Перше, що чуєш у листопаді, коли холодний вітер загнав усе живе по домівках, - глухий стукіт у шибку. На балконі сидить синичка, притиснулась до кута й не розуміє, чому світло, яке вона бачить попереду, не пропускає її назовні. Вона залетіла не тому, що заблукала назавжди, а тому, що шукала тепло й харчі - і знайшла пастку зі скла. Про це пише Pixelinform. Синиці взимку тримаються ближче до людей: годівнички, старі дерева біля будинків, щілини під дахами. Коли надворі різко холоднішає, птахи стають активнішими в пошуках їжі, і відкрита кватирка чи балкон без сітки стає для них природним продовженням вулиці. Вони не «прийшли жити до вас» - вони просто шукали, де перечекати ніч. Чому пташка б’ється об скло й не знаходить виходу Птах орієнтується на світло. Для нього найяскравіша пляма - це вихід, а вдень це вікно на вулицю. Синиця бачить за склом небо, дерева й летить туди, не розуміючи, що між нею і свободою є скло. Тому вона б’ється не тому, що дурна, а тому, що її навігація налаштована саме так. Друга річ - стрес. У замкнутому просторі пташка швидко виснажується, у неї прискорюється серцебиття, вона перестає їсти й пити. Якщо балкон засклений і закритий, синичка може провести там кілька годин, перш ніж впасти від утоми. Тому зволікати не варто - але й хапати її руками теж не можна. Чому не можна ловити синичку руками Птах не розуміє, що ви хочете допомогти. Для нього рука - це хижак, і він реагує панікою: б’ється, кусає, може пошкодити пір’я або травмувати крило. Крім того, у птахів дуже крихкі кістки, і навіть легке стискання буває небезпечним. Тут є нюанс, про який мало хто знає: синиці можуть переносити дрібні паразити - пухоїдів і кліщів. Вони не небезпечні для людини так, як, скажімо, енцефалітний кліщ, але після контакту руки треба помити з милом. Тому краще взагалі не брати пташку в долоні без потреби. Забобони, які заважають допомогти У народі побутує думка: «Птах у хаті - на нещастя». Інша версія - «синиця залетіла - до новин». Насправді жодного зв’язку між поведінкою синиці й подіями у вашому житті немає. Пташка прилетіла, бо шукала їжу й тепло, а не тому, що «принесла знак». Ще один міф: «Якщо пташка залетіла, її треба нагодувати й залишити». Це не так. Синиця - дика пташка, і в квартирі вона не виживе: їй потрібні комахи, насіння, постійний доступ до води й простір для польоту. Найкраща допомога - випустити її назад на вулицю, а якщо хочете підтримати - повісьте годівничку за вікном. Що зробити за 5 хвилин: покроковий алгоритм Відчиніть балконні двері або кватирку навстіж і відійдіть убік - не стійте на шляху пташки. Вимкніть світло в кімнаті й залиште балкон затемненим: так єдиним яскравим виходом стане вулиця. Заберіть із балкона кота, собаку й дітей - будь-який рух лякає пташку. Якщо пташка сидить у куті й не рухається, накрийте її легкою тканиною або коробкою, обережно перенесіть до відчиненого вікна й відпустіть. Не годуйте й не напувайте пташку на балконі - це затримує її й не дає зосередитися на виході. Після того як синичка вилетіла, промийте руки з милом і протріть поверхні, де вона сиділа. Якщо пташка не вилітає понад годину або сидить на підлозі нерухомо, її можна обережно взяти в рукавичках і винести на вулицю - але тільки якщо це справді потрібно. Як зробити балкон безпечним для птахів надалі Найпростіше рішення - повісити на вікно щільну сітку або хоча б наклеїти на скло контрастні наліпки. Птахи бачать скло погано, і саме воно стає причиною, чому вони залітають усередину. Ще один варіант - тримати балкон закритим, поки надворі холодно, але тоді варто подбати про годівничку за вікном: синиці швидко звикають до постійного місця й перестають шукати випадкові входи. Що робити, якщо пташка залетіла в кімнату, а не на балкон? Принцип той самий: затемніть приміщення, відчиніть вікно, зачекайте. Не женіть її рушником - це тільки додає паніки. І пам’ятайте: синичка, яка залетіла до вас у листопаді, - це не знак і не привід для тривоги. Це просто маленька пташка, якій холодно й страшно, і найкраще, що ви можете зробити, - відчинити їй двері. Синичка на балконі: як обережно випустити пташку, не завдавши шкоди читайте на сайті Pixel.inform.

Якщо закрити очі і затиснути вуха, може здатися, що більшість світу зникло – але ви залишаєтеся повністю присутніми, у своїй голові.Ця усвідомленість свого досвіду вважається одним із основних компонентів того, що робить нас людьми – тим, що означає бути свідомою істотою, а не організмом, керованим чистими реакціями.Одне з найглибших питань людства: звідки походить ця свідомість? Як вона еволюціонувала? І скільки інших істот на нашій планеті мають подібну усвідомленість свого індивідуального досвіду життя?Традиційно нейробіологія вважає, що свідомість походить з кори головного мозку – складної, м'якої зовнішньої оболонки мозку. Але що, якщо справжнє походження свідомості знаходиться набагато глибше і старіше?Це питання стало основою нової статті нейробіологів Маршалла Девора з Єврейського університету в Єрусалимі та Марка Барона з Гарвардської медичної школи, які стверджують, що ми могли шукати людське відчуття «я» не в тому місці.Якщо свідомість виникає в мозковому стовбурі, як стверджують дослідники, то, можливо, її походження не таке вже й людське.Кора головного мозку відіграє безсумнівно важливу роль у тому, як ми сприймаємо світ. Саме тут мозок обробляє велику кількість сенсорної інформації, яку наші органи чуття постійно збирають, допомагаючи нам зрозуміти навколишній світ.Але обробка інформації та свідоме її сприйняття – це не одне й те саме. Наші органи чуття сприймають набагато більше інформації, ніж ми можемо усвідомити.На думку Девора і Барона, кора головного мозку може не бути місцем, де починається досвід.Однією з основних підказок, стверджують вони, є біль.Уявіть, що ви доторкнулися до гарячої плити. Навіть перш ніж ви усвідомите це, ваша нервова система вже виявила пекуче тепло, і ви віддерли руку. Лише потім ви можете почати відчувати біль, який попереджає вас про опік.Є чітка різниця між виявленням шкоди та відчуттям болю; перше – це ноцицепція, і його можна об'єктивно виміряти. Відчуття болю, з іншого боку, є дуже суб'єктивним досвідом – і його походження в мозку залишається відкритим питанням.Сенсорні відчуття, такі як слух, зір або нюх, мають чітко визначені області обробки в корі головного мозку. Біль – ні, що, на думку Девора і Барона, вказує на більш базове походження.Існує ще одна дивна різниця між болем та іншими сенсорними відчуттями.Коли вчені стимулюють частини кори головного мозку, пов'язані з відчуттями, вони можуть відтворити сенсорні переживання – примарні спалахи світла та звуки, наприклад, коли світла чи звуки не існує.Але така стимуляція рідко викликає біль – навіть у регіонах мозку, які зазвичай беруть участь у його обробці.Це піднімає можливість, що, хоча кора головного мозку обробляє інформацію про біль, фактичне переживання болю виникає з іншого місця.І це інше місце, на їхню думку, може бути мозковим стовбуром – стовпоподібною структурою в основі мозку, яка з'єднує великий мозок зі спинним мозком.Це одна з найдавніших частин мозку хребетних, з архітектурою, спільною для великої частини хребетного світу. Задовго до того, як еволюціонувала складна кора головного мозку, ранні версії мозкового стовбура допомагали тваринам регулювати їхні основні функції.Сьогодні мозковий стовбур допомагає регулювати такі процеси, як дихання, серцебиття та цикли сну. І пошкодження мозкового стовбура – це погані новини: це може призвести до втрати свідомості або коми, навіть коли кора головного мозку залишається в основному неушкодженою.Традиційно це інтерпретувалося як доказ того, що мозковий стовбур допомагає підтримувати нас у свідомості, а не є джерелом свідомості.У попередніх роботах лабораторії Девора вчені вводили невелику кількість анестетиків у певну область мозкового стовбура у щурів, що призводило до їх глибокої нереспонсивності – стану, схожого на загальну анестезію, незважаючи на надзвичайно малі дози.Це переконливий доказ ролі мозкового стовбура у підтримці нас у свідомості, але Девор і Барон стверджують, що його роль може бути набагато більш фундаментальною.Деякі з найцікавіших доказів, на їхню думку, походять від людей і тварин, у яких кора головного мозку була серйозно пошкоджена або в значній мірі відсутня.У рідкісних випадках діти, народжені з гідраненцефалією, при якій більша частина кори головного мозку відсутня, демонстрували поведінку, що свідчить про певну ступінь усвідомленості.Вони можуть реагувати на знайомих людей, проявляти уподобання та реагувати на світ у способах, що відповідають радості або болю.Аналогічно, експерименти з тваринами, у яких кора головного мозку була хірургічно видалена, показали, що деякі з них все ще можуть демонструвати дивно складну поведінку, включаючи реакції на біль, які свідчать про емоційний компонент.Ніщо з цього не доводить, що ці особи або тварини свідомо сприймають світ. Поведінка сама по собі не може встановити суб'єктивний досвід.Але це піднімає можливість того, що принаймні деяка елементарна форма усвідомленості може існувати без складної коркової машини, традиційно пов'язаної зі свідомістю.Девор і Барон пропонують, що обидві частини мозку сприяють свідомому досвіду. У їхній моделі мозковий стовбур забезпечує основний досвід свідомості, тоді як кора головного мозку обробляє інформацію, яка заповнює цей досвід."Обчислення мозкового стовбура, яке ми уявляємо, є строго біологічним і відносно простим, 'примітивним'," – пишуть вони у своїй статті."Те, що він забезпечує, – це свого роду 'смак' для складних, несвідомих обчислень, які в основному виконуються в корі головного мозку, 'присутність', суб'єктивне 'відчуття', як колір, доданий до чорно-білого зображення."Кора дозволяє нам інтерпретувати наше оточення, спиратися на спогади, уявляти можливості та розмірковувати про власні думки. Але основне відчуття бути кимось, хто переживає ці речі, на думку дослідників, може походити набагато глибше в мозку.Це неминуче веде до ідеї, що, якщо основи свідомості лежать у такій давній частині мозку, то здатність до суб'єктивного досвіду може бути набагато більш поширеною в тваринному царстві, ніж ми колись уявляли.Але це не означає, що інші тварини обов'язково сприймають світ так, як це роблять люди.Наша складна кора головного мозку може будуватися на цих давніх основах, щоб створити щось багатше і складніше – свідомий досвід, який є більше, ніж сума його обчислювальних частин.Дослідження було опубліковано в The Neuroscientist.

З'явилася нова надія для мільйонів людей, які страждають на хронічний гепатит B (ХГБ) — захворювання печінки, яке може призвести до раку, рубцювання або відмови органів, і яке щорічно забирає понад мільйон життів у всьому світі.Після результатів двох клінічних випробувань третьої фази, опублікованих у New England Journal of Medicine, Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) затвердило препарат бепірові́рсен для лікування ХГБ під брендом Hibsago.Фармацевтична компанія GSK, яка розробила препарат, описує бепірові́рсен як перше "функціональне лікування" для ХГБ, що означає, що він не просто контролює вірус, як це роблять існуючі препарати, а пригнічує його до невизначуваних рівнів у крові.Більш того, у пацієнтів, які реагують на лікування, інфекція залишається під контролем навіть після припинення лікування бепірові́рсеном, що знову ж таки відрізняється від препаратів, які наразі призначають для ХГБ."Це початок нової ери в лікуванні людей, які живуть з ХГБ," — говорить гастроентеролог Нора Тераульт з Медичного центру Кека при Університеті Південної Каліфорнії."Бепірові́рсен пропонує пацієнтам можливість досягти функціонального лікування після короткого курсу терапії, що є давньою метою як для пацієнтів, так і для лікарів."Результати випробувань третьої фази показали, що шестимісячний курс бепірові́рсену досягнув відповіді функціонального лікування у 233 з 1220 учасників (19 відсотків), у порівнянні з 0 з 614 учасників, які отримували плацебо.У цих пацієнтів вірус залишався невизначуваним принаймні 24 тижні після завершення всього лікування (72 тижні після початку випробування).Препарат вводиться шляхом щотижневих ін'єкцій і призначався разом з існуючими таблетованими препаратами, які також можна було зупинити для пацієнтів, які отримали позитивний результат."Вперше, з Hibsago, пацієнти в США мають можливість досягти функціонального лікування після шестимісячного курсу терапії, з додатковою зручністю можливості самостійного введення після першої дози," — говорить Тоні Вуд, головний науковий співробітник GSK.Не все так позитивно.Деякі пацієнти дійсно зазнали серйозних побічних ефектів, включаючи запалення печінки, за яким FDA рекомендує стежити за допомогою регулярних аналізів крові.Однак поліпшення в порівнянні з існуючими методами лікування настільки значні, що дослідники впевнені, що значна кількість пацієнтів отримає вигоду, і це підтверджується схваленням FDA.Цікавий фактХронічний гепатит B є серйозною проблемою охорони здоров'я, яка вражає мільйони людей у США та становить приблизно 56 відсотків усіх випадків раку печінки у світі.

Вода є важливою для життя, тому вчені завжди шукають її на інших планетах. Але чи можемо ми бути впевненими, як виглядає вода в чужих умовах?У новому дослідженні, опублікованому в Communications Chemistry, вчені з США піддали воду тиску, який вона могла б відчувати на планетах, таких як Уран або Нептун, і виявили, що її атомна структура змінюється.Вода стає менш симетричною і більш спотвореною на атомному рівні, що впливає на її теплопровідність, магнітні поля та щільність планети. Це важливо для спостережень та інтерпретацій за допомогою телескопів.Ця трансформація раніше була передбачена в симуляціях, але, здається, це перший випадок, коли вчені змогли спостерігати її в лабораторії."Вода за межами земних умов має більш складну поведінку, ніж ми коли-небудь уявляли," - говорить фізик Ашкан Саламат з Університету Невади, Лас-Вегас.Вчені помістили краплю води між двома алмазними наконечниками, підвищивши тиск до понад 222 гігапаскалів (ГПа). Це приблизно 2,2 мільйона разів більше тиску, який ми відчуваємо на Землі.Для виявлення хімічних змін у воді використовували рентгенівську дифракцію, базуючись на тому, як рентгенівські промені розсіюються, проходячи через воду.Зазвичай, ви очікуєте, що стиснуті атоми стануть більш симетричними, але тут цього не сталося. Кристалічна структура льоду стала більш асиметричною і розтягнутою.Це дає нам уявлення про те, що відбувається в інших частинах Всесвіту, хоча варто пам'ятати, що лише тиск відповідав умовам на деяких інших планетах, а не температура."Ми не можемо потрапити в кору або атмосфери цих планет через відстань, але у нас є дані з таких програм, як Voyager," - говорить Саламат."Ми маємо уявлення про їх склад, внутрішній тиск і температури. І в лабораторіях, як моя, ми можемо імітувати хімію та експериментувати з тим, що може відбуватися всередині цих планет."Експерименти також розповідають більше про лід-X, один з більш ніж 20 типів льоду, які відомі вченим. Тут команда перевищила відомі межі льоду-X, створивши щось нове, хоча подальші дослідження знадобляться, щоб це підтвердити.Цікавий фактВода на інших планетах може мати зовсім іншу структуру, що може призвести до хімічних реакцій, які не відбуваються на Землі.

Найбільше дослідження на цю тему виявило, що носіння тісної білизни дійсно пов'язане з погіршенням якості сперми.Протягом багатьох років чоловікам говорили, що тісні труси можуть підвищувати температуру в паховій області і, можливо, впливати на здоров'я їхньої сперми.Однак великомасштабних доказів було досить обмаль.У новому дослідженні з Китаю вчені порівняли якість сперми 21 221 чоловіка, які носили вільну білизну, з 5 615 чоловіками, які носили тісну білизну.Усі учасники проходили оцінку фертильності, але після коригування на інші фактори здоров'я вчені виявили, що тісна білизна асоціюється з помірним зниженням показників якості та кількості сперми.Наприклад, у порівнянні з вільними трусами, тісні варіанти були пов'язані з на 18% вищими шансами на вироблення меншої кількості сперми.Тісні труси також були пов'язані з на 12% вищими шансами на меншу кількість рухливих сперматозоїдів, на 48% вищими шансами на меншу кількість нормально сформованих сперматозоїдів і на 108% вищими шансами на наявність більшої кількості сперматозоїдів з фрагментацією або пошкодженням ДНК.У додатковому аналізі вчені також виявили, що еректильна дисфункція та передчасна еякуляція були більш поширені серед групи, що носила тісну білизну.Результати опубліковані в Asian Journal of Andrology.Вчені під керівництвом уролога Сюе-Чуна Ху з Університету науки і технологій Китаю зазначають: "У висновку, тісна білизна асоціюється з погіршенням якості сперми та вищою поширеністю еректильної дисфункції і передчасної еякуляції".Вибір вільної білизни може бути простим, модифікованим підходом для захисту якості сперми та сексуальної функції.Однак наразі це лише гіпотеза. Це дослідження не може довести, що тісна білизна викликає зниження якості або кількості сперми, або що носіння вільної білизни може допомогти комусь завагітніти.Але є підстави підозрювати, що це може бути так. Вища температура в паховій області відома своїм негативним впливом на функцію яєчок, і можливо, що це може вплинути на чоловічу фертильність.У яєчках рівень гормонів є найбільш стабільним, а сперматозоїди дозрівають і розвиваються найкраще при температурі приблизно на 2–3 °C нижче, ніж температура тіла.Крім того, вища температура може збільшити загибель і дисфункцію сперматозоїдів.Тісні труси зменшують повітропроникність, що може підвищити температуру яєчок на 1 °C у порівнянні з вільною білизною.Цього достатньо, щоб теоретично вплинути на останній етап розвитку сперматозоїдів, можливо, впливаючи на їх форму і здатність плавати.У 2018 році, наприклад, дослідження Гарварду серед 656 чоловіків виявило, що ті, хто найчастіше носив боксерські труси, мали вищу концентрацію сперми та загальну кількість сперми.На той час це було найбільше дослідження, яке показало, що типи білизни можуть бути пов'язані з якістю сперми.Цей новий аналіз більше ніж у 40 разів більший.Він проводився серед учасників, які проходили оцінку фертильності в Першій лікарні при Університеті науки і технологій Китаю. Середній вік учасників становив 30 років.Для дослідження чоловіки, які проходили оцінку фертильності, повідомили, чи носили вони вільну (боксерську) або тісну (Y-форму, стрінги та боксери) білизну протягом останніх 3 місяців.Тісна білизна в кінцевому підсумку була пов'язана з кількома показниками погіршення якості сперми, включаючи менший об'єм сперми, меншу кількість рухливих сперматозоїдів, меншу частку сперматозоїдів з нормальною формою та структурою, а також більшу частку сперматозоїдів з пошкодженим або фрагментованим ДНК.Ці результати узгоджуються з гіпотезою про те, що тепловий стрес в яєчках сприяє порушенню сперматогенезу."В цілому, ці результати вказують на те, що тісна білизна є легко модифікованим фактором способу життя, який може негативно вплинути на сперматогенез, цілісність ДНК сперми та чоловічу сексуальну функцію".Але чи має це вплив на фактичну можливість завагітніти, менш зрозуміло.Наприклад, високі рівні фрагментації ДНК сперми були виявлені у 10,7% чоловіків, які носили тісну білизну, у порівнянні з 5,8% тих, хто носив вільну білизну.Це означає, що більшість чоловіків в обох групах не мали ненормально високих рівнів фрагментації ДНК сперми.У 2022 році дослідники проаналізували дані 3 041 пари, які проживали в США або Канаді, і не знайшли доказів того, що ймовірність зачаття пов'язана з теплом навколо яєчок, включаючи використання сауни, години використання ноутбука на колінах, використання обігрівачів сидінь або носіння тісної білизни.Більшість досліджень в основному зосереджувалися на асоціаціях з якістю та кількістю сперми.Щоб дослідити далі, Ху та колеги провели дослідження сексуальної функції серед тієї ж групи.Ці результати є попередніми і повинні інтерпретуватися з обережністю, але вони вказують на те, що тісна білизна може бути пов'язана не лише з якістю сперми, але й з сексуальною функцією."На додаток до теплового стресу, тривале використання тісної білизни може зменшити секрецію тестостерону і призвести до сексуальної дисфункції", - припускають автори дослідження.Потрібно більше досліджень, щоб зрозуміти, як саме тісна білизна впливає на функцію яєчок на клітинному рівні.Для безпеки лікарі з фертильності часто радять чоловікам уникати тісної білизни, але ця порада не обов'язково стосується загальної популяції, як пояснив біомедичний вчений Тім Мосс у 2022 році."Дослідження, які часто цитуються, навіть авторитетними джерелами, зазвичай проводяться в групах чоловіків, які шукають допомогу з проблемами фертильності, тому ви не можете узагальнити результати на всю популяцію".Та ж обмеженість існує і в цьому новому дослідженні з Китаю, хоча когорта значно більша, ніж будь-коли раніше.Кількість сперми зменшується у всьому світі, але це, ймовірно, більше пов'язано з впливом забруднювачів, ніж з типом білизни, яку носять люди.Вільна білизна може покращити кількість або якість сперми, але чи має це вплив на їхню здатність завагітніти, досі залишається в значній мірі невідомим.Цікавий фактДослідження показали, що температура в яєчках має бути на 2–3 °C нижче, ніж температура тіла, для оптимального розвитку сперматозоїдів.

{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Коли почнуться виплати?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Із листопада і до кінця опалювального сезону. Тобто це щомісячна доплата на весь період, поки триває найскладніший для мереж час." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи отримають доплату всі працівники галузі?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Ні. Кошти передбачені для тих, хто бере участь у відновлювальних роботах і ліквідації наслідків ударів, а не для всіх співробітників підприємств." } }, { "@type": "Question", "name": "Скільки становить виплата?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "30 тисяч гривень за кожен місяць участі у відновлювальних роботах." } }, { "@type": "Question", "name": "Чому доплати стосуються саме цих фахівців?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Бо саме вони забезпечують роботу критичної інфраструктури - енергосистеми, тепла, води та залізниці - навіть після масштабних атак. Без їхньої роботи світло, тепло й вода не поверталися б у домівки." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи це одноразова виплата?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Ні, це щомісячна допомога, яка діятиме до кінця опалювального сезону. Коли наступного разу в оселі вимкнеться світло і через годину знову загориться - згадайте, що за цим стоїть чиясь нічна зміна, пошук пошкодженої ділянки й ремонт під звуки повітряної тривоги. Питання лише в тому, чи встигне держава втримати цих людей на місці до кінця зими." } } ] } Уявіть бригаду, яка після чергового обстрілу в темряві шукає пошкоджену ділянку мережі, а через кілька годин у сусідніх будинках знову загоряється світло. Саме цим людям держава вирішила платити додатково. Кабмін ухвалив рішення про щомісячну допомогу працівникам, які ліквідовують наслідки російських ударів, - по 30 тисяч гривень за кожен місяць участі у відновлювальних роботах. Повідомляє Pixelinform з посиланням на 24tv.ua. Про це повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький. Виплати стартують із листопада і триватимуть до кінця опалювального сезону. Тобто це не разова акція, а підтримка на весь найскладніший період року, коли навантаження на мережі максимальне. Хто саме отримає 30 тисяч гривень Список чіткий, без розмитих формулювань. Доплату отримуватимуть енергетики, працівники теплових і газових підприємств, фахівці компаній водопостачання та водовідведення, працівники комунальних служб і залізничники. І тут є нюанс, який мало хто помічає: це не “всі, хто працює в галузі”, а саме ті, хто бере участь у відновлювальних роботах. Тобто доплата прив’язана до фактичної роботи з ліквідації наслідків, а не просто до посади в компанії. Корецький наголосив, що рішення ухвалили за дорученням Президента, адже саме ці фахівці забезпечують роботу критичної інфраструктури навіть після масштабних російських атак. І масштаб справді вражає: за словами прем’єра, інтенсивність атак безпрецедентна за весь час повномасштабної війни. Чому саме зараз: 300-400 дронів щодня Ось цифри, від яких стає не по собі. Щодня ворог запускає по об’єктах критичної інфраструктури по 300-400 дронів. Регулярно б’є ракетами, у тому числі балістичними. Починаючи із серпня зафіксовано понад 2000 влучань. Руйнуються лінії електропередачі та відкриті елементи мережі, що суттєво ускладнює ситуацію. Відновлювати їх доводиться знову і знову, в обсягах, у рази більших, ніж за всі попередні роки. На практиці це означає, що бригада може відремонтувати ділянку, а за кілька днів її знову пошкодять. І так по колу. “Саме завдяки цим людям енергосистема, житлово-комунальне господарство та залізниця працюють і зберігають стійкість. Це найменше, що держава може зробити для цих фахівців зараз”, - наголосив Корецький. Що це означає на практиці 30 тисяч гривень на місяць - це відчутна сума. Для порівняння: це більше, ніж базова соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, розмір якої рахують від величини 4500 гривень. Але тут є важлива деталь: виплата прив’язана до участі у відновлювальних роботах, а не до статусу. Тож не варто розраховувати на неї, якщо людина працює в галузі, але безпосередньо не залучена до ліквідації наслідків ударів. Є й інший бік. Такі доплати - це сигнал, що держава намагається втримати кадри в критичних галузях. Уявіть зиму: темно, холодно, мережі пошкоджені, а фахівців, які вміють швидко відновлювати складні системи, не так багато. Без мотивації люди просто підуть. Тож 30 тисяч - це не лише подяка, а й спосіб зберегти тих, хто тримає інфраструктуру. Кому доплата не передбачена Тут варто бути чесними. У списку - чітко окреслені категорії: енергетика, тепло, газ, вода, комунальні служби, залізниця. Якщо людина працює, скажімо, в іншій сфері, але теж долучається до розбору завалів чи відновлення будинків, - це вже інші механізми підтримки. І про них поки що не йдеться. Тож якщо у вас є знайомий комунальник, який щодня виїжджає на пошкоджені об’єкти, - варто переказати йому цю новину. Можливо, він саме з тих, кому вона стосується. Часті запитання Коли почнуться виплати? Із листопада і до кінця опалювального сезону. Тобто це щомісячна доплата на весь період, поки триває найскладніший для мереж час. Чи отримають доплату всі працівники галузі? Ні. Кошти передбачені для тих, хто бере участь у відновлювальних роботах і ліквідації наслідків ударів, а не для всіх співробітників підприємств. Скільки становить виплата? 30 тисяч гривень за кожен місяць участі у відновлювальних роботах. Чому доплати стосуються саме цих фахівців? Бо саме вони забезпечують роботу критичної інфраструктури - енергосистеми, тепла, води та залізниці - навіть після масштабних атак. Без їхньої роботи світло, тепло й вода не поверталися б у домівки. Чи це одноразова виплата? Ні, це щомісячна допомога, яка діятиме до кінця опалювального сезону. Коли наступного разу в оселі вимкнеться світло і через годину знову загориться - згадайте, що за цим стоїть чиясь нічна зміна, пошук пошкодженої ділянки й ремонт під звуки повітряної тривоги. Питання лише в тому, чи встигне держава втримати цих людей на місці до кінця зими. 30 тисяч гривень на місяць: кому з фахівців платитимуть за відновлення після ударів читайте на сайті Pixel.inform.

Природа може не любити вакуум, але вона обожнює гексагональну сітку. Ця шестикутна форма є надзвичайно ефективним способом розподілу простору, від морської піни до стільників.Тепер вчені виявили натяки на те, що людський мозок використовує цю ж геометрію для організації наших емоцій.Використовуючи функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ), команда нейробіологів виявила гексагональний підпис у мозковій активності, коли люди оцінювали емоційну інформацію, що свідчить про те, що сітковий механізм може допомогти мозку сортувати цю інформацію."Ці результати свідчать про те, що знання про емоції структуровані за допомогою сіткової координатної системи в людському мозку," пишуть нейробіологи Юмен Ма та Філіп А. Крагель з Університету Емора у статті, опублікованій у PLOS Biology.Ми часто вважаємо емоції однією з найскладніших частин людського існування. Вони можуть бути швидкоплинними або тривалими, суперечливими, приголомшливими і важкими для розуміння, навіть для людини, яка їх переживає.Проте те, як ми відчуваємо світ, здається, є життєво важливим. Емоції допомагають нам оцінювати ризики, приймати рішення, реагувати на змінні обставини та формувати зв'язки з іншими.Коли наша здатність відчувати або регулювати емоції порушується, наслідки можуть торкнутися майже кожного аспекту нашого життя.Отже, щоб орієнтуватися у світі, нам потрібно вміти розпізнавати емоції, розрізняти їх і розуміти, як вони пов'язані одна з одною.Хоча вчені давно знають, що наше розуміння емоцій має дивовижно впорядковану структуру, як саме мозок кодує цю структуру залишалося загадкою.Протягом десятиліть дослідники описували емоції за двома осями. Є валентність, яка стосується того, наскільки приємною або неприємною є емоція; і збудження, яке визначає, наскільки заспокійливою або активуючою вона є.Разом вони складають афективний циркумплекс, двовимірну карту емоційних концепцій. Наприклад, задоволення і збудження можуть бути приємними, але одне є заспокійливим, а інше - значно менш заспокійливим. Аналогічно, гнів і ейфорія є дуже активуючими, але знаходяться на протилежних кінцях осі валентності.Однак є підказки з інших досліджень, які вивчають, як мозок організовує і представляє інформацію, наприклад, просторову інформацію про наше оточення.Це нас підводить до типу нейронів, відомих як гексагональні клітини.Вперше виявлені у щурів у 2005 році, гексагональні клітини - це нейрони, які активуються, коли тварина рухається через певні місця у своєму середовищі.Але ось дійсно захоплююча деталь. Якщо ви накреслите всі місця, де активується певна гексагональна клітина на карті оточення тварини, вони формують повторюваний малюнок рівносторонніх трикутників, створюючи сітку з шестикутною симетрією.Це означає, що одна клітина активується, коли щур відвідує центр або будь-який з шести кутів уявного гексагону - і цей малюнок повторюється по всьому оточенню тварини.Різні гексагональні клітини реагують на різні розташування, колективно надаючи мозку координатну систему, яка допомагає тварині відстежувати, де вона знаходиться під час руху.Але сіткове кодування може бути не обмежене лише навігацією фізичними просторами. Попередні дослідження виявили докази того, що мозок використовує подібні патерни нейронної активності для організації абстрактної інформації, від візуальних концепцій до відносної цінності різних виборів.Це підняло цікаву можливість. Якщо емоції можна організувати на двовимірній карті, чи може мозок використовувати таку ж координатну систему для їх навігації?Це місце, де стає дійсно цікаво.Ма і Крагель вивчили 18 людей і показали їм "емоційно насичені стимули" - вирази обличчя, що переходять з однієї емоції в іншу, та послідовності емоційно збудливих фраз - під час проведення неінвазивних фМРТ зображень їхньої мозкової активності.Кожен стимул передбачав перехід через афективний циркумплекс, що дозволило дослідникам відстежувати мозкову активність, коли учасники слідкували за рухом через цей двовимірний емоційний "простір".І ось воно.У регіоні мозку, званому вентромедіальним префронтальним кортексом, дослідники виявили характерний підпис гексагональної сітки, коли учасники дослідження думали про емоційні стани.Активність мозку варіювала залежно від напрямку руху через емоційну карту, слідуючи повторюваному малюнку шестикутної симетрії - так само, як сіткове кодування робить, коли мозок навігає фізичним простором.Більше того, цей малюнок з'являвся незалежно від того, чи оцінювали учасники вирази обличчя чи письмові фрази, що свідчить про те, що мозок кодує зв'язки між емоційними концепціями, а не просто реагує на те, що учасники бачили.Дослідники також виявили, що активність мозку відображала відстань між емоційними концепціями на афективному циркумплексі - і що цей сигнал був пов'язаний з тим, як учасники оцінювали зміни в емоційній інформації.Тепер є деякі обмеження. Дослідження було досить малим - 18 людей - це не велика когорта - і потрібні подальші дослідження, щоб зрозуміти, як працює ця сіткова система і чи відіграє вона безпосередню роль у тому, як ми обробляємо емоційну інформацію.Проте це дуже цікаві результати - що свідчить про те, що мозок може використовувати ті ж принципи для організації нашого емоційного світу, як і для навігації фізичним."Ці результати," пишуть дослідники, "свідчать про те, що структура, очевидна в самозвіті, може відображати те, як мозок організовує знання про емоції, використовуючи механізми, подібні до тих, що залучені в просторовій та концептуальній навігації."Дослідження було опубліковане в PLOS Biology.Цікавий фактГексагональні структури можна знайти не лише в мозку, але й у природі, наприклад, у стільниках бджіл, що робить їх дуже ефективними для зберігання меду.

Жирна їжа зазвичай не асоціюється з більш адаптивним мозком. Багато досліджень про дієту та навчання вивчають, як нездорове харчування може викликати труднощі. Але мозок може почати адаптуватися ще до того, як ці проблеми з'являться.Навчання частково залежить від зміни зв'язків між нервовими клітинами. Ця гнучкість допомагає тварині запам'ятати місце або відмовитися від знайомого маршруту. Вчені хотіли зрозуміти, що відбувається з цією здатністю, коли молода тварина починає їсти високожирову дієту.У молодих самок мишей вони виявили несподівану реакцію: зв'язки в мозковій області, що відповідає за пам'ять, показали більшу здатність до зміцнення. Тварини також, здається, краще відмовлялися від вивчених поведінок, які більше не працювали.Дослідження, опубліковане в Scientific Reports, спостерігало за 31 мишею протягом п'яти тижнів, що охоплюють підлітковий та молодий вік, поки мозкові кола ще розвивалися.Дослідники з Італійського інституту охорони здоров'я та університету Сапієнца в Римі вибрали самок, щоб дослідити їхню вразливість до метаболічних і психічних проблем, які виникають разом.Однак раніше проведене дослідження виявило, що деякі запальні та метаболічні зміни, які спостерігалися у дорослих самців після короткочасного високожирового харчування, не відбувалися у самок.Як реагуватимуть молоді самки з ще розвиваючимися мозками?Шістнадцять мишей отримували їжу, що постачала 58 відсотків калорій з жиру, переважно з кокосової та сафлорової олій. П'ятнадцять їли контрольну дієту, що постачала 11 відсотків.Їжа також відрізнялася за двома сімействами дієтичних жирів, омега-6 та омега-3. Їхнє співвідношення становило 120 до 1 у високожировій дієті, порівняно з 7 до 1 у контрольній. Як кількість, так і склад жирів змінилися, тому експеримент не зміг ізолювати їхні індивідуальні ефекти.З другого тижня група з високим вмістом жиру набрала більше ваги. Аналізи крові також виявили зміни в двох гормонах, які допомагають регулювати енергетичний баланс організму.Лептин, який повідомляє мозку про запаси жиру, зріс, тоді як адіпонектин, який допомагає організму обробляти цукри та жири, зменшився. Жоден з 21 виявлених маркерів запалення в крові не відрізнявся між групами.Для відстеження поведінки команда використовувала IntelliCage, автоматизовану систему житла, де чіпи і датчики реєстрували відвідування кожної миші до питних станцій.Під час навчального тесту пляшки з водою були доступні лише в одному з чотирьох кутів. Обидві групи навчились, куди йти. Потім доступ перемістився в протилежний кут.Група з високим вмістом жиру поверталася до старого кута рідше, ніж контрольна, що свідчить про те, що вони легше відмовлялися від того, що вивчили.Команда також досліджувала зрізи мозку п'яти мишей з кожної групи, вимірюючи, як зв'язки нервових клітин реагували на електричну стимуляцію в області, що бере участь у навчанні та пам'яті, гіпокампі.Сорок хвилин після стимуляції передача сигналів була приблизно на 55 відсотків вище базового рівня в групі з високим вмістом жиру, порівняно з 28 відсотками в контрольній. Це тривале зміцнення, яке називається довгостроковою потенціацією, є одним із показників здатності мозку змінювати свої зв'язки.Вчені припускають, що ця додаткова гнучкість може допомогти зберегти навчання на ранніх етапах дієтичного впливу, навіть під час метаболічних змін.Активність генів запропонувала можливу підказку: дослідницькі аналізи вказали на мережу білків, включаючи коллаген, який оточує клітини мозку та допомагає організувати їхні зв'язки. Однак жодні з окремих генетичних відмінностей не залишилися статистично значущими після корекції для тестування тисяч генів.Результати поведінки також вимагають обережності. Аналіз навчання включав шість контрольних мишей і 10 мишей з високим вмістом жиру після виключень за попередньо визначеними критеріями, включаючи недостатню кількість відвідувань.Група з високим вмістом жиру досягла вище середнього результату раніше, але цей час сам по собі не демонструє різниці між групами. Після перемикання відвідування нового правильного кута не відрізнялося суттєво.Експеримент не показав, що сильніші зв'язки викликали поведінкові відмінності. Електричні записи також були отримані з нижньої частини гіпокампу. Навчання, де знаходяться місця, більше пов'язане з його верхньою частиною, хоча обидві частини працюють разом.Інші механізми залишаються можливими. Вчені зазначають, що деякі жири в дієті можуть змінювати виробництво або використання кетонів, речовин, які мозок може використовувати як паливо. Ця можливість не була протестована тут.Інші дослідження на гризунах пов'язували жирні, солодкі дієти з тривалими проблемами пам'яті. Ці результати не встановлюють переваги пам'яті у людей або не розкривають, як довго триває ефект.Кожна група дієти також займала один IntelliCage, тому відмінності між клітками або соціальними групами могли вплинути на результати.Повторення експерименту в більшій кількості кліток, включаючи самців, і триваліше спостереження за тваринами можуть виявити, чи зберігається підвищена гнучкість і чи навчання врешті-решт стає порушеним.Цікавий фактДослідження показали, що високожирова дієта може вплинути на адаптивність мозку, що може мати значення для розуміння впливу харчування на навчання та пам'ять.

Сьома вечора, за вікном уже темно, а рука сама тягнеться до пульта - і ось уже третя серія поспіль, хоча ще пів години тому планувалося піти на прогулянку. Знайомо? Це не лінь і не відсутність сили волі. Це мозок, який у листопаді чесно намагається витягнути вас із енергетичної ями тим інструментом, що є під рукою. Менше світла - менше серотоніну: звідки береться осіння апатія Все починається з сітківки. Коли світловий день коротшає, око отримує менше яскравого ранкового світла, і сигнал до гіпоталамуса слабшає. Це впливає на добовий ритм: організм виробляє більше мелатоніну вранці, ніж потрібно, тому прокидатися стає важче, а вдень хочеться спати. Паралельно знижується синтез серотоніну - нейромедіатора, який тримає настрій і мотивацію на рівні. Додайте сюди падіння вітаміну D: восени сонце стоїть низько, його промені проходять довший шлях в атмосфері, і шкіра синтезує значно менше цієї речовини, ніж улітку. Менше серотоніну і менше вітаміну D - і ось уже ранок починається з відчуття, ніби батарейка заряджена відсотків на сорок. Чому саме серіали: як мозок шукає легкий дофамін Коли система винагороди недоотримує стимулів, вона не мовчить - вона шукає, чим би себе підживити. І обирає найкоротший шлях. Дофамін виділяється не стільки за результат, скільки за передчуття: новий епізод, автопрокрутка у стрічці, шматок шоколаду. Це швидко, дешево й не потребує зусиль. Порівняйте: прогулянка на світлі потребує вдягнутися, вийти, пройти кілька кілометрів - а серія починається за один клік. Мозок, виснажений браком енергії, завжди обере клік. Проблема в тому, що такий дофамін працює за принципом кредитки: задоволення зараз, а “платити” доводиться втомою і ще більшою порожнечею наступного дня. Чим більше серій поспіль, тим вищий поріг - і тим менше радості приносить те, що раніше тішило. Соцмережі та калорійна їжа - той самий механізм Серіали - лише один із проявів. Соцмережі дають той самий легкий дофамін через лайки й нові пости. Калорійна їжа, особливо солодка й жирна, швидко піднімає рівень глюкози та дає відчуття задоволення - і саме тому восени так тягне на пасту, випічку й гарячий шоколад. Це не слабкість характеру, а біологічно передбачувана реакція на брак світла й серотоніну. Що зробити за 5 хвилин Прості кроки, які реально зсувають систему винагороди в бік довших, але справжніх стимулів: Вийдіть на вулицю в перші 1-2 години після прокидання - навіть 15 хвилин яскравого ранкового світла допомагають вирівняти мелатонін. Увімкніть яскраве світло в кімнаті відразу після підйому й не працюйте в напівтемряві. Замініть одну серію на коротку активність: розтяжка, 10 присідань, чашка чаю на балконі. Поставте обмеження на автоплей і стрічку - приберіть кнопку “далі” з поля зору. Перевірте рівень вітаміну D з лікарем і обговоріть доцільність добавок саме для вас. Короткий висновок Осіння апатія - це не привід картати себе. Це сигнал, що мозок шукає енергію там, де її легко дістати. Замініть хоча б частину легкого дофаміну на світло, рух і справжній відпочинок - і система винагороди поступово перевчиться. А яка ваша “третя серія” цієї осені? Про це пише Pixelinform. Чому восени мозок вимагає серіалів: механізм осінньої апатії читайте на сайті Pixel.inform.

Шкірка ананаса, насіння гарбуза та кавунова кірка можуть містити значно більше клітковини, ніж їстівна частина цих продуктів. Дослідники з King’s College London виявили, що частини фруктів і овочів, які зазвичай опиняються у смітнику, можуть стати недооціненим джерелом важливих харчових волокон. Відкриття привертає увагу не лише через потенційну користь для здоров’я. Воно також вказує на можливість скоротити кількість харчових відходів, не змінюючи радикально звичний раціон. Що виявили дослідники Команда King’s College London дослідила 12 поширених фруктів та овочів. Серед них були ананаси, кавуни, гарбузи баттернат, броколі та солодкий перець. Науковці перевірили вміст харчових волокон у різних частинах рослин: шкірці, насінні, серцевині та стеблах. Результат виявився несподіваним: у багатьох випадках саме ті частини, які люди зазвичай викидають, містили більше клітковини, ніж м’якоть. Найвиразніша різниця була у ананаса. Його шкірка та серцевина містили на 453,7% більше клітковини, ніж м’якоть. Шкірка ананаса — майже у п’ять разів багатша на клітковину Результати дослідження показали суттєві відмінності між різними продуктами. Ось кілька прикладів: Ананас: шкірка та серцевина містили на 453,7% більше клітковини, ніж м’якоть. Гарбуз баттернат: шкірка та насіння разом містили 9,25 г клітковини на 100 г продукту. Це майже третина рекомендованої добової норми у Великій Британії. Кавун: біла кірка містила 2,10 г клітковини на 100 г. За вмістом харчових волокон це приблизно відповідає скибці цільнозернового хліба. Важлива деталь: дослідники оцінювали склад рослинних компонентів, а не доводили, що регулярне вживання цих частин безпосередньо покращує здоров’я. Чому це важливо для здоров’я Клітковина відіграє важливу роль у роботі травної системи. Її достатнє споживання також пов’язують зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу та деяких видів раку. Однак у багатьох країнах люди отримують значно менше харчових волокон, ніж рекомендують фахівці. У Великій Британії ситуація особливо показова: лише 4% дорослих споживають рекомендовані 30 г клітковини на день. Середній показник становить лише 16,4 г. Тобто більшість британців не отримують навіть двох третин рекомендованої кількості. Як це пов’язано з харчовими відходами Дослідники звернули увагу на ще одну проблему — величезну кількість продуктів, які щороку опиняються на смітнику. За наведеними у матеріалі даними, у Великій Британії щорічно викидають близько 10 млн тонн їжі. На свіжі фрукти та овочі припадає 36% цих відходів. При цьому шкірка, насіння, серцевина та інші частини рослин можуть становити від 25% до 48% загальної ваги окремих продуктів. Виходить парадокс: частина їжі, яку люди вважають непотрібною, може містити значну кількість поживних речовин. Саме тому науковці досліджують підхід root-to-tip — використання їстівних частин рослин від кореня до верхівки, замість того щоб автоматично викидати все, крім звичної м’якоті. Чи означає це, що тепер потрібно їсти шкірку фруктів? Ні. Дослідники окремо наголошують, що їхня робота не закликає людей масово вживати шкірки та насіння. Є й питання безпеки. На поверхні рослин можуть залишатися пестициди, важкі метали та інші небажані речовини. Крім того, деякі рослини містять природні сполуки, які у надмірній кількості можуть негативно впливати на здоров’я. Тому перед широким використанням таких компонентів необхідно оцінити не лише їхню поживну цінність, а й потенційні ризики. Дослідження також не встановило, чи призводить додавання шкірок і насіння до реального покращення показників здоров’я. Одна з ідей науковців полягає в тому, щоб поступово інтегрувати придатні до споживання частини рослин у звичайні страви, а не змушувати людей кардинально змінювати харчування. Цікаво знати Шкірка та серцевина ананаса разом містили настільки високу концентрацію клітковини, що для отримання аналогічної кількості з м’якоті знадобилося б приблизно п’ять порцій фрукта. Це особливо цікаво з огляду на те, що саме ці частини ананаса найчастіше викидають під час його приготування. Чи можна завдяки цьому дослідженню скоротити кількість харчових відходів? Потенційно так. Якщо частину придатних до споживання компонентів фруктів та овочів почнуть частіше використовувати у харчуванні, це допоможе зменшити обсяг відходів і водночас збільшити надходження клітковини. Але поки що йдеться про перспективний напрям, а не про доведений ефект масштабного впровадження такої практики. Чому це важливо Дослідження змушує по-іншому подивитися на звичні харчові відходи. Частини фруктів та овочів, які ми зазвичай не цінуємо, можуть бути важливим джерелом клітковини. Водночас для їх безпечного використання потрібні додаткові дослідження. Головна ідея проста: проблема може полягати не лише в тому, скільки корисної їжі ми споживаємо, а й у тому, скільки потенційно цінних компонентів без потреби викидаємо. Дослідження: King’s College London. Про результати повідомляє NNews із посиланням на матеріал видання Interesting Engineering.