Велика кількість доказів свідчить про те, що вегетаріанські дієти не лише допомагають у зниженні ваги. Дослідження за дослідженням показують, що споживання їжі, багатої на рослинні продукти, покращує здоров'я і знижує ризик захворювань, а також може допомогти жити довше.Проте, незважаючи на обсяги доказів, рівень ожиріння в США залишається на тривожному рівні, що свідчить про те, що повідомлення не доходить до достатньої кількості людей.А що, якщо ми підходимо до цього неправильно?У новому дослідженні вчені пропонують, що може бути інший, більш ефективний спосіб заохочення людей до здорового харчування – і це не звичне нагадування про їхнє довгострокове здоров'я."Традиційні повідомлення про здоров'я акцентують увагу на профілактиці захворювань і довголітті, але особисті мотивації для зміни дієти часто зосереджені на зовнішньому вигляді та соціальних наслідках", – пояснюють дослідники у новій статті, очолюваній першим автором і дієтологом Девідом Голдманом з Університету Гельсінкі у Фінляндії."Формулювання зміни дієти в термінах видимих і соціально значущих результатів, таких як привабливість, може доповнити традиційні повідомлення про здоров'я, узгоджуючи особисті мотивації з цілями громадського здоров'я".У своїй статті Голдман і співавтор Метью Награ, дослідник харчування з Університету Британської Колумбії в Канаді, проаналізували понад 30 опублікованих досліджень, що вивчають зв'язки між дієтою та сприйнятою фізичною привабливістю.Варто зазначити, що Голдман також працює в дослідженнях і розробках для компанії Metabite, і він та Награ раніше консультували Soy Nutrition Institute Global – конфлікт, який розкрито в статті. Це потрібно враховувати при оцінці висновків дослідження.Згідно з дослідниками, існують три основні шляхи, через які дієта може впливати на привабливість, включаючи зовнішній вигляд обличчя, запах і склад тіла.Щодо зовнішньої привабливості, споживання продуктів, багатих на каротиноїди – жовті, оранжеві та червоні пігменти, що містяться в овочах і фруктах – відомо, що впливає на колір шкіри і пов'язане з тим, що людей оцінюють як більш привабливих і здорових у ряді досліджень.Дослідники обережно зазначають, що хоча експерименти показують, що споживання каротиноїдів може покращити сприйняту здоров'я, це не означає, що ви насправді здорові всередині.Інший спосіб, яким дієта може впливати на сприйняту привабливість, – це запах, оскільки дослідження показують, що рослинні дієти пов'язані з приємнішим запахом поту у чоловіків у порівнянні з потом, що має м'ясна дієта (хоча результати не були зовсім однозначними).Цікаво, що часник, який стереотипно славиться своїм різким запахом, насправді може підвищити привабливість запаху тіла, оскільки один експеримент показав, що запах споживачів часнику був оцінений як більш привабливий і приємний ніж у людей, які не їли часник.Щодо скла жирової тканини, дослідники зазначають, що експерименти показали, що нижчі рівні жирової тканини зазвичай пов'язані з вищою оцінкою привабливості як у чоловіків, так і у жінок.Вони обережно припускають, що оскільки рослинні дієти пов'язані з нижчим ІМТ і більшою втратою жирової тканини в порівнянні з дієтами на основі тварин, споживання рослинної дієти може бути способом, яким люди можуть підвищити своє здоров'я, одночасно підвищуючи свою сприйняту привабливість.Але важливо зазначити, що немає доказів, які безпосередньо свідчать про те, що рослинні дієти змінюють склад тіла людей у способи, які вважаються привабливими, і дослідники також зазначають, що існують серйозні етичні міркування, які потрібно враховувати, коли ми говоримо про те, як вага людей може впливати на їхню привабливість."Повідомлення про здоров'я, засноване на зовнішньому вигляді, може нести ризики посилення шкідливих норм сприйняття тіла, збільшення самооб'єктивації та загострення ідеалізації худорлявості", – пишуть автори."Повідомлення, зосереджене на вазі, може викликати сором за тіло, особливо у людей, які мають підвищений ризик розвитку розладів харчування, і стигматизуючі кампанії не мотивують зміну поведінки і не запобігають негативним психологічним наслідкам".У зв'язку з цими проблемами дослідники стверджують, що кампанії громадського здоров'я, які акцентують увагу на фізичній привабливості, повинні зосереджуватися на візуально помітних ефектах збільшення споживання фруктів і овочів на колір шкіри, і дослідження до цього часу свідчать, що це може бути успішним.Одне дослідження показало, що люди, які переглядали персоналізовані візуалізації того, як зміни кольору шкіри, викликані дієтою, вплинуть на їхній зовнішній вигляд, врешті-решт споживали більше фруктів і овочів протягом 10 тижнів у порівнянні з учасниками, які не отримували візуалізації, а інші дослідження показали подібні результати.Для людей, які в основному зацікавлені в покращенні свого зовнішнього вигляду тут і зараз, звернення до їхнього бажання бути привабливими може бути кращим варіантом, ніж традиційні повідомлення про здоров'я."Формулювання привабливості як стимулу для здоров'я зрушує акцент з віддаленого, абстрактного ризику захворювання на негайні, відчутні показники життєздатності", – пишуть дослідники."Коли це виконується з обережністю, такі підходи можуть підвищити зацікавленість у дієтах, багатих на рослинні продукти, підтримуючи при цьому довгострокові цілі громадського здоров'я".Висновки викладені в Recent Progress in Nutrition.Цікавий фактДослідження показують, що споживання каротиноїдів може не лише покращити зовнішній вигляд шкіри, але й підвищити сприйняття здоров'я, хоча це не завжди означає, що людина насправді є здоровою.

Усі ми з дитинства чули: застуда? Їж лимони та апельсини – там же вітамін С! А тепер приготуйтеся до сюрпризу: є овоч, який містить аскорбінової кислоти в п’ять разів більше, ніж лимон. І це – звичайний солодкий перець. Більше того, щоб покрити добову норму, вам вистачить лише його половинки. Повірте, це набагато простіше, ніж пити літри цитрусового соку чи ковтати жмені таблеток. Про це пише Pixelinform. Червоний – справжній король, зелений – аутсайдер? Коли йдеться про вітамін С, кольори перцю мають значення. І тут беззаперечним лідером є червоний перець. У 100 грамах цього яскравого красеня може бути до 290 міліграмів вітаміну С! Це – по суті, три добові норми для дорослої людини, адже в середньому потрібно 75-100 мг. Жовтий перець теж гідний суперник, містить близько 270 мг. А ось зелений, який по суті є недозрілим плодом, відстає значно – його показники коливаються від 80 до 127 мг. Багато хто дивується, але саме ступінь зрілості визначає концентрацію вітамінів. Саме тому червоний, що повністю дозрів під сонцем, накопичує максимум користі. Тож, якщо ваша мета – отримати максимум вітаміну С, вибір очевидний. Якщо ви звикли їсти зелений перець, щоб отримати ту ж норму вітаміну С, що й з червоного, доведеться з’їсти значно більше. Це означає не лише більший обсяг, але й більшу кількість клітковини, що для чутливого кишківника може бути неочікуваним викликом. А навіщо перевантажувати себе, коли половинка червоного перцю вирішує питання елегантно і без зайвих клопотів? Не треба обмежувати себе в кольорах, звичайно, але якщо ви свідомо прагнете закрити дефіцит вітаміну С, надавайте перевагу червоному. Не весь вітамін С однаково корисний: як зберегти максимум Вітамін С – речовина досить тендітна. Він не любить високих температур, світла та довгого зберігання. Саме тому спосіб приготування перцю має критичне значення. Згідно з дослідженнями, при смаженні перець може втратити до 80% аскорбінової кислоти, а при варінні – до 60%. Уявіть, скільки користі просто випаровується! Це як налити дорогоцінну олію в пісок – ефект буде мінімальним. Щоб отримати максимум користі, перець найкраще їсти сирим. Просто наріжте його смужками і додайте до салату, або ж хрумкайте ним як перекусом. Це найпростіший і найефективніший спосіб. Якщо ж ви все-таки готуєте, намагайтеся додавати перець наприкінці приготування, і не піддавайте його надмірній термічній обробці – 2-3 хвилин буде цілком достатньо, щоб він прогрівся, але не втратив своїх цінних властивостей. Наприклад, якщо готуєте соус для пасти, додайте дрібно нарізаний перець вже після того, як зняли пательню з вогню. Спробуйте! Ви відчуєте різницю не тільки в користі, але й у свіжості смаку. Вітамін С без “побічок”: скільки перцю достатньо і що з клітковиною Головна думка, яку варто запам’ятати: більше – не завжди краще. Багато хто думає: “Якщо перець такий корисний, з’їм-но я його кілограм!” А це вже може бути пастка. У 100 грамах перцю міститься до 3,8 грамів клітковини. Якщо ви з’їдаєте два середні плоди, а це близько 200 грамів, то отримуєте майже 8 грамів клітковини за раз. Для чутливого кишківника така “шокова доза” може спричинити газоутворення, здуття і дискомфорт. Тут є нюанс: клітковина сама по собі дуже потрібна нашому організму, вона допомагає травленню та підтримує здорову мікрофлору. Але її надлишок за один прийом – це вже перевантаження. Так скільки ж потрібно? Добова норма вітаміну С для дорослого – 75-100 мг. Щоб її покрити, достатньо всього 30-70 грамів червоного або жовтого перцю. Це приблизно половина або третина невеликого плоду. У такій порції міститься лише 1-2 грами клітковини, що абсолютно безпечно і не викличе жодних неприємних відчуттів. Якщо немає кухонних ваг, орієнтуйтеся на розмір: половина середнього червоного перцю (довжиною 10-12 см) важить близько 70-80 грамів. Якщо перець дрібний, можна з’їсти і цілий. Якщо дуже великий – вистачить і третини. Це так просто! Багато хто помічає, що після великого салату з перцю виникає дискомфорт у животі. Це не від вітаміну С, а від того, що ви перебрали з клітковиною. Якість у цьому випадку дійсно важливіша за кількість. Перець у щоденному раціоні: легкі ідеї для всієї родини Включити перець до щоденного раціону – простіше простого. Це не потребує спеціальних рецептів чи екзотичних інгредієнтів. Зранку можна додати кілька тонких смужок червоного перцю до омлету або яєчні – це додасть і кольору, і користі. На обід, замість звичної порції чіпсів чи печива, візьміть з собою на роботу контейнер з нарізаним перцем – це і смачно, і хрумко, і без зайвих калорій. А ввечері, готуючи салат до вечері, пам’ятайте про свою “золоту” половинку червоного перцю. В Україні, де перець доступний майже цілий рік, це стає ще простіше. Його можна зустріти і на ринках, і в супермаркетах. Щодо дітей, принцип той самий, але дозу зменшуємо. Дитині 4-8 років достатньо 25-40 мг вітаміну С на день. Чверть червоного перцю (близько 30 грамів) покриє цю потребу. Меншим дітям – ще менше. Головне – не перестаратися з кількістю, адже надлишок клітковини може спричинити дискомфорт у маленькому животику. Пропонуйте перець дітям як частину овочевої тарілки, або ж додавайте до страв, де його шматочки будуть непомітними, але користь залишиться. Відповіді на популярні питання про перець та вітамін С Чи можна їсти перець кожен день, щоб отримувати вітамін С? Звичайно! Організм не накопичує вітамін С, тому його потрібно поповнювати щодня. Половина червоного перцю на день – чудовий і простий спосіб це зробити. Його можна чергувати з іншими джерелами, як-от ківі чи броколі, але перець – один з найдоступніших і найзручніших варіантів. А що, якщо ви не любите сирий перець? Тут є нюанс. Хоча сирий перець – найкращий варіант, можна спробувати його в запеченому вигляді (без надмірного нагрівання) або додавати його дрібно нарізаним у вже готові страви, коли вони трохи охололи. Також спробуйте різні сорти перцю – деякі солодші та мають менш виражений “перечний” смак. Який перець краще вибрати – тепличний чи ґрунтовий? Обидва можуть бути гарними джерелами вітаміну С. Важливіше звертати увагу на свіжість плоду – він має бути пружним, без пошкоджень і ознак в’янення. Влітку та на початку осені ґрунтовий перець зазвичай більш ароматний і соковитий, але якісний тепличний перець також чудово справляється із завданням. Головне – добре мити овочі перед вживанням. Як давати перець дітям? Починайте з невеликих шматочків, щоб дитина звикла до смаку та текстури. Можна додати дрібно нарізаний перець у яєчню, суп або пюре, але пам’ятайте про термічну обробку. Для дітей дошкільного віку чверті середнього червоного перцю буде більш ніж достатньо. Чи може бути передозування вітаміну С з перцю? Навряд чи. Вітамін С є водорозчинним, і його надлишки зазвичай виводяться з організму нирками. Щоб отримати передозування виключно з перцю, вам довелося б з’їсти його нереально багато – набагато більше, ніж може спричинити дискомфорт від клітковини. Тому не варто хвилюватися про передозування, просто дотримуйтесь розумних порцій. Пам’ятайте про свою “золоту половинку” червоного перцю на день. Це 70 грамів чистої користі: понад 200% добової норми вітаміну С і лише близько 2 грамів клітковини. Жодних здуття, жодного зайвого навантаження на кишківник. Не ганяйтеся за кілограмами, не вірте, що чим більше, тим краще. Просто з’їжте свою половинку сирого перцю. І попрощайтеся з аптечними вітамінами, бо природа дає все, що потрібно. Почніть сьогодні – і ваш організм скаже вам “дякую”. Червоний перець: Скільки потрібно, щоб отримати максимум вітаміну С без зайвої клітковини читайте на сайті Pixel.inform.

Світ залежить від металів, і не лише від тих, які виробляють музиканти з довгим волоссям. Наші сучасні технології, промисловість та інфраструктура не могли б існувати без 17 цінних металів, відомих як рідкоземельні елементи (REE), які використовуються в комп'ютерах, літаках, автомобілях та інших пристроях.Незважаючи на свою назву, рідкоземельні елементи не є такими вже й рідкісними, але їх видобуток є дорогим і складним. Однак вчені виявили, що відходи, які залишаються після спалювання викопного пального, містять величезні кількості REE, які можуть стати внутрішнім джерелом цих металів.Рідкоземельні елементи нерівномірно розподілені по Землі, причому китайські шахти виробляють близько 70% REE і забезпечують близько 90% глобальної обробки важких рідкоземельних елементів, створюючи монополію на магніти.REE є життєво важливими для переходу на чисту енергію, їх використовують у сонячних панелях, акумуляторах та моторах вітрових турбін, а також у медичних і оборонних технологіях. Наприклад, один винищувач F-35 містить близько 400 кілограмів (900 фунтів) REE.Мікроскопічний вигляд типового каменю, багатого на REE. (Університет Кембриджа)Багато країн вважають, що отримання незалежного постачання REE є важливим для національної безпеки, технологічної стійкості, економічної стабільності та енергетичної незалежності. Це також допоможе створити більш кругову економіку матеріалів.На щастя, виявляється, що існує багато REE, які просто «чекають», заховані в відходах викопного пального.Дослідження, проведене в 2024 році в Університеті Техасу в Остіні, показало, що зола вугілля з вугільних електростанцій у США може містити майже 100 мільярдів доларів у рідкоземельних елементах, які можна видобути.В даний час імпорт з Китаю становить близько 70% постачання REE в США. У США є лише одна велика діюча шахта REE в Каліфорнії, яка виробляє 16% світового постачання рідкоземельних елементів, і їй не вистачає національних потужностей для обробки.Виробництво рідкоземельних оксидів, які є REE, змішаними з киснем, по країнах з 1985 року.Цікаво, що зола вугілля є потенційним джерелом: побічний продукт спалювання вугілля, який став можливим завдяки сотням мільйонів років екстремального тепла і тиску, що стискали давні рослини в Землі.Після того, як більшість маси вугілля та горючих елементів згоріло, концентрація REE в отриманій золи може бути в 10 разів вищою, ніж у незгорілому вугіллі, що пропонує вже видобуте джерело критичних матеріалів.Оцінюється, що в доступній золи вугілля міститься 11 мільйонів тонн REE, що майже вісім разів перевищує кількість, яку США мають у внутрішніх запасах.Отже, розпочалася глобальна гонка за розробку практичних методів видобутку.В Університеті Монаша в Австралії інженери використовують екологічно чисті кислоти для видалення REE з золи вугілля, повідомляючи про 90% відновлення всіх 17 елементів у пілотних демонстраціях.Ця робота також є універсальною. Дослідники з Монаша стверджують, що їхній метод, якщо його масштабувати та комерціалізувати, може бути використаний на інших звичайних відходах, включаючи електронні відходи, а також відходи, які залишаються після видобутку цінних металів з руди.«Нам не потрібно видобувати нові шахти. Ми можемо використовувати те, що вже оброблено і просто лежить на звалищі», - сказав Беннет Томас, інженер з відновлення сталих ресурсів в Монаші, додавши, що підвищена самодостатність у REE може вирішити «національний ризик».Операції з золою вугілля на звалищі в Шрусбері, Массачусетс.Стаття, опублікована в 2025 році в Journal of Environmental Management, також підкреслює невикористаний потенціал золи вугілля.Інженери Ручі Агарвал і Артур Рагаускас підрахували, що в глобальному масштабі зола вугілля може щорічно давати понад 300 000 тонн (272 000 метричних тонн) REE, «значно перевищуючи глобальний попит».Однак традиційні методи видобутку мають багато недоліків, включаючи низькі виходи та токсичні відходи після обробки.Дослідники в Університеті Нортheastern працюють над цією проблемою, збільшуючи виходи з традиційних методів видобутку в три рази, попередньо обробляючи відходи вугілля.Вчені також досліджують інші варіанти, включаючи «зелені» розчини для вилуговування, використовуючи різні речовини, такі як кислоти; електрохімічні методи видобутку; та природні рішення, такі як метаболіти, створені мікробами, які осаджують REE з відходів екологічно чистим способом.Крім того, фітомайнинг може використовувати «гіпернакопичувальні рослини», які збирають REE в своїх тканинах, використовуючи ці природні чудеса для нашої вигоди.Однак кожен метод має свої переваги та недоліки, головним чином пов'язані з екологічною стійкістю, вимогами до ресурсів, масштабованістю та складністю.Видобуток повинен досягти оптимального балансу, щоб отримати високоякісні REE економічно ефективним і енергоефективним способом.Час покаже, чи будуть якісь з цих методів успішними в масштабах.Цікавий фактВідходи вугілля можуть стати важливим джерелом рідкоземельних елементів, які є критично важливими для технологій чистої енергії.

Тунець, який часто використовують для приготування суші або консервування, може бути заражений паразитами частіше, ніж ми думаємо.Вчені з Федерального університету Санта-Катарини на півдні Бразилії проаналізували 53 риби, виловлені в місцевих водах, і виявили, що майже всі вони були заражені червами.Згідно з коротким повідомленням, опублікованим у Ocean and Coastal Research, дослідницька група підрахувала більше 1600 маленьких червів у загальному.Використовуючи потужні мікроскопи, вони виявили, що нирки та серце були єдиними органами, вільними від паразитів у кожній рибі.В іншому випадку, черви та їхні ознаки були всюди.З 53 риб, 96% були інфіковані паразитами.Кишківник був найбільш зараженим органом, за ним йшли м'язи – зокрема, та частина, яку ми їмо – і шлунок."Ці результати підкреслюють важливість санітарного контролю," - підсумували автори дослідження, "і наголошують на важливості термінового видалення внутрішніх органів, щоб уникнути міграції личинок з внутрішніх органів до м'язів."Дослідження з Бразилії є невеликим і охоплює лише один момент часу, але воно свідчить про те, що тунець у цьому регіоні зазвичай є носієм двох родів червів: Trypanorhyncha та Anisakis.Паразити та риби еволюціонували, щоб співіснувати в світових океанах, тому не дивно, що їх знаходять у тунці.Цікаво, скільки червів було в кожному з цих зразків і як широко вони були розподілені серед органів.Вид тунця, проаналізований у дослідженні, відомий як тунця-скіпджек, океанічний боніто або катсуо (Katsuwonus pelamis), залежно від того, де ви знаходитесь у світі, і має високу комерційну цінність.Це найбільш поширений вид тунця в Бразилії і, у 2022 році, третій за обсягом виловлений морський вид у світі. Того року було виловлено та продано 3,1 мільйона тонн тунця-скіпджека.Хто знає, скільки паразитів несли кожна з цих риб.Тунець, що продається для споживання, зазвичай ретельно перевіряється обробниками морепродуктів і шеф-кухарями суші, і видимі паразити, на щастя, видаляються. Але правда в тому, що деякі маленькі істоти неминуче проходять повз наші захисні механізми.Дослідники в США вивчають червів, прихованих у прострочених консервних банках риби, щоб відстежити кількість паразитів.Перш ніж хтось почне викидати свої консерви з рибою, варто зазначити, що випадкове зараження людини личинками Trypanorhyncha є рідкісним, і не всі види Anisakis вважаються причинами захворювань у людей.Коли їх вбивають під час процесу консервування, більшість паразитичних червів безпечні для людей.Однак, якщо їх вжити в сирій або недосмаженій рибі, деякі види можуть прикріпитися до стінки кишечника людини і викликати шлунково-кишкові симптоми, такі як біль у животі, блювота, нудота або діарея.Навіть якщо ці паразити не завдають шкоди, знайти черва в банці з тунцем достатньо, щоб відвернути деяких споживачів."Окрім їхнього потенційного впливу на здоров'я людини," - пояснюють дослідники, "паразити можуть знизити ринкову вартість морепродуктів через наслідки для безпеки та якості їжі, зменшуючи довіру споживачів і викликаючи економічні втрати для риболовецької промисловості."Паразити часто вважаються агентами хвороб, але Челсі Вуд, паразитолог з Університету Вашингтона, каже, що їхня присутність може бути й добрим знаком."Всі вважають, що черви в вашій рибі – це ознака того, що щось пішло не так," - сказала Вуд у 2025 році."Але життєвий цикл анісакида інтегрує багато компонентів харчового ланцюга. Я вважаю, що їхня присутність є сигналом того, що риба на вашій тарілці походить з здорової екосистеми."На даний момент неможливо сказати, чи є така кількість паразитичних червів у тунці нормальною.Досліджень щодо цих рибних паразитів мало, незважаючи на їхнє значення для рибальства у всьому світі.У 2020 році дослідники з Університету Вашингтона виявили докази того, що черви Anisakis у сирих морепродуктах зросли в 280 разів з 1970-х років.В середньому, вони пояснили, ми перейшли від того, щоб знаходити менше одного черва на кожні 100 виловлених риб до більше одного черва на кожну виловлену рибу.Але це не обов'язково погано для нас або морської екосистеми.Паразити, такі як Anisakis, також заражають риб, кальмарів, китів і дельфінів. Їхня мета – не потрапити до людей."Моя інтуїція підказує, що це пов'язано з покращеннями, які ми зробили в охороні морських ссавців," - сказала Вуд ScienceAlert у 2020 році."Часовий проміжок нашого дослідження безпосередньо збігається з моментом, коли набули чинності кілька важливих законодавств щодо морських ссавців, таких як Закон про захист морських ссавців 1972 року та мораторій Міжнародної комісії з китобійного промислу на комерційне китобійство, який набув чинності в 1980-х роках."Більше досліджень потрібно провести, щоб відстежити паразитів не лише біля узбережжя Бразилії, але й в інших ключових риболовних регіонах світу, щоб краще зрозуміти, як вони справляються в умовах швидко змінюваного світу.На даний момент середньому споживачеві риби слід взяти до уваги слова Вуд, дослідниці, яка добре знайома з реальністю вживання риби."Якщо я чесно скажу вам, то в усьому, що ви їсте, є черви," - сказала Вуд аудиторії в акваріумі Сіетла в 2020 році."Але приготування їжі вбиває безліч паразитів, які ми знаходимо в нашій їжі, і лише коли ми їмо сирі або недосмажені продукти, ми стикаємося з живими та інфекційними паразитами."Крім того, вона додала: "коли ви їсте цих паразитів, ви стаєте частиною природного циклу, який пов'язує планктон, рибу, китів і вас."Як… заспокійливо.Дослідження опубліковане як коротке повідомлення в Ocean and Coastal Research.Цікавий фактТунець-скіпджек є найбільш виловлюваним видом тунця у світі, і в 2022 році його виловили 3,1 мільйона тонн.

Одне з найбільших питань, яке може поставити людина, це: "Що робить мене мною?" Ідентичні близнюки мають майже однакову генетику, але можуть розвивати зовсім різні особистості – це ідеальний приклад того, що ДНК не є вироком.Проте, частина того, ким ви є, дійсно закладена в А-Т-Ц-Г. Питання не в тому, чи пов'язані ДНК та особистість, а в тому, наскільки сильно.Нещодавнє велике генетичне дослідження п'яти основних рис особистості виявило понад тисячу генетичних варіантів, пов'язаних з тим, як ми думаємо, відчуваємо і діємо.Але це не означає, що вчені можуть визначити вашу особистість за шматочками ДНК. Результати не працюють на індивідуальному рівні; скоріше, генетика може виявити закономірності в особистості серед популяцій."Якщо ми хочемо дізнатися про особистість людини на індивідуальному рівні, генетика не є дійсно продуктивним шляхом; ми можемо просто виміряти особистість і отримати дуже чітку картину, гени не додадуть нічого", - сказав генетичний епідеміолог Мішель Нівард з Університету Бристоля, один з авторів дослідження."Гени пропонують нам спосіб зв'язати особистість, в цілому, з усіма іншими результатами, які ми коли-небудь вивчали за допомогою геномних асоціативних досліджень".Дослідження, проведене психологом Тедом Швабою з Університету штату Мічиган, було опубліковане в Nature. Психолог Елліот Такер-Дроб з Університету Техасу в Остіні є співавтором.Щоб краще зрозуміти генетичний внесок, Нівард і його колеги об'єднали дані про особистість і генетику з 46 когорт, найбільший аналіз охоплював близько 1,14 мільйона людей.Вони зосередилися на п'яти основних рисах – п'яти широких вимірах, які психологи використовують для опису особистості: екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, невротизм і відкритість до досвіду.Потім вони провели геномні асоціативні дослідження, шукаючи генетичні варіанти, які постійно з'являлися разом з відмінностями в цих рисах особистості.Важливо, що вони не очікували знайти єдиний визначальний "ген екстраверсії" або "ген невротизму". Особистість набагато складніша з генетичної точки зору."Ми знали, що знайдемо багато варіантів, що також означає, що окремі варіанти мають дуже-дуже малий вплив на особистість", - пояснив Нівард."Звичайно, немає генів з ефектом, який можна помітити на індивідуальному рівні, як це існує для таких результатів, як хвороба Альцгеймера".Аналіз виявив 1260 провідних генетичних варіантів, пов'язаних з п'ятьма основними рисами особистості, включаючи 824, які раніше не були з ними пов'язані.Але навіть з такою кількістю залучених генетичних варіантів, ДНК пояснює лише помірну частину відмінностей в особистості між людьми, виявили дослідники.Згідно з дослідженням, генетична варіація, зафіксована в дослідженні, становила близько 7,4 до 10,6 відсотка цих індивідуальних відмінностей.І знання генетичних варіантів людини не було особливо корисним для прогнозування їхньої особистості. Коли дослідники використовували генетичну інформацію для найкращих прогнозів у різних групах, вони могли пояснити менше 4 відсотків варіації в особистості.Це свідчить про те, що гени дійсно мають певний вплив, але вони ще далеко не розкривають всю історію."Наші гени явно впливають на наші особистісні схильності", - сказав Нівард. "Ми можемо врахувати частину цих генетичних ефектів, але також є значні екологічні причини особистості, які в сукупності пояснюють більшість індивідуальних відмінностей".І тут виникає ще одна проблема. Люди дуже складні, і їх сильно формують середовище, харчування та культура. Як визначити, що особистість впливає на генетику, а не на зовнішні фактори?Один зі способів – це подивитися на сім'ї.Дослідники порівняли братів і сестри, а також двійнят, які ділять багато сімейного середовища, але успадковують різні комбінації генів своїх батьків. Якщо генетичний варіант, пов'язаний, скажімо, з екстраверсією, також передбачає, який брат або сестра є більш екстравертованим, тоді спільне виховання є набагато менш імовірним поясненням.І це, в принципі, те, що вони знайшли: генетичні ефекти на особистість в межах сімей були майже ідентичні тим, що були виявлені між незнайомими людьми.Але не всі аналізи були настільки послідовними і чіткими. Генетичні патерни, пов'язані з доброзичливістю, значно варіювалися серед різних груп, що вивчалися."Доброзичливість, риса особистості, що характеризується добротою, співчуттям, співпрацею, теплом, чесністю, прямотою та уважністю, на відміну від егоїзму, нещирості та нульової суми, не вимірює одне й те саме в різних культурах, когорт і вікових групах", - сказав Нівард.Відмінності можуть бути просто наслідком опитувань, які підкреслюють різні аспекти доброзичливості, зазначив Нівард. Але вони також можуть відображати справжні культурні відмінності в тому, що формує цю рису – щось, що вимагатиме подальших досліджень для розгадки.Але дослідження може виявитися корисним у місцях, де особистість перетинається з іншими аспектами нашого життя.Наприклад, дослідники виявили генетичні зв'язки між екстраверсією та ризиком зараження COVID-19 на початку пандемії, що потенційно відображає більшу потребу в соціальному контакті серед більш екстравертованих людей.Особистість сама по собі раніше була пов'язана з ймовірністю участі людини в виборах. Вчені навіть пов'язали риси особистості з довголіттям.Зрештою, генетика особистості пропонує дослідникам ще один інструмент для розуміння того, як особистість формує наші вибори, поведінку та здоров'я – а не спосіб прочитати, ким є людина, з її ДНК."Я б не хотів, щоб люди думали, що генетика визначає їхню особистість, або що їхня індивідуальна особистість вимірюється через їхній геном", - сказав Нівард."Якщо ви хочете дізнатися більше про свою особистість у порівнянні з іншими, пройдіть один з багатьох безкоштовних тестів онлайн, і ви дізнаєтеся набагато більше!"Дослідження було опубліковане в Nature.Цікавий фактДослідження показали, що особистість може впливати на ймовірність участі в виборах, а також на тривалість життя.

Як ви думаєте, до якого віку ви доживете?Ваша відповідь може виявитися більш показовою, ніж ви думаєте.Дослідження, яке тривало до 28 років і охоплювало літніх людей в Японії, показало, що люди мають дивовижно точне уявлення про свою тривалість життя. Ті, хто очікував дожити до більшого віку, зазвичай доживали.Але їхні прогнози мали одну помітну помилку: багато хто недооцінював, скільки часу їм залишилося. Серед учасників, чий результат можна було визначити, приблизно 59% перевищили свою очікувану тривалість життя.Дослідження, яке очолював соціолог Шохей Окамото з Університету Цукуба, проаналізувало дані з Японського дослідження старіння та здоров'я, яке є національно репрезентативним опитуванням дорослих віком від 60 років і старше.У 1996 році 2,447 учасників запитали, до якого віку вони очікують дожити. З них 393 сказали, що не знають. Інші 2,054 вказали вік від 63 до 120 років.Протягом наступних 28 років 1,514 з тих, хто надав оцінку, померли. Приблизно 98% дат смерті були отримані з офіційних записів або сімейних звітів, що дозволило команді порівняти прогнозовану та фактичну тривалість життя.Люди, які очікували, що у них попереду більше років, зазвичай жили довше. Це співвідношення залишалося навіть після врахування віку, статі, соціально-економічних характеристик та факторів, пов'язаних зі здоров'ям.Отже, чи може просте очікування довгого життя допомогти вам жити довше?Дослідження, яке доступне як препринт і ще не пройшло рецензування, не може дати на це відповідь. Оскільки воно було спостережним, воно не показує, що очікування довшого життя подовжує тривалість життя людини або що позитивне мислення допомагає людям залишатися живими.Натомість люди можуть знати про своє здоров'я, звички або сімейну історію, які формують як їхні прогнози, так і їхню тривалість життя. Наприклад, той, хто почувається здоровим, може очікувати дожити до більшого віку і також мати більше шансів на це.Хоча дослідники врахували ряд факторів здоров'я, незміряні характеристики все ще могли вплинути як на очікувану, так і на фактичну тривалість життя.Прогнози також були далеко не персоналізованими. У статистичній моделі команди кожен додатковий рік очікуваного життя асоціювався лише з приблизно 0.12 додатковими роками оцінюваного виживання.Помилки варіювалися серед різних груп. Жінки та люди з більшою кількістю років освіти частіше перевищували свої очікування, тоді як ті, хто мав погіршене здоров'я, менш ймовірно це робили.Одне можливе пояснення полягає в знайомому числі: 80.Багато учасників вибрали 80 як вік, до якого вони очікують дожити. Це було близько до середньої тривалості життя в Японії в 1996 році, що свідчить про те, що люди могли прив'язувати свої прогнози до широко визнаного середнього показника населення.Але тривалість життя при народженні не є тим же, що і залишкова тривалість життя людини, яка вже досягла старшого віку. Людина, яка дожила до 70, вже пройшла ранні ризики, які вплинули на середнє, розраховане при народженні.Оцінка, заснована на поточному віці та статі людини, може бути більш релевантною, ніж єдине число для всього населення. Широке середнє також може затушувати тенденцію жінок і людей з більшою освітою жити довше. Однак дослідження не встановлює, що прив'язка до 80 спричинила помилки.Висновок про освіту супроводжувався ще одним поворотом. Учасники з більшою кількістю років освіти рідше вибирали віки, кратні 5, такі як 75, 80 або 85. Але надання менш округлих відповідей не робило їх прогнози більш точними: вони також часто недооцінювали свою тривалість життя.Неправильні оцінки тривалості життя можуть мати наслідки, які виходять за межі цікавості про майбутнє."Недооцінка тривалості життя може призвести до недостатнього фінансування на пенсію, тоді як переоцінка може призвести до непотрібної ощадливості або навіть бідності", - пишуть дослідники.Команда пропонує, що чіткіша інформація про залишкову тривалість життя на основі поточного віку та статі може допомогти людям приймати кращі фінансові рішення.Дослідження має важливі обмеження. Учасники оцінили свою тривалість життя лише один раз, у 1996 році, тому дослідники не могли відстежити, як діагноз, медичні досягнення або смерть когось близького можуть змінити їхні очікування.Дані також не містили детальної інформації про тривалість життя батьків. І оскільки дослідження включало лише літніх людей в Японії, результати не можуть автоматично застосовуватися до молодших людей або населення в інших країнах.Результати не показують, що люди можуть подовжити своє життя, просто очікуючи жити довше. Але наші прогнози можуть містити підказки, отримані з того, що ми знаємо, свідомо чи ні, про наше здоров'я та обставини.Навіть так, більшість учасників пропустили одну важливу можливість: їхнє майбутнє триватиме довше, ніж вони уявляли.Дослідження доступне на medRxiv.Цікавий фактУ Японії середня тривалість життя є однією з найвищих у світі, що може бути пов'язано з їхнім способом життя та харчування.

Зі зростанням рівня ожиріння, дослідники намагаються зібрати якомога більше даних про ризики та причини цього стану. Якщо ми знаємо корінні причини цієї проблеми, то можемо краще з нею боротися.Розуміння ожиріння ускладнюється безліччю факторів, від індивідуальної генетики до хімічних сигналів в організмі – це не просто питання переїдання.Але те, що потрапляє в наш організм через кишечник, може мати багато наслідків, як показує нове дослідження звичайного цукру фруктози.Дослідження, проведене командою з Університету Каліфорнії в Ірвіні та опубліковане в Science Advances, виявило несподіваний зв'язок між фруктозою та засвоєнням жиру, що поглиблює наше розуміння ожиріння як метаболічного каскаду.Фруктоза природно міститься в організмі та може бути знайдена в столовому цукрі, фруктах і деяких овочах.Високофруктозний кукурудзяний сироп (HFCS), на якому зосереджено це нове дослідження, є основним джерелом доданого цукру в сучасних дієтах і міститься в більшості оброблених продуктів.Фруктоза вже раніше пов'язувалася з ожирінням, у 2023 році було проведено дослідження, яке стверджувало, що цей простий цукор є об'єднуючим фактором, що пов'язує різні гіпотези про ожиріння.Але до цього часу ми не знали, як фруктоза впливає на організм, що призводить до збільшення ваги та, зрештою, до ожиріння.Це нове дослідження показує, що справа не лише в калоріях – є щось інше, що відбувається, пов'язане з тонким кишечником та його зморшкуватою поверхнею, яка допомагає в засвоєнні.Дослідники виявили, що споживання високофруктозного кукурудзяного сиропу є фактором ризику для ожиріння та діабету, але механізми, що лежать в основі, особливо на рівні конкретних органів, ще не до кінця зрозумілі.Вони виявили несподівану роль катаболізму фруктози в тонкому кишечнику, що модулює мікробіом кишечника, ріст специфічних лімфатичних судин, засвоєння дієтичного жиру та, зрештою, метаболічну активність всього організму після споживання високих доз HFCS.Дослідники модифікували мишей, позбавивши їх основного ферменту, що допомагає метаболізувати фруктозу, а потім годували їх високими дозами HFCS протягом 12 тижнів.Результати були несподіваними: миші, які не мали можливості обробляти фруктозу, набрали менше ваги та мали меншу кількість жирової маси, а також значні зміни в їхньому мікробіомі.Ці результати потребують подальшого аналізу та підтвердження у людей, але дослідження вказує на раніше невідомий зв'язок між жиром і цукром: перетравлення фруктози готує тонкий кишечник до кращого засвоєння жиру.Цікавий фактФруктоза може бути знайдена не лише в цукрі, але й у багатьох фруктах і овочах, що робить її важливим компонентом нашого харчування.

Штучні підсолоджувачі можуть не містити калорій, але це не означає, що вони не впливають на організм.Хоча деякі високоінтенсивні штучні підсолоджувачі містять мало або зовсім не містять цукру, нові дослідження показують, що вони можуть впливати на природні реакції на цукор.Для людей з діабетом або проблемами з рівнем глюкози це може бути проблемою.Дослідники з біотехнологічної компанії Amai Proteins Ltd. розробили новий підсолоджувач, який у 3,500 разів солодший за сахарозу за вагою.Головна перевага полягає в тому, що він не змінює реакції на глюкозу або інсулін.У подвійно сліпому, рандомізованому клінічному випробуванні, яке фінансувала компанія, новий підсолоджувач не показав значного впливу на жоден з цих показників.Дослідження, опубліковане в Food Chemistry, повідомляє, що він викликав загальну реакцію глюкози, яка була в 31 разів нижчою, ніж у звичайного цукру, і реакцію інсуліну, яка була в 81 разів нижчою.Це перше дослідження, яке вивчає метаболічні ефекти "солодкого білка".Солодкі білки зустрічаються в деяких рідкісних тропічних фруктах і є принаймні в 1,000 разів солодшими за цукор. Вони, ймовірно, еволюціонували, щоб приваблювати приматів, таких як ми, і тепер привертають увагу вчених і бізнесу.Новий підсолоджувач, розроблений Amai, був натхненний природним фруктом з тропічних лісів Західної та Центральної Африки, відомим як серендипітні ягоди (Dioscoreophyllum cumminsii), який містить один з найсолодших відомих білків на Землі.Інженерна версія, вдосконалена за допомогою штучного інтелекту, називається sweelin.Цей новий підсолоджувач має форму білого порошку і може легко розчинятися в рідині.Він настільки солодкий, що для простого порції холодного чаю потрібно менше 3 мг порошку.Він також витримує високу температуру, і в деяких рецептах їжі sweelin може замінити до 70% необхідного цукру.Раніше цього року представники Управління з контролю за продуктами і ліками США повідомили, що у них немає запитань до Amai щодо висновку про безпечність підсолоджувача.Sweelin тепер доступний як заміна цукру для їжі, напоїв і кондитерських виробів у США, Сінгапурі та Ізраїлі.Нещодавнє клінічне випробування, яке фінансувала Amai і проводилося в Медичному центрі Тель-Авівського університету в Ізраїлі, може допомогти збільшити продажі та виробництво.Експеримент був малим і коротким, тому його результати слід сприймати з обережністю. Не можна багато сказати про довгострокові наслідки sweelin для здоров'я широкої популяції.Але початкові результати обнадійливі.У випробуванні взяли участь 19 учасників, у яких протягом 120 хвилин після вживання напою з "високою" дозою sweelin відстежували рівні глюкози в крові, інсуліну та GLP-1.У рандомізованому порядку, під час окремих візитів з тижневими інтервалами, кожен учасник повторив випробування з напоєм, підсолодженим стевією, і одним, підсолодженим декстрозою.Учасники не знали, який підсолоджувач вони вживають, і весь персонал дослідження, включаючи співробітників компанії, залишався в невіданні протягом експерименту та аналізу.Протягом двогодинного випробування sweelin показав результати, подібні до стевії. Він викликав загальну реакцію глюкози, яка була в 31 разів нижчою, ніж у декстрози, тоді як його реакція інсуліну була в 81 разів нижчою.Цікаво, що випробування також показало, що sweelin не викликав підвищення рівня GLP-1, який активується після їжі.Це, як зазначають автори, є "особливо важливим відкриттям для людей з діабетом 2 типу, предіабетом або ожирінням, у яких післяприйомні коливання глюкози сприяють довгостроковому ризику серцево-судинних і метаболічних захворювань".Проте, поки не будуть проведені довші випробування, і ці результати не будуть підтверджені серед більших груп, вплив sweelin на метаболічні розлади, такі як діабет, залишається спекулятивним.На даний момент можна сказати, що цей альтернативний цукор надає солодкість, не змінюючи реакцій на глюкозу або інсулін.Ці результати підтверджують потенціал sweelin® як метаболічно нейтральної альтернативи цукру, яка може підтримати споживачів, які намагаються зменшити додавання цукру в свій раціон.Дослідження опубліковане в Food Chemistry.Цікавий фактСолодкі білки, які містяться в деяких тропічних фруктах, можуть бути в 1,000 разів солодшими за звичайний цукор.

У канадському озері Вілістон помітили плаваючий острів, покритий зеленими деревами. Це явище стало справжньою сенсацією для місцевих жителів.Місцевий житель Рокі Ейвері поділився відео цього незвичайного «острова» в соціальних мережах. Технічно, це більше схоже на плот, оскільки на ньому ростуть дерева та інші рослини, які, здається, тримаються на чомусь, що нагадує деревину.Резервуар контролюється компанією BC Hydro, яка виробляє електрику з дамби. Спочатку представник компанії Боб Гаммер був скептично налаштований щодо повідомлень про острів, оскільки в 2026 році інтернет переповнений відео, створеними штучним інтелектом.Гаммер зазначив, що це явище їм не відоме, і через невелику кількість свідчень було важко його знайти. Щоб підтвердити існування острова, вони перевірили супутникові дані.21 липня 2026 року на супутникових знімках з Європейського космічного агентства дійсно видно маленький зелений острівець, розташований приблизно за 100 км на захід від дамби В.А. С. Беннетта.Цей острів не спостерігався в попередні дні, і невідомо, куди він зник після цього. 31 серпня Ейвері оголосив на своїй сторінці у Facebook, що острів знову знайшли – цього разу в річці Осіпка, яка впадає в озеро Вілістон.Гаммер припустив, що плаваючий острів міг утворитися на березі протягом кількох років, відколовшись і плаваючи вільно, коли рівень води досяг рекордних показників.Цікавий фактОзеро Вілістон є сьомим за величиною резервуаром у світі, і його площа становить близько 1 760 квадратних кілометрів.

Глибокий океан, з його безмежною темрявою, нагадує таємничість космосу. Дослідники з Китаю нещодавно зняли на відео рибу, яка рухається по дну океану, як краб, і навіть «місяцює» назад – рух, який ніколи раніше не спостерігався у риб.Ця риба, відома як Scalicus engyceros, є видом «броньованого морського робіна», що мешкає в західній частині Тихого океану. Вона використовує свої модифіковані плавники, щоб пересуватися по дну, що дозволяє їй уникати хижаків. Ці риби мають унікальні адаптації, які дозволяють їм пересуватися в екстремальних умовах. Вони використовують свої товсті, жорсткі плавники, щоб «сковзати» по дну, а також можуть стрибати, коли відчувають загрозу.Дослідження показало, що ці риби мають більше нових поведінкових і еволюційних адаптацій, ніж вважалося раніше. Вчені спостерігали за ними в їх природному середовищі, що дозволяє краще зрозуміти їх адаптацію та еволюцію.Цікавий фактРиба Scalicus engyceros була вперше описана в 1872 році і вже тоді була відома своїм незвичайним способом пересування.