Надгробний пам’ятник має витримувати не один сезон, тому під час його вибору важливі не лише форма та зовнішній вигляд, а й властивості каменю, якість обробки та надійність конструкції. Для багатьох родин ціни на пам’ятники в Вінниці є одним із критеріїв пошуку, проте порівнювати пропозиції варто з урахуванням комплектації та технології виготовлення. Форма та комплектація пам’ятника Конструкція надгробка залежить від кількості поховань, розміру ділянки та побажань родини. Найпоширеніші рішення — одинарні та подвійні моделі. Перші розраховані на одне поховання, другі створюють для двох людей або сімейних поховань. Типовий комплект може складатися зі стели, основи та квітника. За потреби до нього додають плиту, вази, лампадки, декоративні елементи або інші вироби. Сьогодні гранітні пам’ятники в Вінниці можуть мати як стриману класичну форму, так і складніший дизайн. Стела буває прямою, вигнутою, фігурною, із декоративними вирізами чи комбінацією кількох видів каменю. Особливу увагу варто приділити пропорціям. Велика кількість декору не завжди робить виріб кращим. Набагато важливіше, щоб стела, напис, портрет та додаткові деталі утворювали цілісну композицію. Один із практичних варіантів для індивідуального поховання — одинарні пам’ятники з граніту. Вони представлені у різних розмірах і стилях, тому конструкцію можна підібрати відповідно до площі ділянки та загального оформлення місця поховання. Як виготовляють меморіальні вироби Виробничий процес починається з вибору матеріалу та затвердження майбутньої моделі. Якщо використовується готовий дизайн, погоджуються розміри, вид каменю та комплектація. Для індивідуального замовлення спочатку створюють макет або візуалізацію. Далі кам’яну заготовку розкроюють відповідно до технічних параметрів. На наступних етапах формують деталі, обробляють краї, шліфують і полірують поверхню. Художнє оформлення виконується окремо. На стелі можуть розміщуватися портрет, ім’я, дати життя, пам’ятний напис, хрест, орнамент або інша символіка. Для тексту та зображень застосовують гравіювання, а також фотокераміку чи накладні елементи. Якість готового виробу залежить від точності на кожному етапі. Важливі рівність поверхонь, симетрія деталей, акуратність фасок, чіткість зображення та якість полірування. Після завершення виробництва всі елементи перевіряють перед доставкою. Не менш важливе професійне встановлення. Для стійкості конструкції необхідно правильно підготувати основу, встановити та вирівняти всі частини, надійно зафіксувати стелу. Помилки на цьому етапі можуть вплинути на довговічність навіть якісного кам’яного виробу. Що впливає на кінцеву вартість Вартість надгробка формується з декількох складових. Основні з них — порода каменю, габарити, товщина деталей, складність форми та кількість елементів у комплекті. Також на підсумкову суму впливають художні роботи. Простий напис і складне портретне гравіювання потребують різного обсягу роботи. Те саме стосується нестандартних форм, декоративних деталей та комбінування різних видів каменю. Тому ціна пам’ятника в Вінниці не може визначатися лише за розміром стели. Під час вибору варто уточнити, що саме входить у комплектацію: основу, квітник, художнє оформлення, доставку та монтаж. Ще один важливий момент — можливість замовити готову модель або створити виріб за індивідуальним ескізом. Готові рішення дозволяють швидше визначитися з конструкцією, тоді як авторський проєкт дає більше свободи у формі, розмірах та оформленні. Правильно підібраний натуральний камінь, точна обробка та професійне встановлення — три складники, від яких безпосередньо залежить практичність меморіального виробу. Саме комплексний підхід дозволяє отримати пам’ятник, який збереже форму, чіткість деталей та охайний вигляд протягом багатьох років.

Вчені вперше продемонстрували, що звичайне сонячне світло може безпосередньо використовуватися для створення квантово-заплутаних фотонів. Раніше для такого процесу зазвичай застосовували лазери, а новий підхід потенційно може зробити квантові технології простішими та енергоефективнішими. Дослідження провели фахівці Університету Оттави в Канаді та Інституту науки про світло Макса Планка в Німеччині. Результати опубліковані в журналі Optica, повідомляє NNews із посиланням на Optica. Сонце замість лазера Квантова заплутаність виникає, коли два фотони отримують взаємопов’язані квантові властивості. Вимірювання одного з них пов’язане зі станом іншого навіть після їхнього розділення. Цей ефект розглядають як основу майбутніх систем квантового зв’язку, надточних сенсорів та квантових обчислень. Традиційно для генерації заплутаних фотонів використовують лазер. Його перевага — висока когерентність: світлові хвилі мають добре узгоджені властивості. Сонячне світло поводиться зовсім інакше. Воно містить широкий спектр довжин хвиль і поширюється в різних напрямках, тобто є просторово та часово некогерентним. Саме тому можливість отримати з нього квантову заплутаність тривалий час викликала сумніви. Як вчені змусили сонячне світло працювати Дослідники зібрали сонячне світло за допомогою великої лінзи Френеля розміром приблизно з вікно. Після цього спеціальний конічний концентратор стискав потік світла та спрямовував його в оптичне волокно завтовшки приблизно з людську волосину. Сконцентроване світло потрапляло на нелінійний кристал. Там відбувався процес спонтанного параметричного даун-конвертування (SPDC), під час якого фотони світла взаємодіють із кристалом і породжують пари фотонів із квантовими кореляціями. Ключовим стало не намагання зробити сонячне світло повністю когерентним, а контроль його поляризації — орієнтації коливань електромагнітного поля. Це дозволило фактично «відокремити» потрібну для заплутаності властивість від хаотичності сонячного світла. Заплутаність підтвердив тест Белла Експеримент показав, що отриманий квантовий стан приблизно на 94% відповідав ідеальному заплутаному стану. Крім того, фотони продемонстрували порушення нерівності Белла — одного з ключових експериментальних критеріїв, який свідчить про квантове, а не класичне походження їхніх кореляцій. Це важливий момент: вчені не просто отримали незвичайну кореляцію між фотонами, а експериментально підтвердили саме квантову природу цього зв’язку. Чому це може змінити квантові технології Найцікавіше застосування може бути пов’язане з космосом. Супутники потенційно зможуть використовувати сонячне світло для генерації заплутаних фотонів і створення захищених ключів шифрування, не встановлюючи на борту потужні лазери та частину допоміжного обладнання. Це особливо цікаво для систем, де маса, енергоспоживання та складність апаратури мають критичне значення. У перспективі подібний підхід також може допомогти масштабувати фотонні квантові технології без пропорційного збільшення енергетичних витрат. Але до «квантового пристрою на сонячній батареї» ще далеко Дослідники поки не створили готовий компактний пристрій, який можна встановити на супутник або використовувати в польових умовах. Йдеться про proof-of-principle — демонстрацію принципової працездатності концепції. Наступні завдання полягають у збільшенні яскравості джерела заплутаних фотонів та покращенні якості заплутаності. Тобто сонячне світло поки не замінює лазери у квантових системах. Однак експеримент показав, що сама вимога високої когерентності світла для створення заплутаності не є настільки фундаментальною, як вважалося. Цікавий факт Команда використовувала сонячний концентратор, який збирав світло великою лінзою Френеля, а потім спрямовував його в оптичне волокно приблизно завтовшки з людську волосину. Саме так величезний і «хаотичний» потік сонячного світла вдалося підготувати для роботи з крихітним нелінійним кристалом. Чому це важливо Відкриття змінює уявлення про те, яке світло можна використовувати як джерело квантових ресурсів. Якщо технологію вдасться зробити ефективнішою та компактнішою, сонячне світло може стати дешевим природним джерелом для квантової оптики — від супутникового зв’язку до сенсорів і майбутніх квантових систем. Наукова робота Cheng Li та співавторів «Generating quantum entanglement from sunlight» опублікована в Optica, 2026, DOI: 10.1364/OPTICA.601797.

Заплутування – це один з найкращих трюків у магічному ящику квантової фізики, коли два частинки нерозривно пов'язані під час вимірювання. Це ключовий компонент потенційних досягнень у комп'ютерних, комунікаційних та сенсорних технологіях.Вчені мають різні методи для створення заплутаних частинок, часто використовуючи світлові частинки (фотони). Стандартний спосіб заплутування фотонів полягає у використанні високоенергетичного лазера, який направляється в спеціально налаштований кристал.Цей метод надійний і добре відомий, але він вимагає значних енергетичних витрат та доступу до сучасного лазера.Тепер дослідники з Університету Оттави в Канаді та Інституту Макса Планка в Німеччині зробили те, що деякі вважали неможливим: вони отримали заплутані фотони з сонячного світла.Налаштування експерименту з фотонами. (Li et al., Optica, 2026)У своїй публікації в Optica команда зазначає, що це нововведення може призвести до технологій заплутування, які будуть дешевшими та легшими для впровадження в "обмежених ресурсах", від віддалених дослідницьких станцій до супутників на орбіті."Наша робота показує, що доступні природні джерела світла можуть бути використані для квантового заплутування, відкриваючи можливості для більш енергоефективних та доступних квантових технологій", – говорить фізик Чен Лі з Університету Оттави.Дослідники були заохочені попередніми експериментами, які показали, що заплутані фотони можуть бути отримані за допомогою світла LED, що свідчить про потенціал некогерентного світла – світла без синхронності та однорідності лазерів – для запуску цього процесу."Деякі всесвітньо відомі дослідники в цій галузі навіть сумнівалися, чи буде можливим це зробити."– Фізик Чен ЛіЕкспериментальне налаштування включало лінзу Френеля розміром з вікно та воронку, яка концентрувала зібране сонячне світло в оптичне волокно шириною з людське волосся.Сфокусоване світло потім направлялося на кристал для фактичного заплутування.Щоб подолати некогерентні характеристики сонячного світла, команда зосередилася на його поляризації: орієнтації його коливального електромагнітного поля. Заплутуючи цю характеристику, пристрій забезпечив, щоб навколишня "безладність" світла не заважала заплутанню поляризації."Ми спроектували наше експериментальне налаштування так, щоб різниці, викликані різними кольорами та напрямками поширення, не впливали на поляризацію фотонів", – говорить Лі."Як передбачає наша теорія, якщо заплутування існує лише в поляризації, то воно повинно залежати лише від порядку в напрямку коливання, а не від його напрямку чи кольору.Це дозволило нам отримати високоякісне заплутування поляризації з дуже просторово та тимчасово некогерентного сонячного світла."Використовуючи новий конусоподібний сонячний концентратор, дослідники показали, що сонячне світло може бути використане для створення заплутаних фотонів. (Florian Sterl)Заплутані фотони, які команда отримала, пройшли кілька важливих тестів квантової фізики. Частинки були приблизно на 94 відсотки схожі на ідеально заплутаний стан і порушили нерівність Белла – стандартний знак того, що їх кореляції не можуть бути пояснені класичною фізикою.Якщо заплутані фотони створені, вони можуть зберігати своє внутрішнє зв'язування навіть на величезних відстанях. В принципі, це може означати з'єднання величезних телескопів або комунікації, які неможливо перехопити."Ця технологія може одного дня дозволити супутникам створювати безпечні ключі шифрування, використовуючи сонячне світло, яке вже є в космосі, зменшуючи потребу в бортових лазерах та більшості супутніх апаратів", – говорить Лі."Генерація заплутування за допомогою сонячного світла також може забезпечити важливу складову, необхідну для масштабування квантових комп'ютерів без збільшення енергетичних витрат."Дослідники називають це "демонстрацією принципу": ми ще не маємо повноцінного квантового заплутувача, що працює на сонячній енергії, який можна було б доставити по всьому світу або вбудувати в інші технології.Це обнадійливий прорив, оскільки це абсолютно новий вид джерела для заплутування фотонів. Якість заплутування може бути покращена, кажуть дослідники, так само як і яскравість – швидкість, з якою виробляються заплутані фотони.Цікавий фактЦей прорив може змінити підходи до квантових технологій, роблячи їх доступнішими та енергоефективнішими, що важливо для майбутніх досліджень у цій галузі.

Новий електричний BMW iX3 50L продемонстрував результат, який ще кілька років тому здавався недосяжним для серійного електромобіля. Під час внутрішнього тесту автомобіль подолав 1030,2 км без жодної підзарядки, встановивши новий рекорд для електромобілів BMW. Тестовий заїзд проходив у Китаї: автомобіль вирушив із виробничого центру BMW у Шеньяні до дослідницького комплексу компанії в Пекіні. Після подолання понад тисячі кілометрів у батареї залишилося ще близько 5% заряду. Запас ходу перевищив заявлений Офіційний показник моделі за китайським циклом CLTC становить 919 км. Тобто під час тесту автомобіль проїхав приблизно на 111 км більше за заявлену цифру. Втім, BMW уточнює, що йдеться саме про внутрішнє випробування у конкретних умовах. Реальний запас ходу електромобіля залежить від температури, швидкості, стилю керування, завантаження та інших факторів, тому повторити результат у звичайній експлуатації буде непросто. Раніше під час тесту навколо озера Цинхай цей самий автомобіль зміг подолати близько 805 км на одному заряді. Нове покоління технологій Такий результат BMW пов’язує не лише з великою батареєю. iX3 50L отримав шосте покоління електропривода BMW eDrive та повністю 800-вольтову електричну архітектуру. Автомобіль також використовує великі циліндричні акумуляторні елементи діаметром 46 мм і батарейний блок без традиційних модулів. Інженери окремо оптимізували електропривод, систему термоменеджменту та аеродинаміку, щоб зменшити витрати енергії під час руху. Показник у 1030 км виглядає особливо цікаво на тлі того, що BMW переходить до нової архітектури електромобілів. Якщо подібна ефективність збережеться в реальних умовах, великий запас ходу може стати однією з головних переваг нового iX3. Офіційний старт прийому замовлень у Китаї запланований на 21 серпня під час автосалону в Ченду.

Європейський Союз запровадив Digital Markets Act (DMA), щоб послабити домінування великих технологічних платформ і створити більше простору для конкурентів. Особливо це стосується Apple та Google, які фактично контролюють мобільні екосистеми. Для Apple найболючішою частиною реформи став App Store. Компанія мала відкрити iOS для альтернативних магазинів застосунків і платіжних систем, але спочатку зробила ці можливості настільки складними та дорогими, що розробники не поспішали ними користуватися. Apple змінила правила, але не підхід Тепер Apple заявляє, що врегулювала суперечності з Єврокомісією та внесла необхідні зміни. Формально компанія пішла назустріч вимогам Брюсселя. Але для розробників ситуація все ще далека від справжньої свободи. Навіть при використанні альтернативних способів оплати Apple може отримувати комісію. Застосунки також проходять перевірки, а для сторонніх програм діють додаткові вимоги безпеки та авторизації. У результаті альтернативи App Store залишаються складнішими для запуску й потенційно менш вигідними. Безпека чи контроль? Apple традиційно пояснює свою позицію безпекою користувачів. Компанія наголошує на ризиках шкідливих програм і можливості появи недобросовісних розробників поза межами App Store. Проблема в тому, що такий аргумент легко перетворюється на виправдання контролю над усією екосистемою. Якщо альтернативний магазин або платіжна система все одно перебувають під численними обмеженнями Apple, конкуренція формально існує, але практична користь від неї залишається невеликою. При цьому сама Apple має аналогічні можливості на macOS, де встановлення програм з інших джерел давно не є чимось надзвичайним. Тому різниця між двома платформами викликає запитання. Хто насправді виграв? Якщо оцінювати ситуацію з точки зору бізнесу, позицію Apple зрозуміти нескладно. App Store — один із найважливіших джерел доходу компанії, а відмова від контролю над платежами та розповсюдженням застосунків означає ризик втрати частини прибутку. Саме тому нинішній компроміс можна сприймати як часткову перемогу Apple. Компанія формально виконала вимоги ЄС, але зберегла значну частину контролю та фінансових стимулів. Тепер питання вже до самої Єврокомісії: чи вважає вона ці зміни достатніми для появи реальної конкуренції? Якщо так, багаторічне протистояння завершилося великою кількістю правил, але без радикальних змін для користувачів і розробників.

Європейський Союз запровадив Digital Markets Act (DMA), щоб послабити домінування великих технологічних платформ і створити більше простору для конкурентів. Особливо це стосується Apple та Google, які фактично контролюють мобільні екосистеми. Для Apple найболючішою частиною реформи став App Store. Компанія мала відкрити iOS для альтернативних магазинів застосунків і платіжних систем, але спочатку зробила ці можливості настільки складними та дорогими, що розробники не поспішали ними користуватися. Apple змінила правила, але не підхід Тепер Apple заявляє, що врегулювала суперечності з Єврокомісією та внесла необхідні зміни. Формально компанія пішла назустріч вимогам Брюсселя. Але для розробників ситуація все ще далека від справжньої свободи. Навіть при використанні альтернативних способів оплати Apple може отримувати комісію. Застосунки також проходять перевірки, а для сторонніх програм діють додаткові вимоги безпеки та авторизації. У результаті альтернативи App Store залишаються складнішими для запуску й потенційно менш вигідними. Безпека чи контроль? Apple традиційно пояснює свою позицію безпекою користувачів. Компанія наголошує на ризиках шкідливих програм і можливості появи недобросовісних розробників поза межами App Store. Проблема в тому, що такий аргумент легко перетворюється на виправдання контролю над усією екосистемою. Якщо альтернативний магазин або платіжна система все одно перебувають під численними обмеженнями Apple, конкуренція формально існує, але практична користь від неї залишається невеликою. При цьому сама Apple має аналогічні можливості на macOS, де встановлення програм з інших джерел давно не є чимось надзвичайним. Тому різниця між двома платформами викликає запитання. Хто насправді виграв? Якщо оцінювати ситуацію з точки зору бізнесу, позицію Apple зрозуміти нескладно. App Store — один із найважливіших джерел доходу компанії, а відмова від контролю над платежами та розповсюдженням застосунків означає ризик втрати частини прибутку. Саме тому нинішній компроміс можна сприймати як часткову перемогу Apple. Компанія формально виконала вимоги ЄС, але зберегла значну частину контролю та фінансових стимулів. Тепер питання вже до самої Єврокомісії: чи вважає вона ці зміни достатніми для появи реальної конкуренції? Якщо так, багаторічне протистояння завершилося великою кількістю правил, але без радикальних змін для користувачів і розробників.

SpaceX знову встановлює для себе нову планку. У ніч на 19 серпня ракета Falcon 9 стартувала з бази Космічних сил США Ванденберг у Каліфорнії, ставши 100-ю місією компанії у 2026 році. Це був уже 97-й запуск Falcon 9 цього року. Ракета вивела на низьку навколоземну орбіту 24 супутники Starlink, а її перший ступінь приблизно через 8,5 хвилини після старту успішно повернувся на Землю та сів на плавучу платформу Of Course I Still Love You. Для прискорювача B1097 це вже 12-й політ. Він уже має власне місце в історії SpaceX: у квітні саме цей ступінь виконав 600-те успішне приземлення орбітальної ракети в історії компанії. Майже всі запуски — заради Starlink Переважна частина місій SpaceX у 2026 році пов’язана з розгортанням супутникової мережі Starlink. Наразі угруповання налічує майже 11 тисяч активних супутників. Показник у 100 запусків став для SpaceX уже звичним. Уперше компанія перевищила цю позначку у 2024 році, виконавши 138 місій. У 2025-му результат зріс до 170 запусків. Однак нинішні темпи можуть виявитися лише початком. Ілон Маск розраховує, що після повноцінного введення в експлуатацію Starship компанія зможе здійснювати близько тисячі запусків на рік — потенційно по кілька стартів щодня. У довгостроковій перспективі SpaceX хоче поступово відмовитися від Falcon 9 і Falcon Heavy, передавши основну роботу повністю багаторазовій Starship. Саме ця ракета має стати ключовим інструментом компанії для майбутніх місій до Місяця, Марса та масштабнішого освоєння космосу.

Пошук життя за межами Землі має одну фундаментальну проблему: ми знаємо лише один приклад життя — земний. Тому багато сучасних методів намагаються знайти на інших світах речовини, які нагадують земні біомаркери. Дослідники з Університету Глазго пропонують інший підхід. Замість питання «чи схожа ця молекула на біологічну?» вони пропонують запитувати: «наскільки складно було її створити?» Результати роботи опубліковані в Proceedings of the National Academy of Sciences. Життя може видавати себе складністю Метод базується на так званій теорії складання (Assembly Theory). Вона оцінює, скільки мінімальних кроків потрібно, щоб побудувати молекулу з простіших компонентів. Цей показник називають індексом молекулярного складання (MA). Ідея досить проста: у неживій природі існує величезна кількість можливих хімічних комбінацій, але дуже складні молекули малоймовірно виникають випадково й до того ж багаторазово. Живі організми, навпаки, використовують інформацію та складні механізми, щоб знову і знову виробляти конкретні структури. Попередні експерименти вказували на приблизну межу MA близько 15: молекули вище цього значення можуть мати значно більшу ймовірність біологічного походження. Важливо, що для такого аналізу не обов’язково заздалегідь знати, яку саме молекулу шукають. Мас-спектрометр може оцінити складність Залишалося головне питання: як виміряти такий показник на іншій планеті чи супутнику? Команда навчила модель машинного навчання XGBoost аналізувати мас-спектри та оцінювати індекс молекулярного складання безпосередньо за даними приладу. На стандартизованих спектрах із бази NIST модель показала відносну середньоквадратичну помилку близько 0,04 — утричі меншу, ніж у попереднього базового методу з показником 0,12. Цікаво, що модель частіше недооцінює дуже складні молекули. Для пошуку життя це навіть може бути перевагою: система радше пропустить потенційний сигнал, ніж поспішно оголосить звичайну хімію доказом біології. У майбутньому такий підхід можна було б використати на посадкових апаратах і роверах. Виявивши незвично складні молекули, автономний прилад міг би позначити ділянку як пріоритетну для подальшого дослідження. Не лише пошук життя Дослідження виявило ще одну цікаву можливість. Деякі складні медичні сполуки мають високий індекс складання не тому, що їх створила біологія, а через цілеспрямований синтез людиною. Це означає, що дуже складні молекули потенційно можуть стати не тільки біомаркерами, а й своєрідними техномаркерами — ознаками технологічної діяльності. Втім, до практичного застосування методу ще далеко. Результат сильно залежить від налаштувань мас-спектрометра, якості калібрування та способу підготовки зразків. Потрібні стандартизовані бази даних і додаткові випробування в умовах, максимально наближених до космічних місій. Якщо підхід підтвердить свою надійність, він може змінити саму логіку пошуку інопланетного життя: вченим не доведеться вгадувати, якою має бути чужа біохімія. Вони зможуть шукати сліди процесу, який систематично перетворює просту хімію на надзвичайно складні структури.

Apple випадково розкрила одну з найбільш незвичних новинок своєї аудіолінійки. У коді свіжого оновлення компанії знайшли відео нових AirPods із камерами, яке навряд чи мало потрапити у відкритий доступ. Особливо цікаво, що пристрій у внутрішніх файлах називається саме AirPods Pro. Жодних підтверджень існування окремої версії AirPods Ultra поки немає, хоча така назва раніше активно обговорювалася. Якою може бути лінійка AirPods За даними витоку, Apple готує одразу кілька моделей. Уже наступного місяця очікуються AirPods 5 у двох варіантах — з активним шумозаглушенням і без нього. Нові навушники, ймовірно, отримають чип Apple H3. Паралельно компанія може представити оновлені AirPods Pro 3. Їхньою головною особливістю стануть камери та функції, пов’язані з Apple Intelligence і новою Siri. Тобто Apple може не називати пристрій повноцінним новим поколінням, а зробити акцент саме на «розумних» можливостях. Окремо в коді вже помічені AirPods Pro 4, але їхній вихід очікується лише у 2027 році. Це може бути вже повністю нове покоління навушників. Таким чином, найближче оновлення AirPods може виявитися цікавішим, ніж здається. Apple фактично рухається від звичайних бездротових навушників до пристрою, який зможе взаємодіяти з навколишнім світом за допомогою камер, штучного інтелекту та Siri. Більше деталей, найімовірніше, з’явиться під час вересневої презентації Apple. Якщо витік справжній, до офіційного анонсу компанії ще доведеться стежити за новими подробицями — і, схоже, це далеко не останній витік.

Повернення інтеграції Volkswagen у Home Assistant виявилося дуже коротким. Рішення, яке з’явилося у версії 5.5.1, схоже, вже наступного дня перестало працювати — доступ стороннього сервісу до даних автомобілів знову заблокували. Проблеми з Volkswagen Connect тривають ще з весни 2026 року. Розробники відкритої інтеграції повідомляють, що Volkswagen змінив механізми автентифікації та доступу до API, через що сторонні застосунки більше не можуть отримувати необхідні токени. Гра в кішки-мишки Розробники намагаються знаходити тимчасові способи відновлення доступу, але Volkswagen, схоже, оперативно закриває такі можливості. У репозиторії інтеграції вже фіксували блокування окремих механізмів роботи з токенами. У результаті виникає своєрідна гра в кішки-мишки: спільнота знаходить обхідний шлях, а автовиробник змінює систему доступу. Для відкритого проєкту підтримувати такий підхід постійно практично неможливо. Потрібен офіційний API Сама ситуація виглядає дещо парадоксально: власники можуть нормально користуватися автомобілем через офіційний застосунок Volkswagen, але стороння інтеграція не отримує доступу до тих самих даних. В одному з актуальних звітів користувачів навіть зафіксована помилка unauthorized_client після спроби авторизації. Розробники вважають, що довгострокове рішення можливе лише через офіційний і документований API. Сам Volkswagen пояснював перехід тим, що старе підключення використовувало технічний канал, який не був призначений як офіційний спосіб доступу. Поки такого стабільного доступу немає, інтеграція Volkswagen Connect для Home Assistant знову залишається фактично непрацездатною. Для користувачів це означає одне: тимчасові виправлення можуть з’являтися, але розраховувати на них як на постійне рішення поки не варто.