Міжнародна група палеонтологів під час розкопок у травні 2025 року на півдні Бразилії виявила частковий скелет раніше невідомого виду рептилії. Знахідка отримала наукову назву Tainrakuasuchus bellator і була описана в журналі Journal of Systematic Palaeontology у грудні 2025 року. Виявлена тварина мешкала на Землі 240 мільйонів років тому, у період тріасу, тобто ще до появи динозаврів. Tainrakuasuchus bellator належить до групи псевдозухій — еволюційної лінії, від якої походять сучасні крокодили. За життя рептилія досягала 2,4 метра завдовжки та важила близько 60 кілограмів. Анатомічні особливості тварини включають спинний панцир із кісткових пластин, подовжену шию та загострену щелепу з вигнутими зубами. Будова таза з характерними кульшовими суглобами дозволила вченим однозначно віднести знахідку до псевдозухій, а не до динозаврів. Дослідники встановили родинні зв’язки між бразильським екземпляром і видом Mandasuchus tanyauchen, викопні останки якого знайшли в Танзанії. Доктор Родріґо Темп Мюллер зазначає, що така схожість пояснюється існуванням суперконтиненту Пангеї, коли території сучасних Південної Америки та Африки становили єдиний масив суші. Назва роду утворена від слів мовою гуарані, що означають «зуб» і «гострий», у поєднанні з грецьким словом «крокодил». Видовий епітет bellator перекладається з латини як «воїн» — на честь жителів бразильського штату Ріу-Ґранді-ду-Сул.

Cloudflare підтвердила, що деякі з її сервісів наразі недоступні. Компанія підтвердила це на своїй офіційній сторінці стану Cloudflare, де зазначила, що Dashboard та інші API недоступні. У ній йдеться: «Cloudflare досліджує проблеми з панеллю інструментів Cloudflare та пов’язаними API. Клієнти, які використовують панель інструментів / API Cloudflare, постраждають, оскільки запити можуть завершуватися невдало та/або можуть відображатися помилки». Цікаво, що Downdetector також наразі не працює, оскільки, ймовірно, залежить від сервісів Cloudflare. Серед інших програм та сервісів – Fortnite, Valorant, Groww, Zerodha, LinkedIn та інші. Компанія стверджує, що виправила проблему та стежить за ситуацією.

Команда астрофізиків з Оксфордського університету повідомила про виявлення структури, яка, ймовірно, є найбільшим об’єктом, що обертається, з усіх коли-небудь зафіксованих у спостережуваному Всесвіті. Йдеться про гігантську космічну нитку (філамент), що складається з 14 галактик і обертається як єдине ціле. Результати дослідження були опубліковані 4 грудня 2025 року в рецензованому науковому журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Об’єкт розташований на відстані понад 100 мільйонів світлових років від Землі. За даними вчених, довжина виявленої структури становить приблизно 6 мільйонів світлових років, а ширина — близько 120 000 світлових років, що можна порівняти з діаметром Чумацького Шляху. Попри колосальні розміри, нитка класифікується як «тонка» структура в масштабах космічного павутиння. Несподіваним відкриттям стало виявлення узгодженого обертання всіх галактик. Астрономи встановили, що 14 галактик, багатих на водень, не просто вишикувані в лінію, а й рухаються спіралеподібними орбітами навколо центральної осі філаменту. Швидкість обертання структури оцінюється приблизно в 110 км/с. Провідна авторка дослідження Лайла Юнг з Оксфордського університету порівняла динаміку об’єкта з атракціоном «чашки»: тобто всі галактики обертаються навколо своєї осі, але водночас перебувають на спільній платформі (філаменті), яка також здійснює обертальний рух. Це відкриття ставить під сумнів традиційні космологічні моделі, які передбачають, що на таких макроскопічних масштабах обертання має бути хаотичним або взагалі відсутнім. Виявлення гігантського об’єкта стало можливим завдяки даним проєкту MIGHTEE, отриманим за допомогою радіотелескопа MeerKAT у Південній Африці. Інструменти високої чутливості дозволили зафіксувати випромінювання нейтрального атомарного водню та побудувати тривимірну карту швидкостей руху газу та матерії всередині нитки. Вчені зазначають, що виявлений феномен підтверджує гіпотезу про те, що кутовий момент (обертання) може генеруватися на безпрецедентно великих масштабах, передаючись від гігантських структур космічного павутиння до окремих галактик. Це неочікуване відкриття може вимагати коригування чинних теорій еволюції галактик і формування великомасштабної структури Всесвіту.

Компанія Philips Monitors сьогодні офіційно оголосила про швидкий випуск першого у світі дворежимного ігрового монітора з частотою оновлення 1000 Гц – ENIA 27M2N5500XD. Цей 27-дюймовий монітор підтримує дворежимне перемикання між частотою 500 Гц з роздільною здатністю QHD та 1000 Гц при HD. Він має час відгуку GtG 1 мс, типовий статичний коефіцієнт контрастності 2000:1, сертифікований за стандартом VESA DisplayHDR 400 і має еталонне значення точності передачі кольору Delta E < 2. Крім того, 27M2N5500XD оснащений інтерфейсом DisplayPort, підтримує низьку затримку, відображення перехрестя, режим зниженого синього світіння та оснащений зручною ергономічною підставкою.

Уявіть собі завершення дня: ви сідаєте на зручний диван, вимовляєте голосову команду AI і занурюєтесь у серіал кінематографічної якості. Ця сцена – не фантастика, а сучасна реальність 2025 року, де передові візуальні технології гармонійно поєднуються з інтуїтивним інтелектом та естетичним дизайном. Останні дані показують, що 47% європейців купують телевізор не заради екрана. Сучасний споживач інвестує в цілісний досвід, що кардинально впливає на якість їхнього відпочинку, комунікацій та життєвого укладу. Телевізор перетворюється на невіддільний елемент сучасного способу життя, здатний передбачати потреби власника ще до того, як він візьме пульт. Переосмислення занурення та дизайну Великі екрани забезпечують кінематографічний ефект занурення, переносячи глядача в епіцентр подій із вражаючою деталізацією. Сучасні користувачі вимагають комплексного досвіду, тому цінують поєднання епічного масштабу з практичністю, зупиняючи свій вибір на “розумних форматах” – дисплеях, які забезпечують баланс між розміром, елегантністю дизайну та комфортною яскравістю. Ультратонкі рамки стирають межі, роблячи зображення органічною частиною простору, створюючи непомітне вікно в інші світи. Модульні конструкції дозволяють інтегрувати телевізор у будь-яке приміщення — від елегантного настінного монтажу, що нагадує галерею, до розміщення на підставці для ідеального кута огляду. Штучний інтелект як персональний гід у світі контенту Штучний інтелект функціонує непомітно, перетворюючи телевізор на індивідуальний розважальний центр. З часом він вивчає особливості приміщення та звички перегляду, оптимізуючи досвід. Понад 38% покупців преміумкласу надають перевагу функціям ШІ, таким як голосові команди та інтелектуальна оптимізація аудіо й відео. Уявіть, що ви просто кажете: “Підготуй усе для кіновечора”, і телевізор автоматично регулює яскравість, звук та навіть синхронізується з вашим розумним освітленням через систему SmartThings, створюючи ідеальну атмосферу без вашого втручання. Це технологія, що передбачає потреби. ШІ аналізує ваші вподобання, щоб пропонувати нові серіали та приховані скарби кіноіндустрії, усуваючи необхідність нескінченного гортання меню. Крім того, інтеграція з “розумним будинком” (термостати, камери, освітлення) перетворює телевізор на головний пункт керування житловим простором. Розвиток ШІ поглиблюватиме розуміння звичок, пропонуючи, наприклад, контекстуальні сповіщення на кшталт: “Ваша улюблена команда грає через 10 хвилин – чи бажаєте подивитися?”. Ця безперервна комунікація робить пристрій надійним помічником. Надзвичайна яскравість та реалістичність контенту Якість майбутніх дисплеїв постійно зростає завдяки інноваційним технологіям. Технологія Квантових Точок (QD), використовуючи нанокристали для покращення чистоти кольорів, оживляє контент, забезпечуючи реалістичні кольори, глибокий контраст, ширше колірне охоплення та вищу пікову яскравість. Кожна сцена, від документальних фільмів про природу до спортивних подій, відображається з неймовірною точністю. Тим часом, запатентована технологія Samsung Micro RGB, від розробника, який є лідером світового ринку телевізорів 19 років поспіль, встановлює новий стандарт точності завдяки індивідуально керованим червоним, зеленим і синім мікросвітлодіодам (розміром менше 100 мкм), розташованим у надзвичайно тонкому модулі підсвітки. Micro RGB забезпечує виняткову точність кольорів і широкий колірний діапазон BT.2020, що підтверджено сертифікатом VDE. Завдяки індивідуальному керуванню кольору підсвітки для кожного мікросвітлодіода дисплей усуває розмивання кольорів, досягаючи ідеальної кольоропередачі без втрат яскравості. Ця інновація створює захоплюючу чіткість та реалістичність, що є технічною вершиною візуальної продуктивності.Простота у поєднанні з геніальністю Сучасні інновації, адаптовані до життя користувача Лідери ринку створюватимуть телевізори, які бездоганно поєднують ці інноваційні елементи, адаптуючись до життя користувача. Майбутнє передбачає яскравіші та більші екрани, що не жертвують практичністю. ШІ спрощує взаємодію та навігацію, а дисплеї, такі як QD та Micro RGB, перетворюють кожну сцену на витвір мистецтва з неперевершеною чіткістю. Функції оздоровлення можуть інтегрувати програми керованої медитації чи фітнесу, перетворюючи пристрій на центр цілісного життя. Успішні бренди, які досягнуть цієї гармонії розміру, інтелекту та занурення, очолять ринок. Ваш наступний телевізор буде більше, ніж просто екраном. Він стане брамою до насичених, інтуїтивних та відповідально створених моментів, і зробить кожен ваш перегляд незабутнім.

Деякі з найгарячіших відомих планет виглядають надто розпеченими, щоб на них могла існувати вода. Проте їхні атмосфери раз у раз подають недвозначні хімічні сигнали про наявність води — іноді у значних кількостях. Нове дослідження пропонує несподіване пояснення: глибоко всередині таких світів розплавлена порода може реагувати з воднем, безпосередньо утворюючи воду. Фактично ці планети можуть «кувати» свої океани зсередини, а не отримувати їх із давніх запасів льоду. Під керівництвом Гаррісона Горна з Університету штату Аризона (ASU) дослідники зосередилися на субнептунах — планетах середніх розмірів, більших за Землю, але менших за Нептун, які часто мають щільні водневі атмосфери. Оскільки підтверджених екзопланет цього типу вже тисячі, розуміння джерел їхньої води може радикально змінити уявлення про те, наскільки поширеними є океанічні світи. Парадокс води на гарячих планетах Щоб розв’язати цю загадку, команда звернулася до експериментів за надвисокого тиску, які імітують глибокі надра воднево-багатих екзопланет. Класичні моделі стверджують, що багаті на воду світи формуються далеко від своїх зір, де лід може конденсуватися, а потім мігрують ближче. Однак для субнептунів, які нині обертаються навколо своїх зірок за лічені дні, така міграційна історія виглядає малопереконливою. Вона не пояснює ані їхнього виживання, ані великих внутрішніх запасів води. Одна з популярних гіпотез припускала, що у далекому минулому ці світи зазнали бомбардування крижаними кометами й астероїдами, які й доставили воду. «Насправді немає реалістичного сценарію, за якого таку величезну кількість води могли б принести комети», — зазначив Горн. Відтворення інопланетної планети в лабораторії Горн та його колеги почали з крихітних зразків породи, підібраних так, щоб імітувати силікатні мінерали, з яких складається значна частина надр Землі. Ці зразки помістили в алмазну ковадлу — пристрій, що стискає матеріал між надтвердими наконечниками, створюючи тиск, подібний до планетарного. Потім камеру заповнили воднем, який оточив породу. Лазери нагріли зразок доти, доки він не розплавився й перетворився на крихітну краплю магми. На межі між розплавленою породою та воднем почали утворюватися молекули води в таких кількостях, що в масштабах цілої планети вони могли б відповідати обсягам океанів. Експерименти показали, що реакції між воднем і породою здатні створювати вміст води до кількох десятків відсотків за масою зразка. Це у 10–1000 разів більше, ніж прогнозували прості моделі за низького тиску. Океани, народжені з каменю Всередині субнептуна сила тяжіння стискає газ у глибоку водневу оболонку — товстий шар, що складається переважно з водню та вкриває кам’янисте ядро. Ця оболонка настільки ефективно утримує тепло, що ядро може залишатися розплавленим протягом мільярдів років. Це дає змогу «водотворній» хімії працювати дуже довго. У такій розплавленій зоні, за очікуваннями вчених, існує магматичний океан — глибокий шар рідкої породи, що повільно циркулює. Водень може проникати в цю магму, реагувати з киснем, вивільненим із мінералів, і створювати матеріал, збагачений водою, який піднімається в оболонку. Якщо частина водню згодом втрачається в космосі, а вода залишається, планета може еволюціонувати з газового світу в більш щільний. В екстремальних випадках внутрішня вода здатна утворити океани, що становлять значну частину маси планети. Як еволюціонують субнептуни Теорії формування планет раніше пов’язували водяні субнептуни з орбітами за «сніговою лінією» — межею в протопланетному диску, де вода замерзає в лід. Результати Горна показують, що близькі до зірок світи можуть створювати власну воду, не змінюючи орбіти, послаблюючи зв’язок між складом планети та місцем її народження. Спостереження свідчать, що субнептуни трапляються частіше, ніж більші за них нептуни. Також помітний поділ між компактними кам’янистими світами та планетами з товстішими атмосферами. Внутрішнє виробництво води може пояснити цю картину: «роздуті» планети можуть бути проміжною стадією між воднево-багатими субнептунами та світами, де домінує вода. Одним із можливих результатів є поява так званих гікеанських світів (hycean worlds) — планет, повністю вкритих океанами та з водневою атмосферою, які потенційно можуть бути придатними для життя. Запропонований механізм пояснює шлях до формування таких планет без необхідності їхнього походження з далеких крижаних регіонів. Переосмислення походження океанічних планет Втім, не кожен близький до зорі субнептун перетвориться на спокійний океанічний світ, адже інтенсивне випромінювання може з часом знищити і водень, і навіть воду. Деякі планети зрештою можуть стати надрозпеченими паровими світами або оголеними кам’яними ядрами — усе залежить від активності їхніх світил. За сприятливих умов ця хімія здатна продукувати воду протягом мільярдів років, постійно оновлюючи її під час контакту магми з воднем. «По суті, такі планети можуть бути власними “двигунами виробництва води”», — зазначив геохімік Квентін Вільямс з Каліфорнійського університету в Санта-Круз (UCSC). Майбутні телескопи, здатні вимірювати склад газів в атмосферах субнептунів, перевірять, чи справді ці світи мають товсті водяні шари, передбачені лабораторними експериментами. Якщо це підтвердиться, деякі з найдивніших відомих нам планет можуть виявитися одними з найперспективніших місць у пошуках океанів, придатних для життя. Дослідження опубліковане в журналі Nature.

У розробці знаходиться розумний годинник Samsung Galaxy Watch Ultra 2, який прийде на зміну оригінальним Galaxy Watch Ultra, що дебютував у липні 2024 року. Згідно ‘ексклюзивної інформації GalaxyClub.nl, Samsung планує нову модель Ultra паралельно з майбутньою моделлю Galaxy Watch 9. Повідомляється, що новий пристрій буде мати внутрішнє позначення Watch 9 Ultra, але Samsung представить його публіці під назвою Galaxy Watch Ultra 2. Повідомляється, що графік розробки відповідає звичайному циклу випуску смарт-годинника Samsung, в рамках якого основні релізи традиційно припадають на середину року. Якщо ця тенденція збережеться, Galaxy Watch 9 та Galaxy Watch Ultra 2 можуть бути представлені приблизно у липні 2026 року. Це вікно збігається з очікуваним періодом виходу Galaxy Z Fold 8 та Galaxy Z Flip 8.

На виставці Japan Mobility Show 2025 компанія Toyota продемонструвала концепт IMV Origin — спрощену платформу пікапа, яка постачається в розібраному вигляді для самостійного збирання кінцевим користувачем. Концепт розроблено на базі платформи IMV (Innovative International Multi-purpose Vehicle) та позиціонується як транспортний засіб для сільських районів Африки. IMV Origin є вдосконаленою версією концепту IMV 0, представленого у 2022 році, з ще простішою конструкцією. Президент Toyota Кодзі Сато під час презентації пояснив принцип роботи системи: автомобіль залишає завод у незавершеному вигляді, компоненти упаковуються в транспортний контейнер, а збирання та доопрацювання виконуються покупцями на місці. Після складання базової платформи власник самостійно визначає конфігурацію транспортного засобу залежно від завдань — для перевезення людей, вантажів або спеціалізованого обладнання. Базова версія IMV Origin є плоскою платформою з відкритою одномісною кабіною. Компанія Toyota продемонструвала візуалізацію можливих конфігурацій: вантажівку для доставки продуктів та лісовоз. Подібний підхід Toyota вже реалізувала в моделі Hilux Champ, випущеній у Таїланді в листопаді 2023 року. Для цього пікапа вісім кузовних майстерень розробили спеціалізовані версії: мінібудинок на колесах, фургон для доставки, пересувну кухню та всюдихід із наметом на даху. В Індонезії аналогічна модель продається під назвою Hilux Rangga.

З 2001 року Земля потемніла на цілий «відтінок». У практичному сенсі це означає, що планета відбиває у космос менше сонячного світла, ніж раніше, а це впливає на клімат. Проаналізувавши супутникові дані, команда під керівництвом Нормана Лоеба з Дослідницького центру Ленглі NASA в місті Гемптон, штат Вірджинія, виявила раніше невідому нерівність між північним і південним півкулями Землі. Тенденція, зафіксована у період з 2001 по 2024 рік, важлива не лише тому, що змінює глобальний енергетичний баланс, а й тому, що вона нерівномірна. Північна півкуля темнішає швидше, ніж Південна, — і цей дисбаланс додає зайвого тепла саме там, де лід і сніг уже відступають. Малий зсув — великі наслідки На верхній межі атмосфери Земля отримує приблизно 240–243 вати сонячної енергії на квадратний метр. На тлі цих величезних значень дослідники виявили різницю між півкулями на рівні близько 0,34 вата на квадратний метр за кожне десятиліття. Звучить незначно, але зміна клімату — це історія малих, проте постійних величин. Невеликий, але безперервний приплив енергії з року в рік здатен змінювати сезони морського льоду, сніговий покрив, хмарні поля, вітри й океанічні течії так, що вони починають підсилювати самі себе. Історично дві півкулі Землі ніколи не були в ідеальній рівновазі: Південь зазвичай отримує трохи більше сонячної енергії, а Північ — трохи більше її втрачає. У нормі атмосфера та океани переносять тепло через екватор і згладжують різницю. Однак за останні два десятиліття цей «конвеєр тепла» не встигає повністю компенсувати зміни. Потемніння Півночі перевищило здатність системи до рівноваги. Лід, сніг і колір поверхні Один із головних чинників — це відбивна здатність поверхні, або альбедо. Світлі поверхні — морський лід, сніг, верхівки хмар — добре відбивають сонячне світло у космос. Якщо їх замінюють темніші океан або оголений ґрунт, більше енергії залишається на планеті. У Північній півкулі помітно зменшився весняний сніговий покрив і площа літнього арктичного морського льоду. Заміна білого на темне не лише збільшує поглинання світла, а й ускладнює відновлення льоду та снігу в наступні сезони — це класичний приклад позитивного зворотного зв’язку. Чистіше повітря — темніша Земля Другий чинник — атмосфера. Водяна пара та хмари впливають на те, скільки світла відбивається або затримується. Але найчіткіший слід залишають аерозолі — дрібні частинки, які розсіюють світло та сприяють утворенню крапель у хмарах. У Північній півкулі рівень аерозольного забруднення різко знизився завдяки жорсткішим нормам якості повітря в Північній Америці, Європі та частині Східної Азії. Це величезна перемога для здоров’я людей. Але водночас це означає менше частинок, які могли б «освітлювати» хмари чи розсіювати сонячне світло, — отже Північ стає менш відбивною. На відміну від цього, у Південній півкулі періодично відбувалися природні сплески аерозолів. Надзвичайно сильні лісові пожежі в Австралії викидали дим високо в атмосферу, а виверження вулкана Хунга-Тонга — Хунга-Хаапай додало частинок у верхні шари повітря. Ці імпульси тимчасово повертали Півдню частину «блиску», ще більше збільшуючи різницю між півкулями. Хмари не можуть повністю пояснити потемніння Землі Можна було б припустити, що хмари просто перерозподіляться й відновлять симетрію — більше тут, менше там. Однак нове дослідження показує, що цей «запобіжник» має межі. Коли тане морський лід і змінюється рівень аерозолів, хмари реагують, але не завжди і не так, щоб повністю компенсувати дисбаланс. Це має велике значення для кліматичних моделей, які повинні точно відображати, як аерозолі впливають на формування крапель у хмарах, як змінюються хмарні поля над теплішими й менш крижаними океанами та як це все впливає на загальну відбивну здатність планети. Непомітні темні тренди змінюють клімат Глобальне потепління «живиться» кількома додатковими ватами на квадратний метр, що діють протягом тривалого часу. Якщо ж до цього додати стійкий перекіс між півкулями — менше відбивання на Півночі — це впливає на те, де саме накопичується тепло і з якою швидкістю реагують льодовики, гірські льодовики та вічна мерзлота. Жоден окремий рік не «перевертає» систему, але за десятиліття тихий, постійний енергетичний дисбаланс здатен змінити сезонні ритми, шляхи штормів і регіональні кліматичні екстреми. Саме тому немає сенсу «освітлювати» небо через забруднення. Аерозолі живуть у повітрі лише дні або тижні, тоді як вуглекислий газ — століттями. Спроби штучно підтримувати відбивну здатність планети за рахунок бруднішого повітря коштували б життів і не вирішили б проблеми закислення океанів чи довготривалого парникового потепління. Практичний шлях уже зрозумілий: скорочувати викиди CO₂ і метану, очищувати повітря та вдосконалювати розуміння ролі короткоживучих частинок і хмар, щоб прогнози їхнього впливу ставали точнішими. Як Земля поступово втрачає своє сяйво Арктика залишається головним «індикатором». Площа й товщина морського льоду, строки весняного танення снігу та зміни яскравості північних ландшафтів і океанів і далі формуватимуть альбедо Півночі. На Півдні ж час від часу вулкани або великі пожежі даватимуть тимчасові сплески аерозолів. Водночас здатність океанів переносити тепло через екватор буде вирішальною. Якщо поділ між півкулями збережеться, кліматичним моделям доведеться більше зосереджуватися на регіональних особливостях, а не лише на глобальних середніх показниках. Загальний висновок простий: Земля темнішає, особливо Північна півкуля. Це означає, що з кожним роком трохи більше сонячної енергії залишається на планеті. Це не гучна тривога, а тихий сигнал, але у кліматичному сенсі саме такі сигнали, які не припиняються, можуть мати найпотужніші наслідки. Дослідження опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Золото переживає період бурхливого зростання: з початку року його ціна зросла більш ніж на 50%, незважаючи на відступ від рекордних значень жовтня 2025 в 4380 доларів США за тройську унцію. Зростання глобального попиту підігріває поєднання геополітичної напруги, ослаблення долара США та стійкої інфляції. У третьому кварталі 2025 року закупівлі центральними банками зросли на 28%, порівняно з попереднім кварталом. Нова інфографіка, заснована на даних Всесвітньої золотої ради, показує повний обсяг світової пропозиції золота — як видобутого, так і в надрах. На кінець 2024 року загальний обсяг видобутого (наземного) золота становив 216 265 тонн. При ціні 4166 долара за тройську унцію вартість всього золота, що витягне людство, оцінюється у 29 трильйонів доларів. Якщо ж зважити на всі розвідані підземні запаси, загальний обсяг зростає до 348 375 тонн. Якби все це золото світу зібрали в одну кулю, його діаметр становив би близько 32,5 метрів — приблизно рівну висоті Білого дому, виміряному від галявини з південного боку до верхівки флагштока. Скільки золота видобути? Підземні запаси (ще не здобуте золото) оцінюються у 132 110 тонн. Оскільки більшість світового золота вже витягнуто на поверхню, лише близько 38% від відомих запасів залишається під землею у вигляді резервів і ресурсів. За темпу видобутку 2024 року, який становив приблизно 3661 тонну на рік, цих підземних запасів вистачило б менш як на чотири десятиліття — за умови, що майбутнє зростання цін чи технологічний прогрес зроблять ресурси економічно вигідними для розробки.