Летюча астма виглядає як катастрофа, що відбувається виключно в грудях. Дихальні шляхи звужуються, їхнє покриття набрякає, а слиз заповнює залишковий простір. Кризис розгортається в легенях, але, можливо, не там починається історія.Тканини людей, які померли під час астматичних нападів, виявили порушену імунну активність по всьому тілу, включаючи лімфатичні вузли, пов'язані з кишечником.Це не означає, що їжа, проблеми з травленням або кишкові бактерії викликають летючу астму. Натомість, імунна система може підготувати умови для руйнівного нападу, що виходить за межі легенів.Нове дослідження, опубліковане в Nature Communications, вивчало, чому звичайний респіраторний стан стає смертельним у невеликій кількості випадків.Під час нападу м'язи скорочуються навколо дихальних шляхів, тоді як запалення і слиз обмежують потік повітря. Це стиснення може навіть пошкоджувати клітини, що вистилають дихальні шляхи, потенційно сприяючи подальшому запаленню.Дослідження імунної активності одночасно в кількох органах є складним. Померлі донори органів надали імунологам у Колумбійському університеті рідкісну можливість це зробити.Дослідники проаналізували зразки, зібрані від 695 донорів органів з 2012 по 2025 рік. 41 померли під час астматичного нападу, 78 мали астму, але померли з інших причин, а 576 не мали документованої астми.Першим помітним доказом був імуноглобулін E (IgE), антитіло, що бере участь в алергіях. Коли імунна система помилково сприймає пилок або кліщів як загрозу, IgE може активувати мастоцити, сприяючи запаленню і виробництву слизу.Кожен донор, у якого вимірювали IgE, мав рівні вище референтного порогу. Разом з іншими знахідками це вказувало на сильний тип 2 запальний патерн.Той же патерн спостерігався в їхніх легенях, які містили більші пропорції T-клітин допомоги типу 2, типу 2 природних лімфоїдних клітин і мастоцитів. Коли ці клітини надмірно активні, вони можуть посилювати набряк і виробництво слизу в уже звужених дихальних шляхах.Команда потім вивчила лімфатичні вузли – місця, де імунні клітини обмінюються інформацією і готують свої відповіді."Нас найбільше здивувало, де з'явилися деякі з найсильніших імунних аномалій", - сказав Лі."Ми очікували, що легені будуть нести більшу частину сигналу, але ми також виявили вражаючі відмінності в лімфатичних вузлах, пов'язаних з легенями і кишечником – місцях, де організуються імунні відповіді, а не де безпосередньо відчуваються симптоми астми."Клітини пам'яті T і B накопичувалися в молодшому віці в лімфатичних вузлах, пов'язаних з слизовими оболонками, у донорів з летючою астмою, ніж у людей без астми. Це свідчить про те, що летюча астма може включати ранні зміни імунної системи, які зазвичай асоціюються зі старінням.Клітини пам'яті фіксують попередні зустрічі, допомагаючи імунній системі швидко реагувати, коли загроза повертається. Але в астмі безневинні речовини можуть спровокувати тривогу, тому більше клітин пам'яті можуть допомогти непотрібній запальній відповіді повернутися раніше або тривати довше.Лімфатичні вузли, пов'язані з легенями, також містили помітно менше регуляторних T-клітин, або Tregs, які допомагають запобігти надмірним імунним відповідям. Це зменшення спостерігалося як у донорів з астмою, так і у тих, хто помер під час нападу.Згідно з Лі, це свідчить про те, що зменшення пов'язане з самою астмою, а не лише з фінальним загостренням.Активація імунної системи виглядала сильнішою, тоді як її гальма – слабшими.Зв'язок з кишечником виникла, коли команда порівняла імунну активність у різних тканинах. У летючій астмі імунні популяції в легенях показали більше асоціацій з відповідями в лімфатичних вузлах, пов'язаних з кишечником, ніж у людей без астми.Цей патерн підвищує можливість того, що імунні події, які сприяють нападу, можуть не обмежуватися легенями і можуть починатися в кишечнику або сусідніх лімфоїдних тканинах."Важливо, що наше дослідження показує асоціації, а не причинно-наслідкові зв'язки", - сказав Лі.Кожен донор надав лише один моментальний знімок імунної системи, тому дослідники не змогли визначити, де почалася відповідь, або відстежити рух клітин між тканинами.Попередні дослідження пов'язували деякі кишкові бактерії на ранніх етапах життя з подальшим ризиком астми. Але це дослідження не вивчало бактерії, дієту або здоров'я травлення. Його зв'язок з кишечником стосується імунних клітин у лімфатичних вузлах поблизу кишечника – не доказ того, що певна їжа або мікроб викликають летючі напади.Дослідження також не може встановити, чи імунні відмінності сприяли смертям або стали наслідком летючих нападів. Група з летючою астмою була відносно невеликою, і інформація про використання кортикостероїдів, які можуть змінювати імунну активність, була недоступна.Подальші транскриптомні та просторові аналізи можуть допомогти виявити молекулярні шляхи та клітинні взаємодії, що беруть участь. Поки що, однак, результати не пропонують ні нового тесту, ні лікування.Схожі: Астматичні напади можуть викликати пошкодження, які вчені ніколи не помічали ранішеОстаточна криза летючої астми відбувається в легенях. Але імунна система могла готувати сцену в інших частинах тіла.Дослідження було опубліковане в Nature Communications.Цікавий фактДослідження показали, що певні кишкові бактерії можуть знижувати ризик розвитку астми у дітей, якщо вони контактують з ними на ранніх етапах життя.

Уяви собі: ти з’їдаєш кілька соковитих яблук на день, бо ж «корисно». А за кілька тижнів помічаєш, що зуби раптом стали чутливими до холодного, а після чергового перекусу живіт починає урчати, немов реактивний двигун. Це не випадковість, а сигнал, що навіть у такого, здавалося б, невинного фрукта є свої правила вживання. Яблука – справжнє джерело вітамінів та клітковини, але якщо ними зловживати або їсти неправильно, то замість користі можна отримати неприємності як для емалі, так і для травлення. Про це пише Pixelinform. Несподівана правда про яблука: емаль під загрозою Хто б міг подумати, що яблуко може бути загрозою для зубів? А ось так. Справа в тому, що ці фрукти містять яблучну та лимонну кислоти. Коли рівень pH у ротовій порожнині падає нижче 5,5, зубна емаль починає розм’якшуватися. Слина, звісно, прагне нейтралізувати кислоту і відновити баланс, але на це потрібен час – приблизно 30-40 хвилин. Тут є важливий нюанс: якщо ви їсте яблука часто, наприклад, кожні дві-три години, емаль просто не встигає відновитися. Вона стає чутливою, а мінерали поступово вимиваються. І ось що цікаво: якщо ви почистите зуби одразу після того, як з’їли кисле яблуко, то фактично просто зітрете розм’якшений верхній шар емалі. Тому стоматологи наполегливо рекомендують зачекати щонайменше півгодини після вживання кислих продуктів, а потім уже братися за щітку. Ідеально – просто прополоскати рот чистою водою після яблука. Українці дуже люблять яблука, вони доступні цілий рік, але важливо знати ці прості правила. Чому яблука викликають здуття: фруткоза, клітковина та чутливий кишківник Крім зубів, яблука можуть впливати й на комфорт у кишківнику. Багато хто помічає, що після з’їденого яблука живіт надувається, з’являються гази або відчуття важкості. Причиною тому є фруктоза, яка належить до групи FODMAP-вуглеводів, та високий вміст клітковини. Ці компоненти ферментуються у товстому кишечнику, і у деяких людей, особливо з чутливим кишечником, фруктозною мальабсорбцією, синдромом подразненого кишечника (СПК) або дисбактеріозом, це може викликати дискомфорт. Середнє яблуко містить близько 4,4 грама клітковини. Це суттєвий внесок у рекомендовану добову норму: для жінок це 25 грамів, для чоловіків – 38 грамів. Щоб зменшити ризик здуття, є кілька дієвих порад. По-перше, спробуйте їсти яблука очищеними від шкірки, адже саме в ній найбільше нерозчинної клітковини. По-друге, споживайте їх після основного прийому їжі, а не натщесерце – це зменшить агресивний вплив кислот та допоможе організму легше впоратися з травленням. По-третє, запікайте яблука. Варені або запечені яблука стають джерелом легкозасвоюваного пектину, який підтримує здоров’я кишківника, нормалізує випорожнення та діє як пребіотик, живлячи корисні кишкові бактерії. Це особливо актуально для людей з чутливим травленням. До речі, деякі сорти, такі як “Ред Делішес”, “Гранні Сміт” та “Фуджі”, експерти виділяють як особливо корисні для травлення завдяки високому вмісту клітковини та антиоксидантів. Можна також спробувати поєднувати яблука з білками чи жирами, наприклад, із сиром або горіхами, щоб уповільнити засвоєння цукрів та клітковини. Ваша ідеальна порція: кому скільки яблук можна? Отже, скільки яблук можна з’їдати без шкоди? Для здорової людини більшість дієтологів сходяться на думці, що 1-2 яблука на день – цілком безпечна норма. Це дозволяє отримати достатню кількість клітковини та вітамінів, не ризикуючи ні емаллю, ні комфортом у шлунку. Три яблука вже вважаються перебором, адже це підвищує ризики, про які йшлося вище. Однак тут є нюанси, які залежать від стану здоров’я. Якщо у вас гастрит із підвищеною кислотністю, виразка, синдром подразненого кишечника, діабет або чутлива емаль, тоді краще обмежитися одним яблуком на день, і обов’язково після їди, а не натщесерце. У випадку ожиріння або преддіабету, також краще обмежуватись одним, і тоді варто обирати кислі сорти, у яких зазвичай менше цукру. І ось важливий момент щодо часу споживання: найкраще їсти яблука вранці або у першій половині дня. Клітковина допомагає підтримувати травну систему, стабілізувати рівень цукру в крові та забезпечує тривале відчуття ситості, що дуже корисно для енергії на весь день. Якщо ви звикли їсти яблука зі шкіркою, продовжуйте це робити! Шкірка значно збільшує споживання клітковини (до двох разів більше, ніж в очищених яблуках) та антиоксидантів, таких як флавоноїди та поліфеноли, які можуть мати протизапальний ефект та захищати від хронічних захворювань. Яблука у щоденному раціоні: як отримати максимум користі Щоб яблука приносили максимальну користь і не спричиняли дискомфорту, достатньо дотримуватися кількох простих правил. По-перше, ніколи не їжте яблука натщесерце, особливо якщо у вас чутливий шлунок – кислота може подразнювати слизову. По-друге, після вживання яблук зачекайте 30 хвилин, перш ніж чистити зуби, або просто прополощіть рот водою. По-третє, якщо у вас є проблеми з травленням, наприклад, схильність до здуття, запікайте яблука – термічна обробка розм’якшує клітковину та знижує кислотність. А як щодо яблучного оцту або соку? Яблучний сік, на жаль, містить менше клітковини і набагато більше цукру на порцію, ніж ціле яблуко. Він швидше піднімає рівень глюкози в крові і не дає такого тривалого відчуття ситості. Тому цілі яблука – завжди кращий вибір. Яблучний оцет може стимулювати вироблення шлункового соку, що корисно для людей зі зниженою кислотністю шлунка. Але його слід вживати дуже обережно і завжди розбавляти, наприклад, одну чайну ложку на 200-250 мл води. Це критично, щоб уникнути пошкодження емалі та стравоходу через його високу кислотність. Популярні питання про яблука Чи можна їсти яблука щодня, якщо немає проблем зі здоров’ям? Так, звичайно. Яблука дуже корисні, і щоденне споживання 1-2 плодів забезпечить ваш організм необхідною клітковиною та вітамінами без негативних наслідків для зубів чи травлення. Чому навіть від одного яблука може здувати живіт? Причина може бути у чутливості до фруктози або клітковини, особливо якщо у вас синдром подразненого кишечника або дисбактеріоз. Спробуйте їсти яблука після їди, очищеними від шкірки, або запечіть їх. Якщо дискомфорт продовжується, краще проконсультуватися з гастроентерологом. Чи замінить яблучний оцет або сік ціле яблуко? Ні, ціле яблуко має переваги над соком та оцтом. Сік містить багато цукру та мало клітковини, швидко підвищуючи рівень глюкози. Яблучний оцет, хоч і корисний для стимуляції травлення, не є повноцінною заміною цілого фрукта і вимагає обережного вживання, завжди розбавленим. Два яблука на день – це оптимальна і безпечна норма для здорової дорослої людини. Одне – для тих, хто має чутливий шлунок або емаль. А якщо ви з’їдаєте більше, варто переглянути свої звички та зменшити порцію. Ваші зуби та травна система неодмінно будуть вдячні. Скільки яблук можна їсти без шкоди: секрети травлення та емалі читайте на сайті Pixel.inform.

Більшість людей заморожують гриби так само, як і будь-які інші продукти: помили, обсушили, розклали по пакетах і відправили в морозильну камеру. Логіка здається бездоганною, адже так роблять із ягодами чи зеленню. Але саме цей звичний спосіб і призводить до того, що після розморожування гриби перетворюються на водянисту, рихлу масу без смаку й аромату замість того, щоб залишатися такими ж апетитними, як свіжі. Найпоширеніша помилка: гриби відправляють у морозилку сирими Заморозка сирих грибів без жодної попередньої обробки, це саме той крок, який робить переважна більшість людей і саме він найбільше псує результат. Виглядає це логічно: гриб уже чистий, навіщо ще щось із ним робити перед заморозкою. Але саме сирі гриби найгірше переносять низькі температури серед усіх продуктів, які зазвичай заморожують удома. Що насправді відбувається з сирими грибами в морозильній камері Гриби майже на дев’яносто відсотків складаються з води, яка утримується в клітинах тонкими стінками. Коли сирий гриб потрапляє в морозильну камеру, вода всередині клітин перетворюється на кристали льоду, які фізично розривають ці стінки зсередини. Після розморожування пошкоджена структура вже не здатна утримувати вологу, тому гриб просто розповзається водянистою масою. Крім того, у сирих грибах продовжують діяти ферменти, які відповідають за потемніння й псування смаку, і навіть при мінус вісімнадцяти градусах вони не зупиняються повністю, а лише сповільнюються. Тому гриби, заморожені сирими, з часом набувають неприємного присмаку і темніють навіть у морозильній камері, а не тільки після розморожування. Правильний спосіб: попередня термічна обробка перед заморозкою Професійний підхід передбачає, що перед заморозкою гриби обов’язково проходять коротку теплову обробку. Найпростіший варіант, це бланшування: нарізані гриби опускають у киплячу воду на дві три хвилини, після чого одразу переносять у крижану воду, щоб зупинити процес готування, і ретельно висушують. Другий варіант, який часто дає навіть кращий результат, це обсмаження на сухій сковороді без олії до того моменту, поки гриби не віддадуть всю зайву вологу і трохи не підрум’яняться. Такий спосіб не лише зупиняє роботу ферментів, а й одразу видаляє надлишок вологи, через що після заморожування й розморожування гриби зберігають щільну структуру, а не перетворюються на кашу. У будь-якому з цих варіантів гриби обов’язково повністю охолоджують перед тим, як відправити їх до морозильної камери. Ще кілька деталей, які впливають на кінцевий результат Мити гриби під сильним струменем води чи замочувати у воді перед заморозкою не варто, бо вони діють як губка й активно вбирають вологу, а зайва вода в клітинах лише посилює утворення крижаних кристалів. Забруднення краще прибирати вологою серветкою або м’якою щіточкою. Гриби варто нарізати рівними шматочками ще до термічної обробки, щоб вони прогрілися й охолонули рівномірно. Перед заморожуванням продукт розкладають порційно в герметичні пакети чи контейнери, максимально видаляючи повітря, щоб запобігти утворенню льодяного нальоту на поверхні під час зберігання. Поширені запитання про заморозку грибів Чи можна заморозити гриби сирими, якщо планую використати їх дуже скоро Технічно можна, і для страв, де текстура не має великого значення, наприклад для соусу чи бульйону, різниця буде не такою помітною. Проте навіть при короткому зберіганні сирі гриби після розморожування будуть м’якшими й водянистішими, ніж попередньо оброблені, тому для страв, де важлива щільна структура, краще все ж бланшувати чи обсмажити їх заздалегідь. Скільки можна зберігати заморожені гриби Правильно оброблені й герметично запаковані гриби зберігають хорошу якість протягом дев’яти дванадцяти місяців у морозильній камері. Сирі гриби, заморожені без попередньої обробки, помітно втрачають смак і текстуру значно швидше, часто вже протягом одного двох місяців зберігання. Чи потрібно розморожувати гриби перед приготуванням Ні, і навіть навпаки, розморожувати їх заздалегідь не рекомендується. Гриби найкраще класти на сковороду чи в каструлю одразу в замороженому вигляді, оскільки попереднє розморожування призводить до того, що вони віддають ще більше вологи ще до початку готування, через що страва виходить водянистою. Заморозка грибів: чому 90% роблять це неправильно читайте на сайті Pixel.inform.

Зношення нашого тіла неминуче, але що, якби ми могли сповільнити цей процес? Це могло б означати краще здоров'я протягом більшої частини нашого життя та знижений ризик захворювань, пов'язаних зі старінням, таких як деменція.Нове дослідження на мишах виявило важливий фактор у біологічному старінні: поступове накопичення зношення. Виявляється, що це може бути пов'язано не лише з пошкодженням клітин, але й з тим, що певні проблемні клітини не видаляються належним чином.Ці проблемні клітини - нейтрофіли, перші білих кров'яних клітин, які вбивають патогени в рамках імунної системи. Нейтрофіли мають короткий термін життя, і якщо їх не видаляти належним чином, вони можуть почати завдавати шкоди органам.Дослідники виявили, що зниження очищення тканинних макрофагів, пов'язаних зі старінням, сприяло старінню органів у мишей. (Tan et al., Science, 2026)Дослідження, проведене командою з Університету Стенфорда, показало, що у старших мишей тканинні макрофаги стають менш ефективними у видаленні старіючих нейтрофілів, що призводить до зниження функцій кількох органів."Старіючі нейтрофіли вбивають наші тканини," - говорить невролог Катрін Андреассон з Університету Стенфорда. "Очищення цих клітин є важливим для запобігання хронічному запаленню."У дослідженнях на молодих і старих мишах вчені зменшили сигналізацію через рецептор клітин, званий EP2, використовуючи як ліки, так і генетичне редагування. Цей рецептор знаходиться на макрофагах, клітинах імунної системи, які відповідають за очищення відходів в організмі, включаючи нейтрофіли.Зменшення активності EP2 відновило аспекти молодої функції TRM у старіючих мишей. (Tan et al., Science, 2026)Дослідники раніше показали, що з часом макрофаги стають менш ефективними і можуть почати викликати запалення самі - частково через те, що про-запальний рецептор EP2 стає більш активним у пізні роки.Коли EP2 був відключений або заблокований, зміни у старих мишей були помітними. Вони показали більш молоді патерни запалення, а також покращення пам'яті, слабкості, втрати м'язів і функції серця.Зменшення впливу сигналізації EP2, здається, зупиняє повільний розпад енергетичного метаболізму клітин макрофагів.Дослідники підтвердили, що зменшення активності EP2 означало, що старіючі нейтрофіли знову належним чином очищалися, обмежуючи шкоду, яку вони могли завдати.Підписатися на безкоштовний інформаційний бюлетень ScienceAlert.Дослідники також змогли виявити 71 білок, які змінилися у старих мишей. Видалення EP2 з TRM відновило 59 з цих білків до молодих рівнів, а аналіз їх ймовірних клітинних джерел вказав на печінку як на основний внесок."Печінка є одним з органів, найбільш насичених тканинними макрофагами, і основним чинником, що впливає на зміни в кров'яному хімічному складі, пов'язані зі старінням," - говорить Андреассон.Це дослідження в основному стосується мишей, хоча дослідники також повторно проаналізували опубліковані дані з людських тканин печінки та серця. Вони виявили ту ж саму картину у старих людських печінках: менше TRM, більше нейтрофілів, вища експресія гена EP2 у TRM і знижена функція макрофагів.Наші тіла виробляють близько 100 мільярдів нейтрофілів на день, тому це велика робота з очищення, і експерименти на мишах вказують на те, що підтримка цього процесу очищення може бути вирішально важливою для здоровішого старіння.Дослідники вважають, що ліки, які націлені на EP2, можуть в кінцевому підсумку допомогти обмежити старіння, якщо ці результати будуть застосовані до людей.Це буде досить складним завданням - немає затверджених ліків, які вибірково блокують EP2, і будь-яке лікування повинно робитися безпечно, не порушуючи інші корисні ефекти."Ми намагалися зрозуміти, чому ми старіємо," - говорить Андреассон. "Тепер ми знаємо, принаймні, одну велику причину цього."Цікавий фактДослідження показало, що старіння може бути пов'язане не лише з віком, але й з ефективністю очищення організму від старіючих клітин.

Велика кількість доказів свідчить про те, що вегетаріанські дієти не лише допомагають у зниженні ваги. Дослідження за дослідженням показують, що споживання їжі, багатої на рослинні продукти, покращує здоров'я і знижує ризик захворювань, а також може допомогти жити довше.Проте, незважаючи на обсяги доказів, рівень ожиріння в США залишається на тривожному рівні, що свідчить про те, що повідомлення не доходить до достатньої кількості людей.А що, якщо ми підходимо до цього неправильно?У новому дослідженні вчені пропонують, що може бути інший, більш ефективний спосіб заохочення людей до здорового харчування – і це не звичне нагадування про їхнє довгострокове здоров'я."Традиційні повідомлення про здоров'я акцентують увагу на профілактиці захворювань і довголітті, але особисті мотивації для зміни дієти часто зосереджені на зовнішньому вигляді та соціальних наслідках", – пояснюють дослідники у новій статті, очолюваній першим автором і дієтологом Девідом Голдманом з Університету Гельсінкі у Фінляндії."Формулювання зміни дієти в термінах видимих і соціально значущих результатів, таких як привабливість, може доповнити традиційні повідомлення про здоров'я, узгоджуючи особисті мотивації з цілями громадського здоров'я".У своїй статті Голдман і співавтор Метью Награ, дослідник харчування з Університету Британської Колумбії в Канаді, проаналізували понад 30 опублікованих досліджень, що вивчають зв'язки між дієтою та сприйнятою фізичною привабливістю.Варто зазначити, що Голдман також працює в дослідженнях і розробках для компанії Metabite, і він та Награ раніше консультували Soy Nutrition Institute Global – конфлікт, який розкрито в статті. Це потрібно враховувати при оцінці висновків дослідження.Згідно з дослідниками, існують три основні шляхи, через які дієта може впливати на привабливість, включаючи зовнішній вигляд обличчя, запах і склад тіла.Щодо зовнішньої привабливості, споживання продуктів, багатих на каротиноїди – жовті, оранжеві та червоні пігменти, що містяться в овочах і фруктах – відомо, що впливає на колір шкіри і пов'язане з тим, що людей оцінюють як більш привабливих і здорових у ряді досліджень.Дослідники обережно зазначають, що хоча експерименти показують, що споживання каротиноїдів може покращити сприйняту здоров'я, це не означає, що ви насправді здорові всередині.Інший спосіб, яким дієта може впливати на сприйняту привабливість, – це запах, оскільки дослідження показують, що рослинні дієти пов'язані з приємнішим запахом поту у чоловіків у порівнянні з потом, що має м'ясна дієта (хоча результати не були зовсім однозначними).Цікаво, що часник, який стереотипно славиться своїм різким запахом, насправді може підвищити привабливість запаху тіла, оскільки один експеримент показав, що запах споживачів часнику був оцінений як більш привабливий і приємний ніж у людей, які не їли часник.Щодо скла жирової тканини, дослідники зазначають, що експерименти показали, що нижчі рівні жирової тканини зазвичай пов'язані з вищою оцінкою привабливості як у чоловіків, так і у жінок.Вони обережно припускають, що оскільки рослинні дієти пов'язані з нижчим ІМТ і більшою втратою жирової тканини в порівнянні з дієтами на основі тварин, споживання рослинної дієти може бути способом, яким люди можуть підвищити своє здоров'я, одночасно підвищуючи свою сприйняту привабливість.Але важливо зазначити, що немає доказів, які безпосередньо свідчать про те, що рослинні дієти змінюють склад тіла людей у способи, які вважаються привабливими, і дослідники також зазначають, що існують серйозні етичні міркування, які потрібно враховувати, коли ми говоримо про те, як вага людей може впливати на їхню привабливість."Повідомлення про здоров'я, засноване на зовнішньому вигляді, може нести ризики посилення шкідливих норм сприйняття тіла, збільшення самооб'єктивації та загострення ідеалізації худорлявості", – пишуть автори."Повідомлення, зосереджене на вазі, може викликати сором за тіло, особливо у людей, які мають підвищений ризик розвитку розладів харчування, і стигматизуючі кампанії не мотивують зміну поведінки і не запобігають негативним психологічним наслідкам".У зв'язку з цими проблемами дослідники стверджують, що кампанії громадського здоров'я, які акцентують увагу на фізичній привабливості, повинні зосереджуватися на візуально помітних ефектах збільшення споживання фруктів і овочів на колір шкіри, і дослідження до цього часу свідчать, що це може бути успішним.Одне дослідження показало, що люди, які переглядали персоналізовані візуалізації того, як зміни кольору шкіри, викликані дієтою, вплинуть на їхній зовнішній вигляд, врешті-решт споживали більше фруктів і овочів протягом 10 тижнів у порівнянні з учасниками, які не отримували візуалізації, а інші дослідження показали подібні результати.Для людей, які в основному зацікавлені в покращенні свого зовнішнього вигляду тут і зараз, звернення до їхнього бажання бути привабливими може бути кращим варіантом, ніж традиційні повідомлення про здоров'я."Формулювання привабливості як стимулу для здоров'я зрушує акцент з віддаленого, абстрактного ризику захворювання на негайні, відчутні показники життєздатності", – пишуть дослідники."Коли це виконується з обережністю, такі підходи можуть підвищити зацікавленість у дієтах, багатих на рослинні продукти, підтримуючи при цьому довгострокові цілі громадського здоров'я".Висновки викладені в Recent Progress in Nutrition.Цікавий фактДослідження показують, що споживання каротиноїдів може не лише покращити зовнішній вигляд шкіри, але й підвищити сприйняття здоров'я, хоча це не завжди означає, що людина насправді є здоровою.

Усі ми з дитинства чули: застуда? Їж лимони та апельсини – там же вітамін С! А тепер приготуйтеся до сюрпризу: є овоч, який містить аскорбінової кислоти в п’ять разів більше, ніж лимон. І це – звичайний солодкий перець. Більше того, щоб покрити добову норму, вам вистачить лише його половинки. Повірте, це набагато простіше, ніж пити літри цитрусового соку чи ковтати жмені таблеток. Про це пише Pixelinform. Червоний – справжній король, зелений – аутсайдер? Коли йдеться про вітамін С, кольори перцю мають значення. І тут беззаперечним лідером є червоний перець. У 100 грамах цього яскравого красеня може бути до 290 міліграмів вітаміну С! Це – по суті, три добові норми для дорослої людини, адже в середньому потрібно 75-100 мг. Жовтий перець теж гідний суперник, містить близько 270 мг. А ось зелений, який по суті є недозрілим плодом, відстає значно – його показники коливаються від 80 до 127 мг. Багато хто дивується, але саме ступінь зрілості визначає концентрацію вітамінів. Саме тому червоний, що повністю дозрів під сонцем, накопичує максимум користі. Тож, якщо ваша мета – отримати максимум вітаміну С, вибір очевидний. Якщо ви звикли їсти зелений перець, щоб отримати ту ж норму вітаміну С, що й з червоного, доведеться з’їсти значно більше. Це означає не лише більший обсяг, але й більшу кількість клітковини, що для чутливого кишківника може бути неочікуваним викликом. А навіщо перевантажувати себе, коли половинка червоного перцю вирішує питання елегантно і без зайвих клопотів? Не треба обмежувати себе в кольорах, звичайно, але якщо ви свідомо прагнете закрити дефіцит вітаміну С, надавайте перевагу червоному. Не весь вітамін С однаково корисний: як зберегти максимум Вітамін С – речовина досить тендітна. Він не любить високих температур, світла та довгого зберігання. Саме тому спосіб приготування перцю має критичне значення. Згідно з дослідженнями, при смаженні перець може втратити до 80% аскорбінової кислоти, а при варінні – до 60%. Уявіть, скільки користі просто випаровується! Це як налити дорогоцінну олію в пісок – ефект буде мінімальним. Щоб отримати максимум користі, перець найкраще їсти сирим. Просто наріжте його смужками і додайте до салату, або ж хрумкайте ним як перекусом. Це найпростіший і найефективніший спосіб. Якщо ж ви все-таки готуєте, намагайтеся додавати перець наприкінці приготування, і не піддавайте його надмірній термічній обробці – 2-3 хвилин буде цілком достатньо, щоб він прогрівся, але не втратив своїх цінних властивостей. Наприклад, якщо готуєте соус для пасти, додайте дрібно нарізаний перець вже після того, як зняли пательню з вогню. Спробуйте! Ви відчуєте різницю не тільки в користі, але й у свіжості смаку. Вітамін С без “побічок”: скільки перцю достатньо і що з клітковиною Головна думка, яку варто запам’ятати: більше – не завжди краще. Багато хто думає: “Якщо перець такий корисний, з’їм-но я його кілограм!” А це вже може бути пастка. У 100 грамах перцю міститься до 3,8 грамів клітковини. Якщо ви з’їдаєте два середні плоди, а це близько 200 грамів, то отримуєте майже 8 грамів клітковини за раз. Для чутливого кишківника така “шокова доза” може спричинити газоутворення, здуття і дискомфорт. Тут є нюанс: клітковина сама по собі дуже потрібна нашому організму, вона допомагає травленню та підтримує здорову мікрофлору. Але її надлишок за один прийом – це вже перевантаження. Так скільки ж потрібно? Добова норма вітаміну С для дорослого – 75-100 мг. Щоб її покрити, достатньо всього 30-70 грамів червоного або жовтого перцю. Це приблизно половина або третина невеликого плоду. У такій порції міститься лише 1-2 грами клітковини, що абсолютно безпечно і не викличе жодних неприємних відчуттів. Якщо немає кухонних ваг, орієнтуйтеся на розмір: половина середнього червоного перцю (довжиною 10-12 см) важить близько 70-80 грамів. Якщо перець дрібний, можна з’їсти і цілий. Якщо дуже великий – вистачить і третини. Це так просто! Багато хто помічає, що після великого салату з перцю виникає дискомфорт у животі. Це не від вітаміну С, а від того, що ви перебрали з клітковиною. Якість у цьому випадку дійсно важливіша за кількість. Перець у щоденному раціоні: легкі ідеї для всієї родини Включити перець до щоденного раціону – простіше простого. Це не потребує спеціальних рецептів чи екзотичних інгредієнтів. Зранку можна додати кілька тонких смужок червоного перцю до омлету або яєчні – це додасть і кольору, і користі. На обід, замість звичної порції чіпсів чи печива, візьміть з собою на роботу контейнер з нарізаним перцем – це і смачно, і хрумко, і без зайвих калорій. А ввечері, готуючи салат до вечері, пам’ятайте про свою “золоту” половинку червоного перцю. В Україні, де перець доступний майже цілий рік, це стає ще простіше. Його можна зустріти і на ринках, і в супермаркетах. Щодо дітей, принцип той самий, але дозу зменшуємо. Дитині 4-8 років достатньо 25-40 мг вітаміну С на день. Чверть червоного перцю (близько 30 грамів) покриє цю потребу. Меншим дітям – ще менше. Головне – не перестаратися з кількістю, адже надлишок клітковини може спричинити дискомфорт у маленькому животику. Пропонуйте перець дітям як частину овочевої тарілки, або ж додавайте до страв, де його шматочки будуть непомітними, але користь залишиться. Відповіді на популярні питання про перець та вітамін С Чи можна їсти перець кожен день, щоб отримувати вітамін С? Звичайно! Організм не накопичує вітамін С, тому його потрібно поповнювати щодня. Половина червоного перцю на день – чудовий і простий спосіб це зробити. Його можна чергувати з іншими джерелами, як-от ківі чи броколі, але перець – один з найдоступніших і найзручніших варіантів. А що, якщо ви не любите сирий перець? Тут є нюанс. Хоча сирий перець – найкращий варіант, можна спробувати його в запеченому вигляді (без надмірного нагрівання) або додавати його дрібно нарізаним у вже готові страви, коли вони трохи охололи. Також спробуйте різні сорти перцю – деякі солодші та мають менш виражений “перечний” смак. Який перець краще вибрати – тепличний чи ґрунтовий? Обидва можуть бути гарними джерелами вітаміну С. Важливіше звертати увагу на свіжість плоду – він має бути пружним, без пошкоджень і ознак в’янення. Влітку та на початку осені ґрунтовий перець зазвичай більш ароматний і соковитий, але якісний тепличний перець також чудово справляється із завданням. Головне – добре мити овочі перед вживанням. Як давати перець дітям? Починайте з невеликих шматочків, щоб дитина звикла до смаку та текстури. Можна додати дрібно нарізаний перець у яєчню, суп або пюре, але пам’ятайте про термічну обробку. Для дітей дошкільного віку чверті середнього червоного перцю буде більш ніж достатньо. Чи може бути передозування вітаміну С з перцю? Навряд чи. Вітамін С є водорозчинним, і його надлишки зазвичай виводяться з організму нирками. Щоб отримати передозування виключно з перцю, вам довелося б з’їсти його нереально багато – набагато більше, ніж може спричинити дискомфорт від клітковини. Тому не варто хвилюватися про передозування, просто дотримуйтесь розумних порцій. Пам’ятайте про свою “золоту половинку” червоного перцю на день. Це 70 грамів чистої користі: понад 200% добової норми вітаміну С і лише близько 2 грамів клітковини. Жодних здуття, жодного зайвого навантаження на кишківник. Не ганяйтеся за кілограмами, не вірте, що чим більше, тим краще. Просто з’їжте свою половинку сирого перцю. І попрощайтеся з аптечними вітамінами, бо природа дає все, що потрібно. Почніть сьогодні – і ваш організм скаже вам “дякую”. Червоний перець: Скільки потрібно, щоб отримати максимум вітаміну С без зайвої клітковини читайте на сайті Pixel.inform.

Світ залежить від металів, і не лише від тих, які виробляють музиканти з довгим волоссям. Наші сучасні технології, промисловість та інфраструктура не могли б існувати без 17 цінних металів, відомих як рідкоземельні елементи (REE), які використовуються в комп'ютерах, літаках, автомобілях та інших пристроях.Незважаючи на свою назву, рідкоземельні елементи не є такими вже й рідкісними, але їх видобуток є дорогим і складним. Однак вчені виявили, що відходи, які залишаються після спалювання викопного пального, містять величезні кількості REE, які можуть стати внутрішнім джерелом цих металів.Рідкоземельні елементи нерівномірно розподілені по Землі, причому китайські шахти виробляють близько 70% REE і забезпечують близько 90% глобальної обробки важких рідкоземельних елементів, створюючи монополію на магніти.REE є життєво важливими для переходу на чисту енергію, їх використовують у сонячних панелях, акумуляторах та моторах вітрових турбін, а також у медичних і оборонних технологіях. Наприклад, один винищувач F-35 містить близько 400 кілограмів (900 фунтів) REE.Мікроскопічний вигляд типового каменю, багатого на REE. (Університет Кембриджа)Багато країн вважають, що отримання незалежного постачання REE є важливим для національної безпеки, технологічної стійкості, економічної стабільності та енергетичної незалежності. Це також допоможе створити більш кругову економіку матеріалів.На щастя, виявляється, що існує багато REE, які просто «чекають», заховані в відходах викопного пального.Дослідження, проведене в 2024 році в Університеті Техасу в Остіні, показало, що зола вугілля з вугільних електростанцій у США може містити майже 100 мільярдів доларів у рідкоземельних елементах, які можна видобути.В даний час імпорт з Китаю становить близько 70% постачання REE в США. У США є лише одна велика діюча шахта REE в Каліфорнії, яка виробляє 16% світового постачання рідкоземельних елементів, і їй не вистачає національних потужностей для обробки.Виробництво рідкоземельних оксидів, які є REE, змішаними з киснем, по країнах з 1985 року.Цікаво, що зола вугілля є потенційним джерелом: побічний продукт спалювання вугілля, який став можливим завдяки сотням мільйонів років екстремального тепла і тиску, що стискали давні рослини в Землі.Після того, як більшість маси вугілля та горючих елементів згоріло, концентрація REE в отриманій золи може бути в 10 разів вищою, ніж у незгорілому вугіллі, що пропонує вже видобуте джерело критичних матеріалів.Оцінюється, що в доступній золи вугілля міститься 11 мільйонів тонн REE, що майже вісім разів перевищує кількість, яку США мають у внутрішніх запасах.Отже, розпочалася глобальна гонка за розробку практичних методів видобутку.В Університеті Монаша в Австралії інженери використовують екологічно чисті кислоти для видалення REE з золи вугілля, повідомляючи про 90% відновлення всіх 17 елементів у пілотних демонстраціях.Ця робота також є універсальною. Дослідники з Монаша стверджують, що їхній метод, якщо його масштабувати та комерціалізувати, може бути використаний на інших звичайних відходах, включаючи електронні відходи, а також відходи, які залишаються після видобутку цінних металів з руди.«Нам не потрібно видобувати нові шахти. Ми можемо використовувати те, що вже оброблено і просто лежить на звалищі», - сказав Беннет Томас, інженер з відновлення сталих ресурсів в Монаші, додавши, що підвищена самодостатність у REE може вирішити «національний ризик».Операції з золою вугілля на звалищі в Шрусбері, Массачусетс.Стаття, опублікована в 2025 році в Journal of Environmental Management, також підкреслює невикористаний потенціал золи вугілля.Інженери Ручі Агарвал і Артур Рагаускас підрахували, що в глобальному масштабі зола вугілля може щорічно давати понад 300 000 тонн (272 000 метричних тонн) REE, «значно перевищуючи глобальний попит».Однак традиційні методи видобутку мають багато недоліків, включаючи низькі виходи та токсичні відходи після обробки.Дослідники в Університеті Нортheastern працюють над цією проблемою, збільшуючи виходи з традиційних методів видобутку в три рази, попередньо обробляючи відходи вугілля.Вчені також досліджують інші варіанти, включаючи «зелені» розчини для вилуговування, використовуючи різні речовини, такі як кислоти; електрохімічні методи видобутку; та природні рішення, такі як метаболіти, створені мікробами, які осаджують REE з відходів екологічно чистим способом.Крім того, фітомайнинг може використовувати «гіпернакопичувальні рослини», які збирають REE в своїх тканинах, використовуючи ці природні чудеса для нашої вигоди.Однак кожен метод має свої переваги та недоліки, головним чином пов'язані з екологічною стійкістю, вимогами до ресурсів, масштабованістю та складністю.Видобуток повинен досягти оптимального балансу, щоб отримати високоякісні REE економічно ефективним і енергоефективним способом.Час покаже, чи будуть якісь з цих методів успішними в масштабах.Цікавий фактВідходи вугілля можуть стати важливим джерелом рідкоземельних елементів, які є критично важливими для технологій чистої енергії.

Тунець, який часто використовують для приготування суші або консервування, може бути заражений паразитами частіше, ніж ми думаємо.Вчені з Федерального університету Санта-Катарини на півдні Бразилії проаналізували 53 риби, виловлені в місцевих водах, і виявили, що майже всі вони були заражені червами.Згідно з коротким повідомленням, опублікованим у Ocean and Coastal Research, дослідницька група підрахувала більше 1600 маленьких червів у загальному.Використовуючи потужні мікроскопи, вони виявили, що нирки та серце були єдиними органами, вільними від паразитів у кожній рибі.В іншому випадку, черви та їхні ознаки були всюди.З 53 риб, 96% були інфіковані паразитами.Кишківник був найбільш зараженим органом, за ним йшли м'язи – зокрема, та частина, яку ми їмо – і шлунок."Ці результати підкреслюють важливість санітарного контролю," - підсумували автори дослідження, "і наголошують на важливості термінового видалення внутрішніх органів, щоб уникнути міграції личинок з внутрішніх органів до м'язів."Дослідження з Бразилії є невеликим і охоплює лише один момент часу, але воно свідчить про те, що тунець у цьому регіоні зазвичай є носієм двох родів червів: Trypanorhyncha та Anisakis.Паразити та риби еволюціонували, щоб співіснувати в світових океанах, тому не дивно, що їх знаходять у тунці.Цікаво, скільки червів було в кожному з цих зразків і як широко вони були розподілені серед органів.Вид тунця, проаналізований у дослідженні, відомий як тунця-скіпджек, океанічний боніто або катсуо (Katsuwonus pelamis), залежно від того, де ви знаходитесь у світі, і має високу комерційну цінність.Це найбільш поширений вид тунця в Бразилії і, у 2022 році, третій за обсягом виловлений морський вид у світі. Того року було виловлено та продано 3,1 мільйона тонн тунця-скіпджека.Хто знає, скільки паразитів несли кожна з цих риб.Тунець, що продається для споживання, зазвичай ретельно перевіряється обробниками морепродуктів і шеф-кухарями суші, і видимі паразити, на щастя, видаляються. Але правда в тому, що деякі маленькі істоти неминуче проходять повз наші захисні механізми.Дослідники в США вивчають червів, прихованих у прострочених консервних банках риби, щоб відстежити кількість паразитів.Перш ніж хтось почне викидати свої консерви з рибою, варто зазначити, що випадкове зараження людини личинками Trypanorhyncha є рідкісним, і не всі види Anisakis вважаються причинами захворювань у людей.Коли їх вбивають під час процесу консервування, більшість паразитичних червів безпечні для людей.Однак, якщо їх вжити в сирій або недосмаженій рибі, деякі види можуть прикріпитися до стінки кишечника людини і викликати шлунково-кишкові симптоми, такі як біль у животі, блювота, нудота або діарея.Навіть якщо ці паразити не завдають шкоди, знайти черва в банці з тунцем достатньо, щоб відвернути деяких споживачів."Окрім їхнього потенційного впливу на здоров'я людини," - пояснюють дослідники, "паразити можуть знизити ринкову вартість морепродуктів через наслідки для безпеки та якості їжі, зменшуючи довіру споживачів і викликаючи економічні втрати для риболовецької промисловості."Паразити часто вважаються агентами хвороб, але Челсі Вуд, паразитолог з Університету Вашингтона, каже, що їхня присутність може бути й добрим знаком."Всі вважають, що черви в вашій рибі – це ознака того, що щось пішло не так," - сказала Вуд у 2025 році."Але життєвий цикл анісакида інтегрує багато компонентів харчового ланцюга. Я вважаю, що їхня присутність є сигналом того, що риба на вашій тарілці походить з здорової екосистеми."На даний момент неможливо сказати, чи є така кількість паразитичних червів у тунці нормальною.Досліджень щодо цих рибних паразитів мало, незважаючи на їхнє значення для рибальства у всьому світі.У 2020 році дослідники з Університету Вашингтона виявили докази того, що черви Anisakis у сирих морепродуктах зросли в 280 разів з 1970-х років.В середньому, вони пояснили, ми перейшли від того, щоб знаходити менше одного черва на кожні 100 виловлених риб до більше одного черва на кожну виловлену рибу.Але це не обов'язково погано для нас або морської екосистеми.Паразити, такі як Anisakis, також заражають риб, кальмарів, китів і дельфінів. Їхня мета – не потрапити до людей."Моя інтуїція підказує, що це пов'язано з покращеннями, які ми зробили в охороні морських ссавців," - сказала Вуд ScienceAlert у 2020 році."Часовий проміжок нашого дослідження безпосередньо збігається з моментом, коли набули чинності кілька важливих законодавств щодо морських ссавців, таких як Закон про захист морських ссавців 1972 року та мораторій Міжнародної комісії з китобійного промислу на комерційне китобійство, який набув чинності в 1980-х роках."Більше досліджень потрібно провести, щоб відстежити паразитів не лише біля узбережжя Бразилії, але й в інших ключових риболовних регіонах світу, щоб краще зрозуміти, як вони справляються в умовах швидко змінюваного світу.На даний момент середньому споживачеві риби слід взяти до уваги слова Вуд, дослідниці, яка добре знайома з реальністю вживання риби."Якщо я чесно скажу вам, то в усьому, що ви їсте, є черви," - сказала Вуд аудиторії в акваріумі Сіетла в 2020 році."Але приготування їжі вбиває безліч паразитів, які ми знаходимо в нашій їжі, і лише коли ми їмо сирі або недосмажені продукти, ми стикаємося з живими та інфекційними паразитами."Крім того, вона додала: "коли ви їсте цих паразитів, ви стаєте частиною природного циклу, який пов'язує планктон, рибу, китів і вас."Як… заспокійливо.Дослідження опубліковане як коротке повідомлення в Ocean and Coastal Research.Цікавий фактТунець-скіпджек є найбільш виловлюваним видом тунця у світі, і в 2022 році його виловили 3,1 мільйона тонн.

Одне з найбільших питань, яке може поставити людина, це: "Що робить мене мною?" Ідентичні близнюки мають майже однакову генетику, але можуть розвивати зовсім різні особистості – це ідеальний приклад того, що ДНК не є вироком.Проте, частина того, ким ви є, дійсно закладена в А-Т-Ц-Г. Питання не в тому, чи пов'язані ДНК та особистість, а в тому, наскільки сильно.Нещодавнє велике генетичне дослідження п'яти основних рис особистості виявило понад тисячу генетичних варіантів, пов'язаних з тим, як ми думаємо, відчуваємо і діємо.Але це не означає, що вчені можуть визначити вашу особистість за шматочками ДНК. Результати не працюють на індивідуальному рівні; скоріше, генетика може виявити закономірності в особистості серед популяцій."Якщо ми хочемо дізнатися про особистість людини на індивідуальному рівні, генетика не є дійсно продуктивним шляхом; ми можемо просто виміряти особистість і отримати дуже чітку картину, гени не додадуть нічого", - сказав генетичний епідеміолог Мішель Нівард з Університету Бристоля, один з авторів дослідження."Гени пропонують нам спосіб зв'язати особистість, в цілому, з усіма іншими результатами, які ми коли-небудь вивчали за допомогою геномних асоціативних досліджень".Дослідження, проведене психологом Тедом Швабою з Університету штату Мічиган, було опубліковане в Nature. Психолог Елліот Такер-Дроб з Університету Техасу в Остіні є співавтором.Щоб краще зрозуміти генетичний внесок, Нівард і його колеги об'єднали дані про особистість і генетику з 46 когорт, найбільший аналіз охоплював близько 1,14 мільйона людей.Вони зосередилися на п'яти основних рисах – п'яти широких вимірах, які психологи використовують для опису особистості: екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, невротизм і відкритість до досвіду.Потім вони провели геномні асоціативні дослідження, шукаючи генетичні варіанти, які постійно з'являлися разом з відмінностями в цих рисах особистості.Важливо, що вони не очікували знайти єдиний визначальний "ген екстраверсії" або "ген невротизму". Особистість набагато складніша з генетичної точки зору."Ми знали, що знайдемо багато варіантів, що також означає, що окремі варіанти мають дуже-дуже малий вплив на особистість", - пояснив Нівард."Звичайно, немає генів з ефектом, який можна помітити на індивідуальному рівні, як це існує для таких результатів, як хвороба Альцгеймера".Аналіз виявив 1260 провідних генетичних варіантів, пов'язаних з п'ятьма основними рисами особистості, включаючи 824, які раніше не були з ними пов'язані.Але навіть з такою кількістю залучених генетичних варіантів, ДНК пояснює лише помірну частину відмінностей в особистості між людьми, виявили дослідники.Згідно з дослідженням, генетична варіація, зафіксована в дослідженні, становила близько 7,4 до 10,6 відсотка цих індивідуальних відмінностей.І знання генетичних варіантів людини не було особливо корисним для прогнозування їхньої особистості. Коли дослідники використовували генетичну інформацію для найкращих прогнозів у різних групах, вони могли пояснити менше 4 відсотків варіації в особистості.Це свідчить про те, що гени дійсно мають певний вплив, але вони ще далеко не розкривають всю історію."Наші гени явно впливають на наші особистісні схильності", - сказав Нівард. "Ми можемо врахувати частину цих генетичних ефектів, але також є значні екологічні причини особистості, які в сукупності пояснюють більшість індивідуальних відмінностей".І тут виникає ще одна проблема. Люди дуже складні, і їх сильно формують середовище, харчування та культура. Як визначити, що особистість впливає на генетику, а не на зовнішні фактори?Один зі способів – це подивитися на сім'ї.Дослідники порівняли братів і сестри, а також двійнят, які ділять багато сімейного середовища, але успадковують різні комбінації генів своїх батьків. Якщо генетичний варіант, пов'язаний, скажімо, з екстраверсією, також передбачає, який брат або сестра є більш екстравертованим, тоді спільне виховання є набагато менш імовірним поясненням.І це, в принципі, те, що вони знайшли: генетичні ефекти на особистість в межах сімей були майже ідентичні тим, що були виявлені між незнайомими людьми.Але не всі аналізи були настільки послідовними і чіткими. Генетичні патерни, пов'язані з доброзичливістю, значно варіювалися серед різних груп, що вивчалися."Доброзичливість, риса особистості, що характеризується добротою, співчуттям, співпрацею, теплом, чесністю, прямотою та уважністю, на відміну від егоїзму, нещирості та нульової суми, не вимірює одне й те саме в різних культурах, когорт і вікових групах", - сказав Нівард.Відмінності можуть бути просто наслідком опитувань, які підкреслюють різні аспекти доброзичливості, зазначив Нівард. Але вони також можуть відображати справжні культурні відмінності в тому, що формує цю рису – щось, що вимагатиме подальших досліджень для розгадки.Але дослідження може виявитися корисним у місцях, де особистість перетинається з іншими аспектами нашого життя.Наприклад, дослідники виявили генетичні зв'язки між екстраверсією та ризиком зараження COVID-19 на початку пандемії, що потенційно відображає більшу потребу в соціальному контакті серед більш екстравертованих людей.Особистість сама по собі раніше була пов'язана з ймовірністю участі людини в виборах. Вчені навіть пов'язали риси особистості з довголіттям.Зрештою, генетика особистості пропонує дослідникам ще один інструмент для розуміння того, як особистість формує наші вибори, поведінку та здоров'я – а не спосіб прочитати, ким є людина, з її ДНК."Я б не хотів, щоб люди думали, що генетика визначає їхню особистість, або що їхня індивідуальна особистість вимірюється через їхній геном", - сказав Нівард."Якщо ви хочете дізнатися більше про свою особистість у порівнянні з іншими, пройдіть один з багатьох безкоштовних тестів онлайн, і ви дізнаєтеся набагато більше!"Дослідження було опубліковане в Nature.Цікавий фактДослідження показали, що особистість може впливати на ймовірність участі в виборах, а також на тривалість життя.

Як ви думаєте, до якого віку ви доживете?Ваша відповідь може виявитися більш показовою, ніж ви думаєте.Дослідження, яке тривало до 28 років і охоплювало літніх людей в Японії, показало, що люди мають дивовижно точне уявлення про свою тривалість життя. Ті, хто очікував дожити до більшого віку, зазвичай доживали.Але їхні прогнози мали одну помітну помилку: багато хто недооцінював, скільки часу їм залишилося. Серед учасників, чий результат можна було визначити, приблизно 59% перевищили свою очікувану тривалість життя.Дослідження, яке очолював соціолог Шохей Окамото з Університету Цукуба, проаналізувало дані з Японського дослідження старіння та здоров'я, яке є національно репрезентативним опитуванням дорослих віком від 60 років і старше.У 1996 році 2,447 учасників запитали, до якого віку вони очікують дожити. З них 393 сказали, що не знають. Інші 2,054 вказали вік від 63 до 120 років.Протягом наступних 28 років 1,514 з тих, хто надав оцінку, померли. Приблизно 98% дат смерті були отримані з офіційних записів або сімейних звітів, що дозволило команді порівняти прогнозовану та фактичну тривалість життя.Люди, які очікували, що у них попереду більше років, зазвичай жили довше. Це співвідношення залишалося навіть після врахування віку, статі, соціально-економічних характеристик та факторів, пов'язаних зі здоров'ям.Отже, чи може просте очікування довгого життя допомогти вам жити довше?Дослідження, яке доступне як препринт і ще не пройшло рецензування, не може дати на це відповідь. Оскільки воно було спостережним, воно не показує, що очікування довшого життя подовжує тривалість життя людини або що позитивне мислення допомагає людям залишатися живими.Натомість люди можуть знати про своє здоров'я, звички або сімейну історію, які формують як їхні прогнози, так і їхню тривалість життя. Наприклад, той, хто почувається здоровим, може очікувати дожити до більшого віку і також мати більше шансів на це.Хоча дослідники врахували ряд факторів здоров'я, незміряні характеристики все ще могли вплинути як на очікувану, так і на фактичну тривалість життя.Прогнози також були далеко не персоналізованими. У статистичній моделі команди кожен додатковий рік очікуваного життя асоціювався лише з приблизно 0.12 додатковими роками оцінюваного виживання.Помилки варіювалися серед різних груп. Жінки та люди з більшою кількістю років освіти частіше перевищували свої очікування, тоді як ті, хто мав погіршене здоров'я, менш ймовірно це робили.Одне можливе пояснення полягає в знайомому числі: 80.Багато учасників вибрали 80 як вік, до якого вони очікують дожити. Це було близько до середньої тривалості життя в Японії в 1996 році, що свідчить про те, що люди могли прив'язувати свої прогнози до широко визнаного середнього показника населення.Але тривалість життя при народженні не є тим же, що і залишкова тривалість життя людини, яка вже досягла старшого віку. Людина, яка дожила до 70, вже пройшла ранні ризики, які вплинули на середнє, розраховане при народженні.Оцінка, заснована на поточному віці та статі людини, може бути більш релевантною, ніж єдине число для всього населення. Широке середнє також може затушувати тенденцію жінок і людей з більшою освітою жити довше. Однак дослідження не встановлює, що прив'язка до 80 спричинила помилки.Висновок про освіту супроводжувався ще одним поворотом. Учасники з більшою кількістю років освіти рідше вибирали віки, кратні 5, такі як 75, 80 або 85. Але надання менш округлих відповідей не робило їх прогнози більш точними: вони також часто недооцінювали свою тривалість життя.Неправильні оцінки тривалості життя можуть мати наслідки, які виходять за межі цікавості про майбутнє."Недооцінка тривалості життя може призвести до недостатнього фінансування на пенсію, тоді як переоцінка може призвести до непотрібної ощадливості або навіть бідності", - пишуть дослідники.Команда пропонує, що чіткіша інформація про залишкову тривалість життя на основі поточного віку та статі може допомогти людям приймати кращі фінансові рішення.Дослідження має важливі обмеження. Учасники оцінили свою тривалість життя лише один раз, у 1996 році, тому дослідники не могли відстежити, як діагноз, медичні досягнення або смерть когось близького можуть змінити їхні очікування.Дані також не містили детальної інформації про тривалість життя батьків. І оскільки дослідження включало лише літніх людей в Японії, результати не можуть автоматично застосовуватися до молодших людей або населення в інших країнах.Результати не показують, що люди можуть подовжити своє життя, просто очікуючи жити довше. Але наші прогнози можуть містити підказки, отримані з того, що ми знаємо, свідомо чи ні, про наше здоров'я та обставини.Навіть так, більшість учасників пропустили одну важливу можливість: їхнє майбутнє триватиме довше, ніж вони уявляли.Дослідження доступне на medRxiv.Цікавий фактУ Японії середня тривалість життя є однією з найвищих у світі, що може бути пов'язано з їхнім способом життя та харчування.