У сучасному світі, сповненому викликів та швидкого темпу життя, стрес став невід’ємною частиною повсякденності. Багато людей, шукаючи швидкий спосіб заспокоїтися, інстинктивно тягнуться до сигарет. Проте, цей тимчасовий “ритуал розслаблення” приносить лише шкоду здоров’ю і не вирішує корінь проблеми. На щастя, існують значно ефективніші та безпечніші методи боротьби зі стресом, які допомагають відновити внутрішній баланс без шкідливих звичок. Психологи та лікарі погоджуються, що свідоме керування стресом є ключовим для довготривалого благополуччя. Ось п’ять перевірених способів, які допоможуть вам знайти спокій та гармонію, не вдаючись до цигарок. Про них розповідає Pixelinform. Техніки глибокого дихання Коли ми відчуваємо стрес, наше дихання стає поверхневим і швидким. Свідоме, глибоке дихання є одним з найшвидших способів активувати парасимпатичну нервову систему, яка відповідає за розслаблення. Спробуйте вдихати повільно через ніс на рахунок чотири, затримувати дихання на рахунок сім, а потім повільно видихати через рот на рахунок вісім. Повторіть цей цикл кілька разів. Ця проста техніка, відома як дихання “4-7-8”, може миттєво знизити рівень тривоги та заспокоїти розум. Це не просто відволікання, а фізіологічний механізм, що впливає на серцевий ритм і рівень кортизолу. Фізична активність Рух – це потужний антистресовий засіб. Навіть коротка прогулянка, легка розтяжка або кілька присідань можуть значно покращити настрій. Фізичні вправи сприяють виробленню ендорфінів – природних “гормонів щастя”, які зменшують біль та створюють відчуття ейфорії. Крім того, фізична активність допомагає відволіктися від стресових думок, зосередившись на своєму тілі та його рухах. Регулярні тренування також покращують якість сну, що є вкрай важливим для психічного здоров’я. Медитація та усвідомленість (майндфулнес) Медитація вчить нас бути присутніми в моменті, спостерігати за своїми думками та емоціями без осуду. Всього 5-10 хвилин щоденної медитації можуть суттєво знизити рівень стресу, покращити концентрацію та емоційну регуляцію. Існують численні додатки та онлайн-ресурси, які допоможуть вам почати практику майндфулнес. Це дозволяє дистанціюватися від стресових факторів і переосмислити свою реакцію на них. Творчість та хобі Займіться тим, що приносить вам радість і дозволяє відключитися від повсякденних турбот. Це може бути малювання, гра на музичному інструменті, письмо, кулінарія, рукоділля або навіть садівництво. Творчий процес допомагає висловити емоції, зосередитися на позитивних моментах і створити щось нове, що зміцнює почуття задоволення та самореалізації. Такі заняття є своєрідним “активним відпочинком” для мозку. Пускання мильних бульбашок Цей, на перший погляд, дитячий спосіб насправді є надзвичайно ефективною технікою для зняття стресу. Процес пускання мильних бульбашок вимагає глибокого, рівномірного дихання, що автоматично уповільнює серцевий ритм і заспокоює нервову систему. Візуальний ефект барвистих бульбашок, що повільно ширяють у повітрі, є гіпнотичним і допомагає відволіктися від негативних думок. Ця проста дія задіює наші органи чуття – зір, слух, а також кінестетику, що сприяє глибокому розслабленню та поверненню до стану внутрішнього спокою. Це ідеальний спосіб зробити паузу, дихати повільно та відпустити напругу, не вдаючись до шкідливих звичок. 5 простих та ефективних способів зняти стрес без цигарок читайте на сайті Pixel.inform.

Більшість дітей вирощують усі 20 своїх молочних зубів у віці від шести місяців до трьох років, але строки можуть сильно відрізнятися. На це впливають генетика, географія та харчування. Тепер з’явилися докази того, що ще один фактор починає діяти ще до народження. Нове дослідження вказує на те, що стрес під час вагітності може прискорювати появу перших зубів у дитини. У центрі роботи — матері, які народили в строк і приводили своїх немовлят на регулярні стоматологічні огляди протягом перших двох років життя. Порівнюючи рівні гормонів у пізній вагітності з кількістю зубів, які мала кожна дитина в різному віці, дослідження виявило зв’язок, який раніше не був доведений. Фактори, що впливають на розвиток Дослідження очолила доктор Інь Мен, доцент Школи медсестер Рочестерського університету. У ньому взяли участь 142 матері із соціально незахищених верств населення США. Жінки долучилися через Медичний центр Університету Рочестера в період із 2017 до 2022 року. У другому та третьому триместрах кожна учасниця надала зразок слини. Учені виміряли шість гормонів: кортизол, естрадіол, прогестерон, тестостерон, трийодтиронін і тироксин. Ці гормони впливають на ріст, метаболізм та розвиток плода. Потім команда спостерігала за кожною парою «мати-дитина» у віці 1, 2, 4, 6, 12, 18 і 24 місяців. Стоматологи фіксували, які зуби прорізалися під час кожного візиту. Ранні зубки та несподівані закономірності Діти зазвичай проходять ці етапи розвитку по-різному, і ця група не була винятком.До шести місяців 15% немовлят мали від одного до шести прорізаних зубів. До 12 місяців 97,5% мали від одного до дванадцяти. У 18 місяців зуби були вже у всіх дітей — від трьох до двадцяти. У 24 місяці чверть мала повний комплект із 20 зубів. Невелика частка — 2,7% — пережила різкий «стрибок» зубів між 12 і 18 місяцями. Більшість мали повільний, нерівномірний розвиток. Ранній стан зубів не передбачав того, якого розвитку вони набудуть пізніше. Учасниці дослідження мали різне соціальне тло. Близько половини (53%) працювали. 60% мали лише середню освіту або нижче. Для 76% це була не перша дитина. Більшість (59%) не годували грудьми у шість місяців. Приблизно половина дітей (52%) були афроамериканського походження. Деякі матері (36,6%) мали діагноз депресії чи тривожності під час вагітності. Проте ці діагнози не відповідали різницям у рівнях гормонів чи розвитку зубів. Рівні гормонів сильно відрізнялися між жінками. Зазвичай учасниці мали або вищі за середні, або нижчі за середні значення всіх шести гормонів. Що показує кортизол Попри цю різноманітність, одна закономірність була чіткою: діти матерів із вищими рівнями кортизолу в пізній вагітності мали більше прорізаних зубів у шість місяців. Кортизол часто називають гормоном стресу. Немовлята жінок із найвищими рівнями мали в середньому на чотири зуби більше у шість місяців, ніж діти матерів із найнижчими показниками. «У нашому дослідженні ми показали, що вищі рівні гормонів, пов’язаних зі стресом, особливо кортизолу, у пізній вагітності пов’язані з більш раннім прорізуванням молочних зубів», — зазначила доктор Мен. «Підвищений кортизол може змінювати ріст плода та мінеральний обмін, включно з регуляцією рівнів кальцію та вітаміну D — обох необхідних для формування кісток і зубів». Стрес і біологічне старіння За словами дослідниці, кортизол також впливає на активність остеобластів та остеокластів — клітин, що відповідають за формування та перебудову кісткової тканини. Гормони регулюють багато аспектів розвитку, і кортизол може бути лише одним елементом ширшого механізму. «Ці результати є ще одним доказом того, що пренатальний стрес може прискорювати біологічне старіння дітей», — каже доктор Мен. «Передчасне прорізування зубів може бути раннім попереджувальним сигналом порушеного орального розвитку та загального стану здоров’я немовляти, пов’язаного із соціально-економічними труднощами та стресом під час вагітності». Інші гормони: слабші зв’язки Дослідники також побачили зв’язки між естрадіолом і тестостероном у пізній вагітності та кількістю зубів у 12 місяців. Ці зв’язки були слабшими. Подібні незначні асоціації з’явилися для прогестерону й тестостерону у 24 місяці, а також для трийодтироніну у 18 і 24 місяці. Естрадіол, прогестерон і тестостерон відіграють ключову роль у розвитку плода та масі при народженні. Коли їхні рівні підвищені, вони можуть сприяти швидшому розвитку, зокрема ранньому прорізуванню зубів. Молочні зуби як показник раннього розвитку Дослідження порушує питання про те, як ранній стрес впливає на здоров’я впродовж життя. Зуби — це частина розвитку ротової порожнини, але вони також відображають ширші біологічні зміни, що відбуваються ще до народження. Науковці продовжують вивчати, як умови життя на ранніх етапах формують розвиток дитини. Зуби дають чіткий, вимірюваний сигнал того, що в ранньому середовищі щось відбулося. Дослідники сподіваються, що, вивчаючи ці зв’язки, вони зможуть краще підтримувати матерів під час вагітності та глибше зрозуміти, як стрес впливає на здоров’я дітей. Повне дослідження опубліковане в журналі Frontiers in Oral Health.

Вчені відкрили святий грааль пивоваріння: формулу стабільної пивної піни — прорив, користь від якого пошириться далеко за межі пивної індустрії. Зі встановленням холоднішої погоди й зростанням інтересу до сезонних елів багато поціновувачів пива продовжують дивуватися, чому в одних напоїв піна довго тримає високу, кремову шапку, а в інших зникає майже миттєво. Для тих, хто цінує перший погляд на щойно налитий келих, швидкий спад бульбашок може бути розчаруванням — хоча деякі стилі вміють зберігати структуру значно довше. Дослідники з ETH Zurich під керівництвом професора м’яких матеріалів Яна Верманта з’ясували, що саме визначає ці відмінності. Їхні висновки, опубліковані в журналі Physics of Fluids, стали результатом семирічного дослідження. Проєкт розпочався після того, як Вермант поставив бельгійському пивовару просте запитання: «Як ви контролюєте процес варіння пива?» Відповідь була короткою, але промовистою: «За пінною». Команда отримала детальне уявлення про процеси, що формують довговічну пивну піну, й ці знання можуть допомогти пивоварам забезпечити стабільну шапку піни перед першим ковтком. Тріпель перемагає дуббель і сінгель Дослідження показало, що серед бельгійських елів найстійкішу піну утворюють сорти «трипель». За ними йдуть «дуббель», тоді як «сінгель» із нижчим вмістом алкоголю та мінімальною ферментацією демонструє найслабшу стабільність піни. Дослідники також оцінили два лагерні сорти великих швейцарських пивоварень. Їхня піна може наближатися за якістю до бельгійських елів, хоча фізичні механізми формування піни у них різні. Примітно, що один із лагерами показав низькі результати, що свідчить про можливості для вдосконалення. «Все ще є куди покращувати — ми будемо раді допомогти», — каже Вермант. До цього вважалося, що стабільність пивної піни визначається насамперед білковими шарами на поверхні бульбашок. Білки походять зі солоду й впливають на поверхневу в’язкість і натяг. Проте нові експерименти показують: вирішальний механізм складніший і значною мірою залежить від типу пива. У лагерів ключовим чинником є поверхнева візкоеластичність. Вона залежить від кількості білків у пиві та ступеня їх денатурації: чим більше білків, тим міцнішою стає плівка навколо бульбашок — і тим стабільнішою буде піна. У пива типу «трипель» ситуація протилежна: поверхнева візкоеластичність мінімальна. Стійкість забезпечується так званими стресами Маранґоні — силами, що виникають через різницю поверхневого натягу. Цей ефект легко побачити, якщо розсипати на поверхню води подрібнене чайне листя: воно рівномірно розходиться, а після додавання краплі мила — різко відтягується до країв, створюючи потоки. Якщо ці потоки тримаються довго, вони стабілізують бульбашки у пивній піні. Занурення в фізику пивної піни Різні стилі пива, різні умови варіння — і різна фізика піни. Відповідь криється у структурі та динаміці білкових оболонок бульбашок. У бельгійському «сінгель» білкові оболонки поводяться так, ніби дрібні сферичні частинки щільно вишиковуються на поверхні бульбашок. Це двовимірна суспензія, суміш рідини й дрібних твердих частинок, що стабілізує бульбашки. У «дуббелі» білки утворюють сітчасту структуру — своєрідну мембрану — що робить бульбашки ще стійкішими. У «трипелі» фізика стає ще цікавішою: поведінка поверхні бульбашок нагадує дію простих сурфактантів — молекул, які стабілізують піну в багатьох побутових застосуваннях. Точні причини різної поведінки поки невідомі, але все вказує на вирішальну роль білка LTP1 (ліпідтранспортний білок 1). Дослідники ETH підтвердили це, проаналізувавши структуру та концентрацію білків у досліджуваних сортах бельгійського пива. На зображенні показано дуже тонку плівку пива між двома бульбашками. Різні кольори відповідають різній товщині плівки, подібно до топографічної карти з контурними лініями. Співпраця з великою пивоварнею Як підкреслює Ян Вермант: «Стійкість піни не залежить лінійно від одного чинника. Нічого не вийде, якщо змінити лише одну змінну». Наприклад, збільшення в’язкості за допомогою додаткових сурфактантів може зробити піну навіть менш стабільною, оскільки надто сильно уповільнює ефекти Маранґоні. «Ключ — працювати з одним механізмом за раз, а не з кількома одночасно. Природа, очевидно, чудово впоралася із цим у пиві!» — каже він. У цьому дослідженні Вермант співпрацював з однією з найбільших пивоварень світу, яка хотіла зрозуміти, що саме стабілізує пивну піну. «Тепер ми знаємо точний фізичний механізм і можемо допомогти їм покращити піну в їхніх сортах», — додає він. Для бельгійських споживачів піна важлива як для смаку, так і як «частина досвіду». «Але це не всюди так — піна має культурне значення», — уточнює дослідник. Застосування в технологіях та екології Результати дослідження пивної піни мають значення і поза пивоварінням. Наприклад, у електромобілях мастила можуть пінитися — що є небезпечною проблемою. Команда Верманта разом із Shell та іншими компаніями вивчає, як цю піну можна цілеспрямовано руйнувати. Ще одна мета — створення сталих сурфактантів без фтору та силікону. «Наше дослідження — важливий крок у цьому напрямку», — підкреслює Вермант. У межах чинного проєкту ЄС команда також працює над використанням піни як носія для бактеріальних систем. У співпраці з дослідником харчових продуктів Петером Фішером з ETH Zurich вони досліджують, як стабілізувати молочну піну за допомогою білків. «Отже, є багато сфер, де знання, отримані з пива, виявляються корисними», — підсумовує Вермант.

У сучасному світі, де комфорт власного дому та цифрові розваги доступні на кожному кроці, багато хто обирає життя домосідки. Це може здаватися ідеальним варіантом для відпочинку та уникнення стресу. Проте, як зазначають психологи, надмірне перебування вдома може мати значні негативні наслідки для психічного здоров’я та особистісного розвитку. Важливо знайти баланс між затишком рідних стін і активним соціальним життям, щоб уникнути пасток, які створює постійне домосідство, пише Pixelinform. 1. Зниження соціальної активності та відчуття самотності Однією з головних причин, чому домосідство може бути шкідливим, є ризик зниження соціальної активності. Людина – істота соціальна, і потреба у спілкуванні, обміні досвідом та емоціями є фундаментальною. Якщо ми постійно відмовляємося від зустрічей з друзями, участі у громадських заходах чи навіть простих прогулянок, ми поступово втрачаємо соціальні навички. Це може призвести до відчуття самотності, ізоляції та навіть депресії. Згідно з дослідженнями, опублікованими у Forbes, надмірне перебування вдома, особливо для пар, може призвести до того, що люди починають почуватися “застряглими” та втрачають індивідуальність, що негативно позначається на стосунках і загальному добробуті. Відсутність нових вражень та інтеракцій з навколишнім світом звужує кругозір та збіднює життя. 2. Вплив на фізичне здоров’я та енергетичний рівень Постійне перебування вдома часто асоціюється з мінімальною фізичною активністю. Відсутність прогулянок, фізичних вправ та свіжого повітря негативно впливає на фізичне здоров’я. Гіподинамія може призвести до набору ваги, проблем з серцево-судинною системою, погіршення метаболізму та зниження загального тонусу організму. Крім того, брак сонячного світла може викликати дефіцит вітаміну D, що впливає на настрій та імунну систему. Фізична активність є природним антидепресантом, який допомагає знизити рівень стресу та підвищити енергію. Замкнений спосіб життя позбавляє нас цих природних джерел бадьорості. 3. Обмеження особистісного росту та нових можливостей Комфортна зона власного дому, хоч і приваблива, може стати пасткою для особистісного росту. Коли ми уникаємо нових вражень, викликів та змін, ми обмежуємо свій потенціал. Нові знайомства, подорожі, навчання, участь у проектах – усе це вимагає виходу за межі звичного. Домосідство часто заважає бачити нові можливості, набувати цінного досвіду та розвивати нові навички. Відсутність зовнішніх стимулів може призвести до застою, втрати мотивації та відчуття, що життя проходить повз. 4. Вплив на психічне здоров’я: тривога та депресія Тривале усамітнення та відсутність зовнішніх стимулів можуть значно погіршити психічне здоров’я. Незважаючи на початкове відчуття комфорту та безпеки, постійне домосідство може посилити відчуття тривоги та схильність до депресії. Соціальна ізоляція руйнує емоційні зв’язки, а відсутність цілей та нових вражень може призвести до апатії та безвиході. Людина, яка перестає взаємодіяти з навколишнім світом, може втратити відчуття власної цінності та значущості. Тому важливо свідомо підтримувати соціальні контакти, шукати нові джерела натхнення та долати спокусу повністю замкнутися у чотирьох стінах. Коли дім стає в’язницею: психолог розкрив 4 шкоди, яке завдає надмірне домосідство читайте на сайті Pixel.inform.

Від правильної гігієни ротової порожнини залежить не лише свіжість подиху, але й довгострокове здоров’я зубів та ясен. Однак, серед поширених питань залишається одне з найдискусійніших: коли краще чистити зуби – до сніданку чи після? Стоматологиня Мар’яна Слободяник-Коломоєць надає чітку відповідь та детальні рекомендації щодо оптимального підходу до ранкової та вечірньої гігієни, пише T4. За словами експертки, правильно чистити зуби до сніданку. Основна причина полягає в необхідності видалення бактерій та продуктів їхньої життєдіяльності, що накопичуються в ротовій порожнині за ніч. Якщо вечірня гігієна була недостатньо ретельною, залишки їжі стають живильним середовищем для мікроорганізмів, що призводить до неприємного запаху з рота після пробудження. Чищення зубів до їди дозволяє позбутися цього нальоту та підготувати ротову порожнину до прийому їжі. Якщо ж спочатку поснідати, у слині з’являються кислоти, які розщеплюють їжу. Подальше чищення зубів щіткою може рознести ці кислоти по поверхні емалі, додатково втираючи їх, що з часом може спричинити підвищену чутливість зубів, залежно від стану емалі. Чистити зуби після їжі також можливо, але з важливою умовою: має пройти мінімум 30-40 хвилин після прийому їжі. Спочатку для чищення рекомендовано використовувати іригатор для видалення залишків їжі між зубами, а вже потім ретельно почистити зуби щіткою. Загалом, чищення зубів має займати близько 2 хвилин, а повна гігієна ротової порожнини з використанням іригатора та інтердентальних щіток – 3-4 хвилини. Вранці після сну достатньо звичайного 2-хвилинного чищення, а після сніданку можна скористатися іригатором або щіткою. Увечері ж варто приділити увагу всім поверхням зубів та язику, а також чищенню язика. На поверхні язика розташовано до 500 видів сосочків, які легко утримують наліт, що також потребує регулярного видалення. Для цього рекомендовано використовувати м’які прогумовані скребки для язика, роблячи 3-4 рухи переважно вранці. Чистити зуби після їжі також можливо, але з важливою умовою: має пройти мінімум 30-40 хвилин після прийому їжі. Автор фото: Karola G. Щодо вибору зубної пасти, Мар’яна Слободяник-Коломоєць радить обирати пасту з фтором, але перед цим проконсультуватися зі своїм стоматологом. За сучасними даними, у дорослому віці часто виникають проблеми з пародонтитом або оголенням коренів зубів, що робить їх більш вразливими до карієсу, і пасти з фтором відіграють тут важливу профілактичну роль. Рекомендована концентрація фтору в зубній пасті для дорослих становить 1450 ppm. Проте, важливо врахувати, що паста з фтором підходить не всім. Наприклад, у жителів Полтавської, Львівської, Чернігівської, Черкаської областей, де у ґрунті та воді багато фтору, може бути діагностований флюороз – надлишок фтору в організмі, що проявляється жовтими плямистими зубами. У такому разі використовувати пасту з фтором не можна. Відбілювальні зубні пасти можна використовувати, але не щодня, оскільки їхній показник абразивності (RDA) значно вищий (120-180 проти 70 у звичайних паст), що може “дряпати” зубну емаль. Таку пасту варто додати до догляду лише раз-двічі на тиждень. Ополіскувач для рота також є корисним доповненням до гігієни. Якщо проблем із зубами немає, краще обирати звичайний, без лікарських добавок, користуватися ним близько 3 місяців, а потім змінювати, щоб мікрофлора не звикала. Лікувальні ополіскувачі застосовують максимум 1-2 тижні. Зубну щітку необхідно міняти кожні три місяці, а також обов’язково після професійного чищення зубів та будь-якої перенесеної інфекції ротової порожнини. Інтердентальну щітку слід міняти кожні три-чотири тижні. Доказова медицина підтверджує більшу ефективність електричної зубної щітки завдяки запрограмованому часу чищення, датчику тиску та більшій кількості рухів. Проте, якщо людина вміє якісно чистити зуби звичайною щіткою, вона може продовжувати нею користуватися. До чи після сніданку: стоматолог назвав найкращий час для чищення зубів читайте на сайті Pixel.inform.

Питання про те, скільки білка потрібно споживати для ефективного нарощування м’язів, є одним з найактуальніших у фітнес-спільноті та серед спортсменів. Попри безліч міфів і суперечливих порад, сучасна наука та дослідження дають чіткіші орієнтири. Розуміння оптимального рівня споживання білка є ключовим для досягнення бажаних результатів, і, як показує практика, це не завжди відповідає надмірному вживанню, яке часто пропагується, пише Pixelinform. Наукові рекомендації та мінімальні потреби Загальноприйняті рекомендації для дорослої людини, яка веде помірно активний спосіб життя, становлять близько 0,8 грама білка на кілограм маси тіла на добу. Цей показник є мінімальним для підтримки основних функцій організму та запобігання дефіциту білка. Однак для тих, хто активно займається силовими тренуваннями та прагне наростити м’язову масу, ці цифри значно зростають. Дослідження показують, що для стимуляції синтезу м’язового білка, ключового процесу для росту м’язів, потрібна більша кількість білка. Багато науковців та дієтологів, що спеціалізується на спортивній дієтології та нутриціології, сходяться на думці, що оптимальний діапазон для людей, які активно тренуються, становить 1,6-2,2 грама білка на кілограм маси тіла на добу. Багато науковців та дієтологів, що спеціалізується на спортивній дієтології та нутриціології, сходяться на думці, що оптимальний діапазон для людей, які активно тренуються, становить 1,6-2,2 грама білка на кілограм маси тіла на добу. Автор фото: Sebastian Coman Photography Чому саме цей діапазон? Цей діапазон базується на кількох ключових принципах: Стимуляція MPS: Достатнє споживання білка забезпечує постійну наявність амінокислот, необхідних для відновлення та росту м’язових волокон після інтенсивних тренувань. Коли м’язи піддаються навантаженню, в них виникають мікротравми, і білок служить “будівельним матеріалом” для їхнього відновлення та суперкомпенсації, що веде до гіпертрофії (збільшення розміру). Запобігання катаболізму: Адекватне споживання білка допомагає запобігти катаболізму – процесу розпаду м’язової тканини, який може відбуватися під час інтенсивних тренувань або дефіциту калорій. Білок діє як захисний механізм, забезпечуючи організм енергією та амінокислотами, щоб він не “розбирав” власні м’язи. Індивідуальні відмінності: Важливо розуміти, що оптимальна кількість може варіюватися залежно від кількох факторів: Інтенсивність та обсяг тренувань: Чим інтенсивніші та частіші ваші тренування, тим більша потреба в білку. Рівень фізичної активності: Загальний рівень активності протягом дня також впливає на потреби. Вік: З віком може знижуватися ефективність засвоєння білка, тому старшим людям може знадобитися трохи більше. Склад тіла: Люди з більшою м’язовою масою зазвичай потребують більше білка. Цілі: Якщо ви перебуваєте в фазі “сушки” (дефіциту калорій), підвищене споживання білка може допомогти зберегти м’язи. Розподіл білка протягом дня Не менш важливим, ніж загальна кількість, є і розподіл білка протягом дня. Замість того, щоб споживати велику порцію за один прийом їжі, рекомендується розділити загальну добову норму на кілька прийомів, включаючи їх у кожен основний прийом їжі та перекуси. Оптимальною вважається порція 20-40 грамів білка за один прийом, що дозволяє максимально ефективно стимулювати MPS. Джерела білка Для нарощування м’язів важливо обирати якісні джерела білка, які містять повний спектр незамінних амінокислот. До них відносяться: Тваринні джерела: нежирне м’ясо (курятина, індичка, яловичина), риба (лосось, тунець), яйця, молочні продукти (сир, йогурт). Рослинні джерела: бобові (сочевиця, квасоля, нут), тофу, темпе, кіноа, горіхи та насіння. Білковий порошок (протеїн): може бути зручним доповненням для досягнення добової норми, особливо після тренувань. Отже, для ефективного нарощування м’язів більшості людей, які активно займаються силовими тренуваннями, слід орієнтуватися на споживання білка в діапазоні 1,6-2,2 грама на кілограм маси тіла на добу. Важливо рівномірно розподіляти цей білок протягом дня, споживаючи його з якісних джерел. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем або кваліфікованим дієтологом, щоб визначити індивідуальні потреби та скласти оптимальний раціон, враховуючи стан здоров’я та особливості організму. Надмірне споживання білка понад цей діапазон, як правило, не приносить додаткових переваг для росту м’язів і може створити непотрібне навантаження на організм. Від міфів до фактів: яка кількість білка, потрібна для ефективного росту м’язів читайте на сайті Pixel.inform.

Американська компанія Paradromics з Остіна (Техас) отримала від регулятора США схвалення на перші клінічні випробування повністю імплантованого інтерфейсу мозок–комп’ютер Connexus, призначеного для відновлення мови у пацієнтів із тяжким паралічем. Це перший у світі пристрій такого класу, який отримав дозвіл на випробування на людях. Пристрій повністю бездротовий і може стати революцією в допомозі пацієнтам із втратою мовлення. У червні цього року компанія Paradromics вперше випробувала свій мозковий імплантат у мозку живої людини. Однак тоді його імплантували в ділянку мозку, призначену для ампутації. Завданням було перевірити сумісність матеріалів та характеристик датчика з живою тканиною. Експеримент визна́ли успішним, що дало змогу подати заявку на початок клінічних випробувань. Управління з контролю за продуктами та ліками США (FDA) дозволило компанії встановити датчики Connexus двом пацієнтам — по одному кожному. У разі успіху експеримент розширять до десяти учасників, двом із яких імплантують одразу два датчики для збільшення обсягу даних та точності відстеження мозкової активності. Кожен датчик є «монеткою» розміром 7,5×1,5 мм із більш ніж 400 електродами з платини та іридію. Товщина кожного електрода становить 40 мкм — це значно більше за розміри нейрона. Саме у цьому криється перевага Connexus: кожен електрод здатен вловлювати активність приблизно одного нейрона у моторній корі головного мозку. Датчик Connexus не вміє «читати думки». Він фіксує активність нейронів, коли людина подумки намагається вимовити слова, намагаючись напружити м’язи гортані, язика та губ. У паралізованих пацієнтів реальної м’язової активності немає — вони не можуть говорити. Але сформована уявним зусиллям команда не зникає: датчик зчитує мозкову активність і за допомогою індивідуально налаштованої великої мовної моделі перетворює її на мовлення. Якщо для навчання використати архівні аудіозаписи пацієнта, синтезована мова може повністю наслідувати його власну манеру мовлення. Електроди датчика занурюються на невелику глибину кори головного мозку. Контролер для обробки сигналів вбудований у сам пристрій. Оброблена інформація імплантованим під шкіру дротом надходить у ділянку грудної клітки, де розміщено оптичний передавач, що відправляє сигнал на зовнішній приймач. Приймач, який слугує також бездротовою зарядною станцією, під’єднується до комп’ютера з програмою-дешифратором і синтезатором мовлення. Під час експерименту також перевірятимуть можливість розшифровувати уявні рухи рук пацієнтів, щоб керувати курсором комп’ютера чи іншими електронними пристроями. У будь-якому разі перші клінічні випробування на людях наблизять момент, коли пацієнти, які втратили мовлення після інсульту або травм, зможуть повернутися до повноцінного спілкування.

Вчені з’ясували, що певні макрофаги утворюють нейроноподібні зв’язки з м’язовими волокнами та доставляють їм кальцій, запускаючи відновлення всього за кілька секунд. Таке швидке сигнальне передавання прискорювало загоєння як у моделях травм, так і захворювань. Відкриття може відкрити шлях до нових регенеративних терапій. Проте дослідникам ще належить зрозуміти, чому такий механізм прискореного відновлення не зменшує больові відчуття. Клітинна складність м’язового відновлення На мікроскопічному рівні процес відновлення м’язів стає дедалі складнішим. Загоєння також залежить від типу пошкодження, адже організм реагує зовсім по-різному на гострий м’язовий розрив під час спортивної травми та на поступову втрату м’язів при хворобах на кшталт м’язової дистрофії. Команда дослідників із Cincinnati Children’s виявила спільний й несподіваний механізм, який може покращити відновлення за різних видів м’язових ушкоджень. Несподіване відкриття, схоже на роботу синапсів Разючі результати опубліковано сьогодні (21 листопада 2025 року) в журналі Current Biology. Дослідження провели перший автор Г’янеш Тріпатхі, PhD, та керівник роботи Майкл Янковскі, PhD, який очолює дослідницький підрозділ у відділенні анестезіології Cincinnati Children’s та є заступником директора з базових наукових досліджень у Педіатричному центрі вивчення болю. Цей новий процес зосереджений на певному типі імунних клітин — макрофагах. Зазвичай їх знають як клітини, що знищують бактерії, мертві клітини та різноманітні відходи, виконуючи роль маленьких «прибиральників». Виявлено нейроноподібний механізм відновлення «Найбільшим сюрпризом було те, що макрофаг має властивість, подібну до синапса: він доставляє йон до м’язового волокна, щоб пришвидшити його відновлення після пошкодження», — каже Янковскі. — «Це буквально працює як нейрон — надзвичайно швидко й синапсоподібним способом регулює процес відновлення». Науковці давно знали, що макрофаги беруть участь у відповіді організму на м’язову травму. Вони виділяють такі молекули, як цитокіни й хемокіни, які стимулюють запалення, впливають на біль і підтримують ріст та регенерацію м’язових волокон. Пошук знеболення привів до відкриття механізму відновлення Команда Янковскі спочатку прагнула з’ясувати, як зменшити біль під час відновлення після операцій. Вони шукали нові підходи, які могли б стати безпечнішою альтернативою існуючим знеболювальним. Хоча шлях знеболення знайти не вдалося, дослідники натрапили на швидкодіючий механізм відновлення, що може допомогти у створенні нових методів лікування м’язової атрофії й травм. Результати також свідчать, що макрофаги потенційно можуть стати «транспортними засобами» для майбутніх клітинних терапій. Що саме роблять ці інфільтруючі макрофаги «Це інфільтруючі макрофаги, дуже специфічний тип. Це не ті, що вже перебувають у тканинах. Вони приходять лише після того, як сталося пошкодження», — пояснює Янковскі. У серії експериментів на мишах з різними видами травм дослідники простежили, як макрофаги взаємодіють з міофібрами — м’язовими волокнами. Ба більше, їм вдалося зафіксувати ключові моменти цієї взаємодії в реальному часі. Швидка доставка кальцію та миттєва активація м’язів Використовуючи короткі імпульси спеціально створеної хімічної речовини, команда побачила, як макрофаги формують синапсоподібні контакти з міофібрами. Потім клітини імунної системи безпосередньо доставляли кальцій у м’язові волокна, що пришвидшувало загоєння. Уже через 10–30 секунд у м’язах фіксували електричну активність. «Це відбувається дуже швидко. Достатньо активувати макрофаг — і м’яз майже миттєво починає ледь помітно скорочуватися», — каже Янковскі. Механізм працює і при захворюваннях Макрофаги також запускали подібну регенерацію у мишей з хворобоподібним ураженням м’язів. Після виявлення ушкодження імунні клітини масово прибували в зону та викликали хвилі активності міофібр. Через 10 днів кількість нових м’язових волокон у піддослідних мишей була більшою, ніж у контрольної групи. «Подібна синапсоподібна реакція спрацьовує в обох випадках», — зазначає він. Наступні кроки на шляху до застосування в людей Потрібні додаткові дослідження, щоб визначити, чи поводяться людські макрофаги так само після травм м’язів і чи можна керувати цим процесом у терапевтичних цілях. Команда також хоче з’ясувати, чому попри прискорене загоєння такі макрофаги не зменшували гострі больові відчуття. Краще розуміння цього може пояснити, чому близько 20% дітей після хірургічних операцій відчувають тривалий біль. Майбутні можливості клітинної доставки Надалі дослідники планують вивчити, які ще речовини макрофаги можуть доставляти до м’язових клітин.

Бездротовий імплант повернув зір: проривне дослідження дарує надію людям із важкою втратою зору Бачити знову те, що довго залишалося розмитою плямою, — для багатьох пацієнтів із віковою макулярною дегенерацією це звучало майже як фантастика. Але нові результати міжнародного клінічного дослідження довели: бездротовий сітківковий імплант здатний повернути людям здатність читати та розпізнавати слова, навіть якщо їхній центральний зір був серйозно пошкоджений. Дослідження, опубліковане в New England Journal of Medicine, показало, що імплант здатний відновлювати центральний зір у пацієнтів з атрофічною формою вікової макулярної дегенерації — географічною атрофією (ГА). Це одна з найпоширеніших причин незворотної сліпоти серед людей старшого віку, яка вражає понад 5 мільйонів осіб у всьому світі. Коли центральний зір поступово згасає При ГА поступово руйнуються фоторецептори та пігментний епітелій сітківки — клітини, які відповідають за перетворення світла на електричні сигнали. У результаті людина втрачає саме центральний зір, необхідний для читання, розпізнавання облич та дрібних деталей, тоді як периферичний зір часто залишається незмінним. На додачу до атрофії тканин, під сітківкою накопичуються відходи метаболізму, а судини, що живлять цю зону, слабшають. Досі лікування, здатного повернути зір при важкій формі ГА, просто не існувало. Мініатюрний імплант, що замінює фоторецептори Розроблена професором Стенфордського університету Даніелем Паланкером система PRIMA — це крихітний 2×2 мм бездротовий чип, який «імітує» роботу зруйнованих фоторецепторів. Він перетворює світло на електричні імпульси та стимулює вцілілі клітини сітківки. До імпланта підключається спеціальна система окулярів із камерою, яка «бачить» навколишній світ і проектує зображення на чип у вигляді невидимого інфрачервоного світла. Пацієнт може самостійно регулювати контраст і масштаб, адаптуючи штучний зір під свої потреби. Результати, яких медицина ще не бачила У дослідженні взяли участь 38 людей віком від 60 років у п’яти європейських країнах. Після року використання імпланта результати вразили навіть дослідників: 81% пацієнтів покращили гостроту зору, прочитавши щонайменше на 10 літер більше на таблиці. 84% змогли використовувати протезований зір у повсякденному житті — читати цифри, слова, а подекуди навіть цілі сторінки книги. Середній прогрес — +25 літер, тобто приблизно п’ять рядків таблиці. Один із учасників покращив показник на 59 літер — це 12 рядків. «Це перший випадок у світовій практиці, коли технологія відновлення зору дала настільки стійкі результати в такої великої групи пацієнтів», — зазначив Жозе-Ален Сагель, керівник Інституту зору UPMC та один із авторів дослідження. Безпечність та ефективність підтверджені Через рік після імплантації всі побічні ефекти, пов’язані з процедурою, зникли. Учасники не лише проходили тести, а й активно використовували новий зір удома. Хоча повністю відновити 100% гостроту зору імплант поки що не може, дослідники наголошують: це перший крок до технології, яка може вивести пацієнтів за межу юридичної сліпоти. Що далі? На основі отриманих результатів виробник PRIMA — компанія Science Corporation — подав заявки на офіційний дозвіл використання імпланта в Європі та США. У США першу імплантацію зробили ще у 2020 році в межах дослідницької програми UPMC. Якщо технологія стане доступною для широкого використання, це може змінити життя мільйонів

Магній – це не просто мікроелемент, а справжній диригент багатьох життєво важливих процесів в організмі. Його адекватне споживання може кардинально змінити ваше самопочуття, впливаючи на все – від якості сну до здоров’я серця. На жаль, більше половини населення планети не досягає рекомендованої добової норми магнію, що робить актуальним питання про те, що саме відбувається з організмом, коли ми свідомо додаємо цей мінерал до свого раціону. Детально – у матеріалі Pixelinform. Покращення якості сну Магній відіграє ключову роль у регуляції сну. Він зв’язується з рецепторами в центральній нервовій системі та активує гамма-аміномасляну кислоту (ГАМК) – нейромедіатор, що сприяє розслабленню та засинанню. Дослідження показують, що люди з високим споживанням магнію частіше сплять рекомендовані 7-9 годин, а добавки можуть допомогти швидше заснути та довше підтримувати глибокий сон. Стабілізація рівня цукру в крові Магній є незамінним для метаболізму вуглеводів та секреції інсуліну, що робить його критично важливим для здорового контролю рівня цукру в крові. У людей з діабетом 1 та 2 типу, високий рівень магнію корелює з кращим контролем глікемії. Метааналіз 25 досліджень підтвердив, що добавки магнію значно знижують рівень цукру в крові натщесерце та покращують чутливість до інсуліну у групах ризику та пацієнтів з діабетом. Полегшення симптомів ПМС Дефіцит магнію може погіршувати передменструальний синдром (ПМС), що включає акне, здуття живота та зміни настрою. Додатковий прийом 300 мг магнію на день може суттєво зменшити ці симптоми, зокрема здуття живота та емоційну нестабільність, покращуючи загальне самопочуття жінок. Поліпшення настрою та зниження ризику депресії Низький рівень магнію в крові доведено пов’язаний з порушеннями настрою та підвищеним ризиком депресії – поширеного психічного розладу, що викликає стійке почуття смутку. Дослідження показали, що щоденний прийом 248 мг хлориду магнію протягом шести тижнів призвів до значного покращення симптомів тривоги та депресії. Підтримка здоров’я кісток До 60% всього магнію в організмі міститься в кістках. Магній пригнічує активність клітин, що руйнують кістки (остеокластів), та підтримує формування кісткової тканини (остеобластів). Він також необхідний для засвоєння та метаболізму вітаміну D, життєво важливого для здоров’я кісток. Дефіцит магнію підвищує ризик остеопенії та остеопорозу, а добавки можуть покращити мінеральну щільність кісток. Зниження рівня стресу Магній відіграє ключову роль у реакції організму на стрес. Його нестача впливає на здатність справлятися зі стресом; люди, які часто відчувають стрес, зазвичай мають нижчий рівень магнію. Добавки магнію можуть бути корисними для покращення симптомів тривоги, хоча для повного розуміння їхньої ефективності потрібні додаткові дослідження. Пом’якшення мігреней Люди, що страждають на мігрень, часто мають низький рівень магнію. Магній необхідний для нормальної функції нервів, регулює запалення та покращує кровотік у мозку. Дефіцит магнію є незалежним фактором ризику мігрені, а його добавки можуть зменшити частоту та тяжкість нападів. Покращення здоров’я серця Магній підтримує здоров’я серця, сприяючи вивільненню оксиду азоту, який розслаблює кровоносні судини, підтримуючи нормальний артеріальний тиск. Добавки магнію можуть знижувати систолічний та діастолічний артеріальний тиск у людей з гіпертензією, особливо при прийомі високих доз (від 600 мг на день). Магній міститься в широкому спектрі продуктів, включаючи шпинат, гарбузове насіння, мангольд, темний шоколад, насіння чіа, чорну квасолю та мигдаль. Найкращий спосіб забезпечити достатнє споживання – це збалансована дієта з високим вмістом рослинної їжі. Якщо ж дієта не покриває потреби, можна розглянути добавки. При виборі добавок важливо звертати увагу на форму магнію, оскільки біодоступність варіюється. Цитрат, гліцинат, ацетилтаурат та малат магнію засвоюються краще, ніж оксид або сульфат. Рекомендована добова норма для більшості дорослих становить 310-420 мг, проте багато людей потребують вищих доз для оптимального рівня. *Перед вживанням магнію слід обов’язково проконсультуватися з лікарем, особливо якщо у вас є захворювання нирок, ви вагітні або приймаєте інші лікарські препарати. Лікар допоможе визначити, чи дійсно вам потрібна добавка, призначить правильне дозування та підбере форму препарату, щоб уникнути передозування та потенційних побічних ефектів, таких як діарея чи нудота. Що буде з організмом, якщо додати магній до свого раціону: 8 позитивних ефектів читайте на сайті Pixel.inform.