Для тих, хто має близьку людину з деменцією або хворобою Альцгеймера, новини про невдалі лікування можуть викликати занепокоєння. Але нові дослідження дають надію: виявлено, що звичайна вітамінна добавка може мати позитивний вплив на пацієнтів з ранніми ознаками деменції.У новому дослідженні, опублікованому в Sleep Medicine, вчені виявили, що щоденний прийом вітаміну D пов'язаний з помітним покращенням результатів когнітивних тестів у людей з легким когнітивним порушенням (MCI) та порушеннями сну.Це перше дослідження, яке аналізує зв'язок між прийомом вітаміну D та когнітивними функціями у пацієнтів з цими симптомами, але варто зазначити, що це лише невелике спостережне дослідження, яке не доводить, що вітамін D покращує когнітивні показники.Проте результати додають до зростаючих доказів того, що вітамін D може захищати здоров'я мозку та допомагати запобігати деменції, а також пропонувати переваги для процесів старіння, серцевого здоров'я та депресії.Дослідники оцінили 54 дорослих віком від 50 років, які мали діагностоване або підозрюване MCI та ознаки порушення сну. Учасники пройшли тест на когнітивні функції та два окремі тести для оцінки якості сну.Після врахування потенційних факторів, таких як вік, стать, індекс маси тіла (ІМТ), тип вітаміну D та рівень освіти, вчені виявили, що учасники, які приймали щоденну дозу 5000+ МЕ вітаміну D, отримали на ~13% вищі результати на когнітивному тесті.Цікавий фактВітамін D не лише покращує когнітивні функції, але й може допомогти у запобіганні серцево-судинним захворюванням.

24 серпня 2001 року Microsoft передала Windows XP виробникам комп’ютерів. Через два місяці, 25 жовтня, операційна система офіційно з’явилася у продажу. Сьогодні важко повірити, але культовій Windows XP виповнюється вже 25 років. Свого часу Microsoft називала XP найважливішим релізом Windows у своїй історії. І з відстані чверті століття це вже не здається перебільшенням. Windows, яка об’єднала дві епохи Головна особливість XP була не лише у зовнішньому вигляді. Microsoft нарешті об’єднала споживчу та корпоративну версії Windows на базі ядра Windows NT. Це стало великим кроком після років існування окремих лінійок Windows 9x та Windows NT. Для користувачів XP стала помітно сучаснішою за попередників, але водночас залишалася достатньо простою для повсякденного використання. Знайомий робочий стіл, яскраве меню «Пуск», синя панель завдань і знаменита заставка Bliss швидко стали візитівкою системи. Чому XP прожила так довго Windows XP пережила навіть свого наступника. У 2007 році Microsoft випустила Windows Vista, а у 2009-му — значно успішнішу Windows 7. Проте мільйони користувачів не поспішали залишати XP. Підтримка системи тривала до 8 квітня 2014 року — майже 13 років після релізу. Для операційної системи це надзвичайно довгий життєвий цикл. Важливу роль відігравали й масштабні сервісні пакети. У часи XP оновлення на кшталт Service Pack 2 чи Service Pack 3 сприймалися майже як окремі події. Сьогодні більшість таких змін приходить непомітно у фоновому режимі. Зв’язок між старим і новим світом Сьогодні дизайн Windows здається набагато стриманішим: більше пласких елементів, прозорості, анімацій та інтегрованих функцій. Windows 11 уже складно порівнювати з операційними системами початку 2000-х — особливо з огляду на появу хмарних сервісів та ШІ. На цьому тлі XP виглядає своєрідним містком між двома епохами. Вона вже була достатньо сучасною, щоб відчуватися величезним кроком уперед після Windows 95 і 98, але сьогодні її інтерфейс безпомилково видає вік. Для багатьох людей це не просто стара операційна система. Windows XP була першим знайомством із персональним комп’ютером. Саме на ній багато хто вперше запускав ігри, створював документи, слухав музику чи просто вчився користуватися ПК. Тому ностальгія за XP — це значною мірою ностальгія не за самою Windows, а за часом, коли комп’ютери здавалися простішими, а майбутнє — ще не таким стрімким. Windows давно пішла вперед, і це нормально. Але через 25 років XP залишається рідкісним прикладом технології, яка стала частиною особистих спогадів цілого покоління.

Хвороба Альцгеймера давно вважається спорадичною хворобою, на яку впливають такі фактори, як вік, генетика та спосіб життя. Але вчені вважають, що це не єдиний спосіб, яким виникає ця хвороба.Останніми роками дослідники припустили, що Альцгеймер може також передаватися через інфекцію, що може бути передано як патоген, в результаті чого виникає захворювання.У новому звіті, опублікованому в The Lancet, вчені розглядають докази одного аспекту цієї теорії, оцінюючи, як шкідливі білки амілоїд-β, пов'язані з Альцгеймером, можуть потенційно передаватися через переливання крові."Переливання крові є важливими і рятують багато життів", - говорить невролог Джон Колліндж з Університетського коледжу Лондона. "Однак, щоб забезпечити їх максимальну безпеку, важливо ретельно дослідити будь-які потенційні ризики".У 2015 році дослідження надало перше реальне свідчення того, що патологія амілоїду може передаватися між людьми через медичні процедури, а подальші дослідження в 2016 році знайшли більше доказів цього.З тих пір інші дослідження виявили додаткові докази.У 2018 році було опубліковано дослідження, яке припустило, що заражені хірургічні інструменти можуть передавати білки Альцгеймера між пацієнтами, можливо, подібно до того, як інфекційні приони викликають неправильне складання здорових білків у шкідливі.Щодо ризиків переливання крові, важливим моментом стало 2023 року, коли велике популяційне дослідження з Данії та Швеції виявило, що люди, які отримали переливання крові від донорів, які пізніше розвинули внутрішньочерепні крововиливи, мали більшу ймовірність самі розвинути повторні кровотечі в мозку через кілька років.Це важливо, оскільки спонтанні крововиливи в мозок є характерним симптомом церебральної амілоїдної ангіопатії (CAA) – окремого стану, пов'язаного з білками амілоїд-β.Згідно з Коллінджем та його командою, "найбільш біологічно правдоподібне пояснення" того, що сталося, полягає в тому, що початкові насіння амілоїду-β, які ще не розвинулися в хворобу CAA, містилися в крові донорів і були передані отримувачам під час переливань.Звісно, ми не знаємо напевно, що це сталося, і дослідники обережні, щоб не перебільшувати.Але вони стверджують, що ми знаємо достатньо про потенційні ризики, щоб почати захищати себе, на випадок, якщо передача патології Альцгеймера через кров є більше, ніж просто теорія."Передача патології амілоїду-β через переливання крові та кров'яні продукти є виправданим занепокоєнням", - пишуть дослідники у своїй статті."Ми повинні визнати, що у нас недостатньо інформації, щоб кількісно оцінити масштаб проблеми або технології, які потрібні для вирішення ключових питань".Цікавий фактУ 2024 році в Великобританії було проведено розслідування, яке виявило, що понад 30 000 пацієнтів могли бути інфіковані через заражену кров, що стало одним з найбільших медичних скандалів в історії.

Вулкани можуть завдавати руйнувань, коли вони вивергаються, але також є цінним природним ресурсом: рідини, що піднімаються з магми, часто багаті важливими металами.Насправді, більшість видобутку металів, таких як мідь, цинк і свинець, відбувається на стародавніх, вимерлих вулканічних ділянках.Оскільки попит на ці матеріали зростає – для акумуляторів, комп'ютерів та інших потреб – активні вулкани можуть поповнити існуючі запаси.Нещодавно дослідники з Оксфордського університету виявили, що в активному вулкані в Карибському регіоні може бути значна зона металевих рідин – потенційно початок нового родовища.Їхнє дослідження вулкана Soufrière Hills було опубліковано в Geophysical Research Letters, і воно важливе не лише через те, що команда знайшла, але й як вони це зробили: використовуючи дані про землетруси."Вулкани не лише джерела геотермальної енергії, але й містять метали, необхідні для сучасних технологій і переходу до нульового викиду вуглецю," – пишуть дослідники у своїй статті."Ці метали часто переносяться гарячими, солоними магматичними рідинами на глибині кількох кілометрів під поверхнею, але виявити та вивчити ці приховані резервуари складно."Щоб подолати цю проблему, дослідники використовували вимірювання сейсмічних хвиль від землетрусів, які відбувалися в цьому районі з 1996 по 2007 рік, зібрані на 23 моніторингових станціях.Завдяки детальному аналізу тисяч швидших P-хвиль і повільніших S-хвиль, дослідники змогли створити 3D-карту того, що знаходиться під вулканом Soufrière Hills, який востаннє вивергався в 2013 році.Команда виявила зону приблизно 1-1,5 кілометра в діаметрі, на глибині близько 2 кілометрів, що містить "рідини, багаті металами" – резервуар металів, до якого ми можемо звернутися в майбутньому."Виникнення підвулканічних магматичних розчинів, що утворюються внаслідок фазового розділення надкритичних рідин, що виходять з піднімаючих і кристалізуючих магм, має велике економічне значення, оскільки ці гіперсолоні рідини здатні нести критичні метали," – пишуть дослідники.Буде потрібно більше роботи, щоб точно визначити, що міститься в цій зоні, і в яких концентраціях, але дослідження показує, що можливо виявити області потенційного інтересу для видобутку металів у вулканах без буріння.3D-карта системи трубопроводів вулкана підтвердила інші моделі з попередніх досліджень і є доказом того, що техніка сканування хвиль – яка вказала на наявність рідин, багатих на метали – працює.Дослідники також змогли визначити місцезнаходження твердого вулканічного ядра, а також області, заповнені циркулюючими, нагрітими геотермальними рідинами, і шаром глини ближче до поверхні, який був змінений цими рідинами."Ці знахідки покращують наше розуміння того, як рідини мігрують під вулканічними системами та підкреслюють їх потенціал як джерел як геотермальної енергії, так і критичних металів," – пишуть дослідники."Виникнення зосередженого підвулканічного розчину поряд з кондуїтом вулкана Soufrière Hills може відігравати значну роль у циклічній поведінці вулкана та типах активності."Це може бути джерелом геотермальної енергії, а також металевої руди, підсумовують дослідники, хоча, звичайно, існують ризики та труднощі, пов'язані з намаганням видобути щось з активного вулкана.Цікавий фактВулканічні зони можуть бути багатими джерелами металів, і вчені вважають, що в майбутньому ми зможемо видобувати рідини та метали з вулканів без необхідності чекати мільйони років, поки руди затвердіють.

Уявіть, що ви йдете з вашої спальні на кухню і раптом не знаєте, куди повертати.Для більшості з нас загубитися означає зробити неправильний поворот у незнайомому місті або на мить втратити орієнтацію, коли розряджається батарея телефону. Зазвичай знайомий орієнтир допомагає повернутися на правильний шлях.Але для деяких людей відчуття напрямку ніколи не працювало звичайним чином.Вони можуть впізнавати будівлі та орієнтири навколо себе і мають інші звичайні когнітивні здібності, але все ж можуть загубитися в місцях, які знають роками.У важких випадках це може стосуватися навіть їхнього власного дому.Цей стан відомий як розвиткова топографічна дезорієнтація (DTD). На відміну від проблем з навігацією, які можуть виникнути після травми мозку або неврологічного захворювання, DTD є довічним і виникає без набутого ушкодження мозку, яке могло б пояснити труднощі.Перший випадок, описаний за допомогою терміна DTD, був задокументований у 2009 році нейробіологом Джузеппе Іарією та його колегами з Університету Британської Колумбії в Канаді.Жінка, яку вони вивчали, протягом усього життя мала труднощі з навігацією, незважаючи на інші збережені сенсорні та інтелектуальні здібності.Тести в реальних і віртуальних умовах вказали на надзвичайно специфічну проблему: їй було важко створити когнітивну карту свого оточення.Зображення мозку надало ще одну підказку. Коли вона намагалася сформувати когнітивну карту, ділянки мозку, що відповідають за пам'ять і просторову навігацію, не показували звичайного патерну активності, який спостерігався у контрольних учасників, які виконували таке ж завдання.Когнітивна карта не означає, що ви бачите щось на кшталт Google Maps у своїй голові. Це ментальне уявлення про те, як різні місця пов'язані одне з одним.Ви можете знати, що ваш дім знаходиться поруч зі станцією, що супермаркет розташований за кілька вулиць від вашого дому, а парк лежить в іншому напрямку. Ці зв'язки дозволяють вам знаходити короткі шляхи, підходити до знайомого місця з іншого боку або відновлюватися після неправильного повороту.У деяких людей з DTD створення цього більш широкого просторового уявлення виявляється особливо складним.Проблема може поширюватися навіть на дім. У важких випадках, коли людей з DTD просять намалювати карти своїх домів, вони можуть пам'ятати послідовність кімнат, але мають труднощі з точним зображенням їхніх форм, розмірів і позицій.Знайомий маршрут може працювати, поки все відбувається так, як очікувалося. Але закриття дороги, інший вхід або неправильний поворот можуть порушити послідовність підказок, на які людина покладається, ускладнюючи знаходження альтернативного маршруту.Саме тому DTD може бути набагато більш наслідковим, ніж просто бути «поганим з напрямками».Дослідники, які вивчають цей стан, зазвичай шукають серйозні проблеми з навігацією, які існують з дитинства, включаючи повторне загублення в дуже знайомих місцях, без іншого когнітивного або неврологічного стану, який адекватно їх пояснює.Дослідження показують, що DTD може обмежувати незалежну мобільність і навіть впливати на освітні та кар'єрні вибори. Деякі люди справляються, запам'ятовуючи конкретні маршрути, покладаючись на інших людей або використовуючи навігаційні технології.GPS може надати цінну незалежність. Водночас, легкий доступ до навігаційних технологій може зробити серйозні труднощі менш помітними: людина, яка регулярно слідує вказівкам на телефоні, може рідко дізнаватися, наскільки важко навігувати без нього.Досі багато чого залишається невідомим. Дослідження використовували різні визначення та методи оцінки, і немає стандартизованого діагностичного інструменту для DTD.Але DTD вже відкриває щось дивовижне про здатність, яку більшість з нас ледве помічає.Кожна поїздка через сусідство – або навіть з однієї кімнати в іншу – залежить від того, як мозок пов'язує місця, спогади, напрямки та відстані в єдине уявлення про те, де ми знаходимося.Для більшості з нас це відбувається так автоматично, що ми рідко про це думаємо.DTD показує, скільки роботи мозок тихо виконує, щоб не дати нам загубитися.

Світ наближається до епохи кліматичних екстремумів. Ще кілька років тому сценарії масштабних кліматичних катастроф здавалися сюжетом наукової фантастики. Сьогодні вчені дедалі частіше говорять про них як про реальний ризик. Причина проста: атмосфера вже накопичила величезну кількість парникових газів, а глобальна температура продовжує зростати. У 2025 році середня температура планети була приблизно на 1,44 °C вищою, ніж на початку XIX століття. Здавалося б, невелика цифра, але навіть частки градуса змінюють поведінку кліматичної системи. Спека стає інтенсивнішою, опади — непередбачуванішими, а пожежі, повені та посухи можуть охоплювати дедалі більші території. Екстремальні події вже стають звичними Останні роки дали чимало прикладів того, наскільки масштабними можуть бути природні катастрофи. Австралійські лісові пожежі 2019–2020 років охопили близько 19 млн гектарів. У 2022 році величезні повені затопили приблизно третину території Пакистану. У США потужні урагани та лісові пожежі завдали багатомільярдних збитків. Проблема в тому, що суспільство поступово звикає до таких новин. Однак накопичення екстремальних явищ не означає, що ситуація стабілізувалася. Навпаки, кожна додаткова частка градуса підвищує ризик ще більш небезпечних подій. Точки неповернення вже не здаються фантастикою Особливе занепокоєння вчених викликають так звані кліматичні точки неповернення. Наприклад, масштабне теплове відбілювання коралів уже стало глобальною проблемою. Під загрозою перебуває й Амазонія, яка через посухи, пожежі та вирубування поступово втрачає здатність поглинати вуглекислий газ. Навіть якщо людство сьогодні повністю припинило б збільшувати викиди, наслідки минулого забруднення не зникли б миттєво. Вуглекислий газ може залишатися в атмосфері сотні років. Саме тому питання полягає вже не лише в тому, чи станеться велика кліматична катастрофа, а й у тому, наскільки добре світ буде до неї підготовлений. Вчені не можуть назвати точну дату майбутньої надзвичайної події. Але вони можуть оцінити ризик — і цей ризик зростає. Як наголошують дослідники, говорити про найгірші сценарії потрібно не для того, щоб налякати людей, а для того, щоб вони встигли підготуватися.

Ми звикли говорити про вік людини однією цифрою — кількістю прожитих років. Але всередині організму ця цифра може виглядати зовсім інакше. Нове дослідження показало, що різні тканини можуть старіти з неоднаковою швидкістю, а ознаки такого старіння потенційно можна виявляти навіть за звичайним аналізом крові. Дослідники під керівництвом Андре Рендеро з CeMM та Віденського інституту мережевої медицини навчили штучний інтелект визначати біологічний вік тканин за мікроскопічними зображеннями. Для цього вони використали понад 25 тисяч знімків 40 типів тканин, отриманих від 983 донорів віком від 20 до 70 років. Так звані «тканинні годинники» змогли оцінювати, наскільки орган виглядає старшим або молодшим за календарний вік людини. У середньому похибка становила менш як п’ять років. Органи старіють не синхронно У деяких людей більшість тканин виглядала молодшою за паспортний вік. Інші, навпаки, мали ознаки прискореного старіння одразу в багатьох органах. Траплялися й випадки, коли швидше старів лише один орган — наприклад, серце, легені або шлунок. Особливо несподіваними для вчених стали ознаки прискореного старіння легень, нирок і підшлункової залози вже у людей віком 20–40 років. Це відбувалося ще до появи типових вікових захворювань цих органів. Відмінності у біологічному віці також відповідали певним хворобам. У людей із цукровим діабетом 2-го типу старшою виглядала підшлункова залоза, а при хронічних захворюваннях легень — легенева тканина. Хвороба одного органа може впливати на весь організм Найбільш показовим виявився зв’язок із нирковою недостатністю. У таких донорів прискорене старіння часто спостерігалося не в самих нирках, а в інших частинах тіла — зокрема в жировій тканині, селезінці, нервах ноги та деяких ендокринних тканинах. Це може свідчити про те, що хронічне захворювання здатне запускати ланцюгові зміни далеко за межами ураженого органа. Водночас дослідники наголошують: їхня робота демонструє зв’язок, а не причинно-наслідковий механізм. Чи зможе кров показати, який орган старіє швидше? Саме тут дослідження може мати найбільше практичне значення. Оскільки отримувати зразки внутрішніх органів для регулярного контролю неможливо, вчені спробували перенести інформацію з тканинних «годинників» на аналіз активності генів у крові. Моделі випробували на понад 1200 незалежних зразках. У пацієнтів після інсульту найбільший сигнал прискореного старіння припадав на мозок. При хворобі Альцгеймера чіткий відхилений показник також спостерігався саме для мозкової тканини. При хворобі Крона старші показники були пов’язані з кількома відділами травної системи. Технологія вже технічно доступна для проведення тестів, але до використання в медицині ще далеко. Потрібні масштабні дослідження за участю живих людей, які покажуть, чи здатні такі аналізи передбачати хвороби до появи симптомів і чи допоможе раннє виявлення реально покращити лікування. Якщо це вдасться довести, звичайний аналіз крові в майбутньому може розповідати не лише про загальний стан організму, а й про те, які саме його органи старіють швидше за інших. Це може відкрити новий підхід до ранньої діагностики та профілактики вікових захворювань. Повне дослідження було опубліковано в журналі  Nature Medicine.

Непримітний на перший погляд помаранчевий лишайник Xanthoria elegans може стати несподіваним помічником геологів у пошуку родовищ рідкісноземельних елементів. Китайські дослідники виявили, що цей організм особливо часто оселяється на породах, збагачених цінними мінералами. Дослідження провели в районі родовища Баян-Обо у Внутрішній Монголії. Лишайник виявили на 85% досліджених карбонатитових порід, багатих на рідкісноземельні елементи. Водночас на граніті, пісковику та кварциті він траплявся менш ніж у 1% випадків. Лишайник накопичує рідкісні елементи Хімічний аналіз показав, що Xanthoria elegans здатний накопичувати значні кількості рідкісноземельних елементів із породи, на якій росте. У зразках лишайника концентрація цих елементів становила приблизно 3500–17 000 частин на мільйон. Ізотопний склад стронцію та свинцю в організмі також виявився дуже схожим на склад материнської породи. Це дає змогу припустити, що лишайник своєрідно «запам’ятовує» геохімічні характеристики місцевості. Замість багаторічних пошуків — помаранчеві плями Вчені припускають, що такий біологічний індикатор можна поєднати із супутниковими та дроновими системами дистанційного зондування. Гіперспектральні камери потенційно зможуть знаходити характерні ділянки лишайника на великих територіях, допомагаючи геологам швидше визначати перспективні райони. Поки що дослідники не знають точно, чому Xanthoria elegans надає перевагу саме таким породам. Подібні спостереження вже з’являються в інших районах Китаю, але потрібні додаткові дослідження в різних регіонах світу. Якщо зв’язок підтвердиться, маленький помаранчевий лишайник може стати дешевим, неінвазивним та екологічним інструментом для пошуку металів, необхідних для електроніки, акумуляторів і технологій чистої енергетики.

HMD представила Nokia 300 Charge — простий кнопковий телефон, головною перевагою якого стала не камера чи розумні функції, а автономність. Новинка отримала акумулятор на 3700 мА·год, що для телефону такого класу є справді великою ємністю. За даними виробника, Nokia 300 Charge може працювати до 40 днів у режимі очікування або забезпечувати до 37 годин безперервних розмов. Заряджання відбувається через сучасний порт USB-C. Телефон може заряджати інші пристрої Цікавою особливістю стала окрема кнопка Out на бічній панелі. Після її натискання активується реверсивне заряджання потужністю 10 Вт — телефон може передавати енергію сумісним пристроям. В іншому Nokia 300 Charge залишається максимально простим. Він оснащений 2,4-дюймовим LCD-екраном із роздільною здатністю 320×240 пікселів, процесором Unisoc SC6531E та операційною системою S30+. Обсяг оперативної пам’яті й накопичувача становить лише по 4 МБ. Для зв’язку передбачена підтримка лише 2G у діапазонах 900 і 1800 МГц. Тобто смартфонні можливості тут не передбачені — це пристрій насамперед для дзвінків, повідомлень і максимально тривалої роботи без розетки. Nokia 300 Charge вже продається на Філіппінах за 2190 філіппінських песо, що становить приблизно $38. Телефон доступний у трьох кольорах: пісочному, зеленому та чорному. Дати старту продажів на інших ринках HMD поки не назвала, але модель уже з’явилася на глобальному сайті компанії.

Середня температура поверхні Світового океану 22 серпня досягла 21,1 °C. За даними служби Copernicus, це найвище значення за весь період супутникових спостережень, який ведеться з 1979 року. Попередній температурний рекорд океану зафіксували у березні 2024 року(21,09 °C). Новий показник особливо привернув увагу кліматологів, адже зазвичай максимальна температура поверхневих вод припадає на березень–квітень, коли завершується літо в Південній півкулі. Океан нагрівається не випадково У Copernicus зазначають, що рекорд відповідає довгостроковій тенденції підвищення температури океану. Додатковим фактором цього року став Ель-Ніньйо — природний кліматичний феномен, який періодично спричиняє значне потепління вод у Тихому океані. Водночас фахівці наголошують, що природний цикл накладається на глобальне потепління, спричинене діяльністю людини. Саме поєднання цих факторів створює особливо теплі умови. Температура морської поверхні цього року майже щодня наближається до рекордних значень або перевищує їх. Це свідчить не про короткочасний стрибок, а про стійке потепління океану. Чим це загрожує Тепліша вода впливає на морські екосистеми, зокрема може посилювати тепловий стрес для організмів і змінювати умови їхнього існування. Водночас підвищення температури океану може збільшувати ризики для прибережних регіонів. Кліматологи попереджають: що сильніше нагрівається Світовий океан, то більшим стає навантаження на морську природу та населення, яке живе поблизу узбережжя. Новий рекорд тому є ще одним сигналом того, що океан дедалі сильніше відчуває наслідки зміни клімату.