Фахівці з Університету Юти виявили кишкову бактерію Turicibacter, яка перешкоджає збільшенню маси тіла при вживанні продуктів із високим вмістом жирів. Результати дослідження опубліковано 18 грудня 2025 року. Команда мікробіологів під керівництвом професора Джун Раунд провела експеримент, під час якого зі ста потенційних мікроорганізмів було відібрано єдину бактерію з вираженим ефектом. Досліди на лабораторних мишах показали, що у тварин, які отримували Turicibacter на тлі високожирової дієти, зберігалися нормальні показники глюкози в крові, ліпідів та маси тіла порівняно з контрольною групою. Механізм дії бактерії пов’язаний із регуляцією церамідів — жирових молекул, концентрація яких зростає при вживанні жирної їжі. Цераміди стимулюють кишечник активніше поглинати дієтичні жири та відкладати їх у тканинах організму, одночасно підвищуючи рівень глюкози та сприяючи розвитку інсулінорезистентності. Підвищений вміст церамідів асоціюється з розвитком діабету другого типу та серцево-судинних патологій. Turicibacter синтезує власні ліпіди, які обмежують накопичення церамідів навіть при надмірному надходженні жирів із їжею. Парадоксально, що раціон з високим вмістом жирів пригнічує активність самої бактерії, пригнічуючи її захисну дію. Аналіз показав, що у людей з ожирінням кількість Turicibacter у кишечнику знижена. Систематичне введення бактеріальних добавок підтримувало вироблення захисних ліпідів у мишей, що дозволяло їм зберігати здорову вагу. Перший автор дослідження, Кендра Клег, наголосила на перспективі створення консорціумів мікроорганізмів для лікування різних захворювань.

Дослідники зі США зробили крок до створення принципово нових противірусних препаратів, виявивши «слабке місце» вірусів на молекулярному рівні. За допомогою штучного інтелекту їм вдалося знайти одну-єдину критично важливу взаємодію в білку, без якої вірус просто не здатен проникнути в клітину. Коли цю взаємодію порушили, інфекція зупинялася ще до початку. Роботу виконала команда з Університету штату Вашингтон, а результати опублікували в науковому журналі Nanoscale. У проєкті об’єднали зусилля фахівці з механіки та матеріалознавства, а також вірусологи. Разом вони зосередилися на герпесвірусах — поширеній групі вірусів, вакцини проти яких досі залишаються серйозним викликом для науки. Як віруси «відмикають» клітини Щоб заразити клітину, віруси використовують спеціальний злиттєвий білок. Саме він дозволяє вірусу прикріпитися до клітинної мембрани та буквально злитися з нею, відкривши шлях усередину. Цей білок дуже складний і може змінювати форму, тому вчені досі не до кінця розуміють, які саме його частини є вирішальними для зараження. «Процес проникнення вірусу надзвичайно складний і включає безліч взаємодій, — пояснює керівник дослідження професор Цзінь Лю. — Але далеко не всі вони однаково важливі. Більшість — це, умовно кажучи, фоновий шум. Наше завдання — знайти ті кілька ключових моментів, без яких механізм не працює». Штучний інтелект проти тисяч варіантів Щоб не витрачати роки на лабораторні експерименти методом спроб і помилок, команда залучила штучний інтелект і комп’ютерне моделювання. Алгоритми проаналізували тисячі можливих взаємодій між амінокислотами — «цеглинками», з яких складається вірусний білок. Машинне навчання допомогло відсіяти другорядні елементи та виділити одну конкретну амінокислоту, яка відіграє центральну роль у проникненні вірусу в клітину. Один збій — і вірус безсилий Коли в лабораторії дослідники змінили саме цю амінокислоту, результат виявився разючим: вірус утратив здатність зливатися з клітиною. Фактично інфекція зупинялася ще на старті — до того, як вірус встигав завдати шкоди. За словами науковців, без попередніх обчислень пошук такої «кнопки вимкнення» міг би тривати роками. Натомість поєднання комп’ютерних моделей і експериментів значно прискорило відкриття. Що це означає для майбутніх ліків Попри успіх, дослідники наголошують: це лише перший крок. Поки що не до кінця зрозуміло, як зміна однієї амінокислоти впливає на структуру всього білка та його поведінку на більших масштабах. Саме над цим команда планує працювати далі, знову залучаючи симуляції та машинне навчання. У перспективі це відкриття може лягти в основу нових противірусних препаратів, які не просто боротимуться з наслідками інфекції, а блокуватимуть вірус ще до того, як він потрапить у клітину. Для медицини це означає шанс отримати більш точні та ефективні методи захисту від вірусних захворювань.

Віруси навчилися поширюватися ще хитріше, ніж вважалося раніше. Міжнародна група науковців виявила новий механізм, який дозволяє їм заражати клітини швидше й агресивніше — буквально «подорожуючи» разом із клітинами організму. Дослідження, опубліковане в журналі Science Bulletin, провели фахівці з Пекінського університету медичних наук та Харбінського ветеринарного науково-дослідного інституту. Вони з’ясували, що вірус везикулярного стоматиту (VSV) використовує несподіваний спосіб поширення: заражені клітини пакують вірусний матеріал у спеціальні структури, які утворюються під час руху клітин. Віруси «сідають на попутку» На відміну від бактерій, віруси не можуть розмножуватися самостійно — для цього їм потрібно проникнути всередину клітини. Саме тому спосіб, у який вірус потрапляє до нових клітин, часто визначає, наскільки важким буде перебіг хвороби. Під час дослідження науковці звернули увагу на так звані міграосоми — мікроскопічні пухирці, які клітини залишають позаду, коли переміщуються. У нормі ці структури допомагають клітинам «спілкуватися» між собою, передаючи біологічні сигнали. Проте у випадку інфікованих клітин ситуація виявилася зовсім іншою. Дослідники встановили, що частина міграосом наповнюється вірусною РНК та білками, а на їхній поверхні з’являється вірусний білок VSV-G. Ці гібридні утворення вчені назвали Migrions — поєднання вірусу та клітинної структури. Чому це небезпечно Migrions значно більші за окремі вірусні частинки й діють не як звичайні віруси, а як своєрідні «контейнери» з готовим набором для інфікування. Коли така структура потрапляє в нову клітину, зараження відбувається швидше, адже одразу доставляється кілька копій вірусного геному. Це дозволяє вірусу майже миттєво запускати процес розмноження. Ба більше, вчені з’ясували, що один Migrion може переносити одразу кілька різних вірусів. Це відкриває можливість одночасного зараження клітини різними патогенами, чого раніше майже не спостерігали. Інший шлях проникнення На відміну від класичного зараження, де вірусу потрібні специфічні рецептори на поверхні клітини, Migrions потрапляють усередину через ендоцитоз — універсальний механізм «поглинання». Уже всередині клітини, в кислому середовищі, вірусний білок активує злиття мембран, і вірусний матеріал вивільняється. Експерименти на мишах показали, що цей шлях зараження значно небезпечніший. Migrions викликали важкі ураження легень і мозку, зокрема енцефаліт, і часто призводили до летальних наслідків. Новий погляд на поширення вірусів Науковці вважають, що відкриття Migrions змінює уявлення про те, як віруси поширюються в організмі. Фактично йдеться про новий механізм, який напряму пов’язує інфекцію з міграцією клітин — природним процесом, що відбувається під час розвитку, загоєння ран або запалення. Це відкриття не лише пояснює, чому деякі вірусні інфекції розвиваються так стрімко, а й може допомогти в розробці нових підходів до лікування та профілактики. Адже щоб зупинити вірус, інколи потрібно завадити не йому самому, а тим «транспортним засобам», якими він користується.

Вживання васабі — це не лише випробування для ваших смакових рецепторів, а й складний біохімічний процес, що активує захисні механізми організму. Ця гостра зелена паста, отримана з кореня рослини Wasabia japonica, містить унікальні сполуки — ізотіоціанати, які відповідають за характерний пікантний смак та потужний оздоровчий вплив. Справжній васабі, який через складність вирощування є досить дорогим продуктом, діє як природний антисептик. Його традиційне поєднання з сирою рибою в Японії має глибоке медичне підґрунтя: наукові дослідження демонструють здатність васабі пригнічувати ріст шкідливих бактерій, зокрема золотистого стафілокока та кишкової палички, що значно знижує ризик харчових отруєнь, пише Pixelinform. Коли ізотіоціанати потрапляють у ваше тіло, вони починають блокувати хімічні шляхи, що запускають запальні процеси, захищаючи клітини від пошкоджень та передчасного старіння. Крім протизапальної дії, васабі демонструє дивовижний потенціал у підтримці когнітивних функцій. Окремі дослідження серед людей похилого віку показали, що екстракт цієї рослини сприяє покращенню робочої та епізодичної пам’яті, допомагаючи краще запам’ятовувати імена та минулі події. Більше того, попередні експерименти на тваринах дають підстави вважати, що компоненти васабі можуть уповільнювати ріст ракових клітин, хоча для підтвердження цього ефекту на людях ще потрібні тривалі клінічні випробування. Справжній васабі, який через складність вирощування є досить дорогим продуктом, діє як природний антисептик. Проте важливо розуміти, що більшість продукту, який ми зустрічаємо в ресторанах, є імітацією з хрону, гірчиці та барвників. Справжній васабі має зернисту текстуру, м’який натуральний колір і ледь помітний жар, який швидко зникає, на відміну від різкого та тривалого печіння хрону. Незважаючи на величезну користь, помірність є ключовою: надмірне вживання васабі може викликати подразнення шлунка, печію або навіть підвищити ризик кровотеч у людей, які приймають препарати для розрідження крові. При правильному використанні цей “японський хрін” стає не просто приправою, а справжнім еліксиром для мозку та імунної системи. Що відбувається з вашим тілом, коли ви їсте васабі читайте на сайті Pixel.inform.

Ще рік тому лікарі не були впевнені, що немовля, на ім’я Кей Джей Малдун доживе до свого першого дня народження. Сьогодні ж хлопчик робить перші кроки вдома, поруч із родиною. Ці прості, але безцінні рухи стали можливими після медичного прориву, який уже називають історичним. На початку року лікарі Дитячої лікарні Філадельфії застосували до Кей Джея унікальну персоналізовану генну терапію на основі технології CRISPR. Лікування було створене спеціально для нього — з урахуванням рідкісного вродженого метаболічного порушення, яке часто є смертельним для немовлят. Таким чином хлопчик став першою у світі людиною, яка отримала індивідуальну CRISPR-терапію, розроблену для одного конкретного пацієнта. Життя поза лікарняними стінами Перші десять місяців свого життя Кей Джей провів майже безперервно в лікарні. Постійний нагляд, крапельниці та медичне обладнання були його щоденною реальністю. Але після лікування стан хлопчика почав стабільно покращуватися, і вже в червні лікарі змогли виписати його додому. Для родини це стало справжнім переломним моментом. У серпні Кей Джей уперше відсвяткував день народження не в палаті, а вдома. А нещодавно він зробив свої перші кроки — подію, яку ще рік тому майже ніхто не наважувався прогнозувати. Наприкінці року на хлопчика чекає ще одна важлива подія: перше Різдво в родинному колі, а не під лікарняним наглядом. Лікарі зазначають, що мета терапії полягала не лише в тому, щоб врятувати життя, а й дати дитині шанс на максимально звичайне дитинство. І перші результати свідчать, що це вдалося. Крок до нової медицини Над лікуванням працювала команда під керівництвом докторки Ребекки Аренс-Ніклас із програми генної терапії спадкових метаболічних захворювань, спільно з дослідниками Університету Пенсильванії. Тепер науковці планують застосувати цей підхід і до інших дітей із подібними діагнозами. Йдеться про групу рідкісних захворювань, які порушують обмін речовин і часто не мають ефективних методів лікування. Кожна з таких хвороб має свої генетичні особливості, тому вчені покладають великі надії саме на персоналізоване редагування генів. Досвід Кей Джея вже допомагає краще зрозуміти питання безпеки, дозування та довготривалого спостереження. Виклик для регуляторів Історія хлопчика має значення не лише для медицини, а й для системи охорони здоров’я загалом. Його лікування створювалося для одного пацієнта, а це кидає виклик традиційним підходам до схвалення ліків. Саме тому випадок Кей Джея вже обговорюють у провідних медичних виданнях як приклад того, як можна швидко й ефективно допомагати людям із надрідкісними захворюваннями. Для багатьох сімей ця історія стала символом обережної надії. Вона показує, що завдяки співпраці лікарів, науковців і регуляторів навіть найскладніші діагнози можуть отримати шанс на нове майбутнє. А перші кроки маленького хлопчика — найкраще підтвердження того, що цей шлях вартий зусиль.

Кінець року — це не лише підсумки роботи й плани на свята. Для пари це зручний момент зупинитися й чесно поговорити одне з одним. Без докорів, без поспіху, без телефону в руках. Деякі розмови незручні, але саме вони допомагають увійти в новий рік без прихованої напруги, пише Pixelinform. 1. Про те, що цього року було важким Навіть у найміцніших стосунках рік не минає без складних моментів. Хтось почувався недооціненим, хтось — самотнім, навіть перебуваючи поруч. Важливо проговорити це до того, як образи стануть звичним фоном. Ця розмова не про звинувачення, а про чесність. Фрази на кшталт «мені було складно, коли…» працюють краще, ніж «ти завжди…». Коли обидва партнери відчувають, що їх чують, напруга зменшується. 2. Про гроші та спільні витрати Фінанси — одна з найпоширеніших причин конфліктів у парах. Наприкінці року корисно обговорити, що працювало добре, а що викликало стрес. Можливо, хтось тягнув на собі більше, ніж хотів зізнатися. Як зазначає відомий психолог Марк Треверс, це гарний момент домовитися про очікування на наступний рік: великі покупки, заощадження, особисті витрати. Чіткі домовленості знижують кількість дрібних сварок, які з часом стають серйозними. 3. Про особисті кордони й час для себе Близькість не означає постійне перебування разом. У кожного є потреба в особистому просторі, і її ігнорування часто призводить до роздратування. Запитайте одне одного: чого мені бракувало цього року — тиші, свободи, підтримки? Можливо, комусь важливо мати вечір наодинці або час на хобі без почуття провини. Такі розмови допомагають не віддалятися, а навпаки — зберігати здорову близькість. 4. Про очікування від наступного року Плани не обов’язково мають бути грандіозними. Інколи достатньо домовитися про прості речі: більше часу разом, менше роботи вечорами, більше щирих розмов. Це також слушний момент озвучити страхи й надії. Коли партнери знають, куди кожен із них хоче рухатися, їм легше підтримувати одне одного. Спільне бачення не гарантує ідеального року, але дає відчуття, що ви в одній команді. Такі розмови не завжди легкі, але вони можуть стати найкращим подарунком для стосунків перед Новим роком. Вони очищують простір між двома людьми й допомагають почати новий етап без зайвого багажу. 4 розмови, які кожна пара має провести до Нового року читайте на сайті Pixel.inform.

З віком ми звикаємо помічати сивину, зморшки чи втрату фізичної витривалості. Але не менш важливі — і значно менш помітні — зміни відбуваються всередині організму, зокрема в імунній системі. Нове дослідження американських науковців показало: один-єдиний білок у крові може змусити старі стовбурові клітини поводитися так, ніби вони знову молоді. Як старіє система крові У кістковому мозку людини є особливі клітини — гемопоетичні стовбурові клітини. Саме вони виробляють усі клітини крові та імунної системи. Їх небагато, але роль величезна: без них неможливе ні оновлення крові, ні повноцінний імунний захист. У молодому віці ці клітини працюють збалансовано. Вони створюють як мієлоїдні клітини (еритроцити та частину імунних клітин), так і лімфоїдні — Т- і В-лімфоцити, які відповідають за боротьбу з інфекціями. З роками баланс порушується: стовбурові клітини дедалі частіше «обирають» мієлоїдний шлях і все рідше — лімфоїдний. Через це імунна система старіє, слабшає і гірше реагує на загрози. Саме тому літніх людей майже ніколи не залучають як донорів кісткового мозку: їхні стовбурові клітини вже не такі ефективні. Білок, який стримує старіння Команда вчених з Університету Іллінойсу в Чикаго виявила ключову ланку цього процесу — білок під назвою тромбоцитарний фактор 4 (platelet factor 4). У молодому організмі він виконує роль «гальма»: подає сигнал стовбуровим клітинам не ділитися надто активно, запобігаючи хаотичному розмноженню. З віком імунні клітини виробляють цього білка дедалі менше. У результаті стовбурові клітини починають ділитися частіше, ніж потрібно. А надмірні поділи — це прямий шлях до накопичення мутацій, хронічного запалення, підвищеного ризику раку крові та навіть серцево-судинних хвороб. Омолодження в лабораторії Найцікавіше почалося, коли дослідники спробували повернути ситуацію назад. Вони вводили літнім мишам тромбоцитарний фактор 4 щодня протягом понад місяця. Результат виявився вражаючим: клітини крові та імунної системи почали виглядати й функціонувати так, ніби організм став значно молодшим. Подібний ефект зафіксували й у лабораторних експериментах із людськими стовбуровими клітинами. Додавання цього білка буквально «перепрограмовувало» їхню поведінку, зменшуючи прояви клітинного старіння. Не еліксир безсмертя, але важливий крок Дослідники наголошують: тромбоцитарний фактор 4 — не чарівна пігулка, яка миттєво омолодить увесь організм або продовжить життя на десятиліття. Проте він може стати важливою частиною майбутніх терапій, спрямованих на лікування вікових захворювань крові та імунної системи. Головний висновок роботи простий і водночас обнадійливий: деякі процеси старіння не є незворотними. Принаймні на клітинному рівні їх можна «перемотати назад». А це означає, що наука поступово підбирається до реальних інструментів боротьби з віковими хворобами — не фантастичних, а цілком практичних.

Лісові пожежі, що охопили Лос-Анджелес у січні 2025 року, завдали шкоди не лише будинкам і інфраструктурі. Нове дослідження лікарів із Cedars-Sinai показало: вже впродовж кількох тижнів після початку пожеж у місті різко зросла кількість серйозних проблем зі здоров’ям — від серцевих нападів до захворювань легень і загального погіршення самопочуття. Різкий сплеск звернень до лікарень Дослідники проаналізували дані відділення невідкладної допомоги Cedars-Sinai за період із 7 січня до 7 квітня 2025 року — тобто перші 90 днів після початку пожеж у районах Ітон і Пасифік-Палісейдс. Для порівняння вони взяли аналогічні періоди за 2018–2024 роки. Загальна кількість звернень до відділення невідкладної допомоги майже не змінилася. Проте, якщо подивитися на конкретні діагнози, картина виявилася тривожною. Кількість пацієнтів із симптомами загального нездужання зросла на 118%. Звернення через серцеві напади збільшилися на 46%, а випадки захворювань легень — на 24% порівняно із середніми показниками попередніх років. Чому пожежі так впливають на організм За словами докторки Сьюзен Ченг, директорки з досліджень громадського здоров’я Cedars-Sinai та старшої авторки роботи, міські пожежі особливо небезпечні через склад речовин, які вони викидають у повітря. «Під час таких пожеж згорають не лише дерева, а й будівельні матеріали, пластик, техніка. Дрібні частинки з диму легко проникають у кров і можуть ушкоджувати серце та легені», — пояснює вона. Додатковим фактором стає сильний стрес, який сам по собі здатен провокувати серцево-судинні проблеми. Незвичні зміни в аналізах крові Дослідження також виявило ще одну особливість, яку раніше майже не фіксували після пожеж. У 2025 році кількість аномальних результатів аналізів крові, пов’язаних із загальним нездужанням, зросла більш ніж удвічі. За словами доктора Джозефа Ебінгера, першого автора дослідження, такі зміни можуть свідчити про реакцію організму на токсини в повітрі. «Це сигнал того, що тіло перебуває під впливом зовнішнього шкідливого чинника, і нам потрібно глибше зрозуміти ці механізми», — зазначає він. Дослідження на роки вперед Опубліковані результати — лише перший етап масштабного проєкту LA Fire HEALTH Study. У ньому беруть участь науковці з провідних університетів США, зокрема Harvard, Stanford, UCLA та Yale. Протягом наступних десяти років команда планує вивчати довгострокові наслідки пожеж для здоров’я мешканців Лос-Анджелеса. Вчені сподіваються, що ці дані допоможуть не лише краще підготувати систему охорони здоров’я до майбутніх катастроф, а й розробити ефективні способи захисту людей від прихованої, але небезпечної дії диму та токсичних викидів.

Горіхи здавна вважаються корисними продуктами для серцево-судинної системи завдяки високому вмісту рослинного білка, клітковини та корисних жирів. Вони стають незамінним елементом раціону для тих, хто прагне контролювати свій стан природним шляхом. Як зазначає Керрі Мадормо, певні види горіхів мають високу концентрацію вітамінів і мінералів, що безпосередньо впливають на еластичність судин та стабілізацію тиску. Щоб отримати максимальну користь, достатньо додавати невелику кількість цих плодів до щоденних страв, таких як салати, вівсянка або фрукти, розповідає Pixelinform. Мигдаль та фісташки як джерела важливих мінералів Мигдаль є чудовим джерелом магнію та вітаміну Е. Одна порція вагою близько 28 грамів забезпечує суттєву частину добової норми магнію, який допомагає розслабити стінки судин і знизити ризик гіпертонії. Дослідження показують, що вживання мигдалю особливо позитивно впливає на діастолічний артеріальний тиск. Фісташки, своєю чергою, багаті на калій, який допомагає організму виводити надлишок натрію та розслабляти кровоносні судини. Також вони містять антиоксиданти, такі як лютеїн та зеаксантин, що допомагають зменшити оксидативний стрес і регулювати тиск. Волоські горіхи та вплив корисних жирів на артерії Волоські горіхи вирізняються високим вмістом поліненасичених жирів, включаючи жирні кислоти омега-3 та омега-6. Ці корисні жири мають низку переваг для здоров’я серця: омега-3 допомагають знизити рівень тригліцеридів у крові, а омега-6 сприяють контролю рівня цукру. Наукові дослідження вказують на те, що включення волоських горіхів до раціону пов’язане з покращенням систолічного артеріального тиску та загальним кращим контролем показників роботи серця. Це робить їх одним із найдоступніших засобів для підтримки здоров’я судин. Бразильський горіх та роль селену у підтримці здоров’я Бразильські горіхи є надзвичайно багатими на селен — мікроелемент, що допомагає зменшити запалення та підтримувати функцію серця. Всього один такий горіх може містити денну норму селену, що допомагає знизити ризик високого кров’яного тиску. Окрім селену, вони містять значну кількість клітковини та білка. Важливо пам’ятати про помірність у споживанні бразильських горіхів через високу концентрацію активних речовин, проте навіть їх невелика кількість у раціоні створює потужний захисний бар’єр для серцево-судинної системи. Прості способи додати горіхи до щоденного раціону Впровадження горіхів у щоденне меню не потребує значних зусиль. Ви можете додати пекани до шпинатного салату, поєднати волоські горіхи з бананами у вівсянці або посипати подрібненими фісташками свіжі фрукти. Мигдаль добре пасує до страв із зеленої квасолі або йогуртів. Такі прості кроки допоможуть не лише урізноманітнити смак знайомих страв, а й забезпечать організм необхідними нутрієнтами для підтримки артеріального тиску на здоровому рівні. 4 горіхи, які допоможуть знизити високий артеріальний тиск читайте на сайті Pixel.inform.

Слово «егоїст» зазвичай має погану репутацію. Його пов’язують із байдужістю, холодністю та небажанням допомагати іншим. Але психологи все частіше говорять про інше явище — здоровий егоїзм. Це не про «мені все, а вам нічого», а про вміння не зраджувати власні потреби. У щоденному житті такий підхід може дати неочікувані плюси, пише Pixelinform. 1. Егоїзм допомагає зберігати енергію та психічне здоровʼя Коли людина постійно ставить інших вище за себе, вона швидко виснажується. Робота після роботи, допомога всім без винятку, відсутність особистого часу — усе це виглядає як доброта, але часто закінчується емоційним вигоранням. Невеликий егоїзм дозволяє сказати «ні», коли сил уже немає. Наприклад, відмовитися від зайвого завдання або не йти на зустріч, якщо хочеться просто побути на самоті. Такі рішення знижують рівень стресу й допомагають відновлюватися швидше. У підсумку людина стає спокійнішою і навіть продуктивнішою. 2. Турбота про себе покращує стосунки з іншими Парадоксально, але люди, які думають про власні межі, часто будують здоровіші стосунки. Коли ви чесно говорите про свої потреби, зникає приховане роздратування. Ви не накопичуєте образи через те, що «знову пожертвували собою». Наприклад, якщо ви не погоджуєтеся на те, що вам справді незручно, інші чіткіше розуміють, де проходить межа. Це зменшує конфлікти й підвищує взаємну повагу. У результаті спілкування стає простішим і щирішим, без гри в «хорошу людину». 3. Егоїзм допомагає приймати кращі рішення Коли людина орієнтується лише на очікування інших, вона часто приймає рішення, які їй не підходять. Це може стосуватися роботи, особистих стосунків або навіть дрібниць у побуті. Здоровий егоїзм змушує запитати себе: «А чого хочу я?» Таке питання допомагає робити вибір, який справді відповідає вашим цілям і цінностям. З часом це підвищує впевненість у собі й відчуття контролю над власним життям. Людина перестає жити «на автоматі» і починає усвідомлено керувати своїм часом та ресурсами. Отже, бути егоїстом у здоровому сенсі — це не про байдужість до інших, а про відповідальність за себе. Коли ви не ігноруєте власні потреби, виграють усі: і ви, і люди поруч. 3 переваги бути егоїстом у повсякденному житті читайте на сайті Pixel.inform.