Кожні 6–7 тижнів, залежно від віку та частини тіла, ми отримуємо абсолютно новий зовнішній шар (епідерміс) шкіри завдяки постійному оновленню шкірних клітин.Нове дослідження показує, що існують значні відмінності в тому, як це відбувається у чоловіків і жінок.Це було продемонстровано лише на мишах, тому потрібно буде дізнатися, чи це так само у людей, але відкриття може в кінцевому підсумку призвести до лікувань, які краще підходять залежно від статі – для опіків, ран, шкірних захворювань і навіть раку шкіри.Результати отримані міжнародною командою дослідників, очолюваною експертами з Університету вільної Брюсселя (ULB) у Бельгії та Кембриджського університету у Великій Британії, які опублікували свою роботу в Nature.Використовуючи мікроскопічну техніку, яка дозволяє зображати живі клітини через шкіру, дослідники спостерігали за стовбуровими клітинами, які розвиваються в епідермальні клітини шкіри протягом п'яти місяців – це незвично довгий період для такого роду дослідження.Дослідники виявили, що стовбурові клітини діють як джерело матеріалу для всіх видів різних клітин в організмі. У нижньому шарі епідермісу стовбурові клітини множаться, формуючи як нові стовбурові клітини, так і клітини, призначені для епідермісу, де вони виконують захисну функцію і врешті-решт відшаровуються.Дослідження показало, що у самок мишей спостерігалося швидше загоєння ран. Це пов'язано з тим, що клітини у жінок відновлюються більш синхронізовано, з поділеними клітинами, які працюють парами і приймають однакові рішення одночасно.Цікавий фактДослідження показало, що статеві відмінності в біології можуть впливати на лікування шкірних захворювань, що відкриває нові можливості для персоналізованої медицини.

Популярний препарат, який зазвичай використовують для лікування випадіння волосся, може також допомогти виростити густіші вуса або бороду.Міноцидил спочатку був розроблений як пероральний препарат для лікування високого кров'яного тиску в 1970-х роках, але несподівано виявилося, що він також стимулює ріст волосся.У 1988 році топічна форма препарату була схвалена Управлінням з контролю за продуктами і ліками США (FDA) для лікування випадіння волосся у чоловіків, під торговою маркою Rogaine.Через кілька років лікування було схвалено також для жінок.Протягом багатьох років пацієнти та лікарі задавалися питанням: якщо Rogaine стимулює ріст волосся на голові, чи може він також працювати «поза міткою» для обличчя?Нещодавнє рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване дослідження серед трансгендерних чоловіків тепер свідчить, що відповідь - так.Результати підтверджують попереднє дослідження серед цисгендерних чоловіків, опубліковане в 2016 році, яке вперше показало, що топічний 3% міноцидил може покращити ріст бороди в порівнянні з плацебо.Ці результати також підтримують ряд клінічних випадків та зростаючу онлайн-спільноту, яка виступає за використання міноцидилу як можливого способу зробити обличчя волосся густішим і товстішим.Нещодавні експерименти проводилися в Університеті Махідол у Бангкоку, Таїланд, і надають одні з найкращих доказів того, що міноцидил безпечно працює на обличчі так само, як і на голові.Дослідження опубліковане в Journal of Dermatological Treatment.У дослідженні 34 учасники, які отримували гормональну терапію, були рандомізовані для використання топічного міноцидилу (3%) двічі на день на обличчі протягом 12 тижнів, тоді як інші 35 учасників використовували плацебо.Через 8 тижнів ті, хто приймав міноцидил, мали густіше обличчя волосся, ніж група плацебо.Через 12 тижнів група міноцидилу показала приблизно 17% збільшення густоти вусів і 15% збільшення густоти бороди від початкового рівня.Багато учасників також повідомили про покращення якості життя та вищі оцінки задоволеності.Побічні ефекти, такі як свербіж, почервоніння шкіри та лущення, були мінімальними, і серйозних побічних ефектів не було зареєстровано.Крім того, артеріальний тиск учасників залишався стабільним протягом всього дослідження.«Топічний 3% міноцидил є ефективним, безпечним і добре переносимим додатковим лікуванням для покращення обличчя волосся у трансгендерних чоловіків, які отримують гормональну терапію», - підсумовують автори дослідження, очолюваного дерматологом Кантаром Ваттанавінітчаєм.«Чудовий профіль безпеки, який спостерігається, є заспокійливим, особливо враховуючи теоретичні побоювання щодо системної абсорбції».Дослідження базується на трансгендерних чоловіках, тому невідомо, чи також застосовуються результати для інших груп.Можливо, що триваюча терапія тестостероном створює синергічний ефект з міноцидилом, що призводить до більшого росту волосся за коротший період часу.Але є кілька інших цікавих клінічних випадків, які свідчать про те, що міноцидил може працювати і для обличчя волосся цисгендерних чоловіків.Одним з найпереконливіших звітів є випадок двох ідентичних близнюків, один з яких використовував топічний 5% міноцидил протягом більше року на бороді та вусах.У порівнянні з близнюком, який не використовував препарат, той, хто використовував, показав більшу кількість волосся та густоту як у бороді, так і у вусах після 16 місяців.Дослідження все ще на ранніх стадіях, і топічний міноцидил ще не схвалений FDA для обличчя волосся у будь-якій групі.Проте препарат іноді рекомендується «поза міткою» для певних пацієнтів.На основі цих результатів дослідники в Таїланді стверджують, що «міноцидил слід розглядати як перше лікування для трансгендерних чоловіків, які стикаються з неповним або незадовільним розвитком обличчя волосся, незважаючи на адекватну терапію тестостероном».«Незважаючи на маскулінізуючі ефекти терапії тестостероном, розвиток обличчя волосся часто залишається неповним або незадовільним для багатьох трансгендерних чоловіків», - пояснює дослідницька група.«Ця розбіжність між очікуваннями та результатами може посилювати гендерну дисфорію та негативно впливати на якість життя.Для інших переваги менш певні.Американська академія дерматології попереджає, що перед спробою міноцидилу для покращення обличчя волосся доцільно проконсультуватися з дерматологом.«Коли люди використовують міноцидил, щоб допомогти їм виростити волосся на обличчі, поширеним побічним ефектом є подразнена шкіра», - пояснює сайт.«Дерматолог може запропонувати вам варіанти лікування для росту обличчя волосся».Цікавий фактМіноцидил спочатку використовувався для лікування високого кров'яного тиску, але його побічний ефект - ріст волосся - призвів до його використання для лікування випадіння волосся.

Bentley оновлює свої моделі Continental GT, GT Convertible та Flying Spur, пропонуючи нове покращення інформаційно-розважальної системи. Це оновлення доступне через дилерів Bentley для автомобілів, випущених з 2012 по 2019 роки, і включає більший сенсорний екран, швидше обладнання та підтримку Apple CarPlay і Android Auto.Які моделі Bentley можуть отримати оновлення інформаційно-розважальної системи?Оновлення призначене для другого покоління Continental GT, Continental GT Convertible та Flying Spur. Дизайнерська команда Bentley допомогла розробити пристрій, щоб він підійшов до оригінальної панелі приладів, з графікою на екрані, що відповідає сучасним моделям бренду.Сенсорний екран 9.7 дюйма замінює елементи управління кліматомНовий сенсорний екран розміром 9.7 дюйма має роздільну здатність 2K, що робить карти та меню легшими для читання. Швидший процесор зменшує затримку між натисканням на екран і отриманням відповіді. Оновлення також прибирає фізичні елементи управління обігрівом і переміщує налаштування клімату на дисплей.Apple CarPlay та Android Auto працюють через дріт або бездротовоОбидві системи підтримують бездротове з'єднання або дротове з'єднання через USB-A порти в центральній консолі. Підключення також заряджає ваш телефон. Дзвінки можна обробляти через сенсорний екран або голосом, а музика відтворюється через аудіосистему Bentley з можливістю налаштування басів, високих частот і балансу.Нова система також підтримує FM та AM радіо, а також DAB+ в автомобілях, які раніше були обладнані DAB. Підтримка SiriusXM обмежена США.Оновлена навігація Bentley пропонує 2D та 3D картиВбудована навігація отримує оновлені карти, інформацію про обмеження швидкості та вибір 2D або 3D маршруту. Власники можуть оновлювати дані карт протягом часу, тому є причина використовувати власну навігацію Bentley, навіть з можливістю відображення телефону.Де отримати оновлення інформаційно-розважальної системи Bentley?Оновлення пропонуються у дилерів Bentley. Для власників, які регулярно використовують телефон для навігації та музики, найбільша зміна полягає в тому, що обидва елементи тепер легко доступні на екрані, розробленому для відповідності оригінальній панелі.Цікавий фактБренд Bentley відомий своїми розкішними автомобілями, які поєднують у собі високу продуктивність та елегантний дизайн, що робить їх популярними серед автомобільних ентузіастів у всьому світі.

Стрес — це не лише емоційна реакція. Коли ми відчуваємо стрес, це може впливати на наше тіло, викликаючи певні фізіологічні реакції.Дослідження показало, що фізіологічні реакції на стрес можуть прискорити наше біологічне старіння, і ступінь цього прискорення може відрізнятися у різних людей.У новому дослідженні, опублікованому в PNAS, вчені виявили нові докази цього варіювання в біологічному старінні, пов'язаного зі стресом, яке виникло під час пандемії COVID-19.Зростаюча кількість досліджень свідчить про те, що стреси пандемії швидко старили людей, причому найбільш помітні ефекти спостерігалися у молоді, зокрема у підлітків.Дослідники виявили ознаки стресу в епігенетичних даних, використовуючи зразки слини більше 1000 людей у Німеччині, вимірюючи зміни, пов'язані з віком, у метилюванні ДНК.У дослідженні вчені проаналізували дані з проекту TwinLife Epigenetic Change Satellite (TECS), який збирав зразки слини у дітей, підлітків та дорослих до першого локдауну в Німеччині в березні 2020 року, а потім знову в 2021-2022 роках.Результати показали, що три з чотирьох епігенетичних годинників виявили значне збільшення прискорення віку в порівнянні з базовими показниками до пандемії.Цікаво, що лише одна вікова група показала зв'язок між сприйнятим стресом і прискореним біологічним старінням: підлітки.Це може свідчити про те, що підлітковий вік є особливо чутливим до впливу стресу.Дослідження також вказує на те, що зміни в способі життя, такі як збільшення ваги під час пандемії, можуть частково пояснити спостережуване прискорення старіння.Необхідні подальші дослідження, щоб підтвердити, чи ці зміни зберігаються і чи можуть передбачати негативні наслідки для здоров'я в майбутньому.

Навіть здавалося б, порожній вакуум космосу не є абсолютно холодним.Всесвіт виник близько 13.8 мільярдів років тому в стані, настільки гарячому і щільному, що залишкова радіація все ще пронизує кожен його куточок.Середня температура фону космосу становить близько 2.7 кельвінів – це -270.45 градусів Цельсія.Тепер вчені створили щось з еквівалентною температурою, яка в 280 мільярдів разів нижча – встановивши новий рекорд у прагненні наблизитися до абсолютного нуля.На борту китайської космічної станції Тяньгун фізики досягли рекордної еквівалентної температури всього 9.7 пікокельвінів – або 0.0000000000097 кельвінів, що, за словами дослідників, є найнижчою еквівалентною температурою, коли-небудь виміряною.Абсолютний нуль – це теоретичний нижній межа температури, яку може досягти Всесвіт. У цей момент теплова енергія фізично не може знижуватися далі.Але, на відміну від швидкості світла, абсолютний нуль досягти неможливо. Чим ближче вчені підходять, тим важче стає видаляти залишкову теплову енергію.Проте це не зупинило фізиків, і чим ближче вони підходять, тим дивніше починає поводитися матерія.Одним з найкращих прикладів є конденсат Бозе-Ейнштейна, екзотичний стан матерії, що формується, коли певні атоми охолоджуються до температур, що лише на частки градуса вище абсолютного нуля.У цих екстремальних умовах атоми починають поводитися колективно, їхні індивідуальні квантові стани зливаються в єдине ціле.Вони перестають діяти як колекція окремих частинок і починають функціонувати майже як один величезний квантовий об'єкт.Ці конденсати також можуть використовуватися для надзвичайно чутливих вимірювань фізичного світу, потенційно допомагаючи вченим досліджувати деякі з основних законів, що керують Всесвітом.Але створення конденсатів Бозе-Ейнштейна не є простим, і на Землі цей процес стикається з невідворотним обмеженням – гравітацією.Тому дослідники перенесли свій експеримент в космос, де гравітація є меншою проблемою.Вони не перші. NASA створила перший конденсат Бозе-Ейнштейна в орбіті на борту Міжнародної космічної станції в 2018 році, охолодивши хмару атомів рубідію до 100 нанокельвінів.З тих пір інші продовжили розширювати ці межі, з попереднім рекордом 38 пікокельвінів, досягнутим під час експерименту в Німеччині.Новий експеримент, очолюваний фізиками з Пекінського університету, скористався тривалою мікрогравітаційною середовищем, щоб ще більше знизити температуру.Дослідники почали з хмари атомів рубідію-87, ізотопу елемента, особливо придатного для лазерного охолодження.Вони використовували лазери для охолодження атомів, які були обмежені в оптичній пастці.Потім вони застосували техніку, звану випарувальним охолодженням, де найбільш енергійні атоми дозволяються втекти, залишаючи решту атомів з меншою енергією.На Землі гравітація може допомогти цьому процесу, але в космосі, де все перебуває в постійному вільному падінні, ця допомога відсутня.Тому дослідники застосували градієнт магнітного поля, який імітував ефект гравітації на атоми.На цьому етапі експеримент містив конденсат Бозе-Ейнштейна з близько 20,000 атомів рубідію, охолоджених до температури всього 3.1 нанокельвінів.Але дослідники не зупинилися на цьому.Вони перенесли конденсат у другу, ширшу пастку, потім поступово послабили пастку, дозволяючи хмарі атомів розширитися.Нарешті, вони зовсім вимкнули пастку і спостерігали, як хмара розсіюється.Вона розширювалася так повільно, що дослідники могли ще виявити атоми через сім секунд після їх звільнення.Вимірюючи, як швидко хмара розширюється, команда обчислила її еквівалентну температуру: рекордні 9.7 пікокельвінів.Це не зовсім те ж саме, що звичайна температура. Еквівалентна температура описує енергію, пов'язану з розширенням хмари.І для вчених, які сподіваються використовувати ці хмари атомів для надзвичайно точних вимірювань, це розрізнення важливе.Чим повільніше атоми розсіюються, тим довше їх можна спостерігати і маніпулювати – і тим чутливішими можуть стати ці вимірювання.Цей результат має дійсно цікаві наслідки для майбутніх досліджень.Одним з особливо перспективних застосувань є атомна інтерферометрія, яка використовує хвильові властивості атомів для вимірювання надзвичайно малих змін у їхньому середовищі.З більшою кількістю часу для спостереження атомів вчені можуть створити більш чутливі інструменти для тестування основних фізичних принципів.Здатність виробляти такі ультрахолодні квантові гази в космосі також може дозволити дослідникам досліджувати екзотичні стани матерії, які важко вивчати в лабораторіях на Землі."Ця повністю оптична ультрахолодна платформа ... відповідає вимогам для квантового моделювання та точних вимірювань у майбутніх космічних місіях," пишуть дослідники.Дослідження було опубліковано в Science.Цікавий фактКонденсат Бозе-Ейнштейна був вперше створений на борту Міжнародної космічної станції в 2018 році, що відкриває нові можливості для дослідження квантових явищ у космосі.

Напевно, кожен власник собаки хоча б раз відчував цю гірку думку: чому наші чотирилапі друзі живуть так мало? Особливо це стосується власників великих порід, адже всі знають, що чим більший пес, тим коротше його життя. Це несправедливо, чи не так? Адже миші живуть пару років, а слони та кити — десятиліттями, то чому ж серед собак гіганти є винятком із цього правила? Нещодавнє дослідження, опубліковане у жовтні 2026 року в престижному журналі Science, нарешті пролило світло на цю загадку, вказавши на несподіваних “винуватців” у генах наших улюбленців. Повідомляє T4 з посиланням на sciencealert.com. Чому великі собаки старіють швидше: розгадка ДНК Так, це правда: чим більша порода собаки, тим менше часу вона проводить поруч з нами. Цей парадокс дійсно бентежить. Зазвичай у природі більші види ссавців живуть довше – згадайте хоча б слонів або навіть гренландських китів, які можуть досягати двох століть. Але в межах одного виду, як у випадку собак, цей зв’язок часто перевертається: менші особини живуть довше. У собак великі породи швидше ростуть, частіше страждають від вікових захворювань і, на жаль, раніше йдуть у вічність. Довгий час молекулярні механізми цього явища залишалися незрозумілими, але команда вчених з Університету штату Аризона та Dog Aging Project знайшла відповідь, зазирнувши глибоко у геном. Виявилося, що головну роль тут відіграє епігенетичний процес, відомий як метилювання ДНК, та особливо так звані “стрибаючі гени”. Ці “стрибаючі гени”, або транспозони, є мобільними елементами ДНК, які можуть переміщатися по геному або створювати свої копії, вбудовуючись у нові місця. Найбільш помітні серед них – LINE1 (Long Interspersed Nuclear Element 1). Зазвичай метилювання ДНК, тобто додавання метильних груп до певних ділянок ДНК, слугує своєрідним “запобіжником”, що контролює активність цих генів і не дозволяє їм спричиняти хаос у геномі. Однак, з віком цей контроль слабшає. Нове дослідження, що проаналізувало геноми понад 800 собак (у деяких джерелах згадується 894 учасники Dog Aging Project), показало: великі породи собак втрачають ці ключові регуляторні мітки у своєму геномі значно швидше. Зокрема, гігантам породи втрачають метилювання LINE1 на 35% швидше щороку, ніж їхні дрібніші родичі. Ця втрата метилювання дозволяє LINE1 “розгулятися”, вбудовуватися в нові місця ДНК і пошкоджувати її, що, у свою чергу, призводить до прискореного розвитку вікових захворювань та підвищує ризик онкології. Як пояснює старший автор дослідження, еволюційний біолог Ной Снайдер-Маклер, епігенетична регуляція транспозонів – особливо LINE1 – виявилася ключовим фактором, що визначає швидкість старіння різних собак. Вчені розкрили, чому великі породи собак старіють швидше: винуватці – "стрибаючі гени". Фото: sciencealert.com Молекулярний годинник і приховані ризики Цікаво, що вчені не просто виявили механізм, а й встановили, як він впливає на тривалість життя. Дослідження показало: собаки, чий молекулярний вік (визначений за рівнем метилювання ДНК) перевищував їхній хронологічний вік лише на один рік, мали приблизно на 15% вищий ризик смерті протягом наступних двох років. Це як мати прискорений біологічний годинник, що невблаганно цокає. Причому виявився неочікуваний нюанс: молекулярне старіння є найшвидшим у молодих собак і сповільнюється з віком. Такий собі “швидкий старт” у біологічному старінні. Крім розміру та віку, свою роль відіграє і стать. Самці собак також демонструють прискорене молекулярне старіння. Вікові зміни у них концентруються на Х-хромосомі, де вони приблизно на 28% сильніші, ніж у самок. Усі ці дані разом малюють досить повну картину того, як розмір, стать і певні молекулярні процеси впливають на довголіття наших улюбленців. Проект Dog Aging Project, до речі, не зупиняється на досягнутому. Він отримав нове фінансування від Національного інституту старіння (NIH) у розмірі приблизно 29 мільйонів доларів на наступні п’ять років, починаючи з 2026 року. Це дозволить розширити дослідження генетики, харчування та домашнього середовища десятків тисяч собак, що обіцяє ще більше важливих відкриттів. Від собак до людей: що це означає для нас? Дослідження на собаках – це не лише про те, як зробити життя наших пухнастих друзів довшим і здоровішим. Хоча, погодьтеся, вже цього було б достатньо. Тут є значно глибший сенс. Собаки, які живуть пліч-о-пліч з нами, поділяють наше оточення, раціон і, що важливо, отримують схожу медичну допомогу, є чудовою моделлю для вивчення старіння ссавців загалом. Це дозволяє вченим переносити багато відкриттів зі світу наших короткоживучих улюбленців на людське здоров’я. Наприклад, у серпні 2026 року дослідження Dog Aging Project вже виявило, що закономірності малих молекул у крові собак (метаболітів) пов’язані з тривалістю життя так само, як і у людей. Це може стати важливим ключем до розуміння біологічних процесів старіння. Ной Снайдер-Маклер підкреслює: якщо “стрибаючі гени” є фундаментальною частиною процесу старіння у ссавців, то націлювання на ці елементи або механізми, які їх регулюють, може стати перспективним шляхом для майбутніх терапій, спрямованих на подовження здорового життя не тільки собак, а й людей. Деякі компанії вже активно працюють у цьому напрямку. Наприклад, Loyal розробляє препарати, такі як LOY-001 та LOY-003, спеціально для подовження тривалості життя великих собак. Також активно досліджується вплив рапаміцину на довголіття наших улюбленців. Можливо, одного дня ми зможемо не просто розуміти старіння, а й значно сповільнювати його, даруючи нашим чотирилапим супутникам ще більше щасливих років поруч. Поширені питання про старіння собак Чи правда, що великі собаки живуть менше? Так, це підтверджено численними спостереженнями та науковими дослідженнями. На відміну від міжвидових закономірностей (де більші тварини живуть довше), в межах одного виду, як у собак, більші породи зазвичай мають коротшу тривалість життя. Що таке “стрибаючі гени” та як вони впливають на старіння? “Стрибаючі гени”, або транспозони (зокрема LINE1), – це ділянки ДНК, які можуть переміщатися або копіюватися всередині геному. Зазвичай їх активність контролюється метилюванням ДНК. Однак з віком у великих собак цей контроль слабшає, дозволяючи LINE1 пошкоджувати ДНК, що призводить до прискореного старіння та хвороб. Чи можна уповільнити старіння великих собак? Наразі вчені активно працюють над цим. Розуміння молекулярних механізмів, таких як втрата метилювання LINE1, відкриває нові перспективи для розробки терапій. Вже існують дослідження препаратів, таких як LOY-001/LOY-003 та рапаміцин, що спрямовані на подовження життя великих порід. Як молекулярний вік відрізняється від хронологічного? Хронологічний вік – це просто кількість прожитих років. Молекулярний (або епігенетичний) вік – це біологічна міра старіння організму на клітинному рівні, що визначається за змінами в ДНК, наприклад, за рівнем метилювання. Дослідження показують, що, якщо молекулярний вік випереджає хронологічний, це корелює з підвищеним ризиком смертності. Чи мають ці дослідження значення для людей? Безумовно. Собаки є відмінною моделлю для вивчення старіння ссавців, включаючи людину. Оскільки ми ділимо спільне середовище та спосіб життя, вивчення їхнього старіння може допомогти краще зрозуміти і, можливо, розробити методи уповільнення старіння у людей. Молекулярні годинники цокають для кожного з нас, і для наших улюбленців особливо. Нове дослідження не тільки розкриває складні механізми старіння собак, а й дарує надію на те, що ми зможемо знайти спосіб подарувати їм, а можливо й собі, ще трохи дорогоцінного часу. Адже хіба не цього ми прагнемо – більше щасливих моментів поруч з тими, кого любимо?The post Вчені розкрили, чому великі породи собак старіють швидше: винуватці – “стрибаючі гени” first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Годинник показує пів на п’яту, за вікном уже сутеніє, а робота ще не закінчена. І саме в цей момент рука сама тягнеться до печива, шоколадки чи бутерброда з білим хлібом. Знайомо? Це не про слабку волю і не про «розбалуваність». Це біохімія, яка спрацьовує однаково у більшості людей, коли світловий день скорочується до кількох годин. Про це пише Pixelinform. Що відбувається з мозком, коли світла стає менше Мозок вимірює час не годинами на телефоні, а кількістю світла, що потрапляє на сітківку. Сигнал іде до супрахіазматичного ядра в гіпоталамусі - це маленький «годинник» розміром із рисове зернятко, який керує циркадними ритмами. Влітку цей годинник отримує яскравий сигнал близько 10 000 люкс навіть у похмурий день, а в листопаді на вулиці часто 500-1000 люкс, а в офісі зі штучним світлом - 300-500. Коли сигнал слабшає, у мозку порушується баланс двох речовин. Серотонін - нейромедіатор настрою, мотивації й апетиту - виробляється гірше, бо його синтез залежить від яскравого денного світла. А мелатонін, гормон сну, навпаки, починає вироблятися раніше й у більших кількостях, бо темрява настає вдень. Один гормон падає, другий росте - і людина відчуває себе млявою, розбитою та голодною. Чому саме вуглеводи, а не щось інше Тут є нюанс, який рідко пояснюють. Серотонін у мозку синтезується з триптофану - амінокислоти, яка надходить із їжею. Проблема в тому, що триптофан погано долає гематоенцефалічний бар’єр, якщо в крові багато інших амінокислот. А от коли надходить порція простих вуглеводів, організм викидає інсулін, той «прибирає» конкурентні амінокислоти в м’язи - і триптофану стає легше дістатися до мозку. Мозок це запам’ятав. Тому в темні дні він буквально вимагає швидких вуглеводів як найкоротшого шляху до серотоніну. На практиці це виглядає так: людина з’їдає шоколадку, на 20-30 хвилин їй справді легшає. А потім цукор у крові падає, настрій знову просідає, і цикл повторюється. Саме тому «заїдання» темряви солодким працює лише короткостроково. Чому листопад відчувається важче за грудень Листопад - найтемніший місяць у наших широтах, попри те що грудень ближче до зимового сонцестояння. Причина в тому, що в листопаді світловий день різко скорочується порівняно з жовтнем - організм не встигає адаптуватися до такого стрибка. У грудні день уже короткий, але стабільний, і циркадні ритми поступово підлаштовуються. Тому пік сезонної апатії, сонливості та тяги до шкідливої їжі припадає саме на цей місяць. Окремо варто згадати так званий соціальний джетлаг. Влітку люди гуляють увечері при світлі, а в листопаді після роботи залишається тільки екран телевізора чи телефона. Синє світло екранів увечері ще більше збиває вироблення мелатоніну - і вранці людина прокидається розбитою, хоча спала вісім годин. Що зробити за 5 хвилин, коли накриває Це не про силу волі, а про маленькі дії, які швидко повертають баланс. Ось робочий алгоритм: Вийди на вулицю або підійди до вікна на 10-15 хвилин, навіть якщо похмуро - денного світла навіть у хмарний день у кілька разів більше, ніж від лампи в кімнаті. Випий склянку води і з’їж жменю горіхів або яйце - білок дає триптофан без різкого стрибка цукру. Увімкни яскраве світло в кімнаті, де працюєш, - і навпаки, приглуши його за годину до сну. Зроби 5 хвилин руху: пройтися сходами, присісти 20 разів, розім’ятися. Фізичне навантаження підвищує серотонін не гірше за шоколадку, тільки без відкату. Заплановано з’їж складні вуглеводи - гречку, вівсянку, цільнозерновий хліб - замість цукерки, щоб триптофан дійшов до мозку поступово. Коли варто звернутися до лікаря Якщо пригнічений настрій, сонливість і тяга до їжі тримаються щодня понад два тижні, заважають працювати й спілкуватися - це вже не просто сезонна млявість, а симптоми, з якими варто піти до сімейного лікаря чи психотерапевта. Існує й офіційний діагноз - сезонний афективний розлад, для якого є доказові методи допомоги, зокрема світлотерапія. Не варто чекати весни, якщо життя зупинилося в листопаді. А поки темрява за вікном диктує свої правила - питання просте: скільки хвилин денного світла сьогодні отримав твій мозок? Якщо відповідь «нуль», починати варто саме з цього. Чому в листопаді мозок вимагає солодкого і сну читайте на сайті Pixel.inform.

Жоден собака не живе достатньо довго. Ці істоти заслуговують на більше часу на Землі, як для себе, так і для своїх господарів.Хоча тривалість життя собак занадто коротка, вона варіюється в залежності від породи. Деякі породи рідко живуть більше десяти років, тоді як інші можуть прожити більше 25 років.Кожен окремий собака має свою тривалість життя, яка залежить від багатьох факторів, але в цілому менші породи, як правило, живуть довше.У новому дослідженні вчені розкрили цю явище, виявивши генетичні особливості, які можуть допомогти не лише собакам, але й людям.Дивно, але маленькі собаки живуть довше, хоча в цілому більші ссавці зазвичай живуть довше. Наприклад, більшість мишей живе лише кілька років, тоді як люди та слони досягають 60 років, а величезні кити можуть жити до 200 років.Проте в межах одного виду зв'язок між розміром і тривалістю життя часто зникає або навіть змінюється, і менші дорослі особини живуть довше, ніж великі.Те ж саме стосується собак: великі породи зазвичай ростуть швидше, стикаються з більшим ризиком захворювань, пов'язаних з віком, і помирають раніше. Однак молекулярні механізми, що стоять за цим, залишаються погано зрозумілими."Собаки є надзвичайною моделлю для розуміння старіння, оскільки вони демонструють драматичну варіацію в тривалості життя в межах одного виду", - говорить старший автор Ноа Снайдер-Маклер, еволюційний біолог з Університету штату Арізона.Зростаюча кількість досліджень прояснила деякі невизначеності щодо старіння собак і уточнила концепцію "собачих років", але питання все ще залишаються.Досліджуючи глибше, вчені сподіваються дізнатися нові деталі про старіння, які можуть бути корисними - і, можливо, не лише для собак."Оскільки вони є компаньйонами, вони можуть також бути потужною моделлю з безпосереднім значенням для здоров'я людей", - говорить Снайдер-Маклер."Живучи з нами, вони ділять досвід і середовище, а наша любов до наших домашніх тварин означає, що ми забезпечуємо їм їжу, фізичні вправи та медичну допомогу протягом усього життя - це означає, що ми можемо перекласти багато знахідок з наших короткоживучих домашніх тварин на людей".Для нового дослідження вчені проаналізували дані 894 собак, які брали участь у Проекті старіння собак, шукаючи закономірності метилювання ДНК по геномах.Метилювання ДНК є ключовим епігенетичним механізмом, здатним регулювати експресію генів без зміни послідовностей ДНК. Попередні дослідження встановили метилювання ДНК як корисний біомаркер для старіння та регуляції ДНК.Дослідження також виявило загальне зниження метилювання з віком собак, особливо в мобільних ДНК-секвенціях, відомих як транспозони, або "стрибучі гени", які можуть переміщатися в межах геному або відправляти свої копії.Відмінності в старінні собак можуть частково виникати через специфічні стрибучі гени, відомі як LINE1, повідомляють автори. LINE1 можуть пошкоджувати ДНК, коли вони блукають по геному, загроза, яку зазвичай пом'якшує метилювання ДНК.Більше 40 відсотків регіонів геному, пов'язаних з LINE1, втратили метилювання з віком собак, як виявило дослідження, причому різні собаки знижувалися з різними темпами.Втрата відбувалася значно швидше у великих порід, які втрачали приблизно на 35 відсотків більше метилювання LINE1 щорічно, ніж менші породи."Те, що ми виявили, це те, що епігенетичне регулювання транспозованих елементів - особливо LINE1 - здається, є основним фактором, що формує, як швидко старіють різні собаки", - говорить Снайдер-Маклер.Ці знахідки показують переконливі зв'язки між метилюванням ДНК, старінням і тривалістю життя собак, а також підкреслюють статеві специфічні ефекти старіння, зосереджені на X-хромосомі, які можуть вимагати подальшого дослідження."Ми виявили, що собаки з епігенетичними віком, старшими, ніж очікувалося, мали підвищений ризик смертності, що демонструє, що метилювання ДНК захоплює біологічно значущу варіацію в старінні", - пише команда."Великі собаки, самці та молодші особини показали молекулярні профілі, що відповідають прискореному епігенетичному старінню".Допомога собакам завжди є благородною справою, хоча у нас також є егоїстичні причини намагатися продовжити їх здорове життя, враховуючи їх величезне значення для людства в цілому та для безлічі людей.Крім того, дослідники підозрюють, що вони відкривають широкі секрети старіння ссавців, які можуть також безпосередньо принести користь нам."Наша робота свідчить про те, що транспозовані елементи можуть бути основною частиною процесу старіння у всіх ссавців", - говорить Снайдер-Маклер."Якщо це так, націлювання на ці елементи або механізми, які їх регулюють, може бути багатообіцяючим шляхом для майбутніх терапій, щоб продовжити здоров'я людей".Цікавий фактДослідження показали, що собаки можуть відчувати емоції, подібні до людських, і навіть можуть розуміти наші емоції, що робить їх чудовими компаньйонами.

Найбільше безперервне піщане море у світі не завжди було таким безжальним.Руб' аль-Халі, або "Порожня чверть", простягається на 1000 кілометрів (близько 620 миль) безкінечного піску через Аравійський півострів.Але під час плейстоцену все було інакше.У вологі періоди глибокої історії найбільше море піску ставало часом більш гостинним місцем.У ці вікна з'являлися тимчасові зелені коридори в Порожній чверті, через які ранні люди могли розселятися з Африки, підтримувані життєво важливими водами давніх озер, які давно зникли.Але є щось загадкове в цих давніх озерах.У новому дослідженні в Nature команда дослідників пройшла приблизно 1500 кілометрів Порожньою чвертю, шукаючи сліди цих давніх озер і ознаки їхнього заселення людьми.Вони виявили докази давніх озер у 55 з 125 досліджених місць, причому попередні дослідження датували відкладення озер у регіоні приблизно 122 000–67 000 років тому.Але слідів давніх людей не було."Ми стояли на березі одного давнього озера за іншим, але не знайшли нічого, зробленого людськими руками", - говорить геоархеолог Рудольф Деллмур з Віденського університету в Австрії.Дослідники припускали, що існування давніх, тимчасових озер і сусідніх трав'янистих земель у Руб' аль-Халі могло привабити людське населення, оскільки групи мігрували з Африки через Аравію в Азію.Але, хоча вода безумовно життєво важлива для життя, нові знахідки свідчать про те, що давнім людям потрібно було більше, ніж просто вода, щоб оселитися.З 125 місць, які дослідники обстежили під час свого походу через Порожню чверть, лише 10 місць мали геологічні відкладення каміння, придатного для обробки, яке дозволило б давнім людям виготовляти кам'яні знаряддя, і всі вони були розташовані на зовнішніх межах пустелі.Отже, хоча багато давніх прісноводних озер могли підтримувати життя, поверхнева геологія центрального басейну пустелі, що складається з карбонатних і випарувальних утворень, не була придатною для виготовлення кам'яних знарядь, що було б необхідною умовою для тривалого людського поселення."Те, що людям потрібно більше, ніж просто джерело води, - це не нове археологічне усвідомлення", - пояснює доісторичний археолог Емануеле Канчеллієрі з Університету Алгарве в Португалії, який не брав участі в дослідженні, але написав коментар до нього в Nature."Важливість цього дослідження полягає в тому, щоб піддати цю ідею амбітному дослідженню".Це амбітне дослідження виходить за межі проведення польових робіт у Руб' аль-Халі.Разом зі своєю експедицією в пустелі дослідники розробили модель для уточнення прогнозів давніх поселень у регіоні, враховуючи як доступність води, так і геологічні фактори.Згідно з розрахунками дослідників, 57 відсотків території, яка могла бути доступною для води в доісторичній Аравії, не мала придатного каміння для виготовлення знарядь.У своєму дослідженні вони зазначають, що наявність каміння, придатного для обробки, раніше пов'язувалася з людською присутністю в кількох історичних і географічних сценаріях, включаючи Лівію, Тибет, Єгипет, Південну Африку та Північну Америку."Ці конвергентні патерни, що спостерігаються в різних геологічних субстратах, гідрологічних режимах і хронологічних контекстах, надають аналогічну підтримку для 'прив'язки', за якою популяції, що залежать від кам'яних знарядь, стають прив'язаними до джерел сировини", - пишуть дослідники.У багатьох з цих умов вода була широко доступна, тому розподіл каміння, придатного для обробки, відігравав більш помітну роль у визначенні місць, де оселялися люди.В Аравії діяли ті ж правила, але наявність найбільшої безперервної пустелі у світі означала, що міграція людей стикалася з більш серйозними та фрагментованими викликами."Аравійський півострів, здається, складався з мозаїки окремих зон, де вода та сировина для виготовлення знарядь співіснували", - пояснюють дослідники."Ці результати вказують на те, що 'Зелена Аравія' була літологічним архіпелагом, острови якого визначалися як геологією, так і кліматом; моделі розселення, які не враховують розподіл сировини для виготовлення знарядь, можуть систематично переоцінювати площу, придатну для життя популяцій, що залежать від кам'яних знарядь".Іншими словами, якщо озеро з'являється в пустелі, це не обов'язково означає, що там з'явиться місто.Знахідки опубліковані в Nature.Цікавий фактРуб' аль-Халі є найбільшим піщаним морем у світі і займає площу, більшу за площу Франції.

Після розриву стосунків друг може нагадати вам, що ви вже переживали важкі часи. Їхня порада має сенс, і ви хочете вірити, що знову будете щасливі. Але ви все ще можете повернутися додому після цієї розмови, відчуваючи себе так само засмученим.Іноді зміна погляду на ситуацію може принести полегшення. Вчені називають спробу змінити свої почуття, переосмислюючи події, когнітивною переоцінкою.Але чи може спостереження за мозком показати, наскільки добре це працює?Дослідження, опубліковане в Nature, досліджувало це питання на основі 40 наборів даних з участю до 2,175 учасників. Активність у ділянках мозку, пов'язаних з контролем емоцій, не показала очікуваних зв'язків з тим, наскільки успішно люди використовували цю стратегію.Ці ділянки неодноразово виділялися в попередніх експериментах. Коли люди намагаються переосмислити тривожні ситуації, активуються частини мозку, що знаходяться за лобом, звані префронтальною корою. Ці області також сприяють розумовій діяльності та утриманню інформації в пам'яті.Дослідники очікували зв'язків між активністю в цих ділянках і здатністю людей регулювати емоції. Нове дослідження підкреслює різницю між спостереженням за мозком під час використання стратегії та порівнянням того, наскільки різні люди отримують від цього користь."Деякі ділянки мозку, що беруть участь у регуляції емоцій, не обов'язково є тими ж ділянками, активність яких говорить нам про те, наскільки добре людина справляється з цим", - сказав психолог Мауріціо Сікорелло з Центрального інституту психічного здоров'я Німеччини.Щоб дослідити це, команда об'єднала результати аналізу з 32 дослідницьких груп, слідуючи стандартизованому плану, зареєстрованому заздалегідь. Об'єднання такої кількості учасників дозволило виявити слабкі зв'язки, які менші дослідження могли б пропустити.У експериментах учасники зазвичай переглядали тривожні зображення в сканері. Вони просто дивилися на деякі зображення і намагалися переосмислити інші, щоб відчути менше стресу.Функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ) відстежувала зміни в насиченості крові, пов'язані з активністю мозку. Дослідники могли виявити, як регіональні реакції змінювалися під час переоцінки та порівнювати ці зміни з тим, наскільки полегшення відчували учасники.Команда також вивчила анкети про те, як часто люди використовують переоцінку в повсякденному житті. Третій показник відстежував зменшення активності в структурі мозку, що бере участь в емоційних реакціях, мигдалині.Очікувалося, що ці показники підтримають один одного. Люди, які частіше використовували переоцінку, могли б відчувати більше полегшення під час експериментів, супроводжуваного відповідними змінами в мозкових реакціях.Результати не підтвердили це. Оцінки анкет не показали значного зв'язку ані з полегшенням під час завдань, ані зі зменшенням активності мигдалини. Люди, які повідомляли про більше полегшення, дійсно показали більші зменшення активності мигдалини, але зв'язок був дуже слабким.Дослідники підрахували, що для виявлення такого маленького зв'язку дослідження потребувало б 1,105 учасників з 80% ймовірністю. Менші експерименти могли легко це пропустити.Жоден з трьох показників не показав очікуваного зв'язку з активністю в встановлених мережах регуляції емоцій префронтальної кори. Ці мережі були активовані як під час переживання негативних емоцій, так і під час спроби їх змінити.Сікорелло пояснив цю різницю на прикладі втішання друга після розриву стосунків. Префронтальна кора друга, ймовірно, буде залучена, коли вони розглядають іншу перспективу. Однак знаходження втіхи може залежати від того, наскільки ця перспектива пов'язана з їхнім досвідом.Згадка про попереднє відновлення може дати заспокоєння. Відновлення власних інтересів може дати надію. Чи відчувають ці можливості сенс у той момент - це окреме питання."Просто активуючи ділянки мозку, що беруть участь у переоцінці, не означає, що переоцінка є особисто значущою або емоційно ефективною", - сказав Сікорелло.Ці результати мають наслідки для досліджень, що намагаються оцінити емоційні труднощі через сканування мозку. Активність у певному регіоні сама по собі не є достатньою основою для оцінки здатності людини управляти емоціями. Вивчення комунікації між регіонами та ситуаціями, пов'язаними з особистими переживаннями, може надати більше інформації.Аналіз не перевіряв, чи покращує терапія емоційні навички. Сікорелло пояснив, що існуючі докази користі лікування залишаються актуальними, тоді як процеси мозку, відповідальні за ці переваги, все ще потребують уточнення.Набори даних охоплювали не клінічні зразки дорослих, тому результати можуть не поширюватися на інші популяції, включаючи людей з більш серйозними симптомами психічного здоров'я.Переосмислення зображення в сканері також не може повністю відобразити подолання розриву в житті людини. Підхід до особистих переживань може стати важливим наступним кроком.Дослідження було опубліковане в Nature.Цікавий фактДослідження мозку може допомогти зрозуміти, як емоції впливають на наше повсякденне життя, і навіть покращити методи лікування психічних розладів.