У світі мікробіології сама назва дисципліни підказує, що об’єкти її вивчення приховані від людського ока та потребують потужної оптики для спостереження, проте природа не втомлюється дивувати вчених винятками, що руйнують усталені догми. Справжньою сенсацією стало відкриття у мангрових болотах Гваделупи організму, який перевернув уявлення про теоретичні межі розмірів найпростіших форм життя, адже науковці виявили бактерію Thiomargarita magnifica, яку можна розгледіти неозброєним оком. Цей феноменальний одноклітинний організм досягає довжини близько одного сантиметра і за своєю формою нагадує тонку бліду вію, що для світу прокаріотів є абсолютно безпрецедентним масштабом, який раніше вважався фізично неможливим, пише T4. Історія цього відкриття розпочалася ще у 2009 році, коли професор морської біології Університету Антильських островів Олів’є Грос під час відбору проб осаду в болотах помітив дивні білі нитки, прикріплені до опалого листя. Спочатку науковець сприйняв знахідку скептично, припустивши, що це можуть бути гриби, еукаріоти або просто скупчення органічних залишків, оскільки об’єкт був занадто великим для бактерії. Ця невизначеність призвела до того, що шлях від першого спостереження до офіційного підтвердження статусу «макромікроба» зайняв понад десятиліття, і лише у 2022 році команда дослідників змогла з упевненістю заявити про виявлення найбільшої бактерії на планеті. Сантиметр звучить не так багато, але для бактерій це величезна величина. Автор зображення: Жан-Марі Воллан. Масштаб цього відкриття важко переоцінити, адже стандартна бактеріальна клітина зазвичай має довжину близько двох мікрометрів, тоді як знайдений зразок перевищує цей показник у 5000 разів. Співавтор дослідження Жан-Марі Воллан навів вражаюче порівняння, зазначивши, що якби ми перенесли ці пропорції на людський вимір, то зустріч зі звичайною бактерією та Thiomargarita magnifica була б еквівалентна зустрічі людини з велетнем заввишки з гору Еверест. До цього моменту наука допускала існування гігантських бактерій розміром у кілька сотень мікрометрів, але навіть ці показники вважалися теоретичним максимумом через обмеження дифузії поживних речовин всередині клітини, проте новий вид зумів якимось чином обійти ці біологічні бар’єри. Незважаючи на свій страхітливий для мікросвіту розмір, ця бактерія не становить загрози для людини і не є патогенною, натомість вона відіграє важливу екологічну роль у своєму специфічному середовищі існування. Мангрові ліси, де було знайдено цей організм, відомі своєю здатністю ефективно поглинати вуглець, і Thiomargarita magnifica, будучи сіркоокислювальною бактерією, що фіксує вуглець, є невід’ємною частиною цієї екосистеми. Розуміння механізмів життєдіяльності такого гіганта може відкрити нові перспективи у вивченні вуглецевого циклу, адже мангрові зарослі, займаючи менше одного відсотка прибережних територій, утримують до 15 відсотків вуглецю в прибережних відкладеннях. Таким чином, виявлення однієї «вії» в болоті Гваделупи не лише розширило межі нашого розуміння життя, але й нагадало, що навіть у добре вивченому світі все ще існують гіганти, які ховалися у всіх на виду. Читайте також: Картина Анни Болейн поставила крапку в звинуваченнях, що вона була відьмою з “неприродним зайвим відростком”The post Найбільшу в світі бактерію можна побачити неозброєним оком: вона живе в болоті (ФОТО) first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Згідно з уточненими розрахунковими даними провідних космічних агентств, астероїд 2024 YR4, який раніше розглядався як потенційна загроза для Землі, з високою ймовірністю уникне зіткнення з нашою планетою. Водночас траєкторія космічного об’єкта вказує на ризик удару по поверхні Місяця. За оцінками фахівців НАСА та Європейського космічного агентства (ЄКА), імовірність цієї події, яка прогнозується на 22 грудня 2032 року, становить близько 4,3%. Астероїд 2024 YR4 було виявлено наприкінці 2024 року системою ATLAS. Його діаметр оцінюється приблизно у 60 метрів, що можна порівняти з розмірами Тунгуського метеорита. Початкові спостереження допускали ризик зіткнення із Землею, однак дані, отримані, зокрема, за допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб» у 2025 році, дозволили виключити катастрофічний сценарій для людства. У разі реалізації «місячного сценарію» удар відбудеться зі швидкістю близько 14 км/с. Кінетична енергія, що при цьому вивільниться, становитиме приблизно 6,5 мегатонни у тротиловому еквіваленті. Цього достатньо для утворення кратера діаметром близько одного кілометра та глибиною до 260 метрів. Подія супроводжуватиметься потужним оптичним спалахом, який можна буде зафіксувати із Землі за допомогою професійного обладнання. Наукова спільнота розглядає потенційне зіткнення як унікальний «експеримент», що дозволить вивчити структуру місячної кори та сейсмічну активність супутника. Очікується, що удар спричинить місяцетрус магнітудою близько 5,0. Водночас експерти попереджають про супутні ризики. Моделювання, проведене науковцями Університету Цінхуа, показує, що внаслідок удару в космос буде викинуто тонни місячного ґрунту та уламків. Частина цієї речовини (за розрахунками — до 400 кг фрагментів) може досягти навколоземного простору, утворивши тимчасовий метеорний потік. Хоча для поверхні Землі ці частинки не становитимуть загрози, згоряючи в атмосфері, вони можуть підвищити ризики для супутників, що працюють на орбіті, збільшуючи ймовірність синдрому Кесслера — ланцюгової реакції зіткнень космічних апаратів. Моніторинг траєкторії астероїда 2024 YR4 триває з метою подальшого уточнення місця та часу можливого удару.

Компанія Western Digital готує не тільки великі та дуже великі HDD, але й дещо набагато цікавіше. Вона зараз працює одразу над двома технологіями, які зроблять жорсткі диски у рази швидше. Компанія працює над категорією високошвидкісних накопичувачів (High Bandwidth Drive, HBD). Її суть полягає в читанні даних з носія з використанням більш ніж однієї головки та передачі їх на один або два хости. WD працює відразу над двома різними технологіями з прицілом на їхнє об’єднання в майбутньому. Одна використовує більше однієї головки для одночасного читання та запису, а інша має другий повністю незалежний привід для досягнення вдвічі більшої пропускної спроможності та вдвічі більшої продуктивності послідовного введення-виводу. Тобто за підсумком у майбутньому такі жорсткі диски дозволять збільшити пропускну спроможність у вісім разів та показники введення-виведення вчетверо, якщо обидва підходи будуть об’єднані в одному жорсткому диску. Накопичувачі HBD із двома приводами вже проходять перевірку клієнтами компанії. У таких накопичувачів кілька голівок на кількох доріжках одночасно зчитують і записують дані, використовуючи внутрішній паралелізм для забезпечення вдвічі більшої пропускної спроможності в порівнянні зі звичайними HDD. Диски з другою технологією зараз називають Dual-Pivot High-Bandwidth HDD. Тут ідея полягає у додаванні другого повністю незалежного приводу на окремому шарнірі. Кожен привід керує власним набором головок та забезпечує дві незалежні операції читання/запису одночасно, що дозволяє збільшити продуктивність послідовного введення-виводу до двох разів без зменшення ємності. Над цією технологією компанія ще працює, і вихід на ринок заплановано на 2028 рік. Ці технології дозволять HDD як мінімум за швидкістю передачі даних порівнятися з SATA-SSD.

У печері на Північному острові Нової Зеландії вчені зробили відкриття, яке буквально зазирнуло в загублений світ глибиною понад мільйон років. Там, де сьогодні панують зовсім інші ландшафти й екосистеми, колись існували давні ліси, населені птахами та земноводними, про які наука досі нічого не знала. Палеонтологи виявили у печері вражаючу колекцію викопних решток: кістки щонайменше 12 видів давніх птахів і чотирьох видів жаб. Декілька пташиних видів виявилися повністю новими для науки. Разом ці знахідки формують картину стародавньої Нової Зеландії, яка разюче відрізнялася від тієї, яку побачили перші люди близько 750 років тому. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Alcheringa: An Australasian Journal of Palaeontology. За словами керівника роботи, доцента Університету Фліндерса Тревора Ворті, це перше чітке свідчення існування давньої пташиної фауни, яка повністю зникла ще задовго до приходу людини. «Ми бачимо світ, який був замінений іншим через мільйон років. Давні ліси Нової Зеландії колись кишіли птахами, що не пережили наступні геологічні епохи», — зазначив учений. Фосилії залягали між двома шарами вулканічного попелу, залишеного потужними виверженнями — одне сталося приблизно 1,55 мільйона років тому, інше близько мільйона років тому. Це дозволило досить точно визначити вік знахідок. Аналіз показав, що значна частина виявлених видів вимерла задовго до появи людини. За оцінками дослідників, у період між мільйоном років тому та заселенням островів людьми зникло від 33 до 50 відсотків усіх місцевих видів. Головними причинами називають різкі кліматичні зміни та масштабні вулканічні катастрофи. Це відкриття змінює усталене уявлення про історію вимирання новозеландських тварин. Протягом десятиліть вважалося, що головну роль у зникненні унікальних птахів зіграла саме діяльність людини. Нові дані показують: природні процеси почали «переписувати» біологічне обличчя островів задовго до цього. Справжній захват у вчених викликало відкриття нового виду папуги — Strigops insulaborealis. Це давній родич сучасного какапо, відомого великого нелітаючого папуги. На відміну від свого нащадка, прадавній вид, імовірно, ще міг літати. На це вказує будова його кінцівок: ноги були слабші, ніж у сучасного какапо, який добре лазить по деревах. Утім, дослідники наголошують, що це припущення ще потребує підтвердження. Серед інших знахідок — предок нинішнього такаге, а також вимерлий вид голуба, споріднений з австралійськими бронзовими голубами. Усе це свідчить про те, що зміни лісів і чагарників змушували тваринний світ адаптуватися, зникати або еволюціонувати в нових напрямках. За словами куратора Кентерберійського музею Пола Скофілда, попередні розкопки давали уявлення про життя в Новій Зеландії 20–16 мільйонів років тому, але період між 15 мільйонами та одним мільйоном років залишався майже порожнім. «Це була не просто втрачена глава — це був цілий відсутній том історії», — підсумував він. Відкриття в печері Північного острова не лише розширює знання про минуле Нової Зеландії, а й нагадує, наскільки динамічним і вразливим може бути життя на планеті навіть без втручання людини.

У печері на Північному острові Нової Зеландії вчені зробили відкриття, яке буквально зазирнуло в загублений світ глибиною понад мільйон років. Там, де сьогодні панують зовсім інші ландшафти й екосистеми, колись існували давні ліси, населені птахами та земноводними, про які наука досі нічого не знала. Палеонтологи виявили у печері вражаючу колекцію викопних решток: кістки щонайменше 12 видів давніх птахів і чотирьох видів жаб. Декілька пташиних видів виявилися повністю новими для науки. Разом ці знахідки формують картину стародавньої Нової Зеландії, яка разюче відрізнялася від тієї, яку побачили перші люди близько 750 років тому. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Alcheringa: An Australasian Journal of Palaeontology. За словами керівника роботи, доцента Університету Фліндерса Тревора Ворті, це перше чітке свідчення існування давньої пташиної фауни, яка повністю зникла ще задовго до приходу людини. «Ми бачимо світ, який був замінений іншим через мільйон років. Давні ліси Нової Зеландії колись кишіли птахами, що не пережили наступні геологічні епохи», — зазначив учений. Фосилії залягали між двома шарами вулканічного попелу, залишеного потужними виверженнями — одне сталося приблизно 1,55 мільйона років тому, інше близько мільйона років тому. Це дозволило досить точно визначити вік знахідок. Аналіз показав, що значна частина виявлених видів вимерла задовго до появи людини. За оцінками дослідників, у період між мільйоном років тому та заселенням островів людьми зникло від 33 до 50 відсотків усіх місцевих видів. Головними причинами називають різкі кліматичні зміни та масштабні вулканічні катастрофи. Це відкриття змінює усталене уявлення про історію вимирання новозеландських тварин. Протягом десятиліть вважалося, що головну роль у зникненні унікальних птахів зіграла саме діяльність людини. Нові дані показують: природні процеси почали «переписувати» біологічне обличчя островів задовго до цього. Справжній захват у вчених викликало відкриття нового виду папуги — Strigops insulaborealis. Це давній родич сучасного какапо, відомого великого нелітаючого папуги. На відміну від свого нащадка, прадавній вид, імовірно, ще міг літати. На це вказує будова його кінцівок: ноги були слабші, ніж у сучасного какапо, який добре лазить по деревах. Утім, дослідники наголошують, що це припущення ще потребує підтвердження. Серед інших знахідок — предок нинішнього такаге, а також вимерлий вид голуба, споріднений з австралійськими бронзовими голубами. Усе це свідчить про те, що зміни лісів і чагарників змушували тваринний світ адаптуватися, зникати або еволюціонувати в нових напрямках. За словами куратора Кентерберійського музею Пола Скофілда, попередні розкопки давали уявлення про життя в Новій Зеландії 20–16 мільйонів років тому, але період між 15 мільйонами та одним мільйоном років залишався майже порожнім. «Це була не просто втрачена глава — це був цілий відсутній том історії», — підсумував він. Відкриття в печері Північного острова не лише розширює знання про минуле Нової Зеландії, а й нагадує, наскільки динамічним і вразливим може бути життя на планеті навіть без втручання людини.

Астрономи повідомили про відкриття екзопланети, яка за своїми розмірами та будовою дуже нагадує Землю, але має серйозну проблему — надзвичайно нестабільну й потенційно небезпечну температуру поверхні. Попри те, що планета формально потрапляє до так званої «зони життя», умови на ній навряд чи можна назвати придатними для існування знайомих нам форм життя. Нове небесне тіло було виявлене під час спостережень за далеким червоним карликом. Планета обертається навколо своєї зірки на відносно близькій відстані та має радіус і масу, близькі до земних. Саме це й змусило вчених спочатку звернути на неї особливу увагу — такі характеристики зазвичай вважаються багатообіцяльними в пошуках «другої Землі». Однак подальший аналіз показав, що схожість може бути оманливою. Через специфіку орбіти та властивості зірки планета, ймовірно, перебуває в стані приливного захоплення. Це означає, що одна її півкуля постійно звернена до зірки, тоді як інша занурена у вічну ніч. У результаті на денному боці температура може підніматися до екстремальних значень, здатних випаровувати воду й руйнувати атмосферу, а на нічному — падати до рівнів, за яких будь-яка волога замерзає. За словами дослідників, навіть за наявності атмосфери таке різке температурне протиставлення створює серйозні проблеми. Повітряні потоки могли б частково перерозподіляти тепло, але для цього потрібна досить щільна й стабільна атмосфера. Якщо ж її немає або вона надто тонка, планета перетворюється на світ із випаленою поверхнею з одного боку та крижаною пустелею — з іншого. Додаткову загрозу становить активність самої зірки. Червоні карлики відомі потужними спалахами та викидами випромінювання, які можуть поступово «здувати» атмосферу з близько розташованих планет. У такому разі навіть потенційно придатний для життя світ з часом стає непридатним для існування. Вчені наголошують: це відкриття ще раз показує, що поняття «планета, схожа на Землю» не зводиться лише до розмірів чи маси. Ключову роль відіграють орбіта, поведінка зірки, наявність атмосфери та здатність планети підтримувати стабільний клімат. Попри всі складнощі, дослідження таких об’єктів має велике значення. Вони допомагають краще зрозуміти, наскільки різноманітними можуть бути землеподібні світи, і уточнити критерії, за якими астрономи шукатимуть справді придатні для життя планети в майбутньому.

Дослідники з Медичної школи Юн Лоо Лінь при Національному університеті Сінгапуру відкрили білок, який здатний «оживляти» старіючі нейронні стовбурові клітини і відновлювати здатність мозку генерувати нові нервові клітини. Ця знахідка може відкрити нові шляхи для боротьби із віковим погіршенням когнітивних функцій. Результати роботи опубліковані в журналі Science Advances. Команда вивчала так званий транскрипційний фактор DMTF1 (cyclin D-binding myb-like transcription factor 1), який контролює активність певних генів у клітинах. У міру старіння мозку нейронні стовбурові клітини втрачають здатність до регенерації, що знижує здатність мозку підтримувати пам’ять і навчання. Вчені виявили, що DMTF1 є ключовим регулятором цієї здатності. Як DMTF1 допомагає нейронним стовбуровим клітинам Дослідники вивчали як людські нейронні стовбурові клітини, так і лабораторні моделі, які імітують передчасне старіння. Вони простежили, де саме DMTF1 впливає на генетичну активність, і виявили, що білок підтримує роботу допоміжних генів Arid2 та Ss18. Ці гени дозволяють ДНК ставати більш доступною, активуючи інші гени, необхідні для росту та відновлення клітин. При старінні рівень DMTF1 у клітинах знижується. Але відновлення активності білка повністю повертає здатність нейронних стовбурових клітин до регенерації. Це робить DMTF1 перспективною мішенню для майбутніх терапевтичних методів підтримки мозку у віці. Що це означає для здоров’я мозку «Погіршення регенерації нейронних стовбурових клітин давно пов’язують із старінням мозку, — пояснює Асистент-професор Онг Сек Тонг Деррік. — Якщо клітини не можуть оновлюватися, це гальмує формування нових нейронів, необхідних для навчання та пам’яті». Вчені сподіваються, що підвищення активності DMTF1 у майбутньому дозволить не лише відновити кількість нейронних стовбурових клітин, а й покращити пам’ять та здатність до навчання в умовах природного старіння. Головним завданням залишається знайти безпечні методи активації білка, які не підвищують ризик розвитку пухлин мозку. За словами Др Ляна Яцзінга, першого автора дослідження: «Хоч наша робота лише на початковому етапі, вона створює рамки для розуміння того, як молекулярні зміни у старіючому мозку впливають на нейронні стовбурові клітини, і може прокласти шлях до майбутніх ефективних терапій». Це відкриття відкриває нові перспективи для боротьби зі старінням мозку і може стати першим кроком до розробки ліків, які підтримуватимуть когнітивні функції людини навіть у похилому віці.

Астрономи повідомили про відкриття екзопланети, яка за своїми розмірами та будовою дуже нагадує Землю, але має серйозну проблему — надзвичайно нестабільну й потенційно небезпечну температуру поверхні. Попри те, що планета формально потрапляє до так званої «зони життя», умови на ній навряд чи можна назвати придатними для існування знайомих нам форм життя. Нове небесне тіло було виявлене під час спостережень за далеким червоним карликом. Планета обертається навколо своєї зірки на відносно близькій відстані та має радіус і масу, близькі до земних. Саме це й змусило вчених спочатку звернути на неї особливу увагу — такі характеристики зазвичай вважаються багатообіцяльними в пошуках «другої Землі». Однак подальший аналіз показав, що схожість може бути оманливою. Через специфіку орбіти та властивості зірки планета, ймовірно, перебуває в стані приливного захоплення. Це означає, що одна її півкуля постійно звернена до зірки, тоді як інша занурена у вічну ніч. У результаті на денному боці температура може підніматися до екстремальних значень, здатних випаровувати воду й руйнувати атмосферу, а на нічному — падати до рівнів, за яких будь-яка волога замерзає. За словами дослідників, навіть за наявності атмосфери таке різке температурне протиставлення створює серйозні проблеми. Повітряні потоки могли б частково перерозподіляти тепло, але для цього потрібна досить щільна й стабільна атмосфера. Якщо ж її немає або вона надто тонка, планета перетворюється на світ із випаленою поверхнею з одного боку та крижаною пустелею — з іншого. Додаткову загрозу становить активність самої зірки. Червоні карлики відомі потужними спалахами та викидами випромінювання, які можуть поступово «здувати» атмосферу з близько розташованих планет. У такому разі навіть потенційно придатний для життя світ з часом стає непридатним для існування. Вчені наголошують: це відкриття ще раз показує, що поняття «планета, схожа на Землю» не зводиться лише до розмірів чи маси. Ключову роль відіграють орбіта, поведінка зірки, наявність атмосфери та здатність планети підтримувати стабільний клімат. Попри всі складнощі, дослідження таких об’єктів має велике значення. Вони допомагають краще зрозуміти, наскільки різноманітними можуть бути землеподібні світи, і уточнити критерії, за якими астрономи шукатимуть справді придатні для життя планети в майбутньому.

Нові витоки розкрили незвичні деталі дизайну першого складаного iPhone від Apple. Пристрій може отримати рекордну батарею, нестандартне розташування кнопок і повністю нову компоновку камер. Схоже, компанія готує один із найрадикальніших редизайнів за всю історію iPhone. Повідомляє NNews із посиланням на 9to5mac. Кнопки не там, де всі звикли За інформацією інсайдера з китайської платформи Weibo, гучність у iPhone Fold більше не регулюватиметься кнопками зліва. Їх перенесли у верхню праву частину корпусу — подібно до того, як це реалізовано в iPad mini. Причина — внутрішня компоновка. Материнська плата розташована праворуч, і інженери не захотіли прокладати шлейфи через шарнір і дисплей. У підсумку ліва сторона корпусу звільнена майже повністю під батарею та елементи конструкції екрана. Найбільший акумулятор серед усіх iPhone Саме нове внутрішнє компонування дозволило, за словами джерела, встановити найбільшу батарею в історії iPhone. Точна ємність поки не розкривається, але акцент робиться саме на автономності як одній із ключових переваг моделі. Touch ID замість Face ID Складаний iPhone нібито не отримає Face ID. Замість цього кнопка живлення буде поєднана зі сканером відбитків пальців Touch ID. Фронтальна камера при цьому буде вбудована у невеликий отвір у дисплеї (hole-punch), без складних вирізів на кшталт Dynamic Island. Камери: горизонтальний блок і чорна панель Основні камери, спалах і мікрофон розташують горизонтально на правій частині задньої панелі. Це відрізняється від звичної для Apple діагональної або вертикальної компоновки подвійних модулів. Ще одна особливість — чорна основа блоку камер, яка може контрастувати з кольором корпусу. Наразі підтверджено білий варіант, але очікується щонайменше ще один колір. Дизайн на стику iPhone та iPad Загальна концепція iPhone Fold, за описами, поєднує риси компактних iPhone та планшетів iPad. У складеному вигляді це буде смартфон, а в розкладеному — пристрій із великою робочою площею, орієнтований на мультитаскінг і медіаконтент. Якщо витоки підтвердяться, Apple зробить ставку не лише на форм-фактор, а й на автономність та нову ергономіку — що може стати ключовим аргументом у сегменті складаних смартфонів.

Компанія Capricorn Group представила другий прототип гіперкара 01 Zagato на виставці Salon Rétromobile у Парижі. Презентацію новинки провів генеральний директор компанії Робертіно Вайлд. Автомобіль побудований за середньомоторною задньопривідною схемою. Він оснащений 5,2-літровим V8 із наддувом потужністю 900 кінських сил і крутним моментом 1000 Н·м. Максимальні оберти двигуна сягають 9000 об/хв. Силовий агрегат працює в парі з п’ятиступінчастою механічною коробкою передач. За заявою виробника, гіперкар розганяється до 100 км/год менш ніж за три секунди, а його максимальна швидкість становить 360 км/год. В основі конструкції лежить карбоновий монокок, створений за технологіями гоночних прототипів класу LMP1. Підвіска представлена системою Bilstein EVO R з штовхальними важелями та подвійними поперечними важелями. Гальмівна система оснащена карбон-керамічними механізмами Brembo. Суха маса автомобіля не перевищує 1200 кг. Передбачено три режими руху. Дизайн кузова розроблений італійським ательє Zagato. Випуск третього прототипу запланований найближчим часом — він буде використаний для завершального циклу випробувань. Серійне виробництво 01 Zagato має розпочатися у 2026 році. Тираж буде обмежений 19 екземплярами, ціна кожного автомобіля становитиме 2,95 мільйона євро. Модель не планують сертифікувати для ринку США, натомість вона отримає допуск до експлуатації в Європі, Великій Британії, Швейцарії, Японії, Мексиці, Канаді та країнах Близького Сходу. Ексклюзивним дистриб’ютором виступить Louyet Group.