У вересні 2002 року з серця Чумацького Шляху з'явилася загадка.Щось випромінювало п'ять спалахів потужних радіохвиль, точно через 77 хвилин один від одного. Потім воно замовкло.Астроном Скотт Хайман з коледжу Світа Бріара не знав, що з цим робити. Він витратив роки на пошуки ще одного сигналу, але без успіху, зрештою переключився на іншу роботу.Двадцять років потому, під час пошуку чогось іншого, це сталося знову. У даних, кожні 62,2 хвилини – ще один потужний спалах радіохвиль з загадкового джерела.Але і цей сигнал також замовк.Проте нове відкриття пропонує інтригуючі підказки про те, що може викликати ці дивні сигнали, відомі як довгоперіодичні транзієнти (LPT) – і чи всі вони походять з одного й того ж об'єкта."Чи всі LPT – це один тип об'єкта?" – запитав Хайман. "Чи представляють вони нову підкатегорію білих карликів або нейтронних зір? Цілком новий тип об'єкта?"Довгоперіодичний транзієнт – це нова визнана категорія радіоджерел, яка стала очевидною лише в останні кілька років – невідомі об'єкти, які випромінюють довгі, яскраві сплески радіохвиль з регулярними, тривалими паузами між кожним випромінюванням.Відкриття, яке встановило цю категорію, було GLEAM-X J1627-5235 – спостережуване в 2018 році, вперше повідомлене в 2022 році.З тих пір близько десятка загадкових пульсаторів з'явилися в оглядах радіо неба, по всьому Чумацькому Шляху, включаючи – ретроспективно – перше дивне спостереження Хаймана, GCRT J1745-3009."Дуже приємно читати про кожне нове виявлення LPT після стількох років безрезультатного моніторингу подібних об'єктів до GCRT," – сказав Хайман.Але виявити ідентичність цих дивних випромінювачів виявилося складніше, ніж можна було б подумати.Існує кілька відомих типів мертвих зір, які пульсують періодично, але жоден не може пояснити весь спектр поведінки, що демонструється LPT.Є три основні претенденти: пульсари та магнетари, які є нейтронними зірками, чий радіовипромінювання живиться різними механізмами; і білі карлики, які можуть періодично викидати енергію через взаємодії з бінарним супутником.Пульсари – це швидко обертові нейтронні зірки, які сканують промені радіовипромінювання через космос, як космічні ліхтарі, на коротких часових інтервалах, що відповідають їх обертанню.Магнетари – це їх більш інтенсивно магнітні родичі, здатні генерувати потужні сплески випромінювання, коли їх магнітні поля закручуються та переставляються.Але LPT пульсують надзвичайно повільно за стандартами нейтронних зір – іноді проходять години між сплесками.При таких повільних швидкостях обертання звичайні пульсари повинні мати труднощі з генерацією умов, необхідних для виробництва радіовипромінювання взагалі.Білі карлики пропонують іншу можливість.Ці зоряні залишки є більшими і можуть обертатися набагато повільніше, а взаємодії з супутньою зіркою можуть генерувати потужні радіосигнали. Дійсно, деякі LPT були пов'язані з бінарними системами білих карликів.Але це не означає, що всі LPT – це білі карлики.Їх різноманітні патерни пульсації, поляризація та періоди піднімають можливість того, що більше ніж один фізичний механізм – і, можливо, більше ніж один тип об'єкта – можуть бути відповідальними.У цю плутанину увійшов дивний новий сигнал у 2022 році, який перервав новий дослідницький фокус Хаймана.До того часу він переключив свою увагу на пошук мілісекундних пульсарів – швидко обертових нейтронних зір, які можуть допомогти пояснити надлишок гамма-променів з центру Чумацького Шляху.Але один кандидат у даних поводився досить дивно."Один об'єкт, який ми виявили в архівних спостереженнях телескопа MeerKAT, мав пульсароподібні властивості, але 'пульси' відбувалися з багатьма хвилинами перерви, і з, здавалося, регулярними інтервалами," – сказав Хайман."Ми шукали в інших архівах і виявили, що телескоп ASKAP спостерігав ту ж область неба в точно той же день. Це спостереження тривало 10 годин і підтвердило період у 62 хвилини. Разом з іншими його властивостями, ми зрозуміли, що натрапили на LPT."Але, як і годинниковий механізм, він мав кілька сюрпризів.Замість того, щоб випромінювати лише один сплеск кожні 62 хвилини, LPT J1555-5631 виробляв два різні сплески під час кожного циклу – один довший, інший коротший.Ще дивніше, два сплески показували протилежну кругову поляризацію: радіохвилі з одного сплеску закручувалися в одному напрямку, тоді як з іншого – в протилежному.Це дало дослідникам інтригуючу підказку про магнітне поле об'єкта."Ці властивості вказують на те, що випромінювання виникає з областей поблизу обох магнітних полюсів, і що осі обертання та магнітні осі об'єкта майже перпендикулярні одна одній," – пояснив Хайман.Це означає, що з LPT J1555-5631 відбувається щось дивне – тому що пульси не зовсім рівномірно розташовані. Замість того, щоб з'являтися на 180 градусів один від одного, як можна було б очікувати від простого дипольного магнітного поля, вони розділені лише на 165,4 градуси."180-градусове розділення легше пояснити випромінюванням з стандартного дипольного магнітосферного середовища," – сказав Хайман. "Спостережуване відхилення є важливою підказкою, що вказує на більш складну структуру магнітного поля."І є ще одна велика, очевидна загадка: чому LPT спалахують з такою регулярністю, лише щоб замовкнути – і чи можуть вони знову активізуватися пізніше.LPT J1555-5631, як і більшість каталогу LPT, ще не було виявлено знову. GCRT J1745-3009, з іншого боку, показав повторну активність – як і два інші.Хайман сказав, що такі драматичні зміни в активності, ймовірно, пов'язані з магнітосферою об'єкта – регіоном навколо нього, що домінує його магнітне поле – але може знадобитися більший каталог LPT, щоб виявити закономірності в даних, даючи астрономам щось, з чим можна почати розбиратися."Після того, як буде виявлено ще багато LPT, ми сподіваємося виявити більше тенденцій між ними, що дозволить нам здійснити цілеспрямовані пошуки підозрюваних LPT," – сказав Хайман."Це було б захоплююче, хоча так само захоплюючими є продовження відкриттів з випадкових пошуків архівів і випадкових знахідок."Дослідження було опубліковано в Астрономічному журналі.

Якщо ви втрачаєте волосся, можливо, ви не так часто користуєтеся гребінцем, як раніше. Але це може змінитися.Дослідження вчених з Китаю виявило обнадійливий новий спосіб боротьби з випадінням волосся, і гребінець є ключовим компонентом.Але це не звичайний гребінець. Система 'Detangle', представлена в новому дослідженні в Nature Communications, є спеціалізованим біоелектронним пристроєм у формі гребінця.Ця система має електронні зубці з вбудованими електродами різної висоти та інтегрованими модулями для доставки ліків, які генерують посилене електричне поле, що проникає до ~9 разів глибше в області волосяних фолікулів, ніж звичайні зовнішні застосування.Хоча Detangle наразі тестувався лише на мишах, результати свідчать про те, що цей електричний гребінець може стати потужним інструментом для лікування андрогенетичної алопеції (AGA), яка, за оцінками, вражає понад мільярд людей у всьому світі.Пристрій генерує імпульсні електричні поля з чергуванням зубців різної довжини. Дослідники стверджують, що різниця в довжині зубців генерує електричне поле, яке в 2.63 рази сильніше, ніж якби зубці були вирівняні в ряд.Щодо відновлення волосся, Detangle працює двома способами. Електричні імпульси від зубців стимулюють ріст волосся, але чергування коротших зубців також завантажене системою доставки ліків, яка може доставляти терапевтичні молекули глибоко в шкіру завдяки процесу, відомому як електропорація, що тимчасово підвищує проникність клітинних мембран.У дослідженнях використовували два різні види експериментальних генетичних лікувань для доповнення електричної стимуляції: плазмід VEGFA, який стимулює ріст кровоносних судин навколо волосяних фолікулів, і SRD5A2 siRNA, який пригнічує гормон, що зменшує волосяні фолікули.У ряді експериментів з мишами комбіновані ефекти повної системи продемонстрували вражаючі результати.У самців мишей з випадінням волосся, викликаним тестостероном, не оброблені тварини відновили лише близько 1% волосся на зголеній частині спини протягом 28 днів експерименту.У мишей, які отримали лише електростимуляцію Detangle, ріст волосся зріс до близько 40%, що було значно краще.Однак електрична стимуляція сама по собі призвела до меншого відновлення, ніж у мишей, які отримали ліки для росту волосся фінстерид і міноксидил, у яких відновлення становило приблизно 50% і 70% відповідно.Найсильніші результати були отримані внаслідок поєднання електричної стимуляції Detangle з терапевтичними молекулами. Коли поєднувалися з лікуваннями окремо, SRD5A2 siRNA призвело до відновлення приблизно 85%, а плазмід VEGFA – до 90%.Але у тварин, які отримали повне лікування Detangle – електростимуляцію в поєднанні з двома експериментальними терапіями, плазмідом VEGFA та SRD5A2 siRNA – відновлення волосся було практично максимальним, і дослідники стверджують, що відновлення становило близько 97.85%.Цей підхід прискорює ріст волосся майже на 100% протягом місяця в моделі мишей з AGA, перевершуючи результати, досягнуті за допомогою звичайних оральних або зовнішніх медикаментів.Це дуже обнадійливий доказ концепції, але нам потрібно буде дочекатися, поки подальші дослідження зможуть продемонструвати, що методи, використані тут з системою Detangle, є безпечними та ефективними для людей.Але якщо майбутні випробування підтвердять ці результати, скромний гребінець може знову стати популярним, і лисина отримає певний шок.Результати дослідження опубліковані в Nature Communications.Цікавий фактВипадіння волосся є поширеною проблемою, яка може вплинути на людей різного віку, і нові технології, такі як електричний гребінець, можуть змінити підходи до лікування цієї проблеми.

Палеонтологи з Університету Вітватерсранда в Південній Африці описали новий вид динозавра, який жив майже 200 мільйонів років тому. Тварина під назвою Nyana rooiwalnesis важила близько 440 кг, хоча на момент смерті їй було лише приблизно два роки. Дослідження допомагає краще зрозуміти, як формувалися гігантські розміри деяких груп динозаврів. Nyana належав до завроподоморфів — групи переважно рослиноїдних динозаврів, ранні представники якої пересувалися на двох ногах. Згодом від цієї еволюційної лінії походили такі велетні, як брахіозаври та диплодоки, відомі довгими шиями й хвостами. Завроподоморфи з’явилися близько 230 мільйонів років тому й існували до кінця крейдового періоду — приблизно 66 мільйонів років тому. Їхні рештки знаходять на різних континентах, однак повні скелети трапляються рідко: для збереження викопних решток тіло тварини мало бути поховане за сприятливих умов. Результати дослідження були опубліковані в журналі Royal Society Open Science. Рідкісний череп допоміг визначити новий вид Викопні рештки Nyana rooiwalnesis знайшли у 2018 році неподалік села Кхемегха в провінції Східний Кейп. Вони датуються пізнім тріасовим періодом — часом, коли ранні динозаври ще активно еволюціонували. Дослідникам вдалося виявити фрагменти черепа. Для цього геологічного періоду та регіону така знахідка особливо цінна. Череп завдовжки 21,3 сантиметра зберіг майже неушкоджену мозкову коробку, піднебіння та під’язикову кістку. Щоб детально дослідити його внутрішню будову, команда використала потужне рентгенівське обладнання Європейського центру синхротронного випромінювання. Отримані дані дали змогу створити тривимірні моделі та визначити місце нового виду на еволюційному дереві динозаврів. За кістковими кільцями визначили вік тварини Вік і темпи росту динозавра вчені оцінювали за тонкими зрізами кісток кінцівок. На них помітні лінії росту, подібні до річних кілець дерев. Дві такі лінії свідчать, що тварина перебувала на третьому році життя. Попри значні розміри, динозавр ще не досяг зрілості й продовжував рости. За оцінками дослідників, у дорослому віці він міг би важити вже кілька тонн. У порівнянні з іншими динозаврами близького віку — Massospondylus і Mussaurus — Nyana був приблизно вчетверо більшим. Це робить його одним із найбільших відомих молодих динозаврів свого часу. Що знахідка розповідає про еволюцію гігантів Філогенетичний аналіз показав, що Nyana міг бути близьким родичем північноамериканського Sarahsaurus або південноафриканського Ngwevu. Якщо підтвердиться його спорідненість із Sarahsaurus, це стане важливим свідченням еволюційних зв’язків між завроподоморфами південної Африки та західної частини Північної Америки. Однак головне значення відкриття полягає в тому, що швидке зростання могло сформуватися в завроподоморфів ще до появи справжніх динозаврів-гігантів. Отже, здатність швидко набирати масу, ймовірно, була важливою частиною еволюційного шляху, який згодом привів до появи найбільших наземних тварин в історії Землі.

Курс спеціальних препаратів може надовго знизити артеріальний тиск у людей із певною формою гормональної гіпертонії — навіть після завершення лікування. Невелике дослідження за участю 14 пацієнтів показало, що позитивний ефект зберігався до двох років після припинення приймання ліків. Це відкриває перспективу лікування, яке для частини людей може стати альтернативою операції та довічному використанню препаратів. Йдеться про первинний альдостеронізм — гормональне порушення, на яке припадає приблизно 5–10% випадків підвищеного артеріального тиску. За цього стану доброякісні вузлики в надниркових залозах або інші порушення їхньої роботи призводять до надмірного вироблення альдостерону. Цей гормон змушує нирки затримувати більше натрію, через що підвищується артеріальний тиск. Традиційно одним зі способів усунення причини захворювання є хірургічне видалення надниркової залози. Інший варіант — медикаментозний контроль тиску, який нерідко потребує тривалого або довічного лікування. Ефект зберігався після припинення приймання ліків Дослідники під керівництвом фахівців Лондонського університету королеви Марії вивчили новий підхід — розширене пригнічення синтезу альдостерону (EASI). Він передбачає використання препаратів, які блокують фермент альдостеронсинтазу, необхідний для вироблення цього гормону. Курс лікування триває від шести до 12 місяців. Результати опубліковано в журналі New England Journal of Medicine. Для подальшого аналізу науковці використали дані 14 пацієнтів із восьми медичних центрів США, які раніше брали участь у першому дослідженні препаратів цього класу. Команда порівняла їхні показники артеріального тиску та гормонального стану до лікування, під час нього й після завершення курсу. З’ясувалося, що протягом періоду спостереження тривалістю до двох років рівні гормонів і показники тиску залишалися приблизно такими самими, як під час лікування, або навіть покращувалися. Основний біохімічний маркер надмірного вироблення альдостерону залишався на 99% нижчим за початковий рівень. Середній артеріальний тиск знизився на 25 пунктів порівняно з показниками до лікування. У частини учасників гіпертонія частково або повністю зникла. Майже чверть пацієнтів мали нормальний артеріальний тиск без використання інших препаратів. Чому дія ліків може тривати роками Науковці припускають, що тривале блокування альдостеронсинтази може впливати не лише на вироблення гормону, а й на самі клітини, які його продукують. Ця гіпотеза спирається, зокрема, на експеримент 2005 року на мишах. Тоді дослідники видалили ген, відповідальний за вироблення альдостеронсинтази, після чого клітини, що виробляли альдостерон, зникли. Команда припускає, що тривале пригнічення відповідного ферменту в людей може запускати подібний процес, усуваючи джерело надлишкового гормону. Однак поки що це лише можливе пояснення результатів. Невелика кількість учасників і використання даних звичайного медичного спостереження замість спеціально спланованого тривалого випробування не дозволяють робити остаточні висновки про ефективність такого підходу. Попереду масштабніше дослідження Тепер дослідники проводять масштабніше клінічне випробування ELIXIR. Воно має перевірити, чи справді обмежений у часі курс EASI здатний забезпечити тривалу ремісію первинного альдостеронізму. Крім того, науковці планують використовувати молекулярну візуалізацію надниркових залоз, щоб з’ясувати, чи зникають у людей клітини, які виробляють надлишок альдостерону. Якщо ці припущення підтвердяться, новий підхід може суттєво змінити лікування однієї з поширених гормональних причин гіпертонії. Проте наразі результати залишаються попередніми: вони не означають, що пацієнтам можна самостійно припиняти приймання препаратів або відмовлятися від призначеного лікування.

Дослідники виявили щось дивне в деяких скелетах, похованих у монастирях Данії.Деякі з них, здається, датуються десятиліттями або навіть століттями раніше, ніж були побудовані їхні останні місця спочинку.Що ж відбувається?Вчені з Університету Південної Данії та Центру ізотопних досліджень вважають, що знайшли відповідь.У коментарі, опублікованому в npj Heritage Science, вони висловили "слова попередження" для археологів при датуванні середньовічних людських залишків.Метод радіовуглецевого датування є досить надійним для визначення віку кісток та артефактів, до приблизно 50 000 років.Процес починається в космосі: космічні промені взаємодіють з азотом в атмосфері, виробляючи невелику кількість специфічного ізотопу, відомого як вуглець-14, який потім зв'язується з атмосферним киснем, утворюючи вуглекислий газ.Дерева та інші рослини, що фотосинтезують, поглинають цей вуглець з повітря, а потім його поглинають тварини, які їдять ці рослини.Коли ці тварини врешті-решт помирають, вони, очевидно, перестають їсти і, отже, перестають додавати новий вуглець-14 до своїх клітин. З того моменту рівень вуглецю-14 може лише знижуватися з часом через радіоактивний розпад.Аналізуючи рівні вуглецю-14 у кістках і порівнюючи їх з відомими історичними рівнями ізотопу в атмосфері, вчені можуть досить точно визначити, якого віку ці кістки.Але є проблема.Звичайне радіовуглецеве датування добре працює для людей і тварин, які в основному їдять наземних тварин і рослини, але це інша справа для тих, хто їсть багато риби, завдяки явищу, відомому як "ефект резервуару".Річки, озера та океани мають різні співвідношення вуглецевих ізотопів, через розчинений карбонатний стік або підйом набагато старішого вуглекислого газу. Це означає, що річки, наприклад, можуть містити приблизно на 15 відсотків менше вуглецю-14, ніж атмосфера.В результаті кістки людини з рибною дієтою можуть здаватися на сотні років старшими, ніж вони є насправді.Команда проаналізувала кістки 27 осіб, ексгумованих з середньовічних данських монастирів, і, звичайно, шість зразків мали особливо аномальні віки. У кожному випадку кістки здавалося, що вони на десятиліття або століття старші, ніж будівлі, в яких вони були поховані.У одному випадку, наприклад, скелет, похований у данському місті Свенборг, був датований радіовуглецевим методом між 1100 і 1155 роками нашої ери – але монастир не був зведений до 1236 року.Дослідники зазначають, що в середньовічній християнській Європі м'ясо було обмежене під час посту, однак м'ясо прісноводної риби вважалося допустимим джерелом їжі.Вчені вважають, що це явище не є унікальним для Данії і, ймовірно, відбувається в інших місцях Європи та світу.Цікавий фактДослідження показали, що кістки людей, які вживали рибу, можуть здаватися на сотні років старшими через ефект резервуару, що може вплинути на археологічні висновки.

Кубіти, які є основою квантових обчислювальних систем, є аналогом бітів у класичних комп'ютерах. На відміну від бітів, які можуть бути лише 1 або 0, кубіти можуть бути 1, 0 або їх комбінацією (суперпозиція), що обіцяє змінити потужність наших комп'ютерів.Однак є одна проблема: як тільки кубіт вимірюється, його значення фіксується на 1 або 0, і його корисна характеристика зникає.Дослідники з Китаю та Бразилії, опублікувавши свою роботу в Physical Review B, вважають, що знайшли рішення. Вони пропонують читати електричний струм, що генерується кубітом, замість самого кубіта.Це означає, що можна буде читати кубіт, не зчитуючи його, як би поглядаючи на щось у своєму периферійному зору.Моделювання, проведене дослідниками, показує, що ця техніка може забезпечити точність зчитування кубітів до 99.85 відсотків.Налаштування вимагає запису електричного струму, а не вимірювання самого кубіта. (Zhang et al., Phys. Rev. B., 2026)Фізик Хосе Карлос Егес з Університету Сан-Паулу в Бразилії зазначає: "Якщо кубіт підготовлений у певній суперпозиції 0 і 1, його пряме вимірювання зазвичай знищує цю суперпозицію і, відповідно, інформацію, яку він містив".Дослідники пропонують, що кубіти, відомі як Андрєєвські кубіти, можуть допомогти. Вони можуть кодувати 0, 1 та суперпозиції.Схема зчитування Андрєєвського кубіта без використання допоміжних кубітів. (Marcus Egues і Хосе Карлос Егес, за допомогою ChatGPT)Андрєєвські кубіти в суперпозиції генерують коливальні електричні струми без необхідності зовнішнього напруги – живляться самою квантовою поведінкою.Це може розкрити квантовий стан кубіта через магнітне поле, яке створюється коливаннями.Цікавий фактАндрєєвські кубіти були предметом численних досліджень, але ідея їх електричної поведінки, що виробляє сигнал, який можна зчитувати, є новою.

Два людини можуть отримати однаковий бал на тесті пам'яті сьогодні. Через кілька років один може почати забувати про зустрічі та мати труднощі з повсякденними справами, тоді як інший все ще справляється з цим без проблем.Ранні ознаки цієї різниці можуть бути виявлені за допомогою сканування мозку, свідчать результати дослідження.У новому дослідженні вчені Стенфордської медицини та їхні колеги хотіли дізнатися, чи може взаємодія між різними ділянками мозку в стані спокою вказувати на ймовірність виникнення проблем з пам'яттю в майбутньому.Для цього вони почали з двох груп, пам'ять яких вже була досить різною.Одна група складалася з 110 людей з хворобою Альцгеймера. Інша група включала 180 дорослих, яким було щонайменше 75 років і які показали кращі результати на тестах пам'яті, ніж зазвичай для людей середнього віку.Вчені називають людей з такою винятковою пам'яттю в пізньому віці SuperAgers.Команда досліджувала сканування, зроблені під час того, як учасники лежали нерухомо. Техніка, відома як функціональна МРТ, відстежує зміни в рівні кисню в крові як непрямий показник активності мозку. Вчені шукали ділянки, сигнали яких піднімалися і опускалися разом.Деякі зв'язки, що стосуються передньої частини мозку, були сильнішими у SuperAgers. Деякі, що стосуються островкової ділянки, яка знаходиться глибоко в мозку, були сильнішими у людей з хворобою Альцгеймера."Це свідчить про те, що вразливість до хвороби Альцгеймера може відображатися в тому, як мозок функціонує як взаємопов'язана система", - сказав Канхао (Алекс) Чжао, постдокторський дослідник, що спеціалізується на обчислювальній нейронауці в Стенфордській медицині та провідний автор дослідження.Команда використала ці патерни для розробки Connectome Resilience-Vulnerability (ARC) для хвороби Альцгеймера."ARC-оцінка підсумовує, чи більше схоже з'єднання мозку індивіда на з'єднання SuperAgers, які зберігають виняткову пам'ять у старості, чи на з'єднання людей з хворобою Альцгеймера", - зазначив Чжао.Нижчі оцінки були більш схожими на SuperAger, а вищі - на хворобу Альцгеймера. Коли дослідники протестували метод на окремому наборі сканів 143 людей, які вже належали до однієї з цих двох груп, приблизно 71% були правильно віднесені до своєї групи.Наступний етап повернув команду до початкового питання. Чи може та ж оцінка розповісти щось про майбутнє людей, чиї пам'ять і мислення ще не порушені?Дослідники обчислили ARC-оцінки з перших сканів 1315 дорослих без когнітивних порушень і порівняли їх з результатами тестів та клінічними оцінками з наступних років. Більшість наборів даних охоплювали близько п'яти-шести років, а найдовший - до 12.Люди з нижчими та вищими ARC-оцінками спочатку показували подібні результати на більшості тестів. З часом ті, у кого були скани, схожі на хворобу Альцгеймера, швидше погіршувалися в оцінках пам'яті та повсякденного функціонування.Вони також були більш схильні до розвитку хвороби Альцгеймера або легкого когнітивного порушення, що може призвести до помітних проблем з пам'яттю або мисленням, хоча люди все ще можуть справлятися з більшістю повсякденних справ самостійно.Люди з більш SuperAger-схожими сканами були в середньому молодшими. Щоб дізнатися, наскільки ця різниця у віці могла пояснити, дослідники провели додатковий аналіз в одному наборі даних. Різниці в клінічних оцінках і результатах тестів зберігалися навіть після врахування віку на початку.Наступні сканування також показали, що амілоїд бета, білок, який може накопичуватися в бляшках у мозку, накопичувався швидше у людей з більш Alzheimer's-схожими сканами, хоча групи починали з подібними рівнями. Дослідники не виявили чіткої різниці в накопиченні тау, іншого білка, пов'язаного з хворобою Альцгеймера.Додавання ARC покращило прогнози того, хто розвине легке когнітивне порушення або хворобу Альцгеймера, порівняно з тим, що дослідники могли передбачити, використовуючи вік, скани, що вимірюють амілоїд бета і тау, а також генетичний ризик, пов'язаний з геном APOE. Якщо результати підтвердяться, оцінка може допомогти дослідникам залучити людей з високим ризиком до випробувань профілактики хвороби Альцгеймера до початку проблем з пам'яттю."Нам потрібні будуть більші перспективні дослідження, які спостерігають за когнітивно здоровими особами протягом кількох років, з валідацією в різних популяціях і МРТ-сканерах", - сказав Чжао."Ці дослідження повинні встановити надійні прогнози на індивідуальному рівні, продемонструвати додаткову цінність понад існуючі біомаркери та визначити, чи покращують оцінки, основані на ARC, клінічні рішення."Дослідження було опубліковано в Science Advances.Цікавий фактДослідження показує, що раннє виявлення ризику розвитку хвороби Альцгеймера може допомогти вчасно вжити заходів для підтримки когнітивного здоров'я.

Дослідники з Техаського університету A&M знайшли спосіб здешевити експериментальний ін’єкційний сенсор для вимірювання рівня глюкози. Один із компонентів, який коштує приблизно вдесятеро менше за матеріал, що використовувався в попередніх версіях технології, продемонстрував порівнянну ефективність. Результати дослідження опубліковано в журналі ACS Measurement Science AU. Розробка покликана зробити безперервний моніторинг глюкози доступнішим для людей із діабетом. Наявні системи дозволяють відстежувати зміни рівня цукру в реальному часі, але їхня вартість залишається перешкодою для частини пацієнтів. Новий сенсор містить спеціальну гідрогелеву капсулу, яку можна вводити під шкіру. Вона утримує чутливі до глюкози речовини та водночас пропускає молекули цукру. Під час експериментів гель зберіг понад 94% сенсорної суміші протягом семи днів. Для вимірювання використовується ближнє інфрачервоне випромінювання. На відміну від багатьох традиційних систем, технологія не потребує ферментів. Замість цього вона ґрунтується на конкуренції між глюкозою та флуоресцентною цукровою сполукою за місця зв’язування на білку конканаваліні А. Коли концентрація глюкози зростає, змінюється інтенсивність флуоресцентного сигналу, за яким можна визначити її рівень. Дослідники порівняли кілька сполук, зокрема дві форми цукру маннопентаози. Раніше використовувана α-маннопентаоза виявилася значно дорожчою за β-маннопентаозу, яка продемонструвала зіставні результати. Новий матеріал також добре працював у штучній міжклітинній рідині, що імітує середовище під шкірою. Втім, технологія поки перебуває на стадії підтвердження концепції. Перш ніж її можна буде використовувати в медицині, потрібні подальші дослідження та випробування. Команда планує вдосконалити сенсор, перевірити інші компоненти й оцінити його довговічність та практичність. Науковці сподіваються, що здешевлення матеріалів допоможе в майбутньому створити доступніші системи контролю глюкози, зокрема для людей без належного страхового покриття.

Вчені відкрили мікроскопічну органелу, яка не схожа на жодну іншу на Землі, всередині загадкової глибоководної істоти.Її назвали 'драконячою кулею', оскільки вона існує всередині божественного драконячого черв'яка (Chaetoderma shenloong) – рідкісного молюска, який знаходиться в глибоких мулистих шарах на двох метанових джерелах у Південно-Китайському морі та, згідно з цим дослідженням, одному біля Японії.Коли цей вид був вперше відкритий у 2024 році, він потрапив до десятки найзначніших знахідок року за версією Світового реєстру морських видів (WoRMS).Сьогодні божественний драконячий черв'як продовжує вражати нас.Зразки, витягнуті з метанового джерела в Південно-Китайському морі, тепер виявили травну залозу, наповнену 'драконячими кулями'.Результати опубліковані в Nature Communications.Чотири види Chaetoderma shenloong, рідкісного черв'яка, знайденого в мулистих відкладеннях навколо метанових джерел у Південно-Китайському морі. (Чонг Чен/Архіви Чонг Чена/Conchology.be)Назва 'драконяча куля' є даниною знаменитій манзі Акіри Торіями. Вона використовується для опису нової структури, яку вчені виявили всередині мембран деяких клітин у травній системі черв'яка.Коли дослідники проаналізували ці мікроскопічні відсіки, вони були здивовані, виявивши їх надзвичайно складний внутрішній устрій.Кожна драконяча куля оточена більш ніж 20 мембранними шарами і містить сотні бактерій, здатних використовувати хімічну енергію, а не сонячне світло, для виробництва органічної речовини.У глибоких, темних водах функція драконячої кулі може бути дуже важливою для виживання.Дослідники з Японії та Китаю стверджують, що драконячі кулі є першими спеціалізованими органелами, присвяченими хемосинтезу.Вони порівнюють їх з маленькими 'фермами' бактерій.Драконячі кулі, ймовірно, допомагають вирощувати спеціальні мікроорганізми, які можуть окислювати сірку, перетворюючи цю хімічну речовину на органічну енергію.Зображення електронного мікроскопа нововиявлених органел драконячої кулі (dracosphera) всередині клітин глибоководного молюска Chaetoderma shenloong (a), що показує симбіотичні бактерії, запаковані всередині (b) та багатошарову мембрану органели (c). (Лі та ін., Nature Communications, 2026)"Важливим науковим відкриттям після відкриття першого гідротермального джерела в глибоких морях на Галапагоському рифті в 1977 році було те, що багато тварин, які живуть у зменшених середовищах, таких як гарячі джерела та холодні витоки, отримують свою енергію та поживні речовини, 'живлячись' симбіотичними бактеріями, які виконують хемосинтез, використовуючи неорганічні хімікати," пояснюють автори.Вже було відомо, що деякі глибоководні тварини містять хемосинтетичні бактерії в спеціалізованих клітинах, званих бактерійцитами.Але драконячі кулі, здається, є новими відсіками, знайденими всередині цих клітин. Їх не спостерігали в інших молюсках або трубчастих черв'яках.Глибоководний молюск Chaetoderma shenloong у своєму природному середовищі (a), його подовжене тіло (b), оголена травна залоза (c) та 3D-реконструкція його внутрішньої анатомії (d), що показує обширну травну залозу, яка містить його хемосинтетичних бактеріальних симбіонтів. (Лі та ін., Nature Communications, 2026)Використовуючи секвенування ДНК, дослідники виявили, що драконячі кулі містять лише один тип симбіотичної, сіркоокислювальної бактеріальної види.Вони ще не розуміють, чому бактерії запаковані в драконячі кулі, але мають кілька ідей.Драконячі черв'яки проводять більшу частину свого життя, поховані в осаді морського дна, де кисню особливо мало.Дослідники підозрюють, що в якийсь момент черв'як розкладає деякі мембрани драконячої кулі в своїх бактерійцитах, вивільняючи корисні бактерії в інші частини клітини для перетравлення.Таким чином, черв'як може отримувати їжу з своїх клітинних 'ферм'.Це, ймовірно, не можна зробити всередині драконячих куль, оскільки дослідники не виявили лізосом, травних мішків клітини, всередині них.3D-реконструкція органели драконячої кулі (dracosphera) всередині глибоководного молюска Chaetoderma shenloong, що показує щільно упаковані симбіотичні бактерії (помаранчеві), оточені мембранами органели (сині). (Лі та ін., Nature Communications, 2026)Є ще одне пояснення.У глибокому морі, де кисню мало, утримання бактерій всередині драконячої кулі може запобігти їх використанню обмеженого ресурсу, залишаючи більше кисню для самого черв'яка.Ілюстрація, що показує, як глибоководний молюск Chaetoderma shenloong може використовувати свої органели драконячої кулі (dracosphera) для захисту симбіотичних бактерій від впливу кисню та потенційно перетравлювати їх для отримання поживних речовин. (Лі та ін., Nature Communications, 2026)"Проте," визнають автори дослідження, "через відсутність живих зразків для експериментів, ця гіпотеза в основному базується на корелятивних даних і потребує фізіологічної валідації."Один з молюсків, використаних для цього недавнього аналізу, був випадково зібраний з місця витоку біля грязьового вулкана біля узбережжя Японії, що розширює відомий ареал цього виду. Хто знає, коли ми знайдемо ще один."Наше відкриття адаптації одного з найменш зрозумілих груп тварин підкреслює, як мало ми знаємо про потенціал морських безхребетних, особливо про глибоководні таксони," підсумовують автори.Божественний драконячий черв'як може освітити шлях.Дослідження було опубліковане в Nature Communications.

Використана кавова гуща може виявитися значно ціннішою, ніж здається. Замість того щоб потрапляти на смітник, ці відходи здатні стати сировиною для виробництва біопалива та різноманітних хімічних речовин. Дослідники Університету Ровіра-і-Віргілі (URV) в Іспанії розробили ефективний спосіб вилучення олії з кавової гущі, який водночас зберігає придатність залишкової біомаси для подальшої переробки. Результати дослідження опубліковано в журналі Biomass and Bioenergy. Вони демонструють, як один із найпоширеніших видів харчових відходів можна перетворити на джерело кількох корисних промислових продуктів. Як добути олію з кавових відходів Щороку у світі виробляють близько 10 мільйонів тонн кавових зерен. Однак лише невелика частина їхньої маси потрапляє до готового напою, тоді як решта стає відходами. Використана кавова гуща містить приблизно 15% ліпідів — жирів, які можна застосовувати як сировину для виробництва біодизеля. Команда дослідників із кафедри хімічної інженерії URV — Хорхе Ф. Ромеро, Альберто Тамп’єрі, Даніель Монтане, Магдалена Константі та Франсеск Медіна — перевірила, як на вилучення олії впливають температура, тривалість обробки та кількість розчинника. Для експериментів використовували н-гексан — розчинник, який широко застосовують для відокремлення жирів від інших матеріалів. Найкращі результати отримали за температури 45°C, тривалості обробки 60 хвилин і співвідношення 35 мл гексану на один грам сухої кавової гущі. За таких умов вдалося вилучити приблизно 90% тієї кількості олії, яку можна отримати за допомогою методу Сокслета — стандартної лабораторної технології з високим виходом продукту. Водночас новий підхід забезпечив значно чистішу сировину: частка домішок становила лише 0,3% проти 3,9% у разі використання методу Сокслета. Аналіз також показав, що склад жирних кислот залишався стабільним за різних умов експерименту. Найбільшу частку становили лінолева та пальмітинова кислоти, що підтверджує потенціал отриманої олії як сировини для біодизеля. Залишки гущі теж можна використати Вилучення олії — лише перший етап. Дослідники прагнули зберегти структуру решти кавової біомаси, адже вона містить целюлозу, геміцелюлозу та лігнін. Ці компоненти можуть стати основою для виробництва біоетанолу, молочної кислоти, полігідроксиалканоатів, фенольних сполук і матеріалів для виготовлення сталого авіаційного пального. Ба більше, видалення жирів може полегшити подальшу переробку гущі. Ліпіди здатні створювати бар’єр, який заважає розчинникам і каталізаторам проникати до інших корисних компонентів рослинної сировини. Тому вилучення олії без істотного руйнування структури біомаси робить залишок зручнішим для наступних технологічних процесів. Чому обрали не найскладнішу технологію Науковці також перевірили методи з використанням ультразвуку та мікрохвиль, які можуть прискорювати початкові етапи вилучення олії. Проте після оцінювання чистоти продукту, ефективності, енергоспоживання та можливостей промислового масштабування ці технології не продемонстрували достатньої загальної переваги. У результаті найбільш збалансованим варіантом виявився звичайний періодичний процес із н-гексаном за помірної температури. Такий підхід може знайти застосування на біопереробних підприємствах, де біологічні відходи перетворюють на пальне, хімічні речовини та інші матеріали. Він також відповідає принципам циркулярної економіки — моделі, за якої відходи стають ресурсом для нового виробництва. Дослідники сподіваються, що комплексне використання кавової гущі допоможе зменшити кількість відходів і розширити перелік відновлюваних джерел сировини для промисловості. Втім, практичне впровадження технології ще потребуватиме оцінювання її ефективності та економічної доцільності у великих масштабах.