Світові автовиробники активно шукають способи зробити електромобілі доступнішими для покупців, і в компанії Volvo переконані, що ключ до цього лежить у зовсім іншій площині, ніж багато хто вважає. За словами представників бренду, найбільша стаття витрат під час виробництва електрокарів — це акумуляторні батареї. Під час заходу Automotive News Europe комерційний директор Volvo Ерік Северінсон заявив, що шведська марка уважно стежить за стрімким розвитком китайських конкурентів і навіть вважає їхній досвід корисним. На його думку, виробники з Китаю не лише досягли значних успіхів у створенні електромобілів, а й ефективно вибудували взаємодію зі своїми клієнтами. У Volvo не приховують, що боротьба за ринок електрокарів стає дедалі жорсткішою, і європейським брендам доведеться швидко адаптуватися до нових реалій. Чому батарея визначає ціну електромобіля За оцінками компанії, саме акумулятор формує найбільшу частину собівартості сучасного електрокара. Якщо вдасться скоротити його ємність удвічі без суттєвої втрати запасу ходу, загальна вартість автомобіля може знизитися приблизно на 30%. Саме тому виробники зараз активно працюють над двома напрямками: створенням більш ефективних батарей із меншою масою та використанням дешевших технологій виробництва акумуляторів. У Volvo вважають, що майбутнє електротранспорту залежить не лише від збільшення запасу ходу, а й від здатності зробити батареї компактнішими та доступнішими. Гібриди поки що не здають позицій Попри масштабну електрифікацію, компанія не збирається відмовлятися від плагін-гібридів найближчим часом. У Volvo прогнозують, що такі моделі залишатимуться важливою частиною лінійки щонайменше ще одне покоління автомобілів. Це пояснюється тим, що гібриди дозволяють поєднати переваги електротяги та традиційного двигуна внутрішнього згоряння, одночасно зменшуючи залежність від дорогих акумуляторів великої ємності. Китай випереджає конкурентів Окрему увагу в компанії приділяють технологічному лідерству азійських виробників. У Volvo визнають, що Китай сьогодні значно просунувся вперед у сфері акумуляторних технологій, а багато європейських виробників змушені закуповувати необхідні рішення саме там. На думку керівництва бренду, Європі необхідно активніше розвивати власі компетенції у виробництві батарей, інакше відставання від азійського ринку лише збільшуватиметься. У підсумку в Volvo бачать майбутнє доступних електромобілів не у збільшенні розмірів акумуляторів, а навпаки — у створенні більш ефективних і дешевих енергетичних систем, які дозволять знизити ціну машин без втрати їхньої практичності.

Час здається однією з найочевидніших речей у нашому житті. Ми вимірюємо його секундами, хвилинами та роками, будуємо графіки, плануємо майбутнє й згадуємо минуле. Але сучасна фізика вже давно натякає, що все не так просто. Нове дослідження бразильського науковця пропонує ще сміливішу ідею: час може існувати не всюди і навіть не вічно. Робота, опублікована в журналі Classical and Quantum Gravity, намагається наблизити вчених до розв’язання однієї з найбільших загадок сучасної науки — об’єднання квантової механіки та загальної теорії відносності. Давня проблема фізики У теорії відносності Альберта Ейнштейна час нерозривно пов’язаний із простором. Масивні об’єкти, такі як планети, зорі чи чорні діри, можуть буквально викривляти простір-час. Натомість у квантовій механіці час здебільшого розглядається як зовнішній і незмінний параметр, на тлі якого відбуваються всі процеси. Саме ця відмінність уже десятиліттями не дає фізикам створити єдину теорію, яка б пояснила роботу Всесвіту на всіх масштабах. Ще у 1967 році американські фізики Джон Вілер і Брайс Девітт запропонували математичне рівняння, яке мало об’єднати дві концепції. Проте в ньому взагалі не було окремої змінної часу. Так виникла знаменита «проблема часу», яка досі залишається однією з найскладніших у фундаментальній фізиці. «Геометричний годинник» Всесвіту Автор нового дослідження Андерсон Гама Фернандес де Фрейтас запропонував незвичайний підхід. На його думку, час не є універсальною характеристикою реальності, а залежить від геометрії самого простору. Для цього він вводить поняття так званого «геометричного годинника» — математичної конструкції, яка визначається ступенем викривлення простору. Згідно з цією моделлю, одразу після Великого вибуху простір був надзвичайно викривленим, тому «годинник» працював стабільно, а фізичні процеси розвивалися так, як передбачають сучасні теорії. Однак із розширенням Всесвіту простір поступово стає дедалі пласкішим. Разом із цим слабшає і дія геометричного годинника. Якщо ця гіпотеза правильна, то з часом саме поняття часу може втрачати свій фізичний сенс. Чому це важливо Нова концепція пропонує пояснення, чому звичні уявлення про час добре працюють в одних умовах, але можуть виявитися непридатними в інших. Фактично дослідник припускає, що час не є фундаментальною властивістю Всесвіту. Він може виникати лише там, де простір має достатнє викривлення, а в надто «плоских» областях перестає бути корисним інструментом для опису подій. Це переводить давню філософську суперечку про природу часу у площину наукових перевірок. Теорія формулює конкретні математичні передбачення, які в майбутньому можуть бути перевірені. Поки що це лише гіпотеза Сам автор наголошує, що його модель тестувалася лише на спрощених космологічних сценаріях. Для підтвердження ідеї необхідні значно складніші розрахунки та нові дослідження. Втім, навіть якщо ця теорія не стане остаточною відповіддю, вона може допомогти наблизитися до створення єдиної фізичної моделі, яка об’єднає квантову механіку та теорію відносності. І хоча для людей час, як і раніше, відраховує секунди, хвилини та роки, сучасна наука дедалі частіше ставить під сумнів сам факт його існування. Можливо, час — це не незмінний закон природи, а лише особливий ефект, який одного дня Всесвіт може просто втратити.

Уявіть, що ви просто гуляєте простором без чіткої мети — парком, фестивалем або великим відкритим майданчиком. Ви не плануєте маршрут і не думаєте про напрямок. Здається, рух у таких умовах має бути абсолютно випадковим: куди захочеться, туди й повертаєте. Але нове міжнародне дослідження показує, що навіть у таких «вільних» прогулянках людське тіло дотримується прихованого правила. Група вчених із різних країн поставила просте запитання: коли люди рухаються без орієнтира, вони частіше повертають ліворуч чи праворуч? І відповідь виявилася зовсім не нейтральною. Дослідники проаналізували поведінку людей у різних умовах — у відкритих і обмежених просторах, у різних країнах (зокрема Іспанії та Японії), а також серед різних вікових груп. Окрему увагу приділили тому, щоб виключити будь-який вплив натовпу чи соціальної взаємодії. Люди також виконували завдання індивідуально, без присутності інших учасників. Знімок з одного з експериментів, що показує положення людей (червоні крапки) та нещодавній рух (помаранчеві лінії) Результат повторювався знову і знову: люди демонструють помітну схильність повертати проти годинникової стрілки — тобто частіше ліворуч. «Це було абсолютно несподівано, адже інтуїтивно здається, що люди мають рухатися випадково, без жодної системи», — пояснює інженер Клаудіо Фелічані, який під час дослідження працював в Університеті Токіо. «Але ми побачили чітку, вимірювану тенденцію: за однакових умов люди частіше обирають поворот ліворуч». Щоб перевірити, чи не є це наслідком соціального впливу, в одному з експериментів 209 учасників попросили рухатися самостійно всередині шестикутної огорожі, створеної зі столів і стільців. Умови виключали будь-який натовп або підказки середовища. І навіть там ефект зберігся — хоч і невеликий, але статистично стабільний. Цікаво, що ця закономірність не залежала від того, яка рука у людини домінує, чи від статі. Тобто правші й лівші, чоловіки й жінки демонстрували схожу поведінку. Єдиним фактором, який трохи змінював результат, виявився вік: молодші учасники частіше повертали ліворуч, тоді як у старших ця тенденція слабшала. Втім, у дослідженні не брали участь люди старші середнього віку, тож повна картина ще попереду. Найбільша загадка полягає не в самій наявності цього ефекту, а в його походженні. Дослідники поступово виключили очевидні пояснення. Наприклад, перевірки із закритими та закритими очима не змінили результат — отже, справа не лише у зоровому сприйнятті. «Деякі припускали, що це може бути пов’язано з глобальними факторами — як-от магнітне поле Землі чи сила Коріоліса. Але це виглядає малоймовірно», — зазначає Фелічані. Іншими словами, джерело цього «лівого ухилу» поки що не знайдено. Але вже зрозуміло: це не випадковість і не наслідок культури чи звички, а щось глибше — можливо, навіть біологічне. Хоча на перший погляд така деталь здається дрібницею, наслідки можуть бути доволі практичними. Архітектори, урбаністи та фахівці з безпеки вже давно знають, що натовпи рідко поводяться хаотично. Якщо існує прихована схильність до певного напрямку руху, це може впливати на проєктування просторів — від вокзалів і стадіонів до торгових центрів і евакуаційних маршрутів. Дослідники також відзначають цікаві паралелі зі спортом: деякі дисципліни традиційно проводяться на трасах, де рух іде проти годинникової стрілки, і причина цього ніколи чітко не пояснювалася. Попереду ще багато питань. Чи зберігається цей ефект у старшому віці? Чи проявляється він у людей із порушеннями руху? І чи можна його відтворити в умовах віртуальної реальності, повністю контролюючи середовище? Є також ідея перевірити, чи існує подібна закономірність у тварин. Адже у природі більшість видів рухається без чіткої переваги напрямку, і людський «лівий ухил» може виявитися унікальною особливістю. Поки що ж дослідження залишає відчуття простої, але цікавої істини: навіть у моменти, коли ми думаємо, що рухаємося абсолютно вільно, наше тіло може непомітно підказувати нам напрямок.

Під північчю штату Юта, на глибині, де зазвичай камінь поводиться радше як в’язка маса, ніж як крихка порода, вчені підтвердили існування рідкісного типу землетрусів, які довгий час вважали майже неможливими. Подія, зафіксована ще у 1979 році, виявилася не помилкою вимірювань і не випадковим артефактом — а частиною реального, хоч і вкрай незвичного процесу в надрах Землі. Йдеться про землетрус магнітудою 3,8, що стався вночі 24 лютого 1979 року поблизу містечка Рендольф на межі Юти, Айдахо та Вайомінгу. Попри реєстрацію сейсмографами, його ніхто не відчув. І причина цього стала зрозумілою лише згодом: осередок події знаходився приблизно на глибині 90 кілометрів — значно нижче земної кори, вже в межах верхньої мантії. Для науки того часу це виглядало як майже неможливий сценарій. Вважалося, що на таких глибинах породи настільки розігріті й стиснені, що вони не можуть ламатися різко, як це відбувається під час землетрусів у корі. Вони мають повільно «текти», а не руйнуватися. Саме тому перші інтерпретації викликали скепсис. Сейсмолог Джордж Зандт, який тоді працював у Університеті Юти, ще на початку досліджень звернув увагу на аномальні сигнали. Його розрахунки вказували на незвично велику глибину події, але переконати наукову спільноту в існуванні «мантійного землетрусу» в континентальній зоні виявилося непросто. Результат опублікували лише як коротке повідомлення, і на цьому тема майже зникла з поля зору на десятиліття. Ситуація змінилася значно пізніше, коли команда сейсмологів Університету Юти повернулася до старих записів і порівняла їх із новими даними з регіону. Виявилося, що випадок 1979 року — не одиничний. Загалом вдалося підтвердити дев’ять землетрусів, які також зароджувалися значно нижче земної кори. Ці результати стали одним із перших переконливих доказів існування так званих континентальних мантійних землетрусів — явища, яке руйнує класичне уявлення про те, де саме можуть виникати сейсмічні розриви. Додаткову вагу цим висновкам додала подія 10 вересня 2025 року. Тоді поблизу Мезера в басейні Юїнта стався ще один землетрус магнітудою 4,1 на глибині близько 68 кілометрів — знову ж таки значно нижче межі Мохо, яка розділяє кору і мантію Землі. Науковці описали цей випадок як «класичний приклад» континентального мантійного землетрусу, тобто такого, що виникає не у звичних розломах кори, а в середовищі, яке зазвичай вважається надто пластичним для різкого руйнування. Парадокс полягає в тому, що умови на таких глибинах екстремальні: високі температура й тиск мали б змушувати породи повільно деформуватися, ніби густий матеріал на кшталт карамелі, а не ламатися різко, як крихке скло. Проте дані свідчать про інше. Дослідники припускають, що ключ до пояснення може ховатися у взаємодії мантійних потоків із давніми геологічними структурами — зокрема Вайомінгським кратоном, одним із найстаріших і найстабільніших блоків літосфери Північної Америки. Ця структура поводиться як своєрідний «жорсткий корінь» під континентом, навколо якого змушені огинати глибинні потоки мантії. На межі цього руху виникають додаткові напруження, які, ймовірно, і запускають рідкісні глибинні землетруси. На відміну від поверхневих, вони не мають ані передвісників, ані афтершоків, що ще більше ускладнює їх вивчення. Фактично ці події відкривають новий рівень розуміння внутрішньої динаміки планети. Землетруси, які «не мали існувати» за старими моделями, змушують науковців переглядати межі того, де і як саме може руйнуватися Земля — не лише на поверхні, а й глибоко під нею.

З 27 серпня 2026 року, починаючи з версії 152, браузер Microsoft Edge переходить на новий, частіший графік оновлень. Компанія оголосила про перехід на двотижневий цикл випуску оновлень для всіх основних платформ, включаючи Windows, macOS, Linux та мобільні пристрої. Ця зміна дозволить Microsoft доставляти користувачам оновлення безпеки та покращення платформи швидше, одночасно зменшуючи розмір і складність окремих оновлень. Для корпоративних клієнтів, які віддають перевагу повільнішому та стабільнішому темпу, залишиться канал Extended Stable. Його оновлення виходитимуть за попереднім графіком — кожні вісім тижнів, тобто на кожен четвертий стабільний реліз (наприклад, версії 152, 156, 160). Експерти зазначають, що прискорення може бути пов’язане з активним впровадженням у браузер технологій на базі штучного інтелекту. Частіші релізи дозволять Microsoft оперативніше інтегрувати в Edge нові ШІ-можливості, а також швидше реагувати на загрози безпеці, що особливо актуально в умовах зростання кількості атак, які здійснюються за допомогою ШІ-систем.

Супутникові спостереження NASA та європейських партнерів фіксують у Тихому океані посилення теплих підповерхневих хвиль, які можуть свідчити про формування нового явища Ель-Ніньйо у 2026 році. Дані місії Sentinel-6 показують, що океан поступово накопичує тепло, яке згодом здатне суттєво змінити погодні умови по всій планеті. Теплі хвилі, що рухаються через океан За кілька місяців до формування Ель-Ніньйо в екваторіальній частині Тихого океану зазвичай з’являються великі хвилі теплої води, які поступово рухаються на схід. Саме такі процеси зараз і фіксують супутники. Одна з ключових систем спостереження — супутник Sentinel-6 Michael Freilich, створений NASA та Європейським космічним агентством у межах програми Copernicus. Він вимірює рівень поверхні океану з точністю до часток дюйма кожні 10 днів, дозволяючи виявляти навіть невеликі зміни, пов’язані з підповерхневими теплими течіями. Супутникові дані показали масштабну область теплої води, що простяглася на сотні миль у напрямку узбережжя Південної Америки. Підвищення рівня океану в цьому регіоні — прямий наслідок нагрівання води, адже тепла вода розширюється. Перші сигнали біля берегів Південної Америки Спостереження зафіксували кілька так званих хвиль Кельвіна. Перша виникла поблизу Мікронезії наприкінці січня, але швидко ослабла. Друга сформувалася на початку березня і почала рухатися через весь Тихий океан. До середини травня рівень моря біля узбережжя Перу піднявся майже на 15 сантиметрів вище середнього багаторічного показника. Це вважається одним із найсильніших індикаторів того, що тепла вода вже накопичується в східній частині океану — ключовій умові для розвитку Ель-Ніньйо. Як формується Ель-Ніньйо Явище починається зі змін у вітрах над екваторіальним Тихим океаном. Зазвичай пасати женуть теплу воду на захід, але іноді цей потік слабшає або навіть змінює напрям. У результаті теплі маси води починають рухатися назад — на схід. Саме ці хвилі поступово піднімають температуру океану біля узбережжя Південної Америки. Якщо таких хвиль кілька протягом місяців, система переходить у фазу Ель-Ніньйо. За словами науковців NASA, цьогорічні процеси стартували трохи пізніше, ніж під час сильних подій 1997 і 2015 років, однак динаміка зараз поступово прискорюється. Потенційний вплив на клімат планети Ель-Ніньйо — це не локальне явище. Підвищення температури поверхні океану змінює атмосферну циркуляцію по всій Землі, впливаючи на струменеві течії та траєкторії штормів. У різних регіонах це може проявлятися по-різному: десь — у вигляді сильних дощів і повеней, а десь — через посухи та аномальну спеку. Сильні епізоди здатні впливати на сільське господарство, транспорт і навіть глобальну економіку. Слабкі події, як у 2018 або 2023 роках, мають більш локальний ефект, тоді як потужні явища, подібні до 2015–2016 років, можуть викликати кліматичні збої на кількох континентах одночасно. Супутники як головний інструмент прогнозу Sentinel-6 сьогодні є ключовим інструментом для моніторингу рівня світового океану. Його дані продовжують довготривалий ряд спостережень, що почався ще у 1992 році з місії TOPEX/Poseidon. Як зазначають дослідники NASA, такі супутники дозволяють не лише фіксувати зміни, а й краще розуміти механіку океану та покращувати прогнози екстремальних погодних явищ. Фахівці наголошують: кожне нове Ель-Ніньйо має власні особливості, тому точні масштаби майбутнього явища поки що залишаються невідомими. Водночас усе більше ознак свідчить, що Тихий океан поступово входить у нову активну фазу, яка може вплинути на глобальний клімат уже найближчими місяцями.

Рідкісний Isuzu VehiCROSS кінця 90-х отримав глибоку технічну модернізацію, у межах якої штатний 3,2–3,5-літровий V6 замінено на 4,0-літровий V8 Toyota 1UZ-FE. Двигун доопрацьовано системою впуску з фронтальною конфігурацією, індивідуальними котушками запалювання та окремим блоком керування ECU. Силовий агрегат працює у парі з п’ятиступінчастою механічною коробкою Aisin AR5, запозиченою у Hummer H3. У трансмісійній лінії встановлено роздатковий блок із доопрацьованим ручним керуванням, а крутний момент розподіляється на оригінальні мости Isuzu зі зниженням і блокуваннями. Підвіску посилено амортизаторами KYB, а автомобіль переведено на 35-дюймові позашляхові шини. У салоні встановлено спортивні крісла Recaro, демонтовано задній ряд сидінь та виконано індивідуальне компонування вантажного простору під експедиційні завдання. Проєкт виконано як повноцінний рестомод і виставлено на аукціон Bring a Trailer, де подібні інженерні роботи традиційно викликають значний інтерес серед колекціонерів та ентузіастів.

Компанія Toyota представила оновлений мінівен Sienna 2027 модельного року для китайського ринку. Новинка отримала сучасні мультимедійні технології, розширений список обладнання та вперше стала доступною з повним приводом уже в початковій комплектації. Зовнішність автомобіля загалом зберегла риси попередньої моделі. Мінівен має довжину 5165 мм, ширину 1995 мм і висоту 1765 мм, а колісна база становить 3060 мм. Завдяки таким габаритам Sienna залишається одним із найбільш просторих автомобілів у своєму класі. Одним із головних оновлень став новий 15,6-дюймовий центральний дисплей, який тепер входить до стандартного оснащення всіх версій. Мультимедійна система працює на базі процесора Qualcomm 8155P та підтримує функції штучного інтелекту для голосового керування. У топових комплектаціях для пасажирів другого ряду доступний додатковий 15,6-дюймовий екран розважальної системи. Виробник також інтегрував у модель інтелектуальну автомобільну платформу Huawei HMS for Car. Крім того, автомобіль підтримує апаратні рішення екосистеми Xiaomi, що дозволяє встановлювати спеціальні кріплення для планшетів і мультимедійних пристроїв на задніх сидіннях. Окремої уваги заслуговує нова версія Guanghui, яка стала найбільш преміальною у лінійці. Вона отримала ексклюзивний матовий золотистий колір кузова, чорні емблеми, декоративні золотисті елементи в салоні та спеціальне підсвічування з проєкцією світлового візерунка під час посадки в автомобіль. Під капотом оновленої Sienna залишилася добре відома гібридна силова установка на базі 2,5-літрового атмосферного бензинового двигуна. Сумарна потужність системи становить 181 кВт, а в парі з двигуном працює безступінчаста трансмісія E-CVT. Така конфігурація орієнтована на поєднання економічності, плавності ходу та комфорту під час далеких поїздок. Особливістю нового модельного року стало розширення вибору для покупців: тепер навіть базова комплектація може оснащуватися системою повного приводу, що робить мінівен більш універсальним для різних дорожніх умов. Завдяки модернізованому оснащенню, інтеграції сучасних цифрових сервісів та збереженню перевіреної гібридної технології Toyota Sienna 2027 прагне зміцнити свої позиції в сегменті сімейних мінівенів і запропонувати покупцям ще більше комфорту та функціональності.

Сьогодні склад — це не просто коробка для товарів, а складний технологічний об’єкт, де енергоефективність безпосередньо впливає на маржинальність бізнесу. Використання сендвіч-панелей стало золотим стандартом, який дозволяє мінімізувати експлуатаційні витрати та забезпечити стабільний мікроклімат незалежно від зовнішніх погодних умов. Основою успішного проєктування енергоефективного складу є правильний підбір теплоізоляційного наповнювача. Ми відходимо від застарілих методів на користь матеріалів, що мають низький коефіцієнт теплопровідності та високу вогнестійкість. Це дозволяє створювати герметичний контур будівлі, який працює за принципом термоса, утримуючи дорогу енергію всередині приміщення та захищаючи продукцію від температурних коливань. Важливо розуміти, що швидкість монтажу та довговічність конструкції також відіграють ключову роль у поверненні інвестицій. Застосування сендвіч-панелей дозволяє скоротити терміни будівництва в рази порівняно з традиційною цеглою чи бетоном. У цій статті ми розберемося, які технічні рішення є оптимальними для зберігання різних категорій товарів — від сухої бакалії до фармацевтичної продукції, що потребує суворого температурного контролю. Вибір наповнювача та технічні характеристики Головним критерієм вибору сендвіч-панелей для енергоефективного складу є тип ізоляційного сердечника. На сучасному етапі лідерами є пінополіуретан (PUR) та його вдосконалена вогнестійка модифікація — пінополіізоціанурат (PIR). PIR-панелі мають рекордно низький коефіцієнт теплопровідності (близько 0,022 Вт/(м·К)), що дозволяє використовувати меншу товщину стін при збереженні високих показників енергозбереження. Для складів з високими вимогами до пожежної безпеки часто обирають мінеральну вату, хоча вона дещо поступається полімерам у гідрофобності та вазі. Окрему увагу варто приділити замковим з’єднанням панелей, оскільки саме вони часто стають “містками холоду”. Сучасні лабіринтні замки забезпечують максимальну щільність прилягання та виключають продування конструкції. Для морозильних терміналів використовуються спеціальні замкові системи з додатковими ущільнювачами, що гарантує повну герметичність камери. Якісна стиковка панелей — це запорука відсутності конденсату, який може пошкодити як саму конструкцію, так і товар на стелажах. Для оптимізації витрат на будівництво та експлуатацію необхідно враховувати наступні фактори: Товщина панелі: розраховується на основі різниці температур всередині та зовні (від 60 мм для теплих складів до 200 мм для морозильників). Тип покриття: полімерне напилення (PE, PURAL, PVDF) обирається залежно від агресивності середовища всередині складу та зовнішніх умов. Несуча здатність: здатність панелей витримувати вітрові та снігові навантаження без деформації каркасу. Колір фасаду: світлі відтінки менше нагріваються на сонці, що знижує витрати на кондиціонування влітку. Естетична складова також не залишається осторонь, адже сучасні логістичні центри часто є частиною корпоративного іміджу. Використання різних профілювань (мікрохвиля, трапеція або гладка поверхня) у поєднанні з широкою палітрою кольорів дозволяє створювати об’єкти, які виглядають сучасно та професійно. Крім того, правильна розкладка панелей (горизонтальна чи вертикальна) може візуально коригувати об’єм будівлі та спрощувати інтеграцію віконних і дверних систем. Майбутнє складської логістики та енергозбереження Підбиваючи підсумки, варто зазначити, що інвестиції в якісні сендвіч-панелі окупаються вже протягом перших років експлуатації складу. Завдяки значному скороченню витрат на опалення та охолодження, власник бізнесу отримує конкурентну перевагу у вигляді нижчої собівартості зберігання кожної палети. Використання PIR-панелей сьогодні є найбільш раціональним кроком для тих, хто планує довгострокову роботу на ринку. Енергоефективність — це не лише про гроші, а й про сталість бізнес-процесів. Захист продукції від псування через порушення температурного режиму рятує компанії від великих збитків та репутаційних ризиків. Склад, побудований з дотриманням технологічних норм монтажу сендвіч-панелей, служить десятиліттями, не втрачаючи своїх теплоізоляційних властивостей та привабливого зовнішнього вигляду. Обираючи рішення для свого об’єкта, завжди звертайтеся до професіоналів для проведення теплотехнічного розрахунку. Це дозволить уникнути як зайвих витрат на занадто товсті стіни, так і проблем з промерзанням у майбутньому. Майбутнє промислового будівництва — за швидкими, легкими та максимально утепленими конструкціями, які роблять бізнес мобільним та стійким до будь-яких викликів середовища.

Смартфони Samsung отримали оновлення інтерфейсу, в якому з’явилася можливість відображати швидкість інтернет-з’єднання безпосередньо в рядку стану. Нова функція стала частиною оболонки One UI 9 і доступна через фірмовий набір Good Lock. Зміни торкнулися модуля QuickStar, який відповідає за налаштування верхньої панелі та системних індикаторів. Після оновлення в ньому з’явилася опція ввімкнення мережевого лічильника, що показує поточну швидкість передавання даних у реальному часі. Значення динамічно оновлюється залежно від активності підключення. Функція працює як у мобільних мережах, так і під час підключення до Wi-Fi. На екрані відображаються вхідна та вихідна швидкості, що дає змогу швидко оцінити стан з’єднання без переходу до додаткових меню або встановлення сторонніх програм. Відображення автоматично адаптується до рівня навантаження. За низьких значень використовуються кілобіти за секунду, за вищих — мегабіти, а за максимальної пропускної здатності може відображатися гігабітний діапазон. Оновлення також торкнулося налаштувань системних значків. В інтерфейсі з’явилася можливість керувати відображенням індикаторів активних процесів, зокрема дзвінків, голосових викликів, таймерів та інших фонових функцій. Користувач може вмикати або вимикати їх показ у рядку стану. За інформацією SammyGuru, нововведення були виявлені в тестових версіях One UI та поступово поширюються серед учасників програми раннього доступу. Для активації індикатора потрібна програма Good Lock, доступна в Play Store та Galaxy Store. Після встановлення необхідно відкрити модуль QuickStar, увімкнути його та перейти до розділу керування значками. Далі активується опція відображення швидкості мережі, після чого показник з’являється у верхній панелі та починає працювати автоматично. Функція доступна на пристроях Samsung Galaxy з актуальними версіями One UI, включно з бета-збірками для майбутніх моделей.