Volkswagen призупинив розробку свого електричного Golf через фінансовий тиск, що змусило компанію обмежити витрати на один з найважливіших майбутніх моделей.Це рішення вплинуло на попередні роботи над ID. Golf у Вольфсбурзі. Згідно з внутрішньою запискою, яку отримали журналісти Reuters, керівник Volkswagen Томас Шефер визнав важливість проекту, але зазначив, що компанія наразі не може дозволити собі продовжувати цю роботу.Вольфсбург стикається з нестачею скорочення витратЗамороження витрат відбувається в той час, коли головний завод Volkswagen не виконує заплановані заощадження. Вольфсбург, за повідомленнями, відстає на €300 мільйонів (приблизно 11 000 000 грн) від цільового показника скорочення витрат, що створює додатковий тиск на інвестиційні рішення.Хоча сам Вольфсбург не є серед заводів, які можуть закритися, ця нестача показує, чому навіть така значна модель, як наступний Golf, підлягає перевірці. У всій групі Volkswagen проводиться масштабна реструктуризація після найбільшого квартального збитку за останнє десятиліття.Терміни запуску електричного Golf залишаються невизначенимиПризупинення розробки не означає автоматично пізніше прибуття в шоурум. Профспілка працівників Volkswagen стверджує, що час можна буде надолужити і запевняє, що призупинення не вплине на запланований запуск.Це залишається лише заявою, а не гарантією. Електричний Golf вже очікувався наприкінці десятиліття, і Volkswagen не оголосив про нову затримку запуску після цього останнього рішення.ID. Golf має стати одним з перших моделей, що використовують платформу Scalable Systems Platform (SSP) групи Volkswagen. Ця архітектура розроблена для зменшення складності та витрат на виробництво, хоча її впровадження вже відкладено з початкового терміну 2026 року.Бензиновий Golf продовжить виробництвоVolkswagen все ще має Golf для продажу, поки працює над майбутнім електричної моделі. Очікується, що бензинова версія залишиться в виробництві ще на кілька років, з перенесенням виробництва з Вольфсбурга до Пуебли, Мексика, у 2027 році. Тим часом ID.3 Neo заповнить роль електричного хетчбека бренду.Це відповідає попередньому зобов'язанню Volkswagen зберегти бензинові моделі Golf GTI та R поряд з електричними альтернативами.Це також залишає значну прогалину між амбіціями бренду та тим, що він наразі може фінансувати. Шефер раніше описував майбутній електричний Golf GTI як «монстр автомобіль». Тепер пріоритетом є відновлення основної програми Golf.Знайоме ім'я не може уникнути бюджетуGolf є частиною асортименту Volkswagen з 1974 року, з продажем понад 37 мільйонів одиниць за вісім поколінь. Його важливість робить замороження розробки особливо показовим.Volkswagen все ще має намір надати цій моделі електричне майбутнє. Однак наразі це майбутнє залежить від можливості знайти місце в бюджеті.

Серце хоче того, чого хоче серце.Принаймні, так можна охарактеризувати незвичайні стосунки, які вчені випадково виявили під час польових досліджень в Ефіопії.Протягом серії спостережень дослідники зафіксували незвичайний сексуальний зв'язок між чоловічим ослом і биком.Спостереження, опубліковані в Current Biology, показують, що сексуальна поведінка тварин може бути більш складним соціальним явищем, ніж ми можемо собі уявити, зазначає команда."Природа не завжди поважає межі, які ми встановлюємо", - сказала етолог Елізабетта Палагі з Університету Пізи в Італії."Поведінка тварин не є чорно-білою: вона використовує всю палітру, з усіма кольорами веселки".Хоча сексуальна поведінка одностатевих пар (SSSB) є поширеним явищем серед тварин, спостереження за сексом між тваринами різних видів є набагато рідшими.Проте взаємодії, зафіксовані командою Палагі між Ахіллесом (биком) і Патроклом (чоловічим ослом), можуть бути ще рідкіснішими – зв'язком, який, можливо, перевершує сексуальні зустрічі, які вони мали."Обидві тварини мали доступ до інших потенційних партнерів, включаючи особин свого виду та обох статей", - сказала Палагі."Проте вони неодноразово шукали один одного".Дослідницька група приїхала до ефіопських гір, щоб вивчити геладських мавп, коли випадково помітила взаємодії між Ахіллесом і Патроклом в сусідній пасовищі.Протягом кількох днів Ахіллес був помічений, коли він збирався до Патрокла. Цей процес був зафіксований 51 раз, з яких 34 випадки закінчилися інтраміссією (пенільним проникненням).Коли Ахіллес спробував те ж саме з іншим чоловічим ослом на пасовищі, осел проявив чіткі уникальні поведінки, включаючи загрозливі вирази обличчя (плоскі вуха).На відміну від цього, Патрокл ніколи не уникав або не відштовхував Ахіллеса, а, навпаки, здавалося, що він підносив свої задні частини до бика, і обидві тварини брали участь в інших діях, які привернули увагу дослідників."Ахіллес і Патрокл частіше обмінювалися дружніми поведінками, такими як лизання, тертя і обнімання, один з одним, ніж з іншими тваринами, і ці взаємодії тривали довше. Вони також проводили більшість свого спостережуваного часу близько один до одного", - сказала Палагі."Сексуальні взаємодії були лише одним компонентом набагато ширшого, вибіркового зв'язку".Згідно з дослідниками, поведінка перед збиранням (включаючи дії, такі як лизання і обнімання) не є несподіваною між тваринами, оскільки вони можуть допомогти полегшити збирання.Але поведінка Патрокла і Ахіллеса була, можливо, незвичайною, оскільки вони набагато частіше брали участь у післязбиральних взаємодіях, ніж у будь-якому передзбиральному, що свідчить про те, що між ними було більше, ніж просто секс."Хоча інтерпретувати цю поведінку складно, взаємодії, зафіксовані між Ахіллесом і Патроклом, вбудовані в повторювані, взаємні та взаємні дружні взаємодії, можуть також виконувати роль сигналу якості стосунків", - пишуть дослідники у своїй статті."Ці взаємодії, здається, відіграють роль у продовженні соціальної взаємодії за межами сексуального акту".В іншому випадку, коли Ахіллес збирався до іншого осла, Патрокл наблизився, ніби щоб запобігти подальшим взаємодіям між ними, і Ахіллес врешті-решт взаємодіяв з Патроклом, включаючи лизання тіла.Згідно з Палагі, ця очевидна вибірковість і послідовність їх асоціації були найсюрпризнішими частинами дослідження, особливо враховуючи, що тварини належали різним власникам і проводили ночі окремо, зустрічаючись лише під час щоденного пасіння."Спочатку збирання привернуло нашу увагу, але їх повторна перевага в компанії один одного стала найпереконливішою частиною історії", - сказала Палагі."Поведінка Патрокла була особливо вражаючою… Його участь зробила зв'язок особливо інтригуючим".Згідно з дослідниками, взаємодії Ахіллеса і Патрокла, здається, є першим задокументованим випадком тривалих одностатевих сексуальних стосунків між биком і ослом.Хоча ми не можемо точно знати, що означали ці стосунки для них – і повинні бути обережними, щоб не інтерпретувати їх взаємодії через антропоморфний об'єктив – очевидно, що тут щось відбувалося, що свідчить про соціальний зв'язок, який перетворює межу між видами.Чи цей зв'язок все ще існує, невідомо. Після дослідження Ахіллес і Патрокл були переміщені в різні пасовища.Дослідники сподіваються повернутися, щоб дізнатися, чи тварини відновлять свої дії, і дослідити, чи подібні стосунки відбуваються між видами частіше, ніж ми усвідомлюємо."Незвичайна поведінка може залишатися анекдотичною просто тому, що ніхто не має можливості документувати її систематично", - сказала Палагі."Повна палітра природи стає видимою лише тоді, коли ми готові помітити несподіване".Знайдені дані опубліковані в Current Biology.Цікавий фактЦей випадок є першим задокументованим прикладом тривалих одностатевих сексуальних стосунків між биком і ослом, що підкреслює складність соціальних зв'язків у тваринному світі.

У 1870 році вчені вважали, що визначення видів залежить від їх зовнішнього вигляду. Якщо два створіння мають однакові фізичні риси, вони, напевно, одного виду.Французький біолог Альфонс Мілн-Едвардс вивчав дуже велику, давню кістку ноги журавля з печери на півдні Франції і порівнював її з кістками сучасних журавлів.Кістка була значно ширшою, ніж у журавлів сарус або звичайного журавля, тому Мілн-Едвардс вирішив, що це не може бути один і той же вид.Він вважав, що ці кістки представляють вимерлий вид гігантського журавля, який жив наприкінці останнього льодовикового періоду, і назвав його Grus primigenia.Ідентичність G. primigenia обговорювалася багато разів протягом останніх 150 років, але тепер ми маємо набагато яснішу відповідь.Новий аналіз давньої ДНК показує, що Grus primigenia насправді ніколи не вимер, він просто став меншим.Це був Grus grus з самого початку."Попередні дослідження використовували лише розмір і форму кісток, щоб зрозуміти ці великі птахи," пояснює палеоеколог Джон Стюарт з Університету Борнмута в Англії."Використання аналізу ДНК дало нам більш точну картину того, що вони представляють."Результати Стюарта та його команди опубліковані в Royal Society Open Science.У історії науки аналіз давньої ДНК є відносно новим розвитком.Дослідники по всьому світу з нетерпінням переглядають старі музейні зразки, щоб дізнатися, що ця нова технологія може розповісти про давно вимерлих тварин.Процес включає свердління кістки, щоб зібрати невелику кількість чистого порошку зсередини. Потім вчені використовують цей порошок для виділення та ампліфікації ДНК.Стюарт і його команда використовували 18 давніх кісток журавлів, знайдених в Англії, Уельсі, Франції, Німеччині та на Балеарських островах, включаючи кістки G. grus різних розмірів і кілька кісток, раніше класифікованих як G. primigenia.На жаль, вони не змогли провести ці тести на типовому зразку Мілн-Едвардса, який зараз зберігається в Національному музеї природознавства в Парижі, оскільки він занадто цінний для свердління.Це залишає невелику можливість, що G. primigenia може все ще існувати, але це малоймовірно.Не було виявлено чітких відмінностей у ДНК жодного з відібраних зразків: всі вони були G. grus, незважаючи на їх фізичні відмінності."Ми підозрювали, що ці великі журавлі не вимерли, а натомість представляли більші, сучасні європейські звичайні журавлі," говорить Стюарт."У журавлів є великі самці та менші самки, і ми вважаємо, що це сприяло попереднім спекуляціям про те, що існує два різні види – живий, звичайний журавель, якого ми бачимо сьогодні, і вимерлий, більший вид."Це піднімає нове питання: чому, після 11 століття нашої ери, звичайні журавлі поступово стали меншими?"Спокуса зробити висновок, що зміна розміру, яку ми спостерігаємо у звичайного журавля, пов'язана зі зміною клімату та/або зміною використання земель, наприклад, осушенням водно-болотних угідь, але поки що це залишається спекуляцією," пише команда.Цікавий фактАналіз давньої ДНК відкриває нові можливості для вивчення вимерлих видів, дозволяючи вченим переглядати старі зразки та отримувати нові дані про їхню еволюцію.

Серед усіх дивних аспектів, пов'язаних з переживаннями на межі смерті, жоден не є таким знайомим, як тунель у світло.Люди, які опинилися на межі смерті, іноді описують, як вони проходять через темряву, подібно до тунелю, до сліпучого світлового порталу – як проходу в інше місце.Це зображення настільки глибоко вкоренилося в популярній культурі, що стало потужним символом кінця життя.Але не всі, хто згадує про переживання на межі смерті, бачать тунель. Деякі описують величезні, світлі простори, вигнуті горизонти або неймовірне відчуття, що їх оточує світло.Незважаючи на ці відмінності, нове дослідження показало, що різні переживання можуть мати щось спільне.Коли дослідники попросили 50 людей намалювати карти просторів, які вони пам'ятають під час переживань на межі смерті, виникла цікава закономірність: геометрія цих просторів, здається, пов'язана з кольорами, які люди згадують.Ці результати натякають на те, що ці інші світові переживання можуть бути не такими непередбачуваними, як здається, і що їхня дивна геометрія може дати підказки про те, що відбувається в мозку на межі життя і смерті.Переживання на межі смерті захоплюють більшість людей, включаючи вчених. Однак їх важко вивчати. Люди, які їх переживають, звітують про щось інтенсивне – емоційно, особисто або духовно – що вони часто важко формулюють словами.Клінічні питання, поставлені стандартними науковими опитуваннями, можуть зафіксувати деякі аспекти переживання на межі смерті, але не можуть передати всю його складність.Дослідники з Університету Хайфи в Ізраїлі вирішили підійти до питання по-іншому – візуально. Вони вважали, що попросити людей намалювати свої переживання може виявити закономірності, які прості слова не можуть.Вони залучили 50 людей, які повідомили про переживання на межі смерті, і попросили їх відтворити свої спогади в серії онлайн-сесій, використовуючи каталог геометричних піктограм для допомоги у представленні просторів, які вони згадували.Учасників попросили розділити свої переживання на окремі етапи, а потім представити форму кожного простору, який вони згадували.Вони також повинні були вказати, де вони сприймали себе в цих просторах, як вони рухалися через них і які кольори вони пам'ятали.Дослідники зібрали базу даних цих реконструкцій і порівняли їх, шукаючи подібності в геометрії просторів і якостях, пов'язаних з ними.І незважаючи на інтенсивно особистий характер переживань, певні форми постійно з'являлися.Дослідники виявили чотири основні категорії – конічні простори, які включали знайомий тунель; широкі, вигнуті простори, подібні до арок; плоскі, більш плавно вигнуті простори; і простори, які, здавалося, повністю оточують спостерігача, як всередині сфери або овалу.Але найцікавіша закономірність полягала не лише в формах – вона полягала в кольорах, які учасники дослідження асоціювали з ними.З 28 конічних просторів, відтворених учасниками, 22 були ахроматичними – сприймалися в чорному, білому, сірому або світлі без помітного кольору.На відміну від цього, 27 з 31 широких, вигнутих просторів сприймалися в кольорі.Інші дві геометричні категорії показали суміш кольорових і безколірних переживань, але контраст між тунелями та широкими, вигнутими просторами був особливо вражаючим.Ця взаємозв'язок – між формами і кольором – може дати підказки про перцептивні процеси, що лежать в основі цих дивних переживань.Згідно з Лернер та її колегами, неврологічні та перцептивні дослідження вже задокументували деякі подібні візуальні зв'язки.Один з прикладів – тунельний зір, який може виникнути, коли постачання кисню до сітківки або мозку порушується, обмежуючи поле зору.Переважання чорного, білого та сірого в тунельних просторах також має можливий паралель в звичайному зору. У умовах низького освітлення наші очі стають менш чутливими до кольору, оскільки світлочутливі клітини, відповідальні за бачення в темряві, беруть на себе контроль.Тим часом деякі з більш розширених, обволікаючих просторів, згаданих учасниками, мають схожість з явищем, званим ефектом Ганцфельда, при якому незмінне, порожнє візуальне поле може викликати незвичайні перцептивні переживання, включаючи галюцинації.Ці подібності не встановлюють, що викликало переживання учасників.Дослідники підкреслюють, що їхнє дослідження було спрямоване на опис і порівняння згаданих просторів, а не на виявлення механізмів, відповідальних за них.Учасники були відносно невеликою, самовибраною групою, і вони реконструювали переживання з пам'яті, які в деяких випадках були багато років тому.Крім того, хоча геометричні піктограми були засновані на попередніх дослідженнях, надання учасникам вибору форм могло вплинути на те, як вони реконструювали свої переживання. Дослідники також керували сесіями, що могло ввести тонкі упередження.Нарешті, без групи порівняння, яка реконструює інші види незвичайних переживань, неможливо знати, чи ці геометричні патерни є унікальними для переживань на межі смерті.Проте закономірності, які виникли з візуального запису спогадів про переживання, виявляють щось, що попередні дослідження в основному ігнорували – що натискання на незвичайне може вимагати запитань в іншій мові.Цікавий фактДослідження переживань на межі смерті може допомогти зрозуміти, як мозок функціонує в критичних ситуаціях, що може мати значення для медицини та психології.

Дрімота в кріслі вдень — це одна з простих радостей життя. Але, залежно від того, як часто ви це робите, денні сну можуть бути попереджувальним знаком погіршення когнітивного здоров'я, як показують дослідження.У новому дослідженні вчені виявили, що літні люди, які часто сплять вдень, мають значно вищий ризик розвитку деменції протягом наступного десятиліття в порівнянні з тими, хто рідко або ніколи не спить вдень.Результати, опубліковані в The Journals of Gerontology, Series A: Biological Sciences and Medical Sciences, не означають, що денний сон викликає когнітивний спад, але вказують на те, що він є фактором ризику для деменції, на який слід звернути більше уваги."Часті денні сну можуть бути маркером змін у мозку, а не причиною змін у мозку, які призводять до деменції", — говорить психолог і дослідник сну Адам Спіра з Університету Джонса Хопкінса.У своєму дослідженні Спіра та його колеги проаналізували дані з Національного дослідження здоров'я та старіння (NHATS), яке є довгостроковим опитуванням бенефіціарів Medicare у США віком 65 років і старше.Команда вивчила дані 995 учасників NHATS, всі з яких відповідали на запитання про свої звички сну під час дослідження, і жоден з них не мав ймовірної або можливої деменції на початку дослідження.Протягом середнього періоду спостереження в п'ять років 417 (41,9 відсотка) учасників були класифіковані як такі, що розвинули можливу або ймовірну деменцію з моменту початку дослідження.Після коригування на ряд потенційних факторів, таких як вік, стать, раса/етнічність, освіта, статус куріння, індекс маси тіла та різні медичні стани, дослідники виявили, що часті сну мають найвищий ризик розвитку деменції в порівнянні з рідкісними сну та тими, хто не спить вдень.Часті сну — це люди, які кажуть, що сплять щодня або більшість днів — мали на 48 відсотків вищий ризик деменції, ніж ті, хто ніколи або рідко спить вдень.Ненавмисний сон також асоціювався з більшим ризиком деменції (на 39 відсотків вищий ризик, ніж у тих, хто не спить вдень).Тривалість сну також була фактором: люди, які спали 30 хвилин або менше, мали на 40 відсотків вищий ризик деменції, ніж ті, хто не спав вдень під час дослідження.Часті, ненавмисні та короткі (30 хвилин або менше) сну також були пов'язані з вищими ризиками розвитку порушень пам'яті під час спостереження, виявили дослідники.Варто зазначити, що дослідники також виявили ознаки підвищеного ризику деменції, пов'язані з рідкісними сну, навмисними сну та сном тривалістю 30 хвилин або більше, але ці ефекти не були статистично значущими після коригування в остаточному аналізі.Інші дослідження раніше вивчали зв'язок між сном і когнітивним здоров'ям у літніх людей, але результати були змішаними, деякі дослідження показували ознаки підвищених когнітивних ризиків, пов'язаних зі сном, а інші не знаходили доказів зв'язку.Оскільки нове дослідження є спостережним, результати не можуть бути інтерпретовані як докази того, що часті, ненавмисні або короткі сну викликають деменцію, і дослідники визнають, що зв'язки, які вони виявили, є складними."Як і з порушеннями сну, зв'язок між сном і деменцією може бути двостороннім", — пишуть вони у своїй статті, "так що неврологічні зміни, які негативно впливають на когнітивну функцію, можуть також призводити до збільшення денного сну".Іншими словами, якщо літні люди починають багато спати вдень, це може бути ознакою погіршення здоров'я мозку — але це погіршення здоров'я мозку також може робити їх більш сонливими, спонукаючи їх дрімати в години неспання.Дослідники закликають до подальших досліджень, щоб "розібрати" можливу двосторонність зв'язку між сном і деменцією, яку вони продемонстрували.Цікавий фактДеменція — це не лише проблема для літніх людей; за прогнозами, кількість випадків деменції в США подвоїться до 2060 року.

Пуховик після прання виглядає як мокрий спальник: важкий, збитий у грудки, і здається, що вдома його не врятувати. Тут і з’являється порада з інтернету - кинути в сушарку пару тенісних м’ячів, щоб вони “розбили” пух. Звучить логічно. Проблема в тому, що саме цей крок найчастіше перетворює нормальну куртку на річ із жовтими розводами й стійким хімічним запахом, який не вивітрюється тижнями. Про це пише Pixelinform. Що насправді відбувається з тенісним м’ячем у гарячому барабані Звичайний тенісний м’яч - це не суцільна гума, а герметична капсула з гуми або бутилкаучуку під тиском, обтягнута повстяною тканиною. Всередині - стиснене повітря, яке й дає відскок. У сушарці температура в барабані під час основного циклу зазвичай тримається в районі 50-70 °C, а в окремих режимах і на піку сягає вище. Для гумової оболонки це серйозне випробування: вона розм’якшується, стає липкою, а з часом може деформуватися або й розгерметизуватися. Далі - найнеприємніше. Розігріта гума контактує з тканиною куртки, і частина її складу просто переноситься на матеріал. Так з’являються ті самі жовто-бурі плями, які особливо добре видно на світлих пуховиках. Вони не змиваються звичайним пранням, бо це не бруд, а вже в’їдений у волокна матеріал. Чому ворсисте покриття - теж проблема Повсть м’яча під час обертання активно обсипається. Дрібні волокна й пил осідають на пуховій тканині, забиваються в шви й блискавки, і витягнути їх звідти щіткою майже нереально. Плюс до всього - гуми в сушарці зазвичай не одна, а дві-три, тож вони ще й б’ються об стінки барабана, залишаючи потертості на мембрані. Про “токсини”: що варто знати без перебільшень Гума тенісних м’ячів містить різні добавки - вулканізатори, антиоксиданти, пластифікатори. При нагріві вони можуть випаровуватися й осідати на одязі та в самій машині. Тут є нюанс: у сушарці повітря циркулює в замкнутому об’ємі, тож ці сполуки не розсіюються миттєво, а накопичуються. Після такого циклу навіть чистий одяг іноді пахне гумою, а люди з чутливістю до хімії скаржаться на подразнення шкіри й дискомфорт у диханні. Усередині м’яча під тиском зазвичай повітря, але в дешевших моделях трапляються домішки. Якщо оболонка все ж трісне від перегріву, вміст потрапляє прямо на тканину - і тоді пляма стає вже не косметичною, а проблемою, з якою краще йти до хімчистки. Як правильно сушити пуховик, щоб він лишався пухнастим Для початку - гарний віджим. У пральній машині ставте не більше 600-800 обертів, попередньо застебнувши всі блискавки й закривши кишені. Це забере основну воду, і пух не зіб’ється в камінь. Далі - сушіння на горизонтальній решітці або на плечиках у провітрюваному місці, подалі від батарей. Раз на годину-дві куртку варто злегка струшувати й руками розправляти грудки пуху - ця механічна дія працює краще за будь-який м’яч. Якщо вдома є сушарка з режимом для пуху, скористайтеся ним на низькій температурі й без будь-яких кульок усередині. Три-чотири цикли по 20-30 хвилин із перервами на охолодження дають рівний результат. А от м’ячі - не варіант: дешевше один раз купити спеціальні пластикові кульки з м’якими шипами для сушарок, які розроблені саме для цього і не плавляться. Що зробити за 5 хвилин, якщо пляма вже є Витягніть куртку з барабана й негайно перевірте, чи не липне тканина - це ознака свіжого переносу гуми. Не тріть пляму гарячою водою: вона закріпить склад у волокнах остаточно. Змочіть ватний диск холодною водою з краплею рідкого мила й акуратно промокніть забруднене місце від краю до центру. Просушіть ділянку в тіні, без фена й обігрівача. Якщо пляма лишилася або тканина пошкоджена - покажіть річ у хімчистці, там мають склади для роботи з полімерними забрудненнями. А що якщо пуховик усе ж висушили з м’ячем і запах лишився? Провітрювання на балконі зазвичай прибирає його за кілька днів, але плями й потертості нікуди не зникають. Можливо, варто перевірити, чи не варто взагалі переглянути свій підхід до сушіння зимових речей: іноді найкращий лайфхак - це просто дати речам висохнути без поспіху. Тенісний м’яч у сушарці: чому пуховик отримає жовті плями і хімію читайте на сайті Pixel.inform.

Уявіть: ви вже третій тиждень ставите ту саму пісню дорогою на роботу, а сьогодні раптом ловите себе на думці, що хочеться вимкнути її на першій же секунді. Вчора вона ще здавалася ідеальною, а тепер подразнює, ніби хтось жує чіпси прямо над вухом. Знайомо? Це не примха і не ознака того, що ви розлюбили музику. Це слухова втома - цілком реальний психофізіологічний механізм, який мозок запускає сам, без вашої згоди. Про це пише Pixelinform. Мозок - це машина прогнозів, і музика її годує Коли ви слухаєте нову пісню, мозок постійно передбачає, що буде далі: який акорд прозвучить, коли впаде біт, чи підніметься мелодія на приспіві. Кожен раз, коли прогноз справджується з невеликим відхиленням - не точно, а майже - у систему винагороди викидається порція дофаміну. Саме тому музика взагалі приносить задоволення: це не просто звук, а гра в «вгадай, що буде далі», де мозок щоразу отримує маленький приз за вдалу ставку. Приблизно як із серіалом, де ви майже впевнені, хто зрадник, але все одно хочете додивитися. Коли все вгадано, призу більше немає А тепер уявіть, що ви слухали цю пісню сорок разів. Мозок уже вивчив кожен поворот мелодії напам’ять. Він більше не помиляється в прогнозах - а отже, немає відхилення, немає сюрпризу, немає дофамінового сплеску. Пісня звучить так само гарно, але всередині неї більше немає загадки. Що цікаво: задоволення від музики дає не сам звук, а момент передчуття перед ним. Дослідження з нейровізуалізації показали, що пік активності в центрах винагороди припадає саме на кілька секунд ДО улюбленого моменту в треку, а не під час нього. Коли передчуття зникає, зникає і кайф. Але чому тоді з’являється роздратування, а не просто байдужість? Тут є нюанс, який зазвичай не згадують. Мозок витрачає ресурс на прогнозування постійно - це його фонова робота. Коли мелодія стає повністю передбачуваною, система продовжує працювати, але вже без винагороди. Виходить своєрідний «холостий хід»: енергія витрачається, результат нульовий. Організм реагує на таке марнотратство подразненням - приблизно як на дзвінок, який ви вже знаєте напам’ять, але змушені вислуховувати щоразу знову. Плюс додається ефект насичення: надмірна стимуляція однієї й тієї ж ділянки слухової кори призводить до тимчасового зниження чутливості - того самого, що дає відчуття «нудить від цієї пісні». Що зробити за 5 хвилин, якщо пісня вже «набила оскому» Приберіть трек із плейлиста на кілька тижнів - не видаляйте, просто відкладіть. Мозок має «забути» прогноз. Змініть контекст: послухайте ту саму пісню в іншому виконанні - live-версія, акустика, кавер іншого жанру змусить мозок знову прогнозувати. Перевірте, чи не грає вона фоном занадто часто - у черзі на касі, в машині, у стрічці. Часто втома накопичується саме через пасивне прослуховування. Дайте вухам тишу на 15-20 хвилин: слухова кора відновлює чутливість досить швидко, якщо прибрати подразник. Поверніться до треку через місяць - і здивуйтеся, наскільки свіжим він здасться. Ось що цікаво наостанок: те саме трапляється не лише з піснями. Улюблений серіал, який передивляєтеся вдесяте, улюблена страва щотижня, навіть улюблена людина, з якою спілкуєтеся щодня тими самими жартами - мозок скрізь шукає трохи новизни, щоб відчути радість. Тож якщо сьогодні улюблений трек раптом подразнює - це не привід викидати його з життя. Це просто сигнал, що настав час трохи тиші й нової мелодії. А яка пісня у вас зараз «на повторі» - і чи не час їй у відпустку? Чому улюблена пісня раптом починає дратувати: як працює слухова втома читайте на сайті Pixel.inform.

Протягом тисяч років люди, які живуть на високих висотах в аргентинських Андах, покладалися на воду, яка могла б вбити більшість людей.Там природний арсенік з вулканічних порід потрапляє в підземні води, забруднюючи місцеве водопостачання рівнями цього токсичного металу, які становлять серйозну загрозу для здоров'я більшості людей.Але для однієї групи на півночі Аргентини природний відбір, можливо, надав незвичайну генетичну перевагу, як показує дослідження.Згідно з аналізом ДНК людей з західної Південної Америки, популяція в аргентинських Андах має варіант гена, який, ймовірно, допомагає їм безпечніше метаболізувати арсенік."Адаптація сприяє геномним змінам; однак свідчення специфічних адаптацій у людей залишаються обмеженими", - написали дослідники в дослідженні 2015 року, проведеному еволюційними біологами Каріною Шлебуш і Люсі Гаттепейл з Уппсальського університету."Наші дані показують, що адаптація до екологічного стресу арсену, ймовірно, сприяла збільшенню частоти захисних варіантів AS3MT, що є першим свідченням адаптації людини до токсичної хімії".Дослідження показало, що люди в Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес, які живуть у регіоні з високим вмістом арсену, мають здатність виробляти менше токсичних проміжних форм арсену і більше форм, які легше виводяться з організму.Це дослідження підкреслює, як життя може адаптуватися до екстремальних умов, таких як високі рівні токсичних речовин у навколишньому середовищі.Цікавий фактАрсенік є одним з найбільш поширених токсичних елементів у природі, і його високі рівні в підземних водах спостерігаються в багатьох регіонах світу.

Імунна система медоносної бджоли виходить за межі окремої особини. Кожен вулик є дивом архітектури комах, і нове дослідження, опубліковане в ISME Communications, показує, наскільки вони складні в захисті колонії від небезпечних спалахів."Успіх соціальних комах залежить від щільного проживання колоній, але ці умови також сприяють передачі патогенів," пише мікробіолог Кенія Фернандес та її колеги з Університету Сіднея та Департаменту первинних галузей Нового Південного Уельсу в Австралії."Колонії зменшують цей ризик завдяки соціальному імунітету, координованій системі поведінкових, хімічних та імунологічних захистів."Антимікробні властивості меду, воску та прополісу (особливої смоли, яку виробляють бджоли) відомі. Але до цього часу ми не повністю усвідомлювали, як їх просторове організування у вулику, разом з іншими стратегіями імунного захисту, підвищує безпеку колонії від патогенів, таких як гриби та бактерії.Нове дослідження виявило, що шари імунного захисту вбудовані в колонію, починаючи з входу у вулик, до комірок для розведення, до кишечника кожної бджоли."Коли ми наближаємося до центру вулика, антимікробні захисти стають більш цілеспрямованими, з восковими комірками, зберіганням пилку та тілами бджіл, які допомагають фільтрувати шкідливі бактерії та гриби, заохочуючи корисні види," пояснює Фернандес.Вона та її команда зібрали зразки з вуликів 24 різних колоній європейської медоносної бджоли (Apis mellifera), які базуються в п'яти різних пасіках у Новому Південному Уельсі, Австралія.Вчені протестували антимікробні та хімічні складові меду, прополісу, воску та пилку, а також мікробіоми входу у вулик, пилку, комірок для розведення та кишечника бджіл-збирачів."Мікробні спільноти, антимікробна активність та хімічний склад варіюються передбачувано по відношенню до відділів вулика, формуючи градієнт від внутрішніх тканин бджіл до зовнішніх поверхонь вулика," пише команда."Ці градієнти функціонально узгоджені: відділи, що піддаються концентрованому патогенному тиску, такі як тканини бджіл, демонструють більш цілеспрямовану активність проти бактеріальних патогенів вулика, тоді як матеріали, що піддаються впливу навколишнього середовища, такі як прополіс, демонструють більш широкий, дифузний антимікробний профіль."Вулики були найбільш сильно укріплені проти бактеріальних патогенів Paenibacillus larvae та Paenibacillus alvei, що має сенс, оскільки інфекція цими бактеріями може повністю знищити колонію.Види квітів, доступні на місцевості, мали особливий вплив на хімічні захисти, доступні колонії. Захисти від грибкових інфекцій, з іншого боку, були менш структурованими та загалом слабшими. Це може бути пов'язано з тим, що не багато грибів насправді є летальними для бджіл: багато з них є корисними, і навіть деякі патогенні штами досить терпимі.Бактерії, пов'язані з кожним шаром колонії, були різними, хоча бджоли, ймовірно, постійно приносять мікроби з квітів, що свідчить про те, що вулик активно фільтрує, які мікроби осідають де.Стресові колонії, здається, були трохи більш неорганізованими в цьому відношенні.Імунна "сила" кожної колонії варіювалася в залежності від місця розташування пасік, здоров'я вулика та впливу шкідників (наприклад, маленькі вуликові жуки), що свідчить про те, що їхні системи захисту досить чутливі до екологічних відмінностей."Це показує, що здорові вулики залежать від і впливають на здорові екосистеми," говорить співавтор Елізабет Фрост, спеціаліст з бджіл Департаменту первинних галузей Нового Південного Уельсу."Очищення земель та інтенсивне сільське господарство можуть тихо знищувати природні захисти бджіл. Це створює сильний аргумент для захисту різноманітних квітучих середовищ, які підтримують здорові вулики."Дослідження було опубліковане в ISME Communications.Цікавий фактБджоли можуть розпізнавати обличчя людей, що допомагає їм у пошуку квітів та запобіганні небезпеці.

Вам колись казали, що чай треба пити гарячим, щоб краще розкрити його аромат і зігрітися? Здається, саме тут криється одна з найбільших несподіванок. Нове масштабне дослідження, що охопило майже пів мільйона дорослих, виявило, що хоча регулярне вживання чаю й справді може стати потужним союзником вашого серця та судин, звичка пити його “обпікаюче гарячим” може звести нанівець усі потенційні переваги, а то й зовсім нашкодити. Повідомляє T4 з посиланням на sciencedaily.com. Секрети чайної чашки: як напій впливає на серце і судини Уявіть, що ви щоранку насолоджуєтеся філіжанкою чаю, навіть не підозрюючи, що робите вклад у своє здоров’я. Саме це підтвердило дослідження, опубліковане в авторитетному Journal of Internal Medicine. Протягом понад дев’яти років вчені спостерігали за 485 934 дорослими в Китаї. І знаєте що? Ті, хто регулярно пив чай, мали значно нижчий ризик розвитку судинних захворювань. Зокрема, загальний ризик таких хвороб знижувався на 11%, і це не просто цифри – йдеться про зниження ризику ішемічного інсульту на вражаючі 37% та серцевого нападу на 17%. Це дуже серйозні показники, які не можна ігнорувати. Чому ж чай такий корисний? Річ у тім, що він буквально напханий антиоксидантами та поліфенолами – такими як флавоноїди та катехіни. Ці речовини, наче маленькі охоронці, допомагають зменшувати запалення в організмі, покращують роботу кровоносних судин і борються з окислювальним стресом, який руйнує наші клітини. Фактично, чай бореться з тими самими процесами, що лежать в основі розвитку багатьох серцево-судинних хвороб. І ось тут важливий нюанс: найбільша користь спостерігалася у тих, хто випивав приблизно 6-8 чашок чаю на день. Звісно, це не означає, що всім треба терміново пити по вісім чашок, адже дослідження лише виявило зв’язок, а не довело пряму причинно-наслідкову залежність. Та й для багатьох людей така кількість може бути завеликою через кофеїн. Чорний чи зелений? Та чому міцність має значення Коли йдеться про чай, завжди виникає питання: який саме? Чорний чи зелений? Звісно, обидва походять з однієї рослини – Camellia sinensis, але процес їх обробки сильно відрізняється. Чорний чай проходить інтенсивну оксидацію, що змінює його хімічний склад, тоді як зелений обробляється таким чином, щоб оксидацію максимально обмежити. І ось що цікаво: у цьому дослідженні чорний чай показав більш стабільний та послідовний зв’язок зі зниженням ризику судинних захворювань, ніж зелений. Це, звичайно, не применшує користі зеленого чаю, який теж вважається чудовим для серця, але дає додаткову інформацію для роздумів. Не менш важливим виявився й показник міцності напою. Виявилося, що помірний за міцністю чай був пов’язаний з найнижчим ризиком розвитку хвороб судин. Це означає, що чим міцніше ви заварюєте чай, тим менш він ефективний. Можливо, надмірна концентрація якихось речовин може мати протилежний ефект або просто не посилює користь. І ще одна важлива деталь, яка часто губиться за всіма цими розмовами про користь чаю: додавання цукру чи штучних підсолоджувачів може суттєво змінити потенційний позитивний вплив напою на здоров’я. Тому якщо ви звикли пити чай із трьома ложками цукру, варто замислитись, чи не перетворюєте ви корисний напій на джерело зайвих калорій та цукрових стрибків. Гарячий чай – друг чи ворог? Неочікуваний поворот А тепер до найцікавішого, що може здивувати багатьох любителів чаю. Хоча загалом регулярне вживання чаю пов’язували зі зниженням ризику судинних захворювань, дослідження виявило один великий виняток. Чай, який був “обпікаюче гарячим”, асоціювався зі збільшенням ризику. Так-так, саме так! І цифри тут не менш переконливі: ризик судинних захворювань зростав на 16% у тих, хто пив такий чай. Це змушує задуматись, чи дійсно варто обпікати язик заради чайної церемонії. Вчені поки що не встановили точний біологічний механізм цього явища. Можливо, дуже висока температура може пошкоджувати тканини ротової порожнини або травного тракту, що якимось чином впливає на судинну систему. Цей висновок не є остаточним доказом того, що саме гарячий чай викликає хвороби, оскільки дослідження було спостережним. Але він однозначно ставить під сумнів усталені звички й підкреслює, що навіть у корисній справі є свої нюанси, які можуть змінити кінцевий результат. Може, варто почекати, доки чашка трохи охолоне? Чай як частина здорового життя: комплексна стратегія Жоден продукт чи напій не є чарівною пігулкою. Цей принцип чудово ілюструє висновок дослідження про те, як чай працює в тандемі з іншими звичками. Виявилося, що найнижчий ризик судинних захворювань був серед тих людей, хто не тільки регулярно пив чай, але й не курив та мав високий рівень фізичної активності. Це не дивно, адже фізична активність зміцнює серце, покращує кровообіг і регулює тиск, а відмова від куріння усуває величезний фактор ризику для судин. Отже, чай – це не самостійний рятівник, а скоріше один із важливих елементів мозаїки здорового способу життя. Він може значно посилити позитивний ефект від інших корисних звичок. Це дослідження, проведене на величезній вибірці, дає потужний поштовх для подальших вивчень. А поки вчені з’ясовують усі деталі, ми вже можемо взяти на озброєння кілька простих правил: пийте чай регулярно, обирайте помірну міцність, можливо, віддавайте перевагу чорному чаю, і головне – дайте йому трохи охолонути. Ваше серце скаже вам “дякую”. FAQ Скільки чашок чаю оптимально пити на день для користі серцю? Дослідження показало, що найнижчий ризик судинних захворювань був у тих, хто випивав приблизно 6-8 чашок чаю на день, але це не є універсальною рекомендованою нормою. Важливо враховувати індивідуальні особливості організму та вміст кофеїну. Який чай корисніший: чорний чи зелений? Чорний чай показав більш послідовний зв’язок зі зниженням ризику судинних захворювань у цьому дослідженні. Однак обидва види чаю, які містять антиоксиданти та поліфеноли, вважаються корисними для серця. Чи впливає температура чаю на його користь? Так, виявилося, що вживання “обпікаюче гарячого” чаю було пов’язане зі збільшенням ризику судинних захворювань на 16%. Рекомендується давати чаю трохи охолонути перед вживанням. Чому саме чай корисний для серця та судин? Чай містить антиоксиданти та поліфеноли, такі як флавоноїди та катехіни. Вони сприяють зменшенню запалення, покращенню функції кровоносних судин та зниженню окислювального стресу, що є важливим для здоров’я серця. Чи можна додавати цукор у чай? Додавання цукру або штучних підсолоджувачів може змінити потенційний позитивний вплив чаю на здоров’я. Для максимальної користі краще пити чай без додавання цукру або використовувати натуральні, некалорійні альтернативи. Тож, наступного разу, коли будете заварювати собі чай, згадайте про ці прості правила. Можливо, саме вони допоможуть вам зробити цей повсякденний ритуал ще кориснішим для вашого організму. Яку чашку ви оберете сьогодні?The post Гарячий чай може шкодити серцю: неочікувані висновки великого дослідження first appeared on T4 - сучасні технології та наука.