Компанія Starlink, що належить Elon Musk, використовує різні методи для покращення зв’язку зі своїми супутниками. Серед них останнім часом спостерігається переведення частини супутникового угруповання на нижчу навколоземну орбіту. Скорочення відстані між супутниками та наземними користувачами має зменшити затримки та підвищити швидкість передавання даних. Минулої середи, як повідомляє PCMag, астроном і спостерігач за супутниками Jonathan McDowell повідомив про зниження великої кількості супутників зв’язку Starlink від їхньої попередньої орбіти. Якщо раніше ці апарати перебували приблизно на висоті 550 км над поверхнею Землі, то станом на середу 652 супутники вже перейшли на нижчу орбіту — близько 480 км. За словами дослідника, ще 972 супутники на той момент перебували у процесі аналогічного зниження. Ілон Маск прокоментував ці спостереження у соціальній мережі X (Twitter), пояснивши, що такі маневри мають забезпечити більш щільний потік даних і покращити якість сигналу. Ще в січні компанія Starlink заявляла, що протягом цього року планує перевести 4400 супутників на нижчу орбіту висотою близько 480 км. Окрім покращення якості зв’язку, це також дозволить звільнити навколоземний простір на попередній висоті та пришвидшити виведення з орбіти супутників, які завершили термін служби. Після завершення експлуатації такі апарати поступово знижуються і згорають у щільних шарах атмосфери. Як пояснили представники SpaceX, на висотах нижче 500 км кількість штучних об’єктів у космосі значно менша, тому ймовірність зіткнення супутників знижується. Це, своєю чергою, спрощує керування супутниковим угрупованням. Зниження супутників Starlink також дозволить компанії зменшити затримку під час передавання даних до рівня менш ніж 20 мілісекунд. Подібні показники вже фіксують користувачі сервісу в деяких регіонах США. За словами Макдауелла, наразі 3827 супутників Starlink уже переведені на нижчу орбіту, тоді як 2926 апаратів залишаються на вищій. Сам процес зниження частини супутників розпочався ще у 2024 році. Супутники Starlink наступного покоління, які мають забезпечити гігабітні швидкості передавання даних, зможуть працювати на орбіті приблизно 340 км над Землею. Терміни їх запуску значною мірою залежать від готовності SpaceX розпочати регулярні польоти важкої ракети-носія SpaceX Starship, яка доставлятиме їх у космос. За попередніми даними, розгортання нового супутникового угруповання Starlink може розпочатися вже у четвертому кварталі цього року. Наразі на орбіті працює понад 8000 супутників Starlink. Водночас майже 2000 із них у найближчому майбутньому планують поступово вивести з експлуатації.

Китайський виробник RedMagic розробляє новий ігровий планшет RedMagic Gaming Tablet 5 Pro, який отримає OLED-екран із рекордною для цього класу пристроїв частотою оновлення 200 Гц та флагманський процесор Qualcomm Snapdragon 8 Elite Gen 5. Інформація про технічні характеристики пристрою з’явилася завдяки публікації відомого інсайдера. Процесор Snapdragon 8 Elite Gen 5 є топовим рішенням компанії Qualcomm і демонструє результати понад 10 000 балів у бенчмарку Geekbench. Чип оснащений графічним прискорювачем Adreno 840, який забезпечує високу продуктивність у мобільних іграх. Дисплей із частотою 200 Гц дозволить планшету перевершити найближчих конкурентів. Для порівняння, актуальний Lenovo Legion Tab Gen 5 оснащений екраном із частотою оновлення 165 Гц. Компанія RedMagic раніше опублікувала тизер, у якому натякнула на перевагу нового пристрою над конкурентами саме за цим параметром. Розмір дисплея поки що не розкрито, однак попередник — RedMagic Gaming Tablet 3 Pro, відомий на міжнародному ринку під назвою RedMagic Astra, — мав 9-дюймовий екран. Місткість акумулятора становитиме 9000 мА·год. Спочатку планшет надійде у продаж у Китаї, а згодом з’явиться на міжнародному ринку, ймовірно під іншою назвою. Точну дату релізу та вартість пристрою поки що не оголошено.

Антарктида давно вважається справжнім «музеєм космосу» на Землі. Саме на цьому крижаному континенті дослідники знаходять найбільшу кількість метеоритів, що впали на нашу планету. Проте нові наукові дані свідчать: через потепління клімату тисячі цих космічних каменів щороку зникають під льодом, і наука може втратити унікальні свідчення історії Сонячної системи. Дослідження, опубліковане в журналі Nature, показує, що навіть незначне підвищення температури на континенті запускає процес, через який темні метеорити поступово занурюються у лід. Вивченням цього явища займалася дослідниця Veronica Tollenaar з Université libre de Bruxelles. Вона з’ясувала, що метеорити нагріваються на сонці сильніше, ніж навколишній білий лід, і буквально проплавляють собі шлях униз. Ще донедавна на поверхні антарктичного льодового щита темні камені могли залишатися видимими десятиліттями або навіть століттями. На білосніжному тлі вони легко помітні, а холодне і сухе повітря сповільнює корозію та руйнування. Саме завдяки цим умовам Антарктида стала найкращим місцем на Землі для пошуку космічних уламків. За оцінками науковців, понад 60% із приблизно 80 тисяч відомих метеоритів були знайдені саме тут. Особливу роль у цьому відіграють так звані зони «блакитного льоду». Це ділянки, де вітер здуває сніг і оголює старі шари льоду. Разом із повільним рухом льодовика до гірських масивів такі місця працюють як природні «конвеєри»: метеорити, що колись були поховані в льоді, поступово піднімаються на поверхню. З часом у цих точках накопичуються цілі «родовища» космічних каменів. Нині експедиції щороку знаходять у середньому близько тисячі антарктичних метеоритів. Проте дослідники переконані, що на континенті їх значно більше. За оцінками науковців, на поверхні льоду може залишатися від 300 до 850 тисяч фрагментів, розкиданих у більш ніж 600 перспективних районах. З 1976 року програма Antarctic Search for Meteorites зібрала понад 23 тисячі зразків, а разом із міжнародними експедиціями ця цифра перевищила 50 тисяч. Але тепер ситуація змінюється. Темні камені сильніше поглинають сонячне світло, нагріваються і поступово плавлять лід під собою. У результаті вони занурюються глибше і стають недоступними для пошукових груп. За підрахунками дослідників, зараз приблизно 5 тисяч метеоритів щороку зникають під поверхнею льоду, що приблизно у п’ять разів більше, ніж вдається знайти експедиціям. Якщо тенденція збережеться, до 2050 року може зникнути близько чверті всіх метеоритів, які сьогодні лежать на поверхні. А до кінця століття, за сценарієм високих викидів парникових газів, людство може втратити до 76% цих космічних артефактів. Проблема посилюється тим, що втрати розподіляються нерівномірно. Найбільше метеоритів зникає в нижчих і тепліших районах Антарктиди, де льодовий покрив реагує на потепління швидше. У деяких місцях до середини століття може зникнути половина каменів, що лежать на поверхні. Найкращі шанси на збереження залишаються лише у високогірних районах континенту. Для науки ці втрати можуть бути дуже болісними. Кожен метеорит містить хімічну інформацію про інші небесні тіла — астероїди, Місяць або навіть Марс. Саме завдяки знахідкам з Антарктиди вчені змогли підтвердити, що деякі камені на Землі походять із цих світів. Крім того, вони допомагають досліджувати склад ранньої Сонячної системи, наявність води, органічних речовин та сліди давніх космічних зіткнень. У зв’язку з новими даними науковці закликають активізувати міжнародні пошукові програми протягом найближчих 10–15 років. Дослідники пропонують повторно обстежити відомі райони, дослідити нові ділянки та активніше використовувати безпілотні апарати й автоматизовані системи картографування. Проте навіть це не зможе повністю вирішити проблему. На думку авторів дослідження, єдиним довгостроковим способом зберегти цей природний архів космічної історії є зменшення глобальних викидів парникових газів. Антарктида стала найбільшим сховищем метеоритів на Землі завдяки поєднанню холоду, льоду, вітру та часу. Але тепер ті самі умови починають змінюватися — і разом із ними зникає унікальна можливість вивчати камені, що прилетіли до нас із глибини космосу.

Альберто Ессесі, промисловий дизайнер із Лос-Анджелеса, представив концепт трироторного безпілотного літального апарата, розробленого на замовлення компанії з аерокосмічної галузі. Проєкт отримав назву Aurora Drone і демонструє нестандартний підхід до конструювання дронів. Замовник поставив перед дизайнером завдання створити трироторний апарат із максимальною маневреністю та потужністю. Ессесі розробив концепцію з органічною аеродинамічною формою корпусу, яка дозволяє дрону перемикатися між двома режимами польоту: планеруванням у горизонтальному напрямку та вертикальним зависанням за принципом вертольота. Конструкція дрона передбачає використання вуглецевого волокна, пластику та алюмінію. Форма корпусу спроєктована для оптимізації повітряних потоків, що зменшує аеродинамічний опір і збільшує підйомну силу. Застосування легких композитних матеріалів у поєднанні з удосконаленою конфігурацією несучих гвинтів забезпечує високу швидкість реакції апарата на керуючі команди. Розробник зазначає, що такі характеристики роблять дрон придатним для використання у складних умовах польоту та виконання динамічних завдань. Назва проєкту Aurora Drone, імовірно, пов’язана з компанією Aurora Flight Sciences, що входить до структури Boeing і спеціалізується на безпілотних технологіях. Водночас офіційного підтвердження цієї інформації наразі немає.

Компанія Volkswagen продовжує оновлювати свою електричну лінійку автомобілів серії ID. Нещодавно виробник офіційно представив нову модель Volkswagen ID.3 Neo, яка стала першим автомобілем у модернізованій лінійці електрокарів бренду. Водночас компанія вже натякнула на наступні кроки — зокрема, на появу оновленої версії популярного електричного кросовера Volkswagen ID.4, який, імовірно, отримає нову назву Volkswagen ID Tiguan. Інформацію про це розкрив керівник дизайнерського підрозділу бренду Stepan Rehak, який відповідає за дизайн автомобілів Volkswagen. У соціальній мережі X він фактично підтвердив те, про що раніше лише здогадувалися фанати бренду та автомобільні експерти: наступне покоління ID.4 стане електричним аналогом популярного кросовера Tiguan і буде називатися ID Tiguan. Очікується, що нову версію електрокросовера покажуть уже восени цього року. Згідно з попередніми матеріалами компанії, презентація має відбутися у жовтні. Однак перед цим Volkswagen планує ще одну гучну прем’єру. У вересні компанія представить нову спортивну версію електромобіля Volkswagen ID.3 Neo GTI. Фактично це буде перетворена версія моделі Volkswagen ID.3 GTX, але з більш культовим позначенням GTI, яке багато років асоціюється зі спортивними автомобілями бренду. Поява такого електричного GTI стала частиною нової стратегії Volkswagen, спрямованої на оновлення іміджу електромобілів та повернення до легендарних назв. Раніше компанія вже представила ще одну спортивну електричну модель — Volkswagen ID Polo GTI, яку показали у квітні. Таким чином ID.3 Neo GTI стане другим електричним автомобілем із цієї знакової серії. Щодо інших моделей електричної лінійки ситуація поки що менш визначена. Наприклад, нове покоління Volkswagen ID.7 очікується лише приблизно у 2027 році, оскільки нинішня модель ще відносно нова. Тим часом електричний мінівен Volkswagen ID Buzz поки що не отримує суттєвих оновлень, а модель Volkswagen ID.5 взагалі планують поступово зняти з виробництва. Також змінюється і підхід до позначень спортивних електричних моделей. Раніше Volkswagen активно використовував бренд GTX для потужніших версій електрокарів, але тепер, схоже, компанія відмовляється від цього маркування. Експерти припускають, що в майбутньому замість GTX можуть з’явитися інші спортивні версії, можливо навіть перші повністю електричні моделі серії R. Таким чином Volkswagen поступово перебудовує свою електричну лінійку, намагаючись поєднати сучасні технології з добре знайомими автомобільними брендами. І якщо чутки підтвердяться, поява ID Tiguan може стати одним із найважливіших кроків компанії у розвитку електричних кросоверів.

Під залишками однієї з найдавніших цивілізацій світу археологи зробили несподіване відкриття, яке може змінити уявлення про ранню історію людства. Під стародавніми руїнами на території сучасного Іраку дослідники виявили товстий шар глини та піску, що, ймовірно, є слідами потужної повені, яка сталася задовго до появи відомих нам міст. Ця знахідка знову порушила давнє питання археології: чи могли на цих землях існувати людські поселення ще до виникнення перших цивілізацій. Відкриття було зроблено на археологічній пам’ятці Телль-Фара на півдні Іраку. Під час розкопок дослідники натрапили на незвичайний шар осадових відкладень, який лежить під руїнами, пов’язаними із шумерською цивілізацією. Саме шумери близько п’яти тисяч років тому створили одні з перших відомих людству міст, тому будь-які знахідки під їхніми спорудами одразу викликають великий інтерес у науковців. Виявлений шар складається з щільних відкладень глини та піску — типових слідів, які залишаються після того, як потужні паводкові води накривають територію і згодом відступають. На перший погляд це може здатися звичайним геологічним явищем. Проте його розташування під шумерськими руїнами свідчить, що велика повінь сталася ще до того, як у цьому регіоні з’явилися відомі історикам міста. Це означає, що можливі сліди ще давнішої людської діяльності можуть бути приховані під цим шаром осадів. Цікаво, що подібні сліди стародавніх повеней уже знаходили й в інших важливих історичних регіонах — зокрема у Месопотамії, долині Інду та в деяких частинах Єгипту. Такі геологічні відкладення змушують дослідників замислюватися над тим, чи могли великі природні катастрофи впливати на розвиток ранніх людських суспільств у різних частинах світу. Водночас науковці наголошують, що наявність подібних шарів не означає, що одна й та сама катастрофа відбулася одночасно у всіх регіонах, адже річкові системи можуть формувати схожі відкладення у різні періоди. Найбільше зацікавлення викликали знахідки під самим шаром повені. Археологи виявили там цілу колекцію артефактів, серед яких — таблички з протоклинописом, характерні для культури Фара II чаші та яскраво оздоблені багатоколірні керамічні посудини. Ці предмети свідчать про досить високий рівень розвитку ремесел і культури у людей, які жили тут у давнину. Керівник однієї з археологічних експедицій, дослідник Еріх Шмідт з Пенсильванського музею, звернув увагу на разючий контраст між знахідками, що лежать над шаром повені, і тими, що були поховані під ним. Він описав це як «повний культурний розрив», що може означати раптове завершення певного етапу розвитку місцевого суспільства. При цьому під осадовим шаром було знайдено лише кілька людських скелетів, що дозволило припустити: жителі могли залишити поселення ще до того, як катастрофа досягла свого піку. Деякі дослідники пропонують ширші пояснення цього явища. Зокрема, дослідник Метт Лакруа припускає, що геологічні дані — включно з льодовими кернами, річними кільцями дерев, слідами вулканічної активності та навіть змінами магнітного поля Землі — можуть вказувати на масштабну природну подію, яка сталася приблизно 20 тисяч років тому. На його думку, різні природні свідчення і стародавні легенди про великі потопи можуть описувати одну й ту саму глобальну катастрофу. Втім, багато археологів ставляться до цієї гіпотези обережно. За наявними даними, приблизно 20 тисяч років тому люди здебільшого жили невеликими групами мисливців-збирачів і не створювали складних міських культур. Саме тому ідея про існування розвиненої, але втраченої цивілізації з того часу поки що залишається предметом дискусій у науковому середовищі. Попри суперечки, нове відкриття в Іраку ще раз нагадує, що під шарами землі можуть приховуватися сторінки історії, про які людство поки навіть не здогадується. І кожна така знахідка здатна змінити наше уявлення про те, коли і як почалася справжня історія цивілізацій.

Фахівці з кібербезпеки виявили масштабну кампанію поширення шкідливого коду в популярних репозиторіях розробників. Зловмисники маскують небезпечні фрагменти за допомогою невидимих символів Unicode, які людина не може побачити, але комп’ютер сприймає як виконуваний код. Дослідники з компанії Aikido Security повідомили, що лише з 3 по 9 березня на платформі GitHub було опубліковано 151 шкідливий пакет, створений за цією схемою. Подібні пакети часто отримують назви, схожі на популярні бібліотеки або відомі програмні інструменти. Через це розробники інколи випадково додають їх до своїх проєктів, не підозрюючи, що всередині прихований шкідливий код. Як працює нова схема атаки На відміну від традиційних шкідливих пакетів, у цих проєктах більшість коду виглядає цілком безпечно. Під час перегляду він відображається у звичайному читабельному вигляді й не містить очевидних підозрілих фрагментів. Небезпечна частина приховується у спеціальних символах Unicode, які для людини виглядають як порожні рядки або пробіли. Однак інтерпретатор JavaScript розпізнає їх як справжній код. У результаті стандартні методи перевірки програмного коду можуть не помітити загрози. Подібні шкідливі проєкти дослідники знайшли не лише на GitHub, а й у репозиторіях NPM, Open VSX та на маркетплейсі Visual Studio Code. Хто стоїть за атакою Фахівці пов’язують цю кампанію з групою зловмисників, яку умовно назвали Glassworm. Виявити їх за непрямими ознаками складно, адже всі зміни у репозиторіях виглядають правдоподібно. Йдеться про звичайні для розробки дії: оновлення документації, підвищення версій, рефакторинг коду або виправлення помилок. Експерти припускають, що для створення такої активності зловмисники можуть використовувати великі мовні моделі штучного інтелекту, які допомагають генерувати правдоподібні зміни в коді та документації. Як невидимі символи перетворюються на код Невидимі символи Unicode фактично відповідають літерам латинського алфавіту. Для людини вони виглядають як порожній простір, але під час виконання програми невеликий декодер перетворює їх на реальні байти коду. Після цього ці дані передаються у функцію eval(), яка дозволяє виконувати JavaScript-код, записаний у вигляді текстового рядка. Саме так активується прихований шкідливий механізм. Цікаво, що такі символи існують у стандарті Unicode вже кілька десятиліть. Проте лише у 2024 році кіберзлочинці почали активно використовувати їх для маскування шкідливого коду або навіть прихованих запитів до чат-ботів. Чому проблема може бути масштабнішою Хоча дослідники виявили 151 шкідливий проєкт, експерти припускають, що реальна кількість може бути значно більшою. Такі пакети часто видаляють одразу після того, як вони набирають достатню кількість завантажень. Як захиститися від подібних атак Експерти з кібербезпеки радять розробникам уважно перевіряти сторонні бібліотеки та залежності перед їх додаванням до власних проєктів. Також варто використовувати сучасні інструменти аналізу безпеки коду. Однак якщо зловмисники справді активно застосовують штучний інтелект для маскування своїх дій, виявляти подібні атаки у майбутньому стане ще складніше.

Італійська оборонно-аерокосмічна компанія Leonardo планує провести перші польові випробування своєї нової системи безпеки Michelangelo security dome в Україні. За словами генерального директора компанії Roberto Cingolani, тестування має відбутися до кінця 2026 року. Проєкт покликаний створити комплексну багаторівневу систему спостереження та реагування, здатну відстежувати загрози одразу в кількох середовищах — у повітрі, на суші, на морі та в космосі. Концепцію Michelangelo вперше представили наприкінці 2025 року. Вона передбачає створення інтегрованої архітектури, що об’єднає різні платформи та сенсори в єдину мережу. Така система повинна забезпечити швидке виявлення потенційних загроз і їхнє відстеження завдяки постійному обміну даними між різними компонентами. Фактично йдеться про створення своєрідного «цифрового купола безпеки», який працюватиме як взаємопов’язана екосистема оборонних технологій. Важливою частиною цієї архітектури стане космічний сегмент — супутникове угруповання Space Guardian constellation. Його запуск планують розпочати наприкінці 2027 року, а завершити формування до 2028-го. Повноцінно система має запрацювати приблизно у 2029 році, після чого розпочнеться інтеграція з іншими супутниковими мережами раннього попередження та моніторингу. Угруповання складатиметься приблизно з 20 супутників із різними типами сенсорів. Перший етап передбачає запуск дев’яти апаратів: шести супутників із радаром із синтезованою апертурою, двох оптичних супутників надвисокої роздільної здатності та одного комунікаційного супутника з оптичними міжсупутниковими каналами зв’язку. Усі вони працюватимуть на низькій навколоземній орбіті на висоті близько 520 кілометрів. Очікується, що ця система зможе взаємодіяти з європейськими космічними програмами, зокрема Copernicus, IRIDE та COSMO-SkyMed. У компанії прогнозують, що реалізація Michelangelo може принести близько 21 мільярда євро нових контрактів протягом наступного десятиліття. За попередніми оцінками, приблизно 6 мільярдів припадатимуть на період 2026–2030 років, а ще 15 мільярдів — на 2031–2035 роки. Зацікавленість у системі вже виявили понад 20 країн, хоча деталі можливих угод поки що не розкриваються. Поява Michelangelo відбувається на тлі активізації європейських програм зі створення нових систем протиповітряної та протиракетної оборони. Наприклад, European Commission раніше оголосила про плани створити власний космічний оборонний щит, який має бути сумісним із системами NATO. Паралельно компанія Thales Alenia Space представила концепцію SkyDefender — багаторівневої системи захисту від повітряних загроз. Попри схожість ідей, наразі незрозуміло, наскільки ці проєкти координуються між собою. Керівництво Leonardo заявляє, що жодних офіційних домовленостей із розробниками інших систем поки немає. Водночас у компанії наголошують, що Michelangelo створюється як відкрита архітектура, здатна інтегруватися з різними оборонними системами — як уже існуючими, так і тими, що з’являться в майбутньому. Додатковий інтерес до проєкту виникає й через можливі зміни в європейській космічній індустрії. У найближчі роки може відбутися масштабне об’єднання космічних підрозділів Airbus Defence and Space, Leonardo та Thales Alenia Space в межах ініціативи BROMO initiative, що може створити одного з найбільших гравців у європейському космічному секторі. У Leonardo підкреслюють, що Michelangelo вже розвивається в межах існуючого технологічного партнерства між компаніями космічної галузі, зокрема через співпрацю з Telespazio. Якщо ж масштабне об’єднання європейських оборонно-космічних компаній відбудеться, це може значно посилити можливості для розвитку ключових технологій, необхідних для реалізації системи. Проведення перших випробувань в Україні має стати важливим етапом перевірки концепції Michelangelo в реальних умовах. Результати тестів можуть визначити подальший розвиток цієї масштабної програми, яка претендує на роль одного з ключових елементів майбутньої системи безпеки Європи. Джерело

Компанія Samsung прискорює підготовку до виробництва дисплеїв для першого складаного смартфона від Apple. За інформацією інсайдерів, корейський технологічний гігант вирішив розпочати масове виробництво панелей для майбутнього foldable iPhone раніше, ніж планувалося. Якщо раніше запуск виробничих ліній очікували в липні, то тепер старт може відбутися вже у травні. Очікується, що дебют складаного смартфона Apple відбудеться пізніше цього року разом із новими моделями iPhone 18 Pro. Для компанії це буде перший крок у сегменті складних пристроїв, де вже кілька років активно працюють конкуренти. Саме тому Apple звернулася до Samsung — одного з лідерів ринку гнучких OLED-панелей — із замовленням на дисплеї для новинки. На даний момент Samsung залишається єдиним постачальником, з яким Apple вдалося укласти угоду щодо виробництва екранів для першого покоління складаного iPhone. Інші великі виробники дисплеїв, зокрема LG Display та BOE, поки що не братимуть участі в цьому проєкті. Така ситуація не є незвичною для Apple: компанія часто починає виробництво нових продуктів із одним ключовим партнером, щоб краще контролювати якість і стабільність поставок. Прискорення виробництва дисплеїв може свідчити про те, що Apple прагне ретельно підготуватися до запуску нового формату смартфона. Складані пристрої потребують значно складніших технологій, ніж звичайні моделі, адже дисплей має витримувати багаторазові згинання без втрати якості зображення або пошкодження матриці. У той самий час Samsung продовжує активно розвивати власну лінійку складних смартфонів. Очікується, що новий Samsung Galaxy Z Fold 8 буде представлений уже в липні — традиційний період для презентацій серії Galaxy Z. Разом із ним компанія може показати ще одну модель — Samsung Galaxy Z Wide Fold, яка, за чутками, створюється як відповідь на майбутній складаний iPhone. Інсайдери припускають, що Apple обрала нестандартний дизайн для свого складаного смартфона, що й змусило конкурентів уважніше придивитися до нової категорії пристроїв. Якщо ці дані підтвердяться, поява foldable iPhone може стати одним із найважливіших технологічних запусків останніх років і суттєво вплинути на розвиток ринку складаних смартфонів.

Дослідники з Університету Хіросіми разом із фахівцями Mitsubishi Materials представили новий метод адитивного виробництва виробів із цементованого карбіду вольфраму з кобальтом (WC-Co). Цей матеріал, що має екстремальну твердість — понад 1400 HV, традиційно дуже складний в обробці. Розроблена технологія дозволяє формувати деталі складної геометрії, значно знижуючи витрати дорогої сировини порівняно з класичною порошковою металургією. Ключовою особливістю запропонованого підходу стало використання методу лазерного гарячого дроту з опроміненням (hot-wire laser irradiation). На відміну від стандартних методів селективного лазерного плавлення, де метал переходить у рідку фазу, нова технологія базується на розм’якшенні матеріалу без повного розплавлення. Це дозволяє уникнути термічної деградації структури карбіду вольфраму та мінімізувати виникнення дефектів під час пошарового наплавлення. У ході експериментів вчені протестували дві стратегії позиціонування лазерного променя щодо стрижня, що подається. Було встановлено, що пряме опромінення верхньої частини присадного матеріалу призводить до декомпозиції карбідів. Рішенням проблеми стало впровадження проміжного шару на основі нікелевого сплаву, а також прецизійний контроль температурного режиму: нагрівання підтримувалося вище точки плавлення кобальту, але нижче температури активного зростання зерен. За словами Кейти Марумото (Keita Marumoto), доцента Вищої школи передових наук та інженерії Університету Хіросіми, адитивний метод дає можливість наносити надтвердий сплав лише на ті ділянки інструменту, де це необхідно, наприклад на ріжучі кромки. Отримані зразки продемонстрували механічну міцність і твердість, ідентичні промисловим еталонам, виготовленим методом спікання під високим тиском. Надалі команда планує адаптувати технологію для виробництва серійного металорізального інструменту та знизити ймовірність появи мікротріщин під час друку складних форм.