Буває так: дивишся на телефон, а там повідомлення від людини, яка раптом перестала відповідати. Або план на вечір скасовується сам собою, вдруге за тиждень. І ти стоїш посеред цього і думаєш: ну що за день. А потім хтось кидає фразу, яка застрягає в голові на кілька годин. І ось тоді стає ясно – це не просто день. Це вказівник. Про це пише Pixelinform. 4 жовтня 2026 року Сонце входить в опозицію до ретроградного Сатурна. Для трьох знаків зодіаку цей аспект працює як сирена: щось не так, зупинись і подивись уважніше. Не як вирок, а як шанс побачити те, що давно мозолило око, але не мало назви. Що взагалі означає опозиція Сонця й Сатурна Якщо чесно, це один із найменш романтичних аспектів у астрології. Опозиція – це коли дві планети стоять одна навпроти одної, тягнуть у різні боки. Сонце – про бажання, ясність, “я хочу”. Сатурн – про межі, відповідальність і реальність, яка не завжди збігається з бажанням. Додайте сюди ретроградність – і отримаєте ситуацію, коли старі питання повертаються без запрошення. На практиці це виглядає не як громіздка драма, а як дрібні, але дуже конкретні речі. Домовленість, яку знову зривають. Розмова, яку відкладали місяцями, а вона сама вилазить назовні. Людина, чия холодність раптом стає очевидною настільки, що ігнорувати вже не виходить. І ось що цікаво: у таких моментах Всесвіт не пише тобі листа. Він діє через побутові дрібниці, збіги, які надто особисті, щоб бути випадковими. Хтось приходить на допомогу саме тоді, коли ти вже вирішив, що впораєшся сам. Або навпаки – хтось зникає, і ти раптом видихаєш із полегшенням. Три знаки, які відчують це найсильніше Близнюки. Ваші стосунки з людьми завжди були складною навігацією, але тепер сигнал приходить прямо в обличчя. Якщо хтось із близького кола раптом веде себе холодно, незговірливо або постійно шукає приводи відкласти зустріч – це не про вашу провину. Це про те, що ця людина вже не в тому місці, де вам потрібно бути разом. Погана новина: розчарування буде. Хороша: воно зніме з вас купу тривоги, яку ви носили місяцями, навіть не називаючи її. Діви. Ваш перфекціонізм зараз працює проти вас. Ви все ще намагаєтесь дотиснути ситуацію або людину до ідеального стану, хоча внутрішній голос давно шепоче: не вийде. Сатурн у ретроградному русі повертає вам це усвідомлення знову й знову, поки ви не перестанете ремонтувати те, що ремонту не підлягає. Сигнал тут – не холодний душ, а тихий дозвіл відпустити. Риби. Ви найчутливіші до таких речей, і саме тому вам найлегше почути сигнал – і найскладніше його прийняти. Опозиція Сонця й Сатурна витягує на поверхню стосунки, де ви роками були “зручним” партнером, другом, колегою. 4 жовтня щось дрібне може стати останньою краплею: відмова, фраза, порожній чат на кілька днів. І це добре. Не тому, що боляче, а тому, що нарешті зрозуміло. Як зрозуміти, що це справді сигнал, а не просто поганий день Тут є нюанс, який часто губиться в астрологічних текстах. Поганий день трапляється у всіх, і не кожна незручність – це послання з неба. Різниця в повторюваності й у темі. Якщо один раз скасували зустріч – це життя. Якщо третій раз та сама людина знаходить нову причину – це вже тема. Якщо ви відчуваєте, що ситуація нагадує ще одну, схожу, з минулого року – ось тут і починається сигнал. Ще одна підказка: справжній сигнал рідко приходить у вигляді великої події. Частіше це щось майже смішне – однакова фраза від трьох різних людей за один день, раптова втома від розмови, яку раніше любили, зникле назавжди повідомлення, яке ви перечитували сто разів. Дрібниці, які не мають пояснення, крім того, що вони надто особисті, щоб бути випадковими. Що з цим робити прямо зараз По-перше, не рвати з плеча. Сатурн не любить різких рухів – він любить усвідомлені. Якщо відчуваєте, що щось не так, дайте собі день-два на роздуми, а не дійте на емоціях. По-друге, поставте собі одне просте питання: якби ця людина зникла з мого життя завтра, мені стало б легше чи порожніше? Відповідь, яка з’являється першою, зазвичай і є правдою, яку ви уникаєте. По-третє, запишіть, що саме вас зачепило за останні дні. Не для драматизму – для ясності. Коли це на папері чи в нотатках, патерн видно майже одразу. І часто виявляється, що проблема не в одній ситуації, а в одному повторюваному сценарії, який ви носили роками. І головне: сигнал – це не покарання. Це запрошення змінити щось, поки це ще легко. Часті запитання Чи стосується це лише трьох знаків зодіаку? Опозиція Сонця й Сатурна відчувається всіма, але саме Близнюки, Діви й Риби реагують найгостріше – через розташування своїх ключових точок. Інші знаки теж можуть помітити схожі речі, просто меншою мірою. Коли саме чекати сигналу? Найсильніше це відчувається 4 жовтня 2026 року, але “хвіст” аспекту розтягується на кілька днів до і після. Іноді сигнал приходить за день, а розуміння – через тиждень. Що робити, якщо я не вірю в астрологію? Тоді сприймайте це як запрошення переглянути стосунки й звички, які вас виснажують. Астрологія тут лише мова, а питання цілком практичне. Чи може сигнал бути позитивним? Так, і часто буває. Наприклад, людина, яку ви вважали байдужою, раптом робить щось несподівано тепле. Це теж сигнал – про те, кому варто довіряти. Якщо я проігнорую сигнал, що буде? Всесвіт, за спостереженнями, не мстивий. Але схожа ситуація повернеться – зазвичай сильнішою. Сатурн – планета терпляча й наполеглива. А тепер питання до вас: якщо озирнутись на останні дні, яка дрібниця змусила вас зупинитись і замислитись? Можливо, відповідь на неї ви вже давно знаєте – просто чекали, поки хтось підтвердить, що ви маєте рацію. 3 знаки зодіаку отримають сигнал від Всесвіту 4 жовтня читайте на сайті Pixel.inform.

З віком наша епізодична пам'ять, яка контролюється гіпокампом, поступово погіршується. Це пам'ять, пов'язана з конкретними деталями, такими як місце паркування автомобіля або час зустрічі.У старшому віці семантична пам'ять, що контролюється лобовою корою, стає більш домінуючою. Це загальні знання, такі як правила хокею або столиці країн.Традиційно вважалося, що ця зміна в мозку є способом адаптації до зростаючого зносу нейронів. Але що, якщо це свідомий вибір, який краще підходить для людей похилого віку, які накопичили більше інформації, ніж молодші?Дослідники з Університету Аризони опублікували дослідження, яке стверджує, що перехід від гіпокампа до лобової кори може бути оптимізацією мозку, а не відступом.Вони вважають, що старіння є продовженням розвитку: генетично збереженою адаптивною реорганізацією систем пам'яті, яка паралельна переходам мозку в ранньому житті.Дослідники вказують на кілька попередніх досліджень, які підтверджують їхню точку зору. Наприклад, подібні зміни відбуваються в дитинстві, але в протилежному напрямку.Ці вікові модифікації не відображають загальну втрату нейропластичності, а скоріше є способом перенаправлення ресурсів. Гіпокамп є особливо енергоємним, тому мозок може економити ресурси для найважливіших моментів.Дослідження також вказує на паралелі в тваринному світі. Наприклад, у міру старіння щури більше покладаються на знайомі речі, а старі самки африканських слонів стають «сховищами соціальних знань». Можливо, ми робимо те ж саме?Дослідження може змінити уявлення про старіння мозку та надати більше інформації про вікові захворювання, такі як хвороба Альцгеймера. Це може означати, що справжні ознаки захворювання легше відокремити від змін, які є природними та позитивними.Цікавий фактДослідження показує, що старі люди можуть бути більш схильні до передачі знань, ніж до їх збереження, що може мати еволюційне значення для суспільства.

У серпні 1892 року в американському Фолл-Рівер сталися два жорстокі вбивства, які й через понад 130 років залишаються без остаточної відповіді. Підозрювана Ліззі Борден постала перед судом, але присяжні її виправдали. Парадокс у тому, що після цього загадка не зникла — навпаки, саме виправдання зробило її безсмертною для літератури, кіно та телебачення. Про справу знову заговорили після виходу нового сезону антології «Монстр» Раяна Мерфі та Ієна Бреннана, присвяченого Борден. Але за сучасними екранізаціями легко забути головне: навіть через понад століття ми не знаємо, хто насправді вбив Ендрю та Еббі Борден. Повідомляє NNews із посиланням на BBC News Україна. Ранок, який перетворив Ліззі Борден на підозрювану Вранці 4 серпня 1892 року в будинку родини Борден у Фолл-Рівер, штат Массачусетс, спочатку загинула 64-річна Еббі Борден — друга дружина Ендрю Бордена та мачуха його доньок. Приблизно через годину додому повернувся сам Ендрю. Його знайшли мертвим на дивані у вітальні. За даними слідства, чоловіка вдарили сокиркою 11 разів. Ліззі саме вона викликала поліцію. Спочатку правоохоронці навіть не вважали її очевидною підозрюваною: жінка мала репутацію спокійної та релігійної людини й викладала в місцевій конгрегаціоналістській церкві. Але під час розслідування з’явилися деталі, які привернули до неї увагу. Чому підозра впала саме на Ліззі У день убивств Ліззі кілька разів змінювала свої пояснення щодо того, де перебувала в будинку. Її сестра Емма була відсутня, а гість родини також не перебував удома. Фактично в певний момент у будинку залишалися Ліззі та служниця Бриджит Салліван. Додатковим мотивом слідство могло вважати складні сімейні стосунки. Ендрю Борден був заможним, але, за свідченнями знайомих, економив на побуті власної родини, водночас фінансово допомагаючи родичам своєї другої дружини. Ще одна деталь привернула увагу поліції: місцевий фармацевт повідомив, що напередодні вбивств Ліззі намагалася придбати синильну кислоту. Пізніше суд не дозволив використати цю інформацію як доказ. У грудні подруга Борден також заявила перед великим журі, що через кілька днів після вбивств Ліззі спалила у печі сукню, яка нібито належала їй. На цьому тлі справу проти неї передали до суду. Але сокиру, якою вбили Борденів, так і не знайшли Саме тут справа починає нагадувати класичний детектив — тільки без фінальної розв’язки. Знаряддя вбивства так і не знайшли. Один із ключових епізодів — спроба придбати отруту — суд визнав неприйнятним доказом. У результаті обвинувачення значною мірою спиралося на непрямі докази. У червні 1893 року Ліззі Борден постала перед судом. Її захищала команда відомих бостонських адвокатів. Присяжні були чоловіками, оскільки в тогочасних умовах жінки не могли входити до складу журі. Після нетривалої наради вони виправдали Борден. І тут виникла головна проблема цієї історії: виправдання не дало відповіді на питання, хто ж був убивцею. Чому знаменита лічилка про Ліззі вводить в оману Історію Борден знають у США навіть завдяки дитячій лічилці про те, що Ліззі нібито завдала мачусі 40 ударів, а батькові — 41. Але вона містить одразу кілька неточностей. По-перше, кількість ударів перебільшена. По-друге, йдеться не зовсім про ту зброю, яку зазвичай уявляють після слова «сокира». За даними BBC, це була невелика сокирка, достатньо легка, щоб утримувати її однією рукою. І головне — сама лічилка називає Ліззі вбивцею, хоча суд її виправдав. Чому ця історія не померла разом із XIX століттям Після суду справа могла залишитися кримінальною історією кінця XIX століття. Сталося протилежне. Ліззі Борден стала персонажем романів, оповідань, п’єс, фільмів, серіалів, музичних творів та інших переказів. Причина досить проста: у справі немає остаточної розв’язки. Є загиблі. Є підозрювана. Є дивні обставини. Є непрямі докази. Але немає судового вироку, який би назвав убивцю. Саме ця незавершеність і залишає простір для нових версій. Історикиня Кара Робертсон, яка десятиліттями досліджує справу, пояснює, що вона має майже всі складові класичного детективу: невелике коло підозрюваних, алібі, точний час подій і питання про те, що насправді відбувалося всередині будинку. Від холодної вбивці до символу жіночого бунту Образ Борден змінювався залежно від епохи. У телефільмі 1975 року «Легенда Ліззі Борден» її зіграла Елізабет Монтгомері. Там героїня постає холодною та відстороненою жінкою, яка нічим не видає себе. У 2014 році Крістіна Річчі зіграла значно агресивнішу версію Борден у фільмі «Ліззі Борден узяла сокиру». А стрічка «Ліззі» 2018 року з Хлоєю Севіньї переосмислила історію через тему жіночого пригнічення. У цій версії важливу роль відіграють стосунки Борден зі служницею Бриджит Салліван. Саме ця сюжетна лінія знову з’являється і в новому серіалі Netflix. Що змінив новий «Монстр» У четвертому сезоні «Монстра» Ліззі Борден зіграла Елла Бітті. Творці серіалу знову звертаються до теми можливих близьких стосунків між Борден і Бриджит Салліван. За словами акторки, історія досліджує тему жіночої люті та реакції жінок на обставини, у яких вони опиняються. Раян Мерфі також пояснював інтерес до Борден тим, що ця справа, на його думку, дозволяє говорити про жінок і суспільство та залишається актуальною. Але тут важливо відокремити історичні факти від художньої інтерпретації. Достовірних доказів романтичних стосунків між Борден і Салліван немає. Дослідниця Кара Робертсон зазначає, що така версія можлива, але відомі факти не дають для неї переконливого підтвердження. Зокрема, Ліззі навіть не називала служницю її справжнім ім’ям, звертаючись до неї як до Меггі — іменем попередньої служниці родини. 💡 Цікаво знати: Борден не була відома насильством до злочину Одна з найцікавіших деталей справи полягає в тому, що образ жорстокої вбивці значною мірою сформувався вже після трагедії. За наявними в матеріалі даними, Ліззі не поводилася жорстоко ні до, ні після вбивств. Саме ця суперечність і стала основою для численних художніх версій: як людина, яка не мала відомої історії насильства, могла раптом здійснити настільки жорстокий напад? Але достовірної відповіді на це питання немає. ❓ То Ліззі Борден справді вбила батька та мачуху? Історично коректна відповідь — ми цього не знаємо. Ліззі була головною підозрюваною, проти неї існували непрямі докази, а її поведінка викликала питання. Проте суд не визнав її винною. Іншого обвинуваченого за ці вбивства також не засудили. Тому будь-яка сучасна екранізація, яка показує Борден безпосередньою вбивцею або створює конкретний мотив, уже виходить за межі встановлених судом фактів і переходить у сферу художньої інтерпретації. Чому загадка досі працює Минуло понад 130 років, але головний сюжетний механізм цієї історії залишився незмінним. Є злочин, який має достатньо деталей для побудови десятків версій, але недостатньо доказів для остаточної відповіді. Саме тому кожне нове покоління може заново придумувати власну Ліззі Борден — холодну вбивцю, жертву обставин, бунтарку або просто жінку, чию історію ми ніколи не зможемо реконструювати повністю. Новий «Монстр» не розставить крапки в цій справі. Та, можливо, саме відсутність крапки й пояснює, чому історія Борден пережила понад століття.

Десь у світі, напевно, Monkey's Paw маніакально сміється сама до себе.Розкидана по Тихому та Індійському океанах, скромна морська огіркова істота, відома як Holothuria (Microthele) whitmaei, має свій дім.Ця непомітна тварина дещо нагадує кал, має неприємну загальну назву "чорний сосочок" і високо цінується як делікатес у деяких культурах, хоча вже більше десяти років вона вважається вразливою.Проте нове дослідження показало, що H. whitmaei може жити більше 120 років.У генетичному дослідженні, яке тривало більше двох десятиліть, команда на чолі з біологом Свеном Утіке з Австралійського інституту морської науки виявила, що цей вид майже не росте і може жити вражаюче довго."Хоча окремі особини деяких видів морських їжаків можуть жити понад 100 років, отримати подібний висновок для чорного сосочка було несподіванкою", - пишуть вони в статті, опублікованій в iScience."Цей вид є першим відомим морським огірком, який перевищує тривалість життя в 100 років".Історія починається в 2000 році, коли Утіке та його колеги намагалися вирішити особливо неприємну проблему.H. whitmaei цінується як делікатес, відомий як bêche-de-mer, і в 1999 році зменшення чисельності морських огірків навколо Великого бар'єрного рифа в Австралії призвело до закриття рибальства H. whitmaei, тоді як Утіке та його колега Джон Бензі намагалися провести перепис - але вони зіткнулися з труднощами, коли намагалися відстежити популяцію з часом.Вчені можуть багато дізнатися про тривалість життя тварини, позначаючи особин і повертаючись пізніше, щоб побачити, які з них все ще живі і як вони змінилися. Але морські огірки практично неможливо позначити таким чином - фізичні маркери, як правило, відпадають протягом кількох тижнів або місяців.Тому дослідники придумали інший спосіб ідентифікації особин - їх ДНК. Вони зібрали чорні сосочки з кількох місць на Великому бар'єрному рифі Австралії, взяли невеликі зразки тканини і використали їх ДНК як унікальний ідентифікатор - мітку, яка не могла просто зникнути в морі.Це спрацювало.Дослідники повернулися до рифа через шість місяців, а потім знову через рік. Їх результати дозволили їм ідентифікувати особин, яких вони спостерігали раніше - і підтвердити, що популяція не відновлюється після надмірного вилову.Результати також вказували на те, що тварини можуть жити кілька десятиліть - але короткий період дослідження ускладнював можливість впевнено стверджувати. Тому зразки, які вони зібрали, були поміщені в холодне зберігання, а дослідники перейшли до інших проектів на деякий час.Пройшло 24 роки після початкового генетичного відбору, до вересня 2024 року. Дослідники були готові продовжити з того місця, де зупинилися.Утіке та його колеги повернулися до одного з початкових місць відбору, на острові Бірд на Великому бар'єрному рифі, і почали шукати чорні сосочки.Вони знайшли 53. Дослідники зважили та виміряли кожну тварину, взяли невеликий зразок тканини і обережно повернули її на дно моря. Потім вони витягли зберігані десятиліттями зразки ДНК, щоб перевірити, чи є якісь з тварин, які збігалися.Вражаюча кількість збігалася.Тридцять один з 52 тварин, які успішно проаналізували, були ідентичними генетичними збігами з зразками, зібраними в 2000 році. Це означає, що принаймні 60 відсотків тварин, які дослідники вивчили, були щонайменше 24 роки в 2024 році.У 2000 році ці особини вже були великими, повністю дорослими морськими огірками, які мали розміри від 26 до 42 сантиметрів (10 до 17 дюймів) - майже максимальний розмір для їх виду.І тут стало дійсно дивно.Вони не виросли. Насправді, більшість з 31 тварини зменшилися.В середньому морські огірки були на 21 відсоток легшими і на 14 відсотків коротшими, ніж вони були 24 роки тому. Чому це сталося, неясно. Морські огірки можуть втрачати і відновлювати масу тіла з часом, і дослідники припускають, що змінні умови навколишнього середовища могли зіграти роль.Але дослідники були менш зацікавлені в тому, наскільки виросли тварини, ніж у тому, скільки з них вижило.У 2000 році команда успішно отримала генетичні профілі від 76 окремих чорних сосочків. Двадцять чотири роки потому 31 з цих особин знову з'явилися - це показник виживаності щонайменше 41 відсоток.З цього показника виживаності дослідники змогли оцінити, як швидко дорослі чорні сосочки зникають з популяції з часом.Припускаючи, що рівень смертності залишається приблизно постійним протягом дорослості, вони розрахували річний рівень смертності всього 0.037 - надзвичайно низький для морського огірка.Потім вони використали цей рівень смертності, щоб екстраполювати, як довго когорта могла б існувати. Коли тварини досягли 123.3 років, модель показує, що близько 1 відсотка все ще могли бути живими.І навіть це може бути заниження. Існує ймовірність - навіть ймовірно - що дослідники не виявили всіх виживших тварин з 2000 року; деякі могли переміститися з району відбору, тоді як інші могли просто бути пропущені.Обидва випадки зробили б мертвих і просто відсутніх морських огірків не відрізняльними, штучно підвищуючи, здавалося б, рівень смертності.Тоді виникла ще одна проблема.Дослідники не змогли знайти жодних молодих особин - ні в 2024 році, ні в 2000.Кожна особина, відібрана в обох опитуваннях, була великою дорослою. Нестача молодих особин також спостерігалася в інших популяціях цього виду та його близьких родичів, що свідчить про те, що нові покоління можуть входити в ці популяції лише повільно.Це може свідчити про те, що H. whitmaei живе повільно і повільно відновлює свої популяції - занадто повільно, щоб підтримувати популяції, які постраждали від ненаситного попиту мисливців за делікатесами.І H. whitmaei може бути не єдиним морським огірком, якого ми погано оцінили.Інші види голотурій мають деякі з рис, які роблять чорного сосочка так вразливим до надмірного вилову, але базова інформація про їх тривалість життя, смертність і відновлення залишається дивно обмеженою."Наші висновки дають підстави для переоцінки охорони та управління багатьма видами голотурій, що є особливо терміновим для трьох видів сосочків", - пишуть дослідники.Ця переоцінка може мати наслідки не лише для виживання самих морських огірків. Ці дивні, осадозбираючі тварини виконують важливу роботу на коралових рифах, переробляючи поживні речовини та допомагаючи підтримувати здоров'я екосистем, в яких вони живуть.А ці екосистеми вже піддаються зростаючому тиску через потепління клімату."Коралові рифи все більше страждають від тиску, пов'язаного зі зміною клімату, і окремі стресори діють кумулятивно", - пишуть дослідники."Додавання стресу до системи шляхом видалення екологічно важливих видів і послуг екосистеми, які вони надають, таких як морські огірки, несумісно з сталим управлінням кораловими рифами".Дослідження було опубліковане в iScience.

Біль повертається щомісяця, іноді залишаючись навіть після закінчення менструації. Навіть коли лікування приносить полегшення, воно може не тривати довго. Для багатьох жінок, які страждають на ендометріоз, цей цикл триває роками.Вчені, які шукають спосіб полегшити цей біль, звернулися до несподіваного препарату: ніклосаміду, який використовується для знищення кишкових паразитів, зокрема стрічкових червів.У новому дослідженні, опублікованому в Advanced Healthcare Materials, версія препарату, прикріплена до спеціально розробленого носія, зменшила зростання, пов'язане з ендометріозом, і чутливість до болю у мишей.Раніше дослідження давали підказки, що ніклосамід може допомогти. Але дослідники стикнулися з викликом: як доставити його до клітин, які підтримують захворювання?Ендометріоз виникає, коли тканина, схожа на слизову оболонку матки, росте за її межами. Це захворювання вражає приблизно одну з десяти жінок репродуктивного віку і може викликати запалення, сильний тазовий біль, болісні менструації та проблеми з фертильністю.Сучасні методи лікування включають гормональну терапію та хірургію, але симптоми можуть повернутися, і наразі немає лікування."Ендометріоз - це хронічне захворювання", - сказала Канако Хаяші, професорка, що вивчає репродуктивну біологію в Університеті штату Вашингтон у США. "Пацієнти страждають від симптомів (таких як хронічний тазовий біль) протягом багатьох десятиліть".Хаяші та її колеги досліджують, як імунні клітини сприяють цьому стійкому захворюванню. Попередні дослідження пов'язали ендометріоз зі змінами в імунній функції, хоча чи ці зміни викликають захворювання, чи є наслідком, залишається незрозумілим.Дослідники зосередилися на імунних клітинах, званих макрофагами. Раніше дослідження, обговорене в Communications Biology, показали, що ці клітини можуть вивільняти запальні сигнали та фактори росту, які підтримують аномальне зростання тканин, відомих як ураження.Дослідники з Університету штату Вашингтон, Університету Мічигану та Університету Флориди розробили невелику, розгалужену молекулярну структуру, звану дендримером. Вони прикріпили фолієву кислоту, яка зв'язується з FRβ, і з'єднали ніклосамід з носієм через хімічний зв'язок, розроблений для вивільнення препарату всередині клітин.Метою було покращити водорозчинність препарату, спрямовуючи його на певні клітини.Ніклосамід погано розчиняється у воді, і відносно мало потрапляє в кровотік при проковтуванні. Хоча раніше проведені дослідження на мишах показали обнадійливі результати проти ендометріозу, ці властивості ускладнюють його розробку як довгострокового лікування.Хаяші пояснює, що приймати препарат щодня для хронічного захворювання може бути важко, і це викликає занепокоєння щодо можливих побічних ефектів. Новий носій призначений для доставки ніклосаміду до цільових клітин, обмежуючи небажані ефекти в інших місцях.Щоб дослідити мішень макрофагів, дослідники проаналізували 10 раніше опублікованих наборів даних клітин людини разом з новими зразками клітин з рідинних зразків з черевних порожнин чотирьох пацієнток.Експериментальне лікування самої хвороби тестували на мишах. Дослідники викликали ураження, схожі на ендометріоз, шляхом ін'єкції тканини слизової оболонки матки від донорських мишей у черевні порожнини тварин.Через сім днів вони зробили тваринам одну лікувальну ін'єкцію. Контрольні групи отримали лише носій; інші групи отримали носій, пов'язаний з ніклосамідом у двох різних дозах.Два тижні після лікування миші, які отримували препарат, мали менше і менші ураження, ніж контрольні. Чотири з восьми мишей у групі з нижчою дозою та п'ять з восьми у групі з вищою дозою не мали виявлених уражень на момент оцінки.Команда також застосувала тиск на черевну порожнину тварин і на їх задні лапи, використовуючи тонкі нитки, вимірюючи їх реакції на від withdrawal. Обидві дози зменшили підвищену чутливість до болю.Ці вимірювання показують покращені реакції у мишей. Вони не можуть встановити, скільки полегшення болю відчує людина з ендометріозом.Групи лікування, які оцінювалися на цьому етапі, були невеликими, з по вісім мишей у кожній, а спостереження тривало лише два тижні після дози. Дослідження не встановило довгострокових переваг, безпеку повторного лікування або ефективність у людей."Наше дослідження все ще на пре-клінічному етапі", - говорить Хаяші.Вона пояснює, що залишаються кілька етапів, перш ніж команда зможе отримати схвалення для проведення клінічних випробувань. "Це ще далеко від комерціалізації".З моменту публікації пацієнти зв'язувалися з командою, просячи приєднатися або бути включеними до списку для майбутніх випробувань. Хаяші зазначає, що люди з ендометріозом відчайдушно потребують нових терапій.Кілька авторів, включаючи Хаяші та Анжалі Шарму, розкривають патенти та винаходи, що стосуються технології дендримерів.Дослідження було опубліковане в Advanced Healthcare Materials.Цікавий фактЕндометріоз може впливати на якість життя жінок, викликаючи не лише фізичний біль, але й емоційні труднощі, такі як тривога та депресія.

Розпізнати знайоме обличчя на вулиці. Прочитати віддалений знак без примружування. Для людей з міопією чітке зображення часто залежить від окулярів, контактних лінз або лазерної хірургії.А що, якби поверхня ока, що фокусується, могла бути змінена без видалення тканини?Дослідники вивчають цю можливість, використовуючи платинову форму, що нагадує контактну лінзу, та невеликий електричний потенціал. У ранніх експериментах ізольовані очі кроликів прийняли форму моделі приблизно за хвилину.Усі 10 очей, які лікували з корекцією для короткозорості, досягли цільової фокусної потужності.Ідея полягає в тому, щоб зробити рогівку тимчасово формованою, а потім дозволити їй зберегти нову форму.Хімік Майкл Хілл з Occidental College та хірург Браян Вонг з Університету Каліфорнії, Ірвін, провели дослідження, яке Хілл представив на осінній конференції Американського хімічного товариства в серпні 2025 року.Оголошення описує презентацію на конференції і не вказує на публікацію в рецензованому журналі.Щоб зрозуміти підхід, почнімо з прозорої, вигнутої передньої поверхні ока. Рогівка згинає світло, що надходить, допомагаючи фокусувати його на сітківці. Зміна її кривизни змінює, як світло проходить через око, потенційно змінюючи, наскільки чітко з'являються об'єкти.LASIK коригує цю кривизну, видаляючи точні кількості рогівкової тканини за допомогою лазера. Експериментальна альтернатива, званий електромеханічним формуванням (EMR), натомість змінює хімічні взаємодії, які допомагають тканині зберігати свою форму."LASIK - це просто розкішний спосіб традиційної хірургії. Це все ще вирізання тканини - просто вирізання лазером", - говорить Хілл.Метод Хілла та Вонга використовує властивість тканин, що містять колаген, таких як рогівка. Взаємодії між протилежно зарядженими компонентами допомагають підтримувати їх структуру. Оскільки ці тканини містять воду, застосування електричного потенціалу може змінити їх хімічне середовище.Зокрема, дослідники знижують pH тканини, роблячи її більш кислою і ослаблюючи деякі взаємодії, які утримують її жорсткою. Протягом цього часу рогівка стає достатньо пластичною, щоб відповідати формі.Коли її первісний pH повертається, ці взаємодії відновлюються, утримуючи тканину в новій формі. Мета полягає в тому, щоб змінити її оптичні властивості без видалення матеріалу."Весь ефект був виявлений випадково", - говорить Вонг. "Я дивився на живі тканини як на формовані матеріали і виявив цей весь процес хімічної модифікації".Щоб контролювати процес, дослідники створили спеціалізовані платинові "контактні лінзи". Кожна з них мала кривизну, яку вони хотіли, щоб рогівка прийняла, слугуючи шаблоном для формування.Кожна лінза також діяла як електрод, що дозволяло команді застосовувати електричний потенціал. Таким чином, один і той же пристрій допомагав ініціювати хімічну зміну і визначати отриману форму.Дослідники помістили очі кроликів у сольовий розчин, призначений для імітації природних сліз, розташували платинові лінзи над ними і застосували невеликий електричний потенціал. Контрольована зміна pH дозволила рогівкам відповідати кривизні лінз.Перехресне зображення, опубліковане ACS, ілюструє результат: біла лінія позначає первісний профіль рогівки, тоді як жовта лінія показує плоскішу форму, досягнуту після лікування.Налаштування було протестовано на 12 ізольованих очах кроликів. Десять з них отримали корекцію, призначену для короткозорості. Усі 10 досягли бажаної фокусної потужності, що вказує на те, що їх оптичні властивості змінилися, як і планувалося.Формування зайняло приблизно хвилину. Дослідники припускають, що підхід може вимагати менше кроків і менш дорогого обладнання, ніж LASIK, хоча цей експериментальний час не встановлює, скільки часу займе майбутня клінічна процедура.Виживання клітин було ще одним важливим аспектом. За даними ACS, клітини в очах вижили, оскільки команда ретельно контролювала градієнт pH. Це відкриття є обнадійливим, але не встановлює довгострокову безпеку в живому оці.Окремі експерименти також показали, що техніка може зворотити деяку хмарність рогівки, викликану хімією, що відкриває ще одну можливість для майбутніх досліджень.Команда раніше досліджувала EMR на вухах кроликів і на свинячій шкірі та шрамах.Ці звіти про експерименти використовували очі, видалені з тварин, тому вони не демонструють покращення зору у живого кролика або людини. Як довго триватиме формування і як живі очі реагуватимуть, залишаються питаннями, які виходять за межі описаних у оголошенні висновків.Наступним кроком команда планує протестувати техніку на живих кроликах і визначити діапазон корекцій зору, можливих за допомогою EMR, включаючи короткозорість, далекозорість і астигматизм. Невизначеність фінансування призупинила ці кроки. Оголошення не встановлює, чи почалися ці експерименти."Між тим, що ми зробили, і клінікою, ще довгий шлях", - говорить Хілл. "Але, якщо ми туди доберемося, ця техніка є широко застосовною, значно дешевшою і потенційно навіть зворотною".Поки що формування ока без видалення тканини залишається інтригуючою можливістю, що потребує подальших тестувань. Чи стане це практичною альтернативою LASIK, залежатиме від того, що виявлять майбутні дослідження.Цікавий фактДослідження показали, що нова техніка може не лише покращити зір, але й зворотити деякі проблеми з хмарністю рогівки, що відкриває нові можливості для лікування.

Сходи можуть стати викликом для людей з болями в колінах. Сон може порушуватися через проблеми з диханням. Для людей з ожирінням наслідки цього захворювання можуть виходити далеко за межі цифри на вагах.Дослідники, які тестували експериментальну щотижневу ін'єкцію, відстежували не лише втрачені кілограми, але й зміни в болях у колінах та дихальних розладах під час сну.Результати показали покращення у всіх трьох сферах. На найвищій дозі учасники втратили в середньому 25% від початкової ваги після 80 тижнів. Біль у колінах та епізоди апное сну зменшилися більше, ніж у групі, що отримувала плацебо.У меншій групі, яка спостерігалася протягом двох років, середня втрата ваги наблизилася до 30%.Retatrutide залишається експериментальним препаратом. Але дослідження фази 3, опубліковане в The New England Journal of Medicine, надає докази його ефектів на ожиріння та деякі супутні проблеми зі здоров'ям.Дослідження, яке очолювала дослідниця ожиріння Анія Ястребофф з Єльського університету, включало 2,339 дорослих з ожирінням, але без діабету.Учасники були випадковим чином розподілені на щотижневі ін'єкції 4, 9 або 12 міліграмів ретатрутиду або плацебо, що не містило активного препарату. Ніхто з учасників і дослідників не знав, який лікувальний засіб отримував кожен.Розробка препарату базується на ідеї, що одночасне вплив на кілька біологічних сигналів може дати більші переваги.Після їжі гормони допомагають організму управляти поживними речовинами, рівнем цукру в крові та апетитом. Retatrutide активує рецептори для трьох з цих хімічних посланців: GLP-1, GIP та глюкагон.GLP-1 допомагає регулювати апетит і стимулює вивільнення інсуліну, коли рівень цукру в крові підвищується. GIP також підтримує інсулінову реакцію після їжі. Глюкагон допомагає печінці вивільняти глюкозу, а активація його рецептора може також збільшити витрату енергії.Мета полягає в поєднанні ефектів, які зменшують споживання їжі, з ефектами, які можуть збільшити витрату енергії. Раніші експерименти на ожирілих мишах пов'язували цю комбінацію з меншим споживанням їжі та вищими витратами енергії. Нове людське дослідження вивчало клінічні результати, а не вимірювало внесок кожного шляху окремо.Результати показали, що після 80 тижнів середнє зниження ваги становило 17.6% у групі з 4 міліграмами, 23.7% з 9 міліграмами та 25% з 12 міліграмами. Група плацебо втратила 3.9%.Ці розрахунки враховували учасників, які припинили лікування або почали заборонені методи управління вагою. Вони описують середні значення, тому індивідуальні досвіди варіювалися.Для вивчення того, що сталося з тривалішим лікуванням, дослідники включили перших учасників, які завершили 80-тижневий курс лікування, у 24-тижневе продовження. Ця фаза включала 532 учасники.Ті, хто спочатку отримував 12 міліграмів, продовжили на максимально переносимій дозі 9 або 12 міліграмів. У цій групі з 12 міліграмами середня втрата ваги досягла 29.9% після 104 тижнів.Окремий аналіз оцінив результати, якщо учасники продовжували лікування, як планувалося, без певних подій, таких як початок заборонених методів управління вагою. Оцінка втрати становила 30.3% у тій же групі. Для повної групи з 12 міліграмами в основному дослідженні оцінка за тією ж методикою становила 28.3% через 80 тижнів.Різні цифри відображають різні статистичні припущення. Дворічні результати походять від учасників, які увійшли в продовження, а не від усіх, хто спочатку був зареєстрований.Люди, які спочатку отримували плацебо, перейшли на ретатрутид під час продовження. Тому результати не порівнюють два роки лікування препаратом з двома роками плацебо.Дослідження також відстежувало дві поширені ускладнення, пов'язані з ожирінням.Серед 574 учасників з остеоартритом колін, що включає пошкодження хряща суглоба та навколишніх тканин, біль зменшився. У аналізі, що враховує припинення лікування та інші події, бали болю зменшилися в середньому на 4.1 бали за шкалою 0–10 з 12 міліграмами, у порівнянні з 2.5 балами з плацебо.Ще 243 учасники мали обструктивне апное сну, при якому верхні дихальні шляхи повторно звужуються або закриваються під час сну. На найвищій дозі епізоди зупинки або поверхневого дихання зменшилися в середньому на 32.1 на годину, у порівнянні з 9.6 з плацебо.Однак ці покращення супроводжувалися побічними ефектами. Найбільш поширеними були проблеми з травленням, які зазвичай були легкими або помірними і виникали переважно під час збільшення дози.Приблизно 42% учасників з найвищою дозою повідомили про нудоту. Небажані події призвели до того, що близько 11% припинили лікування, у порівнянні з 4.6% у групі плацебо. Серйозні небажані події сталися у 10.5% та 5.5% відповідно; реєстрація події не доводить, що препарат її викликав.Дослідження не було спроектовано для встановлення безпеки серцево-судинної системи. Воно також не порівнювало безпосередньо ретатрутид з існуючими препаратами, такими як семаглутид або тирзепатид.Виробник Eli Lilly фінансував дослідження та збирав і аналізував дані.Цікавий фактДослідження показали, що ожиріння може впливати не лише на фізичне здоров'я, але й на психічний стан, зокрема, підвищуючи ризик депресії та тривожності.

Всі ми любимо виграш-виграш. Але ось ще краще – потенційний виграш-виграш-виграш.Використовуючи те, що інакше стало б промисловими відходами, у нових дорожніх покриттях, майбутнє шосе може зменшити вплив на зміну клімату та потенційно врятувати життя.Нове дослідження показує, що заміна звичайного міського покриття на дороги, частково виготовлені з переробленого сталевого шлаку, може суттєво зменшити викиди парникових газів та забруднення повітря, а також зменшити витрати на обслуговування доріг.Якщо ви ніколи не чули про сталевий шлак, ви не самотні. Це насправді побічний продукт, що утворюється під час плавлення залізної руди або брухту для виготовлення сталі.Цей залишок є сумішшю діоксиду кремнію та металевих оксидів, і його можна використовувати для виготовлення епоксидної асфальтової суміші, або SEAM.Сталевий шлак ідеально підходить для покриття, оскільки його висока міцність і кутова структура роблять його корисним для створення міцного дорожнього матеріалу.У цьому дослідженні дослідники поєднали SEAM з епоксидним модифікованим асфальтовим зв'язуючим, створивши матеріал, який краще витримує знос і деформацію, ніж звичайне покриття.Більш міцна дорога зменшує соціальні незручності та забруднення повітря, пов'язані з заторами через дорожні роботи.Але також, коли покриття погіршується, автомобілі насправді використовують більше пального. Тож якщо дорога погіршується рідше, це також економить паливо для автомобілів, які по ній їздять.У моделі дослідників усі ці ефекти використання становили близько 95 відсотків викидів і 60 відсотків витрат на життєвий цикл дороги в базових сценаріях.Навіть якщо більшість витрат на будь-яку дорогу відбувається під час експлуатації, дослідники показують, що SEAM дорожче будувати, виробляє більше викидів і генерує більше дрібнодисперсного забруднення під час своїх перших років використання. Але, що важливо, коли звичайне дорожнє покриття потребує заміни, викиди на основі SEAM продовжують зменшуватися.Ця значна міцність доріг на основі SEAM змінює ситуацію.Дослідники змоделювали три версії, що містять 20, 35 або 50 відсотків епоксидної смоли. Звичайне покриття та SEAM з 20 відсотками епоксидної смоли, як вважається, прослужать шість років, тоді як версія з 35 відсотками епоксидної смоли – приблизно 15 років, а з 50 відсотками – 20 років.Розподіляючи викиди та витрати на будівництво на більш тривалий термін служби – і зменшуючи витрати на паливо та обслуговування, пов'язані з погіршенням доріг – довговічніше покриття може в кінцевому підсумку компенсувати свій вищий початковий вплив.Дослідники визначили формулу з 35 відсотками епоксидної смоли як найкращий баланс у своїх змодельованих сценаріях: більше епоксидної смоли подовжувало термін служби покриття, але понад 35 відсотків додаткові екологічні вигоди вирівнювалися, тоді як витрати продовжували зростати.Вони потім масштабували модель на міську дорожню мережу Китаю, тестуючи сценарії, в яких 25, 50, 75 або 100 відсотків існуючого асфальтового покриття було замінено. При найвищому рівні заміни модель прогнозувала зменшення приблизно на 1,74 мільярда тонн викидів CO2-еквіваленту та 1,23 мільярда кілограмів PM2.5 протягом періоду оцінки.PM2.5 – це дрібнодисперсне забруднення, яке пов'язане зі смертями від серцевих захворювань, хвороб нирок, деменції, гіпертонії, раку легень та інших захворювань.Ці цифри складаються, щоб створити досить серйозний вплив. У сценаріях заміни дослідники оцінили, що можна уникнути від 31 802 до 128 980 передчасних смертей внаслідок зменшення впливу PM2.5.Ці показники здоров'я походять з моделі, що пов'язує змодельоване зменшення дрібнодисперсного забруднення з встановленими зв'язками між впливом PM2.5 та смертністю. Автори чітко описують результати як системні оцінки, а не точні епідеміологічні прогнози.Не менш важливо, SEAM також може заощадити значні кошти: за оцінками, він може згенерувати від 3,48 до 15,01 трильйонів китайських юанів (від 519,14 мільярда до 2,24 трильйона доларів США).Ці зміни в системному матеріальному виконанні можуть мати ще більші наслідки, оскільки вони "широко переносимі на інші швидко урбанізуючі економіки з значними сталевими промисловостями", пишуть дослідники.Країни, такі як Індія, а також кілька країн Південно-Східної Азії та Африки, генерують великі обсяги сталевого шлаку, стикаючись з прискореним попитом на транспорт і зростаючими екологічними обмеженнями. Ці країни також можуть отримати вигоду від кліматичних, громадських та економічних переваг доріг SEAM.Є логістичні ускладнення, які потрібно врахувати: сталевий шлак не виробляється рівномірно по всьому Китаю, тому дослідники змоделювали його транспортування між провінціями. Це додає викидів – але в їх моделі додатковий транспорт все ще виробляв значне чисте зменшення викидів CO2-еквіваленту та PM2.5.Дослідження також не моделює, чи може сьогоднішня промислова інфраструктура відразу виробляти та розподіляти достатню кількість матеріалу, щоб задовольнити національний попит. І одним з найбільших недоліків є те, що це нове покриття потребує семи днів для затвердіння, перш ніж його можна буде повністю відкрити для руху.Цікаво, що більш стійка дорога може не бути тією, яка потребує найменше енергії для будівництва. Це може бути та, що витрачає найбільше часу, щоб бути нудно, славно дорожньою – гладкою, міцною і потребуючою менше ремонту.Дослідження було опубліковано в Communications Earth & Environment.

Глибоко в безодні Тихого океану, зона Кларіон-Кліппертона є домом для найбільшого скупчення поліметалевих вузлів у світі.Кілька країн активно досліджують цю зону через потенціал її мінеральних багатств, але це також надзвичайно унікальне середовище, де нещодавні наукові експедиції повернулися з повідомленнями про раніше невідомі форми життя.Нове дослідження додає величезну кількість вірусів до біорізноманіття цієї оспорюваної території, 99% з яких ніколи не були задокументовані раніше.Дослідники – Боун Хоу та Лілан Чжан з Університету Чунцин, а також Донг Сунг з Дослідницького інституту океанографії Китаю – вивчали 'віром' зони Кларіон-Кліппертона, щоб встановити те, що вони називають "життєво важливою базою для оцінки впливу на навколишнє середовище перед видобутком".Вони опублікували свої результати в Nature Communications.Поліметалеві вузли є в центрі гонки за видобуток глибокого моря, оскільки вони містять метали, які можна використовувати для виготовлення електроніки.Міжнародна морська організація видала 31 контракт на дослідження видобутку глибоководних мінералів. Сімнадцять з цих контрактів знаходяться в зоні Кларіон-Кліппертона; п’ять з них належать Китаю, що, ймовірно, пояснює, чому це дослідження фінансувалося кількома науковими агентствами країни.Але поліметалеві вузли також формують основу багатьох екосистем глибокого моря, включаючи ті, що знаходяться в зоні Кларіон-Кліппертона. Де більша частина дна глибокого моря є товстим, дрібним мулом, ці тверді вузли є буквально основою, на якій багато істот будують своє життя.Вони формуються поступово, з марганцю та інших металів, таких як кобальт, нікель, літій і цинк, які осідають з морської води, утворюючи шари навколо центрального ядра (наприклад, мікроскопічного шматочка черепашки, зуба або каменю).Для деяких швидко зростаючих вузлів шари металу накопичуються зі швидкістю близько 250 міліметрів на мільйон років, тоді як інші види ростуть на один до п’яти міліметрів на мільйон років.Нове дослідження припускає, що віруси можуть відігравати важливу роль у біогеохімічних процесах у осадках поліметалевих вузлів.Практично всі 11 742 різних вірусів, які виявили Хоу та його команда, є абсолютно новими для науки, маючи дуже мало спільного з іншими глибоководними середовищами.Зразки осадів для цього дослідження були зібрані в 2023 і 2024 роках, а потім дослідники виділили ДНК та РНК для секвенування.Потім вони порівняли дані з зразками, зібраними з інших частин глибокого океану, і детальніше вивчили, що віруси можуть насправді робити з усіма цими генами.Віруси є недооціненою складовою екосистем. Ще не вирішено, чи вони взагалі можуть вважатися 'живими', але немає сумнівів у їхній здатності впливати на життя на Землі.Кожен вірус потребує господаря, і в зоні Кларіон-Кліппертона багато з вірусів, які знайшли вчені, здається, спеціалізуються на інфікуванні прокаріотичних істот: бактерій і архей.Ці прості, одноклітинні мікроби беруть участь у циклізації вуглецю, азоту, фосфору, сірки та навіть металів. І віруси, які вони несуть, можуть мати великий вплив на ці процеси, що формують екосистему.Віруси відомі своєю здатністю змінювати генетичний механізм своїх господарів і повністю перенаправляти курс багатьох видів таким чином."Інфікуючи ключові функціональні мікроби та кодування допоміжних метаболічних генів, віруси можуть модулювати метаболізм і виживання господаря під час інфекції, що може мати потенційні наслідки для біогеохімічних процесів у осадках поліметалевих вузлів," - пишуть автори.Схоже, що глибоководні віруси, знайдені в зоні Кларіон-Кліппертона, також залишили свій слід на своїх господарях, потенційно надаючи план дій для подолання стресу від металів.Як все це буде впливати на видобувні роботи, якщо вони продовжаться, поки що неясно."Видобувні роботи викликатимуть фізичні порушення, повторне осадження та повторне розподіл поверхневих осадків, а довгострокові експерименти з порушеннями показали, що вплив таких порушень на осадки в зоні вузлів може зберігатися протягом десятиліть," - пишуть автори."У цьому сценарії вірусні популяції та функціональні модулі, спільні між глибшими та поверхневими осадками, можуть стати потенційним джерелом для часткового відновлення поверхневих вірусних спільнот після порушення."Але, вони застерігають, потрібно ще багато досліджень, щоб зрозуміти, як ці віруси, господарі, яких вони інфікують, і екологічні функції, які вони можуть виконувати, будуть впливати на видобуток, якщо він відбудеться.Дослідження було опубліковано в Nature Communications.

Lamborghini Revuelto і так привертає увагу, але Venuum Black вважає, що можна ще більше підкреслити його вигляд.З новим Revuelto SV, який став ще більш екстремальним, власники звичайного Revuelto отримали можливість зробити свій автомобіль ще більш вражаючим. Відповіддю Venuum став обвіс Voltoro V1, який надає гібридному суперкару Lamborghini більш агресивного вигляду.Lamborghini Revuelto отримує обвіс Voltoro V1На відміну від деяких інших варіантів обвісів, Venuum не переробив оригінальний дизайн Lamborghini. Voltoro V1 доповнює заводську обробку новими агресивними компонентами, що надає автомобілю більш спортивного вигляду.Зміни не торкнулися гібридної силової установки Revuelto, тому акцент зроблено виключно на зовнішньому вигляді.Набагато агресивніший передній бамперНайбільша зміна спереду - це повністю перероблений бампер з величезним спліттером, який виступає значно далі, ніж оригінальний. Venuum також створив новий капот з додатковими вентиляційними отворами, що надає Revuelto більш спортивного вигляду.Зміни продовжуються з боків, де з'явилися нові бічні спойлери та комплект коліс розміром 21 дюйм, пофарбованих у бронзовий колір.Величезний спойлер домінує ззадуЗзаду автомобіль виглядає ще більш вражаюче. Venuum встановив нову кришку двигуна з великим фіксованим спойлером, що відрізняє Voltoro V1 від стандартного Revuelto.Зовсім інший задній бампер та дифузор завершують трансформацію, а третє гальмівне світло має форму логотипу Venuum.Чи надають ці зміни значні аеродинамічні переваги, поки що невідомо, але вони безсумнівно надають Revuelto більш виразного вигляду.Ціни поки не оголошеніVenuum поки не розкрив ціну на пакет Voltoro V1. Оскільки обвіс передбачає використання легких вуглецевих компонентів, варто очікувати значних витрат для тих, хто розглядає можливість оновлення.Цей тюнінг став популярним у верхньому сегменті ринку, раніше Venuum працював над такими автомобілями, як Ferrari Purosangue, Rolls-Royce Wraith та Mercedes-Benz G-Class.Для Revuelto Voltoro V1 пропонує власникам можливість зробити вже вражаючий флагман Lamborghini ще більш екстремальним, не торкаючись його гібридної силової установки.Цікавий фактВідомо, що Lamborghini Revuelto є першим гібридним суперкаром марки, що поєднує в собі потужність V12 з електричними технологіями.