Lifestyle

T4.com.ua

T4.com.ua38 хвилин тому вLifestyle

0
Ще донедавна, коли говорили про старіння серця, більшість уявляла собі повільне, лінійне зношування всієї м’язової тканини. Мовляв, мотор працює і працює, врешті-решт втомлюється. Однак нове революційне дослідження вчених з The Jackson Laboratory (JAX), опубліковане у виданні Aging Cell, перевертає це уявлення з ніг на голову. Виявляється, наше серце старіє зовсім не так, як ми думали. Повідомляє T4 з посиланням на sciencedaily.com. Група дослідників на чолі з науковим директором JAX, Надією Розенталь, виявила дещо неочікуване: запалення та рубцювання (фіброз) накопичуються не по всьому серцю рівномірно, а концентруються у певних “гарячих точках”. І ці точки – не м’яз лівого шлуночка, на який раніше зосереджувалася левова частка уваги кардіологів. Ні, найсильніші сигнали старіння серця, так званого “інфламагінгу” (запалення, пов’язаного зі старінням), були помічені навколо аортальних клапанів та кореня аорти. Це якби у вашому автомобілі спочатку зношувалися не циліндри двигуна, а якась там шестерня в коробці передач, про яку всі думали, що вона “просто собі крутиться”. Де ховаються “гарячі точки” старіння? Уявіть собі, що серце – це складна насосна станція, де кожна деталь важлива. Дослідники JAX, вивчаючи серця мишей різного віку за допомогою передових технік аналізу тисяч окремих клітин, з’ясували: зони навколо аортальних клапанів та кореня аорти є справжніми епіцентрами старіння. Чому саме ці місця? Виявляється, вони містять велику кількість імунних клітин (макрофагів) та клітин сполучної тканини (фібробластів). З віком ці клітини починають “спілкуватися” по-новому, запускаючи процеси запалення та рубцювання тканин, що впливає на сусідні серцеві м’язи. Надя Розенталь влучно зазначила, що ми раніше сприймали клапани та великі судини як “водопровід”, а не як частину “головного двигуна”, але виявилося, що саме там концентруються ключові сигнали старіння. Макрофаги, які зазвичай допомагають боротися з інфекціями, з віком стають активнішими в генах, відповідальних за запалення. Фібробласти ж починають все частіше демонструвати ознаки фіброзу – утворення рубцевої тканини, яка заміщає здорові клітини і порушує роботу серця. Це як іржа, що нерівномірно поширюється по металевій конструкції, концентруючись у найвразливіших місцях. Це відкриття змінює фокус досліджень, адже тепер стає зрозуміло, що для підтримки “щасливого” стану м’язових клітин, інші клітини серця повинні працювати злагоджено протягом усього життя, а саме ця злагодженість порушується у клапанах та аорті. Неочікувані маркери і старіння серця у чоловіків та жінок Ще одне відкриття буквально здивувало вчених: маркери клітинного старіння, які традиційно асоціюються зі старим віком (наприклад, білок p21, або Cdkn1a), були виявлені навіть у молодих мишачих серцях. Це означає, що їхня наявність сама по собі не завжди є надійним показником того, що клітина “постаріла” і перестала ділитися. Тут є нюанс: має значення не просто наявність маркера, а його розташування та загальний стан оточуючих тканин. Наприклад, у шестимісячної миші (що еквівалентно молодому віку) серце аж ніяк не може бути “старим”. Це змушує переосмислити багато усталених наукових уявлень. Крім того, дослідження виявило важливі відмінності у процесах старіння між чоловічими та жіночими серцями. У самців мишей фібробласти з віком були більш пов’язані з процесами фіброзу, тоді як у самок зміни стосувалися шляхів, відповідальних за розвиток серця та виробництво білків. Ця відмінність може пояснити, чому серцево-судинні захворювання частіше проявляються у жінок після менопаузи, тоді як у чоловіків вони розвиваються більш поступово. Хоча ці результати поки що стосуються молекулярного рівня, вони відкривають нові перспективи для вивчення гендерних особливостей серцевих хвороб і можуть допомогти у розробці індивідуальних підходів до профілактики та лікування. Як ми можемо допомогти своєму серцю старіти повільніше? Розуміння того, як саме відбувається старіння серця, є першим кроком до розробки ефективних методів профілактики та лікування. Але що ми можемо зробити вже зараз, виходячи з поточних знань? Дослідження Єльського університету 2026 року, опубліковане в Nature Medicine, підтверджує: медикаментозні препарати, як-от метформін або семаглутид, а також здоровий спосіб життя, включаючи середземноморську або низьковуглеводну дієту та регулярну фізичну активність, дійсно уповільнюють біологічне старіння. А ось безрецептурні добавки, на жаль, виявилися неефективними. Сюди ж варто додати і важливість повноцінного сну: оптимальні 7-8 годин на добу пов’язані з найменшим біологічним старінням, тоді як недосипання чи надмірний сон, навпаки, прискорюють його і підвищують ризик серцевих захворювань. У 2026 році вчені з Northwestern University Feinberg School of Medicine навіть розробили симулятор “віку серця”, що дозволяє оцінити серцево-судинний ризик на основі ключових параметрів. Основними рушійними силами судинного старіння були названі гіпертонія, високий холестерин, нікотинова залежність та проблеми з нирками – фактори, на які кожен може вплинути. Крім того, порушення мікробіому кишківника з віком (дисбіоз) також сприяє запаленню та підвищує ризик атеросклерозу, гіпертонії та ішемічної хвороби серця, адже старіння часто супроводжується втратою мікробного біорізноманіття. Дбаючи про здоров’я кишківника, ми опосередковано підтримуємо і серце. В Україні, до речі, теж є хороші новини у сфері кардіології. З 2026 року планове стентування судин серця стало безоплатним, а Національна служба здоров’я України (НСЗУ) суттєво збільшила фінансування кардіохірургічної допомоги до 5,187 млрд грн. Це означає, що доступ до якісної допомоги для українців стає кращим, що є критично важливим, враховуючи поширеність серцево-судинних захворювань. Також препарати інгібітори SGLT2 показали себе як прорив у лікуванні серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду, знижуючи госпіталізації на 20-30%. Це конкретні кроки, які вже робляться для покращення якості та тривалості життя. Поширені питання про старіння серця Чому важливо знати про “гарячі точки” старіння серця? Це дозволяє краще зрозуміти механізми розвитку серцево-судинних захворювань, які є головною причиною смертності у світі. Ці знання можуть стати основою для розробки нових, більш точних діагностичних методів та цілеспрямованих ліків, що діятимуть саме на уражені ділянки. Чи можна “зупинити” старіння серця? Повністю зупинити старіння неможливо, це природний біологічний процес. Однак його можна уповільнити. Сучасні дослідження вказують на важливість здорового способу життя, регулярної фізичної активності, збалансованого харчування та контролю факторів ризику, таких як гіпертонія та високий холестерин. Які біомаркери допомагають виявити ризик серцевих захворювань раніше? Дослідження, представлене на наукових сесіях Американської асоціації серця у листопаді 2025 року, виявило, що комбінована оцінка трьох біомаркерів – високочутливого С-реактивного білка (hsCRP), залишкового холестерину та ліпопротеїну(а) – дозволяє виявляти ризик серцево-судинних подій значно раніше. Це відкриває шлях до ранньої профілактики. Яка роль тимуса у старінні серця? Два великі дослідження, опубліковані в Nature у 2026 році, показали, що стан тимуса (вилочкової залози) безпосередньо пов’язаний із довголіттям та ризиком серцево-судинних захворювань. Люди з кращим станом тимуса мали на 63% нижчий ризик смерті від серцево-судинних причин, що підкреслює складний взаємозв’язок між імунною системою та здоров’ям серця. Отже, старіння серця – це не монотонний процес, а складна взаємодія клітин у конкретних, дуже чутливих зонах. Це розуміння дає нам не просто нову картинку, а цілий новий напрямок для досліджень, діагностики та лікування. Можливо, в майбутньому ми зможемо точково “ремонтувати” ці гарячі точки, зберігаючи наше серце молодим і функціональним набагато довше. А поки що, пам’ятаймо: кожен наш свідомий вибір на користь здорового способу життя – це інвестиція у довготривалу і безперебійну роботу нашого найважливішого двигуна. Чи готові ви взяти кермо свого серця у власні руки?The post Вчені знайшли неочікувані гарячі точки старіння серця, що змінює уявлення про хвороби first appeared on T4 - сучасні технології та наука.
Хоча Марс знаходиться на мільйони кілометрів від Землі, вчені мають досить чітке уявлення про його геологію. Вони знають, які мінерали можуть бути там, і які геологічні процеси його формують.Але іноді достатньо просто подряпати поверхню, і нова загадка виявляється під яскравим марсіанським сонцем.Так сталося в 2024 році, коли ровер Curiosity, вагою 899 кілограмів, натрапив на звичайний камінь у кратері Гейла. Коли камінь розколовся, вчені NASA були вражені: всередині виявилися кристали чистої сірки.Хоча сульфати досить поширені на Марсі, це був перший випадок, коли сірка була знайдена в чистій елементарній формі. Навколо було ще багато таких каменів."Знайти поле каменів з чистої сірки - це як знайти оазис у пустелі," - сказав на той час вчений проекту Curiosity Ашвін Васавада з Лабораторії реактивного руху NASA.Сульфати - це солі, що містять сірку та кисень, які часто розчиняються у воді разом з іншими мінералами. Коли вода випаровується, сульфатні мінерали можуть кристалізуватися, залишаючи після себе відкладення.Ці сульфатні мінерали можуть багато розповісти про Марс, зокрема про його водну історію та те, як він змінювався з часом.Чиста сірка - це зовсім інша справа. На Землі великі відкладення часто пов'язані з вулканічною або гідротермальною активністю, але в кратері Гейла не було доказів високих температур, які могли б утворити такі відкладення.Вчені вважають, що найбільш ймовірний спосіб, яким так багато крихких каменів могли з'явитися в Gediz Vallis, полягає в тому, що вони утворилися там.Одна з можливостей, яку пропонують дослідники, полягає в тому, що сірка могла виникнути з газів, що вивільнялися під час давньої вулканічної активності. Коли ці гази охолоджувалися, вони могли потрапити під поверхню Марса, можливо, в структури з льоду, відомі як клатрати.З часом ерозія вирізала Gediz Vallis, зменшуючи тиск на поховані гази і дозволяючи їм вийти. Хімічні реакції між газами, що містять сірку, могли призвести до утворення відкладень чистої сірки без необхідності високих температур на місці.На основі геологічного контексту дослідники оцінюють, що відкладення сірки утворилися між 3,1 і 2,8 мільярда років тому.Цікавий фактСірка є важливим елементом для всього життя. Багато організмів використовують її у формі сульфатів для створення амінокислот, необхідних для побудови білків.
247ua

247ua2 години тому вLifestyle, Здоров'я, Наука

0
Діагностика має велике значення для громадського здоров'я, адже вона впливає на індивідуальне лікування та моніторинг стану здоров'я населення. Нове дослідження показує, що мільйони людей у всьому світі можуть бути неправильно діагностовані з ожирінням.Ожиріння традиційно оцінюється за індексом маси тіла (ІМТ), який розраховується шляхом ділення ваги людини на квадрат її зросту. Однак ІМТ давно вважається занадто приблизним і недостатньо точним. У 2025 році експерти запропонували нову комплексну систему визначення ожиріння.Ця нова система була перевірена в останньому дослідженні, проведеному міжнародною командою вчених і опублікованому в Nature. У дослідженні взяли участь 844 108 дорослих з Китаю, Великої Британії, США та Іспанії, де нове визначення порівнювалося з ІМТ.Дані показали, що ІМТ пропустив ожиріння у 8,6% учасників дослідження, тоді як неправильно класифікував 3,1% людей як таких, що мають ожиріння, хоча насправді вони не відповідали новим критеріям 2025 року.Важливо, що нова система також розрізняє клінічне ожиріння, коли надмірна вага завдає шкоди внутрішнім системам і органам, та преклінічне ожиріння, коли людина має надмірну вагу, але це ще не вплинуло на функції організму."Це дослідження показує, що до третини всіх випадків ожиріння є клінічним ожирінням, активним захворюванням, яке слід лікувати відповідно," - говорить консультант з баріатричної хірургії Франческо Рубіно з Королівського коледжу Лондона.Нова система враховує інші вимірювання та інформацію, включаючи обхват талії, співвідношення талії до зросту та сканування жирової тканини, а також шукає ознаки пошкодження органів або фізичних порушень, які впливають на повсякденну діяльність.Сподіваються, що якщо пропозиції 2025 року будуть більш широко прийняті лікарями та медичними працівниками, такі препарати, як GLP-1 для схуднення, можуть бути призначені тим, хто дійсно потребує їх, а не всім, хто класифікується як ожирілий за правилами ІМТ."Преклінічне ожиріння не слід автоматично лікувати як активне захворювання, але й не слід відкидати як нешкідливе," - говорить Рубіно."Деяким людям може знадобитися профілактичне лікування, але його інтенсивність повинна відповідати їхньому індивідуальному ризику."Якщо поширити результати цього дослідження на все населення світу, ми можемо отримати мільйони людей, які не отримують правильну діагностику ожиріння.Клінічне ожиріння пов'язане з 69% вищим ризиком смерті під час спостереження протягом більше десяти років, у порівнянні з 19% для преклінічного ожиріння. Це суттєва різниця, і її не можна виявити за допомогою традиційних методів діагностики."Яскраві відмінності в прогнозах між клінічним і преклінічним ожирінням, які постійно спостерігаються в різних країнах і етнічних групах, підтримують глобальне прийняття нової системи для покращення лікування ожиріння та політики в усьому світі," - говорить епідеміолог Ан Пан з Університету науки і технологій Хуачжун у Китаї.Ці результати можуть допомогти в дослідженнях у багатьох інших сферах здоров'я, наприклад, визначити, чи викликане серцеве захворювання ожирінням або чимось іншим.Команда планує подальші дослідження, щоб з'ясувати, як нові критерії можуть бути ефективно та корисно застосовані, а також вдосконалити діагностичні методи для підвищення точності."Правильне визначення обсягу лікування - лікування існуючого захворювання або зменшення ризику - та відповідність його інтенсивності індивідуальним потребам має величезне значення як для понад мільярда людей, які страждають, так і для систем охорони здоров'я," - говорить Рубіно."Люди з ожирінням, як і всі інші, заслуговують на лікування, яке відповідає їхнім потребам: не менше і не більше."Дослідження було опубліковане в Nature.Цікавий фактЗгідно з даними ВООЗ, ожиріння стало глобальною епідемією, і з 1975 року кількість людей з ожирінням майже потроїлася.
247ua

247ua3 години тому вLifestyle, Їжа, Наука

0
Це одна з основних засад теорії еволюції через природний відбір: послідовності генів у ДНК іноді спонтанно – і випадково – мутують.Теоретично, ймовірність цього не повинна залежати від того, наскільки важлива певна частина спіралі ДНК для організму.Іноді вчені висували альтернативу: що більш "важливі" гени можуть бути якимось чином захищені від хаотичних сил мутації.Але біологи з Університету Бат Лоренс Херст і Софія Радріццані опублікували докази в PLOS Biology, які свідчать про те, що немає потреби переписувати наше розуміння еволюції."Твердження, що мутації відбуваються повільніше для важливих генів, є тріумфом гіперболізації над сутністю," – говорить Радріццані."Це справді стара пропозиція, яка регулярно відроджується в різних формах."У 1972 році біолог Едвард Кокс запропонував, що деякі послідовності генів більш захищені від хаотичних сил мутації в залежності від того, наскільки вони важливі для організму."Припускаючи, що швидкість спонтанних мутацій варіює від послідовності до послідовності, можна прийти до правдоподібного організаційного принципу для структури вищих хромосом," – написав він.Теорія Кокса не є загальноприйнятою, але вона кілька разів з'являлася знову.Через п'ять десятиліть, у 2022 році, команда на чолі з Дж. Греєм Монро з Інституту Макса Планка в Тюбінгені в Німеччині опублікувала докази, що мутації були менш частими в "важливих" частинах генетичного коду рослини арабідопсис.Але в 2023 році інша команда вчених з Університету Нанкіна в Китаї та Університету Бат у Великій Британії спростувала їхні методи. Один з цих вчених був Херст.Перепровіряючи дані, Херст і його колеги не змогли отримати ті ж результати, вказуючи на помилки в тому, як команда Монро секвенувала ДНК.Деякі з їхніх зауважень навіть призвели до того, що команда Монро виправила одну частину своєї статті – але вони не змінили своїх основних висновків."Хоча ми пропустили деякі джерела помилок, їх недостатньо, щоб спростувати наші висновки," – написали Монро та його команда у відповіді.Тепер Херст і його колега Радріццані провели власні експерименти, використовуючи велику колекцію існуючих даних про спонтанні мутації з бактерії E. coli та дріжджів Saccharomyces cerevisiae.Обидва мікроби розводилися протягом багатьох поколінь, піддаючись якомога меншій кількості тиску, що дозволило мутаціям накопичуватися.Вони картографували місця геному близько 3600 мутацій у E. coli і 4600 у дріжджах, і ранжували, наскільки важливими були гени для виживання мікроба.Вони стверджують, що це "найбільша і найчистіша" вибірка мутацій на сьогодні."Аналізуйте дані будь-яким способом, і ми нічого не знайшли. У жодному з видів ці ключові гени не мали нижчої швидкості мутацій," – говорить Херст.Не було жодної різниці в швидкості мутацій для генів, які виробляють численні білки, або тих, які піддавалися природному відбору протягом еволюційного часу, або тих, які є життєво важливими для виживання клітини.Єдині фактори, які, здається, підвищували ймовірність мутації гена, були структурними. Наприклад, коли клітина реплікує своє ДНК, вона копіює деякі гени пізніше, ніж інші. У дріжджах гени, які копіюються пізніше в процесі, виявляється, дійсно мутують частіше."Хоча ми бачимо відомі причини варіації в швидкостях мутацій, ми не знайшли жодних доказів для ефектів, які були запропоновані як виклик традиційній моделі," – говорить Херст."Звичайно, немає підстав для зміни парадигми."Він вважає, що плутанина може бути пов'язана з упередженням вибірки: організми з мутаціями в їх важливих генах можуть не дожити до того, щоб розповісти про це."Ми б очікували, що природний відбір швидко усуває мутації, коли вони відбуваються в більш важливих генах, оскільки ці мутації, ймовірно, є шкідливими для організму," – говорить Херст."Це може створити ілюзію, що важливі гени мають менше мутацій, коли насправді деякі мутації просто зникли до того, як ми мали можливість їх проаналізувати – те, що можна вважати 'привидом мутацій'."Дослідження було опубліковано в PLOS Biology.Цікавий фактДослідження показало, що мутації в генах не залежать від їх важливості для організму, що може змінити наше розуміння еволюційних процесів.
247ua

247ua4 години тому вLifestyle, Здоров'я, Їжа, Наука

0
Вчені в Південній Кореї виявили бактерію в кімчі, яка теоретично може допомогти вивести мікропластик з кишечника.Цю бактерію називають Leuconostoc mesenteroides CBA3656, і вона ферментує цукри в молочну кислоту.Коли її змішали з водою та дрібними частинками полістиролу, ця молочнокисла бактерія затримала 87% усіх нанопластиків.У рідині, що імітує людський кишечник, бактерія зв'язала 57% наявних нанопластиків.Ці результати є обнадійливими, хоча вони не доводять успіх у живому людському кишечнику.У початкових експериментах на тваринах, коли дослідники в Південній Кореї годували безмікробними мишами бактерію з кімчі, їхній кал містив більше нанопластиків.Це відкриття, опубліковане в Bioresource Technology на початку цього року, походить з Всесвітнього інституту кімчі (WiKim) – наукового дослідницького інституту в Південній Кореї, який займається вивченням користі для здоров'я солених і ферментованих овочів.Кімчі – це традиційна корейська страва, яка постачає безліч мікроорганізмів у кишечник, включаючи молочнокислі бактерії.Але, як і інші ферментовані продукти, такі як йогурт або комбуча, вчені все ще не впевнені, чи ці мікроби суттєво змінюють склад мікробіому або покращують здоров'я кишечника.Деякі людські випробування свідчать, що вони можуть, але досліджень все ще недостатньо.У WiKim дослідники намагаються з'ясувати, що саме роблять мікроби в кімчі в кишечнику.Недавнє дослідження, проведене мікробіологами Се Хі Лі та Тей Вунгом Воном, показує, що нанопластики можуть прилипати до поверхні деяких кишкових бактерій, проходячи через організм.Це може потенційно запобігти всмоктуванню пластику в організм."Забруднення пластиком все більше вважається не лише екологічною проблемою, але й проблемою громадського здоров'я," – сказав Се Хі Лі."Наші результати свідчать про те, що мікроорганізми, отримані з традиційних ферментованих продуктів, можуть представляти новий біологічний підхід для вирішення цієї нової проблеми."Це не перший випадок, коли вчені виявили бактерію в ферментованій їжі, яка може збільшити виведення пластику у мишей.У 2025 році, наприклад, дослідження показало, що певні пробіотики можуть допомогти мишам виводити більше мікропластиків з їхнього калу.Два штами бактерій, зокрема, показали, що вони збільшують виведення мікропластиків на 35% у тваринних моделях.Але такі експерименти не є реалістичними.У цих випробуваннях миші часто вирощуються без певних мікробів і патогенів, і, тим не менш, їхній мікробіом і наш є надзвичайно різноманітними.Невідомо, як взаємодії з іншими кишковими мікробами можуть змінити ці результати.Крім того, навіть якщо деякі бактерії сприяють виведенню пластику, немає гарантії, що це покращить здоров'я кишечника.Хоча мікропластики та їх ще менші аналоги, нанопластики, пов'язані з численними наслідками для здоров'я, немає надійних доказів того, що вони можуть завдати шкоди або викликати захворювання у людей.Неясно, як довго вони природно залишаються в організмі. Більшість, здається, проходять через нас.Проте в мишей є деякі дослідження, які свідчать, що бактерії в ферментованих продуктах можуть захищати кишечник.Ще одне дослідження, опубліковане цього року, наприклад, виявило, що бактерія в йогурті робить щось подібне до бактерії в кімчі.У експерименті миші, які отримували цю йогуртову бактерію, виводили в 12 разів більше мікропластиків у своєму калі.Їхні кишечники також показували менше ознак пошкодження кишечника."У підсумку, це дослідження вперше повідомляє про роль Lactobacillus delbrueckii підвиду bulgaricus у адсорбції мікропластиків, сприянні їхньому виведенню з кишечника та регулюванні проникності кишечника," – пишуть автори дослідження.Ці результати надають теоретичну основу для подальшої розробки цього штаму як пробіотичної формули для підвищення виведення мікропластиків.Нові дослідження про мікроби кімчі також є теоретичними, але демонструють потенціал для зменшення впливу пластику в кишечнику."Хоча подальші польові та інтегровані з мікробіотою дослідження необхідні для підтвердження їхньої застосовності в природних екосистемах і людському кишечнику, ці результати закладають міцну основу," – підсумували автори."В цілому, ця робота не лише підкреслює мікробну біосорбцію як перспективний і практичний підхід для вирішення проблеми нанопластикового забруднення, але й надає нові уявлення про стратегії на основі мікробів для видалення нанопластиків у екологічних та здоров'я контекстах."Цікавий фактКімчі є не лише смачним, але й корисним продуктом, який містить безліч пробіотиків, що можуть позитивно впливати на травлення.
247ua

247ua18 годин тому вLifestyle, Наука

0
Остеопороз — це серйозне захворювання кісток, яке вражає мільйони людей у всьому світі. Воно виникає, коли організм втрачає кісткову масу швидше, ніж може її відновити, що робить скелет вразливим до переломів.Лікування стовбуровими клітинами може стати новим рішенням, яке запобігає переломам і навіть може зворотити частину втрати кісткової маси.Мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) є попередниками остеобластів — клітин, які створюють і відновлюють кістки. МСК можна отримати з кісткового мозку, а потім вирощувати в лабораторії у великих кількостях.Вчені давно цікавляться цією можливістю. Але є одна проблема: коли МСК вводять назад у кров, дуже мало з них насправді потрапляє туди, куди потрібно.Перше клінічне випробування на людях, опубліковане в журналі Cell, тепер пропонує рішення з величезним потенціалом. Дослідники в Іспанії показали, що МСК можна модифікувати з "адресою повернення" для кісткового мозку, що може призвести до зростання кісток.У їхньому випробуванні брали участь 10 жінок старше 50 років з важким остеопорозом. Після отримання одноразової інфузії своїх власних модифікованих МСК, обгорнених у спеціальний цукор, пацієнтки показали 94% зниження ризику переломів протягом наступних двох років.Серед учасниць кількість переломів зменшилася з середнього показника восьми на рік до 0,5 на рік після інфузії.Зменшення ризику переломів є головною метою всіх сучасних терапій остеопорозу, і ця специфічна терапія стовбуровими клітинами також показала інші переваги.Через чотири місяці після інфузії біопсії кісток виявили позитивні ознаки. Серед учасниць середня площа, зайнята кістковою тканиною, збільшилася приблизно на 70%. Це відкриття підвищує можливість того, що ця нова техніка МСК може зворотити частину втрати кісткової маси, викликаної остеопорозом.Дослідження не відстежувало МСК після їх інфузії, тому неможливо дізнатися, скільки з них потрапило в кістки або як довго вони там залишалися. Але через два роки після інфузії учасниці повідомили про зменшення болю в кістках на 34% і зниження показників інвалідності на 30%.Співавтор дослідження Роберт Сакстейн має права інтелектуальної власності на технологію модифікації клітин, використану в випробуванні. Він і його колеги вже показали, що у діабетичних мишей модифіковані МСК можуть потрапляти в підшлункову залозу, де вони можуть зворотити захворювання.Можливо, подібні техніки можуть бути досягнуті і для остеопорозу.У мишей вчені показали, що коли МСК прикрашають спеціальним цукровим покриттям, вони можуть знову потрапляти в кістки, що в кінцевому підсумку призводить до генерації тканини.У недавньому людському випробуванні зменшення кількості переломів після інфузій МСК не можна було пояснити змінами способу життя."Більше того, це не можна пояснити змінами в медикаментах, оскільки протягом періоду після інфузії у цих пацієнтів не було переломів", — пояснюють автори.Дослідження показало статистично значущі зміни в маркерах обміну кісток, площі кісткової тканини та щільності мінералів у кістках.Але чи це пов'язано з тим, що МСК повертаються в кістки, як це, здається, відбувається у мишей?Дослідження не відстежувало МСК після інфузії, тому неможливо дізнатися, скільки з них потрапило в кістки або як довго вони там залишалися.На LinkedIn лікар Ян Шефер називає це "фасцинуючим експериментом", але каже, що остаточний вердикт ще попереду."МСК мають розмір 20-30 мікрометрів, що більше, ніж капіляри легень, тому під час першого проходу через кровообіг 50-80% з них застряють у легенях", — пояснює Шефер."З решти дуже мало потрапляє в кістковий мозок самостійно. Ви можете мати потенційно корисну клітину, що циркулює, і досягти майже нічого, оскільки вона ніколи не досягає тканини, яку потрібно лікувати."Цілком можливо, що результати, які спостерігалися в цьому дослідженні, не мали нічого спільного з МСК.Не було контрольної групи, і більшість жінок приймали інші препарати для лікування остеопорозу. Всі вони страждали від проблем з переломами на момент дослідження.Ризик переломів не є постійним. Група, обрана в найгірший момент, як стверджує Шефер, більш імовірно виглядатиме краще пізніше, сама по собі.Вчені з Університету Мурсії в Іспанії зараз готують наступне випробування серед більшої групи пацієнтів з важким остеопорозом.Це дослідження буде рандомізувати учасників для отримання одного з трьох лікувань: модифіковані МСК, отримані з їхнього власного кісткового мозку, модифіковані МСК від здорового донора або взагалі без лікування МСК.Невдовзі ми дізнаємося більше про те, чи працює ця нова техніка маркування МСК у людей.Цікавий фактОстеопороз є однією з найбільш поширених причин переломів у людей старшого віку, і його лікування може суттєво покращити якість життя пацієнтів.
247ua

247uaдень тому вLifestyle, Наука

0
28-річний чоловік з північного сходу США бачить свою кішку Луну на обличчях людей, з якими зустрічається. Ці незвичайні переживання тривають вже два роки після операції, під час якої йому видалили заплутані кровоносні судини, що могли спричинити крововилив у мозок.Іноді, якщо перше обличчя, яке він бачить вранці, належить людині, риси цього обличчя накладаються на Луну, а також на інших людей, яких він зустрічає. Цей випадок описаний у журналі Cortex дослідниками з Дартмутського коледжу та лікарні Бригама і жінок у США.Дослідники зазначають, що ці епізоди можуть тривати кілька годин і іноді навіть цілий день. "Незважаючи на незвичайні комбінації рис, результуючі обличчя виглядають цілком зрозуміло", - пишуть вони.Цей стан відомий як палінопсія, що означає, що щось, що було побачено, знову з'являється або зберігається пізніше. У цьому випадку йдеться про просопометаморфопсію, де йдеться про спотворення облич.Обробка обличчя в значній мірі залежить від правої скроневої частки мозку, частина якої була видалена під час операції.Дослідники вважають, що новітні інструменти штучного інтелекту можуть стати важливим кроком вперед у розумінні таких станів, оскільки вони дозволяють створювати точні візуалізації того, що людина бачить під час спотворених візуальних сприйнять.Цікавий фактЦей випадок не є унікальним: у 1986 році жінка, яка сиділа в автобусі, також бачила обличчя пасажирів, які нагадували обличчя її пуделя, після того як вона поглянула на собаку.
Поліметалеві нодули покривають дно океану в зоні Кларіон-Кліппертона, і нові дослідження показують, що кожна з цих дивних металевих картопель містить цілу спільноту мікроскопічного життя, унікального для цього середовища.Є причина, чому люди назвали їх поліметалевими нодулами: ми дійсно зацікавлені в металі. Наша залежність від металів, таких як нікель, кобальт і мідь, швидко зростає, і ці нодули містять їх, а також залізо і марганець.Але поліметалеві нодули не є відновлювальним ресурсом. Хоча на їх видобуток йде лише кілька хвилин, їх формування зайняло мільйони років.Вчені стурбовані тим, що ця спекулятивна індустрія може знищити унікальну екосистему, про яку ми ледве знали, перш ніж отримати можливість її вивчити."Наші знахідки вказують на те, що комерційний видобуток може призвести до незворотної втрати невідомого та унікального біорізноманіття, пов'язаного з нодулами," - говорить глибоководний біолог Сабіна Голлнер з Королівського нідерландського інституту морських досліджень."Це потрібно враховувати в екологічному управлінні глибоководним видобутком."Дослідження опубліковане в Scientific Reports.Нодули були зібрані в 2019 році командою вчених під час експедиції до зони Кларіон-Кліппертона на борту німецького дослідницького судна RV Sonne в рамках проекту JPI Oceans Mining Impact II.Команда обережно опустила коробковий корер на глибину близько 4 до 6 кілометрів, щоб взяти шматок морського дна та нодули, вбудовані в нього.Для цього дослідження вчені вивчили 244 окремі нодули, шукаючи ознаки життя в тріщинах і порах.Нодули – і їх морські мешканці – були заморожені і доставлені до лабораторії.153 з нодулів були зібрані з території, де Федеральний інститут геонаук і природних ресурсів Німеччини (BGR) має контракт на розвідку від Міжнародної організації морського дна. Ще 91 були зібрані з території, де бельгійська компанія Global Sea Mineral Resources – дочірня компанія DEME – має контракт на розвідку.Більшість оцінок біорізноманіття в зоні Кларіон-Кліппертона до цього часу зосереджувалися на організмах, що живуть у осаді, або чіпляються до поверхні нодулів.Багато глибоководних районів покриті тонким мулом, але багато тварин, які там живуть, потребують більш твердої поверхні для прикріплення: поліметалеві нодули забезпечують ідеальну основу для цих істот."Ми вже знали, що поліметалеві нодули забезпечують поверхні для прикріплення глибоководних організмів, але дуже мало було відомо про тварин, що живуть всередині них," - сказала морський геноміст Кораль Діас-Ресіо Лоренцо.При відкритті нодулів вчені виявили бурхливі екосистеми в мініатюрі в усіх закутках.Круглі черви і ракоподібні були найпоширенішими мешканцями, а один вид 'бронированої амеби', Thurammina, домінував у своєму роді. У всього лише кількох нодулах вони зафіксували щетинників, мулових драконів, тардиградів та інших менш поширених істот."Нас найбільше здивувало, наскільки різними були спільноти, що живуть всередині нодулів, від тих, що в сусідніх осадах," - сказала Діас-Ресіо Лоренцо."Дивно, що спільноти нодулів, зібрані з територій, відокремлених приблизно на 1 000 кілометрів, були більш схожими одна на одну, ніж на спільноти осадів навколо."Використовуючи мікроскопи для більш детального вивчення нодулів, дослідники також виявили скам'янілості діатомів, радіолярій і морських губок, вбудованих у стародавні шари.Приклад поліметалевого нодула в зрізі та приклади мікрофосилів, які можна знайти всередині. (Діас-Ресіо Лоренцо та ін., Scientific Reports, 2026)Якщо Міжнародна організація морського дна надасть дозвіл компаніям з видобутку глибоководних нодулів, ці стародавні екосистеми будуть незворотно знищені."Оскільки їх спільноти відрізняються від тих, що в навколишніх осадах, захист осадових середовищ сам по собі не зберіг би це біорізноманіття," - додала Діас-Ресіо Лоренцо."Видалення нодулів у великих масштабах може призвести до незворотних втрат унікальних видів і екологічних спільнот, які ми лише починаємо розуміти."Ці віддалені та мікроскопічні світи можуть здаватися досить ізольованими від нашого, але насправді ми ще не знаємо, як вони впливають на глобальні мережі поживних речовин, вуглецю та екології.Вчені в гонитві за тим, щоб зрозуміти це, перш ніж стане занадто пізно.Цікавий фактПоліметалеві нодули можуть містити до 30% металів, таких як нікель, кобальт і мідь, що робить їх дуже цінними для промисловості.
Це перший випадок у космічній індустрії, коли робот самостійно збудував конструкцію без допомоги астронавтів.Це досягнення відкриває нову еру будівництва поза межами Землі, де обмеження, пов'язані з тим, що можна вмістити в ракеті, стають менш актуальними.Робот, який використовувався, називається Autonomous In-Space Tensioned Reflector Assembly (ASTRA), його розробили дослідники Каліфорнійського технологічного інституту (Caltech) за фінансування Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA).ASTRA зібрав серію композитних волоконних трубок і алюмінієвих з'єднань, крок за кроком, щоб розширити одну секцію запланованої антени-рефлектора розміром близько 1,4 метра.Хоча завершено лише першу частину антени, це важливе підтвердження життєздатності технології, кажуть її розробники.Основні матеріали та будівельні блоки упаковуються для транспортування, а потім робот виконує роботу з їх складання.Коли частина закінчується, вона з'єднується з існуючою конструкцією, і починається нова частина.Ці техніки також готові до масштабування для більших проектів, згідно з дослідниками Caltech."Розробка вантажу такої складності за такий короткий термін була величезним завданням для нашої маленької команди", - говорить аерокосмічний інженер Сергіо Пеллегріно, який очолює команду ASTRA."Коли ми завершуємо місію, ми нарешті можемо почати думати про нові напрямки досліджень, які відкриває ця демонстрація".Раніше у нас було два варіанти для будівництва чогось у космосі: відправити це частинами і з'єднувати по частинах або щільно упакувати на ракеті, а потім розгорнути до більшого розміру, коли воно досягне місця призначення.Це початок значного третього варіанту, і він обіцяє дозволити розміщувати все більші структури на орбіті Землі (в космосі багато місця, зрештою).Кінцева мета - будувати на відстані сотень метрів або кілометрів."Коли ви досягаєте межі розміру, коли структури не можуть бути попередньо збудовані на Землі і розгорнуті, вам потрібно думати про те, як їх будувати в космосі", - говорить Пеллегріно."Отже, ця робота може бути корисною не лише для астрономії та астрофізики, але й для зв'язку та інших областей, таких як будівництво дуже великих сонячних панелей для космічної сонячної енергії".ASTRA була розроблена в рамках програми DARPA Novel Orbital and Moon Manufacturing, Materials and Mass-efficient Design (NOM4D), запущеної у 2022 році для вивчення способів покращення наших можливостей у космосі.Ще один проект NOM4D буде запущено до кінця року.Команда з Університету Іллінойс в Урбана-Шампейн у США відправить машину на Міжнародну космічну станцію (МКС), щоб перевірити можливість виробництва на орбіті.Зокрема, астронавти МКС тестуватимуть метод перетворення рідких матеріалів на тверді матеріали - знову ж таки, щоб зменшити розмір вантажів, які потрібно запускати на борту ракет, і виконувати більше виробництва в космосі."У майбутній космічній економіці нам знадобляться великі речі", - говорить Ендрю Детор, менеджер програми NOM4D."Думайте про великі космічні депо або житла, великі сонячні панелі для збору енергії або великі радіоантени для дослідження країв Всесвіту. Ці речі вимагають розміру, і NOM4D дає нам шлях для прискорення створення нових можливостей".Ці зусилля можуть бути маломасштабними та обмеженими зараз, але вони представляють майбутнє будівництва в космосі. Одного дня це може бути те, як всі космічні будівлі, космічні кораблі та інструменти будуть зібрані - і NASA має цілу місію, присвячену обслуговуванню, складанню та виробництву в космосі.Це - для майбутнього. А поки команда Caltech святкує успіх ASTRA."У дитинстві я був дуже зацікавлений у космічних структурах", - говорить аерокосмічний інженер Джейден Су."Як і багато інших інженерів, які працюють у цій галузі, відправка ваших речей у космос - це те, про що я мріяв усе своє життя".Цікавий фактВперше в історії космічної інженерії робот зміг самостійно зібрати конструкцію в космосі, що відкриває нові можливості для майбутніх місій.
247ua

247uaдень тому вLifestyle, Наука

0
Життя на Землі залишалося в основному малим протягом перших кількох мільярдів років, поки близько 600 мільйонів років тому не почали з'являтися дивні гіганти в епоху Едіакари.Земля, яка довгий час була під контролем мікробного життя, нарешті отримала свої перші тварини.У новому дослідженні вчені повертаються до цього важливого часу, досліджуючи не лише самих тварин, але й те, як деякі середовища зберегли свідчення їх м'яких, важких для викопування тіл, які ми знаходимо через півмільярда років.Ці були піонерські істоти, але багато з них виглядали не схожими на будь-що, що живе сьогодні.Вони відомі як біота Едіакари, і включали широкий спектр переважно м'яких, часто незвичайних організмів з безпрецедентним розміром і складністю.Однак вони незабаром зникли внаслідок масового вимирання приблизно 550 мільйонів років тому, що підготувало ґрунт для камбрійського вибуху.Коли нові тварини почали розмножуватися, біота Едіакари, здавалося, зникла безслідно.Насправді, дивно, що ми знаємо щось про ці давні тварини, враховуючи, як давно вони жили і як мало твердих матеріалів залишили після себе для викопування.Як пояснює нове дослідження, особливості ландшафтів, узбереж і кліматів Едіакари поєдналися, щоб зберегти натяки на їх існування.Більше ніж півмільярда років тому ландшафт того, що зараз є Південною Австралією, виглядав зовсім інакше.Дослідження зосереджене на скельних формаціях з Фліндерс Ренджес у Південній Австралії, гірському регіоні, відомому своїм рідкісним набором різноманітних, добре збережених викопних решток, що датуються епохою Едіакари. Біота Едіакари залишається окутаною таємницею. Невідомо, як вони вписуються в ширшу родинне дерево Землі – тобто, в якій мірі вони є предками тварин або еволюційними мертвими кінцями.Попередні дослідження пов'язували біоту Едіакари зі змінами рівня моря, що відбувалися в той час, і ці зміни були вказані як потенційні фактори еволюційних інновацій, а також фактори збереження викопних решток Едіакари.У новому дослідженні вчені картографували геологічні особливості Фліндерс Ренджес, щоб дізнатися, яким був ландшафт близько 550 мільйонів років тому.Це виявило сліди колосальних каньйонів, що спрямовані на південний схід, які занурюються на глибину 280 метрів і простягаються більш ніж на 6 кілометрів у деяких місцях.Каньйони, як повідомляють дослідники, в основному утворилися внаслідок підводної ерозії, починаючи з великого зниження рівня моря.Коли рівень моря знову піднявся, каньйони заповнилися осадом, оскільки ландшафт затопився.Під цими умовами шар кварциту Роунслі зберіг рідкісні натяки про історичних мешканців регіону.Дослідження показало, що величезні підводні каньйони перетнули континентальний шельф, перш ніж швидко затопитися, коли рівень моря знову піднявся.Це затоплення створило умови, які дозволили зберегти одні з найбагатших викопних решток Едіакари.На основі характеристик осадових відкладень у каньйонах регіон, очевидно, піддавався потужним водним потокам, які могли переміщати великі обсяги матеріалу.Дослідження показало, що підводна ерозія, ймовірно, сприяла цьому процесу більше, ніж динаміка річок.Це надзвичайна еволюція проклала шлях для збереження горизонтів, багатих викопними рештками. Багато викопних решток Едіакари збереглися як ніжні враження м'якоті організмів.Ці види викопних решток виживають лише тоді, коли умови навколишнього середовища є ідеальними. Наша робота показує, що підвищення рівня моря відіграло важливу роль у створенні вікна для виняткового збереження.Цікавий фактЕдіакарська біота є одними з перших відомих форм життя на Землі, і їхнє вивчення допомагає вченим зрозуміти еволюцію тварин.
Гортайте вниз для завантаження ще