Серпень в Україні – це час, коли кабачками завалені всі ятки на базарах, а родичі наполегливо намагаються віддати вам ще хоча б пару “маленьких”. Але спроба перетворити цей урожай на вишукану закуску часто закінчується розчаруванням. Замість пружних шматочків у банці виходить якась м’яка ватна маса. При цьому в хороших закладах мариновані кабачки з куркумою завжди вражають дзвінким хрускотом та яскравим сонячним кольором. Секрет полягає не у спеціальних сортах чи якихось недоступних кухонних гаджетах. Все вирішує проста кулінарна хімія, у якій головними гравцями виступають жовта спеція, температура заливки та звичайна соняшникова олія. Про це пише Pixelinform. Чому куркума робить мариновані кабачки з куркумою хрусткими Більшість звикла сприймати куркуму виключно як природний барвник для рису чи плову. Тут є цікавий нюанс: активний компонент куркумін працює як потужний стабілізатор рослинної структури. У м’якоті кабачка міститься пектин – речовина, що відповідає за пружність клітинних стінок. Під час звичайного маринування гаряча вода та оцет швидко руйнують пектинові зв’язки, перетворюючи овоч на м’яку масу. Молекули куркуміну буквально вбудовуються у клітинні оболонки і блокують ферменти, які розщеплюють пектин при нагріванні. Крім того, куркумін виступає природним консервантом, який стримує розвиток бактерій орієнтовно на 48 годин довше за звичайний оцтовий розчин. Але для цього потрібна правильна робота з вологою. Якщо залити кабачки без підготовки, клітини просто переповняться рідиною і втратять щільність. Сіль та цукор у маринаді працюють як осмотичні агенти. Вони обережно витягують із м’якоті приблизно 30% зайвої води. Втративши цей надлишок вологи, овоч стає щільним і починає хрустіти, ніби свіжий пухирчастий огірок із грядки. Емульсія та температура: як правильно підготувати маринад Головна помилка домашніх кулінарів – це використання окропу. Крутим окропом ви просто варите ніжну м’якість кабачка за кілька секунд. Шеф-кухарі заливають овочі рідиною з температурою рівно 65°C. Гарячіший маринад розм’якшить клітковину, а холодніший – не зможе відкрити пори для рівномірного просочування. Щоб отримати потрібний градус без кулінарного термометра, досить закип’ятити воду і дати їй постояти на столі буквально одну-півтори хвилини. Ще один важливий секрет полягає у змішуванні столового 6% або яблучного оцту із рослинною олією без запаху у пропорції 1:1. Чистий оцет проникає вглиб кабачкового кружечка лише на 1 мм, через що поверхня стає кислою, а серединка залишається прісною. Олійно-оцтова емульсія просочується значно глибше – до 2.5 мм. До того ж олія створює тоненьку захисну плівку. Вона не дає куркуміну окислюватися на повітрі, завдяки чому закуска зберігає неоновий жовтий колір і не тьмяніє до сіруватого відтінку. Покрокова технологія: від вибору овочів до подачі Для цієї закуски ідеально підходять молоді кабачки завдовжки до 15-20 сантиметрів. Чистити шкірку не потрібно, адже саме в ній зосереджена найбільша концентрація пектину та клітковини, що дають той самий бажаний хрустіт. Овочі варто нарізати тонкими кружечками товщиною 3-4 мм. Якщо зробити шматочки занадто товстими, краї вже перекиснуть, а середина залишиться абсолютно сирою. Перед заливкою маринадом є сенс застосувати кулінарний трюк із контрастом температур. Нарізані кружечки викладають на решітку або тарілку та відправляють у холодильник чи на лід на 10 хвилин. Холод змушує волокна стиснутися. Коли на охолоджені кабачки потрапляє маринад із температурою 65°C, відбувається мікротермічний шок, який моментально фіксує хрустку текстуру. Окремо слід звернути увагу на якість самої спеції. Куркума має бути свіжою, яскраво-оранжевого кольору без темних грудочок. Старий порошок із відкритого пакетика втрачає ефірні олії і надає страві пильного або гіркуватого присмаку. Оптимальна пропорція – 1 чайна ложка спеції на 1 літр маринаду. Час витримки за кімнатної температури становить строго від 1.5 до 2 годин. Якщо зняти пробу раніше – смак буде поверхневим, а якщо залишити довше – овочі почнуть втрачати пружність та пересолюватися. Часті запитання про мариновані кабачки з куркумою Чи можна замінити оцет лимонним соком? Так, це можлива альтернатива, якщо є неприйняття оцтового запаху. Однак лимонна кислота діє м’якше, тому час маринування доведеться збільшити до 4 годин. Врахуйте, що з лимонним соком пектин руйнується повільніше, і підсумковий хрустіт буде дещо слабшим, ніж у класичному варіанті з яблучним чи столовим 6% оцтом. Чому кабачки після маринування стали гірчити? Гіркота виникає з двох причин: використання старого порошку куркуми або надто тривале тримання банки у теплі. За температури вище 20°C більше двох годин ефірні олії спецій окислюються і починають гірчити. Також обов’язково дивіться на плодоніжку кабачка при купівлі на ринку: вона має бути зеленою та соковитою. Якщо хвостик сухий чи потемнілий, у самому овочі вже накопичилися природні гіркі речовини. Скільки часу можна зберігати таку закуску в холодильнику? У скляній закритій ємності в холодильнику кабачки спокійно стоять до тижня. Проте варто враховувати, що на п’ятий день хрускіт зберігається приблизно на 90%, а до сьомого дня спадає удвічі. Найкраще готувати закуску невеликими порціями з розрахунку на 2-3 дні. Якщо ж розчин у банці став каламутним або з’явилися пузирки – це ознака бродіння, їсти такий продукт вже не можна. Щоб перевірити цей ресторанний метод на власній кухні, знадобиться мінімум інгредієнтів і всього пару годин очікування. Один молодий кабачок, по 100 мл олії та 6% оцту, столова ложка цукру, пів ложки солі та чайна ложка куркуми. Головне – не забудьте остудити окріп протягом хвилини перед заливкою і потримати нарізані кружечки на холоді. Результат змусить по-новому подивитися на звичні сезонні овочі. А ви вжепробували додавати яскраві східні спеції до традиційних українських маринадів? Мариновані кабачки з куркумою: ресторанний секрет хрускоту читайте на сайті Pixel.inform.

У сучасному світі, незважаючи на всі випробування та труднощі, ми маємо можливість дізнатися про минуле, як ніколи раніше. Завдяки роботі тисяч науковців, ми можемо заглянути в наше колективне минуле і дізнатися, яким був світ для наших предків.Використовуючи те, що антропологи називають сенсорною археологією, дослідники можуть відтворити стародавні "запахові ландшафти". Наприклад, тепер ми знаємо, що інтер'єри багатих людей у Помпеях пахли деревиною та землею з нотками цитрусових.Цю деталь виявила команда європейських дослідників, аналізуючи 2000-річні стародавні курильниці. Дослідники зосередилися на двох терракотових курильницях, які були знайдені під час розкопок у Помпеях та сусідньому місті Боскореале.Одна з курильниць походила з будівлі, яка перетворювалася на готель, коли виверження Везувію сталося в 79 році нашої ери; інша була знайдена в домашньому святилищі в сільській віллі.Форми, декор та археологічний контекст цих посудин вказували на єдину мету: спалювання ароматних приношень під час домашніх релігійних церемоній. Дослідники знали про ці практики, оскільки стародавні римські автори писали про них – приношення ладану, вина, квітів, фруктів і зерна домашнім богам, відомим як Лари та Пенати, були звичайними.Дослідники виявили, що жодна з курильниць не містила доказів використання висушеного гною тварин як пального, що було поширеним у інших частинах стародавнього світу. Натомість обидві посудини містили багато мікроскопічних слідів, що свідчать про спалювання дерев'яних рослин.Ці рослини, ймовірно, включали дуб, лавр та представників родини кам'яних фруктів, поряд з різними травами. Багато з цих рослин були доступні в Помпеях, що підтверджує попередні знахідки спалених інжирів, соснових горіхів та інших рослинних приношень, знайдених у помпейських святилищах.Лише одна з курильниць зберегла хімічні сліди особливої смоли, що є важливим відкриттям – не лише тому, що ми знаємо, як вона пахне навіть сьогодні, але й через те, що це свідчить про масштаби торговельних мереж у стародавньому Римі.Дослідники показали, що смола походила з тієї ж ботанічної родини, що й ладану, але, ймовірно, була елемі, що постачалася з далеких торговельних мереж, які з'єднували Римську імперію.Це імпортоване смолисте речовина також дає уявлення про місце Помпеїв у величезній стародавній торговельній мережі. Автори припускають, що ароматичні смоли з Аравії, тропічної Африки та Азії транспортувалися на північ через Червоне море, перш ніж потрапити до Олександрії та далі до Італії, де вони врешті-решт досягли домівок, таких як ті, що були в Помпеях.Це перше безпосереднє археологічне свідчення того, що імпортовані ароматичні смоли спалювалися в помпейських домашніх релігійних практиках – те, що вони так старанно шукали конкретний аромат, показує, наскільки це було важливо.Дослідження, опубліковане в журналі Antiquity.Цікавий фактДослідження запахів Помпеїв допомагає зрозуміти не лише побут стародавніх римлян, але й їхні релігійні практики, що свідчить про важливість ароматів у їхньому житті.

Багато з нас не споживають достатньо овочів, і це негативно впливає на наше здоров'я.Водночас, ми вирощуємо все менше різновидів овочів, що додає до зменшення різноманітності в нашому харчуванні.Новий звіт, опублікований у Proceedings of the National Academy of Sciences міжнародною командою експертів з харчування, сільського господарства та ботаніки, пропонує, що збереження біорізноманіття овочів може бути ключем до покращення нашого здоров'я та здоров'я планети.Науковець у галузі сільського господарства Маартен ван Зонневелд, який очолював дослідження, зазначає, що наші існуючі підходи до сільського господарства недостатні для вирішення проблем харчування у світі."Рішення полягає не лише в тому, щоб вирощувати більше овочів, а й у тому, щоб вирощувати більше видів овочів," - говорить він."Багато з біорізноманіття овочів, яке нам потрібно, все ще існує - у традиційних сортах та їх диких родичах. Нагальна потреба полягає в тому, щоб належним чином зберегти його, щоб ми могли розумно використовувати його для різноманітності раціонів в умовах зміни клімату."Дослідження показує, що ми ігноруємо багато овочів, багатих на мінерали та вітаміни, які можуть бути краще адаптовані до місцевих умов вирощування, залежно від того, де ви живете.У всьому світі більшість людей споживають приблизно на 40 відсотків менше овочів, ніж рекомендовано для здорового харчування.Це викликає занепокоєння, оскільки низьке споживання овочів є одним з п'яти основних дієтичних факторів ризику, що сприяють глобальному навантаженню захворювань.Овочі часто є першими, що зникають зі списку покупок, коли грошей не вистачає. А фермери часто вважають їх більшим економічним ризиком, ніж інші культури, через їх швидку псуваємість та короткий термін зберігання.До індустріалізації сільського господарства існувала значно більша різноманітність рослин, що вирощуються для їжі.Наприклад, існує понад 4 000 різновидів картоплі, але в Сполучених Штатах використовується лише близько п'яти-восьми сортів.Від штучного відбору до монокультур для масового виробництва, індустріалізація сільського господарства - і постачальні ланцюги, які розподіляють ці продукти - зменшили різноманітність овочів, які потрапляють на наші столи.Огляд, проведений Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), оцінює, що 24 відсотки диких родичів овочів, оцінених на рівні видів, знаходяться під загрозою зникнення.І в міру втрати генетичного різноманіття овочів ми також втрачаємо їхні поживні речовини та здатність адаптувати наші культури до змін кліматичних умов."Декілька видів, таких як салат, цибуля та помідори, стали глобальними культурами і є частиною раціонів у всьому світі," - пишуть ван Зонневелд та його команда."Багато інших, таких як павуча рослина, слизька капуста та гіркий гарбуз, які зазвичай багаті мікроелементами та краще адаптовані до складних і ресурсно обмежених умов навколишнього середовища, доступні лише регіонально і дуже часто ігноруються в масштабних продовольчих політиках і стратегіях."Павуча рослина - це темно-зелений листовий овоч, що вирощується в Африці, який був визнаний за його стійкість до зміни клімату, а також за велику кількість необхідних поживних речовин."На даний момент лише кілька місцевих сортів зберігаються в генетичних банках, з багатьма прогалинами в колекціях, що обмежує селекцію та розвиток покращених сортів для більш масштабного виробництва," - зазначають ван Зонневелд та його команда.Слизька капуста - один з найпопулярніших темно-зелених листових овочів у Тихому океані, де, за словами дослідників, вона має потенціал значно покращити харчування жінок і дітей.Гіркий гарбуз - ще один стійкий до клімату овоч, популярний в Азії та Карибському басейні, який має багато диких родичів, які, на думку дослідників, можуть покращити культури в цих тропічних регіонах.І, звичайно, відомий гарбуз, який може витримувати посуху та спеку, при цьому виробляючи плоди, багаті бета-каротином. Незважаючи на його комерційну важливість, "дослідники стверджують", що "його генетичні ресурси залишаються недоцільно використаними та погано збереженими".Дослідники вважають, що ці чотири овочі можуть стати чудовими стартовими точками для регіонального різноманіття продовольчих культур, але є ще багато інших.Нам просто потрібно почати їх вирощувати та їсти, перш ніж вони зникнуть.Дослідження було опубліковане в PNAS.Цікавий фактВ Україні існує понад 1 500 сортів картоплі, але на ринку зазвичай представлені лише кілька з них.

П’ятниця, вечір, ви сидите перед екраном і шукаєте солодкий перекус без шкоди для талії. Рука сама тягнеться до соковитого хрусткого яблука, а з полиці дістається баночка з запашною корицею. Нарізати скибочками, щедро притрусити прянощами – і ось він, ідеальний перекус із чистою совістю та, як здається, майже нульовою енергетичною цінністю. Проте тут криється підступна пастка. За популярним міфом про “жироспалювальний дует” ховаються звичайні закони біохімії та калорійності, які неможливо обдурити. Про це пише Pixelinform. Замасковані калорії та цукровий баланс у звичайному яблуці Звичне середнє яблуко популярних у нас сортів на кшталт Чемпіона чи Симиренка вагою близько двохсот грамів містить орієнтовно 95 – 100 кілокалорій. Разом із цим у ньому ховається близько 19 – 25 грамів вуглеводів, більшість з яких є природними цукрами – фруктозою, глюкозою та сахарозою. Це вражаюча цифра, адже один такий фрукт дає майже половину від рекомендованої денної норми цукрів. Сама кориця теж не є безкалорійним порошком. В одній чайній ложці спеції ховається від 6 до 8 кілокалорій та близько грама вуглеводів. Якщо з’їсти одне яблуко на день, шкоди для фігури не буде. Але якщо перетворити яблука з корицею на безлімітний смаколик протягом дня, математика почне працювати проти вас. Три фрукти за день – це вже триста додаткових кілокалорій. У тижневому еквіваленті подібний “легкий” перекус перетворюється на повноцінний щільний обід, який з’їдається поза основним раціоном. Ситуація стає ще цікавішою, коли до страви додається крапля меду, жменя горіхів або кленово-яблучний сироп, що миттєво подвоює енергетичну цінність десерту. Метаболічний нюанс: як кориця працює з інсуліном Звідки взагалі взялося переконання, що яблука з корицею спалюють жир? Річ у тім, що спеція справді має доведені корисні властивості. Вона містить активні сполуки, які підвищують чутливість тканин до інсуліну та допомагають утримувати стабільний рівень цукру в крові після їди. Коли ви посипаєте фруктову нарізку цією пряністю, інсуліновий стрибок стає менш різким, ніж від чистого фрукту. Тіло засвоює глюкозу спокійно, а відчуття ситості триває трохи довше. Проте існує суттєва різниця між поліпшенням метаболізму та магічним знищенням жиру. Кориця не здатна анулювати калорії, які вже потрапили до шлунка. Вона лише допомагає організму ефективніше розпорядитися отриманою енергією. Якщо загальний добовий калораж перевищено, надлишок все одно відкладеться про запас. Жодна спеція у світі не в змозі скасувати фундаментальний закон збереження енергії. Касія чи Цейлон: прихована небезпека з полиці супермаркету У більшості українських магазинів під назвою “кориця” продають її дешевий замінник – касію. Це висушена кора китайського коричного дерева, яка зовні та за запахом дуже схожа на оригінал, але має принципову відмінність у хімічному складі. Касія містить високу концентрацію кумарину – речовини, яка у великих дозах чинить небажане навантаження на печінку. Якщо вживати корицю звичайними мікродозами, ризиків немає. Проте любителі насипати по дві-три чайні ложки спеції щодня ризикують перевищити безпечну норму. Для дорослої людини межа безпечного вживання касії становить не більше однієї чайної ложки на добу. Якщо ви полюбляєте щедро приправляти свої запечені фрукти, шукайте на етикетці позначку Cinnamomum verum або купуйте справжню цейлонську корицю в паличках. Вона коштує дорожче, проте вміст кумарину вній у сотні разів нижчий. Коли та як правильно вживати десерт без шкоди для талії Найкращий час для яблучно-коричного перекусу – перша половина дня або час за годину до тренування. Вуглеводи з фрукту дадуть необхідний заряд енергії, а кориця забезпечить її рівномірне вивільнення. Один або два фрукти середнього розміру цілком вписуються у норму збалансованого харчування для активної людини. А от звичка гризти яблука пізно ввечері може зіпсувати не лише фігуру, а й якість сну. Фруктоза потребує переробки печінкою, а в нічний час цей процес сповільнюється. До того ж свіже яблуко на ніч може викликати дискомфорт у шлунково-кишковому тракті та стимулювати виділення шлункового соку, що замість очікуваного спокою викличе гострий напад голоду. Часті запитання про яблука з корицею Чи допомагає кориця спалювати жир на животі? Пряність не спалює жирові клітини напряму. Вона уповільнює всмоктування цукру та допомагає контролювати апетит за рахунок стабілізації рівня інсуліну, але процес схуднення запускається тільки через загальний дефіцит калорій. Скільки калорій міститься в запеченому яблуці з корицею? Одне середнє запечене яблуко без додавання цукру чи меду має приблизно 95 – 105 кілокалорій. Запікання трохи змінює структуру клітковини та робить фрукт солодшим на смак, але загальна енергетична цінність практично не змінюється. Чи можна їсти запечені яблука з корицею щодня? Так, це чудовий альтернативний десерт, якщо вживати його в межах 1 – 2 шт. на день та враховувати у загальну добову калорійність раціону. Як відрізнити справжню цейлонську корицю від касії? Палички цейлонської кориці мають багато тонких тендітних шарів, легко кришаться і мають світло-коричневий колір із м’яким ароматом. Палички касії товсті, тверді, мають червонясто-коричневий відтінок і різкий терпкий запах. Яблуко з корицею залишається однією з найздоровіших альтернатив фабричним солодощам, тортикам та печиву. Головне – позбутися ілюзії про його “нульову” калорійність і навчитися тримати баланс. Слідкуйте за якістю спецій у своїй шафці, не зловживайте підсолоджувачами і пам’ятайте: навіть найкорисніша їжа дає результат лише тоді, коли ви знаєте міру. Чому яблука з корицею заважають схуднути: приховані калорії читайте на сайті Pixel.inform.

Чим більше ми дізнаємося про ультраоброблені продукти, тим менше у нас бажання їх споживати. Ці продукти, які виготовляються промисловим шляхом, бідні на поживні речовини і містять багато сумнівних добавок, все більше займають місце в сучасному раціоні.Це проблема, адже вчені постійно знаходять нові докази проблем зі здоров'ям, пов'язаних з ультраобробленими продуктами, які були пов'язані з раком, нейродегенеративними захворюваннями та багатьма іншими проблемами.Але ризики ультраобробленої їжі стосуються не лише тих, хто її споживає. Навіть наступне покоління може постраждати, свідчать дослідження.Нове дослідження в Nutrition Research вчених з Бразилії показує, що споживання батьками ультраоброблених продуктів може вплинути на розподіл жиру у їхніх майбутніх дітей, причому ці ефекти можуть проявлятися ще до зачаття."Харчування та здоров'я матері до, під час і після народження дитини завжди отримували увагу, але мало говориться про роль дієти батька", - говорить епідеміолог з харчування Даніела Сартореллі з Університету Сан-Паулу."Наше дослідження показує, що це також має велике значення для здоров'я дитини".У своєму дослідженні команда Сартореллі проаналізувала групу з 43 сімей, що складаються з матері, батька та новонародженого. Дослідники спочатку залучили вагітних жінок, а потім запросили їхніх партнерів приєднатися до дослідження.Під час дослідження батьки двічі розповідали про їжу та напої, які вони споживали протягом останніх 24 годин, після чого дослідники підрахували, скільки енергії кожна особа отримала з ультраоброблених продуктів.Після народження дитини дослідники зібрали детальні вимірювання тіла немовляти, включаючи вагу при народженні, зріст, окружність тіла, вимірювання шкірних складок та оцінки складу тіла.Подальший аналіз даних показав, що вищий споживання ультраобробленої їжі батьками було пов'язане з більшою вагою при народженні у дітей, більшою вагою відносно їхнього зросту та товстішими шкірними складками на стегнах і навколо стегон."Хоча дослідження не виявило збільшення загальної кількості жиру в тілі, лише накопичення жиру в певних ділянках тіла дитини, результати свідчать про те, що якість дієти батька також може впливати на розвиток плода", - пояснює Сартореллі.Це важливо, оскільки в середньому ультраоброблені продукти становили 30 відсотків від загальної енергії, споживаної батьками, чиї дієти були проаналізовані в дослідженні, зокрема оброблене м'ясо, солодкі напої та печиво.Варто зазначити, що це дослідження лише показує кореляцію в даних і не доводить, що споживання батьками ультраоброблених продуктів впливає на склад тіла їхніх нащадків.Але це відкриття додає до зростаючих доказів, що здоров'я та спосіб життя батьків можуть впливати на розвиток їхніх дітей ще до народження, можливо, через епігенетичні зміни, що передаються через сперму."Погане харчування батька було пов'язане зі змінами в якості сперми та епігенетичних маркерів, що призводить до високої ймовірності метаболічних розладів", - пишуть дослідники у своїй статті."Ультраоброблені продукти відомі своїм запальним потенціалом, оскільки вони збільшують виробництво реактивних форм кисню (ROS), які сприяють запаленню, що може безпосередньо вплинути на якість та рухливість сперми.Одним із таких шляхів є те, що споживання батьком ультраоброблених продуктів може порушити ген IGF-II, який діти успадковують від батька і який кодує білок IGF-II, що бере участь у рості плода."Попередні дослідження" показали, що харчові звички батька можуть біохімічно модифікувати цей ген у спермі", - говорить перший автор і дослідник з харчування Маріана Карвальо з Університету Сан-Паулу."Дієти, багаті на ультраоброблені продукти, можуть створити про-запальне середовище в організмі, впливаючи на якість сперми та змінюючи експресію генів, які будуть передані дитині."Хоча знадобляться додаткові дослідження, щоб підтвердити, що епігенетична гіпотеза є відповідальною за зміни у вазі при народженні та складі тіла немовлят, дослідники кажуть, що будь-хто, хто планує створити сім'ю, повинен подумати про те, як їхня дієта сьогодні може вплинути на майбутню дитину."Якість дієти батька перед зачаттям має значний вплив на здоров'я дитини", - говорить Сартореллі."Результати відкривають шлях для більших досліджень і підкреслюють необхідність включення чоловіків, а не лише жінок, у рекомендації щодо планування сім'ї."Результати дослідження опубліковані в Nutrition Research.Цікавий фактДослідження показують, що батьки, які дотримуються здорової дієти, можуть знизити ризик розвитку метаболічних розладів у своїх дітей.

Дослідники виявили, що авокадо мають унікальну здатність змінювати стать своїх квітів щодня, що допомагає уникнути самозапилення. Це відкриття може суттєво вплинути на вирощування авокадо.Авокадо, як і багато інших рослин, мають як жіночі, так і чоловічі репродуктивні органи. Щоб уникнути самозапилення, вони використовують еволюційний трюк, відомий як тимчасова дихогамія, що дозволяє їм змінювати стать своїх квітів.Нове дослідження, проведене командою екологів та агрономів, поєднало польові спостереження з генетичними аналізами, щоб розкрити генетичні варіанти, які визначають цю дихогамію.Дослідники виявили, що в будь-який момент авокадо може бути функціонально жіночим або чоловічим, в залежності від того, чи приймає воно, чи випускає пилок.Ці рослини також мають доповнюючі сексуальні графіки: авокадо типу A відкривають свої жіночі квіти вранці, а чоловічі - вдень, тоді як авокадо типу B роблять навпаки.Це відкриття може значно полегшити селекцію авокадо, оскільки тепер можна швидше визначити, до якого типу належить рослина, без необхідності чекати, поки вона зацвіте.Цікавий фактАвокадо - це не лише смачний фрукт, але й дуже поживний. Вони містять багато корисних жирів, вітамінів і мінералів, що робить їх популярними в здоровому харчуванні.

Багато дитячих переживань впливають на нас протягом усього життя, і це має значний вплив на здоров'я. За оцінками, більше половини людей зазнають негативних подій у дитинстві, що призводять до психічних або фізичних проблем у майбутньому.Однак, щоб щось змінити, потрібно краще розуміти біологічні механізми, які за цим стоять.У новому дослідженні, опублікованому в Neuron, вчені з США детально вивчили вентральну тегментальну область (VTA) у мишей, яка відповідає за хімічний дофамін і наші реакції на винагороду, мотивацію та стрес. Дослідники виявили, що коли миші зазнають стресу в молодому віці, спіральна ДНК у нейронах VTA трохи розслабляється, що робить її генетичні механізми більш доступними.Коли пізніше в житті виникають нові стресові ситуації, нейрони VTA і їхні гени, перебуваючи в цьому більш розслабленому стані, реагують сильніше, що призводить до дисбалансу дофаміну і проблем, таких як тривожність.Вчені виявили новий біологічний процес, який пов'язує досвід ранніх травм з довгостроковою вразливістю до психічних захворювань.Дослідження показало, що стрес у мишей збільшив кількість ферменту під назвою SETD7, що призводить до збільшення хімічних міток, які позначають ДНК як готову до розкручування.Це робить легшим активацію генів у цих дофамінергічних клітинах у майбутньому.Дослідники також перевірили цю ідею, штучно підвищуючи рівень SETD7 у мишей без стресу та блокуючи його у тих, хто зазнав стресових ситуацій. Як і очікувалося, більше SETD7 призвело до меншої стійкості до стресу у дорослих тварин.Ці результати ще потрібно підтвердити у людей, але, враховуючи біологічні подібності між мишами та людьми, ймовірно, що щось подібне відбувається і у нас.Цікавий фактДослідження показують, що позитивні переживання, такі як ранній доступ до соціалізації та харчування, можуть мати корисний вплив на ті ж нейрони, що і негативні стреси.

Споживання м'яса вважається одним з найбільш шкідливих для навколишнього середовища, оскільки тваринництво має значний негативний вплив на використання землі, води та енергії, а також на викиди парникових газів.Проте, люди по всьому світу продовжують вживати м'ясо через смакові уподобання, культурні звички або поживні переваги.Але що, якби існував спосіб отримати частину смаку або білка м'яса з рослин, вирощених у ґрунті?У дослідженні, опублікованому в Frontiers in Plant Science, вчені досягли цього, генетично модифікувавши рослини салату та тютюну для виробництва білка міоглобіну."Наше дослідження вперше демонструє, що вищі рослини можуть стабільно виробляти міоглобін, один з ключових білків, відповідальних за багато бажаних властивостей м'яса", - сказала перша авторка Алексія Грофф, дослідниця біотехнології рослин в Імперському коледжі Лондона."Це дуже актуально в часи, коли попит на сталу платформу виробництва їжі зростає як ніколи".У своєму дослідженні Грофф та колеги використали техніку, звану біолістичною трансформацією, використовуючи "генетичну гармату" для бомбардування хлоропластів рослин салату та тютюну оптимізованими версіями генів міоглобіну свиней.Після підтвердження правильності вставки ДНК рослини вирощували до дорослого стану, і тести показали, що трансген передавався їх нащадкам."Одним з найбільших сюрпризів було те, як добре рослини переносили виробництво міоглобіну", - сказала Грофф."Хоча міоглобін зв'язується з гемом, важливою молекулою, що бере участь у багатьох аспектах метаболізму рослин, трансформовані рослини залишалися здоровими, родючими і не показували значних порушень фотосинтезу".Результати показали, що техніка дала приблизно 810 мг на кілограм сухої маси в салаті та 800 мг міоглобіну на кілограм сухої маси в рослинах тютюну.Це значно менше, ніж кількість міоглобіну, виробленого в м'ясі, але враховуючи екологічні переваги рослинного сільського господарства, це зовсім інша справа."Різниця в накопиченні міоглобіну в сухій масі приблизно в 10 разів вища в м'язах тварин у порівнянні з рослинними врожаями, описаними в цьому звіті", - пишуть дослідники."Незважаючи на це, вирощування рослин є набагато більш ресурсоефективним, ніж виробництво тварин; отже, рослинний міоглобін може досягти врожаїв білка на гектар, які можуть зрівнятися або навіть перевищити ті, що отримуються з тваринництва, при цьому також виграючи від значно нижчого використання води та викидів парникових газів".Дослідники визнають, що потрібні подальші дослідження, щоб надати більш точну оцінку того, як виробництво міоглобіну в рослинах порівнюється з існуючим тваринництвом.Якщо техніка буде прийнята, вчені кажуть, що білок можна буде видобувати з листя рослин і використовувати як компонент у рослинних м'ясних продуктах, або люди можуть просто вживати або готувати модифікований салат як свіжий інгредієнт.Цікавий фактВирощування білків у рослинах може стати важливим кроком до сталого харчування, зменшуючи негативний вплив на навколишнє середовище.

Те, що ви, я або будь-яка жива істота існує, є результатом серії вражаючих випадковостей, що тривають більше 4 мільярдів років.Однією з найбільших перешкод було перше питання: як життя виникло з первісного бульйону, що не містив живих організмів?Радикальне нове дослідження, опубліковане в Science Advances, пропонує, що цей малоймовірний поріг міг бути подоланий не один, а два рази.Дві основні лінії життя – бактерії та археї – могли незалежно зрозуміти секрети метаболізму, які підвели їх від неживого до живого, згідно з новим дослідженням, яке зосередилося на найпростіших хімічних реакціях, що, як вважається, дозволяють цю трансформацію."Сюрприз полягає в тому, що ферменти, які каталізують ці реакції, не зберігаються через еволюційний розрив, що відокремлює бактерії та археї," говорить Вільям Мартін, біолог з Університету Генріха Гейне в Дюссельдорфі, Німеччина."Нові дані залишають лише один висновок. Бактеріальні та археальні лінії незалежно перейшли до вільноживучого стану. Лише вільноживучі клітини є живими."Назвемо це своїм ім'ям: ми маємо одну походження генетичного коду, але два походження життя."Це велике твердження, особливо коли визначення того, що таке життя, може бути досить складним.Загалом, життя вважається матерією, яка реагує на своє оточення, споживає енергію, росте та відтворює себе.Це звучить так, ніби охоплює основи, але навіть таке широке визначення є недосконалим. Адже віруси можуть робити більшість з цих речей, але традиційно не вважаються 'живими'.Один аспект життя, який є універсальним – і якого віруси не мають – це метаболізм, сукупність хімічних реакцій, які організми використовують для створення молекул, що є життєво важливими для їх повсякденної функції.Ферменти – це робочі білки, які діють як каталізатори для цих реакцій в організмах, але це піднімає дивне питання курки та яйця.Ферменти самі є продуктами хімічних реакцій – тож як перші живі організми почали метаболізувати речі, включаючи виробництво ферментів, без допомоги інших ферментів?Відповідь, здається, полягає в їх оточенні.Загалом вважається, що перше життя виникло в надзвичайно реакційних середовищах, таких як гідротермальні джерела. Метали, які природно зустрічаються в цих місцях, могли бути першими каталізаторами для метаболізму, перетворюючи сполуки, такі як водень, аміак і вуглекислий газ, на інші корисні молекули."Практично все, що стосується походження метаболізму, обговорюється, включаючи ролі енергії, генетики, автокаталізу, фосфату, кофакторів, ціаністого водню, CO2 та води," пишуть Мартін та колеги у своїй статті."Проте в одному аспекті всі погоджуються: мережа з ~400 реакцій, яка перетворює H2, CO2, NH3, H2S і фосфат на амінокислоти, основи та кофактори, не могла виникнути миттєво."Її виникнення з спонтанних екологічних реакцій повинно було пройти через проміжні стани складання, які раніше були невловимими."Дослідники вивчили білкові структури основних метаболічних ферментів у геномах бактерій та архей і розробили метод і алгоритм для їх упорядкування за складністю. Звідти вони змогли визначити, які з них еволюціонували в якому порядку, і скласти приблизний хронологічний порядок."Ми виявили, що останній універсальний предок всіх клітин, LUCA, мав ферменти лише для приблизно половини реакцій метаболізму," говорить Мартін."Інша половина каталізувалася металами в середовищі, де виник LUCA."Команда виявила, що, ймовірно, було чотири різні фази в розвитку каталізу (реакції, що каталізуються ферментами). Перша повністю покладалася на метали в середовищі.Коли достатня кількість корисних молекул накопичилася, ще не зовсім живі протоклітини (до яких входив LUCA) могли почати розвивати свої власні ферменти, які виконували деякі функції цих металевих каталізаторів.З часом пізні протоклітини розвивали все більше ферментів, зменшуючи свою залежність від зовнішніх металів, поки вони більше не потребували їх. Лише в цей момент їх можна було вважати 'вільноживучими клітинами'.Важливо, що дослідники кажуть, що це не сталося до того, як бактерії та археї відокремилися. Ці дві гілки знайшли свої власні способи вирішення тих самих проблем."Ми можемо бачити випадки, коли предки бактерій та архей незалежно еволюціонували структурно різні ферменти для каталізу однієї й тієї ж основної метаболічної реакції," говорить Наталія Мрнявац, біолог з Університету Генріха Гейне в Дюссельдорфі."Такі паралельні винаходи могли прокласти шлях до незалежного виникнення вільноживучих бактерій та архей."Дослідження також може заповнити ще одну прогалину в нашому розумінні походження життя.Молекула, відома як АТФ, є зараз життєво важливим джерелом енергії для живлення метаболізму – але вона також виробляється ферментами і не була доступна в преорганічній хімії. Дослідники кажуть, що вони виявили альтернативу."Коли ми реагуємо фосфітом, формою фосфору, яка природно зустрічається в гідротермальних джерелах, з органічними сполуками, ми отримуємо метаболічні фосфорилювання за ніч у воді," говорить Манон Шлікер, молекулярний еволюційний вчений з Університету Генріха Гейне в Дюссельдорфі."Фосфіт і паладій замінюють АТФ і ферменти; це дивовижно, і це робить ранню еволюцію набагато легшою для розуміння."Проте критично важливим для хімічних реакцій є середовище, в якому вони відбуваються, і вчені досі не мають чіткого уявлення про це. Чи була це вода, чи липка маса?Якщо ці результати підтвердяться подальшими дослідженнями, здається, що дерево життя, як ми його уявляємо, може потребувати оновлення. Ми звикли вважати LUCA 'стовбуром' дерева, з усіма іншими формами життя, минулими та сучасними, що відгалужуються від нього.Але, можливо, існували два абсолютно окремі стовбури, які спочатку розділилися на коренях, ще до того, як вони стали технічно живими.Дослідження було опубліковане в журналі Science Advances.Цікавий фактДослідження показує, що життя на Землі могло виникнути двічі, що ставить під сумнів традиційні уявлення про еволюцію.

Рак товстої кишки є одним з найпоширеніших видів раку у світі, і те, що ми їмо, може суттєво вплинути на ризик його розвитку.Західні дієти, які зазвичай багаті на жири та м'ясо, але бідні на клітковину, давно пов'язують з підвищеним ризиком цього захворювання. Але як саме цей стиль харчування може сприяти розвитку пухлин, залишалося незрозумілим.Нове дослідження, опубліковане в журналі Gut, може наблизити нас до розуміння точного механізму, що діє.Дослідження показує, що певні бактерії в кишечнику, які живляться західною дієтою, можуть виробляти речовину, що сприяє росту пухлин.Міжнародна команда дослідників, очолювана німецькими установами, поєднала експерименти на генетично модифікованих свинях, мишах та лабораторно вирощених тканинах товстої кишки з аналізом мікробних даних тисяч людей з раком товстої кишки та без нього.Їхні результати вказують на дезоксихолеву кислоту (DCA), речовину, що виробляється, коли певні бактерії в кишечнику хімічно перетворюють жовчні кислоти, які виробляються печінкою.Жовчні кислоти відіграють важливу роль у травленні. Вони виробляються з холестерину в печінці та вивільняються в тонкий кишечник, допомагаючи організму розщеплювати та засвоювати жири.Більшість жовчних кислот пізніше повторно всмоктуються і повертаються в печінку, але невелика частина потрапляє в товсту кишку. Там бактерії, здатні до процесу, відомого як 7-альфа-дегідроксиляція, можуть перетворювати первинні жовчні кислоти на вторинні, включаючи DCA.Вищі концентрації DCA та бактерій, які його виробляють, раніше спостерігалися у людей з раком товстої кишки.Дослідження 2024 року, опубліковане в Immunity, також виявило, що DCA послаблює активність імунних клітин, які допомагають боротися з пухлинами, і сприяє росту пухлин товстої кишки у мишей.Однак попередні дослідження не встановили, чи виробництво DCA бактеріями безпосередньо пов'язує західну дієту з розвитком раку товстої кишки.Мікробіом кишечника є величезною спільнотою бактерій та інших мікробів, які живуть у нашому кишечнику; хоча його відносно легко взяти на зразок, це складна екосистема, яку важко розплутати.Щоб дослідити це більш безпосередньо, дослідники спочатку вивчили генетично модифікованих свиней, схильних до розвитку поліпів у товстій кишці.Коли свині харчувалися західною дієтою, розвиток пухлин у кишечнику погіршився. Це супроводжувалося вищими рівнями DCA у їхніх фекаліях та збільшенням проліферації епітеліальних клітин, що вистилають товсту кишку.Дослідники потім лікували деяких свиней холестиромом, препаратом, який зв'язує жовчні кислоти в травному тракті, щоб їх можна було вивести з організму.З видаленими жовчними кислотами спостерігалося менше надмірної проліферації клітин у товстій кишці, що зміцнює підозрюване зв'язок між жовчними кислотами та розвитком пухлин.Команда потім звернулася до безмікробних мишей, мікробні спільноти яких можна було точно контролювати.Додавання бактерій, що виробляють DCA, включаючи Clostridium scindens та Extibacter muris, до визначених спільнот кишкових мікробів призвело до виробництва DCA та збільшення кількості пухлин товстої кишки в двох різних моделях раку товстої кишки у мишей.У ще одному експерименті дослідники генетично модифікували бактерію Faecalicatena contorta, щоб вона більше не могла виконувати реакцію, необхідну для виробництва DCA.Миші, колонізовані генетично зміненими бактеріями, розвинули менше пухлин товстої кишки, ніж ті, що містили незмінену, DCA-виробляючу штам.Дослідники також проаналізували мікробну ДНК з фекальних зразків, зібраних у кількох людських когорт. Ці дані включали 1 034 особи з раком товстої кишки та 1 108 без нього.Гени, пов'язані з виробництвом DCA, особливо ті, що асоціюються з C. scindens та близькими до них бактеріями, були виявлені частіше у людей з раком товстої кишки, ніж у тих, хто не мав цього захворювання.Разом результати підтримують можливий ланцюг подій: високо-жирна західна дієта змінює метаболізм жовчних кислот, сприяючи певним кишковим бактеріям, які перетворюють первинні жовчні кислоти на DCA, а DCA стимулює аномальну проліферацію клітин, створюючи умови, які можуть підтримувати ріст пухлин."Наші результати показують, наскільки західна високо-жирна дієта та пов'язані з нею зміни в мікробіомі кишечника можуть впливати на здоров'я людини", - сказав мікробіолог Зорен Оквірк з Німецького інституту людського харчування Потсдам-Рехбрюке в прес-релізі.Дослідження також не демонструє, що холестиром може запобігти або лікувати рак товстої кишки у людей. Клінічні випробування будуть потрібні, перш ніж препарати, що зв'язують жовчні кислоти, тести мікробіому або лікування, що націлені на певні бактеріальні шляхи, можуть бути використані для профілактики раку.Цікавий фактРак товстої кишки є третім за поширеністю видом раку у світі і все більше вражає молодих людей.