Нові наукові дані свідчать: COVID-19 може залишати тривалий слід у мозку навіть у тих людей, які вважають себе повністю одужалими і не мають жодних помітних симптомів. Дослідження показує, що вплив вірусу на нервову систему може бути прихованим і проявлятися на клітинному рівні ще довго після перенесеної інфекції. Про це йдеться в роботі вчених з Університету Ґріффіта (Австралія), які використали сучасні методи магнітно-резонансної томографії для детального аналізу стану мозку людей, що перехворіли на COVID-19. Отримані результати порівнювали з показниками учасників, які ніколи не мали підтвердженого зараження. Зміни, які не завжди відчуваються Дослідники виявили, що перенесений COVID-19 може спричиняти помітні зміни як у сірій, так і в білій речовині мозку. Саме ці ділянки відіграють ключову роль у пам’яті, мисленні, концентрації уваги та загальному когнітивному здоров’ї. За словами керівника дослідження доктора Кірана Тапалії, відмінності були зафіксовані не лише у людей із так званим «тривалим COVID», а й у тих, хто вважав себе повністю здоровим після хвороби. Мова йде про зміни в нейрохімічних показниках мозку, структурі тканин і сигналах, які зазвичай не помітні без високоточного сканування. «Наш підхід дозволив побачити зміни, які не проявляються у вигляді явних симптомів, але можуть мати довготривалі наслідки для роботи мозку», — зазначив учений. Не тільки Long COVID Особливу увагу вчені звернули на те, що ступінь змін у мозкових тканинах корелював із тяжкістю симптомів у людей із тривалим COVID. Це може означати, що вірус здатен залишати «тихий» слід у нервовій системі, який не зникає навіть після клінічного одужання. Водночас факт наявності змін у тих, хто не скаржиться на проблеми зі здоров’ям, викликає додаткові запитання. Дослідники припускають, що деякі наслідки COVID-19 можуть проявитися пізніше — наприклад, у вигляді погіршення пам’яті, складнощів із концентрацією або підвищеної втомлюваності. Пояснення когнітивних скарг Отримані результати допомагають краще зрозуміти, чому багато людей повідомляють про «туман у голові», проблеми з мисленням і пам’яттю не лише під час хвороби, а й через місяці або навіть роки після зараження. Директорка Національного центру нейроімунології та нових захворювань професорка Соня Маршалл-Ґрадіснік наголосила, що такі дослідження є критично важливими для оцінки реального впливу пандемії на здоров’я населення. За її словами, поєднання передових технологій і міждисциплінарної співпраці дозволяє робити відкриття, які можуть змінити підхід до діагностики та лікування пацієнтів. Що це означає для майбутнього Хоча дослідження не стверджує, що всі люди після COVID-19 обов’язково зіткнуться з неврологічними проблемами, воно підкреслює необхідність довгострокового спостереження за станом мозку. Вчені наголошують: навіть за відсутності симптомів наслідки інфекції можуть бути глибшими, ніж здавалося раніше. Подальші дослідження мають з’ясувати, чи є ці зміни оборотними та як саме вони впливають на якість життя в довгостроковій перспективі. Одне зрозуміло вже зараз — COVID-19 не завжди закінчується з негативним тестом, і його вплив на мозок може бути набагато тривалішим.

Вчені зробили важливий крок до розуміння того, як мозок обробляє інформацію, навчається і зберігає спогади. Дослідникам уперше вдалося з високою точністю «побачити» хімічні сигнали, які надходять до нейронів і фактично керують роботою пам’яті та мислення. Невидима сторона роботи мозку Робота мозку ґрунтується на обміні сигналами між нейронами. Протягом десятиліть наука вміла добре фіксувати те, що нейрони «відправляють» — електричні імпульси та зміни рівня кальцію. Але сигнали, які нейрони отримують, залишалися майже невловимими. Йдеться про нейромедіатори — хімічні речовини, за допомогою яких клітини мозку спілкуються між собою. Найважливішим серед них є глутамат — основний збуджувальний нейромедіатор у мозку людини. Його вивільнення відбувається блискавично: один електричний імпульс зазвичай означає появу лише одного «пакета» молекул глутамату, який існує в синапсі менш ніж мілісекунду. Саме через це такі сигнали було надзвичайно складно зафіксувати. Чому вхідні сигнали такі важливі Кожен нейрон отримує інформацію від тисяч інших клітин через синапси. Саме поєднання цих слабких, але численних сигналів визначає, чи «запуститься» нейрон і яку інформацію він передасть далі. Від цього залежать навчання, формування спогадів і складні когнітивні процеси. До цього моменту вчені змушені були робити висновки опосередковано — за електричною активністю або кальцієвими сплесками. Пряме спостереження за вивільненням глутамату відкриває можливість точно зрозуміти, які саме сигнали впливають на роботу нейронів, а які ігноруються. Білок, який змінив правила гри Команда дослідників з Інституту нейронної динаміки Аллена та дослідницького центру Janelia створила нове покоління біосенсорів — білків iGluSnFR4. Їх спеціально «налаштували» так, щоб вони були яскравішими, чутливішими та швидшими за попередні версії. У результаті з’явилися два ключові варіанти. Один із них дозволяє фіксувати надзвичайно швидкі події на окремих синапсах, інший — бачити слабші сигнали одразу в багатьох точках мозку. Обидва сенсори здатні реєструвати вивільнення глутамату навіть з одного-єдиного синаптичного «пакета». Живе спостереження за думками Нові інструменти дали змогу спостерігати за хімічними сигналами в реальному часі в різних ділянках мозку — корі, гіпокампі, таламусі та середньому мозку. Вчені бачать, як сигнали змінюються буквально з мілісекундною точністю, наприклад у відповідь на зовнішні стимули. Важливо й те, що сигнали від сусідніх синапсів не «зливаються» між собою. Це дозволяє створювати детальні карти того, як саме інформація поширюється нейронними мережами. Ключ до розуміння хвороб мозку Порушення роботи глутаматної системи пов’язують із багатьма захворюваннями — від епілепсії та хвороби Альцгеймера до шизофренії й аутизму. Часто проблема полягає не в загибелі нейронів, а в збоях їхньої комунікації. Нові сенсори дозволяють безпосередньо побачити, де саме виникає «злам» у передачі сигналів. Це відкриває нові можливості і для розробки ліків — тепер дослідники можуть оцінювати дію препаратів не лише за поведінкою чи електричною активністю, а й за реальною хімічною комунікацією між клітинами. Новий розділ у нейронауці Як пояснюють автори дослідження, раніше роботу мозку можна було порівняти з книгою, в якій видно окремі слова, але не зрозуміло, як вони пов’язані між собою. Тепер науковці отримали інструмент, який показує самі «зв’язки» між нейронами та порядок обміну інформацією. Оскільки ці сенсори стануть доступними для лабораторій у всьому світі, їх широке застосування може значно прискорити дослідження пам’яті, навчання та неврологічних розладів. Робота, опублікована в журналі Nature Methods, уже називають одним із найважливіших технологічних проривів у сучасній нейронауці.

Світова технологічна гонка виходить на новий рівень — цього разу за межі Землі. Якщо у ХХ столітті держави змагалися за перші кроки на Місяці, то сьогодні боротьба точиться за контроль над обчисленнями в космосі. Штучний інтелект стає настільки енергоємним і масштабним, що його інфраструктуру дедалі частіше намагаються винести на орбіту. І, схоже, саме Китай зараз виривається вперед. Космічний етап гонки ШІ І США, і Китай відкрито прагнуть першими розгорнути повноцінний дата-центр зі штучним інтелектом на навколоземній орбіті. Такі системи вже називають «космічними суперкомп’ютерами». Йдеться не про один супутник, а про мережі апаратів із потужними обчислювальними модулями, здатними виконувати складні ШІ-завдання прямо в космосі. У Китаї над цим напрямом активно працюють на базі Інституту обчислювальних технологій Китайської академії наук у Пекіні. Там розробляють проєкт орбітального дата-центру, який у перспективі може включати до 10 тисяч високопродуктивних обчислювальних карт. Паралельно до ініціативи підключаються аерокосмічні компанії та наукові лабораторії. США не відстають, але конкуренція жорстка По інший бік Тихого океану теж не сидять склавши руки. Ілон Маск розглядає можливість модернізації супутників Starlink для виконання ШІ-обчислень. Джефф Безос через Blue Origin працює над власною орбітальною обчислювальною платформою. Google під керівництвом Сундара Пічаї запустила експериментальний проєкт Project Suncatcher — це мініатюрні серверні стійки на супутниках, які можуть масштабуватися у разі успіху. Втім, несподівано вперед вирвався стартап Starcloud, який підтримує Nvidia. Компанія вже вивела на орбіту супутник Starcloud-1 з графічним процесором Nvidia H100 — чипом у 80 ГБ, який у сто разів потужніший за будь-який інший процесор, що коли-небудь працював у космосі. Перший ШІ, навчений у космосі Саме Starcloud-1 увійшов в історію як платформа, на якій вперше було натреновано мовну модель у космосі. Йдеться про NanoGPT — компактну LLM, створену за участі співзасновника OpenAI Андрея Карпати. Зараз супутник використовує відкриту модель Gemma від Google для обробки запитів, що стало першим випадком роботи великої мовної моделі на GPU Nvidia безпосередньо на орбіті. Навіщо виносити дата-центри в космос Головний аргумент на користь орбітальних обчислень — екологія та енергетика. Сучасні дата-центри на Землі споживають колосальні обсяги електроенергії й води та продукують значні викиди парникових газів. У космосі ж можна використовувати сонячну енергію без обмежень. За оцінками Starcloud, їхні орбітальні центри обробки даних потребуватимуть у десять разів менше електроенергії, ніж наземні аналоги. «Орбітальні дата-центри гігаватного класу — одні з найамбітніших космічних проєктів в історії. Ми переконані, що вони не лише можливі, а й необхідні для сталого розвитку штучного інтелекту», — зазначають у компанії. Китай нарощує темп Китай, у свою чергу, вже зробив кілька практичних кроків. Нещодавно компанія Guoxing Aerospace разом із лабораторією Zhejiang Lab вивела на орбіту 12 супутників, сформувавши перше обчислювальне угруповання в космосі. Їхня система має продуктивність до 5 петаоперацій за секунду та модель із 8 мільярдами параметрів, орієнтовану на комерційні застосування. Ще раніше, у 2022 році, компанія Zhongke Tiansuan запустила супутник із високопродуктивними чипами, який стабільно працює на орбіті вже понад тисячу днів. Виклики та перспектива Робота суперкомп’ютерів у космосі — це серйозний інженерний виклик. Чутлива електроніка має витримувати вібрації під час запуску, мікрогравітацію, різкі перепади температур і вплив сонячної радіації. Проте і в США, і в Китаї впевнені, що ці проблеми можна вирішити. Багато експертів прогнозують появу повноцінного орбітального суперкомп’ютера вже у 2030-х роках. Питання лише в тому, хто саме стане першим. І наразі все більше ознак того, що Китай має реальні шанси випередити конкурентів у цій новій, космічній гонці штучного інтелекту.

Те, що ще вчора вважалося харчовими відходами й прямувало на смітник або в компост, сьогодні може стати основою для екологічного землеробства та нових медичних розробок. Вчені дедалі частіше знаходять у залишках їжі прихований потенціал — від захисту рослин до створення біологічно активних сполук для фармацевтики. Одразу кілька нещодавніх досліджень, опублікованих у наукових журналах Американського хімічного товариства (ACS), показують, як аграрні та харчові відходи можна перетворити на корисний ресурс для сільського господарства, екології та здоров’я людини. Захист рослин без хімії Одним із перспективних напрямів стало використання жому цукрового буряка — побічного продукту виробництва цукру, який становить до 80% маси коренеплоду. Дослідники з’ясували, що з цієї сировини можна отримати вуглеводи, здатні активувати природні захисні механізми рослин. У лабораторних експериментах такі сполуки допомагали пшениці ефективніше протистояти хворобам, зокрема борошнистій росі. Це відкриває шлях до зменшення використання синтетичних пестицидів і робить агровиробництво більш екологічним. Екологічна альтернатива торфу Ще одне дослідження пропонує несподіване рішення для вирощування розсади. Замість торфу, видобуток якого шкодить болотним екосистемам і впливає на рівень ґрунтових вод, науковці випробували кокосові волокна, перероблені… багатоніжками. Такий «мілікопост» у суміші з іншими рослинними матеріалами показав не гірші результати, ніж традиційні торф’яні субстрати. Зокрема, розсада солодкого перцю росла так само добре, що робить цей підхід привабливим для сталого землеробства. Листя, яке ми недооцінюємо Часто разом із редискою на смітник летить і її бадилля. А дарма. Огляд наукових робіт свідчить, що листя редиски може бути навіть кориснішим за сам коренеплід. Воно містить багато клітковини та біоактивних речовин. Лабораторні та експериментальні дослідження на тваринах показали, що ці сполуки сприяють росту корисних кишкових бактерій і можуть позитивно впливати на травлення. У перспективі такі «відходи» можуть стати інгредієнтом функціональних продуктів харчування. Від косметики до ліків Ще один напрям — збереження корисних речовин для промислового використання. Вчені розробили метод, який дозволяє стабілізувати антиоксиданти з листя буряка. Рідкий екстракт висушують у вигляді мікрочастинок, «запакованих» у їстівний біополімер. Ці мікрокапсули не лише краще захищають активні сполуки від руйнування, а й демонструють вищу антиоксидантну активність, ніж сам екстракт. Така технологія може знайти застосування у фармацевтиці, косметології та харчовій промисловості. Сміття, яке змінює майбутнє Усі ці приклади показують: харчові та аграрні відходи — це не проблема, а ресурс. Їх повторне використання здатне зменшити навантаження на довкілля, зробити фермерство стійкішим і навіть відкрити нові можливості для медицини. І, схоже, ми лише на початку цього шляху.

Британський автовиробник Jaguar офіційно перегорнув одну з найважливіших сторінок своєї історії. Поки багато автомобільних брендів у світі намагаються «дати друге життя» двигунам внутрішнього згоряння, Jaguar вирішив не відступати від наміченого курсу й остаточно попрощався з бензиновими та дизельними моделями. 19 грудня з конвеєра заводу в Соліхаллі зійшов останній Jaguar F-Pace. Ця подія стала символічною одразу з двох причин. По-перше, завершилося виробництво найуспішнішої моделі бренду — саме F-Pace досі залишається найбільш продаваним Jaguar за всю історію. По-друге, разом із цим кросовером завершилася й епоха автомобілів з ДВЗ у лінійці марки. Починаючи з 2026 року Jaguar планує повністю перейти на електромобілі. Компанія готує масштабне перезавантаження: зміниться імідж бренду, модельний ряд і навіть цінове позиціонування. Jaguar має намір рухатися у більш преміальний сегмент, роблячи ставку на ексклюзивність і сучасні технології. Такий крок уже викликає суперечливі оцінки. Для одних це сміливе й далекоглядне рішення, для інших — ризикований експеримент, який може коштувати бренду частини аудиторії. Усередині самої компанії визнають: як раніше, працювати вже було неможливо. Представники Jaguar відкрито говорять, що бренд потребував радикальних змін, аби не втратити актуальність у новій реальності автомобільного ринку. Втім, поки що деталей майбутньої стратегії небагато — більше інформації обіцяють розкрити вже наступного року. Головна інтрига полягає в тому, чи готові клієнти прийняти новий Jaguar із вищими цінами та повністю електричною гамою. Подібні спроби інших виробників у минулому не завжди були успішними: не всі покупці погоджувалися платити більше лише за зміну позиціонування. Попереду для Jaguar — вирішальні роки. Бренд робить ставку на радикальний поворот і сподівається, що електричне майбутнє дозволить йому не просто вижити, а й повернути собі статус одного з найяскравіших імен у преміальному сегменті. Чи виправдається цей план — покаже вже найближче десятиліття.

Ще донедавна вважалося, що супутник, який повністю згорає під час входу в атмосферу, — це ідеальний фінал його місії. Жодних уламків на землі, жодного ризику для людей. Але нове дослідження показує: така «чиста» утилізація має небезпечний побічний ефект, про який майже не говорили — вона шкодить озоновому шару. Коли безпека на Землі шкодить небу Стандарт, відомий як Design for Demise («проєктування для згорання»), десятиліттями був золотим правилом у космічній галузі. Його суть проста: супутник має бути спроєктований так, щоб повністю згоріти в атмосфері під час сходження з орбіти. Це дозволяє уникнути падіння металевих уламків і зберегти ймовірність шкоди для людей на рівні не вище ніж 1 до 10 тисяч. Але, як з’ясували дослідники з французької компанії MaiaSpace (дочірньої структури ArianeGroup), такий підхід створює іншу, менш помітну, але потенційно глобальну проблему — забруднення верхніх шарів атмосфери. Невидима загроза для озону Під час згорання супутника відбувається процес абляції: метал буквально випаровується, перетворюючись на хмару мікроскопічних частинок і реактивних газів. Особливу небезпеку становить оксид алюмінію. Типовий супутник масою близько 250 кг приблизно на третину складається з алюмінію. Під час входу в атмосферу він може утворити до 30 кг наночастинок оксиду алюмінію, які потрапляють у стратосферу. Там ці частинки виступають каталізатором хімічних реакцій, що руйнують озоновий шар — природний «сонцезахисний крем» планети від ультрафіолетового випромінювання. За останні шість років, за даними дослідження, кількість таких шкідливих викидів зросла у вісім разів. Причина очевидна: стрімке зростання кількості супутників, особливо в епоху мегасузір’їв. Альтернатива: не згорати, а повертатися На конференції EUCASS 2025 у Римі дослідники Антуанетт Отт і Крістоф Бонналь запропонували інший підхід — Design for Non-Demise («проєктування для незгорання»). Ідея полягає в тому, щоб створювати супутники, здатні витримувати екстремальні температури входу в атмосферу і не розпадатися на аерозоль. Такі апарати повинні здійснювати керований спуск і падати в заздалегідь визначені безлюдні райони океану — наприклад, у віддалені зони Тихого океану. Це дозволило б: уникнути викидів токсичних частинок у стратосферу; зберегти контроль над місцем падіння; мінімізувати ризики для людей. Ціна чистого неба Втім, у такого рішення є серйозні мінуси. Супутники доведеться робити значно міцнішими, оснащувати потужнішими двигунами та запасом пального для контрольованого спуску. А це означає: більшу масу; дорожчі запуски; меншу комерційну вигоду для операторів. Наразі не існує єдиного критерію, який дозволив би однозначно сказати, що небезпечніше: мізерний шанс падіння уламка на людину чи повільне, майже непомітне руйнування озонового шару, від якого залежить життя на всій планеті. Вибір, який визначить майбутнє У світі, де на орбіті вже перебувають тисячі супутників, а в найближчі роки їх стане десятки тисяч, питання їхньої «смерті» перестає бути технічною дрібницею. Від того, чи продовжить галузь спалювати апарати в атмосфері, чи перейде до контрольованого повернення, залежить не лише безпека на землі, а й стан атмосфери для майбутніх поколінь. Схоже, космічній індустрії доведеться вирішувати складну дилему: зручність і дешевизна — чи довгострокове здоров’я планети.

Компанія Honor анонсувала нову гарнітуру Honor Choice AI Call Earphones, заявивши, що вона підтримує SIM-картки, що дозволяє здійснювати та приймати дзвінки без підключення до смартфона. На єдиному опублікованому зображенні видно чорний і білий футляри для зберігання та заряджання навушників, які оснащені вбудованим екраном. На дисплеї відображаються іконки різних програм, зокрема телефон, повідомлення, галерея та камера. Логічно припустити, що екран дозволятиме переглядати фотографії та використовувати його як видошукач. Офіційна презентація відбудеться 5 січня під час заходу Honor, присвяченого запуску нових продуктів. На події також представлять смартфон Honor Power 2 з акумулятором Qinghai Lake ємністю 10 080 мА·год, а також планшет Honor Tablet X10 Pro з 11,5-дюймовим дисплеєм із роздільною здатністю 2,5K.

Палеонтологи ідентифікували рештки невідомого великого хижого динозавра, який мешкав на території сучасного Таїланду в ранньому крейдовому періоді, приблизно 125 мільйонів років тому. Новий вид належить до родини спинозаврів (Spinosauridae) — групи тероподів, що вирізняються крокодилоподібними черепами та напівводним способом життя. Цей давній хижак, який сягав 7–8 метрів завдовжки, займав вершину харчового ланцюга в стародавніх річкових системах регіону. Скам’янілості було знайдено в геологічній формації Кхок-Круат на північному сході країни. За даними дослідників з Університету Махасаракхам, це один із найбільш повних скелетів спинозаврів, коли-небудь виявлених в Азії. Знахідка включає частини хребта, таза та хвоста, що дозволяє детально реконструювати анатомію тварини. Провідний автор дослідження Адун Саматі зазначив у науковій статті: «Новий екземпляр, який отримав попередню назву “Спінозаврид із Сам-Ран”, має унікальний набір характеристик». На відміну від свого знаменитого африканського родича Spinosaurus, тайський ящір мав коротші остисті відростки на спині. Форма його «вітрила» також відрізняється від Ichthyovenator, знайденого в сусідньому Лаосі, чиї спинні відростки мають характерний синусоїдальний (хвилястий) профіль. Будова кісток вказує на високу щільність кісткової тканини, яка виконувала роль природного баласту, дозволяючи хижакові ефективно занурюватися під воду та полювати на рибу. Подовжена щелепа з конічними зубами була адаптована для захоплення слизької здобичі в річках із повільною течією. Це відкриття має ключове значення для розуміння біогеографії тероподів. Раніше вважалося, що великі спинозавриди були переважно поширені в Африці та Південній Америці. Знахідка в Таїланді підтверджує теорію про широке розселення цієї групи по Євразії та вказує на складнішу еволюційну історію «вітрильних» динозаврів у Південно-Східній Азії, ніж вважалося раніше. Наразі скам’янілості перебувають на стадії детального вивчення з метою надання офіційної таксономічної назви.

Інсайдер Джон Проссер представив рендери та технічну інформацію про передбачуваний складаний пристрій Apple, вихід якого може відбутися восени 2026 року. Згідно з опублікованими 24 грудня 2025 року відомостями, головною особливістю апарата є повна відсутність видимої складки на внутрішньому гнучкому дисплеї, що відрізняє його від усіх наявних на ринку аналогів. У витоку описується технологія, спрямована на вирішення проблеми деформації екрана. В її основі лежить використання металевої дисперсійної пластини, розташованої під OLED-панеллю. Ця пластина призначена для рівномірного розподілу механічної напруги під час згинання по широкій площі, запобігаючи її концентрації в одній точці. Другим компонентом є шарнірний механізм, виготовлений з аморфного сплаву на основі цирконію (технологія Liquidmetal). Такий шарнір, за заявою джерела, забезпечує більш точний контроль радіуса вигину та підвищену довговічність порівняно з традиційними конструкціями. Згідно з представленими специфікаціями, пристрій буде оснащений 7,8-дюймовим внутрішнім і 5,5-дюймовим зовнішнім дисплеями. Товщина корпусу становитиме 9 мм у складеному вигляді та 4,5 мм — у розкладеному. З метою економії внутрішнього простору для розміщення складного механізму та акумуляторів підвищеної щільності біометрична автентифікація буде реалізована через сканер Touch ID, вбудований у кнопку живлення, а не через систему Face ID. Апарат працюватиме на базі модему Apple другого покоління (C2). Передбачувана вартість пристрою на старті продажів перебуватиме в діапазоні від 2000 до 2500 доларів. Спочатку модель буде доступна у двох кольорах: чорному та білому. Запуск запланований на осінь 2026 року одночасно з лінійкою iPhone 18.

Користувачі розумного годинника Galaxy Watch 4 Classic повідомляють про проблеми з новою прошивкою Samsung One UI 8 Watch, випущеною в грудні, яка може призводити до збоїв у роботі датчиків та помітного скорочення часу автономної роботи. Оновлення засноване на Wear OS 6, важить близько 1,7 ГБ та включає патч безпеки за жовтень 2025 року. Незважаючи на заявлені покращення інтерфейсу, нові жести та перероблені повідомлення, відгуки власників виявилися вкрай негативними. Користувачі повідомляють, що після встановлення прошивки годинник перестає коректно визначати носіння на зап’ясті. У результаті не працюють ключові функції здоров’я, зокрема ЕКГ та аналіз складу тіла. Додатковою проблемою стало постійне блокування екрана у пристроїв із PIN-кодом — годинник помилково вважає, що його зняли з руки. Крім цього, багато користувачів скаржаться на різке погіршення автономності та швидкий розряд батареї. Також зафіксовано збої в роботі фірмових циферблатів і повне відключення Always On Display. Samsung уже призупинила поширення оновлення в низці регіонів.