Чому одні люди доживають до 100 років і більше, тоді як інші стикаються із серйозними хворобами значно раніше? Саме на це питання намагалися відповісти вчені, які проаналізували понад пів століття досліджень довгожителів. Їхній висновок виявився простим, але водночас несподіваним: універсального секрету довголіття не існує. Міжнародна група дослідників під керівництвом фармаколога Шайми Ібрагім з Американського університету в Каїрі проаналізувала 124 наукові роботи, опубліковані протягом 55 років. У центрі уваги були люди, які прожили понад 100 років, а також ті, хто досяг віку 105–109 років і навіть перевищив позначку у 110 років. Довголіття — це поєднання багатьох чинників Аналіз показав, що тривалість життя залежить не від одного «чарівного» гена чи корисної звички, а від поєднання біологічних особливостей, способу життя, соціального середовища та навіть випадкових обставин. Науковці зазначають, що генетика справді має велике значення, особливо у дуже поважному віці. Водночас не існує окремого «гена довголіття». Натомість тривале життя пов’язане з великою кількістю генетичних варіантів, кожен із яких робить лише невеликий внесок у загальний результат. Крім цього, у довгожителів часто спостерігаються ефективніше відновлення ДНК, краще функціонування мітохондрій, нижчий рівень хронічного запалення та більш стійкий обмін речовин. Саме ці процеси допомагають організму довше залишатися здоровим. Які звички об’єднують людей, що прожили понад століття Попри важливість спадковості, спосіб життя також відіграє ключову роль. Дослідники виявили кілька спільних рис, характерних для більшості довгожителів: переважно рослинний раціон із великою кількістю овочів і фруктів; регулярна фізична активність у повсякденному житті — прогулянки, робота в саду чи інші нескладні навантаження; відмова від куріння; міцні сімейні та дружні зв’язки; психологічна стійкість і вміння легше переживати стрес. Саме сукупність цих факторів, а не окрема звичка, найчастіше зустрічається серед людей, які відзначили сторічний ювілей. Чому деякі довгожителі все ж хворіють Автори дослідження звернули увагу на цікаву особливість. Довгожителі не обов’язково повністю уникають захворювань. У багатьох із них серйозні вікові хвороби просто з’являються значно пізніше, ніж у більшості людей. Це явище називають «стисненням періоду захворюваності». За цим принципом вчені умовно поділили довгожителів на три групи: «Уникальники» — майже не стикаються із серйозними віковими хворобами. «Відтерміновувачі» — захворювання виникають набагато пізніше, ніж у середньому. «Ті, хто виживає» — можуть захворіти раніше, але успішно живуть із хронічними недугами десятиліттями. Чому знайти формулу довголіття так складно Попри масштабність аналізу, вчені наголошують, що дослідження має важливе обмеження. Вони вивчали лише тих, хто вже прожив понад 100 років. Це не дозволяє точно визначити, які саме фактори стали причиною довголіття, а які просто часто зустрічалися серед цих людей. Саме тому науковці закликають проводити довготривалі дослідження, які допоможуть краще зрозуміти, що справді впливає на тривалість життя. Простих рецептів немає Підсумок роботи підтверджує те, про що медики говорять уже багато років: довголіття формується протягом усього життя завдяки безлічі невеликих правильних рішень. Регулярна фізична активність, збалансоване харчування, міцні соціальні зв’язки, відсутність шкідливих звичок і турбота про психічне здоров’я не гарантують життя до 100 років, але суттєво підвищують шанси прожити довше та зберегти гарне самопочуття. Саме комплекс цих факторів, а не одна «секретна» порада, найчастіше зустрічається серед людей, які стали справжніми довгожителями. Результати дослідження були опубліковані в журналі Discover Public Health.

Skoda представила концепт Vision O, який стане основою наступного покоління популярного Octavia Combi. Модель отримає повністю новий дизайн у стилі Modern Solid, сучасну електрифіковану силову установку та просторий салон з інноваційними рішеннями. Чеський виробник упевнено рухається до лідерства в масовому сегменті європейського ринку. Vision O, представлений на автосалоні в Мюнхені, став найвиразнішим натяком на п’яте покоління Octavia. Поточне четверте покоління вже наближається до завершення життєвого циклу — незабаром очікується другий рестайлінг. Рендери демонструють чистий аеродинамічний кузов без традиційної решітки радіатора. Замість неї — гладка передня частина кузова з елементами дизайну, що нагадують сучасні моделі Audi. Силует універсала зберігає практичність, але став нижчим і динамічнішим завдяки подовженій колісній базі та виразним лініям. Позаду — світловий напис SKODA та характерні Т-подібні ліхтарі. Інтер’єр концепту обіцяє ще більше простору й сучасних технологій: панорамний дисплей від стійки до стійки, великий центральний екран і мінімалістичний дизайн. Skoda збереже фізичні кнопки для основних функцій, додасть ШІ-помічника, систему допомоги водієві рівня Level 2+ та фірмові рішення Simply Clever для зручного зберігання речей. Багажник і простір для пасажирів другого ряду залишаться одними з найкращих у класі. Нова платформа SSP (Scalable Systems Platform) відкриє шлях до 800-вольтової архітектури. Очікуються повністю електричні версії потужністю від 200 до понад 400 к. с. із запасом ходу понад 700 км за циклом WLTP. Також не виключена поява версії з подовжувачем запасу ходу (EREV) на базі бензинового генератора, що забезпечить сумарний пробіг близько 1000 км. Прем’єра серійної моделі запланована на кінець 2027 — початок 2028 року. Спочатку дебютує універсал Combi, а згодом — хетчбек. Новинка конкуруватиме з Volkswagen ID.7 Tourer, Peugeot E-308 SW та іншими електричними й гібридними універсалами.

Через 100 років після першого огляду мумії Тутанхамона історики переглядають одну з найвідоміших сторінок єгиптології. За офіційною версією, дослідження останків фараона стало важливим науковим відкриттям. Проте архівні документи та фотографії свідчать: під час роботи археологи фактично розчленували тіло правителя, а частину деталей цієї процедури залишили поза увагою громадськості. Від сенсаційного відкриття до складного дослідження Гробницю Тутанхамона в Долині царів команда під керівництвом британського археолога Говарда Картера знайшла у листопаді 1922 року. Відкриття стало однією з найбільших археологічних сенсацій XX століття й викликало справжню хвилю захоплення Стародавнім Єгиптом. Однак вивчення самої мумії почалося лише через кілька років. Розчищення поховання, каталогізація численних артефактів та конфлікти між Картером і єгипетською владою значно затягнули процес. Лише у 1925 році дослідники нарешті дісталися останків молодого фараона. Саме тоді почалася процедура, наслідки якої сьогодні викликають чимало суперечок. Смола перетворила труну на пастку Коли археологи відкрили внутрішню труну, вони виявили, що тіло Тутанхамона буквально приросло до неї. Причиною стала темна смолиста речовина, яку давньоєгипетські жерці використовували під час поховання для захисту мумії від руйнування. Говард Картер писав, що останки були настільки міцно закріплені, що «жодна законна сила» не могла їх звільнити. Спочатку команда намагалася нагріти труну під сонцем, щоб розм’якшити смолу, але це не допомогло. Тоді археологи вдалися до радикального методу — використали гарячі ножі. У результаті голову фараона відокремили від тіла разом із поховальною маскою. Під час подальшого огляду мумію фактично розібрали: руки були відділені від плечей, ліктів і кистей, ноги — від стегон, колін та щиколоток, а тулуб розрізали в області таза. Після завершення процедури останки зібрали назад і скріпили, щоб мумія виглядала цілісною. Деталі, яких не було в офіційній версії Найбільше запитань викликає те, що Говард Картер майже не згадував про масштабні пошкодження мумії у своїх публічних звітах. Єгиптологиня Джойс Тайлслі звертає увагу: опис руйнувань відсутній не лише у популярних публікаціях Картера, а й у частині його приватних записів, які зберігаються в Інституті Гріффіта Оксфордського університету. Втім, фотографії археологічного фотографа Гаррі Бертона зберегли іншу картину. На них видно наслідки втручання команди дослідників: відокремлені частини тіла та спроби зафіксувати голову мумії для зйомки. Одна з фотографій, яку Картер обрав для публікації у своїй книзі «Гробниця Тутанхамона», була значно більш стриманою. На ній голова фараона була закрита тканиною, що приховувала сліди пошкоджень і створювала більш прийнятний для публіки образ. Наука минулого і сучасні етичні питання Історія дослідження мумії Тутанхамона показує, наскільки змінилися стандарти археології за останнє століття. Те, що у 1920-х роках вважалося допустимим способом вивчення давніх останків, сьогодні сприймалося б як серйозне порушення етичних норм. Для багатьох дослідників ця історія стала нагадуванням: археологічні відкриття — це не лише про скарби, давні цивілізації та наукові перемоги. Це також питання поваги до людей, чиї останки стають об’єктом дослідження через тисячі років після смерті. 11 листопада 1925 року Говард Картер записав у щоденнику, що цей день став «великим днем в історії археології». І справді, дослідження Тутанхамона змінило уявлення світу про Стародавній Єгипет. Але через століття ця подія постає набагато складнішою: за блиском золота та славою відкриття ховалася історія втручання в останки фараона, про яку довгий час воліли не говорити.

Якщо ви шукаєте способи максимально використати свій час у цьому світі, поради можуть бути надмірними.Їжте овочі. Займайтеся спортом. Живіть у правильному місті. Не куріть. Майте багато друзів. А може, це ваші гени.Згідно з відомим столітником Діком Ван Дайком, секрет полягає в оптимізмі – і ніколи не прокидатися в поганому настрої.Однак новий огляд досліджень не обіцяє жодних коротких шляхів до довголіття.Всі ці фактори важливі.Команда на чолі з фармакологом Шаймою Ібрагім з Американського університету в Каїрі переглянула 124 дослідження столітників і суперстолітників, які охоплюють 55 років досліджень, і не знайшла жодної магічної формули для досягнення 100 років.Замість цього огляд, опублікований у Discover Public Health, пропонує, що довголіття виникає з безлічі впливів, від генетики та ремонту ДНК до дієти, рівня активності та соціальної підтримки.Люди, які досягають свого 100-річчя, не мають секретної стратегії, а скоріше накопичують невеликі переваги протягом життя.Але є ще один нюанс. Вивчення столітників означає вивчення лише тих, хто досяг 100 років – не тих, хто не дожив до цього віку. Це ускладнює визначення, чи дійсно певна риса або поведінка допомогла людям жити довше, чи просто була поширеною серед тих, хто вижив.Життя людини – це багатий і складний килим, сплетений з багатьох ниток.Огляд показує, що столітники частіше дотримуються рослинної дієти, залишаються фізично активними через повсякденні заняття, такі як прогулянки та садівництво, уникають куріння та підтримують міцні соціальні та сімейні зв'язки.Особистісні риси, такі як стійкість і низька нейротизм, також були постійною темою.Цікавий фактДослідження показали, що столітники не уникають хвороб повністю, але багато з них затримують їх прояв до значно пізнішого віку, що вчені називають "компресією хвороб".

Volvo офіційно передала перші електричні кросовери EX60 покупцям у Європі. Символічно, що перші власники отримали автомобілі саме у Швеції — на батьківщині бренду. Для компанії це важливий етап, адже EX60 став першим електромобілем Volvo, який повністю спроєктували, розробили та виготовили у Швеції. Новинка побудована на абсолютно новій платформі SPA3, яка відкриває наступний етап розвитку електромобілів марки. Однією з головних інженерних особливостей стала технологія мегалиття (megacasting). Замість сотні окремих штампованих деталей кузова використовується одна велика алюмінієва конструкція, яку виготовляють за допомогою преса зусиллям 8400 тонн. Такий підхід дозволяє знизити вагу автомобіля, спростити виробництво та підвищити жорсткість кузова. Ще одним важливим рішенням стала конструкція Cell-to-Body (C2B), за якої акумулятор інтегрований безпосередньо в силову структуру автомобіля. Це позитивно впливає не лише на безпеку, а й на керованість та ефективність використання простору. До 810 кілометрів без підзарядки Однією з головних переваг Volvo EX60 став великий запас ходу. У найпотужнішій версії виробник заявляє до 810 км за циклом WLTP, що дозволяє новинці конкурувати з преміальними електрокросоверами BMW та Mercedes-Benz. Не менш вражають можливості заряджання. Завдяки сучасній 800-вольтовій архітектурі автомобіль підтримує зарядну потужність до 400 кВт. За словами виробника, лише за 10 хвилин можна поповнити запас енергії приблизно на 340 км пробігу, що значно скорочує час зупинок у далеких поїздках. Сім версій для різних покупців Лінійка Volvo EX60 включає сім модифікацій із трьома силовими установками. Базова версія P6 Electric пропонує запас ходу до 611 км. Варіант P10 AWD Electric із повним приводом здатний проїхати до 660 км, поєднуючи гарну динаміку та економічність. Флагманська модифікація P12 AWD Electric оснащена акумулятором ємністю 112 кВт·год, тоді як молодші версії використовують батареї на 91 або 80 кВт·год. Саме найбільша батарея забезпечує рекордний запас ходу до 810 км. Ціни залежать від ринку На шведському ринку стартова ціна EX60 становить 689 тисяч шведських крон, що еквівалентно приблизно 71,5 тисячі доларів США. Водночас у США модель коштує помітно дешевше. Базова комплектація Plus із заднім приводом після врахування доставки оцінюється у 59 795 доларів. Попит перевищив очікування Виробництво нового електрокросовера налагоджене на заводі Volvo у шведському Торсланді, який кілька років тому модернізували завдяки інвестиціям у розмірі близько 1 мільярда доларів. Підприємство спеціально переобладнали для випуску нової генерації електромобілів. Попит на EX60 перевершив початкові прогнози компанії. Лише у Швеції за перший місяць після відкриття замовлень покупці оформили понад 3000 підтверджених заявок. Цей результат виявився кращим, ніж старт продажів компактного електрокросовера EX30. Щоб не допустити затримок із постачанням автомобілів, Volvo навіть домовилася з профспілками про продовження роботи заводу в період традиційної літньої виробничої перерви. Компанія розраховує виконати всі поточні замовлення до кінця 2026 року, одночасно нарощуючи обсяги виробництва нового флагманського електрокросовера.

Інженери з Університету штату Пенсильванія представили незвичайну технологію, яка поєднує медицину, електроніку та мистецтво. Вони розробили спеціальне струмопровідне чорнило, з якого можна малювати на шкірі кольорові «татуювання». Такі малюнки виконують роль електродів, здатних відстежувати роботу серця, мозку та м’язів, а після використання легко змиваються водою. Результати дослідження опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, а команда вже подала заявку на патентування нової технології. Малюнок замість звичайних датчиків Сучасні медичні сенсори зазвичай використовують металеві електроди, які кріпляться до тіла за допомогою липкої основи. Однак під час руху, фізичних навантажень або потовиділення вони можуть відклеюватися, що погіршує якість вимірювань. Новий підхід дозволяє буквально намалювати електрод прямо на шкірі. Завдяки цьому він повторює її природний рельєф, щільніше прилягає та забезпечує більш точне зчитування електричних сигналів організму. Чорнило можна зробити будь-якого кольору Розробники створили водну суміш із полімерів і спеціальних добавок. У рідкому стані вона нагадує густу фарбу або клей, а після нанесення висихає приблизно за десять хвилин. За необхідності процес можна прискорити звичайним феном. Особливість технології полягає в тому, що до чорнила можна додати харчові барвники. Завдяки цьому користувач може створити практично будь-який дизайн — від простих геометричних фігур до кольорових малюнків чи персонажів коміксів. Таким чином електроди стають не лише функціональними, а й елементом індивідуального стилю. Від контролю серця до роботизованих протезів Під час випробувань дослідники використовували нові електроди для реєстрації одразу кількох типів біологічних сигналів. Система успішно записувала: електрокардіограму (ЕКГ), що дозволяє контролювати роботу серця; електроенцефалограму (ЕЕГ) для аналізу мозкової активності; електроміограму (ЕМГ), яка відображає скорочення м’язів. Особливо вражаючим став експеримент із роботизованою рукою. Електроди зчитували сигнали м’язів передпліччя людини та передавали їх на протез, дозволяючи керувати механічною кистю без фізичного контакту. Працюють навіть під час тренувань Одне з випробувань тривало 12 годин. Увесь цей час система безперервно відстежувала серцевий ритм учасника під час повсякденних справ. В іншому експерименті доброволець займався фізичними вправами, а електроди не втрачали контакт зі шкірою навіть під час активних рухів і потовиділення. Секрет полягає в спеціальній пористій срібній тканині, яка використовується як проміжний контакт між намальованим електродом та електронним модулем. Така конструкція витримує розтягування більш ніж на 150% від початкової довжини, не пошкоджуючись. Електроди можна просто змити На відміну від традиційних сенсорів, нові електроди не призначені для тривалого носіння. Після завершення використання їх можна легко змити водою та намалювати нові. При цьому дорогий електронний модуль із Bluetooth залишається багаторазовим, а витрачається лише невелика кількість чорнила. За словами авторів розробки, одного флакона вистачить на створення десятків таких «татуювань». Плани на майбутнє Науковці вже працюють над наступним поколінням технології. У перспективі вона зможе не лише реєструвати електричні сигнали організму, а й аналізувати біомаркери — наприклад, рівень глюкози або гормону стресу кортизолу. Крім медицини, система може знайти застосування і в зовсім несподіваних сферах. Дослідники вже розглядають можливість створення «розумних рослин», які за допомогою подібних сенсорів зможуть сигналізувати про забруднення навколишнього середовища або вплив шкідливих речовин. Якщо технологія успішно пройде подальші випробування, у майбутньому звичайний кольоровий малюнок на шкірі може перетворитися на повноцінний медичний пристрій, здатний своєчасно попереджати про проблеми зі здоров’ям, контролювати фізичний стан людини та навіть допомагати керувати роботизованими системами.

Китайський орбітальний апарат Tianwen-1 вперше зміг сфотографувати міжзоряну комету 3I/ATLAS під час її прольоту поблизу Марса. Отримані кадри стали одними з найближчих зображень цього загадкового космічного об’єкта від моменту його відкриття та вже привернули увагу астрономів усього світу. Комету 3I/ATLAS виявили 7 травня 2025 року. Вона прилетіла до Сонячної системи з міжзоряного простору, а тому не пов’язана з нашим Сонцем так, як звичайні комети. Саме такі об’єкти дають ученим унікальну можливість дослідити речовину, що сформувалася біля інших зірок. Під час проходження комети повз Марс орбітальний апарат Tianwen-1, який уже понад чотири з половиною роки працює на орбіті Червоної планети, зафіксував її за допомогою своєї камери високої роздільної здатності. На момент зйомки відстань між апаратом і кометою становила приблизно 30 мільйонів кілометрів. На оприлюднених зображеннях можна розгледіти характерні ознаки активної комети — розмиту газову оболонку, або кому, а також довгий хвіст, який утворюється внаслідок випаровування льоду та інших летких речовин під дією сонячного тепла. Китайські фахівці також об’єднали окремі кадри в анімацію, що демонструє траєкторію руху 3I/ATLAS під час її наближення до Сонця. Втім, отримати ці фотографії було надзвичайно складно. Ядро комети має діаметр лише близько 5,6 кілометра, а сама вона рухається зі швидкістю приблизно 58 кілометрів за секунду. Водночас орбітальний апарат летить зі своєю швидкістю, тому відносна швидкість між ними сягає 86 кілометрів за секунду. Зображення міжзоряного об’єкта 3I/ATLAS, отримане камерою високої роздільної здатності орбітального апарата Tianwen-1 з відстані близько 28,96 мільйона кілометрів 3 жовтня 2025 року. Авторство: CNSA Додатковою проблемою стало те, що камера HiRIC на борту Tianwen-1 створювалася насамперед для детального фотографування поверхні Марса, яка значно яскравіша за слабке світіння комети. За оцінками дослідників, 3I/ATLAS приблизно у 10–100 тисяч разів тьмяніша, ніж освітлені сонцем ділянки марсіанської поверхні. Саме тому отримані кадри виглядають зернистими та не дуже чіткими, однак вони все одно мають велику наукову цінність. Раніше комету також вдалося сфотографувати європейським орбітальним апаратам Mars Express та ExoMars Trace Gas Orbiter, однак Tianwen-1 став одним із найближчих космічних апаратів, що спостерігав цей міжзоряний об’єкт. Науковці пояснюють, що міжзоряні комети є справжніми «капсулами часу». Вони складаються з матеріалу, який залишився після формування інших планетних систем. Аналізуючи їхній склад, можна отримати уявлення про те, як утворюються планети біля інших зірок і чи можуть там існувати умови для виникнення життя. Саме тому космічні агентства вже готують спеціальні місії для перехоплення подібних гостей із міжзоряного простору. Однією з найочікуваніших стане місія ESA Comet Interceptor, запуск якої запланований наприкінці цього десятиліття. Китай також планує продовжити дослідження малих тіл Сонячної системи в рамках місії Tianwen-2, яка має зустрітися з навколоземним астероїдом і кометою. Нові знімки Tianwen-1 стали ще одним підтвердженням того, що 3I/ATLAS є активною міжзоряною кометою. Водночас вони демонструють, наскільки важливими можуть бути вже наявні космічні апарати для вивчення унікальних об’єктів, які лише зрідка навідуються до нашої Сонячної системи.

Злам серверів індійського виробника Tata Electronics підтвердив наявність змінної діафрагми в камері iPhone 18 Pro. У витоку даних виявили журнал діагностики з детальними характеристиками нового сенсора Sony IMX905. Розмір пікселя нового датчика зображення становитиме 1,22 мкм — такий самий, як у сенсорів iPhone 17 Pro та Pro Max. Ключовою відмінністю стане вбудований механізм змінної діафрагми, який автоматично регулюватиме кількість світла, що потрапляє на сенсор. Ця технологія має покращити якість фотографій за слабкого освітлення та зменшити ризик пересвічення під час зйомки за яскравого світла. Змінна діафрагма працює за принципом людської зіниці: за слабкого освітлення вона відкривається ширше, щоб пропустити більше світла, а за яскравого — звужується для збереження деталей. Це дає змогу зменшити цифровий шум на нічних фотографіях і уникнути переекспонування під час денної зйомки. Крім того, механізм забезпечує фізичне керування глибиною різкості без використання програмної обробки зображення. Інші компоненти камерної системи Pro-версій, за наявною інформацією, не зміняться. Телеоб’єктив з оптичним зумом, надширококутна камера та сканер LiDAR (система лазерного вимірювання відстані для створення портретів і роботи AR-додатків) залишаться такими самими, як в iPhone 17 Pro. Фронтальна камера також, ймовірно, не зазнає змін. Інформація стала відомою після кібератаки на Tata Electronics у червні. Індійський партнер Apple з виробництва компонентів став жертвою атаки групи, що використовує програми-вимагачі. За попередніми даними, вартість iPhone 18 Pro може зрости приблизно на 200 доларів США через дефіцит мікросхем пам’яті та подорожчання комплектуючих. Презентацію новинки очікують у вересні, одночасно з можливим дебютом моделі iPhone Ultra.

Менше кисню — більше шансів: вчені знайшли несподіваний спосіб захистити мозок Ми звикли вважати кисень символом життя, однак нове дослідження показало, що в окремих випадках його надлишок може завдавати організму серйозної шкоди. Науковці з’ясували, що контрольоване зниження рівня кисню здатне захищати мозок і полегшувати перебіг деяких важких неврологічних та генетичних захворювань. Результати роботи, опублікованої в журналі Nature Metabolism, відкривають перспективи створення нового методу лікування мітохондріальних хвороб, для яких сьогодні майже не існує ефективної терапії. Чому надлишок кисню може бути небезпечним Близько 90% кисню, який ми вдихаємо, використовують мітохондрії — своєрідні «енергетичні станції» клітин. Саме вони виробляють енергію, необхідну для роботи всіх органів. Однак якщо одна з ключових структур мітохондрій, відома як Комплекс I, працює неправильно, клітини перестають ефективно використовувати кисень. У результаті він накопичується в тканинах і починає пошкоджувати їх. Саме такий механізм пов’язують із низкою тяжких захворювань, серед яких: синдром Лея — найпоширеніша мітохондріальна хвороба у дітей; рідкісний синдром 3-MGA; хвороба Паркінсона; деякі форми передчасного старіння. Винуватцем виявився білок HTRA2 Під час дослідження вчені звернули увагу на білок HTRA2, який відповідає за підтримання нормальної роботи мітохондрій. Разом з іншим білком — CLPB — він очищає внутрішні структури мітохондрій від пошкоджених білків. Якщо ця система виходить з ладу, всередині клітини накопичуються дефектні молекули, через що Комплекс I перестає працювати належним чином. Як наслідок, кисень більше не використовується повністю й починає накопичуватися у тканинах, особливо в головному мозку. Менше кисню — кращий результат Щоб перевірити свою гіпотезу, дослідники використали мишей із генетичним дефектом HTRA2, який викликає поступову загибель нервових клітин. Тварин помістили в середовище зі зниженим вмістом кисню — нижчим за звичайні 21%, що містяться в атмосферному повітрі. Результати виявилися несподіваними: тривалість життя мишей збільшилася приблизно утричі; значно покращилася робота головного мозку; зменшилося запалення в смугастому тілі — ділянці мозку, яка відповідає за координацію рухів та інші важливі функції. Науковці вважають, що зниження концентрації кисню дозволяє компенсувати порушення роботи мітохондрій і зменшує токсичний вплив надлишкового кисню. Метод може допомогти не лише при рідкісних хворобах Під час аналізу генетичних даних дослідники виявили ще 75 генів, мутації яких потенційно можуть реагувати на таку терапію. Це означає, що контрольоване зниження рівня кисню може виявитися корисним не лише для людей із рідкісними спадковими захворюваннями, а й для пацієнтів із поширеними нейродегенеративними хворобами, зокрема хворобою Паркінсона. Від кисневої терапії — до ліків Поки що терапія передбачає перебування в умовах зі зниженою концентрацією кисню. Проте дослідники вже працюють над препаратом HypoxyStat, який зможе відтворювати аналогічний ефект у вигляді таблетки або ін’єкції. Якщо клінічні випробування підтвердять безпечність і ефективність такого підходу, це може стати проривом у лікуванні мітохондріальних захворювань, для яких нині практично відсутні універсальні методи терапії. Автори дослідження наголошують, що йдеться не про звичайне обмеження кисню, а про ретельно контрольовану медичну процедуру, яка в майбутньому може стати новим інструментом боротьби з важкими неврологічними хворобами.

Менше кисню — більше шансів: вчені знайшли несподіваний спосіб захистити мозок Ми звикли вважати кисень символом життя, однак нове дослідження показало, що в окремих випадках його надлишок може завдавати організму серйозної шкоди. Науковці з’ясували, що контрольоване зниження рівня кисню здатне захищати мозок і полегшувати перебіг деяких важких неврологічних та генетичних захворювань. Результати роботи, опублікованої в журналі Nature Metabolism, відкривають перспективи створення нового методу лікування мітохондріальних хвороб, для яких сьогодні майже не існує ефективної терапії. Чому надлишок кисню може бути небезпечним Близько 90% кисню, який ми вдихаємо, використовують мітохондрії — своєрідні «енергетичні станції» клітин. Саме вони виробляють енергію, необхідну для роботи всіх органів. Однак якщо одна з ключових структур мітохондрій, відома як Комплекс I, працює неправильно, клітини перестають ефективно використовувати кисень. У результаті він накопичується в тканинах і починає пошкоджувати їх. Саме такий механізм пов’язують із низкою тяжких захворювань, серед яких: синдром Лея — найпоширеніша мітохондріальна хвороба у дітей; рідкісний синдром 3-MGA; хвороба Паркінсона; деякі форми передчасного старіння. Винуватцем виявився білок HTRA2 Під час дослідження вчені звернули увагу на білок HTRA2, який відповідає за підтримання нормальної роботи мітохондрій. Разом з іншим білком — CLPB — він очищає внутрішні структури мітохондрій від пошкоджених білків. Якщо ця система виходить з ладу, всередині клітини накопичуються дефектні молекули, через що Комплекс I перестає працювати належним чином. Як наслідок, кисень більше не використовується повністю й починає накопичуватися у тканинах, особливо в головному мозку. Менше кисню — кращий результат Щоб перевірити свою гіпотезу, дослідники використали мишей із генетичним дефектом HTRA2, який викликає поступову загибель нервових клітин. Тварин помістили в середовище зі зниженим вмістом кисню — нижчим за звичайні 21%, що містяться в атмосферному повітрі. Результати виявилися несподіваними: тривалість життя мишей збільшилася приблизно утричі; значно покращилася робота головного мозку; зменшилося запалення в смугастому тілі — ділянці мозку, яка відповідає за координацію рухів та інші важливі функції. Науковці вважають, що зниження концентрації кисню дозволяє компенсувати порушення роботи мітохондрій і зменшує токсичний вплив надлишкового кисню. Метод може допомогти не лише при рідкісних хворобах Під час аналізу генетичних даних дослідники виявили ще 75 генів, мутації яких потенційно можуть реагувати на таку терапію. Це означає, що контрольоване зниження рівня кисню може виявитися корисним не лише для людей із рідкісними спадковими захворюваннями, а й для пацієнтів із поширеними нейродегенеративними хворобами, зокрема хворобою Паркінсона. Від кисневої терапії — до ліків Поки що терапія передбачає перебування в умовах зі зниженою концентрацією кисню. Проте дослідники вже працюють над препаратом HypoxyStat, який зможе відтворювати аналогічний ефект у вигляді таблетки або ін’єкції. Якщо клінічні випробування підтвердять безпечність і ефективність такого підходу, це може стати проривом у лікуванні мітохондріальних захворювань, для яких нині практично відсутні універсальні методи терапії. Автори дослідження наголошують, що йдеться не про звичайне обмеження кисню, а про ретельно контрольовану медичну процедуру, яка в майбутньому може стати новим інструментом боротьби з важкими неврологічними хворобами.