Коли мова йде про сон, багато людей зосереджуються на цифрах. Існує безліч порад щодо того, скільки годин сну потрібно для здорового серця або для зниження ризику деменції.Проте нове дослідження показує, що регулярність сну може бути важливішою для здоров'я серця, ніж тривалість сну.Дослідження, проведене в Circulation: Population Health and Outcomes, аналізувало дані з трекерів Fitbit та електронних медичних записів понад 10 000 дорослих американців. Вчені виявили, що регулярність сну, а не лише його тривалість, має значний вплив на ризик серцево-судинних захворювань.Дослідники виявили, що нерегулярний сон пов'язаний з підвищеним ризиком серцевих захворювань. Наприклад, кожне збільшення варіабельності сну на 29 хвилин відповідало на 24% вищому ризику серцево-судинних захворювань.Ці результати підкреслюють важливість регулярного сну для підтримки здоров'я серця. Вчені рекомендують дотримуватися стабільного графіка сну, щоб зменшити ризики для здоров'я.Цікавий фактРегулярний сон може не лише покращити здоров'я серця, але й підвищити загальну продуктивність та настрій протягом дня.
Втрата свідомості під час операції та контроль болю можуть здаватися одними й тими ж речами, хоча анестезіологи часто використовують різні препарати для досягнення цих цілей.Це ставить питання: чи може анестетик також контролювати біль при дозі, достатній для того, щоб тварина залишалася при свідомості?Дослідники, які розробляли сполуку під назвою нідрадін, виявили ознаки такої можливості у мишей.При вищих дозах сполука викликала анестезію. При нижчій дозі тварини залишалися при свідомості та координованими, але реагували рідше на болісне тепло."Найбільш захоплюючим було те, що анальгезивна активність була абсолютно несподіваною", - сказав дослідник з Університету Каліфорнії в Сан-Франциско Метью МакКерролл.Дослідження почалося з іншою метою: знайти нові загальні анестетики. Тестування тисяч хімічних сполук у ссавців було б повільним і дорогим, тому дослідники почали пошук у маленьких личинках рибок-зебр.Ці молоді рибки поміщалися в лабораторні пластини, що містять 96 маленьких ямок. Дослідники могли додавати хімікати у воду та автоматично записувати рухи тварин, тестуючи багато груп одночасно.Команда, до складу якої входили дослідники з UCSF та Університету Каліфорнії в Сан-Дієго, шукала одну характерну підказку в поведінці личинок.За певних умов тестування, відомі анестетики, такі як пропофол і етомідат, змушували личинок реагувати сильніше на легке постукування. Будь-яка хімічна сполука, яка відтворювала цей шаблон, заслуговувала на більш детальне вивчення.З 12 000 перевірених сполук 69 спочатку відповідали критеріям. Подальші експерименти звузили поле, включаючи тести на дорослих рибках для виявлення кандидатів, які також викликали анестезію на пізнішій стадії розвитку.Дослідники потім дослідили споріднені молекули та синтезували 28 хімічних варіантів. Один з них став нідрадіном.Наступним кроком було з'ясувати, чи поширюються анестезивні ефекти на ссавців. Нідрадін досягав мозку мишей і тимчасово порушував їхній рефлекс повернення: тварини, які були покладені на спину, не могли повернутися вupright. Дослідники зазвичай використовують цю реакцію для оцінки анестезивних ефектів.Тест на затискання лапи виявив ще одну властивість. При дозі, близькій до тієї, що необхідна для порушення цього рефлексу, нідрадін також запобігав мишам віднімати лапу від сильного затиску. Етомідат не запобігав віднімання при порівняльній дозі.Це підвищило можливість того, що нідрадін може зменшити реакції на біль, навіть коли тварини залишаються при свідомості.Щоб дослідити це, команда протестувала нижчу дозу та перевірила, чи можуть миші балансувати на обертовій паличці. Це допомогло встановити, що тварини зберегли координацію, необхідну для реагування.Дослідники потім доставили короткий, болісний тепловий стимул за допомогою інфрачервоного лазера. Кожна миша пройшла п'ять випробувань. Медіана частки випробувань, що викликали реакцію на біль, становила 40 відсотків з нідрадіном, у порівнянні з 90 відсотками у контрольній групі. Окреме порівняння не виявило статистично значущого зменшення з етомідатом.Личинки рибок-зебр також реагували менше на шкідливий стимул при концентраціях, нижчих за ті, що викликали седативний та анестезивний ефекти.Клітинні експерименти допомогли пояснити анестезивну дію нідрадіну. Хімічний месенджер, званий ГАМК, зазвичай зменшує активність нервових клітин. Нідрадін підсилює його ефект через білок на цих клітинах, званий рецептором ГАМК-А.Дослідники використовували високоякісні зображення швидко заморожених зразків, метод, званий кріо-електронною мікроскопією, щоб побачити, як нідрадін вписується в цей білок.Його місце зв'язування перекривалося з місцями пропофолу та етомідату, але нідрадін заходив глибше в кишеню, контактував з амінокислотами – будівельними блоками білка – за межами досяжності інших двох препаратів."Ми ще не знаємо механізм, відповідальний за анальгезивний ефект", - сказав МакКерролл.Цей інший підхід може дати підказку, хоча його зв'язок з полегшенням болю залишається непідтвердженим. Команда також виявила, що нідрадін не зв'язується з опіоїдними рецепторами, які тестувалися, білками, через які діють знеболюючі препарати, такі як морфін.Нідрадін показав ще одну потенційно корисну особливість. Етомідат може пригнічувати вироблення гормону стресу кортизолу; нідрадін цього не робив у тестах, що тут описуються, включаючи експерименти з людською наднирковою тканиною поза тілом.Анестетик, який також зменшує біль, може бути корисним для процедур, що вимагають легшої анестезії, включаючи екстрену допомогу.Однак експеримент з болем у мишах при низькій дозі включав лише чотири тварини в групі. Зменшені захисні реакції не можуть точно встановити, що відчуває тварина, і результати не встановлюють безпеку чи ефективність у пацієнтів."Нідрадін все ще є сполукою на ранній стадії дослідження, тому потрібно буде провести значну передклінічну роботу, перш ніж розглядати клінічні випробування на людях", - сказав МакКерролл.Це включає вивчення того, як організм обробляє сполуку, її вплив на серце та дихання, а також різницю між ефективними та шкідливими дозами.Тим часом триваючий пошук команди виявив додаткові молекули з обіцяючими анестезивними властивостями. Дослідники вивчають, які ефекти переходять на ссавців і які сполуки пропонують найсильніші перспективи для подальшого розвитку.Дослідження було опубліковано в Nature Communications.Цікавий фактДослідження показали, що рибки-зебри можуть бути корисними для вивчення нових анестетиків, оскільки їхня поведінка легко піддається спостереженню в лабораторних умовах.
Якщо ви пропустили, цього тижня відбулася прем'єра GTA VI.Ця гра є однією з найбільших у світі відеоігор, і шоста частина серії Grand Theft Auto обіцяє стати найзначнішою на всіх рівнях.Цей величезний відкритий світ, над яким працювали понад десять років, створений командою з майже 5000 людей, з бюджетом, що, за чутками, досягає 2 мільярдів доларів.Але величезна і голодна фан-база, яка має власний мем про те, як відпроситися з роботи, щоб пограти в гру, майже напевно зробить GTA VI блокбастером, з експертом, який назвав цю гру "найбільшим релізом будь-якого виду розважального контенту в історії людства".Отже, так, це велика і важлива подія.Але деякі речі ще більші і важливіші.Щоб підкреслити цю думку, вчені вирішили зробити свій власний спеціальний реліз цього тижня, приурочений до запуску GTA VI – опублікувавши нове дослідження, в якому вони затопили світ Grand Theft Auto.Симульоване затоплення, детально описане в журналі Geoscience Communication, не має на меті зменшити феномен GTA. Навпаки.Дослідники стверджують, що завдяки неймовірному реалізму і знайомству 3D-світів ігор, такі ігри, як GTA, є потужним інструментом для комунікації трансформаційних наслідків зміни клімату."Зростаюча графічна та топографічна реалістичність сучасних відкритих світів відкрила новий шлях для комунікації геонауки", – пишуть дослідники у своїй статті."Якщо віртуальні ландшафти, в яких живуть гравці, точно відображають фізичні середовища, ці середовища можуть стати педагогічними об'єктами самі по собі".Щоб проілюструвати свою концепцію, геонауковці Пол Норенберг і Юг Лантуїт з Університету Потсдама в Німеччині симулювали віртуальне затоплення вигадливого міста Лос-Сантос з GTA V, яке близько моделюється на Лос-Анджелес.Використовуючи 3D-моделювання рельєфу, вони точно відтворили ландшафт Лос-Сантос і піддали його прибережне середовище двом різним кліматичним сценаріям з Міжурядової групи експертів зі зміни клімату: RCP 2.6, що представляє сильні скорочення викидів, і RCP 8.5, що представляє дуже високі викиди.Потім вони прискорили час, візуалізуючи рівні затоплення від підвищення рівня моря та враховуючи ефекти екстремальних штормових підйомів на основі історичних вимірювань рівня води в Лос-Анджелесі.Незалежно від того, як на це подивитися, Лос-Сантос втрачає землю через прибережне затоплення, але різні кліматичні сценарії дають дуже різні результати.За сценарієм RCP 2.6, 2.2 відсотка території Лос-Сантос буде затоплено в 2300 році під час штормового підйому, але жодна велика інфраструктура не постраждає.На відміну від цього, за сценарієм RCP 8.5 без пом'якшення, 5.1 відсотка Лос-Сантос буде затоплено в 2300 році, з прогнозованим підвищенням рівня моря та екстремальними прибережними водами, що досягають 5.18 метрів (17 футів).До 2500 року цей комбінований рівень води може досягти 8.22 метрів, затоплюючи 6.5 відсотка міста і ставлячи під загрозу порт, системи водовідведення та прибережні енергетичні об'єкти.Це верхні прогнози, засновані на спрощених моделях затоплення, а не на прогнозах того, де або скільки затоплення відбудеться.І, звичайно, Лос-Сантос не є реальним.Але місто, на яке воно базується, реальне, і в рамках дослідження дослідники порівняли свої симуляції Лос-Сантос з існуючими моделями затоплення Лос-Анджелеса, виявивши вражаючі подібності в паттернах затоплення."Ця відповідність підтримує висновок, що рельєф GTA V є достатньо вірним реальній морфології, щоб бути науково значущим для первинної комунікації прибережного затоплення", – підсумовують дослідники."Питання не лише в тому, що затопить, але й у тому, чи є засіб, через який ми комунікуємо цей ризик, важливим для людей, які повинні це почути. Ми стверджуємо, що для покоління, яке виросло в Лос-Сантосі, це так".Результати дослідження опубліковані в Geoscience Communication.Цікавий фактГра Grand Theft Auto VI стала однією з найбільш очікуваних ігор в історії, з величезною фан-базою, яка активно обговорює її в соціальних мережах.
У сучасному світі найкращі поради щодо зниження ваги — це прості ідеї, які, сподіваємось, залишаться з нами. Одне дослідження виявило кілька нових звичок: тривале голодування вночі та ранній сніданок.Дослідники з Інституту глобального здоров'я в Барселоні (ISGlobal) проаналізували дані про харчування та вагу 7074 осіб віком від 40 до 65 років. Вони виявили, що рання вечеря та ранній сніданок без перекусів між ними пов'язані з нижчими показниками індексу маси тіла (ІМТ) через п'ять років.Хоча ІМТ є проблемним показником ожиріння, ці результати додають до зростаючої кількості досліджень, які вивчають, як час прийому їжі може впливати на наше здоров'я.Дослідники вважають, що їхні результати можуть бути пов'язані з циркадними ритмами організму — внутрішніми біологічними годинниками, які працюють за 24-годинним циклом і дають сигнали про те, коли відпочивати, а коли прокидатися."Наші результати, відповідно до інших недавніх досліджень, свідчать про те, що подовження нічного голодування може допомогти підтримувати здорову вагу, якщо це супроводжується ранньою вечерею та раннім сніданком," — сказала епідеміолог Люсіана Понс-Музо з ISGlobal."Ми вважаємо, що це може бути пов'язано з тим, що раннє харчування більше відповідає циркадним ритмам і дозволяє краще спалювати калорії та регулювати апетит, що може допомогти підтримувати здорову вагу."Дослідження використовувало кілька статистичних методів, коригуючи дані за такими змінними, як вік і сон, і виявило, що пізній сніданок і часті перекуси пов'язані з вищим ІМТ, тоді як тривале нічне голодування — з нижчим."Ці асоціації були особливо помітні у жінок передменопаузного віку," — пишуть автори в International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity.Команда також провела кластерний аналіз, щоб згрупувати учасників за їхніми звичками харчування. Це допомогло уточнити основні результати дослідження та дозволило розділити учасників за статтю.Одна з груп спостерігалася виключно у чоловіків: особи в цій категорії їли перший прийом їжі приблизно о 14:00, голодували вночі в середньому 17 годин і частіше вживали алкоголь, курили та мали безробіття."Ми спостерігали у підгрупи чоловіків, які практикують інтервальне голодування, пропускаючи сніданок, що ця практика не має впливу на вагу," — сказала епідеміолог Каміль Лассаль з ISGlobal."Інші інтервенційні дослідження серед учасників з ожирінням показали, що ця тактика не є більш ефективною, ніж зменшення споживання калорій для зниження ваги в довгостроковій перспективі."Дослідження не було структуроване для доведення прямого причинно-наслідкового зв'язку, але виявило деякі значні асоціації.Якщо ви зараз пропускаєте сніданок, щоб зменшити калорії, можливо, вам краще перенести час вечері на раніше і замість цього поїсти сніданок."Існують різні способи практикувати те, що відомо як 'інтервальне голодування', і наше дослідження стосується одного з них, яке полягає в нічному голодуванні," — сказала Лассаль.Деякі з внутрішніх часових моментів, які можуть краще узгоджуватися з тривалим нічним голодуванням і раннім сніданком, пов'язані з регулюванням виробництва інсуліну та управлінням накопиченням жиру, вважають дослідники, хоча для підтвердження цього знадобляться подальші дослідження.Сон також може відігравати роль у цьому. Ми знаємо, що достатня кількість сну є важливою для нашого здоров'я, і харчові звички, які тут підкреслюються, можуть бути найбільш сприятливими для цього.Дослідження було опубліковане в International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity.Цікавий фактДослідження показали, що час прийому їжі може впливати на метаболізм і загальний стан здоров'я, що робить його важливим аспектом здорового способу життя.
Ніхто не хоче прокидатися вночі, але для деяких літніх чоловіків з збільшеною простатою це стає звичним явищем.Простата — це залоза, яка оточує шийку сечового міхура, і якщо вона збільшується, як це часто трапляється з віком, вона може здавлювати сечовипускальний канал, ускладнюючи спорожнення сечового міхура.З часом це може призвести до підвищеної чутливості м'язів сечового міхура, що змушує їх скорочуватися ще до того, як міхур заповниться.Часті походи в туалет вночі — це звичайна проблема.Однак, на щастя, існує лікування, яке може принести полегшення.Вібегрон (торгова назва Gemtesa) — це відносно новий препарат, схвалений Управлінням з контролю за продуктами і ліками США (FDA) для лікування гіперактивного сечового міхура у 2020 році.Цей препарат приймається щодня, і хоча він не зменшує простату, він розслабляє м'язи сечового міхура, дозволяючи їм розширюватися і утримувати більше сечі перед тим, як виникне потреба в сечовипусканні.Наприкінці 2024 року препарат був розширений для використання серед чоловіків з симптомами гіперактивного сечового міхура, які вже приймають ліки для лікування збільшеної простати.Метаналіз, що включав 1362 чоловіків і два рандомізовані випробування, тепер підтвердив, що ця комбінація ліків дійсно може працювати.Аналіз показав, що через 12 тижнів чоловіки з збільшеною простатою, які використовували вібегрон як додаткову терапію, відчули незначні, але суттєві зміни у своїй потребі в сечовипусканні в порівнянні з тими, хто приймав лише ліки для простати.В середньому, додавання вібегрону призвело до 0.8 менше походів у туалет на день, одного меншого епізоду терміновості сечовипускання на день і 0.3 менше нічних походів у туалет.Це може здаватися незначним у короткостроковій перспективі, але може суттєво вплинути на якість життя, якщо це триватиме в довгостроковій перспективі, пояснюють автори.Серед трьох груп учасників, які розглядалися в метаогляді, бали симптомів гіперактивного сечового міхура зменшилися в середньому на 2.36 пунктів з початку випробування, коли використовувався вібегрон.Це свідчить про те, що препарат може забезпечити певне полегшення для пацієнтів, але, що важливо, це нижче 3 пунктів, необхідних для визнання клінічно значущими.Можливо, автори припускають, якщо рандомізовані випробування триватимуть довше, переваги накопичаться.Однак, на жаль, оскільки цей препарат новий, дослідження тільки починаються.На сьогоднішній день існує велика варіація серед досліджень, що тестують вібегрон у поєднанні з лікуванням для збільшення простати, включаючи різницю в початкових симптомах, дозуванні, тривалості спостереження (від 8 до 24 тижнів) та типі терапії, що використовується для доброякісного збільшення простати.Це ускладнює порівняння результатів.Найбільш суворе клінічне випробування на цю тему до сьогодні називається COURAGE trial, в якому брали участь більше 1000 чоловіків у Північній Америці та Європі з доброякісним збільшенням простати, які потребували сечовипускання щонайменше вісім разів на день, з принаймні трьома епізодами терміновості.Рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване клінічне випробування, фінансування якого здійснювало Sumitomo Pharma America, і його результати щодо вібегрону були опубліковані в 2024 році.Серед чоловіків, які вже проходили лікування для доброякісного збільшення простати, вібегрон суттєво зменшив частоту сечовипускання та терміновість у порівнянні з плацебо.Переваги почали проявлятися вже через кілька тижнів.Але результати річного продовження є ще більш обнадійливими.Наприкінці 24-тижневого випробування підгрупа з 276 чоловіків вирішила продовжити прийом. Вони свідомо приймали вібегрон ще 28 тижнів.Серед 142 чоловіків, які приймали вібегрон протягом року, дослідники виявили в середньому 2.4 менше походів у туалет на день, майже 3 менше епізодів терміновості сечовипускання на день і 1 менше нічного походу в туалет у порівнянні з початком оригінального випробування.Це обнадійливі результати, але ця частина випробування не включала групу плацебо, тому неясно, яку роль насправді відіграв препарат у цих змінах у сечовипусканні.Як і більшість ліків, вібегрон має побічні ефекти, і він не працює однаково для всіх.Проте це варіант лікування, про який пацієнти та лікарі можуть не знати.У США, у 2022 році, опитування 200 пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром і 50 лікарів показало, що більше 70 відсотків пацієнтів не знали, що комбінована терапія ліками є варіантом для гіперактивного сечового міхура.Для лікарів основними причинами, чому не призначали комбіновану терапію, були вартість або покриття страховкою та брак інформації.Цікавий фактВібегрон став першим препаратом, схваленим FDA для лікування гіперактивного сечового міхура, який не є антихолінергічним, що робить його унікальним у своєму класі.
Здоров'я наших зубів і ясен тісно пов'язане зі здоров'ям нашого тіла та мозку.Останніми роками з'являється все більше доказів того, що погане здоров'я ротової порожнини пов'язане з багатьма іншими серйозними захворюваннями, такими як деменція, діабет, інсульт, серцеві захворювання, рак та навіть смерть.Нова зубна нитка, яка захоплює залишки між зубами, може стати високотехнологічним способом контролювати здоров'я ротової порожнини та метаболізм одночасно – все це з комфортом вашого дому.У недавньому "тестуванні" серед невеликих груп людей, опублікованому в Science Advances, показники глюкози та сечової кислоти з цього пристрою близько відповідали результатам аналізу крові.Вона також може використовувати вимірювання кислотності та водню пероксиду для надійної оцінки розміру кишень ясен, що є показником, який стоматологи часто використовують при діагностиці пародонтозу.Пристрій був винайдений командою на чолі з біотехнологом Хнін Йін Йін Нейн в Гонконгському університеті науки і технологій (HKUST), і вони стверджують, що він має можливості, які залишалися недоступними в цій галузі протягом десятиліть.Цей унікальний пристрій має форму звичайної зубної нитки з складною системою шківів, яка збирає рідину і направляє її в спеціальну мікрофлюїдну камеру з біосенсорами.Протягом кількох хвилин після використання нитки ці сенсори можуть вимірювати сечову кислоту, глюкозу, водень пероксид та pH у рідині.Результати потім бездротово передаються на смартфон.Рідина, яку захоплює пристрій, відрізняється від слини. Вона називається гінгівальною рідкою (GCF) і існує в борозенках навколо і між зубами.Оскільки GCF знаходиться близько до поверхні ясен, вона обмінюється метаболітами, білками та запальними маркерами з кровотоком.Протягом десятиліть вчені намагалися використовувати цю рідину для аналізу захворювань ясен та інших станів здоров'я, але її виробляється дуже мало, і її важко захопити.Однак, коли людина використовує нитку, вона вивільняє частину GCF.Саме тому вчені в Китаї вирішили використовувати систему нитки для збору цієї цінної рідини.Їхній пристрій тестувався в попередніх випробуваннях не лише на здорових учасниках, але й на тих, хто страждає на діабет, високий рівень сечової кислоти (гиперурикемія) та погане здоров'я ротової порожнини.Результати були різними для кожного захворювання.Наприклад, рівні глюкози в рідині для чищення зубів близько відповідали вимірюванням у крові.Більше того, рівні сечової кислоти були сильно пов'язані з рівнями в крові.Ці результати свідчать про те, що інвазивні аналізи крові, які відстежують рівні глюкози та сечової кислоти, можуть бути потенційно замінені неінвазивною системою нитки."Жоден інструмент для домашнього моніторингу одночасно не вирішує питання системного метаболізму та запалення ротової порожнини – критичний недолік для пацієнтів з діабетом, гиперурикемією та пародонтитом, де метаболічна дисфункція погіршує захворювання ясен, а запалення ротової порожнини погіршує метаболічний контроль," пишуть автори дослідження.Таке винахід може допомогти заповнити цю прогалину, але ще потребує деяких доопрацювань і тестувань.Наприклад, слина становила майже половину рідини, що збирається разом з GCF, і кров також може змішуватися.Коли дослідники тестували слину окремо, вона не виявила багато інформації про рівні глюкози. Але можливо, що зразки, забруднені кров'ю, можуть."Незважаючи на ці обмеження, система розроблена з урахуванням клінічного застосування," стверджує команда.Вони закликали до проведення майбутнього клінічного випробування, щоб перевірити, чи покращить моніторинг за допомогою GCF клінічні результати у пацієнтів з діабетом та захворюваннями ясен."Перетворивши щоденну звичку, яку практикують мільярди людей, на діагностичну дію, ця робота встановлює рідину GCF як доступну біорідину для неінвазивної, персоналізованої охорони здоров'я," підсумовують автори.Дослідження було опубліковане в Science Advances.Цікавий фактЦей пристрій може стати важливим інструментом для людей з діабетом, оскільки він дозволяє контролювати рівень глюкози без необхідності робити інвазивні аналізи крові.
Щороку в Австралії маси зникаючих молей-богонгів (Agrotis infusa) виходять зі своїх підземних коконів, щоб подорожувати до 1 000 кілометрів на південь.Кожен окремий моль здійснює цю подорож лише один раз у своєму короткому житті. І все ж, вони знають, куди йти.У статті, опублікованій у Nature, команда на чолі з нейроетологом Ерік Воррентом з Університету Лунда в Швеції показала, як магнітне поле Землі направляє молей у їхній подорожі, навіть коли зоряне світло відсутнє.Навесні молоді молі залишають свої місця розмноження, які розташовані по всьому південно-східному внутрішньому регіону Австралії. Щоночі молі просуваються далі до своєї мети.В кінці своєї довгої подорожі вони збираються в кількох печерах в Австралійських Альпах, де ховаються в тіні до осіннього похолодання, яке закликає їх додому знову, щоб розмножитися.Минулого року Воррент і його колеги продемонстрували, що молі можуть орієнтуватися, використовуючи лише зоряне світло. Хоча магнітне поле Землі може бути залучене, їхнє відчуття напрямку було достатнім без нього.Але насправді відсутність зоряного світла є набагато частішим явищем, ніж повна відсутність магнітного поля Землі, хоча поле іноді може змінюватися, перевернутися або коливатися.Зірки, з іншого боку, регулярно закриваються хмарами. Але це, здається, не заважає молям."Ці молі орієнтуються на свою віддалену мету, використовуючи зірки як компас, але правильно орієнтуються навіть коли зірки закриті хмарами, що свідчить про те, що їхнє магнітне відчуття, ймовірно, використовує магнітне поле Землі як компас," пише Воррент і команда."Наші результати вказують на те, що молі-богонги використовують геомагнітне поле як компас для довгострокової навігації вночі і мають світлозалежне магнітне відчуття на основі радикальних пар."Дослідники встановили світлові пастки на горі Селвін, приблизно за 70 кілометрів на північ від літнього притулку молей, щоб зловити деяких з цих молей під час двох міграцій весни та осені.Навіть ці молі, що мають мету, не могли встояти перед привабливістю лампи.Коли молі потрапляли в пастку, їх "переводили в спеціально побудовану лабораторію без ферромагнітних матеріалів, де їх прив'язували і запускали в симуляторі польоту," пояснюють дослідники.Арена була спроектована так, щоб надати кожному молю індивідуальний, занурювальний та, на диво, досить складний досвід симуляції.Після потрапляння на арену, моля оточували знайомі силуети ландшафту: чорний картонний фон з деревами, травою та пагорбами.На підлозі арени проектувався тьмяний, рухомий малюнок, щоб імітувати землю, що проходить нижче, у синхронізації з обраним напрямком моля.А в "небі" над ними інший проектор створював враження природної, безмісячної австралійської зоряної ночі або випадкового малюнка зірок, призначеного для заплутування моля.Ця вся діорама була поміщена в 3D котушку Гельмгольца, пристрій, що виробляє контрольоване магнітне поле в межах свого впливу.Для деяких тестів вчені налаштували котушку на слідування звичайному магнітному полю Землі, але в інших випадках змінювали кут поля або зовсім скасовували його.Молі, що літали під заплутаними зірками, не мали жодних проблем з орієнтацією, коли магнітне поле було присутнє, але коли його скасовували, вони повністю дезорієнтувалися.Напрямок магнітного поля мав великий вплив на молей."Якщо геомагнітне поле перевертається на 180°, або якщо нахил інвертується, молі летять в протилежному напрямку," повідомляє команда."Якщо полярність інвертована, молі не можуть повернути."Отже, хоча молі можуть орієнтуватися за зірками на ясну ніч, магнітне поле, здається, є важливим компонентом їхнього внутрішнього компасу.Крім того, молі дезорієнтувалися, коли додавали слабкий радіочастотний шум, і коли фіолетово-синє світло фільтрувалося. Обидва ці фактори відомі тим, що порушують навігацію у інших тварин, які використовують магнітні поля для орієнтації, таких як європейські робінзони та монархові метелики.Оскільки ці змінні здаються такими важливими, вчені вважають, що сенсор магнітного поля молей може бути активований хімічною реакцією (те, що вчені називають "механізмом радикальних пар"), викликаною світлом. Але спочатку їм потрібно це знайти."Геомагнітні та зоряні компасні сигнали можуть дозволити молям-богонгам (і, ймовірно, іншим молям) продовжувати навігацію у своєму успадкованому міграційному напрямку, навіть коли значущість одного з цих сигналів зменшується або зникає (наприклад, через затягнуті нічні небеса або магнітну бурю)," підсумовує команда."Як ці численні сенсорні сигнали інтегруються поведінково та нейронно, щоб забезпечити надійну довгострокову навігацію, залишається перспективною темою для подальшого дослідження."Дослідження було опубліковано в Nature.Цікавий фактМолі-богонги можуть подорожувати до 1 000 км, щоб знайти свої місця для розмноження, і це є однією з найбільших міграцій серед метеликів у світі.
Кожна родина має свої секрети, і людська родина не є винятком. Аналіз нововиявлених викопних решток розкрив два сюрпризи про нашого предка, Homo erectus.Це як виявити, що дідусь мав таємний будинок для відпочинку на тропічному острові і жив там на 20 років довше, ніж всі думали.Homo erectus був одним з найуспішніших гомінінів, які коли-небудь існували. Цей вид існував майже 2 мільйони років, можливо, був першим, хто навчився використовувати вогонь, і вважається, що він першим покинув Африку.H. erectus процвітав у посушливих степах і саванах – відкритих середовищах з рідкісним деревним покриттям. На початку плейстоцену зменшення глобальних опадів допомогло цим середовищам розширитися в нові райони, і разом з ними пішли багато тварин, які жили в цих умовах.Це стосувалося і H. erectus, який поширився по Євразії та Південно-Східній Азії, слідуючи за своїм улюбленим середовищем. Він процвітав у цих районах протягом сотень тисяч років, давши початок кільком нащадкам.Але коли середовища знову змінилися, H. erectus зіткнувся з труднощами в адаптації до життя в джунглях і тропічних лісах, що проклало шлях для тих нащадків, включаючи Homo sapiens, щоб зайняти їх місце.Але два нові дослідження, опубліковані в журналі Nature, можуть змінити цю наративу.Відкриття походять з великої кількості викопних решток, знайдених у двох печерах, відомих як Баксін і Наксін, на півдні Китаю. Серед давніх залишків слонів, мавп, панд, тапірів і носорогів було знайдено дев'ять зубів гомініна.В одному з досліджень міжнародна команда вчених ретельно вивчила зуби і виявила, що вісім з них "показують комбінацію ознак, які зазвичай зустрічаються у зразках H. erectus".Далі команда проаналізувала білки в п'яти з зубів і виявила, що чотири з них мали білковий шаблон, пов'язаний з Homo erectus.Однак один зуб не зовсім підходив, його фізичні характеристики та білковий профіль не відповідали Homo erectus. Він також не здавався ні неандертальцем, ні сучасною людиною.Є ймовірність, що він належить денісовцю – він також не відповідає цій білковій послідовності, але для цього виду є лише один референсний геном, тому команда вважає, що у нас просто недостатньо даних.Незалежно від того, що це, дивний зуб свідчить про те, що H. erectus не був єдиним гомініним у цій місцевості в той час.Що стосується часу, одне з найсюрпризніших відкриттів полягало в тому, що ці зуби набагато молодші, ніж очікувалося. Радіометричне датування викопних решток і осадів, в яких вони були поховані, показало, що їм від 184 000 до 324 000 років.Викопний запис H. erectus у Китаї досить багатий і детальний протягом більше мільйона років, але майже повністю зникає близько 400 000 років тому. Нові зразки вказують на те, що гомініни вижили в цій місцевості набагато довше, ніж вважалося раніше.Друге дослідження розглянуло, як Homo erectus міг вижити ще тисячоліття. До того часу середовище змінилося з його улюбленого степового дому на густі тропічні ліси – середовище, яке вважалося домом лише для Homo sapiens.Команда проаналізувала ізотопи та слідові елементи деяких зубів, щоб дізнатися, звідки їхні власники походили і які види їжі вони їли в житті.Виявилося, що вуглець у їхніх зубах походив переважно з рослинності тропічних лісів з густим, закритим покриттям. Це узгоджується з іншими викопними доказами, які показують, що це було домінуюче середовище в той час."Це демонструє, що H. erectus був, принаймні, здатний виживати серед тропічних тварин, навіть якщо такі середовища не представляли його оптимальної екологічної ніші," пишуть дослідники.Аналіз стронцієвих ізотопів у зубах показав, що це менш ніж ідеальне середовище не зіпсувало їхні плани подорожей.Вони, здається, мігрували час від часу, можливо, подорожуючи на відстань до нинішнього північного В'єтнаму – приблизно 250 кілометрів від печер, де були знайдені їхні залишки.Отже, завжди є більше, що можна дізнатися про нашу власну історію родини – і ми не повинні недооцінювати наших предків."Замість того, щоб бути обмеженими відкритими саванами або лісовими середовищами, як традиційно вважалося, ці популяції вижили в тропічних лісах з закритим покриттям, одночасно займаючись потенційною далекою мобільністю через різноманітні екологічні та геологічні ландшафти," пишуть дослідники.Обидва дослідження були опубліковані в журналі Nature.Цікавий фактВважається, що Homo erectus був першим гомініним, який використовував вогонь, що стало важливим кроком у розвитку людства.
Кожної ночі, коли ви засинаєте, ваш мозок починає свій нічний цикл очищення.Під час сну вода спинномозкової рідини (CSF) протікає через ваш мозок, очищаючи його від відходів і шкідливих речовин.Ці потоки рідини є важливими для здоров'я мозку, адже дослідження показують, що порушення їхнього потоку пов'язані з такими захворюваннями, як хвороба Альцгеймера та хвороба Паркінсона.Нещодавно вчені виявили спосіб підвищити потік CSF під час сну, використовуючи спеціально підібрані звукові імпульси.У дослідженні, опублікованому в Science Translational Medicine, вчені вивчали 14 здорових дорослих, які заснули під час МРТ-сканування.Вони виявили, що граючи короткі імпульси рожевого шуму, можна посилити нейронну активність, що супроводжує потік CSF.Це відкриття важливе, оскільки раніше не було зрозуміло, чи є причинно-наслідковий зв'язок між нейронними хвилями та потоком CSF.Тепер, коли ми можемо підвищити потік CSF під час сну, вчені сподіваються застосувати цю технологію для покращення здоров'я мозку у клінічних умовах.Ці результати відкривають нові можливості для розуміння того, як динаміка CSF впливає на функцію мозку.Цікавий фактДослідження показують, що якісний сон може знизити ризик розвитку нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера.
47-річна жінка з Німеччини, яка страждала на три різні аутоімунні захворювання, досягла повної ремісії після експериментального лікування, яке ефективно перезавантажило її імунну систему.Пацієнтка раніше потребувала щоденних переливань крові для контролю своїх захворювань, два з яких впливали на її кров'яні клітини.Їй було призначено терапію CAR-T (Chimeric Antigen Receptor T cell therapy), яка передбачає вилучення зразка імунних клітин, їх "суперзарядку" проти конкретної мішені та повернення в організм.Згідно з випадком, опублікованим у журналі Med, симптоми пацієнтки покращилися протягом кількох тижнів після лікування, і вона більше не потребує переливань крові, навіть через майже рік після терапії."Лікування було надзвичайно ефективним у позбавленні від усіх трьох аутоімунних захворювань одночасно", - сказав Фабіан Мюллер, гематолог з Університетської лікарні Ерлангена в Німеччині."Після більше десяти років хвороби пацієнтка тепер перебуває в ремісії без лікування і може повернутися до майже нормального життя. Ця терапія значно покращила її якість життя".Основним захворюванням пацієнтки була аутоімунна гемолітична анемія (AIHA), рідкісне захворювання, яке виникає, коли імунна система починає атакувати червоні кров'яні клітини.Пізніше їй також діагностували два супутні аутоімунні захворювання: синдром антифосфоліпідних антитіл, при якому антитіла роблять кров схильною до утворення небезпечних тромбів, та імунну тромбоцитопенію, коли імунні клітини атакують тромбоцити, маленькі клітинні фрагменти, які запобігають надмірній кровотечі.Ця трійка захворювань вимагала від пацієнтки щоденних переливань крові та регулярного прийому антикоагулянтів для запобігання тромбам.Протягом років вона пройшла дев'ять різних видів лікування, щоб покращити своє здоров'я та якість життя, але жодне з них не дало тривалих результатів."Швидкість і глибина відповіді були вражаючими" – гематолог Фабіан Мюллер.У дослідженні описується клінічний курс жінки з терапією CAR-T, яка все більше демонструє обіцянки в лікуванні різних видів раку.Замість того, щоб використовувати хімічні речовини або радіацію для знищення ракових клітин, ця терапія навчає власну імунну систему організму ефективніше шукати конкретну мішень.CAR-T клітини також використовувалися для лікування цього типу анемії раніше.Дослідження, опубліковане в січні, повідомляє, що 11 людей, у яких AIHA не піддавалася лікуванню, досягли повної ремісії після одного введення. Двоє з них рецидивували приблизно через вісім місяців, але відреагували на друге, цілеспрямоване лікування.Команда, що працює над цим, також раніше налаштувала терапію CAR-T для боротьби з іншими аутоімунними захворюваннями, включаючи вовчак, міозит та системний склероз, з пацієнтами, які досягли ремісії.У цьому випадку всі проблеми, здається, виникли з B-клітин, які виробляють антитіла як частину адаптивної імунної відповіді.Однак B-клітини пацієнтки вийшли з-під контролю і наказували решті її імунної системи атакувати здорові червоні кров'яні клітини, тромбоцити та тканини.Тому дослідники ізолювали її T-клітини та "суперзарядили" їх для атаки на білок, що знаходиться на поверхні B-клітин, званий CD19. T-клітини потім були введені назад у кровотік пацієнтки, де вони могли почати знищувати її бунтівні B-клітини.І, звичайно, її здоров'я почало покращуватися майже відразу. Через сім днів після одного введення CAR-T клітин вона більше не потребувала переливань крові."Після виписки на десятий день пацієнтка відчула швидке і вражаюче збільшення фізичної сили і змогла виконувати звичайну повсякденну діяльність", - пишуть дослідники у своєму звіті.На 25-й день біомаркери вказували на те, що вона досягла повної ремісії.Її рівні гемоглобіну повернулися до норми після значного зниження – цей білок міститься в червоних кров'яних клітинах, тому його збільшення вказувало на те, що ці клітини більше не знищуються.Її кількість тромбоцитів стабілізувалася, а антитіла, які викликають тромби, також знизилися і врешті-решт стали невизначеними."Після більше 10 років хвороби, кількість крові пацієнтки нормалізувалася всього за кілька тижнів", - сказав Мюллер."Швидкість і глибина відповіді були вражаючими".Через 322 дні B-клітини пацієнтки почали повертатися, але, що важливо, майже всі з них були "наївними", тобто не зберігали імунну пам'ять і, отже, не атакували здорові клітини.Приблизно в той же час пацієнтка змогла припинити прийом препаратів для запобігання тромбам, без жодних ознак нових тромбів. У неї не було серйозних імунних реакцій, які може викликати терапія CAR-T, таких як синдром вивільнення цитокінів або токсичність нервів.Її печінкові ферменти були незначно підвищені, а кількість тромбоцитів знизилася, що може бути залишковими ефектами її багатьох попередніх лікувань, зазначає команда.Гематолог Крістіна Паскуаль Іск'єрдо, яка не брала участі в роботі, застерегла, що звіт не є остаточним доказом, але сказала, що "клінічна значущість є помітною" як ранній сигнал."Обмеження цього дослідження є такими, що властиві публікації одного клінічного випадку, разом з обмеженим спостереженням протягом 11 місяців", - сказала Паскуаль Іск'єрдо."Це дослідження надає дуже переконливі попередні докази того, що терапія CAR-T проти CD19 може викликати глибокі та одночасні ремісії при аутоімунних захворюваннях, що викликані B-клітинами, навіть у надзвичайно стійких випадках".Отже, хоча один випадок не може підтвердити, що терапія спрацює для кожного пацієнта, ці та інші результати є обнадійливими."Ми вважаємо, що використання терапії CAR-T раніше для пацієнтів з важкими аутоімунними захворюваннями може допомогти запобігти ускладненням від років неефективних лікувань", - сказав Мюллер.Огляд, опублікований у червні в The Hematologist, описує результати CAR-T, які були повідомлені до цього часу для аутоімунних захворювань крові, включаючи цей випадок.Звичайно, ефективне лікування також залежить від правильного діагнозу, і дослідження показують, що жінкам з аутоімунними захворюваннями може знадобитися більше часу.Нове опитування 6 607 людей з аутоімунними захворюваннями, опубліковане в eClinicalMedicine, показало, що найпоширеніший час очікування діагнозу становив менше трьох місяців – для чоловіків.Жінки найчастіше чекали від одного до двох років, і 43 відсотки повідомили, що їхні симптоми в якийсь момент були приписані психіатричній причині."Якщо ми зможемо втрутитися раніше", - сказав Мюллер у квітні, "ми можемо зупинити процес захворювання, уникнути пошкодження органів і повернути пацієнтам їхнє життя".Дослідження було опубліковане в журналі Med.Цікавий фактТерапія CAR-T, яка використовується для лікування раку, також показує обіцянки в лікуванні аутоімунних захворювань, що відкриває нові можливості для пацієнтів з цими складними станами.
Гортайте вниз для завантаження ще









