Apple готує помітніші зміни для Apple Watch після кількох років поступових оновлень. За даними Марка Гурмана, компанія експериментує з різними варіантами дизайну, хоча остаточного рішення щодо майбутнього вигляду годинника поки немає. Одним із варіантів, який Apple нібито більше не відкидає, є круглий корпус. Кругла Apple Watch все ж можлива За словами Гурмана, поява круглої Apple Watch залишається малоймовірним сценарієм. Водночас сам факт, що Apple розглядає таку можливість, може свідчити про бажання компанії відійти від дизайну, який майже не змінювався концептуально протягом багатьох поколінь. Кругла форма для Apple Watch не є новою ідеєю — класичні механічні годинники переважно мають саме такий вигляд. Проте для смартгодинника це створює практичну проблему: екран втрачає частину корисної площі, а текст, списки та інтерфейсні елементи складніше розміщувати по краях дисплея. Саме тому нинішній прямокутний формат має очевидну перевагу. Apple не поспішає змінювати те, що працює Схоже, компанія поки не має гострої потреби в радикальному редизайні. Apple Watch продовжує залишатися важливою частиною екосистеми Apple, а майбутні покоління, ймовірно, отримуватимуть нові функції, пов’язані зі здоров’ям, фітнесом та штучним інтелектом. Саме ШІ може стати одним із головних напрямів розвитку Apple Watch у найближчі роки. Якщо продажі почнуть помітно слабшати, Apple матиме додатковий аргумент на користь масштабнішої зміни дизайну. Тобто круглий годинник може стати не просто експериментом заради зовнішнього вигляду, а способом привернути увагу до нового покоління пристрою. Круглий чи прямокутний? Естетично кругла Apple Watch могла б виглядати свіжо й незвично, особливо на тлі нинішнього дизайну. Але з практичної точки зору прямокутний екран залишається кращим для більшості завдань. На ньому зручніше читати повідомлення, переглядати списки, карти та показники тренувань. Круглий дисплей залишає непридатними для тексту ділянки по кутах, через що інтерфейс доводиться сильніше адаптувати. Тому навіть якщо Apple зрештою наважиться на експеримент із круглим корпусом, це навряд чи станеться найближчим часом. Поки що прямокутна форма залишається найбільш логічним компромісом між дизайном і функціональністю, а радикальний перехід на круглий корпус може відбутися вже значно пізніше — можливо, ближче до 2030 року.

Як саме динозаври перетворилися на птахів і навчилися літати — одне з найцікавіших питань еволюційної біології. Нове комп’ютерне моделювання дає несподівану відповідь: перші птахи могли буквально вистрибувати в політ. Дослідники припускають, що Archaeopteryx, який жив приблизно 150 мільйонів років тому, міг виконувати два-три потужні стрибки поспіль, поступово набираючи швидкість, після чого в роботу повноцінно вступали крила. Дослідження опубліковане в журналі Developmental Biology. Птах із крилами, але ще з рисами динозавра Archaeopteryx давно вважають однією з ключових ланок у дослідженні походження птахів. Він уже мав крила та справжнє пір’я, але водночас зберігав чимало динозаврових рис. У нього був довгий кістковий хвіст, пальці з кігтями та зуби в щелепах. Крім того, тварина не мала кільоподібного виросту на грудині — структури, до якої у сучасних птахів кріпляться потужні грудні м’язи. Це означає, що Archaeopteryx навряд чи міг просто різко змахнути крилами й піднятися в повітря, як це роблять багато сучасних птахів. Головну роботу могли виконувати ноги Вчені з Університету Саутгемптона вирішили перевірити, яку роль у зльоті могли відігравати задні кінцівки. Для цього вони створили біомеханічну комп’ютерну модель Archaeopteryx масою близько 400 грамів. У ній відтворили рухи ніг, роботу 32 м’язів і сухожиль, а також сили, які виникають під час відштовхування від землі. За основу взяли дані про зліт сучасних зебрових амадин, а отримані рухи адаптували до анатомії давньої тварини. Результат виявився цікавим: одного стрибка було недостатньо, щоб Archaeopteryx набрав швидкість, необхідну для стабільного польоту. Але кілька послідовних стрибків могли вирішити проблему. Один потужний стрибок, за розрахунками моделі, розганяв тварину приблизно до 3 метрів за секунду. Після трьох таких відштовхувань швидкість могла наблизитися до 6,7 м/с — майже до оціненого порогу сталого польоту. Ще один варіант передбачав два стрибки з коротким помахом крила між ними. Такий сценарій також дозволяв набрати необхідну швидкість. Сучасні птахи роблять щось подібне Цікаво, що сама ідея не виглядає зовсім чужою для сучасних птахів. Ворони, сороки та чайки іноді використовують кілька послідовних підскоків перед зльотом. Під час швидкого старту тварина може зробити один особливо потужний стрибок, а за спокійніших умов — кілька коротших. Тобто поведінка, яку запропонувала модель для Archaeopteryx, має певні аналоги й сьогодні. За словами дослідників, до 90% сили, необхідної сучасному птаху для відриву від землі, може забезпечуватися саме ногами. Крила починають відігравати головну роль уже після старту. Це ще не остаточна відповідь Вчені наголошують: комп’ютерна модель показує, що такий спосіб зльоту був фізично можливим, але не доводить, що Archaeopteryx насправді регулярно використовував саме цю техніку. Дослідникам доводиться робити припущення щодо сили м’язів, положення тіла, точки рівноваги, рухів крил та інших параметрів. Навіть невеликі зміни цих показників впливають на результат. Тому давній птах міг використовувати й інші способи старту — наприклад, стрибати з висоти, планерувати або поєднувати різні прийоми. Втім, сценарій із кількома стрибками добре вписується в загальну картину еволюції польоту. Можливо, шлях від бігаючого динозавра до сучасного птаха пролягав не через один великий еволюційний стрибок, а через багато маленьких — буквально крок за кроком.

Google готує розширення функції Scam Detection для смартфонів Pixel. Якщо зараз вона аналізує вхідні дзвінки та намагається виявити ознаки шахрайства, у майбутньому захист може працювати і тоді, коли сам користувач телефонує іншій людині. Поки що функцію для вихідних викликів офіційно не представили. Її існування помітили в тестовій версії застосунку Phone by Google. Як Pixel розпізнає шахрайство Scam Detection працює безпосередньо під час розмови. Система аналізує діалог у реальному часі та шукає характерні словесні ознаки, які можуть свідчити про спробу обману. Шахраї часто використовують схожі прийоми: створюють відчуття терміновості, лякають втратою грошей або доступу до акаунта, видають себе за представників банку чи іншої організації та намагаються змусити людину діяти емоційно. Якщо система помічає підозрілу поведінку, вона може попередити користувача про можливе шахрайство. Google хоче захистити і вихідні дзвінки Проблема нинішнього підходу полягає в тому, що шахраї потенційно можуть обійти такий захист. Наприклад, замість того щоб телефонувати власнику Pixel самостійно, вони можуть переконати його зателефонувати за потрібним номером. У такому випадку виклик формально є вихідним, хоча сама розмова все одно може бути частиною шахрайської схеми. Схоже, Google працює над тим, щоб закрити цю лазівку. У бета-версії Phone by Google дослідники Android Authority знайшли згадку про внутрішню назву функції — Sharpie. Особливо показовим є рядок коду enableSharpieOnOutgoingCalls, який прямо вказує на тестування Scam Detection для вихідних дзвінків. Коли з’явиться нова функція Поки що Google не оголосила дату запуску захисту для вихідних викликів. Наявність відповідного коду в тестовій версії застосунку свідчить лише про те, що компанія розглядає або активно тестує цю можливість. До офіційного релізу власники Pixel можуть розраховувати на вже доступний захист під час вхідних дзвінків. Якщо Google справді поширить Scam Detection на всі телефонні розмови, це зробить функцію значно кориснішою: шахраям буде складніше обійти систему просто змусивши потенційну жертву першою набрати номер.

Святкування дня народження собаки – це одна з тих чудових речей, якими можна ділитися в соціальних мережах. Частина задоволення полягає в тому, щоб визначити, скільки років вашому другу в "собачих роках", традиційно вважаючи, що один рік собаки дорівнює семи людським рокам.Це простий розрахунок. Але він також неправильний.Дослідження 2020 року показало, що собаки не старіють з постійною швидкістю в сім разів швидше, ніж люди. Вони старіють набагато швидше на деяких етапах життя і сповільнюються на інших, що означає, що потрібно використовувати зовсім іншу формулу.Вчені розробили нову формулу для розрахунку віку собак, зібравши зразки крові у 104 собак (всі лабрадори, переважно не пов'язані), від цуценят до 16-річних.Вони послідовно аналізували метиляційні патерни на десятках тисяч ділянок ДНК і порівнювали їх з існуючими даними метиляції у 320 людей віком від 1 до 103 років.Метиляція ДНК – це хімічна система маркування, яка допомагає регулювати, які гени активуються або деактивуються.З віком патерни метиляції на десятках тисяч ділянок у нашій ДНК змінюються передбачуваними способами. Ці патерни можна використовувати для створення того, що вчені називають "епігенетичними годинниками": молекулярною оцінкою біологічного віку.У дослідженні молоді собаки мали патерни метиляції, найбільш схожі на молодих людей, тоді як старші собаки виглядали все більше як старші люди, але між ними були відмінності.Іншими словами, собаки, здається, проходять більшу частину свого біологічного старіння дуже рано в житті, перш ніж процес сповільнюється.Молекулярний годинник добре узгоджувався з деякими основними фізіологічними етапами. Наприклад, цуценя восьми тижнів мало епігенетичний вік, що відповідає приблизно дев'ятимісячній людині.Дослідники розробили математичну формулу, яка переводить вік собаки в людський: людський вік = 16 × ln(вік собаки) + 31, де ln(вік собаки) – це натуральний логарифм віку собаки в календарних роках.Використовуючи цю формулу, річна собака дорівнює приблизно 31 людському року, дворічна собака – 42, а чотирирічна собака – 53 людських роки.Старіння продовжує сповільнюватися, поки 12-річна собака не досягне віку людини в 71 рік.Обмеження дослідження полягає в тому, що воно стосувалося виключно лабрадорів, і дослідники застерігають, що різні породи собак, які можуть мати кардинально різні тривалості життя, можуть мати різні криві переведення віку.Також є докази того, що більші собаки живуть коротше, ніж менші, змішані породи живуть довше, а собаки, які стерилізовані або кастровані, також живуть довше. Тому собаки різних порід або розмірів можуть старіти з різною швидкістю.Головною метою всіх цих досліджень було не лише створити кращий калькулятор віку собак, хоча це досить цікава нова інформація для любителів собак.Дослідники також хотіли дізнатися, що змінюється в ДНК, коли ссавці старіють.Коли вони порівняли собак, людей і мишей, вони виявили 394 гени, чия метиляція змінювалася з віком подібним чином у всіх трьох видів. Ці гени об'єдналися в п'ять взаємопов'язаних мереж, і більшість з них були пов'язані з розвитком.Це свідчить про те, що старіння може не бути зовсім відокремленим від розвитку. Натомість, принаймні частина молекулярного механізму, що бере участь у формуванні організму, може продовжувати змінюватися протягом усього життя, що означає, що старіння є продовженням процесу розвитку.Отже, ссавці, розділені мільйонами років еволюції, можуть мати вражаюче схожі молекулярні сигнатури старіння. І якщо ці сигнатури можуть бути використані для переведення біологічного віку між видами, собаки можуть стати особливо корисним вікном у процес старіння.Цікавий фактСобаки можуть допомогти дослідникам краще зрозуміти старіння людей, оскільки вони ділять майже всі аспекти свого середовища з людьми, включаючи фактори, пов'язані зі старінням, такі як харчування та хімічна експозиція.

Життя на Землі, починаючи з простих мікроорганізмів, які еволюціонували та розвивалися в неймовірну різноманітність видів, завжди було турбулентним.Масові вимирання відбуваються, здавалося б, без попередження, знищуючи безліч видів і дозволяючи іншим зайняти їх місце.Але не лише катастрофи, такі як супер вулкани та удари астероїдів, викликають масові вимирання.Нове дослідження показує, що приблизно в часи п'яти найбільших масових вимирань хімія Землі "коливалася".Це, зокрема, є попереджувальним знаком змін, які можуть відбутися.Дослідження, опубліковане в Nature Communications, показує, що клімат Землі займав п'ять різних кліматичних режимів, розділених різкими періодами швидких екологічних змін протягом останніх 539 мільйонів років.Під час цих перехідних періодів життя на Землі було особливо вразливим до масових вимирань, що пропонує нове історичне пояснення, чому деякі періоди відзначалися такими екстремальними втратами біорізноманіття.Дослідження описує метрику загальної "вразливості біосфери" – поєднуючи темпи виникнення та вимирання з наявним біорізноманіттям – що вказує на те, чи перебуває Земля в періоді, коли масові вимирання більш імовірні.Ця міра біотичного стресу "зростає, коли ми маємо збільшення темпів вимирання та виникнення, що також представляє прагнення адаптуватися до нових і складних умов", - сказав співавтор дослідження Андрій Спірідонов, палеонтолог і вчений з систем Землі в Вільнюському університеті в Литві."Вона також зростає, коли різноманіття зменшується, що також відображає скорочення біотичних можливостей. Слід зазначити, що вразливість є ансамблевою метрикою, і коли стан біосфери вразливий, це не означає, що кожен окремий вид або навіть регіон світу "під тиском".Якщо ви хочете заглибитися в математику, індекс вразливості біосфери є простою формулою, розрахованою з натурального логарифма загальної інтенсивності загального обігу – комбінованих темпів, з якими таксони виникають і вимирання, відносно стандартизованого наявного різноманіття.Коротше кажучи, він порівнює темп екологічних змін з загальним біорізноманіттям, щоб вказати, чи є екосистема нестабільною і, отже, вразливою до ще більш радикальних змін.Перевіряючи індекс, дослідники виявили, що загальна вразливість варіювала в різні періоди часу, які вони визначили, кожен тривав від 10 до більше 100 мільйонів років.Під час цих періодів – дослідники назвали їх "Haggis bins", оскільки деякі їх графіки нагадували їм шотландську страву – підвищена вразливість до вимирання та втрати біорізноманіття в основному корелювала з підвищенням температури.Епохи з вищими температурами, як виявили, зазвичай збігалися з більшою фоновою вразливістю біосфери.Але вразливість біосфери різко зростала щоразу, коли один період закінчувався, а інший починався – в той час як "Великі п'ять" масових вимирань також були пов'язані з піками вразливості.Це не означає, що екологічна турбулентність викликає масове вимирання, - сказав Спірідонов. Наприклад, ми знаємо, що в деяких з цих випадків було залучено іншу подію, таку як масивний удар астероїда.Але це показує, що ці переходи можуть слугувати попереджувальним знаком того, що життя на Землі тимчасово буде більш крихким, ніж зазвичай, і більш сприйнятливим до ще однієї катастрофи."Коли система наближається до критичного переходу," - сказав він, це пропонує інформацію "про можливі майбутні великі зміни, такі як масове вимирання або навіть серії з них."Що це означає для сьогоднішнього дня?Дослідження пропонує історичний аналіз – воно не може передбачити, що станеться з людством або іншими видами, які наразі проходять через триваючу кліматичну кризу та період прискореного вимирання."Наше дослідження показує, що нинішня геологічна ера – кайнозойська – є надзвичайно стабільною, маючи низьку вразливість," - пояснив він."Це не означає, що зовнішній вплив геофізичних сил або вплив людини не матиме жодних значних наслідків для еволюції біосфери. Це просто означає, що за інших фонових умов, які переважали в інших геологічних ерах, таке порушення мало б набагато більший ефект."Дослідження було опубліковане в Nature.Цікавий фактПід час масових вимирань, таких як вимирання динозаврів, зміни в кліматі та хімії океанів часто передували катастрофічним подіям, що призводили до зникнення багатьох видів.

Чи помічали ви, що з віком ходити стає якось не так? Кроки коротшають, втома підкрадається швидше, а іноді й відчуття стійкості підводить. Якщо чесно, це не просто суб’єктивні відчуття. За цими змінами стоїть ціла наука, і свіже австралійське дослідження нарешті пролило світло на те, чому наш організм обирає саме таку стратегію. Відповідь дивує: тіло свідомо жертвує ефективністю руху заради… безпеки. Повідомляє T4 з посиланням на sciencedaily.com. Чому кожен крок дається важче: стратегія “безпека понад усе” Нове дослідження, проведене фахівцями Університету Фліндерса та Університету Канберри, показало: зі старінням наше тіло переходить на “стратегію ходьби насамперед для безпеки”. Це означає, що замість того, щоб рухатися швидко та економно витрачати енергію, організм концентрується на тому, аби залишатися стійким і не впасти. Саме тому з віком ходьба з віком стає більш виснажливою, а ризик падінь зростає. Дослідники проаналізували дані руху 107 здорових дорослих людей віком від 26 до 86 років і виявили невеликі, але дуже значущі відмінності в тому, як гомілковостопний суглоб та прилеглі м’язи керують кожним кроком. Як пояснює провідний автор дослідження, доктор Коді Ліндсей, фахівець з технологій спорту та фізичних вправ, гомілковостопний суглоб є ключовим для підтримки рівноваги та одночасного просування тіла вперед. “Коли ми старіємо, тіло починає віддавати перевагу стабільності над ефективністю, – говорить доктор Ліндсей. – Це допомагає нам залишатися у вертикальному положенні, але водночас робить ходьбу складнішою”. Вчені виявили, що літні люди частіше активують протилежні м’язи навколо гомілковостопного суглоба одночасно. Цей патерн називається ко-контракцією і по суті робить суглоб жорсткішим, покращуючи стабільність при контакті стопи з землею. Але тут є нюанс. За словами доктора Ліндсея, “зміцнення суглоба робить ходьбу безпечнішою, але це означає, що м’язи працюють інтенсивніше, не генеруючи при цьому достатнього руху вперед”. Саме тому літні люди генерують меншу силу відштовхування з кожним кроком, що призводить до коротших кроків і повільнішої ходи. Щоб компенсувати це, вони більше покладаються на стегна, і м’язи гомілки можуть швидше втомлюватися під час тривалої ходьби, перекладаючи навантаження на проксимальні м’язи ніг. Це, своєю чергою, збільшує загальні метаболічні витрати, тобто організм витрачає більше енергії на кожен рух. Не тільки слабкість: надмірна активність і приховані ризими Співавтор дослідження, доцент Мартен Іммінк, підкреслює, що це не просто зміна роботи одного суглоба, а ширша трансформація в управлінні рухом з віком. “Нервова система застосовує підхід ‘безпека понад усе’, компенсуючи вікові зміни, віддаючи перевагу стабільності над продуктивністю”, – зазначає Іммінк. І ось що цікаво: проблеми з рівновагою у літньому віці можуть виникати через надмірну активність мозку та м’язів під час незначних порушень, а не через недостатню активність, як можна було б припустити. Це така собі надмірна пильність, яка намагається застрахуватися від усього. Ці зміни в стратегії ходьби мають серйозні наслідки. Вони не тільки збільшують втомлюваність і ускладнюють ходьбу на довгі дистанції, а й значно знижують здатність відновлювати рівновагу після спотикань або посковзувань. Це, до речі, є ключовим фактором падінь серед літніх людей. Навіть поступові зміни впливають на впевненість і незалежність, і люди починають помічати, що швидше втомлюються або почуваються менш стійко, особливо на нерівній поверхні. Масштаб проблеми вражає: станом на липень 2026 року, поширеність розладів ходи становить 10% у віці 60-69 років, зростаючи до понад 60% для осіб старше 80 років і до 82% для тих, хто старше 85 років. Тобто, це не поодинокі випадки, а справжнє випробування для більшості літніх людей. Більше, ніж просто ходьба: зв’язок з когнітивними функціями та довголіттям Наслідки проблем з ходьбою виходять далеко за межі фізичного дискомфорту. Дисфункція ходи є незалежним предиктором зниження когнітивних функцій – тобто, проблем з пам’яттю та мисленням. Станом на липень 2026 року, вона пов’язана з 2,2-кратним збільшенням ризику серцево-судинних захворювань, інвалідності, інституціоналізації (тобто, потреби у постійному догляді та проживанні в спеціалізованих закладах) та навіть смерті порівняно з літніми людьми без таких розладів. Крім того, з віком знижується пропріоцепція – здатність тіла відчувати своє положення у просторі. Це відчуття тісно пов’язане з руховою активністю, рівновагою та мобільністю. Дослідження, опубліковане у листопаді 2025 року, показало: нездатність простояти на одній нозі 10 секунд пов’язана з 84% вищим ризиком смертності від усіх причин протягом семи років. Це простий, але потужний тест, який може багато про що розповісти. Навіть погіршення зору – катаракта, глаукома, вікова макулярна дегенерація – суттєво впливає на нашу стійкість, змушуючи робити коротші кроки, ширшу стійку і зменшувати розмах рук, що також збільшує ризик падінь. Як зберегти легкість ходи і ясний розум? Добре, але що з цим робити? Дослідники вважають, що їхні висновки вказують на можливі шляхи збереження мобільності. Замість того, щоб фокусуватися лише на нарощуванні м’язової сили, програми вправ мають акцентувати увагу на рівновазі та координації, а також на тому, як різні м’язи працюють разом під час кожного кроку. Для українців, як і для австралійців, прості дії можуть мати величезне значення, як зазначає доктор Ліндсей. Це регулярна фізична активність, вправи на рівновагу, наприклад, тай-чі, зміцнення м’язів нижніх кінцівок та активності, що кидають виклик координації. Дослідження серпня 2026 року навіть показало, що швидша хода у дорослих віком 80+ пов’язана приблизно з удвічі меншим ризиком розвитку когнітивних порушень. Це потужна мотивація рухатися! Залишатися активним – одне з найважливіших рішень, які можна прийняти. Маленькі, але послідовні вправи допоможуть зберігати впевненість, мобільність та незалежність набагато довше. Дослідники сподіваються, що ці відкриття допоможуть покращити стратегії профілактики та реабілітації, спрямовані на зменшення падінь та підтримку здорового старіння. FAQ Чому з віком я починаю частіше спотикатися? З віком тіло переходить на “безпечну” стратегію ходьби, яка пріоритезує стабільність, але жертвує ефективністю. Це призводить до жорсткості суглобів, зменшення сили відштовхування та зниження здатності швидко відновлювати рівновагу після спотикань чи посковзувань. Як дізнатися, чи є у мене проблеми з рівновагою? Простий тест: спробуйте простояти на одній нозі протягом 10 секунд. Дослідження листопада 2025 року пов’язало нездатність виконати цей тест зі значно вищим ризиком смертності. Якщо ви відчуваєте невпевненість, це привід звернутися до фахівця. Чи можна “повернути” легкість ходи? Повністю “повернути” час назад неможливо, але можна значно покращити рухливість та рівновагу. Ключ – у регулярних вправах, які фокусуються на балансі, координації та зміцненні м’язів нижніх кінцівок, а не лише на силі. Які вправи найкраще підходять для покращення ходьби та рівноваги? Доктор Ліндсей радить регулярну фізичну активність, вправи на рівновагу, такі як тай-чі, зміцнення м’язів гомілки та стегон, а також активності, що розвивають координацію. Будь-які рухи, які “кидають виклик” вашому тілу в безпечному середовищі, будуть корисними. Отже, ходьба – це не просто рух, а складний та адаптивний процес, який змінюється протягом життя. Розуміння цих змін дає нам змогу бути більш проактивними. Замість того, щоб сприймати сповільнення ходи як неминучість, ми можемо свідомо впливати на свою мобільність, незалежність і навіть когнітивне здоров’я. Пам’ятайте: кожен крок має значення, і турбота про них сьогодні – це інвестиція у ваше завтра.The post Вчені розкрили, чому ходьба з віком стає складнішою та підвищує ризик падінь first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Перший серійний Ferrari Luce встановив новий рекорд на аукціоні RM Sotheby’s в Монтереї, продавшись за вражаючі $40 мільйонів (приблизно 600 мільйонів грн). Це робить його найдорожчим новим автомобілем, проданим на аукціоні.Ця сума перевищує попередній рекорд у $26 мільйонів, встановлений Ferrari Daytona SP3 на аукціоні в 2025 році.Коли вперше повідомляли про аукціон, очікувалося, що унікальний електромобіль може продатися за понад $1,1 мільйона. Ніхто не очікував, що його вартість досягне $40 мільйонів.Цей автомобіль не просто перший Ferrari Luce, а й перший повністю електричний автомобіль компанії, виготовлений у рамках програми Tailor Made.Унікальний дизайн Chassis 0 включає екстер'єр Madreperla, який змінює колір залежно від освітлення, а також інтер'єр з шкіри Perla Le Mans.Під капотом знаходиться електричний двигун потужністю 1,036 к.с. (772 кВт), який дозволяє автомобілю розганятися до 100 км/год за приблизно 2,5 секунди.Цікавий фактЦей продаж не лише встановив рекорд, але й принесе значні кошти на благодійність через Фонд Ferrari, що підтримає освітні ініціативи.

Продукти кратому в США часто рекламуються подібно до енергетичних напоїв та добавок, але зростає занепокоєння, що цей препарат потребує серйознішого ставлення.Очікуючи на тимчасове регулювання з боку DEA, нещодавній звіт описує випадок одного чоловіка, який відмовився від похідного 7-OH, і показує, що може статися, коли користувачі раптово припиняють вживання препарату.Відомий як "опіоїд на заправці", кратом в США часто продається під цим ім'ям, але насправді ви, швидше за все, отримаєте синтетичний похідний 7-OH (7-гідроксимітрагін).Це зовсім інша справа.Доктор Майкл Мосс, директор Центру контролю отруєнь Юти, зазначає, що ви, ймовірно, побачите вікно в магазині з написом "Кратом продається".Хоча його часто продають як "природний" продукт, 7-OH є надзвичайно потужним у порівнянні з рослиною, з якої він походить: фармакологи виявили, що продукти 7-OH можуть перевищувати потужність морфіну.У 2024 році близько 2 мільйонів людей в США вживали кратом, і його популярність зростає.Комерційні продукти 7-OH є хімічно збагаченими або напівсинтетичними, отриманими шляхом окислення ізолятів мітрагініна, і забезпечують кількості, які значно перевищують природну абунданцію.Такі препарати мало нагадують традиційні листя кратому або чай, незважаючи на часту рекламу під маркою "кратом".7-OH продукти стають все більш потужними. (US FDA)Уряд намагається розробити політику, в той час як центри контролю отруєнь по всій країні повідомляють про різке зростання симптомів отруєння 7-OH або кратомом, що виглядає як 67,8% збільшення лише за минулий рік.З іншого боку, інші пацієнти стикаються з гострою відмовою від препарату через його високу афінність до μ-опіоїдних рецепторів – тих самих рецепторів, які беруть участь у залежності від морфіну, фентанілу та опію.Саме тому 7-OH та подібні препарати стали доступною альтернативою для користувачів опіоїдів, які намагаються впоратися зі своєю залежністю, незважаючи на те, що немає клінічних доказів, що це працює.У нашому випадку йдеться про 43-річного чоловіка з історією розладів вживання наркотиків, який відмовлявся від хронічного вживання високих доз 7-OH.Він вживав кокаїн протягом 20-х років і розвинув залежність від опіоїдів у свої 30, не звертаючись за лікуванням.Пацієнт повідомив, що перейшов з кратому на концентровані продукти 7-OH, оскільки вважав, що вони забезпечують сильніші, швидші опіоїдні ефекти і потребують менших кількостей, щоб уникнути відмови.Ці продукти часто рекламуються як 'екстракт' рослини кратом, але зазвичай є принаймні частково синтетичними. (US FDA)Він вживав 7-OH приблизно 18 місяців, повідомляючи про прийом близько 360 мг на день.Коли він прибув до лікарні, він не вживав 7-OH приблизно 48 годин, після прийому дози 30 мг.Він проявив усі класичні ознаки легкої відмови від опіоїдів: нудота, діарея, спазми в животі, неспокій, озноб, вологість шкіри та тривога.Але його аналіз сечі не виявив жодних типових опіоїдів або стимулянтів, які лікарі очікували, і виключив вірусний гастроентерит, відмову від алкоголю та відмову від клонідину.Відмова від 7-OH була найімовірнішим поясненням.Оскільки 7-OH дуже схожий на опіоїди, лікарі можуть лікувати відмову подібним чином.Вони надали чоловікові комбінацію бупренорфіну та налоксону (4-1 мг) і виписали йому 14-денний запас на такій же добовій дозі, а також клонідин, протиблювотні засоби, протидіарейні засоби, м'язові релаксанти та безрецептурні знеболювальні засоби для лікування його симптомів.Його також підключили до консультаційних служб.Лікарі зазначили, що важливо розрізняти традиційні приготування кратому та концентровані/ізольовані продукти 7-OH для оцінки ризиків, консультування та дотримання регуляторних вимог.Хоча бупренорфін залишається доречним для обох, лікарі повинні очікувати потенційно швидшої залежності та загострення симптомів при концентрованому 7-OH.У липні DEA оголосила про намір тимчасово помістити 7-OH вище певного порогу в Список I, разом з трьома іншими речовинами, пов'язаними з 7-OH.Це викликало великий резонанс серед користувачів 7-OH, виробників та торговців, а також медичних працівників, які стурбовані тим, що їхні відділи можуть зіткнутися з "бурею".Але до того, як тимчасове регулювання буде офіційно опубліковане в Федеральному реєстрі, всі залишаються в невизначеності.Навіть тоді незрозуміло, як заборона 7-OH вплине на ситуацію – державні регуляції сильно варіюються, і питання про те, чи є криміналізація наркотиків ефективною у зменшенні шкоди, є зовсім іншим питанням.Лікарі підкреслюють, що важливо, щоб люди в охороні здоров'я та користувачі продуктів кратому усвідомлювали зростаючу потужність, різницю між листям кратому та 7-OH, а також відповідні методи лікування.Дослідження було опубліковане в Journal of the American Pharmacists Association.Цікавий фактКратом, який походить з Південно-Східної Азії, традиційно використовувався місцевими жителями для підвищення енергії та зменшення болю.

Кістки роблять більше, ніж просто підтримують ваше тіло.Всередині багатьох з них є живий завод, який постійно виробляє клітини, що складають вашу кров і імунну систему: кістковий мозок.Імунні клітини, які виробляються там, потрапляють у кровотік і подорожують до м'язів, легень, мозку та інших органів. Це означає, що коли стовбурові клітини, які їх виробляють, старіють, наслідки можуть не залишатися всередині кісток.Нове дослідження, опубліковане в Nature Aging, пропонує, що старіючі стовбурові клітини крові можуть сприяти ознакам старіння в інших частинах тіла, виробляючи імунні клітини, які сприяють запаленню.Запалення зазвичай є короткочасною реакцією на інфекцію та травму. Але коли воно триває на низькому рівні протягом років, це може пошкодити здорові тканини.Дослідники хотіли відповісти на важливе питання: чи старіючі стовбурові клітини крові лише відображають старіння, чи можуть вони активно сприяти погіршенню стану віддалених органів?Команда зосередилася на білку під назвою SIRT3, який допомагає енергетичним структурам всередині клітин функціонувати належним чином і справлятися зі стресом. Рівні SIRT3 знижуються з віком у стовбурових клітинах крові як мишей, так і людей.Дослідники використали генетично модифіковані стовбурові клітини крові мишей, які були спроектовані для виробництва більшої кількості SIRT3. Потім вони пересадили або ці клітини, або незміненні стовбурові клітини молодим мишам з пошкодженими імунними системами, що відновило кров і імунну систему тварин.Миші спостерігалися до досягнення двох років, що є старим віком для цих тварин. Миші з стовбуровими клітинами, що підвищують SIRT3, мали менше імунних клітин, які сприяли запаленню.Відмінності поширювалися за межі їхньої крові. Ці миші бігали далі, довше трималися на перевернутому екрані, краще виконували тести на пам'ять, ефективніше контролювали рівень цукру в крові та мали здоровіші легені.Але експеримент з пересадкою сам по собі не міг показати, чи імунні клітини, вироблені модифікованими стовбуровими клітинами, переносили ці ефекти до віддалених тканин. Тому команда пішла далі.Дослідники перенесли імунні клітини, вироблені стовбуровими клітинами, що підвищують SIRT3, в інших молодих мишей. Ці тварини також показали кращу функцію м'язів, контроль рівня цукру в крові та структуру легень."Найсильніші докази походять з наших експериментів з трансплантації та адоптивного переносу", - сказала старший автор і біолог Даніка Чен з Університету Каліфорнії, Берклі.Разом ці два експерименти свідчать про те, що зміни, які починаються в стовбурових клітинах крові, можуть досягати віддалених органів через імунні клітини, які вони виробляють.Подальші аналізи показали, що SIRT3 допомагає запобігти тому, щоб стовбурові клітини крові не потрапляли в патерн, що виробляє занадто багато імунних клітин, які сприяють запаленню. Збільшення цього білка, здається, послаблює цей шкідливий патерн.Знахідки додають до доказів того, що система кровотворення може відігравати ширшу роль у старінні, ніж раніше вважалося.Вчені раніше відновлювали старіючі стовбурові клітини крові до більш молодого стану у мишей. Дослідження, що стосуються різних людських популяцій, також свідчать про те, що тривале запалення може не бути невідворотною частиною старіння.Існують важливі причини для обережності. Експерименти проводилися на мишах з використанням генетично модифікованих стовбурових клітин, і підготовка, необхідна перед трансплантацією кісткового мозку, сама по собі могла вплинути на тварин.Дослідження вивчало вибрані показники здоров'я і не показує, що збільшення SIRT3 може сповільнити старіння, продовжити життя або покращити здоров'я у людей.Але це піднімає деякі цікаві питання."Перше питання полягає в тому, чи механізм, який ми виявили у мишей, зберігається у людей", - сказала Чен.Дослідники тепер повинні визначити, чи зниження активності SIRT3 викликає у старіючих людських стовбурових клітинах крові вироблення більшої кількості імунних клітин, які сприяють запаленню. Поки це з'єднання не буде встановлено, SIRT3 залишається предметом подальших досліджень, а не лікування старіння.Якщо той же процес буде підтверджено у людей, стовбурові клітини крові можуть одного дня стати ціллю для зменшення запалення, пов'язаного з віком, по всьому тілу.На даний момент дослідження виявляє щось більш фундаментальне: у мишей старіючі стовбурові клітини крові не просто відображали погіршення стану в інших частинах тіла.Через імунні клітини, які вони виробляли, вони активно сприяли цьому.Дослідження було опубліковане в Nature Aging.Цікавий фактДослідження показує, що старіння стовбурових клітин крові може мати вплив на здоров'я інших органів, що відкриває нові можливості для лікування вікових захворювань.

З віком ходьба поступово стає повільнішою, кроки — коротшими, а втома після звичайної прогулянки може приходити швидше. Нове австралійське дослідження пояснює одну з можливих причин: організм поступово віддає перевагу стабільності над ефективністю руху. Дослідники з Університету Фліндерса та Університету Канберри проаналізували дані про рухи 107 здорових людей віком від 26 до 86 років. Вони виявили невеликі, але помітні вікові зміни в роботі гомілкостопа та м’язів, які беруть участь у кожному кроці. Гомілкостоп стає жорсткішим Гомілкостоп відіграє подвійну роль: він допомагає утримувати рівновагу й одночасно забезпечує поштовх уперед. У старшому віці м’язи, що діють навколо суглоба, частіше скорочуються одночасно. Це явище називають коактивацією або ко-контракцією. Вона робить суглоб жорсткішим і може допомагати людині краще стабілізуватися в момент контакту стопи із землею. Але така «страховка» має свою ціну. М’язи витрачають більше зусиль, водночас створюючи менше ефективного поштовху вперед. У результаті людина робить коротші кроки та рухається повільніше. Організм обирає стабільність замість швидкості Дослідники вважають, що ці зміни можуть бути частиною своєрідної «стратегії безпеки», яку нервова система поступово формує з віком. Її головне завдання — не дозволити тілу втратити рівновагу. Це може бути особливо важливо на нерівній поверхні або під час несподіваного спотикання. Водночас така стратегія погіршує здатність швидко відновити рівновагу після невдалого кроку. Саме тому зміни, які спочатку здаються захисними, парадоксальним чином можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком падінь. Чому зростає втома Менша потужність поштовху стопою означає, що для переміщення тіла вперед доводиться витрачати більше зусиль. Це може пояснювати, чому з віком навіть звичайна ходьба на довші дистанції стає виснажливішою. Поступово людина може почати менше рухатися, втрачати впевненість під час ходьби й уникати ситуацій, де потрібна хороша координація. Утворюється своєрідне замкнене коло: менше активності — слабша рухливість — ще менше активності. Допомогти може не лише силове тренування Автори дослідження вважають, що програми фізичних вправ для людей старшого віку варто будувати комплексно. Важливо працювати не тільки над силою ніг, а й над рівновагою, координацією та контролем рухів. Серед корисних напрямів дослідники називають регулярну фізичну активність, вправи на баланс, зокрема тайцзі, зміцнення м’язів нижньої частини ніг і заняття, які змушують організм координувати різні рухи. Головний висновок простий: вікові зміни ходи не обов’язково означають неминуче втрачання рухливості. Регулярна активність і тренування різних компонентів руху можуть допомогти довше зберігати впевненість, самостійність і здатність безпечно пересуватися.