Закрита банка консервів здатна простояти в коморі роками, і саме тому багато хто підсвідомо переносить цю логіку на вже відкриту банку, вважаючи, що і вона зберігається довго просто в холодильнику. Насправді щойно банку відкрили, вміст починає підпорядковуватися зовсім іншим правилам, тим самим, що й будь-яка інша готова їжа, пише Pixelinform. Чому закрита банка й відкрита, це дві зовсім різні історії Тривале зберігання закритих консервів забезпечують два фактори одночасно: продукт стерилізують за високої температури під час консервування, знищуючи мікроорганізми, а герметично запечатана банка не дає жодним новим бактеріям потрапити всередину ззовні. Щойно банку відкривають, цей захисний бар’єр зникає, і вміст опиняється в контакті з повітрям, так само, як і будь-яка щойно приготована страва. Скільки насправді зберігається відкрита консерва в холодильнику Загальний орієнтир для більшості відкритих консервів, овочевих, фруктових, рибних чи м’ясних, це приблизно три чотири дні в холодильнику за умови зберігання в належному закритому посуді. Це той самий часовий проміжок, який зазвичай рекомендують для звичайних готових страв-залишків. Чому їжу краще перекласти з банки в інший посуд Після відкриття метал банки контактує з повітрям і продуктом інакше, ніж коли банка герметично закрита, і особливо це стосується кислих продуктів на кшталт томатів, маринованих овочів чи фруктів у сиропі. Такий контакт здатен вплинути на смак, іноді додаючи легкий металевий присмак. Тому після відкриття вміст банки варто одразу перекласти в скляний чи пластиковий контейнер з кришкою. Чи можна заморозити відкриту консерву для довшого зберігання Так, більшість відкритих консервів цілком нормально переносять заморожування, якщо їх не планують з’їсти протягом кількох днів у холодильнику. Поширені запитання про зберігання відкритих консервів Чи безпечно їсти консерви, якщо термін придатності на банці ще не минув, але вона давно відкрита Ні, не варто орієнтуватися на дату на етикетці після відкриття банки. Щойно банку відкрили, реальний безпечний термін зберігання відраховується заново й зазвичай складає лише кілька днів. Чи всі види консервів зберігаються однаково після відкриття Приблизно так, хоча риба чи м’ясо іноді рекомендують з’їдати трохи швидше за овочеві консерви. Орієнтир у три чотири дні є розумним значенням за замовчуванням для більшості видів. Як зрозуміти, що відкрита консерва зіпсувалася Явні ознаки, це неприємний запах, видима цвіль, зміна кольору чи текстури продукту. Але оскільки деякі небезпечні мікроорганізми не завжди дають очевидні зовнішні ознаки псування, розумніше орієнтуватися на дотримання рекомендованого терміну зберігання, а не лише на запах чи вигляд. Скільки живе відкрита банка консервів у холодильнику читайте на сайті Pixel.inform.

Після важкого робочого дня може бути важко встояти перед спокусою замовити їжу на доставку замість того, щоб перевірити, що є в холодильнику. Але коли ви все ж знаходите в собі сили розігріти залишки, ви можете подякувати за це своєму контролю імпульсів.Виявляється, що не лише люди здатні до цього. Дослідження, проведене психологами Сідні Хоупом і Джошуа Плотніком з Університету міста Нью-Йорк, показало, що азійські слони (Elephas maximus) можуть ефективніше контролювати свої імпульси, щоб дістати їжу.Вони опублікували свої результати в журналі PLOS One.Дослідники співпрацювали з командою Фонду азійських слонів Золотого трикутника в Таїланді, де 16 азійських слонів віком від 4 до 60 років проходили тестування за допомогою детур-парадигми.Детур-парадигма — це класичний психологічний тест, у якому суб'єкту (в даному випадку слонам) пропонується мета (смачна їжа). Але для перевірки контролю імпульсів дослідники ставлять бар'єр, щоб дістатися до мети через найменш опірний шлях. Суб'єкт повинен діяти проти своїх імпульсів.У випадку зі слонами їжа була поміщена в прозору коробку. Слони звикли діставати їжу з чорної коробки, що було частиною ознайомлювальної задачі перед тестами.Слони могли бачити і відчувати запах їжі через маленькі, непроникні отвори в передній частині коробки, але не могли дістатися до неї безпосередньо.Однак, якщо слони обійшли коробку, вони могли дістати їжу своїми хоботами, як вони вже звикли робити з чорної коробки.Дослідники зафіксували всі спроби в цій детур-парадигмі на камеру і детально їх проаналізували: скільки часу слон витратив на те, щоб доторкнутися до коробки, знайти відкриту сторону, взяти їжу тощо.Коли слони стикалися з прозорою поверхнею після того, як їх навчали обходити непрозорий бар'єр, вони не показали жодної різниці в часі, щоб увійти в отвір, і продовжували швидко обходити прозорий бар'єр.Це може свідчити про те, що слони демонструють дуже сильний контроль імпульсів; однак це також може вказувати на те, що прозора поверхня не викликала сильного спонукального імпульсу.Дослідники також помітили, що старші слони мали більше труднощів з адаптацією до змін, що може свідчити про зниження когнітивних функцій.Цікавий фактСлони мають складну соціальну структуру і можуть спілкуватися один з одним за допомогою звуків, які не чують люди, що робить їх одними з найбільш розумних тварин на планеті.

У мохах і лишайниках світу, де умови життя швидко змінюються, живе крихітна тварина з надзвичайними здібностями до виживання.Це не ведмедики-тардигради, а їхні дивні сусіди – bdelloid rotifers.Як і tardigrades, bdelloid rotifers можуть майже повністю висихати і відновлюватися, коли вода повертається. Вони можуть витримувати радіацію, що в сотні разів перевищує ту, що вбиває людину, і виживати, навіть коли їхні хромосоми зруйновані.Тепер вчені виявили, що один вид bdelloid rotifer, відомий як Adineta vaga, може розмножуватися, не відновлюючи свої хромосоми після радіаційних ушкоджень, і його нащадки продовжують ремонтувати ушкодження протягом поколінь.Це відкриття вразило науковців, адже вони не очікували, що хромосоми можуть стабілізуватися і передаватися наступним поколінням.Вчені піддавали A. vaga потужній радіації, збирали яйця, відкладені однією з тварин, і використовували їх для створення клональної популяції. Вони очікували, що всі клони матимуть однакові ушкодження, але натомість виявили, що великі видалення в хромосомах варіювалися між особинами.Це свідчить про те, що хромосоми не ремонтувалися до розмноження, а ушкоджені фрагменти зберігалися в наступному поколінні, де процес ремонту міг продовжуватися.Вчені вважають, що хромосоми bdelloid rotifers мають 'голоцентричну' структуру, що дозволяє фрагментам зберігати необхідні компоненти для правильного розподілу під час клітинного поділу.Це означає, що навіть якщо хромосома розбивається, її фрагменти можуть зберігати те, що потрібно для потрапляння в дочірню клітину, дозволяючи ушкодженим частинам зберігатися через клітинні поділи і, зрештою, покоління.Ця здатність виживати, коли їхнє геном у повному безладі, може бути корисною для розуміння інших ситуацій, коли хромосоми зазнають катастрофічних ушкоджень.Цікавий фактЦя крихітна тварина, ймовірно, живе у вашому дворі, і має надзвичайну здатність до самовідновлення, що може навчити нас виживати в найекстремальніших умовах.

Щойно черговий млинець розривається на сковороді при спробі перевернути, перша реакція більшості кухарів, це додати в тісто ще одне яйце наступного разу. Логіка зрозуміла: яйця дають структуру, отже, більше яєць, значить, міцніше тісто. На практиці ця порада рідко реально вирішує проблему, бо справжні причини розривання найчастіше ховаються зовсім в іншому місці процесу, пише Pixelinform. Міф про яйця, який не пояснює проблему Яйця дійсно додають тісту частину білкової структури й багатший смак, але в стандартному рецепті млинців кількість яєць зазвичай і так достатня для потрібної міцності, якщо пропорції рецепту витримані правильно. Основну структуру, яка тримає млинець цілим під час смаження, забезпечують радше клейковина борошна та процес желатинізації крохмалю під час нагрівання, а не сам лише білок яйця. Причина перша: тісто не встигло відпочити Тісто для млинців, замішане й одразу відправлене на сковороду, часто ще не встигло рівномірно розподілити вологу між частинками борошна, а бульбашки повітря, які потрапили туди під час змішування, ще не встигли вийти. Такі нерівномірні ділянки й залишкові бульбашки стають слабкими місцями, які найлегше рвуться при найменшому натягу. Причина друга: сковорода не готова до правильної роботи Якщо сковорода недостатньо розігріта чи погано змащена, млинець починає прилипати до поверхні замість того, щоб рівномірно підсмажитися й вільно відділитися. Саме прилипання, а не слабкість самого тіста, найчастіше й спричиняє розрив. Причина третя: млинець перевертають зарано або невдалою технікою Навіть за ідеального тіста й гарячої сковороди млинець можна порвати, якщо спробувати перевернути його до того, як нижня сторона й краї встигли достатньо схопитися. Вузька лопатка концентрує тиск на маленькій ділянці й легко проколює тонке тісто, тоді як широка тонка лопатка розподіляє натиск рівномірніше. Поширені запитання про розривання млинців Чи взагалі має значення кількість яєць у рецепті Певною мірою має, але лише в межах збалансованої пропорції самого рецепту, а не як спосіб виправити конкретну проблему розривання. Скільки часу тісто повинно відпочивати перед смаженням Мінімально бажано дати тісту постояти хоча б двадцять тридцять хвилин при кімнатній температурі. Ще краще результат дає пауза в годину чи навіть залишення тіста в холодильнику на ніч. Як зрозуміти, що сковорода достатньо гаряча для млинців Простий практичний тест, це крапнути на сковороду трохи тіста чи води: якщо крапля одразу починає шипіти й швидко схоплюється, сковорода готова. Чому млинці рвуться, справа не в яйцях читайте на сайті Pixel.inform.

Для багатьох людей у світі забезпечення їжею — це не легке завдання. Але з ростом населення та зростанням тиску на ресурси планети, ця проблема, ймовірно, лише ускладниться.Нові прогнози свідчать, що до 2050 року мільйони найбідніших людей світу можуть витрачати близько половини свого доходу лише на їжу."Все, що займає половину вашого доходу, потенційно може дестабілізувати все ваше життя", — говорить дослідниця енергетики Дженніфер Морріс з MIT, "оскільки це залишає так мало ресурсів для інших критичних потреб і основних життєвих необхідностей".У новому дослідженні, опублікованому в Earth's Future, Морріс та її співавтори змоделювали майже 4000 гіпотетичних сценаріїв, враховуючи численні фактори, щоб уявити, яким може бути забезпечення ресурсами у світі майбутнього.Забезпечення ресурсами — це доступ людей до життєво важливих ресурсів, таких як їжа, енергія та вода.Хоча багато з цих питань є предметом значних досліджень, дослідники зазначають, що більшість аналізів розглядають окремі теми ресурсів, а не оцінюють їх спільно.Враховуючи, як багато з цих питань взаємопов'язані, це є проблемою.Для заповнення прогалини та надання більш комплексного аналізу дослідники використали комп'ютерну модель під назвою Global Change Analysis Model (GCAM)."GCAM моделює, як енергія, вода, земля, соціально-економічні фактори та системи Землі взаємодіють у відповідь на різні джерела майбутніх невизначеностей", — пояснюють дослідники у своїй статті.В результаті GCAM створив 3735 сценаріїв, які дослідники вважають реалістичними, і результати показують, що ці групи доходів відіграють велику роль у визначенні майбутнього забезпечення ресурсами людей."Для багатьох з цих результатів групи з низьким доходом стикаються з набагато гіршими потенційними ризиками", — говорить Морріс.У термінах медіанних результатів — середини результатів, отриманих у 3735 гіпотетичних сценаріях — регіони в Африці та Індії, як очікується, зазнають найбільшого тягаря від витрат на їжу.Дослідники зазначають, що це пов'язано з низьким регіональним доходом та високими цінами на їжу, які виникають у сценаріях, де земля відводиться для заходів з декарбонізації, таких як біокультури та лісонасадження.Ціни на продукти харчування можуть поглинути 50 відсотків доходу мільйонів людей до 2050 року.Цікавий фактДослідження показують, що вартість боротьби зі змінами клімату сама по собі є значним джерелом тиску на забезпечення ресурсами.

До вареного рису в холодильнику часто ставляться так само, як до вареної гречки чи макаронів: постояв кілька днів, добре розігрів, і можна їсти. З рисом ця логіка працює гірше, ніж з більшістю інших круп, і причина не в смаку чи вигляді, а в конкретному мікробіологічному ризику, який неможливо усунути звичайним розігріванням, пише Pixelinform. Чому рис небезпечніший за інші крупи саме після варіння Сире рисове зерно нерідко містить суперечки бактерії Bacillus cereus, які витримують звичайну температуру варіння й залишаються життєздатними навіть у вже готовому рисі. Якщо зварений рис довго стоїть при кімнатній температурі, ці суперечки проростають, бактерії активно розмножуються й частина з них встигає виділити токсин, стійкий до високої температури. У цьому й полягає головна відмінність рису від більшості інших продуктів: звичайне повторне розігрівання знищує самі бактерії, але вже утворений токсин залишається активним і здатен викликати харчове отруєння, навіть якщо рис здається гарячим і абсолютно безпечним на вигляд. Скільки часу рис може простояти при кімнатній температурі до холодильника Для більшості готових страв орієнтиром вважають приблизно дві години при кімнатній температурі, перш ніж прибрати їх у холодильник. Для рису цей проміжок варто скоротити, в ідеалі до однієї години. Чим швидше зварений рис опиниться в холодильнику, тим менший ризик, що частина зерна встигне стати небезпечною ще до першого зберігання. Скільки варений рис реально зберігається в холодильнику Тут офіційні рекомендації дещо різняться між собою: більш обережні джерела радять з’їдати варений рис протягом доби після варіння, тоді як інші допускають зберігання до трьох чотирьох днів за умови швидкого охолодження й належної температури холодильника. З огляду на специфічний ризик токсину, розумніше орієнтуватися саме на коротший термін і не тримати варений рис в холодильнику довше одного двох днів. Чи рятує ретельне розігрівання, якщо рис довго простояв Ні, і це найважливіший момент у всій цій історії. Розігрівання знищує живі бактерії, але не руйнує токсин, який вони вже встигли виділити, поки рис стояв у небезпечних умовах. Тому навіть якщо рис розігрітий наскрізь до гарячого стану, це жодним чином не гарантує безпеки, якщо до цього він занадто довго простояв при кімнатній температурі. Поширені запитання про зберігання вареного рису Чи можна заморозити рис для довшого зберігання Так, заморожування практично зупиняє розмноження бактерій і дозволяє зберігати рис близько місяця без суттєвої втрати безпеки. Але це працює лише в тому разі, якщо рис швидко охолодили й прибрали в холодильник чи морозильну камеру одразу після варіння. Чи стосується це й інших круп, наприклад гречки чи булгуру Певною мірою так, оскільки подібні суперечки бактерій теоретично можуть міститися й в інших зернових продуктах. Але саме з рисом цей ризик найкраще задокументований і найпоширеніший на практиці, тому підвищена обережність стосується насамперед саме його. Як зрозуміти, що рис уже небезпечний, якщо він виглядає нормально На жаль, ніяк. Токсин, про який ідеться, зазвичай не змінює помітно запах, смак чи зовнішній вигляд рису, тому візуальна чи нюхова перевірка тут не спрацює так, як із багатьма іншими продуктами. Значно надійніше орієнтуватися на дотримання часових меж зберігання, ніж на власні відчуття під час огляду готової страви. Скільки насправді можна зберігати варений рис читайте на сайті Pixel.inform.

Спробувавши повторити вдома ресторанну картоплю фрі, більшість людей звинувачує сковороду, олію чи сорт картоплі, хоча результат все одно виходить м’якшим і швидко втрачає хрусткість. Насправді головний секрет не в інгредієнтах, а в самому процесі: ресторани й мережі фастфуду обсмажують картоплю не один раз, а двічі, за двома різними температурами, і саме цей крок вдома майже завжди пропускають, пише Pixelinform. Одна температура намагається зробити дві різні роботи одночасно Коли картоплю обсмажують лише один раз, олія повинна одночасно і приготувати картоплю зсередини, і підрум’янити її зовні, а ці дві задачі потребують зовсім різних умов. Якщо температура недостатньо висока, скоринка виходить блідою й м’якою, поки серединка встигає приготуватися. Якщо ж температура надто висока, зовнішній шар підгорає ще до того, як середина картоплі стане м’якою. Одноразове обсмажування, по суті, завжди є компромісом між цими двома вимогами, тому воно рідко дає результат, схожий на ресторанний. Перше обсмажування: за нижчої температури, щоб приготувати картоплю зсередини Професійна технологія починається з обсмажування нарізаної картоплі в олії, нагрітій приблизно до ста тридцяти ста п’ятдесяти градусів. За такої відносно невисокої температури картопля встигає рівномірно приготуватися зсередини, а крохмаль на поверхні частково втрачає вологу й ущільнюється, ще не встигаючи підрум’янитися. Цей перший етап не про колір чи хрусткість, а виключно про те, щоб довести серединку картоплі до готовності, не зачепивши поки що зовнішній вигляд. Пауза між обсмажуваннями, яку майже всі пропускають вдома Після першого обсмажування картоплю обов’язково дають охолонути, а в ресторанах часто навіть заморожують перед подальшим використанням. Ця пауза не просто питання зручності для кухні: за цей час волога всередині картоплі встигає перерозподілитися, а ущільнена поверхня остаточно стабілізується. Саме ця стабільна структура поверхні й дає змозі другому обсмажуванню спрацювати так, як потрібно, тому пропуск цієї паузи вдома, коли картоплю обсмажують двічі поспіль без перерви, не дає того самого ефекту. Друге обсмажування: коротко й на дуже високому вогні Другий етап відбувається за значно вищої температури, приблизно сто сімдесят п’ять сто дев’яносто градусів, і триває лише кілька хвилин. За такий короткий час при високій температурі поверхня картоплі стрімко підрум’янюється й стає щільною скоринкою, тоді як усередині картопля, яка вже приготувалася на першому етапі, лише злегка прогрівається, залишаючись м’якою. Саме ця комбінація, вже готова м’яка серединка й щойно утворена хрустка скоринка, і створює той самий ресторанний контраст текстур. Чому домашня одноразова обсмажена картопля швидше втрачає хрусткість Картопля, обсмажена лише один раз, не проходить етап формування стабільної щільної поверхневої структури, тому її скоринка тонша й менш стійка. Волога з ще теплої серединки продовжує поступово виходити назовні й розмочувати скоринку зсередини, через що така картопля втрачає хрусткість набагато швидше після приготування, ніж картопля, обсмажена за технологією двох температур. Поширені запитання про подвійне обсмажування картоплі Чи можна відтворити цей метод удома без спеціального фритюрника Так, для цього достатньо глибокої каструлі з достатньою кількістю олії та кухонного термометра, щоб контролювати обидві температури. Спеціальне обладнання ресторанного рівня для цього не обов’язкове, головне, дотримуватися саме двох окремих температурних етапів з паузою між ними. Скільки має тривати пауза між першим і другим обсмажуванням Мінімально достатньо приблизно десяти п’ятнадцяти хвилин при кімнатній температурі, хоча довша пауза, навіть кілька годин у холодильнику чи заморожування про запас, працює анітрохи не гірше. Головне, щоб пауза взагалі була, а не її конкретна тривалість у межах розумного. Чи має значення сорт картоплі для хрусткості Так, певною мірою має. Сорти з високим вмістом крохмалю і меншою вологістю зазвичай дають хрусткішу скоринку, ніж вологі салатні сорти картоплі. Але навіть із не найкращим для цього сортом технологія подвійного обсмажування за двома температурами дає помітно кращий результат, ніж одноразове обсмажування найкращого сорту картоплі. Чому у ресторані картопля хрусткіша: секрет двох температур читайте на сайті Pixel.inform.

Змінити поведінку людей може здаватися майже неможливим, особливо коли йдеться про непрямі вигоди, такі як допомога людям далеко від нас або зменшення впливу на навколишнє середовище.Але нове дослідження, опубліковане в JAMA Network Open, показує, що невелика інформація про екологічний вплив страви може спонукати людей обирати продукти з меншим викидом вуглецю, а в деяких випадках навіть трохи здоровіші.Дослідники залучили понад 10 000 дорослих з США для онлайн-експерименту, в якому вони замовляли з симульованого меню швидкого харчування. Меню містило 16 позицій, включаючи яловичі бургери, курку, рибу, салати та рослинний бургер.Дослідники створили шість різних типів етикеток для меню. Потім вони випадковим чином призначили учасникам одну з етикеток. Одна група бачила лише QR-код, що слугувало контролем. Інші п'ять груп отримали різні види інформації про клімат на етикетках.Одна етикетка показувала «екологічну вартість» страви в доларах, інша – кліматичний рейтинг, третя – кліматичний рейтинг з шкалою, четверта – просто етикетку «високий вплив на клімат» для страв з високими викидами парникових газів, а п'ята – етикетку «попередження: високий вплив на клімат».Ідея була проста: якщо люди знають, які продукти мають найбільший вплив на клімат, чи виберуть вони інакше?Вони дійсно вибрали інакше.У контрольній групі, яка бачила лише QR-код, 53% учасників обрали страву, яку дослідники класифікували як таку, що має високий вплив на клімат. Це базовий показник вибору без інформації про клімат на меню.Цей показник знизився до 48% серед тих, хто бачив кліматичний рейтинг, 46% для тих, хто бачив кліматичний рейтинг плюс шкалу, 45% для тих, хто бачив етикетку з високим впливом на клімат, і 47% для тих, хто бачив етикетку з попередженням.Група з екологічною вартістю показала 49%, але це не було суттєво відмінним від контрольної групи.Отже, хоча ці зміни були досить скромними, дві етикетки показали кращі результати. Кліматичний рейтинг плюс шкала та проста етикетка «високий вплив на клімат» продемонстрували найсильніший вплив на вибір людей.Дослідники також хотіли дізнатися, чи обирали люди менш здорову їжу, роблячи більш екологічний вибір. Це не підтвердилося.Загалом групи не відрізнялися суттєво за показниками індексу харчової цінності, що включає калорії, насичені жири, натрій, цукор, фрукти, овочі, горіхи та клітковину.Це дослідження є прикладом того, як надання такої інформації може м'яко вплинути на вибір людей, принаймні в онлайн-експерименті. І може мати значення, як ця інформація подається.Дослідники також виявили, що кліматичний рейтинг і етикетки з високим впливом на клімат були більш ефективними у зменшенні вибору страв з високим впливом серед людей, які вже висловлювали більше занепокоєння щодо зміни клімату.Важливо зазначити, що ніхто не стояв у ресторані швидкого харчування, голодний і вирішуючи, що їсти. Дослідження проводилося онлайн, учасники обирали лише одну страву, а викиди, пов'язані з меню, були оцінками.Проте, дослідники вважають, що навіть невеликі зміни у виборі можуть накопичуватися. "Ці результати рандомізованого клінічного випробування свідчать про те, що використання кліматичних етикеток на меню ресторанів, особливо дизайнів з кліматичним рейтингом плюс шкалою, може зменшити вплив на клімат і покращити харчування замовлень у ресторанах", - підсумували автори дослідження.Цікавий фактПриблизно третина дорослих у США споживає швидку їжу щодня, тому навіть ці незначні зміни у виборі можуть призвести до мільйонів страв з високим впливом на навколишнє середовище, яких можна уникнути щодня.

Вік може не впливати на рівень тестостерону так, як ви могли б подумати.З приблизно 35 років, дослідження показують, що рівень цього статевого гормону у чоловіків зазвичай починає знижуватися.Але це відбувається дуже поступово.Існує ще один фактор, який може мати більший вплив: де саме накопичується жир в організмі.Згідно з новим аналізом, опублікованим у Journal of the Endocrine Society, вісцеральний жир, або глибокий жир в животі, може бути більш точним метаболічним детермінантом зниження тестостерону.Цей специфічний тип жирової тканини може обгортати життєво важливі органи, такі як печінка, шлунок і кишечник, і має багато рецепторів для тестостерону, що робить його особливо чутливим до цього циркулюючого гормону.У огляді даних про здоров'я майже 5000 чоловіків у США, віком від 20 до 59 років, наявність вісцерального жиру була сильно пов'язана зі зниженням тестостерону.Насправді, у цій віковій групі він, здається, значно більше впливає на концентрацію тестостерону, ніж хронологічний вік.Після врахування розподілу жиру, вік показав лише помірні асоціації в межах вікового діапазону дослідження.Автори огляду, фізіологи досліджень Карл Фрідл і Адам Поттер з Інституту досліджень армії США, підсумовують, що глибокий жир на животі повинен бути "основним корелятом низького тестостерону у чоловіків США".Попередні дослідження також виявили, що серед чоловіків середнього віку, показники, пов'язані з жиром, мають більший вплив на рівень тестостерону, ніж вік.Наприклад, у дослідженні 2007 року, яке охоплювало 1667 чоловіків, було виявлено, що збільшення на 4-5 пунктів індексу маси тіла (ІМТ) пов'язане зі зниженням тестостерону, і це було порівнянно з приблизно 10 роками старіння.Такі результати також узгоджуються з дослідженням 2013 року, яке відстежувало 1382 чоловіків протягом п'яти років.Автори дослідження дійшли висновку, що зниження рівня тестостерону, пов'язане з віком, "не є неминучим", а скоріше пояснюється поведінкою куріння та станом здоров'я, зокрема ожирінням і депресією.Але використання ІМТ для вимірювання ожиріння також має свої недоліки.Сьогодні ІМТ і окружність талії залишаються найпоширенішими показниками надмірної ваги, але вони не завжди є найкращими показниками кардіометаболічного здоров'я.Хоча ожиріння в основному пов'язане з нижчими рівнями тестостерону, чоловіки з подібними ІМТ і окружностями талії все ще можуть демонструвати суттєво різні рівні цього гормону.Можливо, наприклад, що молодий чоловік з ІМТ у здоровому діапазоні має високий відсоток прихованого вісцерального жиру, і це може впливати на його рівень тестостерону.На відміну від цього, старший, мускулистий чоловік з нижчим вісцеральним жиром може вважатися більш схильним до проблем з тестостероном лише через свій вік і показник ІМТ.У таких випадках рівень вісцерального жиру може бути більш важливим фактором.Невідомо, чому виробництво тестостерону так тісно пов'язане з вісцеральним жиром, але дослідники мають кілька ідей.Глибокий жир в животі може сприяти інсуліновій резистентності, що, в свою чергу, може вплинути на те, як певні клітини в яєчках перетворюють холестерин на тестостерон.Вісцеральний жир також може стимулювати запальні шляхи, які можуть порушити гормональну сигналізацію в організмі, збільшуючи перетворення тестостерону на естрадіол."Сучасні рекомендації правильно визнають ожиріння як фактор ризику для низького тестостерону, але наші результати свідчать про те, що розподіл жиру, особливо вісцеральне ожиріння, може надати додаткову інформацію, виходячи з загальної маси тіла", пояснюють Фрідл і Поттер.Це означає, що втручання, які зменшують вісцеральний жир, включаючи препарати, такі як Оземпік або Вегові, можуть більш безпосередньо вирішувати проблеми низького тестостерону, ніж тільки терапія заміщення тестостерону."Ці спостереження підкреслюють важливість характеристики основного фенотипу ожиріння та врахування оборотних метаболічних чинників перед початком терапії тестостероном", підсумовують автори дослідження.Дослідження опубліковане в Journal of the Endocrine Society.Цікавий фактВісцеральний жир може бути більш небезпечним для здоров'я, ніж підшкірний, оскільки він обгортає органи і може впливати на їх функцію.

Існує чимало доказів того, що вживання більшої кількості м'яса, особливо червоного та обробленого, підвищує ризик раку. Проте не всі дослідження підтверджують цю асоціацію, і вчені прагнуть отримати більше ясності, особливо щодо конкретних типів раку.Нове дослідження, опубліковане в International Journal of Cancer, проведене міжнародною командою дослідників, детально вивчає зв'язок між споживанням м'яса та раком шлунка (гастричним) і стравоходу, зокрема аденокарциномами – раком, що починається в залозистих клітинах.Випадки аденокарциноми стравоходу, зокрема, зростають останніми роками, і рак стравоходу загалом тепер є 11-м найпоширенішим раком у світі. Гастричні раки ще більш поширені, займаючи 5-те місце в таблиці.Команда проаналізувала дані 450 112 людей, які брали участь у тривалому дослідженні здоров'я, що включало деталі про дієту та випадки раку. Учасників спостерігали в середньому 14,1 року, і з'явилися чіткі кореляції, а також деякі несподівані результати."Вищий рівень споживання обробленого м'яса був пов'язаний з підвищеним ризиком гастричного раку, особливо гастричного раку кишечника, та аденокарциноми стравоходу," – пишуть дослідники у своїй публікації.Дослідники порівняли випадки раку з споживанням м'яса. (Bonet et al., Int. J. Cancer, 2026)"Це дослідження додає нові докази для профілактики гастричного та стравоходного раку, пов'язаного зі споживанням м'яса."Додаткові 30 грамів обробленого м'яса на день були пов'язані з 9-відсотковим підвищенням ризику гастричного раку та 13-відсотковим підвищенням ризику аденокарциноми стравоходу, підрахували дослідники.Однак дослідження також окремо проаналізувало необроблене червоне м'ясо та необроблене біле м'ясо, і це дало цікаві результати. По-перше, не було виявлено значного зв'язку між необробленим червоним м'ясом і цими конкретними типами раку.По-друге, 20-грамове щоденне збільшення споживання білого м'яса було пов'язане з 20-відсотковим підвищенням ризику раку в нижній та середній частинах шлунка у жінок – у чоловіків такого зв'язку не виявлено.Можливо, тут грають роль кілька факторів, вважають дослідники, включаючи канцерогенні ефекти хімічних речовин, що утворюються під час приготування, та побічні продукти розщеплення білків (якими багате біле м'ясо). Проте це дослідження було зосереджене на виявленні асоціацій, а не на їх поясненні."Хоча біле м'ясо часто вважається більш здоровим у порівнянні з червоним або обробленим м'ясом, потенційний ризик підвищення раку через метаболізм білків, зміни мікробіоти та методи приготування потребує подальшого вивчення," – пишуть дослідники.Існує багато інших потенційних шляхів від обробленого м'яса до раку, які ми знаємо, що робить це менш дивним результатом дослідження. Хімічні речовини, що утворюються внаслідок вживання червоного м'яса, можуть пошкоджувати ДНК і підвищувати окислювальний стрес на клітини, що, в свою чергу, збільшує шанси на розвиток раку."Для обробленого м'яса методи обробки та зберігання також є важливими факторами, які можуть підвищити ризик гастричного та аденокарциноми стравоходу," – пишуть дослідники."У цьому контексті споживання обробленого м'яса сприяє вищому споживанню солі, що, як було показано, дратує шлункову слизову оболонку і викликає значні пошкодження та запалення шлунка."Хоча тривалий період спостереження та велика кількість учасників є ключовими перевагами, це дослідження саме по собі не може довести причинно-наслідковий зв'язок. Звички споживання м'яса перевірялися лише один раз, на початку, і тому могли змінитися протягом наступних років.Незважаючи на обмеження, проте, і враховуючи все, що ми знаємо з попередніх досліджень, справа проти обробленого м'яса лише зміцнюється. Для авторів дослідження тепер зрозуміло, що зайва сосиска або шматок бекону можуть не варто вашого здоров'я.Дослідження було опубліковане в International Journal of Cancer.Цікавий фактВживання обробленого м'яса може підвищити ризик розвитку раку шлунка на 9% з кожними 30 грамами, що споживаються щодня.