Вчені знайшли новий «слід» Long COVID в імунних клітинах Для багатьох людей COVID-19 не закінчується разом із негативним тестом. Втома, задишка, проблеми з пам’яттю, головний туман — ці симптоми можуть тягнутися місяцями. Такий стан відомий як Long COVID, і досі він залишається однією з найбільших медичних загадок після пандемії. Тепер міжнародна команда дослідників зробила важливий крок до її розгадки: вони виявили раніше невідомий молекулярний «підпис» в імунних клітинах, який пов’язаний із тривалими симптомами. Чому Long COVID так складно пояснити У Німеччині, за оцінками, Long COVID розвивається приблизно в кожної десятої людини після зараження SARS-CoV-2. Але проявляється він у всіх по-різному. Хтось ледве може піднятися з ліжка через виснаження, хтось задихається після кількох кроків, а хтось стикається з порушеннями концентрації чи неврологічними проблемами. «Long COVID — надзвичайно складне захворювання з багатьма формами», — пояснює професор Ян Лі, керівник дослідження. За його словами, вчені досі бачать лише окремі фрагменти пазла й не розуміють повної картини. Одна з причин — Long COVID, ймовірно, не має єдиного механізму. У різних людей він може виникати через хронічне запалення, збої в роботі імунної системи або тривалий стрес для тканин і органів. Погляд усередину окремих клітин Щоб розібратися в цій складності, дослідники пішли іншим шляхом. Замість загальних аналізів крові вони вивчали окремі імунні клітини пацієнтів із Long COVID, використовуючи сучасний метод single-cell multiomics. Простіше кажучи, вчені розглядали не «середню температуру по лікарні», а те, як поводиться кожна клітина окремо. Це важливо, бо навіть за схожих симптомів імунні реакції в різних людей можуть бути зовсім іншими. Також команда вимірювала рівень цитокінів — сигнальних молекул, які імунні клітини використовують для «спілкування». Підвищений рівень цих сигналів часто вказує на приховане запалення. Ключову роль відіграють моноцити Після аналізу величезного масиву даних дослідники звернули увагу на конкретний тип імунних клітин — CD14+ моноцити. Це клітини «першої лінії оборони», які швидко реагують на загрози й координують запальні процеси. У частини пацієнтів із Long COVID ці моноцити перебували в особливому стані, який вчені назвали LC-Mo. Саме ці клітини частіше траплялися у людей, які перенесли легку або середню форму COVID-19, але згодом зіткнулися з тривалими симптомами. Зв’язок із втомою та задишкою Найцікавіше те, що кількість таких «перепрограмованих» моноцитів корелювала з тяжкістю симптомів. Чим більше їх було, тим сильніше люди скаржилися на втому та проблеми з диханням. Також у цих пацієнтів фіксували підвищений рівень цитокінів у крові — ознаку того, що запалення в організмі не вимикається повністю. Це відкриття не дає миттєвого лікування, але додає важливий шматок до загальної картини Long COVID. Що це означає на майбутнє За словами професора Яна Лі, новий молекулярний «маркер» відкриває перспективи для подальших досліджень — зокрема в напрямку індивідуальної медицини. У майбутньому це може допомогти: краще діагностувати Long COVID, зрозуміти, хто має вищий ризик його розвитку, і, зрештою, підібрати більш точні методи лікування. Крім того, ці результати можуть бути корисними не лише для COVID-19. Вони допоможуть краще зрозуміти, як інші інфекційні хвороби залишають довготривалі наслідки в організмі. Пазл Long COVID ще далеко не складений повністю. Але завдяки таким дослідженням наука поступово знаходить відсутні деталі — і наближається до відповіді, чому для деяких людей хвороба не минає так швидко, як хотілося б.

Під землею на глибині кілометра будують детектор, що допоможе зрозуміти Всесвіт У США стартує один із найамбітніших наукових проєктів сучасності. Вчені з Фермілаб — національної лабораторії Міністерства енергетики США — готуються до будівництва найбільшого у світі кріогенного детектора частинок. Його створюють у межах експерименту DUNE (Deep Underground Neutrino Experiment), а розташують… майже за півтора кілометра під землею. Місцем для цього гіганта обрали підземний науковий комплекс Sanford у штаті Південна Дакота — колишню золоту шахту, яка тепер слугує притулком для передової фізики. Гігант із рідкого аргону Детектор DUNE складатиметься з кількох величезних модулів, які будуватимуть поетапно протягом багатьох років. Усередині кожного — надчутливі сенсори, занурені в рідкий аргон, охолоджений до температури мінус 186 градусів Цельсія. Для уявлення масштабу: кожен із перших двох модулів потребуватиме об’єму рідкого аргону, еквівалентного п’яти олімпійським басейнам. А оскільки аргон щільніший за воду, це приблизно 17 тисяч тонн на один басейн. Щоб заповнити лише перший модуль, знадобиться близько тисячі вантажівок з рідким аргоном. Постачання триватиме майже рік. Згодом міжнародні партнери проєкту додадуть ще два модулі. У підсумку загальний об’єм рідкого аргону в детекторі перевищить 50 тисяч тонн. Холод, сталь і 20 років роботи Утримувати таку кількість аргону в рідкому стані — окремий інженерний виклик. Для цього використовують спеціальні кріостати — герметичні сталеві конструкції, які зможуть підтримувати екстремально низьку температуру протягом приблизно 20 років безперервної роботи. За даними Fermilab, роботи над кріогенними системами та сталевими конструкціями вже активно просуваються. Очікується, що перші два модулі DUNE запрацюють у 2032 році. Навіщо все це потрібно? Коли детектор буде заповнений і запущений, рідкий аргон постійно очищуватимуть і прокачуватимуть через систему фільтрації. Усередині нього сенсори почнуть фіксувати ледь помітні взаємодії нейтрино — загадкових частинок, які майже не взаємодіють із матерією і пронизують Всесвіт у величезних кількостях. DUNE зможе створювати детальні 3D-зображення таких взаємодій, що дозволить: досліджувати коливання нейтрино, порівнювати нейтрино й антинейтрино, уточнювати їхню масу та властивості. Крім того, детектор шукатиме надзвичайно рідкісні явища, зокрема розпад протона — подію, яка, якщо її зафіксувати, переверне наше розуміння фундаментальних законів фізики. Від вибухів зірок до таємниці матерії DUNE також стане унікальним «вухом» для Всесвіту. Він зможе зафіксувати потік нейтрино від вибухів наднових зірок, навіть якщо такі події стануться за межами нашої галактики. А головне — експеримент може допомогти відповісти на одне з найбільших запитань науки: чому у Всесвіті значно більше матерії, ніж антиматерії? Саме ця асиметрія зробила можливим існування зірок, планет і, зрештою, нас із вами. Наука, яка дивиться вглиб DUNE — це не просто ще один детектор. Це спроба зазирнути в найглибші механізми реальності, використовуючи тишу й стабільність підземного світу. Якщо проєкт виправдає очікування, він може стати ключем до нової фізики — за межами Стандартної моделі. І все це — за кілометр під землею, у холоді рідкого аргону, де народжуються відповіді на запитання про походження Всесвіту.

Понад сто років геологи ламали голову над дивною поведінкою річки Грін у штаті Юта. Здавалося, вона порушує всі закони фізики: замість того щоб обійти гори, річка буквально прорізає хребет Юїнта навпіл. А це гори віком близько 50 мільйонів років. Як таке взагалі можливо? Річки зазвичай течуть униз і поступово формують свій шлях, підкоряючись рельєфу. Але Грін-Рівер, якій усього близько 8 мільйонів років, перетинає гори під прямим кутом і формує каньйон Лодор глибиною майже 700 метрів, перш ніж з’єднатися з річкою Колорадо. На вигляд — повна нісенітниця. Гори «просіли», а не річка «потекла вгору» Команда геологів під керівництвом Адама Сміта з Університету Глазго знайшла пояснення, яке звучить несподівано просто: річці не довелося текти вгору. Натомість… гори тимчасово опустилися. Причиною цього став процес, який називається літосферна крапля. Глибоко під горами накопичився важкий фрагмент порід — настільки щільний, що він буквально «відірвався» і почав занурюватися в мантію Землі. Коли це сталося, поверхня над ним просіла, і гірський хребет став нижчим. У цей момент річка Грін спокійно проклала свій шлях через ослаблений хребет. Докази — глибоко під землею Щоб підтвердити свою гіпотезу, вчені використали сейсмічну томографію — метод, який дозволяє «побачити» внутрішню будову Землі за коливаннями від землетрусів. Під горами Юїнта вони виявили холодну округлу структуру на глибині близько 200 кілометрів — імовірно, ту саму «краплю», що відірвалася від літосфери. Крім того, земна кора під цим регіоном виявилася тоншою, ніж зазвичай, що ще раз підтверджує: частина гірських «коренів» була втрачена. Гори повернулися, але річка залишилася Приблизно 2–5 мільйонів років тому цей важкий фрагмент остаточно відокремився, і гори почали підніматися знову — майже на 400 метрів. Але було вже пізно: річка закріпилася у своєму руслі, а каньйон Лодор став постійною частиною ландшафту. Саме тоді Грін-Рівер стала притокою Колорадо, а це мало значні наслідки для всієї Північної Америки. Зміна, яка вплинула на континент Як пояснює Адам Сміт, злиття цих річок змінило континентальний вододіл — умовну межу між водами, що течуть у Тихий та Атлантичний океани. Це також створило нові природні бар’єри й середовища існування, які вплинули на еволюцію тварин у регіоні. Історія річки Грін показує: іноді те, що здається порушенням законів природи, насправді є наслідком глибоких і повільних процесів, що відбуваються під нашими ногами — просто ми не помічаємо їх у масштабі людського життя. Дослідження опубліковане в журналі Geophysical Research: Earth Surface.

В останніх збірках Windows 11 для учасників програми Insider (канали Dev та Beta) з’явилася можливість увімкнути Sysmon як вбудований опціональний компонент. Раніше цю утиліту з набору Sysinternals потрібно було встановлювати окремо. Sysmon призначена для реєстрації системних подій, зокрема запуску процесів, мережевих підключень, змін у реєстрі та операцій із файлами. Дані зберігаються в журналі подій Windows і можуть використовуватися для аналізу поведінки системи. За замовчуванням функцію вимкнено. Активувати її можна через «Параметри» → «Система» → «Додаткові функції» → «Інші функції Windows» або за допомогою PowerShell. Перед активацією вбудованої версії Sysmon на пристрої рекомендується видалити автономну версію, як радить Microsoft. Для роботи інструменту потрібен зовнішній файл конфігурації, який визначає набір подій для відстеження. Без такого файлу обсяг даних, що записуються, може суттєво зрости. Sysmon не виконує функцій захисту в реальному часі: вона не блокує процеси, не генерує сповіщень і не має користувацького інтерфейсу. Її призначення — фіксація подій для подальшого аналізу. Інтеграція утиліти до складу Windows 11 усуває необхідність ручного завантаження виконуваного файлу та дозволяє керувати її наявністю через стандартні механізми операційної системи. Водночас для інтерпретації зібраних даних потрібне додаткове програмне забезпечення та спеціалізовані знання.

У боротьбі з раком науковці дедалі частіше роблять ставку на імунну систему. І тепер з’явився підхід, який може серйозно змінити правила гри: вчені навчили імунні клітини, що вже знаходяться всередині пухлини, атакувати рак безпосередньо в організмі людини. Дослідження, проведене командою з Корейського передового інституту науки і технологій (KAIST), показало, що пухлина може бути не лише мішенню для лікування, а й «майданчиком», де створюється сама імунотерапія. Коли пухлина стає полем бою У твердих пухлинах — наприклад, у легенях, печінці чи шлунку — імунні клітини часто присутні, але фактично бездіяльні. Рак пригнічує їх, не даючи розпізнавати загрозу. Особливо це стосується макрофагів — клітин, які зазвичай прибирають «сміття» в організмі та запускають імунну відповідь. У новому підході дослідники ввели терапію безпосередньо в пухлину. Імунні клітини, що вже там жили, поглинули препарат і почали виробляти нові білки, які допомогли їм упізнавати ракові клітини та знищувати їх. Іншими словами, пасивні «спостерігачі» перетворилися на активних бійців. Чому це важливо саме для твердих пухлин Одна з головних проблем сучасної імунотерапії — складність доставки. Тверді пухлини мають щільну структуру, високий тиск і хаотичну мережу тканин, які буквально не пускають лікувальні клітини всередину. Наприклад, за даними досліджень, лише 1–2% CAR-T-клітин доходять до центру пухлини. Новий метод обходить цю проблему, бо працює з тими імунними клітинами, які вже там є і можуть вільно рухатися всередині пухлинної тканини. Тимчасове «перепрограмування» без втручання в ДНК Для зміни поведінки клітин вчені використали мРНК — тимчасові генетичні інструкції, запаковані в ліпідні наночастинки. Вони доставляють «повідомлення», за яким клітина починає виробляти потрібний білок, але без постійних змін у геномі. Після ін’єкції макрофаги почали позначати ракові клітини як ціль, а також подавати сигнали тривоги, які притягували інші клітини імунної системи. Це допомагало підтримувати атаку на пухлину протягом тривалого часу. Результати на мишах і перші обмеження У дослідах на мишах з агресивною меланомою лікування сповільнило ріст пухлин. Ба більше — в окремих випадках імунна реакція поширювалася навіть на пухлини, які не отримували ін’єкцію безпосередньо. Втім, до клінічного застосування ще далеко. Існують ризики, що активовані макрофаги можуть помилково атакувати здорові тканини, особливо в органах, де ракові та нормальні клітини мають схожі ознаки. Також потрібно визначити оптимальні дози й перевірити безпеку на більших тваринах і в ранніх випробуваннях на людях. Швидша і доступніша імунотерапія Традиційні клітинні терапії займають тижні: клітини потрібно вилучити, змінити в лабораторії та повернути пацієнту. Новий підхід значно простіший — він «вмикає» імунні клітини прямо на місці. «Це нова концепція імунотерапії, яка створює протиракові клітини безпосередньо в тілі пацієнта», — зазначив керівник дослідження професор Джі-Хо Парк. Якщо подальші випробування підтвердять безпеку й ефективність, цей метод може відкрити нові можливості для лікування складних твердих пухлин, проти яких сучасні імунотерапії часто безсилі. Дослідження опубліковане в науковому журналі ACS Nano.

Хімічна спадщина: речовини, що врятували озоновий шар, поступово забруднюють планету назавжди Речовини, які колись допомогли врятувати озоновий шар, можуть залишати по собі довготривале і майже невидиме забруднення нашої планети. Нове дослідження вчених з Ланкастерського університету показує, що замінники хлорфторвуглеців (CFC), а також деякі анестетики, які використовуються у медицині, сприяють накопиченню трифтороцтової кислоти (TFA) – хімічної сполуки, яку називають «вічною», бо вона практично не розкладається в природі. За оцінками науковців, між 2000 та 2022 роками ці хімічні замінники спричинили потрапляння на поверхню Землі близько 335 500 тонн TFA. Водночас проблема не зменшується: багато з цих газів залишаються в атмосфері десятиліттями, а це означає, що забруднення трифтороцтовою кислотою продовжуватиме зростати. Дослідники прогнозують, що щорічне виробництво TFA може досягти піку в період між 2025 та 2100 роками. Як утворюється TFA TFA формується, коли хімічні речовини – такі як гідрохлорфторвуглеці (HCFC) та гідрофторвуглеці (HFC), що використовуються в холодильниках, або гази для інгаляційної анестезії – розкладаються в атмосфері. Ці сполуки, відомі як F-гази, поступово замінюються, проте їх концентрація в повітрі все ще зростає. TFA належить до групи пер- та поліфторованих алкільних сполук (PFAS), відомих як «вічні хімікати» через їхню стійкість до природного розкладу. Вчені виявляли TFA у воді, ґрунті, а також у крові та сечі людей. Деякі дослідження навіть пропонують класифікувати цю кислоту як потенційно токсичну для репродуктивної системи. Де TFA накопичується перш за все Моделювання показало, що практично вся TFA, виявлена в Арктиці, походить саме від замінників CFC. Це підтверджує, що забруднення розповсюджується на планетарному рівні – навіть у віддалених районах, далеко від джерел викидів. Науковці також застерігають щодо нових хімічних замінників, таких як HFO-1234yf, які використовуються у кондиціонерах автомобілів. Ці речовини також утворюють TFA, і їхнє широке використання у Європі та інших регіонах додає невизначеності щодо майбутнього рівня забруднення. Що робити далі Вчені закликають до глобального контролю за викидами TFA і тривалого моніторингу її концентрацій у воді та ґрунті. «Зростання рівнів TFA в атмосфері вражає, – каже професор Раян Хоссайн з Ланкастерського університету. – Хоча використання HFC поступово скорочується, джерело TFA залишатиметься з нами десятиліттями». Експерти наголошують на важливості міжнародних заходів, щоб оцінити вплив TFA на екосистеми та здоров’я людей, а також на необхідності розробки більш безпечних альтернатив для промисловості та медицини. «Наша робота показує, що замінники CFC стали основним джерелом TFA в атмосфері, – додає Люсі Гарт, провідна авторка дослідження. – Це підкреслює, наскільки важливо враховувати довгострокові наслідки при заміні шкідливих хімікатів». Джерело

Компанія Apple випустила оновлення iOS 26.2.1, в якому додано підтримку AirTag 2 та виправлено раніше відомі помилки. Оновлення стало доступним користувачам минулого тижня. Після встановлення деякі власники iPhone почали повідомляти про нові проблеми. Зокрема, на форумах Apple Community і Reddit з’являються повідомлення про нестабільну роботу додатків — їх аварійне завершення, зависання і сповільнений відгук. Також трапляються випадки втрати підключення до мобільної мережі та підвищеної витрати заряду акумулятора. На форумі Apple Community створена тема із заголовком «iOS 26.2.1 зробила мій телефон непридатним для використання», де користувач описує масові збої програм після оновлення. Інша тема — «Збій підключення після оновлення iOS 26.2.1» — повідомляється про неможливість підключитися до мережі оператора зв’язку. Подібні скарги також зустрічаються в коментарях до публікацій новин і в обговоренні на Reddit під назвою «iOS 26.2.1 схожа на експеримент над користувачами». Станом на 4 лютого 2026 року у першій темі на Apple Community 141 особа підтвердила наявність аналогічних проблем, у другій — 46. Пост на Reddit отримав 277 голосів «за» та 78 коментарів. Ці дані свідчать, що збої зачіпають лише частину користувачів і є масовими. Офіційних коментарів від Apple щодо повідомлень про проблеми поки не надходило.

Сучасний український ринок праці стрімко розвивається та відкриває нові горизонти для компаній, що прагнуть посилити свої команди. Особливо актуальними стають іноземні працівники, які допомагають заповнити прогалини у кваліфікованих кадрах, підтримати виробництво та оптимізувати бізнес-процеси. Якщо раніше компанії обмежувалися лише локальним ринком, сьогодні вони все активніше залучають спеціалістів із різних країн, що дозволяє не лише покращувати якість роботи, але й розширювати ринки збуту та впроваджувати сучасні практики управління. Переваги залучення іноземних працівників Іноземні співробітники приносять у компанію не лише нові компетенції, а й унікальний досвід роботи на міжнародному рівні. Вони здатні впроваджувати передові методики, оптимізувати процеси та підвищувати ефективність команд. Для українських роботодавців це відкриває можливість швидше адаптуватися до сучасних вимог ринку та впроваджувати інноваційні підходи. Одним із ключових факторів успішного використання глобальної робочої сили є правильний пошук іноземних співробітників, який передбачає оцінку компетенцій, знань мов та культурної сумісності. Тільки системний підхід до цього процесу гарантує, що нові працівники зможуть ефективно інтегруватися у колектив та приносити реальну користь бізнесу. Стратегії ефективного підбору персоналу Сучасні компанії все частіше застосовують комплексні рішення для підбору кваліфікованого персоналу з-за кордону. Це включає використання міжнародних платформ рекрутингу, співпрацю з агенціями та активний нетворкінг. Важливо враховувати не лише професійні навички кандидата, а й його готовність адаптуватися до корпоративної культури та умов роботи в Україні. Особлива увага приділяється процесам адаптації та менторству, які допомагають іноземним працівникам швидко освоїтися. Такий підхід забезпечує стабільність кадрів та зменшує ризики текучості персоналу. Розширення бізнесу через міжнародний рекрутинг Залучення іноземних кадрів стає ключовим інструментом для розширення бізнесу. Компанії отримують доступ до нових ідей, технологій та практик, які дозволяють підвищувати конкурентоспроможність. Крім того, глобальна команда допомагає швидше реагувати на зміни ринку та виходити на нові регіональні ринки. Міжнародний рекрутинг також стимулює розвиток внутрішньої HR-структури компанії, змушуючи вдосконалювати процеси оцінки, мотивації та управління талантами. Масштабування бізнесу: ключові аспекти Для тих компаній, що планують стратегії масштабування бізнесу, важливо інтегрувати іноземних працівників у довгострокову концепцію розвитку. Це не просто найм співробітників, а формування глобальної команди, здатної вирішувати стратегічні завдання. Такий підхід дозволяє зменшувати залежність від локального ринку праці та швидко адаптуватися до змін у регуляторному середовищі чи ринкових умовах. Завдяки системному підходу до міжнародного рекрутингу компанії можуть оптимізувати витрати на персонал, підвищити ефективність операцій та створити конкурентні переваги на глобальному рівні.

У північній Норвегії вчені перевірили напрочуд просту ідею: а що буде, якщо просто підняти рівень води в осушених торфовищах? Дворічний польовий експеримент у долині Пасвік, на найпівнічніших у світі сільськогосподарських торф’яниках, показав — такий крок може різко скоротити викиди парникових газів і майже зробити ці землі кліматично нейтральними. Чому торфовища такі важливі для клімату Незаймані торфовища — одні з найбільших природних «сховищ» вуглецю на планеті. Через постійно високий рівень води в ґрунті майже немає кисню, тож рослинні рештки розкладаються дуже повільно. За тисячі років вони накопичуються у вигляді торфу, надійно утримуючи вуглець у землі. Проблеми починаються, коли торфовища осушують для сільського господарства. Кисень проникає в ґрунт, мікроорганізми активізуються, і накопичений за століття вуглець швидко перетворюється на вуглекислий газ, який потрапляє в атмосферу. Північ — не Південь У Європі й Скандинавії торфовища осушують ще з XVII століття, і вплив цього процесу на клімат добре вивчений — але переважно в помірних регіонах. Арктичні та субарктичні торфовища залишалися «білою плямою». А між тим умови там зовсім інші: холодніший клімат, коротке літо, але з майже безперервним світловим днем. Усе це може сильно змінювати баланс парникових газів. «Ми знаємо, що в тепліших регіонах підняття рівня ґрунтових вод зазвичай зменшує викиди CO₂, — пояснює дослідник NIBIO Юньбін Чжао. — Але водночас у перезволоженому ґрунті може зрости викид метану або закису азоту. Тому важливо дивитися не на один газ, а на загальний баланс». Польовий експеримент у Пасвіку У 2022–2023 роках команда Чжао провела детальний експеримент на дослідній станції Свонговд у Північній Норвегії. Спеціальні автоматичні камери кілька разів на день вимірювали викиди вуглекислого газу, метану та закису азоту. Дослідники порівнювали п’ять ділянок із різними умовами: різний рівень ґрунтових вод, кількість добрив і частота скошування трави. Головне питання було простим: чи може підвищення рівня води суттєво покращити кліматичний баланс таких земель? Менше CO₂ — без «побічних ефектів» Результати виявилися обнадійливими. Коли торфовища були сильно осушені, вони викидали стільки ж CO₂, як і подібні поля в південніших регіонах. Але коли рівень води піднімали до 25–50 см нижче поверхні ґрунту, викиди різко падали. Важливо, що за таких умов метан і закис азоту не зростали. У підсумку загальний баланс парникових газів ставав значно кращим — а інколи поле навіть поглинало трохи більше CO₂, ніж викидало. «Ми вперше змогли побачити повну картину, бо вимірювали викиди цілодобово, — каже Чжао. — Так ми зафіксували короткі сплески й добові коливання, які часто залишаються непоміченими». Чому це особливо добре працює на Півночі Здавалося б, вологий ґрунт має зменшувати активність рослин і їх здатність поглинати CO₂. Але в північних умовах ефект виявився іншим. За високого рівня води поле починає «працювати в плюс» — тобто поглинати більше вуглецю, ніж викидати — вже за меншої освітленості. А довгі літні дні й світлі ночі дають багато додаткових годин, коли система залишається в режимі поглинання CO₂. Втім, температура відіграє ключову роль. Коли ґрунт нагрівається понад 12 °C, мікроорганізми знову активізуються, і викиди зростають. Це означає, що підняття рівня води найбільш ефективне саме в холодному кліматі — і що потепління в майбутньому може зменшити цей ефект. Добрива, скошування і компроміси Добрива стимулювали ріст трави, але майже не впливали на викиди газів. А от часте скошування мало зворотний бік: разом із біомасою з поля вивозиться і вуглець. «Якщо косити надто часто, система може втрачати більше вуглецю, ніж встигає накопичити, навіть за високого рівня води», — пояснює Чжао. Одним із рішень може стати палюдикультура — вирощування рослин, які добре почуваються на вологих ґрунтах і дозволяють поєднати виробництво біомаси зі збереженням вуглецю в ґрунті. Один рецепт не для всіх Дослідники також помітили великі відмінності навіть у межах одного поля: одні ділянки активно поглинали CO₂, інші — навпаки. «Це означає, що універсальні підходи до обліку викидів можуть не працювати, — підсумовує Чжао. — Нам потрібні точніші вимірювання і більш гнучке управління водним режимом, з урахуванням місцевих умов». Висновок простий: іноді для сильного кліматичного ефекту не потрібні складні технології. Достатньо правильно повернути воду туди, де вона була завжди.

У мережі з’явилися нові витоки про майбутній флагман Vivo, який обіцяє стати одним із найпотужніших смартфонів року. Йдеться про Vivo X300 Ultra — топову модель лінійки, офіційний анонс якої ще попереду, але характеристики вже активно обговорюють інсайдери. За попередньою інформацією, Vivo робить серйозну ставку на мобільну фотографію. Смартфон отримає одразу два 200-мегапіксельні сенсори. Основна камера базуватиметься на новому сенсорі Sony LYT901 із майже дюймовою матрицею — це рівень, близький до професійних компактних камер. Її доповнять 50-мегапіксельний ультраширококутний модуль, 200-мегапіксельний телефотооб’єктив від Samsung і додатковий мультиспектральний сенсор для точнішої передачі кольорів. Особливу увагу привертає телефотокамера: за чутками, вона підтримуватиме «безперервний» зум, подібний до того, що очікується у Xiaomi 17 Ultra. Це може означати більш плавне масштабування без різких стрибків якості між фокусними відстанями. Під капотом Vivo X300 Ultra, ймовірно, працюватиме флагманський процесор Snapdragon 8 Elite Gen 5 від Qualcomm. Для живлення смартфона готують акумулятор ємністю близько 7000 мА·год — дуже серйозний показник навіть за сучасними мірками. Очікується підтримка швидкої дротової зарядки потужністю до 100 Вт і бездротової — до 40 Вт. Серед інших характеристик називають захист від води й пилу за стандартом IP69, ультразвуковий сканер відбитків пальців під дисплеєм та сучасний порт USB 3.2. Усе це натякає на максимально «преміальний» підхід без очевидних компромісів. Інсайдери також стверджують, що Vivo планує не обмежуватися лише китайським ринком: X300 Ultra можуть представити глобально, зокрема й в Індії. Смартфон уже засвітився в європейській сертифікаційній базі EEC та індонезійській TKDN, що зазвичай відбувається незадовго до офіційного релізу. Цікаво, що паралельно ходять чутки й про інші моделі: компанія може раніше запланованого випустити Vivo X500 Ultra, а також представити ще більший X300 Max. Сам X300 Ultra при цьому називають потенційно найважчим «Ultra»-флагманом на ринку — імовірно, через масивну камеру та велику батарею. Поки Vivo мовчить, але якщо хоча б частина цих характеристик підтвердиться, X300 Ultra має всі шанси стати одним із найгучніших Android-флагманів найближчого часу.