Lifestyle

247ua

247uaгодину тому вLifestyle, Наука

0
Більшість матерії у Всесвіті абсолютно невидима для наших телескопів.Галактики обертаються набагато швидше, ніж повинні. Підозрілі випуклі ділянки простору-часу.Це ознаки темної матерії – загадкового щось, що виробляє гравітацію, яка абсолютно непропорційна кількості звичайної матерії, яку ми можемо бачити.Що це за невидима річ? Ніхто не знає, хоча існує безліч теорій. Як би там не було, її дуже багато. За оцінками, темної матерії в п'ять разів більше, ніж звичайної.У новій спробі зрозуміти цю загадку команда фізиків з США та Канади написала величезну статтю, пропонуючи нову таблицю темної матерії – тіньовий аналог звичайної таблиці елементів.Ця таблиця може допомогти пояснити співвідношення між звичайною та темною матерією, а також чому це може бути не випадковістю."Співпадіння матерії залишається найсильнішим емпіричним свідченням того, що видима та темна сфери можуть бути пов'язані не гравітаційно", – йдеться у дослідженні, яке очолює фізик Поя Асаді з Університету Каліфорнії в Санта-Крус.Хоча п'ять разів більше темної матерії може звучати як велика різниця, ці два обсяги насправді досить близькі. Вони знаходяться в одному порядку величини один від одного – і, наскільки ми знаємо, немає причин, чому це так.Це відоме як проблема співпадіння матерії, і вона є постійною проблемою для фізиків, які намагаються зрозуміти природу темної матерії.Але якщо матерія та темна матерія якимось чином пов'язані, то співпадіння матерії може бути не випадковістю – це може бути природним наслідком їх спільного походження.Асаді та його колеги зазначають: "Те, що два сектори врешті-решт мають енергетичні щільності в межах кількох факторів, може бути важливим натяком на спільне походження видимої та темної матерії".Це захоплююча перспектива, але є одна проблема. Багато з найбільш вивчених кандидатів у темну матерію є дуже простими – наприклад, один тип частинки.Щоб пояснити подібність у кількості, може знадобитися набагато складніший набір елементів.Одна з можливостей полягає в тому, що темна матерія не є просто однією загадковою частинкою, а цілою прихованою родиною частинок і сил – своєрідним дзеркальним відображенням звичайної матерії, з якої складається наш Всесвіт.Ця ідея лежить в основі теорії, відомої як Mirror Twin Higgs – своєрідний злий близнюк Стандартної моделі, і це рамки, які дослідники використовували для вивчення того, що частинки роблять, коли ніхто не бачить.Критичним компонентом є симетрія.У Mirror Twin Higgs два сектори – матерія та темна матерія – не є абсолютно незалежними, але пов'язані математичною симетрією, яка пов'язує властивості їх частинок і сил. Це зв'язок означає, що відносні маси кожного сектора також можуть бути пов'язані.У сценарії, дослідженому Асаді та його колегами, темні нейтрони, які складають більшість темної матерії, приблизно в п'ять разів масивніші за звичайні протони. Якщо ранній Всесвіт виробив приблизно однакову кількість кожного, результатом буде п'ять разів більше темної матерії.Раптом загадкове співвідношення починає мати сенс.Але цей гіпотетичний дзеркальний всесвіт не є ідеальним відображенням нашого. І одна з відмінностей має деякі досить провокаційні наслідки для його хімії.У нашому Всесвіті нейтрони трохи важчі за протони. Якщо залишити їх на самоті, вільні нейтрони розпадаються на протони, але протони стабільні.У дзеркальній версії дослідників відношення є зворотним. Темні нейтрони легші за темні протони, що робить нейтрони стабільними будівельними блоками більшості темної матерії.Це піднімає цікаве нове питання. Якщо стабільність відношення зворотна, чи можуть протони та нейтрони все ще об'єднуватися для формування стабільних атомних ядер?На диво, відповідь так.Згідно з розрахунками дослідників, дзеркальний всесвіт може виробляти свій обмежений каталог темно-матерійних версій хімічних елементів, які ми знаємо та любимо.В залежності від умов, це можуть бути темні версії гелію, літію, берилію, бору і навіть вуглецю.Фактично, за деяких умов, найважчий елемент, який може утворитися, може становити більшість темних атомів – що означає, що темна атомна популяція, домінована темним вуглецем, теоретично можлива.Але є деякі цікаві пропуски. Водень, найпростіший і найпоширеніший елемент у нашому Всесвіті, буде нестабільним у дзеркальному всесвіті дослідників.Оскільки темні протони та темні електрони мають протилежні заряди, вони притягують один одного. І оскільки темні нейтрони легші за темні протони, темний протон може захопити електрон і перетворитися на нейтрон, знищуючи атом водню.У нашому Всесвіті те саме перетворення вимагало б додаткової енергії, тому звичайний водень залишається стабільним.Однак важкий водень – дейтерій – містить додатковий нейтрон, що змінює енергетичний баланс і може дозволити йому вижити у всесвіті темної матерії.Ідея темних елементів є досить захоплюючою, але вона має ще більш дивні наслідки. Якщо темні частинки можуть об'єднуватися в атоми, ці атоми можуть бути здатні формувати щось ще більш складне.Дослідники припускають, що важкі темні елементи можуть потенційно кристалізуватися в тверді речовини або навіть формувати маленькі зерна темного пилу.Як звичайний космічний пил, ці зерна можуть дрейфувати через космос – але на відміну від звичайного пилу, вони взаємодіятимуть зі своїм темним варіантом світла, роблячи їх невидимими для звичайних телескопів – цілий готичний всесвіт, темніший за все, що ми можемо уявити.І можливості на цьому не закінчуються. Дослідники навіть піднімають перспективу дзеркальних зірок – гіпотетичних зоряних об'єктів, що складаються з темної матерії, які можуть бути набагато меншими та щільнішими за зірки, що освітлюють наш власний Всесвіт.Зараз, звичайно, це скупчення тіней залишається гіпотетичним. Але дослідники визначили способи, якими ми можемо виявити його присутність – навіть якщо ми ніколи не зможемо побачити його безпосередньо.Одна з можливостей полягає в тому, як матерія розподілена по Всесвіту.У ранньому космосі взаємодії між темними частинками та темним випромінюванням могли генерувати хвилі, які залишили тонкі відбитки на структурі Всесвіту сьогодні – аналогічно акустичним коливанням баріонів, або BAO, у звичайному Всесвіті.Це залишки акустичних хвиль, які подорожували через щільну плазму матерії та світла в ранньому Всесвіті.Дослідники називають темні всесвітні аналоги цих слідів темними акустичними коливаннями, або DAO, і припускають, що їх відбиток може лежати в розподілі темної матерії по всьому космосу.На відміну від звичайних акустичних коливань, однак, темна версія може відбуватися в двох різних стадіях, оскільки різні темні частинки перестали взаємодіяти одна з одною. Цей двоетапний підпис може забезпечити спосіб відрізнити цю конкретну модель від інших пояснень темної матерії.Дослідники також припускають, що майбутні детектори частинок можуть бути достатньо чутливими, щоб зареєструвати тонкі взаємодії між темною матерією та звичайною матерією, потенційно виявляючи кілька темних частинок з різними масами.Звичайно, як і всі інші моделі темної матерії, ця залишається непідтвердженою. Але саме такі фундаментальні роботи підтримують майбутні зусилля з ідентифікації винуватця."Наша робота є першим детальним, систематичним дослідженням комбінованих ядерних, космологічних та спостережувальних наслідків цього класу моделей", – пишуть дослідники."Це демонструє, що життєздатний сектор темної матерії з близнюковими нейтронами не повинен бути феноменологічно стерильним: невеликий, космологічно обраний ядерний та атомний компонент може надати спостережувані сліди основного зв'язку між смаком, природністю та темною матерією".Цікавий фактТемна матерія складає приблизно 27% всього масивного енергійного вмісту Всесвіту, тоді як звичайна матерія – лише близько 5%.
247ua

247ua7 годин тому вLifestyle, Наука

0
На сьогоднішній день людство не знає про жодну рослину, яка б росла на червоній планеті. Жоден ровер чи орбітальний апарат не зафіксував жодної водорості, кактуса чи навіть бур'яну.Тому фотографія, зроблена орбітальним апаратом Mars Reconnaissance Orbiter у 2008 році, виглядає особливо вражаюче.На ній видно, як на вершинах замерзлих дюн біля північного полюса Марса стоять схожі на дерева форми.Але насправді це всього лише ілюзія.Якщо перевернути зображення, то ці довгі темні смуги на світлому фоні виглядають зовсім інакше: це темний пісок, який вивільнився зсередини дюни, коли вуглекислий газ замерз у льоду.Марс, як і Земля, нахилений відносно Сонця і має свої сезони. Але на Марсі ці зміни виглядають зовсім інакше.Під час суворої зимової погоди вуглекислий газ замерзає в сніг і мороз, покриваючи полярний ландшафт шаром сухого льоду.Коли зима закінчується, цей лід не тане, а прямо переходить в атмосферу.Цей процес порушує стабільність ландшафту.Навіть слабке тепло Сонця може розігріти лід на вершинах дюн, що призводить до його тріщин.Сонячне світло проникає через прозорий лід, нагріваючи його знизу, що викликає накопичення газу, яке може вибухнути, вивільняючи пісок.Коли пісок спускається з дюн, він залишає темні смуги, які з висоти виглядають як гілки дерев.Ці не просто гіпотетичні лавини. На зображенні 2008 року HiRISE зафіксував невеликий хмара пилу, що піднімалася з дюни.У 2011 році вчені порівняли зображення північних полярних дюн, зроблені протягом кількох марсіанських років, і виявили, як сильно змінюється ландшафт.Деякі дюни отримали нові яри, інші накопичили нові піщані відкладення. За один марсіанський рік нижні краї дюн просунулися на відстань від 2,2 до 4,7 метра.Влітку лід зникає, забираючи з собою темні смуги. Марсіанські вітри перерозподіляють пісок, поступово згладжуючи схили дюн.Але коли зима повертається, дюни знову замерзають, готуючи сцену для ще одного весняного «лісу», схожого на дерева без тіней на чужій планеті.Цікавий фактНа Марсі є величезні піщані дюни, які можуть досягати висоти до 150 метрів.
247ua

247ua13 годин тому вLifestyle, Наука

0
Шість кубиків преса не є гарантією від болю в спині.Нове дослідження показало, що люди з більшими м'язами живота на КТ-сканах так само схильні до болю в нижній частині спини.Результати, опубліковані в PLOS Digital Health, свідчать про те, що слабкі м'язи живота не є обов'язковою причиною болю в спині, і їх зміцнення може бути недостатнім рішенням."Ми були здивовані, що наша група з болем у спині не мала менше загальної м'язової маси, ніж контрольна група", - говорить механічний інженер Кетрін Марусич з Університету Стенфорда."Це відкриття не заперечує важливість м'язів, але підкреслює складність болю в спині та те, що будь-які відмінності в розмірі м'язів можуть бути більш локалізованими".Марусич та її колеги використали модель глибокого навчання для аналізу понад 33 500 КТ-сканів живота від 23 508 пацієнтів.Використовуючи електронні медичні записи, автори виявили, що 2 622 учасники були діагностовані з болем у спині.Цю групу порівняли з 2 577 учасниками того ж статі, віку та ІМТ, які не мали болю в спині.Більшість попередніх досліджень зображень болю в спині були приблизно в 25 разів меншими за розміром."У найбільшому дослідженні такого роду, яке стало можливим завдяки штучному інтелекту, ми не виявили відмінностей у кількості м'язів або розподілі жирової тканини живота між групами з болем у спині та контрольними групами", - підсумовують автори дослідження.Ці результати є несподіваними, оскільки вони суперечать поширеній гіпотезі про те, що може викликати біль у спині.Марусич та їх команда очікували, що у тих, хто страждає від болю в спині, будуть слабші м'язи живота та спини.Це може навантажувати м'язи нижньої частини спини, оскільки вони більше навантажені підтримкою хребта у вертикальному положенні.Однак, автори додають, "в середньому група з болем у спині мала значно нижче співвідношення м'язів до жирової тканини живота".Це свідчить про те, що, хоча учасники з болем у спині були зіставлені з кимось із подібним ІМТ, вони могли не мати такого ж співвідношення м'язів до жиру в животі.Можливо, склад тіла є більш важливим для болю в спині, ніж просто сила м'язів кора.Біль у спині є поширеним і виснажливим станом, який може вплинути навіть на найфітніших спортсменів.Насправді, деякі дослідження оцінюють, що до двох третин дорослих страждатимуть від болю в спині в якийсь момент свого життя.Приблизно 90 відсотків випадків не пов'язані з жодною конкретною причиною, такою як розтягнення, інфекція або перелом.Це ускладнює лікування симптомів.Слабкість глибоких м'язів тулуба зазвичай вважається можливою причиною, і в результаті медичні працівники часто рекомендують вправи для стабілізації кора.Але, хоча деякі невеликі дослідження продемонстрували клінічну користь від цих вправ, довгострокові ефекти ще не зрозумілі.КТ-сканування можуть показати лише певну інформацію про силу живота, але нещодавні результати свідчать про те, що більші м'язи не обов'язково допомагають.Зміцнення цієї групи м'язів може дати лише обмежені результати."Наші результати свідчать про те, що в середньому загальний розмір м'язів не менший у тих, хто має біль у спині, що узгоджується з дослідженнями фізичної терапії, які підкреслюють важливість моторного контролю над силою в розрізненні здорових і болючих популяцій", - пояснюють автори.Вони стверджують, що майбутні дослідження повинні зосередитися на окремих м'язах і регіональних змінах, а не на загальній кількості м'язів.Цікавий фактБіль у спині є однією з найпоширеніших причин інвалідності у всьому світі.
247ua

247ua16 годин тому вLifestyle, Здоров'я, Наука

0
Коли мова йде про сон, багато людей зосереджуються на цифрах. Існує безліч порад щодо того, скільки годин сну потрібно для здорового серця або для зниження ризику деменції.Проте нове дослідження показує, що регулярність сну може бути важливішою для здоров'я серця, ніж тривалість сну.Дослідження, проведене в Circulation: Population Health and Outcomes, аналізувало дані з трекерів Fitbit та електронних медичних записів понад 10 000 дорослих американців. Вчені виявили, що регулярність сну, а не лише його тривалість, має значний вплив на ризик серцево-судинних захворювань.Дослідники виявили, що нерегулярний сон пов'язаний з підвищеним ризиком серцевих захворювань. Наприклад, кожне збільшення варіабельності сну на 29 хвилин відповідало на 24% вищому ризику серцево-судинних захворювань.Ці результати підкреслюють важливість регулярного сну для підтримки здоров'я серця. Вчені рекомендують дотримуватися стабільного графіка сну, щоб зменшити ризики для здоров'я.Цікавий фактРегулярний сон може не лише покращити здоров'я серця, але й підвищити загальну продуктивність та настрій протягом дня.
247ua

247ua17 годин тому вLifestyle, Здоров'я, Наука

0
Втрата свідомості під час операції та контроль болю можуть здаватися одними й тими ж речами, хоча анестезіологи часто використовують різні препарати для досягнення цих цілей.Це ставить питання: чи може анестетик також контролювати біль при дозі, достатній для того, щоб тварина залишалася при свідомості?Дослідники, які розробляли сполуку під назвою нідрадін, виявили ознаки такої можливості у мишей.При вищих дозах сполука викликала анестезію. При нижчій дозі тварини залишалися при свідомості та координованими, але реагували рідше на болісне тепло."Найбільш захоплюючим було те, що анальгезивна активність була абсолютно несподіваною", - сказав дослідник з Університету Каліфорнії в Сан-Франциско Метью МакКерролл.Дослідження почалося з іншою метою: знайти нові загальні анестетики. Тестування тисяч хімічних сполук у ссавців було б повільним і дорогим, тому дослідники почали пошук у маленьких личинках рибок-зебр.Ці молоді рибки поміщалися в лабораторні пластини, що містять 96 маленьких ямок. Дослідники могли додавати хімікати у воду та автоматично записувати рухи тварин, тестуючи багато груп одночасно.Команда, до складу якої входили дослідники з UCSF та Університету Каліфорнії в Сан-Дієго, шукала одну характерну підказку в поведінці личинок.За певних умов тестування, відомі анестетики, такі як пропофол і етомідат, змушували личинок реагувати сильніше на легке постукування. Будь-яка хімічна сполука, яка відтворювала цей шаблон, заслуговувала на більш детальне вивчення.З 12 000 перевірених сполук 69 спочатку відповідали критеріям. Подальші експерименти звузили поле, включаючи тести на дорослих рибках для виявлення кандидатів, які також викликали анестезію на пізнішій стадії розвитку.Дослідники потім дослідили споріднені молекули та синтезували 28 хімічних варіантів. Один з них став нідрадіном.Наступним кроком було з'ясувати, чи поширюються анестезивні ефекти на ссавців. Нідрадін досягав мозку мишей і тимчасово порушував їхній рефлекс повернення: тварини, які були покладені на спину, не могли повернутися вupright. Дослідники зазвичай використовують цю реакцію для оцінки анестезивних ефектів.Тест на затискання лапи виявив ще одну властивість. При дозі, близькій до тієї, що необхідна для порушення цього рефлексу, нідрадін також запобігав мишам віднімати лапу від сильного затиску. Етомідат не запобігав віднімання при порівняльній дозі.Це підвищило можливість того, що нідрадін може зменшити реакції на біль, навіть коли тварини залишаються при свідомості.Щоб дослідити це, команда протестувала нижчу дозу та перевірила, чи можуть миші балансувати на обертовій паличці. Це допомогло встановити, що тварини зберегли координацію, необхідну для реагування.Дослідники потім доставили короткий, болісний тепловий стимул за допомогою інфрачервоного лазера. Кожна миша пройшла п'ять випробувань. Медіана частки випробувань, що викликали реакцію на біль, становила 40 відсотків з нідрадіном, у порівнянні з 90 відсотками у контрольній групі. Окреме порівняння не виявило статистично значущого зменшення з етомідатом.Личинки рибок-зебр також реагували менше на шкідливий стимул при концентраціях, нижчих за ті, що викликали седативний та анестезивний ефекти.Клітинні експерименти допомогли пояснити анестезивну дію нідрадіну. Хімічний месенджер, званий ГАМК, зазвичай зменшує активність нервових клітин. Нідрадін підсилює його ефект через білок на цих клітинах, званий рецептором ГАМК-А.Дослідники використовували високоякісні зображення швидко заморожених зразків, метод, званий кріо-електронною мікроскопією, щоб побачити, як нідрадін вписується в цей білок.Його місце зв'язування перекривалося з місцями пропофолу та етомідату, але нідрадін заходив глибше в кишеню, контактував з амінокислотами – будівельними блоками білка – за межами досяжності інших двох препаратів."Ми ще не знаємо механізм, відповідальний за анальгезивний ефект", - сказав МакКерролл.Цей інший підхід може дати підказку, хоча його зв'язок з полегшенням болю залишається непідтвердженим. Команда також виявила, що нідрадін не зв'язується з опіоїдними рецепторами, які тестувалися, білками, через які діють знеболюючі препарати, такі як морфін.Нідрадін показав ще одну потенційно корисну особливість. Етомідат може пригнічувати вироблення гормону стресу кортизолу; нідрадін цього не робив у тестах, що тут описуються, включаючи експерименти з людською наднирковою тканиною поза тілом.Анестетик, який також зменшує біль, може бути корисним для процедур, що вимагають легшої анестезії, включаючи екстрену допомогу.Однак експеримент з болем у мишах при низькій дозі включав лише чотири тварини в групі. Зменшені захисні реакції не можуть точно встановити, що відчуває тварина, і результати не встановлюють безпеку чи ефективність у пацієнтів."Нідрадін все ще є сполукою на ранній стадії дослідження, тому потрібно буде провести значну передклінічну роботу, перш ніж розглядати клінічні випробування на людях", - сказав МакКерролл.Це включає вивчення того, як організм обробляє сполуку, її вплив на серце та дихання, а також різницю між ефективними та шкідливими дозами.Тим часом триваючий пошук команди виявив додаткові молекули з обіцяючими анестезивними властивостями. Дослідники вивчають, які ефекти переходять на ссавців і які сполуки пропонують найсильніші перспективи для подальшого розвитку.Дослідження було опубліковано в Nature Communications.Цікавий фактДослідження показали, що рибки-зебри можуть бути корисними для вивчення нових анестетиків, оскільки їхня поведінка легко піддається спостереженню в лабораторних умовах.
247ua

247ua20 годин тому вLifestyle, Наука

0
Якщо ви пропустили, цього тижня відбулася прем'єра GTA VI.Ця гра є однією з найбільших у світі відеоігор, і шоста частина серії Grand Theft Auto обіцяє стати найзначнішою на всіх рівнях.Цей величезний відкритий світ, над яким працювали понад десять років, створений командою з майже 5000 людей, з бюджетом, що, за чутками, досягає 2 мільярдів доларів.Але величезна і голодна фан-база, яка має власний мем про те, як відпроситися з роботи, щоб пограти в гру, майже напевно зробить GTA VI блокбастером, з експертом, який назвав цю гру "найбільшим релізом будь-якого виду розважального контенту в історії людства".Отже, так, це велика і важлива подія.Але деякі речі ще більші і важливіші.Щоб підкреслити цю думку, вчені вирішили зробити свій власний спеціальний реліз цього тижня, приурочений до запуску GTA VI – опублікувавши нове дослідження, в якому вони затопили світ Grand Theft Auto.Симульоване затоплення, детально описане в журналі Geoscience Communication, не має на меті зменшити феномен GTA. Навпаки.Дослідники стверджують, що завдяки неймовірному реалізму і знайомству 3D-світів ігор, такі ігри, як GTA, є потужним інструментом для комунікації трансформаційних наслідків зміни клімату."Зростаюча графічна та топографічна реалістичність сучасних відкритих світів відкрила новий шлях для комунікації геонауки", – пишуть дослідники у своїй статті."Якщо віртуальні ландшафти, в яких живуть гравці, точно відображають фізичні середовища, ці середовища можуть стати педагогічними об'єктами самі по собі".Щоб проілюструвати свою концепцію, геонауковці Пол Норенберг і Юг Лантуїт з Університету Потсдама в Німеччині симулювали віртуальне затоплення вигадливого міста Лос-Сантос з GTA V, яке близько моделюється на Лос-Анджелес.Використовуючи 3D-моделювання рельєфу, вони точно відтворили ландшафт Лос-Сантос і піддали його прибережне середовище двом різним кліматичним сценаріям з Міжурядової групи експертів зі зміни клімату: RCP 2.6, що представляє сильні скорочення викидів, і RCP 8.5, що представляє дуже високі викиди.Потім вони прискорили час, візуалізуючи рівні затоплення від підвищення рівня моря та враховуючи ефекти екстремальних штормових підйомів на основі історичних вимірювань рівня води в Лос-Анджелесі.Незалежно від того, як на це подивитися, Лос-Сантос втрачає землю через прибережне затоплення, але різні кліматичні сценарії дають дуже різні результати.За сценарієм RCP 2.6, 2.2 відсотка території Лос-Сантос буде затоплено в 2300 році під час штормового підйому, але жодна велика інфраструктура не постраждає.На відміну від цього, за сценарієм RCP 8.5 без пом'якшення, 5.1 відсотка Лос-Сантос буде затоплено в 2300 році, з прогнозованим підвищенням рівня моря та екстремальними прибережними водами, що досягають 5.18 метрів (17 футів).До 2500 року цей комбінований рівень води може досягти 8.22 метрів, затоплюючи 6.5 відсотка міста і ставлячи під загрозу порт, системи водовідведення та прибережні енергетичні об'єкти.Це верхні прогнози, засновані на спрощених моделях затоплення, а не на прогнозах того, де або скільки затоплення відбудеться.І, звичайно, Лос-Сантос не є реальним.Але місто, на яке воно базується, реальне, і в рамках дослідження дослідники порівняли свої симуляції Лос-Сантос з існуючими моделями затоплення Лос-Анджелеса, виявивши вражаючі подібності в паттернах затоплення."Ця відповідність підтримує висновок, що рельєф GTA V є достатньо вірним реальній морфології, щоб бути науково значущим для первинної комунікації прибережного затоплення", – підсумовують дослідники."Питання не лише в тому, що затопить, але й у тому, чи є засіб, через який ми комунікуємо цей ризик, важливим для людей, які повинні це почути. Ми стверджуємо, що для покоління, яке виросло в Лос-Сантосі, це так".Результати дослідження опубліковані в Geoscience Communication.Цікавий фактГра Grand Theft Auto VI стала однією з найбільш очікуваних ігор в історії, з величезною фан-базою, яка активно обговорює її в соціальних мережах.
247ua

247ua21 годину тому вLifestyle, Здоров'я, Їжа, Наука

0
У сучасному світі найкращі поради щодо зниження ваги — це прості ідеї, які, сподіваємось, залишаться з нами. Одне дослідження виявило кілька нових звичок: тривале голодування вночі та ранній сніданок.Дослідники з Інституту глобального здоров'я в Барселоні (ISGlobal) проаналізували дані про харчування та вагу 7074 осіб віком від 40 до 65 років. Вони виявили, що рання вечеря та ранній сніданок без перекусів між ними пов'язані з нижчими показниками індексу маси тіла (ІМТ) через п'ять років.Хоча ІМТ є проблемним показником ожиріння, ці результати додають до зростаючої кількості досліджень, які вивчають, як час прийому їжі може впливати на наше здоров'я.Дослідники вважають, що їхні результати можуть бути пов'язані з циркадними ритмами організму — внутрішніми біологічними годинниками, які працюють за 24-годинним циклом і дають сигнали про те, коли відпочивати, а коли прокидатися."Наші результати, відповідно до інших недавніх досліджень, свідчать про те, що подовження нічного голодування може допомогти підтримувати здорову вагу, якщо це супроводжується ранньою вечерею та раннім сніданком," — сказала епідеміолог Люсіана Понс-Музо з ISGlobal."Ми вважаємо, що це може бути пов'язано з тим, що раннє харчування більше відповідає циркадним ритмам і дозволяє краще спалювати калорії та регулювати апетит, що може допомогти підтримувати здорову вагу."Дослідження використовувало кілька статистичних методів, коригуючи дані за такими змінними, як вік і сон, і виявило, що пізній сніданок і часті перекуси пов'язані з вищим ІМТ, тоді як тривале нічне голодування — з нижчим."Ці асоціації були особливо помітні у жінок передменопаузного віку," — пишуть автори в International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity.Команда також провела кластерний аналіз, щоб згрупувати учасників за їхніми звичками харчування. Це допомогло уточнити основні результати дослідження та дозволило розділити учасників за статтю.Одна з груп спостерігалася виключно у чоловіків: особи в цій категорії їли перший прийом їжі приблизно о 14:00, голодували вночі в середньому 17 годин і частіше вживали алкоголь, курили та мали безробіття."Ми спостерігали у підгрупи чоловіків, які практикують інтервальне голодування, пропускаючи сніданок, що ця практика не має впливу на вагу," — сказала епідеміолог Каміль Лассаль з ISGlobal."Інші інтервенційні дослідження серед учасників з ожирінням показали, що ця тактика не є більш ефективною, ніж зменшення споживання калорій для зниження ваги в довгостроковій перспективі."Дослідження не було структуроване для доведення прямого причинно-наслідкового зв'язку, але виявило деякі значні асоціації.Якщо ви зараз пропускаєте сніданок, щоб зменшити калорії, можливо, вам краще перенести час вечері на раніше і замість цього поїсти сніданок."Існують різні способи практикувати те, що відомо як 'інтервальне голодування', і наше дослідження стосується одного з них, яке полягає в нічному голодуванні," — сказала Лассаль.Деякі з внутрішніх часових моментів, які можуть краще узгоджуватися з тривалим нічним голодуванням і раннім сніданком, пов'язані з регулюванням виробництва інсуліну та управлінням накопиченням жиру, вважають дослідники, хоча для підтвердження цього знадобляться подальші дослідження.Сон також може відігравати роль у цьому. Ми знаємо, що достатня кількість сну є важливою для нашого здоров'я, і харчові звички, які тут підкреслюються, можуть бути найбільш сприятливими для цього.Дослідження було опубліковане в International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity.Цікавий фактДослідження показали, що час прийому їжі може впливати на метаболізм і загальний стан здоров'я, що робить його важливим аспектом здорового способу життя.
247ua

247uaдень тому вLifestyle, Наука

0
Ніхто не хоче прокидатися вночі, але для деяких літніх чоловіків з збільшеною простатою це стає звичним явищем.Простата — це залоза, яка оточує шийку сечового міхура, і якщо вона збільшується, як це часто трапляється з віком, вона може здавлювати сечовипускальний канал, ускладнюючи спорожнення сечового міхура.З часом це може призвести до підвищеної чутливості м'язів сечового міхура, що змушує їх скорочуватися ще до того, як міхур заповниться.Часті походи в туалет вночі — це звичайна проблема.Однак, на щастя, існує лікування, яке може принести полегшення.Вібегрон (торгова назва Gemtesa) — це відносно новий препарат, схвалений Управлінням з контролю за продуктами і ліками США (FDA) для лікування гіперактивного сечового міхура у 2020 році.Цей препарат приймається щодня, і хоча він не зменшує простату, він розслабляє м'язи сечового міхура, дозволяючи їм розширюватися і утримувати більше сечі перед тим, як виникне потреба в сечовипусканні.Наприкінці 2024 року препарат був розширений для використання серед чоловіків з симптомами гіперактивного сечового міхура, які вже приймають ліки для лікування збільшеної простати.Метаналіз, що включав 1362 чоловіків і два рандомізовані випробування, тепер підтвердив, що ця комбінація ліків дійсно може працювати.Аналіз показав, що через 12 тижнів чоловіки з збільшеною простатою, які використовували вібегрон як додаткову терапію, відчули незначні, але суттєві зміни у своїй потребі в сечовипусканні в порівнянні з тими, хто приймав лише ліки для простати.В середньому, додавання вібегрону призвело до 0.8 менше походів у туалет на день, одного меншого епізоду терміновості сечовипускання на день і 0.3 менше нічних походів у туалет.Це може здаватися незначним у короткостроковій перспективі, але може суттєво вплинути на якість життя, якщо це триватиме в довгостроковій перспективі, пояснюють автори.Серед трьох груп учасників, які розглядалися в метаогляді, бали симптомів гіперактивного сечового міхура зменшилися в середньому на 2.36 пунктів з початку випробування, коли використовувався вібегрон.Це свідчить про те, що препарат може забезпечити певне полегшення для пацієнтів, але, що важливо, це нижче 3 пунктів, необхідних для визнання клінічно значущими.Можливо, автори припускають, якщо рандомізовані випробування триватимуть довше, переваги накопичаться.Однак, на жаль, оскільки цей препарат новий, дослідження тільки починаються.На сьогоднішній день існує велика варіація серед досліджень, що тестують вібегрон у поєднанні з лікуванням для збільшення простати, включаючи різницю в початкових симптомах, дозуванні, тривалості спостереження (від 8 до 24 тижнів) та типі терапії, що використовується для доброякісного збільшення простати.Це ускладнює порівняння результатів.Найбільш суворе клінічне випробування на цю тему до сьогодні називається COURAGE trial, в якому брали участь більше 1000 чоловіків у Північній Америці та Європі з доброякісним збільшенням простати, які потребували сечовипускання щонайменше вісім разів на день, з принаймні трьома епізодами терміновості.Рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване клінічне випробування, фінансування якого здійснювало Sumitomo Pharma America, і його результати щодо вібегрону були опубліковані в 2024 році.Серед чоловіків, які вже проходили лікування для доброякісного збільшення простати, вібегрон суттєво зменшив частоту сечовипускання та терміновість у порівнянні з плацебо.Переваги почали проявлятися вже через кілька тижнів.Але результати річного продовження є ще більш обнадійливими.Наприкінці 24-тижневого випробування підгрупа з 276 чоловіків вирішила продовжити прийом. Вони свідомо приймали вібегрон ще 28 тижнів.Серед 142 чоловіків, які приймали вібегрон протягом року, дослідники виявили в середньому 2.4 менше походів у туалет на день, майже 3 менше епізодів терміновості сечовипускання на день і 1 менше нічного походу в туалет у порівнянні з початком оригінального випробування.Це обнадійливі результати, але ця частина випробування не включала групу плацебо, тому неясно, яку роль насправді відіграв препарат у цих змінах у сечовипусканні.Як і більшість ліків, вібегрон має побічні ефекти, і він не працює однаково для всіх.Проте це варіант лікування, про який пацієнти та лікарі можуть не знати.У США, у 2022 році, опитування 200 пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром і 50 лікарів показало, що більше 70 відсотків пацієнтів не знали, що комбінована терапія ліками є варіантом для гіперактивного сечового міхура.Для лікарів основними причинами, чому не призначали комбіновану терапію, були вартість або покриття страховкою та брак інформації.Цікавий фактВібегрон став першим препаратом, схваленим FDA для лікування гіперактивного сечового міхура, який не є антихолінергічним, що робить його унікальним у своєму класі.
Здоров'я наших зубів і ясен тісно пов'язане зі здоров'ям нашого тіла та мозку.Останніми роками з'являється все більше доказів того, що погане здоров'я ротової порожнини пов'язане з багатьма іншими серйозними захворюваннями, такими як деменція, діабет, інсульт, серцеві захворювання, рак та навіть смерть.Нова зубна нитка, яка захоплює залишки між зубами, може стати високотехнологічним способом контролювати здоров'я ротової порожнини та метаболізм одночасно – все це з комфортом вашого дому.У недавньому "тестуванні" серед невеликих груп людей, опублікованому в Science Advances, показники глюкози та сечової кислоти з цього пристрою близько відповідали результатам аналізу крові.Вона також може використовувати вимірювання кислотності та водню пероксиду для надійної оцінки розміру кишень ясен, що є показником, який стоматологи часто використовують при діагностиці пародонтозу.Пристрій був винайдений командою на чолі з біотехнологом Хнін Йін Йін Нейн в Гонконгському університеті науки і технологій (HKUST), і вони стверджують, що він має можливості, які залишалися недоступними в цій галузі протягом десятиліть.Цей унікальний пристрій має форму звичайної зубної нитки з складною системою шківів, яка збирає рідину і направляє її в спеціальну мікрофлюїдну камеру з біосенсорами.Протягом кількох хвилин після використання нитки ці сенсори можуть вимірювати сечову кислоту, глюкозу, водень пероксид та pH у рідині.Результати потім бездротово передаються на смартфон.Рідина, яку захоплює пристрій, відрізняється від слини. Вона називається гінгівальною рідкою (GCF) і існує в борозенках навколо і між зубами.Оскільки GCF знаходиться близько до поверхні ясен, вона обмінюється метаболітами, білками та запальними маркерами з кровотоком.Протягом десятиліть вчені намагалися використовувати цю рідину для аналізу захворювань ясен та інших станів здоров'я, але її виробляється дуже мало, і її важко захопити.Однак, коли людина використовує нитку, вона вивільняє частину GCF.Саме тому вчені в Китаї вирішили використовувати систему нитки для збору цієї цінної рідини.Їхній пристрій тестувався в попередніх випробуваннях не лише на здорових учасниках, але й на тих, хто страждає на діабет, високий рівень сечової кислоти (гиперурикемія) та погане здоров'я ротової порожнини.Результати були різними для кожного захворювання.Наприклад, рівні глюкози в рідині для чищення зубів близько відповідали вимірюванням у крові.Більше того, рівні сечової кислоти були сильно пов'язані з рівнями в крові.Ці результати свідчать про те, що інвазивні аналізи крові, які відстежують рівні глюкози та сечової кислоти, можуть бути потенційно замінені неінвазивною системою нитки."Жоден інструмент для домашнього моніторингу одночасно не вирішує питання системного метаболізму та запалення ротової порожнини – критичний недолік для пацієнтів з діабетом, гиперурикемією та пародонтитом, де метаболічна дисфункція погіршує захворювання ясен, а запалення ротової порожнини погіршує метаболічний контроль," пишуть автори дослідження.Таке винахід може допомогти заповнити цю прогалину, але ще потребує деяких доопрацювань і тестувань.Наприклад, слина становила майже половину рідини, що збирається разом з GCF, і кров також може змішуватися.Коли дослідники тестували слину окремо, вона не виявила багато інформації про рівні глюкози. Але можливо, що зразки, забруднені кров'ю, можуть."Незважаючи на ці обмеження, система розроблена з урахуванням клінічного застосування," стверджує команда.Вони закликали до проведення майбутнього клінічного випробування, щоб перевірити, чи покращить моніторинг за допомогою GCF клінічні результати у пацієнтів з діабетом та захворюваннями ясен."Перетворивши щоденну звичку, яку практикують мільярди людей, на діагностичну дію, ця робота встановлює рідину GCF як доступну біорідину для неінвазивної, персоналізованої охорони здоров'я," підсумовують автори.Дослідження було опубліковане в Science Advances.Цікавий фактЦей пристрій може стати важливим інструментом для людей з діабетом, оскільки він дозволяє контролювати рівень глюкози без необхідності робити інвазивні аналізи крові.
247ua

247ua2 дні тому вLifestyle, Наука

0
Щороку в Австралії маси зникаючих молей-богонгів (Agrotis infusa) виходять зі своїх підземних коконів, щоб подорожувати до 1 000 кілометрів на південь.Кожен окремий моль здійснює цю подорож лише один раз у своєму короткому житті. І все ж, вони знають, куди йти.У статті, опублікованій у Nature, команда на чолі з нейроетологом Ерік Воррентом з Університету Лунда в Швеції показала, як магнітне поле Землі направляє молей у їхній подорожі, навіть коли зоряне світло відсутнє.Навесні молоді молі залишають свої місця розмноження, які розташовані по всьому південно-східному внутрішньому регіону Австралії. Щоночі молі просуваються далі до своєї мети.В кінці своєї довгої подорожі вони збираються в кількох печерах в Австралійських Альпах, де ховаються в тіні до осіннього похолодання, яке закликає їх додому знову, щоб розмножитися.Минулого року Воррент і його колеги продемонстрували, що молі можуть орієнтуватися, використовуючи лише зоряне світло. Хоча магнітне поле Землі може бути залучене, їхнє відчуття напрямку було достатнім без нього.Але насправді відсутність зоряного світла є набагато частішим явищем, ніж повна відсутність магнітного поля Землі, хоча поле іноді може змінюватися, перевернутися або коливатися.Зірки, з іншого боку, регулярно закриваються хмарами. Але це, здається, не заважає молям."Ці молі орієнтуються на свою віддалену мету, використовуючи зірки як компас, але правильно орієнтуються навіть коли зірки закриті хмарами, що свідчить про те, що їхнє магнітне відчуття, ймовірно, використовує магнітне поле Землі як компас," пише Воррент і команда."Наші результати вказують на те, що молі-богонги використовують геомагнітне поле як компас для довгострокової навігації вночі і мають світлозалежне магнітне відчуття на основі радикальних пар."Дослідники встановили світлові пастки на горі Селвін, приблизно за 70 кілометрів на північ від літнього притулку молей, щоб зловити деяких з цих молей під час двох міграцій весни та осені.Навіть ці молі, що мають мету, не могли встояти перед привабливістю лампи.Коли молі потрапляли в пастку, їх "переводили в спеціально побудовану лабораторію без ферромагнітних матеріалів, де їх прив'язували і запускали в симуляторі польоту," пояснюють дослідники.Арена була спроектована так, щоб надати кожному молю індивідуальний, занурювальний та, на диво, досить складний досвід симуляції.Після потрапляння на арену, моля оточували знайомі силуети ландшафту: чорний картонний фон з деревами, травою та пагорбами.На підлозі арени проектувався тьмяний, рухомий малюнок, щоб імітувати землю, що проходить нижче, у синхронізації з обраним напрямком моля.А в "небі" над ними інший проектор створював враження природної, безмісячної австралійської зоряної ночі або випадкового малюнка зірок, призначеного для заплутування моля.Ця вся діорама була поміщена в 3D котушку Гельмгольца, пристрій, що виробляє контрольоване магнітне поле в межах свого впливу.Для деяких тестів вчені налаштували котушку на слідування звичайному магнітному полю Землі, але в інших випадках змінювали кут поля або зовсім скасовували його.Молі, що літали під заплутаними зірками, не мали жодних проблем з орієнтацією, коли магнітне поле було присутнє, але коли його скасовували, вони повністю дезорієнтувалися.Напрямок магнітного поля мав великий вплив на молей."Якщо геомагнітне поле перевертається на 180°, або якщо нахил інвертується, молі летять в протилежному напрямку," повідомляє команда."Якщо полярність інвертована, молі не можуть повернути."Отже, хоча молі можуть орієнтуватися за зірками на ясну ніч, магнітне поле, здається, є важливим компонентом їхнього внутрішнього компасу.Крім того, молі дезорієнтувалися, коли додавали слабкий радіочастотний шум, і коли фіолетово-синє світло фільтрувалося. Обидва ці фактори відомі тим, що порушують навігацію у інших тварин, які використовують магнітні поля для орієнтації, таких як європейські робінзони та монархові метелики.Оскільки ці змінні здаються такими важливими, вчені вважають, що сенсор магнітного поля молей може бути активований хімічною реакцією (те, що вчені називають "механізмом радикальних пар"), викликаною світлом. Але спочатку їм потрібно це знайти."Геомагнітні та зоряні компасні сигнали можуть дозволити молям-богонгам (і, ймовірно, іншим молям) продовжувати навігацію у своєму успадкованому міграційному напрямку, навіть коли значущість одного з цих сигналів зменшується або зникає (наприклад, через затягнуті нічні небеса або магнітну бурю)," підсумовує команда."Як ці численні сенсорні сигнали інтегруються поведінково та нейронно, щоб забезпечити надійну довгострокову навігацію, залишається перспективною темою для подальшого дослідження."Дослідження було опубліковано в Nature.Цікавий фактМолі-богонги можуть подорожувати до 1 000 км, щоб знайти свої місця для розмноження, і це є однією з найбільших міграцій серед метеликів у світі.
Гортайте вниз для завантаження ще