Їжа

247ua

247ua13 годин тому вЇжа

0
Коли мова йде про допомогу людському організму у відновленні кісток, лікарі мають кілька варіантів, але кожен з них має свої недоліки. Тепер у США з'явився новий метод лікування. PearlBone Putty 1600, виготовлений з екологічно чистих перламутрових черепашок, отримав схвалення 510(k) від Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA).Це означає, що PearlBone тепер може бути рекламований і продаватися в США як засіб для лікування переломів кісток. Це перший матеріал для заміни кісткових трансплантатів, виготовлений з перламутру, але він проходить спеціальну обробку, щоб стати придатним для фіксації кісток.Дослідницька група, що працює над PearlBone, розробила хімічну реакцію, яка перетворює карбонат кальцію перламутру на кальцій фосфат, що є складовою людських кісток, за 24 години."Ми розробили і запатентували технологію, яка перетворює перламутр на кістковий мінеральний матрикс," - говорить регенеративний біолог Мінгхао Чжен з Університету Західної Австралії, один з авторів проекту PearlBone."Ми знайшли спосіб прискорити процес біомінералізації, який в природі триває мільйони років, до процесу, що може бути завершений за один день."Дослідники PearlBone раніше публікували свої роботи в журналі Materials & Design. У цьому дослідженні вони описують, як їхній композит на основі перламутру був виготовлений.Використовуючи черепашки устриці Pinctada maxima, знайдені біля узбережжя Західної Австралії, процес передбачає подрібнення черепашок у порошок і змішування його з кальцій фосфатом і водою."Наші дані показали, що NCOC, виготовлений за допомогою самонастановних реакцій, має переваги, такі як прискорена біодеградація та остеостимуляційні властивості, що робить його перспективним замінником кістки для ефективної регенерації," - пишуть дослідники у своїй публікації.Ця операція також є стійкою, оскільки використовує існуючі побічні продукти індустрії вирощування перлів, які інакше були б викинуті – це фактично переробка черепашок устриць.В кінцевому підсумку PearlBone може бути використаний для будь-якої кістки, пошкодженої травмою або хірургічним втручанням. Однак, як уточнюють вимоги FDA, трансплантати не можуть бути "внутрішніми для стабільності" кістки в цілому.Іншими словами, його використовують для заповнення проміжків, поки кістка заживає, потенційно разом з іншими елементами, такими як пластини або гвинти.Однією з найрозумніших особливостей матеріалу є те, як він стимулює природні кісткові клітини заповнювати проміжки, підтримуючи регенерацію кістки через ретельно налаштовану структуру, а потім зрештою замінюється нормальною кісткою."NCOC є складним складом біосумісних і біодеградуючих кальцієвих солей і може підтримувати свою механічну міцність, сприяти прикріпленню клітин, їхньому розмноженню та остеогенезу in vitro," - пишуть дослідники.Тепер PearlBone обіцяє стати цінною альтернативою існуючим підходам до кісткових трансплантатів. Найкращий існуючий варіант – це взяти кістку з іншої частини тіла пацієнта, що гарантує хорошу відповідність, але може викликати біль і подовжені часи хірургії.Інші штучні замінники кісток також доступні, але не завжди приживаються так добре і можуть бути обмежені за міцністю та швидкістю абсорбції.PearlBone Putty 1600 не буде доступний для кісткових трансплантатів відразу. Біотехнологічна компанія Marine Biomedical, відповідальна за PearlBone, ще повинна працювати з партнерами в США, щоб його виготовити та продати клінічним і комерційним партнерам.Якщо вас цікавлять фінансові аспекти, тут є великий потенціал: США є найбільшим ринком у світі для ортопедичних продуктів, з оцінюваною вартістю 1,1 мільярда доларів на рік."[Схвалення FDA] відображає роки наукових досліджень і надзвичайну відданість," - говорить Ролі Кумар, генеральний директор Marine Biomedical.Цікавий фактПерламутр, з якого виготовляється PearlBone, є природним матеріалом, який використовується в медицині вже тисячі років, але його нове застосування в ортопедії відкриває нові горизонти для лікування переломів.
PixelInform.com

PixelInform.com17 годин тому вЇжа

0
Пиріг дістали з духовки, верх рум’яний, яблука пахнуть корицею - а розрізаєш, і низ перетворився на клейку масу, що липне до ножа. Знайомо? Це не про криві руки й не про погане борошно. Це про фізику: соковиті яблука віддають сік просто в сире тісто, і воно просто не встигає пропектися. Про це пише Pixelinform. Що насправді відбувається всередині пирога Яблуко - це приблизно 85% води. Коли пиріг потрапляє в духовку, клітини фрукта нагріваються, стінки руйнуються, і рідина вивільняється. Частина її випаровується крізь верх, але чимало стікає вниз - прямісінько на шар тіста, який ще сирий. І ось тут починається проблема: вологе борошно не може перейти в рум’яну скоринку. Температура всередині мокрого тіста рідко доходить до потрібних 90-95 °C, за яких крохмаль желатинізується й структура «схоплюється». Натомість виходить запарене, глевке «болото». Додайте сюди цукор із начинки - він теж тягне воду за собою й опускає температуру кипіння. Тому солодкі соковиті начинки розмокають швидше за несолодкі. Сліпа випічка - це не примха, а бар’єр Сліпа випічка (blind baking) означає: основу запікають до того, як покласти начинку. Тісто встигає втратити частину вологи, білки згортаються, крохмаль утворює щільну скоринку - і ця скоринка працює як гідроізоляція. Коли згодом зверху лягають яблука й починають «плакати» соком, рідина просто котиться по готовій поверхні, а не просочує її. Важливий нюанс, який часто ігнорують: під час сліпої випічки тісто треба чимось притиснути, інакше воно здується міхуром. Класика - пергамент і «вантаж»: сухий рис, горох або спеціальні керамічні кульки. Перші 12-15 хвилин печіть із вантажем, потім зніміть його й допечіть ще 5-7 хвилин, поки дно не стане матовим і ледь золотистим. Як не пересушити основу - бо це теж помилка Тут є зворотний бік: перепечена основа стає сухою, як крекер, і кришиться під виделкою. Тому сліпу випічку не роблять «до темного». Орієнтир простий: поверхня втратила вологий блиск, але ще не побуріла - цього достатньо, адже остаточне пропікання відбудеться разом із начинкою. Ще один практичний трюк для дуже соковитих яблук чи ягід - тонкий шар «просочення-замка»: змастити теплу основу збитим яйцем або присипати меленими сухарями чи мигдалевим борошном. Запікання схопить цей шар у додатковий бар’єр. Що зробити за 5 хвилин, поки гріється духовка Розкачайте тісто, викладіть у форму, проколіть дно виделкою в кількох місцях - вийде пара. Накрийте пергаментом, насипте рис або горох рівним шаром. Поставте в розігріту до 190-200 °C духовку на 12-15 хвилин. Зніміть вантаж і пергамент, допечіть ще 5-7 хвилин до матової поверхні. Змастіть теплу основу яйцем або присипте сухарями - і вже потім кладіть яблука. Коли сліпа випічка не потрібна Якщо начинка суха - горіхи, шоколад, густе повидло, - або якщо пиріг пісний і тісто тонке, можна пекти все одразу. Також не варто морочитися з крихтою-стрейзелем зверху: вона й так захищає. Але для класичного яблучного, гарбузового чи ягідного пирога з соковитою начинкою цей крок - найдешевша страховка від «болота» на дні. Спробуйте наступного разу просто запекти основу окремо. Різниця в текстурі буде така очевидна, що повертатися до старого способу вже не захочеться. Чому тісто в яблучному пирозі стає «болотом» - і як сліпа випічка це виправляє читайте на сайті Pixel.inform.
PixelInform.com

PixelInform.comдень тому вЇжа

0
{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Чому хліб у холодильнику черствіє швидше, ніж на столі?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Бо при 0-10°C крохмаль найактивніше кристалізується (ретроградація), виштовхуючи воду - м'якушка стає сухою й твердою. На столі цей процес повільніший." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи можна зберігати хліб у морозилці?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Так, це найкращий спосіб для тривалого зберігання: при -18°C кристалізація майже зупиняється, і після розморожування хліб знову стає м'яким." } }, { "@type": "Question", "name": "Як освіжити хліб, що вже зачерствів?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Збризніть скибку водою й прогрійте в духовці або на пательні - крохмаль знову набере вологу й частково відновить м'якість." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи можна тримати хліб у холодильнику, щоб він не пліснявів?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Пліснява в холоді сповільнюється, але не зникає, а черствіння прискорюється. Краще тримати хліб сухим і провітрюваним при кімнатній температурі або заморожувати." } } ] } Щойно куплений батон, ще теплий і м’який, їде на полицю в холодильник - «щоб не запліснявів». Через день він стає сухим і гуде під ножем, наче сухар. Знайома картина? Річ у тому, що холодильник не просто не допомагає - він прискорює черствіння. І це не жарт про прикмету, а цілком зрозумілий фізико-хімічний процес. Про це пише Pixelinform. Чому саме холодильник робить хліб черствим найшвидше Усередині хліба крохмаль після випікання перебуває в розбухлому, «желатинізованому» стані - саме завдяки йому м’якушка така м’яка. Але з часом молекули крохмалю починають знову впорядковуватися, збиратися в щільні кристали й виштовхувати з себе воду. Це називається ретроградацією крохмалю, і саме вона, а не випаровування вологи, робить хліб черствим. Найактивніше цей процес іде при температурі від 0 до +10°C. Тобто рівно в тому діапазоні, який тримає побутовий холодильник. При кімнатній температурі кристалізація сповільнюється, а в морозилці, де вода перетворюється на лід і молекулам ніде рухатися, вона практично зупиняється. Ось і виходить: полиця в холодильнику - найгірше місце для хліба з усіх можливих. Морозилка - так, холодильник - ні Тут є нюанс, який плутає багатьох. Холодильник і морозилка сприймаються як «холод загалом», але працюють по-різному. При -18°C ретроградація майже зупиняється: заморожений хліб може лежати місяцями й після розморожування знову стати м’яким. А от при +4°C крохмаль кристалізується з максимальною швидкістю. Тому заморожувати хліб - розумно, а тримати його в холодильнику - означає свідомо прискорювати черствіння. Що зробити за 5 хвилин Вийміть хліб із холодильника й перекладіть у хлібницю, паперовий пакет або тканинну торбинку - туди, де кімнатна температура. Наріжте зайвий хліб на скибки й покладіть у морозилку в герметичному пакеті - там він спокійно чекатиме свого часу. Для тостів дістаньте скибку прямо з морозилки й одразу в тостер - розморожувати заздалегідь не потрібно. Не тримайте хліб поруч із гарячими стравами чи біля плити: волога і тепло теж швидко псують м’якушку. Якщо хочете освіжити скибку, збризніть її водою й прогрійте в духовці чи на сухій пательні - крохмаль знову набере вологу. А як же пліснява? Страх перед цвіллю цілком виправданий, але холод її не вирішує остаточно. Плісняві гриби чудово ростуть і при низьких температурах, просто повільніше, а волога в закритому контейнері тільки сприяє цьому. Тому головний ворог хліба - не тепло, а зайва волога й погана вентиляція. Сухий, добре провітрюваний хліб при кімнатній температурі тримається м’яким довше, ніж вологий у холоді. Короткий висновок Холодильник здається логічним рішенням, але для хліба він працює проти вас: при 0-10°C крохмаль кристалізується найактивніше, і скоринка черствіє в рази швидше, ніж на столі. Хочете зберегти хліб надовго - морозилка. Хочете їсти його свіжим щодня - хлібниця при кімнатній температурі. А холодильник залиште для того, що справді любить холод. Часті питання Чому хліб у холодильнику черствіє швидше, ніж на столі? Бо при 0-10°C крохмаль найактивніше кристалізується (ретроградація), виштовхуючи воду - м’якушка стає сухою й твердою. На столі цей процес повільніший. Чи можна зберігати хліб у морозилці? Так, це найкращий спосіб для тривалого зберігання: при -18°C кристалізація майже зупиняється, і після розморожування хліб знову стає м’яким. Як освіжити хліб, що вже зачерствів? Збризніть скибку водою й прогрійте в духовці або на пательні - крохмаль знову набере вологу й частково відновить м’якість. Чи можна тримати хліб у холодильнику, щоб він не пліснявів? Пліснява в холоді сповільнюється, але не зникає, а черствіння прискорюється. Краще тримати хліб сухим і провітрюваним при кімнатній температурі або заморожувати. Хліб у холодильнику черствіє втричі швидше - ось чому читайте на сайті Pixel.inform.
PixelInform.com

PixelInform.com2 дні тому вЇжа

0
{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Чому хурма в'яже рот?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Розчинні таніни зв'язуються з білками слини, роблять її густішою - і з'являється відчуття сухості та стягнутості на слизовій." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи завжди темна м'якоть означає, що хурма солодка?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Ні. У «корольків» темний колір з'являється після запилення, а без нього плід може залишатися терпким, навіть якщо виглядає стиглим." } }, { "@type": "Question", "name": "Як швидко позбутися терпкості?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Найшвидше - заморозити на ніч і розморозити. Дозрівання в пакеті з яблуком чи бананом займе 2-4 дні." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи можна їсти терпку хурму?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Можна, вона не небезпечна - просто неприємна на смак. Але людям із чутливим шлунком краще дочекатися, поки плід пом'якшає. Тож наступного разу, коли рука потягнеться до найтемнішого плода на прилавку, варто згадати: колір розповідає про запилення, а не про солодкість. Справжній тест - це дотик. А якщо хурма вже вдома й усе ще в'яже - пакет із яблуком і пара днів терпіння вирішать усе." } } ] } Зрізали скибочку темної, майже шоколадної хурми, поклали в рот - і замість медової солодкості відчули, як язик і піднебіння стягнуло в суху плівку. Знайомо? Листопад - саме той час, коли хурма лежить на кожному ринку, але темний колір усередині чомусь досі сприймають як гарантію солодкості. Це не так. І причина - не в сортовій «примхливості», а в цілком конкретній хімії, яку можна пояснити на пальцях. Про це пише Pixelinform. Що насправді відбувається в роті, коли хурма в’яже За терпкість відповідають розчинні таніни - поліфенольні сполуки, яких у недозрілій м’якоті чимало. Коли такий танін потрапляє на слизову, він зв’язується з білками слини. Слина втрачає змащувальні властивості, стає густішою - і мозок отримує те саме відчуття сухості й стягнутості, яке ми звемо «в’яже». Цікаво, що таніни при цьому нікуди не «в’їдаються» в язик: вони просто на короткий час позбавляють слину її звичної роботи. Паралельно працює ще один механізм - полімеризація. Під час дозрівання розчинні таніни з’єднуються у великі нерозчинні молекули. Такі сполуки вже не чіпляються за білки слини, тому стигла хурма здається солодкою і м’якою, хоча таніни в ній нікуди не зникли - просто змінили форму. Ось чому тверда хурма в’яже, а перестигла, з желеподібною м’якоттю, - ні. «Корольок» солодкий лише за однієї умови - і колір тут ні до чого Найбільше непорозумінь - довкола сорту, який у народі звуть «корольком» (це група сортів типу Hyakume, з характерною темно-коричневою м’якоттю). Існує стійкий міф: якщо м’якоть потемніла, то фрукт уже солодкий. Насправді потемніння - це результат запилення. Коли квітку запилюють, у плоді утворюється насіння, і саме навколо нього м’якоть набуває коричневого відтінку та втрачає терпкість. Якщо запилення не сталося - насіння немає, м’якоть залишається світлою й терпкою. Але й це не все: буває й так, що плід частково запилився, тож одна частина «королька» солодка, а інша тягне рот. Тому на ринку темна хурма з кісточками й без них - це фактично два різні фрукти за смаком, хоча виглядають вони майже однаково. Пояснення просте: без запилення в плоді не запускається той самий процес переходу танінів у нерозчинну форму, який робить м’якоть солодкою. Як зрозуміти, що хурма вже не в’яже Найнадійніший тест - не колір, а текстура. Стигла хурма м’яка, майже желеподібна під пальцем, а її шкірка легко відходить. Якщо плід пружний і твердий - таніни ще розчинні, і жоден темний відтінок цього не змінить. Ще один орієнтир - аромат: у недозрілого він майже відсутній, у стиглого - солодкий і насичений. Що робити, якщо хурма все ж таки в’яже? Є кілька перевірених способів. Перший - покласти плоди в один пакет із яблуками чи бананами: вони виділяють етилен, газ, який прискорює дозрівання. Другий - тримати хурму кілька днів при кімнатній температурі поруч із теплим місцем, але не на батареї. Третій, найшвидший - заморозити на ніч і розморозити: кристали льоду руйнують клітинні стінки, і текстура стає м’якою швидше, хоча самі таніни це не «вимикає». Що зробити за 5 хвилин, якщо хурма вже куплена Помацати кожен плід: тверді відкласти на дозрівання, м’які - їсти одразу. Скласти тверді плоди в паперовий пакет разом із яблуком або бананом і залишити на 2-4 дні при кімнатній температурі. Перевіряти щодня: щойно плід став м’яким на дотик - він готовий. Якщо чекати немає часу - заморозити хурму на ніч, а потім розморозити в холодильнику. Не орієнтуватися лише на темний колір м’якоті: перевіряти текстуру пальцем. Чому це важливо саме в листопаді У розпал сезону на ринках і в супермаркетах з’являється багато плодів, зібраних трохи раніше, ніж вони повністю дозріли - так їх простіше довезти без пошкоджень. Саме тому партія може виглядати апетитно й темно, а на смак розчаровувати. Розуміння механізму з танінами дає просту перевагу: не покладатися на колір, а перевіряти м’якість і давати плодам кілька днів, щоб таніни завершили свою роботу. І тоді навіть скромний на вигляд плід віддячить медовою солодкістю. Часті запитання Чому хурма в’яже рот? Розчинні таніни зв’язуються з білками слини, роблять її густішою - і з’являється відчуття сухості та стягнутості на слизовій. Чи завжди темна м’якоть означає, що хурма солодка? Ні. У «корольків» темний колір з’являється після запилення, а без нього плід може залишатися терпким, навіть якщо виглядає стиглим. Як швидко позбутися терпкості? Найшвидше - заморозити на ніч і розморозити. Дозрівання в пакеті з яблуком чи бананом займе 2-4 дні. Чи можна їсти терпку хурму? Можна, вона не небезпечна - просто неприємна на смак. Але людям із чутливим шлунком краще дочекатися, поки плід пом’якшає. Тож наступного разу, коли рука потягнеться до найтемнішого плода на прилавку, варто згадати: колір розповідає про запилення, а не про солодкість. Справжній тест - це дотик. А якщо хурма вже вдома й усе ще в’яже - пакет із яблуком і пара днів терпіння вирішать усе. Чому «шоколадна» хурма в’яже: колір не гарантія, винні таніни читайте на сайті Pixel.inform.
247ua

247ua2 дні тому вLifestyle, Їжа, Наука

0
Це одна з основних засад теорії еволюції через природний відбір: послідовності генів у ДНК іноді спонтанно – і випадково – мутують.Теоретично, ймовірність цього не повинна залежати від того, наскільки важлива певна частина спіралі ДНК для організму.Іноді вчені висували альтернативу: що більш "важливі" гени можуть бути якимось чином захищені від хаотичних сил мутації.Але біологи з Університету Бат Лоренс Херст і Софія Радріццані опублікували докази в PLOS Biology, які свідчать про те, що немає потреби переписувати наше розуміння еволюції."Твердження, що мутації відбуваються повільніше для важливих генів, є тріумфом гіперболізації над сутністю," – говорить Радріццані."Це справді стара пропозиція, яка регулярно відроджується в різних формах."У 1972 році біолог Едвард Кокс запропонував, що деякі послідовності генів більш захищені від хаотичних сил мутації в залежності від того, наскільки вони важливі для організму."Припускаючи, що швидкість спонтанних мутацій варіює від послідовності до послідовності, можна прийти до правдоподібного організаційного принципу для структури вищих хромосом," – написав він.Теорія Кокса не є загальноприйнятою, але вона кілька разів з'являлася знову.Через п'ять десятиліть, у 2022 році, команда на чолі з Дж. Греєм Монро з Інституту Макса Планка в Тюбінгені в Німеччині опублікувала докази, що мутації були менш частими в "важливих" частинах генетичного коду рослини арабідопсис.Але в 2023 році інша команда вчених з Університету Нанкіна в Китаї та Університету Бат у Великій Британії спростувала їхні методи. Один з цих вчених був Херст.Перепровіряючи дані, Херст і його колеги не змогли отримати ті ж результати, вказуючи на помилки в тому, як команда Монро секвенувала ДНК.Деякі з їхніх зауважень навіть призвели до того, що команда Монро виправила одну частину своєї статті – але вони не змінили своїх основних висновків."Хоча ми пропустили деякі джерела помилок, їх недостатньо, щоб спростувати наші висновки," – написали Монро та його команда у відповіді.Тепер Херст і його колега Радріццані провели власні експерименти, використовуючи велику колекцію існуючих даних про спонтанні мутації з бактерії E. coli та дріжджів Saccharomyces cerevisiae.Обидва мікроби розводилися протягом багатьох поколінь, піддаючись якомога меншій кількості тиску, що дозволило мутаціям накопичуватися.Вони картографували місця геному близько 3600 мутацій у E. coli і 4600 у дріжджах, і ранжували, наскільки важливими були гени для виживання мікроба.Вони стверджують, що це "найбільша і найчистіша" вибірка мутацій на сьогодні."Аналізуйте дані будь-яким способом, і ми нічого не знайшли. У жодному з видів ці ключові гени не мали нижчої швидкості мутацій," – говорить Херст.Не було жодної різниці в швидкості мутацій для генів, які виробляють численні білки, або тих, які піддавалися природному відбору протягом еволюційного часу, або тих, які є життєво важливими для виживання клітини.Єдині фактори, які, здається, підвищували ймовірність мутації гена, були структурними. Наприклад, коли клітина реплікує своє ДНК, вона копіює деякі гени пізніше, ніж інші. У дріжджах гени, які копіюються пізніше в процесі, виявляється, дійсно мутують частіше."Хоча ми бачимо відомі причини варіації в швидкостях мутацій, ми не знайшли жодних доказів для ефектів, які були запропоновані як виклик традиційній моделі," – говорить Херст."Звичайно, немає підстав для зміни парадигми."Він вважає, що плутанина може бути пов'язана з упередженням вибірки: організми з мутаціями в їх важливих генах можуть не дожити до того, щоб розповісти про це."Ми б очікували, що природний відбір швидко усуває мутації, коли вони відбуваються в більш важливих генах, оскільки ці мутації, ймовірно, є шкідливими для організму," – говорить Херст."Це може створити ілюзію, що важливі гени мають менше мутацій, коли насправді деякі мутації просто зникли до того, як ми мали можливість їх проаналізувати – те, що можна вважати 'привидом мутацій'."Дослідження було опубліковано в PLOS Biology.Цікавий фактДослідження показало, що мутації в генах не залежать від їх важливості для організму, що може змінити наше розуміння еволюційних процесів.
Вчені в Південній Кореї виявили бактерію в кімчі, яка теоретично може допомогти вивести мікропластик з кишечника.Цю бактерію називають Leuconostoc mesenteroides CBA3656, і вона ферментує цукри в молочну кислоту.Коли її змішали з водою та дрібними частинками полістиролу, ця молочнокисла бактерія затримала 87% усіх нанопластиків.У рідині, що імітує людський кишечник, бактерія зв'язала 57% наявних нанопластиків.Ці результати є обнадійливими, хоча вони не доводять успіх у живому людському кишечнику.У початкових експериментах на тваринах, коли дослідники в Південній Кореї годували безмікробними мишами бактерію з кімчі, їхній кал містив більше нанопластиків.Це відкриття, опубліковане в Bioresource Technology на початку цього року, походить з Всесвітнього інституту кімчі (WiKim) – наукового дослідницького інституту в Південній Кореї, який займається вивченням користі для здоров'я солених і ферментованих овочів.Кімчі – це традиційна корейська страва, яка постачає безліч мікроорганізмів у кишечник, включаючи молочнокислі бактерії.Але, як і інші ферментовані продукти, такі як йогурт або комбуча, вчені все ще не впевнені, чи ці мікроби суттєво змінюють склад мікробіому або покращують здоров'я кишечника.Деякі людські випробування свідчать, що вони можуть, але досліджень все ще недостатньо.У WiKim дослідники намагаються з'ясувати, що саме роблять мікроби в кімчі в кишечнику.Недавнє дослідження, проведене мікробіологами Се Хі Лі та Тей Вунгом Воном, показує, що нанопластики можуть прилипати до поверхні деяких кишкових бактерій, проходячи через організм.Це може потенційно запобігти всмоктуванню пластику в організм."Забруднення пластиком все більше вважається не лише екологічною проблемою, але й проблемою громадського здоров'я," – сказав Се Хі Лі."Наші результати свідчать про те, що мікроорганізми, отримані з традиційних ферментованих продуктів, можуть представляти новий біологічний підхід для вирішення цієї нової проблеми."Це не перший випадок, коли вчені виявили бактерію в ферментованій їжі, яка може збільшити виведення пластику у мишей.У 2025 році, наприклад, дослідження показало, що певні пробіотики можуть допомогти мишам виводити більше мікропластиків з їхнього калу.Два штами бактерій, зокрема, показали, що вони збільшують виведення мікропластиків на 35% у тваринних моделях.Але такі експерименти не є реалістичними.У цих випробуваннях миші часто вирощуються без певних мікробів і патогенів, і, тим не менш, їхній мікробіом і наш є надзвичайно різноманітними.Невідомо, як взаємодії з іншими кишковими мікробами можуть змінити ці результати.Крім того, навіть якщо деякі бактерії сприяють виведенню пластику, немає гарантії, що це покращить здоров'я кишечника.Хоча мікропластики та їх ще менші аналоги, нанопластики, пов'язані з численними наслідками для здоров'я, немає надійних доказів того, що вони можуть завдати шкоди або викликати захворювання у людей.Неясно, як довго вони природно залишаються в організмі. Більшість, здається, проходять через нас.Проте в мишей є деякі дослідження, які свідчать, що бактерії в ферментованих продуктах можуть захищати кишечник.Ще одне дослідження, опубліковане цього року, наприклад, виявило, що бактерія в йогурті робить щось подібне до бактерії в кімчі.У експерименті миші, які отримували цю йогуртову бактерію, виводили в 12 разів більше мікропластиків у своєму калі.Їхні кишечники також показували менше ознак пошкодження кишечника."У підсумку, це дослідження вперше повідомляє про роль Lactobacillus delbrueckii підвиду bulgaricus у адсорбції мікропластиків, сприянні їхньому виведенню з кишечника та регулюванні проникності кишечника," – пишуть автори дослідження.Ці результати надають теоретичну основу для подальшої розробки цього штаму як пробіотичної формули для підвищення виведення мікропластиків.Нові дослідження про мікроби кімчі також є теоретичними, але демонструють потенціал для зменшення впливу пластику в кишечнику."Хоча подальші польові та інтегровані з мікробіотою дослідження необхідні для підтвердження їхньої застосовності в природних екосистемах і людському кишечнику, ці результати закладають міцну основу," – підсумували автори."В цілому, ця робота не лише підкреслює мікробну біосорбцію як перспективний і практичний підхід для вирішення проблеми нанопластикового забруднення, але й надає нові уявлення про стратегії на основі мікробів для видалення нанопластиків у екологічних та здоров'я контекстах."Цікавий фактКімчі є не лише смачним, але й корисним продуктом, який містить безліч пробіотиків, що можуть позитивно впливати на травлення.
PixelInform.com

PixelInform.com2 дні тому вЇжа

0
{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Чи можна замінити соду чимось безпечнішим для текстури?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Так - крижаною водою одразу після варіння. Різке охолодження зупиняє руйнування хлорофілу й пектину без хімічного втручання, і колір лишається соковитим." } }, { "@type": "Question", "name": "Скільки соди класти, щоб не перебрати?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Чверть чайної ложки на літр води - верхня межа для зелені. Все, що більше, вже шкодить структурі." } }, { "@type": "Question", "name": "Чому броколі розварюється навіть без соди?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Бо тривала дія високої температури сама по собі руйнує пектин. Сода просто прискорює цей процес у кілька разів." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи шкідлива сода у воді для вітамінів?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Лужне середовище прискорює розпад вітаміну С. Тож заради користі краще готувати на парі без добавок." } } ] } Каструля з окропом, жменя соди на око, дві хвилини - і на тарілці лежить броколі кольору смарагду. Виглядає як з журналу. А виделка провалюється крізь суцвіття, ніби то був не овоч, а розмочений хліб. Знайома історія? Бо “лайфхак зі содою” гуляє кухнями давно, і працює він рівно наполовину - ту, яку видно на фото. Друга половина ховається в структурі клітин, і саме там усе ламається. Про це пише Pixelinform. Чому колір стає смарагдовим - і що тут робить сода Зелений пігмент броколі, хлорофіл, - річ ніжна. У клітині він “запакований” так, що молекула магнію тримається в центрі, мов гудзик у петельці. Під час варіння клітинні стінки розм’якшуються, з них вивільняються кислоти, і частина хлорофілу перетворюється на феофітин - оливково-буру речовину. Саме тому переварена капуста виглядає тьмяно-сіро-зеленою, а не соковитою. Сода - це луг. Коли вона потрапляє у воду, кислотність падає, вільні кислоти нейтралізуються, і хлорофіл перестає втрачати свій магній. Колір тримається. Ось чому одна дрібка на літр води справді робить броколі яскравішою - це не міф, це хімія. Але та сама лужна реакція б’є по іншому фронту. Луг руйнує “клей” між клітинами - і овоч втрачає форму Тримає броколі пружною не крохмаль, а пектин і геміцелюлоза - своєрідний цемент у клітинних стінках. Пектин у звичайному середовищі міцний, а в лужному розчині зазнає реакції, яку хіміки називають деестерифікацією: молекула втрачає частину бічних груп і починає розчинятися. Геміцелюлоза, яка “зчіплює” волокна целюлози, за лужних умов теж набухає і частково розпадається. Простими словами: сода прискорює те, що і так робить кипляча вода, - розм’якшення. Тільки робить це агресивно. Тому броколі, яка мала б хруснути через три хвилини, за ті самі три хвилини перетворюється на пюре. І ось що цікаво: ефект залежить не лише від кількості соди, а й від того, скільки овоч уже полежало. Старіша капуста має слабший пектиновий каркас, тож у неї запас міцності менший - і луг добиває її швидше. Скільки соди - і де межа Класичний кулінарний орієнтир - чверть чайної ложки на літр води для зелені. Це приблизно 1-1,5 грама. Усе, що більше, - уже гра в одні ворота: колір виграє, текстура програє. На практиці різниця між “яскраво і пружно” та “яскраво і розповзлося” - це буквально пара щипків, і вони вирішують долю страви. Є й інший бік медалі, про який зазвичай не згадують. Лужна вода змінює смак: броколі може віддавати мильним відтінком, а вітамін С у такому середовищі руйнується швидше, ніж у звичайній воді. Тож якщо мета - корисний гарнір, сода тут радше шкідниця. Що зробити за 5 хвилин, щоб колір і текстура лишилися разом Розберіть броколі на суцвіття однакового розміру - різнокаліберні шматки готуються по-різному, і поки великі дійдуть, дрібні вже розповзуться. Закиньте в окріп дрібку солі, а соду - лише якщо справді потрібен максимально насичений колір, не більше чверті чайної ложки на літр. Тримайте броколі у воді 2-3 хвилини, не більше, і одразу перекладайте в крижану воду або під холодний душ - різкий перепад температури зупиняє розм’якшення і “фіксує” колір. Якщо хочеться гарантовано зеленого кольору без ризику для текстури, краще готувати на парі 4-5 хвилин: хлорофіл менше контактує з кислотами, бо овоч не занурений у воду. Перед подачею - крапля лимонного соку або оливкової олії: легка кислинка повертає смак, а жир допомагає засвоїти вітамін К, якого в броколі чимало. А що як соди дати більше “для певності”? Тоді колір справді вразить - перші тридцять секунд. Далі почнеться те саме розм’якшення, тільки швидше, і врятувати броколі вже не вийде: пектин не відновлюється. Такий гарнір добре ляже хіба що в суп-пюре, де текстура не має значення. Для салату, запіканки чи гарніру до м’яса - це вже не броколі, а зелена маса з правильним кольором і неправильним характером. Тож наступного разу, коли рука потягнеться до пачки соди, варто згадати просту річ: колір - це те, що видно за секунду, а текстура - те, що відчувається на зубі. І саме друга зазвичай вирішує, чи страва вдалась. Часті питання Чи можна замінити соду чимось безпечнішим для текстури? Так - крижаною водою одразу після варіння. Різке охолодження зупиняє руйнування хлорофілу й пектину без хімічного втручання, і колір лишається соковитим. Скільки соди класти, щоб не перебрати? Чверть чайної ложки на літр води - верхня межа для зелені. Все, що більше, вже шкодить структурі. Чому броколі розварюється навіть без соди? Бо тривала дія високої температури сама по собі руйнує пектин. Сода просто прискорює цей процес у кілька разів. Чи шкідлива сода у воді для вітамінів? Лужне середовище прискорює розпад вітаміну С. Тож заради користі краще готувати на парі без добавок. Сода для броколі: чому капуста яскраво-зелена, але розповзається читайте на сайті Pixel.inform.
247ua

247ua3 дні тому вЗдоров'я, Їжа, Наука

0
Ми знаємо, що клітковина та білки в рослинних продуктах корисні для нас, але не зовсім зрозуміло, як саме вони впливають на організм. Дослідники вирішили детальніше вивчити це питання.Результати, опубліковані в PNAS та Nature Metabolism, показують, як рослинні білки та клітковина виробляють корисні хімічні речовини (метаболіти) в крові.Виявилося, що корисні хімічні речовини, які раніше вважалися виключно продуктом мікробів кишечника, можуть також вироблятися іншими клітинами.Це важливий крок у розумінні дієти, складу кишечника та здоров'я.Обидва дослідження були проведені молекулярними біологами Дженною АбуСалім та Джошуа Рабіновіцем з Принстонського університету, і вони проливають нове світло на те, звідки беруться метаболіти, які приносять користь нашому організму.Рослинна їжа корисна для нас, і тепер ми знаємо більше про це. (Monika Borys/Unsplash)"Зростає інтерес у медичних дисциплінах до маніпуляцій з людським мікробіомом або використанням його метаболічних продуктів для терапії", - говорить Рабіновіц."Дієта має великий потенціал для контролю мікробіома та його виходу. Але для розробки ефективних терапевтичних втручань нам потрібно зрозуміти, які аспекти дієти контролюють які мікробні виходи".Дослідники вивчали хімічні речовини, звані фенольними метаболітами, які виробляються, коли бактерії в кишечнику перетравлюють певні амінокислоти.Ці феноли вивільняються з амінокислот, таких як тирозин і фенілаланін, і дослідники виявили, що клітковина та певні білки з рослин впливають на типи хімічних речовин, які активуються з тих самих сировин.Подальші експерименти на мишах показали, що якщо клітковина закінчується, бактерії можуть почати харчуватися слизовою оболонкою стінок кишечника, виробляючи сполуки, які можуть бути шкідливими для організму.На відміну від цього, корисні хімічні речовини майже повністю походять від згаданих раніше білків Prif. Ці білки працюють разом з клітковиною, щоб спрямувати метаболіти бактерій у правильному напрямку і підтримувати їх там."Ми вважаємо, що Prifs представляють новий клас дієтичних нутрієнтів, які формують склад мікробіома кишечника і можуть мати далекосяжний вплив на метаболічне здоров'я", - говорить АбуСалім.Дослідники також виявили, що ширший спектр метаболітів, відомих своєю близькістю до здоров'я, також може вироблятися в процесах метаболізму в інших частинах тіла.Хімічні речовини, такі як індол-3-лактат і індол-3-ацетат, можуть вироблятися іншими клітинами поза кишечником, згідно з експериментами, проведеними на клітинах мишей, щурів і людей.Ці дослідження допоможуть у майбутньому розвитку лікувальних засобів, чи то в термінах ліків, що впливають на бактерії в кишечнику, чи в дослідженнях, що інтерпретують дієтичні втручання.Це також ще одне нагадування про те, щоб включати якомога більше рослинних продуктів у свій раціон, оскільки вони дійсно сприяють позитивним метаболітам кишечника та здоровішим функціям організму.Цікавий фактДослідження показують, що різноманітність бактерій у кишечнику може впливати на загальний стан здоров'я, включаючи імунну систему та метаболізм.
247ua

247ua3 дні тому вЗдоров'я, Їжа, Наука

0
Ми зазвичай відчуваємо ефект кави в організмі досить швидко. Якщо ви регулярно п'єте каву, перший ковток може швидко розігнати ранкову сонливість і налаштувати вас на продуктивний день.Невдовзі після цього кавомани також помічають інший побічний ефект: їхній кишечник починає працювати активніше.Проте нове дослідження, опубліковане в журналі Gut Microbiology, свідчить, що регулярне вживання кави може мати й інші цікаві ефекти на ваш кишечник.Вчені з Данії, Сінгапуру та Бельгії проаналізували дані 61 учасника, які брали участь у спостережувальному дослідженні PRIMA (персоналізовані дієтичні рекомендації на основі взаємодії між дієтою, мікробіомом та абіотичними умовами в кишечнику).Дослідники вивчали, чи пов'язане регулярне вживання кави (на основі восьмиденного харчового щоденника та біомаркерів у сечі) з складом мікробіоти кишечника (оцінювалося за зразками калу учасників) та фізіологічними показниками травлення, такими як скорочення кишечника (зафіксовані за допомогою смарт-капсули, яку проковтнули 50 учасників).Автори повідомляють, що pH тонкого кишечника було значно нижчим у частих кавоманів у порівнянні з рідкісними споживачами кави.Загалом, чим більше метаболітів кофеїну було в зразку сечі, тим більше бактерій було в їхньому калі.Ця кореляція спостерігалася для всіх чотирьох тестованих метаболітів кофеїну, що означає, що навряд чи це сталося випадково.Проте це не стосується деяких інших результатів. 48 людей, які часто пили каву (визначених у цьому дослідженні як ті, хто споживав каву чотири або більше днів з восьми), мали більшу різноманітність мікробних видів у зразках свого калу, ніж 13, які пили каву рідко (менше трьох днів з восьми).Навіть цей результат не був особливо сильним з точки зору статистики, особливо через малий розмір вибірки.Результати мікробіоти кишечника також були досить невизначеними. Спочатку здавалося, що мікробіоти кишечника частих кавоманів мали відмінний профіль. Вид бактерії Lawsonibacter був особливо поширений, поряд з Slackia та некласифікованим таксоном у родині Eggerthellaceae.Вчені вже знали, що ріст Lawsonibacter може стимулюватися кавою в лабораторних умовах, і що він, як правило, росте більш активно в кишечниках кавоманів.Але в цьому дослідженні, коли результати мікробіоти були скориговані за допомогою статистичного інструменту, призначеного для зменшення ймовірності помилкових відкриттів, ці відмінності між частими та рідкими споживачами не підтвердилися, хоча Lawsonibacter та таксон Eggerthellaceae все ще були пов'язані з кількістю споживаної кави в інших аналізах.Вчені повинні провести це дослідження з набагато більшим розміром вибірки, щоб точно дізнатися, чи є якісь значущі закономірності.Щодо того, чи будуть ці ефекти корисними для вас? Дослідження насправді не розглядає це питання.Автори зазначають, що це дослідження спочатку не було призначене для вивчення ефектів споживання кави.Проте вони додають, що спостережувані зв'язки надають цінні вказівки для майбутніх досліджень взаємодії між мікробіотою кишечника, фізіологією кишечника та кавою – одним з найпопулярніших напоїв у світі.Результати опубліковані в Gut Microbiology.Цікавий фактКава є одним з найпопулярніших напоїв у світі, і щодня споживається мільйонами людей, що робить її важливим предметом досліджень у сфері здоров'я.
PixelInform.com

PixelInform.com3 дні тому вЇжа

0
{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Чи можна варити бульйон на сильному вогні, якщо потім процідити?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Проціджування прибере часточки, але не поверне зруйновані аромати. Каламутність і втрата смаку - це наслідок бурхливого кипіння, а не бруду, який можна відфільтрувати." } }, { "@type": "Question", "name": "Скільки насправді треба томити курячий бульйон?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Курка готується швидше за яловичину чи свинину - зазвичай достатньо 1,5-2,5 години помірного томління. Кістки великої рогатої худоби потребують значно більше часу." } }, { "@type": "Question", "name": "Чому бульйон виходить каламутним навіть без кипіння?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Найчастіше причина - різке закипання на старті або недостатньо знята піна. Доведіть до кипіння повільно, зніміть піну й одразу зменшіть вогонь." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи додавати оцет для кращого виділення желатину?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Трохи кислоти справді допомагає екстракції з кісток, але достатньо краплі - надлишок зіпсує смак. Для більшості домашніх бульйонів цей крок необов'язковий. То що у вас сьогодні в каструлі - вода, яка гріється, чи бульйон, який томиться?" } } ] } Неділя, на плиті тихо булькоче каструля, по кухні розходиться запах - а на стіл потім ставлять рідкувату жовту воду, яка смакує десь між окропом і нічим. Знайомо? Бо рецепт виглядав бездоганним: м’ясо, овочі, спеції, дві години на вогні. А смаку нема. Про це пише Pixelinform. І ось що цікаво: інгредієнти майже ніколи не винні. Винен спосіб, у який каструля гріється. Насичений бульйон - це не сума продуктів, це наслідок двох процесів, які або встигають відбутися, або ні. І вирішує тут температура, а не складник. Що насправді робить бульйон смачним У м’ясі, кістках і овочах сидять ароматичні сполуки, які в холодній воді просто лежать собі нерухомо. Щоб вони перейшли в рідину, потрібен час і тепло - але тепло помірне. При занадто сильному кипінні ці делікатні молекули руйнуються, і замість глибокого смаку ви отримуєте порожнечу. Вода залишається водою, тільки гарячою. Другий герой - колаген, білок сполучної тканини з кісток, хрящів і жилавого м’яса. Під час тривалого нагрівання він розпадається на желатин. Саме желатин дає те саме відчуття «тіла» - коли бульйон злегка липне до губ і не здається рідким. Але цей розпад не миттєвий: потрібні години, а не хвилини. Швидко закип’ятити й вимкнути - і колаген залишиться колагеном, а бульйон - водою. Чому бурхливе кипіння псує все Ось головний парадокс домашньої кухні: чим сильніше кипить, тим гірше виходить. І причина не в якійсь містиці, а в простій фізиці. При інтенсивному кипінні жир і дрібні часточки білка збиваються в емульсію - вони не спливають на поверхню, а розсіюються по всій рідині. Результат: каламутний, каламутно-сірий бульйон, який виглядає так, ніби його зварили з брудом. І - так, це важливо - каламутність не означає насиченості. Навпаки: часто це ознака, що аромати вже розлетілися разом із парою, а жир просто розмазався. Порівняйте з кавою. Якщо залити мелену каву окропом і тримати на бурхливому вогні, вихід буде гірким і каламутним. А якщо настояти повільно, при температурі трохи нижче кипіння - отримаєте чистий, насичений смак. З бульйоном та сама логіка. Томління: що це означає на практиці Ідеальна температура для бульйону - приблизно 85-95 градусів. Тобто рідина гаряча, але на поверхні лише поодинокі бульбашки, а не стіна пари. Кришка - напіввідкрита або з щілиною, щоб пара виходила й не перегрівала вміст. І головне: цей режим треба тримати годинами. Овочі віддають аромат швидше - їм достатньо 40-60 хвилин. А от кістки й жилаве м’ясо потребують значно більше часу, щоб колаген встиг перетворитися на желатин. Якщо чесно, більшість домашніх бульйонів прісні саме тому, що їх знімають з вогню занадто рано. За дві години активного кипіння ви отримуєте каламутну воду. За чотири-шість годин ледь помітного томління - прозорий, насичений бульйон. Є й неочевидний момент, про який рідко пишуть: сіль. Якщо посолити на самому початку, смак вийде пласким, бо сіль «тягне» вологу з продуктів інакше, ніж коли кидати її наприкінці. Практика проста - солити за 15-20 хвилин до кінця, коли основні процеси вже сталися. Що зробити за 5 хвилин, щоб урятувати навіть прісний бульйон Якщо каструля вже стоїть і смак явно не той, ще не все втрачено. Ось швидкий алгоритм: Зніміть каструлю з сильного вогню й дайте рідині заспокоїтися - нехай перестане бурхливо кипіти. Зніміть ложкою або шумівкою піну й сплив жир, якщо є. Додайте обсмажені до золотистого кольору овочі - цибулю, моркву, селеру. Обсмажування створює нові ароматичні сполуки, яких немає в сирих овочах. Киньте кілька горошин чорного перцю й лавровий лист, накрийте кришкою й дайте настоятися 20-30 хвилин на мінімальному вогні. Посоліть і додайте трохи свіжої зелені вже в тарілку - так аромат залишиться яскравим. Це не зробить із поганого бульйону ідеальний, але врятує вечерю. А наступного разу - повільне томління. А якщо немає шести годин? Тут є нюанс, який варто знати. Довге томління не обов’язково означає, що треба стояти біля плити. Можна довести бульйон до ледь помітного кипіння, накрити й залишити на мінімальному вогні - сучасні плити тримають такий режим стабільно. Або скористатися духовкою: розігріти до 90-100 градусів і томити каструлю там. Або навіть мультиваркою на режимі «тушіння». І ще одне: багато хто помічає, що бульйон смакує краще наступного дня. Це не ілюзія - за ніч у холодильнику смаки встигають «одружитися», а жир застигає зверху й легко знімається, якщо хочеться легшого варіанту. Тож наступного разу, коли рецепт скаже «варити дві години», запитайте себе: а що саме має статися за ці дві години? Якщо відповідь - «м’ясо зварилося», то смак залишиться в м’ясі, а не в бульйоні. А якщо мета - насичений, прозорий, злегка липкий бульйон, то цифра на таймері менш важлива за те, наскільки тихо булькоче каструля. FAQ: Чи можна варити бульйон на сильному вогні, якщо потім процідити? Проціджування прибере часточки, але не поверне зруйновані аромати. Каламутність і втрата смаку - це наслідок бурхливого кипіння, а не бруду, який можна відфільтрувати. Скільки насправді треба томити курячий бульйон? Курка готується швидше за яловичину чи свинину - зазвичай достатньо 1,5-2,5 години помірного томління. Кістки великої рогатої худоби потребують значно більше часу. Чому бульйон виходить каламутним навіть без кипіння? Найчастіше причина - різке закипання на старті або недостатньо знята піна. Доведіть до кипіння повільно, зніміть піну й одразу зменшіть вогонь. Чи додавати оцет для кращого виділення желатину? Трохи кислоти справді допомагає екстракції з кісток, але достатньо краплі - надлишок зіпсує смак. Для більшості домашніх бульйонів цей крок необов’язковий. То що у вас сьогодні в каструлі - вода, яка гріється, чи бульйон, який томиться? Бульйон водянистий і без смаку? Річ у температурі, а не в м’ясі читайте на сайті Pixel.inform.
Гортайте вниз для завантаження ще