Дослідження показало, що молочні пацюки (Fukomys anselli) є одними з найцікавіших тварин еволюції. Ці соціальні істоти здатні "бачити" магнітні поля своїми майже сліпими очима, щоб орієнтуватися в підземних тунелях, які вони самі викопують.Нещодавно проведене дослідження виявило, що ці пацюки настільки чутливі до магнітного поля, що демонструють ознаки стресу, коли магнітне поле Землі майже зникає.Команда нейробіологів з Інституту Макса Планка для нейробіології поведінки використовувала новий метод для картографування мозку молочних пацюків, щоб зрозуміти, як їх нейрони реагують на зміни магнітного поля.Дослідники виявили, що молочні пацюки демонструють активну реакцію уникнення відсутності магнітного поля, що є першим випадком, коли ссавець показує таку реакцію.Ці результати можуть мати значення для розуміння того, як інші тварини, включаючи птахів, використовують магнітні поля для навігації.Цікавий фактМолочні пацюки є одними з небагатьох ссавців, які здатні орієнтуватися за допомогою магнітного поля, що робить їх унікальними в царині тваринного світу.

Яєчники є одними з перших органів, які демонструють ознаки старіння, але ми досі не знаємо, чому це відбувається і як уповільнити цей процес.На сьогоднішній день немає затверджених терапій, які можуть уповільнити старіння яєчників.Проте нове дослідження на людях і мишах виявило можливий метод лікування, який може бути доступним для більшості з нас.В експериментах на самках мишей ті, хто регулярно займався на біговій доріжці протягом місяця, мали більше фолікулів у своїх яєчниках, ніж ті, хто не займався.Вони також показали меншу втрату первинних фолікулів, які є сплячими яйцеклітинами, що не можуть бути замінені. Вони представляють резерв яєчників з незрілими ооцитами.Що ще більш захоплююче, так це те, що існує препарат, який може відтворити ці репродуктивні переваги, навіть без фізичних вправ.Коли мишам вводили експериментальний препарат під назвою AdipoRon, це подовжувало їх репродуктивний вік, і вони мали потомство пізніше в житті, ніж не лікувані миші.З цими ін'єкціями кількість загальних яєчникових фолікулів і рівні білка анти-Мюллерового гормону (AMH) були значно вищими.Більшість не лікуваних мишей переставали розмножуватися приблизно в 12 місяців.Але миші, які отримували AdipoRon, продовжували виробляти потомство до 15 місяців.Дослідження, проведене вченими з Медичного університету Гуанчжоу в Китаї, було опубліковане в Nature Aging."Підтверджуючи захисні ефекти фізичної активності на старіння яєчників, це дослідження сприяє більш широкому розумінню того, що фізична активність може уповільнити процес старіння в багатьох органах," - пишуть автори.Згідно з біохіміком Філіпом Шерером, який не брав участі в дослідженні, це дослідження "є добре виконаним, дуже захоплюючим доповненням до цієї галузі".Сьогодні існує багато досліджень, які свідчать про те, що фізична активність може подовжити тривалість життя людини і уповільнити старіння різних органів, таких як мозок або серце.Але вплив фізичних вправ на яєчники досліджений не так добре.Ці нові експерименти на мишах свідчать про те, що фізична активність дійсно може бути способом уповільнити старіння яєчників, і знання більше про деталі виявило можливу нову ціль для препаратів."Хоча наші експерименти на тваринах підтримують причинно-наслідковий зв'язок, вони можуть не повністю відтворювати старіння яєчників у людей," - попереджають деякі члени команди."Ми не можемо остаточно стверджувати, що фізична активність запобігає менопаузі…"Але те, що було виявлено під час цих експериментів, варте подальшого дослідження.Особливо, оскільки автори дослідження також знайшли подібні докази у людей.У двох великих популяційних дослідженнях, одне з яких з Великобританії, а інше з США, жінки до менопаузи повідомляли про вищі рівні фізичної активності, ніж жінки після менопаузи.А в дослідженні з Великобританії вищі рівні фізичної активності були пов'язані з пізнішим віком настання менопаузи серед жінок після менопаузи.Також існував ще один фактор, що об'єднує докази з людських і мишачих досліджень.Миші, які були фізично активними на біговій доріжці, показали підвищені рівні білка-гормону під назвою адипонектин у своїх яєчниках.Цей пептид тісно пов'язаний з розвитком яєчникових фолікулів і резервом яєчників.Коли самкам мишей вводили AdipoRon, препарат, що стимулює рецептори адипонектину, це подовжувало їх репродуктивний вік.Але коли дослідники зменшили виробництво адипонектину в яєчниках мишей, захисний ефект фізичних вправ проти втрати первинних фолікулів зменшився на 76 відсотків.Коли дослідники звернулися до людей, вони виявили подібний механістичний зв'язок.Серед майже 147 000 учасників UK Biobank ті, хто мав один з двох генетичних варіантів, пов'язаних з адипонектином, зазвичай переживали менопаузу приблизно на місяць пізніше, ніж решта учасників."У цьому дослідженні ми надали суттєві докази того, що адипонектин функціонує як основний, хоча й не єдиний, посередник корисних ефектів фізичної активності," - підсумовує команда."І фізична активність, і адипонектин можуть слугувати перспективними цілями для уповільнення старіння яєчників, що має суттєві наслідки як для репродуктивного здоров'я, так і для тривалості життя."Але спочатку нам потрібні довгострокові дослідження та рандомізовані випробування, щоб перевірити втручання з фізичними вправами та AdipoRon.AdipoRon все ще перебуває на доклінічній стадії, і потрібно більше даних, перш ніж він зможе перейти до клінічних випробувань на людях.Проте, враховуючи, що адипонектин присутній не лише в яєчниках, є підстави підозрювати, що цей препарат може мати більш широкі застосування для тривалості життя."Механізми, які регулюють старіння яєчників і жіночу безплідність, не є добре зрозумілими," - говорить Шерер у дослідженні для Nature Aging."Це особливо актуально сьогодні, оскільки все більше жінок відкладають народження дітей до пізнього віку, що робить втручання, які зберігають функцію яєчників, все більш важливими."Цікавий фактДослідження показують, що регулярна фізична активність може не лише покращити загальний стан здоров'я, але й позитивно вплинути на репродуктивну функцію жінок.

Ефект Кондо є одним з найважливіших у квантовій фізиці, описуючи дивну взаємодію, яку магнітні атоми можуть мати в металах.Зазвичай, коли метали охолоджуються, вони стають кращими провідниками електрики, оскільки зменшення енергії дозволяє електронам текти більш плавно. Але якщо додати один або два магнітних атоми, то при досягненні певної температури (температура Кондо) електричний опір починає знову зростати.Це і є ефект Кондо, про який ми вже знаємо багато. Але вперше в фізиці дослідники з Каліфорнійського технологічного інституту (Caltech) та Єльського університету в США змогли точно кількісно оцінити цей ефект у реальному матеріалі за допомогою фундаментальних фізичних розрахунків.Ця робота, опублікована в Science, є значним кроком вперед. Раніше вчені змушені були використовувати реальні експерименти та спрощені моделі, щоб визначити ефект Кондо, не отримуючи таких точних прогнозів, як новий метод.Вчені вже знають, що викликає ефект Кондо. Електрони снують навколо магнітних домішок у металі, нейтралізуючи магнетизм атомів і одночасно заважаючи електричному потоку.Знання того, що відбувається, не є тим самим, що й можливість моделювати це з повною точністю. Складність взаємодій електронів у цій "проблемі багатьох тіл" робить дуже складним прогнозування, коли відбудеться зміна опору для різних комбінацій металів і магнітних домішок.Температури, спіни електронів і магнетизм взаємодіють на неймовірно малих масштабах у цих матеріалах, коли ефект Кондо починає діяти. Це перевищує можливості навіть найпотужніших суперкомп'ютерів.Щоб подолати ці труднощі, дослідники застосували підхід ab initio ("з перших принципів"). Вони запозичили техніки з хімії, щоб більш повно змоделювати один магнітний атом, без спрощень, так, ніби це була більша молекула.Завдяки математичним скороченням і великій кількості комп'ютерного часу вони застосували основні закони квантової фізики до цього ново змодельованого магнітного атома, повторюючи розрахунки знову і знову, щоб звузити свої прогнози.Порівнюючи кількісні моделі з лабораторними вимірюваннями ефекту Кондо, дослідники довели високий рівень точності своєї системи прогнозування. У деяких випадках новий підхід був у 100 разів точнішим, ніж поточні спрощені моделі.Дослідники вибрали найпростіші приклади комбінацій металів і магнітних атомів, але в подальшому є потенціал для вивчення все більш складних матеріалів.Кращі методи прогнозування означають, що вчені можуть більш впевнено розробляти та досліджувати матеріали, такі як суперпровідники, які обіцяють трансформувати системи, які ми використовуємо для електромереж і великих обчислень.Цікавий фактЕфект Кондо був вперше описаний у 1930-х роках, і з тих пір вчені продовжують досліджувати його вплив на електричний опір у металах.

У Чумацькому Шляху є багато об'єктів, які мерехтять, світяться та пульсують у незвичний спосіб.Від стрибкоподібного статичного сигналу пульсара до раптових спалахів та повільного зникнення світла від нови, астрономи мають чітке уявлення про різні тимчасові зміни космічних об'єктів.Однак було б помилкою вважати, що каталог космічних аномалій завершений.Астрономи спостерігали об'єкт, який веде себе так, як ніхто раніше не бачив.Цей об'єкт називається VT J1906+0849, він розташований за межами зовнішньої спіральної руки Чумацького Шляху і змінюється в яскравому радісвітлі.Цікаво, що те, що живить цей об'єкт, здається, працює на часових масштабах десятиліть."Джерело, - пишуть астрономи в статті, - це віддалений галактичний синхротронний транзієнт, який залишався радіо-ярким приблизно протягом двох десятиліть, демонструючи еволюцію частотного обертання спектра та невелику очевидну експансію."Радіотелескопи під Чумацьким Шляхом. Астрономи виявили загадкове джерело радіосигналів у нашій галактиці, яке змінюється протягом десятиліть.(000ne/E+/Getty Images)Більшість змінних об'єктів, які астрономи виявляють на нічному небі, трансформуються на відносно коротких часових масштабах, від мілісекунд до місяців. Це багато в чому пов'язано з технологією – способом, яким ми спостерігаємо небо, і тим, як довго ми це робимо.У 1990-х роках багато великих оглядів почали більш детально вивчати все небо, і з тих пір багато інших приєдналися до цього процесу.VT J1906+0849 вперше привернув увагу астрономів у даних, зібраних у 2017 році в рамках Огляду дуже великого масиву (VLASS). На відстані щонайменше 49 000 світлових років від Землі, за межами спіральної руки галактики, було виявлено найяскравіший радіо-транзієнт, який знайшли в огляді.Приблизно 70 міліджансків, це був надзвичайно яскравий радіо-транзієнт, особливо на такій великій відстані.Це, природно, викликало питання: що це таке, і чи не було його пропущено в попередніх даних огляду?Таким чином, почалася звична метушня для астрономів – пошук інших спостережень, які охоплювали ту ж ділянку неба, а потім перевірка, як виглядав їх джерело в тих спостереженнях.Були кілька радіо-оглядів, які охоплювали ту ж ділянку неба до спостереження VLASS 2017 року.У 1996 році… на місці не було абсолютно нічого, що можна було б побачити в даних, зібраних в рамках Огляду NRAO VLA Sky Survey.Але до 2005 року ситуація почала змінюватися.Протягом кількох оглядів, які спостерігали об'єкт між 2006 і 2013 роками, він показав загальне посилення – досягнувши піку близько 200 міліджансків у 2014 році.Виявлення 2017 року, здавалося, зафіксувало VT J1906+0849, коли він зменшувався від цього піку, але загальна світлова крива була настільки дивною, що єдиним розумним кроком було спостерігати, що буде далі.Дослідники отримали подальші спостереження у 2019, 2024 та 2026 роках, з додатковими спостереженнями у 2025 році, які включали кут неба VT J1906+0849. І на деякий час здавалося, що VT J1906+0849 зменшується. Спостереження 2019 та 2024 років показали, що він поступово стає тьмянішим.А потім, наприкінці 2025 року, він знову став яскравим.Астрономи спостерігали, як VT J1906+0849 знову стає яскравішим.Це ще не все дивно. Але це не найдивніше.Астрономи можуть багато чого дізнатися про радіоджерело, вивчаючи, як яскраво воно світить на різних довжинах хвиль радіоспектра.У випадку VT J1906+0849 радіовипромінювання досягає піку на певній частоті, перш ніж знову зменшитися. Але цей пік не веде себе передбачувано.У 2019 році він був на рівні близько 1,9 гігагерц. До 2024 року він знизився до приблизно 0,8 гігагерц. Але до 2026 року він знову піднявся до приблизно 2,2 гігагерц.Не є незвичайним, що пік яскравості переміщується, але зазвичай це відбувається певним чином для конкретного випромінювання. Дослідники вважають, що радіовипромінювання цього об'єкта походить від енергійних заряджених частинок, що рухаються через магнітні поля за допомогою синхротронного випромінювання.Якщо джерело було б просто розширюючим хмарою матеріалу, як це часто буває для синхротронного випромінювання, його змінний радіоспектр очікувалося б, що слідуватиме більш передбачуваному шаблону, з піком, що зміщується до нижчих частот, оскільки хмара розширюється.Але VT J1906+0849, здається, не розширюється.Незважаючи на драматичні зміни в його яскравості та радіоспектрі, дослідники не знайшли жодних доказів того, що джерело розширилося протягом кількох років спостережень.І раптова зміна назад до вищих частот вказує на щось набагато складніше, ніж просто охолодження та розсіювання хмари енергійних частинок.У поєднанні з повторним освітленням, ці підказки свідчать про те, що, що б не робив VT J1906+0849, це триває.Є кілька можливостей, але три з них особливо цікаві.Одна з можливостей, яка може яскравіти і потім зникати з часом, – це вибух, наприклад, нова – але викинутий матеріал повинен показувати ознаки розширення, навіть якщо часовий масштаб має сенс, що не так.Інша опція – це туманність, що живиться пульсаром, але танцюючий частотний пік занадто хаотичний.Це залишає третю опцію, і це звичайний підозрюваний у багатьох космічних загадках: чорна діра, що скоює злочини. Або чорна діра або нейтронна зірка, що поглинає матеріал від супутника, якщо ви хочете бути серйозними.Однак, якщо це компактний об'єкт, що харчується, він робить це надзвичайно добре, приховуючи докази. Спостереження за допомогою телескопа NASA Swift не виявили жодних натяків на потужні рентгенівські промені, які очікуються від такої системи.Але ненадання не обов'язково означає ненадходження. І є ще один об'єкт у Чумацькому Шляху, який може дати останню, вирішальну підказку.SS 433 – це об'єкт, розташований приблизно за 18 000 світлових років від Землі, і він надзвичайно дивний. Вважається, що він складається з чорної діри або нейтронної зірки, що обертається з супутньою зіркою кожні 13 днів.Але дійсно цікаво в SS 433 те, що відбувається з матеріалом, який відривається від супутньої зірки.Частина з нього падає на компактний об'єкт, але багато з нього викидається назад у космос у вигляді потужних струменів і щільного вітру з диска матеріалу, що обертається навколо центрального об'єкта.Цей вітер також може приховувати рентгенівські промені, що виробляються процесом акреції, приховуючи частину доказів того, що відбувається в серці системи.Дослідники вважають, що щось подібне може відбуватися з VT J1906+0849.Якщо компактний об'єкт постійно запускає струмінь енергійних частинок у щільний навколишній вітер, взаємодія може виробляти дивне, змінююче радіовипромінювання, заважаючи випромінювальному матеріалу вільно розширюватися.Це також може пояснити відсутність рентгенівських променів. І є ще одна підказка: інфрачервоні спостереження VT J1906+0849 виявили ознаки газу, що рухається зі швидкістю близько 2000 км/с, що відповідає потужному викиду.Це переконлива можливість, але далеко не підтверджена ідентифікація. Потрібні додаткові спостереження, щоб визначити, чи дійсно VT J1906+0849 є молодшим родичем SS 433, або чимось ще більш дивним.Проте це задовольняє дивну послідовність проблем і є повідомленням для мікроквазарів скрізь. Ви можете думати, що вам вдалося уникнути покарання… але астрономи починають розуміти вашу гру."VT J1906+0849, - пишуть вони, - підкреслює потенціал широкомасштабних радіооглядів для виявлення популяції прихованих галактичних акреторів, які важко ідентифікувати на інших довжинах хвиль."Цікаво, що це відкриття може допомогти в подальшому вивченні космосу та розумінні його таємниць.

Морква, закладена на зберігання в ящик, вистелений газетою, за два-три тижні вкривається м’якими плямами, а буряк набуває дивного хімічного присмаку. Знайома картина? Багато господарів досі вважають газету чи не найкращим матеріалом для зберігання коренеплодів: вона нібито вбирає зайву вологу й не дає овочам пріти. Логіка зрозуміла, і частково вона навіть правильна. Ось тільки є нюанс, про який рідко згадують, коли радять «застелити дно газеткою». Про це пише Pixelinform. Газета справді вбирає конденсат, але разом із ним тягне проблеми Папір - гігроскопічний матеріал, і це правда: він швидко вбирає краплинки вологи, що осідають на стінках ящика. Проблема не в самій целюлозі, а в тому, чим вона просякнута. Типографська фарба для газет - це не харчовий барвник. До її складу входять мінеральні оливи, сажа, а в дешевших варіантах - домішки важких металів на кшталт свинцю та кадмію. На сторінках свіжої газети ці речовини залишаються рухомими: варто пальцями провести по тексту - і на шкірі лишиться сірий слід. Уявіть, що той самий слід з’являється на шкірці моркви, яку ви потім нарізаєте в борщ. Овочі мають пористу поверхню й тонку шкірку. Коренеплід, що лежить на газеті місяцями, контактує з фарбою постійно, а волога від конденсату працює як розчинник: вона полегшує перенесення речовин із паперу на продукт. Це не означає, що одна морквина одразу стане небезпечною. Але накопичення - річ підступна, і навіщо ризикувати там, де є безпечніші варіанти? Друга проблема - не фарба, а сам папір Навіть абсолютно чистий папір має ваду: він щільно прилягає до овочів і перекриває циркуляцію повітря. А коренеплодам під час зберігання потрібен повітрообмін - щоб дихати й не накопичувати етилен, газ, який вони самі виділяють. Коли газетні шари щільно обгортають моркву чи буряк, вологість усередині такого «кокона» зростає до критичної, і створюються ідеальні умови для цвілі та гнилісних бактерій. Парадокс: газета нібито мала захистити від вологи, а на практиці вона ж і «запирає» її біля овоча. Окремий ризик - друкарська фарба на газеті часто змазується. Варто покласти моркву на щойно розгорнуту сторінку, і вже за день на ній сліди. Далі ці сліди переносяться на сусідні овочі, на руки, на ніж, на дошку. Ланцюжок довгий, і жодна з його ланок не виглядає апетитно. Що використовувати замість газети Найпростіша заміна - чистий папір без друку: папір для випічки, пергамент або звичайні білі серветки. Вони так само вбирають конденсат, але не містять фарби. Для моркви добре працює сухий пісок або тирса - вони забезпечують стабільну вологість і захист від світла. Для буряка достатньо прохолодного місця з гарною вентиляцією: у ящику з отворами або в сітці. Головне - не закривати овочі герметично й час від часу перебирати запаси, прибираючи підозрілі екземпляри. Що зробити за 5 хвилин Витягніть усі газетні шари з ящика й викиньте їх. Переберіть коренеплоди: приберіть м’які, з плямами чи тріщинами. Просушіть овочі на повітрі 15-20 хвилин, щоб зник конденсат. Вистеліть ящик пергаментом або серветками без друку. Залиште між овочами щілинки для повітря й не накривайте ящик щільно. Коли газета все ж допустима Є один виняток: якщо газета лежить не впритул до овочів, а як прошарок між стінкою ящика й чистим папером. Тоді контакт із продуктом мінімальний. Але й тут варто зважити: перевага сумнівна, а заміна коштує копійки. Тож чи варто тримати в голові цей компроміс, якщо можна просто використати пергамент? Питання риторичне - але саме з таких дрібниць складається врожай, що доживає до весни без втрат. Газета в ящику для овочів: чому звичний метод зберігання варто переглянути читайте на сайті Pixel.inform.

Для багатьох вірус герпесу є неприємним ворогом, що викликає болючі та непривабливі пухирці.Але правда набагато тривожніша, ніж будь-яка короста.Дослідження показує, що вірус простого герпесу (HSV-1) може інфікувати мозок і нервову систему, де він пов'язаний з викликом хвороби Альцгеймера, можливо, навіть подвоюючи ризик деменції.Для вірусу, який мучить мільярди, важливо дізнатися більше про те, як працює інфекція HSV-1, і вчені тільки що виявили нову частину головоломки.У дослідженні в PLOS Pathogens вчені виявили, що HSV-1 може фактично перепрограмувати імунні клітини, звані мікроглією в мозку, і ці ефекти можуть допомогти пояснити, як вірус сприяє запаленню, яке спостерігається при захворюваннях когнітивного зниження.Мікроглія - це спеціалізовані імунні клітини, які постійно контролюють і підтримують мозок, виявляючи загрози, очищаючи мертві клітини та пошкоджені тканини, а також обрізаючи нейронні зв'язки – але в присутності вірусу герпесу їх здатність виконувати здорове обслуговування мозку, здається, під загрозою."Коли HSV-1 потрапляє в мозок, ці клітини переходять в режим надзвичайної оборони," говорить нейробіолог Крісті Німейер з Університету Колорадо Аншутц."Хоча це допомагає боротися з вірусом, це також може знизити їх здатність виконувати повсякденні функції, навіть після того, як вірус зникне."У експериментах вчені інфікували мишей HSV-1, а потім через шість днів досліджували їх мозок, використовуючи генетичний аналіз та методи візуалізації, щоб вивчити імунні реакції тварин і картографувати, де був присутній вірус.Результати показали, що вірус був обмежений окремими ділянками в стовбурі мозку, а не поширювався по всьому мозку, і маркери активації мікроглії були вищими в регіонах мозку, де був виявлений вірус.Більше того, активовані мікроглії показали значно підвищене сигналізування інтерферону, при якому імунні клітини вивільняють білки як хімічні сигнали для інших сусідніх клітин.У порівнянні з тваринами, яким було проведено імітаційне лікування, частка мікроглій, чутливих до інтерферону, була більш ніж у 30 разів вищою у мишей, інфікованих HSV-1, що свідчить про те, що система попередження могла перейти в режим надмірної активності.Але це ще не все. Уражені клітини також показали знижену експресію генів, пов'язаних з нормальним обслуговуванням мозку, моніторингом і комунікацією, що свідчить про "перерозподіл ідентичностей мікроглії", що може мати потенційно негативні наслідки для здоров'я мозку."В цілому, пригнічення цих факторів може порушити фагоцитоз мікроглій, очищення нейротоксичних факторів і сприяти агрегації білків, що підвищує ризик нейродегенеративних захворювань після інфекції HSV-1," пояснюють дослідники у своїй статті."Що робить ці результати особливо цікавими, так це те, що вірус не просто викликає запалення," говорить Німейер."Він змінює молекулярні програми, які контролюють, як функціонують ці імунні клітини. Важливе питання полягає в тому, чи ці зміни зберігаються після інфекції."Поки що у нас немає відповіді на це питання.Те, що ми маємо, - це докази – якщо тільки в моделі тварин – що HSV-1, здається, перевищує нормальну функцію мікроглії таким чином, що як сприяє запаленню як першій лінії відповіді на вірус, так і порушує здатність імунних клітин піклуватися про мозок."Зниження цих шляхів свідчить про те, що інфекція HSV-1 зміщує мікроглію від їхніх гомеостатичних функцій обслуговування до високоспеціалізованого антивірусного стану," пояснюють дослідники."Втрата цих гомеостатичних програм була зафіксована в багатьох неврологічних розладах, включаючи хворобу Альцгеймера та розсіяний склероз, що підвищує ймовірність того, що вірусна інфекція може ініціювати переходи стану мікроглії, які нагадують ті, що спостерігаються при нейродегенеративних захворюваннях."Варто ще раз підкреслити, що поки що ми лише спостерігали цю імунну реакцію у невеликій кількості мишей, і тварини були евтаназовані в рамках експерименту, тому у нас немає доказів того, що вони могли б розвинути нейродегенерацію.Але якщо ті ж імунні реакції відбуваються у людей, інфікованих HSV-1, можливо, ми виявили критичний шлях, який сприяє когнітивному зниженню."Враховуючи зростаючі докази, що пов'язують HSV-1 з довгостроковими нейрозапальними фенотипами та патологією хвороби Альцгеймера, критично важливо дослідити тривалість цих переходів стану мікроглії," підсумовують дослідники."Наші результати надають механізм, що пов'язує гостру вірусну інфекцію з довгостроковим нейрозапаленням, яке може передувати неврологічним захворюванням."Цікавий фактВірус герпесу може залишатися в організмі в неактивному стані, і в певних умовах він може знову активуватися, викликаючи симптоми.

Життя схоже на експедицію в глибини океану: ніколи не знаєш, що знайдеш.Цього року вчені з норвезького уряду виявили справжню несподіванку в арктичному безодні – зуби, кістки та інше.Дослідницька команда керувала дистанційно керованим апаратом (ROV) по дну океану, коли раптом помітила аномалію вдалині.Ландшафт був практично однорідним, і все ж, у кутку ока ROV, з'явилася іскра цікавості.Це була щільна купа трубчастих червів, їхні довгі, тонкі тіла піднімалися над дном океану, як маленькі волоски.Коли ROV взяв зразок, темна чорна хмара на мить закрила його вид.Коли вона зникла, дослідники побачили багатий біотоп, розкиданий серед кісток і зубів.Здавалося, це була підводна могила.Чорні хмари часто виникають там, де багато органічного матеріалу, захованого в морських осадках. Вони є ознакою бактеріального зростання та інтенсивного споживання кисню.ROV заховав зразок з дивного місця у своєму ящику і повернувся на поверхню.«Запах не був таким вже поганим, але ми використовували газові маски на всякий випадок», – йдеться в щоденнику експедиції наукової команди, опублікованому в травні.«Ми справді відчували себе справжніми археологами – як Індіана Джонс глибокого моря!»Невдовзі стало очевидно, з чим вони мають справу.Дослідники випадково виявили могилу кита.«Ці спостереження служать потужним нагадуванням про те, що навіть на перший погляд непримітні глибоководні ландшафти можуть час від часу приховувати надзвичайні події, такі як падіння китів», – написала команда для MAREANO, національної програми картографування морського дна Норвегії.Це також є хорошим нагадуванням про те, що може бути під загрозою через майбутнє видобування на дні океану.Дно океану багате мінеральними ресурсами, але також і життям.Деякі морські вчені стурбовані тим, що видобуток у глибоких водах може порушити цінні середовища, про які ми ще так мало знаємо.Падіння китів відбувається, коли кит «падає» після своєї смерті, забезпечуючи життя дну океану, як оаза в пустелі.Коли м'ясо та кістки ссавця розкладаються, вони живлять місцеву екосистему, підвищуючи різноманітність видів і слугуючи важливим «перехрестям» для деяких видів.Падіння китів також допомагають захоплювати вуглець і циклізувати сірку, азот і фосфор.Вони є важливими для екосистем глибокого моря, і їх видобуток може бути ризикованим для місцевих середовищ.Скелет кита не завжди очевидний.Недавнє виявлення в Арктиці є доказом цього. Кістки китів іноді занурюються під осад і стають набагато важчими для виявлення.Це може зробити їх вразливими до майбутніх інтересів у видобутку.Під час експедиції 2017 року біля узбережжя Австралії, наприклад, природне падіння кита було виявлено на глибині приблизно 1000 метрів.Якщо майбутні дослідження не будуть обережними, вони можуть знищити деякі з найважливіших джерел їжі глибокого океану.«Ці рідкісні надходження органічної речовини підтримують високо спеціалізовані та часто тимчасові спільноти, чия дисперсія, розподіл, екологічні ролі та зв'язки в глибокому океані залишаються в значній мірі невивченими», – пояснила команда з норвезького MAREANO.Цікавий фактПадіння китів можуть підтримувати життя в глибоководних екосистемах на багато років, забезпечуючи їжею численні види морських істот.

Викопні свідчать про те, що наші предки Homo erectus були першими гомінінами, які почали адаптуватися до життя на землі, з'явившись з довшими ногами та коротшими руками (назва перекладається як 'прямостоячий людина').Тому важливо, щоб антропологи могли правильно датувати цей вид. Новий аналіз викопних, проведений міжнародною командою дослідників, опублікований у Annals of Human Biology, відсуває появу цих протолюдей на близько 200 000 років назад.Уявіть, що археологи далекого майбутнього знаходять перший iPhone і виявляють, що його не винайшли в 2007 році, як вважалося раніше, а він з'явився в епоху неандертальців та шершака мамонтів. Ось про який часовий масштаб йдеться.Це відкриття походить з кар'єру Drimolen Main поблизу Йоганнесбурга в Південній Африці, який є надзвичайно важливим місцем для ранніх людей, відомим як 'колиска людства'. Більше того, дослідження включає додаткові знахідки для більш віддаленого давнього родича людей."Ця стаття публікує новий викопний, що належить Homo erectus, DNH 127, що підтверджує, що цей вид вперше з'явився в південній Африці 2 мільйони років тому," говорить археолог Джессе Мартін з Університету Ла Троба в Австралії.Коригований графік не є абсолютно новим, оскільки фрагмент черепа, позначений як DNH 134, вже був датований на той же період. Однак DNH 134 належав молодій дитині, що ускладнювало порівняння з дорослими.Дослідники знайшли понад 100 викопних фрагментів на сайті кар'єру Drimolen Main. (Martin et al., Ann. Hum. Biol., 2026)Усього в цьому останньому дослідженні було проаналізовано 18 викопних, фізичні характеристики яких використовувалися для ідентифікації кожного виду, а геологічні методи, включаючи радіоактивне датування, використовувалися для визначення віку викопних.Окрім єдиного викопного DNH 127 для H. erectus, команда також пов'язала 14 викопних з іншим гомініним, Paranthropus robustus. Цей давній родич є далі від нас на родовому дереві і мав важкі щелепи та великі зуби для обробки їжі, яка була жорсткою та важкою.В той час, коли H. erectus еволюціонував, збільшуючи розмір мозку та зменшуючи зуби, зуби P. robustus ставали більшими, а їх жувальні м'язи ставали сильнішими (що показано формами щелеп).Врешті-решт, саме лінія H. erectus вижила."Ці два людські види ділили одне й те саме середовище і обидва збереглися в печері Drimolen," говорить Мартін."Хоча ми знаємо, що Homo erectus і лінія, що веде до нас, врешті-решт були успішними, 2 мільйони років тому P. robustus перевершував Homo erectus в Drimolen більше ніж у 10 разів."Знахідки P. robustus підтверджують ідею, що вид еволюціонував з часом. Інші викопні з того ж виду, знайдені в інших місцях, свідчили про більших, сильніших гомінідів, що є ознакою змін у виді.Загалом, нові викопні P. robustus виявили деякі характеристики в структурі щелепи, які раніше не спостерігалися, а також кілька областей варіації."Велика кількість викопних з Drimolen, деякі з яких опубліковані в цій статті, дозволяє отримати безпрецедентний погляд на мікроеволюційні зміни, які формували предків людей," говорить Мартін.Фрагмент DNH 127 з різних кутів. (Martin et al., Ann. Hum. Biol., 2026)Ми вже знали, що давня людська родовід є складною, з кількома видами, що перекриваються в різних місцях, а не слідують один за одним. Це останнє дослідження додає деяку ясність для двох видів у регіоні Drimolen.Варто пам'ятати, що викопні тут є відносно невеликими фрагментами, і подальші дослідження знадобляться, щоб підтвердити наявність H. erectus та P. robustus так далеко в часі. Доброю новиною є те, що на цьому сайті є багато знайдених викопних, і, ймовірно, ще більше буде викопано.Можливо, тут ще багато чого знайдеться, щоб допомогти зрозуміти, чому еволюційна лінія P. robustus врешті-решт вимерла, а врешті-решт H. erectus ймовірно призвела до сучасних людей."Протягом цього періоду наші предки [H. erectus] виглядали як зовнішній шанс на виживання," говорить Мартін.Дослідження було опубліковано в Annals of Human Biology.Цікавий фактВикопні з Drimolen є частиною великої колекції, яка допомагає вивчити еволюцію людства, і це місце вважається одним з найважливіших для розуміння наших предків.

Наші мозки залежать від постійного постачання кисню, і проблеми можуть виникати, коли клітини не можуть правильно використовувати кисень, що до них надходить.Вчені, які досліджують, що відбувається, коли цей баланс порушується, протестували несподіваний підхід на мишах з симптомами, схожими на хворобу Паркінсона: зменшення доставки кисню до їхніх тканин.Миші, яким давали експериментальну комбінацію ліків, стали швидшими при спуску з стовпа і могли довше триматися за кришку клітки. Лікування почалося після того, як у них вже з'явилися проблеми з рухом.Дослідники називають свій підхід "гіпоксія в таблетці", оскільки він відтворює деякі ефекти дихання повітрям з низьким вмістом кисню.Хвороба Паркінсона пошкоджує клітини мозку, які виробляють дофамін, хімічну речовину, що допомагає регулювати рух. Хвороба також пов'язана з накопиченням білка під назвою альфа-синуклеїн.Пошкодження, пов'язане з цим білком, може порушити роботу маленьких енергетичних структур всередині клітин, званих мітохондріями. Ці структури використовують кисень для генерації енергії."Наша поточна робоча гіпотеза полягає в тому, що коли є дисфункція мітохондрій, кисень не споживається належним чином, і це призводить до невідповідності кисню, тобто доставка кисню перевищує його використання," - сказав лікар і вчений Гарвардської медичної школи Вамсі К. Мутха.Зменшуючи доставку кисню, команда прагне обмежити цю невідповідність і пов'язані з нею пошкодження.У 2025 році дослідники показали, що миші з симптомами, схожими на хворобу Паркінсона, отримали користь від постійного дихання повітрям з 11 відсотками кисню. Звичайне повітря містить близько 21 відсотка. У новому дослідженні вони перевірили, чи можуть ліки досягти подібних ефектів.Гонг Ван і колеги використали два сполуки, які доповнюють одна одну. Перша, GBT601, зменшує вивільнення кисню з крові в тканини. Оскільки організм може компенсувати це, виробляючи більше червоних кров'яних клітин, друга сполука, PT2399, обмежує цю реакцію.Для експерименту вчені ін'єктували фібрили альфа-синуклеїну в мозок мишей, щоб викликати накопичення білка і труднощі з рухом. Через шість тижнів, коли проблеми з рухом вже розвинулися, вони почали щодня давати ліки перорально.Протягом наступних шести тижнів лікувані тварини покращили свої результати в тестах на спуск з стовпа і тримання за клітку, тоді як миші, яким давали лише ін'єкцію рідини без білкового розчину, продовжували погіршуватися. Комбінація також зменшила надлишок кисню в мозку і знизила маркер жирового пошкодження в мозковій тканині, але не покращила показники поведінки, схожі на тривогу.Мутха зазначив, що покращення з використанням або вдиханням низького кисню, або підходу з ліками можуть початися вже через один-два тижні після початку лікування.Краще рух не свідчить про те, що нервові клітини були відновлені. Мутха пояснив, що в експерименті 2025 року миші вже мали проблеми з рухом, коли почалося затримане лікування, але ще не було виявлено втрати нервових клітин. Миші відновили свої рухові здібності і уникнули подальшої втрати нервових клітин, хоча накопичення альфа-синуклеїну залишалося незмінним.Нове дослідження не повідомляло про кількість дофамінергічних нейронів у основній статті, тому не встановлює, чи комбінація захищає ці клітини.Команда також спробувала цю комбінацію в двох інших моделях захворювання. У мишей, які моделювали синдром Лея, рідкісне захворювання, що впливає на виробництво енергії в клітинах, комбінація продовжила середню тривалість життя з 62 до 158 днів. У моделі Фрідрейха, яка впливає на рух і координацію, вона зупинила подальше погіршення без відновлення існуючих труднощів.Після шести тижнів лікування у контрольних мишей дослідники не виявили збільшення показників серця, пов'язаних з легеневою гіпертензією, ризиком тривалого низького кисню."Гіпоксія може бути небезпечною, тому важливим викликом є можливість досягти терапії гіпоксією, яка є безпечною та ефективною," - застеріг Мутха."Вся наша робота на сьогоднішній день є доклінічною, на моделях мишей, і потрібно ще багато роботи, перш ніж перенести цю концепцію на людей."Дослідження було опубліковано в PNAS.Цікавий фактДослідження показали, що зменшення вмісту кисню в повітрі може мати позитивний вплив на рухові функції у мишей з симптомами хвороби Паркінсона.

Дата-центри потребують води для охолодження та функціонування, і багато з них споживають її стільки ж, скільки місто з 50 000 жителів. Оскільки велика частина охолодження відбувається через випаровування, зазвичай віддається перевага прісній воді.Це піднімає серйозні питання щодо екологічного впливу хмарних обчислень, які ми використовуємо для запуску запитів штучного інтелекту, зберігання фотографій і відео, потокового музичного контенту та інших послуг. Дослідники намагаються зрозуміти, який вплив на використання води насправді має ця діяльність.У новому дослідженні, опублікованому в Environmental Science & Technology, команда дослідників з Інституту Карнегі в США картографувала розташування 9 347 визнаних дата-центрів у всьому світі.При аналізі місцевих водних умов усіх цих об'єктів команда виявила, що близько 25% дата-центрів знаходяться в районах, де спостерігається нестача води принаймні один місяць на рік – це коли попит на воду перевищує пропозицію.2,315 з 9,347 дата-центрів знаходяться в зонах нестачі води. (Rosa et al., Environ. Sci. Technol., 2026)На основі кліматичних моделей та підвищення середньої глобальної температури на 3 °C (5.4 °F) з рівня 1900 року, кількість місць з нестачею води для дата-центрів може зрости до 33% протягом наступних 10 років.Ці об'єкти не розташовані в пустих ландшафтах. Вони знаходяться на водних ресурсах міст і сільського господарства.Хоча електрику можна передавати на великі відстані через електромережі, те ж саме не можна сказати про воду. Вона зазвичай повинна бути отримана локально, що означає, що місцеві умови на об'єктах, обраних для дата-центрів, дійсно мають значення.Вода зазвичай береться з озер, річок і водоносних горизонтів, які можуть варіюватися в залежності від сезону.Енергетичний слід дата-центрів був детально кількісно оцінений, оскільки електрика вимірюється та звітується. Натомість нестача води вимірюється локально, непослідовно і часто взагалі не вимірюється.Дослідники зазначають, що інформація про використання води в дата-центрах залишається обмеженою – великі технологічні компанії неохоче діляться точними даними про попит, який ці об'єкти чинять на наші природні ресурси.Більш відповідальна звітність безумовно допоможе, що може вимагати втручання регуляторів і урядів.Дослідники також вказують на зусилля використовувати стічні води та оброблену морську воду замість прісної, а також на покращення управління теплом у дата-центрах. Ясно одне: зміни необхідні, перш ніж проблема з використанням води в дата-центрах погіршиться.Цікавий фактДослідження показало, що 41% глобальних дата-центрів безпосередньо конкурують з містами та муніципалітетами за їх водні ресурси.