Наскільки ви відчуваєте себе в даний момент? Можливо, трохи менше, ніж думаєте.Навіть коли ви дивитеся на екран, щоб прочитати ці слова, ваш мозок може швидко перемикатися між тим, що ви свідомо сприймаєте, та іншою візуальною інформацією, яка ніколи не досягає вашої свідомості.Нове дослідження, яке включає як макак, так і людей, показує, що мозок може перемикатися між свідомою та несвідомою інформацією приблизно 15 разів на секунду. Це піднімає цікаве питання: що насправді керує вашим свідомим сприйняттям світу."У будь-який момент лише частина активності мозку досягає свідомої уваги, тоді як решта обробляється без жодного досвіду", - пише команда нейробіологів на чолі з Янісом Хессом та Доріс Цао з Каліфорнійського університету в Берклі.Це розділення є одним з найосновніших нерозв'язаних питань у нейробіології.Наші тіла виконують багато дій автоматично, і сприйняття є одним з них. Ми рухаємося світом під постійним потоком сенсорної інформації, і не можемо вимкнути нашу здатність її сприймати.Однак наш мозок може зменшити пріоритет деякої з цієї інформації. Відомий приклад - ваш ніс. Він завжди знаходиться прямо посередині вашого поля зору, але ваш мозок в основному ігнорує його. Ви знаєте, що він там; вам не потрібно, щоб ваші очі постійно це підтверджували.Це, безумовно, дуже корисно. Без цього ми були б переповнені величезною кількістю сенсорних даних, які отримує наш мозок.Але це також ставить величезне питання: як мозок визначає, яку інформацію ми свідомо сприймаємо, а яка залишається прихованою від свідомості?Щоб знайти відповіді, нейробіологи витратили десятиліття на вивчення, які частини мозку активуються, коли стимулюється свідоме сприйняття. Однак з часом виникла проблема. Ті ж частини мозку можуть реагувати і на несвідомі стимули.Хесс та його колеги поставили нове питання. А що, якщо ці пошуки були зосереджені на неправильному вимірі?Що, якщо відповідь полягає не в просторі, а в часі?Іншими словами, вони вважали, що зміни активності мозку з часом можуть дати підказки про те, як мозок обробляє свідому та несвідому візуальну інформацію.Їхнє дослідження зосередилося на макаках, які носили анагліфні окуляри.Ілюстрація експериментальної установки, що показує макаку, яка дивиться на суперечливі зображення через червоні та блакитні окуляри, поки електроди записують активність її мозку. (Hesse et al., bioRxiv, 2026)Ви, напевно, знайомі з окулярами, які мають одну червону лінзу і одну блакитну, які використовуються для того, щоб обманути ваші очі, змушуючи їх думати, що ви бачите 3D-зображення.Ту ж систему можна використовувати, щоб показати вашим очам два різні зображення. Око, що дивиться через блакитну лінзу, може бачити червоне зображення, але не блакитне, а око, що дивиться через червону лінзу, може бачити блакитне зображення, але не червоне.Дослідники використали цей трюк, щоб показати макакам два різні обличчя. Спочатку вони представили одне обличчя одному оку. Потім, поки це зображення залишалося на місці, вони раптово представили друге обличчя іншому оку.Ось тут починається цікаве. Замість того, щоб бачити обидва обличчя одночасно, мозок зазвичай надає пріоритет новому обличчю, пригнічуючи перше з свідомості.Перше обличчя нікуди не зникло. Око все ще його отримує. Але мозок більше не виводить його в свідоме сприйняття.Цей феномен називається бінокулярним пригніченням спалахів; це дуже корисний інструмент, який нейробіологи, що вивчають свідоме та несвідоме візуальне сприйняття, використовують вже десятиліттями.Оскільки макаки не могли сказати дослідникам, яке з двох зображень вони свідомо сприймають, до експерименту були залучені люди, щоб перевірити техніку та підтвердити, що саме друге зображення домінує в свідомому сприйнятті.Після того, як дослідники підтвердили, що техніка працює, вони звернули увагу на мозок макак.Використовуючи маленькі електроди, вставлені в області, що беруть участь у візуальній обробці, вони записали електричну активність сотень нейронів одночасно, поки мавпи дивилися на суперечливі зображення.Їх особливо цікавили області, які спеціалізуються на розпізнаванні облич. Тут вони виявили два різні патерни мозкової активності: один пов'язаний з першим обличчям, а інший - з другим.Цікаво, що патерн з'явився і в часі.Навіть якщо друге обличчя очікувалося, що залишиться домінуючим у свідомому сприйнятті, нейрони не постійно представляли це обличчя. Натомість їхня активність швидко чергувалася між свідомо сприйнятим обличчям і тим, що було пригнічене.Це перемикання відбувалося приблизно 15 разів на секунду.Отже, навіть якщо друге обличчя очікувалося, що домінуватиме в сприйнятті макак, перше обличчя продовжувало миготіти в їхніх мозках.Дослідники також виявили ще одну цікаву річ. Під час свідомих моментів нейрони реагували більш різко на особливості сприйнятого обличчя, ніж на особливості пригніченого обличчя під час пригнічених моментів, що свідчить про те, що мозок може мати спосіб розрізняти між двома, навіть коли він чергує між ними.Результати не пояснюють, як мозок вирішує, яка інформація досягає свідомості, але дослідники припускають, що цей процес дозволяє мозку сортувати альтернативну візуальну інформацію, не змінюючи поточну поведінку. Такий процес може дозволити нам продовжувати орієнтуватися в світі, поки наш мозок непомітно розглядає інші інтерпретації того, що ми бачимо.Дослідження має деякі важливі обмеження. У дослідженні брали участь лише дві макаки, і вони не могли повідомити, що вони бачать, тому їхнє свідоме сприйняття довелося виводити з експериментів з людьми. Крім того, дослідники вивчали лише специфічні області, що беруть участь у візуальній обробці, а не весь мозок.Проте результати піднімають захоплюючу можливість – що наше, здавалося б, безперервне сприйняття світу полегшується завдяки бурхливій, складній нейронній активності, що відбувається за закритими дверима нашого свідомого досвіду."Визначення механізмів, які координують ці переходи, і визначення, чому лише деякі тимчасові сегменти стають доступними для свідомості, буде важливим для розуміння того, як тимчасова динаміка популяції призводить до свідомого сприйняття", - пишуть дослідники.Результати, які ще не пройшли рецензування, доступні на bioRxiv.Цікавий фактДослідження показує, що наш мозок може обробляти інформацію на нейронному рівні навіть тоді, коли ми не усвідомлюємо її, що може впливати на наше сприйняття реальності.

Люди та шимпанзе надзвичайно схожі, незважаючи на великі відмінності в розвитку наших суспільств.Після приблизно 5-6 мільйонів років еволюції від спільного предка, лише 1,2 відсотка нашої ДНК відрізняється.Вірус, який інфікував шимпанзе (Pan troglodytes) – але не людей – приблизно 4 мільйони років тому, частково відповідальний за це.Цей давній ретровірус вніс маленьку зміну в ДНК шимпанзе, що призвело до суттєвих відмінностей у розвитку їхніх мозків, згідно з новим дослідженням, опублікованим у Science Advances."Ми хотіли зрозуміти, як мозки людей і шимпанзе могли еволюціонувати по-різному, коли так багато їхніх генів, що відповідають за виробництво білків, схожі," – сказала провідна авторка Патрісія Гердес.Гердес є молекулярним нейрогенетиком в Університеті Лунда в Швеції."Ми знали, що давні віруси можуть залишати ДНК в геномі, і ці залишки можуть впливати на сусідні гени," – додала вона."PTERV1 (Pan troglodytes ендогенний ретровірус-1) був особливо цікавим кандидатом, оскільки він зустрічається у шимпанзе та інших африканських мавп, але не у людей."Розвиток мозку є відомою точкою відмінності між шимпанзе та людьми: наприклад, наші мозки приблизно в три рази більші.Можливо, давній вірус навіть зіграв роль у розділенні наших видів.Невідомо, чому люди ніколи не заразилися PTERV1, коли багато наших родичів-мавп це зробили, але є кілька теорій.Можливо, унікальний антивірусний білок TRIM5α захистив нас від нього. Можливо, предки шимпанзе та людей жили в різних місцях, коли вірусна пандемія вразила.Нове дослідження не намагається відповісти на це питання, але воно виявляє специфічний вплив, який інфекція мала на розвиток мозку шимпанзе.У ті далекі часи PTERV1 вставив ДНК-секвенції в геном шимпанзе, які досі активні сьогодні.Як люди, так і шимпанзе мають молекулу, що складається з ДНК, під назвою LINC00662, яка надає нашим клітинам інструкції для створення певного білка."Ми виявили, що вона активна під час раннього розвитку мозку людини, і наші експерименти показують, що вона допомагає [людським] клітинам мозку дозрівати та розвивати відростки," – пояснила Гердес.Шимпанзе також мають цю молекулу, і саме тут вірус залишив свій слід.ДНК-вставка вірусу вимикає LINC00662 у шимпанзе.В експериментах з органоїдами мозку людини (маленькими скупченнями клітин, вирощеними в лабораторії як модель дослідження), коли команда вимкнула LINC00662, нейрони та їхні відростки (дендрити та аксон, які передають інформацію в мозку) не дозрівали та не росли так активно, як це відбувається з LINC00662 в активному стані."Ми ще не знаємо всіх ролей LINC00662 в людському організмі або що означає втрата його активності для шимпанзе в цілому," – сказала Гердес.Експеримент з органоїдами – це чудовий спосіб для вчених отримати швидкий огляд того, що може статися, якщо, наприклад, PTERV1 одного дня потрапить у людський геном, щоб зробити подібну зміну."Якщо б у людей була така ж вставка, вона, напевно, вимкнула б LINC00662 і змінила розвиток клітин мозку," – пояснила Гердес."Але ми не можемо передбачити, що це призвело б до певної форми мозку, здібності чи поведінки. Ефект також може залежати від навколишнього людського ДНК та інших генів."А що, якби шимпанзе були звільнені від давньої вірусної ДНК, яка стримує повний потенціал їхньої версії LINC00662?"У нашому експерименті видалення вставки з стовбурових клітин шимпанзе відновило активність LINC00662. Це показує, що вставка сприяє вимкненню цього гена. Це не показує, що видалення її трансформує розвиток мозку," – сказала Гердес."Відмінності в мозку виникають з багатьох генетичних і розвиткових впливів, і видалення вставки з дорослого мозку не скасує ранній розвиток мозку."Отже, здається, що немає ризику раптового сценарію «Планета мавп».Але це підкреслює, наскільки впливовими можуть бути віруси в еволюції життя на Землі, додаючи подальші докази того, що вставки ретровірусів сприяли відмінностям між людьми та шимпанзе.Дивно думати, як інакше все могло б бути…Дослідження було опубліковано в Science Advances.Цікавий фактДослідження показує, що віруси можуть мати значний вплив на еволюцію видів, змінюючи їх генетичний код і, відповідно, фізіологію.

У 2010 році на нафтовій платформі Deepwater Horizon сталася катастрофа, яка призвела до найбільшого розливу нафти в історії океанів Землі.Протягом 87 днів, поки намагалися закрити свердловину, в Мексиканську затоку потрапило близько 134 мільйонів галонів сирої нафти та 7,7 мільярдів стандартних кубічних футів газу.Тепер, через 16 років, глибоководні екосистеми в затоці все ще не демонструють ознак відновлення після катастрофи.Вчені з різних установ США представили ці сумні результати в новій статті, опублікованій в Proceedings of the National Academy of Sciences.Очолювана океанографом Трейсі Саттон з Університету Нова Південно-Східна команда зосередилася на глибоководних морських видах, які живуть на значній глибині.Вони вперше зібрали зразки сіток у 2011 році, відразу після розливу нафти. Коли вони повернулися в 2015 році і до 2023 року, їхні зразки (тепер більше 2000 сіток) виявили різке падіння чисельності глибоководних видів.«Ми спостерігали велике зниження», — розповіла Саттон.«Питання полягало в тому, чому? Тож ми розглянули всі природні фактори, які могли б це пояснити, зокрема температуру, постачання кисню та їжу. Нічого з цього не змінювалося разом зі зниженням. Єдине, що змінилося, — це розлив нафти. Тож ми вважаємо, що це найімовірніша причина зниження». Кількість риб знизилася на 63,5%; ракоподібних — на 62%; а головоногих (в основному кальмарів) — на 59,7%.«Таксони, які зменшилися найбільше, також вважаються найбільш екологічно важливими в відкритому океані з точки зору загальної чисельності, біогеохімічного циклу та забезпечення їжею для вищих трофічних рівнів», — пишуть автори.Ці таксони включають криль, чисельність якого знизилася на 72,8%; світлячкових риб, які зменшилися на 62,9%; та риб Cyclothone, які зменшилися на 69%.Усі ці тварини є важливими жертвами для екосистеми та живлять рибальство і туристичну економіку, яку люди побудували навколо неї.Багато з них належать до так званого «глибокого розсіювання», яке містить риб, кальмарів та інших істот, що піднімаються до поверхні вночі і повертаються на глибину на світанку, подорожуючи сотнями вертикальних метрів.Цей щоденний рух є своєрідним «біологічним насосом», який сприяє секвестрації вуглецю в глибокому океані.«Спільнота організмів, що складає глибоке розсіювання, є різноманітним комплексом тварин», — говорить морський вчений Кевін Босвел.«Можливість вимірювати зміни в екосистемі за допомогою незалежних методів дійсно підкреслює, що середньоводна екосистема зазнала значних змін». Наслідки такого різкого колапсу в глибокому розсіюванні можуть вже проявлятися. Деякі дослідники на борту суден повідомили про спостереження «тонких китів», тоді як раніше передбачувані кашалоти, здається, рухаються хаотично по затоці в пошуках їжі.Дослідники стверджують, що розлив нафти є «найбільш простим поясненням» для різких змін в екосистемі глибокого моря затоки.«Доступні докази виключають природні явища як ймовірні причини, що свідчить про те, що подія великомасштабного забруднення та пов'язані з нею заходи з пом'якшення, найімовірніше, спричинили зниження», — пишуть автори.Ці пов'язані заходи з пом'якшення включають близько 770 000 галонів хімічного дисперсанту Corexit 9500A, які були введені поблизу гирла свердловини.Ідея полягала в тому, щоб розбити нафту та запобігти масивним нафтовим плямам, які могли б задушити життя на поверхні та берегах затоки, але цей підхід має свою ціну. Розлив досяг набагато далі, ніж вказували супутникові зображення, оскільки залишки нафти досягли самого дна моря.Як нафта, так і дисперсант є токсичними для морського життя, особливо для зоопланктону, який є основою морських харчових ланцюгів. У поєднанні вони завдають ще більшої шкоди зоопланктону, ніж нафта сама по собі.У 2014 році вчені прогнозували, що «негативний вплив сирої нафти та дисперсанту на мікрозоопланктон може порушити передачу енергії від нижчих до вищих трофічних рівнів і змінити структуру та динаміку морських планктонних спільнот». Нові дослідження потенційно демонструють ці результати в дії.«Наші результати особливо тривожні, оскільки це види, які є численними, широко поширеними і історично могли не вважатися вразливими», — говорить морський біолог Педро Перес з Університету Флориди.«Навіть види, які здаються численними, можуть зазнавати суттєвих змін, які можуть залишитися непоміченими без моніторингу». «В цілому ці результати вказують на раптове і стійке зниження глибоководної фауни великої морської екосистеми, що призводить до стійкого стану низької чисельності, який відповідає критеріям екологічного режиму», — пишуть автори.Вони не впевнені, чи відновлення взагалі можливе, не кажучи вже про те, скільки часу це займе.«З огляду на тісно пов'язану природу океанічного життя в затоці, такі зниження, ймовірно, відгукнуться через систему зверху вниз, змінюючи функції екосистеми на кількох рівнях», — підсумовують вони.Цікавий фактРозлив нафти на Deepwater Horizon став найбільшим у світі, і його наслідки відчуваються досі, навіть через 16 років.

Більше 80 років тому світ переживав вибухи – буквально і фігурально – під час Другої світової війни.У запеклих морських битвах, що відбувалися в Тихому океані, багато військових кораблів було втрачено, їх сталеві корпуси занурилися на дно, де поступово іржавіють і покриваються коралами в тиші та темряві.Коли їх корпуси розколюються, паливо, що залишилося в їх баках, просочується в навколишнє середовище.Зазвичай ви б очікували, що це токсичне відходи будуть небезпечними для морського життя, але вчені виявили щось досить дивне.Дослідники, які вивчали паливо, отримане з двох японських затонулих кораблів у Мікронезії, виявили вражаюче різноманіття бактерій, включаючи мікроби, які відомі тим, що живляться вуглеводнями, які роблять нафту такою небезпечною для навколишнього середовища.Це відкриття може запропонувати новий спосіб вирішення проблеми забруднення, яка існує під водою вже вісімдесят років."Незважаючи на токсичність цих вуглеводнів для морських екосистем і громадського здоров'я, як паливна олія, так і межа між морською водою та нафтою підтримували різноманітну бактеріальну спільноту," пишуть дослідники у статті, очолюваній мікробіологом Авеї Байнівалу з Університету Південного Тихого океану у Фіджі."Присутність відомих таксонів, пов'язаних з вуглеводнями, підкреслює спільноту, що сформувалася навколо тривалого впливу вуглеводнів."На дні Тихого океану залишилося багато залишків Другої світової війни. Кількість суден включає близько 330 нафтоналивних суден і танкерів, які залишилися гнити та витікати свої отруйні вмісти в навколишній океан.Лагуна Чуук у Мікронезії є одним з найбільш щільно запакованих місць корабельних аварій у Тихому океані.Відоме як атол Трук, це було місце основної військово-морської бази Японії в Південно-Тихоокеанському театрі під час Другої світової війни. База була знищена американськими авіаударами в 1944 році, залишивши десятки затонулих кораблів, розкиданих по лагуні.У її межах знаходиться близько 200 000 тонн затонулого корабельного сміття, відомого тим, що десятиліттями витікало нафту, впливаючи на рибальство та морські середовища.Зокрема, нафтяні вуглеводні формують те, що відомо як "нафтові грудки", які можуть завдати значної шкоди ніжним екосистемам.Байнівалу та її колеги хотіли дізнатися, що саме ховається в десятиліттях старому паливі, що залишилося в лагуні Чуук – як токсичні хімікати, так і мікроорганізми, які можуть бути здатні їх розкладати.Дослідники зосередилися на двох японських суднах, що лежать на дні лагуни Чуук: нафтоналивному танкері Shinkoku Maru та Kiyosumi Maru, колишньому пасажирському вантажному судні, перетвореному на військову службу.Обидва судна витікають паливо трохи різного виду в лагуну – середня паливна олія з Shinkoku Maru і важча паливна олія з Kiyosumi Maru.Це різні нафтопродукти з різними сумішами вуглеводнів, в'язкостями та іншими властивостями, які можуть вплинути на те, які види бактерій можуть жити в них.Хоча нафта, що вивільняється в океан, може розсіюватися, частина пального на борту цих суден залишалася затиснутою в їх баках десятиліттями. Коли сталь повільно кородує, нові отвори дозволяють нафті втекти, перетворюючи затонулі судна на довгострокові джерела постійного забруднення.Дослідники зібрали зразки з обох затонулих суден, а також з межі між нафтою та океанською водою на Shinkoku Maru.Ці зразки були повернуті до лабораторії для аналізу.Дослідники вивчали дві речі: хімічний склад пального та бактеріальні спільноти, які оселилися.Хімія була більш-менш такою, як і очікувалося. Обидва види пального містили складну суміш нафтяних вуглеводнів, включаючи сполуки, відомі своєю токсичністю для морського життя.Легше паливо з Shinkoku Maru містило більше летючих ароматичних сполук, тоді як важче паливо з Kiyosumi Maru було особливо багатим на більш стійкі вуглеводні.Бактеріальні спільноти, з іншого боку, були досить вражаючими.На основі секвенування ДНК дослідники ідентифікували бактерії, що охоплюють 42 філи, 107 класів, 249 порядків, 432 родини, 1 047 родів і 1 505 видів на рівні класифікації – з домінуванням Proteobacteria.Серед ідентифікованих бактерій були представники родів, таких як Ralstonia, Sphingomonas та Corynebacterium – групи, до яких входять види, відомі тим, що розкладають нафтяні вуглеводні, використовуючи їх як джерело вуглецю та енергії.Ця здатність лежить в основі техніки очищення забруднень, відомої як біоремедіація, яка використовує мікроорганізми для видалення забруднювачів з навколишнього середовища.Дослідники лише ідентифікували присутність цих бактерій; вони не досліджували, чи активно мікроби розкладають вуглеводні.Але є підказка, яка свідчить про те, що паливо формує свій власний мікробіом.Зразок з межі нафти та води Shinkoku Maru мав інший склад, ніж бактеріальна спільнота, що населяє лише нафту.Це свідчить про те, що є причини, чому певні мікроби процвітають у цих різних середовищах, хоча майбутні дослідження повинні визначити, чи є метаболізм вуглеводнів однією з цих причин.Якщо так, це може пролити світло на спосіб допомогти очистити це історичне забруднення, кажуть дослідники."Результати підтверджують, що паливні олії затонулих суден часів Другої світової війни є природними резервуарами бактерій, що розкладають вуглеводні," пишуть вони, "надаючи базу для майбутніх досліджень у застосуванні біоремедіації в регіоні Тихого океану."Дослідження було опубліковано в Marine Pollution Bulletin.Цікавий фактУ Тихому океані залишилося близько 330 затонулих нафтоналивних суден, які продовжують забруднювати навколишнє середовище.

Дослідження показало, що молочні пацюки (Fukomys anselli) є одними з найцікавіших тварин еволюції. Ці соціальні істоти здатні "бачити" магнітні поля своїми майже сліпими очима, щоб орієнтуватися в підземних тунелях, які вони самі викопують.Нещодавно проведене дослідження виявило, що ці пацюки настільки чутливі до магнітного поля, що демонструють ознаки стресу, коли магнітне поле Землі майже зникає.Команда нейробіологів з Інституту Макса Планка для нейробіології поведінки використовувала новий метод для картографування мозку молочних пацюків, щоб зрозуміти, як їх нейрони реагують на зміни магнітного поля.Дослідники виявили, що молочні пацюки демонструють активну реакцію уникнення відсутності магнітного поля, що є першим випадком, коли ссавець показує таку реакцію.Ці результати можуть мати значення для розуміння того, як інші тварини, включаючи птахів, використовують магнітні поля для навігації.Цікавий фактМолочні пацюки є одними з небагатьох ссавців, які здатні орієнтуватися за допомогою магнітного поля, що робить їх унікальними в царині тваринного світу.

Яєчники є одними з перших органів, які демонструють ознаки старіння, але ми досі не знаємо, чому це відбувається і як уповільнити цей процес.На сьогоднішній день немає затверджених терапій, які можуть уповільнити старіння яєчників.Проте нове дослідження на людях і мишах виявило можливий метод лікування, який може бути доступним для більшості з нас.В експериментах на самках мишей ті, хто регулярно займався на біговій доріжці протягом місяця, мали більше фолікулів у своїх яєчниках, ніж ті, хто не займався.Вони також показали меншу втрату первинних фолікулів, які є сплячими яйцеклітинами, що не можуть бути замінені. Вони представляють резерв яєчників з незрілими ооцитами.Що ще більш захоплююче, так це те, що існує препарат, який може відтворити ці репродуктивні переваги, навіть без фізичних вправ.Коли мишам вводили експериментальний препарат під назвою AdipoRon, це подовжувало їх репродуктивний вік, і вони мали потомство пізніше в житті, ніж не лікувані миші.З цими ін'єкціями кількість загальних яєчникових фолікулів і рівні білка анти-Мюллерового гормону (AMH) були значно вищими.Більшість не лікуваних мишей переставали розмножуватися приблизно в 12 місяців.Але миші, які отримували AdipoRon, продовжували виробляти потомство до 15 місяців.Дослідження, проведене вченими з Медичного університету Гуанчжоу в Китаї, було опубліковане в Nature Aging."Підтверджуючи захисні ефекти фізичної активності на старіння яєчників, це дослідження сприяє більш широкому розумінню того, що фізична активність може уповільнити процес старіння в багатьох органах," - пишуть автори.Згідно з біохіміком Філіпом Шерером, який не брав участі в дослідженні, це дослідження "є добре виконаним, дуже захоплюючим доповненням до цієї галузі".Сьогодні існує багато досліджень, які свідчать про те, що фізична активність може подовжити тривалість життя людини і уповільнити старіння різних органів, таких як мозок або серце.Але вплив фізичних вправ на яєчники досліджений не так добре.Ці нові експерименти на мишах свідчать про те, що фізична активність дійсно може бути способом уповільнити старіння яєчників, і знання більше про деталі виявило можливу нову ціль для препаратів."Хоча наші експерименти на тваринах підтримують причинно-наслідковий зв'язок, вони можуть не повністю відтворювати старіння яєчників у людей," - попереджають деякі члени команди."Ми не можемо остаточно стверджувати, що фізична активність запобігає менопаузі…"Але те, що було виявлено під час цих експериментів, варте подальшого дослідження.Особливо, оскільки автори дослідження також знайшли подібні докази у людей.У двох великих популяційних дослідженнях, одне з яких з Великобританії, а інше з США, жінки до менопаузи повідомляли про вищі рівні фізичної активності, ніж жінки після менопаузи.А в дослідженні з Великобританії вищі рівні фізичної активності були пов'язані з пізнішим віком настання менопаузи серед жінок після менопаузи.Також існував ще один фактор, що об'єднує докази з людських і мишачих досліджень.Миші, які були фізично активними на біговій доріжці, показали підвищені рівні білка-гормону під назвою адипонектин у своїх яєчниках.Цей пептид тісно пов'язаний з розвитком яєчникових фолікулів і резервом яєчників.Коли самкам мишей вводили AdipoRon, препарат, що стимулює рецептори адипонектину, це подовжувало їх репродуктивний вік.Але коли дослідники зменшили виробництво адипонектину в яєчниках мишей, захисний ефект фізичних вправ проти втрати первинних фолікулів зменшився на 76 відсотків.Коли дослідники звернулися до людей, вони виявили подібний механістичний зв'язок.Серед майже 147 000 учасників UK Biobank ті, хто мав один з двох генетичних варіантів, пов'язаних з адипонектином, зазвичай переживали менопаузу приблизно на місяць пізніше, ніж решта учасників."У цьому дослідженні ми надали суттєві докази того, що адипонектин функціонує як основний, хоча й не єдиний, посередник корисних ефектів фізичної активності," - підсумовує команда."І фізична активність, і адипонектин можуть слугувати перспективними цілями для уповільнення старіння яєчників, що має суттєві наслідки як для репродуктивного здоров'я, так і для тривалості життя."Але спочатку нам потрібні довгострокові дослідження та рандомізовані випробування, щоб перевірити втручання з фізичними вправами та AdipoRon.AdipoRon все ще перебуває на доклінічній стадії, і потрібно більше даних, перш ніж він зможе перейти до клінічних випробувань на людях.Проте, враховуючи, що адипонектин присутній не лише в яєчниках, є підстави підозрювати, що цей препарат може мати більш широкі застосування для тривалості життя."Механізми, які регулюють старіння яєчників і жіночу безплідність, не є добре зрозумілими," - говорить Шерер у дослідженні для Nature Aging."Це особливо актуально сьогодні, оскільки все більше жінок відкладають народження дітей до пізнього віку, що робить втручання, які зберігають функцію яєчників, все більш важливими."Цікавий фактДослідження показують, що регулярна фізична активність може не лише покращити загальний стан здоров'я, але й позитивно вплинути на репродуктивну функцію жінок.

Ефект Кондо є одним з найважливіших у квантовій фізиці, описуючи дивну взаємодію, яку магнітні атоми можуть мати в металах.Зазвичай, коли метали охолоджуються, вони стають кращими провідниками електрики, оскільки зменшення енергії дозволяє електронам текти більш плавно. Але якщо додати один або два магнітних атоми, то при досягненні певної температури (температура Кондо) електричний опір починає знову зростати.Це і є ефект Кондо, про який ми вже знаємо багато. Але вперше в фізиці дослідники з Каліфорнійського технологічного інституту (Caltech) та Єльського університету в США змогли точно кількісно оцінити цей ефект у реальному матеріалі за допомогою фундаментальних фізичних розрахунків.Ця робота, опублікована в Science, є значним кроком вперед. Раніше вчені змушені були використовувати реальні експерименти та спрощені моделі, щоб визначити ефект Кондо, не отримуючи таких точних прогнозів, як новий метод.Вчені вже знають, що викликає ефект Кондо. Електрони снують навколо магнітних домішок у металі, нейтралізуючи магнетизм атомів і одночасно заважаючи електричному потоку.Знання того, що відбувається, не є тим самим, що й можливість моделювати це з повною точністю. Складність взаємодій електронів у цій "проблемі багатьох тіл" робить дуже складним прогнозування, коли відбудеться зміна опору для різних комбінацій металів і магнітних домішок.Температури, спіни електронів і магнетизм взаємодіють на неймовірно малих масштабах у цих матеріалах, коли ефект Кондо починає діяти. Це перевищує можливості навіть найпотужніших суперкомп'ютерів.Щоб подолати ці труднощі, дослідники застосували підхід ab initio ("з перших принципів"). Вони запозичили техніки з хімії, щоб більш повно змоделювати один магнітний атом, без спрощень, так, ніби це була більша молекула.Завдяки математичним скороченням і великій кількості комп'ютерного часу вони застосували основні закони квантової фізики до цього ново змодельованого магнітного атома, повторюючи розрахунки знову і знову, щоб звузити свої прогнози.Порівнюючи кількісні моделі з лабораторними вимірюваннями ефекту Кондо, дослідники довели високий рівень точності своєї системи прогнозування. У деяких випадках новий підхід був у 100 разів точнішим, ніж поточні спрощені моделі.Дослідники вибрали найпростіші приклади комбінацій металів і магнітних атомів, але в подальшому є потенціал для вивчення все більш складних матеріалів.Кращі методи прогнозування означають, що вчені можуть більш впевнено розробляти та досліджувати матеріали, такі як суперпровідники, які обіцяють трансформувати системи, які ми використовуємо для електромереж і великих обчислень.Цікавий фактЕфект Кондо був вперше описаний у 1930-х роках, і з тих пір вчені продовжують досліджувати його вплив на електричний опір у металах.

У Чумацькому Шляху є багато об'єктів, які мерехтять, світяться та пульсують у незвичний спосіб.Від стрибкоподібного статичного сигналу пульсара до раптових спалахів та повільного зникнення світла від нови, астрономи мають чітке уявлення про різні тимчасові зміни космічних об'єктів.Однак було б помилкою вважати, що каталог космічних аномалій завершений.Астрономи спостерігали об'єкт, який веде себе так, як ніхто раніше не бачив.Цей об'єкт називається VT J1906+0849, він розташований за межами зовнішньої спіральної руки Чумацького Шляху і змінюється в яскравому радісвітлі.Цікаво, що те, що живить цей об'єкт, здається, працює на часових масштабах десятиліть."Джерело, - пишуть астрономи в статті, - це віддалений галактичний синхротронний транзієнт, який залишався радіо-ярким приблизно протягом двох десятиліть, демонструючи еволюцію частотного обертання спектра та невелику очевидну експансію."Радіотелескопи під Чумацьким Шляхом. Астрономи виявили загадкове джерело радіосигналів у нашій галактиці, яке змінюється протягом десятиліть.(000ne/E+/Getty Images)Більшість змінних об'єктів, які астрономи виявляють на нічному небі, трансформуються на відносно коротких часових масштабах, від мілісекунд до місяців. Це багато в чому пов'язано з технологією – способом, яким ми спостерігаємо небо, і тим, як довго ми це робимо.У 1990-х роках багато великих оглядів почали більш детально вивчати все небо, і з тих пір багато інших приєдналися до цього процесу.VT J1906+0849 вперше привернув увагу астрономів у даних, зібраних у 2017 році в рамках Огляду дуже великого масиву (VLASS). На відстані щонайменше 49 000 світлових років від Землі, за межами спіральної руки галактики, було виявлено найяскравіший радіо-транзієнт, який знайшли в огляді.Приблизно 70 міліджансків, це був надзвичайно яскравий радіо-транзієнт, особливо на такій великій відстані.Це, природно, викликало питання: що це таке, і чи не було його пропущено в попередніх даних огляду?Таким чином, почалася звична метушня для астрономів – пошук інших спостережень, які охоплювали ту ж ділянку неба, а потім перевірка, як виглядав їх джерело в тих спостереженнях.Були кілька радіо-оглядів, які охоплювали ту ж ділянку неба до спостереження VLASS 2017 року.У 1996 році… на місці не було абсолютно нічого, що можна було б побачити в даних, зібраних в рамках Огляду NRAO VLA Sky Survey.Але до 2005 року ситуація почала змінюватися.Протягом кількох оглядів, які спостерігали об'єкт між 2006 і 2013 роками, він показав загальне посилення – досягнувши піку близько 200 міліджансків у 2014 році.Виявлення 2017 року, здавалося, зафіксувало VT J1906+0849, коли він зменшувався від цього піку, але загальна світлова крива була настільки дивною, що єдиним розумним кроком було спостерігати, що буде далі.Дослідники отримали подальші спостереження у 2019, 2024 та 2026 роках, з додатковими спостереженнями у 2025 році, які включали кут неба VT J1906+0849. І на деякий час здавалося, що VT J1906+0849 зменшується. Спостереження 2019 та 2024 років показали, що він поступово стає тьмянішим.А потім, наприкінці 2025 року, він знову став яскравим.Астрономи спостерігали, як VT J1906+0849 знову стає яскравішим.Це ще не все дивно. Але це не найдивніше.Астрономи можуть багато чого дізнатися про радіоджерело, вивчаючи, як яскраво воно світить на різних довжинах хвиль радіоспектра.У випадку VT J1906+0849 радіовипромінювання досягає піку на певній частоті, перш ніж знову зменшитися. Але цей пік не веде себе передбачувано.У 2019 році він був на рівні близько 1,9 гігагерц. До 2024 року він знизився до приблизно 0,8 гігагерц. Але до 2026 року він знову піднявся до приблизно 2,2 гігагерц.Не є незвичайним, що пік яскравості переміщується, але зазвичай це відбувається певним чином для конкретного випромінювання. Дослідники вважають, що радіовипромінювання цього об'єкта походить від енергійних заряджених частинок, що рухаються через магнітні поля за допомогою синхротронного випромінювання.Якщо джерело було б просто розширюючим хмарою матеріалу, як це часто буває для синхротронного випромінювання, його змінний радіоспектр очікувалося б, що слідуватиме більш передбачуваному шаблону, з піком, що зміщується до нижчих частот, оскільки хмара розширюється.Але VT J1906+0849, здається, не розширюється.Незважаючи на драматичні зміни в його яскравості та радіоспектрі, дослідники не знайшли жодних доказів того, що джерело розширилося протягом кількох років спостережень.І раптова зміна назад до вищих частот вказує на щось набагато складніше, ніж просто охолодження та розсіювання хмари енергійних частинок.У поєднанні з повторним освітленням, ці підказки свідчать про те, що, що б не робив VT J1906+0849, це триває.Є кілька можливостей, але три з них особливо цікаві.Одна з можливостей, яка може яскравіти і потім зникати з часом, – це вибух, наприклад, нова – але викинутий матеріал повинен показувати ознаки розширення, навіть якщо часовий масштаб має сенс, що не так.Інша опція – це туманність, що живиться пульсаром, але танцюючий частотний пік занадто хаотичний.Це залишає третю опцію, і це звичайний підозрюваний у багатьох космічних загадках: чорна діра, що скоює злочини. Або чорна діра або нейтронна зірка, що поглинає матеріал від супутника, якщо ви хочете бути серйозними.Однак, якщо це компактний об'єкт, що харчується, він робить це надзвичайно добре, приховуючи докази. Спостереження за допомогою телескопа NASA Swift не виявили жодних натяків на потужні рентгенівські промені, які очікуються від такої системи.Але ненадання не обов'язково означає ненадходження. І є ще один об'єкт у Чумацькому Шляху, який може дати останню, вирішальну підказку.SS 433 – це об'єкт, розташований приблизно за 18 000 світлових років від Землі, і він надзвичайно дивний. Вважається, що він складається з чорної діри або нейтронної зірки, що обертається з супутньою зіркою кожні 13 днів.Але дійсно цікаво в SS 433 те, що відбувається з матеріалом, який відривається від супутньої зірки.Частина з нього падає на компактний об'єкт, але багато з нього викидається назад у космос у вигляді потужних струменів і щільного вітру з диска матеріалу, що обертається навколо центрального об'єкта.Цей вітер також може приховувати рентгенівські промені, що виробляються процесом акреції, приховуючи частину доказів того, що відбувається в серці системи.Дослідники вважають, що щось подібне може відбуватися з VT J1906+0849.Якщо компактний об'єкт постійно запускає струмінь енергійних частинок у щільний навколишній вітер, взаємодія може виробляти дивне, змінююче радіовипромінювання, заважаючи випромінювальному матеріалу вільно розширюватися.Це також може пояснити відсутність рентгенівських променів. І є ще одна підказка: інфрачервоні спостереження VT J1906+0849 виявили ознаки газу, що рухається зі швидкістю близько 2000 км/с, що відповідає потужному викиду.Це переконлива можливість, але далеко не підтверджена ідентифікація. Потрібні додаткові спостереження, щоб визначити, чи дійсно VT J1906+0849 є молодшим родичем SS 433, або чимось ще більш дивним.Проте це задовольняє дивну послідовність проблем і є повідомленням для мікроквазарів скрізь. Ви можете думати, що вам вдалося уникнути покарання… але астрономи починають розуміти вашу гру."VT J1906+0849, - пишуть вони, - підкреслює потенціал широкомасштабних радіооглядів для виявлення популяції прихованих галактичних акреторів, які важко ідентифікувати на інших довжинах хвиль."Цікаво, що це відкриття може допомогти в подальшому вивченні космосу та розумінні його таємниць.

Морква, закладена на зберігання в ящик, вистелений газетою, за два-три тижні вкривається м’якими плямами, а буряк набуває дивного хімічного присмаку. Знайома картина? Багато господарів досі вважають газету чи не найкращим матеріалом для зберігання коренеплодів: вона нібито вбирає зайву вологу й не дає овочам пріти. Логіка зрозуміла, і частково вона навіть правильна. Ось тільки є нюанс, про який рідко згадують, коли радять «застелити дно газеткою». Про це пише Pixelinform. Газета справді вбирає конденсат, але разом із ним тягне проблеми Папір - гігроскопічний матеріал, і це правда: він швидко вбирає краплинки вологи, що осідають на стінках ящика. Проблема не в самій целюлозі, а в тому, чим вона просякнута. Типографська фарба для газет - це не харчовий барвник. До її складу входять мінеральні оливи, сажа, а в дешевших варіантах - домішки важких металів на кшталт свинцю та кадмію. На сторінках свіжої газети ці речовини залишаються рухомими: варто пальцями провести по тексту - і на шкірі лишиться сірий слід. Уявіть, що той самий слід з’являється на шкірці моркви, яку ви потім нарізаєте в борщ. Овочі мають пористу поверхню й тонку шкірку. Коренеплід, що лежить на газеті місяцями, контактує з фарбою постійно, а волога від конденсату працює як розчинник: вона полегшує перенесення речовин із паперу на продукт. Це не означає, що одна морквина одразу стане небезпечною. Але накопичення - річ підступна, і навіщо ризикувати там, де є безпечніші варіанти? Друга проблема - не фарба, а сам папір Навіть абсолютно чистий папір має ваду: він щільно прилягає до овочів і перекриває циркуляцію повітря. А коренеплодам під час зберігання потрібен повітрообмін - щоб дихати й не накопичувати етилен, газ, який вони самі виділяють. Коли газетні шари щільно обгортають моркву чи буряк, вологість усередині такого «кокона» зростає до критичної, і створюються ідеальні умови для цвілі та гнилісних бактерій. Парадокс: газета нібито мала захистити від вологи, а на практиці вона ж і «запирає» її біля овоча. Окремий ризик - друкарська фарба на газеті часто змазується. Варто покласти моркву на щойно розгорнуту сторінку, і вже за день на ній сліди. Далі ці сліди переносяться на сусідні овочі, на руки, на ніж, на дошку. Ланцюжок довгий, і жодна з його ланок не виглядає апетитно. Що використовувати замість газети Найпростіша заміна - чистий папір без друку: папір для випічки, пергамент або звичайні білі серветки. Вони так само вбирають конденсат, але не містять фарби. Для моркви добре працює сухий пісок або тирса - вони забезпечують стабільну вологість і захист від світла. Для буряка достатньо прохолодного місця з гарною вентиляцією: у ящику з отворами або в сітці. Головне - не закривати овочі герметично й час від часу перебирати запаси, прибираючи підозрілі екземпляри. Що зробити за 5 хвилин Витягніть усі газетні шари з ящика й викиньте їх. Переберіть коренеплоди: приберіть м’які, з плямами чи тріщинами. Просушіть овочі на повітрі 15-20 хвилин, щоб зник конденсат. Вистеліть ящик пергаментом або серветками без друку. Залиште між овочами щілинки для повітря й не накривайте ящик щільно. Коли газета все ж допустима Є один виняток: якщо газета лежить не впритул до овочів, а як прошарок між стінкою ящика й чистим папером. Тоді контакт із продуктом мінімальний. Але й тут варто зважити: перевага сумнівна, а заміна коштує копійки. Тож чи варто тримати в голові цей компроміс, якщо можна просто використати пергамент? Питання риторичне - але саме з таких дрібниць складається врожай, що доживає до весни без втрат. Газета в ящику для овочів: чому звичний метод зберігання варто переглянути читайте на сайті Pixel.inform.

Для багатьох вірус герпесу є неприємним ворогом, що викликає болючі та непривабливі пухирці.Але правда набагато тривожніша, ніж будь-яка короста.Дослідження показує, що вірус простого герпесу (HSV-1) може інфікувати мозок і нервову систему, де він пов'язаний з викликом хвороби Альцгеймера, можливо, навіть подвоюючи ризик деменції.Для вірусу, який мучить мільярди, важливо дізнатися більше про те, як працює інфекція HSV-1, і вчені тільки що виявили нову частину головоломки.У дослідженні в PLOS Pathogens вчені виявили, що HSV-1 може фактично перепрограмувати імунні клітини, звані мікроглією в мозку, і ці ефекти можуть допомогти пояснити, як вірус сприяє запаленню, яке спостерігається при захворюваннях когнітивного зниження.Мікроглія - це спеціалізовані імунні клітини, які постійно контролюють і підтримують мозок, виявляючи загрози, очищаючи мертві клітини та пошкоджені тканини, а також обрізаючи нейронні зв'язки – але в присутності вірусу герпесу їх здатність виконувати здорове обслуговування мозку, здається, під загрозою."Коли HSV-1 потрапляє в мозок, ці клітини переходять в режим надзвичайної оборони," говорить нейробіолог Крісті Німейер з Університету Колорадо Аншутц."Хоча це допомагає боротися з вірусом, це також може знизити їх здатність виконувати повсякденні функції, навіть після того, як вірус зникне."У експериментах вчені інфікували мишей HSV-1, а потім через шість днів досліджували їх мозок, використовуючи генетичний аналіз та методи візуалізації, щоб вивчити імунні реакції тварин і картографувати, де був присутній вірус.Результати показали, що вірус був обмежений окремими ділянками в стовбурі мозку, а не поширювався по всьому мозку, і маркери активації мікроглії були вищими в регіонах мозку, де був виявлений вірус.Більше того, активовані мікроглії показали значно підвищене сигналізування інтерферону, при якому імунні клітини вивільняють білки як хімічні сигнали для інших сусідніх клітин.У порівнянні з тваринами, яким було проведено імітаційне лікування, частка мікроглій, чутливих до інтерферону, була більш ніж у 30 разів вищою у мишей, інфікованих HSV-1, що свідчить про те, що система попередження могла перейти в режим надмірної активності.Але це ще не все. Уражені клітини також показали знижену експресію генів, пов'язаних з нормальним обслуговуванням мозку, моніторингом і комунікацією, що свідчить про "перерозподіл ідентичностей мікроглії", що може мати потенційно негативні наслідки для здоров'я мозку."В цілому, пригнічення цих факторів може порушити фагоцитоз мікроглій, очищення нейротоксичних факторів і сприяти агрегації білків, що підвищує ризик нейродегенеративних захворювань після інфекції HSV-1," пояснюють дослідники у своїй статті."Що робить ці результати особливо цікавими, так це те, що вірус не просто викликає запалення," говорить Німейер."Він змінює молекулярні програми, які контролюють, як функціонують ці імунні клітини. Важливе питання полягає в тому, чи ці зміни зберігаються після інфекції."Поки що у нас немає відповіді на це питання.Те, що ми маємо, - це докази – якщо тільки в моделі тварин – що HSV-1, здається, перевищує нормальну функцію мікроглії таким чином, що як сприяє запаленню як першій лінії відповіді на вірус, так і порушує здатність імунних клітин піклуватися про мозок."Зниження цих шляхів свідчить про те, що інфекція HSV-1 зміщує мікроглію від їхніх гомеостатичних функцій обслуговування до високоспеціалізованого антивірусного стану," пояснюють дослідники."Втрата цих гомеостатичних програм була зафіксована в багатьох неврологічних розладах, включаючи хворобу Альцгеймера та розсіяний склероз, що підвищує ймовірність того, що вірусна інфекція може ініціювати переходи стану мікроглії, які нагадують ті, що спостерігаються при нейродегенеративних захворюваннях."Варто ще раз підкреслити, що поки що ми лише спостерігали цю імунну реакцію у невеликій кількості мишей, і тварини були евтаназовані в рамках експерименту, тому у нас немає доказів того, що вони могли б розвинути нейродегенерацію.Але якщо ті ж імунні реакції відбуваються у людей, інфікованих HSV-1, можливо, ми виявили критичний шлях, який сприяє когнітивному зниженню."Враховуючи зростаючі докази, що пов'язують HSV-1 з довгостроковими нейрозапальними фенотипами та патологією хвороби Альцгеймера, критично важливо дослідити тривалість цих переходів стану мікроглії," підсумовують дослідники."Наші результати надають механізм, що пов'язує гостру вірусну інфекцію з довгостроковим нейрозапаленням, яке може передувати неврологічним захворюванням."Цікавий фактВірус герпесу може залишатися в організмі в неактивному стані, і в певних умовах він може знову активуватися, викликаючи симптоми.