Вчені створили швидкий і доступний спосіб перетворення CO2 на синтетичні прекурсори палива за допомогою каталізаторів із напиленням і методів прямої кристалізації. Що, якби ми змогли перетворити шкідливе забруднення на цінне джерело енергії? Оскільки світ рухається до вуглецевої нейтральності, розробка нових технологій, які зменшують викиди, є важливою. Дослідники з Університету Тохоку, Університету Хоккайдо та AZUL Energy, Inc. створили ефективний метод перетворення вуглекислого газу (CO2) на окис вуглецю (CO), важливий будівельний матеріал для синтетичного палива. Їхній процес встановив новий стандарт, скоротивши час перетворення з 24 годин до 15 хвилин. «Перетворення CO2 на CO зараз є гарячою темою для вирішення проблеми зміни клімату, але звичайні методи мали серйозні підводні камені, які ми хотіли вирішити», — сказав Лю Теньї з WPI-AIMR Університету Тохоку. «Матеріали були дорогими, нестабільними, мали обмежену селективність і потребували багато часу для підготовки. Просто було б неможливо використовувати їх у реальних промислових умовах». Економічно ефективний дизайн каталізатора з використанням фталоціанінів Щоб задовольнити промислові потреби, дослідники досліджували різні типи фталоціанінів (Pc) — включно з безметалевими (H2Pc), залізом (FePc), кобальтом (CoPc), нікелем (NiPc) і міддю (CuPc) — як потенційні каталізатори. Вони застосували ці сполуки до газодифузійних електродів за допомогою простої техніки розпилення, яка утворювала кристалічні шари безпосередньо на поверхні електрода. Серед них фталоціанін кобальту (CoPc), недорогий комплекс пігменту та металу, продемонстрував найвищу ефективність у перетворенні CO2 в CO. Цей схожий на графіті метод простого розпилення каталізатора на поверхню скорочує типовий час обробки лише до 15 хвилин. Звичайні методи вимагали виснажливого процесу змішування електропровідного вуглецю та зв’язуючих, сушіння та термічної обробки протягом 24 годин. Крім того, за щільності струму 150 мА/см² нова система зберігала стабільну роботу протягом 144 годин. Використовуючи базу даних DigCat (найбільшу базу даних експериментального електрокаталізу на сьогоднішній день), дослідники підтвердили, що їхній каталізатор перевершив усі раніше зареєстровані каталізатори на основі ПК. Дотримання промислових стандартів для перетворення CO2 на CO «Це не тільки найкращий на сьогодні каталізатор на основі ПК для виробництва вуглекислого газу, але він успішно перевищує порогові значення промислових стандартів щодо швидкості реакції та стабільності», — зауважує Лю. «Це перший в історії, який зробив розріз». Щоб дослідити причини такої високої продуктивності, команда провела структурний аналіз за допомогою синхротронного випромінювання на об’єкті NanoTerasu разом із теоретичними розрахунками. Результати показали, що кристалізація призвела до щільно упакованих молекул, що сприяло ефективному переносу електронів на поверхню. Ці висновки підкреслюють, що пряма кристалізація є ефективною стратегією для виготовлення каталітичних електродів на основі комплексу металів для електровідновлення CO₂. Метод виготовлення газодифузійного електрода, розроблений у цьому дослідженні, разом із технологією електролізу CO 2 пропонує багатообіцяючий шлях для синтезу монооксиду вуглецю (CO), важливого проміжного продукту для синтетичного палива, з CO 2 з високою ефективністю за допомогою недорогих каталізаторів на основі пігменту. Цей підхід усуває одне з ключових вузьких місць у виробництві синтетичного палива шляхом підвищення енергоефективності та зниження витрат, пов’язаних з використанням CO2. Таким чином, він має великий потенціал як технологія наступного покоління для захоплення та утилізації вуглекислого газу (CCU).

Ford Mondeo нового покоління привернув увагу, будучи поміченим під час тестів у США. Незважаючи на те, що Ford відмовився від седанів у Північній Америці, прототип у чорно-білому камуфляжі привернув увагу. Оновлений Mondeo отримав нову передню частину з переробленими решітками радіатора та модернізованими фарами. Ззаду зміни менш помітні: очікуються нові ліхтарі, оновлений бампер та доопрацьований дифузор. Інтер’єр закамуфльований, це свідчить про те, що й усередині машина оновиться. Нинішній Mondeo, нагадаємо, оснащений цифровою панеллю приладів з екраном діагоналлю 12,3 дюйма та медіасистемою з 27-дюймовим екраном. Технічні подробиці рестайлінгу поки що не розкрито. На китайському ринку (тільки там машина і продається) поточний Mondeo пропонує бензинові двигуни EcoBoost: 1,5-літровий (188 к.с., 258 Нм) і 2,0-літровий (251 к.с., 393 Нм). Також доступні гібридні версії з електромоторами потужністю 129 або 188 к.с., що забезпечують сумарну віддачу 205 або 304 к.с. Незважаючи на тести у США, серійна версія нового Mondeo залишиться ексклюзивом для інших ринків – насамперед Китаю.

Менше ніж дюйм — у серці Скелястих гір Канади виявили новий, унікальний вид метелика У самому серці Скелястих гір Канади роками залишався непоміченим науковцями скромний, але надзвичайний метелик. Із розмахом крил від 2,5 до 3,8 см, з коричневими верхніми крилами та сіро-коричневими з чорними плямами нижніми, цей вид довгий час вважали різновидом Half-moon Hairstreak (Satyrium semiluna). Проте ізольована популяція цих метеликів у районі Блейкістон Фан у Національному парку Уотертон-Лейкс, провінція Альберта, тепер офіційно визнана окремим видом: Satyrium curiosolus, або «Дивовижно ізольований стрічковий метелик». Унікальна еволюційна історія Нещодавнє дослідження міжнародної команди науковців, опубліковане в журналі ZooKeys, розкрило виняткову еволюційну історію цієї популяції. Згідно з результатами, Satyrium curiosolus був повністю ізольований від своїх найближчих родичів протягом десятків тисяч років — можливо, до 40 000 років — і з часом став генетично та екологічно унікальним. «Наше повногеномне секвенування S. curiosolus показало надзвичайно низьке генетичне різноманіття та високий рівень історичного інбридингу порівняно з найближчими популяціями S. semiluna у Британській Колумбії та Монтані, на відстані понад 400 км», — пояснює співавтор дослідження Зак Макдоналд з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Незважаючи на малу чисельність, генетичні дані свідчать, що S. curiosolus стабільно існував як окрема лінія протягом тисячоліть. Як і лисиця з Канальних островів, цей метелик міг позбутися шкідливих рецесивних мутацій завдяки тривалій ізоляції. Особливе середовище та унікальні зв’язки Satyrium curiosolus мешкає в середовищі, яке повністю відрізняється від типових місць проживання S. semiluna. У той час як останній живе в напівпустелях із полином, S. curiosolus обрав для життя алювіальний віялообразний ландшафт — щось ближче до прерії — і асоціюється з іншими рослинами та мурахами. Його личинки харчуються виключно сріблястим люпином (Lupinus argenteus), що не характерно для популяцій S. semiluna. До того ж виявлено унікальні симбіотичні зв’язки між личинками та видом мурах Lasius ponderosae, які не спостерігались у споріднених видів. Личинки виділяють медвяну росу, яку поїдають мурахи, а ті, своєю чергою, захищають метеликів від хижаків. Коли стає занадто жарко або з’являється загроза, гусінь ховається в мурашниках. Самки відкладають яйця поблизу входів до мурашиних колоній під сріблястим люпином. Чому це важливо Визнання Satyrium curiosolus як окремого виду має велике значення: воно підтверджує його унікальний еволюційний шлях та вказує на потребу в спеціальних заходах охорони. Через тривалу ізоляцію в цього виду надзвичайно низьке генетичне різноманіття, що знижує його здатність адаптуватись до змін клімату. Хоча іноді розглядають генетичну «рятівну ін’єкцію» від близьких популяцій, у випадку S. curiosolus це може призвести до негативних наслідків через генетичну несумісність із S. semiluna. Можливо, ці два види навіть не здатні до схрещування. Тому збереження S. curiosolus може потребувати створення нових ізольованих популяцій. Геноміка змінює підхід до охорони природи «Відкриття S. curiosolus — яскравий приклад того, як геноміка революціонізує таксономію й охорону природи», — зазначає Джуліан Дюпуї, співавтор і професор Університету Кентуккі. Замість звичних морфологічних методів, дослідження поєднало генетичний аналіз і польову екологію, що дозволило виявити «приховане» біорізноманіття. Такі знахідки підкреслюють потребу в стратегіях збереження, які враховують навіть непомітних, на перший погляд, видів. Спільні зусилля в ім’я збереження Проєкт став можливим завдяки співпраці між науковцями, Parks Canada та зоологічною організацією Wilder Institute/Calgary Zoo. Об’єднання знань у генетиці, екології та охороні довкілля дало змогу не лише переосмислити біорізноманіття, а й надати практичні рекомендації для захисту виду. Що далі? Визнання Satyrium curiosolus лише перший крок. У майбутньому науковці планують детальніше вивчити його еволюцію, симбіоз із рослинами й мурахами, а також вплив кліматичних змін. Parks Canada та Wilder Institute вже готуються до тривалого моніторингу. «Curiously Isolated Hairstreak нагадує нам, що навіть найменші та найменш помітні істоти можуть мати величезне наукове та екологічне значення», — підсумовують дослідники.

Уявіть собі місце недавньої стрілянини. Хаос, напруга… і невидимі ока докази, розкидані всюди. Крихітні частинки металу, що залишилися після пострілу, можуть розповісти цілу історію: хто стріляв, звідки, чи хтось був поруч. Але знайти й проаналізувати ці мікроскопічні сліди — завдання нелегке. Принаймні так було донедавна. Схоже, у криміналістів незабаром з’явиться новий, дуже ефектний інструмент. Коли кожна хвилина на рахунку Зараз, щоб зрозуміти, чи є на одязі підозрюваного або на краю кульового отвору характерні свинцеві частинки (ті самі сліди пострілу), зразки доводиться відправляти в лабораторію. Амстердама підтверджує: можливість швидко отримати хоча б попередні дані про сліди пострілу — це величезний плюс. То в чому ж проблема старих методів? Здебільшого, у їхній «кабінетності». Потрібно акуратно зібрати зразки, запакувати, відвезти, зачекати на аналіз… А якщо підозрюваний встиг, скажімо, вимити руки? Магія перовскітів: Не тільки сонячні батареї І тут на сцену виходить наука, причому з досить несподіваної області. Чули про перовскіти? Це такі цікаві матеріали, які зараз на піку популярності у розробці сонячних панелей та світлодіодів (LED). Група вчених під керівництвом Віма Нордейна з Амстердама кілька років тому вигадала, як використовувати властивості перовскітів для виявлення свинцю. Як це працює? Все геніальне просто! Було створено спеціальний реагент. Якщо нанести його на поверхню, де є навіть дрібні частинки свинцю, цей свинець вступає в реакцію і перетворюється … на напівпровідник, що світиться! Так-так, той самий перовскіт. Залишається тільки посвітити на оброблене місце ультрафіолетовою лампою і вуаля! — свинець видасть себе яскравим зеленим свіченням, яке видно навіть неозброєним оком. Ідея виявилася настільки вдалою, що на її основі навіть створили стартап Lumetallix (привіт Лукасу Хельмбрехту, який адаптував реагент спеціально для криміналістів!). До речі, їхні набори для пошуку свинцю вже допомогли людям виявити його в найнесподіваніших місцях — від старого посуду до будівельного пилу. Але повернемося до слідів пострілу. Стрільба за правилами Звісно, ​​однієї ідеї мало. Треба було перевірити, чи це працює в умовах, наближених до реальності. Дослідники Кендра Адельберг і Арно ван дер Вейден вирушили прямо на стрільбищі. Взяли стандартні пістолети, патрони калібру 9 мм і стріляли по мішенях зі звичайної бавовняної тканини з різних дистанцій. А потім — найцікавіше. Обробили мішені новим реагентом і посвітили УФ-лампою. А це вже цікаво! Але експерименти принесли кілька сюрпризів. По-перше, виявилося, що метод працює, навіть якщо руки після пострілу добре вимити! Уявляєте? Свинець так міцно в’їдається в шкіру, що реагент все одно знаходить його і змушує світитися. Це ж величезна перевага для слідства, адже спроби приховати докази — звичайна справа. Кому це знадобиться насамперед? Дослідники впевнені: новий метод – справжня знахідка для тих, хто першим прибуває на місце події. Поліцейські матимуть змогу швидко перевірити руки чи одяг можливих учасників інциденту, оперативно зафіксувати важливі докази на предметах. Це не замінює повноцінної лабораторної експертизи, але дає цінну інформацію тут і зараз. І амстердамська поліція, до речі, вже тестує новинку в реальних справах. Хто знає, може, скоро такі докази, що «світяться», з’являться і в суді? Заглянемо за обрій Але криміналістикою справа не обмежується. Команда розробників дивиться ширше. Якщо метод так добре знаходить свинець, чому б не використовувати його для моніторингу навколишнього середовища? Перевіряти воду, ґрунт на забруднення цим токсичним металом. Адже свинець небезпечний не лише у контексті злочинів, він шкодить екології та нашому здоров’ю. Так що у свинцю, що світиться, може бути і цілком мирне майбутнє. Що зрештою? Схоже, ми стоїмо на порозі невеликої, але важливої ​​зміни, як розкриваються злочини, пов’язані зі стріляниною. Простий хімічний трюк, що змушує невидимі сліди яскраво світитися, може заощадити дорогоцінний час та допомогти відновити справедливість. Іноді найбільші відповіді ховаються у найменших частинках. Потрібно тільки вміти їх розглянути… або змусити засвітитись. По-друге, з’ясувалося ще дещо. Люди, які стояли під час експерименту приблизно за два метри від стрільця (просто очевидці!), теж отримали свою «порцію» свинцю на руки. І тест це показав! Це важливий шматочок пазла під час реконструкції подій. Але тут вчені роблять важливе зауваження: позитивний тест на руках — це ще не стовідсотковий доказ, що людина стріляла. Він міг просто стояти поряд. Тож інтерпретувати результати потрібно з розумом.

Вчені виявили докази існування великої кількості біосигнатурних хімікатів, які, як відомо, виробляються лише життям на Землі, на екзопланеті, розташованій на відстані понад 100 світлових років від нас. Це може бути найобіцяючішою ознакою інопланетного життя. Космічний телескоп NASA імені Джеймса Вебба (JWST) знайшов хімічні відбитки життя на далекій екзопланеті . На думку вчених, це «найобіцяючіший» доказ інопланетного життя. Згідно з новим дослідженням, опублікованим 17 квітня в The Astrophysical Journal Letters, ці хімікати були виявлені в атмосфері екзопланети під назвою K2-18b, яка розташована на відстані 124 світлових років від Землі та обертається навколо своєї зірки в зоні проживання — області навколо зірки, де на поверхні планети може існувати рідка вода . На Землі ці молекули — диметилсульфід (DMS) і диметилдисульфід (DMDS) — виробляються лише життям, наприклад морськими водоростями та іншими мікробами. До цього часу DMS і DMDS не були остаточно виявлені в атмосферах інших планет або супутників. Хоча теоретично можливо, що ці хімічні речовини створюються без присутності життя, вони вважаються потенційними біосигнатурами в інших світах. «Наші висновки надають нові незалежні докази можливості існування біосфери на K2-18 b» і «являють собою важливий крок вперед у пошуку ознак життя на екзопланетах», — пишуть дослідники в статті. K2-18b, який у 2,6 раза більший за нашу планету та у 8,6 раза більший за масу, вважається «гіцейським світом», що означає, що він потенційно має океан планети та атмосферу, багату воднем. У попередній статті, опублікованій у 2023 році, та ж команда дослідників виявила метан (CH₄) і вуглекислий газ (CO₂) в атмосфері планети, що стало першим випадком, коли вуглецеві молекули були знайдені в атмосфері екзопланети в зоні проживання її зірки. Вчені також виявили потенційні ознаки DMS. Однак рівні DMS мали «низьку статистичну значущість», тому дослідники не могли бути впевнені, що він дійсно присутній. «Ми не знали напевно, чи був сигнал, який ми бачили минулого разу, через DMS, але лише натяк на це був достатньо захоплюючим, щоб ми ще раз подивилися на JWST за допомогою іншого інструменту», — сказав у заяві Нікку Мадхусудхан, професор астрофізики в Кембриджському університеті та провідний автор обох досліджень. В останньому дослідженні дослідники виявили, що нові вимірювання атмосфери планети, зроблені інструментом середнього інфрачервоного випромінювання JWST (MIRI), показують особливі особливості, які можна пояснити лише наявністю DMS або DMDS. Через схожість цих двох молекул вони виглядають дуже схожими в вимірюваннях, які JWST проводить в атмосферах екзопланет, тобто важко сказати, яка молекула присутня в більшій кількості. «Це незалежна лінія доказів, яка використовує інший прилад, ніж ми робили раніше, і інший діапазон довжин хвиль світла, де немає збігів з попередніми спостереженнями», — сказав Мадхусудхан. «Сигнал був сильний і чіткий». Дослідники відзначили, що рівень DMS та/або DMDS в атмосфері може досягати 10 частин на мільйон за об’ємом, що набагато вище, ніж рівні, які спостерігаються тут, на Землі, які нижче однієї частки на мільярд за об’ємом. Дослідники заявили, що ці спостереження досягли рівня значущості «три сигми». Це означає, що ймовірність того, що вони сталися випадково, становить лише 0,3%. Щоб підтвердити відкриття, вченим зазвичай потрібен рівень значущості п’яти сигм, де ймовірність випадкового виникнення нижче 0,00006%. Відомо, що DMS і DMDS не виробляються у великих кількостях через небіологічні процеси на Землі, а це означає, що їх виявлення в таких великих кількостях на K2-18b є основним показником потенційної присутності життя. «Враховуючи все, що ми знаємо про цю планету, гікейський світ з океаном, який кишить життям, — це сценарій, який найкраще відповідає наявним у нас даним», — сказав Мадхусудхан. Дослідники сказали, що потрібно провести більше вимірювань, щоб досягти значущості п’яти сигм, а також відрізнити наявність DMS від DMDS. Вони сподіваються провести ці вимірювання найближчим часом, коли зможуть змусити JWST спостерігати за цією екзопланетою ще кілька годин. Вони також відзначили, що наявність DMS та/або DMDS могла виникнути в результаті поки що невідомих хімічних реакцій, які не залучали жодного життя, і вони сподіваються перевірити експериментально. «Важливо, щоб ми глибоко скептично ставилися до власних результатів, тому що тільки тестуючи і тестуючи знову, ми зможемо досягти точки, коли ми будемо впевнені в них», — сказав Мадхусудхан. «Так має працювати наука».

Після абсолютно нового CX-5 — машини третього покоління — Mazda випустить новий CX-3. Компактний кросовер вийде у 2027 році та отримає нову силову установку. CX-3 нового покоління збереже компактні розміри та спортивний дизайн, але стане повністю електрифікованим. Mazda запропонує два типи силових установок: гібрид (PHEV), що підключається, з роторним двигуном в ролі генератора і повністю електричну версію (BEV) на новій платформі. Крім того, у лінійці з’явиться двигун Skyactiv-Z, розробка якого завершиться до 2027 року. Mazda активно розширює асортимент кросоверів та позашляховиків, адаптуючись до сучасних трендів за допомогою різноманітності силових агрегатів. Новий CX-3 стане важливим кроком у зміцненні позицій бренду у сегменті компактних моделей. Нинішній CX-3, що випускається в Таїланді, залишається популярним в Австралії та країнах АСЕАН, хоча у Японії його присутність згасає через застарілу модель. Новий CX-3 також вироблятимуть у Таїланді з прицілом на експорт та продажі в Японії.

Як і джміль, що перелітає з квітки на квітку, новий робот, натхненний комахами та розроблений інженерами Каліфорнійського університету в Берклі, здатен зависати в повітрі, змінювати напрямок польоту та точно влучати в невеликі цілі. З розміром менш ніж 1 сантиметр і вагою лише 21 міліграм, це найменший у світі бездротовий робот, який здатен здійснювати керований політ. «Джмелі мають неймовірні аеродинамічні здібності, зокрема навігацію, зависання в повітрі та запилення — все те, на що штучні літаючі роботи такого масштабу досі не здатні», — каже професор машинобудування Лівей Лінь із UC Berkeley. «Цей літаючий робот можна бездротово керувати для наближення та влучання в ціль, імітуючи механізм запилення, коли джміль збирає нектар і відлітає». Лінь — головний автор нового наукового дослідження, опублікованого 28 березня в журналі Science Advances. Магнітна тяга забезпечує мініатюрний політ Щоб літати, робот зазвичай потребує джерела живлення, такого як батарея, та електроніки для контролю руху. Але втиснути все це в надлегкий мікропристрій — справжній виклик. Щоб обійти цю проблему, команда Ліня використала зовнішнє магнітне поле, яке одночасно забезпечує енергію та керує траєкторією польоту. Робот має форму маленького пропелера з двома магнітами. Під впливом зовнішнього магнітного поля магніти притягуються й відштовхуються, змушуючи пропелер обертатись і створюючи достатню підйомну силу, щоб підняти пристрій у повітря. Траєкторія польоту контролюється зміною сили магнітного поля. Попередній найближчий за розмірами робот із подібними можливостями мав діаметр 2,8 см — майже втричі більший за новий пристрій. Малий масштаб — великі можливості «Крихітні літаючі роботи корисні для дослідження вузьких отворів або складних середовищ», — зазначає Фанпін Суї, один зі співавторів дослідження. «Їх можна використати для штучного запилення чи інспекції труб або інших важкодоступних місць». Наразі робот має лише пасивний контроль польоту — тобто, він не оснащений сенсорами положення чи навігації і не може реагувати на зміни середовища в реальному часі. Наприклад, сильний порив вітру може вивести його з курсу. Майбутнє — розумні й рої подібні роботи Робот вимагає досить сильного магнітного поля, яке забезпечується спеціальною електромагнітною котушкою. Але в майбутньому його можна буде ще більше зменшити — до менше ніж 1 мм у діаметрі (розміром із мошку), що дозволить керувати ним слабшими магнітними полями, наприклад, від радіохвиль. Окрім джмелеподібного робота, команда Ліня також створила робота, схожого на таргана, який може бігати по поверхні й витримує наступ людини. Тим часом аспірант Вей Юе працює над «роєвими» роботами, які можуть діяти як група — подібно до мурах. «Я працюю з 5-міліметровими роботами, які можуть повзати, обертатись, з’єднуватись у ланцюги або сітки для виконання складніших завдань», — розповідає Юе. «Їх можна потенційно застосувати в малоінвазивній хірургії: ввести в тіло кілька таких роботів, які зможуть спільно формувати стенти, знищувати тромби або виконувати інші завдання».

Команда під керівництвом UChicago Pritzker Molecular Engineering виявила матеріали, які суперечать умовам, стискаючись при нагріванні та розширюючись під тиском, знаменуючи собою прорив у фундаментальній науці. Що розширюється при роздавлюванні, звужується при нагріванні, і може одночасно змінити фундаментальне розуміння вченими матеріалів і повернути старим батареям електромобілів роботу, як нову? Це не загадка — це дивовижний новий клас матеріалів, відкритий дослідниками акумуляторів Прітцкерівської школи молекулярної інженерії Чиказького університету (UChicago PME) у співпраці з запрошеними вченими з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Завдяки постійному дослідницькому партнерству команда виявила матеріали, що демонструють негативні властивості теплового розширення в метастабільних, киснево-відновних активних станах. Простіше кажучи, ці дослідники розробили матеріали, які, здається, суперечать традиційним очікуванням, заснованим на термодинаміці. Як правило, стабільні матеріали реагують передбачувано на тепло, тиск або електрику. Однак у нещодавно ідентифікованих метастабільних станах ці реакції стають інвертованими, ведучи себе прямо проти звичайних норм. «Коли ви нагріваєте матеріали, об’єм не змінюється. При нагріванні матеріал стискається, а не розширюється», — сказала Ширлі Менг, професор факультету молекулярної інженерії Liew Family з UChicago PME, яка також є директором Ініціативи енергетичних технологій нещодавно створеного Інституту клімату та сталого розвитку. «Ми вважаємо, що можемо налаштувати властивості цих матеріалів за допомогою окисно-відновної хімії. Це може призвести до дуже захоплюючих застосувань». Їх результати були опубліковані в Nature. «Одна з цілей полягає в тому, щоб перенести ці матеріали з досліджень у промисловість, можливо, розробити нові батареї з вищою питомою енергією», — сказав один із авторів Бао Цю, запрошений науковий співробітник Каліфорнійського університету в Сан-Дієго з Інституту технології матеріалів та інженерії Нінбо (NIMTE). Окрім величезної кількості нових технологій, створених завдяки цьому відкриттю, дослідження є прогресом у чистій науці. Для Менга це ще більше захоплююче. «Це змінює наше розуміння фундаментальної науки», — сказав Мен. «Наша робота керувалася моделлю Університету Чикаго, моделлю, яка сприяє дослідженню та знанням заради них самих». Будинки, батареї та «дикі ідеї» Тонко налаштувавши способи, як ці матеріали реагують на тепло та інші форми енергії, дослідники могли створити матеріали з нульовим тепловим розширенням. Це може революціонізувати такі сфери, як будівництво. «Я б сказав, що матеріали з нульовим тепловим розширенням — це мрія», — сказав доцент UChicago PME Research. Професор Мінхао Чжан, автор-кореспондент цієї роботи. «Візьмемо, наприклад, кожну окрему будівлю. Ви ж не хочете, щоб матеріали, з яких складаються різні компоненти, так часто змінювали обсяг». Але тепло — це лише одна з форм енергії. Щоб перевірити, як матеріали реагують на механічну енергію, вони стиснули її на рівні гігапаскалів – рівень тиску настільки високий, що його зазвичай резервують для обговорення активності тектонічних плит. Вони виявили те, що вони називають «негативною стисливістю». «Негативна стисливість схожа на негативне теплове розширення», — сказав Чжан. «Якщо ви стиснете частинку матеріалу в усіх напрямках, ви уявите, природно, що вона стиснеться. Але цей матеріал, він розшириться». За словами Чжана, матеріал, налаштований таким чином, щоб протистояти нагріванню або тиску, може дати можливість деяким раніше теоретичним «диким ідеям». Він навів приклад структурних батарей, де стінки EV-літака подвоюються як стінки батареї, допомагаючи створювати легші та ефективніші літаки. Ці нові матеріали можуть захистити компоненти батареї від змін температури та тиску, які спостерігаються на різних висотах, і небо більше не є межею для цієї нової технології. Перетворення старих електромобілів як нових Як і у випадку з теплом і тиском, реакція метастабільних матеріалів на електрохімічну енергію – напругу – також змінюється. «Це важливе не тільки як наукове відкриття, але й дуже придатне для дослідження батарей», — сказав Чжан. «Коли ми використовуємо напругу, ми повертаємо матеріал до його первозданного стану. Ми відновлюємо акумулятор». Щоб зрозуміти метастабільність, уявіть м’яч на пагорбі. М’яч нестійкий на вершині пагорба. Воно скотиться вниз. Він стійкий у підніжжя пагорба. Він не згорнеться . Метастабіль знаходиться посередині, куля біля вершини пагорба, але розташована в дірці. Цей метастабільний стан може бути досить довговічним – наприклад, алмази є метастабільною формою графіту. Але потрібна енергія, щоб виштовхнути метастабільний матеріал із його «розриву», щоб він міг повернутися до свого стабільного стану. «Щоб повернути матеріали з метастабільного стану в стабільний, вам не потрібно завжди використовувати теплову енергію», — сказав Чжан. «Ви можете використовувати будь-яку енергію, щоб повернути систему назад». Це закладає шлях до скидання застарілих акумуляторів електромобілів. Після багатьох років на дорозі електромобіль, який одного разу проїхав, наприклад, 400 миль на зарядці, проїде лише 300 або 200 миль, перш ніж його доведеться підключати до електромережі. Використання електрохімічної рушійної сили для переведення матеріалів у стабільний стан повернуло б автомобілю той пробіг, який він мав, коли був новим. «Вам не потрібно повертати батарею виробнику або будь-якому постачальнику. Ви просто виконуєте цю активацію напруги», — сказав Чжан. «Тоді ваша машина буде новою машиною. Ваша батарея буде новою батареєю». Бао сказав, що наступними кроками є продовження використання окисно-відновної хімії для вивчення матеріалів і «витягнення ключових моментів», досліджуючи межі цієї нової галузі фундаментальних досліджень.

Нові зарядні кабелі Beats, додані в онлайн-магазин Apple у вівторок, також можна придбати у фізичних магазинах Apple у багатьох країнах, починаючи відсьогодні. Кабелі доступні в різних кольорах і довжині, з варіантами USB-C до USB-C, USB-C до USB-A та USB-C до Lightning. Усі кабелі мають логотип Beats, а також плетений дизайн, який збільшує довговічність і допомагає запобігти сплутуванню. У США ціни коливаються від $18,99 до $34,99 за один або два кабелі. Примітно, що це перший власний кабель Apple від USB-C до USB-A, який може бути популярним для CarPlay. Загалом, у цих кабелях немає нічого надзвичайного, і на Amazon доступно багато дешевших альтернатив, які функціонально еквівалентні. Apple придбала Beats у 2014 році, і нещодавно цей популярний бренд навушників вийшов у кілька інших категорій продуктів, включаючи чохли для iPhone і кабелі для зарядки. Минулого року  Apple також повторно випустила портативну колонку Beats Pill.

Вчені з Університету Брауна розробили новий метод, який може допомогти в лікуванні очних захворювань, таких як макулодистрофія та пігментний ретиніт, використовуючи крихітні золоті частинки, відомі як плазмонні золоті наностержні (AuNRs). Ці золоті наночастинки надзвичайно малі — у тисячі разів тонші за людську волосину — і можуть стати основою для передової системи відновлення зору. Макулодистрофія — це стан, за якого центральна частина сітківки, так звана макула, поступово руйнується, зазвичай з віком. Пігментний ретиніт, навпаки, є рідкісним генетичним розладом, що призводить до поступової втрати фоторецепторних клітин у сітківці. Ці клітини, відомі як палички та колбочки, відповідають за сприйняття світла. У дослідженні, опублікованому в журналі ACS Nano, команда науковців показала, що введення золотих наночастинок у сітківку та їх стимуляція за допомогою інфрачервоного лазера може активувати інші клітини сітківки, звані біполярними та гангліозними. Ці клітини обробляють зорову інформацію та передають її до мозку, оминаючи пошкоджені фоторецептори, що уражені зазначеними захворюваннями. У порівнянні з існуючими методами лікування, такими як хірургічні імпланти з електродними масивами, ця наночасткова технологія є менш інвазивною та простішою. Як пояснив провідний дослідник Цзярей Ні: «Це новий тип сітківкового протеза, який має потенціал для відновлення зору, втраченою через дегенерацію сітківки, без складної хірургії чи генетичних модифікацій.» Ні також зазначив, що процес ін’єкції, відомий як внутрішньоочна (вітреальна) ін’єкція, є одним з найлегших у сфері офтальмології. Такий підхід може також покращити якість зору пацієнтів. Хірургічні імпланти мають обмежену роздільну здатність, натомість наночастинки розповсюджуються по всій сітківці та можуть покривати все поле зору. Крім того, оскільки наночастинки реагують на інфрачервоне світло, а не видиме, система може зберегти залишковий зір пацієнта. Метод протестували на мишах і отримали позитивні результати: вчені зафіксували підвищену активність у тій частині мозку, яка відповідає за зір, що свідчить про часткове відновлення зорової функції. Жодних шкідливих побічних ефектів чи токсичності не було виявлено навіть через кілька місяців після процедури. У майбутньому дослідники планують поєднати цю технологію з носимими пристроями — наприклад, окулярами або гарнітурами з вбудованими камерами та лазерами. Хоча перед початком клінічних випробувань на людях потрібні додаткові дослідження, новий метод демонструє перспективність як безпечне й ефективне лікування хвороб сітківки.