Їжа

247ua

247ua7 годин тому вLifestyle, Здоров'я, Їжа, Наука

0
Харчування до народження та в перші роки життя може бути пов’язане зі здоров’ям через десятиліття. Про це свідчить дослідження людей, чиє раннє дитинство припало на період нормування цукру у Великій Британії.Обмеження на купівлю цукру скасували у вересні 1953 року, після чого його споживання різко зросло. Тож діти, народжені з різницею лише в кілька років, зростали в різних умовах харчування.Дослідники проаналізували дані 54 201 дорослого з британської бази UK Biobank. Учасники народилися у Великій Британії між жовтнем 1951-го та березнем 1956 року. Команда порівняла людей, які зазнали обмежень у ранньому розвитку, з тими, кого зачали після скасування нормування.У центрі уваги були перші 1000 днів — від зачаття приблизно до другого дня народження. У цей час формуються органи та системи, що регулюють використання енергії й реакцію на гормони. Дослідники припускають, що умови харчування в цей період можуть мати тривалий зв’язок зі здоров’ям.Біологічний вік оцінювали за методом PhenoAge. Він поєднує календарний вік із дев’ятьма показниками крові, зокрема рівнем цукру, маркерами запалення та характеристиками клітин крові. Результат відображає біологічні ознаки, пов’язані з хворобами та ризиком смертності, але не є прогнозом тривалості життя.У людей, які зазнали нормування ще до народження, показник прискорення біологічного старіння був приблизно на 0,26 року нижчим, ніж у тих, хто не зазнав обмежень. Це відповідає різниці приблизно у три місяці. Якщо нормування тривало також у перший рік життя, різниця становила близько чотирьох із половиною місяців, а за впливу до другого року — приблизно п’ять місяців.Зв’язок спостерігався в обох статей, але був виразнішим серед жінок. У групі з найдовшим впливом також виявили нижчі ризики вікової катаракти та хронічної хвороби нирок. За даними лікарняних записів, ризик катаракти був нижчим на 17%, а хронічної хвороби нирок — на 22%.Дослідники врахували низку чинників, зокрема вік, стать, місце народження та куріння матері поблизу часу народження. Вони також перевірили дані 6105 людей, народжених за той самий період за межами Великої Британії, але подібного зв’язку з часом народження не виявили. Ця група була меншою, тому результати не дають змоги виключити ширші зміни, що відбувалися з часом.Можливе пояснення полягає в тому, що ранні умови харчування впливають на регуляцію цукру в крові, гормональні реакції та розвиток органів. У дослідженні виявили відмінності, зокрема в показниках цукру та кількості білих кров’яних клітин, але механізм такого зв’язку поки не встановлений.Результати не означають, що учасники житимуть на п’ять місяців довше. Аналіз крові відображав лише один період життя, а не швидкість старіння з часом. Також не виявили чіткого зв’язку з глаукомою, віковою макулярною дегенерацією, остеопорозом чи деменцією.Дослідники не знали, скільки цукру споживала кожна людина. Більшість учасників були білими, що обмежує можливість поширювати висновки на інші групи населення. Крім того, дослідження не доводить, що зменшення споживання цукру на початку життя запобігає хворобам. Воно лише дає підказки для подальшого вивчення зв’язку між харчуванням під час вагітності й у дитинстві та здоров’ям у дорослому віці.Цікавий фактЦукрове нормування у Великій Британії завершилося у вересні 1953 року, створивши чітку часову межу для порівняння поколінь, які зростали за різної доступності цукру.
247ua

247ua11 годин тому вLifestyle, Їжа, Наука

0
Під час пошуків затонулого корабля дослідники NOAA натрапили на дивний підводний «цвинтар» побутової техніки. На глибині близько 1,5 км лежали холодильники, морозильники та пральні машини.У 2017 році команда Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) досліджувала Мексиканську затоку з борту судна Okeanos Explorer. Експедицією керували морська біологиня Діва Амон і фахівець із голкошкірих Чарльз Мессінг. Сонар виявив на глибині приблизно 1,5 км об’єкт, схожий на затонулий корабель: велику конструкцію, оточену меншими предметами.Коли до невідомої цілі спрямували дистанційно керований підводний апарат, на піщаному дні з’явилися іржаві білі куби. Деякі розбилися під час падіння, і крізь пошкоджені корпуси було видно пластик та мідні деталі. Поруч лежала металева табличка з частково читабельними написами: «Як користуватися», «Для особистої безпеки» та «Розв’язання проблем».Згодом дослідники побачили зім’ятий червоний контейнер, із якого висипалися інші білі куби. Це були холодильники, морозильники та пральні машини, а табличка виявилася інструкцією до пральної техніки. Один із членів команди пожартував, що режим віджимання навряд чи працюватиме.Наклейка на одному з приладів вказувала на завод General Electric Appliance Park у Луїсвіллі, штат Кентуккі. За записами NOAA, на контейнері був номер ITLU733016, а серед вантажу — техніка різних марок, зокрема RCA та GE. Відсутність пакування дала дослідникам підстави припустити, що її перевозили на перероблення.Команда назвала місце знахідки «Deep Clean» — «Глибоке прибирання». Дослідники припустили, що контейнер міг упасти з корабля під час шторму. За даними Всесвітньої ради судноплавства, щороку в морі губляться від кількох сотень до понад тисячі контейнерів із приблизно 280 мільйонів, які перевозять. Сильна негода підвищує ризик втрати вантажу, а тепліша за звичайну вода може посилювати енергію хвиль.Знахідка стала нагадуванням, що глибоководні екосистеми не захищені від людського впливу. За оцінкою учасників експедиції, загублені контейнери можуть розкладатися в глибокому океані сотні років або й довше.Водночас уламки стали прихистком для морських мешканців: на металевих конструкціях оселилися корали й гідроїди, а в тіні контейнера сховалася велика риба.Такі дослідження NOAA проводять за допомогою дистанційно керованих апаратів. Науковці й техніки на судні керують роботом через довгий кабель, яким передаються команди та надходять дані, зокрема відео. Тому команда може коментувати побачене просто під час занурення.Цікавий фактДистанційно керований підводний апарат передає відео на поверхню кабелем, тож дослідники можуть спостерігати за морським дном у реальному часі, не занурюючись самі.
PixelInform.com

PixelInform.com14 годин тому вЇжа

0
{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Чому тиснутий часник гостріший за нарізаний?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Прес розчавлює всі клітини одразу, тому аліїн і аліназа змішуються максимально повно, і аліцину утворюється найбільше. Ніж пошкоджує лише частину клітин - і гострота виходить м'якшою." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи можна прибрати гостроту вже готової страви?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Частково. Додайте трохи вершків, сметани або цукру - вони пом'якшують сприйняття пекучості. Але аліцин уже встиг утворитися, тож повністю прибрати його не вийде. Профілактика діє краще за порятунок." } }, { "@type": "Question", "name": "Скільки часу давати подрібненому часнику постояти?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Достатньо близько 10 хвилин при кімнатній температурі, щоб аліназа попрацювала. Якщо одразу кинути часник на гарячу олію, фермент зруйнується раніше - і смак буде пласкішим." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи справді серцевина зубчика найгостріша?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Так, зелена серцевина містить найбільше аліїну - попередника аліцину. Якщо її вирізати, часник стає помітно м'якшим на смак, що добре працює в ніжних заправках і соусах." } }, { "@type": "Question", "name": "Чому часник у рагу на початку гасіння не гострий?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Тривалий нагрів руйнує і фермент, і сам аліцин. Часник втрачає різкість, натомість розкривається солодкуватим, горіховим смаком - саме тому його додають рано в страви, де хочуть глибини, а не пекучості." } } ] } Один і той самий зубчик із одного рядка на базарі може зробити салат неїстівним пекучим - або додати ледь відчутну горіхову нотку. І річ не в сорті й не в свіжості. Річ у ножі. Точніше, в тому, що ти з ним зробив. Про це пише Pixelinform. Уявіть звичайний вечір середи, мороз за вікном, на плиті тушкується щось м’ясне. Господиня бере три зубчики, кладе під прес, кидає в сковорідку. Через хвилину куштує соус - і ледь не відсмикує руку: пекельно. А через тиждень ті самі зубчики, ті самі, з того ж пакета, вона дрібно шаткує ножем у заправку - і смак м’який, майже вершковий. Містика? Ні, біохімія, яку можна приборкати виделкою. Усередині зубчика лежать дві речовини, які не мають зустрічатися У клітинах часнику окремо зберігаються аліїн - сірковмісна амінокислота, що сама по собі майже не пахне й не пече - і фермент аліназа. Поки клітина ціла, вони сидять по різних «кімнатах» і не перетинаються. Спокій. Але щойно ніж або прес розриває клітинні стінки, аліїн і аліназа змішуються - і за кілька секунд запускається реакція, що дає аліцин. Саме він і є та сама пекучість, той різкий запах, від якого сльозяться очі. Логіка проста до жорстокості: чим більше клітин пошкоджено - тим більше аліцину. Прес розчавлює зубчик у кашу, руйнує всі клітини разом, і на виході маєш максимальну концентрацію. Грубо нарубаний ножем часник травмує лише частину клітин - і гострота виходить помірною. Ось звідки береться різниця між «виїдає очі» і «ледь гострий» з того самого пакета. Секунди мають значення: чому поспіх псує смак Тут є нюанс, який більшість господарів проґавить. Аліназа - не миттєвий перемикач, їй потрібен час на роботу. Якщо подрібнений часник одразу кинути на розпечену олію, фермент гине від температури раніше, ніж встигне наробити аліцину. Результат - плаский, «порожній» смак, наче часник і не додавали. Знайома історія? А якщо дати подрібненій масі постояти хвилин десять, аліназа встигає спрацювати на повну - і аромат вибухає. Той самий зубчик, та сама кількість, а страва звучить зовсім інакше. На практиці це означає: нарізав - відклав дошку вбік, зайнявся цибулею, а часник хай «дозріє». Є й зворотний бік. Тривала термічна обробка руйнує аліцин, тому часник, доданий на початку гасіння, до кінця втрачає пекучість і стає солодкуватим, горіховим. Це не брак - це інструмент. Хочете м’який, глибокий смак у рагу - кидайте рано й не шкодуйте. Хочете різкий удар у салаті - додавайте сирим і подрібненим дрібно. Як керувати гостротою на власній кухні Найпростіший важіль - форма подрібнення. Цілий зубчик, розрізаний навпіл, майже не гострий: клітин пошкоджено мало. Пластівці, нарізані ножем - помірно. Дрібно нарубаний - відчутно. Тиснутий - на максимум. Є навіть спосіб приготувати часникову олію зовсім без пекучості: проварити цілі зубчики в олії на маленькому вогні - аліназа зруйнується, а ніжний солодкуватий присмак залишиться. Другий важіль - кислотність і сіль. Кисле середовище (лимон, оцет) пригальмовує фермент, тож заправка з лимонним соком, додана одразу, дає м’якший результат. Сіль же, навпаки, витягує вологу й полегшує контакт речовин. Ще один неочевидний трюк: вирізати зелену серцевину - паросток у центрі зубчика - там аліїну найбільше, і саме вона дає найгрубішу пекучість. Для ніжної заправки серцевину прибирають, для насиченого маринаду - лишають. А тепер практичний бік. Заготівля часнику на тиждень уперед (почищений, подрібнений, залитий олією) здається зручною - але саме в ній аліцин встигає набрати максимум, і страви виходять різкішими, ніж очікуєш. Краще чистити безпосередньо перед використанням. Що зробити за 5 хвилин Визначте, якої гостроти хочете: для делікатної заправки наріжте часник грубими пластівцями ножем, для насиченого соусу - розчавіть пресом. Подрібніть і дайте постояти 10 хвилин - так аліназа встигне спрацювати, і аромат буде повним. Додайте трохи лимонного соку або оцту, якщо хочете пригасити пекучість. Для м’якого смаку виріжте зелену серцевину зубчика. Кидайте часник на сковорідку в кінці приготування, якщо хочете різкий удар, і на початку - якщо прагнете солодкуватої глибини. А тепер питання до вас: скільки разів страва виходила надто гострою лише через те, що рука машинально потяглася до преса? Можливо, наступного разу варто просто взяти ніж - і дати часнику півхвилини спокою, перш ніж він зробить усе по-своєму. Часті запитання Чому тиснутий часник гостріший за нарізаний? Прес розчавлює всі клітини одразу, тому аліїн і аліназа змішуються максимально повно, і аліцину утворюється найбільше. Ніж пошкоджує лише частину клітин - і гострота виходить м’якшою. Чи можна прибрати гостроту вже готової страви? Частково. Додайте трохи вершків, сметани або цукру - вони пом’якшують сприйняття пекучості. Але аліцин уже встиг утворитися, тож повністю прибрати його не вийде. Профілактика діє краще за порятунок. Скільки часу давати подрібненому часнику постояти? Достатньо близько 10 хвилин при кімнатній температурі, щоб аліназа попрацювала. Якщо одразу кинути часник на гарячу олію, фермент зруйнується раніше - і смак буде пласкішим. Чи справді серцевина зубчика найгостріша? Так, зелена серцевина містить найбільше аліїну - попередника аліцину. Якщо її вирізати, часник стає помітно м’якшим на смак, що добре працює в ніжних заправках і соусах. Чому часник у рагу на початку гасіння не гострий? Тривалий нагрів руйнує і фермент, і сам аліцин. Часник втрачає різкість, натомість розкривається солодкуватим, горіховим смаком - саме тому його додають рано в страви, де хочуть глибини, а не пекучості. Чому один часник пекельно гострий, а інший - ніжний: як нарізка керує смаком читайте на сайті Pixel.inform.
247ua

247ua14 годин тому вLifestyle, Їжа, Наука

0
Їжа, яку ми їли кілька тижнів тому, може впливати на те, як організм реагує на інфекцію. Такого висновку дійшли дослідники, вивчаючи мишей і бактерію Salmonella.Учені з Фуданського університету в Китаї та Університету штату Джорджія дослідили, як раціон впливає на перебіг інфекції. Salmonella зазвичай потрапляє до людей через заражену їжу.Мишей розділили на дві групи. Одна отримувала стандартний лабораторний корм на основі зерна, а інша — жирніший раціон із малою кількістю клітковини, створений за зразком західного типу харчування. Жири становили 60% калорій у цьому кормі проти приблизно 17% у стандартному.За три тижні миші не набрали помітної зайвої ваги й не захворіли на діабет, але склад кишкових мікробів у них змінився: різноманіття бактерій зменшилося.Після зараження Salmonella Enteritidis миші на жирнішому раціоні хворіли тяжче. За низької дози бактерій у їхніх випорожненнях виявляли менше Salmonella на другий, четвертий і шостий дні. Водночас ці миші помирали раніше: у середньому приблизно через 15 днів, тоді як миші на стандартному кормі — приблизно через 22. За вищої дози бактерій різниця в тривалості життя також була на користь стандартного раціону.Аналіз показав, що на четвертий день у печінці та селезінці мишей, які їли жирніший корм, було більше Salmonella. У цих органах і товстій кишці також виявили серйозніше пошкодження тканин.Дослідники припускають, що роль могла відіграти кишкова стінка — бар’єр, який відділяє вміст кишківника від решти організму. У мишей на західному раціоні більше флуоресцентного маркера проникало крізь цей бар’єр у кров, особливо під час інфекції.Щоб перевірити роль кишкових мікробів, мишам обох груп давали суміш антибіотиків протягом тижня перед зараженням. Після зменшення кількості бактерій у кишківнику відмінності між групами в виживанні, рівні Salmonella та виміряному показнику запалення здебільшого зникли. Це свідчить, що мікроби могли бути причетні до впливу раціону.Генетичне порівняння зразків із кишківника та печінки також вказало, що до печінки могли потрапити деякі бактерії, які зазвичай живуть у кишківнику. Однак ці дані не показують, чи всі виявлені бактерії були живими, і не встановлюють, як саме вони туди дісталися.Дослідники планують відновити мікробні спільноти та пересадити окремі бактерії мишам, вирощеним без мікробів. Це може допомогти з’ясувати, чи здатні певні бактерії обмежити поширення інфекції.Поки що результати отримали на невеликих групах самців мишей одного лабораторного штаму. Раціони відрізнялися кількома складниками, тому дослідження не дає змоги визначити, чи спричинили ефект саме жири або нестача клітковини. Чи впливають подібні зміни на перебіг інфекцій у людей, ще належить перевірити. Дослідження опублікували в журналі Animal Microbiome.Цікавий фактКишковий мікробіом — це спільнота мікроорганізмів, що живуть у кишківнику; склад цієї спільноти може змінюватися залежно від раціону.
PixelInform.com

PixelInform.comдень тому вЇжа

0
{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Чи можна якось «вимкнути» гігроскопічність меду?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Повністю - ні, це його природа. Але можна зменшити вплив: брати густіший мед, ретельно вимішувати борошно з рідиною і давати тісту відпочити." } }, { "@type": "Question", "name": "Чому в магазинних пряниках скоринка рівна й не липне?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Часто там інший баланс вологи, додаткові стабілізатори та герметичне пакування, яке врівноважує вологість усередині." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи допомагає додати більше борошна?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Іноді - але легко переборщити й отримати ще щільніший м'якуш. Краще регулювати вологість рідини, а не кількість борошна." } }, { "@type": "Question", "name": "Чому медова випічка довго не черствіє?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Саме через гігроскопічність: мед утримує воду всередині, не даючи виробу висихати. Наступного разу, коли пряники вийдуть трохи щільнішими, ніж хотілося, згадайте: мед не зіпсував випічку - він просто взяв свою частку води. А якщо хочеться і хрусткої скоринки, і довгого зберігання одночасно, доведеться обирати. До речі, а ви куштували коли-небудь медове печиво, яке залишили в коробці з іншими солодощами? Воно майже завжди першим стає м'яким - і тепер ви знаєте чому." } } ] } Пряники вдалися ідеально - рівні, рум’яні, ароматні. А на ранок скоринка вже м’яка й липка, а всередині - щільний, ніби гумовий м’якуш, що пружинить під ножем. Знайома картина? Причина не в поганому меду чи старому борошні. Все значно цікавіше, і криється вона у фізиці. Мед - один із найактивніших гігроскопічних продуктів у кухні. Він буквально полює за вологою: тягне її з тіста під час замісу, з повітря після випікання і навіть із сусіднього печива в коробці. Саме ця його властивість і робить медову випічку такою примхливою. Про це пише Pixelinform. Мед забирає воду у борошна ще до печі Коли замішується тісто, борошно починає вбирати рідину і формувати клейковину - ту саму еластичну сітку, яка тримає газ і робить м’якуш пухким. Але мед втручається в цей процес. Він сам жадібно зв’язує воду, і частина рідини, яка мала дістатися борошну, просто до нього не доходить. Результат: клейковина розвивається неповноцінно, сітка виходить слабкою й нерівною. Під час випікання така структура не тримає форму - м’якуш виходить щільним, вологим і тим самим «гумовим», що пружинить. Тут є нюанс: чим більше меду в рецепті й чим він рідкіший, тим сильніше цей ефект. Тому в медових пряниках і коврижках часто радять дати тісту відпочити - щоб борошно встигло набрати воду й частково «домовитися» з медом. Після печі скоринка теж не має шансів Навіть якщо м’якуш удався, попереду другий раунд. Свіжоспечена хрустка скоринка - це суха поверхня. Але мед усередині продовжує працювати: він вбирає вологу з повітря і поступово перерозподіляє її по всьому виробу. Волога з м’якуша мігрує до поверхні, а мед допомагає її утримувати. Через кілька годин - іноді за ніч - скоринка стає м’якою, а іноді й липкою на дотик. Це не помилка, це фізика. І ось що цікаво: те саме явище, яке псує хрусткість, робить медові пряники довго свіжими. Вони не черствіють тижнями, бо мед утримує вологу всередині. Тож «гумовість» - це зворотний бік довгого зберігання. Практичний висновок: якщо хочеться хрусткої скоринки - медову випічку краще їсти того ж дня або зберігати в щільно закритій тарі, щоб вологість усередині була рівномірною. Якщо ж потрібні пряники, що довго лежатимуть - гігроскопічність працює на вас. Як приборкати мед у тісті: що зробити за 5 хвилин Відміряйте борошно точно і додайте 1-2 столові ложки запасу - мед «з’їсть» частину рідини, і тісто може вийти занадто рідким. Дайте тісту відпочити 20-30 хвилин перед формуванням, щоб клейковина встигла набрати воду. Не доливайте рідину «на око» - краще орієнтуйтеся на консистенцію, а не на точну кількість у рецепті. Випікайте до сухої зубочистки, але не перетримуйте: зайва вологість у м’якуші підсилить «гумовий» ефект. Охолоджуйте на решітці, щоб пара виходила, а не осідала назад у скоринку. Коли «гумова» випічка - не провина меду Варто відрізняти справжню дію меду від інших проблем. Якщо м’якуш щільний і забитий - можливо, борошна забагато або тісто перемішане. Якщо виріб вологий усередині - річ у недопеченості. А от коли скоринка м’якне вже після того, як усе охололо, а м’якуш липне до ножа - це майже завжди гігроскопічність меду в чистому вигляді. І ще один момент, який часто забувають: у спекотному й вологому приміщенні ефект підсилюється. У сухій кухні пряники тримають форму довше. Питання, які виникають найчастіше Чи можна якось «вимкнути» гігроскопічність меду? Повністю - ні, це його природа. Але можна зменшити вплив: брати густіший мед, ретельно вимішувати борошно з рідиною і давати тісту відпочити. Чому в магазинних пряниках скоринка рівна й не липне? Часто там інший баланс вологи, додаткові стабілізатори та герметичне пакування, яке врівноважує вологість усередині. Чи допомагає додати більше борошна? Іноді - але легко переборщити й отримати ще щільніший м’якуш. Краще регулювати вологість рідини, а не кількість борошна. Чому медова випічка довго не черствіє? Саме через гігроскопічність: мед утримує воду всередині, не даючи виробу висихати. Наступного разу, коли пряники вийдуть трохи щільнішими, ніж хотілося, згадайте: мед не зіпсував випічку - він просто взяв свою частку води. А якщо хочеться і хрусткої скоринки, і довгого зберігання одночасно, доведеться обирати. До речі, а ви куштували коли-небудь медове печиво, яке залишили в коробці з іншими солодощами? Воно майже завжди першим стає м’яким - і тепер ви знаєте чому. Чому медова випічка виходить гумовою: головна причина - гігроскопічність читайте на сайті Pixel.inform.
247ua

247ua2 дні тому вLifestyle, Їжа, Наука

0
Велике дослідження дорослих у США показало: час першої та останньої їжі протягом дня може бути пов’язаний із ризиком смерті. Але це спостереження, а не доказ того, що зміна графіка харчування безпосередньо вплине на тривалість життя.Дослідники проаналізували дані 31 044 людей віком від 40 років, які брали участь у Національному дослідженні здоров’я та харчування США у 1999–2018 роках. Учасники повідомляли, що їли й пили протягом попередніх 24 годин і коли саме.Першим прийомом їжі вважали будь-яку їжу чи напій із калоріями після четвертої ранку. Тож це не обов’язково був звичний сніданок. Останнім прийомом вважали останнє калорійне споживання за день, а проміжок між першим і останнім — вікном харчування.Дані зіставили з інформацією про смерті до кінця 2019 року. За медіанного періоду спостереження 8,6 року померли 7 129 учасників, зокрема 2 259 — від серцево-судинних причин. Аналіз враховував вік, куріння, фізичну активність, якість раціону, індекс маси тіла, споживання енергії, дохід і наявні захворювання.Пізніший перший прийом їжі був пов’язаний із вищим ризиком смерті з будь-якої причини. Порівняно з їжею між 7:00 і 8:00, перший прийом між 8:00 і 10:00 відповідав підвищенню ризику на 10%, між 10:00 і полуднем — на 19%, а після полудня — на 29%.Подібну тенденцію побачили й для смертності від серцево-судинних причин. Перший прийом їжі після полудня був пов’язаний із ризиком такої смерті на 46% вищим, ніж у тих, хто їв уперше між 7:00 і 8:00. За оцінками дослідників, у 50 років очікувана тривалість життя людей із пізнішим першим прийомом їжі була в середньому на 2,46 року меншою.Зв’язок із часом останньої їжі виявився U-подібним. Найнижчий розрахунковий ризик припадав приблизно на 20:00. Порівняно з завершенням їжі між 19:00 і 20:00, останній прийом до 19:00 був пов’язаний із ризиком смерті з будь-якої причини на 13% вищим. Їжа після опівночі відповідала підвищенню ризику на 27% і оцінці очікуваної тривалості життя у 50 років на 2,35 року меншій.Водночас завершення їжі між 20:00 і опівніччю не було пов’язане зі статистично значущим підвищенням ризику порівняно з проміжком 19:00–20:00. Старший автор дослідження, фахівець із харчування Чжилєй Шань з Університету науки й технологій Хуачжун, наголосив, що час вечері з 19:00 до 20:00 не є універсально оптимальним для всіх.Дуже пізня їжа може порушувати циркадні ритми й обмін речовин, пояснив Шань. А ранній останній прийом їжі може бути пов’язаний із розкладом дня, хворобою або нижчим споживанням енергії. Люди, які їли раніше, у дослідженні частіше були старшими, їли рідше й мали більше наявних захворювань. Тож час їжі може відображати стан здоров’я, а не бути його причиною.Тривалість вікна харчування сама по собі не мала послідовного зв’язку зі смертністю в усій групі: результат залежав від того, коли люди починали їсти. За словами Шаня, час прийому їжі є важливим сигналом для периферичних циркадних ритмів. Пізній перший прийом або їжа вночі можуть сприяти порушенню цих ритмів і змінам обміну жирів та глюкози.Дослідження на тваринах вказують на можливі механізми, зокрема збільшення ваги, накопичення жиру в печінці та порушення біологічних годинників в органах поза мозком. Однак невідомо, чи пояснюють ці механізми закономірності смертності в людей. На результати також могли вплинути сон, режим роботи, хронотип та інші чинники.Дослідження було спостережним, а час харчування переважно визначали за одним опитуванням про попередні 24 години. Воно могло не відображати звичний режим учасників протягом багатьох років. Тому автори радять не робити різких змін лише на підставі цих результатів. Практичний висновок — дотримуватися регулярного режиму їжі й сну, не відкладати перший прийом їжі надто пізно та не їсти часто вночі, водночас зважаючи на загальну якість раціону й спосіб життя.Результати опублікували в журналі European Journal of Clinical Nutrition.Цікавий фактУ цьому дослідженні «першим прийомом їжі» вважали будь-яку калорійну їжу чи напій після 4:00 ранку — навіть якщо це не був традиційний сніданок.
247ua

247ua2 дні тому вЇжа, Наука

0
Печінка очищає кров від шкідливих речовин. Нове дослідження на щурах показало, що відновлення роботи старих клітин печінки може впливати на чинники ризику хвороби Альцгеймера та серцевих захворювань.Доставляти ліки безпосередньо до мозку складно, зокрема через гематоенцефалічний бар’єр. Тому дослідники розглядають інший підхід: спершу впливати на печінку, яка фільтрує кров, а через неї — на процеси, пов’язані зі здоров’ям мозку.Команда з Медичної школи Кека Університету Південної Каліфорнії вивчала клітини печінки, які з віком гірше очищають кров. У щурів експериментальний препарат цинокуат допоміг таким клітинам частково відновити структуру та ефективніше працювати.Після лікування в крові щурів стало менше білка амілоїду-бета, надлишок якого пов’язаний із хворобою Альцгеймера. Також знизилися рівні холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) і його окисненої форми. Надлишок ЛПНЩ може сприяти атеросклерозу — звуженню артерій, що підвищує ризик інсульту та інфаркту.Дослідники з’ясували, що препарат робив старі клітини печінки проникнішими, тож через них могло проходити більше речовин для фільтрації. Також покращилася передача сигналів між клітинами, зокрема гепатоцитами, які виконують значну частину роботи з очищення крові.Це ранні результати дослідження на тваринах. Поки невідомо, чи спрацює такий підхід у людей і чи зможе він справді знизити ризик хвороби Альцгеймера або серцево-судинних захворювань. Для перевірки цього потрібні подальші дослідження, зокрема вимірювання рівня амілоїду-бета в мозку та спостереження за розвитком атеросклерозу.Дослідження опубліковане в журналі The Journal of Biological Chemistry.Цікавий фактГепатоцити — основні клітини печінки, які беруть участь у переробці речовин і очищенні крові.
PixelInform.com

PixelInform.com3 дні тому вЇжа

0
Готували на вихідних велику каструлю крем-супу зі шпинатом, а на вечерю лишилося з пів літра? Розігріли - і дарма. Річ у тім, що шпинат від природи накопичує багато нітратів, і саме повторне нагрівання запускає ланцюжок, який робить страву потенційно шкідливою. Це не міф і не перебільшення з кулінарних форумів - це хімія, яка відбувається буквально в тарілці. Про це пише Pixelinform. Звідки в шпинаті стільки нітратів Шпинат - рослина, яка активно тягне азот із ґрунту, а нітрати (солі азотної кислоти) є природним продуктом цього процесу. Листя накопичує їх особливо інтенсивно, тому шпинат стабільно входить до переліку овочів із найвищим вмістом нітратів - поряд із буряком, руколою та селерою. Самі собі нітрати не страшні: організм людини з ними цілком справляється. Проблема з’являється на наступному етапі. Як бактерії перетворюють нітрати на нітрити У готовій страві, яка охолола й постояла кілька годин, починають розмножуватися бактерії. Для них нітрати - їжа, а продукт їхнього «перетравлення» - нітрити. Той самий процес прискорюється, коли страву повторно нагрівають: тепло створює комфортні умови для бактерій і водночас не руйнує вже утворені нітрити. Нітрити ж, потрапивши в кров, зв’язуються з гемоглобіном і заважають йому переносити кисень. У дорослої здорової людини організм швидко дає раду невеликій кількості, але в дітей раннього віку та людей із чутливістю цей механізм працює гірше. Саме тому педіатри радять не пропонувати малюкам розігріті страви зі шпинату. Що на практиці означає «не розігрівати» Йдеться не про заборону їсти шпинат гарячим. Зварили свіжий - їжте одразу, поки страва гаряча. Нюанс у тому, що відбувається далі: що довше готова страва стоїть за кімнатної температури, то більше нітритів у ній накопичується. Холодильник цей процес гальмує, але не зупиняє повністю. І ось що цікаво: якщо шпинат пройшов бланшування й одразу пішов у заморожування, а потім його додають у страву - це безпечний сценарій. Ризик зростає саме тоді, коли готову страву зі шпинатом нагрівають удруге чи втретє. Коли шпинат усе ж можна зберегти на завтра Багато хто помічає, що частина рецептів із шпинатом спокійно стоїть у холодильнику - і нічого не трапляється. Тут є нюанс: важливо, скільки часу страва проводить у теплі. Якщо приготували ввечері, швидко охолодили й прибрали в холодильник - ризик мінімальний. Якщо ж каструля простояла на плиті кілька годин, поки родина дивилася фільм, - це вже зовсім інша історія. Практичне правило просте: готуйте стільки, скільки з’їсте за один раз, а надлишок охолоджуйте одразу й не тримайте довше за одну добу. Що зробити за 5 хвилин Охолодіть залишок страви якнайшвидше - перелийте в плаский контейнер і поставте в холодильник, не залишайте на столі. Не нагрівайте ту саму порцію двічі - відкладайте стільки, скільки з’їсте, решту тримайте в холоді. Для дітей до трьох років готуйте шпинат свіжим щоразу, без повторного розігрівання. Якщо страва простояла в теплі понад дві години - не ризикуйте, краще приготувати нову порцію. Свіжий шпинат для салату промийте й обсушіть - і з’їжте того ж дня, не залишайте в’нути на столі. А якщо просто з’їсти холодним Холодна страва зі шпинатом безпечніша за розігріту, бо ви не створюєте бактеріям тепличних умов. Але й тут діє те саме правило свіжості: що довше страва зберігається, то більше нітритів у ній накопичується. Тож якщо є сумнів - краще викинути ложку-дві, ніж ловити дискомфорт у животі ввечері. Шпинат - чудовий продукт, багатий на залізо, вітамін К і фолати, і відмовлятися від нього не варто. Достатньо готувати з розумом і не влаштовувати йому друге життя на сковорідці. Шпинат не можна розігрівати: що відбувається з нітратами читайте на сайті Pixel.inform.
У сучасному світі найкращі поради щодо зниження ваги — це прості ідеї, які, сподіваємось, залишаться з нами. Одне дослідження виявило кілька нових звичок: тривале голодування вночі та ранній сніданок.Дослідники з Інституту глобального здоров'я в Барселоні (ISGlobal) проаналізували дані про харчування та вагу 7074 осіб віком від 40 до 65 років. Вони виявили, що рання вечеря та ранній сніданок без перекусів між ними пов'язані з нижчими показниками індексу маси тіла (ІМТ) через п'ять років.Хоча ІМТ є проблемним показником ожиріння, ці результати додають до зростаючої кількості досліджень, які вивчають, як час прийому їжі може впливати на наше здоров'я.Дослідники вважають, що їхні результати можуть бути пов'язані з циркадними ритмами організму — внутрішніми біологічними годинниками, які працюють за 24-годинним циклом і дають сигнали про те, коли відпочивати, а коли прокидатися."Наші результати, відповідно до інших недавніх досліджень, свідчать про те, що подовження нічного голодування може допомогти підтримувати здорову вагу, якщо це супроводжується ранньою вечерею та раннім сніданком," — сказала епідеміолог Люсіана Понс-Музо з ISGlobal."Ми вважаємо, що це може бути пов'язано з тим, що раннє харчування більше відповідає циркадним ритмам і дозволяє краще спалювати калорії та регулювати апетит, що може допомогти підтримувати здорову вагу."Дослідження використовувало кілька статистичних методів, коригуючи дані за такими змінними, як вік і сон, і виявило, що пізній сніданок і часті перекуси пов'язані з вищим ІМТ, тоді як тривале нічне голодування — з нижчим."Ці асоціації були особливо помітні у жінок передменопаузного віку," — пишуть автори в International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity.Команда також провела кластерний аналіз, щоб згрупувати учасників за їхніми звичками харчування. Це допомогло уточнити основні результати дослідження та дозволило розділити учасників за статтю.Одна з груп спостерігалася виключно у чоловіків: особи в цій категорії їли перший прийом їжі приблизно о 14:00, голодували вночі в середньому 17 годин і частіше вживали алкоголь, курили та мали безробіття."Ми спостерігали у підгрупи чоловіків, які практикують інтервальне голодування, пропускаючи сніданок, що ця практика не має впливу на вагу," — сказала епідеміолог Каміль Лассаль з ISGlobal."Інші інтервенційні дослідження серед учасників з ожирінням показали, що ця тактика не є більш ефективною, ніж зменшення споживання калорій для зниження ваги в довгостроковій перспективі."Дослідження не було структуроване для доведення прямого причинно-наслідкового зв'язку, але виявило деякі значні асоціації.Якщо ви зараз пропускаєте сніданок, щоб зменшити калорії, можливо, вам краще перенести час вечері на раніше і замість цього поїсти сніданок."Існують різні способи практикувати те, що відомо як 'інтервальне голодування', і наше дослідження стосується одного з них, яке полягає в нічному голодуванні," — сказала Лассаль.Деякі з внутрішніх часових моментів, які можуть краще узгоджуватися з тривалим нічним голодуванням і раннім сніданком, пов'язані з регулюванням виробництва інсуліну та управлінням накопиченням жиру, вважають дослідники, хоча для підтвердження цього знадобляться подальші дослідження.Сон також може відігравати роль у цьому. Ми знаємо, що достатня кількість сну є важливою для нашого здоров'я, і харчові звички, які тут підкреслюються, можуть бути найбільш сприятливими для цього.Дослідження було опубліковане в International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity.Цікавий фактДослідження показали, що час прийому їжі може впливати на метаболізм і загальний стан здоров'я, що робить його важливим аспектом здорового способу життя.
PixelInform.com

PixelInform.com4 дні тому вЇжа

0
Дістаєш із духовки рум’яну, високу, мов пиріг, запіканку - і вже уявляєш, як ріжеш її на теплі шматки. А за три хвилини на столі вона просідає посередині, мов надувний матрац, з якого випустили повітря. Знайомо? І ось що цікаво: зі складом усе було добре. Проблема майже завжди в тому, як поводиться повітря всередині сирної маси. Про це пише Pixelinform. Пишність запіканки - це не «властивість» сиру чи яєць. Це мільйони дрібних бульбашок повітря, які білкова сітка утримує в собі. У духовці при 170-180 градусах повітря в цих бульбашках нагрівається й розширюється - маса піднімається, стає пористою, легкою. Але щойно запіканка виходить із духовки, температура навколо неї різко падає. Повітря всередині стискається з тією ж швидкістю, з якою розширювалося. І якщо білкова структура ще не встигла «схопитися» остаточно, вона осідає під власною вагою. Збиті білки: коли старанність працює проти тебе Здавалося б, збивай білки довше - і буде пишніше. На практиці все навпаки. Перебиті білки виглядають розкішно, але їхня структура вже надто щільна й крихка: під час змішування з сиром вона ламається на грудки, а в духовці така піна погано тримає повітря. Оптимально - м’які піки: коли віночок виймаєш, на ньому лишається гострий пік, що трохи загинається. Не «стояча гора». Другий момент - порядок. Білки збивають окремо, у чистий сухий посуд без жодної краплі жиру, і вводять у сирну масу останніми, обережно, рухом знизу вгору лопаткою. Міксером у цей момент - ні в якому разі, він просто виб’є все повітря, яке щойно з таким трудом туди загнали. Різка зміна температури - головний «зрадник» Ось сцена, яку бачили багато хто: духовку вимкнули, дверцята відчинили, запіканку вийняли й поставили на підвіконня - охолоджуватися на протязі. І саме це вбиває пишність. Перепад температури має бути плавним. Класика - залишити запіканку в привідкритій духовці хвилин на 10-15, щоб вона остигала разом із духовкою. Тоді повітря виходить поступово, і структура встигає зафіксуватися. До речі, форма теж має значення. Тонкі стінки швидко віддають тепло, і дно запіканки охолоне раніше за середину - саме тому осідає центр. Керамічна чи чавунна форма тримає температуру рівніше. Що зробити за 5 хвилин, щоб урятувати наступну запіканку Дістати сир із холодильника заздалегідь - холодна маса довше прогрівається й гірше тримає повітря. Відокремити білки від жовтків ретельно, без жодної краплі жовтка в білковій масі. Збити білки до м’яких піків, а не до «стоячої гори». Ввести їх у сирну масу лопаткою знизу вгору, без міксера. Після випікання не виймати одразу - дати 10-15 хвилин у привідкритій духовці. Що це означає на практиці Найчастіше «плоска» запіканка - це не помилка в рецепті, а надто різке охолодження або перебиті білки. І ще один нюанс, про який рідко згадують: якщо сир вологий, зайва рідина теж тисне на структуру зсередини. Трохи віджатий або протертий сир дає помітно стабільніший результат - перевірено на практиці. А якщо запіканка вже осіла - не біда. Смак від цього не змінюється, а тепла, з ложкою сметани, вона все одно зникає зі столу швидше, ніж устигає охолонути. Питання лише в тому, чи хочеться наступного разу побачити ту саму високу рум’яну шапку - і чи готовий ти заради неї трохи почекати біля духовки? Чому сирна запіканка пишна в духовці, але «падає» на столі читайте на сайті Pixel.inform.
Гортайте вниз для завантаження ще