уявляючи, як виглядав би військовий позашляховик від виробника спортивних автомобілів. Тепер ця ідея стала основою для змагань.Його кутасте кузов зберігає вражаючий вигляд концепту, з широкими поверхнями, різкими краями та вентиляційними отворами, натхненними обмеженою серією Valour. Він мало нагадує поточні моделі Aston Martin, але це не дивно, враховуючи його призначення.Під капотом знаходиться перевірена архітектура T1+ від Prodrive, тісно пов'язана з Dacia Sandrider, яка виграла Дака 2026 року. Потужність забезпечує двотурбінний V6, а не V12, пов'язаний з оригінальним цифровим концептом.Prodrive приносить досвід перемог на ДакаAston Martin і Prodrive співпрацюють більше двох десятиліть. Їхнє партнерство започаткувало Aston Martin Racing у 2004 році та принесло успіх на Ле-Мані з DBR9 та Vantage GTE. Prodrive досі виробляє та підтримує гоночні автомобілі бренду.Дака додає зовсім інший виклик до цієї співпраці, хоча Prodrive вже знає, що потрібно для перемоги в пустелі.Девід Річардс, голова Prodrive та колишній голова Aston Martin, вважає, що цей досвід дає програмі сильну стартову позицію. Амбіція полягає в тому, щоб змагатися з провідними командами з самого початку, а не просто дійти до фінішу.Фернандо Алонсо повертається на ДакаАлонсо знову зустрінеться з Марком Комою, п'ятиразовим переможцем Дака на мотоциклі, який навігаторував для нього під час його першої спроби в 2020 році. Тоді вони зайняли 13-те місце в Toyota Hilux.Його повернення відбувається через сім років і незадовго до початку підготовки до нового сезону Формули-1 з Aston Martin. Алонсо каже, що Формула-1 залишається його пріоритетом, але можливість змагатися в обох чемпіонатах в один рік виявилася занадто привабливою, щоб відмовитися.У команді його супроводжуватимуть досвідчені колеги. Дев'ятиразовий чемпіон світу з ралі Льоб залишається рішучим у прагненні здобути свою першу перемогу на Дака, а Мораес має досвід у ралі-рейдах, включаючи подіум на своєму дебюті на Дака.Чи може Dreadnought вплинути на дорожній Aston Martin?Немає підтвердженої програми виробництва автомобілів, пов'язаної з участю в Дака.Проте Aston Martin раніше розглядала ідею більш витривалого розкішного позашляховика. Чутки про Project Rambo свідчили про потенційного конкурента для Mercedes-Benz G-Class та високопродуктивних Defender.Dreadnought надає цій розмові нову актуальність, але дорожня версія залишається спекуляцією. Поки що акцент робиться на підготовці трьох гоночних автомобілів до січня.Цікавий фактРалі Дака вважається одним з найскладніших автомобільних змагань у світі, де учасники проходять через пустелі, гори та інші екстремальні умови.
Протягом майже століття онкологи лікують прогресуючий рак простати, позбавляючи пухлини тестостерону – основного пального для цього виду раку.Але цей рак хитрий. Він може мутувати і навчитися 'живитися' іншими гормонами.Знищення рецепторів пухлини для тестостерону може стати рішенням цієї проблеми.Експериментальний препарат, який робить саме це, пройшов комбіноване клінічне випробування фази I та II.Цей оральний препарат називається bavdegalutamide (ARV-110) і приймається щодня.Його тестували серед пацієнтів з найважчою формою раку простати в трьох установах: Массачусетській загальній лікарні, Медичній школі Єльського університету та компанії Arvinas, яка розробила препарат і профінансувала дослідження.Перша фаза випробування була проведена для визначення безпечної дози, а друга фаза перевірила цю дозу на пацієнтах з різними мутаціями в їхніх рецепторах тестостерону.Майже 60 відсотків учасників, у яких пухлини мали генетичні мутації T878/H875, спостерігали зниження рівня специфічних антигенів простати щонайменше на половину.Це обнадійливий знак, оскільки свідчить про те, що рак реагує на лікування.Для порівняння, лише 3-4 відсотки чоловіків з іншими генетичними профілями спостерігали такі ж покращення.Результати, опубліковані в Journal of Clinical Oncology, свідчать про те, що цей новий препарат може пригнічувати ракову активність обнадійливими способами, хоча й серед невеликої групи пацієнтів."Bavdegalutamide використовує вашу власну природну систему деградації білків і прискорює процес для андрогенового рецептора," пояснює онколог Даніель Петрілак з Єльського університету."Препарат деградує рецептори тестостерону, які контролюють ріст раку простати."Усі учасники клінічного випробування отримали один і той же експериментальний препарат, тому не було традиційної контрольної групи.Всього було 20 учасників з генетичними мутаціями T878/H875, які показали особливо хороші результати.Середній термін до погіршення їхнього стану на скануваннях або смерті становив 11 місяців.Для порівняння, серед чоловіків з іншими генетичними профілями цей термін становив близько 4-5 місяців.Це не обов'язково означає, що цей препарат зменшує пухлини простати або що пацієнти житимуть довше, якщо вони прийматимуть ці препарати.Але це позитивні знаки."Ми спостерігали зниження специфічного андрогену простати. Також ми бачили регресії в м'якотканинних ураженнях і покращення в болю," говорить Петрілак."Це параметри, які вказують на позитивну реакцію."Коли рак простати поширюється і перестає реагувати на терапію, його називають метастатичним кастраційно-резистентним раком простати (mCRPC).Цей стан часто асоціюється з рівнями специфічних антигенів простати (PSA) в крові.mCRPC невиліковний і врешті-решт призводить до смерті, хоча деякі методи лікування можуть уповільнити його прогресування і продовжити життя.Існуючі терапії пригнічують вироблення тестостерону або заважають йому зв'язуватися з рецепторами та активувати їх.Хоча ці терапії можуть показувати початкову ефективність, автори цього недавнього випробування пишуть, що "приблизно 20-40 відсотків пацієнтів не реагують на ці лікування, і майже всі врешті-решт розвивають резистентність."Препарат, подібний до bavdegalutamide, може допомогти заповнити важливу прогалину.Він, здається, особливо ефективний проти рецепторів тестостерону з мутаціями T878/H875.Але незважаючи на хороші результати, багато учасників цього клінічного випробування повідомили про негативні побічні ефекти, включаючи нудоту, втому, блювоту та діарею.У результаті компанія Arvinas надає пріоритет іншому препарату для лікування раку простати під назвою ARV-766 (luxdegalutamide), який використовує подібний механізм знищення рецепторів, але має менше побічних ефектів.Комбіноване клінічне випробування фази I/II цього препарату наразі триває і має бути завершено в травні 2027 року.Цікавий фактРак простати є одним з найпоширеніших видів раку серед чоловіків у всьому світі, і щорічно діагностується понад 1,4 мільйона нових випадків.
Ми лише починаємо розуміти, наскільки важливі заморожені частини нашої планети.Вони відомі як криосфера. Частина криосфери є тимчасовою, як морський або озерний лід, снігові шапки та замерзлий ґрунт. Інша частина заморожена протягом значно довшого геологічного часу: найстаріший відомий шар вічної мерзлоти в Сибіру був заморожений протягом 650 000 років.Криосфера впливає на те, як багато води тече з гір, наскільки високо піднімаються рівні моря, які частини землі з'єднані та ритми життя на Землі.Враховуючи, наскільки вона важлива для нашого існування, міжнародна команда вчених визначила 'безпечний експлуатаційний простір' для криосфери, опублікований у Science напередодні глобального кліматичного саміту, COP31.Згідно з їхніми дослідженнями, ми вже порушили цей безпечний експлуатаційний простір через спалювання викопного пального, інтенсифікацію сільського господарства та радикальні зміни в використанні земель.Криосфера охоплює всі заморожені частини нашої планети. (VectorMine/Getty Images)"Криосфера вже перевищила свій планетарний безпечний експлуатаційний простір, загрожуючи замороженим основам нашої планети, які підтримували людські цивілізації протягом тисячоліть," говорить головний автор Бо Су, кліматичний дослідник Стокгольмського центру стійкості та Пекінського нормального університету."У порівнянні з іншими сферами Землі, наше систематичне розуміння криосфери з'явилося пізно – лише в останні десятиліття ми почали усвідомлювати її критичну роль у підтримці планетарної стабільності, стійкості та життєздатності, а також усвідомлювати серйозність її поточної деградації."Концепція безпечного експлуатаційного простору походить з роботи 2009 року, написаної Йоганом Рокстромом та його колегами, разом з концепцією планетарних меж.Рокстром, який є директором Потсдамського інституту досліджень кліматичних впливів, також брав участь у новій статті про криосферу."Ця робота суттєво поглиблює наше розуміння того, як зміни в криосфері загрожують стабільності та стійкості умов, що підтримують життя в системі Землі," говорить він."Коли ризики криосфери розгортаються на наших очах – найостанніше з повенями в Непалі – прибуття звіту на COP31 є важливим нагадуванням для світових лідерів про значення управління криосферою."Дослідники визначили чотири ключові змінні та межі, які визначають безпечний експлуатаційний простір для криосфери в кожній з них, на основі кліматичних даних з усієї Голоцену.Земля пройшла через багато різних фаз клімату, але умови під час Голоцену – які тривають останні 11 700 років – були відносно стабільними і, що важливо, сприятливими для розвитку людства.Згідно з документом, щоб зберегти криосферу в межах безпечного експлуатаційного простору, має бути щонайменше 27,48 мільйона гігатон льоду, замороженого на суші.Також має бути, в середньому за кожен рік, щонайменше 19,8 мільйона квадратних кілометрів океану, покритого льодом; температура в вічній мерзлоті -6,6 градусів Цельсія; і сніг, що покриває щонайменше 38,8 мільйона квадратних кілометрів суші.Дані свідчать, що ми вже порушили ці межі.Статус криосфери (з білими крапками як наш поточний статус) у відношенні до її безпечного експлуатаційного простору. (Azote для Стокгольмського центру стійкості при Стокгольмському університеті)Вчені оцінюють, що загальна кількість льоду на суші в 2018 році становила близько 27,63 мільйона гігатон (на межі безпеки), з очікуваною втратою понад 0,64 мільйона на основі вже відбулися викидів (перевищуючи межу).Середня річна площа морського льоду в 2024 році становила 16,5 мільйона км², що значно нижче межі 19,8, згідно з супутниковими даними.Температура вічної мерзлоти з 2000 по 2014 рік коливалася від -6,0 до -5,3 градусів Цельсія, що тепліше за межу.У 2024 році середня річна площа снігового покриття становила 35,9 мільйона квадратних кілометрів, що на кілька мільйонів квадратних кілометрів менше за межу.По суті, криосфера, ймовірно, вже виходить за межі за трьома показниками і зобов'язана перетнути четвертий."Підтримка та відновлення стійкості системи Землі зараз вимагає термінових глобальних дій для зупинки та зворотного процесу викидів парникових газів і чорного вуглецю, а також для зменшення впливу місцевих людських втручань, таких як розширення інфраструктури в криосферних регіонах," підсумовують вчені у своїй статті."Людство залежить від криосфери для стабільності клімату, екологічної цілісності, безпеки прісної води та захисту узбережжя. Ігнорування криосфери призведе до глибокого недооцінювання планетарних ризиків."Дослідження було опубліковано в Science.Цікавий фактКриосфера займає близько 10% поверхні Землі, і її стан має величезний вплив на глобальний клімат.
Іноді, з самого першого моменту зустрічі з людиною, ви можете відчути, що в ній є щось особливе. Це важко визначити, але це потужне відчуття, яке змушує вас захотіти побачити цю людину знову.Однак будьте обережні, адже, хоча це може бути справжнє кохання, нові дослідження вказують на те, що це також може бути ознакою того, що щось не так.У дослідженні, опублікованому в Journal of Research in Personality, психологи провели експеримент з участю 129 чоловіків і жінок, які зустрічалися на 561 тримінутному побаченні під час восьми заходів швидких побачень.Після кожного побачення учасники заповнювали анкету, оцінюючи свого партнера за п'ятьма основними рисами особистості: екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, невротизм і відкритість.Вони також оцінювали свої побачення за додатковими характеристиками, такими як фізична привабливість, інтелект, мотивація, гумор і доброта, а також вказували, чи хотіли б вони побачити свого партнера знову.Перед побаченнями кожен учасник заповнив анкету, яка включала психологічні тести, що вимірюють рівень психопатії та садизму.Виявилося, що люди з високими показниками психопатії та садизму справляють позитивне враження під час побачень. Дослідники зазначають, що кожен стандартний відхил у психопатії збільшує ймовірність повторної зустрічі на 24,6%, а у садизмі – на 28,4%.Ці результати вказують на те, що люди з психопатичними рисами можуть здаватися фізично привабливими, веселими та екстравертованими, не виглядаючи при цьому менш добрими чи дружніми.Однак дослідники також зазначають, що більшість учасників не мали надто високих показників психопатії та садизму, тому результати можуть бути іншими, якби учасники мали значно вищі показники.Загалом, результати свідчать про те, що люди з психопатичними рисами можуть справляти враження впевнених, веселих та привабливих, що може допомогти їм у ситуаціях швидких побачень.Цікавий фактДослідження показують, що психопатичні риси можуть бути пов'язані з певними соціальними навичками, які допомагають людям справляти позитивне враження на інших.
Ваш лікар може помітити щось про ваше здоров'я ще до того, як ви скажете, чому прийшли. Спосіб, яким ви ходите, може дати ранні підказки.Вчені розробили систему штучного інтелекту, яка аналізує, як рухається все тіло, і виявила зв'язки зі здоров'ям, які виходять далеко за межі ніг. Деякі з них стосуються сну, діабету та навіть печінки.У новому дослідженні, опублікованому в Nature Medicine, дослідники з Інституту Вейцмана в Ізраїлі проаналізували записи рухів 3,328 дорослих, щоб дізнатися, що ці рухи можуть розкрити.Лікарі давно спостерігають за змінами в швидкості ходьби, балансі та поставі. Дослідники навіть описали швидкість ходьби як "шостий життєвий показник"."Коли ми почали цей проект, ми вважали, що рух може багато розповісти про ваше здоров'я", - сказав автор дослідження Адам Габет, комп'ютерний вчений з Інституту Вейцмана.Команда хотіла дізнатися, чи може комп'ютер розпізнати деякі тонкі ознаки, які помічають лікарі.У контрольованих умовах учасники виконали п'ять рухових завдань: ходьба на біговій доріжці зі швидкістю 3 км/год (близько 1.9 миль) та у власному темпі, ходьба на місці, підйом зі стільця та стояння на місці для перевірки балансу.Камера з глибинним сенсором записувала положення їхніх суглобів у трьох вимірах. Дослідники потім навчали модель штучного інтелекту, приховуючи частини записів рухів і просячи її відновити те, що було втрачено.Щоб заповнити прогалини, система повинна була навчитися, як різні частини тіла рухаються разом.Вона перетворила ці рухи на числові шаблони, які дослідники порівняли з детальною інформацією про здоров'я, включаючи лабораторні результати, вимірювання тіла, медичні умови та характеристики способу життя.Модель виявила статистично значущі асоціації з 1,887 з 3,210 характеристик здоров'я, які були досліджені. Шаблони рухів також надали інформацію, яка виходила за межі звичних вимірювань, таких як швидкість ходьби та довжина кроку.Деякі зв'язки стосувалися віку та жирової маси. Інші вказували на характеристики здоров'я, які можуть здаватися не пов'язаними з ходьбою.Один з них стосувався печінки. Лікарі можуть оцінити рубцювання печінки, вимірюючи, наскільки жорстким став орган. Дослідники виявили, що шаблони рухів можуть передбачити жорсткість печінки, і повідомляють, що ці прогнози були такими ж інформативними, як і аналізи крові печінки.Сон також став несподіванкою: рухи торса, області між плечима та стегнами, несли інформацію, пов'язану зі сном та фізичними вправами."Висновок, який мене вразив, - це те, наскільки якість сну впливає на наше тіло", - сказав Габет.Модель могла передбачити показники, пов'язані з апное сну, станом, при якому дихання повторно зупиняється або стає обмеженим під час сну. Вона також виявила асоціації з безсонням та кількістю сну, який учасники отримали в попередню ніч.Ці результати свідчать про те, що здоров'я сну відображається в шаблонах рухів, хоча дослідження не встановлює, що система може діагностувати розлади сну.Габет зазначив, що традиційні дослідження ходьби часто зосереджувалися на ногах, залишаючи рухи верхньої частини тіла відносно недослідженими.Висновки команди свідчать про те, що розгляд всього тіла може розкрити інформацію, яку традиційні вимірювання ходьби пропускають.Додавання шаблонів рухів до моделі, яка вже враховувала вік, індекс маси тіла, жир навколо внутрішніх органів та зріст, покращило прогнози таких станів, як діабет, депресія та безсоння, а також використання медикаментів.Дослідники сподіваються, що аналіз рухів врешті-решт може доповнити рутинні оцінки здоров'я. Короткий тест, який не потребує аналізів крові або інвазивних процедур, може допомогти лікарям виявити зміни, які варто дослідити далі.Однак результати не встановлюють, що проблеми зі сном або захворювання викликають певні шаблони ходьби. Аналіз був крос-секційним, що означає, що він зафіксував учасників в один момент часу, тому дослідники не можуть сказати, які зміни сталися першими.Учасники були загалом здоровими та переважно євреями-ашкеназі, які проживають в Ізраїлі, тому результати можуть не застосовуватися однаково до інших популяцій. Система також покладалася на певну камеру глибинного зображення та її програмне забезпечення. Newton Tech, яка виготовляє систему глибинної камери, була співавтором дослідження.Габет зазначив, що пов'язані дослідження з лабораторії дали результати, які підтвердилися в інших групах, але цю модель ще потрібно незалежно протестувати."Клінічні дослідження, які показують чітке розділення з хорошою специфічністю, будуть потрібні перед медичним впровадженням", - сказав Габет.Дослідники тепер хочуть дослідити, чи можуть зміни в русі з'явитися раніше, ніж ознаки захворювання, потенційно виявляючи проблеми зі здоров'ям раніше.Дослідження було опубліковане в Nature Medicine.Цікавий фактДослідження показує, що рухи тіла можуть розкрити більше про наше здоров'я, ніж ми раніше думали, відкриваючи нові можливості для ранньої діагностики.
Гортайте вниз для завантаження ще









