Привиди, як єдинороги та снігові люди, були науково спростовані, але привиди все ж існують – в певному сенсі.Надзвичайно невловимі нейтрино та їхні антипартнери, антинейтрино, відомі як привидні частинки, оскільки вони майже ніколи не взаємодіють з матерією через відсутність електричного заряду та майже незначну масу.Проте ці фантомні основні частинки можуть допомогти покращити ядерну безпеку, надаючи неінвазивний спосіб дослідження процесів всередині ядерних реакторів, включаючи спектральний потік антинейтрино після вимкнення електростанції.Нещодавно фізики вперше виміряли це залишкове випромінювання, виявивши тьмяне, таємниче світло електронних антинейтрино, що виходить з темряви сплячих ядерних реакторів у Франції.Дослідження, проведене фізиками з Інституту ядерної фізики Макса Планка (MPIK), підтвердило передбачений потік, що виходить з витраченого пального в двох реакторах, а також з видалених відходів, розміщених у охолоджувальних басейнах. Цей потік теоретично обмежений, але ніколи не вимірювався."Досі експерименти з антинейтрино в реакторах в основному зосереджувалися на працюючих реакторах, де потік антинейтрино значно більший", – говорить Антоні Оньйон, фізик з MPIK і один з керівників дослідження."Виявлення маленького залишкового сигналу після зупинки вимагало надзвичайно низького фону та ретельних аналітичних методів, розроблених співпрацею Double Chooz протягом багатьох років".Експеримент Double Chooz працював з 2011 по 2017 рік, досліджуючи величезну кількість антинейтрино, що виробляються на ядерній електростанції Чуоз на півночі Франції.Double Chooz використовував два підземні детектори на середніх відстанях 400 метрів (близько 1300 футів) і 1050 метрів (близько 3400 футів) від двох працюючих реакторів електростанції для вивчення дивної властивості, яка не підлягає розумінню в макроскопічному світі.Нейтрино та антинейтрино змінюють свій тип під час подорожі, через процес, відомий як осциляція.Це схоже на купівлю шоколадного морозива, яке перетворюється на ванільне, а потім на полуничне, коли воно переходить з магазину додому до миски, пояснюють фізики Фермілаб.Але фізики не можуть насправді "побачити" антинейтрино; вони можуть лише виявити їх існування на основі їх взаємодії з іншими частинками в делікатно спроектованих детекторах."Антинейтрино взаємодіють лише надзвичайно рідко з матерією", – пояснює Тьєррі Лассер, фізик з MPIK."Однак, коли одне взаємодіє в детекторі Double Chooz, виникає характерний подвійний світловий сигнал, який можна відрізнити від фонових подій".Коли нейтрино або антинейтрино проходить через детектор Double Chooz, воно іноді зіткнеться з протоном у "рідкому сцинтиляторі" в внутрішній камері детектора.Це зіткнення генерує нейтрон і позитрон, антиматеріальну частинку електрона. Позитрон миттєво знищує навколишній електрон, генеруючи спалах світла, що полегшує виявлення.Нейтрон захоплюється гадолінієм, рідкісним металом, що міститься в сцинтиляторі, що виробляє другий спалах світла для підтвердження події антинейтрино.Цю подію називають зворотним бета-розпадом (IBD), і вона відбувається часто в реакторах під час поділу елементів, таких як уран і плутоній. Це найбільше джерело антинеутрино, створених людиною, і відстеження цього потоку може бути безцінним для покращення ядерної безпеки.У дослідженні дослідники спостерігали надлишок подій IBD у енергетичному діапазоні, де, ймовірно, пікове значення залишкового випромінювання.Протягом 17,2 днів спостереження, під час яких обидва реактори Чуоз були вимкнені, дослідники виявили "дуже хорошу відповідність" між виміряними та очікуваними подіями антинейтрино – зокрема, 106 ±18 виміряних подій у порівнянні з 88 ±7 прогнозованими подіями. Це може становити менше 1% сигналу потоку під час роботи реактора.Точність цієї техніки все ще можна покращити. Вона чутлива до великих змін у потоці, але, можливо, не зможе виявити, якщо, скажімо, кілька витрачених паливних елементів зникли, зазначають дослідники.Проте в цілому ця робота слугує безцінним доказом концепції для прямих, неінвазивних ядерних випробувань, щоб потенційно інформувати майбутні стандарти ядерної безпеки.Це дослідження було опубліковане в Physical Review Letters.Цікавий фактНейтрино, які є частинками, що майже не взаємодіють з матерією, можуть проходити через Землю без жодних перешкод, і їх щодня проходить через наше тіло мільярди.

Здавалося б, розбити смартфон можна одним невдалим падінням із рук. Але цей телефон витримав значно серйозніше випробування — його скинули зі стратосфери з висоти 30 607 метрів над Швецією. Експеримент провели виробник захисних чохлів RHINOSHIELD та британська аерокосмічна компанія Sent Into Space. Смартфон підняли на повітряній кулі, після чого відпустили без парашута. У результаті пристрій не лише пережив падіння, а й потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найвищий скид мобільного телефону в чохлі на природну поверхню. Телефон довелося ще й знайти Після падіння смартфон приземлився неподалік Кіруни на півночі Швеції. І тут почалася друга частина пригоди. За даними організаторів, пошуковій команді вдалося звузити район приземлення приблизно до двох кілометрів, але навіть після цього пошуки в дикій місцевості тривали понад п’ять годин. Коли телефон нарешті знайшли, він залишався цілим. Чохол готували до екстремальних умов Рекорд мав продемонструвати можливості чохла AirX. Його конструкція складається з одного основного матеріалу та використовує елементи, покликані поглинати енергію удару. Перед польотом виробники додатково тестували конструкцію за дуже низьких температур і зниженого атмосферного тиску. Втім, такий експеримент навряд чи можна назвати звичайним тестом міцності смартфона. Результат падіння сильно залежить від швидкості, кута удару та поверхні, на яку приземляється пристрій. Але факт залишається фактом: телефон пролетів понад 30 кілометрів зі стратосфери до землі, пережив удар і після цього встановив світовий рекорд. Для звичайного чохла — випробування більш ніж переконливе.

Samsung офіційно виводить на ринок Galaxy S26 FE — нову модель доступнішої лінійки Fan Edition. Продажі стартують 4 вересня 2026 року, а смартфон одразу отримає Android 17 із фірмовою оболонкою One UI 9. Головною зміною цього разу стала камера. Galaxy S26 FE отримав потрійну систему: основний модуль на 50 Мп з оптичною стабілізацією, ультраширококутну камеру на 12 Мп і телефотомодуль на 8 Мп із 3-кратним оптичним зумом. Фронтальна камера має роздільну здатність 12 Мп. Samsung також додала нові програмні можливості. Функція My FanCam може автоматично стежити за об’єктом у кадрі, а режим Super Steady допомагає отримувати стабільніше відео навіть під час руху. Великий екран і акумулятор Смартфон обладнаний 6,7-дюймовим Dynamic AMOLED 2X із адаптивною частотою оновлення від 1 до 120 Гц. За автономність відповідає батарея на 4900 мАг. За використання зарядного пристрою потужністю 45 Вт акумулятор, за даними Samsung, можна приблизно за 30 хвилин зарядити до 69%. Є також бездротове заряджання потужністю до 15 Вт і функція Wireless PowerShare. Всередині встановлено процесор Exynos 2500, 8 ГБ оперативної пам’яті та до 512 ГБ сховища. Серед інших характеристик — Wi-Fi 7, Bluetooth 5.4, 5G та захист від води й пилу за стандартом IP68. Скільки коштує Galaxy S26 FE Ціна стартує з 799 євро за версію зі 128 ГБ пам’яті. Варіант на 256 ГБ коштує 899 євро, а топова модифікація на 512 ГБ — 1099 євро. Покупцям також запропонують шість місяців Google AI Pro з 5 ТБ хмарного сховища. Після завершення пробного періоду підписка автоматично стане платною, якщо її не скасувати. Galaxy S26 FE доступний у трьох кольорах — Blueberry, Graphite та Pistachio. Цього року Samsung явно робить ставку на камеру та штучний інтелект. Водночас ціна від 799 євро вже досить висока для FE-моделі, тому смартфону доведеться добре показати себе, щоб переконати покупців не доплачувати за звичайний Galaxy S26.

Google представила нову модель Gemini 3.5 Transcribe, яка покликана зробити голосове введення швидшим і природнішим. Її особливість у тому, що система не просто перетворює сказане на текст, а намагається одразу привести результат до нормального вигляду. Модель розпізнає самовиправлення, прибирає слова-паразити та зайві паузи, а також може враховувати власний словник користувача. Менше помилок і швидша обробка За даними Google, Gemini 3.5 Transcribe демонструє середню частоту помилок на рівні 2,6% під час обробки записів і 4% у режимі потокового розпізнавання. Ще одна перевага — швидкість. Час до отримання фінальної транскрипції скоротився приблизно на 70% порівняно з попередньою технологією Chirp 3. Модель автоматично розпізнає понад 85 мов, а також здатна визначати до трьох співрозмовників. Більша кількість спікерів поки залишається експериментальною функцією. Для роботи в реальному часі Google пропонує окрему версію Gemini 3.5 Transcribe Live із затримкою менш ніж одна секунда. Google вже інтегрує технологію у свої продукти Gemini 3.5 Transcribe не залишиться виключно інструментом для розробників. Google уже використовує його у власних сервісах, зокрема в Gemini для macOS, Google AI Studio та функції Rambler у Gboard на Android. Наступним може стати Chrome. Компанія планує дозволити використовувати голосове введення практично в будь-якому текстовому полі на вебсторінках. Для розробників модель уже доступна у форматі публічної попередньої версії через Gemini API. Якщо заявлена точність збережеться під час реального використання, голосове введення може стати значно комфортнішим. Адже коли система не просто записує кожне слово, а сама виправляє обмовки та прибирає зайві фрази, говорити стає набагато природніше. І тоді клавіатура для багатьох повсякденних завдань справді може поступитися місцем голосу.

Цього тижня в соцмережі X почали активно поширюватися зображення нібито нового Apple iPhone Ultra. На перший погляд усе виглядало досить переконливо: фотографії опублікував акаунт із іменем «Evan Blass» — відомого інсайдера, який роками спеціалізується на витоках інформації про майбутні гаджети. Але є нюанс. Цього разу перед нами не справжній витік від Apple. Це не той Evan Blass Перший сигнал, який варто було помітити, — сам акаунт. Справжній Evan Blass, один із найвідоміших авторів технологічних витоків, уже певний час не проявляє активності в X. Тому сторінка, з якої почалося поширення зображень, не належить йому. Фактично хтось використав відоме ім’я, щоб надати публікації додаткової довіри. Це досить поширений прийом у соцмережах: якщо інформацію публікує відомий інсайдер, аудиторія значно охочіше сприймає її як справжню. Особливо коли йдеться про продукт, якого всі давно чекають. І самі зображення не мають стосунку до Apple Ще цікавіша деталь стосується самих рендерів. За інформацією журналіста Bloomberg Марка Гурмана, ці зображення не були створені Apple. Вони походять від Xiaomi. Тобто перед нами не фотографії майбутнього iPhone і навіть не офіційні концепти Apple. При цьому є ще одна деталь: червону версію складного смартфона, яка фігурує на зображеннях, Xiaomi нібито також не планує випускати. Виходить досить дивна ситуація — зображення створила одна компанія, опублікував їх фейковий акаунт відомого інсайдера, а в мережі їх почали сприймати як витік майбутнього смартфона Apple. Звідки взялися ці рендери? На це питання поки немає чіткої відповіді. Невідомо, навіщо саме Xiaomi створювала такі зображення і для чого вони призначалися. Так само незрозуміло, хто стоїть за акаунтом, який вирішив опублікувати їх під іменем Evan Blass. Але одне можна сказати точно: це не ситуація, коли відомий інсайдер випадково отримав доступ до секретних матеріалів Apple за два тижні до презентації. Хоча саме так усе могло виглядати для звичайного користувача X. Чому фейк виявився таким переконливим? Тут спрацювало одразу кілька факторів. По-перше, ім’я Evan Blass має величезну вагу у світі технологічних витоків. Його публікації протягом багатьох років привертали увагу саме тому, що значна частина його інсайдів виявлялася правдивою. По-друге, самі зображення виглядають достатньо професійно, щоб не викликати миттєвих підозр. По-третє, поява нібито iPhone Ultra напередодні великої презентації Apple — ідеальний ґрунт для вірусного поширення. Користувачам хочеться побачити майбутній продукт ще до офіційного анонсу, тому цікаві картинки дуже швидко розлітаються мережею. І мало хто перевіряє, чи справді конкретний акаунт належить людині, чиїм ім’ям він підписаний. Що це означає для майбутнього iPhone Ultra? Найважливіше — ці зображення не підтверджують існування такого дизайну iPhone Ultra. Вони не є офіційними матеріалами Apple і не свідчать про те, що компанія готує саме такий смартфон. Тому сприймати їх як достовірний витік не варто. Якщо Apple справді працює над новою моделлю iPhone Ultra, ці рендери нічого не говорять про її остаточний вигляд. Ця історія вкотре нагадує просте правило: навіть якщо картинка виглядає дуже переконливо, а її публікують під іменем відомого інсайдера, це ще не означає, що перед нами справжній витік. У випадку з «iPhone Ultra» усе виявилося набагато прозаїчніше. Не секретні матеріали Apple, а чужі рендери та фейковий акаунт. І, можливо, саме це є найцікавішою частиною всієї історії.

Близько половини всієї придатної для життя землі на Землі використовується для сільського господарства, і більшість з цього займає тваринництво, яке не лише монополізує землю, але й має численні негативні наслідки для навколишнього середовища.Незважаючи на розміри та екологічний тягар тваринних ферм, тваринництво, включаючи виробництво молока, забезпечує лише близько 17% глобальних калорій і лише третину білка, який ми споживаємо.З огляду на цю диспропорцію, існує великий інтерес до пошуку більш ефективних рішень для виробництва продуктів харчування, враховуючи зростаючі проблеми сталого розвитку, пов'язані з тваринництвом.У недавньому дослідженні, опублікованому в Frontiers in Sustainable Food Systems, вчені з Великобританії кількісно оцінили драматичну альтернативу традиційному виробництву молока, яка має потенціал звільнити величезні площі землі, що зараз використовуються для молочних корів.Якщо Великобританія замінить традиційне молоко на молоко, вироблене за допомогою технології, відомої як прецизійна ферментація, площа, необхідна для його виробництва, буде на 96% меншою, ніж для коров'ячого молока, за оцінками дослідників."Уникаючи вирощування тварин і їх корму, потенціал економії землі від прецизійної ферментації може бути значним", - пише екологічний вчений Джейд А. Уоррен з Імперського коледжу Лондона та колеги.Прецизійна ферментація використовує генетично модифіковані мікроби, такі як дріжджі або гриби, для виробництва інгредієнтів, включаючи молочні білки, які містяться в коров'ячому молоці.Цей процес використовувався з 1980-х років, але останні досягнення в технологіях призводять до нових можливостей виробництва їжі, включаючи життєздатні альтернативи коров'ячому молоку.У цих формулюваннях молочні білки додаються до суміші рослинних жирів і цукрів, тому в них немає лактози або холестерину, а також багато вітамінів і мінералів, які зазвичай містяться в коров'ячому молоці.Дослідження показали, що заміна лише 20% річного виробництва молока у Великобританії на молоко, вироблене за допомогою прецизійної ферментації, звільнить приблизно 859 кілогектарів (приблизно 3 320 квадратних миль) землі, яка зараз використовується для виробництва молока.Перехід до 50/50 розподілу подвоїть кількість звільненої землі. А повна заміна виробництва молока на прецизійну ферментацію звільнить приблизно 4 294 кілогектари землі – площу, що дорівнює розміру материкової Данії.Цікавий фактВиробництво молока за допомогою прецизійної ферментації може стати важливим кроком у досягненні цілей сталого розвитку, зокрема у зменшенні викидів вуглецю та збереженні природних ресурсів.

Звичайний Wi-Fi може впізнавати людей без камер: точність майже 100%. Wi-Fi давно став настільки звичною частиною нашого життя, що ми майже не замислюємося про те, що відбувається навколо нас у радіоефірі. Роутери передають сигнали, смартфони та ноутбуки відповідають їм — і все це відбувається практично непомітно. Але, як з’ясували дослідники з Технологічного інституту Карлсруе (KIT) у Німеччині, звичайний Wi-Fi може використовуватися не лише для доступу до інтернету. Він здатен допомогти визначити конкретну людину — причому без камери, спеціального сенсора і навіть без смартфона в її кишені. У своїх експериментах науковці змогли ідентифікувати людей із точністю, близькою до 100%. Ваше тіло залишає «радіослід» Механізм звучить майже як фантастика, але принцип досить простий. Коли радіохвилі Wi-Fi поширюються кімнатою, вони відбиваються від стін, меблів та інших предметів. Коли на їхньому шляху опиняється людина, її тіло змінює характер поширення сигналу. Зріст, форма тіла, положення рук, постава та навіть спосіб руху впливають на те, як саме радіохвилі проходять через простір. Для людини ці зміни непомітні. Але система машинного навчання може навчитися знаходити в них певний шаблон. Фактично формується своєрідний «радіовідбиток» людини. Дослідники навчили алгоритм розпізнавати такі відбитки на даних 197 учасників експерименту. Система могла визначати людей незалежно від того, під яким кутом їх «бачила» Wi-Fi-система і як саме вони йшли. Після навчання моделі на визначення людини знадобилося лише кілька секунд. Як роутер взагалі отримує ці дані? Ключову роль тут відіграє технологія, відома як beamforming — формування спрямованого променя Wi-Fi-сигналу. Щоб підтримувати стабільне з’єднання, сучасні пристрої постійно передають роутеру інформацію про те, як вони приймають сигнал. Завдяки цьому точка доступу може краще налаштовувати напрямок передачі. Ці дані називають Beamforming Feedback Information (BFI). І саме BFI зацікавила дослідників. Річ у тому, що характеристики сигналу змінюються, коли радіохвилі взаємодіють із людиною. Якщо зібрати достатньо таких даних, алгоритм машинного навчання може знайти унікальні закономірності та пов’язати їх із конкретною людиною. При цьому самій людині навіть не потрібно мати при собі телефон чи інший пристрій. Найбільша проблема — невидимість На перший погляд може здатися, що для такого стеження потрібно отримати доступ до Wi-Fi-мережі. Але дослідники звертають увагу на важливу особливість BFI: ці дані передаються без шифрування. Тобто пристрій у зоні дії сигналу потенційно може пасивно їх записувати. Ще цікавіше те, що людині необов’язково користуватися саме цією мережею. Уявімо кав’ярню. Роутер обмінюється даними з ноутбуком відвідувача. Інша людина просто проходить поруч. Її тіло змінює радіополе, а ці зміни можуть потрапити в дані, які аналізує система. Інакше кажучи, для створення такого «радіовідбитка» не обов’язково підключатися до Wi-Fi. Змінити ходу недостатньо Одна з найбільш цікавих деталей дослідження полягає в тому, що система не обмежується розпізнаванням ходи. Якщо алгоритм визначає людину лише за способом ходьби, теоретично його можна було б обдурити — наприклад, змінити темп або манеру руху. Але в експерименті дослідники перевіряли систему за різних умов. Вона зберігала високу точність навіть тоді, коли змінювалися кут огляду та спосіб ходьби людини. Це робить технологію потенційно набагато універсальнішою, ніж просте розпізнавання ходи за відео. Але Wi-Fi не знає вашого імені Є важливе уточнення. Система не може просто «подивитися» на людину через Wi-Fi й одразу сказати: це конкретний Іван чи Олена. Спочатку алгоритм потрібно навчити. Дослідники використовували записи сигналів учасників, особи яких уже були відомі. Після цього система отримувала нові дані та визначала, кому з відомих учасників вони відповідають. Тобто технологія більше нагадує сканер відбитків пальців: вона може розпізнати унікальний фізичний шаблон, але для встановлення особи цей шаблон потрібно з чимось порівняти. Втім, для приватності це мало що змінює. Камеру можна побачити. Wi-Fi — ні У цьому й полягає головна причина для занепокоєння. Коли ми бачимо камеру в магазині, аеропорту чи офісі, ми принаймні розуміємо, що перебуваємо під відеоспостереженням. Камеру можна помітити, не дивитися в її бік або запитати, навіщо вона встановлена. З Wi-Fi все інакше. Точки доступу вже знаходяться в наших будинках, офісах, кафе, магазинах, аеропортах та інших громадських місцях. Для використання подібної технології не потрібно встановлювати помітну камеру посеред приміщення. Саме тому дослідники вважають потенційне використання цієї технології для стеження серйозним ризиком, особливо в авторитарних країнах. Наприклад, подібний підхід теоретично можна було б застосовувати для прихованого відстеження людей під час масових заходів або протестів. Захист хочуть закласти в сам стандарт Wi-Fi Дослідники не обмежилися демонстрацією проблеми. Вони закликають передбачити механізми захисту приватності безпосередньо в майбутніх стандартах бездротового зв’язку. Зокрема, увага приділяється стандарту IEEE 802.11bf, який розвиває можливості Wi-Fi для бездротового зондування. Ідея полягає в тому, щоб захистити користувачів ще на рівні протоколу, а не намагатися боротися з проблемою вже після того, як технологія масово пошириться. Дослідники також оприлюднили набір даних зі 197 учасниками для некомерційних наукових досліджень. Це дозволить іншим командам перевірити результати, знайти слабкі місця методу та розробити способи захисту. Wi-Fi стає набагато більшим, ніж просто інтернет Це дослідження показує цікаву і водночас тривожну тенденцію. Бездротові мережі поступово перетворюються з простого засобу передачі даних на інструмент, здатний «відчувати» навколишній простір. Радіохвилі вже давно проходять крізь кімнати. Просто тепер алгоритми машинного навчання навчилися знаходити в цих сигналах інформацію, яку раніше ніхто не сприймав як спосіб ідентифікації людини. І головне питання тут навіть не в тому, чи здатен Wi-Fi нас розпізнати. Дослідники вже показали, що за певних умов — так. Набагато важливіше інше: чи матиме людина право знати, коли її «радіовідбиток» збирають і аналізують? Саме від відповіді на це питання значною мірою залежатиме, чи стане нова можливість корисною технологією для розумних будинків і систем безпеки, чи перетвориться на ще один непомітний інструмент масового спостереження.

Компанія Nothing представила нову версію власної оболонки для смартфонів — Nothing OS 5.0. Масовий реліз оновлення для сумісних пристроїв запланований на період із середини жовтня до середини січня наступного року. Таким чином, власникам підтримуваних смартфонів доведеться почекати кілька місяців, поки Nothing поступово поширить нову версію системи на всі відповідні моделі. Бета-версію можна встановити вручну Для користувачів, які хочуть випробувати Nothing OS 5.0 раніше за інших, компанія відкрила доступ до бета-версії. Для її встановлення необхідно завантажити та встановити APK-файл, доступний на офіційному сайті Nothing. Водночас поспішати варто не надто довго. Період відкритого доступу до бета-тестування триватиме лише сім днів, після чого реєстрацію нових учасників закриють. Тож охочі протестувати Nothing OS 5.0 до початку стабільного розгортання мають обмежений час для приєднання до програми. Поки що Nothing повідомила саме про графік поширення нової версії та умови доступу до бета-тестування. Детальніший список змін у наданому описі не наведено.

Інженери Федеральної політехнічної школи Лозанни (EPFL) створили незвичайні мікромашини, здатні рухатися завдяки звуковим хвилям. Їм не потрібні встановлені на борту двигуни, батареї чи складна електроніка — достатньо правильно спроєктованої порожнистої конструкції та звуку потрібної частоти. В основі технології лежить добре відоме фізичне явище — резонанс Гельмгольца. Саме він змушує повітря всередині пляшки коливатися, коли над її горлечком проходить потік повітря, створюючи характерний звук. Дослідники з лабораторії MicroBioRobotic Systems використали той самий принцип у набагато практичнішій формі. Вони створили спеціальні порожнини, які перетворюють акустичні коливання на спрямований потік повітря, а той, своєю чергою, створює тягу. Звук змушує мініатюрні машини рухатися Коли звукова хвиля потрапляє в таку порожнину, повітря всередині починає коливатися. Через особливу форму конструкції повітря виходить назовні концентрованим струменем, тоді як потік, що надходить усередину, розподіляється ширше. Ця асиметрія створює тягу, якої достатньо для переміщення дуже легких об’єктів. Для експериментів учені виготовляли порожнини з різних матеріалів, зокрема пластику для 3D-друку, еластичних полімерів та скла. На сантиметровому масштабі команда створила мініатюрні човни, оснащені до трьох таких резонаторів. Кожен із них налаштували на окрему звукову частоту та орієнтували для руху в певному напрямку. Змінюючи частоту звуку, який генерував динамік, дослідники могли вмикати потрібну порожнину та змушувати човник рухатися вперед, повертати або обходити перешкоди. У перспективі такий принцип можна використовувати навіть для автономної навігації. Мікролітальні апарати без двигунів Ще цікавішим став експеримент із надзвичайно легкими літальними апаратами, які дослідники назвали microfliers. Їх виготовили за допомогою 3D-нанодруку, інтегрувавши крихітні акустичні порожнини безпосередньо в полімерний корпус. На відміну від човнів, ці конструкції працювали на ультразвукових частотах, які людина не чує. Один із апаратів важив лише 150 мікрограмів. Його акустичні резонатори створювали спрямовану тягу вгору, фактично працюючи за принципом мініатюрної ракети. Інша конструкція поєднувала акустичні порожнини з крихітними лопатями. Вони могли обертатися зі швидкістю до 13 000 обертів за хвилину, створюючи стабільну підйомну силу за принципом вертольота. Роботи, які реагують на звук Головна перевага такого підходу полягає у відсутності традиційних приводів, шестерень, магнітів та електроніки. Завдяки цьому конструкції можна робити надзвичайно маленькими та легкими, використовуючи сучасні методи 3D-друку. Дослідники вважають, що технологію можна масштабувати ще далі. У майбутньому в одному гнучкому роботі можна буде розміщувати багато акустичних резонаторів, кожен із яких реагуватиме на власну частоту. Тоді різні частини конструкції зможуть рухатися, згинатися або вібрувати у відповідь на звук. Це відкриває шлях до створення роботів, здатних змінювати форму без традиційних двигунів. Поки що технологія перебуває на експериментальній стадії. Однак вона демонструє цікавий напрям розвитку мікроробототехніки: іноді для руху найменшої машини може бути потрібен не двигун, а лише правильно спроєктована порожнина і звук потрібної частоти. Результати дослідження опубліковані в журналі Science Advances.

З віком приходить мудрість, а також, як виявляється, деякі проблеми з "водопроводом" у нашій голові.Зростаючі докази свідчать про те, що з віком лімфатична система, яка обслуговує нашу центральну нервову систему, може повільніше відводити рідину з голови.Причина може бути в нашій шиї.Нещодавно систематичний аналіз 96 рецензованих досліджень виявив, що зменшення лімфатичних вузлів у шиї є постійною ознакою старіння.Наслідки цього погіршення для мозку поки що неясні, але для решти тіла старіння лімфатичної системи пов'язане з погіршенням загоєння ран і зниженням імунного захисту.Якщо лімфатичний дренаж у шиї сповільнюється з часом, чи може це призвести до накопичення відходів, рідини або патогенів у мозку?Вчені починають досліджувати можливість того, що шийні лімфатичні вузли є "сміттєзвалищами для мозку"."Найбільше мене вразило, як послідовно докази вказували на те, що проблема виходить за межі самого мозку", - сказав нейробіолог Ондера Альбайрам, який вивчає старіння мозку в Медичному університеті Південної Кароліни."Це змінило моє уявлення про старіння мозку. Я все більше вважаю, що порушення дренажу не є просто локальним дефектом у мозку, а, можливо, прогресуючою втратою зв'язку між мозком і його периферійною дренажною інфраструктурою".Результати огляду опубліковані в Neurobiology of Aging.Глибокі шийні лімфатичні вузли є імунними органами в шиї та голові, які отримують і очищають лімфатичну рідину, затримуючи патогени та старі або аномальні клітини.Всього в організмі приблизно 800 лімфатичних вузлів, з яких 300 знаходяться в шийній області.Це велика кількість, що вказує на важливу роль, але до недавнього часу вчені вважали, що шийні вузли лише займаються периферичною лімфатичною рідиною."Шийні лімфатичні вузли не є просто пасивними місцями збору; вони також є імунологічними органами".– Нейробіолог Ондера АльбайрамУ 2015 році наше розуміння цих вузлів змінилося. У мишей вчені виявили лімфатичну систему, що ховається в оболонці мозку.Два роки потому ми отримали перші докази того, що подібна лімфатична мережа існує в оболонці людського мозку.З тих пір дослідження оболонки та її лімфатичних судин зросли. Нові дослідження тепер свідчать, що ці судини дренують у лімфатичні вузли в шиї і також переносять частину спинномозкової рідини мозку.Ця рідина проникає в найглибші частини мозку, де вона обмінюється відходами та імунними сигналами з рідиною між нейронами. Це "глімфатична система", але лише за останнє десятиліття ми усвідомили, що частина спинномозкової рідини також потрапляє в менінгеальну лімфатичну систему.Цей таємний зв'язок може змінити наше базове розуміння неврологічних захворювань."Протягом багатьох років дослідники зосереджувалися на тому, як відходи переміщуються через мозок, але менше на тому, що відбувається після того, як цей матеріал досягає меж мозку", - пояснив Альбайрам."Але дренаж повинен мати кінцеву точку. Шийні лімфатичні вузли не є просто пасивними місцями збору; вони також є імунологічними органами, які отримують молекули, пов'язані з центральною нервовою системою, та імунні сигнали".Альбайрам стверджує, що зараз настав час розглядати глімфатичний транспорт, менінгеальні лімфатичні судини та шийні лімфатичні вузли як "складові одного з'єднаного шляху очищення".Зростаючі докази свідчать про те, що лімфатичний дренаж з оболонки мозку відіграє значну роль у неврологічних захворюваннях, таких як хвороба Альцгеймера або хвороба Паркінсона.Якщо тривалі клінічні випробування будуть проведені, глибокі лімфатичні вузли в шиї можуть одного дня стати попереджувальними знаками того, що система дренажу мозку дає збій."Я вважаю, що це одна з найцікавіших можливостей для трансляції, хоча ми ще не дійшли до того моменту, коли вимірювання шийних лімфатичних вузлів можна вважати клінічним біомаркером", - сказав Альбайрам."Більш нові дослідження показали, що білки, пов'язані з центральною нервовою системою, включаючи амілоїд-β та фосфорильований тау, можуть бути виявлені і в деяких випадках сильно збагачені в шийних лімфатичних вузлах".У 2025 році, наприклад, дослідники взяли зразки шийних лімфатичних вузлів у 25 учасників з аутоімунними неврологічними захворюваннями."Ми виявили високі рівні білків, які зазвичай визначають хворобу Альцгеймера, у зразках лімфатичних вузлів молодих людей", - пояснив провідний автор, клінічний науковець Адам Аль-Дівані з Оксфордського університету."Це підтвердило гіпотезу про те, що лімфатичні вузли діють як дренажний басейн для мозку. Ми потім побачили, що це зменшилося у старших людей, що свідчить про те, що це було менш ефективним з віком… Ми вважаємо це доказом того, що шийні лімфатичні вузли діють як 'сміттєзвалища для мозку'".Альбайрам каже, що наступним кроком буде довгострокове дослідження людей. Інакше дослідники не зможуть визначити, чи сприяють шийні лімфатичні вузли захворюванню, реагують на захворювання або просто супроводжують старіння.На сьогоднішній день більшість досліджень лімфатичної системи мозку зосереджені на моделях тварин та високоякісній візуалізації живих людей.Дослідження МРТ показали, що в порівнянні з молодшими людьми, ті, хто старше 50, мають відносно маленькі шийні лімфатичні вузли та потовщення лімфатичних каналів.З віком, здається, глімфатичний дренаж також сповільнюється.Чи пов'язані ці два факти, вимагатиме подальших клінічних досліджень, але докази серед тварин обнадійливі.У передкліничних дослідженнях вчені виявили, що коли менінгеальні лімфатичні судини у мишей навмисно сповільнюються, більше токсичних відходів, пов'язаних із захворюваннями, накопичується в мозку.Більше того, початкові докази у гризунів свідчать про те, що покращення функції лімфатичного дренажу мозку може підвищити відновлення після інсульту або навіть покращити пам'ять.Надихнуті такими результатами, дослідники в університеті Єйла та Інституті фармацевтичних наук Монаша вже розробляють неінвазивні пристрої, які можуть допомогти ефективніше прокачувати лімфатичні судини шиї.В інших місцях інші команди намагаються використовувати вуглекислий газ, щоб активувати дренажну систему мозку для кращого лікування таких захворювань, як хвороба Паркінсона.Проте важливо не поспішати з висновками. Лише за останнє десятиліття лімфатична мережа мозку справила фурор у нейронауці.Те, що ми бачимо у мишей, може не підтвердитися в клінічних випробуваннях.Хоча технології візуалізації дозволили вченим отримати ширший погляд на дренажну систему мозку, скептики також попереджали, що деякі сигнали на МРТ-сканах можуть бути неправильно інтерпретовані як лімфатична тканина."Я хотів би бачити, як ця галузь переходить від опису окремих лімфатичних структур до вимірювання всього шляху очищення мозок-шия у живих людях", - сказав Альбайрам."Врешті-решт, я сподіваюся, що ми зможемо визначити, чи є дисфункція лімфатичної системи просто наслідком старіння мозку або чи є це одним із процесів, які допомагають визначити темп старіння мозку".Якщо останнє вірно, важлива частина старіння мозку може бути доступною через шию, що полегшує візуалізацію та терапевтичні втручання.Дренажна система мозку може бути хиткою, але якщо вчені "підуть за течією", ми можемо знайти її вузьке місце.Огляд опублікований у Neurobiology of Aging.