У Китаї відбулася офіційна прем’єра нової версії люксового кросовера Avatr 11 — із гібридною силовою установкою. Машина пропонується у двох комплектаціях – Max та Ultra (за 38,5 та 41,2 тис. доларів відповідно). Враховуючи, що мова про люксовий бренд і досить потужний автомобіль, ціни невеликі. Для порівняння, 265-сильний Skoda Kodiaq продається в Німеччині майже за 60 тис євро. Силова установка гібрида побудована навколо 1,5-літрового турбомотора, який працює за циклом Міллера. Теплова ефективність ДВЗ становить 44,39%. На чистій електриці кросовер може проїхати 225 км (згідно з методикою вимірювань CLTC, ємність тягової батареї — 39,05 кВтг), максимальний запас ходу зарядженої та заправленої машини — 1065 км. Представники бренду повідомили, що перші покупці можуть розраховувати на довічну гарантію на ДВЗ, електромотор та тягову батарею. Також першим покупцям обіцяно низку бонусів, серед яких безкоштовна страховка та функції системи автономного водіння.

Вчені встановили, що сколопендри виду Scolopendra morsitans, що мешкають у багатьох частинах земної кулі, можуть варіювати склад отрути залежно від мети її використання — для нападу на видобуток або для захисту від хижаків. Відкриття побічно вказує, що отрути інших тварин можуть бути складнішими, ніж раніше вважалося. Багатоніжки — велика група членистоногих, що включає приблизно 12 тисяч видів, у тому числі сколопендр Scolopendra morsitans. З’явившись на планеті понад 400 мільйонів років тому, ці істоти одними з перших стали активно використовувати отруту для знерухомлення видобутку — цвіркунів, тарганів та іншої дрібної живності. Однак самі багатоніжки теж можуть стати чиєюсь жертвою, тому отрута їм потрібна і для захисту. Докладніше вивчити токсичний «арсенал» S. morsitans вирішили вчені з університету Квінсленду (Австралія) у співпраці з колегами з Університету Осло (Норвегія). Їхня спільна стаття нещодавно вийшла в журналі Nature Ecology & Evolution. Поряд зі звичайним способом отримання отрути, у якому його секрецію викликали за допомогою електростимуляції, дослідники застосували ще один метод. Сколопендр змушували жалити покриту парафіном пробірку, імітуючи напад на них. Наступні експерименти та аналізи токсинів показали, що зібрана по-різному отрута S. morsitans відрізнялася. Зокрема, у дослідах на цвіркунах обидві отрути призводили до паралічу комах. Одночасно, коли їх випробували на лабораторній моделі з використанням сенсорних нейронів хребетних (щурів і мишей), з’ясувалося, що друга отрута, яку сколопендри виробляли в ситуації захисту, викликала больову реакцію в рецепторах. Тоді вчені препарували отруйні залози і проаналізували залишки токсинів, що містилися в них, після тестів, в яких сколопендр спонукали атакувати видобуток і захищатися від нападу. Рідина хроматографія з тандемною мас-спектрометрією підтвердила, що секреція отрути в оборонних та хижацьких цілях призводила до зміни у складі токсинів. У пошуку механізмів, що дозволяють S. morsitans керувати секрецією отрути, дослідники зробили знімки їх отруйних залоз під електронним мікроскопом. В результаті вдалося виявити два види секреторних клітин. У перших виділення речовин відбувалося при стисканні навколишніх м’язів, а другі реагували на хімічні сигнали гормонів та нейротрансмітерів, таких як серотонін. Шляхом такої дворівневої системи сколопендри можуть вибірково активізувати різні поєднання токсинів і виробляти потрібний тип отрути залежно від ситуації. На думку вчених, подібна схема могла виробитися у багатоніжок у процесі еволюції як спосіб не залишатися вразливими після витрачання отрути, запаси якої відновлюються повільно. «Захисна» комбінація токсинів викликає більш болісну реакцію, що дозволяє відлякати інших хижаків у разі можливого нападу. Коментуючи нову роботу виданню The New York Times, зоолог Мішель Дюгон (Michelle Dugon) з Ірландського національного університету в Голуеї, який не брав участі в дослідженні, заявив, що відкриття колег вражають і одночасно лякають. Поки не відомо, чи інші отруйні тварини можуть змінювати склад «токсичних коктейлів». З усім тим, виявлена ​​у сколопендр особливість означає, що дані багатьох минулих досліджень можуть виявитися неповними, сказав учений.

Mercedes вперше розповіла про технології, що лежать в основі гібридної системи болідів Формули-1. Вона складається з двигуна внутрішнього згоряння, двох електродвигунів, акумулятора та великої кількості силової електроніки. Один двигун вбудований у турбокомпресор та збирає енергію з вихлопних газів. Він також може забезпечити миттєвий наддув двигуна, якщо акумулятор містить достатньо енергії для цього. Система називається MGU-H, при цьому від неї відмовляться у 2026 році. Інший електродвигун інтегрований із коробкою передач. Він може подавати потужність безпосередньо на задні колеса та збирати енергію при гальмуванні. Цей компонент збережуть і після набуття чинності новими правилами у 2026 році. Ці системи працюють разом із силовою електронікою та акумулятором, що показано в наступному відео Mercedes. Сам акумуляторний блок складається приблизно з 200 окремих осередків типу 21700. Вони упаковані в той же корпус, що інвертори і силова електроніка. Все це охолоджується у загальному контурі. Титульний спонсор Mercedes, Petronas, розробив охолодну рідину. Вона діелектрична, тобто навіть якщо вона проникне в силову електроніку, це не призведе до короткого замикання. Такі види ізолюючих та охолоджуючих рідин зазвичай використовуються в гібридних та електричних транспортних засобах.

IPhone, безсумнівно, здійснив революцію в індустрії смартфонів, встановивши стандарти дизайну, продуктивності та досвіду користувача. Проте в останні роки зростаючі настрої серед технічних ентузіастів і звичайних користувачів свідчать про те, що iPhone стали нудними. Хоча пристрої продовжують забезпечувати виняткову якість, це відчуття виникає через кілька ключових факторів, які варто вивчити. 1. Відсутність інновацій у дизайні Коли у 2017 році дебютував iPhone X, це був переломний момент. Дисплей від краю до краю та видалення кнопки «Додому» свідчать про сміливу зміну дизайну. Однак з того часу мова дизайну Apple значною мірою застоялася. Кожна нова модель виглядає як вдосконалена версія попередниці, а не як сміливий крок вперед. Плоскі краї, закруглені кути та виступи камери тепер настільки передбачувані, що користувачі часто можуть розрізнити моделі лише за їхнім розміром або невеликими змінами в варіантах кольору. Навпаки, такі конкуренти, як Samsung і Xiaomi, використовують складні дисплеї, камери під дисплеєм і унікальні матеріали, створюючи відчуття захоплення та новизни, яких, здається, бракує Apple. 2. Поступове оновлення Кожне нове покоління iPhone вносить удосконалення, але ці зміни часто здаються ітеративними, а не революційними. Наприклад, щорічний цикл оновлення зазвичай приносить трохи швидший процесор, незначно кращі камери або невелике підвищення продуктивності акумулятора. Хоча ці вдосконалення гарантують конкурентоспроможність iPhone, вони рідко пропонують фактор «вау», особливо для користувачів, які вже володіють новою моделлю. Візьмемо для прикладу систему камери iPhone. Хоча Apple постійно вдосконалює свої датчики та можливості обчислювальної фотографії, оновлення часто незначні. Багатьом користувачам важко помітити суттєву різницю між фотографіями, зробленими на останньому iPhone та його попереднику, якщо вони не є завзятими фотографами. Подібним чином покращення терміну служби батареї часто становить додаткову годину-дві, що може не здатися новаторським для користувачів, які вже користуються пристойною продуктивністю батареї на старіших пристроях. Навпаки, виробники Android більш агресивно розширюють технологічні межі. Такі функції, як 200-мегапіксельні камери, ультразвуковий датчик відбитків пальців, надшвидка зарядка, яка заряджає телефон від 0% до 100% менш ніж за 20 хвилин, або передові системи охолодження, розроблені для підтримки максимальної продуктивності під час ігрових сесій, демонструють рівень інновацій, який відчувається справді захоплююче. Ці досягнення не тільки захоплюють заголовки, але й дають користувачам відчутну причину для оновлення. 3. Закрита екосистема Жорстко контрольована екосистема Apple, яку хвалять за безперебійну інтеграцію, також може здатися обмеженою. Такі функції, як AirDrop, iMessage і Handoff, неймовірно зручні, але є ексклюзивними для пристроїв Apple, створюючи усамітнений досвід. Користувачам, які шукають глибших налаштувань або крос-платформної функціональності, може здатися, що обнесений стіною сад задушить. Для порівняння Android пропонує різноманітне обладнання, відкрите програмне забезпечення та незліченну кількість способів персоналізації пристроїв. Для ентузіастів технологій, які процвітають у майструванні та виборі, жорсткість iOS може здатися не надихаючою. 4. Цінник без гострих відчуттів Преміум-цінова стратегія Apple є ще одним фактором, який посилює відчуття нудьги. Висока вартість iPhone не завжди відповідає рівню інновацій, на який очікують користувачі. Хоча пристрої є надійними та довговічними, відсутність видатних функцій або трансформаційних змін часто змушує споживачів сумніватися в цінності пропозиції. 5. Завищені аксесуари Apple має репутацію високої ціни на аксесуари, через що вони часто здаються завищеними порівняно зі сторонніми альтернативами. Такі продукти, як AirPods, зарядні пристрої MagSafe і навіть базові предмети, такі як зарядні блоки та кабелі, мають високі ціни, які можуть обтяжити бюджет користувача. Наприклад, навушники AirPods, безсумнівно, добре розроблені та повністю інтегровані в екосистему Apple, але багато користувачів вважають, що їх ціна значно перевищує їх вартість, особливо якщо порівнювати з аналогічними альтернативами від інших брендів. Крім того, рішення Apple прибрати з коробок для iPhone предмети першої необхідності, як-от зарядні пристрої, посилаючись на проблеми з навколишнім середовищем, було широко розкритиковане як крок, який спонукає користувачів купувати аксесуари окремо. Така стратегія ціноутворення не тільки посилює відчуття ексклюзивності, але й посилює розчарування користувачів, які відчувають себе замкненими в екосистемі Apple, де дешевші аксесуари сторонніх виробників часто не працюють так добре через обмеження програмного забезпечення. Цей підхід викликає у багатьох відчуття, що Apple надає пріоритет прибутку, а не зручності користувача. 6. Обмежений ризик Несхильний підхід Apple до впровадження нових технологій є визначальною характеристикою бренду. У той час як багато виробників смартфонів змагаються за впровадження нових функцій, часто випускаючи їх у грубому чи невідшліфованому стані, Apple вирішує почекати. Філософія компанії зосереджена навколо вдосконалення цих інновацій, щоб вони відповідали високим стандартам, гарантуючи, що будь-яка функція, яку вона впроваджує, є цілісною, надійною та інтегрованою в ширшу екосистему. Ця стратегія має свої переваги, але також сприяє сприйняттю того, що iPhone відстають у хвилюванні. Взяти, наприклад, складні дисплеї. Такі бренди, як Samsung, Huawei та Oppo, вже представили складні телефони, які стали центром їхніх лінійок продуктів. Ці пристрої пропонують унікальну функціональність, поєднуючи портативність телефону з великим екраном планшета. З усім тим, Apple залишилася відсутньою в цьому просторі. Чутки про складний пристрій Apple ходять роками, але немає конкретних доказів того, що такий продукт з’явиться на горизонті. Це небажання виходити на ринок складних пристроїв відображає ретельний підхід Apple, але також змушує ентузіастів прагнути чогось сміливого та інноваційного. Подібним чином зворотна бездротова зарядка, функція, яка дозволяє користувачам заряджати такі аксесуари, як навушники або навіть інші телефони, розмістивши їх на задній панелі свого пристрою, є ще однією технологією, яку Apple ще не впровадила. Такі конкуренти, як Samsung і Huawei, реалізували цю функцію у своїх флагманських пристроях, додавши рівень зручності для користувачів. Незважаючи на натяки в прототипах і патентах iPhone, Apple не розгорнула цю функціональність у своїх комерційних пристроях, залишивши прогалину в функціях порівняно з конкуруючими брендами. Обережна стратегія Apple виходить за межі апаратного забезпечення. Такі функції, як дисплеї з високою частотою оновлення, постійно увімкнені дисплеї та вдосконалені телефотокамери, усі були реалізовані конкурентами задовго до того, як їх представила Apple. Незважаючи на те, що Apple зрештою інтегрувала ці технології в модельний ряд iPhone, наприклад, з дисплеєм ProMotion і Dynamic Island, вона часто робить це через роки після того, як конкуренти нормалізували їх. Хоча такий підхід очікування й спостереження гарантує, що Apple уникне пасток поспішного впровадження, він, безсумнівно, жертвує хвилюванням бути першим. Ентузіасти, які прагнуть передових, експериментальних функцій, часто звертаються до інших брендів, щоб спробувати те, що можливо в світі смартфонів. Небажання Apple ризикувати означає, що її пристрої менш імовірно здивують користувачів, натомість дотримуючись формули поступового, поступового вдосконалення. Ця стратегія може забезпечити його репутацію за якість і надійність, але вона також увічнює уявлення про те, що iPhone у багатьох відношеннях є передбачуваним і, для деяких, нудним.

Відомий астрофотограф Ендрю Маккарті (Andrew McCarthy) нещодавно поділився новим зображенням Чумацького Шляху, який він зробив уночі в Техасі.  За словами Маккарті, на його знімку загалом відбито 1,4 мільйона зірок. Хоча цифра здається величезною, насправді це лише крапля у морі: загальна кількість зірок у нашій Галактиці, за різними оцінками, становить від 200 до 400 мільярдів.

Jaguar, який нещодавно «переродився», змінивши логотип і оголосивши про новий напрямок розвитку бренду, показав перші фотографії нового Jaguar. Автомобіль проходить під внутрішньою назвою Jaguar Type 00 Coupe. Попереду ми бачимо закриті радіаторні грати з новим буквеним логотипом Jaguar. Новий автомобіль буде побудований на основі нової архітектури JEA. Відомо, що Jaguar Type 00 Coupe оснащений повним приводом та двома електромоторами загальною потужністю понад 600 к.с., а також запасом ходу понад 600 км.

Дослідження показує, як ракові клітини адаптуються до середовища з низьким вмістом глюкози, протистоять хіміотерапії, зберігаючи нуклеотиди уридину та уникаючи апоптозу. Нове дослідження розкриває дві стратегії, які пухлини використовують, щоб уникнути ліків, призначених для їх голодування та знищення, як продемонстрували лабораторні експерименти з раковими клітинами. Хоча хіміотерапія успішно лікує рак і продовжує життя пацієнтів, відомо, що вона не діє на всіх довго, оскільки ракові клітини змінюють процес, за допомогою якого вони перетворюють паливо в енергію (метаболізм), щоб перевершити дію ліків. Багато з цих препаратів є так званими антиметаболіками, які порушують клітинні процеси, необхідні для росту та виживання пухлини. Три таких препарати, використані в дослідженні — ралтитрексед, N-(фосфонацетил)-l-аспартат (PALA) і бреквінар — працюють, щоб запобігти виробленню раковими клітинами піримідинів, молекул, які є важливим компонентом генетичних літерних кодів або нуклеотидів, які утворюють РНК і ДНК. Ракові клітини повинні мати доступ до запасів піримідину, щоб виробляти більше ракових клітин і виробляти нуклеотиди уридину, основне джерело палива для ракових клітин, оскільки вони швидко розмножуються, ростуть і гинуть. Порушення швидких, але крихких шляхів синтезу піримідину, як це розроблено деякими хіміотерапевтичними методами, може швидко позбавити ракові клітини голоду та спонтанно призвести до їх смерті (апоптоз). Під керівництвом дослідників з NYU Langone Health і його Центру раку Перлмуттера нове дослідження показує, як ракові клітини виживають у ворожому середовищі через постійну нестачу енергії з глюкози (хімічний термін для цукру в крові), необхідної для стимулювання росту пухлини. За словами дослідників, це краще розуміння того, як ракові клітини ухиляються від спроб препаратів вбити їх у середовищі з низьким вмістом глюкози, може призвести до розробки кращих або ефективніших комбінованих методів лікування. Середовище з низьким вмістом глюкози та стійкість до раку Результати дослідження , опубліковані в онлайн-журналі Nature Metabolism 26 листопада, показали, що середовище з низьким вмістом глюкози, населене раковими клітинами, або мікрооточення пухлини, перешкоджає споживанню раковими клітинами існуючих запасів нуклеотидів уридину, що робить хіміотерапію менш ефективною. Зазвичай нуклеотиди уридину утворюються та споживаються, щоб допомогти створювати генетичні літерні коди та метаболізм паливних клітин. Але коли конструкція ДНК і РНК блокується цією хіміотерапією, споживання пулів нуклеотидів уридину також блокується, як виявили дослідники, оскільки глюкоза потрібна для зміни однієї форми уридину, UTP, на іншу придатну для використання форму, UDP-глюкозу. Дослідники кажуть, що іронія полягає в тому, що мікрооточення пухлини з низьким вмістом глюкози, своєю чергою, уповільнює споживання клітинами нуклеотидів уридину та, ймовірно, уповільнює швидкість загибелі клітин. Дослідники кажуть, що ракові клітини мають закінчитися будівельними блоками піримідину, включаючи нуклеотиди уридину, перш ніж клітини самознищаться. В інших експериментах мікрооточення пухлини з низьким вмістом глюкози також не могло активувати два білки, BAX і BAK, що знаходяться на поверхні мітохондрій, паливного генератора клітини. Активація цих тригерних білків розпадає мітохондрії та миттєво запускає низку ферментів каспаз, які допомагають ініціювати апоптоз (загибель клітин). Наслідки для майбутніх терапій «Наше дослідження показує, як раковим клітинам вдається компенсувати вплив мікрооточення пухлини з низьким вмістом глюкози та як ці зміни в метаболізмі ракових клітин мінімізують ефективність хіміотерапії», — сказав провідний дослідник Мінву Нам, доктор філософії, докторант відділу патології в Медична школа Гроссмана Нью-Йоркського університету та онкологічний центр Перлмуттера. «Наші результати пояснюють те, що досі було незрозумілим щодо того, як змінений метаболізм мікрооточення пухлини впливає на хіміотерапію: низький рівень глюкози уповільнює споживання та виснаження нуклеотидів уридину, необхідних для стимулювання росту ракових клітин, і перешкоджає апоптозу або смерті ракових клітин», — сказав старший дослідник Річард Поссемато, доктор філософії. Поссемато є доцентом кафедри патології Медичної школи імені Гроссмана Нью-Йоркського університету, а також членом Онкологічного центру Перлмуттера. Поссемато, який також є співкерівником Програми біології ракових клітин у Перлмуттері, каже, що результати дослідження його команди одного разу можна буде використати для розробки хіміотерапії або комбінованої терапії, яка змінить або змусить ракові клітини реагувати так само на низький рівень глюкози. мікрооточення, як це було б у стабільному мікросередовищі глюкози. Він також каже, що можна розробити діагностичні тести для вимірювання того, як ракові клітини пацієнта швидше за все реагуватимуть на мікрооточення з низьким вмістом глюкози, і передбачити, наскільки добре пацієнт може відреагувати на певну хіміотерапію. Поссемато каже, що його команда планує дослідити, як блокування інших шляхів розвитку ракових клітин може спровокувати апоптоз у відповідь на цю хіміотерапію. Він зазначає, що деякі експериментальні препарати, такі як Chk-1 та інгібітори ATR, уже існують, які можуть досягти цього, але потребують додаткових досліджень, оскільки інгібітори Chk-1 та ATR погано переносяться пацієнтами. Для дослідження дослідники провели сканування 3000 генів ракових клітин, які, як відомо, беруть участь у клітинному метаболізмі, щоб визначити шляхом видалення, які необхідні для виживання ракових клітин після хіміотерапії. Більшість генів, які вони знайшли, які були важливими для виживання клітин у пухлинних середовищах з низьким вмістом глюкози, також були залучені до синтезу піримідину, точного біологічного шляху, на який націлена багато хіміотерапій. Це зосередило їхні експерименти на тому, як різні вирощені в лабораторії клони ракових клітин реагували на низький рівень глюкози після хіміотерапії та на які інші хімічні процеси впливав знижений рівень цукру.

«Провокаційна» нова стаття в журналі Nature запропонувала цілу нову групу стародавніх людей — двоюрідних братів денисовців і неандертальців, — які колись жили разом з Homo sapiens у Східній Азії понад 100 000 років тому. Мозок цих вимерлих людей, які, ймовірно, полювали на коней невеликими групами, був набагато більшим, ніж у будь-якого іншого гомініда свого часу, включаючи наш власний вид. Палеоантрополог Xiujie Wu з Китайської академії наук (CAS) і антрополог Christopher Bae з Гавайського університету назвали цю нову групу Juluren, що означає «люди з великою головою». У минулому деякі вчені приписували скам’янілості Джулурена (Homo juluensis) денисовцям , які являють собою групу стародавніх людей, споріднених неандертальців, які колись жили поруч із сучасними людьми та навіть спаровувалися з ними. в деяких частинах Азії. Але Ву та Бе придивилися ближче й сказали, що риси деяких скам’янілостей, знайдених у Китаї, не можна легко віднести до сучасних людей, неандертальців, денисовців чи Homo erectus, гомінідів, які з’явилися до нашого виду. Їх мозаїка ознак натякає на суміш предків різних груп гомінідів, які жили в одних і тих же регіонах Азії між 300 000 і 50 000 років тому. «У сукупності ці скам’янілості представляють нову форму гомініну з великим мозком», — підсумували Ву та Бе в журналі PaleoAnthropology на початку цього року. Скам’янілості з Сюйцзяо. (Ву, 2024) «Хоча ми розпочали цей проект кілька років тому, ми не очікували, що зможемо запропонувати новий вид гомінінів (предка людини), а потім зможемо організувати скам’янілості гомінінів з Азії в різні групи», — говорить Бе. Антрополог Джон Хоукс, який не брав участі в дослідженні, називає нещодавні коментарі Бе та Ву «провокаційними», і у своєму блозі на початку цього року він проаналізував їхнє дослідження та погодився, що, хоча докази Джулурена обмежені, людські записи в Азії «більший, ніж припускала більшість спеціалістів». До недавнього часу всі скам’янілості гомінідів, знайдені в Китаї, які не збігалися з Homo erectus або Homo sapiens, групувалися разом. Порівняно зі скам’янілостями гомінідів в Африці та Європі, летопис скам’янілостей людини у Східній Азії погано диференційований і описаний. «Називати всі ці групи одним ім’ям має сенс лише як контраст із недавніми людьми, а не як опис їхніх популяцій у просторі та часі», — пише Хоукс у своєму блозі. «Я бачу ім’я Juluren не як заміну Denisovan, а як спосіб посилання на конкретну групу скам’янілостей та їхнє можливе місце в мережі древніх груп». Приклади скам’янілостей, які відповідають Homo juluensis (блакитні п’ятикутні зірки), зокрема Xujiayao, Xuchang, Xiahe, Penghu, Denisova та Tam Ngu Hao 2. (Bae & Wu, Nature Communications , 2024) Лише за останні два десятиліття генеалогічне дерево людини змінилося від ретельно обрізаного бонсай до густого заплутаного безладу, і спроба розрізнити та назвати всі різні гілки виявляється досить складною. Кожні кілька років, здається, з’являються нові лінії, які переплітаються з іншими галузями життя, перш ніж незбагненним чином прийти до кінця. У 2003 році вчені виявили Homo floresiensis – найменший відомий вид людини, який жив принаймні 100 000 років тому на острові в Індонезії. У 2007 році археологи виявили на Філіппінах Homo luzonensis – абсолютно новий вид гомінідів 67 000 років тому. У 2010 році аналіз ДНК виявив існування стародавніх денисовців на території сучасної Росії, поблизу кордону Казахстану та Монголії. У 2018 році палеоантропологи отримали скам’янілість із північно-східного Китаю, яка виявилася вимерлим видом архаїчної людини, можливо, пов’язаною з денисовцями. Лише у 2021 році вчені офіційно позначили вид Homo longi. Тепер Ву та Бе хочуть представити Homo juluensis революції. Xujiayao 1 верхня кістка та пов’язані з нею зуби. (Сін та ін., Наукові досягнення , 2019) Різноманітні скам’янілості, що належать H. juluensis, походять з обличчя та щелепи, і вони, очевидно, мають класичні неандертальські характеристики зубів. Але деякі риси не спостерігаються в інших відомих гомінідів, включаючи Денисівців. «Стає все більш очевидним, що [в] скам’янілостях східноазіатських гомінідів… присутній більший ступінь морфологічної варіації, ніж передбачалося або передбачалося спочатку», — пишуть Ву та Бе. У 2023 році, наприклад, вчені знайшли скам’янілість гомініну в Хуалундонгу, Китай, яка не схожа на жодну іншу скам’янілість людини з усіх відомих. Це не денисовець і не неандерталець, і він не вписується в H. juluensis або H. longi. Ву та Бе кажуть, що це гарний приклад «складності еволюційного запису людини». «У всякому разі, — пишуть вони, — східноазіатські літописи спонукають нас визнати, наскільки складною є людська еволюція в більш загальному плані, і справді змушують нас переглянути та переосмислити наші інтерпретації різних еволюційних моделей, щоб краще відповідати зростаючим літописам скам’янілостей». Коментар опубліковано в Nature Communications.

Перші 1000 покупців акційний Toyota Land Cruiser Prado отримають знижку $3500, за Toyota Corolla просять до кінця року всього $12 300, Toyota Crown подешевшала до $33 000, Toyota RAV4 пропонують від $17 800, Toyota Harrier стартує від $2000. Крім того, компанія пропонує знижку до $3200 при обміні старого автомобіля, а також усілякі бонуси у вигляді подарунків, безкоштовного технічного обслуговування тощо. Продажі машин FAW Toyota у листопаді склали 90 037 одиниць, що на 18% більше, ніж минулого місяця, і на 38% більше у річному обчисленні. За перші 11 місяців 2024 року FAW Toyota продала загалом 703 268 одиниць.

Регулярна фізична активність може значно подовжити тривалість життя, причому активні люди старше 40 років можуть жити на п’ять років довше. Дослідження закликає до оновлення керівних принципів діяльності та інвестицій у сприяння активному середовищу. Нове дослідження під керівництвом дослідників Університету Гріффіт показує, що якби всі жителі Сполучених Штатів були такими ж активними, як 25 відсотків найвищого населення, люди старше 40 років могли б отримати додаткові п’ять років життя. Давно відомо, що фізична активність корисна для здоров’я, однак оцінки різняться щодо того, яку користь можна отримати від певної активності як для окремих людей, так і для населення. Це останнє дослідження використовувало акселерометрію, щоб отримати точне уявлення про рівні фізичної активності населення замість того, щоб покладатися на відповіді інших досліджень, і виявило, що переваги були приблизно вдвічі більшими, ніж попередні оцінки. Значне зниження ризику та переваги довголіття Було виявлено, що найактивніша чверть людей у ​​суспільстві мала на 73 відсотки менший ризик смерті, ніж їх найменш активні колеги. Для цього найменш активного квартиля одна година прогулянки потенційно може повернути перевагу приблизно на шість додаткових годин життя. Провідний дослідник професор Леннерт Верман сказав, що ця найменш активна когорта має найбільший потенціал для покращення здоров’я. «Якщо ви вже дуже активні або перебуваєте в цьому верхньому квартилі, додаткова година прогулянки може не мати великого значення, оскільки ви, у певному сенсі, вже досягли максимуму», — сказав він. «Якби найменш активний квартиль населення старше 40 років збільшив свою активність до рівня найбільш активного квартиля, вони могли б прожити в середньому приблизно на 11 років довше. Це не безпідставна перспектива, адже 25 відсотків населення вже це роблять. Це може бути будь-який тип фізичних вправ, але це приблизно еквівалент трохи менше трьох годин ходьби на день». Фізична активність проти куріння: порівняльна перспектива Дослідницька група припустила, що низький рівень фізичної активності може навіть конкурувати з негативними наслідками куріння, а інші дослідження виявили, що кожна сигарета може займати 11 хвилин життя курця. Крім того, більш активний спосіб життя також може мати захисний ефект від хвороб серця, інсульту, деяких видів раку та інших хронічних захворювань, а результати дослідження підкреслюють необхідність перегляду національних рекомендацій щодо фізичної активності з використанням цих методів. Доктор Вірман сказав, що здатність фізичної активності покращувати стан здоров’я була значно недооцінена, припускаючи, що навіть незначне збільшення рухів може призвести до значних переваг у подовженні життя. «Якщо є щось, що ви можете зробити, щоб більш ніж удвічі знизити ризик смерті, то фізична активність є надзвичайно потужною», — сказав він. «Якби ми змогли збільшити інвестиції в сприяння фізичній активності та створенню життєвих середовищ, які сприяють цьому, наприклад, зручних для прогулянок або велосипедів районів і зручних, доступних систем громадського транспорту, ми могли б не тільки збільшити тривалість життя, але й зменшити тиск на наші системи охорони здоров’я та навколишнє середовище».