Toyota Celica повертається до Чемпіонату світу з ралі. У 2027 році Toyota представить новий GR Celica Rally1 поряд з новим GR Yaris Rally1, що дозволить японському виробнику мати дві заводські команди та два різні автомобілі в одному чемпіонаті.Оборонець титулу Елфін Еванс очолить команду Toyota Racing Celica разом з Олівером Солбергом та Самі Паярі. GR Yaris буде виступати під прапором Gazoo Racing Toyota з Оттом Тянаком, Таком Кацутой та Калле Рованперою, які братимуть участь у вибраних етапах. Toyota стверджує, що обидва автомобілі матимуть однакову потужність і продуктивність відповідно до нових правил WRC.Оголошення Toyota підтверджує, що ралійний автомобіль буде. Однак дорожня версія Celica поки що не має офіційної дати виходу або специфікацій. Правила WRC 2027 дозволяють командам створювати спеціально розроблені ралійні автомобілі на основі трубчастого шасі, тому Toyota може повернути цю назву до змагань без необхідності випускати відповідний дорожній автомобіль.Цікаво, що концепт GR Yaris M, який Toyota показала на Токійському автосалоні 2025 року, може стати основою для виробничого спортивного автомобіля. За інформацією Evo, він може використовувати 2.0-літровий турбований чотирициліндровий двигун потужністю близько 400 к.с. (298 кВт) з повним приводом. Остаточна конфігурація ще не визначена, включаючи питання, чи буде це двомісний автомобіль або 2+2.Чому Toyota продовжує випускати автомобілі GRОригінальний GR Yaris є хорошим прикладом того, як Акіо Тойода сформував цей підрозділ. Він почався як дорожній автомобіль, необхідний для гомологації ралі. Коли правила змінилися і ця вимога зникла, Тойода продовжив проект. GT86 та Supra пішли іншим шляхом, коли Toyota співпрацювала з Subaru та BMW відповідно для виходу цих автомобілів на ринок. Celica вже має своє місце в грі WRC 2027. Тепер питання в тому, що Toyota зробить з цією назвою для дорожньої версії.Цікавий фактCelica була популярною моделлю Toyota, яка здобула велику популярність у 1980-х і 1990-х роках, особливо серед автолюбителів та учасників ралі.

У середині Північного Тихого океану існує величезна проблема, яка не є міфом, а результатом діяльності людини.Велика тихоокеанська сміттєва пляма — це величезна, що дрейфує, скупчення пластикового сміття, яке займає площу приблизно вдвічі більшу за Техас.Цю пляму формують та концентрують океанські течії, але це не єдиний конгломерат сміття. Вона настільки розпорошена, що її не можна виявити на супутникових знімках з орбіти Землі.Але, як виявилося, концентрація мікропластика в цій плямі може бути настільки високою, що змінює колір океану, в якому вони плавають, згідно з новим дослідженням фахівців з оптики океану з Університету Бергена в Норвегії.Дослідники були шоковані, коли проаналізували перший супутниковий набір даних про сміттєву пляму і виявили зміни в кольорі океану.Вони спочатку не повірили своїм очам, тому перевірили два інші супутникові набори даних, щоб переконатися, що це дійсно можливо.Велика тихоокеанська сміттєва пляма знаходиться в межах величезної кругової системи течій у Північному Тихому океані, яка стала місцем скупчення пластикових відходів. За оцінками, в ній міститься близько 1,8 трильйона шматків пластику, вагою приблизно 79 000 метричних тонн.Більшість цього сміття складається з відкинутого риболовного обладнання, а значна частина більших уламків походить з риболовних промислів Японії, Китаю, Південної Кореї, Тайваню та США.Проте за кількістю домінують дрібні фрагменти мікропластика, які становлять приблизно 94 відсотки шматків, що плавають у плямі, хоча лише 8 відсотків від загальної маси.Дослідження показало, що мікропластики розсіюють і поглинають світло по-різному, що може призводити до унікальних оптичних підписів, які можуть бути виявлені в деяких океанічних середовищах.Дослідники виявили, що існує зв'язок між передбаченим підписом, супутниковими спостереженнями та їх місцем розташування у Великій тихоокеанській сміттєвій плямі, що робить мікропластики переконливим можливим поясненням.Якщо результати підтвердять підозри дослідників, це додасть ще один пункт до списку способів, якими забруднення пластиком змінює світ.Цікавий фактВелика тихоокеанська сміттєва пляма є однією з найбільших екологічних проблем сучасності, і її площа продовжує зростати через збільшення використання пластику у світі.

Щоранку мільйони людей у всьому світі готують каву. Це ритуал, який дарує бадьорість і налаштовує на день. Але що, як цей звичний ритуал можна покращити, а ваша щоденна чашка приховує в собі низку помилок, що псують смак? Як виявилося, навіть досвідчені кавомани часто припускаються їх. Сара Прабасі, засновниця відомої нью-йоркської мікрообсмажувальні Buunni micro-roastery та член правління Specialty Coffee Association, каже, що більшість з нас несвідомо робить одну-дві поширені помилки при приготуванні кави. І це стосується кожного – від любителів френч-пресу до поціновувачів еспресо. Давайте розберемося, як виправити ці огріхи і заварити напій, який смакуватиме так, ніби його приготував професійний бариста. Повідомляє T4 з посиланням на cnet.com. Очистіть свій посуд – але не перестарайтеся з милом Уяви собі: ти щойно заварив(-ла) улюблену каву, а вона чомусь має дивний, неприємний присмак. Часто причина криється не в зернах, а у звичайному милі. Навіть найтонший наліт від миючого засобу може зіпсувати смак кави. Якщо чесно, ваш кавовий посуд – чи то колба від краплинної кавоварки, чи пуровер – не потребує ретельного скрабування щоразу після використання. Сара Прабасі радить просто ретельно промивати його дуже гарячою водою. Це змиває кавові олії, але не залишає по собі мильного присмаку. Масла з зерен, звісно, накопичуються з часом, тому для періодичного глибокого очищення можна використовувати мило без запаху. Але для щоденного догляду достатньо гарячої води. Збережете час і уникнете “мильних” ноток у вашому Sidama natural roast. Тут є ще один важливий момент – якість води. Адже вона становить близько 98% нашого напою! Використання звичайної водопровідної води може додати небажаних присмаків, адже у ній часто присутні хлор та інші домішки. Експерти радять використовувати фільтровану або бутильовану воду з нейтральним смаком. Зверніть увагу на показники: оптимальний рівень мінералізації води для кави – 75-150 мг/літр, а pH – 6,5–7,5. Це не просто цифри – це запорука чистого смаку. Профі розповіла, як уникнути 6 поширених помилок при приготуванні кави. Фото: cnet.com Купуйте каву з розумом: свіжість і правильне зберігання Припустимо, ви знайшли ідеальну воду і до блиску вимили посуд. Наступний крок – самі зерна. Часто кажуть, що купувати великі пачки вигідно. Але для кави це, швидше за все, погана ідея. Кавові зерна – не той продукт, який варто брати оптом. Вони швидко втрачають свій аромат під впливом кисню, світла, вологи та тепла. Сара Прабасі пояснює: щойно кава стає несвіжою, її смак “наче тінь себе”. Щоб цього уникнути, шукайте на пачці дату обсмажування. Ідеально, якщо вона була не більше двох тижнів тому, максимум місяць. “Найкраще до” – це зовсім інша дата і не показник свіжості. Зберігати зерна варто в герметичному контейнері, у темному, прохолодному місці за кімнатної температури, подалі від прямих сонячних променів. А ось холодильник – погана ідея! Там надто багато вологи та сторонніх запахів, які кава легко вбирає. Морозилка підійде для тривалого зберігання, до двох місяців, але тільки якщо пачка щільно закрита. І так, запах – це перша підказка. Якщо, відкривши пачку, ви не відчуваєте яскравого аромату, кава, ймовірно, вже не свіжа. Опануйте базові речі: від помелу до “золотої пропорції” Світ кави пропонує стільки методів заварювання, що голова йде обертом. Але щоб знайти свій ідеальний рецепт, почніть з базових налаштувань, каже Прабасі. Спочатку спробуйте регулювати лише кількість води. Не маєте кухонних ваг? Тоді орієнтуйтеся на приблизне правило: дві столові ложки меленої кави на кожну чашку води. Звичайно, це лише стартова точка. Смак кави багато в чому залежить від помелу: чим дрібніший помел, тим міцніша кава. Для турки потрібен найдрібніший, для еспресо – дрібний, для фільтр-кави – середній, а для френч-пресу – грубий. Неправильний помел – це одвічна причина недоекстракції (кисло, водянисто) або переекстракції (гірко, сухо). Наприклад, якщо ваша кава гірка, можливо, це через занадто дрібний помел або занадто гарячу воду. Експертка Калена Тео радить дотримуватися “золотої пропорції” від 1:15 до 1:20 (одна частина меленої кави до 15-20 частин води за вагою), починаючи з 1:16. А ось що цікаво: дослідження американських фізиків 2023 року показали, що легке збризкування зерен водою перед помелом може покращити смак! Це зменшує електрифікацію, запобігає грудочкам і сприяє насиченішому смаку. Спробуй, може, саме це стане твоїм секретним інгредієнтом. Що ще варто пам’ятати для ідеальної чашки Окрім вищезгаданих моментів, є ще кілька нюансів, які можуть кардинально змінити вашу кавову рутину. По-перше, температура води має значення. Для більшості домашніх методів оптимальна температура води становить 90–96°C. Занадто гаряча вода “спалює” зерна, даруючи гіркоту, а занадто холодна не витягує достатньо смаку, роблячи напій слабким. По-друге, ніколи не розігрівайте готову каву! Особливо в мікрохвильовці. Повторне нагрівання руйнує леткі ароматичні сполуки, і напій стає гірким і несмачним. Краще заварювати менші порції або використовувати термокружку. По-третє, якщо ви заварюєте каву методом пуровер або у френч-пресі, не забувайте про попереднє змочування, або “блумінг”. Залийте каву невеликою кількістю гарячої води на 30-45 секунд – це допоможе вивільнити вуглекислий газ і забезпечити рівномірну екстракцію. І останнє, але не менш важливе – органічна кава. Серед безлічі брендів зверніть увагу на позначку “органік”. Сара Прабасі пояснює, що кавові та чайні культури, особливо на великих фермах, схильні до надмірного обприскування пестицидами. І на відміну від яблука, яке можна помити, або банана, який можна очистити, кавові зерна та чайне листя вбирають ці речовини. Тому органічний сертифікат – це не просто модна тенденція, а знак турботи про якість і чистоту вашого напою. FAQ Чи справді якість води так важлива для кави? Так, надзвичайно важлива! Вода становить до 98% напою. Використання фільтрованої або бутильованої води з оптимальним pH (6,5–7,5) та мінералізацією (75-150 мг/літр) запобігає появі небажаних присмаків від хлору та інших домішок, які є у звичайній водопровідній воді. Як довго можна зберігати кавові зерна після обсмажування? Ідеально використовувати зерна протягом 1-2 тижнів після обсмажування. Хоча вони не зіпсуються миттєво, після двох тижнів якість смаку починає помітно погіршуватися. Зберігайте їх у герметичному контейнері, у темному і прохолодному місці. Чи варто мочити кавові зерна перед помелом? Дослідження 2023 року показали, що збризкування зерен невеликою кількістю води перед помелом може покращити смак. Це допомагає зменшити статичну електрику під час помелу, запобігти утворенню грудочок і сприяє кращій екстракції. Чому моя кава гірка/кисла? Гіркота часто свідчить про переекстракцію (занадто гаряча вода, занадто дрібний помел, занадто довге заварювання). Кислотність, навпаки, може вказувати на недоекстракцію (занадто холодна вода, занадто грубий помел, занадто короткий час заварювання) або несвіжі зерна. Чи можна розігрівати вже заварену каву? Не рекомендується. Повторне нагрівання, особливо в мікрохвильовій печі, руйнує леткі ароматичні сполуки, які надають каві її унікального смаку. В результаті напій стає гірким і втрачає свою привабливість. Отже, ідеальна чашка кави – це не міф, а результат уваги до деталей. Від якості води та свіжості зерен до правильного помелу та температури – кожен крок має значення. Можливо, варто спробувати один з цих методів вже завтра вранці? Хтозна, можливо, ви відкриєте для себе зовсім нові грані улюбленого напою. І тоді ваш ранок засяє новими фарбами, чи не так?The post Профі розповіла, як уникнути 6 поширених помилок при приготуванні кави first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Дослідження показало, що сперма старших батьків може мати більше ознак старіння, ніж вважалося раніше. Це пов'язано не лише з мутаціями ДНК.Нове дослідження, опубліковане в The EMBO Journal, виявило чітку "прірву старіння" в спермі мишей, яка раніше не була виявлена.Це пов'язано з РНК, яка допомагає перетворювати інструкції, закладені в ДНК, на білки. У мишей змішування малих фрагментів РНК, що переноситься спермою, різко змінюється в середньому віці.Зокрема, головки старшої сперми, здається, містять більше довгих фрагментів РНК і менше коротких. Цей же шаблон був підтверджений у зразках людей, використовуючи дві окремі групи донорів.Це не встановлює, чи люди переживають таку ж різку прірву старіння, але паралелі варто дослідити далі."Це як знайти молекулярний годинник, який тікає з віком як у мишей, так і у людей, що свідчить про фундаментальний, збережений молекулярний підпис старіння сперми," - говорить дослідник урології Ці Чен з Університету Юти.Протягом десятиліть вчені знали, що зі старінням сперма накопичує більше пошкоджень ДНК і генетичних мутацій. Це давно використовувалося для пояснення, чому чоловіча фертильність знижується з віком.Але не лише ДНК сперма доставляє до яйця. Вона також доставляє фрагменти РНК, які можуть регулювати ранній ембріональний розвиток, і деякі докази свідчать, що вони можуть навіть передавати екологічні риси наступному поколінню.У старшій спермі мишей фрагменти рРНК, здається, довші. Більше того, коли дослідники вводили фрагменти РНК, схожі на ті, що в старшій спермі, в ембріональні стовбурові клітини мишей, вони спостерігали зміни в активності генів, пов'язаних з метаболізмом і нейродегенерацією.Це свідчить про те, що зміни, пов'язані з віком, у молекулах РНК, які містить сперма, можуть впливати на те, як гени виражаються під час раннього розвитку.Дослідження має "відкрити новий ландшафт старіння сперми" як у мишей, так і у людей, стверджують автори, "провіщаючи нову еру в репродуктивному здоров'ї, де глибше розуміння 'коду РНК сперми' допомагає формувати здоровіші покоління".Сьогодні в багатьох частинах світу батьки пізно стають батьками, і все ж вчені знають надзвичайно мало про те, як старіють чоловічі статеві органи і як це впливає на репродукцію або здоров'я майбутніх нащадків.Цікавий фактДослідження показали, що чоловічі фактори сприяють 45% випадків безпліддя, що підкреслює важливість вивчення чоловічої фертильності.

Мозок безпосередньо підлягає впливу гормональних змін, і вчені підозрюють, що це може пояснити, чому жінки загалом частіше страждають на хворобу Альцгеймера.Жінки частіше зазнають різких змін рівня естрогену на різних етапах життя, і нове дослідження підтверджує, що ці коливання можуть впливати на здоров'я мозку в подальшому житті.Дослідження опубліковане в журналі Neurology."Наші результати свідчать про те, що гормональний вплив протягом різних періодів життя жінки може мати кумулятивні ефекти на здоров'я судин у пізнішому віці", - говорить нейробіолог Анна Марсеглія з Каролінського інституту в Швеції.Марсеглія та її колеги виявили, що жінки з тривалішими репродуктивними періодами – і ті, хто використовував гормональну терапію в період менопаузи – мали менше ознак захворювання малих судин у мозку у віці 70 років."Ці результати свідчать про те, що кровоносні судини мозку можуть відігравати важливу роль у зв'язку між естрогеном і старінням мозку", - додає Марсеглія.Дослідження базується на даних 352 здорових шведських жінок з Гетеборзького народного дослідження H70, всі народилися в 1944 році.Кожна жінка проходила МРТ (магнітно-резонансну томографію) мозку у віці 70 років, а більшість з них повторно проходила обстеження у віці 75 років. У дослідженні брали участь лише цисгендерні жінки.МРТ створює детальні тривимірні зображення структур мозку, таких як кровоносні судини, біла речовина та кора головного мозку.Жінки також повідомляли про тривалість своїх репродуктивних років (вік настання менопаузи або видалення обох яєчників, мінус вік, коли у них почалася менструація), а також про те, чи коли-небудь приймали оральні контрацептиви або гормональні терапії під час менопаузи.Ці дані вважаються непрямим показником впливу естрогену протягом життя, хоча дослідження не вимірювало рівні гормонів безпосередньо.МРТ-ознаки захворювання малих судин у мозку включають яскраві плями, відомі як гіпертенсивність білої речовини, лакуни (маленькі порожнини в мозку, заповнені спинномозковою рідиною), мозкові мікрокрововиливи та периваскулярні простори в базальних гангліях, які є незвично великими.На кожен додатковий рік, протягом якого тривала репродуктивна діяльність жінки, ймовірність наявності двох або більше ознак захворювання малих судин у віці 70 років зменшувалася приблизно на 8 відсотків. Пізня менопауза (на відміну від раннього початку менструації) була основним фактором цього зв'язку.Жінки, які використовували гормональні терапії під час менопаузи, також мали менше ознак захворювання малих судин і кращу цілісність мікроструктури їх білої речовини.Для жінок, які мали ген APOE-ε4, варіант, що підвищує ризик хвороби Альцгеймера, гормональна терапія була пов'язана з більшою товщиною кори в мозкових регіонах, вразливих до хвороби Альцгеймера. Але не було жодної асоціації для жінок без варіанту APOE-ε4."Наші результати свідчать про те, що триваліший вплив ендогенного естрогену та історія використання оральних контрацептивів або гормональної терапії під час менопаузи можуть підтримувати цілісність судин, що може мати потенційні переваги для здоров'я мозку жінок у пізньому віці", - пишуть автори.Однак, оскільки це спостережне дослідження, ці результати не можуть дати нам інформацію про причинно-наслідкові зв'язки.Багато інших факторів – наприклад, інші гормони, які також коливаються під час менопаузи – можуть впливати на асоціації, які тут спостерігаються. Крім того, з відносно невеликою, однокраїнною когортною групою, незрозуміло, чи ці тенденції можуть бути застосовані до ширших популяцій.Також варто зазначити, що багато асоціацій зникли, коли підвищилися вимоги до статистичної значущості (ймовірність того, що результат виник через випадковість).Великий огляд попередніх досліджень не виявив сильних доказів того, що гормональна терапія під час менопаузи впливає на ризик деменції, на краще чи гірше."Отже, результати не можуть бути використані як основа для рекомендацій щодо гормональної терапії з метою профілактики", - говорить нейробіолог з Єльського університету Джулія Лоренцон, перший автор дослідження.Проте вони надають основу для подальших досліджень."З огляду на відсутність специфічних для статі стратегій профілактики когнітивних розладів, уточнення тривалого впливу естрогену на мозок і когніцію залишається важливим клінічним пріоритетом в епоху персоналізованої медицини", - підсумовують дослідники.Дослідження було опубліковане в Neurology.Цікавий фактДослідження показують, що жінки, які використовують гормональну терапію під час менопаузи, можуть мати кращу цілісність судин у мозку, що може зменшити ризик розвитку хвороби Альцгеймера.

Перше, що чуєш у листопаді, коли холодний вітер загнав усе живе по домівках, - глухий стукіт у шибку. На балконі сидить синичка, притиснулась до кута й не розуміє, чому світло, яке вона бачить попереду, не пропускає її назовні. Вона залетіла не тому, що заблукала назавжди, а тому, що шукала тепло й харчі - і знайшла пастку зі скла. Про це пише Pixelinform. Синиці взимку тримаються ближче до людей: годівнички, старі дерева біля будинків, щілини під дахами. Коли надворі різко холоднішає, птахи стають активнішими в пошуках їжі, і відкрита кватирка чи балкон без сітки стає для них природним продовженням вулиці. Вони не «прийшли жити до вас» - вони просто шукали, де перечекати ніч. Чому пташка б’ється об скло й не знаходить виходу Птах орієнтується на світло. Для нього найяскравіша пляма - це вихід, а вдень це вікно на вулицю. Синиця бачить за склом небо, дерева й летить туди, не розуміючи, що між нею і свободою є скло. Тому вона б’ється не тому, що дурна, а тому, що її навігація налаштована саме так. Друга річ - стрес. У замкнутому просторі пташка швидко виснажується, у неї прискорюється серцебиття, вона перестає їсти й пити. Якщо балкон засклений і закритий, синичка може провести там кілька годин, перш ніж впасти від утоми. Тому зволікати не варто - але й хапати її руками теж не можна. Чому не можна ловити синичку руками Птах не розуміє, що ви хочете допомогти. Для нього рука - це хижак, і він реагує панікою: б’ється, кусає, може пошкодити пір’я або травмувати крило. Крім того, у птахів дуже крихкі кістки, і навіть легке стискання буває небезпечним. Тут є нюанс, про який мало хто знає: синиці можуть переносити дрібні паразити - пухоїдів і кліщів. Вони не небезпечні для людини так, як, скажімо, енцефалітний кліщ, але після контакту руки треба помити з милом. Тому краще взагалі не брати пташку в долоні без потреби. Забобони, які заважають допомогти У народі побутує думка: «Птах у хаті - на нещастя». Інша версія - «синиця залетіла - до новин». Насправді жодного зв’язку між поведінкою синиці й подіями у вашому житті немає. Пташка прилетіла, бо шукала їжу й тепло, а не тому, що «принесла знак». Ще один міф: «Якщо пташка залетіла, її треба нагодувати й залишити». Це не так. Синиця - дика пташка, і в квартирі вона не виживе: їй потрібні комахи, насіння, постійний доступ до води й простір для польоту. Найкраща допомога - випустити її назад на вулицю, а якщо хочете підтримати - повісьте годівничку за вікном. Що зробити за 5 хвилин: покроковий алгоритм Відчиніть балконні двері або кватирку навстіж і відійдіть убік - не стійте на шляху пташки. Вимкніть світло в кімнаті й залиште балкон затемненим: так єдиним яскравим виходом стане вулиця. Заберіть із балкона кота, собаку й дітей - будь-який рух лякає пташку. Якщо пташка сидить у куті й не рухається, накрийте її легкою тканиною або коробкою, обережно перенесіть до відчиненого вікна й відпустіть. Не годуйте й не напувайте пташку на балконі - це затримує її й не дає зосередитися на виході. Після того як синичка вилетіла, промийте руки з милом і протріть поверхні, де вона сиділа. Якщо пташка не вилітає понад годину або сидить на підлозі нерухомо, її можна обережно взяти в рукавичках і винести на вулицю - але тільки якщо це справді потрібно. Як зробити балкон безпечним для птахів надалі Найпростіше рішення - повісити на вікно щільну сітку або хоча б наклеїти на скло контрастні наліпки. Птахи бачать скло погано, і саме воно стає причиною, чому вони залітають усередину. Ще один варіант - тримати балкон закритим, поки надворі холодно, але тоді варто подбати про годівничку за вікном: синиці швидко звикають до постійного місця й перестають шукати випадкові входи. Що робити, якщо пташка залетіла в кімнату, а не на балкон? Принцип той самий: затемніть приміщення, відчиніть вікно, зачекайте. Не женіть її рушником - це тільки додає паніки. І пам’ятайте: синичка, яка залетіла до вас у листопаді, - це не знак і не привід для тривоги. Це просто маленька пташка, якій холодно й страшно, і найкраще, що ви можете зробити, - відчинити їй двері. Синичка на балконі: як обережно випустити пташку, не завдавши шкоди читайте на сайті Pixel.inform.

Якщо закрити очі і затиснути вуха, може здатися, що більшість світу зникло – але ви залишаєтеся повністю присутніми, у своїй голові.Ця усвідомленість свого досвіду вважається одним із основних компонентів того, що робить нас людьми – тим, що означає бути свідомою істотою, а не організмом, керованим чистими реакціями.Одне з найглибших питань людства: звідки походить ця свідомість? Як вона еволюціонувала? І скільки інших істот на нашій планеті мають подібну усвідомленість свого індивідуального досвіду життя?Традиційно нейробіологія вважає, що свідомість походить з кори головного мозку – складної, м'якої зовнішньої оболонки мозку. Але що, якщо справжнє походження свідомості знаходиться набагато глибше і старіше?Це питання стало основою нової статті нейробіологів Маршалла Девора з Єврейського університету в Єрусалимі та Марка Барона з Гарвардської медичної школи, які стверджують, що ми могли шукати людське відчуття «я» не в тому місці.Якщо свідомість виникає в мозковому стовбурі, як стверджують дослідники, то, можливо, її походження не таке вже й людське.Кора головного мозку відіграє безсумнівно важливу роль у тому, як ми сприймаємо світ. Саме тут мозок обробляє велику кількість сенсорної інформації, яку наші органи чуття постійно збирають, допомагаючи нам зрозуміти навколишній світ.Але обробка інформації та свідоме її сприйняття – це не одне й те саме. Наші органи чуття сприймають набагато більше інформації, ніж ми можемо усвідомити.На думку Девора і Барона, кора головного мозку може не бути місцем, де починається досвід.Однією з основних підказок, стверджують вони, є біль.Уявіть, що ви доторкнулися до гарячої плити. Навіть перш ніж ви усвідомите це, ваша нервова система вже виявила пекуче тепло, і ви віддерли руку. Лише потім ви можете почати відчувати біль, який попереджає вас про опік.Є чітка різниця між виявленням шкоди та відчуттям болю; перше – це ноцицепція, і його можна об'єктивно виміряти. Відчуття болю, з іншого боку, є дуже суб'єктивним досвідом – і його походження в мозку залишається відкритим питанням.Сенсорні відчуття, такі як слух, зір або нюх, мають чітко визначені області обробки в корі головного мозку. Біль – ні, що, на думку Девора і Барона, вказує на більш базове походження.Існує ще одна дивна різниця між болем та іншими сенсорними відчуттями.Коли вчені стимулюють частини кори головного мозку, пов'язані з відчуттями, вони можуть відтворити сенсорні переживання – примарні спалахи світла та звуки, наприклад, коли світла чи звуки не існує.Але така стимуляція рідко викликає біль – навіть у регіонах мозку, які зазвичай беруть участь у його обробці.Це піднімає можливість, що, хоча кора головного мозку обробляє інформацію про біль, фактичне переживання болю виникає з іншого місця.І це інше місце, на їхню думку, може бути мозковим стовбуром – стовпоподібною структурою в основі мозку, яка з'єднує великий мозок зі спинним мозком.Це одна з найдавніших частин мозку хребетних, з архітектурою, спільною для великої частини хребетного світу. Задовго до того, як еволюціонувала складна кора головного мозку, ранні версії мозкового стовбура допомагали тваринам регулювати їхні основні функції.Сьогодні мозковий стовбур допомагає регулювати такі процеси, як дихання, серцебиття та цикли сну. І пошкодження мозкового стовбура – це погані новини: це може призвести до втрати свідомості або коми, навіть коли кора головного мозку залишається в основному неушкодженою.Традиційно це інтерпретувалося як доказ того, що мозковий стовбур допомагає підтримувати нас у свідомості, а не є джерелом свідомості.У попередніх роботах лабораторії Девора вчені вводили невелику кількість анестетиків у певну область мозкового стовбура у щурів, що призводило до їх глибокої нереспонсивності – стану, схожого на загальну анестезію, незважаючи на надзвичайно малі дози.Це переконливий доказ ролі мозкового стовбура у підтримці нас у свідомості, але Девор і Барон стверджують, що його роль може бути набагато більш фундаментальною.Деякі з найцікавіших доказів, на їхню думку, походять від людей і тварин, у яких кора головного мозку була серйозно пошкоджена або в значній мірі відсутня.У рідкісних випадках діти, народжені з гідраненцефалією, при якій більша частина кори головного мозку відсутня, демонстрували поведінку, що свідчить про певну ступінь усвідомленості.Вони можуть реагувати на знайомих людей, проявляти уподобання та реагувати на світ у способах, що відповідають радості або болю.Аналогічно, експерименти з тваринами, у яких кора головного мозку була хірургічно видалена, показали, що деякі з них все ще можуть демонструвати дивно складну поведінку, включаючи реакції на біль, які свідчать про емоційний компонент.Ніщо з цього не доводить, що ці особи або тварини свідомо сприймають світ. Поведінка сама по собі не може встановити суб'єктивний досвід.Але це піднімає можливість того, що принаймні деяка елементарна форма усвідомленості може існувати без складної коркової машини, традиційно пов'язаної зі свідомістю.Девор і Барон пропонують, що обидві частини мозку сприяють свідомому досвіду. У їхній моделі мозковий стовбур забезпечує основний досвід свідомості, тоді як кора головного мозку обробляє інформацію, яка заповнює цей досвід."Обчислення мозкового стовбура, яке ми уявляємо, є строго біологічним і відносно простим, 'примітивним'," – пишуть вони у своїй статті."Те, що він забезпечує, – це свого роду 'смак' для складних, несвідомих обчислень, які в основному виконуються в корі головного мозку, 'присутність', суб'єктивне 'відчуття', як колір, доданий до чорно-білого зображення."Кора дозволяє нам інтерпретувати наше оточення, спиратися на спогади, уявляти можливості та розмірковувати про власні думки. Але основне відчуття бути кимось, хто переживає ці речі, на думку дослідників, може походити набагато глибше в мозку.Це неминуче веде до ідеї, що, якщо основи свідомості лежать у такій давній частині мозку, то здатність до суб'єктивного досвіду може бути набагато більш поширеною в тваринному царстві, ніж ми колись уявляли.Але це не означає, що інші тварини обов'язково сприймають світ так, як це роблять люди.Наша складна кора головного мозку може будуватися на цих давніх основах, щоб створити щось багатше і складніше – свідомий досвід, який є більше, ніж сума його обчислювальних частин.Дослідження було опубліковано в The Neuroscientist.

З'явилася нова надія для мільйонів людей, які страждають на хронічний гепатит B (ХГБ) — захворювання печінки, яке може призвести до раку, рубцювання або відмови органів, і яке щорічно забирає понад мільйон життів у всьому світі.Після результатів двох клінічних випробувань третьої фази, опублікованих у New England Journal of Medicine, Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) затвердило препарат бепірові́рсен для лікування ХГБ під брендом Hibsago.Фармацевтична компанія GSK, яка розробила препарат, описує бепірові́рсен як перше "функціональне лікування" для ХГБ, що означає, що він не просто контролює вірус, як це роблять існуючі препарати, а пригнічує його до невизначуваних рівнів у крові.Більш того, у пацієнтів, які реагують на лікування, інфекція залишається під контролем навіть після припинення лікування бепірові́рсеном, що знову ж таки відрізняється від препаратів, які наразі призначають для ХГБ."Це початок нової ери в лікуванні людей, які живуть з ХГБ," — говорить гастроентеролог Нора Тераульт з Медичного центру Кека при Університеті Південної Каліфорнії."Бепірові́рсен пропонує пацієнтам можливість досягти функціонального лікування після короткого курсу терапії, що є давньою метою як для пацієнтів, так і для лікарів."Результати випробувань третьої фази показали, що шестимісячний курс бепірові́рсену досягнув відповіді функціонального лікування у 233 з 1220 учасників (19 відсотків), у порівнянні з 0 з 614 учасників, які отримували плацебо.У цих пацієнтів вірус залишався невизначуваним принаймні 24 тижні після завершення всього лікування (72 тижні після початку випробування).Препарат вводиться шляхом щотижневих ін'єкцій і призначався разом з існуючими таблетованими препаратами, які також можна було зупинити для пацієнтів, які отримали позитивний результат."Вперше, з Hibsago, пацієнти в США мають можливість досягти функціонального лікування після шестимісячного курсу терапії, з додатковою зручністю можливості самостійного введення після першої дози," — говорить Тоні Вуд, головний науковий співробітник GSK.Не все так позитивно.Деякі пацієнти дійсно зазнали серйозних побічних ефектів, включаючи запалення печінки, за яким FDA рекомендує стежити за допомогою регулярних аналізів крові.Однак поліпшення в порівнянні з існуючими методами лікування настільки значні, що дослідники впевнені, що значна кількість пацієнтів отримає вигоду, і це підтверджується схваленням FDA.Цікавий фактХронічний гепатит B є серйозною проблемою охорони здоров'я, яка вражає мільйони людей у США та становить приблизно 56 відсотків усіх випадків раку печінки у світі.

Вода є важливою для життя, тому вчені завжди шукають її на інших планетах. Але чи можемо ми бути впевненими, як виглядає вода в чужих умовах?У новому дослідженні, опублікованому в Communications Chemistry, вчені з США піддали воду тиску, який вона могла б відчувати на планетах, таких як Уран або Нептун, і виявили, що її атомна структура змінюється.Вода стає менш симетричною і більш спотвореною на атомному рівні, що впливає на її теплопровідність, магнітні поля та щільність планети. Це важливо для спостережень та інтерпретацій за допомогою телескопів.Ця трансформація раніше була передбачена в симуляціях, але, здається, це перший випадок, коли вчені змогли спостерігати її в лабораторії."Вода за межами земних умов має більш складну поведінку, ніж ми коли-небудь уявляли," - говорить фізик Ашкан Саламат з Університету Невади, Лас-Вегас.Вчені помістили краплю води між двома алмазними наконечниками, підвищивши тиск до понад 222 гігапаскалів (ГПа). Це приблизно 2,2 мільйона разів більше тиску, який ми відчуваємо на Землі.Для виявлення хімічних змін у воді використовували рентгенівську дифракцію, базуючись на тому, як рентгенівські промені розсіюються, проходячи через воду.Зазвичай, ви очікуєте, що стиснуті атоми стануть більш симетричними, але тут цього не сталося. Кристалічна структура льоду стала більш асиметричною і розтягнутою.Це дає нам уявлення про те, що відбувається в інших частинах Всесвіту, хоча варто пам'ятати, що лише тиск відповідав умовам на деяких інших планетах, а не температура."Ми не можемо потрапити в кору або атмосфери цих планет через відстань, але у нас є дані з таких програм, як Voyager," - говорить Саламат."Ми маємо уявлення про їх склад, внутрішній тиск і температури. І в лабораторіях, як моя, ми можемо імітувати хімію та експериментувати з тим, що може відбуватися всередині цих планет."Експерименти також розповідають більше про лід-X, один з більш ніж 20 типів льоду, які відомі вченим. Тут команда перевищила відомі межі льоду-X, створивши щось нове, хоча подальші дослідження знадобляться, щоб це підтвердити.Цікавий фактВода на інших планетах може мати зовсім іншу структуру, що може призвести до хімічних реакцій, які не відбуваються на Землі.

Найбільше дослідження на цю тему виявило, що носіння тісної білизни дійсно пов'язане з погіршенням якості сперми.Протягом багатьох років чоловікам говорили, що тісні труси можуть підвищувати температуру в паховій області і, можливо, впливати на здоров'я їхньої сперми.Однак великомасштабних доказів було досить обмаль.У новому дослідженні з Китаю вчені порівняли якість сперми 21 221 чоловіка, які носили вільну білизну, з 5 615 чоловіками, які носили тісну білизну.Усі учасники проходили оцінку фертильності, але після коригування на інші фактори здоров'я вчені виявили, що тісна білизна асоціюється з помірним зниженням показників якості та кількості сперми.Наприклад, у порівнянні з вільними трусами, тісні варіанти були пов'язані з на 18% вищими шансами на вироблення меншої кількості сперми.Тісні труси також були пов'язані з на 12% вищими шансами на меншу кількість рухливих сперматозоїдів, на 48% вищими шансами на меншу кількість нормально сформованих сперматозоїдів і на 108% вищими шансами на наявність більшої кількості сперматозоїдів з фрагментацією або пошкодженням ДНК.У додатковому аналізі вчені також виявили, що еректильна дисфункція та передчасна еякуляція були більш поширені серед групи, що носила тісну білизну.Результати опубліковані в Asian Journal of Andrology.Вчені під керівництвом уролога Сюе-Чуна Ху з Університету науки і технологій Китаю зазначають: "У висновку, тісна білизна асоціюється з погіршенням якості сперми та вищою поширеністю еректильної дисфункції і передчасної еякуляції".Вибір вільної білизни може бути простим, модифікованим підходом для захисту якості сперми та сексуальної функції.Однак наразі це лише гіпотеза. Це дослідження не може довести, що тісна білизна викликає зниження якості або кількості сперми, або що носіння вільної білизни може допомогти комусь завагітніти.Але є підстави підозрювати, що це може бути так. Вища температура в паховій області відома своїм негативним впливом на функцію яєчок, і можливо, що це може вплинути на чоловічу фертильність.У яєчках рівень гормонів є найбільш стабільним, а сперматозоїди дозрівають і розвиваються найкраще при температурі приблизно на 2–3 °C нижче, ніж температура тіла.Крім того, вища температура може збільшити загибель і дисфункцію сперматозоїдів.Тісні труси зменшують повітропроникність, що може підвищити температуру яєчок на 1 °C у порівнянні з вільною білизною.Цього достатньо, щоб теоретично вплинути на останній етап розвитку сперматозоїдів, можливо, впливаючи на їх форму і здатність плавати.У 2018 році, наприклад, дослідження Гарварду серед 656 чоловіків виявило, що ті, хто найчастіше носив боксерські труси, мали вищу концентрацію сперми та загальну кількість сперми.На той час це було найбільше дослідження, яке показало, що типи білизни можуть бути пов'язані з якістю сперми.Цей новий аналіз більше ніж у 40 разів більший.Він проводився серед учасників, які проходили оцінку фертильності в Першій лікарні при Університеті науки і технологій Китаю. Середній вік учасників становив 30 років.Для дослідження чоловіки, які проходили оцінку фертильності, повідомили, чи носили вони вільну (боксерську) або тісну (Y-форму, стрінги та боксери) білизну протягом останніх 3 місяців.Тісна білизна в кінцевому підсумку була пов'язана з кількома показниками погіршення якості сперми, включаючи менший об'єм сперми, меншу кількість рухливих сперматозоїдів, меншу частку сперматозоїдів з нормальною формою та структурою, а також більшу частку сперматозоїдів з пошкодженим або фрагментованим ДНК.Ці результати узгоджуються з гіпотезою про те, що тепловий стрес в яєчках сприяє порушенню сперматогенезу."В цілому, ці результати вказують на те, що тісна білизна є легко модифікованим фактором способу життя, який може негативно вплинути на сперматогенез, цілісність ДНК сперми та чоловічу сексуальну функцію".Але чи має це вплив на фактичну можливість завагітніти, менш зрозуміло.Наприклад, високі рівні фрагментації ДНК сперми були виявлені у 10,7% чоловіків, які носили тісну білизну, у порівнянні з 5,8% тих, хто носив вільну білизну.Це означає, що більшість чоловіків в обох групах не мали ненормально високих рівнів фрагментації ДНК сперми.У 2022 році дослідники проаналізували дані 3 041 пари, які проживали в США або Канаді, і не знайшли доказів того, що ймовірність зачаття пов'язана з теплом навколо яєчок, включаючи використання сауни, години використання ноутбука на колінах, використання обігрівачів сидінь або носіння тісної білизни.Більшість досліджень в основному зосереджувалися на асоціаціях з якістю та кількістю сперми.Щоб дослідити далі, Ху та колеги провели дослідження сексуальної функції серед тієї ж групи.Ці результати є попередніми і повинні інтерпретуватися з обережністю, але вони вказують на те, що тісна білизна може бути пов'язана не лише з якістю сперми, але й з сексуальною функцією."На додаток до теплового стресу, тривале використання тісної білизни може зменшити секрецію тестостерону і призвести до сексуальної дисфункції", - припускають автори дослідження.Потрібно більше досліджень, щоб зрозуміти, як саме тісна білизна впливає на функцію яєчок на клітинному рівні.Для безпеки лікарі з фертильності часто радять чоловікам уникати тісної білизни, але ця порада не обов'язково стосується загальної популяції, як пояснив біомедичний вчений Тім Мосс у 2022 році."Дослідження, які часто цитуються, навіть авторитетними джерелами, зазвичай проводяться в групах чоловіків, які шукають допомогу з проблемами фертильності, тому ви не можете узагальнити результати на всю популяцію".Та ж обмеженість існує і в цьому новому дослідженні з Китаю, хоча когорта значно більша, ніж будь-коли раніше.Кількість сперми зменшується у всьому світі, але це, ймовірно, більше пов'язано з впливом забруднювачів, ніж з типом білизни, яку носять люди.Вільна білизна може покращити кількість або якість сперми, але чи має це вплив на їхню здатність завагітніти, досі залишається в значній мірі невідомим.Цікавий фактДослідження показали, що температура в яєчках має бути на 2–3 °C нижче, ніж температура тіла, для оптимального розвитку сперматозоїдів.