Ferrari 250 P 1963 року, один з найзначніших автомобілів в історії марки, може бути проданий на аукціоні Gooding & Co. під час Monterey Car Week 15 серпня. Очікується, що його вартість складе від 15 до 20 мільйонів доларів (приблизно 600 000 - 800 000 грн).Цей автомобіль став першим спортивним прототипом Ferrari з середньомоторною компоновкою, що змінило підходи до дизайну та інженерії в автоспорті. У своєму дебютному сезоні він зайняв друге місце на 12 годинах Себрінга та третє на 24 годинах Ле-Мана.Після успішного дебюту в Північній Америці, автомобіль продовжував отримувати оновлення від заводу. У 1966 році його продали за 12 000 доларів (приблизно 500 000 грн), що на той час було звичайною ціною для гоночних автомобілів.Цікавий фактFerrari 250 P став основою для багатьох успішних моделей, які з'явилися в наступні десятиліття, і залишається символом інновацій у світі автоспорту.

Коли блакитний кит занурюється під воду, його серцебиття різко знижується, щоб зберегти кисень. Їхні величезні серця можуть сповільнюватися до двох ударів на хвилину, коли вони занурюються на сотні метрів у пошуках їжі.І якщо ваше серце сповільнилося б настільки, ви, напевно, втратили б свідомість. Але, незважаючи на це, фільтруючі китоподібні, такі як блакитний кит (Balaenoptera musculus) і горбатий кит (Megaptera novaeangliae), все ще можуть активно полювати на їжу, незважаючи на екстремальну брадикардію.Це явище описується як 'найбільша біомеханічна подія на Землі', вражаюче досягнення, яке включає різкі занурення, повороти та обертання на глибині для захоплення здобичі, коли серце кита сповільнюється до повільного ритму.Морський вчений Ешлі Блавас, дослідник Стенфордського університету, очолила дослідження, опубліковане в PNAS, щоб зрозуміти, наскільки гнучкими можуть бути серцеві ритми китів, враховуючи, що вони також витрачають велику кількість енергії під водою.Вчені відстежували та маркували п'ять блакитних китів і чотири горбаті кити в Монтерейській бухті та на Канальних островах у Каліфорнії, а також на Західному Антарктичному півострові.Для запису біометричних даних китів Блавас і команда прикріпили до кожного кита датчик з присоскою, коли він спливав, щоб дихати. Кожен датчик містить акселерометр, гіроскоп і магнітометр для відстеження рухів китів, а також ЕКГ для вимірювання серцевого ритму.Ці дані показали, що відразу після нападу на здобич серцеві ритми підвищуються до приблизно 21,9 ударів на хвилину у блакитних китів і 28,2 ударів на хвилину у горбатих китів. Їхні серцеві ритми залишаються підвищеними в пост-нападній фазі, а потім поступово знижуються, поки кити фільтрують свою порцію морської води.Цікавий фактДослідження показало, що серцевий ритм горбатого кита під час відпочинку становить 18,5 ударів на хвилину, що значно повільніше, ніж середній показник для людини, який становить близько 60-100 ударів на хвилину.

Деякі забуті спогади можуть бути не зовсім втраченими, а скоріше, як запилена книга, захована глибоко в старій бібліотеці.Вони більше не легкодоступні, але за певних обставин їх можна відновити.Дослідники виявили, що навіть після того, як спогад більше не можна згадати, він може зберігатися в прихованому стані в мозку фруктових мух (Drosophila melanogaster), готовий до відновлення за допомогою правильних підказок.Однак процес відновлення забутого спогаду може також призвести до виникнення хибних спогадів, згідно з командою, очолюваною нейробіологами Венбіним Яном, Бенедеттою Заттера та Мігелем Павау-Дельгадо з Інституту біомедичних досліджень Фрідріха Міссера в Швейцарії.Вони пишуть: "Ми виявили, що забуті спогади можуть зберігатися як безмовні сліди пам'яті в колах, які не здатні керувати поведінкою".Дослідники вважають, що мозок не переміщує забутий спогад з одного набору нейронів в інший, а створює дві версії спогаду з самого початку – одну, яка безпосередньо керує поведінкою, і іншу, яка залишається прихованою.Ці результати свідчать про те, що контекстуальні підказки, такі як текстура та освітлення, важливі для відновлення спогадів, що вказує на те, що пам'ять не відтворюється, а скоріше реконструюється.Цікавий фактДослідження показало, що мозок використовує різні нейронні шляхи для відновлення реальних спогадів і створення хибних, що свідчить про наявність окремих механізмів для точного відновлення пам'яті та випадкового її переписування.

Невидимі ріки пронизують небо, постачаючи світу важливе джерело атмосферної вологи, яка випадає у вигляді дощу.Аерозольні ріки, також відомі як небесні ріки, мають значно більший гідрологічний вплив, ніж їх менші, але, можливо, більш відомі родичі, атмосферні ріки, які є епізодичними та короткочасними.На відміну від них, аерозольні ріки є постійними конгломератами шляхів транспорту вологи в атмосфері, які втілюють кумулятивні ефекти вітру, від морських бризів до низькоякісних потоків, а також згаданих атмосферних рік.Вони підтримують екосистеми на кліматичних масштабах і перетинають всю планету. Наприклад, попередні дослідження відстежили шляхи вологи, які постачають Пакистан, і виявили, що вони простягаються від Скандинавії до Мадагаскару.Картографування та управління цими небесними системами поливу стає все більш важливим для водної стійкості у світі, що зазнає впливу зміни клімату.У новому масштабному дослідженні вчені використали математичне моделювання та спостережувані кліматичні дані для аналізу аерозольних річкових систем, які підтримують Південну Америку.Дослідники виявили критичні вітрові басейни, або домінуючі джерела вологи, які постачають аерозольним рікам воду, що просочується в моря, випаровується з ґрунту та транспірує з рослин.Вони також визначили так звані точки повороту, за якими інтенсивність вітрового внеску вологи в певний регіон різко знижується.Нарешті, вони класифікували та картографували типи аерозольних рік, що протікають над континентом Південної Америки, відстежуючи, як далеко ріки подорожують, як швидко вони течуть і скільки води вони скидають у вигляді дощу.Цікавий фактДослідження показало, що вирубка лісів у вітрових регіонах Перу може призвести до зменшення річного опадів на 5–13% та зменшення річного стоку на 19–50% через аерозольні ріки.

Виробництво полістиролу зростає щороку, і, за даними досліджень, до 2034 року його обсяги можуть досягти 62 мільйонів тонн. На жаль, ми ще не знайшли ефективний спосіб переробки цього матеріалу, тому більшість полістиролу потрапляє на звалища.Вчені шукають рішення в природі. Вони виявили багато комах, які, здається, здатні знищувати пластикові відходи, але досі не зрозуміло, як саме це відбувається.Нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі BMC Microbiology, показало, що гриби можуть відігравати важливу роль у цьому процесі. Біохімік Флавіо Енріке Сілва з Федерального університету Сан-Карлоса в Бразилії провів серію експериментів, в яких виявив чотири види грибів у кишечнику гусениць бавовняного блішка (Helicoverpa armigera), які, як виявилося, здатні біодеградувати полістирол.Розширений пінопласт (EPS) часто використовується в упаковці для кави, ізоляції холодильників та електроніки. Саме цей вид полістиролу спочатку давали гусеницям для оцінки їхньої кишкової флори.Протягом семи днів деяким гусеницям давали лише EPS, іншим - звичайну їжу, а деяким - змішану дієту.Гусениці, які харчувалися EPS, мали значно більше грибів Aspergillus, Trematosphaeria, Metarhizium та Talaromyces в порівнянні з тими, хто не їв EPS.Дослідники ізолювали чотири види грибів з кишечника гусениць, щоб перевірити їхню здатність до перетравлення полістиролу. Ці гриби були представлені з іншим видом полістиролу: пінопластом, розчиненим у ксилолі, а потім висушеним до утворення плівки.Цей процес видаляє повітряні порожнини, характерні для пінопласту, що дозволяє легше спостерігати за впливом мікробів.Гриби, які були вирощені на плівці протягом 60 днів, показали, що вони здатні проникати в пластик, залишаючи сліди та порожнини на його поверхні.Дослідження показало, що гриби можуть використовувати пінопласт як джерело вуглецю, тобто їжу.Цікавий фактГриби, які можуть розкладати пінопласт, можуть стати важливим інструментом у боротьбі з пластиковими відходами, які є серйозною екологічною проблемою у всьому світі.

Слово 'барбар' походить від давніх греків: спочатку воно означало просто 'іноземець', але з часом його значення змістилося до диких, агресивних людей.Ці історичні асоціації залишилися: сьогодні термін найчастіше використовується для позначення людей, які є примітивними та агресивними.У дослідженні, опублікованому в Journal of Archaeological Research, команда дослідників з США та Швеції розглядає, як тих, кого в історії називали барбарами, насправді не можна вважати такими вже дикими та неорганізованими.Історія, зрештою, найчастіше писалася тими, хто зазнавав нападу з боку цих так званих барбарів, а не самими 'барбарами'.Чотири випадки досліджуються для підтвердження аргументів авторів: вікінги, які грабували флот протягом століть; Конфедерація Хауденосауне (Ірокези) в Північній Америці, яка досягла свого піку близько 1700 року; Морські народи Середземномор'я; та плем'я Команчів на південно-заході США (найактивніше в 17-18 століттях).Дослідники стверджують, що історичні знання про ці групи в основному походять від колоніальних або імперських зовнішніх спостерігачів, які неправильно характеризували їх як ірраціональних і агресивних.Ця характеристика приховує той факт, що ці децентралізовані групи досягли великомасштабної стратегічної координації без централізованої влади.Досліджуючи історичні записи та попередні дослідження, вчені створили структуру, яка об'єднує спільні риси між цими різними групами.Наприклад, децентралізація використовувалася як свідома стратегія, що робило ці групи – без єдиного лідера або столиці – набагато важчими для перемоги.Замість того, щоб покладатися на верхівкове керівництво, ці 'барбари' покладалися на соціальні зв'язки з іншими кланами та партнерами по торгівлі для просування своїх інтересів.Процес грабежу був більш стратегічним і менш випадковим, ніж його зазвичай зображують: дослідники визнають ці дії як координовані способи накопичення багатства, ресурсів і полонених на користь цих груп.Дослідники пропонують, що децентралізована, мілітаризована природа так званих 'барбарів' була свідомими політичними стратегіями, часто здійснюваними у відповідь на загрозу з боку доісторичних держав і імперій.Ці стратегії могли змінюватися з часом, оскільки сучасний контекст змінювався. Ресурси все ще могли накопичуватися, але їх розподіл був іншим.Однак це не завжди було очевидно грекам, римлянам та іншим спільнотам, які стикалися з 'барбарами'. Те, що зовнішні спостерігачі описували як некоординоване, насправді було ретельно продуманою комбінацією автономії між групами та прагненням до колективних вигод.Це допомагає переосмислити історичний наратив про те, як розвивалася війна та політика в минулому. Це також нагадує, що історія в основному розповідалася цивілізаціями, які все записували, але ця однобока перспектива рідко відображає повну картину або нюанси різних спільнот.Усі ці групи були змушені адаптуватися, оскільки більш централізовані сили з більшими чисельностями захоплювали регіони, в яких вони жили.Однак є ще багато чого, чого ми можемо навчитися від них – і команда прагне бачити, як їхня структура застосовується до інших груп.Додаткове систематичне міжкультурне порівняння могло б багато дати для обговорення того, як функціонували великомасштабні децентралізовані колективні суспільства, а також для виявлення та пояснення варіацій і змін у них.Дослідження було опубліковане в Journal of Archaeological Research.Цікавий фактБагато культур мають спільні усні історії, які збагачують археологічний запис або навіть ставлять під сумнів те, що вчені та історики з нього вивели.

Однією з найвідоміших візуальних репрезентацій у біологічній науці є подвійна спіраль – закручена, двостороння драбина, яка визначає форму молекул ДНК.Але не вся ДНК слідує цьому впізнаваному шаблону. Існують альтернативні види структур ДНК, і нові технології допомагають їх виявити.У дослідженні минулого року вчені виявили, де ці "неканонічні" форми ДНК (також відомі як не-B ДНК) виникають у людських та інших приматних геномах.Аналіз, опублікований у Nucleic Acids Research, допомагає завершити наше розуміння місць і різноманітності форм ДНК у нашому геномі."Коли людський геном вперше було опубліковано у 2001 році, він насправді не був завершений," сказала біолог Катерина Макова з Університету штату Пенсильванія."Приблизно 8 відсотків геному, в основному повторювана ДНК, залишалося невизначеним."Велика дослідницька робота в наступні роки, що завершилася проектом Telomere-to-Telomere (T2T), працювала над заповненням більше даних, зібравши найбільш повний референсний людський геном у 2022 році, а потім нарешті послідовно визначивши останній відсутній фрагмент у 2023 році.У 2025 році вчені T2T зробили ще один крок вперед, завершивши референсні геноми для шести видів мавп: шимпанзе, бонобо, горила, борнейський орангутан, суматранський орангутан і сіаманг.У своєму новому дослідженні команда Макової проаналізувала референсні геноми T2T для людей та шести видів мавп, шукаючи патерни в генетичному коді, які вказували на послідовності не-B ДНК."Тепер у нас є повна картина мотивів, які схильні до формування не-B ДНК для цих геномів," сказала біолог з Пенсильванії Ліннеа Смедс, перша авторка дослідження.Нові знахідки – і самі набори даних T2F – стали можливими завдяки новим технологіям секвенування довгих фрагментів, які здатні секвенувати геноми в менших, але довших сегментах (на відміну від коротких фрагментів, які важко зібрати).Здатність ефективно "збільшувати" та аналізувати більше генетичного коду за один раз дозволяє вченим краще виявляти функціональні елементи в геномі, включаючи послідовності не-B ДНК, які раніше були пропущені і які недостатньо вивчені внаслідок цього.Коли команда проаналізувала референсний геном людини, дані довгого секвенування виявили більше неконанічних ДНК-підписів, ніж попередня інформація короткого секвенування пропонувала."Ми виявили надмірну представленість більшості типів мотивів не-B ДНК у нових доданих послідовностях людського геному T2T," пишуть дослідники у своїй статті."Здатність аналізувати раніше недоступні регіони геномів, які багаті мотивами не-B ДНК, дозволила нам виявити повний геномний репертуар таких мотивів у людей, а також у нелюдських мавп, геноми яких доступні на сьогодні."В цілому, дослідники виявили, що багато мотивів не-B ДНК в людському геномі розташовані в супутниковій ДНК – повторюваних секціях некодуючої ДНК, які часто беруть участь в організації та стабільності хромосом. У геномах мавп мотиви не-B були нерівномірно розподілені.Неканонічні форми ДНК можуть мати численні форми, включаючи згнуту ДНК, петлі, G-четвірки (G4s) та Z-ДНК.Докази свідчать про те, що ці альтернативні форми – які, за оцінками, займають 13 відсотків людського геному – можуть мати численні ефекти в клітинах ссавців, впливаючи на реплікацію ДНК, захист хромосом, регуляцію транскрипції ДНК та процеси метилювання.Хоча деякі докази свідчать про те, що не-B ДНК може мати позитивні ефекти, сприяючи еволюції геному, наприклад, також є дослідження, які вказують на те, що неконанічні форми ДНК можуть мати шкідливий потенціал."Структури не-B можуть перешкоджати реплікації та підвищувати мутагенез і нестабільність геному," пише команда, зазначаючи, що альтернативні форми, як вважається, сприяють ракам, нейродегенеративним захворюванням та генетичним розладам, таким як синдром Вернера.З часом сподіваємося, що наше зростаюче знання про не-B ДНК та де вона виникає в людському геномі в кінцевому підсумку допоможе нам краще зрозуміти, як ці неконанічні форми можуть впливати на наше здоров'я."В останній час відбувся зсув у нашому розумінні функції геному, щоб виходити за межі послідовності та включати структуру," говорить Макова."Ми сподіваємося, що наше дослідження стане відправною точкою для додаткових досліджень функції цих нових структурних характеристик у геномі."Знахідки опубліковані в Nucleic Acids Research.Цікавий фактДослідження показують, що альтернативні форми ДНК можуть займати до 13% людського геному, що відкриває нові можливості для розуміння генетичних захворювань.

Візит до стоматолога може розкрити більше, ніж стан ваших зубів. Він також може вказати на ризик розвитку діабету 2 типу.Велике дослідження, яке охопило понад 300 000 людей, опубліковане в The Lancet Public Health, виявило, що періодонтит пов'язаний з підвищеним ризиком діагностики діабету 2 типу під час подальшого спостереження.Цей зв'язок може також працювати в зворотному напрямку: діабет підвищує ризик захворювання ясен і втрати зубів.Результати свідчать про те, що здоров'я ротової порожнини та метаболічне здоров'я можуть бути більш тісно пов'язані, ніж вважалося раніше.Періодонтит — це важка форма захворювання ясен, при якій тривале запалення пошкоджує тканини та кістки, що підтримують зуби. Ясна можуть набрякати або кровоточити, зуби можуть розхитуватися, а без лікування може статися втрата зубів.Щоб дослідити зв'язок між періодонтитом і діабетом, міжнародна команда на чолі з пародонтологом Жоао Ботельйо з Школи охорони здоров'я та науки Егас Моніз у Португалії систематично проаналізувала 28 проспективних досліджень з 16 країн.Це дозволило дослідникам вивчити, яка з хвороб з'явилася першою і що сталося далі.У шести дослідженнях, які охоплювали приблизно 29 000 учасників протягом 5-20 років, у людей з періодонтитом на початку спостереження було на 18-25% більше нових випадків діабету 2 типу, ніж у тих, хто не мав періодонтиту.Повна втрата зубів також виявилася тривожним сигналом. Люди, які вже втратили всі зуби на початку досліджень, мали на 30% більше нових випадків діабету 2 типу під час подальшого спостереження.Цей патерн також спостерігався в зворотному напрямку. Люди, які почали дослідження з діабетом, частіше розвивали періодонтит і втрачали зуби пізніше, хоча докази цього зв'язку були менш послідовними.Дослідження підкреслює, що ми більше не можемо розглядати здоров'я ротової порожнини та діабет як дві окремі сфери захворювань.Існує кілька правдоподібних пояснень для цього двостороннього зв'язку. Періодонтит викликає постійне запалення в роті. Бактерії та запальні молекули можуть потрапляти в кровотік через пошкоджені ясна, що сприяє запаленню в інших частинах тіла.Це, в теорії, може заважати реакції організму на інсулін, гормон, який допомагає переносити глюкозу з крові в клітини. Інсулінорезистентність є визначальною ознакою діабету 2 типу.З іншого боку, постійно високий рівень цукру в крові може сповільнити загоєння і знизити здатність організму боротися з інфекціями, що може робити людей з діабетом більш вразливими до захворювань ясен.Наприклад, у дослідженні 2025 року, в якому взяли участь 182 учасники, опублікованому в Dentistry Journal, було виявлено, що люди з діабетом 2 типу мали нижчу швидкість слиновиділення та вищу поширеність важкого карієсу, ніж ті, хто не мав діабету.Однак результати цього дослідження не встановлюють причинно-наслідковий зв'язок у жодному напрямку. Їхній аналіз базувався на спостережних дослідженнях, а не на рандомізованих контрольованих випробуваннях.Автори дослідження в The Lancet також виявили, що сила зв'язку варіювала серед досліджень, які вони проаналізували.Методи, що використовувалися для визначення та діагностики періодонтиту, не завжди були послідовними, тоді як дані про карієс були занадто обмеженими та різноманітними, щоб їх можна було статистично об'єднати.Команда також не знайшла жодного підходящого дослідження, яке б спостерігало за учасниками протягом часу, щоб вивчити зв'язок між діабетом і раком ротової порожнини.Проте порядок, у якому з'являлися ці стани, підсилює аргумент, що стоматологічне та загальне здоров'я не повинні розглядатися як абсолютно окремі світи.Діабет торкнувся приблизно 830 мільйонів людей у всьому світі у 2022 році, тоді як захворювання ротової порожнини вражають приблизно 3,7 мільярда людей.Незважаючи на величезний тягар обох станів, здоров'я ротової порожнини не було регулярно інтегровано в стратегії профілактики та управління діабетом.Результати піднімають можливість того, що стоматологи можуть допомогти виявити пацієнтів, які можуть отримати користь від скринінгу на діабет, тоді як люди, які вже мають діабет, можуть отримувати більш систематичні оцінки здоров'я ротової порожнини.Бітенкурт зазначає, що тісніша інтеграція здоров'я ротової порожнини та лікування діабету може покращити лікування, зміцнити профілактику, заохотити співпрацю між медичними працівниками та зробити системи охорони здоров'я більш ефективними.На даний момент захворювання ясен не слід розглядати як діагноз діабету. Але червоні, набряклі, відступаючі або часто кровоточиві ясна варто обговорити з стоматологом, особливо якщо вони супроводжуються встановленими факторами ризику діабету.Рот може не давати чітких прогнозів щодо майбутнього здоров'я, але він може містити підказки, які занадто важливі, щоб їх ігнорувати.Дослідження було опубліковане в The Lancet Public Health.Цікавий фактДіабет і захворювання ротової порожнини є глобальними проблемами, які вражають мільярди людей, але їх зв'язок часто залишається непоміченим у медичній практиці.

З віком багато біологічних процесів сповільнюються, і дослідження намагаються знайти способи, щоб зупинити цей процес, щоб ми могли жити здоровіше довше.Одним із способів, яким старість впливає на організм, є зміни в факторі росту гепатоцитів (HGF), білку, який допомагає активувати відновлення м'язів.Дослідники з Університету Кюсю в Японії виявили, що HGF підлягає хімічному процесу, відомому як нітрування, що руйнує ключовий сигнал для відновлення м'язів.У новому дослідженні, опублікованому в Scientific Reports, вони протестували два сполуки, які можуть протидіяти ефектам нітрування за допомогою антиоксидантів.Дослідники вибрали дві сірковмісні сполуки, відомі своєю потужною антиоксидантною активністю: глутатіон трисульфід (GSSSG) та ліпоєву кислоту трисульфід (LASSS).Обидві сполуки показали ефективність у придушенні нітрування на двох ключових вразливих ділянках білка. Проте зв'язки HGF з стовбуровими клітинами, необхідними для відновлення м'язів, не були достатньо відновлені.Коли дослідники підвищили концентрацію сполук, LASSS виявився особливо ефективним: він не лише блокував пошкодження від нітрування, але й підвищував ефективність білка у зв'язуванні з клітинами, які залучені в процеси відновлення м'язів.Дослідження показали, що LASSS може бути корисним для зменшення нітрування, викликаного бездіяльністю м'язів.Це дослідження ще потрібно перевірити на людях, але перші результати обіцяють новий спосіб хімічного зміцнення функції HGF, яка зменшується з віком.Цікавий фактСаркопенія - це термін, що описує вікову втрату м'язів, яка може початися вже з 30 років і прискорюється з 60 років.

Споживання м'яса вважається одним з найбільш шкідливих для навколишнього середовища, оскільки тваринництво має значний негативний вплив на використання землі, води та енергії, а також на викиди парникових газів.Проте, люди по всьому світу продовжують вживати м'ясо через смакові уподобання, культурні звички або поживні переваги.Але що, якби існував спосіб отримати частину смаку або білка м'яса з рослин, вирощених у ґрунті?У дослідженні, опублікованому в Frontiers in Plant Science, вчені досягли цього, генетично модифікувавши рослини салату та тютюну для виробництва білка міоглобіну."Наше дослідження вперше демонструє, що вищі рослини можуть стабільно виробляти міоглобін, один з ключових білків, відповідальних за багато бажаних властивостей м'яса", - сказала перша авторка Алексія Грофф, дослідниця біотехнології рослин в Імперському коледжі Лондона."Це дуже актуально в часи, коли попит на сталу платформу виробництва їжі зростає як ніколи".У своєму дослідженні Грофф та колеги використали техніку, звану біолістичною трансформацією, використовуючи "генетичну гармату" для бомбардування хлоропластів рослин салату та тютюну оптимізованими версіями генів міоглобіну свиней.Після підтвердження правильності вставки ДНК рослини вирощували до дорослого стану, і тести показали, що трансген передавався їх нащадкам."Одним з найбільших сюрпризів було те, як добре рослини переносили виробництво міоглобіну", - сказала Грофф."Хоча міоглобін зв'язується з гемом, важливою молекулою, що бере участь у багатьох аспектах метаболізму рослин, трансформовані рослини залишалися здоровими, родючими і не показували значних порушень фотосинтезу".Результати показали, що техніка дала приблизно 810 мг на кілограм сухої маси в салаті та 800 мг міоглобіну на кілограм сухої маси в рослинах тютюну.Це значно менше, ніж кількість міоглобіну, виробленого в м'ясі, але враховуючи екологічні переваги рослинного сільського господарства, це зовсім інша справа."Різниця в накопиченні міоглобіну в сухій масі приблизно в 10 разів вища в м'язах тварин у порівнянні з рослинними врожаями, описаними в цьому звіті", - пишуть дослідники."Незважаючи на це, вирощування рослин є набагато більш ресурсоефективним, ніж виробництво тварин; отже, рослинний міоглобін може досягти врожаїв білка на гектар, які можуть зрівнятися або навіть перевищити ті, що отримуються з тваринництва, при цьому також виграючи від значно нижчого використання води та викидів парникових газів".Дослідники визнають, що потрібні подальші дослідження, щоб надати більш точну оцінку того, як виробництво міоглобіну в рослинах порівнюється з існуючим тваринництвом.Якщо техніка буде прийнята, вчені кажуть, що білок можна буде видобувати з листя рослин і використовувати як компонент у рослинних м'ясних продуктах, або люди можуть просто вживати або готувати модифікований салат як свіжий інгредієнт.Цікавий фактВирощування білків у рослинах може стати важливим кроком до сталого харчування, зменшуючи негативний вплив на навколишнє середовище.