У середині XIV століття Європу охопила одна з найстрашніших катастроф в історії людства — Чорна смерть. За кілька років вона забрала життя десятків мільйонів людей і буквально перекроїла демографічну карту континенту. Збудник хвороби — бактерія Yersinia pestis, яку переносять блохи та гризуни, — відомий давно. Але чому пандемія спалахнула саме тоді й поширилася з такою блискавичною швидкістю, вчені й досі намагаються пояснити. Нове дослідження, опубліковане в журналі Communications Earth & Environment, пропонує несподівану відповідь: ключову роль могли зіграти вулканічні виверження та спричинені ними кліматичні зміни. Холодні літа й зламані врожаї Міжнародна група дослідників дійшла висновку, що в середині 1340-х років Європа пережила два незвично холодні літа поспіль. Імовірною причиною стали потужні вулканічні виверження, які викинули в атмосферу велику кількість попелу та сірки. Ці частинки затримували сонячне світло, знижуючи температуру на поверхні Землі. Докази цього вчені знайшли у річних кільцях дерев у Піренеях та інших регіонах Європи. У 1345–1346 роках дерева росли значно гірше, що є типовою ознакою холодного й несприятливого клімату. Додатково льодові керни з Гренландії та Антарктиди зафіксували підвищений вміст сірки — слід великих вивержень. Холод і нестача сонця вдарили по сільському господарству. В Італії врожаї різко скоротилися, а ціни на зерно злетіли до рекордних показників. Запаси швидко танули, і напруга в містах-державах зростала. Відчайдушне рішення Італії У XIV столітті Венеція та Генуя були справжніми торговельними гігантами з розгалуженими системами постачання продовольства. Проте з 1343 року вони перебували у конфлікті з Монгольською імперією, що перекрило для них доступ до важливих зернових маршрутів через Чорне море. Коли неврожаї охопили не лише Італію, а й Сицилію, Іспанію та Північну Африку, вибір у італійських міст-держав став украй обмеженим. У 1347 році, під тиском продовольчої кризи, вони пішли на примирення й знову відкрили торговельні шляхи до Чорноморського регіону. Саме там, за даними істориків, чума вже кілька років циркулювала серед населення та військ. Зерно, блохи і смертельний вантаж Дослідники припускають, що разом із пшеницею на італійські кораблі потрапили й блохи — переносники Yersinia pestis. Вони могли виживати в мішках із зерном, харчуючись органічним пилом. Коли вантажі розвантажували в портах, паразитам було достатньо перескочити на місцевих щурів, а далі — на людей. Цікаво, що перші спалахи чуми в Європі зафіксували саме в регіонах, залежних від імпортного зерна, зокрема у Венеції та Генуї. Міста з більш стабільним власним сільським господарством, як-от Рим чи Мілан, зіткнулися з епідемією пізніше. Ланцюг випадковостей, що змінив історію Автори дослідження наголошують: вулкани не «створили» чуму напряму. Але вони запустили ланцюг подій, у якому кліматичний шок призвів до продовольчої кризи, політичних рішень і відновлення торгівлі саме в той момент, коли це було найнебезпечніше. У результаті поєдналися одразу кілька чинників: бактерія вже існувала, клімат зруйнував врожаї, торговельні шляхи відкрилися, а середньовічна логістика швидко рознесла лихо по континенту. Уроки для сучасного світу Історія Чорної смерті, переосмислена через призму клімату, звучить напрочуд сучасно. Вона показує, наскільки тісно пов’язані між собою природа, економіка, політика й здоров’я людей. Збій в одній системі може спричинити лавину наслідків в інших. Навіть через майже 700 років дослідження середньовічної пандемії нагадує: глобалізований світ — уразливий. І іноді поштовхом до масштабної катастрофи може стати подія, яка на перший погляд здається далекою і не пов’язаною з людськими хворобами — наприклад, вулканічне виверження.

Археологи зробили несподіване відкриття в одній з найдавніших пірамід Єгипту — всередині піраміди фараона Сахура виявили приміщення, про існування яких раніше навіть не здогадувалися. Йдеться не про поховальну камеру, а про цілий комплекс комор, яким понад 4 400 років. Піраміда Сахура розташована в некрополі Абусір неподалік Нілу й вважається першою царською усипальницею V династії. Хоча вона поступається за відомістю пірамідам Гізи, цей комплекс має велике значення для розуміння еволюції давньоєгипетської архітектури. Загальна висота споруди — близько 47 метрів, а дослідження та реставраційні роботи тут тривають з 2019 року. Під час цих робіт єгипетсько-німецька команда науковців переглянула початкове планування піраміди й дійшла висновку, що з часом внутрішня структура суттєво змінилася. Старі стіни частково обвалилися, а пізніше були укріплені новими опорними конструкціями. Саме це й призвело до того, що деякі проходи довгий час вважалися просто заваленими коридорами. Ще у 1836 році дослідники припускали, що заповнені уламками ходи можуть вести до складських приміщень, але тоді цю версію не підтвердили. Тепер же сучасні археологи довели: ці припущення були правильними. У піраміді виявили вісім комор, призначених, імовірно, для зберігання поховального інвентарю або запасів для загробного життя фараона. Щоб детально вивчити нові знахідки, команда застосувала портативний LiDAR-сканер для тривимірного лазерного сканування. Технологія дозволила точно змоделювати як зовнішні ділянки піраміди, так і вузькі внутрішні коридори та камери. Учені зазначають, що такі цифрові карти не лише фіксують стан пам’ятки, а й дають змогу відстежувати всі етапи досліджень у режимі реального часу. Попри те що стелі та підлоги багатьох приміщень серйозно пошкоджені, в них збереглися фрагменти оригінальних стін і підлог. Наступним кроком стане повноцінна реставрація цих камер. Дослідники очікують, що результати робіт можуть суттєво змінити уявлення про розвиток пірамід і поставити під сумнів усталені теорії щодо їх внутрішнього планування. І хоча знайдені кімнати на перший погляд є лише «складськими приміщеннями», для археології вони можуть виявитися справжнім ключем до розу

Уявлення про те, що мертві можуть повернутися і нашкодити живим, з’явилися задовго до сучасних фільмів про зомбі. Археологічні знахідки свідчать: ще тисячі років тому люди серйозно боялися так званих «поверненців» — померлих, які нібито могли вибратися з могили. Одне з таких поховань нещодавно виявили в селі Оппін у Німеччині. Про знахідку повідомило Державне відомство з охорони культурної спадщини та археології землі Саксонія-Ангальт. Могила датується ранньою бронзовою добою — їй приблизно 4 200 років — і виглядає так, ніби її створювали з єдиною метою: не дати небіжчику піднятися з землі. Усередині поховання археологи знайшли останки чоловіка середнього віку, ймовірно від 40 до 60 років. Він лежав на боці, у скорченій позі. Найдивніше — масивний кам’яний блок завдовжки понад метр і завширшки близько пів метра, який був покладений просто на його ноги. Камінь мав товщину близько 10 сантиметрів і важив чимало. За словами дослідників, випадковістю таке розташування бути не могло. Камінь, імовірно, спеціально поклали, щоб притиснути тіло до землі й унеможливити будь-який рух після смерті. Іншими словами — щоб мрець не «повернувся». Археологи вважають, що поховання належить до культури дзвоноподібних кубків (Bell Beaker), яка існувала наприкінці неоліту та на початку бронзової доби, приблизно з 2800 року до н.е. Хоча про цю культуру збереглося небагато письмових свідчень, такі знахідки дозволяють краще зрозуміти світогляд і страхи людей того часу. Фахівці зазначають, що страх перед «поверненцями» був поширений ще в кам’яну добу. В деяких похованнях небіжчиків клали обличчям донизу — вважалося, що тоді вони «зариватимуться» глибше в землю, а не намагатимуться вибратися на поверхню. В інших випадках цього теж вважали недостатнім: відомі могили, де через тіло проколювали спис або іншу довгу зброю, щоб додатково зафіксувати останки. У могилі з Оппіна, втім, обійшлися без списа — очевидно, масивного каменя на ногах було достатньо. Жодних інших предметів чи дарів у похованні не виявили, що лише підсилює версію про його суто «захисне» призначення. Такі знахідки показують, наскільки глибоко в історію людства сягають страхи перед смертю і тим, що може чекати після неї. Легенди про живих мерців — не просто вигадка пізніших часів, а відлуння дуже давніх уявлень. І для людей бронзової доби важкий камінь був не просто будівельним матеріалом, а надійним засобом захисту від того, чого вони боялися найбільше.

Астрономи зробили відкриття, яке змушує по-новому подивитися на те, що взагалі здатні «витримати» невеликі кам’янисті планети. Дані з космічного телескопа James Webb свідчать: надзвичайно розпечена екзопланета TOI-561 b може мати щільну атмосферу — навіть попри те, що вона буквально обертається впритул до своєї зорі. Планета, яка не мала б вижити… але вижила TOI-561 b належить до рідкісного класу так званих ультракороткоперіодичних екзопланет. Вона робить повний оберт навколо зорі менш ніж за 11 годин і знаходиться на відстані менше мільйона миль від неї. Для порівняння: це приблизно у 40 разів ближче, ніж Меркурій до Сонця. Планета лише у півтора раза більша за Землю, але через близькість до зорі її денний бік нагрівається до температур, за яких тверді породи плавляться. Вчені вважають, що TOI-561 b приливно захоплена — одна півкуля постійно «дивиться» на зорю, а інша занурена у вічну ніч. За класичними уявленнями, такі планети давно мали б втратити будь-яку атмосферу під дією потужного випромінювання. Та спостереження Webb показали інше. Атмосфера над океаном магми Аналіз інфрачервоного випромінювання показав, що денна сторона TOI-561 b значно «холодніша», ніж мала б бути, якби планета була просто оголеним кам’яним тілом. Замість очікуваних приблизно 2700 °C телескоп зафіксував температуру близько 1800 °C. Цю різницю найкраще пояснює наявність щільної атмосфери, яка: переносить тепло з денної сторони на нічну потужними вітрами; частково поглинає інфрачервоне випромінювання поверхні; можливо, містить хмари з силікатів, які відбивають світло зорі. Під цією атмосферою, ймовірно, хлюпається глобальний океан розплавленої породи — справжня «лава-планета». Чому вона така легка? Ще одна загадка TOI-561 b — її несподівано низька густина. Вона менша, ніж у планети з землеподібним складом. Спершу дослідники припускали, що річ у незвичній внутрішній будові, наприклад у меншому залізному ядрі. Однак усе більше даних вказує на те, що значну роль відіграє саме атмосфера, яка візуально «збільшує» планету і змінює її спостережувані характеристики. Ситуацію ускладнює й те, що зоря TOI-561 дуже стара — приблизно вдвічі старша за Сонце — і бідна на залізо. Планета формувалася в зовсім іншому хімічному середовищі, ніж Земля, коли Всесвіт був значно молодшим. Крихкий баланс газу і лави Найбільша загадка полягає в іншому: як така маленька і розпечена планета взагалі може утримувати атмосферу? Вчені припускають, що тут діє своєрідна рівновага. Гази постійно виділяються з океану магми в атмосферу, але водночас частина з них знову «всмоктується» назад у розплавлені надра. Такий кругообіг дозволяє атмосфері існувати, навіть під жорстким зоряним випромінюванням. Один із дослідників влучно описав TOI-561 b як «дуже вологу кулю з лави» — планету, набагато багатшу на леткі речовини, ніж Земля. Чому це важливо Це відкриття ставить під сумнів давню ідею, що малі кам’янисті планети поблизу зір завжди є безатмосферними. Якщо TOI-561 b справді має щільну газову оболонку, подібні світи можуть бути значно різноманітнішими, ніж ми уявляли. Команда астрономів продовжує аналіз даних телескопа James Webb, щоб скласти повну температурну карту планети та з’ясувати, з чого саме складається її атмосфера. І цілком можливо, що TOI-561 b стане першим представником нового класу екзопланет, які змінять наше розуміння еволюції кам’янистих світів.

На дні океану біля узбережжя Франції починає відкриватися історія, яка тисячоліттями жила лише в легендах. Хоч Атлантида й залишається міфом, у водах біля Бретані археологи натрапили на сліди справжнього затонулого світу — кам’яної споруди, зведеної ще в кам’яну добу. Кам’яна стіна під хвилями Поблизу острова Іль-де-Сен, на глибині майже дев’яти метрів, морські археологи виявили залишки стіни віком близько 7 000 років. Вона простягається вздовж підводної долини і виглядає настільки правильною, що її походження не могло бути природним. На дивну лінію на морських картах звернув увагу геолог Ів Фуке, досліджуючи рельєф дна за допомогою радарних даних. Згодом аналіз підтвердив: це не примха геології, а справа людських рук. За однією з версій, стіна могла бути рибною пасткою або дамбою, збудованою для захисту від хвиль і штормів. Загублений берег кам’яної доби Подальші дослідження із застосуванням LIDAR-сканування показали ще більше: на дні океану лежать щонайменше одинадцять штучних конструкцій. Дані про зміну рівня моря вказують, що вони були зведені між 5800 і 5300 роками до нашої ери — у період, коли мисливці-збирачі поступово переходили до осілого неолітичного способу життя. У ті часи берегова лінія проходила на кілька кілометрів далі, ніж сьогодні. З підняттям рівня моря поселення та інженерні споруди опинилися під водою, зникнувши з поля зору на тисячоліття. Вчені зрозуміли, що знайдена структура щонайменше на 500 років старіша за перші відомі мегаліти Бретані. Це робить її однією з найдавніших монументальних споруд регіону. Археологія, схована течіями Досліджувати ці місця надзвичайно складно. Потужні припливні течії, сильні хвилі та густі зарості водоростей роками заважали детальному вивченню морського дна. Крім того, старі морські карти мали низьку роздільну здатність, через що багато об’єктів просто «не існували» для науки. Хоча на узбережжі Бретані вже знаходили сліди мезолітичних спільнот — мушлеві купи та окремі кам’яні споруди, — океан довго зберігав свої таємниці. Лише поєднання сучасних технологій дозволило побачити повну картину. Каміння, здатне протистояти морю Вражає масштаб споруди. Загальна маса кам’яних фрагментів сягає 3 300 тонн. Деякі моноліти висотою до трьох метрів нагадують менгіри внутрішньої Бретані та навіть камені Стоунхенджа. Їхнє розташування свідчить про складну архітектуру, яка не має аналогів серед відомих рибних загат регіону. Дослідники вважають, що споруду неодноразово перебудовували й піднімали, реагуючи на поступове підвищення рівня моря. Глибоко закріплені камені, ймовірно, слугували захистом від сильних течій і штормів. Легенда, що могла мати реальне коріння Будівництво та утримання такої масивної споруди вимагало неабияких знань, організації й спільних зусиль. Це свідчить, що мезолітичні та неолітичні громади регіону були значно складнішими, ніж вважалося раніше. Знахідка також несподівано перегукується з бретонською легендою про місто Іс — міфічне поселення, яке нібито затонуло в затоці Дуарнене неподалік Іль-де-Сен. Можливо, ця легенда зберегла відлуння реальних подій далекої давнини. Як зазначає Ів Фуке, ці відкриття дають змогу переосмислити походження міфу не як пізній витвір фантазії, а як відгомін доісторичної реальності, що зникла під хвилями. Океан ще не сказав останнього слова. І, можливо, під його поверхнею чекають інші сторінки людської історії, які лише починають повертатися на світло.

Компанія Apple, як повідомляє ресурс The Elec, запустила розробку нового iMac, що отримає екран OLED. Нагадаємо, згідно з численними витоками та чутками, на OLED компанія хоче перевести чи не всі свої пристрої. Новий моноблок повинен отримати той самий 24-дюймовий екран з тією ж роздільною здатністю, що й актуальний моноблок з панеллю IPS. Нагадаємо, це роздільна здатність 4480 х 2520 пікселів. Яскравість у своїй зросте з поточних 500 до 600 кд/кв.м. Зараз розробка, мабуть, на ранніх етапах, і все впирається саме в екран. Джерело каже, що Apple направила LG та Samsung запит RFI. RFI – це документ, який надсилається виробником постачальнику компонентів після того, як технічні характеристики цих компонентів будуть остаточно затверджені. Apple цікавиться панелями, які не використовують FMM (Fine Metal Masks), і більше схиляється до RGB OLED. Проблема в тому, що RGB OLED-дисплеї розміром 20-30 дюймів ще не розроблені, оскільки вони призначені в основному для більш компактних пристроїв.

Компанія Google оприлюднила інформацію про вразливість у складі операційної системи Windows 11 після того, як Microsoft не вдалося виправити її з першого разу. Google має внутрішню команду з кібербезпеки Project Zero, завдання якої полягає в пошуку різних уразливостей як у продуктах самої Google, так і в рішеннях інших розробників. Про виявлені вразливості фахівці приватно повідомляють розробнику, після чого останньому дається 90 днів на їх усунення. Якщо цей термін перевищено, інформація про вразливість стає загальнодоступною, що чинить додатковий тиск на постачальника та дає користувачам можливість самостійно вжити заходів для захисту. У деяких складних випадках надається відстрочка на виправлення вразливостей. У минулому Google Project Zero повідомляла про помилки в CentOS, libxslt, ChromeOS та Windows. Наразі команда виявила вразливість у версіях Windows 11 для учасників програми Insider. У докладному технічному звіті на трекері проблем Project Zero зазначено, що дослідник безпеки Джеймс Форшоу (James Forshaw) виявив вразливість підвищення привілеїв (EoP) у попередніх версіях Windows 11 для учасників програми Insider. Ця проблема була присутня у функції захисту адміністратора (Administrator Protection), яка є новою можливістю Windows 11 і дозволяє підвищувати привілеї лише тоді, коли це необхідно, з використанням Windows Hello та ізольованого адміністративного токена. У ході свого розслідування Форшоу виявив уразливість у функції захисту адміністратора (Administrator Protection), що дозволяє процесу з низькими привілеями перехоплювати процес доступу до інтерфейсу користувача, що може бути використане для отримання адміністративних привілеїв. Дослідник повідомив про цю вразливість у Microsoft в приватному порядку 8 серпня, що означало, що компанія мала час до 6 листопада, щоб виправити її. Після продовження цього терміну Microsoft випустила 12 листопада патч безпеки і подякувала Форшоу за його внесок у виявлення вразливості CVE-2025-60718. Хоча питання вважалося закритим, Форшоу нещодавно знову підняв його, заявивши, що випущений патч виявився неефективним і не усунув уразливість повністю. У результаті після відсутності реакції з боку Microsoft інформація про вразливість стала надбанням громадськості. Про вказану вразливість вже відомо все необхідне, тому серйозних побоювань вона не викликає. Вразливість передбачає можливість локальної атаки з підвищенням привілеїв, а це означає, що зловмиснику необхідний фізичний доступ до комп’ютера для виконання довільного коду та експлуатації проблеми. Крім того, функція захисту адміністратора доступна лише в деяких збірках Windows 11 Insider і в будь-якому випадку має бути увімкнена вручну. Таким чином, коло потенційно постраждалих користувачів на цей час досить обмежене. З усім тим, важливо, щоб Microsoft провела подальше розслідування результатів роботи Форшоу і випустила повноцінне виправлення до того, як функція стане загальнодоступною у складі Windows 11.

Навіть після століть спостережень Сонце вміє дивувати науковців. Одна з найдетальніших візуалізацій сонячного спектра — тобто «веселки» світла нашої зорі — показує дивну річ: у ньому бракує деяких кольорів. І хоча більшість цих «прогалин» уже мають пояснення, сотні темних ліній досі залишаються загадкою. Сонце не таке вже й «біле» На перший погляд, Сонце здається джерелом рівномірного білого світла. Але якщо розкласти його випромінювання на спектр, картина стає набагато складнішою. Найяскравіше Сонце світить у жовто-зеленій частині спектра — саме тому людське око еволюційно найчутливіше до цих кольорів. На тлі яскравих смуг добре помітні темні лінії — так звані лінії Фраунгофера. Їх ще у 1814 році описав німецький фізик Йозеф фон Фраунгофер. Ці лінії виникають тому, що атоми й молекули в атмосфері Сонця поглинають світло на строго визначених довжинах хвиль. Хімічні «відбитки пальців» зірок Кожен хімічний елемент поглинає світло по-своєму, залишаючи у спектрі унікальний набір ліній — своєрідний відбиток пальця. Саме так астрономи дізналися, що Сонце складається переважно з водню та гелію, але також містить кисень, натрій, кальцій і навіть сліди важчих елементів на кшталт ртуті. Ці дані важливі не лише для цікавості. Кількість елементів, важчих за гелій, дозволяє визначати вік зорі та простежувати історію хімічної еволюції Всесвіту — від перших зірок до планет і життя. Загадкові лінії, яких «не має бути» Попри те що Сонце — найближча до нас зоря і вивчена краще за будь-яку іншу, у його спектрі залишаються сотні ліній, які не вдається пояснити. Вони не відповідають жодним відомим атомам чи молекулам і не збігаються з так званими синтетичними спектрами — комп’ютерними моделями Сонця, створеними з урахуванням температури, гравітації та структури атмосфери. Причин кілька. По-перше, наявні бази даних спектральних ліній ще далекі від повноти. Деякі групи елементів, особливо залізо та споріднені з ним, мають надзвичайно складні спектри. По-друге, саме Сонце — дуже «незручний» об’єкт: його атмосфера постійно рухається, вирує конвекцією і перебуває під впливом мінливих магнітних полів, які можуть спотворювати спектральні сигнали. Чому це хороша новина Парадоксально, але ці «відсутні» кольори — привід для оптимізму. Кожна невідповідність між реальним і змодельованим спектром підказує вченим, що саме потрібно покращити: інструменти, теорії або уявлення про фізику Сонця. Нові телескопи, точніші прилади, ширші бази даних і вдосконалені моделі атмосфери поступово зменшують кількість загадок. Але повністю розгадати Сонце, ймовірно, не вдасться ніколи — і в цьому, за словами самих учених, є особлива краса. Адже навіть найближча до нас зоря нагадує: у Всесвіті ще залишається чимало таємниць.

Audi спочатку планувала вивести на ринок A4 e-tron уже цього року й використати для нього платформу PPE, знайому за моделлю Audi A6 e-tron. Однак плани змінилися, і тепер електричний Audi A4 має стати «радикально» іншим автомобілем. Через це рішення запуск Audi A4 e-tron відкладається, адже компанія вирішила дочекатися нової платформи SSP. За сприятливого розвитку подій модель може з’явитися ще в цьому десятилітті, але не виключено, що це станеться лише у 2030 році. Audi’s beloved A4 could be coming back before the end of the decade. Here’s what it could look like, and everything we know about it:https://t.co/c7u7VHz76e pic.twitter.com/XOgIVkydVj — Motor1 (@Motor1com) December 17, 2025 Таким чином, у найближчі роки Audi фактично залишиться без прямої відповіді BMW та Mercedes у цьому сегменті. Спочатку виробник планував суттєво оновити A4, однак тепер орієнтиром став концепт Concept C, представлений Audi цього року. Судячи із заяв компанії, саме він може задати стиль і загальний вигляд майбутнього Audi A4.

Дослідники Массачусетського технологічного інституту (MIT) представили новий підхід до створення мікроелектроніки, який може суттєво зменшити енергоспоживання сучасних чипів і водночас підвищити їхню швидкодію. Йдеться про технологію «вертикального складання», коли кілька функціональних елементів розміщуються один над одним безпосередньо на вже готовій мікросхемі. Чому сучасні чипи марнують енергію У традиційній електроніці обчислювальні елементи (транзистори) та пам’ять фізично розділені. Через це дані постійно переміщуються між ними, що призводить до втрат енергії та зниження загальної ефективності. Чим складніші завдання — наприклад, генеративний штучний інтелект, глибинне навчання чи комп’ютерний зір, — тим гострішою стає ця проблема. Нова платформа MIT дозволяє поєднати транзистори та пам’ять у єдину компактну структуру, розміщену шарами. Такий підхід значно скорочує відстань, яку проходять дані, а отже — зменшує енергетичні втрати та прискорює обчислення. Ставка на новий матеріал Ключовим елементом технології став новий матеріал — аморфний оксид індію. Він має унікальну властивість: надтонкий шар цього матеріалу можна «вирощувати» при температурі близько 150°C. Це критично важливо, адже високі температури зазвичай руйнують уже готові транзистори на чипі. Завдяки цьому вчені змогли розміщувати активні елементи не на «передньому», а на «задньому» боці мікросхеми — там, де раніше були лише металеві з’єднання. Фактично дослідники перетворили пасивну частину чипа на ще один повноцінний рівень електроніки. Надмініатюрні транзистори з пам’яттю Команда MIT також ретельно відпрацювала процес виробництва, щоб мінімізувати дефекти в шарі оксиду індію товщиною лише близько 2 нанометрів. Контроль над кількістю так званих «кисневих вакансій» дозволив створити надзвичайно малі й стабільні транзистори, які швидко перемикаються та споживають менше енергії. Наступним кроком стало поєднання транзистора з пам’яттю в одному елементі. Для цього дослідники додали шар ферроелектричного оксиду гафнію-цирконію. У результаті з’явилися транзистори з вбудованою пам’яттю розміром близько 20 нанометрів, які перемикаються за 10 наносекунд і працюють при нижчій напрузі, ніж аналоги. Крок до енергоефективного ШІ За словами провідного автора дослідження Яндзіє Шао, без таких технологій подальше зростання обчислювальних потужностей, особливо для ШІ, стає просто нежиттєздатним з точки зору енергоспоживання. Нова платформа відкриває шлях до компактніших, швидших і значно економніших чипів. Окрім практичних застосувань, розробка дає змогу глибше вивчати фізику нових матеріалів на надмалих масштабах, що може привести до появи зовсім нових типів електронних пристроїв. Що далі У майбутньому команда планує інтегрувати кілька таких елементів пам’яті й транзисторів у межах одного чипа, а також ще більше покращити їхні характеристики. Дослідники переконані: вони лише наблизилися до меж можливостей цієї технології. Роботу підтримали Semiconductor Research Corporation та Intel, а виробництво тестових зразків відбувалося на потужностях MIT. Новий підхід може стати важливим кроком до більш сталого й енергоефективного цифрового майбутнього.