Інсайдер Ice Universe на своїй сторінці в соцмережі X опублікував фото, яке демонструє фронтальну панель майбутнього iPhone 18. Ключове нововведення — зміна розміру Dynamic Island: фірмовий виріз став помітно меншим і тепер за розмірами ближчий до отвору фронтальної камери. «Рамка навколо екрана iPhone 18 така ж, як у iPhone 17 і iPhone 16. Однак усі три моделі iPhone 18 отримають Dynamic Island зменшеної ширини», — написав Ice Universe. Інсайдер не наводить характеристик iPhone 18, однак раніше інший інсайдер, Digital Chat Station, розкрив подробиці про iPhone 18 Pro та iPhone 18 Pro Max. Він повідомив, що ці моделі отримають SoC Apple A20 Pro, покращену камеру та акумулятор більшої ємності. Реліз iPhone 18 і iPhone 18 Pro очікується восени. Згідно з останніми чутками, новий iPhone зі складним екраном вийде після основної лінійки. Ice Universe одним із перших точно повідомляв про новий тренд на смартфони з екранами-«водоспадами», про «чубчик» в iPhone X, про дизайн iPhone 14 і про 200-мегапіксельний датчик зображення Samsung. Ексклюзивну інформацію про новинки він отримує від джерел у відділі досліджень і розробок південнокорейської компанії.

Зміна клімату зазвичай асоціюється з втратами: зникненням видів, руйнуванням екосистем і загальною нестабільністю. І хоча така картина часто відповідає дійсності, нові наукові дослідження показують, що вона не є повною. У деяких випадках природа не просто витримує стрес — вона перебудовується і навіть може підвищувати свою ефективність. Як екосистеми змінюються під тиском Дослідники з Michigan State University змоделювали поведінку океанічних екосистем у мінливих кліматичних умовах. Виявилося, що коли температурні коливання між холодними та теплими періодами посилюються, екосистеми не обов’язково занепадають. Натомість відбувається перерозподіл ролей між видами: ті, що гірше пристосовані до нових умов, тимчасово втрачають позиції, але їх замінюють інші. У результаті загальна продуктивність системи може залишатися стабільною або навіть зростати. Це означає, що в екосистемі не обов’язково має домінувати один вид — ефективність досягається завдяки «чергуванню» різних учасників залежно від умов. Антихрупкість: коли стрес стає ресурсом У науці такий ефект називають антихрупкість — здатністю системи не лише витримувати потрясіння, а й отримувати з них користь. На відміну від стійких (резильєнтних) систем, які просто повертаються до попереднього стану, антихрупкі системи змінюються так, що покращують окремі показники — наприклад, продуктивність. Це важливий нюанс для екології: іноді збереження «як було» може бути менш ефективним, ніж адаптація до нових умов. Чому все починається з планктону Одним із ключових об’єктів дослідження став фітопланктон — мікроскопічні організми, які дрейфують у воді та використовують сонячне світло для фотосинтезу. Фітопланктон — основа морських харчових ланцюгів: ним живляться дрібні організми, яких, у свою чергу, поїдають більші. Але його роль не обмежується лише харчовими мережами. Він також бере участь у глобальному вуглецевому циклі, поглинаючи CO₂ з атмосфери. За оцінками NOAA, ці організми щороку поглинають обсяг вуглекислого газу, співмірний із чотирма тропічними лісами Амазонії, і виробляють близько половини кисню на Землі. Різноманіття як ключ до виживання Моделювання показало цікавий ефект: коли клімат стає більш нестабільним, одні види втрачають біомасу, але інші — навпаки, зростають. У підсумку вся екосистема може навіть вигравати. Це відбувається завдяки так званому «різноманіттю реакцій» — різні види по-різному реагують на зміну температури чи інших умов. У теплі роки домінують одні, у холодні — інші. Більше того, важливим є не лише різноманіття між видами, а й усередині одного виду. Якщо популяція має різні генетичні або поведінкові варіанти, вона краще пристосовується до нестабільного середовища. Але хаос несе і ризики Попри оптимістичні результати, вчені застерігають: кліматична нестабільність далеко не завжди корисна. У багатьох випадках вона призводить до руйнування екосистем, втрати видів і зниження їхньої стійкості. Як зазначають дослідники, усе залежить від деталей: від типу взаємодій між видами, конкуренції, наявності хижаків і багатьох інших факторів. Одна характеристика системи може покращитися (наприклад, продуктивність), тоді як інша — погіршитися (наприклад, стабільність). Світ стає більш непередбачуваним За останні десятиліття кліматичні коливання посилюються: зростає кількість повеней, посух, штормів і хвиль спеки. У таких умовах важливо враховувати не лише середнє підвищення температури, а й саму мінливість — різкі зміни та екстремальні події. Саме ці «гойдалки» можуть визначати, які екосистеми виживуть, а які — трансформуються. Новий підхід до управління природою Розуміння різниці між стійкістю та антихрупкістю має практичне значення. Під час відновлення екосистем або управління природними ресурсами важливо вирішити: чи намагатися повернути систему до попереднього стану; чи дозволити їй адаптуватися і змінитися. Іноді другий варіант може виявитися ефективнішим, але він також несе ризики і потребує обережності. Баланс між ризиком і можливістю Кліматичні зміни створюють нові виклики для природи, але водночас відкривають і несподівані можливості. Деякі екосистеми здатні використовувати нестабільність як ресурс, однак це не універсальне правило, а радше виняток, який залежить від складної взаємодії факторів. У підсумку головне питання звучить уже не лише «хто виживе», а й «хто зможе адаптуватися і навіть стати сильнішим». І відповідь на нього може визначити майбутнє екосистем у світі, що стрімко змінюється.

Знаєте це відчуття, коли з’їв начебто легкий літній салатик, а в животі — справжня революція? Важкість, здуття, якесь незрозуміле бурчання. І ти сидиш, спантеличений, перебираючи в голові інгредієнти. Зелень? Та ні, від неї такого не буває. Олія? Навряд. І тут погляд падає на нього. Хрумкого, соковитого, такого безневинного на вигляд. Огірка. Про це пише Pixelinform. Здавалося б, що в ньому такого? Вода та трохи клітковини. Ідеальний дієтичний продукт. Але, як то кажуть, є нюанс. Сам по собі огірок — чудовий хлопець. А от у поганій компанії він може наробити лиха. І найчастіше ця погана компанія — у вашій же тарілці. Ворог №1: Молоко та його родина Почнемо з класики, яка знайома багатьом ще з дитинства на дачі. Салат з огірків та помідорів, щедро заправлений сметаною. Смачно? Безперечно. Корисно? А ось тут починаються питання. Справа в тому, що огірки та будь-які молочні продукти — кефір, йогурт, сир, і та сама сметана — це не найкращі друзі для вашого шлунка. По-простому, механізм такий. Огірок на 95% складається з води. Потрапляючи у шлунок, він розбавляє шлунковий сік, роблячи його менш концентрованим. А тепер уявіть, що слідом за ним туди ж потрапляє, скажімо, кефір. Його білкам і жирам для нормального перетравлення потрібне активне кислотне середовище. А середовище вже розбавлене. В результаті процес гальмується. Але це ще не все. Огірки містять фермент аскорбіназу, який руйнує вітамін С. А кисломолочні продукти, навпаки, часто покладаються на певне бактеріальне середовище. Коли ці дві системи зустрічаються, починається хаос. Бродіння, газоутворення, відчуття, ніби ти проковтнув повітряну кульку. Особливо чутливі люди можуть відчути це дуже гостро. Тож популярний для схуднення коктейль «огірок + кефір» — це, якщо чесно, гра в російську рулетку зі своїм травленням. Риба, горіхи та інші несподівані гості Гаразд, з молочкою розібралися. Але хто б міг подумати, що огірок може «посваритися» з рибою? Логіка тут схожа. Риба — це білок. І для його розщеплення шлунку потрібно добре попрацювати, виділивши достатньо кислоти. І тут знову з’являється огірок зі своїм «відром води», який розбавляє всі реагенти. Це як намагатися заварити міцну каву, але хтось постійно підливає у чашку холодну воду. Процес начебто йде, але результат буде, м’яко кажучи, не той. У випадку зі шлунком — це відчуття «каменю», коли їжа лежить годинами, не бажаючи перетравлюватися. А що з горіхами? Тут історія ще цікавіша. Огірок — легкий, водянистий, швидкий. Горіхи — жирні, щільні, важкі для перетравлення. Коли вони зустрічаються, організм отримує два абсолютно протилежних сигнали. Він у ступорі: «Так, чекайте. Нам розслабитись і зволожитись чи мобілізувати всі ферменти для розщеплення жирів?». Поки система намагається розібратися з цим конфліктом завдань, ви можете відчувати не лише дискомфорт, а й раптову втому та сонливість. Вся енергія йде на вирішення цього харчового ребуса. Що ж робити? Невже відмовлятися від улюбленого овоча? Зовсім ні. Просто дайте йому виступити сольно. Їжте огірки як окремий перекус, за 20-30 хвилин до основної їжі. Або поєднуйте їх з такими ж легкими друзями — листовою зеленню, солодким перцем, редискою. Заправка з оливкової олії та лимонного соку — ідеальний варіант, який не створить жодних проблем. Вся справа не в тому, щоб демонізувати продукти, а в тому, щоб розуміти, як вони працюють. Прислухайтеся до свого тіла. Можливо, саме той самий «корисний» салат і є причиною вашого дискомфорту? Огірок — не такий простий. З чим його їсти, щоб не було біди читайте на сайті Pixel.inform.

Компанія OnePlus найближчим часом може суттєво розширити свою популярну серію смартфонів Nord. Після анонсу базової моделі OnePlus Nord 6, яка має вийти 7 квітня 2026 року, очікується поява ще двох пристроїв — Nord CE6 та Nord CE6 Lite. За попередніми даними, їхній реліз може відбутися вже у травні. Перші витоки та дизайн Інформація про новинки з’явилася завдяки інсайдерським витокам. Зокрема, у мережі опублікували зображення, яке нібито демонструє OnePlus Nord CE6. Смартфон виконаний у матовому чорному кольорі та має стриманий дизайн із подвійною камерою, розміщеною в модулі незвичної форми — так званому «squircle» (поєднання квадрата і кола). Такий підхід свідчить про прагнення бренду поєднати мінімалізм із впізнаваністю. Ймовірні характеристики Офіційні технічні характеристики поки не розкриті, однак аналітики припускають, що новинка може базуватися на рішенні, подібному до OnePlus Turbo 6V, який раніше представили на китайському ринку. Цей пристрій отримав: AMOLED-дисплей діагоналлю 6,78 дюйма; частоту оновлення 144 Гц; процесор Snapdragon 7s Gen 4; акумулятор ємністю до 9000 мА·год. Якщо подібні характеристики будуть використані в Nord CE6, це стане помітним кроком уперед порівняно з попереднім поколінням. Порівняння з попередниками Минулорічні моделі серії Nord CE мали скромніші параметри: дисплей із частотою 120 Гц, процесори від MediaTek та меншу батарею. Тому навіть часткове оновлення «начинки» може суттєво покращити автономність і продуктивність нових пристроїв. Модель OnePlus Nord CE6 Lite, як очікується, займе більш доступну нішу. Вона орієнтуватиметься на користувачів, які шукають бюджетний варіант із базовими можливостями, подібно до попередніх Lite-версій. Стратегія та конкуренція Схоже, що у 2026 році OnePlus робить ставку на чітке розмежування лінійки: Nord 6 — для продуктивності та «просунутих» користувачів; CE6 — для середнього сегмента; CE6 Lite — для доступного ринку. Такий підхід дозволяє компанії ефективніше конкурувати з іншими брендами, зокрема Xiaomi, Realme та Motorola, які активно просувають свої пристрої у середньому та бюджетному сегментах. Чого чекати далі Наразі офіційної інформації про ціни та повні характеристики новинок немає. Проте, якщо травневий графік запуску підтвердиться, перші тизери можуть з’явитися вже незабаром після презентації Nord 6. У підсумку, нова серія Nord має всі шанси зміцнити позиції OnePlus на глобальному ринку, запропонувавши користувачам баланс між ціною, продуктивністю та сучасними технологіями.

Австралійські біологи з Університету Аделаїди дослідили, як мікрогравітація впливає на здатність сперматозоїдів знаходити яйцеклітину. У пристрої, що імітує жіночий репродуктивний тракт, зразки людської та мишачої сперми піддали умовам невагомості. З’ясувалося, що клітини не втрачають рухливості, але перестають орієнтуватися в просторі: вони рухаються більш хаотично і рідше досягають мети. У результаті успішність запліднення мишачих яйцеклітин знизилася приблизно на 30% за чотири години експерименту. Вчені встановили, що гормон прогестерон, який на Землі виділяє яйцеклітина для приваблення сперматозоїдів, частково відновлює їхню навігацію навіть у невагомості. Однак в експерименті його концентрація була штучно завищена, тому говорити про готове рішення для космічної фертильності зарано. Паралельно дослідники вивчили розвиток ембріонів: триваліший вплив мікрогравітації уповільнював поділ клітин і знижував життєздатність зародків на ранніх стадіях. Керівниця роботи Ніколь Макферсон зазначила, що з початком місячних і марсіанських місій питання розмноження в космосі перестає бути суто теоретичним. Вона підкреслила, що частина ембріонів в експерименті все ж розвивалася нормально, що залишає надію: за умови захисту від впливу невагомості в перші критичні години зачаття поза межами Землі може стати можливим. Зараз команда вивчає, як різна сила тяжіння — місячна, марсіанська чи штучна — впливає на репродуктивні процеси. Для майбутніх колоністів це означає, що біологічні бар’єри можуть виявитися серйознішими за технічні. Поки перша дитина, народжена в космосі, залишається справою віддаленого майбутнього, наука поступово наближає нас до відповіді: чи зможе людство продовжити свій рід серед зірок, не повертаючись на Землю. Дослідження опубліковане в журналі Communications Biology.

Космос здається безмежним, але ресурси, які дозволяють його досліджувати, — ні. Ракетне паливо закінчується, сонячне світло слабшає з віддаленням від Сонця, і перед інженерами постає головне питання: як забезпечити космічні апарати енергією на десятиліття? Відповідь уже давно знайдена — і вона пов’язана з ядерною фізикою. Як працюють «ядерні батареї» Ще з 1960-х років NASA використовує так звані радіоізотопні енергетичні системи (RPS). Вони не є реакторами у звичному розумінні: енергія тут утворюється не внаслідок ланцюгової реакції, а завдяки природному розпаду нестабільних атомів — радіоізотопів. Під час цього процесу виділяється тепло, яке перетворюється на електрику та живить прилади космічного апарата. Саме завдяки таким системам працюють легендарні місії — Voyager 1, Voyager 2, New Horizons, а також марсоходи Curiosity і Perseverance. У майбутньому такі ж системи планують використати для місії Dragonfly на супутнику Сатурна — Титані. Плутоній: стандарт, який служить десятиліттями Довгий час основним «паливом» для таких батарей був ізотоп плутоній-238. Його головна перевага — тривалий період напіврозпаду, близько 88 років. Це означає, що навіть через десятиліття він продовжує виділяти достатньо тепла для роботи приладів. Саме завдяки цьому «Вояджери», запущені ще у 1977 році, досі передають дані, перебуваючи далеко за межами Сонячної системи. Новий кандидат — америцій-241 Однак наука не стоїть на місці. Сьогодні дослідники звернули увагу на інший ізотоп — амерцій-241. Його період напіврозпаду становить майже 433 роки, що у кілька разів більше, ніж у плутонію-238. Це означає, що теоретично космічні апарати з таким джерелом енергії зможуть працювати століттями, відкриваючи можливості для місій у ще більш віддалені регіони космосу. Чому не кожен ізотоп підходить Використання радіоактивних матеріалів у космосі суворо регламентоване. Ізотоп має відповідати кільком критеріям: бути мінімально токсичним для людини; не розчинятися у воді, щоб не потрапляти в організм; витримувати високі температури; забезпечувати достатню кількість тепла при невеликій масі. Саме тому паливо зазвичай виготовляють у вигляді кераміки: у разі пошкодження воно не випаровується, а розпадається на великі фрагменти, які складно засвоїти організму. Нові технології перетворення енергії Окрім вибору ізотопа, важливо й те, як саме тепло перетворюється на електрику. Тут перспективною є технологія free-piston Stirling convertor. На відміну від традиційних систем, вона використовує «плаваючі» поршні, які ефективно працюють навіть у невагомості. Такі пристрої вже демонстрували стабільну роботу понад 14 років без технічного обслуговування, що критично важливо для далеких місій. Спільні дослідження і майбутнє У 2025 році Glenn Research Center разом з University of Leicester розпочали дослідження можливостей використання америцію-241 у космосі. Паралельно вдосконалюється його виробництво, зокрема в Los Alamos National Laboratory. Тим часом виробництво плутонію-238 уже відновлено на таких об’єктах, як Oak Ridge National Laboratory та Idaho National Laboratory. Крок у міжзоряне майбутнє Сьогодні космічні апарати, як-от «Вояджери», продовжують рух у міжзоряному просторі, залишаючись активними завдяки ядерним батареям. Але перехід до нових ізотопів, зокрема америцію-241, може суттєво розширити горизонти досліджень. Якщо ці технології доведуть свою ефективність, людство отримає шанс створювати місії, які працюватимуть не десятиліттями, а століттями — і, можливо, стануть першими справжніми посланцями Землі у глибокому космосі.

Базова версія смартфона має 4 ГБ ОЗУ та 64 ГБ флеш-пам’яті, її ціна становить 137 доларів. Також доступні варіанти 4/128 ГБ за 153 долари та 6/128 ГБ за 174 долари. Redmi 15A оснащений IPS-дисплеєм HD+ із частотою оновлення 120 Гц та піковою яскравістю 810 кд/м². Фронтальна камера має 8 Мп, основна — 32 Мп. Смартфон працює на платформі SoC Unisoc T8300 під управлінням Android 16 з інтерфейсом HyperOS 3.0. Xiaomi обіцяє для моделі чотири роки оновлень системи та шість років патчів безпеки. Батарея ємністю 6300 мА·год підтримує зарядку потужністю 15 Вт та зворотну провідну зарядку 7,5 Вт. Серед інших особливостей — захист від пилу та бризок за стандартом IP52, бічний сканер відбитків пальців та 3,5 мм роз’єм для навушників. Продаж смартфона стартує 3 квітня.

У північно-східній Франції, поблизу містечка Понтп’єр, бурова установка почала роботу з цілком конкретною метою: визначити, скільки метану залишилося в старих вугільних пластах. Протягом поколінь басейн Лотарингії асоціювався з тим, що приховано під землею — спершу це було вугілля, яке створило промисловий регіон, а згодом закинуті шахти, що залишили міста на кшталт Фольшвіллера у пошуках нової економічної ідентичності. Геологи опускали сенсори в свердловини та поетапно вимірювали склад газів у міряних точках — стандартна процедура для таких досліджень. Але на глибині 1 100 метрів сенсори зафіксували щось несподіване. Газовий склад не відповідав очікуваному метану. Чим глибше опускалося обладнання, тим сильніше зростала аномалія. На позначці 3 600 метрів показники виявилися зовсім іншими, ніж передбачала дослідницька група. Природний водень під трьома країнами Ця аномалія виявилася природним воднем, який ще називають «білим» або «рідним» воднем. Підтверджені численними буровими кампаніями дані показали, що відкриття може стати одним із найбільших у світі родовищ цього газу. Компанія La Française de l’Energie (FDE), яка очолює розвідку спільно з Університетом Лотарингії та Національним центром наукових досліджень Франції (CNRS), повідомила, що обсяг родовища може становити близько 34 мільйонів тонн природного водню. За даними бельгійського видання VRT NWS, газова «пухирка» простягається за межі Франції, охоплюючи території Бельгії, Люксембургу та Німеччини. Це еквівалентно приблизно 1 100 терават-годин енергії — для порівняння, річне споживання електроенергії Бельгії становить близько 80 терават-годин. Йоаннес Лавейн, постдоктор Гентського університету, зазначив: «Безвуглецеве джерело водню було б надзвичайно цінним». Сьогодні більшість промислового водню виробляють з природного газу або метану, що супроводжується значними викидами CO₂. Від дослідження до сенсації Відкриття стало результатом проєкту Regalor, що об’єднав промислові компанії та академічні лабораторії. Філіп де Донато та Жак Піронон, керівники досліджень у Лабораторії GeoRessources у Нансі, розробляли нові методи вимірювання глибинних геологічних рідин. Коли вони застосували ці сенсори на свердловині у Фольшвіллері, виявилося, що концентрація водню на глибині 1 093 метри досягала 15%, а за моделями на глибині близько 3 000 метрів вона могла сягати 98%. Відкриття природного водню у старих вугільних пластах відкриває нові перспективи для безвуглецевої енергетики у Європі та може стати важливим кроком на шляху до сталого майбутнього.

Кухня пахне молоком, топленим маслом і недільним ранком. Ви з ентузіазмом виливаєте перший ополоник тіста на розпечену пательню… Шипіння. Аромат. А за п’ять хвилин — запах диму, зіпсований настрій і відчайдушні спроби віддерти щось, що колись мало стати ідеальним мереживним млинцем. Знайомо? Про це пише Pixelinform. Більшість із нас у цей момент починає звинувачувати пательню, фазу місяця або рецепт з інтернету. Мовляв, і борошно не те, і олії замало. Але якщо чесно, головний диверсант часто ховається просто у вашій мисці з тістом. І ім’я йому — неправильна кількість яєць. Душа млинця: що не так з вашим тістом? Уявіть, що тісто для млинців — це будівельний матеріал. А яйця в ньому — це і цемент, і елемент, що робить стіни еластичними. Білок — це наш «цемент». Саме він відповідає за структуру, за те, щоб млинець тримався купи і не розповзався на молекули при спробі його перевернути. Жовток — це жир і ніжність. Він робить млинець м’яким, пластичним і смачним. І ось тут починається драма. Коли яєць замало, у вашому «будівельному матеріалі» бракує клею. Тісто виходить рідким, водянистим. Воно розтікається по пательні тонкою безпорадною плівкою, яка рветься від найменшого дотику лопатки. Це той самий випадок, коли млинець просто не встигає «схопитися» і намертво прилипає. А що, як сипнути яєць побільше, для надійності? Теж погана ідея. Забагато яєць перетворюють легке тісто на важку, щільну масу. Такий млинець починає підгоряти знизу, ще до того, як пропечеться всередині. Він стає «гумовим» і важким. Існує золоте правило, перевірене поколіннями: одне яйце середнього розміру на 200-250 мл рідини (молока, кефіру чи води). Це ідеальний баланс, який дає млинцю і структуру, і ніжність. Але є ще один секрет, про який часто забувають. Коли замісили тісто, не біжіть одразу до плити. Дайте йому постояти хвилин 15-20. Це не просто примха. За цей час борошняна клейковина (глютен) набухає і, так би мовити, «розслабляється». Тісто стає більш однорідним та еластичним. Просто фізика, ніякого чаклунства. Сцена для виступу: пательня, вогонь і трохи магії Навіть ідеальне тісто можна зіпсувати, якщо виступатиме воно на погано підготовленій сцені. А сцена для млинця — це пательня. Вона має бути дуже добре розігрітою. Якщо вилити тісто на ледь теплу поверхню — це гарантоване фіаско. Воно не почне миттєво смажитись, а повільно розтечеться і прилипне. Другий момент — олія. Кілька ложок у самому тісті роблять його гладшим, але змащувати пательню перед першим млинцем — обов’язково. І тут я згадую свою бабусю. Вона ніколи не лила олію просто з пляшки. Вона брала половинку сирої картоплини, настромлювала її на виделку, вмочувала в блюдце з олією і цією конструкцією швидко змащувала пательню. Звучить дивно? Анітрохи. Картопляний крохмаль створює на поверхні додаткову мікроплівку, яка разом з олією працює як найкраще антипригарне покриття. І олія розподіляється рівномірно, тонким шаром, а не плаває калюжами. Спробуйте якось. Тож наступного разу, коли рука потягнеться до нової пательні, зупиніться. Можливо, вся справа не в посуді, а в одному зайвому чи, навпаки, відсутньому яйці. Або в тих 15 хвилинах, які ви не дали своєму тісту на медитацію. А який ваш особистий трюк, щоб перший млинець ніколи не був комом? Чому млинці рвуться? Справа не в пательні, а в одному інгредієнті читайте на сайті Pixel.inform.

Sony повідомила про підвищення рекомендованих роздрібних цін на PS5, PS5 Digital Edition, PS5 Pro та портативну PlayStation Portal. Нові ціни набудуть чинності за тиждень — з 2 квітня. У США стандартна PlayStation 5 подорожчає з 550 до 650 доларів, Digital Edition — з 500 до 600 доларів. PS5 Pro зросте з 750 до 900 доларів, а PlayStation Portal — з 200 до 250 доларів. У Європі нові ціни становитимуть: 650 євро за PS5, 600 євро за PS5 Digital Edition, 900 євро за PS5 Pro та 250 євро за PlayStation Portal. У Великій Британії пристрої коштуватимуть 570, 520, 790 та 220 фунтів відповідно. Найбільше підвищення у відсотковому вираженні торкнулося PlayStation Portal — відразу на 25%. PS5 та Digital Edition подорожчають приблизно на 18–20%, а PS5 Pro — на 20%. Це вже не перше підвищення цін на консолі Sony. У серпні 2025 року компанія збільшила вартість PS5 у США, а у квітні того ж року підняла ціни на PS5 Digital Edition у Європі та Великій Британії.