У глибинах Всесвіту відбуваються події, які неможливо побачити навіть найпотужнішими телескопами. Там, у центрах далеких галактик, гігантські чорні діри — у мільйони й мільярди разів масивніші за Сонце — роками й століттями повільно обертаються одна навколо одної. Їхнє зближення настільки неквапне, що воно не супроводжується ані спалахами, ані вибухами. Але навіть така «тиха» космічна драма злегка колише сам простір. Довгий час астрономи були впевнені: ці пари чорних дір мають випромінювати гравітаційні хвилі. Проблема була в іншому — ніхто не знав, де саме їх шукати. Тепер ситуація починає змінюватися. Як почути Всесвіт без телескопа Нове дослідження міжнародної команди в межах проєкту NANOGrav (Північноамериканська наногерцова обсерваторія гравітаційних хвиль) показало, що науковці нарешті наблизилися до вирішення цієї задачі. Серед авторів — фізики з Єльського університету. Замість класичних детекторів вони використовують… пульсари. Це надщільні залишки зір, які обертаються з феноменальною стабільністю та надсилають на Землю радіоімпульси, наче ідеальні космічні годинники. Якщо між нами й пульсаром проходить гравітаційна хвиля, вона трохи розтягує або стискає простір — і сигнал приходить на долі секунди раніше або пізніше. У 2023 році саме так ученим вдалося зафіксувати гравітаційний «фон» — слабке тремтіння простору, створене багатьма далекими парами чорних дір. Але тоді залишалося головне питання: які саме об’єкти за цим стоять? Від «шуму» до конкретних галактик У новій роботі дослідники пішли іншим шляхом. Вони вирішили не шукати сигнали по всьому небу одразу, а зосередитися на галактиках, де ймовірність подвійних надмасивних чорних дір найвища. Мова йде про квазари — надзвичайно яскраві галактичні ядра, де чорна діра активно «поїдає» матерію. Попередні дослідження показали, що такі об’єкти часто є результатом злиття галактик, а отже, можуть приховувати одразу дві гігантські чорні діри. Команда проаналізувала 114 активних галактичних ядер, поєднавши дані з пульсарів і спостереження за тим, як змінюється яскравість квазарів. Мета була проста: з’ясувати, які з цих галактик найкраще відповідають очікуваному «підпису» стабільних гравітаційних хвиль. Перші кандидати і «маяки» в космосі Про остаточне відкриття поки не йдеться. Натомість учені склали рейтинг найперспективніших кандидатів. Дві галактики виділилися особливо — SDSS J1536+0411 та SDSS J0729+4008. Для зручності їм дали неофіційні назви «Роган» і «Гондор» — з іронічним натяком на «маяки», що запалали у Всесвіті. Головна цінність роботи навіть не в цих конкретних об’єктах, а в самому підході. Вперше астрономи отримали чіткий алгоритм, як пов’язувати гравітаційні хвилі з реальними галактиками, а не абстрактним фоном. Чому це важливо Якщо хоча б кілька таких систем буде підтверджено, це стане проривом. Учені зможуть точніше зрозуміти, як часто зливаються галактики, як ростуть надмасивні чорні діри та чи поводиться гравітація так, як передбачає теорія, на найбільших масштабах. Фактично гравітаційно-хвильова астрономія починає виходити з «тіні» й наближатися до класичних спостережень, де невидимі коливання простору пов’язуються з цілком конкретними об’єктами на небі. Дослідження опубліковане в журналі The Astrophysical Journal Letters і може стати першим кроком до створення справжньої «карти» гравітаційних хвиль Всесвіту.

У перші роки 2020-х років із метаном в атмосфері сталося щось нетипове. Його концентрація зростала й раніше, але цього разу темпи різко прискорилися — настільки, що вчені заговорили про аномалію. Нове дослідження пояснює: справа була не в одній причині, а в небезпечному поєднанні одразу двох факторів. Уявімо ванну. Вона може переповнитися, якщо сильніше відкрити кран. Але так само вода піде через край, якщо частково заб’ється злив. Саме це, за словами дослідників, і сталося з метаном на початку десятиліття: природа «підкрутила кран», а атмосфера на певний час гірше справлялася з його «зливом». Атмосфера, яка перестала добре «прибирати» Метан не залишається в повітрі назавжди. Значну його частину знищують гідроксильні радикали (OH) — своєрідні хімічні «прибиральники» атмосфери. Вони реагують із метаном та іншими газами й допомагають очищати повітря. Дослідження показує: у 2020–2021 роках рівень OH різко знизився. Це мало величезне значення. За оцінками науковців, саме падіння кількості цих радикалів пояснює близько 80% річних коливань темпів накопичення метану в той період. Простими словами: метан почав накопичуватися швидше не лише тому, що його більше виробляли, а й тому, що атмосфера тимчасово втратила здатність ефективно його «знешкоджувати». Пандемія і несподівані хімічні наслідки Чому ж атмосфера стала менш ефективною? Дослідники пов’язують це зі змінами забруднення повітря під час пандемії COVID-19. Зокрема — зі зменшенням викидів оксидів азоту (NOₓ) через локдауни. NOₓ відіграє важливу роль у хімічних реакціях, які підтримують рівень OH. Коли викиди цих сполук скоротилися, впала й концентрація гідроксильних радикалів. У результаті метану стало значно легше «затримуватися» в атмосфері. Це яскравий приклад того, наскільки складною є атмосферна хімія. Скорочення одного шкідливого забруднювача — безперечно корисне для здоров’я людей — може мати несподівані побічні ефекти для кліматичної системи. Природа теж додала газу Паралельно з ослабленням «зливу» природа почала активніше виробляти метан. У 2020–2023 роках тривала затяжна фаза Ла-Нінья, яка принесла підвищену вологість у багатьох тропічних регіонах. Волога має ключове значення, адже метан активно утворюється мікроорганізмами в заболочених, теплих і бідних на кисень середовищах. Болота, підтоплені ґрунти, озера та річки за таких умов перетворюються на справжні «фабрики» метану. Дослідження фіксує зростання викидів у тропічній Африці, Південно-Східній Азії, а також у північних регіонах — в арктичних болотах і озерах, де потепління активізує мікробне життя. Водночас екстремальні посухи, як-от у Південній Америці під час Ель-Ніньйо у 2023 році, навпаки, знижують викиди — ще одне підтвердження, наскільки чутливий метан до кліматичних коливань. Загалом із 2019 по 2023 рік концентрація метану в атмосфері зросла приблизно на 55 частин на мільярд і досягла рекордних 1921 ppb. Найшвидший стрибок стався у 2021 році — майже 18 ppb за рік, що на 84% більше, ніж темпи зростання у 2019-му. Не нафта і не пожежі — головні винуватці Можливо, найнеочікуваніший висновок дослідження: основною причиною цього сплеску були не витоки з нафтогазової галузі й не лісові пожежі. Ізотопний аналіз метану — його «хімічний відбиток» — вказує на домінування мікробних джерел. Йдеться про болота, внутрішні водойми та сільське господарство, зокрема рисові поля. Такі джерела особливо швидко реагують на зміни температури та опадів, що робить їх дедалі важливішими в умовах потепління клімату. Проблеми з моделями і прогнозами Дослідження також виявило серйозну проблему: багато глобальних моделей недооцінюють роль заболочених територій і внутрішніх водойм. Вони погано враховують, наскільки швидко й різко можуть змінюватися викиди метану з таких екосистем. А це ускладнює кліматичне планування. Адже складно керувати тим, що погано вимірюється. Що це означає для боротьби з метаном Автори не закликають опускати руки. Скорочення витоків метану з нафтогазової інфраструктури все ще залишається одним із найшвидших способів уповільнити потепління. Втім, дослідження застерігає: кліматичні стратегії не можуть зосереджуватися лише на викидах, які людина контролює безпосередньо. Кліматично зумовлені природні джерела дедалі сильніше впливатимуть на ситуацію. Як зазначає співавтор роботи Ханьцінь Тянь, у теплішому й вологішому світі саме болота, водойми та агросистеми формуватимуть динаміку метану в найближчі десятиліття. Головний урок початку 2020-х простий і водночас тривожний: метан може зростати дуже швидко, коли кліматичні умови сприяють його виробництву, а атмосфера тимчасово втрачає здатність ефективно його знищувати. Це складна, жива система, де погода, вода, мікроби й хімія повітря тісно переплетені. І що далі нестабільнішим ставатиме клімат, то важливіше навчитися уважно стежити за тими «водяними» куточками планети, які тихо, але потужно впливають на майбутнє атмосфери. Дослідження опубліковане в журналі Science.

Китай знову запустив багаторазовий космоплан у секретній орбітальній місії Китайська аерокосмічна програма здійснила четвертий запуск свого експериментального багаторазового космічного апарата, зберігаючи максимальну таємність щодо деталей місії. Про це повідомило державне агентство Xinhua у п’ятницю, зазначивши, що запуск відбувся за допомогою ракети Long March 2F із космодрому Цзюцюань. Точний час старту офіційно не повідомлявся. За даними публікацій про закриті зони повітряного простору та можливі райони падіння, вікно для запуску, ймовірно, припадало на 10:50–11:10 вечора за східним часом США 6 лютого (03:50–04:10 UTC 7 лютого). Як і попередні три місії, новий політ має на меті технологічну перевірку багаторазових космічних апаратів, забезпечуючи технічну підтримку для мирного освоєння космосу. Детальніші дані, включно з орбітою та завданнями, поки що не розкриті. Fairing of CZ2F rocket which launched CSSHQ on Aug 5 being openly exhibited in Henan Jiyuan No.1 middle school. If the bumps are spare spaces for wings, CSSHQ’s wingspan could be larger than fairing’s diameter 4.2m. HD: https://t.co/aPZ6MvDdZq Credit: TikTok Douyin@hnsjydyzx pic.twitter.com/6i3mXPvFLe — CNSA Watcher (@CNSAWatcher) August 14, 2022 Попередні три місії китайського космоплана включали виведення на орбіту невеликих супутників або об’єктів, а під час другої та третьої місій апарат, за спостереженнями експертів, здійснював близькі маневри та операції взаємодії з випущеними об’єктами. Різниця між польотами цього космоплана коливалася від 220 до 697 днів. Новий запуск стався приблизно через 519 днів після приземлення попередньої місії на майданчику Лоп-Нур у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Характеристики ракети Long March 2F T, яка використовувалася для старту, дозволяють вивести на низьку навколоземну орбіту понад 8 тонн корисного навантаження. Це дає підстави вважати, що китайський космоплан може бути схожим за розмірами та функціями на американський X-37B. Незважаючи на численні запуски, Китай поки що не публікує зображень або офіційних фотографій апарата. Експериментальний космоплан, можливо, розробляється для роботи разом із багаторазовим суборбітальним першим ступенем, який вже тестували у 2021 та 2022 роках. У майбутньому Китай планує створити повністю багаторазову двоступеневу транспортну систему до орбіти (TSTO). Проект фінансується Національним науковим фондом Китаю та входить до широкої стратегії розширення доступу Китаю до космосу, включно з тестами вертикального старту та вертикальної посадки ракет Zhuque-3 і Long March 12A. Запуск у п’ятницю став дев’ятим орбітальним стартом Китаю у 2026 році, серед яких вже зафіксовано дві невдачі. CASC готує також тест аварійного припинення польоту космічного корабля Mengzhou з космодрому Веньчан, запланований не раніше 11 лютого. Джерело

Сон часто сприймають як розкіш або паузу, без якої можна обійтися. Але нове дослідження натякає: сон — це не просто відпочинок, а базовий механізм «техобслуговування» нервової системи, який з’явився задовго до складних мозків, ссавців і навіть хребетних. Вчені з Університету Бар-Ілан в Ізраїлі вивчали істот, яких важко запідозрити у складному внутрішньому житті, — медуз і морських анемон. У них немає мозку в нашому розумінні, лише примітивна нервова система. І все ж вони сплять. Ба більше — роблять це з тієї самої причини, що й ми. Сон як небезпечна необхідність З еволюційної точки зору сон виглядає дивно. Коли тварина спить, вона гірше реагує на небезпеку, не шукає їжу й не розмножується. У дикій природі це серйозний ризик. Логічно було б позбутися сну як марної слабкості. Але цього не сталося. Щойно в еволюції з’являється нервова система — з’являється і сон. Нове дослідження пропонує просте, але переконливе пояснення: сон захищає нейрони від пошкоджень, які неминуче накопичуються під час неспання. Давні істоти з дивовижно знайомими звичками Дослідники спостерігали за двома дуже різними видами. Перший — симбіотична медуза, активна вдень і така, що спить уночі, а ще робить короткий «денний сон». Другий — морська анемона, яка прокидається на світанку й спить у першій половині дня. За допомогою інфрачервоних камер і аналізу поведінки вчені визначили періоди сну. Результат здивував: попри всю різницю в способі життя, обидва види сплять близько восьми годин на добу. Майже як люди. Час сну різний, але структура — чітка й регулярна. Це не випадковий простій, а повноцінний біологічний цикл. Що відбувається з нейронами Ключове відкриття стосується того, що відбувається всередині нервових клітин. Під час активності нейрони накопичують пошкодження ДНК. Це нормальний побічний ефект роботи клітин — через обмін речовин, окиснювальний стрес, електричну активність. Проблема в тому, що нейрони майже не оновлюються. Якщо пошкодження накопичуються надто довго, клітина починає працювати гірше або гине. Виявилося, що і в медуз, і в анемон рівень пошкодження ДНК зростає під час неспання і зменшується під час сну. Тобто сон буквально дає нейронам час «підлатати» себе. Якщо не доспав — організм надолужить Коли тварин навмисно не давали спати, рівень пошкоджень зростав. Після цього вони спали довше, ніж зазвичай. Це явище називають «компенсаторним сном» — і воно добре відоме людям. Ба більше, коли вчені штучно збільшували пошкодження ДНК — ультрафіолетом або хімічними речовинами — це теж викликало потребу в додатковому сні. А коли сон стимулювали мелатоніном, рівень ушкоджень знижувався. Виходить замкнене коло: пошкодження викликають сон, а сон зменшує пошкодження. Різні «годинники», одна мета Цікаво, що механізми регуляції сну в цих істот різні. У медуз сон більше залежить від світла й темряви. В анемон — від внутрішнього циркадного годинника. Але результат один і той самий: захист нервових клітин. Це підсилює головний висновок дослідження: еволюція зберегла сон не через його форму, а через його функцію. Що це означає для людей Зв’язок між поганим сном і нейродегенеративними захворюваннями — такими як хвороби Альцгеймера чи Паркінсона — давно відомий. Нові дані показують, що цей зв’язок може бути дуже давнім і фундаментальним. Якщо сон захищає нейрони вже сотні мільйонів років, то хронічне недосипання цілком логічно робить мозок вразливішим у довгостроковій перспективі. Інакше кажучи, сон — це не бонус і не лінь. Це базова умова виживання нервової системи, спільна для людей, медуз і, ймовірно, більшості тварин на планеті. Навіть істоти без мозку це вже «зрозуміли». Дослідження опубліковане в журналі Nature Communications.

Медитацію зазвичай сприймають як спосіб заспокоїтися, знизити стрес і «розвантажити» голову. Але нове наукове дослідження показує: її вплив може бути значно глибшим. Регулярна практика здатна буквально змінювати динаміку роботи мозку — так, що вона нагадує ефект від психоделічних речовин, але без хімічного втручання. Група дослідників під керівництвом нейрофізіологині Анналіси Паскарелли з Італійської національної ради з досліджень вивчила, як різні види медитації впливають на мозкову активність. Для цього вони використали високоточні методи сканування мозку та алгоритми машинного навчання, які дозволяють побачити не лише окремі зони, а й загальну «поведінку» нейронних мереж. Мозок між хаосом і порядком Ключове поняття дослідження — так звана критичність мозку. Це стан, у якому нейронні зв’язки працюють не надто хаотично, але й не занадто жорстко. У такій точці баланс між порядком і хаосом вважається оптимальним: мозок залишається стабільним, але водночас гнучким, здатним швидко адаптуватися, навчатися й ефективно обробляти інформацію. На думку вчених, саме до цього стану може наближати медитація. Кого і як досліджували У дослідженні взяли участь 12 буддійських монахів із монастиря Сантакіттарама поблизу Рима. Усі вони — досвідчені практики з понад 15 тисячами годин медитації за плечима. Монахи належать до традиції тайського лісового буддизму — одного з найдавніших напрямів Тхеравади. Дослідники аналізували мозкову активність під час двох типів медитації та у стані звичайного спокою. Для вимірювань використовували магнітоенцефалографію — метод, який фіксує магнітні поля, що виникають під час роботи нейронів. Два підходи — два ефекти Перший тип медитації, саматха, зосереджується на одному об’єкті — наприклад, диханні. Вона звужує фокус уваги, допомагає досягти глибокої концентрації та внутрішньої рівноваги. Другий підхід, віпасана, навпаки, розширює сприйняття. Практик спостерігає за відчуттями, емоціями та думками, не намагаючись їх контролювати чи оцінювати. Як пояснюють науковці, саматха створює стабільний, зосереджений стан мозку, тоді як віпасана сильніше наближає нейронні мережі до тієї самої «критичної точки» — ідеального балансу між порядком і свободою. Менше шуму — більше усвідомлення Цікавим виявився ще один результат: під час медитації зменшувалася активність так званих гамма-коливань, які зазвичай пов’язані з обробкою зовнішніх стимулів. Це може означати, що мозок менше реагує на довкілля й більше занурюється у внутрішній стан усвідомлення. Також з’ясувалося, що у найбільш досвідчених монахів різниця між «медитативним» і «звичайним» станом мозку була мінімальною. Іншими словами, для них медитація стала не окремою практикою, а майже природним режимом роботи свідомості. Не лише світла сторона Втім, дослідники наголошують: медитація — не універсальні ліки. Інші наукові роботи показують, що у частини людей вона може викликати тривожність, депресивні стани або навіть спотворене сприйняття реальності. Ці побічні ефекти часто залишаються поза увагою, але можуть бути поширенішими, ніж вважалося раніше. Шлях, який ще треба зрозуміти Автори дослідження визнають: ми лише починаємо розуміти, як саме медитація змінює мозок. Вона може відкривати нові можливості для психічної гнучкості та саморегуляції, але не є швидким шляхом до просвітлення для всіх без винятку. Як і лотос, що проростає з мутної води, усвідомлення приходить поступово — і не завжди без труднощів. Дослідження опубліковане в науковому журналі Neuroscience of Consciousness.

Компактні смартфони майже зникли, але попит на зручні моделі не впав. У 2026 році виробники навчилися вміщувати флагманські технології у корпуси, що комфортно лежать у руці. Ось п’ять найкращих варіантів для тих, хто не хоче «лопату». Samsung Galaxy S25 — компактний універсал 6,2-дюймовий дисплей у тонкому корпусі робить модель однією з найзручніших серед флагманів. Усередині — топовий чип Snapdragon 8 Elite, що добре справляється з обробкою фото, відео та ШІ-функціями. Ключові особливості: Dynamic LTPO AMOLED 2X Три камери з оптичним зумом Висока пікова яскравість для сонячного світла Флагманська продуктивність у компактному форматі Google Pixel 10 Pro — компактний камерофон із ШІ Google зробила ставку на «Pro»-можливості в меншому корпусі. Смартфон отримав 6,3″ LTPO OLED і 16 ГБ ОЗП для локальних ШІ-алгоритмів. Сильні сторони: Перископічний зум 5× Просунута обробка фото та відео Один із найяскравіших дисплеїв у класі Орієнтація на обчислювальну фотографію iPhone 17 — плавність без переплати за Pro Базовий iPhone нарешті отримав 120 Гц, що відчутно змінює плавність інтерфейсу. Формат 6,3″ залишається зручним для повсякденного використання. Що важливо: LTPO OLED із ProMotion Новий 48 Мп сенсор Оптимізація iOS забезпечує стабільну швидкодію Довгий цикл підтримки оновлень Motorola Edge 60 Neo — захищений середняк Модель поєднує компактність, витривалість і доступнішу ціну. Корпус має посилений захист і практичне покриття, що покращує хват. Motorola Edge 60 Neo Переваги: Захист IP68/IP69 Яскравий P-OLED дисплей Велика батарея для свого розміру Швидка зарядка Xiaomi 15 — компакт із великою автономністю Один із небагатьох компактних флагманів із реально великою батареєю. Смартфон робить ставку на автономність і просунуту фотосистему. Головне: Камери з налаштуванням Leica Потужний Snapdragon 8 Elite Швидка дротова й бездротова зарядка Тонкий корпус попри місткий акумулятор А якщо потрібно ще компактніше? Складані смартфони формату «розкладачка» дають максимум компактності у кишені.Samsung Galaxy Z Flip робить ставку на зручність знімання та стиль, а Motorola Razr — на великий зовнішній дисплей для швидкого доступу до функцій. Samsung Galaxy Flip 7 Висновок Справжніх «міні-смартфонів» майже не лишилося, але форм-фактор 6,1–6,3 дюйма став новим стандартом компактності. У 2026 році це вже не компроміс, а повноцінні флагмани зі швидкими камерами, ШІ-можливостями та довгою автономністю.

Компанія попередила, що 42,1% усіх Android-смартфонів у світі більше не отримують оновлення безпеки. Йдеться приблизно про мільярд користувачів, яким рекомендовано замислитися над купівлею нового пристрою. Google більше не випускає виправлення безпеки для смартфонів під керуванням Android 12 і старіших версій, випущених у 2021 році та раніше. Головною причиною такої ситуації є сильна фрагментація платформи Android. На відміну від iOS, її використовують численні виробники, що ускладнює масові та своєчасні оновлення. Наприклад, остання версія Android 16 встановлена лише на 7,5% пристроїв, Android 15 — на 19,3%. Водночас під керуванням Android 12 продовжують працювати 11,4% усіх активних пристроїв, а Android 8 використовують 2,3% смартфонів. Рекомендація від Google однозначна: якщо смартфон не може бути оновлений до Android 13 або новішої версії ОС, варто розглянути купівлю нового пристрою. При цьому в компанії зазначають, що сервіс безпеки Google Play Protect і надалі працює навіть на смартфонах з Android 7, однак цього недостатньо для повноцінного захисту від сучасних загроз. Розробники наголошують, що успішна кібератака може призвести до викрадення облікових даних для доступу до банківських застосунків, соціальних мереж та інших важливих сервісів.

Наступного тижня Міжнародна космічна станція знову отримає повноцінний екіпаж. NASA офіційно підтвердила запуск місії Crew-12, яка має замінити попередню команду після безпрецедентної події — першої в історії МКС медичної евакуації астронавтів. Запуск запланований на ранній ранок середи. Чотири астронавти вирушать на орбіту на ракеті Falcon 9 компанії SpaceX, яка стартує не раніше 6:01 за місцевим часом (11:01 за Гринвічем). Для NASA це важливий сигнал стабільності після кількох тижнів невизначеності. Політ, який ледь не відклали Підготовка до місії проходила нервово. Наприкінці тижня SpaceX була змушена тимчасово призупинити польоти Falcon 9 через технічну проблему — під час одного з запусків не запрацював двигун другого ступеня ракети. Федеральне управління цивільної авіації США розпочало перевірку, і лише після її завершення дало «зелене світло» на відновлення запусків. Ця пауза викликала серйозні побоювання, що Crew-12 доведеться переносити. Однак наприкінці тижня FAA офіційно дозволило Falcon 9 повернутися до польотів, що фактично врятувало графік місії. Станція працювала в «мінімальному режимі» Місія Crew-12 має замінити екіпаж Crew-11, який повернувся на Землю ще в січні — на місяць раніше запланованого терміну. Причиною стало екстрене медичне рішення, яке увійшло в історію як перша медична евакуація з МКС. NASA не розкриває деталей інциденту, обмежившись формулюванням про проблеми зі здоров’ям одного з членів екіпажу. Після цього на орбітальній станції залишилася лише «чергова» команда з трьох людей. Вони підтримували роботу станції, але можливості для наукових експериментів і технічних робіт були суттєво обмежені. Хто летить на МКС До складу Crew-12 входять американські астронавти Джессіка Меїр та Джек Гетевей, французька астронавтка Софі Адено, а також російський космонавт Андрій Федяєв. Останній з’явився у складі екіпажу лише в листопаді, коли несподівано замінив Олега Артем’єва. Російська сторона офіційно заявила, що Артем’єва просто перевели на іншу роботу, хоча незалежні ЗМІ повідомляли про можливий інцидент, пов’язаний із передачею конфіденційної інформації. Жодних підтверджень цим твердженням оприлюднено не було. Одна з останніх сторінок в історії МКС Crew-12 стане однією з останніх команд, які житимуть і працюватимуть на борту Міжнародної космічної станції. МКС безперервно заселена вже близько 25 років, але її час добігає кінця. За поточними планами, у 2030 році станцію зведуть з орбіти та затоплять у віддаленому районі Тихого океану. Тож кожна нова місія сьогодні — це не просто чергова ротація екіпажу, а ще й частина фінального розділу в історії одного з найамбітніших проєктів міжнародної наукової співпраці.

Міжнародна експедиція на борту дослідницького судна JOIDES Resolution встановила рекорд глибини буріння в мантію Землі. У травні 2023 року вчені витягли керн завдовжки 1268 метрів зі свердловини в районі підводної гори масиву Атлантіс на Серединно-Атлантичному хребті. Стаття з результатами дослідження вийшла в журналі Science. Місце буріння розташоване за 800 метрів від гідротермального поля «Загублене місто», де земна кора значно тонша за звичайні 14–19 кілометрів. Геологічні розломи в цьому районі відкривають доступ до мантійних порід. Команда розраховувала пробурити 200 метрів — попередній рекорд глибини проникнення в мантію. Однак буріння відбувалося втричі швидше за звичайне, і вчені продовжували роботу доти, доки не завершився відведений час експедиції. Керн містить абісальні перидотити — породи, з яких складається верхня мантія планети. Аналіз виявив у зразках гарцбургіт і габро. Усі породи зазнали серпентинізації — хімічної реакції з морською водою, що змінила їхню структуру та колір. Мантія займає близько 84 % об’єму Землі, однак прямих зразків із неї вчені раніше не отримували. Досягти границі Мохоровичича — справжнього кордону між корою та мантією — експедиції не вдалося. У 2024 році Національний науковий фонд США припинив фінансування бурових проєктів такого типу.

Криптобіржа Bithumb, що базується в Сеулі (Південна Корея), через помилку в зазначенні назви валюти в межах рекламної акції розіслала користувачам по 2 тисячі біткоїнів замість 2 тисяч південнокорейських вон. Деякі користувачі одразу продали отриману криптовалюту, через що її вартість на місцевому ринку впала на 10 %. Як повідомляє видання The Chosun Daily, 6 лютого Bithumb планувала роздати від 20 до 50 тисяч південнокорейських вон ($13,7–$34) користувачам у межах акції «Випадкова коробка», обираючи переможців з імовірністю 1 %, 3 % і 96 % відповідно. Однак під час зарахування виграшу співробітник помилково вказав платіжну одиницю «біткоїни (BTC)» замість «південнокорейські вони». У результаті, як повідомляється, на рахунки переможців акції було зараховано щонайменше 2000 біткоїнів. З огляду на те, що того дня ціна одного біткоїна становила приблизно 98 млн південнокорейських вон (близько $67 тис.), кожен учасник фактично отримав активи на суму близько 196 млрд південнокорейських вон (приблизно $134 млн). Близько 700 користувачів придбали «Випадкову коробку» в межах акції, і приблизно 240 з них її «відкрили». Більшість отримала по 2000 біткоїнів на свої особисті гаманці. Деякі з них одразу продали отриману криптовалюту. За даними фінансових органів, сума коштів, фактично виведених шляхом продажу біткоїнів, отриманих у межах цієї акції, становила близько 3 млрд південнокорейських вон (приблизно $2,1 млн). Також повідомляється, що близько 160 користувачів повернули приблизно 400 тисяч біткоїнів, отриманих помилково. Після виявлення проблеми Bithumb заблокувала введення та виведення коштів на рахунках з некоректними депозитами, де тепер відображається повідомлення: «Це рахунок, заблокований сервісом». Bithumb вибачилася перед користувачами, заявивши: «Ми щиро перепрошуємо за незручності, спричинені плутаниною в процесі нарахування коштів у межах заходу». Також криптобіржа зазначила, що інцидент не пов’язаний із зовнішнім зламом або порушенням безпеки. «Ми чітко заявляємо, що в системі безпеки або в управлінні активами клієнтів немає жодних проблем», — підкреслила компанія. Водночас криптобіржа не розкрила точних масштабів збитків, зазначивши, що збір даних усе ще триває.