Марс міг бути вологим і теплим: нові знахідки змінюють уявлення про Червону планету Невеликі світлі плями серед червоно-помаранчевих каменів у кратері Єзеро на Марсі виявилися справжньою науковою сенсацією. Те, що спочатку виглядало як звичайні бліді камінці, насправді виявилося каолінітовою глиною — рідкісним для Марса мінералом, який на Землі утворюється лише за умов сильних і тривалих дощів. Це відкриття може означати, що мільярди років тому на Марсі панував теплий, вологий клімат, схожий на тропічний. Ці камені виявив марсохід Perseverance, який із 2021 року досліджує дно стародавнього озера в кратері Єзеро. Вчені з’ясували, що світлі породи багаті на алюміній — характерну ознаку каолініту. На Землі така глина формується тоді, коли дощова вода протягом тисяч або навіть мільйонів років вимиває з порід майже всі домішки, залишаючи «очищений» мінерал. За словами дослідників, знайти такі породи на холодному й сухому Марсі — надзвичайна рідкість. Для їхнього утворення потрібна величезна кількість рідкої води. Це означає, що колись Марс міг бути значно теплішим і вологішим, ніж сьогодні, а опади могли випадати регулярно протягом дуже тривалого часу. Ще одна загадка полягає в тому, що ці світлі камені трапляються вздовж маршруту марсохода, але поруч немає очевидного місця, звідки вони могли б походити. Є припущення, що їх принесло річками в стародавнє озеро або ж вони потрапили до кратера внаслідок метеоритного удару. В будь-якому разі, ці уламки — поки що єдині «живі» свідки тих далеких процесів, які відбувалися на поверхні планети. Для перевірки гіпотез вчені порівняли марсіанські зразки з подібними породами з Південної Африки та районів поблизу Сан-Дієго. Виявилося, що за своїм складом вони майже ідентичні. Це ще більше зміцнило думку про те, що каолініт на Марсі виник саме внаслідок тривалого впливу дощів, а не через гарячі підземні води. Важливість таких знахідок важко переоцінити. Вода — основа будь-якого життя. Якщо на Марсі справді існували дощові, теплі умови, планета могла бути придатною для розвитку мікроскопічних форм життя. Камені з кратера Єзеро сьогодні — це своєрідна капсула часу, яка зберігає інформацію про клімат Марса мільярди років тому. Кожна нова деталь, отримана Perseverance, поступово змінює наше уявлення про Червону планету. Марс дедалі менше виглядає як вічно холодна пустеля і дедалі більше — як світ, що колись мав ріки, озера, дощі та, цілком можливо, умови для життя.

У новій версії Windows 11 (KB5070311) Microsoft зробила несподівано відверту заяву про мінімальні системні вимоги для комфортної роботи ПК. У розділі «Система → Про програму» з’явився новий блок під назвою Device Insights, який прийшов на зміну застарілому розділу запитань та відповідей. Він надає користувачам об’єктивну інформацію про можливості їхнього ПК. У Device Insights Microsoft прямо вказує, що комп’ютери з 4-8 ГБ ОЗУ годяться тільки для нескладних операцій, наприклад веб-серфінгу, редагування текстів і роботи з поштою. Підкреслюється, що з обробки інших додатків, вимогливих до ресурсів, така конфігурація «може відчувати значні обмеження». По суті це означає, що 8 ГБ ОЗУ більше недостатньо для комфортної роботи в Windows 11, і фактичним стандартом стає 16 ГБ. Аналогічна оцінка дається і графічній підсистемі: відеокарти з об’ємом відеопам’яті менше 4 ГБ вважаються нездатними забезпечити достатню продуктивність у сучасних іграх та при складній обробці відео.

Професор Гарвардського університету Аві Лоеб опублікував дослідження, в якому стверджує, що міжзоряна комета 3I/ATLAS оточена безліччю невідомих об’єктів. Робота розміщена на сервері препринтів arXiv та в блозі вченого на платформі Medium. На знімках, зроблених після проходження кометою перигелію у листопаді 2025 року, зафіксовано краплеподібну форму коми, спрямовану в бік Сонця. За розрахунками Лоеба, за поточної відстані комети від Сонця у 270 мільйонів кілометрів передбачувані об’єкти розташовуються ближче до світила приблизно на 54 тисячі кілометрів. Учений пояснює це негравітаційним прискоренням комети: 3I/ATLAS віддаляється від Сонця швидше, ніж навколишні об’єкти, які не відчувають ефекту «брудної сніжної грудки». За оцінкою Лоеба, площа поверхні скупчення значно перевищує площу самої комети, а відбите сонячне світло становить близько 99 відсотків видимого світіння. Паралельно іспанські дослідники з Інституту космічних наук зафіксували на поверхні 3I/ATLAS виверження кріовулканів. Керівник групи Хосеп Тріго-Родрігес наголосив на несподіваній схожості складу комети з транснептуновими об’єктами Сонячної системи, незважаючи на її міжзоряне походження.

Компанія Apple планує представити бюджетну модель iPhone 17e навесні 2026 року, через кілька місяців після основної лінійки iPhone 17. Згідно з інформацією від аналітика Bloomberg Марка Гурмана, новий доступний смартфон отримає процесор A19, аналогічний стандартному iPhone 17. При цьому чіп буде використовувати технологію binning, що означає на одне графічне ядро ​​менше. Такий самий підхід Apple застосувала в iPhone 16e, де A18 мав урізану графічну частину. Смартфон збереже діагональ дисплея на рівні 6,1 дюйма з OLED-панеллю та частотою оновлення 60 Гц. Основною візуальною зміною стане перехід від вирізу екрана до технології Dynamic Island, яка вже є у старших моделях iPhone. Китайський інсайдер Digital Chat Station підтвердив цю інформацію у серпні 2025 року. Виробництвом дисплеїв займеться компанія BOE, яка вже постачала панелі для iPhone 16e. Видання The Elec повідомило у грудні 2025 року, що рамки екрана стануть тоншими в порівнянні з попереднім поколінням. У камерній частині iPhone 17e збереже одиночну задню камеру роздільною здатністю 48 мегапікселів. Фронтальна камера може отримати покращення до 18 мегапікселів замість поточних 12 мегапікселів, слідуючи оновленню всієї лінійки iPhone 17. Модель не отримає функцію Camera Control та підтримку MagSafe, що дозволить Apple зберегти цінову диференціацію з більш дорогими варіантами. Стартова ціна пристрою очікується на рівні 599 доларів, що відповідає попереднику iPhone 16e. Смартфон з’явиться у традиційних для бюджетної серії чорно-білих кольорів. Виробник уже запустив тестові партії для підготовки до релізу.

Астрономи виявили одну з найбільших обертових структур у Всесвіті, яка знаходиться на відстані 140 мільйонів світлових років від Землі. Це величезний космічний «ниткоподібний» філамент, що містить 14 галактик, багатих на водень, що утворюють надзвичайно тонку ланцюжок. Його довжина сягає 5,5 мільйонів світлових років, а ширина — 117 тисяч світлових років. Галактики розташовані вздовж цього філаменту як намистини на браслеті, утворюючи чіткий ланцюг. Міжнародна команда під керівництвом Оксфордського університету опублікувала результати своїх спостережень 4 грудня у журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. «Особливість цієї структури полягає не лише у її розмірах, а й у поєднанні спрямованого обертання галактик та обертання самого філаменту», — пояснює доктор Лайла Джанг, співавтор дослідження. «Уявіть карусель у парку розваг: кожна галактика обертається, як чашка на каруселі, але й сама платформа — космічний філамент — теж крутиться. Це подвійне обертання дає рідкісну можливість зрозуміти, як галактики набувають своєї швидкості обертання від великих структур, у яких вони живуть». Що таке космічні філамени Космічні філамени — це каркас Всесвіту, величезні нитки з галактик і темної матерії, що переплітаються по всьому космосу. Вони слугують каналами, по яких рухаються матеріал і момент обертання, живлячи галактики і впливаючи на їхню еволюцію. Нове відкриття стало можливим завдяки поєднанню даних з найпотужніших обсерваторій світу, включаючи радіотелескоп MeerKAT у Південній Африці та оптичні спостереження за допомогою інструменту Dark Energy Spectroscopic Instrument (DESI) та Sloan Digital Sky Survey (SDSS). Вчені помітили, що всі 14 галактик у філаменті обертаються у синхронізованому напрямку, збігаючись із рухом самої структури. Швидкість обертання філаменту оцінюється близько 110 км/с. Цікаво, що галактики з обох боків «хребта» нитки рухаються у протилежних напрямках, що кидає виклик сучасним моделям еволюції галактик і свідчить про значний вплив подібних гігантських структур на їхнє обертання. Молодий і багатий на водень Філамент виглядає відносно «молодим» і недоторканим. Його багатство на водень, який слугує «паливом» для зореутворення, а також «динамічно холодний» стан, роблять його своєрідним «фоссилем» космічних процесів. «Цей філамент зберігає сліди космічних потоків. Він допомагає зрозуміти, як галактики набувають обертання та ростуть з часом», — додає доктор Мадаліна Тудораке, співавтор дослідження. Що це дає астрономам Об’єкти, де галактики обертаються синхронно з загальною структурою філаменту, стають ідеальними для вивчення механізмів формування галактик та їх обертання. Багаті на водень галактики особливо корисні, бо водень легко переміщується всередині нитки, показуючи, як газові потоки живлять галактики. Ці спостереження дають цінні підказки про те, як кутовий момент передається у космічній павутині, впливаючи на форму галактик, їх обертання та швидкість зореутворення. Вчені сподіваються, що ці дані допоможуть покращити моделі космічної еволюції та точніше передбачати, як галактики формуються у Всесвіті.

Nubia несподівано анонсувала новий смартфон початкового рівня Nubia S2, який оснащений 6,7-дюймовим TFT-дисплеєм із роздільною здатністю FHD+ (2400×1080 пікселів). Усередині встановлена однокристальна система Unisoc T8100, що працює в парі з 6 ГБ оперативної пам’яті та 128 ГБ вбудованої флешпам’яті. Користувачі також можуть докупити карту microSD ємністю до 1 ТБ. Ця модель завтовшки 8 мм оснащена акумулятором ємністю 5100 мА·год. Nubia також обіцяє міцну конструкцію завдяки відповідності стандарту удароміцності MIL-STD-810H. Смартфон має класи захисту від води та пилу IP65, IP68 та IP69, що рідко зустрічається серед пристроїв початкового рівня. Для фотозйомки на задній панелі передбачено подвійну камеру з основним модулем на 50 Мп і надширококутним на 5 Мп. Серед інших примітних особливостей — NFC, Bluetooth 5, Wi-Fi 5, підтримка 5G через nano-SIM (+eSIM), 3,5-міліметровий аудіороз’єм, сканер відбитків пальців, розпізнавання обличчя та GPS.

Sony випустила обмежену серію бездротових навушників WH-1000XM5, розроблену у співпраці з Національною футбольною лігою США. Лінійка включає моделі, оформлені в кольорах окремих клубів. Першою стала версія, присвячена Detroit Lions, а пізніше до неї приєднаються варіанти для Buffalo Bills та Houston Texans. Кожна модифікація має фірмову колірну схему та логотип відповідної команди. Зовнішні відмінності не торкаються технічних характеристик пристрою. Спеціальні версії навушників зберегли конструкцію та можливості базової моделі. Навушники оснащені системою активного шумоподавлення, використовують набір мікрофонів для придушення зовнішніх звуків та підтримують просторове звучання, доступне через фірмовий додаток. Для голосового зв’язку передбачено технологію Precise Voice Pickup, яка покращує передачу мови за рахунок обробки сигналів та спрямованого формування звуку. Заявлена тривалість роботи на одному заряді досягає 30 годин при активованому шумоподавленні. Зарядка здійснюється через роз’єм USB, а час відновлення заряду можна порівняти зі звичайною модифікацією. Підтримуються кодеки SBC, AAC та LDAC, а також Bluetooth-підключення версії 5.2. Модель може використовуватися і в дротовому режимі через комплектний кабель. Версія Detroit Lions уже зараз доступна для покупки. Модифікація Buffalo Bills з’явиться 8 грудня, а випуск варіанту Houston Texans заплановано на 11 грудня. Компанія повідомила, що кожну версію буде випущено обмеженим тиражем, однак точна кількість екземплярів не розкривається. Ціна Detroit Lions Edition становить 400 доларів США, водночас на фірмовому майданчику Sony вказано стартову вартість 330 доларів США. Видання Buffalo Bills та Houston Texans також будуть доступні приблизно по 400 доларів США та з’являться в офіційному магазині виробника.

Недоторкнута таємниця Римської доби: у Будапешті знайшли саркофаг, який не відкривали 1700 років Археологи у Будапешті зробили відкриття, яке без перебільшення можна назвати сенсаційним. Під час розкопок у північному районі міста, на території давньоримського поселення Аквінкум, дослідники знайшли саркофаг віком близько 1700 років. Але найбільший шок їх чекав попереду — труна виявилася повністю герметичною і жодного разу не відкривалася з моменту поховання. Для археологів це надзвичайна рідкість. У IV столітті люди часто повторно використовували старі саркофаги, змінюючи поховання. А тут — кам’яна домовина, виготовлена спеціально для однієї людини і не торкнута протягом століть. Поховання серед покинутих римських будинків Місце знахідки також має цікаву історію. Колись тут стояло римське місто Аквінкум, але в III столітті його залишили. Згодом ця територія перетворилася на кладовище. Саме серед руїн стародавніх будинків і було виявлено саркофаг. Коли археологи дістали його з ґрунту, вони побачили, що кришка була скріплена металевими затискачами та залита свинцем. Це означало одне — ніхто не відкривав його з моменту поховання. Усередині — скелет і десятки цінних речей Коли кришку нарешті акуратно зняли, археологи побачили повністю збережений людський скелет і багате поховальне наповнення. У саркофазі знайшли: два ідеально збережені скляні сосуди, бронзові фігурки, 140 монет, кістяну шпильку для волосся, прикраси з бурштину, фрагменти тканини із золотими нитками. За характером речей вчені дійшли висновку, що в саркофазі була похована жінка. Якість речей і сам саркофаг свідчать про високий соціальний статус — найімовірніше, вона належала до заможної або знатної родини. Ознака турботи й любові Археологи зазначають: поховання виконане з надзвичайною ретельністю. Це говорить не лише про багатство, а й про ставлення родичів до померлої. «Її ховали з великою любов’ю і повагою», — кажуть дослідники. Додаткову інтригу створює шар мулу завтовшки близько 4 сантиметрів усередині труни. Вчені сподіваються, що під час його просіювання можуть знайти ще дрібні прикраси — наприклад, сережки, які поки що не були виявлені. Не лише саркофаг Окрім цієї унікальної знахідки, археологи також виявили поруч вісім простіших поховань і залишки римського акведука. Це підтверджує, що в цьому районі колись активно жили люди, а неподалік розташовувався військовий табір. Ймовірно, знайдений саркофаг належав мешканцям цивільного поселення, пов’язаного з цим гарнізоном. Живе вікно в минуле Такий саркофаг — це не просто кам’яна труна. Це капсула часу, яка дозволяє зазирнути у життя людини, що жила майже два тисячоліття тому. Завдяки тому, що поховання залишалося недоторканим, ученим відкривається унікальна можливість дізнатися більше про побут, соціальний статус, вірування та поховальні традиції римської епохи на території сучасної Угорщини. Це відкриття ще раз нагадує: наша земля досі зберігає таємниці, здатні змінити уявлення про минуле.

У той час як провідні дослідники штучного інтелекту (ШІ) починають говорити про межі поточного етапу розвитку цієї технології, все більше уваги привертає зовсім інший підхід — використання живих клітин людського мозку як обчислювального обладнання. Ці так звані «біокомп’ютери» поки що перебувають на ранній стадії розвитку. Вони вже здатні грати у прості ігри, наприклад Pong, та виконувати базове розпізнавання мовлення. Проте інтерес до них підживлюється одразу трьома збіжними тенденціями. По-перше, венчурні інвестиції нині спрямовуються на все, що має стосунок до ШІ, завдяки чому навіть спекулятивні ідеї раптово отримують фінансування. По-друге, технології вирощування мозкових тканин поза тілом значно вдосконалилися, і до цього процесу активно долучається фармацевтична індустрія. По-третє, стрімкий розвиток інтерфейсів «мозок—комп’ютер» сприяв зростанню суспільного прийняття технологій, які стирають межу між біологією та машинами. Однак залишається безліч запитань. Чи справді ми спостерігаємо прорив, чи це чергова хвиля технологічного хайпу? І які етичні дилеми виникають, коли людська мозкова тканина стає обчислювальним компонентом? Що це за технологія насправді Уже майже 50 років нейробіологи вирощують нейрони на масивах мікроскопічних електродів, щоб вивчати, як вони працюють у контрольованих умовах. На початку 2000-х років дослідники зробили перші спроби налагодити двосторонній зв’язок між нейронами та електродами, заклавши основи біогібридних комп’ютерів. Проте подальший прогрес загальмувався — аж доки не розвинулося інше напрямлення досліджень: мозкові органоїди. У 2013 році науковці продемонстрували, що стовбурові клітини можуть самоорганізовуватися в тривимірні структури, подібні до мозку. Органоїди швидко стали поширеним інструментом у біомедичних дослідженнях, особливо в поєднанні з технологіями «орган-на-чипі», що імітують фізіологічні процеси поза тілом. Сьогодні нейронні тканини зі стовбурових клітин широко використовуються — від тестування ліків до досліджень розвитку. Проте їхня нейронна активність досі примітивна й далека від складних схем збудження, які лежать в основі мислення або свідомості в реальному мозку. Хоча певна складна поведінка нейронних мереж може виникати навіть без значного зовнішнього стимулювання, більшість експертів погоджуються, що сучасні органоїди не мають свідомості і навіть не наближаються до неї. «Органоїдна інтелектуальність» Новий етап розвитку галузі почався у 2022 році, коли австралійська компанія Cortical Labs опублікувала резонансне дослідження, у якому вирощені нейрони навчилися грати у Pong у системі із замкненим контуром. Робота привернула величезну увагу медіа — не стільки через сам експеримент, скільки через використання терміна «втілена чуттєвість» (embodied sentience). Багато нейробіологів заявили, що така термінологія перебільшує можливості системи і є оманливою або етично необережною. Через рік група дослідників запропонувала ширший термін — «органоїдна інтелектуальність» (organoid intelligence). Він звучний і медіапривабливий, але створює хибне враження рівності з сучасним штучним інтелектом, попри величезну різницю між ними. Етичні дискусії також не встигають за технологіями. Більшість біоетичних стандартів розглядають органоїди лише як медичні інструменти, а не як компоненти біогібридних обчислювальних систем. Провідні дослідники закликають терміново оновити етичні норми, адже розвиток і навіть комерціалізація галузі випереджають регулювання. Попри гучні публікації у журналі Nature, багато людей досі не розуміють, що таке «живий комп’ютер» насправді. Стрімкий розвиток науки й бізнесу Компанії та університетські команди у США, Швейцарії, Китаї та Австралії змагаються за створення біогібридних обчислювальних платформ. Швейцарська компанія FinalSpark уже надає віддалений доступ до своїх нейронних органоїдів. Cortical Labs готується до випуску настільного біокомп’ютера CL1. Обидві компанії розраховують не лише на фармацевтичну галузь, а й на дослідників ШІ, які шукають нові принципи обчислень. Зростають і наукові амбіції. Команда з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго запропонувала використовувати такі системи для прогнозування руху нафтових плям в Амазонії до 2028 року. Найближчі роки покажуть, чи стане органоїдна інтелектуальність революцією в обчислювальній техніці, чи залишиться лише технологічною цікавинкою. Наразі заяви про справжній інтелект або свідомість не мають наукового підтвердження. Сучасні системи демонструють лише здатність до простих адаптивних реакцій, а не до вищого мислення. Найближчі завдання — відтворюваність прототипів, масштабування та пошук практичних застосувань. Декілька команд уже вивчають органоїди як альтернативу тваринним моделям у нейронауці та токсикології. Одна з груп запропонувала методику дослідження впливу хімічних речовин на ранній розвиток мозку. Інші роботи показують покращене прогнозування епілептичної активності мозку за допомогою поєднання нейронів і електроніки. Це поступові, але реалістичні кроки вперед. Маленькі системи — великі питання Те, що робить цю галузь одночасно захопливою й тривожною, — це ширший суспільний контекст. На тлі прагнень мільярдерів на кшталт Ілона Маска до нейроімплантів і трансгуманістичних ідей, органоїдна інтелектуальність породжує глибокі філософські питання. Що вважати інтелектом? Коли, якщо взагалі колись, мережа з людських клітин може набути морального статусу? І як суспільство має регулювати біологічні системи, які в обмеженому сенсі поводяться як мініатюрні комп’ютери? Технологія ще перебуває в зародковому стані. Але її розвиток свідчить, що дискусії про свідомість, особистість і етику поєднання живої тканини з машинами можуть стати нагальними значно швидше, ніж ми очікуємо. Брем Сервайс, аспірант з біомедичної інженерії, Університет Мельбурна

На благодійному заході amfAR Gala, що проходив у Лас-Вегасі в межах Гран-прі Формули-1, відбувся аукціон, на якому продали суперкар Gordon Murray S1 LM. Підсумкова вартість лота становила 20 630 000 доларів США. Ця сума стала рекордною для нового автомобіля, реалізованого через прилюдні торги, без урахування лотів, призначених виключно для благодійності. Проданий екземпляр є одним із п’яти вироблених і має останній номер шасі. Відомо, що вся серія з п’яти автомобілів S1 LM спочатку була придбана одним приватним колекціонером. Новий власник отримає право на участь у фінальних випробуваннях автомобіля для його індивідуального налаштування, а також 500-сторінкову монографію, що документує процес розробки від перших ескізів до фінального складання. В основі конструкції S1 LM лежить технологічна база моделі GMA T.50, а дизайн є прямим відсиланням до гоночного McLaren F1 GTR, переможця марафону «24 години Ле-Мана» 1995 року, також створеного Гордоном Мюрреєм. Автомобіль оснащений 4,3-літровим атмосферним двигуном V12, розробленим компанією Cosworth. Силовий агрегат розвиває потужність понад 710 к. с. при 12 100 об/хв і крутний момент 501 Нм. Особливістю двигуна є те, що 81% крутного моменту доступні вже з 2500 об/хв. Двигун працює в парі із шестиступінчастою механічною коробкою передач. Однією з ключових характеристик автомобіля є низька маса — 957 кг. Це досягнуто завдяки широкому застосуванню вуглеволокна: товщина панелей кузова в деяких місцях становить лише 0,6 мм. Салон має тримісне компонування з центральним розташуванням крісла водія, що також є спадщиною McLaren F1. Вихлопна система виготовлена з інконелю (жароміцного нікель-хромового сплаву) та має термозахисне покриття з 18-каратного золота. Багато компонентів, включно з педальним вузлом і важелем ручного гальма, виконані на замовлення з полегшених матеріалів для досягнення мінімальної ваги.