У той час як провідні дослідники штучного інтелекту (ШІ) починають говорити про межі поточного етапу розвитку цієї технології, все більше уваги привертає зовсім інший підхід — використання живих клітин людського мозку як обчислювального обладнання. Ці так звані «біокомп’ютери» поки що перебувають на ранній стадії розвитку. Вони вже здатні грати у прості ігри, наприклад Pong, та виконувати базове розпізнавання мовлення. Проте інтерес до них підживлюється одразу трьома збіжними тенденціями. По-перше, венчурні інвестиції нині спрямовуються на все, що має стосунок до ШІ, завдяки чому навіть спекулятивні ідеї раптово отримують фінансування. По-друге, технології вирощування мозкових тканин поза тілом значно вдосконалилися, і до цього процесу активно долучається фармацевтична індустрія. По-третє, стрімкий розвиток інтерфейсів «мозок—комп’ютер» сприяв зростанню суспільного прийняття технологій, які стирають межу між біологією та машинами. Однак залишається безліч запитань. Чи справді ми спостерігаємо прорив, чи це чергова хвиля технологічного хайпу? І які етичні дилеми виникають, коли людська мозкова тканина стає обчислювальним компонентом? Що це за технологія насправді Уже майже 50 років нейробіологи вирощують нейрони на масивах мікроскопічних електродів, щоб вивчати, як вони працюють у контрольованих умовах. На початку 2000-х років дослідники зробили перші спроби налагодити двосторонній зв’язок між нейронами та електродами, заклавши основи біогібридних комп’ютерів. Проте подальший прогрес загальмувався — аж доки не розвинулося інше напрямлення досліджень: мозкові органоїди. У 2013 році науковці продемонстрували, що стовбурові клітини можуть самоорганізовуватися в тривимірні структури, подібні до мозку. Органоїди швидко стали поширеним інструментом у біомедичних дослідженнях, особливо в поєднанні з технологіями «орган-на-чипі», що імітують фізіологічні процеси поза тілом. Сьогодні нейронні тканини зі стовбурових клітин широко використовуються — від тестування ліків до досліджень розвитку. Проте їхня нейронна активність досі примітивна й далека від складних схем збудження, які лежать в основі мислення або свідомості в реальному мозку. Хоча певна складна поведінка нейронних мереж може виникати навіть без значного зовнішнього стимулювання, більшість експертів погоджуються, що сучасні органоїди не мають свідомості і навіть не наближаються до неї. «Органоїдна інтелектуальність» Новий етап розвитку галузі почався у 2022 році, коли австралійська компанія Cortical Labs опублікувала резонансне дослідження, у якому вирощені нейрони навчилися грати у Pong у системі із замкненим контуром. Робота привернула величезну увагу медіа — не стільки через сам експеримент, скільки через використання терміна «втілена чуттєвість» (embodied sentience). Багато нейробіологів заявили, що така термінологія перебільшує можливості системи і є оманливою або етично необережною. Через рік група дослідників запропонувала ширший термін — «органоїдна інтелектуальність» (organoid intelligence). Він звучний і медіапривабливий, але створює хибне враження рівності з сучасним штучним інтелектом, попри величезну різницю між ними. Етичні дискусії також не встигають за технологіями. Більшість біоетичних стандартів розглядають органоїди лише як медичні інструменти, а не як компоненти біогібридних обчислювальних систем. Провідні дослідники закликають терміново оновити етичні норми, адже розвиток і навіть комерціалізація галузі випереджають регулювання. Попри гучні публікації у журналі Nature, багато людей досі не розуміють, що таке «живий комп’ютер» насправді. Стрімкий розвиток науки й бізнесу Компанії та університетські команди у США, Швейцарії, Китаї та Австралії змагаються за створення біогібридних обчислювальних платформ. Швейцарська компанія FinalSpark уже надає віддалений доступ до своїх нейронних органоїдів. Cortical Labs готується до випуску настільного біокомп’ютера CL1. Обидві компанії розраховують не лише на фармацевтичну галузь, а й на дослідників ШІ, які шукають нові принципи обчислень. Зростають і наукові амбіції. Команда з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго запропонувала використовувати такі системи для прогнозування руху нафтових плям в Амазонії до 2028 року. Найближчі роки покажуть, чи стане органоїдна інтелектуальність революцією в обчислювальній техніці, чи залишиться лише технологічною цікавинкою. Наразі заяви про справжній інтелект або свідомість не мають наукового підтвердження. Сучасні системи демонструють лише здатність до простих адаптивних реакцій, а не до вищого мислення. Найближчі завдання — відтворюваність прототипів, масштабування та пошук практичних застосувань. Декілька команд уже вивчають органоїди як альтернативу тваринним моделям у нейронауці та токсикології. Одна з груп запропонувала методику дослідження впливу хімічних речовин на ранній розвиток мозку. Інші роботи показують покращене прогнозування епілептичної активності мозку за допомогою поєднання нейронів і електроніки. Це поступові, але реалістичні кроки вперед. Маленькі системи — великі питання Те, що робить цю галузь одночасно захопливою й тривожною, — це ширший суспільний контекст. На тлі прагнень мільярдерів на кшталт Ілона Маска до нейроімплантів і трансгуманістичних ідей, органоїдна інтелектуальність породжує глибокі філософські питання. Що вважати інтелектом? Коли, якщо взагалі колись, мережа з людських клітин може набути морального статусу? І як суспільство має регулювати біологічні системи, які в обмеженому сенсі поводяться як мініатюрні комп’ютери? Технологія ще перебуває в зародковому стані. Але її розвиток свідчить, що дискусії про свідомість, особистість і етику поєднання живої тканини з машинами можуть стати нагальними значно швидше, ніж ми очікуємо. Брем Сервайс, аспірант з біомедичної інженерії, Університет Мельбурна

На благодійному заході amfAR Gala, що проходив у Лас-Вегасі в межах Гран-прі Формули-1, відбувся аукціон, на якому продали суперкар Gordon Murray S1 LM. Підсумкова вартість лота становила 20 630 000 доларів США. Ця сума стала рекордною для нового автомобіля, реалізованого через прилюдні торги, без урахування лотів, призначених виключно для благодійності. Проданий екземпляр є одним із п’яти вироблених і має останній номер шасі. Відомо, що вся серія з п’яти автомобілів S1 LM спочатку була придбана одним приватним колекціонером. Новий власник отримає право на участь у фінальних випробуваннях автомобіля для його індивідуального налаштування, а також 500-сторінкову монографію, що документує процес розробки від перших ескізів до фінального складання. В основі конструкції S1 LM лежить технологічна база моделі GMA T.50, а дизайн є прямим відсиланням до гоночного McLaren F1 GTR, переможця марафону «24 години Ле-Мана» 1995 року, також створеного Гордоном Мюрреєм. Автомобіль оснащений 4,3-літровим атмосферним двигуном V12, розробленим компанією Cosworth. Силовий агрегат розвиває потужність понад 710 к. с. при 12 100 об/хв і крутний момент 501 Нм. Особливістю двигуна є те, що 81% крутного моменту доступні вже з 2500 об/хв. Двигун працює в парі із шестиступінчастою механічною коробкою передач. Однією з ключових характеристик автомобіля є низька маса — 957 кг. Це досягнуто завдяки широкому застосуванню вуглеволокна: товщина панелей кузова в деяких місцях становить лише 0,6 мм. Салон має тримісне компонування з центральним розташуванням крісла водія, що також є спадщиною McLaren F1. Вихлопна система виготовлена з інконелю (жароміцного нікель-хромового сплаву) та має термозахисне покриття з 18-каратного золота. Багато компонентів, включно з педальним вузлом і важелем ручного гальма, виконані на замовлення з полегшених матеріалів для досягнення мінімальної ваги.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) міжнародна команда за участі вчених з Женевського університету (UNIGE) виявила величезні хмари гелію, що вириваються з атмосфери екзопланети WASP-107b. Міжнародна співпраця, до якої входять астрономи з UNIGE та Національного центру наукових досліджень PlanetS, зафіксувала масивні потоки гелію, що віддаляються від WASP-107b. Спостереження були здійснені телескопом James Webb, а подальший аналіз проведено з використанням моделей, розроблених у UNIGE. Результати дослідження, опубліковані в журналі Nature Astronomy, дають важливі уявлення про механізми втрати атмосфери та про те, як цей процес впливає на довготривалий розвиток екзопланет і їхні ключові характеристики. Планетарні атмосфери іноді можуть «витікати» у космос. Це відбувається і з Землею: наша планета втрачає трохи більше ніж 3 кг речовини щосекунди (переважно водню), і цей процес є незворотним. Таке явище називають атмосферним виносом. Воно особливо значущe для планет, що обертаються надзвичайно близько до своїх зір, де інтенсивне нагрівання значно підсилює втрату газів. Розуміння цього процесу є критично важливим, адже він може суттєво змінювати еволюцію планет із часом. Використовуючи телескоп James Webb, дослідники з Обсерваторії Женевського університету разом із колегами з університетів Макгілла, Чикаго та Монреаля змогли виявити потужні потоки гелію, що витікають з WASP-107b, розташованої більш ніж за 210 світлових років від нашої Сонячної системи. Це перше виявлення гелію на екзопланеті за допомогою JWST, що дозволило дослідити процес втрати атмосфери з безпрецедентною деталізацією. «Суперпухкі» екзопланети WASP-107b, відкрита у 2017 році, обертається навколо своєї зірки на відстані, що у сім разів менша, ніж відстань Меркурія від Сонця. Планета має розмір, близький до Юпітера, але при цьому її маса становить лише десяту частину маси Юпітера, що надає їй надзвичайно низьку густину. Це робить її представником класу так званих «суперпухких» екзопланет, які відомі своїми надлегкими атмосферами. Величезний потік гелію було зафіксовано в розширеній частині атмосфери планети, яка називається екзосферою. Ця хмара частково блокує світло зірки ще до того, як сама планета проходить перед її диском. «Наші моделі втрати атмосфери підтверджують наявність потоків гелію як попереду, так і позаду планети. Вони простягаються вздовж орбітального руху майже на десять радіусів планети», — пояснює Янн Картере, аспірант кафедри астрономії факультету природничих наук Женевського університету та співавтор дослідження. Цінні підказки Окрім гелію, астрономам вдалося підтвердити наявність води та слідів хімічних сполук (зокрема чадного газу, вуглекислого газу та аміаку) в атмосфері планети, а також відсутність метану, який телескоп JWST здатний легко виявляти. Усе це є важливими підказками для відтворення історії формування та міграції WASP-107b: найімовірніше, планета сформувалася далеко від своєї нинішньої орбіти, а згодом мігрувала ближче до зірки, що й пояснює її «роздуту» атмосферу та втрату газів. Дослідження WASP-107b є ключовим орієнтиром для глибшого розуміння еволюції та динаміки далеких світів. «Спостереження й моделювання атмосферного виносу — один з основних напрямів досліджень на кафедрі астрономії UNIGE, оскільки вважається, що саме цей процес відповідає за низку характеристик, які ми спостерігаємо в популяції екзопланет», — пояснює Венсан Бур’є, старший викладач і науковий співробітник кафедри астрономії факультету природничих наук UNIGE та співавтор дослідження. «На Землі атмосферний винос занадто слабкий, щоб суттєво вплинути на нашу планету. Проте саме він, імовірно, відповідає за відсутність води на нашій близькій сусідці — Венері. Тому надзвичайно важливо повністю зрозуміти механізми цього явища, яке здатне зруйнувати атмосферу деяких кам’янистих екзопланет», — підсумовує він.

Компанія Samsung давно займається не лише виробництвом смартфонів та побутової техніки, а й розробкою компонентів для інших пристроїв. Одним із таких компонентів є сенсори камер для смартфонів. Наразі в асортименті компанії представлено 36 моделей детекторів під брендом ISOCELL. Однак нещодавно з’явилися відомості про те, що компанія може представити нову серію сенсорів під назвою DeepPix. Інформація про це стала відомою після того, як компанія подала заявки на реєстрацію товарного знака «Samsung DeepPix» у кількох країнах, зокрема в Аргентині, Європі та США. Згідно з документами, DeepPix описується як «матриця зображення на основі комплементарної структури метал–оксид–напівпровідник (КМОП)». Це підтверджує, що йдеться про сенсор для камери, хоча поки не уточнюється, для яких саме пристроїв він призначений. Раніше Samsung стикалася з критикою через те, що нові смартфони, включно з флагманськими моделями, найчастіше оснащувалися тими самими сенсорами камер, що й попередні пристрої. Поява DeepPix може бути пов’язана з бажанням компанії представити принципово нову технологію. Поки що немає інформації про те, як саме використовуватиметься цей сенсор і на яких пристроях він з’явиться насамперед. Наразі компанія розробляє низку смартфонів, серед яких Galaxy A57, серія Galaxy S26, а також складані моделі Galaxy Z Flip 8 та Galaxy Z Fold 8. На цьому тлі складно сказати, які саме пристрої першими можуть отримати нові сенсори DeepPix, і чи будуть вони призначені виключно для смартфонів або й для інших гаджетів. Таким чином, реєстрація торговельної марки DeepPix вказує на роботу Samsung над новим поколінням сенсорів камер. Компанія офіційно не розкриває подробиць щодо характеристик, термінів випуску або цільових пристроїв. Поки що залишається невідомим, коли саме та на яких пристроях може з’явитися ця технологія, але сам факт реєстрації знака свідчить про те, що нові сенсори перебувають у розробці.

Світло від півмільйона супутників, які людство планує запустити на орбіту Землі в найближчі роки, може зіпсувати майже всі знімки, зроблені космічними телескопами, попередили астрономи NASA у середу. Вчені вже давно б’ють на сполох через те, як світлове забруднення від дедалі більших скупчень супутників загрожує темному небу, яке спостерігається з Землі. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature, вперше оцінює, як величезна кількість супутників у майбутньому може потрапляти в поле зору телескопів, які намагаються досліджувати Всесвіт. З 2019 року кількість супутників на низькій навколоземній орбіті зросла приблизно з 2 000 до 15 000, зазначається у дослідженні — багато з них є частиною інтернет-сузір’я Starlink мільярдера Ілона Маска. Але це лише крапля в морі порівняно з тим, що очікує попереду. Якщо всі нинішні плани запусків супутників будуть реалізовані, до кінця 2030-х років на орбіті Землі обертатиметься 560 000 супутників, йдеться у дослідженні. Це становить «дуже серйозну загрозу» для космічних телескопів, заявив головний автор дослідження Алехандро Борлафф із NASA Ames Research Center у Каліфорнії в інтерв’ю AFP. Для роботи вчені змоделювали, як 560 000 супутників вплинуть на чотири космічні телескопи. Виявилося, що відбите світло від супутників торкнеться 96% усіх знімків телескопа SPHEREx NASA, планованого телескопа ARRAKIHS Європейського космічного агентства та планованого китайського телескопа Xuntian. Телескоп Хаббл, який має вузьке поле зору, буде менше зачеплений — близько третини його знімків може бути зіпсовано. Це може вплинути на найрізноманітніші наукові дослідження. «Уявіть, що ви намагаєтеся знайти астероїди, які потенційно небезпечні для Землі», — сказав Борлафф. Астероїд, що пролітає небом, «виглядає точно так само, як супутник… дуже важко визначити, який з об’єктів дійсно небезпечний», додав він. Деякі космічні телескопи, наприклад знаменитий Джеймс Вебб, не зазнають впливу, бо перебувають у стабільній точці на відстані 1,5 млн км від Землі, відомій як друга точка Лагранжа. «Яскравий, як найяскравіша зірка» Одним із рішень могло б бути розміщення супутників нижче за висоту космічних телескопів — проте це потенційно може виснажити озоновий шар Землі, зазначають автори дослідження. Найпростіше рішення — запускати менше супутників. Але конкуренція від інших компаній супутникового інтернету та стрімке зростання потреб штучного інтелекту роблять це малоймовірним. Майже три чверті супутників, що зараз обертаються на орбіті, входять до мережі Starlink Маска, каже Борлафф. Втім, за прогнозами дослідження, через кілька десятиліть Starlink становитиме лише близько 10% від усіх супутників, оскільки конкуренти активно запустять власні мережі. На цей час компанії можуть допомогти, надаючи дані про місцезнаходження, орієнтацію та колір своїх супутників операторам космічних телескопів. Ще одна проблема — супутники стають набагато більшими. Неозброєним оком супутники площею 100 м² (понад 1 000 квадратних футів) «яскраві, як найяскравіша зірка на небі», каже Борлафф. Щоб задовольнити потреби штучного інтелекту у даних, нині планують будувати супутники площею 3 000 м². Ці гіганти можуть бути «яскравими, як планета», додає Борлафф.

Тихий момент в історії телекомунікацій перетворився на революцію у спілкуванні, яка змінила телефони, культуру та, зрештою, цифрову економіку. 3 грудня 1992 року просте повідомлення з текстом «Merry Christmas» стало історичною віхою у глобальній комунікації. Ніл Папворт, тоді 22-річний інженер, надіслав його зі свого комп’ютера на телефон Orbitel 901 директора Vodafone Річарда Джарвіса. Папворт працював у Центрі коротких повідомлень Vodafone UK у складі колишньої Sema Group Telecoms. На той момент він сприймав це як рутинну роботу, а не як історичне досягнення. «Тоді це зовсім не здавалося важливим», — згодом розповів він у інтерв’ю CBC у 2017 році. «Для мене це було просто виконання моєї роботи того дня та перевірка, чи працює наше програмне забезпечення, над яким ми працювали цілий рік». Як з’явився SMS Ідея SMS з’явилася за кілька років до відправлення першого повідомлення. У 1984 році фінський інженер Матті Макконен запропонував концепцію на конференції в Копенгагені. Через рік Фрідхельм Гіллебранд з Deutsche Telekom запропонував обмеження у 160 символів після дослідження щоденних письмових повідомлень. Європейський інститут телекомунікаційних стандартів (ETSI) почав розробку формальних стандартів до 1991 року, а перше повідомлення було надіслано у Великій Британії наступного року. Тоді мобільні технології переходили від аналогових до цифрових мереж GSM. Телефони не мали клавіатур, тому Папворт надіслав повідомлення через комп’ютер. Джарвіс отримав його під час різдвяної вечірки. Невдовзі Папворт отримав підтвердження від організаторів події, що тест пройшов успішно. Ранні SMS покладалися на 7-бітове кодування та маршрутизацію через центри SMS, які зберігали повідомлення та передавали їх, коли телефони були поза зоною покриття. Nokia допомогла зробити SMS масовим явищем. У 1994 році компанія випустила телефон, який дозволяв надсилати й отримувати повідомлення. Спочатку поширення було повільним через високу вартість телефонів і орієнтацію операторів на голосові послуги. До кінця 1990-х текстові повідомлення стали особливо популярними серед молоді. Прогнозне введення T9 спростило друк, а передплачені тарифи зробили SMS дешевшими. Пізніше оператори дозволили обмін повідомленнями між мережами, що прискорило масове використання. До лютого 2001 року користувачі у Великій Британії надсилали близько одного мільярда текстів щомісяця. Вартість повідомлення досягала 10 пенсів, приносячи значні доходи. До 2010 року Міжнародний союз електрозв’язку повідомив про трильйони надісланих повідомлень щороку, перетворивши SMS на глобальну культурну звичку, що сформувала скорочення на кшталт LOL і BRB. Перехід до нових додатків Згодом обмін повідомленнями вийшов за межі SMS. Сервіси на кшталт WhatsApp, Telegram і Viber дозволили безкоштовне надсилання повідомлень з фото, емодзі, необмеженою кількістю символів та шифруванням. З поширенням смартфонів SMS різко втратили популярність після 2012 року. У 2021 році оригінальне повідомлення «Merry Christmas» знову з’явилося у новій формі. Vodafone виставила перше SMS на аукціон як невзаємозамінний токен (NFT). Цифровий артефакт продали за €107 000 ($124 000). Покупець також отримав цифрову рамку для демонстрації повідомлення. Vodafone направила виручку до Агентства ООН у справах біженців. SMS можливо відійшли від щоденного використання, але момент їх появи й досі залишається поворотною точкою в цифровій комунікації.

Хоча безпосередні перспективи виявлення легких стерильних нейтрино суттєво потьмяніли, пошуки ще не завершені. Експеримент KATRIN (Karlsruhe Tritium Neutrino) надав нові дані щодо стерильних нейтрино. Нейтрино — це надзвичайно дивні частинки. Хоча мільярди з них, народжені в результаті космічних подій або ядерних реакцій, щосекунди проходять крізь ваше тіло, вони майже не залишають жодних спостережуваних слідів. Стандартна модель фізики частинок визнає три типи нейтрино: електронне, мюонне та тау-нейтрино. Спостереження того, що ці частинки можуть «осцилювати», тобто змінювати свою ідентичність під час руху, довело, що вони мають масу — відкриття, відзначене Нобелівською премією. Проте вчених давно непокоїла одна загадка. Невеликі, незрозумілі дефіцити у вимірюваннях нейтрино з ядерних реакторів та спеціалізованих джерел натякали на існування чогось більшого. Чи може існувати четверте, «стерильне» нейтрино, яке взаємодіє ще слабше, ніж його і без того «сором’язливі» родичі? Таке відкриття переписало б підручники з фізики й, можливо, навіть пояснило б загадкову темну матерію, що утримує галактики разом. Експеримент KATRIN провів «найточніший прямий пошук» цієї частинки, вимірюючи енергетичний спектр електронів, що виникають під час бета-розпаду тритію. Наявність стерильного нейтрино мала б спричинити характерний «злам» у цьому спектрі. Найчутливіші дані KATRIN Експеримент KATRIN, розташований в Інституті технологій Карлсруе в Німеччині, — це масштабна установка завдовжки 70 метрів, створена для високоточної фізики частинок. Він працює, використовуючи газове джерело тритію з високою світністю для одержання електронів у процесі бета-розпаду, спектрометр високої роздільної здатності для вимірювання їхньої енергії та детектор для їхнього підрахунку. Починаючи з 2019 року, KATRIN вимірює енергетичний спектр бета-розпаду тритію, спеціально шукаючи характерне викривлення або «злам», що вказував би на випромінювання — а отже, й існування — четвертого, важчого, стерильного нейтрино. Команда Інституту ядерної фізики Макса Планка зафіксувала 36 мільйонів електронів за 259 днів у період з 2019 по 2021 рік. Ця робота є найчутливішим на сьогодні пошуком стерильних нейтрино за допомогою бета-розпаду тритію. З точністю вимірювань менше ніж один відсоток вдалося отримати надзвичайно «чисті» дані, фактично усунувши фоновий шум. Однак результати не показали жодних слідів стерильного нейтрино. Це остаточне невиявлення напряму суперечить попереднім натякам і повністю спростовує заяви таких експериментів, як Neutrino-4, що повідомляли про позитивні докази існування такого сигналу. «Наш новий результат повністю доповнює реакторні експерименти, такі як STEREO», — заявив Тьєррі Лассере (Інститут ядерної фізики Макса Планка) в Гайдельберзі, який очолював аналіз. «Тоді як реакторні експерименти найбільш чутливі до розщеплення мас між стерильними та активними нейтрино нижче кількох еВ², KATRIN досліджує діапазон від кількох до кількох сотень еВ². Разом ці два підходи тепер узгоджено виключають існування легких стерильних нейтрино, які помітно змішувалися б із відомими типами нейтрино», — пояснив Лассере. Пошуки цих невловимих частинок тривають Хоча найближчі перспективи відкриття легких стерильних нейтрино значно зменшилися, пошуки не припиняються. «До завершення збору даних у 2025 році KATRIN зафіксує понад 220 мільйонів електронів у досліджуваній області, збільшивши статистику більш ніж у шість разів. Це дозволить нам розширити межі точності та дослідити кути змішування нижче нинішніх обмежень», — сказала Катрін Валеріус, співкерівниця експерименту KATRIN. У 2026 році масштабне оновлення під назвою TRISTAN повністю трансформує KATRIN. Детектор нового покоління безпосередньо вимірюватиме повний спектр бета-розпаду тритію. Це відкриє нове «вікно» для дослідження значно більших мас стерильних нейтрино — потенційно навіть у загадковому діапазоні кеВ, де ці частинки можуть пояснювати темну матерію Всесвіту. Тож хоча поточні пошуки не дали результатів, «мисливці за примарними частинками» не здаються й готуються до нового етапу. Дослідження було опубліковане в журналі Nature

На фінансовому ринку виграють не ті, хто просто швидко видає кредити, а ті, кому довіряють. Довіра — це не рекламне гасло, а найцінніший актив компанії. Коли клієнт відчуває впевненість, що його не підведуть, — це і є справжній показник успіху. Швидко Гроші вже понад десять років працює в Україні й заслужила репутацію надійного партнера для сотень тисяч клієнтів. Компанію впізнають не лише за назвою, а й за стабільністю, прозорістю та чесним підходом до своєї справи. Як формується довіра на фінансовому ринку У сучасному світі фінансові послуги — це не лише про відсотки, цифри чи договори. Це насамперед про відносини між компанією по кредитам Швидко Гроші та клієнтом. На довіру впливають кілька важливих речей: Прозорість умов кредитування — коли клієнт бачить повну суму платежів без дрібного шрифту. Дотримання законодавства — діяльність у правовому полі, без «сірих схем». Відкритість у спілкуванні — чесні відповіді, уважність до питань клієнта. Захист даних — впевненість, що особиста інформація у безпеці. Позитивні відгуки — реальні історії задоволених людей, які довіряють і повертаються. Швидко Гроші системно працює над усіма цими напрямками, включно рефінансування кредиту онлайн на вигідних умовах, доводячи що фінансова компанія може бути не лише ефективною, а й людяною. Прозорість і чесність — основа довіри Від самого початку Швидко Гроші обрала принцип: ніяких прихованих платежів, жодних неприємних сюрпризів. Кожен клієнт ще до підписання договору бачить усі умови кредиту — від відсоткової ставки до кінцевої суми повернення. Усе просто і зрозуміло. Компанія дотримується стандартів чесного кредитування, бо впевнена: якщо клієнт розуміє, за що платить, він повернеться знову. Саме завдяки такому підходу бренд здобув репутацію прозорого та відкритого гравця ринку. Клієнтоорієнтованість і людяність у кожній взаємодії У Швидко Гроші переконані: фінансова компанія повинна не лише надавати послуги, а й вміти чути людину. Тут не ставляться до клієнтів як до «позичальників», а як до партнерів. Команда уважно ставиться до кожного звернення, допомагає знайти найкраще рішення, навіть якщо ситуація складна. Клієнти часто відзначають: «Швидко, зрозуміло, чесно. Без тиску і без зайвих питань». Саме так і формується довіра — через людяність, повагу і готовність допомогти. Відповідальне кредитування та фінансова грамотність Один із принципів роботи компанії — відповідальне кредитування. Швидко Гроші не просто надає фінансову допомогу, а й допомагає людям грамотно користуватися грошима. Компанія постійно пояснює клієнтам: як правильно розраховувати власний бюджет; коли кредит — це підтримка, а коли ризик; як планувати витрати та уникати фінансового стресу. Крім того, компанія бере участь у програмах із розвитку фінансової грамотності серед молоді та працює над тим, щоб українці ставали більш обізнаними у фінансах. Це підхід, який вирізняє Швидко Гроші серед інших — бо турбота про клієнта починається не з договору, а з освіти. Захист даних і технології безпеки У цифрову епоху безпека клієнтів — це найважливіше. Швидко Гроші застосовує сучасні системи захисту персональних даних, відповідає міжнародним стандартам конфіденційності та регулярно оновлює свої IT-рішення. Кожна операція, кожен запит проходить контроль, щоб унеможливити шахрайство або витік даних. Тому клієнти можуть бути впевнені — їхні фінансові дані в надійних руках. Соціальна відповідальність: бізнес із людським обличчям Швидко Гроші — це не просто фінансова компанія, а соціально активний бізнес.Компанія підтримує благодійні ініціативи, допомагає Збройним силам України, бере участь у проєктах із розвитку освіти та фінансової грамотності. Така позиція — не маркетинг, а переконання: довіра суспільства формується тоді, коли бізнес бере відповідальність за майбутнє своєї країни. Репутація в дії: що кажуть клієнти Сьогодні про Швидко Гроші позитивно відгукуються тисячі людей.Хтось прийшов уперше і здивувався, що все настільки просто та зрозуміло.Хтось співпрацює вже кілька років і впевнений: компанія не підведе. «Користуюся не вперше — завжди чітко, без прихованих комісій.» «Приємне обслуговування, усе чесно і по-людськи.» Такі слова — найкраща оцінка роботи команди, яка щодня доводить: довіра — це не гасло, а результат реальних дій. Довіра — це не стратегія, а стиль роботи Репутація не створюється рекламою. Вона формується роками — через послідовність, чесність і прозорість. Саме так працює Швидко Гроші. Компанія доводить, що у сфері фінансів можна поєднувати швидкість і надійність, технології і людяність. І саме тому тисячі українців обирають її знову і знову.

Цей прорив є великим кроком до створення тваринних гібридів, здатних вирощувати сумісні з людиною органи, що може послабити нинішню кризу з трансплантацією. Слово «химера» зазвичай викликає образи міфологічних багатоголових чудовиськ, однак цей термін має і сучасне наукове значення. Зокрема, відомо близько 100 задокументованих випадків людських химер — людей із двома різними генетичними лініями клітин (часто це результат того, що один різнояйцевий близнюк поглинає іншого ще в утробі матері). У вкрай рідкісних випадках ненароджені близнюки можуть навіть стати генетичними «батьками» потомства химери. Найпоширенішою формою химеризму є міжвидовий химеризм, який найбільше відповідає його міфологічним, тваринним кореням. Зокрема, у 2017 році вчені створили перших у світі химер «людина–свиня» — ембріон свині з невеликою кількістю людських клітин — із надією вирощувати сумісні з людиною органи для трансплантації. Проте через вісім років цей процес усе ще залишається складним, оскільки клітини організму-господаря — наприклад, миші чи свині — мають захисні механізми, відомі як «вроджений імунітет РНК», які дозволяють клітинам тварини витісняти людські клітини під час формування химери. У новому дослідженні, опублікованому в журналі Cell, група вчених на чолі з біологами з UT Southwestern у Техасі виявила білок клітин миші під назвою MAVS, який при відключенні фактично вимикає цей імунний «сигнал тривоги». Це дозволяє людським клітинам успішно конкурувати, виживати та набагато ефективніше інтегруватися. «Отримані результати дають змогу посилити людсько-тваринний химеризм без зміни донорських людських клітин», — заявив у пресрелізі старший автор дослідження, біолог UT Southwestern Джун Ву. — «Це наближає можливість вирощування людських органів у тваринних організмах і потенційно допоможе зменшити глобальний дефіцит трансплантованих органів». Це дослідження ґрунтується на попередній роботі, опублікованій минулого року тією ж лабораторією Ву, у межах якої було розроблено спосіб обійти так звані молекули клітинної адгезії (CAM). Ці молекули природно «прилипають» до клітин того самого виду, але майже не взаємодіють із клітинами інших видів — серйозна проблема для створення химер. Тому дослідники модифікували поверхню людських стовбурових клітин нанотілами, які при контакті з антигенами іншого виду надійно з’єднувалися з ними та фактично повністю обходили механізм CAM. Звісно, створення людсько-тваринних химер (де людські клітини зазвичай становлять менше ніж 10% організму) вже давно є серйозною етичною проблемою та науковим напрямом, проти якого виступає багато організацій із захисту тварин. Водночас у останні роки стрімко розвивається ксенотрансплантація — пересадка людині органів, вирощених у генетично модифікованих свинях — із вражаючими результатами. У березні 2024 року лікарня Massachusetts General Hospital здійснила першу пересадку нирки генетично редагованої свині живій людині, а на початку цього місяця NYU Langone Health провела свої перші ксенотрансплантації в межах клінічного випробування для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності. Оскільки в США понад 100 000 людей перебувають у черзі на трансплантацію, пошук нових джерел органів є одним із головних пріоритетів сучасної медицини. Принаймні наразі — на краще чи на гірше — людсько-тваринні химери є одним зі шляхів подолання цього критичного дефіциту. Джерело

Вчені відкрили неочікувану магнітну складову світла, що може змінити майбутнє технологій Історія вивчення електрики та світла нерозривно пов’язана з іменами видатних учених — Ньютона, Франкліна, Максвелла, Едісона та Тесли. Проте в галузі електромагнетизму особливо вирізняється Майкл Фарадей — самоучка з бідної родини, який став одним із найвпливовіших дослідників XIX століття. Він відкрив електромагнітну індукцію, що лежить в основі сучасних турбін, а також описав ефект Фарадея — взаємодію світла та магнетизму. За свої заслуги він навіть отримав пропозицію звання лицаря, але відмовився, бажаючи залишитися «простим містером Фарадеєм». Саме ефект Фарадея у 1845 році вперше показав, що магнітне поле може впливати на світло. Під час експерименту з поляризованим світлом і магнітами Фарадей помітив слабке мерехтіння, яке підтвердило — електромагнітне поле змінює властивості світлової хвилі. Минуло майже два століття, але дослідження взаємодії світла та магнетизму досі приносять нові сюрпризи. У статті в журналі Scientific Reports фізики Бенджамін Ассулайн та Амір Капуа з Єврейського університету в Єрусалимі повідомили про відкриття, яке змінює уявлення про природу світла: світло має не лише електричний вплив, а й активну магнітну складову. За словами Капуа, статичне магнітне поле «скручує» світлову хвилю, а світло, проходячи через матеріал, виявляє його магнітні властивості. Раніше вважалося, що магнітна частина світла надто слабка, щоб мати значення, однак нові результати показують протилежне. Використовуючи рівняння Ландау—Ліфшица—Гілберта, науковці довели, що світло створює «магнітний момент», який поводиться подібно до звичайного магнітного поля. Коли вони застосували модель до терабій-галієвого гранату (TGG) — матеріалу, який традиційно використовують для дослідження ефекту Фарадея — виявилося, що магнітна складова світла забезпечує: 17% атомного обертання у видимому спектрі, до 75% — в інфрачервоному діапазоні з довжинами хвиль до 1300 нм. Це відкриття приголомшило науковців: такої сильної дії від світлового магнетизму ніхто не очікував. Фізик Ігор Рожанський з Університету Манчестера, коментуючи дослідження, зазначив, що перегляд ролі магнітної складової світла може відкрити нові методи керування атомними спінами. А точне управління спіновими процесами, за прогнозами New Scientist, може стати основою для створення нових сенсорів та надщільних магнітних накопичувачів. Експерименти Фарадея колись надихнули Джеймса Кларка Максвелла на формулювання рівнянь, які визначили обличчя сучасної технологічної цивілізації. І тепер, через 180 років після його відкриттів, стає очевидно: світло приховує ще багато таємниць, які можуть перевернути уявлення про фізику та подарувати людству нові технологічні можливості.