Компанія Microsoft офіційно підтвердила, що тепер усі користувачі, комп’ютери яких відповідають системним вимогам, можуть встановити оновлення Windows 11 25H2. Це стосується як власників Windows 11, так і Windows 10. У Microsoft підкреслили, що оновлення доступне для всіх підтримуваних систем, і користувачі можуть запустити його встановлення, якщо пристрої відповідають мінімальним вимогам Windows 11. При цьому власники Windows 11 23H2, яка нещодавно втратила підтримку, також отримають доступ до оновлення 25H2. Загальні системні вимоги залишилися незмінними, проте деякі функції штучного інтелекту тепер потребують потужнішого обладнання. Для перевірки сумісності Microsoft рекомендує використовувати програму PC Health Check. Для корпоративних ПК діють окремі вимоги. Щоб отримати оновлення, користувачам необхідно ввімкнути опцію «Отримувати останні оновлення, як тільки вони стануть доступними» в налаштуваннях Windows Update («Центр оновлення Windows»). Після цього можна перевірити наявність оновлень, перейшовши в «Параметри» → «Оновлення Windows» і вибравши «Перевірити наявність оновлень». Якщо пристрій готовий до оновлення, з’явиться можливість завантажити та інсталювати Windows 11 версії 25H2. Нагадаємо, Microsoft офіційно випустила версію Windows 11 25H2 ще восени. Раніше повідомлялося про проблеми з інтерфейсом у версіях Windows 11 24H2 та 25H2, зокрема про збої в роботі таких ключових компонентів, як меню «Пуск», Провідник та панель завдань. Однак ці проблеми здебільшого стосуються корпоративних систем, а домашні користувачі, як правило, не стикаються із серйозними незручностями. В останньому оновленні KB5070311 були підтверджені артефакти темного режиму.

Дослідники виявили несподівано велике та тектонічно зумовлене поле гідротермальних джерел поблизу острова Мілос. Нове дослідження, опубліковане в журналі Scientific Reports, описує відкриття разюче масштабного поля гідротермальних вентів уздовж підводного шельфу острова Мілос у Греції. Вчені ідентифікували джерела під час експедиції METEOR M192, використовуючи різноманітні інструменти, зокрема сучасні підводні системи — автономний підводний апарат і дистанційно керований апарат — для картування та огляду морського дна. Завдяки цим методам команда виявила раніше невідомі зони викиду гідротермальних флюїдів на глибинах від 100 до 230 метрів (приблизно 330–755 футів). Це відкриття відносить Мілос до найбільших відомих мілко- та середньоглибинних гідротермальних систем у Середземному морі та суттєво розширює сучасне розуміння поширення таких джерел у регіоні. Дослідження описує три основні зони прояву гідротермальної активності: Агія-Кіріакі, Палеохорі–Тіоріхія та Вані. Усі ці ділянки розташовані вздовж активних розломів, що простягаються через шельф Мілоса. Ці розломи є частиною великої тектонічної западини, відомої як грабен затоки Мілос–Фіріплака, який опустив морське дно до глибин понад 230 метрів (близько 755 футів). Чіткий зв’язок між розташуванням джерел і цими геологічними структурами свідчить про те, що саме тектонічні сили значною мірою визначають, де та як гідротермальні флюїди підіймаються й виходять на поверхню дна. Венти, вирівняні за тектонічними структурами «Ми зовсім не очікували знайти біля Мілоса настільки велике поле газових викидів», — розповідає Зольвейґ І. Бюрінг, старша авторка дослідження та науковиця Центру морських екологічних досліджень MARUM при Бременському університеті, яка очолювала експедицію M192. — «Коли ми вперше побачили ці джерела через камери ROV, нас вразили їхня різноманітність і краса — від мерехтливих, ніби киплячих потоків до товстих мікробних матів, що вкривали димарі». За словами першої авторки роботи Параскеві Номіку з Національного та Каподистрійського університету Афін, просторове розміщення кластерів джерел тісно контролюється тектонічною будовою острова: «Наші дані чітко демонструють, що газові викиди повторюють конфігурацію основних розломних систем навколо Мілоса, — пояснює Номіку. — Різні зони розломів впливають на різні кластери джерел, особливо там, де сходяться кілька розломів. Ці тектонічні структури жорстко визначають, яким шляхом і де саме гідротермальні флюїди досягають морського дна». Отримані результати показують, як активні розломи та тривалі геологічні процеси формували еволюцію цих гідротермальних полів. Відкриття закріплює за Мілосом статус однієї з найважливіших природних лабораторій у Середземномор’ї для вивчення взаємодії тектоніки, вулканізму та гідротермальної активності.

Нещодавній звіт описує висічений у скелі храм віком близько 2 700 років, розташований поблизу сучасного міста Денізлі на заході Туреччини. Археологи вважають, що святиню збудували фригійці — народ залізного віку з центральної Анатолії, які поклонялися могутній Матері-богині. Це відкриття дає рідкісну можливість побачити, як у давній Анатолії перепліталися релігія та ландшафт. Воно також натякає на те, як уявлення про єдину божественну матір згодом поширилися по всьому Середземномор’ю. Фригійський храм у скелях Дослідження очолює Більґе Їлмаз Коланджі, доцентка археології Памуккальського університету в Денізлі. Її наукові інтереси зосереджені на фригійських скельних пам’ятках і тому, як давні спільноти позначали священні місця в суворому гірському середовищі. «Священний комплекс включає фригійський скельний монумент, культову печеру та двох кам’яних ідолів між двома спорудами», — пояснила Коланджі. Ці різьблені фігури висічені безпосередньо у скелі, тому образ богині та саме священне місце утворюють єдину кам’яну поверхню. Польові роботи ведуться на пагорбі Асар — акрополі, укріпленій висоті давнього міста Аттуда над сучасним селом. Розкопки є частиною національної програми Туреччини «Спадщина для майбутнього», яка підтримує довготривалі дослідження ключових археологічних пам’яток. У тій самій місцевості, за словами Коланджі, також було виявлено численні висічені в скелях чаші для узливань, колодязі й водовідвідні канали, пов’язані з ритуалами жертвопринесення зерна та рідин. Узливання — це ритуальне виливання рідини під час богослужінь. Ймовірно, ці рідини стікали через кам’яні чаші та канали у напрямку печери. Хто такі фригійці Фригійці створили своє царство в центральній Анатолії після приблизно 1200 року до н. е., будували храми та контролювали ключові торговельні шляхи на Анатолійському плоскогір’ї. Пізніше грецькі автори згадували їхнього легендарного царя Мідаса та пов’язували Фригію з історіями про багатство, музику та раптові нещастя. Археологічні дані свідчать, що фригійська знать висікала монументальні фасади й культові ніші прямо у скелях, часто пов’язуючи їх із поклонінням Матері-богині на ім’я Матар. Дослідження її іконографії — тобто символів, якими її зображали, — показують, що ці скельні пам’ятки тісно пов’язують богиню зі стрімкими горами та кам’яними «дверима», вирізаними у скелях. Історикиня Лінн Роллер у своїй узагальнювальній праці зазначає, що саме фригійська Мати-богиня стала основою образу, якого пізніше шанували в багатьох містах Середземномор’я. Громади вважали її могутньою покровителькою, здатною оберігати людей і міські укріплення. Хоча культ Матар вивчають уже багато десятиліть, достовірно ідентифікованих святилищ, пов’язаних із нею, досі небагато. Новий комплекс поблизу Денізлі особливо цінний, адже кожна різьблена поверхня дає нові дані про те, як на практиці відбувалося поклоніння. Зустріч із Матір’ю-богинею У давньому мистецтві богиню часто зображували сидячою на троні з левами з обох боків або такою, що стоїть над скелястим схилом. Це свідчить про її роль як покровительки дикої природи, міських мурів і всього живого. «Пов’язування цього культу лише з родючістю та врожаєм виглядає доволі спекулятивним. Насправді ми маємо дуже обмежену інформацію про конкретні ритуали, пов’язані з фригійською богинею Матар», — зазначає Роллер. Деякі інтерпретації вважають, що подібні святилища були передусім місцями обрядів родючості. Через нестачу письмових джерел археологи змушені значною мірою спиратися на матеріальні сліди — храми, печери та вирізьблені монументи. В Аттуді святилище розташоване на схилі пагорба, продовжуючи давню традицію культу у відкритих, піднесених місцях. Печери, скелі та вузькі тераси створюють простір, у якому богиня ніби вкорінена в саму землю. Життя в культовій печері Відкритий скельний монумент, центральний ідол і печера, ймовірно, утворювали єдиний ритуальний шлях — від світла до тіні. Археологи припускають, що процесії та невеликі обряди проходили саме цим маршрутом, використовуючи висічені сходи та канали як своєрідні орієнтири. «Судячи зі зображень, це місце добре узгоджується з іншими фригійськими святилищами, які нам відомі», — зазначає Роллер, додаючи, що зношена пара кам’яних ідолів нагадує приклади з таких центрів, як Мідійське місто в серці Фригії. Регіон Денізлі й раніше був важливим культовим осередком, зокрема тут розташований давній Ієраполіс, де ранні храми та святилища, ймовірно, теж були пов’язані з місцевими образами Великої Матері. Розташування нового святилища поблизу Аттуди свідчить, що долини, які пізніше приваблювали римських і християнських паломників, уже вфригійські часи були священними. Під час ритуалів рідина, ймовірно, переливалася з чаші в чашу, а потім просочувалася в пористу породу біля входу до печери. Зерно із сезонних обрядів могло накопичуватися в неглибоких заглибленнях, змішуватися з вином або водою, а потім зникати у водовідвідних каналах. Чого навчає нас цей фригійський храм Наразі фахівці датують святилище в Аттуді періодом розквіту фригійської держави — приблизно VIII–VI століттями до н. е. Для уточнення датування команда вивчатиме уламки кераміки, дрібні знахідки та зразки ґрунту з району печери й монументів. Коланджі з колегами також зазначає, що ідоли такого типу раніше були відомі лише з гірських районів поблизу Ескішехіра, Афьонкарахісара та Кютахьї. Їхнє виявлення далеко на південь, в Аттуді, свідчить про те, що фригійський релігійний вплив поширювався значно ширше за його традиційне ядро, об’єднуючи віддалені громади спільними обрядами. Наразі команда продовжує обережно розчищати ґрунт, фіксувати кожен виріз у скелі та документувати взаємозв’язок між печерою, ідолами та поселенням. Після завершення сезонів розкопок дослідники планують опублікувати детальні результати, що дозволить іншим ученим перевірити гіпотези про культ Матар на основі надійно задокументованих даних. Святилище в Аттуді — це не просто вражаюче археологічне відкриття. Воно яскраво показує, як люди майже три тисячі років тому пов’язували свою віру з конкретними місцями. Завдяки кільком зношеним різьбленням, темній печері та ретельно витесаним чашам археологи поступово відновлюють історію богині, що колись формувала життя цілих регіонів Західної Туреччини.

Гелі, що прикріплювалися до поверхонь, могли забезпечити структуру й хімію, необхідні для зародження життя на Землі — і, можливо, деінде у Всесвіті. Як саме з’явилося життя? Група вчених із Японії, Малайзії, Великої Британії та Німеччини припускає, що відповідь може критися в ранніх липких гелях, які прилипали до поверхонь задовго до появи перших клітин. Їхні висновки пропонують новий погляд на те, як життя могло виникнути на Землі, а також розширюють уявлення про те, яким воно може бути на інших планетах. Дослідження нещодавно опубліковано в журналі ChemSystemsChem. Походження життя залишається однією з найстійкіших загадок науки. Хоча безпосередньо спостерігати найперші моменти формування життя неможливо, дослідники й надалі створюють реалістичні сценарії, спираючись на хімію, фізику та геологію. «Хоча багато теорій зосереджуються на функціях біомолекул і біополімерів, наша концепція натомість враховує роль гелів у виникненні життя», — зазначив професор Хіросімського університету Тоні Цз. Цзя, один зі співавторів дослідження. Концепція «гелів перед клітинами» У запропонованій моделі «передбіотичних гелів» команда описує, як життя могло зародитися всередині гелевих матриць, пов’язаних із поверхнями — липких, напівтвердих субстанцій, які нагадують сучасні мікробні біоплівки. Такі біоплівки — це тонкі шари мікроорганізмів, що часто утворюються на камінні, на поверхні водойм і навіть на штучних матеріалах. Спираючись на хімію м’якої речовини та знання сучасної біології, дослідження доводить, що подібні первісні гелі могли забезпечити необхідну структуру й функціональність для ускладнення ранніх хімічних систем ще задовго до виникнення клітин. Затримуючи й упорядковуючи молекули, передбіотичні гелі могли подолати ключові бар’єри «дожиттєвої» хімії, забезпечуючи концентрацію молекул, вибіркове утримання та стабілізацію середовища. Усередині таких гелів ранні хімічні системи могли розвинути протометаболічні та самовідтворювальні властивості, закладаючи основу для біологічної еволюції. «Це лише одна з багатьох теорій у широкому полі досліджень походження життя, — пояснив Кухан Чандру, науковий співробітник Космічного наукового центру Національного університету Малайзії та співкерівник роботи. — Однак через те, що роль гелів часто залишалася поза увагою, ми вирішили об’єднати розрізнені дослідження в єдину концепцію, де первісні гелі займають центральне місце». Пошук життя за межами Землі Дослідники також поширюють цю ідею на астробіологію, припускаючи, що подібні гелеподібні системи можуть існувати й на інших планетах. Так звані «ксено-плівки» можуть бути неземними аналогами біоплівок, утвореними з інших хімічних сполук, доступних у конкретному середовищі. Такий підхід розширює стратегії пошуку позаземного життя, пропонуючи звертати увагу не лише на конкретні молекули, а й на самі структури. Команда планує експериментально перевіряти свою модель, досліджуючи, як подібні гелі з простих хімічних сполук могли формуватися в умовах ранньої Землі й які властивості вони могли надавати зароджуваним хімічним системам. «Ми також сподіваємося, що наша робота надихне інших учених глибше досліджувати як цю, так і інші маловивчені теорії походження життя», — додала Рамона Ханум, співавторка дослідження та колишня стажерка UKM.

Toyota офіційно представила свій абсолютно новий спорткар — дорожній GR GT та його гоночну модифікацію GR GT3, створену для участі в чемпіонаті GT3 та конкуренції з Mercedes-AMG GT. Це перший за багато років спортивний флагман марки, який продовжує традиції легендарної Toyota 2000GT. GR GT побудований на повністю новому алюмінієвому шасі з широким застосуванням вуглепластику в конструкції кузова. Маса автомобіля становить 1750 кг (у версії GT3 — менше), а розважування — 45:55 на користь задньої осі. Габарити спорткара — 4820×2000×1195 мм, колісна база — 2725 мм. Toyota GR GT оснащений новим 4,0-літровим бітурбомотором V8 із системою сухого картера та 8-ступінчастим «автоматом». Привід — виключно задній. Toyota заявляє, що двигун розвиває не менше 641 к. с. і не менше 850 Н·м, а помічником виступає електродвигун, завдяки чому забезпечується миттєвий відгук. Максимальна швидкість — 320 км/год і вище, динаміка розгону поки що не розкрита. Зовні GR GT нагадує справжній гоночний болід: довгий капот, агресивна оптика, низький профіль, 20-дюймові диски з широкими шинами — 265/35 спереду та 325/30 ззаду. У стандартній комплектації встановлені карбон-керамічні гальма. Салон виконаний в агресивній червоно-чорній гамі: шкіра, алькантара, цифрова панель приладів, нове кермо GR, підкермові пелюстки та медіасистема з великим екраном. Інтер’єр радше функціональний, ніж розкішний. Обидві версії — GR GT та GR GT3 — усе ще проходять фінальні етапи розробки. Ціну поки не оголошено, постачання стартують у 2027 році.

Міжнародна група палеонтологів під час розкопок у травні 2025 року на півдні Бразилії виявила частковий скелет раніше невідомого виду рептилії. Знахідка отримала наукову назву Tainrakuasuchus bellator і була описана в журналі Journal of Systematic Palaeontology у грудні 2025 року. Виявлена тварина мешкала на Землі 240 мільйонів років тому, у період тріасу, тобто ще до появи динозаврів. Tainrakuasuchus bellator належить до групи псевдозухій — еволюційної лінії, від якої походять сучасні крокодили. За життя рептилія досягала 2,4 метра завдовжки та важила близько 60 кілограмів. Анатомічні особливості тварини включають спинний панцир із кісткових пластин, подовжену шию та загострену щелепу з вигнутими зубами. Будова таза з характерними кульшовими суглобами дозволила вченим однозначно віднести знахідку до псевдозухій, а не до динозаврів. Дослідники встановили родинні зв’язки між бразильським екземпляром і видом Mandasuchus tanyauchen, викопні останки якого знайшли в Танзанії. Доктор Родріґо Темп Мюллер зазначає, що така схожість пояснюється існуванням суперконтиненту Пангеї, коли території сучасних Південної Америки та Африки становили єдиний масив суші. Назва роду утворена від слів мовою гуарані, що означають «зуб» і «гострий», у поєднанні з грецьким словом «крокодил». Видовий епітет bellator перекладається з латини як «воїн» — на честь жителів бразильського штату Ріу-Ґранді-ду-Сул.

Cloudflare підтвердила, що деякі з її сервісів наразі недоступні. Компанія підтвердила це на своїй офіційній сторінці стану Cloudflare, де зазначила, що Dashboard та інші API недоступні. У ній йдеться: «Cloudflare досліджує проблеми з панеллю інструментів Cloudflare та пов’язаними API. Клієнти, які використовують панель інструментів / API Cloudflare, постраждають, оскільки запити можуть завершуватися невдало та/або можуть відображатися помилки». Цікаво, що Downdetector також наразі не працює, оскільки, ймовірно, залежить від сервісів Cloudflare. Серед інших програм та сервісів – Fortnite, Valorant, Groww, Zerodha, LinkedIn та інші. Компанія стверджує, що виправила проблему та стежить за ситуацією.

Команда астрофізиків з Оксфордського університету повідомила про виявлення структури, яка, ймовірно, є найбільшим об’єктом, що обертається, з усіх коли-небудь зафіксованих у спостережуваному Всесвіті. Йдеться про гігантську космічну нитку (філамент), що складається з 14 галактик і обертається як єдине ціле. Результати дослідження були опубліковані 4 грудня 2025 року в рецензованому науковому журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Об’єкт розташований на відстані понад 100 мільйонів світлових років від Землі. За даними вчених, довжина виявленої структури становить приблизно 6 мільйонів світлових років, а ширина — близько 120 000 світлових років, що можна порівняти з діаметром Чумацького Шляху. Попри колосальні розміри, нитка класифікується як «тонка» структура в масштабах космічного павутиння. Несподіваним відкриттям стало виявлення узгодженого обертання всіх галактик. Астрономи встановили, що 14 галактик, багатих на водень, не просто вишикувані в лінію, а й рухаються спіралеподібними орбітами навколо центральної осі філаменту. Швидкість обертання структури оцінюється приблизно в 110 км/с. Провідна авторка дослідження Лайла Юнг з Оксфордського університету порівняла динаміку об’єкта з атракціоном «чашки»: тобто всі галактики обертаються навколо своєї осі, але водночас перебувають на спільній платформі (філаменті), яка також здійснює обертальний рух. Це відкриття ставить під сумнів традиційні космологічні моделі, які передбачають, що на таких макроскопічних масштабах обертання має бути хаотичним або взагалі відсутнім. Виявлення гігантського об’єкта стало можливим завдяки даним проєкту MIGHTEE, отриманим за допомогою радіотелескопа MeerKAT у Південній Африці. Інструменти високої чутливості дозволили зафіксувати випромінювання нейтрального атомарного водню та побудувати тривимірну карту швидкостей руху газу та матерії всередині нитки. Вчені зазначають, що виявлений феномен підтверджує гіпотезу про те, що кутовий момент (обертання) може генеруватися на безпрецедентно великих масштабах, передаючись від гігантських структур космічного павутиння до окремих галактик. Це неочікуване відкриття може вимагати коригування чинних теорій еволюції галактик і формування великомасштабної структури Всесвіту.

Компанія Philips Monitors сьогодні офіційно оголосила про швидкий випуск першого у світі дворежимного ігрового монітора з частотою оновлення 1000 Гц – ENIA 27M2N5500XD. Цей 27-дюймовий монітор підтримує дворежимне перемикання між частотою 500 Гц з роздільною здатністю QHD та 1000 Гц при HD. Він має час відгуку GtG 1 мс, типовий статичний коефіцієнт контрастності 2000:1, сертифікований за стандартом VESA DisplayHDR 400 і має еталонне значення точності передачі кольору Delta E < 2. Крім того, 27M2N5500XD оснащений інтерфейсом DisplayPort, підтримує низьку затримку, відображення перехрестя, режим зниженого синього світіння та оснащений зручною ергономічною підставкою.

Уявіть собі завершення дня: ви сідаєте на зручний диван, вимовляєте голосову команду AI і занурюєтесь у серіал кінематографічної якості. Ця сцена – не фантастика, а сучасна реальність 2025 року, де передові візуальні технології гармонійно поєднуються з інтуїтивним інтелектом та естетичним дизайном. Останні дані показують, що 47% європейців купують телевізор не заради екрана. Сучасний споживач інвестує в цілісний досвід, що кардинально впливає на якість їхнього відпочинку, комунікацій та життєвого укладу. Телевізор перетворюється на невіддільний елемент сучасного способу життя, здатний передбачати потреби власника ще до того, як він візьме пульт. Переосмислення занурення та дизайну Великі екрани забезпечують кінематографічний ефект занурення, переносячи глядача в епіцентр подій із вражаючою деталізацією. Сучасні користувачі вимагають комплексного досвіду, тому цінують поєднання епічного масштабу з практичністю, зупиняючи свій вибір на “розумних форматах” – дисплеях, які забезпечують баланс між розміром, елегантністю дизайну та комфортною яскравістю. Ультратонкі рамки стирають межі, роблячи зображення органічною частиною простору, створюючи непомітне вікно в інші світи. Модульні конструкції дозволяють інтегрувати телевізор у будь-яке приміщення — від елегантного настінного монтажу, що нагадує галерею, до розміщення на підставці для ідеального кута огляду. Штучний інтелект як персональний гід у світі контенту Штучний інтелект функціонує непомітно, перетворюючи телевізор на індивідуальний розважальний центр. З часом він вивчає особливості приміщення та звички перегляду, оптимізуючи досвід. Понад 38% покупців преміумкласу надають перевагу функціям ШІ, таким як голосові команди та інтелектуальна оптимізація аудіо й відео. Уявіть, що ви просто кажете: “Підготуй усе для кіновечора”, і телевізор автоматично регулює яскравість, звук та навіть синхронізується з вашим розумним освітленням через систему SmartThings, створюючи ідеальну атмосферу без вашого втручання. Це технологія, що передбачає потреби. ШІ аналізує ваші вподобання, щоб пропонувати нові серіали та приховані скарби кіноіндустрії, усуваючи необхідність нескінченного гортання меню. Крім того, інтеграція з “розумним будинком” (термостати, камери, освітлення) перетворює телевізор на головний пункт керування житловим простором. Розвиток ШІ поглиблюватиме розуміння звичок, пропонуючи, наприклад, контекстуальні сповіщення на кшталт: “Ваша улюблена команда грає через 10 хвилин – чи бажаєте подивитися?”. Ця безперервна комунікація робить пристрій надійним помічником. Надзвичайна яскравість та реалістичність контенту Якість майбутніх дисплеїв постійно зростає завдяки інноваційним технологіям. Технологія Квантових Точок (QD), використовуючи нанокристали для покращення чистоти кольорів, оживляє контент, забезпечуючи реалістичні кольори, глибокий контраст, ширше колірне охоплення та вищу пікову яскравість. Кожна сцена, від документальних фільмів про природу до спортивних подій, відображається з неймовірною точністю. Тим часом, запатентована технологія Samsung Micro RGB, від розробника, який є лідером світового ринку телевізорів 19 років поспіль, встановлює новий стандарт точності завдяки індивідуально керованим червоним, зеленим і синім мікросвітлодіодам (розміром менше 100 мкм), розташованим у надзвичайно тонкому модулі підсвітки. Micro RGB забезпечує виняткову точність кольорів і широкий колірний діапазон BT.2020, що підтверджено сертифікатом VDE. Завдяки індивідуальному керуванню кольору підсвітки для кожного мікросвітлодіода дисплей усуває розмивання кольорів, досягаючи ідеальної кольоропередачі без втрат яскравості. Ця інновація створює захоплюючу чіткість та реалістичність, що є технічною вершиною візуальної продуктивності.Простота у поєднанні з геніальністю Сучасні інновації, адаптовані до життя користувача Лідери ринку створюватимуть телевізори, які бездоганно поєднують ці інноваційні елементи, адаптуючись до життя користувача. Майбутнє передбачає яскравіші та більші екрани, що не жертвують практичністю. ШІ спрощує взаємодію та навігацію, а дисплеї, такі як QD та Micro RGB, перетворюють кожну сцену на витвір мистецтва з неперевершеною чіткістю. Функції оздоровлення можуть інтегрувати програми керованої медитації чи фітнесу, перетворюючи пристрій на центр цілісного життя. Успішні бренди, які досягнуть цієї гармонії розміру, інтелекту та занурення, очолять ринок. Ваш наступний телевізор буде більше, ніж просто екраном. Він стане брамою до насичених, інтуїтивних та відповідально створених моментів, і зробить кожен ваш перегляд незабутнім.