Нова наночастинкова вакцина успішно запобігла розвитку кількох агресивних видів раку в мишей, зокрема раку підшлункової залози та меланоми. Лікування активувало потужну імунну пам’ять, завдяки чому до 88% вакцинованих мишей залишалися без пухлин, а поширення раку було зупинене. Навчивши імунну систему розпізнавати ракові антигени, вакцина продемонструвала тривалий захист і широкий потенціал застосування. Наночастинкова вакцина демонструє сильні профілактичні властивості проти раку в мишей Дослідницька група з Університету Массачусетса в Амгерсті показала, що вакцина на основі наночастинок може успішно запобігати меланомі, раку підшлункової залози та тричі негативному раку молочної залози в мишей. Залежно від типу раку, до 88% вакцинованих мишей залишалися без пухлин, а підхід зменшував — а в деяких випадках повністю блокував — поширення раку в організмі. «Створюючи наночастинки, які активують імунну систему через багатошляхову стимуляцію у поєднанні зі специфічними раковими антигенами, ми можемо запобігти росту пухлин із вражаючими показниками виживання», — пояснює Прабгані Аткурале, доцент кафедри біомедичної інженерії Інженерного коледжу Річчо в UMass Amherst і відповідальний автор роботи. Попередні дослідження Аткурале показали, що її дизайн наночастинкових препаратів може зменшувати або повністю усувати наявні пухлини в мишей. Нові результати довели, що ця сама технологія працює й як профілактичний засіб. Тестування вакцини з антигенами меланоми На першому етапі дослідження науковці поєднали платформу наночастинок із добре відомими пептидами меланоми (антигенами, подібними до тих, що містяться у вакцинах проти грипу). Це поєднання активувало Т-клітини, які були «навчені» розпізнавати й знищувати клітини меланоми. Через три тижні після вакцинації мишам ввели клітини меланоми. Вісімдесят відсотків мишей, які отримали цю «супераджувантну» наночастинкову вакцину, залишалися без пухлин і вижили протягом усіх 250 днів експерименту. Усі миші, яким ввели традиційну вакцину, не наночастинкову формулу або не ввели нічого, розвинули пухлини й не прожили понад 35 днів. Вакцина також запобігла поширенню меланоми в легені. Коли мишей піддали системному впливу клітин меланоми — у моделі, що імітує метастазування — жодна з вакцинованих наночастинками мишей не утворила пухлин у легенях, тоді як усі інші миші їх отримали. «Метастази — найбільший виклик у боротьбі з раком», — каже Аткурале. — «Переважна більшість смертей від раку як і раніше спричинена саме метастазами, і вони майже перекреслюють усі наші зусилля в лікуванні важкодоступних видів, таких як меланома та рак підшлункової залози». Тривала імунна пам’ять по всьому організму Аткурале називає цей захист «імунітетом пам’яті». «Це велика перевага імунотерапії, оскільки пам’ять зберігається не лише локально», — зазначає вона. — «Ми маємо системну пам’ять, а це дуже важливо. Імунна система охоплює всю географію організму». Перший етап тестування використовував антигени, розроблені спеціально для меланоми. Але створення унікальних антигенів для кожного окремого виду раку потребує секвенування геному або передових біоінформатичних методів. Щоб обійти цю проблему, дослідники провели другий експеримент, використавши зруйновані пухлинні клітини — так званий пухлинний лізат. Вакциновані наночастинками миші потім були піддані впливу клітин меланоми, аденокарциноми підшлункової залози або тричі негативного раку молочної залози. Високий рівень відторгнення пухлин у кількох видів раку Результати виявилися вражаючими. Відторгнення пухлин спостерігалося у 88% випадків раку підшлункової залози, 75% випадків раку молочної залози та 69% випадків меланоми. Усі миші, які залишилися без пухлин, також виявили повну стійкість до метастазів після повторного системного впливу ракових клітин. «Тумор-специфічні Т-клітинні відповіді, які ми здатні сформувати, — це ключ до підвищення виживання», — пояснює Ґріффін Кейн, постдокторський дослідник UMass Amherst і перший автор статті. — «Ми спостерігаємо дуже інтенсивну імунну активацію, коли стимулюємо вроджені імунні клітини цією формулою, і це запускає презентацію антигенів та підготовку Т-клітин-вбивць». Як наночастинкова вакцина створює потужну імунну відповідь Ця потужна активація Т-клітин стала можливою завдяки унікальній структурі наночастинок у вакцині. Будь-яка вакцина — незалежно від захворювання — містить два основні компоненти: антиген та ад’ювант. Антиген — це частина патогена (у цьому випадку ракових клітин), яка навчає імунну систему розпізнавати ціль. Ад’ювант же стимулює імунну систему, щоб вона сприймала антиген як загрозу та створила сильніший захист. Лабораторія Аткурале створює вакцини, які імітують природні сигнали небезпеки, що активують імунітет. Для ефективної імунної відповіді потрібні кілька «сигналів тривоги», які діють через різні шляхи. «Останніми роками ми зрозуміли, що вибір ад’юванта є надзвичайно важливим, тому що він задає другий сигнал, необхідний для правильного запуску Т- і В-клітин», — зазначає Аткурале. Багато перспективних ад’ювантів у раковій імунотерапії погано поєднуються один з одним на молекулярному рівні — подібно до того, як вода і масло розділяються. Щоб подолати це обмеження, команда створила ліпідну наночастинку «супераджувант», яка може капсулювати й доставляти два різних імунних стимулятори в стабільній та скоординованій формі. До універсальної платформи ракових вакцин Дослідники вважають, що ця наночастинкова система може стати гнучкою платформою для багатьох видів раку. Вони також бачать потенціал як для лікування, так і для профілактики — особливо у людей із високим ризиком розвитку онкології. Ця концепція лягла в основу стартапу, створеного Аткурале та Кейном, під назвою NanoVax Therapeutics. «Основною технологією, на якій заснована наша компанія, є саме ця наночастинка та такий підхід до лікування», — каже Кейн. — «Це платформа, яку розробила Прабгані. Стартап дозволяє нам просувати ці ідеї до реальних застосувань з кінцевою метою — покращити життя пацієнтів».

Ходьба визнана однією з найдоступніших і найпростіших форм фізичних вправ, що ефективно підтримує процес схуднення завдяки спалюванню калорій, прискоренню метаболізму, регулюванню апетиту та збереженню м’язової маси. Хоча багато десятиліть світовим орієнтиром для схуднення вважається мета пройти 10 000 кроків на день, важливо розуміти, що ця цифра виникла не на основі наукових досліджень, а як частина японської маркетингової кампанії у 1960-х роках. Сучасні дослідження підтверджують, що хоча 10 000 кроків є корисною метою, точна кількість, необхідна для схуднення, є індивідуальною і залежить від низки факторів: віку, статі, складу тіла, темпу ходьби та поточного рівня активності, пише Pixelinform. Кількість кроків, які потрібно зробити для підтримки схуднення, може бути вищою або нижчою за популярну мету. Деякі експерти рекомендують прагнути до 7500 кроків на день як більш реалістичної цілі для багатьох людей. Проте, найважливішим аспектом є не досягнення фіксованої кількості, а постійне збільшення щоденної кількості кроків понад ваш звичайний базовий рівень. Це збільшення допомагає організму спалювати більше калорій, сприяючи поступовій втраті ваги з часом. Наприклад, додавання всього 2000 кроків до вашого звичайного розпорядку може допомогти спалювати до 100 додаткових калорій щодня (залежно від ваги тіла та темпу, 1000 кроків спалюють 30–50 калорій). Офіційні рекомендації щодо фізичної активності для дорослих також підтверджують цей підхід, радячи щонайменше 150 хвилин фізичної активності помірної інтенсивності щотижня (що еквівалентно приблизно 30 хвилинам швидкої ходьби п’ять днів на тиждень, або 3000–4000 крокам). Ефективність ходьби для спалювання калорій значно залежить від темпу (швидка ходьба спалює більше), рельєфу місцевості (ходьба вгору збільшує витрати енергії), зусилля (махання руками або носіння обтяженого жилета) та індивідуальних факторів, таких як вага, склад тіла (чим більше м’язової маси, тим більше калорій спалюється навіть у спокої) та вік. Важливо, що ходьба є ідеальною вправою для схуднення, оскільки вона є доступною, малонавантажувальною (легше для суглобів) і легко інтегрується в повсякденну рутину — чи то прогулянка під час обідньої перерви, чи вибір сходів замість ліфта. Крім того, фізична активність стимулює вивільнення ендорфінів та серотоніну, що покращує настрій, знижує рівень стресу та запобігає емоційному переїданню. Отже, для схуднення ключ полягає не в магічному числі 10 000, а в послідовності, поступовому збільшенні активності понад базовий рівень та підтримці збалансованого харчування. Міф про 10 000 кроків: скільки насправді потрібно ходити щодня для ефективного схуднення читайте на сайті Pixel.inform.

У багатьох із нас є здатність піклуватися про інших — друзів, рідних, колег. Але іноді ця доброта не поширюється на найважливішу людину: на нас самих. Психологи наголошують, що недостатнє самоспівчуття може призводити до емоційного виснаження, самокритики та погіршення психологічного стану. У статті Forbes підкреслюється, що самоспівчуття є ключовим чинником психологічного благополуччя, розповідає Pixelinform. 1. Ваш внутрішній голос — суворий критик Люди, які легко знаходять слова підтримки для інших, часто не можуть сказати собі того ж. Якщо ви реагуєте на власні помилки різкою критикою, а не підтримкою, це вказує на знижене самоспівчуття. Дослідження показують: надмірна самокритика блокує здорове емоційне відновлення та підсилює стрес. 2. Ви постійно ставите потреби інших понад свої Допомагати — чудово, але коли ви систематично відкладаєте власний комфорт, відпочинок чи плани заради інших, це сигнал про дисбаланс. Часто люди при цьому вважають, що «не заслуговують» на турботу або не мають права просити про допомогу. Такий стиль життя швидко виснажує і фізично, і емоційно. 3. Ви легко прощаєте інших, але не пробачаєте себе Коли хтось помиляється, ви можете поставитися до цього з розумінням, проте власні промахи переживаєте болісно й довго. Повторення у голові ситуацій, де ви зробили щось не так, — ознака того, що ви ставитеся до себе значно суворіше, ніж до будь-кого іншого. 4. Ви відмовляєтесь приймати допомогу Навіть якщо оточення готове підтримати вас, ви можете інстинктивно казати «я впораюся сам». Відмова від допомоги часто приховує страх здаватися слабким або небажання бути тягарем. Але така поведінка позбавляє вас ресурсу, який міг би значно покращити стан. Чому так відбувається і як собі допомогти Коріння такої поведінки часто лежить у вихованні, культурних установках або перфекціонізмі. Проте важливо пам’ятати: співчуття до себе — не прояв слабкості, а необхідність для емоційної рівноваги. Щоб почати змінювати ставлення до себе, спробуйте: говорити з собою так, як із другом; дозволяти собі відпочинок без вини; приймати допомогу без сорому; визнавати, що помилки — нормальна частина життя. Ці невеликі кроки допомагають будувати здорове, м’яке та турботливе ставлення до себе — і згодом роблять життя більш гармонійним. 4 ознаки, що ви уважні і добрі до інших, але забуваєте про себе читайте на сайті Pixel.inform.

Вітамін D, часто званий «сонячним вітаміном» через його синтез у шкірі під дією ультрафіолету, є не просто вітаміном, а життєво важливим гормоном-попередником, який регулює засвоєння кальцію і фосфору, підтримує здоров’я кісток та м’язів, а також відіграє ключову роль у функціонуванні імунної та нервової систем. Проте, з огляду на географічні особливості та сучасний спосіб життя, дефіцит вітаміну D став глобальною проблемою охорони здоров’я, зачіпаючи понад мільярд людей. Небезпека полягає в тому, що на початкових етапах гіповітаміноз часто протікає без яскраво виражених симптомів, які легко ігнорувати або сплутати з ознаками втоми. Однак, існує п’ять ключових сигналів, якими організм «кричить» про гостру нестачу цього елемента, що потребує негайної уваги, розповідає Pixelinform. 1. Хронічна втома та м’язова слабкість Однією з найпоширеніших, але часто ігнорованих ознак є постійна, незрозуміла втома, зниження витривалості та загальна слабкість, які не минають навіть після повноцінного відпочинку. Вітамін D має прямий вплив на м’язову функцію, і його дефіцит може призводити до м’язових болів, спазмів і навіть судом, особливо вранці або після мінімальних навантажень. Тривала нестача може викликати помітну слабкість м’язів у частинах тіла поблизу тулуба, як-от стегна чи плечі. 2. Часті застуди та ослаблений імунітет Вітамін D є потужним модулятором імунної системи. Його недостатній рівень безпосередньо пов’язаний зі зниженням захисних функцій організму та підвищеною сприйнятливістю до інфекцій. Люди з дефіцитом частіше страждають від частих застуд, грипу та респіраторних інфекційних хвороб. Довготривала нестача збільшує ризик розвитку аутоімунних захворювань, включаючи розсіяний склероз та ревматоїдний артрит. 3. Біль у кістках та суглобах Оскільки головна функція вітаміну D полягає у покращенні засвоєння кальцію, його дефіцит безпосередньо впливає на здоров’я скелета. Симптоми часто проявляються як регулярні болі в кістках, суглобах, особливо у попереку та спині. У дорослих це може прогресувати до остеомаляції (розм’якшення кісток) та остеопорозу (зниження щільності кісток), що значно підвищує ризик переломів навіть при незначних травмах. 4. Погіршення настрою та депресивні стани Вітамін D відіграє важливу роль у регуляції нейропсихічних функцій. Низький рівень цього вітаміну корелює зі зниженням емоційного фону, дратівливістю, апатією та депресивними станами. У деяких випадках дефіцит може викликати тривожність та впливати на якість сну, спричиняючи безсоння або порушення циркадних ритмів. 5. Порушення цілісності шкіри та волосся Нестача вітаміну D може проявлятися зовнішніми ознаками, що стосуються дерматологічного здоров’я. Одним із таких сигналів є повільне загоєння ран після травм чи операцій, що вказує на порушення регенераційних процесів. Крім того, дефіцит часто асоціюється з випадінням волосся та ламкістю нігтів, а також підвищеною пітливістю, особливо голови (що є класичним, хоча і не єдиним, симптомом). Усі ці ознаки сигналізують про те, що організм не справляється зі своїми функціями. При виявленні одного чи кількох із цих симптомів необхідна лабораторна діагностика рівня 25-гідроксивітаміну D у крові та консультація лікаря для призначення адекватної терапії, оскільки самолікування може бути неефективним або, у випадку передозування, небезпечним. Як організм “кричить” про нестачу вітаміну D: 5 сигналів, які не можна ігнорувати читайте на сайті Pixel.inform.

У світі, де більшість людей звикла міряти успіх і щастя масштабними, гучними подіями — підвищенням на роботі, купівлею нового житла, значними ювілеями чи випуском — існує надзвичайно потужна, але часто недооцінена сила, яка формується не у великих перемогах, а у буденних, майже непомітних моментах. Цю силу психологи називають «мікро-радості», і саме вони, на противагу тимчасовим сплескам емоцій від великих досягнень, здатні стати справжнім, надійним «паливом» для щасливого, здорового та збалансованого життя. Мікро-радощі — це короткі, щоденні приємні переживання, які здаються тривіальними, але чия регулярність створює міцний фундамент для психічного здоров’я та душевної стійкості: це може бути ковток смачної кави вранці, кілька хвилин на сонці під час прогулянки, тепле слово від друга чи успішно завершений «маленький» пункт зі списку справ, пише Pixelinform. На відміну від великих подій, які часто дають лише тимчасовий емоційний сплеск, мікро-радощі мають властивість накопичуватися: їхня частота є значно важливішою за інтенсивність. Регулярне переживання цих малих приємностей створює стійке позитивне підґрунтя настрою, що допомагає ефективніше справлятися зі стресом, помітно знижує рівень тривожності та загальне психологічне навантаження. Ці дрібниці діють як своєрідний «запобіжний клапан» для нервової системи, допомагаючи швидко відновити внутрішню рівновагу після напруженого дня і підвищуючи загальну стресостійкість. Вони створюють так звану «позитивну спіраль»: чим частіше мозок фіксує добро навколо, тим легше він відкривається на нові радощі, здорові звички, творчість та дружбу. Навіть невеликі досягнення, як-от завершення вправи чи освоєння чогось нового, посилюють мотивацію та відчуття прогресу, додаючи впевненості та спонукаючи діяти далі. Більше того, мікро-радощі запобігають емоційному вигоранню: коли очікування «великого чогось» затягується, мотивація часто падає; регулярні малі приємності забезпечують необхідні «корекції курсу» і не дають психіці деградувати. Щоб почати культивувати ці мікро-радощі, психологи радять запланувати дві-три невеликі приємності на день, які мають бути регулярними і приносити комфорт, наприклад, чашка кави без телефону або улюблена музика під час перерви. Критично важливим є усвідомлене «смакування» цих моментів — звертайте увагу на деталі, аромати, кольори та емоції, щоб «розтягувати» радість і поглиблювати усвідомлення. Рекомендується також вести щоденник вдячності, записуючи дві-три речі, які принесли радість за день, що допомагає мозку частіше помічати позитивне навіть у сірі будні. Важливо також змістити фокус уваги на маленькі перемоги та щоденний прогрес, а не лише на кінцеві великі цілі; кожен закінчений день із «принаймні однією перемогою» є прямим внеском у довготривале благополуччя. Варто пам’ятати, що мікро-радощі, хоч і є ефективним доповненням до турботи про себе та надійною опорою в умовах повсякденного життя, не є панацеєю: у випадку важкого стресу, депресії чи травми необхідна комплексна підтримка, включаючи терапію. Психолог розкрив “невидиме паливо”, яке робить людину щасливою щодня читайте на сайті Pixel.inform.

Оливкова олія, що є фундаментальним елементом середземноморської дієти, давно визнана універсальним корисним жиром, який отримують шляхом пресування оливок. Її репутація як “захисника серця” значною мірою ґрунтується на здатності позитивно впливати на артеріальний тиск та загальний стан серцево-судинної системи. Цей ефект досягається завдяки високому вмісту мононенасичених жирів (зокрема олеїнової кислоти) та потужних біоактивних сполук, пише Pixelinform. Зниження тиску та захист від атеросклерозу Однією з головних причин смертності у світі є серцево-судинні захворювання, і оливкова олія відіграє критичну роль у зниженні цих ризиків. Раціон, багатий на оливкову олію, доведено захищає від атеросклерозу — процесу накопичення бляшок (жирів, холестерину та інших речовин) в артеріях, що обмежує кровотік. Оливкова олія підтримує здоровіший рівень ліпідів у крові, знижуючи рівень холестерину ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності, так званого “поганого” холестерину), що є прямим фактором ризику високого тиску. Дослідження показали, що люди, які дотримувалися середземноморської дієти, збагаченої оливковою олією, протягом семи років демонстрували сповільнення прогресування атеросклерозу порівняно з тими, хто дотримувався дієти з низьким вмістом жирів. Крім того, споживання оливкової олії (навіть трохи більше половини столової ложки на день) пов’язане зі зниженням ризику серцевих захворювань на 14%. Здорова функція кровоносних судин, підтримувана олією, є прямим шляхом до нормалізації артеріального тиску. Роль антиоксидантів та протизапальна дія Оливкова олія містить понад 200 рослинних сполук, серед яких особливо виділяються фенольні антиоксиданти, такі як гідрокситирозол (HT) та вітамін Е (який становить 20% від добової норми в одній столовій ложці). Ці сполуки діють як потужні антиоксиданти, які зменшують вироблення запальних молекул, що сприяють розвитку атеросклерозу. Запалення є одним із ключових механізмів пошкодження стінок судин, що призводить до підвищення тиску. Дослідження показують, що додавання оливкової олії в раціон призводить до значного зниження маркерів запалення, таких як С-реактивний білок (СРБ) та інтерлейкін-6 (ІЛ-6). Ця протизапальна дія не лише захищає артерії, але й може бути корисною для людей із запальними захворюваннями, наприклад, ревматоїдним артритом. Комплексний вплив на загальне здоров’я Систематичне вживання оливкової олії також пов’язане зі зниженням ризику розвитку діабету 2 типу на 16% серед людей, які споживали її найбільше, що опосередковано підтримує здоров’я судин і тиск. Слід зазначити, що оливкова олія безпечна для більшості людей, за винятком тих, хто має алергію на оливки. Вона є висококалорійним продуктом (126 калорій на столову ложку), тому її слід вживати як частину збалансованого раціону, замінюючи нею насичені жири (такі як вершкове масло або маргарин). Заміна лише десяти грамів насичених жирів на день на таку ж кількість оливкової олії була пов’язана зі зниженням ризику смерті від усіх причин на 8–34%, що підкреслює її фундаментальну роль у підтримці довголіття та стабілізації артеріального тиску. Що відбувається з кров’яним тиском, коли ви щодня вживаєте оливкову олію читайте на сайті Pixel.inform.

Наш мозок не створений так, щоб рівноцінно сприймати позитив і негатив. Згідно з психологічними дослідженнями, існує так званий Negativity bias (з англ. упередження негативності)— упередженість на користь негативної інформації Ще з давніх часів, коли наша безпека залежала від вчасного виявлення загрози, мозок навчався звертати увагу перш за все на все, що може зашкодити. Сьогодні, хоч небезпеки значно змінилися, цей механізм продовжує працювати: ми швидше помічаємо критику, небезпеку, недолік, ніж комплімент, безпеку або підтримку. Через це погані думки, страх перед помилками або переживання залишаються у пам’яті набагато довше, ніж приємні або нейтральні події, пише Pixelinfrorm. Минуле як міна сповільненої дії Ще одна причина, чому ми чіпляємося за негатив: мозок намагається захистити нас від можливих майбутніх помилок. Коли ми пережили неприємний досвід або помилку — свідомо чи ні — мозок засвоює цю подію як урок, щоб не повторити. Така “внутрішня сигналізація” змушує затримувати увагу на минулому: ми переглядаємо критику, провину, страх, помилки, наче аналізуючи маршрут, де може бути пастка. Це психологічний захист, але у сучасному світі часто перетворюється на нескінченне повторення старих помилок, від якого тяжко відірватися. Закладена в тілі хімія стресу Негативні думки — це не просто образи або спогади. Вони запускають фізіологічні реакції: мозок і тіло сприймають їх як сигнал загрози. У відповідь виділяється гормон стресу, наприклад кортизол, що змушує організм перебувати у режимі тривоги. Це створює своєрідне “емоційне замикання”: мозок і тіло починають шукати нові негативні подразники, утворюючи так звані “емоційні петлі”, в яких негатив сниться, повертається, наростає, і тоді важче відпустити. Людина перестає просто реагувати — вона живе в постійній тривозі, навіть якщо зовнішньо все спокійно. Чому важливо розпізнати цей механізм та як змінити фокус Розуміння цих трьох причин — перший крок, щоб не дати мозку керувати вашим життям через страх, тривогу або невпевненість. Усвідомивши, що негатив — це не сигнал про вашу ваду чи провину, а частина еволюційної “захисної програми”, можна навчитися балансувати думки. Психологи радять навмисно тренувати увагу на позитивному: фокусуватися на досягненнях, вдячності, приємних моментах — так можна поступово “перепрограмувати” мозок, щоб він не заставляв повторювати негатив. Негативні думки не означають, що з вами щось не так — вони означають, що ваш мозок працює за старими, перевіреними механізмами. Головне — не дати їм взяти над вами гору, а навчитися помічати і цінувати позитив, навіть якщо він тихіший і менш гучний. Психолог назвав 3 причини, які змушують мозок знову і знову думати про погане читайте на сайті Pixel.inform.

Вчені визначили точні ділянки в геномі людини, де ДНК найімовірніше може зазнати мутацій. У місцях, де РНК-полімераза «відкриває» вашу ДНК, щоб прочитати й скопіювати інструкції — так званих точках старту транскрипції — геном стає особливо вразливим до пошкоджень і випадкового недосконалого відновлення, що може призвести до постійних змін. Вчені називають ці ділянки «гарячими точками мутацій», і вони можуть бути ключовими для розуміння генетичних захворювань. «Ці послідовності надзвичайно схильні до мутацій і належать до найфункціональніших ділянок усього геному людини, поряд із білок-кодуючими областями», — каже генетик Донате Веггорн із Центру регуляції геному в Іспанії. Генетичні мутації часто виникають, коли пошкоджена ДНК не може коректно відновитися, що призводить до невеликої, але незворотної зміни геному. Більшість мутацій є нешкідливими і не впливають на здоров’я чи розвиток. Рідше мутації можуть бути корисними — саме такі мутації рухають еволюцію і дають живим істотам змогу адаптуватися. Але шкідливі мутації можуть спричиняти серйозні проблеми — і навіть передаватися нащадкам. За оцінками, близько 300 мільйонів людей у світі страждають на рідкісні генетичні розлади. Розуміння вразливості людського геному до мутацій є критично важливим для створення точних моделей, що дозволяють вивчати ці хвороби. Пошкодження геному різко збільшується під час процесу, який називається транскрипцією, коли ДНК копіюється в молекули РНК. Уявіть геном як кулінарну книгу, а ген — як рецепт. РНК-полімераза відкриває книгу, щоб переписати рецепт на стікер — РНК — після чого книга знову замикається. У результаті цього процесу пошкодження можуть виникати сотні тисяч разів на клітину щодня. Веггорн і його колеги хотіли з’ясувати, чи призводить додаткове «зношування» в місцях початку транскрипції до підвищеного рівня недосконалого ремонту — того самого, що перетворюється на постійні генетичні мутації. Щоб перевірити це, дослідники проаналізували величезні набори даних людського геному, відстежуючи надзвичайно рідкісні мутації (ERV) у майже 15 000 генів у понад 220 000 людей. Це спадкові мутації, що збереглися протягом кількох поколінь. Вони також дослідили дані з 10 досліджень «тріо». У таких дослідженнях секвенують геноми батька, матері та їхньої спільної дитини, щоб визначити мутації, які дитина не успадкувала — так звані de novo мутації (DNM). Тобто мутація виникла випадково — у сперматозоїді, яйцеклітині або вже після запліднення. У людей з ERV дослідники виявили дуже сильну й стабільну «гарячу точку» мутацій навколо точок старту транскрипції. Повертаючись до аналогії з кулінарною книгою — ніби шеф порвав сторінку, коли відкривав її, або залив її соусом, а під час ремонту частина рецепта спотворилася. Але в дослідженнях DNM ця гаряча точка загадково зникла. Якби вона існувала, вона мала б проявлятися і в нових, і в спадкових мутаціях. Відповідь прийшла з 11 попередніх досліджень мозаїчних мутацій, які виникають на ранніх стадіях поділу клітин після запліднення. Це трапляється з кожною людиною; всі ми маємо принаймні одну клітину з такою мутацією. Коли команда проаналізувала дані про мозаїчність, зникла гаряча точка повернулася — у тій самій області, що й у ERV. Ранні ембріональні мутації накопичувалися на початку транскрипції, але через мозаїчну природу вони можуть виглядати як шум секвенування, і багато аналітичних систем для DNM автоматично відфільтровують їх. «У цих дослідженнях є сліпа зона», — каже Веггорн. «Щоб обійти це, можна аналізувати співпадіння мутацій, щоб виявити мозаїчні мутації. Або повторно розглянути відкинуті мутації, що виникають поблизу стартів транскрипції генів, які найбільше піддаються дії гарячої точки». Розглянувши всі три набори даних разом, дослідники змогли розкрити механізми вразливості точок старту транскрипції. Початок гена — це «жваве», крихке й складне місце, де РНК-полімераза часто зупиняється, ненадовго розмотуючи ДНК. Ця машина може давати збої або залишати ДНК відкритою надто довго, що призводить до пошкоджень, які залишають «шрами», замість того щоб відновитися чисто. Це — відсутній фрагмент пазла про те, звідки беруться мутації ДНК, і ключ до покращення досліджень генетичних станів, що базуються на даних про de novo мутації. Дослідження опубліковане в журналі Nature Communications.

Знаменита приказка про те, що одне яблуко на день відганяє лікаря, знаходить глибоке наукове підтвердження: регулярне включення цього популярного фрукта в раціон активує низку біологічних механізмів, які забезпечують профілактику хронічних захворювань. Цей ефект досягається завдяки унікальному поєднанню розчинної клітковини, поліфенолів та антиоксидантів, які містяться переважно у шкірці яблука. Дослідження пов’язують щоденне споживання яблук зі зниженням ризику серцевих захворювань, а також із впливом на такі фактори ризику, як високий рівень холестерину та підвищений кров’яний тиск. Більш того, регулярне вживання яблук корелює зі зниженням ризику смерті від інсульту на 27% та смерті від серцевих захворювань на 25%, розповідає Pixelinform. Регуляція травлення та контроль метаболізму Ключовим компонентом яблука є пектин, розчинна клітковина. Вона поглинає воду в травному тракті, сприяючи формуванню м’якшого стільця, а також діє як пребіотик, стимулюючи ріст та активність корисних бактерій у кишечнику. Ці ж компоненти відіграють значну роль у контролі ваги та запобіганні діабету 2 типу. Завдяки високому вмісту клітковини та води при низькій калорійності, яблука забезпечують відчуття ситості. Дослідження показали, що підвищене споживання багатих на клітковину фруктів пов’язане зі зниженням ваги. Що стосується діабету, люди, які з’їдають дві порції цілих фруктів на день, мають на 36% нижчий ризик його розвитку. Це частково пояснюється концентрацією флавоноїдів, зокрема кверцетину, який може покращувати чутливість до інсуліну та знижувати рівень цукру в крові, а розчинна клітковина уповільнює засвоєння вуглеводів. Антиоксидантний захист та нейрокогнітивна підтримка Антиоксиданти та фітохімічні речовини, такі як кверцетин, катехін і хлорогенова кислота, роблять яблука цінними в зниженні ризику онкологічних захворювань, нейтралізуючи вільні радикали та уповільнюючи ріст ракових клітин. Зокрема, клітковина допомагає захистити від колоректального раку. Нарешті, кверцетин у яблуках може захищати нейрони мозку від оксидативного пошкодження, підтримуючи здоров’я мозку та потенційно запобігаючи хворобі Альцгеймера. Одне середнє яблуко забезпечує організм приблизно 9% добової норми вітаміну С, який також є потужним антиоксидантом, необхідним для імунної системи та вироблення колагену. Потенційні ризики та застереження Незважаючи на значну користь, слід пам’ятати про потенційні ризики. У людей із непереносимістю цукрів (фруктоза, сорбіт) або алергією на пилок берези може виникати здуття живота чи інші алергічні реакції. Крім того, важливо уникати розжовування або подрібнення насіння, оскільки воно містить високотоксичну сполуку — ціанід. Людям з діабетом слід пам’ятати, що одне невелике яблуко містить близько 15 грамів вуглеводів, і його бажано поєднувати з джерелом білка або здорового жиру, наприклад, горіхами, для збалансованого засвоєння. Раніше дієтологи назвали найкращий час для вживання яблук: отримаєте максимум користі Що відбувається з вашим тілом, коли ви їсте одне яблуко на день читайте на сайті Pixel.inform.

Часто ми помічаємо, що після розмови з певними людьми — навіть короткої — відчуваємо себе втомленими, виснаженими або емоційно виснаженими. Це не просто поганий настрій: дослідження психологів показують, що певні моделі поведінки можуть буквально «забирати» вашу життєву енергію, навіть якщо вони не мають на меті зіпсувати вам день, пише Pixelinform. 1. Вони постійно переносять свої емоції на вас Одна з основних причин, чому люди вичерпують вашу енергію, — коли вони покладаються на вас, щоб регулювати свої емоції. Вони часто розповідають про свої проблеми, скаржаться, шукають розраду та підтримку, але не намагаються самі змінити ситуацію. Така «зовнішня емоційна регуляція» змушує вас емоційно реагувати, співпереживати, «вбирати» їхній стрес — іноді так сильно, що вашому мозку важко відновитися. 2. Відсутність взаємності — вони беруть, але не дають У здорових стосунках емоційна підтримка, увага та турбота діють обопільно. Але якщо хтось постійно бере — енергію, час, увагу — і майже нічого не повертає, баланс порушується. Після спілкування з такою людиною залишаєтесь спустошені, відчуваєте, що «емоційний банк» порожній. Це не ненависть чи зрада — це просте виснаження. 3. Негативне або хаотичне спілкування Стиль комунікації теж може виснажувати. Якщо співрозмовник часто скаржиться, драматизує, перебільшує проблеми або створює конфлікти, це навантажує ваш розум зайвими емоціями. Ви ніби «змушені» постійно перебувати в режимі напруги, виправдовуватись, підтримувати розмову, гасити емоційні спалахи — і це забирає значну частину ваших внутрішніх ресурсів. 4. Ігнорування вашого особистого простору та меж Буває так, що людина не поважає ваші межі: не приймає «ні» як відповідь, нав’язує розмови, вимагає уваги, втручається у ваш особистий простір — фізичний або емоційний. Навіть якщо це робиться без злого наміру, подібне постійне втручання змушує вас бути «наготові» — це підвищує внутрішню напругу і знову ж таки виснажує. Чому важливо розпізнати ці ознаки та що можна зробити Усвідомлення, що хтось «краде» вашу енергію, — перший крок до збереження власного психічного і емоційного ресурсу. Важливо не сприймати це як прояв егоїзму, а як акт самоповаги. Ви маєте право встановлювати межі, обирати, на кого витрачати увагу, і обмежувати контакти з тими, хто постійно виснажує. Іноді достатньо просто скоротити кількість зустрічей або змінити формат спілкування — щоб захистити себе. Як зрозуміти, що хтось поруч виснажує вашу енергію: 4 ознаки читайте на сайті Pixel.inform.