Недооцінювати інтелект тварин – велика помилка, і новий експеримент на головоногих яскраво це підтверджує. Каракатиці успішно пройшли когнітивний тест, розроблений для дітей, відомий як “зефірний тест”, що відкрило очі вчених на складність їхнього дивного маленького мозку, пише T4. “Зефірний тест“, або Стенфордський експеримент із зефіром, є досить простим: дитині пропонують зефір і обіцяють другий, якщо вона зможе не з’їсти перший протягом 15 хвилин. Ця здатність відкладати задоволення демонструє когнітивні здібності, такі як планування майбутнього, і спочатку використовувалася для вивчення розвитку людського пізнання. Оскільки тест дуже простий, його можна адаптувати для тварин. Хоча ви не можете пояснити тварині, що вона отримає кращу винагороду, якщо почекає, її можна навчити розуміти, що краща їжа буде доступна, якщо вона не з’їсть те, що перед нею, одразу. Деякі примати, собаки та навіть вранові вже успішно проходили цей тест. У 2020 році звичайна каракатиця (Sepia officinalis) також пройшла тест, довівши, що може утриматися від вживання крабового м’яса вранці, якщо “знає”, що вечеря буде її улюбленими креветками. Проте, як зазначила команда дослідників під керівництвом еколога-поведінника Александри Шнелл з Кембриджського університету, було важко визначити, чи була ця зміна в поведінці пошуку їжі у відповідь на наявність здобичі також зумовлена здатністю до самоконтролю. Каракатиці також можуть змінювати забарвлення свого тіла для маскування або сигналізації. Джерело фото: Pinterest Щоб прояснити це, вчені розробили новий тест для шести звичайних каракатиць. Їх помістили у спеціальний резервуар із двома закритими камерами з прозорими дверцятами, за якими були закуски: у одній – менш улюблений шматок сирої королівської креветки, а в іншій – набагато привабливіша жива креветка-трава. Дверцята мали символи, які каракатиці навчили розпізнавати: коло означало негайне відкриття, трикутник – відкриття через 10-130 секунд, а квадрат (лише в контрольному режимі) – що дверцята залишатимуться зачиненими на невизначений термін. У тестових умовах креветки розміщували за відчиненими дверцятами, тоді як живі креветки були доступні лише через певний час. Якщо каракатиця кидалася на креветку, її негайно видаляли. У контролі креветки залишалися недоступними за дверима з квадратним символом. Дослідники виявили, що всі каракатиці в тестових умовах вирішили почекати на свою улюблену їжу, але не робили цього в контрольному режимі, де доступ був відсутній. “Каракатиці в цьому дослідженні змогли чекати на кращу винагороду та терпіли затримки до 50-130 секунд, що можна порівняти з тим, що ми спостерігаємо у хребетних з великим мозком, таких як шимпанзе, ворони та папуги”, – пояснила Шнелл. Експериментальна установка. (Шнелл та ін., Proc. R. Soc. B , 2021) Інша частина експерименту перевіряла здатність каракатиць до навчання. Їм показували два візуальні сигнали, сірий і білий квадрат. Коли вони наближалися до одного, інший виймали з резервуара, а якщо вони робили “правильний” вибір, їх винагороджували закускою. Щойно вони навчилися асоціювати квадрат з винагородою, дослідники поміняли місцями підказки. Цікаво, що каракатиці, які найшвидше адаптувалися до цієї зміни, також виявилися тими, що могли довше чекати на винагороду у вигляді креветок. Залишається незрозумілим, чому каракатиці виявляють самоконтроль, адже у таких видів, як папуги, примати та воронові, відкладене задоволення пов’язують з використанням інструментів, зберіганням їжі або соціальною компетентністю. Наскільки нам відомо, каракатиці не використовують інструменти, не ховають їжу і не є особливо соціальними. Дослідники вважають, що ця здатність може бути пов’язана зі способом, яким каракатиці шукають їжу. “Каракатиці проводять більшу частину свого часу в маскуванні, сидячи та чекаючи, перериваючи це короткими періодами пошуку їжі”, – сказала Шнелл. “Вони порушують камуфляж, коли шукають їжу, тому піддаються впливу кожного хижака в океані, який хоче їх з’їсти. Ми припускаємо, що відкладене задоволення могло розвинутися як побічний продукт цього, тому каракатиці можуть оптимізувати пошук їжі, чекаючи, щоб вибрати їжу кращої якості.” Це захоплюючий приклад того, як дуже різний спосіб життя у дуже різних видів може призводити до подібної поведінки та когнітивних здібностей. Докази “епізодичної пам’яті” були знайдені у каракатиць, а у 2024 році вчені повідомили про перше спостереження за тим, як істота формує хибні спогади. Команда дослідників зазначила, що майбутні дослідження мають спробувати визначити, чи справді каракатиці здатні планувати майбутнє. Дослідження команди було опубліковано в Proceedings of the Royal Society.The post Вчені показали істоту, яка успішно пройшла когнітивний тест, розроблений для дітей first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Доля нашої Сонячної системи, яку ми звикли вважати незмінною, насправді може бути набагато більш непередбачуваною. Приблизно через 5 мільярдів років Сонце вичерпає водень у своєму ядрі, роздується і перетвориться на червоного гіганта, поглинувши Меркурій, Венеру і, ймовірно, навіть Землю. Проте, нове дослідження вказує на можливість набагато раніших і драматичніших змін: Земля має ймовірність бути викинутою з Сонячної системи задовго до того, як Сонце стане червоним гігантом, пише T4. Попередні спроби моделювання космічних подій, які могли б вплинути на нашу планетну систему, значно переоцінювали її стабільність. Нещодавні дослідження вже припускали, що навіть невелика зміна орбіти Нептуна може призвести до того, що Меркурій буде відкинуто від Сонця або зіткнеться з іншою планетою, або ж полетить у міжзоряний простір. Нова робота, опублікована в журналі Icarus, показує ще більш жахливу картину, симулюючи події протягом наступних кількох мільярдів років. Згідно з прогнозами, наша Сонячна система не є ізольованою у галактиці, і в найближчі мільярди років вона проходитиме повз інші зірки. Команда дослідників оцінює приблизно 19 таких прольотів на мільйон років на відстані 1 парсек від Сонця, що становить близько 3,26 світлових років. Для порівняння, найближча до нас зірка зараз знаходиться на відстані 4,25 світлових років. У моделюванні протягом наступних 5 мільярдів років 2 відсотки сценаріїв призводять до втрати планет. Читайте також: Докучав ще печерним людям: вчені показали найдавнішого домашнього шкідника, який досі живе на Землі Земля має ймовірність 1 до 500 (0,2 відсотка), що вона буде втрачена через викидання з Сонячної системи або зіткнення з іншим світом. Автор зображення: NASA/SOFIA/Lynette Cook І що ж відбувається в таких сценаріях? Першим, хто постраждає, знову виявляється Меркурій. Його ймовірність стати нестабільним внаслідок збурення орбіти гіганта зростає на 50-80 відсотків. Плутон має 5-відсоткову ймовірність стати нестабільним. Але найцікавіше і найтривожніше стосується безпосередньо Землі та Марса. Земля має ймовірність 1 до 500 (0,2 відсотка), що вона буде втрачена через викидання з Сонячної системи або зіткнення з іншим світом. А ось для Марса шанси ще гірші: Червона планета має трохи більший шанс (0,3 відсотка) зіткнутися з іншим світом або загубитися в темряві міжзоряного простору. Моделювання також показує, що сценарій втрати планет відбувається швидше, ніж пізніше, що робить проходження зоряного поля основною причиною нестабільності в Сонячній системі протягом наступних 4-4,5 мільярдів років. На щастя, ми не наблизимося до жодної зірки ще довго, але це дослідження є важливим нагадуванням про космічну динаміку та крихкість нашого місця у Всесвіті. Залишається сподіватися, що до того часу, коли ці події стануть реальною загрозою, людство знайде рішення для виживання поза межами Землі. Раніше ми повідомляли, що вчені пропонують навмисно заразити інший світ життям, щоб побачити, що станеться.The post Земля може бути викинута з Сонячної системи first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

У 2005 році Стів Джобс, покійний співзасновник Apple, виступив перед випускниками Стенфорда з промовою, яка згодом стала однією з найцитованіших у бізнес-середовищі. Дивно, але навіть через два десятиліття її головна ідея – про довіру до власного шляху – залишається надзвичайно актуальною для підприємців, засновників стартапів та всіх, хто рухається вперед попри відсутність гарантій, розповідає T4. Джобс не говорив про безрозсудність чи сліпий оптимізм, коли сказав: “Не можна з’єднати крапки, дивлячись у майбутнє: потрібно вірити, що ці крапки якимось чином з’єднаються у вашому майбутньому… Треба довіряти чомусь — своїй інтуїції, долі, життю, кармі, чому завгодно”. Він наголошував на важливості довіри до самого процесу, особливо в моменти, коли ви не бачите повної картини. Це, безумовно, одна з ключових якостей, що вирізняє справжнього лідера. 1. Довіряти своїй інтуїції Чому ж ця цитата залишається такою цінною сьогодні? По-перше, Джобс нагадує нам довіряти своїй інтуїції, підкреслює Inc. Сама лише логіка не завжди може дати впевненість, щоб рухатися вперед. Іноді ви просто відчуваєте, що це правильне рішення, навіть якщо всі показники говорять про зворотне. У бізнесі лідери часто приймають сміливі рішення, які неможливо виправдати лише цифрами. Це може бути запуск продукту, в якому сумніваються інші, найм когось на основі потенціалу, а не лише кваліфікації, або вихід на абсолютно новий ринок. У таких випадках інтуїція часто є секретним інгредієнтом для проривних кроків. Джобс радив довіряти своїй інтуїції 2. З’єднувати крапки у минулому По-друге, ця промова вчить нас з’єднувати крапки у минулому. Ви можете не знати, як усе складається у вашому житті, поки не проживете його. Уроки, неправильний вибір, невдачі — все це починає набувати сенсу лише тоді, коли ви озираєтеся назад. Чудовим прикладом є Сара Блейклі, засновниця Spanx. Перш ніж створити свій мільярдний бренд, вона продавала факси від дверей до дверей. Цей досвід продажів навчив її, як справлятися з відмовою та вірити в себе, що виявилося безцінним для її майбутнього успіху. 3. Мати віру, коли майбутнє туманне І, по-третє, Джобс закликає мати віру, коли майбутнє туманне. Це не про сліпий оптимізм чи ігнорування проблем. Це про те, щоб продовжувати діяти, навіть коли немає повного плану. Будуть часи, коли цифри не відповідатимуть очікуванням, стратегія здаватиметься невдалою, а тиск лише посилюватиметься. Саме тоді віра допомагає пробитися крізь туман, доки не з’явиться наступний крок, який приведе вас до мети. Нагадуємо, що 28 років тому Стів Джобс саме завдяки цій якості подолав упередження та трансформував Apple, створивши компанію, якою ми знаємо її сьогодні. Читайте також: Правило 2 годин: як Стів Джобс генерував геніальні ідеїThe post 3 ключові поради від Стіва Джобса, які ведуть до успіху first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Близько 55 мільйонів років тому наша планета пережила період надзвичайного тепла, відомий як палеоцен-еоценовий термічний максимум. У середньому температура була на 11 градусів вищою, ніж сьогодні, а узбережжя Північного Льодовитого океану мало клімат, схожий на нинішній південний Крим. Цей період завжди інтригував вчених, адже такого сильного потепління в історії Землі не було, а його причини та наслідки досі залишалися загадкою. Нова робота групи китайських вчених дещо прояснила її, пише T4. Швидке потепління палеоцен-еоценового термічного максимуму супроводжувалося зміною ізотопного складу вуглецю: у відповідних шарах несподівано стало набагато більше від звичайної частки вуглецю-12. Цей “легкий” вуглець зазвичай накопичується в органічних останках, оскільки його віддають перевагу живі організми. Звідки він міг з’явитися в біосфері в таких надмірних кількостях, було незрозуміло. Однією з гіпотез щодо цього були масштабні пожежі: вважалося, що тривале накопичення “легкого” вуглецю в торфі з подальшим горінням торфовищ могло бути джерелом загадкового сплеску вуглецю, який, на думку багатьох, і спричинив потепління. Читайте також: Науковці назвали покоління, яке відчує на собі найгірші наслідки зміни клімату Період напередодні палеоцен-еоценового термічного максимуму теж був набагато теплішим, ніж сьогодні, зокрема, на планеті не було льодових шапок на полюсах. Але і на його тлі потепління, що сталося, було видатним. На карті цифрами показано, наскільки підвищилася середньорічна температура у тих чи інших районах планети через потепління. Світло-блакитним показані частини сучасної суші та шельфу, які тоді опинилися під водою світового океану / © Wikimedia Commons Проте, китайські вчені, проаналізувавши відкладення віком 55 мільйонів років з Китаю, дійшли несподіваних висновків. Їхня робота, опублікована в Science China Earth Sciences, зосередилася на аналізі так званого чорного вуглецю — вуглецевих відкладень, що утворюються під час пожеж, на зразок звичайної сажі. Це є надійним індикатором інтенсивності природних пожеж. Дослідники виявили, що хронологічно початок палеоцен-еоценового термічного максимуму збігся зі зниженням концентрації чорного вуглецю у відкладеннях з 90 до 1,47 на мільйон. Йдеться про дуже різке падіння, рівнозначне чи не повному зникненню пожеж. І хоча протягом потепління іноді виникали трохи вищі рівні, вони завжди залишалися вкрай нижчими, ніж до потепління. Таким чином, результати дослідження свідчать, що торф’яні пожежі не були джерелом потепління. Навпаки, саме потепління призвело до пригнічення подібних процесів. Раніше обговорювалася інша можлива причина потепління, пов’язана з астрономічними подіями, але нові дані спростовують одну з популярних земних гіпотез. Торф’яні пожежі не були джерелом потепління. Автор фото: Gavin Parker Автори зазначили, що причини зникнення пожеж у природі бувають різними. Наприклад, після опустелювання вони зникають, бо більше немає рослинності, яка могла б горіти. Проте перевірка відкинула цю гіпотезу: навпаки, кількість суперечок рослин, особливо покритонасінних, після початку потепління зросла. Крім того, співвідношення концентрацій мінералів, пов’язаних з випаровуванням водойм, вказало на суттєве збільшення кількості опадів після початку потепління. Тому вчені дійшли висновку, що пожежі зникли з іншої причини: замість опустелювання сталося заростання нинішньої території Китаю субтропічними лісами із щільними кронами. Під ними випаровування йшло слабо, тому навіть значний обсяг мертвої деревини не міг згоріти в пожежах, залишаючись надто перезволоженим. Цікаво, що торф у цей період міг накопичуватися активно, оскільки біомаса рослин зросла. Але для справді великих пожеж ця зона все одно залишалася надто зволоженою, тому вони траплялися значно рідше, ніж до або після потепління. При цьому автори констатували, що в роботах з Арктики за період того ж потепління картина була зворотна: частота пожеж там дещо зросла. Це логічно, оскільки в прохолодні періоди в арктичній зоні дуже мало рослинності, яка могла б горіти, чого не скажеш про періоди потепління. Висновки дослідників мають практичну значущість, оскільки нинішнє потепління, за припущеннями багатьох вчених, має призвести до зростання частоти та сили природних пожеж. На практиці ж їхня кількість на планеті десятки років скорочується. Досі залишалося незрозумілим, чи це пов’язано із самим потеплінням, чи з боротьбою людини з природними пожежами. З нових даних випливає, що потепління у зоні помірного клімату, схоже, пригнічує горіння, а не стимулює його. Раніше вчені дізналися, чому бубонна чума переслідує людей тисячоліттями.The post Найтепліший період в історії Землі був викликаний не пожежами first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Корпорація Apple планує збільшити діагональ дисплея в новому iPhone 17. Про це повідомив Росс Янг — віцепрезидент дослідницької компанії Counterpoint Research — на своїй сторінці у X (колишній Twitter). За словами інсайдера, базова модель iPhone 17 отримає OLED-дисплей з діагоналлю 6,3 дюйма. Це більше, ніж у попередника — iPhone 16, екран якого має 6,1 дюйма. Таким чином, Apple знову змінить габарити своїх смартфонів, зробивши навіть базову модель ще більшою. Наразі iPhone 16 та 16 Plus мають екрани розміром 6,1 та 6,7 дюйма відповідно. У 2024 році також вийшли моделі iPhone 16 Pro та 16 Pro Max, які отримали екрани з діагоналлю 6,3 і 6,9 дюйма відповідно. Таким чином, iPhone 17 майже не відрізнятиметься за розмірами від iPhone 17 Pro. Щоправда, очікується, що звичайна модель отримає екран із частотою оновлення 60 Гц, тоді як Pro-версія буде оснащена технологією Pro Motion із підтримкою 120 Гц і вищою яскравістю. Аналітики Appleinsider нагадали, що прогнози Росса Янга неодноразово справджувалися, тож його інформація вважається достовірною. Раніше й інші джерела повідомляли про плани Apple збільшити діагоналі екранів у лінійці iPhone 17. Очікується, що нові моделі будуть представлені восени 2025 року.The post Apple знову збільшить екран iPhone first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

З 29 серпня по 2 вересня стародавнє грецьке місто Олімпія стане місцем унікального науково-технологічного експерименту — тут пройде перша міжнародна Олімпіада серед роботів-гуманоїдів. Захід обіцяє стати справжнім проривом у поєднанні інженерії, спорту й освіти, пише T4. Учасниками змагань стануть роботи з різних країн, які продемонструють не лише свою спритність, а й здатність до адаптації та інтелектуальної взаємодії. Програма Олімпіади включає дисципліни, натхненні класичними видами спорту: від бігу на короткі дистанції до метання списа. І все це — за участі машин, створених людьми, але здатних до самостійного ухвалення рішень у фізичному просторі. Ключовим партнером події виступає компанія Acumino, яка відома розробками у сфері роботизованого інтелекту. Саме вона представила концепцію так званого «фізичного інтелекту» — системи, що дозволяє роботам не просто виконувати команди, а навчатися, реагувати на середовище й розв’язувати складні завдання. Окрім видовищних виступів, організатори підготували низку інтерактивних зон, де глядачі зможуть поспостерігати за роботами зблизька, повзаємодіяти з ними та дізнатися більше про їхню будову та принципи роботи. Особливу увагу приділено освітньому напрямку. Для школярів та студентів проведуть майстер-класи зі збирання роботів і лекції про етику штучного інтелекту, виклики майбутнього та роль людини в епоху технологічного співіснування з машинами. Цей захід — не просто шоу, а нагода зазирнути в майбутнє, де співпраця людини та розумних машин стане повсякденною реальністю.The post В Європі пройде перша міжнародна олімпіада за участю гуманоїдних роботів first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Чума — одна з найвідоміших хвороб в історії людства. Вона залишила глибокий слід у пам’яті поколінь, у мистецтві, літературі та навіть у нашій ДНК. Протягом століть учені намагалися зрозуміти, як саме збуднику чуми — бактерії Yersinia pestis — вдавалося залишатися активною та поширеною протягом тисячоліть. І тепер, завдяки сучасним дослідженням, вдалося виявити одну з відповідей: у всьому може бути винен один-єдиний ген, пише T4. Міжнародна команда дослідників проаналізувала сотні зразків ДНК Y. pestis, зібраних як із сучасних випадків інфікування, так і зі зразків, датованих першими великими пандеміями. Їхня увага зосередилася на гені під назвою pla, який відповідає за здатність бактерії пересуватися в тілі хазяїна й уникати захисних механізмів імунної системи. Як з’ясувалося, у різних штамів бактерії кількість копій цього гена була різною. Ті штами, що мали менше копій pla, викликали м’якший перебіг захворювання, але зате хвороба тривала довше. Це відкриття дозволяє припустити, що збудник з часом пристосовувався до змін у середовищі, обираючи тактику більш повільного, але довшого існування в тілі хазяїна. Таким чином, бактерія отримувала більше шансів на поширення, адже її носій залишався активним значно довше. Це не просто теоретичне припущення. Вивчення стародавніх зразків показало, що з часом під час історичних пандемій кількість копій гена pla в геномі Y. pestis поступово зменшувалася. У сучасних зразках вчені також знайшли кілька штамів, які демонструють подібну тенденцію. Такі зміни можуть бути частиною природного відбору, коли менш агресивні форми інфекцій мають більше шансів на тривале поширення. Дослідники припускають, що це могло стати відповіддю на зменшення кількості основних носіїв хвороби — щурів, чисельність яких стрімко зменшувалася під час великих спалахів. Бактерія змінювала свою стратегію, щоб вижити в нових умовах. Науковці підкреслюють, що чума була й залишається хворобою гризунів, а люди часто заражалися випадково — через укуси бліх, які перескакували з інфікованих тварин. Таким чином, еволюційна мета бактерії — не завдати шкоди людині, а забезпечити своє довготривале існування. Сьогодні чума, на щастя, піддається лікуванню антибіотиками. Однак вчені продовжують уважно стежити за мутаціями збудника, зокрема за його здатністю опиратися лікам. У Великій Британії вже навіть розробляється вакцина проти бубонної чуми на випадок, якщо збудник знову почне активніше поширюватися. Це не означає, що слід боятися, але наука не стоїть на місці й завжди прагне бути на крок попереду. Історія чумної бактерії — це нагадування про те, як багато ми можемо дізнатися, вивчаючи генетику, й водночас приклад того, як навіть одна-єдина зміна в гені може вплинути на хід історії.The post Вчені дізналися, чому бубонна чума переслідує людей тисячоліттями first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Здається, людині ніколи не вдасться повністю позбутися надокучливих шкідників, адже нове дослідження показало: постільні клопи були з нами з тих пір, як люди почали жити в печерах близько 60 000 років тому. Це робить їх, можливо, найдавнішими домашніми шкідниками в історії людства, що дошкуляли ще нашим печерним предкам, пише T4. Дослідження, опубліковане в журналі Biology Letters, розглядає генетичну історію двох видів постільних клопів. Один вид жив на кажанах, а інший слідував за людьми. Обидві популяції скоротилися протягом останнього льодовикового періоду, проте відновилися лише ті клопи, що адаптувалися до життя поруч із людиною. Коли люди почали еволюціонувати та формувати постійні поселення близько 12 000 років тому, постільні клопи знайшли ідеальне середовище для процвітання. Їхня популяція зростала разом із виникненням ранніх міст, таких як Месопотамія. Це робить їх старшими шкідниками в житлових приміщеннях, ніж навіть щури чи таргани. Коли люди почали еволюціонувати та формувати постійні поселення близько 12 000 років тому, постільні клопи знайшли ідеальне середовище для процвітання. Автор фото: Pixabay “У печерах разом з цими людьми жили постільні клопи, і коли вони виселилися, вони забрали з собою частину популяції“, — пояснив Воррен Бут, співавтор дослідження та доцент кафедри міської ентомології у Вірджинському політехнічному інституті. “Це пояснює, чому клопи, що походять від людини, демонструють менше генетичного різноманіття, ніж їхні родичі, пов’язані з кажанами”. Дослідники зосередилися на “ефективному розмірі популяції” – терміні, що стосується кількості особин, які роблять внесок у майбутні покоління. Ці дані допомогли команді відстежувати, як популяції постільних клопів зростали та зменшувалися протягом історії людства. Комахи, які обрали людей, добре адаптувалися і тепер зустрічаються по всьому світу. Провідний автор дослідження Ліндсі Майлз зазначила, що дослідження пропонує чіткіше уявлення про те, як шкідники еволюціонували в тісному співвідношенні з нами. Воно також порушує питання про інших тварин, які, можливо, здійснили подібний перехід від дикого до міського життя. Сьогодні постільні клопи продовжують жити в меблях, стінах та постільній білизні, харчуючись людською кров’ю. Їх важко знищити, а поширювати дуже легко. Їхній тривалий зв’язок з людьми наочно демонструє, наскільки важко повністю втекти від шкідника, коли він так глибоко адаптувався до життя поруч із нами. Раніше у джунглях Гватемали виявили загублене місто майя, якому майже 3 000 років.The post Докучав ще печерним людям: вчені показали найдавнішого домашнього шкідника, який досі живе на Землі first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Археологи оголосили про сенсаційне відкриття в північній частині Гватемали — у департаменті Петен було знайдено залишки стародавнього міста цивілізації майя, яке існувало близько 800–500 років до нашої ери. Місто отримало назву Лос Абуелос, що з іспанської перекладається як «Дідусі», і вже визнане одним із найдавніших і найзначущіших культових центрів свого часу, пише T4. За повідомленням Міністерства культури Гватемали, нове археологічне відкриття здійснили у малодослідженій частині парку Уашактун — приблизно за 21 км від однойменної пам’ятки, яка раніше вже вважалася ключовим місцем у дослідженні культури майя. Розкопки проводила спільна команда гватемальських та словацьких дослідників. Їм вдалося знайти численні піраміди, монументи з унікальною іконографією, систему каналів та навіть настінні фрески, що належать до Середньопре-класичного періоду майя. Одна з пірамід сягає 33 метрів у висоту — це справжній архітектурний гігант у контексті тогочасного міського планування. Недатований роздатковий матеріал від Міністерства культури та спорту Гватемали зображує антропоморфні скульптури, виявлені в біосфері майя в департаменті Петен, Гватемала. Фото: Міністерство культури та спорту Гватемали/AFP/Getty Images Лос Абуелос назвали на честь двох антропоморфних статуй, що зображують «пращурську пару» — чоловіка й жінку, які, ймовірно, були важливою частиною ритуалів поклоніння предкам. Скульптури датуються періодом між 500 і 300 роками до н.е. й, за припущеннями археологів, символізують сакральний зв’язок із попередніми поколіннями. Загальна площа міста становить близько 16 квадратних кілометрів, що свідчить про його значний розмір і важливе соціально-політичне значення. Його відкриття доповнює знання про структуру давніх майянських міст та змушує переглянути уявлення про організацію життя в доколумбовому Петені. Ці археологічні знахідки, зокрема, формують своєрідний «трикутник» міст у регіоні, який досі був фактично невідомий науковцям. Це дозволяє краще зрозуміти, як розвивалася релігійна та політична влада в цьому регіоні Центральної Америки ще до розквіту класичного періоду цивілізації майя. Варто нагадати, що в квітні 2025 року в іншому місці Петену — Тікалі — було знайдено 1000-річний жертовний вівтар культури Теотіуакан. Цей факт став підтвердженням зв’язків між двома потужними мезоамериканськими культурами, які існували на відстані понад 1300 кілометрів одна від одної. Розкопки в Лос Абуелос вкотре демонструють, наскільки складною та розвиненою була цивілізація майя ще в глибоку давнину. Це відкриття не лише розширює уявлення про їхню духовну спадщину, а й є додатковим поштовхом до переосмислення розвитку ранньої державності, урбанізації та культових практик у доколумбовій Америці. Науковці сподіваються, що подальші дослідження у регіоні дадуть змогу ще краще відтворити історію цього загадкового і вражаючого світу майя.The post У джунглях Гватемали виявлено загублене місто майя, якому майже 3 000 років first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Компанія Lockheed Martin планує створити пілотовано-опціональну версію винищувача F-35, яка зможе літати автономно. Про це повідомив генеральний директор компанії Джим Тайслет на конференції Strategic Decisions, організованій Bernstein. Ідея модернізації винищувача виникла після поразки Lockheed у програмі шостого покоління Next Generation Air Dominance (NGAD), де перемогу здобув Boeing, пише T4. Серед оновлень, які Lockheed пропонує для F-35, — нове покриття для стелс-технологій, оновлені сопла двигуна, зміни у формі корпусу, нові можливості радіоелектронної боротьби, а також функціонал автономного польоту. Тайслет наголосив, що розробки, які велися в рамках програми NGAD, дозволяють реалізувати такі зміни за «порівняно короткий термін». Попри те, що F-35 вже має певні автономні функції — зокрема, у 2023 році літак продовжив політ ще 11 хвилин після катапультування пілота — повністю безпілотна версія ще не була публічно обговорювана. За словами Тайслета, оновлення можуть перейти до етапу льотних випробувань вже за 2–3 роки. Він також заявив, що модернізована версія F-35 може забезпечити 80% можливостей шостого покоління за половину вартості відповідного винищувача. Lockheed наразі шукає способи компенсувати втрату участі у проєктах шостого покоління. Після того, як ВПС США обрали Boeing для створення винищувача F-47, а ВМС США виключили Lockheed з програми F/A-XX, компанія робить ставку на розвиток F-35. Проте реалізація навіть поточних оновлень у програмі F-35 залишається складною. Компанія все ще затримується з доставкою пакету модернізацій TR-3, який містить нове програмне забезпечення та апаратне оновлення. Зараз основна проблема полягає в інтеграції сенсорної системи Distributed Aperture System із рештою компонентів TR-3. Питання подальших закупівель F-35 залишається відкритим. З одного боку, Пентагон змінює пріоритети фінансування, з іншого — політичні зміни в США, зокрема різка позиція Дональда Трампа щодо НАТО, можуть вплинути на європейські контракти. Тим не менш, Lockheed сподівається зберегти річний рівень виробництва у 156 літаків, навіть якщо попит з боку США дещо зменшиться. Тайслет впевнений, що попит з боку Європи, Азії та Близького Сходу залишиться високим завдяки вже створеним індустріальним зв’язкам та зростаючим загрозам у цих регіонах. Зокрема, йдеться про потенційні нові ринки в Саудівській Аравії, Індії, Катарі та ОАЕ. Під час нещодавнього візиту Трампа на Близький Схід представники Lockheed взяли участь у переговорах щодо постачання озброєння до Саудівської Аравії. Хоча Білий дім поки офіційно не підтвердив можливість продажу F-35 Ер-Ріяду, такі обговорення вже тривають. Автономна версія F-35 може стати новим етапом у розвитку бойової авіації. Проте для її реалізації Lockheed Martin доведеться подолати не лише технічні, а й політичні та фінансові виклики. Питання полягає в тому, чи зацікавиться Пентагон «версією Ferrari» свого найпопулярнішого винищувача.The post У США розроблять безпілотний F-35 first appeared on T4 - сучасні технології та наука.