Дослідники використовують потужність найдосконаліших у світі суперкомп’ютерів, щоб симулювати внутрішню роботу клітинних механізмів, які відновлюють ДНК і допомагають запобігти небезпечним для життя захворюванням. Сонячні опіки та передчасне старіння є добре відомими наслідками впливу ультрафіолетового (УФ) випромінювання, тютюнового диму та інших канцерогенів. Але пошкодження виходить за межі поверхні – всередині організму ці шкідливі агенти можуть буквально розривати ДНК. Розуміння того, як організм відновлює та захищає себе від цього пошкодження ДНК, має вирішальне значення для вдосконалення лікування генетичних розладів і таких небезпечних для життя захворювань, як рак. Проте, незважаючи на значні дослідження та медичний прогрес, багато аспектів молекулярних механізмів відновлення ДНК залишаються недостатньо вивченими. Щоб пролити світло на цей процес, дослідники з Університету штату Джорджія протягом останніх кількох років використовували суперкомп’ютер Summit у Національній лабораторії Оук-Рідж Департаменту енергетики. Їхня мета: складний механізм відновлення ДНК, відомий як нуклеотидна ексцизійна репарація (NER). Цей шлях спирається на високоскоординований набір білкових комплексів, які ідентифікують і видаляють пошкоджену ДНК з надзвичайною точністю. У своєму останньому дослідженні, опублікованому в Nature Communications , команда розробила детальну комп’ютерну модель ключового компонента NER, відомого як передрозрізний комплекс (PInC). PINC відіграє ключову роль у регулюванні відновлення ДНК на пізніх стадіях шляху NER. Розгадуючи, як PINC функціонує та вписується в ширшу послідовність відновлення, дослідники сподіваються виявити нові терапевтичні цілі для лікування раку та запобігання захворюванням, пов’язаним із пошкодженням ДНК і передчасним старінням. «Нас цікавить те, як клітини відновлюють свій генетичний матеріал», — сказав провідний дослідник Івайло Іванов, професор хімії в Університеті штату Джорджія. «NER — це універсальний шлях, який відновлює всі види різних пошкоджень ДНК за допомогою триетапного процесу, який спирається на делікатно збалансований молекулярний механізм. На жаль, можуть розвинутися шкідливі мутації, які заважають цьому механізму та викликають важкі захворювання людини». «Проте наслідки генетичних мутацій можуть разюче відрізнятися залежно від їхньої позиції в репараційних комплексах. У деяких випадках мутації призводять до чутливості пацієнтів до ультрафіолетового світла та надзвичайної схильності до раку. В інших випадках вони викликають аномальний розвиток і передчасне старіння», — сказав він. «Чому це відбувається, до кінця не зрозуміло на молекулярному рівні. Це таємниця, яку намагаються розгадати наші зусилля з комп’ютерного моделювання». Три акти ремонту NER розгортається в три окремі етапи: розпізнавання, перевірка та ремонт. Кожна стадія потребує різних груп білків для виконання певних функцій, подібно до того, як команда травматології має різних спеціалістів, необхідних для лікування поранених пацієнтів у відділенні невідкладної допомоги. Таким чином, обладнання NER може адаптуватися та змінювати свою форму залежно від поставленого завдання. На першій стадії білок NER XPC (пігментна ксеродерма групи С) діє як особа, що першим реагує, яка знаходить місце пошкодженої ДНК або пошкодження, а потім закручує спіраль ДНК, щоб зробити пошкодження доступним. Потім XPC викликає інші білки відновлення, щоб допомогти ініціювати другий етап, який називається перевіркою пошкодження або скануванням пошкоджень. Тут білковий механізм NER набуває нової форми. Коли XPC відступає, білковий комплекс, який називається фактором транскрипції IIH, або TFIIH (вимовляється як TF-2-H), переміщується на своє місце. TFIIH далі розкручує ділянку ДНК і сканує щойно відкритий ланцюг на наявність пошкоджень. Після цього він перебуває в руках хірурга — PINC — на третьому й останньому етапі відновлення. Коли стан «пацієнта» стабілізований і підготовлений до операції, можна розпочинати операцію з видалення пошкодженої нитки ДНК. Два ферменти, XPF і XPG (пігментна ксеродерма, групи F і G), розташовуються точно з кожного боку ураження і діють як молекулярні ножиці, щоб вирізати пошкоджений сегмент ДНК. Після видалення ураження нова ДНК синтезується, щоб заповнити залишену прогалину. Нарешті кістяк ДНК запечатується, а пошкоджена ДНК відновлюється. «Ми хочемо знати, як формується PINC після фази сканування ураження», — сказав Іванов. «Як він контролює розташування двох ферментних субодиниць, які виконують подвійний розріз пошкодженого ланцюга ДНК? І, що важливо, чи є перехресні переговори між двома ферментами? Чи відчувають вони один одного?» «Це має значення, тому що після того, як пошкоджений ланцюг ДНК розщеплено, життєво важливо завершити процес відновлення шляхом заповнення цієї прогалини», – додав він. «Інакше це призведе до загибелі клітини або до введення дволанцюгових розривів, які надзвичайно шкідливі для клітини». Відповіді на ці запитання вимагали від дослідників розгадати структуру PINC. У біології розуміння структури білка має важливе значення для розуміння поведінки або функції білкових комплексів. Форми, розміри та взаємодія білків визначають, як вони поєднуються разом, утворюючи великі біомолекулярні збірки. «Ми інтегрували структурну модель PINC, використовуючи дані різних біофізичних методів, зокрема кріоелектронної мікроскопії», — сказав Іванов. «Але зрештою обчислення — це те, що об’єднує все». Подібно до частин головоломки, модель PINC потрібно було зібрати з відомих структур складових білків, і всі окремі частини потрібно було зібрати разом у 3D. Однак багато компонентів PINC не мали відомих експериментальних структур. Щоб подолати цю проблему, дослідники використали модель на основі нейронної мережі під назвою AlphaFold2, щоб передбачити невідомі структури та інтерфейси між білками, які утримують разом PINC. Фінальні симуляції саміту «З обчислювальної точки зору, коли ви збираєте PINC, симуляції молекулярної динаміки комплексу стають відносно простими, особливо на великих суперкомп’ютерах, таких як Summit», — сказав Іванов. Nanoscale Molecular Dynamics, або NAMD, — це код молекулярної динаміки, спеціально розроблений для суперкомп’ютерів і використовується для моделювання рухів і взаємодії великих біомолекулярних систем, які містять мільйони атомів. Використовуючи NAMD, дослідницька група провела широке моделювання. Потужність 200-петафлопного суперкомп’ютера Summit, здатного виконувати 200 000 трильйонів обчислень за секунду, мала важливе значення для розкриття функціональної динаміки комплексу PINC у часовому масштабі в мікросекунди. «Моделювання показало нам багато про складну природу механізму PINC. Воно показало нам, як ці різні компоненти рухаються разом як модулі, і підрозділи цього комплексу на динамічні спільноти, які утворюють рухомі частини цієї машини», — сказав Іванов. Отримані дані важливі тим, що мутації в XPF і XPG можуть призвести до серйозних генетичних розладів людини. Вони включають пігментну ксеродерма, яка є станом, який робить людей більш сприйнятливими до раку шкіри, та синдром Кокейна, який може впливати на ріст і розвиток людини, призводити до погіршення слуху та зору та прискорювати процес старіння. «Моделювання дозволяє нам зосередитися на цих важливих областях, оскільки мутації, які заважають функціонуванню комплексу NER, часто відбуваються на інтерфейсах спільноти, які є найбільш динамічними областями машини», — сказав Іванов. «Тепер ми набагато краще розуміємо, як і звідки проявляються ці розлади». Більшість симуляцій молекулярної динаміки було виконано на Summit. Однак після 6 років виробництва Summit було знято з виробництва в кінці 2024 року. Забігаючи на майбутнє, Іванов і його команда планують використовувати наступника Summit, Frontier, суперкомп’ютер класу екзамасштабів, який дебютував як найпотужніший суперкомп’ютер у світі, коли він був доступний онлайн у 2022 році. Їхня робота над Frontier включатиме вивчення NER, пов’язаного з транскрипцією, тобто процесу відновлення ДНК, який виправляє пошкодження в активно транскрибованих генах, щоб гарантувати продовження виробництва основних білків.

Японці здавна сплять не на ліжках, а на тонких матрацах, які кладуть просто на підлогу. І, як показують дослідження, цей підхід — не лише данина традиціям чи нестачі простору, а справжній спосіб покращити якість сну. Метод називається шикибутон, і він поступово завойовує популярність за межами Японії, пише Pixelinform. Що таке шикибутон? Це тонкий, доволі жорсткий матрац із натуральних матеріалів, який стелять прямо на підлогу (часто на татамі чи спеціальний килимок). Зранку його просто згортають і прибирають. Така система економить місце — що актуально для тісних квартир — але головна її перевага в іншому. Чому тверда поверхня краща для сну? За словами японського сомнолога Хіросі Такада, жорсткіші поверхні допомагають підтримувати хребет у правильному положенні під час сну, зменшують тиск на окремі точки тіла, покращують кровообіг і сприяють глибшому розслабленню. На м’яких матрацах тіло «провалюється», навантаження розподіляється нерівномірно, що може призводити до болю в спині, порушення сну й навіть головного болю. Що кажуть дослідження? Люди, які сплять на матрацах середньої чи високої жорсткості, рідше скаржаться на біль у спині. В одному з досліджень, якість сну покращилася на 55% після переходу на жорсткіші матраци. Інше показало, що жорсткий сон допомагає зменшити скутість хребта і біль у плечах та попереку майже наполовину. Шикибутон і терморегуляція Сон ближче до підлоги має ще одну перевагу — краще регулювання температури тіла. Тепле повітря піднімається вгору, тому на рівні підлоги влітку прохолодніше. Крім того, шикибутони зазвичай виготовляють із дихаючих матеріалів — бавовни або вовни, які добре відводять вологу та не накопичують тепло. Для гігієни достатньо іноді провітрювати матрац на сонці й збивати, щоб уникнути накопичення пилу чи появи кліщів. Коли варто спробувати? Якщо вам важко заснути, ви часто крутитеся вночі або прокидаєтесь із болем у спині — спробуйте тимчасово замінити ліжко на жорстку поверхню. Деяким людям допомагає сама зміна обстановки. Психіатр Дейрдре Конрой зауважує, що у своїй практиці не раз бачила випадки, коли сон покращувався лише через те, що людина лягала спати не у звичному ліжку, а на підлозі. Вчені розповіли про метод «шикибутон»: як японський мінімалізм допомагає краще спати читайте на сайті Pixel.inform.

З віком багато хто помічає, що тіло вже не так охоче підкорюється зусиллям: вага зростає навіть за звичного раціону, енергії меншає, а м’язи втрачають тонус. Причина часто криється у сповільненні метаболізму — і це не вирок, а виклик, з яким можна працювати, пише Pixelinform. Метаболізм: що впливає на швидкість обміну речовин Метаболізм — це сукупність хімічних процесів, що забезпечують функціонування організму. Швидкість цих процесів визначається як незмінними (вік, стать, генетика), так і змінними факторами. Останні — це те, на що ми можемо впливати через спосіб життя: м’язова маса, гормональний фон, харчування, фізична активність, стрес. Після 40 років частою причиною сповільнення обміну речовин стає гормональний дисбаланс. Гіпотиреоз, інсулінорезистентність, зниження рівня статевих гормонів — усе це безпосередньо впливає на здатність організму ефективно використовувати енергію. У таких випадках важливо проконсультуватися з ендокринологом і за потреби розпочати індивідуальну терапію. Гормональні зміни після 50 Навіть при нормальній роботі щитоподібної залози після 50–60 років в організмі знижується рівень статевих гормонів. Це уповільнює обмін між жировою та м’язовою тканиною, призводить до втрати тонусу та накопичення жиру. Саме в цей період важливо вчасно почати гормональну підтримку, якщо це показано. Але призначення має враховувати індивідуальні особливості та генетику, а препарати повинні бути максимально делікатними — у мікродозах, на натуральній основі. Чому з віком ті самі калорії дають інший результат Багато пацієнтів скаржаться: їдять стільки ж, як і в молодості, а вага росте. Причина — зміна енергетичних потреб клітини. Після 40 років клітини споживають менше енергії, а отже — організм загалом витрачає менше калорій. Якщо харчові звички залишаються незмінними, надлишок перетворюється на жир. Ще один фактор — зниження кількості вітамінів і мінералів у тілі. Брак нутрієнтів порушує роботу клітин, а отже — і весь метаболізм. У таких випадках ефективними можуть бути добавки на основі берберину, таурину, екстракту зеленого чаю, інозитолу, але тільки після консультації з фахівцем. Як підтримати метаболізм у будь-якому віці Основні правила прості, але вимагають послідовності. По-перше, сон. Повноцінний відпочинок — обов’язкова умова гормонального балансу та стабільної роботи організму. По-друге, харчування. Раціон має бути збалансованим за білками, жирами і вуглеводами. Солодощі, фастфуд і газовані напої — головні вороги метаболізму. Варто дотримуватись інтервалів між прийомами їжі (3–4 години) та уникати частих перекусів. По-третє, рух. М’язова тканина — головний «споживач» калорій навіть у стані спокою. З віком її кількість зменшується, тому важливо працювати над її збереженням і збільшенням: силові вправи, прогулянки, плавання, йога — будь-яка активність має значення. Якість життя — це кероване Після 40, 50 або 60 років почувається добре той, хто бере відповідальність за своє тіло. Підтримка метаболізму — це не про боротьбу зі старінням, а про життя з задоволенням. Тому головне — не шукати чарівних рішень, а діяти системно й розумно. І тоді вік стає не обмеженням, а новим стартом. Як розігнати метаболізм після 40, 50 і 60 років: поради ендокринолога читайте на сайті Pixel.inform.

У часи, коли екрани домінують у нашому повсякденному житті, світ охоплює тиха епідемія. Цифрове навантаження на очі, яке раніше вважалося незначною професійною проблемою, стало серйозною загрозою громадському здоров’ю, що впливає на мільйони людей у всьому світі. Оскільки наша залежність від цифрових пристроїв для роботи, навчання та соціальної взаємодії зростає, ризики для здоров’я очей також збільшуються. Тривожні дані досліджень Останні наукові дослідження свідчать про серйозність проблеми. До 50% користувачів комп’ютерів можуть зіткнутися з цифровим навантаженням на очі. Це стан, що супроводжується різними очними та візуальними симптомами: сухістю, сльозотечею, свербінням, печінням, розмитістю чи навіть двоїнням в очах. Це не просто дискомфорт — такі прояви можуть вказувати на хронічні проблеми, що суттєво впливають на якість життя та продуктивність. Пандемія COVID-19 ще більше посилила цю тенденцію, оскільки карантинні обмеження спричинили рекордне збільшення часу, проведеного перед екранами. Збільшення використання цифрових пристроїв під час пандемії корелює зі сплеском захворювань очної поверхні, порушень зору та цифрового навантаження на очі. Невидима шкода цифрової залежності Що ж відбувається з нашими очима під час тривалого перегляду екранів? Відповідь криється у складній біології нашої зорової системи. Коли ми фокусуємося на цифрових дисплеях, частота кліпання знижується, а очі напружуються, підтримуючи фокус на близьких об’єктах протягом тривалого часу. Зменшення кількості кліпань і постійний зоровий фокус провокують низку очних проблем — від легкого подразнення до хронічної сухості очей. Симптоми цифрового навантаження на очі різноманітні та часто непомітні. Вони можуть включати втому очей, сухість, розмитість зору, головний біль і навіть біль у шиї. Всупереч поширеній думці, синє світло, яке випромінюють екрани, не є головною причиною цифрового навантаження на очі. Хоча воно може сприяти втомі очей і порушувати сон, немає переконливих доказів того, що воно викликає незворотні пошкодження очей. Справжніми причинами проблем є неправильна ергономіка, тривала робота з фокусом на близьких об’єктах і недостатнє кліпання. Як захистити свій зір? Рішення полягає у комплексному підході, що поєднує зміну поведінки, корекцію навколишнього середовища та, за необхідності, медичні втручання. Прості захисні заходи Правило 20-20-20 — ефективний спосіб зменшити навантаження на очі. Кожні 20 хвилин робіть 20-секундну перерву, фокусуючи погляд на об’єкті, розташованому за 20 футів (приблизно 6 метрів) від вас. Це допомагає м’язам очей розслабитися та зменшити напругу. Хоча ефективність цього правила ще не була ретельно вивчена, принцип регулярних перерв є безперечно корисним. Важливість навколишнього середовища Правильне освітлення, достатня вологість та якість повітря відіграють ключову роль у збереженні комфорту очей. Використовуйте регульовані лампи, щоб спрямовувати світло подалі від очей. Використовуйте зволожувач повітря, щоб запобігти його пересиханню. Очищувач повітря допоможе позбутися подразнюючих часток у повітрі. Ергономічні налаштування Правильне положення екрана Тримайте екран на відстані витягнутої руки та трохи нижче рівня очей, щоб зменшити напругу в шиї. Збільште розмір шрифту, щоб уникнути примружування. Використовуйте зручний стілець із гарною підтримкою спини для правильної постави. Коли звертатися до лікаря? Якщо симптоми не зникають, важливо звернутися до офтальмолога. Фахівці можуть діагностувати приховані проблеми, такі як рефракційні порушення (наприклад, короткозорість, далекозорість, астигматизм) або синдром сухого ока. Вони також можуть призначити спеціальні окуляри чи медикаментозне лікування для покращення стану очей. Новітні розробки Інноваційні методи лікування дають надію на ефективніше подолання цифрового навантаження на очі. Препарати-агоністи TRPM8 допомагають зменшити дискомфорт сухості очей, активуючи рецептори холоду на поверхні ока. Носимі біосенсори (у вигляді пластирів під оком або датчиків у контактних лінзах) дозволяють відстежувати стан слізної рідини в режимі реального часу, що може допомогти в діагностиці та лікуванні очних захворювань. Наші очі — безцінний ресурс У цифрову епоху важливо захищати свій зір. Визнаючи ризики цифрового навантаження на очі, впроваджуючи прості профілактичні заходи та звертаючись до лікаря при необхідності, ми можемо мінімізувати негативний вплив екранів на здоров’я очей. Проблема цифрового навантаження не є нездоланною. Освіченість, усвідомлення та турбота про власне здоров’я допоможуть нам користуватися перевагами цифрових технологій, не жертвуючи якістю зору. Не забувайте робити перерви, частіше кліпати та не ігноруйте тривожні симптоми. Так ви зробите важливий крок до збереження чіткого та комфортного зору!

Мікроскопічні фрагменти мікропластику у тривожних кількостях проникають глибоко в наші організми, значною мірою через їжу та напої. У 2024 році вчені знайшли простий і ефективний спосіб видаляти мікропластик з води. Команда з Медичного університету Гуанчжоу та Університету Цзінань у Китаї провела дослідження як на м’якій, так і на жорсткій водопровідній воді (багатшій на мінерали). «Нано- та мікропластик (NMPs), що потрапляє у водопровідну воду з централізованих систем очищення, викликає дедалі більшу глобальну стурбованість, оскільки становить потенційний ризик для здоров’я людини через споживання води», — пишуть дослідники у своїй роботі. Як кип’ятіння допомагає позбутися мікропластику Щоб перевірити ефективність методу, вчені додали у воду нанопластик і мікропластик, потім кип’ятили її та відфільтровували осад. В окремих випадках кип’ятіння та фільтрація видаляли до 90% частинок NMPs, хоча ефективність залежала від типу води. Просте рішення, доступне кожному Головна перевага цього методу в тому, що його можна застосовувати вдома, використовуючи звичайний чайник або каструлю. «Ця проста стратегія кип’ятіння води може «деконтамінувати» NMPs у водопровідній воді та зменшити їхнє потрапляння в організм людини», — зазначає біомедичний інженер Цимінь Ю з Медичного університету Гуанчжоу. Чому жорстка вода краще очищується від мікропластику? Виявилося, що кип’ятіння ефективніше у випадку жорсткої води. При нагріванні у ній утворюється накип (карбонат кальцію), який осідає на мікропластику, захоплюючи його у своєрідну кірку. «Наші результати показали, що ефективність осадження нанопластику зростає зі збільшенням жорсткості води», — пишуть автори дослідження. Наприклад, при вмісті карбонату кальцію 80 мг/л осаджувалося 34% NMPs, тоді як при 180 мг/л цей показник зростав до 84%, а при 300 мг/л — до 90%. Навіть у м’якій воді кип’ятіння допомагало видалити близько 25% мікропластику. Як видалити мікропластик після кип’ятіння? Після кип’ятіння частинки мікропластику, вкриті вапняною кіркою, можна легко відфільтрувати за допомогою сітчастого фільтра, наприклад, звичайного металевого фільтра для чаю. Ця проста стратегія кип’ятіння води може «знезаразити» NMP з побутової водопровідної води Чому це важливо? Попередні дослідження показали, що в питній водопровідній воді містяться частки полістирену, поліетилену, поліпропілену та поліетилентерефталату, які ми щодня споживаємо у різних кількостях. Щоб перевірити метод у найекстремальніших умовах, дослідники додали у воду ще більше нанопластикових частинок — і знову зафіксували значне зменшення їх кількості після кип’ятіння. «Пиття кип’яченої води може бути ефективною довгостроковою стратегією для зменшення глобального впливу NMPs на людину», — зазначають автори. Проте вони визнають, що кип’ятіння води є поширеною традицією лише у деяких регіонах світу. Чи стане кип’ятіння води глобальною практикою? Дослідники сподіваються, що ця проста практика стане популярнішою, оскільки проблема пластикового забруднення зростає. Хоча точний вплив мікропластику на організм людини ще не до кінця вивчений, відомо, що він може впливати на мікрофлору кишківника та сприяти стійкості бактерій до антибіотиків. Вчені закликають до подальших досліджень, щоб зрозуміти, наскільки кип’ятіння води може допомогти зменшити негативний вплив мікропластику на здоров’я. «Наші результати підтвердили просту та ефективну стратегію зниження впливу NMPs на людину і заклали основу для масштабніших досліджень», — підсумовують автори. Дослідження опубліковане в журналі Environmental Science&Technology Letters.

Неважливо, скільки вам років і наскільки складна ваша програма тренувань – будь-яка фізична активність, яку ви виконуєте, ймовірно, приносить користь вашому мозку. Це підтверджує найбільший і найвсебічніший на сьогодні огляд наукових досліджень. Масштабний аналіз показав, що діти та підлітки отримують найбільшу користь від фізичних вправ у покращенні пам’яті, а люди з СДУГ демонструють найвищі результати в розвитку виконавчих функцій, пов’язаних із плануванням і розв’язанням проблем. Однак загалом усі вікові групи показали схожі когнітивні покращення. При цьому позитивний ефект не залежав від інтенсивності, тривалості чи частоти тренувань. Навіть відеоігри, що вимагають фізичної активності, позитивно впливають на роботу мозку. Зокрема, деякі з найкращих результатів для пам’яті та когнітивних функцій були пов’язані з так званими «екзер-іграми», такими як Pokémon Go, а також із практиками, що поєднують тіло і розум, наприклад, тай-чи. «Це обнадійливий висновок, адже він свідчить, що навіть залучення до легких фізичних вправ може принести реальну користь мозку», — зазначає провідний автор дослідження, науковець з Університету Південної Австралії Бен Сінгх. «Майже всі види фізичної активності є ефективними, включаючи вправи низької інтенсивності, екзер-ігри та практики, такі як йога і тай-чи. Це робить спорт доступним та універсальним засобом покращення когнітивних функцій», — додає команда дослідників. Огляд охоплює 133 систематичних огляди, включаючи 2 724 рандомізованих контрольованих випробування і понад чверть мільйона учасників. Ця масштабна робота дозволила глибше дослідити зв’язок між фізичними вправами та когнітивними здібностями. Раніше вже було доведено, що навіть короткі фізичні навантаження можуть покращувати пам’ять і навчання як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Однак більшість досліджень зосереджувалися на впливі певних типів вправ на конкретні групи людей, такі як літні люди, діти або люди з когнітивними порушеннями. «Хоча ці огляди дали цінну інформацію про вплив фізичних вправ на когнітивні функції та пам’ять, необхідний комплексний аналіз, що охоплює всі види вправ та всі вікові групи», — пояснюють автори нового дослідження. Коли дослідники проаналізували 107 мета-аналізів, вони виявили, що фізичні вправи значно покращують загальні когнітивні здібності незалежно від віку та виду активності. Різниця стала помітною лише тоді, коли когнітивні функції розділили на пам’ять і виконавчі функції. Одні з найкращих результатів були пов’язані з вправами, що вимагають складних рухових патернів, такими як йога, тай-чи та екзер-ігри. Це вправи низької інтенсивності, але вони можуть давати унікальне навантаження для мозку. Дослідники зазначають, що більшість наявних досліджень оцінюють когнітивні функції в контексті виявлення порушень, а не виявлення індивідуальних відмінностей у когнітивних здібностях. Це означає, що результати можуть мати так званий «ефект стелі» — усі учасники демонструють певний рівень покращень, але можливо, що деякі отримують ще більшу користь. «Наше дослідження дає вагомі підстави для лікарів рекомендувати фізичні вправи як ефективний засіб для покращення когнітивних функцій у людей будь-якого віку та стану здоров’я», — підсумовують автори. «Попри необхідність подальших якісних досліджень для підтвердження цих висновків, цей аналіз надає сильні докази на користь фізичної активності для підтримки роботи мозку та загального здоров’я». Дослідження опубліковане в журналі BMSJ.

Нове дослідження відкриває важливі деталі про процес старіння мозку, виявивши, що цей процес не є рівномірним протягом життя. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі PNAS, приблизно у віці 44 років починається раптове прискорення старіння мозку, яке досягає свого піку у 67 років. Ці результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, які також виявили періоди прискореного старіння в аналогічних вікових групах, пише T4. Крім того, дослідження виявило зв’язок між старінням мозку та резистентністю до інсуліну, станом, коли клітинам потрібно більше інсуліну для підтримки нормального рівня цукру в крові. Це свідчить про те, що метаболічні фактори можуть відігравати значну роль у процесі старіння мозку. Цікавим аспектом дослідження є виявлення потенційної ролі кетонових добавок у захисті від деяких показників старіння мозку. Кетони, що є альтернативним джерелом енергії для мозку, можуть компенсувати недостатнє надходження цукру до клітин. Згідно з дослідженням вчених, приблизно у віці 44 років починається раптове прискорення старіння мозку, яке досягає свого піку у 67 років Для проведення дослідження вчені проаналізували дані сканування мозку майже 20 000 осіб віком від 18 до 90 років, використовуючи функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ) та електроенцефалограми (ЕЕГ). Аналіз виявив зміни в кровотоці та електричній активності мозку, що свідчать про порушення зв’язків між різними його ділянками. Ці зміни корелюють зі ступенем старіння мозку та спостерігаються при вікових нейродегенеративних захворюваннях. Особливий інтерес викликають результати щодо кетонових добавок. Дослідники виявили, що кетоновий напій зменшує порушення мозкових мереж, пов’язані зі старінням, особливо у людей віком від 40 до 59 років. Проте, необхідні подальші дослідження для підтвердження цих результатів та вивчення довгострокового впливу кетонових добавок на старіння мозку. Це дослідження надає цінну інформацію про динаміку старіння мозку та потенційні способи його уповільнення, підкреслюючи важливість метаболічного здоров’я та дієтичних втручань. Раніше вчені заявили, що нові кліматичні умови на Землі прискорять старіння людей.The post Вчені назвали вік, коли різко прискорюється старіння мозку first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Багато хто думає, що для схуднення потрібно забути про вечері або обмежитися салатом без заправки. Але насправді відмова від вечірнього прийому їжі — одна з найпоширеніших помилок. Вона не тільки уповільнює обмін речовин, а ще й змушує організм накопичувати жир «про запас», підвищує ризик переїдання й погіршує якість сну, пише Pixelinform. Правильна стратегія — не голодувати, а вечеряти з розумом. Поки ви спите, організм витрачає енергію на відновлення тканин, баланс гормонів і оновлення клітин. І якщо в цей момент йому не вистачає «пального», він починає розщеплювати м’язи замість жиру. Результат — млявий обмін речовин і втрата тонусу тіла. Оптимальна вечеря — легка, білкова, з додаванням клітковини. Наприклад: запечена риба з овочами, куряча грудка з броколі, творог із зеленню або омлет із кабачком. Такі страви підтримують м’язову масу, покращують травлення й не створюють зайвого навантаження на шлунок. Ще один ключ — баланс калорій. Якщо уявити добовий раціон як бюджет, то вечеря може займати до 25% від усієї норми. Тобто, якщо ви споживаєте 1600 ккал на день, то вечеря на 350–400 ккал — цілком адекватно. Головне — не вживати швидкі вуглеводи (білий хліб, солодощі) та жирні продукти перед сном, бо їхня енергія точно не буде витрачена вночі. Щодо часу — вечеряйте за 3–4 години до сну. Це дозволить їжі повністю перетравитися. Якщо лягаєте о 23:00 — вечеря має бути не пізніше 19:00. Сильно змінювати графік одразу не потрібно — навіть поступове зсування на 15 хвилин на день допоможе адаптуватись без стресу. А як бути, якщо ввечері дуже хочеться їсти? Найімовірніше, протягом дня ви спожили замало білка або пропустили сніданок. Додайте більше повноцінної їжі в ранкові прийоми — і вечірній голод зменшиться. І не вводьте жорстких заборон. Якщо хочеться солодкого — дозвольте собі трохи шоколаду до обіду. Коли немає категоричних «не можна», знижується ризик зривів і втрати мотивації. Після місяця такого підходу ви побачите перші результати без мук і жертв: мінус 5 кг — і при цьому вечеря лишиться звичною, смачною та комфортною частиною вашого дня. Як схуднути на 5 кг за місяць, не відмовляючись від вечері: метод, який справді працює читайте на сайті Pixel.inform.

Харчування відіграє ключову роль у здоров’ї мозку. І хоча про це давно говорять дієтологи, лише нещодавно науковцям вдалося підтвердити: деякі продукти справді пов’язані з розвитком когнітивних розладів, включно з деменцією, пише Pixelinform. Міжнародна команда вчених протягом понад 30 років спостерігала за станом здоров’я й раціоном 100 тисяч американців віком від 50 років. Виявилось: ті, хто повністю або майже повністю відмовився від жирного м’яса, на 46% рідше стикалися з хворобами серця і мозку. Іншими словами, харчові звички мають прямий зв’язок із ризиком старечого слабоумства — захворювання, яке все частіше вражає навіть відносно молодих людей. Дослідники підкреслюють: повністю виключати м’ясо з меню не потрібно. Проблема — не в самому м’ясі, а в тому, яке саме та як часто ми його споживаємо. Наші предки вживали м’ясні страви рідко — переважно у святкові дні. І саме такий підхід, на думку вчених, є більш природним і здоровим. Особливо негативний вплив має червоне жирне м’ясо, яке часто смажиться на великій кількості олії або з додаванням важких соусів. Регулярне споживання таких страв перевантажує судини, ускладнює кровообіг і знижує постачання кисню до мозку. Це створює умови для поступового погіршення пам’яті, уваги та інших когнітивних функцій. Висновок простий: щоб зберегти ясність розуму — скоротіть кількість жирного м’яса в раціоні. Надавайте перевагу легшим білковим продуктам, слідкуйте за способом приготування страв і пам’ятайте, що мозок — це теж орган, який «їсть» те, що їсте ви. Вчені назвали продукти, що руйнують мозок читайте на сайті Pixel.inform.

Модифікована печінка свині, пересаджена людині, працювала нормально протягом усього дослідження без ознак відторгнення. Протягом 10 днів печінка виконувала свої основні метаболічні функції у пацієнта, який був у стані смерті мозку, згідно з даними команди лікарів під керівництвом Кай-Шан Тао, Чжао-Сю Яна, Сюан Чжана та Хонг-Тао Чжана з Четвертого військово-медичного університету Китаю. Це перший випадок трансплантації печінки свині, описаний у рецензованому науковому виданні, що дає надію пацієнтам із термінальною стадією захворювання печінки, для яких пересадка часто є єдиним варіантом лікування. «Це перший у світі випадок пересадки генетично модифікованої печінки свині людині в стані смерті мозку,» — зазначає нефролог Рафаель Матеcанс із Національної організації трансплантації Іспанії, який не брав участі у дослідженні. «Це важливий експеримент, який відкриває новий шлях у трансплантації органів. Раніше в подібних дослідженнях зосереджувалися на життєво важливих органах, таких як серце, або на нирках, які не є критично необхідними для негайного виживання. Тепер ми бачимо можливість тимчасової заміни хворої печінки до моменту отримання донорського органа для остаточної пересадки.» Пересаджена печінка свині успішно функціонувала у людському організмі Схематичне зображення операції. (Tao et al., Nature, 2025) Нестача донорських органів залишається серйозною проблемою для пацієнтів, які потребують пересадки. Одним із можливих рішень є ксенотрансплантація — використання органів від генетично модифікованих тварин як тимчасового «містка» до отримання сумісного людського органа. Попередні клінічні випробування цього методу показували перспективні результати. У 2023 році печінку генетично модифікованої свині на три дні під’єднали зовнішньо до організму пацієнта в стані смерті мозку. А експерименти з пересадкою модифікованих нирок свиней зайшли ще далі — кілька незалежних команд науковців повідомили про нормальне функціонування пересаджених органів у мозково мертвих пацієнтів. Однак функції печінки є складнішими, ніж функції нирок, що робить її трансплантацію набагато складнішою. Деякі вчені навіть вважали це неможливим, оскільки білки, жири та глюкоза, які виробляє печінка свині, можуть викликати сильну імунну відповідь у людини, яку важко контролювати. Тепер команда Тао успішно пересадила печінку, взяту у генетично модифікованої свині, пацієнту у стані смерті мозку. Пересаджена печінка свині успішно функціонувала у людському організмі У донорську свиню внесли шість генетичних модифікацій, спрямованих на мінімізацію імунного відторгнення. Зокрема, були видалені гени, що викликають гіперакутивне відторгнення, та введені людські гени, які підвищують сумісність органа з організмом людини. При трансплантації лікарі застосували так званий допоміжний метод пересадки — печінка пацієнта не була видалена, натомість свиняча печінка була розміщена в іншій частині черевної порожнини, підключена до кровообігу та ретельно моніторилася. Дослідження завершилося через 10 днів на вимогу сім’ї пацієнта, однак протягом усього часу пересаджений орган залишався функціональним. Імунна система пацієнта не відкинула орган завдяки ретельно підібраній імуносупресивній терапії, що пригнічувала активність Т- і В-клітин. Кровообіг у трансплантованій печінці підтримувався на оптимальному рівні, а сам орган виробляв жовч і свинячий альбумін, як це й повинна робити нормальна печінка. Пересаджена печінка свині успішно функціонувала у людському організмі Оскільки у пацієнта залишалася власна функціонуюча печінка, поки що неможливо точно визначити, чи могла б свиняча печінка повністю замінити людську у разі печінкової недостатності — це питання для подальших досліджень. Однак отримані результати демонструють, що генетичні модифікації запобігають гіперакутивному відторгненню органа та низькому рівню тромбоцитів, який зазвичай спостерігається при ксенотрансплантаціях. Це означає, що метод є перспективним і потребує подальшого вивчення. «Це дослідження є важливим етапом в історії ксенотрансплантації печінки, оскільки вперше описує пересадку генетично модифікованої печінки свині людині (в даному випадку пацієнту у стані смерті мозку),» — зазначає нейропатолог Іван Фернандес Вега з Університету Ов’єдо, який не брав участі в дослідженні. «Якість роботи дуже висока як з погляду наукової строгості, так і за рівнем клінічної, імунологічної, гістологічної та гемодинамічної оцінки процедури.» Попереду ще багато досліджень. Було оцінено лише два основних маркери функціонування печінки — вироблення жовчі та альбуміну. Крім того, дослідження включало лише одного пацієнта, що поки не дозволяє поширювати результати на ширшу групу людей. Попри це, дослідження є ще одним перспективним кроком у розробці нових методів лікування печінкової недостатності. Це може стати рятівним рішенням для пацієнтів, які потребують трансплантації печінки і не мають інших варіантів лікування, поки вони чекають на людський донорський орган. Дослідження опубліковане в журналі Nature.