Відоме німецьке ательє Manhart представило новий проєкт доопрацювання кросовера BMW X6. Примітно, що за основу взято саме базову модифікацію xDrive40i з трилітровою «шісткою» — зазвичай тюнінгу піддаються топові моделі. Новинка отримала власний індекс MHX6500. Ключовий момент — підвищення потужності двигуна на 100 к. с.: з 381 до 480 к. с., а крутний момент зріс з 520 до 630 Н·м. Технічні доробки включають заміну стандартної вихлопної системи на кастомну з регульованим клапаном і чотирма патрубками, модернізовану підвіску зі зниженим кліренсом, а також 22-дюймові колісні диски. Зовнішній вигляд автомобіля став агресивнішим завдяки карбоновому обваженню від Larte Design. Пакет включає накладку на передній бампер, задній дифузор і компактний спойлер на кришці багажника. Інтер’єр також зазнав незначних змін: у салоні з’явилися карбонові накладки на спицях кермового колеса та підкермові пелюстки з того самого матеріалу.

Вчені відкрили раніше невідому сторінку історії заселення Америки. Аналіз давньої ДНК показав, що в центральній Аргентині тисячоліттями жила окрема людська спільнота, про існування якої наука раніше навіть не здогадувалася. Ці люди не зникли одразу й не були витіснені мігрантами — вони залишалися на своїй землі, попри зміни клімату, культур, мов і способів життя навколо. Дослідження базується на генетичному матеріалі, отриманому з кісток і зубів мисливців, рибалок та перших землеробів, які колись населяли регіон. Те, що ще недавно було «білою плямою» на генетичній мапі Південної Америки, тепер перетворилося на один із найкраще задокументованих розділів її давньої історії. Генетична загадка з центру Аргентини Команду дослідників очолив генетик Гарвардського університету Хав’єр Мараваль Лопес, який вивчає довготривалу історію корінних народів Америки за допомогою ДНК. На відміну від попередніх робіт, що зосереджувалися на Андах, Амазонії чи крайньому півдні континенту, цього разу увагу приділили саме центральній і північній Аргентині — регіону, який довгий час залишався поза фокусом генетичних досліджень. Саме тут, між великими культурними зонами, вчені очікували побачити суміш різних генетичних ліній. Натомість результати виявилися значно цікавішими. Одна спільнота — тисячі років історії Загалом дослідники проаналізували геноми 238 давніх людей, які жили в регіоні від перших поселень і аж до періоду перед приходом європейців. Радіовуглецеве датування дозволило вибудувати чітку часову шкалу, а порівняння мільйонів генетичних маркерів — простежити родинні зв’язки та зміни в структурі населення. Найбільш вражаюче відкриття — існування глибокої й стійкої генетичної лінії, яка бере початок щонайменше 8,5 тисячі років тому. Більшість людей, що жили в центральній Аргентині протягом наступних тисячоліть, успадковували значну частину ДНК саме від цієї спільноти. Навіть тривалий період сильних посух між 6 і 4 тисячами років тому не знищив цю популяцію. Вона збереглася, поступово взаємодіючи з сусідніми групами, але не зникаючи і не розчиняючись у них повністю. Культура змінювалася, люди — ні Археологічні дані свідчать, що в регіоні змінювалися знаряддя праці, господарські практики й навіть мови. Проте генетика показує: більшість цих змін відбувалася всередині однієї й тієї самої спільноти, а не внаслідок масових міграцій. У північно-західній частині регіону вчені також зафіксували високий рівень шлюбів між близькими родичами. Це добре узгоджується з відомими з історії та етнографії родинно-общинними системами на кшталт айлью — соціальних структур, заснованих на спільному походженні, землі та взаємній підтримці. Чому це важливо сьогодні Це відкриття має значення не лише для науки. Воно підтверджує, що корінні спільноти регіону мають надзвичайно глибоке коріння, яке сягає тисячоліть у минуле. Воно також показує, що технологічні чи культурні зміни не завжди означають прихід нових народів — інколи суспільства змінюються зсередини, залишаючись на своїй землі. Історія невідомої спільноти з центральної Аргентини нагадує: минуле людства — це не лише історія завоювань і переселень, а й історія дивовижної стійкості. Дослідження, опубліковане в журналі Nature, відкриває нові можливості для вивчення давніх народів Америки й показує, наскільки багато таємниць усе ще зберігає наша планета.

У Google News для платформ Android та iOS з’явилася нова можливість. Користувачі, які оновили свою програму Google News, виявлять додаткову, четверту вкладку в нижній частині інтерфейсу під назвою «Слухати». Ця нова функція є частиною стратегії Google, спрямованої на вивчення можливостей ІІ у підвищенні залучення аудиторії. Для реалізації цієї мети Google співпрацює з видавцями у тестуванні нових функцій у програмі Google News. Щоб прослухати ці аудіоогляди, перейдіть на вкладку «Слухати». На сторінці, натиснувши кнопку відтворення внизу, запуститься трансляція новин Google в аудіоформаті. Елементи управління в нижній частині програми дозволяють змінювати швидкість відтворення від 30% повільніше до 20% швидше. Також можна перемотувати запис на 15 секунд або на 30 секунд вперед. Через меню з трьома точками можна перейти до рекомендованої статті або надіслати відгук Google. Мінімізувавши вікно функції аудіоогляду, вона перетворюється на міні-плеєр над нижньою панеллю, який дозволить слухати короткий огляд, одночасно переглядаючи решту стрічки Google News або інші програми на пристрої. Функція аудіоогляду новин Google News доступна у версії 5.146.x програми Google News для Android.

У мережі зафіксовано новий випадок шахрайства на ринку комплектуючих: під виглядом модулів DDR5 покупцям продають оперативну пам’ять DDR4, приховану під радіаторами, стилізованими під DDR5. Про це повідомив користувач Reddit, який нібито придбав Corsair Vengeance DDR5, але не зміг встановити її у свою материнську плату — модуль не ставав у слот належним чином, а радіатор виявився погано закріпленим. Після розтину з’ясувалося, що всередині знаходиться планка DDR4 замість DDR5. Як зазначається, найпростіший спосіб виявити підробку — перевірити положення вирізу (ключа) на золотих контактах: у DDR4 і DDR5 він розташований у різних місцях. Додаткові ознаки підміни можна знайти в розведенні друкованої плати: для DDR4 характерні інші відстані між чіпами пам’яті та типове розташування дрібних компонентів. Щоб уникнути подібних ситуацій, фахівці радять купувати оперативну пам’ять лише в офіційних продавців, перевіряти ключ перед встановленням і після завантаження системи звіряти характеристики модуля в утилітах на кшталт CPU-Z або HWiNFO (тип пам’яті, частоти, обсяг, номер моделі). У цьому випадку покупець зміг повернути товар: Amazon прийняв повернення та пообіцяв замінити модуль, зберігши початкову, нижчу ціну, попри зростання вартості пам’яті на ринку.

Рік невдач поступово перетворюється на тривогу. Місяці ізоляції — на депресію. Старі психологічні травми знову і знову дають про себе знати, аж поки починають керувати життям. Наука давно знає: пережитий досвід змінює мозок. Але як саме емоції та стрес «проникають» у тіло, досі залишалося не до кінця зрозумілим. Нове дослідження пропонує несподівану відповідь — ключову роль у цьому процесі відіграють мітохондрії. Мітохондрії — більше ніж «електростанції» Мітохондрії зазвичай описують як енергетичні станції клітин, що виробляють АТФ — універсальне «паливо» для організму. Та насправді їхня роль значно ширша. Ці мікроскопічні структури беруть участь у регуляції імунної відповіді, чутливості до стресу та передачі сигналів між нейронами. За словами професора психологічних наук Університету Райса Крістофера Фагундеса, саме мітохондрії можуть бути тим механізмом, який перекладає психологічні переживання на мову фізіології. Вони надзвичайно чутливі до соціального середовища, хронічного стресу й самотності, тому швидко реагують на те, що відбувається в житті людини. Чому настрій залежить від енергії Мозок — один із найбільш «енерговитратних» органів. Для стабільного настрою, уваги та пам’яті йому потрібна безперебійна робота нейронів і гнучкість синапсів. Коли мітохондрії працюють менш ефективно, ці процеси починають давати збої. Дослідження показують, що порушення функцій мітохондрій супроводжують тривожні розлади, депресію, ПТСР, а також хворобу Альцгеймера, серцево-судинні захворювання й діабет. Деякі варіації мітохондріальної ДНК навіть пов’язують із підвищеним ризиком розвитку психічних розладів. Стрес, запалення і замкнене коло Тривалий стрес поступово переводить мітохондрії в «економний режим». Організм починає виробляти менше енергії, а рівень фонового запалення зростає. На суб’єктивному рівні це відчувається як постійна втома, туман у голові, емоційні гойдалки. Саме тут мітохондрії можуть бути прихованою ланкою між стресом, запальними процесами та психічними симптомами. Замість того щоб бачити лише наслідки — наприклад, підвищені маркери запалення, — науковці пропонують дивитися глибше, на клітинні механізми. Чи можна «підживити» психіку? Хороша новина полягає в тому, що мітохондрії здатні не лише руйнуватися, а й відновлюватися. Фізична активність, особливо аеробні навантаження, стимулює утворення нових мітохондрій і підвищує їхню ефективність. Це може пояснювати, чому регулярний рух так часто допомагає стабілізувати настрій. Деякі дослідження також вказують на потенціал практик усвідомленості та психотерапії. Наприклад, інтенсивні програми майндфулнес знижували тривожність і змінювали мітохондріальну активність, а терапія ПТСР збільшувала кількість мітохондрій у клітинах. Втім, зв’язок між цими змінами і реальним поліпшенням самопочуття ще потребує підтвердження. Самотність як удар по клітинах Соціальна ізоляція, за словами дослідників, б’є не лише по емоціях, а й по клітинному рівню енергії. Людина, яка відчуває самотність, часто має менше сил, щоб розірвати це коло, що ще більше поглиблює проблему. Хоча прямих досліджень впливу соціальної підтримки на мітохондрії поки небагато, науковці вважають цей напрям одним із найперспективніших. Що це змінює для медицини Якщо мітохондрії справді є «перекладачами» між психікою та тілом, підхід до лікування може стати комплекснішим. Поєднання психотерапії з регулярною фізичною активністю, здоровим сном, світловим режимом і повноцінним харчуванням може дати мозку необхідний енергетичний запас для відновлення. Для науки це означає потребу вимірювати не лише симптоми й загальні маркери запалення, а й конкретні показники роботи мітохондрій — їхню кількість, динаміку та ефективність. Стрес і травми — це реальний досвід. Мітохондрії можуть бути тим місцем, де цей досвід «записується» в біології людини. І, можливо, саме з цього рівня починається шлях до відновлення. Current Directions in Psychological Science.

Уявлення про еволюцію часто зводиться до простої ідеї: якщо вид існує довго, значить він «сильніший» і краще пристосований. Але чи стає вид справді стійкішим із віком? Нове масштабне дослідження показало, що для акул і скатів відповідь — так, і дуже виразно. Команда вчених з Університету Цюриха проаналізувала понад 20 тисяч викопних решток акул і скатів з усього світу та дійшла несподіваного висновку: нові, щойно сформовані види зникають значно швидше, ніж ті, що існують мільйони років. Скам’янілості як літопис виживання Дослідження зосередилося на групі Neoselachii — до неї належать усі сучасні акули та скати. Використовуючи скам’янілості, науковці відновили історію приблизно 1500 видів за останні 145 мільйонів років — від епохи динозаврів і до відносно недавніх геологічних часів. Щоб компенсувати прогалини у викопному літописі (адже не всі організми однаково добре зберігаються), команда застосувала сучасні статистичні методи та нейромережі. Це дозволило точніше оцінити, коли види з’являлися і коли зникали. Молоді — під ударом, старі — витриваліші Результати виявилися послідовними для всіх епох: ризик вимирання зменшується з віком виду. Наприклад, види, що проіснували близько 4 мільйонів років, зникали значно частіше, ніж ті, чия історія тривала 20 мільйонів років і більше. Дослідниця Крістіна Кочакова пояснює це просто: молоді види зазвичай мають невеликі популяції та вузький ареал. Якщо вони залежать від конкретного типу їжі чи середовища, будь-яка різка зміна клімату або екосистеми може стати фатальною. Старі ж види за мільйони років проходять «природний відбір на міцність» — виживають ті, хто має ширший раціон, більшу гнучкість і здатність адаптуватися. Менше нових видів — менше шансів на відновлення Ще один тривожний висновок: упродовж останніх 40–50 мільйонів років нові види акул і скатів з’являються значно рідше, ніж раніше. Це означає, що після масових вимирань океани відновлюються повільніше, а загальне різноманіття зменшується. Менше видів — це менше «еволюційних експериментів» і нижча здатність екосистем адаптуватися до майбутніх змін. Сучасні загрози роблять ситуацію критичною Сьогодні цей еволюційний дисбаланс накладається на потужний людський вплив. За оцінками екологів, понад третина всіх видів акул і скатів перебувають під загрозою зникнення. Основні причини — промисловий вилов, прилов у рибальських сітках і повільне розмноження. Особливо вразливими стають саме «молоді» види, які ще не встигли розселитися або зміцнити популяцію. Як це може допомогти охороні природи Отримані дані можуть стати практичним інструментом для захисту морських мешканців. Якщо науковці знають, наскільки «молодий» той чи інший вид з точки зору еволюції, його можна вважати групою підвищеного ризику. Це допоможе пріоритезувати заходи — від обмеження вилову до охорони місць розмноження. Час — жорсткий, але чесний фільтр Дослідження показує: час сам по собі працює як фільтр, залишаючи в океанах найстійкіші лінії. Але сучасні темпи змін — настільки швидкі, що еволюція просто не встигає реагувати. Якщо людство втратить молоді гілки еволюційного дерева, океани стануть біднішими — не лише сьогодні, а й у майбутньому. Захист акул і скатів — це не лише про збереження окремих видів, а про стабільність цілих морських екосистем у світі, що стрімко змінюється.

Компанія Mitsubishi офіційно представила рестайлінгову версію мінівену Mitsubishi Delica D:5. Продажі оновленого автомобіля розпочнуться в Японії 9 січня 2026 року за базовою ціною приблизно 28 600 доларів США. Головним технічним нововведенням стала система повного приводу Super-All Wheel Control (S-AWC), яка прийшла на зміну колишній системі з режимами 2WD/4WD/4WD Lock. Нова система забезпечує індивідуальне керування кожним колесом та пропонує чотири режими руху: «Еко», «Нормальний», «Гравій» та «Сніг». У комплексі з S-AWC працюють антипробуксовочна система, система контролю нишпорення при гальмуванні та система контролю спуску з гори. Силовий агрегат залишився тим самим – 2,2-літровий турбодизельний двигун. Повний привід входить до стандартної комплектації всіх модифікацій. Автомобіль пропонується у семи- та восьмимісцевій конфігурації салону. Зовнішньо оновлена ​​Delica D:5 отримала перероблену передню частину з новою центральною решіткою радіатора та вузькими фарами, з’єднаними сріблястою накладкою. Задня частина доповнена новим бампером та широким написом DELICA на кришці багажника. Колісні арки оснащені опуклими молдинг контрастного кольору. В галузі безпеки з’явилася вдосконалена система екстреного гальмування з функцією розпізнавання велосипедистів, сонарні датчики паркування та оновлена ​​система камер кругового огляду. Поточне покоління Delica D: 5 випускається з 2007 року.

Італія давно асоціюється з довгим і активним життям. Саме тут зафіксована одна з найбільших часток людей, які доживають до 100 років і більше. Дієта, клімат, стиль життя — усе це зазвичай називають ключовими чинниками довголіття. Проте нове наукове дослідження показує: головна причина може ховатися набагато глибше — у нашій ДНК та подіях, що відбулися тисячі років тому. Сліди льодовикової доби в сучасних генах Дослідження, опубліковане в журналі GeroScience, зосередилося на генетичному походженні італійських довгожителів. Вчені проаналізували ДНК 333 італійців віком 100 років і старше та порівняли її зі 103 давніми геномами людей, які мешкали в Європі ще в доісторичні часи. Результат виявився несподівано чітким. Усі ці сучасні довгожителі мають виразний генетичний зв’язок із так званими західними мисливцями-збирачами — першими мешканцями Європи після завершення льодовикового періоду. Саме ці групи людей вижили в надзвичайно суворих умовах і змогли адаптуватися до радикальних змін клімату. Генетична перевага, що працює й сьогодні Науковці дійшли висновку: чим більша частка ДНК західних мисливців-збирачів у геномі людини, тим вищі її шанси дожити до ста років. За оцінками дослідників, навіть невелике зростання такої спадковості підвищує ймовірність стати довгожителем майже на 38%. Причому цей ефект особливо помітний серед жінок. Йдеться не про конкретну місцевість проживання чи соціальний статус, а про біологічні механізми, які сформувалися ще на етапі виходу людства з льодовикової доби. Тоді виживали лише ті, чий організм був здатний ефективно справлятися зі стресом, холодом, нестачею їжі та хворобами. Не лише паста і сир Популярний жарт про те, що італійці живуть довго завдяки пасті, сиру та оливковій олії, виявився лише частиною правди. Хоча спосіб життя й справді відіграє роль, нові дані свідчать: основа довголіття закладена в генах. Дослідники з’ясували, що справа не у походженні як такому, а в еволюційних «налаштуваннях» організму. Давні європейці були змушені розвинути потужні захисні системи, ефективніші механізми обміну енергії та кращу здатність до відновлення. Ці якості збереглися і передалися наступним поколінням. Сила, народжена труднощами Історія італійських довгожителів — це наукове підтвердження старої ідеї: труднощі можуть зробити сильнішими не лише окремих людей, а й цілі покоління. Льодовиковий період, який здається далеким і майже абстрактним, залишив цілком відчутний слід у ДНК сучасних людей. Сьогодні ці давні адаптації допомагають деяким з нас жити довше, зберігати здоров’я і активність навіть у глибокій старості. І хоча ми не можемо змінити свою генетику, розуміння її ролі відкриває нові можливості для медицини та досліджень старіння. Повний текст дослідження доступний у журналі GeroScience.

Астрономи відкрили світ, який не вписується майже в жодні уявлення про планети. Він має масу, близьку до Юпітера, але поводиться так, ніби походить з зовсім іншої реальності. Цей об’єкт обертається впритул до мертвої зорі, має атмосферу без водяної пари та деформовану форму — не кулю, а щось на кшталт лимона. Вчені визнають: чіткого пояснення тому, що вони бачать, поки що немає. Планета біля «мертвої» зорі Незвичайний об’єкт отримав назву PSR J2322-2650b. Він обертається навколо нейтронної зорі — надщільного залишку вибуху масивної зорі. Такі об’єкти мають масу Сонця, але розміри великого міста й вважаються одними з найекстремальніших у Всесвіті. Більшість відомих планет можна умовно поділити на газові гіганти або кам’янисті світи. У перших домінує водень, у других — кисень, вода чи вуглекислий газ. PSR J2322-2650b не підходить ні до однієї категорії. Його атмосфера складається переважно з гелію та вуглецю, а в небі плавають темні «сажисті» хмари. За словами керівника дослідження Майкла Чжана з Чиказького університету, замість звичних для екзопланет молекул — води, метану чи CO₂ — вчені зафіксували молекулярний вуглець. Такий хімічний склад раніше не спостерігався. Світ без сяйва зорі Парадоксально, але саме нейтронна зоря допомогла вивчити цю планету детальніше. Пульсари випромінюють переважно гамма-промені, які не бачить космічний телескоп James Webb. У результаті зоря майже «зникає» з поля зору, а сигнал від планети стає чистішим. Це дозволило астрономам отримати детальний спектр атмосфери PSR J2322-2650b протягом усього орбітального руху — рідкісна можливість для досліджень екзопланет. Орбіта, що розтягує планету Планета розташована всього за 1,6 мільйона кілометрів від своєї зорі. Для порівняння, Земля знаходиться від Сонця на відстані близько 150 мільйонів кілометрів. Рік на PSR J2322-2650b триває лише 7,8 години. Через потужну гравітацію нейтронної зорі планета поступово деформується. Замість сферичної форми вона витягується, набуваючи «лимоноподібних» обрисів. Така система нагадує так звані «чорні вдови» — пари, де пульсар повільно руйнує свого компаньйона випромінюванням і потоками частинок. Зазвичай у таких системах жертвою стає мала зоря. Тут же офіційно йдеться про екзопланету, що лише посилює загадку її походження. Як могла з’явитися така планета Жодна з існуючих теорій не пояснює об’єкт повністю. Він не схожий на звичайну планету за складом, але й не нагадує залишок зорі, «обдертої» пульсаром. Одна з гіпотез припускає, що в екстремальних умовах внутрішні речовини планети розділилися: вуглець кристалізувався й піднявся до верхніх шарів атмосфери. Втім, досі незрозуміло, чому при цьому майже відсутні кисень і азот. Саме ці суперечності роблять відкриття таким цінним для науки. Чому це відкриття важливе PSR J2322-2650b може змусити астрономів переглянути класифікацію планет і розширити уявлення про те, якими вони можуть бути. Це також яскраве нагадування, що Всесвіт не зобов’язаний відповідати нашим теоріям. Подальші спостереження за допомогою James Webb та інших інструментів допоможуть з’ясувати, як виник цей дивний світ і що ще він приховує. Повний опис дослідження опубліковано в журналі The Astrophysical Journal Letters.

У східному Китаї палеонтологи натрапили на знахідку, яка здивувала навіть досвідчених дослідників. Два майже ідеально круглі яйця динозаврів діаметром близько 13 сантиметрів виявилися порожніми всередині — але не зовсім. Замість залишків ембріонів їхні оболонки були заповнені блискучими мінеральними кристалами, що нагадують природні геоди. Дослідження очолила палеонтологиня Цін Хе з Університету Аньхой та Нанкінського інституту геології і палеонтології Китайської академії наук. Вона спеціалізується саме на викопних яйцях і зазначає, що подібні знахідки трапляються вкрай рідко. Яйця без кісток, але з новим ім’ям Вивчивши товщину шкаралупи та мікроскопічну структуру внутрішніх шарів, команда віднесла знахідку до родини сталикулітід — групи динозаврячих яєць із товстою, щільною оболонкою. На цій підставі науковці описали новий «оовид» — так званий таксон, визначений лише за яйцями, без кісток дорослих тварин. Йому дали назву Shixingoolithus qianshanensis — за місцем знахідки в басейні Цяньшань. За словами дослідників, ці яйця є незвично великими для своєї групи, а їхня шкаралупа складається з дуже щільно розташованих структурних елементів. В одному з яєць тріщина відкрила скупчення кристалів кальциту — мінералу, який утворився, коли підземні води поступово проникали в порожню оболонку й залишали там осади протягом мільйонів років. Хто міг відкласти ці яйця Визначити точний вид динозавра, який відклав ці яйця, неможливо — ембріонів у них не збереглося. Проте форма, розміри та мікроструктура шкаралупи вказують на рослиноїдних орнітоподів — двоногих динозаврів із «качиним» дзьобом, які були поширені від пізньої юри до кінця крейдового періоду. Деякі з них сягали до 9 метрів у довжину. Хоча ці динозаври зникли разом з іншими не пташиними видами після падіння астероїда близько 66 мільйонів років тому, нові яйця розширюють уявлення вчених про те, як вони розмножувалися на території сучасного південного Китаю. Китай — скарбниця яєць і ембріонів Це не єдина нещодавня знахідка, пов’язана з динозаврячими яйцями в Китаї. В іншій провінції, Цзянсі, під час будівельних робіт було виявлено кладку яєць із чудово збереженими ембріонами гадрозаврів — так званих «качкодзьобих» динозаврів. У деяких з них видно крихітні черепи, хребти та кінцівки, згорнуті всередині шкаралупи. Такі ембріони дають унікальну можливість простежити розвиток динозаврів від найперших етапів життя й порівняти його з сучасними тваринами. Дослідники навіть зазначають схожість поз ембріонів динозаврів і курчат. Чому саме тут так добре зберігаються рештки Китайські родовища відомі винятковим збереженням викопних решток. У багатьох регіонах давні екосистеми були швидко поховані під шарами вулканічного попелу та мулу, що захищало органічні структури від руйнування. Саме такі умови допомогли зберегти не лише кістки, а й яйця, ембріони та навіть сліди м’яких тканин. Що дають науці «кристалічні» яйця Яйця з кристалами всередині та кладки з ембріонами дають палеонтологам рідкісні підказки про розмноження динозаврів наприкінці їхньої епохи. Вони допомагають зрозуміти, як еволюціонувала шкаралупа, якою була щільність гнізд і як розвивалися зародки в різних кліматичних умовах. Ще кілька десятиліть тому знання про динозаврячі яйця були фрагментарними. Сьогодні ж кожна нова знахідка — навіть така незвична, як «яйця-геоди» — робить картину доісторичного життя чіткішою та живішою.