Huawei офіційно анонсувала новий флагманський планшет MatePad Pro 2026, зробивши ставку на поєднання надтонкого корпусу, потужного процесора та можливостей, наближених до ноутбука. Головна особливість новинки — металевий корпус товщиною лише 4,7 мм при вазі 439 грамів. Для 12-дюймового планшета це справді вражаючі показники, які роблять його одним із найлегших і найтонших пристроїв у своєму класі. OLED-екран із частотою 144 Гц Планшет отримав 12-дюймовий гнучкий OLED-дисплей з роздільною здатністю 3036 × 1952 пікселів і співвідношенням сторін 3:2. Частота оновлення становить 144 Гц, а пікова яскравість досягає 1600 ніт. Для тих, хто багато читає або працює при яскравому освітленні, Huawei підготувала версію Soft Light Edition з нанотекстурованим покриттям, яке помітно зменшує відблиски. Новий процесор і режим «як на ПК» Усередині працює новий чип Kirin T93, а в доступнішій версії Enjoy Edition використовується Kirin T93A. Компанія стверджує, що продуктивність зросла приблизно на 25% порівняно з попереднім поколінням. Планшет оснащений 12 ГБ оперативної пам’яті та накопичувачем до 512 ГБ. Для охолодження використовується центральна стереосистема відведення тепла потужністю 7,2 Вт. MatePad Pro 2026 працює на HarmonyOS 6.1 і підтримує функцію Dual Desktop — перемикання між звичайним планшетним інтерфейсом і режимом, схожим на настільний комп’ютер. За словами Huawei, система підтримує понад 200 додатків ПК-класу. Камери та звук Основна камера має роздільну здатність 50 МП і підтримує автофокус та запис відео у 1080p. Фронтальна камера — 12 МП, чого достатньо для відеодзвінків і селфі. За звук відповідає система Huawei Sound із чотирма динаміками та підтримкою просторового аудіо. Велика батарея в ультратонкому корпусі Найбільше дивує те, що в корпусі товщиною 4,7 мм Huawei змогла розмістити батарею на 10 400 мАг. Підтримується 66-ватна швидка зарядка, яка, за заявою компанії, заряджає планшет повністю приблизно за 53 хвилини. Крім того, пристрій підтримує 40-ватну зворотну дротову зарядку, тобто може працювати як потужний павербанк для смартфонів та аксесуарів. Для художників і музикантів Huawei окремо позиціонує новинку як інструмент для творчості. Оновлений застосунок GoPaint отримав нові типи пензлів і підтримку контролера TourBox. Ціни та доступність MatePad Pro 2026 буде доступний у п’яти кольорах, а ціни в Китаї стартують від 5 999 юанів (приблизно 889 доларів) за версію 12/256 ГБ. Версії Soft Light Edition та комплекти з клавіатурою коштуватимуть дорожче, а топова конфігурація 12/512 ГБ з клавіатурою оцінена у 9 199 юанів (близько 1 363 доларів). Схоже, Huawei намагається перетворити планшет не просто на пристрій для розваг, а на повноцінний мобільний інструмент для роботи й творчості — і цього разу робить це у надзвичайно тонкому корпусі.

Колоректальний рак залишається одним із найпоширеніших видів онкологічних захворювань у світі. Лікарі давно помітили, що так звана західна дієта — з великою кількістю жирної їжі та м’яса і малою кількістю клітковини — підвищує ризик цієї хвороби. Але чому саме це відбувається, довгий час залишалося загадкою. Нове міжнародне дослідження, опубліковане в журналі Gut, пропонує переконливе пояснення: ключову роль можуть відігравати певні кишкові бактерії. Вчені досліджували свиней, мишей, людські клітини товстої кишки та проаналізували дані понад 2 тисяч людей з колоректальним раком і без нього. У центрі уваги опинилася речовина дезоксихолева кислота (DCA). Як бактерії перетворюють жири на небезпечний сигнал Жовчні кислоти, які виробляє печінка, допомагають перетравлювати жири. Частина з них потрапляє до товстої кишки, де деякі бактерії можуть хімічно перетворювати їх на вторинні жовчні кислоти, зокрема DCA. Раніше вчені вже помічали, що у людей з колоректальним раком рівень DCA часто підвищений. Нове дослідження показало, що ця речовина може стимулювати надмірне розмноження клітин слизової оболонки кишки, створюючи умови для росту пухлин. Що показали експерименти У свиней, генетично схильних до утворення поліпів, західна дієта призводила до: більшого росту пухлин; підвищення рівня DCA; активнішого поділу клітин у товстій кишці. Коли тваринам давали препарат, який зв’язує жовчні кислоти та виводить їх із організму, надмірне розмноження клітин зменшувалося. У мишей додавання бактерій Clostridium scindens та Extibacter muris, здатних виробляти DCA, також збільшувало кількість пухлин. Особливо важливим став експеримент, у якому бактерію генетично модифікували так, щоб вона більше не могла виробляти DCA. Миші з такою зміненою бактерією мали менше пухлин, а людські кишкові органоїди демонстрували слабше патологічне розростання клітин. Дані людей підтвердили підозру Аналіз мікробіому понад двох тисяч людей показав, що гени, пов’язані з виробленням DCA, частіше зустрічаються у пацієнтів з колоректальним раком. Дослідники вважають, що може існувати такий ланцюг подій: жирна західна дієта → зміна мікробіому → більше бактерій, що виробляють DCA → надмірне розмноження клітин кишки → вищий ризик пухлинного росту. Чи означає це нове лікування? Поки що ні. Вчені наголошують, що людська частина дослідження була спостережною, тому вона показує лише зв’язок, а не остаточно доводить причинність. Також не доведено, що препарати, які зв’язують жовчні кислоти, можуть запобігати раку у людей. Проте робота дає важливе біологічне пояснення того, що лікарі спостерігали роками. У майбутньому це може допомогти виявляти людей, чий мікробіом робить їх особливо вразливими до нездорового харчування. А поки що висновок залишається добре знайомим: більше клітковини, овочів, фруктів і цільнозернових продуктів та менше переробленого й червоного м’яса — це один із найнадійніших способів знизити ризик колоректального раку.

Пластик ПВХ, який використовують у водопровідних трубах, віконних рамах та банківських картках, давно вважається одним із найскладніших для переробки матеріалів. Через високий вміст хлору та численні домішки значна частина такого пластику просто опиняється на звалищах. Дослідники з Virginia Tech запропонували несподіване рішення: вони навчилися перетворювати ПВХ на речовину, що є основою для синтетичних мастил і моторних олив. За словами керівника проєкту Грегa Лю, мастила залишаються «тихими героями» сучасної техніки — вони працюють усередині автомобільних двигунів, газонокосарок і навіть авіаційних турбін, хоча ми рідко про них замислюємося. Як це працює Вчені перестали намагатися просто переплавляти ПВХ. Натомість вони використали його хімічну активність. Подрібнений пластик поміщають у розчинник, додають спеціальні реагенти та нагрівають приблизно до 70 °C протягом трьох годин. Під час реакції з полімеру видаляються атоми хлору, а довгі пластикові ланцюги розщеплюються на коротші молекули. У результаті утворюється густе бурштинове мастило. Перші спроби були невдалими — продукт виходив липким і занадто м’яким. Дослідники зрозуміли, що полімерні ланцюги потрібно розщеплювати ще сильніше, і після доопрацювання процесу вдалося отримати матеріал із набагато кращими властивостями. Від сміття до цінної сировини Зразки нової оливи перевірили фахівці з тертя та зношування в Texas A&M University. Паралельно команда працювала з хіміками та інженерами над оцінкою можливостей промислового виробництва. Науковці вважають, що головне досягнення полягає у двох речах: пластикові відходи справді можна використовувати для створення високоякісних мастил; отриманий продукт має потенціал бути екологічнішою альтернативою традиційним синтетичним оливам. Світовий попит на мастильні матеріали продовжує зростати, а тому технологія може зацікавити не лише екологів, а й промисловість. Якщо процес вдасться масштабувати, старі труби, пластикові картки та інші відходи ПВХ зможуть отримати несподіване друге життя — не на звалищі, а в двигунах і механізмах, які щодня рухають сучасний світ.

Сьогодні вранці верхній ступінь ракети Falcon 9 компанії SpaceX, який залишався в космосі після запуску у 2025 році, зіткнувся з поверхнею Місяця. За оцінками науковців, подія не становить жодної загрози для Землі, але може дати цінну інформацію про геологію супутника та поведінку космічного сміття. Удар, ймовірно, стався поблизу кратера Ейнштейна на освітленому боці Місяця. Об’єкт масою близько 4 тонн врізався в поверхню зі швидкістю приблизно 8 700 км/год. Момент зіткнення ніхто не побачив у прямому ефірі. Під час події жоден із космічних апаратів на місячній орбіті не перебував у потрібному місці. Тепер дослідники порівнюватимуть знімки «до» і «після», щоб знайти новоутворений кратер. У найближчі дні район удару сфотографує апарат Lunar Reconnaissance Orbiter NASA. Дані також може надати південнокорейський орбітальний апарат Danuri, який пролітав над цією ділянкою незадовго до зіткнення. Астрономи в Північній та Південній Америці намагалися зафіксувати короткий спалах світла та хмару місячного пилу, що виникли після удару. Обробка цих спостережень може тривати від кількох годин до кількох тижнів. Цікаво, що уламок належав місії, яка в січні 2025 року вивела в космос два роботизовані місячні апарати. Перший ступінь Falcon 9 повернувся та продовжує використовуватися, а верхній залишився на витягнутій орбіті навколо Землі. З часом його траєкторію змінила гравітація Місяця, що й призвело до неминучого зіткнення. Довжина цього ракетного елемента становила близько 14 метрів. Іронія ситуації в тому, що той самий перший ступінь Falcon 9, який брав участь у цій місії, вже готується до нового запуску зі супутниками Starlink. Таким чином, одна частина ракети продовжує літати, а інша вже залишила свій слід на поверхні Місяця.

Наступного тижня вчені отримають рідкісну можливість дослідити одну з найзагадковіших сил у Сонячній системі — активність нашої зорі. Під час повного сонячного затемнення, яке буде видно в Іспанії 12 серпня, дослідники спостерігатимуть за магнітним полем Сонця, його атмосферою та потужними явищами, які іноді впливають навіть на життя на Землі. Повні затемнення давно допомагають науковцям робити важливі відкриття. Саме завдяки затемненню 29 травня 1919 року британський астроном Артур Еддінгтон зміг підтвердити теорію відносності Альберта Ейнштейна. Він спостерігав, як гравітація Сонця викривляє світло далеких зір, що стало одним із ключових доказів нової фізичної теорії. Через понад сто років затемнення знову стане природною лабораторією для науки. Вивчення «погоди» на Сонці Під час затемнення дослідники зосередяться на сонячній короні — зовнішньому шарі атмосфери Сонця. Саме тут виникають процеси, які можуть призводити до появи сонячного вітру та потужних космічних бур. Сонце постійно викидає потоки заряджених частинок. Іноді ці викиди перетворюються на масштабні спалахи плазми. Коли вони досягають Землі, можуть порушувати роботу супутників, створювати ризики для астронавтів і викликати яскраві полярні сяйва. За словами астрофізика Французької комісії з атомної енергії Аллана Саша Брюна, головна мета досліджень — зрозуміти фізичні механізми, які керують активністю Сонця. Вчені прагнуть створити точніші моделі, які допоможуть пояснити, як змінюється Сонце протягом усього його життя — від народження до майбутнього згасання. Чому затемнення настільки цінні Науковцям неймовірно пощастило з природним розміром і відстанню Місяця. Він приблизно у 400 разів менший за Сонце, але водночас у 400 разів ближчий до Землі. Саме ця рідкісна космічна «випадковість» дозволяє Місяцю майже ідеально закрити яскраву поверхню Сонця, залишаючи видимою його зовнішню атмосферу. Корона простягається приблизно на 10 мільйонів кілометрів у космос і має температуру до 2 мільйонів градусів за Цельсієм. Парадоксально, але вона значно гарячіша за поверхню Сонця. У звичайних умовах учені досліджують корону за допомогою спеціальних приладів на супутниках — коронографів, які штучно блокують світло Сонця. Але повне затемнення дає можливість побачити навіть тонші шари атмосфери, зокрема хромосферу. Перевірка моделей сонячних бур До спостережень долучаться також фахівці Європейське космічне агентство, які хочуть краще зрозуміти природу сонячного вітру. Одна з головних загадок — чому сонячні бурі рухаються саме так і чи можна навчитися точніше передбачати їхню поведінку. Дані з місії Solar Orbiter уже допомагають ученим вивчати атмосферу Сонця, але затемнення дає додатковий шанс перевірити, наскільки точними є сучасні моделі. ESA також працює над новими технологіями спостереження. Наприклад, місія Proba-3 використовує два космічні апарати, які можуть створювати штучні затемнення в космосі. Сонячне затемнення як натхнення для майбутнього Дослідники наголошують: затемнення важливі не лише для науки. Вони надихають людей дивитися на космос по-новому. Сонячні фізики, художники та інженери протягом століть використовували ці рідкісні моменти, щоб краще зрозуміти Всесвіт і створювати нові технології. Майбутні місії можуть навіть відправити апарати безпосередньо в тінь Місяця, щоб отримати значно довші спостереження за сонячною короною. Повне затемнення 12 серпня триватиме лише близько хвилини і 40 секунд, але ці короткі миті можуть допомогти людству краще зрозуміти зорю, яка щодня забезпечує існування життя на Землі.

Життя біля моря не гарантує здоров’я: вчені виявили несподіваний зв’язок. Багато людей вважають, що життя на узбережжі автоматично означає чистіше повітря, менше стресу та краще здоров’я. Однак велике британське дослідження показало: проблема може бути не в морі, а в тому, хто залишається жити в прибережних містах. Науковці проаналізували дані майже 28,4 тисячі жителів Англії та Уельсу, яких спостерігали від народження до середнього віку. Результати, опубліковані в BMJ Public Health, свідчать, що люди, які залишилися в прибережних громадах або переїхали туди в дорослому віці, частіше мали декілька хронічних захворювань одночасно. До таких хвороб належали астма, діабет, гіпертонія, серцеві проблеми, депресія, онкологічні захворювання та інші тривалі стани. Цікаво, що проживання біля моря в підлітковому віці не було пов’язане з погіршенням здоров’я. Різниця з’являлася саме в дорослому житті. Дослідники дійшли висновку, що ключову роль відіграють економічні умови та міграція населення. Люди з кращим здоров’ям і більшими можливостями частіше виїжджають із бідніших прибережних районів, тоді як менш забезпечені мешканці залишаються. Професор Стівен Дживрадж з Університетського коледжу Лондона пояснює, що погане здоров’я в таких громадах є наслідком поєднання бідності, обмежених можливостей та вибіркової міграції, а не самого факту життя біля моря. Учасники, народжені у 1958 році, які залишилися на узбережжі або переїхали туди до середнього віку, мали щонайменше на 20% вищий ризик розвитку кількох хронічних хвороб, ніж ті, хто виїхав із прибережних районів. Після врахування рівня соціальної та економічної депривації ця різниця значно зменшувалася. Це означає, що головним чинником є не географія, а умови життя. Науковці нагадують: узбережжя справді може давати певні переваги — менше забруднення, доступ до природи та можливість більше рухатися. Але ці плюси можуть перекриватися безробіттям, слабкою транспортною інфраструктурою, труднощами з доступом до освіти та медицини. Особливо це стосується колишніх рибальських та туристичних містечок, де економічний спад триває вже багато років. Дослідники закликають до цільових інвестицій у медицину, транспорт, освіту та робочі місця саме в бідних прибережних регіонах. Отже, море саме по собі не робить людей хворими. Але воно також не може компенсувати наслідки бідності та нерівності, які накопичуються в громадах, де можливостей стає дедалі менше.

Хіміотерапія здатна знищити більшість клітин раку яєчників, але невелика частина пухлини все ж виживає. І, як показало нове дослідження, ці клітини можуть стати особливо небезпечними — вони починають виділяти фруктозу, яка допомагає сусіднім раковим клітинам відриватися від пухлини та поширюватися організмом. Вчені з Інституту Вістар у США вивчали так звану лікувально-індуковану клітинну сенесценцію. Це стан, коли пошкоджені клітини перестають ділитися, але залишаються метаболічно активними. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Aging. Дослідники виявили, що фруктоза в цьому випадку працює не лише як джерело енергії, а й як своєрідний сигнал між клітинами. «Деякі клітини, що пережили хіміотерапію, вже не розмножуються, але продовжують виділяти молекули, які впливають на сусідні клітини», — пояснив один з авторів роботи Айдан Коул. Чому це важливо Рак яєчників часто добре реагує на початкове лікування, але в більшості пацієнток згодом повертається. Найбільшу загрозу становлять метастази — коли ракові клітини залишають первинну пухлину та утворюють нові вогнища в інших органах. У дослідах вчені зібрали речовини, які виділяли клітини-переможці після хіміотерапії, і додали їх до інших ракових клітин. Навіть без прямого контакту це змушувало клітини легше відриватися одна від одної та активніше поширюватися. Подальший аналіз показав, що ключовим фактором була саме фруктоза. Несподіваний зв’язок із холестерином Ще цікавіше те, що фруктоза пригнічувала вироблення холестерину всередині ракових клітин. Холестерин потрібен не лише для судин — він є важливою частиною клітинних мембран. Коли його ставало менше, зв’язки між клітинами слабшали, і вони легше відривалися від пухлини. Це один із перших кроків до метастазування. А що зі звичайним цукром? Фруктоза природно міститься у фруктах, але також широко використовується в солодких напоях і перероблених продуктах. У дослідах високі дози фруктози, подібні до тих, які людина може отримати з великої кількості солодких напоїв, теж сприяли поширенню ракових клітин. Вчені наголошують: це ще не доведено для людей, і поки рано робити висновок, що солодкі напої безпосередньо викликають метастази. Однак результати вказують на можливий механізм, який варто перевірити в клінічних дослідженнях. Можливо, проблема ширша Команда також припускає, що подібний механізм може існувати не лише при раку яєчників. Зараз досліджують, чи впливає фруктоза на поширення раку підшлункової залози, товстої кишки та печінки. Це відкриття додає новий штрих до розуміння того, як поводиться пухлина після лікування. Виявляється, навіть клітини, які вже не діляться, можуть залишатися активними й допомагати раку поширюватися далі.

Google нарешті визначила дату початку відключення Google Assistant. Компанія повідомила користувачів електронною поштою, що з 4 вересня 2026 року сервіс почне поступово зникати з Android-пристроїв, а його місце займе новий помічник Gemini. Процес не відбудеться миттєво. За словами Google, перехід триватиме кілька тижнів. Насамперед зміни торкнуться Android-смартфонів і смарт-годинників на Wear OS. На сумісних навушниках і гарнітурах Google Assistant також буде замінений на Gemini. Компанія вже давно готувала цей крок. Спочатку Assistant планували закрити ще до кінця 2025 року, але в останній момент терміни перенесли на 2026-й. Тепер зворотний відлік офіційно стартував. Водночас не всі пристрої залишаться без Assistant. Смарт-дисплеї, розумні колонки та інші домашні гаджети поки що продовжать працювати зі старим помічником. Також Assistant залишиться доступним в автомобілях із системою Google built-in, хоча на Android Auto перехід на Gemini теж відбудеться. Після завершення міграції звична команда «Hey Google» або довге натискання кнопки живлення на смартфоні запускатимуть уже Gemini. Цікаво, що ще кілька місяців тому багато користувачів скептично ставилися до нового помічника. Перші версії Gemini справді поступалися Assistant у швидкості та зручності. Проте протягом 2026 року сервіс отримав значні оновлення, і зараз Google вважає його повноцінною заміною. Головною перевагою Gemini стала краща робота з природною мовою. Помічник краще розуміє складні запити, підтримує більш природний діалог і краще справляється з повсякденними завданнями. Багато користувачів уже перейшли на Gemini, тому для них зміни можуть пройти майже непомітно. А от тим, хто досі користується Google Assistant, доведеться змиритися з переходом — фактично іншого вибору компанія не залишає. Google робить ставку на те, що Gemini стане не просто голосовим помічником, а центральним елементом її екосистеми штучного інтелекту. І схоже, епоха Google Assistant офіційно добігає кінця.

Мікроби можуть стати новим інструментом захисту коралових рифів Коралові рифи, де заборонене рибальство, виявилися не лише багатшими на життя, а й мали зовсім інший склад мікроорганізмів у воді над ними. Австралійські вчені припускають, що ці мікробні спільноти можуть стати новим способом оцінювати стан рифів і навіть допомогти в їхньому захисті. Дослідження провели на 48 рифах Великого Бар’єрного рифу. Команда під керівництвом Стівена Роббінса з Австралійського центру екогеноміки Університету Квінсленду взяла зразки води як у заповідних «зелених» зонах, де рибальство заборонене, так і на рифах, відкритих для вилову риби. Повне дослідження було опубліковано в журналі Nature. Після аналізу ДНК мікроорганізмів дослідники передали дані комп’ютерній програмі. Виявилося, що лише за складом бактерій та архей вона могла правильно визначити, чи походить зразок із заповідної чи рибальської зони, приблизно у 75% випадків. Найхарактернішими для охоронюваних рифів були дуже дрібні бактерії групи Pelagibacterales. Вони пристосовані до життя у воді з низьким вмістом поживних речовин, насамперед азоту. Саме рівень азоту став однією з головних відмінностей між двома типами рифів. На заповідних ділянках концентрація нітратів, амонію та нітритів була помітно нижчою. Вчені вважають, що це може бути пов’язано з рибальством: коли з рифів зникає частина рослиноїдних риб, морські водорості розростаються активніше й виділяють більше поживних речовин у воду. Під час роботи дослідники також створили величезний каталог рифових мікробів. Вони зібрали понад 5 тисяч геномів бактерій та архей і виявили сотні видів, яких раніше не було в міжнародних базах даних. Це означає, що навіть один із найкраще вивчених морських регіонів світу все ще приховує значну частину невідомого мікробного різноманіття. Окремою несподіванкою стали віруси. У воді над рифами вчені знайшли сотні тисяч вірусних геномів, серед яких були родичі вірусів, відомих за дослідженнями людського кишківника. Для морських екосистем це виявилося доволі незвичним відкриттям. Дослідники наголошують: поки що вони лише порівняли рифи в один момент часу і не можуть стверджувати, що саме мікроби захищають корали. Однак нові дані відкривають можливість дивитися на здоров’я рифів не лише через стан коралів і риб, а й через мікроскопічні організми, які реагують на зміни довкілля набагато швидше. Саме тому вчені сподіваються, що в майбутньому мікробний аналіз води допоможе раніше виявляти проблеми, пов’язані зі спекою, забрудненням або надмірним рибальством, і стане ще одним інструментом для збереження коралових рифів.

Honda запевняє, що не збирається залишати Європу, однак компанія фактично відмовляється від боротьби за масового покупця. На тлі зростання популярності електромобілів і замороження власних масштабних електричних планів японський виробник робить ставку на нішеві моделі з бензиновими та гібридними силовими установками. Представник Honda Motor Europe Ханс де Ягер в інтерв’ю Automotive News Europe підтвердив, що бренд залишиться активним у регіоні, але не планує втягуватися у цінову війну, особливо з китайськими виробниками. Замість гонитви за обсягами продажів компанія хоче зосередитися на прибутковості. Таке рішення виглядає логічним, якщо подивитися на цифри. Ще кілька років тому Honda продавала в Європі понад 130 тисяч автомобілів на рік, а торік цей показник впав до приблизно 70 тисяч. Повернення до колишніх масштабів у компанії вже не вважають реалістичною метою. Водночас Honda не відмовляється від електромобілів повністю. За словами де Ягера, компанія «шукає можливості у сфері електромобілів», хоча подробиць він не розкрив. Аналітики припускають, що йдеться про використання сторонніх платформ і технологій, а не про розробку власної сучасної електричної архітектури для Європи. Ситуація особливо показова для Німеччини, де Honda наразі взагалі не продає жодного електромобіля. Компанія сподівається, що гібриди та двигуни внутрішнього згоряння ще певний час дозволять утримувати позиції. Однак історія бренду в Європі свідчить про довготривале скорочення присутності. На початку 2000-х Honda мала понад 2% ринку і продавала майже 400 тисяч автомобілів на рік. Після 2020 року продажі остаточно опустилися нижче шестизначного рівня. Чи зможе стратегія «менше продавати, але більше заробляти» врятувати Honda в Європі, поки що відкрите питання. У галузі вже було чимало прикладів, коли подібний підхід не зміг зупинити поступове згортання бізнесу.