У Нью-Йорку, в самому серці Ленокс-Гілл, виставлено на аукціон справжнє диво: найбільший відомий марсіанський камінь на Землі. Цей попелясто-теракотовий велетень вагою 25 кілограмів, що гордо стоїть на дзеркальному постаменті, незважаючи на свою позаземну природу, має цілком земну ціну. На аукціоні Sotheby’s, що проходить цього тижня, очікується, що його вартість коливатиметься від 2 до 4 мільйонів доларів, хоча, за словами Кассандри Хаттон, віце-голови з питань науки та природничої історії Sotheby’s, кінцева ціна може бути значно вищою. Вона пригадала випадок, коли стегозавр “Апекс” був проданий за $44,6 мільйона при оцінці в $4-6 мільйонів, підкреслюючи, що ринок визначає справжню цінність, пише T4. Оціночна ціна найбільшого марсіанського каменю на Землі становить від 2 до 4 мільйонів доларів. (Зображення: Моніша Равісетті) Кассандра Хаттон дізналася про цей унікальний марсіанський камінь, раніше відомий як NWA 16788 (NWA – скорочення від “Північно-Західна Африка”, де його знайшов мисливець за метеоритами), близько року тому від продавця. Одразу після придбання зразка продавець зв’язався з Sotheby’s, і розпочався rigorous процес перевірки та документування породи для публікації в метеоритному бюлетені. Цей процес є особливо складним для марсіанських метеоритів, оскільки на відміну від місячних, для яких існують зразки, привезені астронавтами місій “Аполлон”, у нас немає еталонних марсіанських порід. Хоча розглядаються програми повернення зразків, зібраних марсоходом NASA Perseverance, їхні терміни невизначені, і проєкт може бути навіть скасований. (Автор зображення: Моніша Равісетті) Команді тестувальників довелося шукати обхідні шляхи для підтвердження марсіанського походження каменю. Першим ключовим фактором є наявність у метеориті невеликих газових кишень. Завдяки даним, зібраним посадковими модулями “Вікінг” NASA у 1970-х роках, вчені мають інформацію про склад марсіанської атмосфери. Якщо газ у цих кишенях збігається з марсіанським атмосферним газом, це є вагомим доказом. Наступним кроком є аналіз загального складу метеорита. Марсіанські метеорити, як правило, містять так зване “маскелінітове” скло, що утворюється внаслідок потужного зіткнення, яке вибило породу з поверхні планети. “Якщо в цій породі є маскелінітове скло, то це метеорит, бо ми знаходимо його лише в метеоритах”, — пояснила Хаттон. І, нарешті, хімічний склад породи порівнюється з відомими марсіанськими породами, знайденими на Землі. Якщо вони збігаються, це підтверджує його марсіанське походження. (Автор зображення: Моніша Равісетті) Оцінка рідкісних наукових артефактів, таких як цей марсіанський камінь, значно відрізняється від оцінки антикварних прикрас чи картин Пікассо, де є багато порівняльних зразків. Хаттон наголошує, що при оцінці таких об’єктів необхідно враховувати “контекст, передісторію, історію, рідкість, значення”. Оціночна вартість у $2-4 мільйони для NWA 16788 обумовлена тим, що це найбільший марсіанський метеорит, що знаходиться на Землі. Для порівняння, менші марсіанські метеорити продавалися за ціною від $20 000 до $80 000. Однак, зауважує Хаттон, більший розмір не завжди означає вищу ціну, оскільки це може звузити коло потенційних покупців. Втім, NWA 16788, хоч і великий для марсіанського метеорита, все ще поміститься в середній рюкзак, що робить консервативну оцінку в $4 мільйони цілком реальною. Окрім наукової та колекційної цінності, NWA 16788 має надзвичайну естетичну привабливість. “Він також виглядає точнісінько як поверхня Червоної планети”, — захоплено відзначає Хаттон, додаючи, що більшість інших марсіанських метеоритів, які знаходять, є маленькими, невиразними шматочками. “У цього ззовні справді дивовижна ф’южн-кора. Якщо придивитися уважніше, то можна було б використати його майже як знімальний майданчик для фільму про Марс – розмістити туди маленьких чоловічків, бо можна було б побачити борозни, брижі та гори”. На запитання, чому такий важливий зразок продається колекціонеру, а не передається до музею, Хаттон пояснила, що історія багатьох музеїв починалася саме з приватних колекцій. Вона підкреслила, що багато приватних колекціонерів згодом дарують або позичають свої артефакти музеям, а також фінансують їхнє збереження та вивчення. “Якщо це цінно для вас у фінансовому плані, ви піклуєтеся про це”, — зазначила вона, вказуючи на те, що прив’язана вартість допомагає забезпечити належний догляд за об’єктом. Крім того, деякі музеї просто не мають достатнього фінансування та персоналу для належного збереження рідкісних предметів. Хаттон висловила сподівання, що такі аукціони підвищують інтерес до космічних, наукових та природничо-історичних об’єктів, допомагаючи людям усвідомити їхнє значення. Вона завершила розповідь, зазначивши, що аукціони — це не тільки про предмети, а й про мрії, які люди прагнуть втілити. Раніше вчені назвали “винуватця”, який зробив Марс непридатним для життя.The post Найбільший марсіанський камінь на Землі виставлено на аукціон у Нью-Йорку (ФОТО) first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Шанувальники популярної гри Minecraft нарешті отримали можливість насолодитися хітовою піснею “Lava Chicken”, яка стала відомою завдяки фільму “Minecraft в кіно”. Новий музичний диск, що містить цю композицію, з’явився в останньому оновленні для Bedrock Edition, тоді як гравці Java Edition могли її слухати ще з кінця червня після виходу оновлення 1.21.7. Тепер ця мелодія може дратувати або тішити друзів у багатокористувацьких світах на всіх платформах, пише T4. Походження пісні “Lava Chicken” Фільм про Minecraft, що вийшов у квітні, швидко завоював популярність. У ньому знялися такі зірки, як Джек Блек (у ролі Стіва), Джейсон Момоа, Даніель Брукс та Емма Майєрс. Фільм став джерелом численних мемів, деякі з яких навіть перевершили за популярністю сам фільм. Для тих, хто не в курсі або ще не бачив стрічку, варто зазначити, що музичний диск у Minecraft відтворює мелодію “Lava Chicken”, яку Джек Блек співає під час сцени, де Стів готує курку з лави. Цікаво, що версія пісні, доступна в грі, не містить вокалу Джека Блека. Замість цього, вона включає вокал моба Сільський житель (Villager), що, можливо, надає їй ще більшої унікальності. Композиція є переважно чіптюн-версією оригіналу, створеною Hyper Potions. Щоб отримати цей музичний диск у грі, гравцям необхідно знищити Куркового вершника (Chicken Jockey). Щоб отримати цей музичний диск у грі, гравцям необхідно знищити Куркового вершника (Chicken Jockey) Інші оновлення Хоча останнє оновлення для Minecraft: Bedrock Edition переважно зосереджено на цьому новому музичному диску, воно також містить ряд незначних виправлень помилок та покращень якості життя на різних платформах. Зокрема, у новій версії зменшено інтенсивність світла від більшості смолоскипів при використанні графічних налаштувань “Яскраві візуальні ефекти” (Vibrant Visuals) – зміна, яку спільнота гравців досить давно пропонувала з моменту впровадження цієї функції. Раніше у Мережі розкрили нові деталі GTA VI.The post Хітова пісня Lava Chicken зʼявилася в грі Minecraft: що треба зробити, щоб вона зазвучала first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Одного лише згадування про змій достатньо, щоб викликати у багатьох трепет, а уявлення про найдовшу змію у світі здатне буквально паралізувати уяву. Проте останні досягнення вчених дозволяють нам не тільки побачити цього дивовижного гіганта природи, але й розкрити його унікальні особливості, які виходять за рамки простого страху чи захоплення. Мова йде про сітчастого пітона (Malayopython reticulatus) – справжнього володаря азіатських джунглів, що вкотре підтвердив свій статус найдовшої змії на планеті, пише T4. Цей величний хижак, чиї володіння простягаються через Південну та Південно-Східну Азію, здатен сягати неймовірних розмірів. Офіційно зафіксовані екземпляри перевищують 7,5 метрів у довжину, а в неофіційних звітах згадуються навіть особини, що наближаються до 10 метрів і більше, хоча такі виняткові рекорди завжди потребують ретельного наукового підтвердження. Вага дорослого сітчастого пітона може легко перевалити за 100 кілограмів, роблячи його одним з найважчих плазунів, що не дивно, враховуючи його щільну мускулатуру. Офіційно зафіксовані екземпляри перевищують 7,5 метрів у довжину, а в неофіційних звітах згадуються навіть особини, що наближаються до 10 метрів і більше. Автор фото: Mariluna. Ліцензія: CC BY-SA 3.0 Чим же сітчастий пітон унікальний, окрім своїх розмірів? Його краса, хоч і загрозлива, варта окремої уваги. Назва “сітчастий” походить від складного, хитромудрого візерунка, що прикрашає його шкіру. Це геометричне мереживо з ромбоподібних форм, які переплітаються з лініями та крапками, створюючи камуфляж, ідеально пристосований для життя у тінистих лісах. Забарвлення варіюється від темно-коричневого та чорного до золотисто-жовтого та оливково-зеленого, дозволяючи пітону майстерно зливатися з навколишнім середовищем, будь то опале листя, гілки дерев чи темна земля. Цей візерунок не тільки допомагає йому залишатися непоміченим для здобичі та хижаків, а й є індивідуальним для кожної особини, як відбитки пальців у людини. Сітчастий пітон – це майстер засідки. Він не є отруйною змією, а використовує свою потужну м’язову силу для задушення здобичі. Його стратегія полювання полягає у терпляливому очікуванні: пітон ховається, нерухомо чекаючи, поки нічого не підозрююча тварина не опиниться в зоні досяжності. Після блискавичної атаки він щільно обплутує свою жертву, стискаючи її тіло з кожним видихом, поки серце не зупиниться. Його щелепи, здатні відкриватися на дивовижно великий кут, дозволяють пітону заковтувати здобич цілком, навіть якщо вона значно більша за його власну голову. Раціон цього гіганта включає широкий спектр тварин: від гризунів і птахів до мавп, свиней, оленів і навіть, зрідка, молодих ведмедів. Незважаючи на його гігантські розміри та статус хижака, сітчастий пітон зазвичай не становить прямої загрози для людини. Випадки нападу на людей надзвичайно рідкісні, оскільки ці змії, як правило, воліють уникати зустрічей з великими тваринами, якими вони не можуть легко харчуватися. Більшість інцидентів трапляються, коли люди випадково провокують або загрожують пітону, особливо якщо він почувається загнаним у кут або захищає свою територію. У дикій природі пітони намагаються бути максимально непомітними, розглядаючи людей як потенційну загрозу. Незважаючи на його гігантські розміри та статус хижака, сітчастий пітон зазвичай не становить прямої загрози для людини. Випадки нападу на людей надзвичайно рідкісні, оскільки ці змії, як правило, воліють уникати зустрічей з великими тваринами, якими вони не можуть легко харчуватися. Сітчастий пітон в Індонезії. Авторство фото: Фото AP Життєвий цикл сітчастого пітона також має свої унікальні риси. Це яйцекладні змії, тобто самки відкладають яйця (їх кількість може сягати кількох десятків) і потім дбайливо їх охороняють. Самка згортається навколо кладки, використовуючи своє тіло для підтримання оптимальної температури, яка необхідна для розвитку ембріонів. Вона навіть може “тремтіти”, створюючи тепло за рахунок м’язових скорочень, щоб забезпечити належні умови для вилуплення дитинчат. Після появи на світ молоді пітони є повністю самостійними та одразу починають своє життя як хижаки. Середовище існування сітчастого пітона включає різноманітні біотопи: від вологих тропічних лісів і боліт до полів та околиць населених пунктів. Вони часто зустрічаються поблизу води, оскільки є чудовими плавцями і можуть долати значні відстані по річках і навіть у морі між островами. Їхня здатність адаптуватися до різних умов, а також відносно швидкі темпи розмноження (порівняно з іншими великими рептиліями) дозволяють їм процвітати в багатьох регіонах. Проте, як і багато інших диких тварин, сітчастий пітон стикається з загрозами, головною з яких є руйнування його природного середовища існування через вирубку лісів та розширення сільськогосподарських угідь. Також на них полюють заради шкіри, яка цінується в модній індустрії, та м’яса. У деяких регіонах молодих пітонів також виловлюють для торгівлі домашніми тваринами. Хоча сітчастий пітон не знаходиться під такою критичною загрозою зникнення, як деякі інші види, необхідність збереження його популяцій та природних ареалів є дуже важливою. Раніше вчені показали найбільшу у світі рибу: вона важить понад 34 тонни.The post Вчені показали найдовшу в світі змію (ФОТО) first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

У глибинах крижаних вод Північної Атлантики мешкає гренландська акула — найдовгоживучий хребетний у світі, здатний прожити до 500 років. Донедавна місця народження цих загадкових гігантів були цілковитою таємницею. Однак нове дослідження вчених із Данії та Гренландії розкрило цю загадку, показавши, що, попри свою назву, ці акули, ймовірно, народжуються ближче до Данії, а не Гренландії, пише T4. Це відкриття має вирішальне значення, адже гренландські акули є вразливим видом через надмірний вилов та прилов. Їхня біологічна вразливість пояснюється повільним ростом (близько 1 см на рік) та пізнім статевим дозріванням – самки здатні до розмноження лише у віці близько 150 років. Це означає, що популяції відновлюються дуже повільно. Авторство фото: NOAA (expl9984) [CC BY 2.0 або суспільне надбання], через Wikimedia Commons Збір даних про новонароджених акуленят був надзвичайно складним, адже за 150 років існувало лише близько десяти задокументованих випадків виявлення вагітних самок або молодих особин. Проте, аналізуючи історичні записи, вчені виявили, що єдине місце, де регулярно трапляються новонароджені акули, це навколо хребта Рейк’янес, на південний захід від Ісландії. Тут, на глибині до кілометра, були помічені кілька молодих особин. Після народження, молоді акули, схоже, мігрують на схід, до Скагерраку – затоки між Данією, Норвегією та Швецією. Дослідження вперше систематично вивчало присутність гренландських акул у цьому районі, виявивши там близько 15 молодих особин за останні 150 років, що є дивним, адже дорослі акули зазвичай там не мешкають. Це дослідження, опубліковане в журналі Ecology and Evolution, не лише дає нове розуміння життєвого циклу гренландської акули, але й закладає основу для розробки цілеспрямованих заходів щодо їхнього збереження. Використання супутникового відстеження та екологічної ДНК допоможе зібрати більше даних для захисту цих унікальних глибоководних довгожителів. Читайте також: Сягає 20 метрів у довжину і важить понад 34 тонни: як виглядає найбільша у світі рибаThe post Вчені виявили місце, де народжують гренландські акули, які живуть до 500 років first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Чи можливо, що одна з найнеприємніших рис характеру стала ключем до геніальності Стіва Джобса? Це питання, що змушує задуматися, адже, за словами багатьох, хто працював поруч із засновником Apple, його особистість була далекою від приємної. Деякі навіть припускають, що якби Джобс був м’яким і доброзичливим, персональні комп’ютери, можливо, досі залишалися б недосяжно дорогими, а смартфони – нікому не потрібними, пише T4 з посиланням на УНІАН. Марк Андрессен, відомий підприємець, якому довелося тісно співпрацювати з Джобсом, нещодавно поділився своїми спогадами та оцінками в одному з подкастів. “Стів був одним з найнеприємніших людей в історії людства”, – згадує Андрессен, ілюструючи це тим, що Джобс міг розпочати суперечку з нічого, наприклад, через форму склянки на столі. На думку Андрессена, Джобс вважав, що кожен навколо нього повинен працювати так само наполегливо і прагнути досконалості так само сильно, як він сам Однак саме в цій “нестерпності” Андрессен вбачає джерело його геніальності. “Звідси походить велика частина його геніальності. Він просто не збирався сприймати статус-кво як належне за жодних обставин… Він просто був абсолютно нетерпимий до чогось гіршого за першокласну роботу”, – переконаний Андрессен. На думку Андрессена, Джобс вважав, що кожен навколо нього повинен працювати так само наполегливо і прагнути досконалості так само сильно, як він сам. Ця безкомпромісна вимогливість, зрештою, призвела до того, що команда Джобса складалася виключно з найталановитіших фахівців у своїх галузях. Це, своєю чергою, формувало у співробітників почуття корпоративної гордості за те, що вони створюють найкращі продукти. Історії про те, як Джобс кричав або звільняв людей на нарадах, завжди були лише побічним ефектом його переконання, що “це не першокласна робота”. Тож, можливо, саме ця “неприємна” риса характеру, а саме абсолютна нетерпимість до посередності, зробила Стіва Джобса тим генієм, якого ми знаємо. Раніше ми розповіли про 10 щоденних звичок мільярдерів.The post Частина геніальності: колишній колега назвав найнеприємнішу рису Стіва Джобса first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Майже кожен, хто хоч трохи цікавився морським світом, чув про існування найбільшої риби на планеті – китової акули. Але мало хто може уявити собі її справжні розміри та унікальні особливості. Нещодавно вчені змогли зафіксувати цих величних створінь у їхньому природному середовищі, надавши нам можливість наочно переконатися у їхньому грандіозному масштабі, розповідає T4. Китова акула – це справжній гігант серед риб, що може сягати неймовірних 20 метрів у довжину, що можна порівняти з розміром великого автобуса, а її вага може сягати понад 34 тонни. Уявіть собі цю масивну, але на диво граційну істоту, яка неквапливо пливе океанськими просторами! Попри свої вражаючі габарити, китова акула є абсолютно безпечною для людини. На відміну від деяких своїх хижих родичів, цей велетень харчується дрібним планктоном, крилем та іншими мікроскопічними організмами, фільтруючи величезні об’єми води через свої спеціалізовані зябра. Її величезний рот, що може розкриватися до півтора метра завширшки, містить тисячі крихітних зубів, які вона не використовує для полювання на велику здобич. Автор фото: Elianne Dipp Окрім своїх розмірів, китові акули вирізняються унікальним забарвленням. Їхнє тіло вкрите неповторним візерунком зі світлих плям і смужок на темному фоні, що нагадує зоряне небо або шахову дошку. Цей унікальний “малюнок” є індивідуальним для кожної окремої особини, що дозволяє вченим ідентифікувати їх та відстежувати їхні міграції, які можуть простягатися на тисячі кілометрів. Спостереження за китовими акулами в дикій природі розкривають багато цікавих аспектів їхнього життя. Попри здатність долати великі відстані, вони є досить повільними плавцями, віддаючи перевагу неспішним мандрівкам у теплих тропічних та субтропічних водах. Ці довгожителі океану можуть прожити до 100 років і більше, проте досягають статевої зрілості досить пізно, що робить їх особливо вразливими до зовнішніх загроз. Автор фото: Leonardo Lamas На жаль, попри свою велич і відсутність агресії до людини, китові акули стикаються зі значними загрозами. Вони часто випадково потрапляють у рибальські сітки, страждають від забруднення океану, особливо пластиком, який можуть випадково проковтнути, та стають жертвами зіткнень із суднами. Через ці фактори їхній статус охорони викликає серйозне занепокоєння, і в багатьох країнах вживаються заходи для їхнього захисту. Кадри, на яких зображено цих гігантів океану в їхньому природному середовищі, є не лише вражаючим видовищем, але й важливим нагадуванням про велич і вразливість морського світу. Вивчення китових акул допомагає нам краще зрозуміти екосистеми океанів та нагадує про необхідність дбайливого ставлення до всіх їхніх мешканців, включаючи цю найбільшу і наймирнішу рибу на планеті. Раніше вчені розповіли, коли в Україні можуть зʼявитися піранії.The post Сягає 20 метрів у довжину і важить понад 34 тонни: як виглядає найбільша у світі риба first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Нові дані, зібрані марсоходом Curiosity компанії NASA, проливають світло на причини безжиттєвого та сухого стану Червоної планети, а також вказують на її неминучий шлях до цієї долі, незважаючи на дивовижну схожість із Землею. За цими відкриттями, головним “винуватцем” виявилося Сонце, пише T4. Хоча Марс здається нам абсолютно чужим світом, він все ж залишається найбільш схожою на Землю з усіх відомих планет. Їхні розміри, склад і відстань від Сонця напрочуд схожі, проте за останні два мільярди років Марс обрав зовсім інший шлях розвитку. Якщо на Землі ми бачимо щільну атмосферу, велику кількість води та буйне життя, то Марс – це висушений, безжиттєвий світ, де навіть знайти скам’янілі бактерії видається малоймовірним. Згідно з новим дослідженням, проведеним групою планетологів під керівництвом Едвіна Кайта з Чиказького університету, нова підказка не лише дає частину відповіді, але й натякає, що Марс, можливо, був приречений на свою нинішню долю з самого початку. Читайте також: NASA повідомило про повторювані сигнали, які надходять з планети, схожої на Землю Нове дослідження базується на відкритті марсіанських карбонатів марсоходом Curiosity. Зображення: NASA Ця нова підказка полягає у відкритті карбонатних мінералів, знайдених роботизованим марсоходом Curiosity поблизу кратера Гейла. Цей регіон Марса характеризується сухими руслами річок та іншими свідченнями того, що колись, два мільярди років тому, на Червоній планеті текли води. Тоді на Марсі дійсно була вода – її було достатньо, щоб заповнити неглибокий океан, що покривав значну частину поверхні планети, а атмосфера була значно щільнішою. Протягом еонів, що минули, ця атмосфера майже зникла, а разом з нею і вода, оскільки Марс переживав чергування холодних і теплих періодів. Карбонати, до яких належать такі мінерали, як кальцит, доломіт, арагоніт, магнезит і сидерит, утворюються в результаті реакції іонів вуглецю та кисню, розчинених у воді, з іонами металів. Простіше кажучи, з часом вуглекислий газ з атмосфери поглинається карбонатними відкладеннями, що призводить до зниження рівня парникових газів та охолодження планети. Цей процес постійно відбувається на Землі, але ми його майже не помічаємо, оскільки вуглекислий газ швидко поповнюється за рахунок вулканічної активності (а в наші дні – спалювання викопного палива), що робить процес самокоригуючим. Нещодавні дослідження, що ґрунтуються на даних марсохода Curiosity, вказують на Сонце як на головного “винуватця” перетворення Марса з потенційно життєздатної планети на безжиттєву пустелю, адже його активність сприяла утворенню карбонатів, які виснажили марсіанську атмосферу та воду. Однак, за даними команди Кайта, на Марсі все відбувається зовсім інакше через Сонце, яке повільно стає яскравішим приблизно на 8% за мільярд років. Це може здатися незначним, але саме цей фактор вважається причиною теплих періодів на Марсі, коли могла існувати рідка вода. Ця вода поглинала вуглекислий газ з марсіанської атмосфери, перетворюючи його на карбонати, що, своєю чергою, спричиняло похолодання планети. Досі це не виглядає проблемою. Проте Марс не є тектонічно активною планетою, і його вулканічна активність дуже низька. В результаті вуглекислий газ не поповнювався, і, разом з іншими механізмами, такими як сонячні вітри та відсутність магнітного поля, виник процес зворотного зв’язку, який виснажував дедалі більше атмосфери, оскільки дедалі більше вуглекислого газу “запечатувалося” у мінералах. Іншими словами, це була фатальна спіраль, спричинена сонячною енергією, яка призвела до холодного і сухого сучасного Марса. “Роками у нас було це величезне питання без відповіді: чому Землі вдалося зберегти свою придатність для життя, тоді як Марс її втратив”, – зазначив Кайт. “Наші моделі показують, що періоди придатності для життя на Марсі були радше винятком, ніж правилом, і що Марс загалом саморегулюється як пустельна планета”. Це дослідження було опубліковано в престижному журналі Nature.The post Вчені назвали “винуватця”, який зробив Марс непридатним для життя first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Однією з найбільших неприємностей сучасного життя є розряджений акумулятор телефону в найневідповідніший момент. Проте, власники iPhone можуть скористатися маловідомим трюком, щоб значно подовжити час роботи свого пристрою, особливо це стосується тих, хто активно користується груповими чатами. Секрет полягає в простому жесті: щоразу, виймаючи телефон з кишені чи сумки, просто кладіть його екраном вниз, розповідає T4. Таке положення iPhone активує функцію Facedown Detection, яка була представлена ще у 2015 році з виходом iOS 9. Завдяки датчику навколишнього освітлення та наближення, екран не вмикатиметься щоразу при отриманні сповіщення. Телефон, звісно, вібруватиме або видаватиме звук, але підсвічування екрана, що є одним з найбільших споживачів заряду батареї, залишатиметься вимкненим. Ця ж технологія використовується для вимкнення екрана, коли ви підносите телефон до вуха під час розмови, щоб уникнути випадкових натискань. Навіть секундне ввімкнення екрана для кожного сповіщення може значно вплинути на загальний час роботи акумулятора. Дослідження Common Sense Media за 2023 рік виявило, що близько половини школярів отримують понад 230 сповіщень на день, а деякі підлітки отримують до 5000 сповіщень за добу. Уявіть, скільки енергії витрачається, якщо екран телефону вмикається майже безперервно! Оскільки Apple не надає прямої опції для запобігання пробудженню екрана після сповіщення, перевертання iPhone є простим, але ефективним рішенням. Окрім цього, єдиним іншим способом зменшити витрати заряду на сповіщення є обмеження їх кількості. Ви можете активувати режим «Не турбувати», що вимкне всі сповіщення, або налаштувати параметри сповіщень для окремих програм. Для цього потрібно зайти в Налаштування, вибрати «Сповіщення», а потім натиснути на іконку потрібної програми, де можна деактивувати опцію «Дозволити сповіщення». Інший варіант – запланувати зведення сповіщень, що дозволить отримувати узагальнений звіт про пропущені сповіщення у визначений вами час. Це налаштовується у вкладці «Запланований звіт» у налаштуваннях сповіщень: активуйте опцію, виберіть зручний час та додатки, сповіщення від яких ви хочете включати у зведення. Таким чином, у режимі «Фокус» усі сповіщення відкладатимуться до запланованого звіту, мінімізуючи відволікання та зберігаючи заряд. Якщо ж ці методи все ще не допомагають, варто звернути увагу на служби геолокації. GPS-модуль потребує значного заряду батареї, і його вплив залежить від сили сигналу та необхідної точності визначення місцезнаходження. Наприклад, якщо ви ділитеся своїм місцезнаходженням через Карти Google, додаток, ймовірно, буде працювати з високою точністю, що призведе до швидшого розряду. Тому рекомендується вимикати геолокацію, коли вона не використовується. Це можна зробити, перейшовши до розділу «Приватність та безпека» у налаштуваннях та вимкнувши «служби геолокації». Застосування цих простих хитрощів може значно покращити автономність вашого iPhone, дозволяючи йому працювати довше саме тоді, коли це найважливіше. Не пропустіть: чохли для всієї лінійки iPhone 17 показали на фото: у кожного унікальний виріз.The post Маловідомий трюк з iPhone дозволяє акумулятору довше тримати заряд first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Працюючи над вивченням популяції протеїв європейських (Proteus anguinus) – рідкісних печерних саламандр, що мешкають у підземних водних шляхах Балкан, від Італії до Чорногорії – вчені сподівалися розкрити секрети їхньої поведінки в природному середовищі. Однак їхні спостереження принесли абсолютно несподівані результати: деякі амфібії роками залишалися абсолютно нерухомими, демонструючи дивовижну пасивність, розповідає T4. Ці блідошкірі, витончені істоти з тендітними кінцівками нагадують примарних водяних зміїв, що населяють темні, затоплені печери. Згідно з місцевими повір’ями, протеї є нащадками могутніх драконів, що мешкають під землею, і таємниче з’являються на поверхні під час сильних злив. Адаптувавшись до життя в повній темряві, вони втратили зір – їхні недорозвинені очі приховані під шкірою. Натомість протеї володіють високочутливими хеморецепторами, які дозволяють їм виявляти найдрібніші сліди органічних речовин у воді, допомагаючи знаходити здобич, таку як личинки комах, креветки, жуки та дрібні равлики. Згідно з місцевими повір’ями, протеї є нащадками могутніх драконів, що мешкають під землею, і таємниче з’являються на поверхні під час сильних злив. Автор зображення: Арне Ходаліч через Wikimedia Commons (CC BY-SA 3.0) Що вражає найбільше, так це їхня здатність виживати без їжі протягом багатьох років. Ця неймовірна витривалість до тривалого голодування означає, що їм не потрібно витрачати енергію на активний пошук їжі, що цілком пояснює їхню разючу млявість. У період з 2010 по 2018 рік троє дослідників з Угорщини та Великої Британії спостерігали за 26 особинами в печері в Боснії та Герцеговині. Вони були шоковані мінімальною рухливістю цих істот: згідно з публікацією в журналі Зоологія за 2020 рік, протеї рухалися в середньому лише на 5 метрів на рік, а деякі переміщувалися лише на кілька метрів протягом кількох років. В одному випадку була зафіксована особина, яка не зрушила ні на сантиметр протягом 2569 днів – цілих семи років. Така поведінка значно відрізняється від того, що спостерігається в лабораторних умовах, де було отримано більшість наукових даних про цей вид. У неволі протеї часто рухаються, ховаються і навіть демонструють соціальну поведінку. Проте в дикій природі ці печерні мешканці, схоже, віддають перевагу надзвичайно спокійному, майже нерухомому способу життя. У неволі протеї часто рухаються, ховаються і навіть демонструють соціальну поведінку. Проте в дикій природі ці печерні мешканці, схоже, віддають перевагу надзвичайно спокійному, майже нерухомому способу життя. Авто зображення: Domin Dalessi Дослідники вважають, що така низька активність є частиною їхньої енергозберігаючої стратегії виживання. Протеї живуть надзвичайно довго, до 100 років, розмножуються рідко (приблизно раз на 12,5 років) і можуть виживати, споживаючи дуже мало їжі. Отже, немає жодної потреби поспішати чи витрачати цінну енергію. Однак існує ймовірність, що ця конкретна група протеїв не є повністю репрезентативною для всього виду, адже аналіз показав майже повну відсутність генетичних варіацій у цій популяції. Тим не менш, це дослідження наочно демонструє, наскільки більше ми можемо дізнатися, вивчаючи організми в їхньому природному середовищі, а не в обмежених умовах лабораторії. Раніше NASA повідомило про повторювані сигнали, які надходять з планети, схожої на Землю.The post Не рухалася протягом 2569 днів: вчені виявили неймовірно ліниву тварину first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

За менш ніж два роки ChatGPT досяг вражаючої позначки у 500 мільйонів активних користувачів щомісяця, ставши одним із найшвидше зростаючих технологічних феноменів. Це викликає закономірне питання: чим саме цей штучний інтелект так приваблює мільйони людей по всьому світу і про що вони найчастіше його запитують? За даними Sensor Tower, представленими порталом Visual Сapitalist, з’явилася чітка картина основних сфер інтересу користувачів, пише T4. Беззаперечним лідером серед запитів до ChatGPT є розробка програмного коду, що становить колосальні 29% від усіх звернень. Це не дивно, адже ШІ значно спрощує завдання кодування різними мовами програмування, допомагає у налагодженні та автоматизації рутинних процесів, що робить його незамінним інструментом для розробників. На другому місці, з 15% запитів, розташувалися питання з історії та суспільствознавства, підкреслюючи роль ChatGPT як доступного джерела знань. Одразу за ними слідують запити щодо самого штучного інтелекту та машинного навчання (14%), що свідчить про зростаючий інтерес суспільства до технологій, які змінюють світ. Інфографіка: про що люди запитують ChatGPT/ © Visual Сapitalist Четверту позицію (13%) займає категорія економіки, фінансів та податків. Користувачі все частіше звертаються до ChatGPT за інформацією про акції, ринкові тенденції та макроекономічні явища, використовуючи його як джерело швидких консультацій. Далі йдуть розважальні запити (8%), отримання навчальної інформації (7%), а також технічні запити (5%). Менш поширеними, але все ж значущими, є звернення юридичної (4%) та політичної (3%) спрямованості, а також питання, пов’язані з екологією та кліматом (2%). Цей розподіл показує, що ChatGPT перетворився на багатофункціональний інструмент, який допомагає людям як у професійній діяльності, так і в повсякденному житті, задовольняючи широкий спектр інформаційних потреб. Раніше ми розповідали, яку фразу потрібно сказати ChatGPT, щоб він вас ніколи не забув.The post Стало відомо, про що люди найчастіше запитують ChatGPT first appeared on T4 - сучасні технології та наука.