Компанія iQOO офіційно представила нові бездротові навушники iQOO Buds, які дебютували разом зі смартфоном iQOO Z11 5G. Модель орієнтована на доступний сегмент і робить ставку на тривалий час автономної роботи та низьку затримку звуку в іграх. Навушники оснащені 10-мм динамічними випромінювачами з діапазоном частот 20 Гц–20 кГц. За обробку звуку відповідає чип BES2710IUC3, а також підтримуються кодеки AAC і SBC. Є фірмові аудіоефекти DeepX. Для дзвінків використовується подвійна система мікрофонів із технологією ENC, яка допомагає відфільтровувати навколишній шум. Водночас активного шумозаглушення ANC у iQOO Buds немає. До 50 годин без розетки Кожен навушник отримав акумулятор на 51 мА·год, а зарядний кейс — на 513 мА·год. Одного заряду достатньо максимум на 12 годин прослуховування, а разом із кейсом автономність досягає 50 годин. Повна зарядка навушників займає близько години, а кейса разом із навушниками — приблизно дві години. Для підключення використовується Bluetooth 6.1, причому навушники можуть одночасно працювати з двома пристроями. Для геймерів заявлена затримка лише 42 мс. Також передбачені швидке сполучення та сенсорне керування жестами — подвійним і потрійним дотиком або утриманням. Кожен навушник важить лише 3,8 грама, а загальна маса комплекту з кейсом становить близько 41,3 грама. Захист за стандартом IP54 забезпечує базову стійкість до пилу та бризок. У комплекті є силіконові насадки трьох розмірів — S, M і L. Окремо варто відзначити функцію дистанційного керування камерою. З сумісними смартфонами iQOO та Vivo навушники можуть використовуватися як своєрідна кнопка затвора для фотографування на відстані. В Індії iQOO Buds коштують близько 20 доларів. Модель поки доступна лише у жовтому кольорі Flame Yellow. Інформації про вихід навушників на інших ринках та їхню можливу ціну поки немає.

Стиль водіння впливає на ресурс електромобіля не менше, ніж заряджання та температура. До такого висновку дійшли дослідники зі Шанхайського університету електротехніки, які проаналізували реальні дані експлуатації 15 електромобілів у китайському Гуанчжоу. Протягом року автомобілі передавали інформацію про швидкість, струм батареї, заряд, напругу та температуру кожні 10 секунд. За допомогою машинного навчання вчені розділили водіння на п’ять стилів — від максимально плавного до агресивного. Різкі прискорення найбільше навантажують батарею Виявилося, що ключовим фактором є не стільки висока швидкість, скільки часті запити великої сили струму. Особливо сильно батарея навантажується під час різких стартів на низькій швидкості, повторних прискорень і гальмувань. У найагресивнішого стилю показник навантаження на батарею був у 18,4 раза вищим, ніж під час економічного водіння. Середній діючий струм становив 66,02 А проти 20,56 А у найплавнішого стилю. За розрахунками дослідників, перехід від агресивної манери до спокійнішої міг би зменшити короткострокове навантаження, пов’язане зі старінням батареї, на 91,3%. Різниця у ресурсі може бути дуже великою Модель старіння акумулятора показала ще цікавіший результат. Після 1000 циклів заряджання та розряджання прогнозована втрата ємності для найекономнішого стилю становила близько 21,15%. Для найбільш агресивного — вже 53,22%. Тобто різниця становила приблизно 2,5 раза. Менша ємність означає менший запас ходу, а зношена батарея може негативно впливати і на вартість автомобіля на вторинному ринку. Втім, важливо не сприймати ці цифри як результат безпосереднього 1000-циклового тесту. Дослідники використали реальні дані про водіння, а довгострокові наслідки розрахували за допомогою моделі. На фактичний ресурс батареї також впливають температура, хімічний склад акумулятора, зарядні звички, рельєф, маса автомобіля та система охолодження. Тож повільно їздити зовсім не обов’язково. Але плавніші розгони, менше різких стартів і відмова від постійних циклів «газ — гальмо — газ» можуть допомогти зберегти один із найдорожчих компонентів електромобіля.

Американські компанії Moderna та Merck повідомили про важливий результат клінічних випробувань персоналізованої мРНК-терапії проти раку. Препарат intismeran autogene (mRNA-4157/V940) у поєднанні з імунотерапією Keytruda продемонстрував значний потенціал у запобіганні поверненню меланоми після хірургічного видалення пухлини. На відміну від звичайних вакцин, цей препарат фактично створюється під конкретного пацієнта. Вчені аналізують генетичні зміни в пухлині, визначають характерні для неї неоантигени — аномальні білки, які можуть стати мішенями для імунної системи. Потім створюють мРНК із інструкціями для розпізнавання до 34 таких мішеней. Імунна система отримує персональну «мітку» пухлини Після введення терапії мРНК допомагає організму представити пухлинні антигени імунній системі. Мета полягає в тому, щоб активувати Т-клітини, які зможуть знаходити та знищувати ракові клітини з відповідними генетичними ознаками. У третій фазі дослідження взяли участь 1137 пацієнтів із шкірною меланомою. Усі вони мали високий ризик рецидиву та вже перенесли операцію з повного видалення пухлини. Учасників розділили на дві групи: одна отримувала персоналізовану мРНК-терапію разом із Keytruda, інша — лише Keytruda. Проміжний аналіз показав статистично значущі та клінічно важливі переваги комбінованого лікування за основними показниками ефективності. Повні результати третьої фази компанії поки не оприлюднили. Пацієнтів продовжать спостерігати, зокрема щоб оцінити тривалість життя та довгостроковий ефект терапії. Результати попередніх випробувань були ще більш обнадійливими Раніше у другій фазі дослідження комбінація intismeran і Keytruda також показала значний результат. Через п’ять років вона зменшила ризик повернення меланоми або смерті на 49%, а ризик поширення раку на інші органи або смерті — на 59% порівняно з однією лише імунотерапією. При цьому нових серйозних проблем із безпекою під час третьої фази не виявили. Профіль безпеки залишився загалом подібним до результатів попередніх досліджень. Технологію випробовують і проти інших видів раку Потенціал персоналізованих мРНК-терапій може виходити далеко за межі меланоми. Moderna та Merck уже проводять низку інших клінічних досліджень, у яких подібний підхід перевіряють при раку легень, сечового міхура та нирок. Втім, говорити про готову універсальну вакцину від раку поки зарано. Технологія потребує індивідуального аналізу кожної пухлини, а повні результати третьої фази ще мають бути опубліковані. Якщо довгострокові дані підтвердять нинішні результати, персоналізована мРНК-терапія може стати новим етапом післяопераційного лікування раку — коли імунну систему навчають боротися не з пухлиною «взагалі», а з конкретними генетичними особливостями раку певного пацієнта.

Skoda представила оновлену версію седана Slavia — доступної моделі, яку компанія розробляла насамперед для ринків, що розвиваються. Найважливішим для автомобіля став не радикальний рестайлінг, а серія точкових змін, які мають зробити його сучаснішим. Slavia зберегла знайомий силует, але тепер виглядає трохи виразніше та отримала оновлене оснащення салону. Нове обличчя Slavia Найпомітніші зміни відбулися спереду. Skoda переробила решітку радіатора, додавши до неї вертикальні хромовані елементи. Форма фар залишилася практично незмінною, проте внутрішнє наповнення оновили — тепер там використовується сучасніша світлодіодна оптика. Змінився і передній бампер. Завдяки цьому автомобіль отримав більш актуальний вигляд, хоча загальна стилістика залишилася впізнаваною. Змінилася і задня частина Позаду оновлену Slavia можна відрізнити за затемненою декоративною вставкою, яка візуально з’єднує задні ліхтарі. Саме на ній тепер розміщений великий логотип Skoda, що робить оформлення корми більш виразним. Для автомобіля також підготували два нові кольори кузова, тож покупці отримають трохи більше можливостей для персоналізації. У базовій комплектації залишилися 15-дюймові колеса. За доплату доступні нові 16-дюймові диски, які надають седану більш динамічного вигляду. Ставка на доступність Slavia дебютувала у 2021 році й від самого початку була орієнтована на бюджетний сегмент. Один із ключових для неї ринків — Індія, де модель виробляють локально. Саме тому Skoda не стала перетворювати оновлення на масштабну зміну покоління. Компанія зберегла базовий образ автомобіля, зосередившись на деталях, які помітні покупцеві щодня. Окрім зовнішності, седан отримав сучасніше оснащення салону, що має зробити його привабливішим на тлі новіших конкурентів. У результаті Slavia залишилася впізнаваним доступним седаном, але стала виглядати свіжіше. Для моделі, яка орієнтована передусім на практичність і доступність, такий формат оновлення виглядає цілком логічним.

Гастроінтестинальні раки є одними з найпоширеніших видів раку у світі та основною причиною смерті. Діагностика зазвичай є неприємним процесом, що включає введення камери в організм.Але незабаром лікарі можуть виявляти цей вид раку, аналізуючи слину.Нові дані з дослідження, опублікованого в журналі Cell Host & Microbe, свідчать, що простий – і значно менш інвазивний – аналіз слини може бути достатнім для визначення наявності гастроінтестинального раку."Багато видів мікробів, пов'язаних із ротовою порожниною, також присутні в кишечнику і можуть там розмножуватися", – говорить Джіхьон Кім, системний біолог з Університету Йонсе в Південній Кореї та провідний автор нового дослідження."Ці спостереження змусили нас задуматися, чи досягають оральні мікроби кишечника і залишаються там по-різному у людей з раком".Щоб дізнатися, дослідники зібрали зразки слини та калу у 507 осіб, включаючи 77 людей з раком шлунка, 86 з колоректальним раком та 215 з метаболічними розладами, такими як гіпертонія та діабет 2 типу. Також було протестовано контрольну групу з 129 здорових осіб.Дослідники секвенували гени мікробів у цих зразках, щоб створити показник, що отримав непривабливу назву: індекс "рот-кал" (MF). Цей показник вимірює, наскільки одні й ті ж мікроби можна знайти як у слині, так і в калі однієї особи.Звідси команда могла дослідити, чи змінюється індекс MF між здоровими людьми, людьми з раком або метаболічними розладами. В кінцевому підсумку мета полягала в тому, щоб з'ясувати, чи мають люди з гастроінтестинальними раками специфічні мікробні сигнатури, які можна виявити лише за допомогою оральних зразків.Дослідники виявили, що індекс MF був значно підвищений у людей з гастроінтестинальними раками в порівнянні зі здоровими контролями. Це означає, що у пацієнтів з раком більше оральних мікробів мігрує далі в кишечник, ніж зазвичай.Однак такого збільшення не було виявлено у людей з метаболічними розладами."Присутність бактерій, пов'язаних з ротовою порожниною, у кишечнику пацієнтів з раком не була зовсім несподіваною", – говорить Сон Ха Джі, епідеміолог з Університету Йонсе."Те, що ми не повністю очікували, так це те, як сигнал варіює між групами захворювань, скільки з нього можна виявити лише в оральних зразках і наскільки сильно це залежить від способу представлення мікробних характеристик".Цікаво, що тести на оральні зразки були більш точними у виявленні ознак колоректального раку, ніж деякі сучасні стандартні інструменти скринінгу.Один з перших тестів, які зазвичай використовуються для пацієнтів без симптомів, називається тестом на приховану кров у калі. Як випливає з назви, він виявляє ознаки крові в зразках калу, що може бути ознакою колоректального раку. Якщо результат позитивний, лікарі можуть запросити подальші тести для підтвердження діагнозу.Проблема в тому, що ці тести мають високий рівень помилкових позитивних і негативних результатів. Не всі ракові або передракові поліпи кровоточать, тому їх часто пропускають. Тим часом кров може бути наслідком інших станів, таких як геморой.І хоча це не так інвазивно, як повна колоноскопія, збирати власний кал, занурювати паличку в нього та відправляти в лабораторію все ще не є уявленням багатьох людей про приємний час.З огляду на вибір, більшість пацієнтів, напевно, віддали б перевагу надати зразок слини."Було помітно, що інформацію про рак можна було отримати лише з оральних зразків", – говорить Йонг Чан Лі, гастроентеролог з Університету Йонсе."Хоча лише невелика частка оральних бактеріальних варіантів також виявлялася в кишечнику, моделі, побудовані лише на основі цих оральних характеристик, могли відрізнити пацієнтів з раком від здорових осіб у кількох незалежних когорт".Це цікаве досягнення, але ще багато роботи попереду, перш ніж оральні тести можуть бути використані клінічно для діагностики гастроінтестинальних раків.По-перше, дослідники не впевнені, чому взагалі існує зв'язок – чи сприяють бактерії з рота розвитку раку, чи рак полегшує міграцію та збереження бактерій з рота в кишечнику? Можливо, трохи того й іншого.Подальші дослідження вивчать цю причинність, а також розроблять більш чутливі версії тесту та оцінять, наскільки точно він працює у пацієнтів, які ще не мають діагнозу раку.Дослідження було опубліковане в журналі Cell Host & Microbe.Цікавий фактДослідження показали, що виявлення раку на ранніх стадіях може значно підвищити шанси на успішне лікування.

Сімейне дерево людства можуть переписати: вчені пропонують об’єднати давніх предків у рід Homo. Історія еволюції людини може виявитися значно складнішою, ніж її зазвичай показують у підручниках. Нове дослідження з Університету Монаша пропонує переглянути систему класифікації наших давніх родичів і включити до роду Homo не лише відомих представників цього роду, а й австралопітеків та парантропів. Дослідження, опубліковане в American Journal of Biological Anthropology, закликає до серйозного перегляду таксономії людини.  На думку дослідників, сучасні викопні знахідки дедалі сильніше розмивають межі між цими групами. Те, що ще кілька десятиліть тому здавалося чіткою ознакою окремої еволюційної гілки, тепер не завжди витримує перевірку новими даними. Людська еволюція була зовсім не прямою Зазвичай походження людини уявляють як своєрідну драбину: давні мавпоподібні предки поступово змінювалися, з’явилися Australopithecus, потім ранні представники Homo, а зрештою — Homo sapiens. Але викопні рештки розповідають іншу історію. Протягом останніх 4–5 мільйонів років існувало багато різних видів, які могли співіснувати, конкурувати, розходитися еволюційними шляхами й, можливо, навіть контактувати між собою. Чим більше таких скам’янілостей знаходять, тим складніше провести чітку межу між окремими групами. Ознаки, які колись здавалися унікальними Традиційно рід Homo пов’язували з великим мозком, використанням складних знарядь та певними особливостями будови тіла й поведінки. Однак ці критерії виявилися не такими однозначними. Наприклад, деякі ранні представники Homo мали відносно невеликий мозок. Водночас нові знахідки вказують, що австралопітеки та парантропи могли демонструвати складніші форми поведінки, ніж передбачалося раніше. Тобто одна ознака вже не дозволяє легко сказати: «це Homo, а це — точно ні». Що пропонують змінити Палеонтолог Ян Тоул із Monash Biomedicine Discovery Institute вважає, що настав час зробити класифікацію більшою мірою відповідною до реальних еволюційних зв’язків. Його пропозиція полягає в тому, щоб об’єднати в межах Homo всі людські види та близьких викопних родичів, які жили протягом останніх 4–5 мільйонів років. Ідея може здатися радикальною, але її прихильники вважають, що вона здатна спростити систему й зробити її стабільнішою. Замість того щоб щоразу створювати нові категорії після появи чергової скам’янілості, вчені отримали б ширший рід, усередині якого можна було б описувати різноманіття наших предків. Чому це важливо Сучасна біологічна класифікація дедалі більше орієнтується не просто на зовнішню схожість, а на спільне походження. У такому підході група має включати спільного предка та всіх його нащадків. Саме тут із традиційною класифікацією людської еволюції виникають проблеми. Деякі групи, які ми звикли розглядати як окремі гілки, можуть виявитися набагато тісніше пов’язаними, ніж припускали старі схеми. При цьому зміна назв не означає, що самі викопні види зникнуть із науки. Йдеться насамперед про те, як їх розміщувати на еволюційному дереві. Наше минуле дедалі більше нагадує мережу Якщо пропозицію підтримають інші фахівці, звичні схеми еволюції людини можуть суттєво змінитися. Головний висновок дослідників простий: людська еволюція не була послідовним рухом від одного «предка» до наступного. Це була складна історія з багатьма видами, які розвивалися паралельно. Тому нові скам’янілості не просто додають кілька невідомих раніше деталей. Вони змушують переглядати сам спосіб, у який ми описуємо людське походження. І цілком можливо, що в майбутньому наше еволюційне «сімейне дерево» більше нагадуватиме густу мережу споріднених гілок, ніж просту лінію, що веде до сучасної людини.

Психоделіки стають все більш актуальними в клінічній практиці, і нещодавно проведене дослідження виявило, що псилоцибін може викликати значні зміни в активності мозку. Це дослідження, яке є найбільшим у своєму роді, показало, що під впливом псилоцибіну мозкові мережі, які допомагають нам обробляти внутрішній світ і навколишнє середовище, стають менш чіткими, але організуються в патерни, що відображають досвід людей.Дослідження проводилося в університеті Монаша в Австралії протягом п'яти років. У ньому взяли участь 62 здорові дорослі, які не мали попереднього досвіду вживання психоделіків. Їх мозок сканували до і після отримання псилоцибіну, поки вони відпочивали, медитували, слухали музику або дивилися фільм.Вчені виявили, що під впливом псилоцибіну зменшується функціональна модульність, тобто звичайна сегрегація мозкової активності на окремі мережі. Це дослідження підкреслює важливість контексту під час психоделічного досвіду, оскільки те, чим займається людина, впливає на те, як реагує її мозок.Цікавий фактДослідження показали, що псилоцибін може зменшити симптоми депресії на кілька місяців після одного прийому, що призвело до легалізації його використання в Австралії як терапії для лікування резистентної депресії.

Мегалодон міг сягати 24 метрів: повторно знайдені скам’янілості дали важливу підказку Мегалодон вважається однією з найбільших хижих акул, які коли-небудь жили на Землі. Проте точні розміри цього доісторичного гіганта досі залишаються предметом дискусій. Новий аналіз рідкісних викопних хребців із Данії тепер дає дослідникам вагомі підстави вважати, що окремі особини Otodus megalodon могли досягати приблизно 24,3 метра завдовжки. Особливість цієї знахідки в тому, що мегалодон здебільшого відомий за зубами. Повний скелет виду досі не знайдений, тому кожен добре збережений хребець має величезне значення для оцінки його справжніх розмірів. Повне дослідження було опубліковано в журналі Palaeontologia Electronica. Скам’янілість, яку майже втратили Викопні рештки знайшли ще 1978 року у глиняному кар’єрі Грам у Данії. Вік порід оцінюють приблизно у 10,8 мільйона років. Палеонтолог Свенд Ерік Бендікс-Альмгрен описав близько 20 хребців у наукових роботах початку 1980-х років. Деякі з них були надзвичайно великими: діаметр найбільших сягав приблизно 23 сантиметрів. Скам’янілості зубів акули мегалодон. Фото: Музей природної історії Данії Однак під час переміщення музейних колекцій у 1989 році зразок серйозно пошкодили. Значна частина матеріалу після цього фактично зникла з наукового обігу. Лише у 2017 році дослідник Бент Ерік Крамер Ліндов знайшов фрагменти у музейній колекції та зміг пов’язати їх із давно описаною знахідкою. Сканування підтвердило рекордний розмір Сучасні мікрокомп’ютерні томографи дозволили дослідникам уважно вивчити два частково збережені хребці. На одному з них вдалося виміряти радіус приблизно 115 міліметрів, що відповідає діаметру близько 230 міліметрів. Тобто старі вимірювання фактично підтвердилися. Це важливо, адже саме розмір хребців використовували для розрахунків можливої довжини тіла мегалодона. Тепер у дослідників є не лише старі фотографії та описи, а й фізичний матеріал, який можна перевірити за допомогою сучасних технологій. Чи справді мегалодон був 24-метровим? Тут є важливий нюанс. Вчені не знайшли скелет акули завдовжки 24,3 метра. Таку довжину отримали шляхом масштабування на основі іншого добре вивченого зразка з Бельгії. У бельгійської акули збереглася частина хребта завдовжки близько 11 метрів. У 2025 році її загальну довжину оцінили приблизно у 16,4 метра, врахувавши пропорції голови та хвоста у сучасних і викопних акул. Найбільший бельгійський хребець мав діаметр близько 15,5 сантиметра. Данський екземпляр — приблизно 23 сантиметри. Якщо припустити, що розміри хребців і тіла збільшувалися пропорційно, виходить оцінка близько 24,3 метра. Але це все одно модель, а не пряме вимірювання. Теоретично дослідники отримали навіть більшу цифру — близько 28 метрів, аналізуючи кільця росту. Проте цей результат залежить від припущення, що кожне кільце формувалося щороку, тому автори вважають його занадто невизначеним для основної оцінки. Хребці розповіли не лише про розміри Мікротомографія дала ще одну цікаву підказку. На хребці вдалося побачити щонайменше 64 концентричні смуги росту. Якщо вони справді формувалися щорічно, ця особина прожила щонайменше 64 роки. Моделювання також вказало на можливу довжину тіла при народженні близько 3,6 метра. Але, як і максимальна тривалість життя, це лише приблизна реконструкція. Дослідники тому не називають ці цифри остаточними. Поруч знайшли рештки іншої акули У тому ж осаді виявили лусочки та частини зябрових структур іншої акули — представника родини, до якої належать сучасні гігантські акули. Вчені припускають, що ці рештки могли бути вмістом шлунка мегалодона. Це відповідало б уявленням про нього як про хижака, який займав дуже високе місце в харчовому ланцюгу. Втім, дослідники обережні: сам факт знаходження решток поруч ще не доводить, що мегалодон їх з’їв. Вони могли опинитися разом унаслідок процесів, що відбувалися вже після загибелі тварин. Старі музейні колекції знову дивують учених Ця історія показує, наскільки цінними можуть бути музейні сховища. Важлива для науки скам’янілість не була знайдена під час нової експедиції — її просто повторно виявили серед давно збережених фрагментів. Сучасні методи сканування дозволили отримати з пошкоджених решток інформацію, яку десятиліття тому неможливо було побачити. Тож 24,3 метра наразі залишається найобґрунтованішою оцінкою максимальної довжини мегалодона, але остаточно поставити крапку в цьому питанні зможе лише значно повніший скелет. І поки такого скелета не знайдено, кожен новий хребець допомагає трохи краще зрозуміти, наскільки грандіозною була ця акула.

Sony продовжує спрощувати свою лінійку смартфонів. Після анонсу флагманського Xperia 1 VIII компанія готується представити доступнішу модель — Sony Xperia 10 VIII. Офіційна презентація запланована на 25 серпня. Цього разу Sony не чекатиме виставки IFA в Берліні, яка традиційно проходить у вересні. Водночас компанія все ж прив’язала анонс до періоду навколо берлінської виставки, хоча сам захід відбудеться окремо. Цікаво, що до презентації залишається зовсім небагато часу, а в мережі майже не з’являлося витоків інформації про Xperia 10 VIII. Зазвичай нові смартфони встигають «засвітитися» у базах сертифікації або на рекламних зображеннях, але цього разу Sony вдалося зберегти інтригу. Лінійка стала компактнішою Останніми роками Sony поступово скоротила асортимент смартфонів. Якщо раніше компанія пропонувала одразу кілька серій, то тепер основна увага зосереджена фактично на двох моделях: флагманській Xperia 1 та доступнішій Xperia 10. Свого часу в портфоліо був ще Xperia 5 — компактний флагман, який уперше показали саме на IFA. Ця модель мала чимало прихильників завдяки невеликим розмірам і майже флагманським характеристикам. Згодом її перевели в середній клас, а потім узагалі припинили випуск через недостатній попит. Чого чекати від Xperia 10 VIII Поки що технічних подробиць майже немає. Найімовірніше, Xperia 10 VIII продовжить традицію серії: витягнутий OLED-дисплей, стриманий дизайн, хороша автономність і акцент на мультимедійних можливостях. Sony, схоже, робить ставку не на гучні експерименти, а на стабільну й впізнавану лінійку смартфонів. Уже 25 серпня стане зрозуміло, чи отримає Xperia 10 VIII помітні оновлення, здатні повернути до серії більше уваги.

Куркумін із куркуми покращив стан судин у щурів із діабетом: чи допоможе він людям? Вчені знайшли цікаву властивість куркуміну — речовини, яка надає куркумі характерного жовтого кольору. У дослідженні на щурах із діабетом 1-го типу ця сполука допомогла покращити стан кровоносних судин і частково відновити клітинні процеси, які порушує хвороба. Діабет 1-го типу небезпечний не лише проблемами з рівнем глюкози. Тривалий вплив підвищеного цукру може поступово пошкоджувати судини та збільшувати ризик серцево-судинних ускладнень. Саме тому дослідники шукають способи захистити судинну систему додатково до контролю глюкози. Що показав експеримент Учені з Florida Institute of Technology порівняли щурів із діабетом, які отримували куркумін, із тваринами з діабетом без такого лікування. Через місяць у першої групи стан кровоносних судин був кращим: їхня структура більше нагадувала судини здорових тварин. Особливо помітними були зміни в аорті — найбільшій артерії організму. Куркумін, за спостереженнями дослідників, зменшував запалення, допомагав нормалізувати роботу кальцію в клітинах судин і впливав на рівень білка теплового шоку HSP70, функції якого можуть порушуватися при діабеті. У сукупності ці ефекти можуть сприяти збереженню еластичності та нормальної роботи судин. Чому куркумін привернув увагу Куркумін давно досліджують через його антиоксидантні та протизапальні властивості. Новий експеримент цікавий тим, що речовина могла впливати одразу на кілька процесів, пов’язаних із пошкодженням судин при діабеті. Однак це ще не означає, що куркума або добавки з куркуміном можуть запобігати серцевим захворюванням у людей із діабетом. До випробувань на людях ще далеко Найважливіше обмеження роботи очевидне: експеримент проводили на щурах. Результати тваринних досліджень не можна автоматично переносити на людей. Потрібні клінічні випробування, які покажуть, чи працює куркумін у людей із діабетом 1-го типу, яка доза може бути ефективною та наскільки безпечним є його тривале застосування. Також необхідно перевірити можливі взаємодії з ліками. Тож поки що куркумін залишається перспективним напрямом для подальших досліджень, а не доведеним методом захисту судин у людей.