Згідно з останніми даними, iPhone 17 Slim буде досить дивним смартфоном. Йому приписують найвищу ціну, але не найвищі характеристики. Однак при цьому він буде чимось унікальним, оскільки отримає модем власної розробки Apple.  Нові дані говорять про те, що модем 5G від Apple може з’явитися спочатку в iPhone SE 4, який очікується у першій половині 2025 року, а потім в iPhone 17 Slim восени. При цьому інші моделі лінійки iPhone 17 все ще використовуватимуть модем Qualcomm.  Таким чином, Apple випробуває свій модем на парі моделей, хоча і дуже дивним чином, тому що тестувати чіп вона буде одночасно на найдешевшій і найдорожчій моделях нового покоління. Нагадаємо, iPhone 17 Slim зараз приписується стартова ціна $1300. 

Швидкий танець вперед-назад під час розмов віч-на-віч властивий не тільки нам, людям. У той час як шимпанзе зазвичай віддають перевагу жестам, ніж звукам, їхній обмін думками такий же швидкий, як і наш, і відображає схожі культурні моделі, показує нове дослідження. Спостерігаючи за часом жестів у спільнотах диких східноафриканських шимпанзе, міжнародна група дослідників виявила відповіді після пауз тривалістю до секунди. Деякі реакції були практично миттєвими, коли шимпанзе перебивали одне одного, так само як ми робимо під час гарячої дискусії. «Ми виявили, що час жестів шимпанзе та розмови людей схожий і дуже швидкий, що говорить про те, що подібні еволюційні механізми керують цими соціальними комунікативними взаємодіями», — пояснює провідний автор Гал Бадіхі, етолог з Університету Сент-Ендрюса. у Великобританії. Це означає, що наш спосіб спілкування міг виникнути десь на початку нашої еволюційної історії, до того, як люди та шимпанзе, наші найближчі живі родичі, розлучилися мільйони років тому. Досліджуючи понад 8500 прикладів жестів 252 окремих шимпанзе, Бадіхі та його колеги побачили не тільки подібні моделі людського спілкування в діяльності шимпанзе, але й те, що вони також відображали відмінності в спілкуванні між їхніми культурами. «Ми помітили невеликі відмінності між різними спільнотами шимпанзе, що знову ж таки збігається з тим, що ми бачимо в людей, де є невеликі культурні відмінності в темпі розмови: у деяких культурах люди говорять повільніше або швидше», — каже Бадіхі. Угандійські шимпанзе Каньявара, здається, швидко «розмовляють» порівняно з шимпанзе Сонсо, які живуть у сусідньому лісі Будонго, помітили дослідники. «У людей «повільніше» реагують датчани, а у східних шимпанзе це співтовариство Сонсо в Уганді», — каже приматолог Сент-Ендрюського університету Кетрін Хобайтер. Попередні дослідження виявили інші подібності у способах нашого спілкування. Подібно до того, як наші слова складають речення, щоб надати значення, наприклад, шимпанзе також поєднують короткі жести, які часто використовуються, щоб утворити довші послідовності значень. Дослідникам цікаво дізнатися більше про те, що ці шимпанзе говорять один одному, і підозрюють, що багато жестів можуть бути проханнями. Дослідники вже ідентифікували 58 різних версій жестів «давайте пограємо», які використовують шимпанзе в дикій природі. «Спілкування допомагає шимпанзе уникати конфліктів і координувати дії один з одним. Їхні жести дозволяють їм спілкуватися на невеликих відстанях для досягнення соціальних цілей в цей момент», — сказав Бадіхі агентству новин PA. «Таким чином, один шимпанзе може показувати іншому, що він хоче поїсти, а інший може дати їм їжу або, якщо вони почуваються менш щедрими, відповісти жестом, щоб вони пішли». В одному спостереженні шимпанзе, на ім’я Моніка простягнула руку після фізичного конфлікту з іншим шимпанзе, на ім’я Урсус. Урсус у відповідь постукав, як запевнення, показуючи, як жести можна використати для відновлення гармонії. Таким чином, незважаючи на те, що між мовами шимпанзе та людьми все ще існує багато очевидних відмінностей, схожі правила лежать в основі обох систем. «Ми досі не знаємо, коли ці розмовні структури еволюціонували та чому», — каже Хобайтер. «Щоб відповісти на це питання, нам потрібно дослідити спілкування у більш віддалених видів, щоб ми могли визначити, чи є вони властивими мавпам, чи ми маємо спільні з іншими високосоціальними видами, такими як слони чи круки». Це дослідження було опубліковано в Current Biology.

Новий метод периферійного кешування з використанням «цифрового двійника» значно покращує ефективність бездротової мережі шляхом прогнозування потреб користувача в даних і оптимізації зберігання даних, тим самим підвищуючи надійність і швидкість мережі. Дослідники прагнуть перевірити цей метод у реальних програмах. Дослідники інформатики запровадили нову техніку для прогнозування потреб користувачів бездротових комп’ютерів у даних ще до їх виникнення, підвищуючи швидкість і надійність бездротових мереж. У цьому інноваційному методі використовується технологія «цифрового близнюка», яка повторює мережу, яку підтримує, що дозволяє проактивно керувати даними. Йдеться про те, що називається кешуванням краю. Кешування означає зберігання даних на сервері, які, на думку системи або мережі, користувачі використовуватимуть (або повторно використовуватимуть) найближчим часом. Це дозволяє системі швидше задовольняти вимоги користувачів, ніж якби система отримувала дані з вихідного джерела. Граничне кешування — це коли система кешує дані на сервері, який є найближчим до кінцевого користувача, наприклад, на комп’ютерах, об’єднаних у мережеві маршрутизатори або розташованих разом із цими маршрутизаторами. «Дві великі проблеми полягають у визначенні того, які дані потрібно кешувати та скільки даних повинен зберігати периферійний сервер у будь-який певний момент часу», — говорить Юйчен Лю, відповідальний автор статті про роботу та доцент кафедри інформатики в Університет штату Північна Кароліна. «Системи не можуть помістити все в периферійні кеші, а зберігання надлишкових даних на периферійному сервері може уповільнити роботу сервера, якщо дані використовують занадто багато обчислювальних ресурсів. У результаті системи постійно приймають рішення про те, які пакети даних зберігати, а які пакети даних можна видалити. «Чим точніше система прогнозує, які дані насправді будуть потрібні користувачам і скільки даних мають зберігати крайові сервери, тим краща продуктивність системи», — каже Лю. «Наша робота тут була зосереджена на покращенні цих прогнозів». D-REC: новий метод оптимізації Edge Caching Новий метод оптимізації граничного кешування, який називається D-REC, використовує техніку обчислювального моделювання під назвою цифровий двійник. Цифровий двійник — це віртуальна модель реального об’єкта. У випадку D-REC цифровий двійник є віртуальною моделлю визначеної бездротової мережі – стільникової мережі чи мережі Wi-Fi. «Цей метод можна застосувати до будь-якої бездротової мережі, залежно від потреб системного адміністратора або оператора мережі», — каже Лю. «D-REC можна налаштувати залежно від потреб користувача». У D-REC цифровий двійник отримує дані в реальному часі з бездротової мережі та використовує їх для моделювання, щоб передбачити, які дані, швидше за все, будуть затребувані користувачами. Потім ці передбачення надсилаються назад у мережу для інформування про рішення щодо кешування краю мережі. Оскільки моделювання виконується комп’ютером поза мережею, це не сповільнює роботу мережі. Ефективність і прогнозні можливості D-REC Дослідники використовували набори даних з відкритим кодом, щоб визначити, чи працює бездротова мережа ефективніше з D-REC. Дослідники провели масштабні експерименти, спрямовані на врахування багатьох змінних, таких як масштаб мережі, кількість користувачів у мережі тощо. «D-REC перевершив звичайні підходи», — каже Лю. «Наша технологія покращила здатність мережі точно передбачати, які дані слід кешувати. D-REC також допоміг системам краще збалансувати зберігання даних у своїх мережах». Крім того, оскільки цифровий двійник D-REC фокусується на прогнозуванні поведінки мережі, він може заздалегідь визначити потенційні проблеми. «Наприклад, якщо цифровий двійник вважає, що існує висока ймовірність того, що певна базова станція або сервер буде перевантажений, мережа може бути повідомлена про це, дозволяючи їй перерозподіляти дані в мережі, щоб зберегти продуктивність і надійність мережі, – каже Лю. «На цей час ми відкриті для співпраці з мережевими операторами, щоб дослідити, як D-REC може покращити продуктивність і надійність мережі в реальних ситуаціях».

Нове дослідження проливає світло на незвідане різноманіття галеомматоїдних двостулкових молюсків, маловідомої групи морських молюсків, із західного узбережжя Південної Африки. Дослідження під керівництвом Пола Валентіча-Скотта з Музею природної історії Санта-Барбари разом зі співробітниками з Університету Кейптауна, Sea Change Trust, Університету Стелленбоша та Університету Колорадо в Боулдері пропонує цікавий погляд на середовища існування, симбіотичні стосунки та систематику цих цікавих істот. Дослідження, опубліковане в журналі ZooKeys, зосереджено на чотирьох видах галеомматоїдних двостулкових молюсків, зібраних із Західного Кейпу в Південній Африці. Серед них є один новий вид, Brachiomya ducentiunus. Цей маленький молюск, довжина якого становить лише 2 мм (менше 1/8 дюйма), проводить своє життя, повзаючи між колючками морських їжаків. Наразі новий вид був знайдений лише в одному місці у Фолс-Бей, Південна Африка, де його було знайдено прикріпленим до морського їжака Spatagobrissus mirabilis, що риє, у крупному гравії на глибині близько 3 м. Не спостерігалося вільного проживання без їжака-господаря. Brachiomya ducentiunus була виявлена ​​під час підготовки та роботи над проектом «1001 вид морських лісів», дослідницькою програмою, спрямованою на підвищення обізнаності про регіональні екосистеми морських водоростей, які в просторіччі називають «Великим африканським морським лісом». «Це дослідження знаменує значний прогрес у нашому розумінні біорізноманіття та екологічних взаємодій галеомматоїдних двостулкових молюсків», — говорить провідний автор Валентич-Скотт. «Розкриваючи приховані життя цих маленьких, але екологічно важливих організмів, ми сподіваємося зробити внесок у ширші знання про морське біорізноманіття та збереження цих унікальних середовищ існування». Десятки Brachiomya ducentiunus повзають по поверхні морського їжака. Авторство: Чарльз Гріффітс Співавтор Чарльз Л. Гріффітс, почесний професор Університету Кейптауна, каже: «Значна частина дрібніших морських безхребетних залишається неописаною в західній Південній Африці, і майже будь-який проєкт, який бере зразки спеціалізованих середовищ існування, відкриває багато нових записів і видів». Подібним чином, співавтор Джаннес Ландшофф, морський біолог із Sea Change Trust, каже: «Створення основоположних знань про біорізноманіття є найважливішим кроком до принизливого усвідомлення того, наскільки захоплюючим і унікальним є місце. Я бачу це щодня. наша робота в багатих прибережних водах Кейптауна, де росте великий підводний ліс водоростей, «Великий африканський морський ліс».

25 числа Audi Group оголосила свій фінансовий звіт за перше півріччя 2024 року. Дані показали, що дохід компанії за цей період склав 30,9 мільярда євро (примітка IT House: наразі близько 242,559 мільярда юанів). зниження на 9,5% порівняно з минулим роком, операційний прибуток склав 1,982 мільярда євро, операційний прибуток склав 6,4%, а чистий грошовий потік склав 1,13 мільярда євро, а скорочення в річному обчисленні на 39,9%, в основному через зниження продуктивності. Що стосується обсягів поставок, то в першому півріччі Audi Group поставила в цілому 843 991 автомобіль марок Audi, Bentley і Lamborghini (-8,2% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року). Порівняно з першим кварталом 2024 року, у другому кварталі бренд Audi збільшив поставки на 10%, особливо для чисто електричних моделей (+15% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року). Audi пояснює падіння обсягів поставок у порівнянні з минулим роком вузькими місцями постачання та зміною моделей. Одночасно обсяги поставок чисто електричних моделей у першому півріччі зросли на 1,3% до 76 657 одиниць (75 647 одиниць у першому півріччі 2023 року); у гібридних транспортних засобах також суттєво зріс, з річним зростанням приблизно на 61%. У Європі попит на повністю електричні моделі Audi залишається стабільним, незважаючи на скорочення або скасування програм субсидій на багатьох ринках. З 48 332 поставлених електромобілів поставки були лише на 1,7% меншими, ніж у попередньому році. У першій половині цього року бренд Audi поставив клієнтам 343 575 автомобілів, що на 9,7% менше, ніж минулого року. Поставки на внутрішньому ринку Німеччини також впали до 102 511 автомобілів. Попит на електромобілі Audi на ринку США продовжує зростати. У першому півріччі цього року бренд Audi поставив 11 121 електромобіль, що на 10,2% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Загальний обсяг поставок становив 92 913 автомобілів, що на 14,2% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року. У Китаї бренд Audi залишається сильним. Незважаючи на загострення конкуренції та падіння ринків високого класу, поставки бренду Audi все ще досягли 320 370 автомобілів (-1,9% у річному вимірі), майже зберігши рівень минулого року. Генеральний директор Audi Гернот Дорнер заявив, що з глобальною прем’єрою Audi Q6 e-tron цієї весни компанія увійшла в стадію модельного «вибуху». «У 2024 і 2025 роках ми випустимо понад 20 моделей. Завдяки чисто електричним моделям, гібридам і новим поколінням ефективних автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння ми розширюємо й оновлюємо наш портфель продуктів і позиціонуємо себе, щоб бути гнучкими та надійними. Ми також виграємо від цього з погляду обсягу поставок і прибутку». Audi виводить на ринок ряд нових моделей. Після світової прем’єри абсолютно нового Audi A5 наприкінці липня буде представлена ​​друга чисто електрична модель Audi A6  e-tron, яка використовує передову електричну платформу (PPE).

Дослідники з Національного університету Сінгапуру спільно з вченими з Університету Тохоку в Японії та Університету Мессіни в Італії розробили бездротову технологію, що дозволяє отримувати живлення для малопотужних пристроїв із радіосигналів та сигналів Wi-Fi. Промислове використання цього відкриття може потенційно знизити залежність віддалених малопотужних пристроїв від акумуляторів або зовнішнього живлення. Розроблені вченими модулі збору радіочастотної енергії (energy harvesting module, EHV) перетворять радіочастотні сигнали, які дослідники називають «відходами енергії», на постійний струм. Ця технологія допомагає отримувати енергію з радіосигналів, що може бути використане для живлення малопотужних пристроїв, таких як датчики температури. Дослідники розповіли, що їм удалося оптимізувати спін-випрямлячі для роботи на низьких рівнях потужності радіосигналів, доступних у навколишньому середовищі. Потім вони інтегрували масив таких спін-випрямлячів у модуль збору енергії, забезпечивши живлення світлодіода та комерційного датчика при потужності сигналу нижче -20 дБм. Довідка: децибел (дБ) – відношення потужності виміряного сигналу до базової потужності. дБм — той самий дБ, але за основу приймається сигнал потужністю 1 міліват (мВт). В даний час комерційне використання нової технології обмежується конструкцією традиційних випрямлячів через термодинамічні обмеження при низькій потужності. Рішенням може стати спін-випрямляч (SR), створений за допомогою нанотехнологій, який забезпечить оптимальне перетворення бездротового сигналу на постійний струм. Це дозволить збирати електроенергію з навколишніх радіохвиль у діапазоні потужностей від -62 до -20 дБм. Дослідники також вивчають можливість інтеграції антени на чіп підвищення ефективності. Численні дослідження технології збору радіочастотної енергії (RF-EH) говорять про те, що збирання енергії можливе з радіосигналів LTE, DTV, GSM, WLAN, HIPERLAN і C-Band, які зазвичай використовуються в міських та приміських районах. Реалізація нової технології допоможе ефективно отримувати енергію з радіосигналів, використовувати її для живлення різноманітних датчиків та створювати нові типи пристроїв для комерційного, наукового та медичного застосування. Дослідники наголосили, що розроблена ними технологія допомагає знизити залежність від акумуляторів, зменшити вплив на навколишнє середовище, продовжити термін служби пристроїв та створити нові типи бездротових сенсорних мереж та пристроїв Інтернету речей. Джерело

Вчені з Університету штату Монтана надали перші експериментальні докази того, що дві нещодавно виявлені групи мікробів у термальних об’єктах Єллоустонського національного парку виробляють метан. Це новаторське відкриття одного разу може допомогти розробити методи пом’якшення зміни клімату та запропонувати розуміння потенційного життя в інших частинах нашої Сонячної системи. Журнал Nature опублікував результати лабораторії Роланда Хаценпіхлера, доцента кафедри хімії та біохімії МДУ в Коледжі літератури та науки та заступника директора Інституту термічної біології університету. У двох наукових статтях описується перевірка дослідниками МДУ перших відомих прикладів одноклітинних організмів, які виробляють метан, які існують поза родоводом Euryarchaeota, який є частиною більшої гілки дерева життя під назвою Archaea. Елісон Гармон, віце-президент МДУ з досліджень та економічного розвитку, сказала, що вона рада, що відкриття з таким далекосяжним потенційним впливом привертають увагу, на яку вони заслуговують. «Для Університету штату Монтана є значним досягненням опублікувати не одну, а дві статті в одному з провідних наукових журналів світу», — сказав Хармон. Одноклітинні організми, що виробляють метан, називаються метаногенами. У той час як люди та інші тварини їдять їжу, вдихають кисень і видихають вуглекислий газ, щоб вижити, метаногени поїдають невеликі молекули, такі як вуглекислий газ або метанол, і видихають метан. Більшість метаногенів є суворими анаеробами, тобто вони не можуть вижити в присутності кисню. З 1930-х років вчені знали, що багато анаеробних організмів в археях є метаногенами, і протягом десятиліть вони вважали, що всі метаногени належать до одного типу: Euryarchaeota. Але приблизно 10 років тому мікроби з генами метаногенезу почали виявляти в інших типах, включаючи один під назвою Thermoproteota. Цей тип містить дві мікробні групи, які називаються Methanomethylicia та Methanodesulfokora. «Все, що ми знали про ці організми, — це їх ДНК », — сказав Хаценпіхлер. «Ніхто ніколи не бачив клітини цих передбачуваних метаногенів; ніхто не знав, чи вони насправді використовували свої гени метаногенезу, чи вони вирощували якимось іншим способом. Експериментальне підтвердження та виробництво метану Хаценпіхлер і його дослідники вирішили перевірити, чи живуть ці організми шляхом метаногенезу, спираючись на результати дослідження, опублікованого минулого року одним із його колишніх аспірантів МДУ Маккензі Лайнс. Зразки були зібрані з відкладень у гарячих джерелах Єллоустонського національного парку з температурою від 141 до 161 градуса за Фаренгейтом (61–72 градуси за Цельсієм ). Завдяки тому, що Хатценпіхлер назвав «кропіткою роботою», докторант МДУ Ентоні Котц і докторант Віола Крукенберг виростили в лабораторії мікроби Йеллоустоун. Мікроби не тільки вижили, але й процвітали – і вони виробляли метан. Потім команда працювала, щоб охарактеризувати біологію нових мікробів, залучаючи штатного вченого Закарі Джея та інших співробітників ETH Zurich. Одночасно дослідницька група під керівництвом Лея Чена з Інституту біогазу Китаю Міністерства сільського господарства та сільських справ і Діани Соуза з Університету Вагенінгена в Нідерландах успішно виростила ще один із цих нових метаногенів, над яким вони працювали шість років. років. «До наших досліджень над цими мікробами не проводилося жодної експериментальної роботи, окрім секвенування ДНК», — сказав Хаценпіхлер. Він сказав, що Ченг і Соуза запропонували подати дослідження разом для публікації, і стаття Ченга, в якій повідомляється про ізоляцію ще одного члена Methanomethylicia, була опублікована спільно з двома дослідженнями лабораторії Hatzenpichler. У той час як одна з нещодавно ідентифікованих груп метаногенів, Methanodesulfokora, здається, обмежена гарячими джерелами та глибоководними гідротермальними джерелами, Methanomethylicia, є широко поширеними, сказав Хатценпіхлер. Іноді їх можна знайти в очисних спорудах і травному тракті жуйних тварин, а також у морських відкладеннях, ґрунтах і заболочених угіддях. Хатценпіхлер сказав, що це важливо, оскільки метаногени виробляють 70% метану у світі, газу, який у 28 разів сильніший за вуглекислий газ у вловлюванні тепла в атмосфері, згідно з даними Агентства з охорони навколишнього середовища США. «Рівень метану зростає набагато швидше, ніж вуглекислий газ, і люди викачують метан в атмосферу з більшою швидкістю, ніж будь-коли раніше», — сказав він. Хатценпіхлер сказав, що хоча експерименти дали відповідь на важливе питання, вони породили багато інших, які будуть стимулювати майбутню роботу. Наприклад, вчені ще не знають, чи Methanomethylicia, які живуть у неекстремальних середовищах, покладаються на метаногенез для зростання чи вони ростуть іншими способами. «На мою думку, іноді вони ростуть, виробляючи метан, а іноді вони роблять щось зовсім інше, але ми не знаємо, коли вони ростуть, як і чому», — сказав Хаценпіхлер. «Тепер нам потрібно з’ясувати, коли вони сприяють кругообігу метану, а коли ні». У той час як більшість метаногенів у Euryarchaeota використовують CO 2 або ацетат для отримання метану, Methanomethylicia та Methanodesulfokora використовують такі сполуки, як метанол. Ця властивість може допомогти вченим навчитися змінювати умови в різних середовищах, де вони знаходяться, щоб менше метану викидалося в атмосферу, сказав Хаценпіхлер. Майбутні напрямки досліджень та унікальні властивості метаногенів Його лабораторія почне співпрацювати цієї осені з сільськогосподарською дослідно-навчальною фермою Бозмана МДУ, яка надасть зразки для подальших досліджень метаногенів, виявлених у великій рогатій худобі. Крім того, нові аспіранти, які приєднаються до лабораторії Хаценпіхлера восени, визначать, чи виробляють нещодавно знайдені археї метан у стічних водах, ґрунті та заболочених угіддях. Метанометиліції також мають захоплюючу клітинну архітектуру, сказав Хаценпіхлер. Він співпрацював із двома вченими з ETH Zurich, Мартіном Пілхофером та аспірантом Ніколаєм Петросяном, щоб показати, що мікроб утворює раніше невідомі міжклітинні трубки, які з’єднують дві або три клітини одна з одною. «Ми поняття не маємо, навіщо вони їх формують. Подібні структури рідко зустрічаються у мікробів. Можливо, вони обмінюються ДНК; можливо, вони обмінюються хімікатами. Ми ще не знаємо», — сказав Хаценпіхлер. Нещодавно опубліковане дослідження було профінансовано програмою екзобіології NASA. NASA зацікавлене в метаногенах, тому що вони можуть дати уявлення про життя на Землі понад 3 мільярди років тому та про потенціал життя на інших планетах і супутниках, де був виявлений метан, сказав він.

Три нові майданчики для дослідження Місяця (LEGS) значно покращать якість послуг зв’язку мережі ближнього космосу та стануть ключовою підтримкою кампанії NASA Artemis. Програма NASA з космічного зв’язку та навігації (SCaN) підтримує дві основні мережі зв’язку агентства: Deep Space Network та Near Space Network. Ці мережі дозволяють супутникам надсилати дані на Землю для досліджень і відкриттів, використовуючи антени по всьому світу для захоплення сигналів із супутників, збору даних та відстеження місій. Вони вже довели свою ефективність, підтримуючи першу місію Artemis під час її 25-денної подорожі навколо Місяця, і будуть робити те саме для майбутньої місії Artemis II. В рамках ініціативи NASA «Луна-Марс» агентство додало три нові антени LEGS у Near Space Network. Ці антени безпосередньо підтримуватимуть пізніші місії Artemis та супутні місії, такі як система посадки людини, місячний всюдихід та станція Gateway. «Однією із головних цілей LEGS є розвантаження Deep Space Network. Near Space Network та її нові антени LEGS будуть зосереджені на місячних місіях, дозволяючи Deep Space Network підтримувати місії, спрямовані далі, вглиб Сонячної системи, такі як космічний телескоп «Джеймс Вебб» та міжзоряні місії Voyager», — сказав TJ Cros LEGS у Центрі космічних польотів імені Годдарда NASA у Грінбелті (штат Меріленд). Near Space Network надає послуги зв’язку та навігації для місій у будь-якому місці від Землі до 1,2 мільйона миль, включаючи Місяць та точки Лагранжа 1 та 2 системи Сонце-Земля. Антени LEGS, діаметром 66 футів, будуть стратегічно розміщені в усьому світі, щоб гарантувати безперервну підтримку місячних операцій. Коли супутник обертається навколо Місяця, він кодує свої дані радіочастотний сигнал, який потім передається на антену LEGS. Ці дані надсилаються операторам місії та вченим у всьому світі для прийняття рішень про стан та орбіту космічного корабля або використання наукових даних для здійснення відкриттів. Антени LEGS будуть надзвичайно гнучкими для користувачів, реалізуючи «двохдіапазонний підхід» для антен, який дозволить місіям спілкуватися, використовуючи два різні радіочастотні діапазони — X-діапазон та Ka-діапазон. Додаткові потужності LEGS будуть запитуватись у комерційних постачальників послуг і включатимуть «трьохдіапазонний підхід» для антен, які використовують S-діапазон на додаток до X- та Ka-діапазонів. Перша наземна станція, LEGS-1, знаходиться в комплексі NASA White Sands у Лас-Крусес (штат Нью-Мексико). Антена LEGS-2 перебуватиме у Матіесфонтейні (Південна Африка, неподалік Кейптауна), у партнерстві з SANSA, Південноафриканським національним космічним агентством. Для LEGS-3 NASA вивчає місця у Західній Австралії. Ці станції доповнять існуючі можливості мереж ближнього та далекого космосу та забезпечать більш надійні послуги зв’язку для компанії Artemis.

Хіміки з Державного музею та Амстердамського університету (UvA) вперше визначили, як Рембрандт використовував спеціальні пігменти сульфіду миш’яку для створення ефекту «золотистої» фарби. Використовуючи передові спектроскопічні методи, вони відобразили присутність парареальгару (жовтий) і напіваморфного парареалгару (помаранчевий/червоний) пігментів у складних деталях на його відомій картині «Нічна варта». Підтверджуючи дослідження пов’язаних історичних джерел, вони дійшли висновку, що Рембрандт навмисно поєднав ці конкретні пігменти сульфіду миш’яку з іншими пігментами для створення золотого блиску. Відкриття нещодавно було опубліковано в дослідницькій статті в науковому журналі Heritage Science Фредерік Броерс і Нучки де Кейзер, докторантів Інституту молекулярних наук Ван ‘т Гоффа UvA та дослідників Рейксмузею. Вони прийшли до висновку, що Рембрандт використовував досить незвичайну комбінацію пігментів, щоб зобразити золоту нитку на рукавах дублетів і вишитому пальті, яке носив лейтенант Віллем ван Руйтенбурх. Він знаходиться праворуч від двох центральних фігур у передній частині картини стрілецької роти, супроводжуючи капітана Франса Баннінка Кокка. Незвичайні пігменти Відкриття сульфідних пігментів миш’яку відбулося в рамках масштабного дослідницького проекту Operation Night Watch, який розпочався у 2019 році і продовжує давати вражаючі результати. Повне рентгенофлуоресцентне (MA-XRF) сканування картини вже виявило наявність миш’яку та сірки в частинах одягу Ван Руйтенбурха. Це змусило дослідників припустити наявність відомих пігментів сульфіду миш’яку орпіменту (жовтого) і реальгару (червоного). Детальне дослідження двох крихітних зразків фарби, взятих із картини, показало інше. Високотехнологічний аналіз, що поєднує світлову мікроскопію з мікрокомбінаційною спектроскопією, електронною мікроскопією та рентгенівською порошковою дифракцією, виявив наявність більш незвичайних компонентів сульфіду миш’яку парареальгару (жовтий) і напіваморфного парареальгару (помаранчево-червоний). Поперечний переріз зразка фарби SK-C-5_017 під світловим мікроскопом. Він показує різні кристали жовтого, помаранчевого та червоного пігментів, точний склад яких було встановлено за допомогою електронної мікроскопії, раманівської спектроскопії та рентгенівської порошкової дифракції. Зображення надано Rijksmuseum. Навмисне використання Наявність парареальгару в історичних картинах часто пояснюють старінням реальгару. Однак, оскільки парареальгар рівномірно розподілений з напіваморфним парареальгаром, і фарба виглядає незмінною, дослідники прийшли до іншого пояснення. Вони стверджують, що Рембрандт навмисно вирішив використовувати ці пігменти, намагаючись імітувати золоті деталі одягу Ван Руйтенбурха. Нагрівання жовтого пігменту парареальгар призводить до утворення червонуватого напіваморфного парареальгару. Потім це було з’єднано з пігментами свинцево-олов’яний жовтий і червоний (червоний сульфід ртуті), щоб створити золотистий блиск. Це хімічне пояснення було підтверджене всебічним оглядом історичних джерел, які повідомляють про використання сульфідних пігментів миш’яку. Схоже, що в Амстердамі сімнадцятого століття був доступний ширший асортимент миш’якових пігментів, ніж вважалося раніше. Вони, ймовірно, надходили відомими торговими шляхами з Німеччини/Австрії та Венеції до Амстердама. Це також підтверджується повідомленнями про використання дуже схожої суміші пігментів Віллемом Кальфом (1619-1693), сучасником Рембрандта в Амстердамі. Таким чином, дослідники дійшли висновку, що Рембрандт навмисно використовував парааралгар і напіваморфний парааралгар разом зі свинцево-олов’яним жовтим і верміліоном для створення особливої помаранчево-«золотої» фарби.

Компанія POCO випустила нове обмежене видання свого смартфона POCO F6 в Індії якраз до виходу фільму «Дедпул і Росомаха». POCO F6 Deadpool Limited Edition має яскравий червоний дизайн із зображеннями Дедпула та Росомахи на звороті та логотипом Дедпула. Телефон постачається в спеціальній упаковці преміум-класу та містить зарядний пристрій із наклейкою Дедпула та інструмент для витягування SIM-карти у формі маски Дедпула. На корпусі також є гасла, які шанувальники Deadpool впізнають, хоча немає спеціальних тем чи шпалер. Характеристики видання POCO F6 Deadpool & Wolverine: POCO F6 Deadpool Edition має ті самі характеристики, що й оригінальний POCO F6, випущений на початку цього року. Він має 6,7-дюймовий 1,5K OLED-дисплей з частотою оновлення 120 Гц і яскравістю до 2400 ніт. Дисплей підтримує HDR10+ і Dolby Vision і захищений склом Corning Gorilla Glass Victus. Телефон працює на базі процесора Snapdragon 8s Gen 3 з графічним процесором Adreno 735 і поставляється з 12 ГБ оперативної пам’яті та 256 ГБ пам’яті. Він має задню камеру на 50 МП із сенсором Sony IMX882, ультраширокий об’єктив на 8 МП і фронтальну камеру на 20 МП. Інші функції включають вбудований в дисплей датчик відбитків пальців, аудіо USB Type-C, стереодинаміки та Dolby Atmos. Він підтримує 5G, Wi-Fi 6 і має акумулятор на 5000 мАг зі швидкою зарядкою 90 Вт.