Компактний хетчбек Honda Fit, який уже давно зник із ринку США, продовжує успішно продаватися в інших країнах. У Японії компанія представила оновлену версію моделі четвертого покоління, присвячену 25-річчю назви Fit. Автомобіль зберіг знайомий практичний характер, але отримав переглянуту лінійку комплектацій і додаткове стандартне обладнання. Попри оновлення, Honda не стала радикально змінювати зовнішність автомобіля. Японська версія Fit залишилася з дизайном після рестайлінгу 2022 року, тоді як інші ринки, зокрема Китай, отримали більш помітно змінене оформлення передньої частини. Чотири версії для різних покупців Оновлена лінійка Honda Fit у Японії тепер складається з чотирьох основних виконань: X — базова версія; Z — нова середня комплектація; RS — спортивний варіант; Crosstar — версія у стилі кросовера. Найбільші зміни торкнулися саме комплектації Z, яка замінила попередню версію Home. Вона отримала бампери від спортивного RS, але замість яскравих декоративних елементів використовує стримані матові чорні вставки. При цьому Z залишилася більш комфортною, ніж RS: автомобіль має стандартні 15-дюймові колеса, м’якшу підвіску та не отримав спортивного обвісу зі спойлером, боковими накладками чи збільшеним вихлопом. У салоні нової Z з’явилися кермо з оздобленням під шкіру, підігрів передніх сидінь та спеціальне скло з покращеною теплоізоляцією. Спортивна Honda Fit RS стала ще багатшою Топова версія Fit RS тепер доступна виключно з гібридною силовою установкою e:HEV. Вона зберегла спортивний дизайн із чорними глянцевими деталями кузова та 16-дюймовими легкосплавними дисками з оновленою обробкою. RS також отримала налаштовану для більш гострого керування підвіску, однак технічного приросту потужності порівняно з іншими версіями немає. У салоні спортивної моделі з’явилися чорні стійки та стеля, комбінована оббивка зі шкіри й замші, червона контрастна прострочка та металеві накладки на педалі. До стандартного оснащення увійшли: 9-дюймова мультимедійна система; бездротова зарядка для смартфона; підігрів керма; система камер кругового огляду Multi-View Camera System; контроль сліпих зон. Fit Crosstar — компактний автомобіль із характером кросовера Версія Crosstar залишається найбільш «позашляховою» у сімействі Fit. Вона має збільшений кліренс, захисний кузовний обвіс і тепер також доступна лише з гібридною системою e:HEV. Для оновленої моделі Honda додала підігрів керма, підігрів передніх сидінь і покращене теплоізоляційне скло. За бажанням покупці можуть замовити повний привід. Як і раніше, всі версії Fit зберегли головну фірмову перевагу моделі — систему трансформації салону Magic Seats, яка дозволяє ефективніше використовувати внутрішній простір і перевозити великі предмети. Перевірена техніка без великих змін У технічному плані Honda Fit залишився практично без змін. Базові комплектації X і Z пропонуються як із бензиновим двигуном, так і з гібридною установкою, а також можуть мати передній або повний привід. Бензинова версія оснащується 1,5-літровим атмосферним двигуном i-VTEC, який розвиває: 116 к.с. (87 кВт); 142 Нм крутного моменту. Такий варіант працює виключно з варіатором CVT. Гібридні моделі e:HEV використовують двомоторну систему Honda та видають: 121 к.с. (90 кВт); 253 Нм крутного моменту. Ця силова установка доступна для більшості комплектацій, але спортивний Fit RS залишається тільки передньопривідним. Honda Fit продовжує робити ставку на практичність Попри глобальний перехід автовиробників до кросоверів і електромобілів, Honda не відмовляється від компактного хетчбека. Fit залишається одним із тих автомобілів, які роблять ставку не на потужність чи розкіш, а на ефективне використання простору, економічність і щоденну практичність. Оновлення 2026 року не стало революційним, але дозволило моделі залишитися актуальною ще на кілька років — особливо для японського ринку, де компактні та функціональні автомобілі досі мають великий попит.

Дослідники з Інституту досліджень озброєнь та технологій (ISL) зробили важливий крок у розвитку електромагнітних гармат нового покоління. На випробувальному полігоні в Бальдерсгаймі відбувся перший в історії інституту запуск снаряда з рейлгана у відкритому просторі з вільним польотом. Саме випробування тривало лише кілька мілісекунд, однак за ним стояли роки наукових досліджень, інженерних розробок і лабораторних експериментів. Тест став початком нового етапу програми Railgun Free Flight Facility, яку ISL запустив два роки тому для об’єднання фахівців із різних напрямів. Від лабораторних стендів до реальних умов До цього більшість досліджень електромагнітного прискорення в ISL проводилися в контрольованих лабораторних умовах. Новий випробувальний комплекс дозволяє перевіряти технологію вже на відкритому полігоні, де снаряд рухається у вільному польоті на значно більшій дистанції. Це дає змогу отримати дані, які неможливо зібрати під час лабораторних тестів: оцінювати поведінку снаряда після виходу зі ствола, аналізувати стабільність польоту та вдосконалювати конструкцію майбутніх систем. За словами дослідників, новий майданчик відкриває можливість поступово збільшувати рівень енергії під час запусків, вивчати інтеграцію окремих компонентів і створювати спеціальні боєприпаси для електромагнітних установок. Як працює рейлган На відміну від традиційної артилерії, рейлган не використовує порох або інші хімічні метальні заряди. Снаряд розганяється за допомогою потужного електромагнітного поля, яке створюється завдяки електричній енергії. Така технологія потенційно дозволяє досягати дуже високих швидкостей польоту, що робить її цікавою для військових досліджень. Серед можливих напрямів застосування називають протидію швидкісним цілям, зокрема гіперзвуковим ракетам і маневровим апаратам, що повертаються в атмосферу. Втім, до створення повноцінної бойової системи ще далеко. Розробникам необхідно вирішити низку складних завдань: збільшити потужність, підвищити надійність компонентів, розробити відповідні боєприпаси та пройти масштабні випробування. Багаторічні дослідження дали новий результат ISL займається технологіями електромагнітного прискорення вже багато років. Саме накопичений досвід дозволив інституту перейти від експериментів у лабораторії до випробувань у наближених до реальності умовах. Розвиток рейлганів підтримується комплексним підходом: над проєктом працюють не лише спеціалісти з електромагнітних систем, а й експерти з матеріалів, сенсорів, навігації, робототехніки, безпілотних систем та акустики. Об’єднання цих напрямів в одній установі дозволяє швидше вдосконалювати окремі елементи технології та перевіряти, як вони працюють разом. Попереду — нові випробування Перший відкритий запуск став важливою віхою, але дослідники наголошують: це лише один із кроків на довгому шляху. У майбутньому ISL планує проводити випробування з вищими рівнями енергії, збільшувати дальність вільного польоту снарядів і продовжувати інтеграційні дослідження всієї системи. Електромагнітні гармати поки що залишаються перспективною технологією, а не готовим рішенням для масового використання. Проте перехід від лабораторних експериментів до реальних польових запусків показує, що розробка таких систем поступово наближається до практичного застосування.

Компактний хетчбек Honda Fit, який уже давно зник із ринку США, продовжує успішно продаватися в інших країнах. У Японії компанія представила оновлену версію моделі четвертого покоління, присвячену 25-річчю назви Fit. Автомобіль зберіг знайомий практичний характер, але отримав переглянуту лінійку комплектацій і додаткове стандартне обладнання. Попри оновлення, Honda не стала радикально змінювати зовнішність автомобіля. Японська версія Fit залишилася з дизайном після рестайлінгу 2022 року, тоді як інші ринки, зокрема Китай, отримали більш помітно змінене оформлення передньої частини. Чотири версії для різних покупців Оновлена лінійка Honda Fit у Японії тепер складається з чотирьох основних виконань: X — базова версія; Z — нова середня комплектація; RS — спортивний варіант; Crosstar — версія у стилі кросовера. Найбільші зміни торкнулися саме комплектації Z, яка замінила попередню версію Home. Вона отримала бампери від спортивного RS, але замість яскравих декоративних елементів використовує стримані матові чорні вставки. При цьому Z залишилася більш комфортною, ніж RS: автомобіль має стандартні 15-дюймові колеса, м’якшу підвіску та не отримав спортивного обвісу зі спойлером, боковими накладками чи збільшеним вихлопом. У салоні нової Z з’явилися кермо з оздобленням під шкіру, підігрів передніх сидінь та спеціальне скло з покращеною теплоізоляцією. Спортивна Honda Fit RS стала ще багатшою Топова версія Fit RS тепер доступна виключно з гібридною силовою установкою e:HEV. Вона зберегла спортивний дизайн із чорними глянцевими деталями кузова та 16-дюймовими легкосплавними дисками з оновленою обробкою. RS також отримала налаштовану для більш гострого керування підвіску, однак технічного приросту потужності порівняно з іншими версіями немає. У салоні спортивної моделі з’явилися чорні стійки та стеля, комбінована оббивка зі шкіри й замші, червона контрастна прострочка та металеві накладки на педалі. До стандартного оснащення увійшли: 9-дюймова мультимедійна система; бездротова зарядка для смартфона; підігрів керма; система камер кругового огляду Multi-View Camera System; контроль сліпих зон. Fit Crosstar — компактний автомобіль із характером кросовера Версія Crosstar залишається найбільш «позашляховою» у сімействі Fit. Вона має збільшений кліренс, захисний кузовний обвіс і тепер також доступна лише з гібридною системою e:HEV. Для оновленої моделі Honda додала підігрів керма, підігрів передніх сидінь і покращене теплоізоляційне скло. За бажанням покупці можуть замовити повний привід. Як і раніше, всі версії Fit зберегли головну фірмову перевагу моделі — систему трансформації салону Magic Seats, яка дозволяє ефективніше використовувати внутрішній простір і перевозити великі предмети. Перевірена техніка без великих змін У технічному плані Honda Fit залишився практично без змін. Базові комплектації X і Z пропонуються як із бензиновим двигуном, так і з гібридною установкою, а також можуть мати передній або повний привід. Бензинова версія оснащується 1,5-літровим атмосферним двигуном i-VTEC, який розвиває: 116 к.с. (87 кВт); 142 Нм крутного моменту. Такий варіант працює виключно з варіатором CVT. Гібридні моделі e:HEV використовують двомоторну систему Honda та видають: 121 к.с. (90 кВт); 253 Нм крутного моменту. Ця силова установка доступна для більшості комплектацій, але спортивний Fit RS залишається тільки передньопривідним. Honda Fit продовжує робити ставку на практичність Попри глобальний перехід автовиробників до кросоверів і електромобілів, Honda не відмовляється від компактного хетчбека. Fit залишається одним із тих автомобілів, які роблять ставку не на потужність чи розкіш, а на ефективне використання простору, економічність і щоденну практичність. Оновлення 2026 року не стало революційним, але дозволило моделі залишитися актуальною ще на кілька років — особливо для японського ринку, де компактні та функціональні автомобілі досі мають великий попит.

Американський стартап Reflect Orbital отримав дозвіл Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) на запуск експериментального супутника Eärendil-1, який має перевірити незвичну ідею — використання космічних дзеркал для спрямування сонячного світла на поверхню Землі. Компанія, яка називає себе «The Sunlight Company», прагне створити систему, здатну забезпечувати додаткове освітлення в потрібних місцях навіть після заходу Сонця. Перший супутник має стати тестовим майданчиком для технології, яка потенційно може змінити підхід до освітлення будівельних майданчиків, рятувальних операцій та роботи сонячних електростанцій. Супутник із великими дзеркалами на орбіті Eärendil-1 працюватиме на низькій навколоземній орбіті та буде оснащений чотирма тонкоплівковими відбивачами завдовжки близько 18 метрів кожен. Їхнє завдання — ловити сонячне світло в космосі та спрямовувати його на певні ділянки Землі. За задумом розробників, супутник зможе продовжувати світловий день для окремих зон на кілька хвилин після заходу Сонця. У Reflect Orbital вважають, що така технологія може мати практичне застосування у різних сферах: освітлення будівельних майданчиків у нічний час; підтримка пошуково-рятувальних операцій; збільшення виробітку сонячних електростанцій у вечірні години. «Ця ліцензія є першим кроком до ретельного тестування ефективності нашої технології та заходів безпеки, які ми розробили», — заявив генеральний директор Reflect Orbital Бен Новак. План — десятки тисяч супутників до 2035 року Компанія планує запустити два експериментальні супутники вже цього року. Однак довгострокові амбіції набагато масштабніші. Reflect Orbital заявляє про намір створити орбітальне угруповання з понад 50 тисяч супутників до 2035 року. За задумом компанії, така система зможе забезпечувати освітлення до 36 тисяч люксів — рівня, порівнянного з денним світлом, протягом кількох годин. Для постійного освітлення приміщень розробники говорять про можливість створення рівня близько 100 люксів 24 години на добу. Ідея нагадує технологію з наукової фантастики. Подібний супутник під назвою Icarus з’являвся у фільмі про Джеймса Бонда «Помри, але не зараз», де його використовували для спрямування сонячного світла у найтемніші регіони світу. Астрономи попереджають про загрозу для нічного неба Попри потенційні переваги, проєкт уже викликав серйозну критику з боку наукової спільноти. Астрономи побоюються, що велика кількість дзеркальних супутників може значно ускладнити спостереження за космосом із Землі. Яскраві відбиття від орбіти можуть створювати додаткові перешкоди для телескопів і знижувати якість астрономічних досліджень. Головний науковий співробітник Vera C. Rubin Observatory Тоні Тайсон назвав ідею орбітального освітлення Землі навіть більш проблемною, ніж великі супутникові угруповання на кшталт Starlink, які вже впливають на спостереження нічного неба. Європейська південна обсерваторія (ESO), яка керує кількома телескопами в Чилі, заявила, що повномасштабне розгортання подібної системи може збільшити фонову яскравість неба у районах її обсерваторій у 3–4 рази. Це зробить складнішим виявлення слабких космічних об’єктів. Екологи побоюються порушення природних циклів Критики проєкту звертають увагу не лише на проблеми для астрономії. Екологи попереджають, що штучне продовження світлового дня може вплинути на природні біологічні ритми живих організмів. Рослини, тварини та люди протягом мільйонів років адаптувалися до циклів дня і ночі, а постійне додаткове освітлення може змінити ці процеси. Серед можливих наслідків називають порушення поведінки тварин, зміни у рості рослин та вплив на здоров’я людей через надлишкове нічне світло. FCC дозволила випробування, але не оцінювала екологічні ризики Федеральна комісія зі зв’язку США зазначила, що її повноваження обмежуються питаннями використання радіочастот, супутникового зв’язку та телекомунікацій. Екологічні та астрономічні наслідки, на думку регулятора, належать до сфери інших установ, зокрема NASA та Агентства з охорони довкілля США (EPA). Водночас FCC вважає, що підтримка нових космічних технологій відповідає суспільним інтересам, оскільки може стимулювати інновації та створення нових економічних можливостей. Між світлом майбутнього та втратою темного неба Проєкт Reflect Orbital демонструє один із найсміливіших підходів до використання космосу — перетворити орбіту на інструмент управління природним освітленням Землі. Однак разом із новими можливостями виникають і складні питання: наскільки далеко людство може втручатися у природні процеси, не створюючи нових проблем? Перші випробування Eärendil-1 мають показати, чи здатні космічні дзеркала стати корисною технологією майбутнього, чи вони відкриють нову дискусію про межі людського впливу на планету та космос.

Хоча Toyota Avalon вже кілька років не продається на американському ринку, модель не збирається йти в історію. У Китаї великий седан продовжує випускатися в рамках спільного підприємства FAW Toyota, а тепер виробник підготував для нього вже третє оновлення за останні кілька років. Інформація про модернізовану версію з’явилася в базі Міністерства промисловості та інформаційних технологій Китаю, де автомобіль розкрив свої основні особливості ще до офіційної прем’єри. Дизайн став ближчим до нових моделей Toyota Після чергового рестайлінгу Avalon отримав зовнішність, що поєднує риси одразу двох сучасних моделей бренду — Toyota Camry та задньопривідної Toyota Crown. Передню частину прикрашають нові вузькі С-подібні світлодіодні фари, масивна решітка радіатора з вертикальними ламелями та оновлений бампер із виразними повітрозабірниками. Загалом автомобіль став виглядати сучасніше й агресивніше. Задня частина теж зазнала змін Якщо збоку седан майже не відрізняється від попередньої версії, то позаду оновлення помітні значно більше. Toyota встановила нові розділені задні ліхтарі, змінила форму бампера та перенесла напис Avalon із світлодіодної смуги до центральної частини кришки багажника. Крім того, номерний знак тепер розташований нижче — безпосередньо на бампері. Також для моделі підготували нові легкосплавні колісні диски діаметром 17 та 18 дюймів. Дві версії кузова та гібридна модифікація Оновлений Avalon буде доступний у двох варіантах довжини кузова — 4990 мм та 5055 мм, що дозволяє йому залишатися одним із найбільших седанів у модельному ряду Toyota. Базова версія оснащуватиметься бензиновим двигуном потужністю 150 к.с. Також покупцям запропонують гібридну модифікацію (HEV), у якій сумарна потужність силової установки сягатиме 184 к.с. При цьому головною перевагою стане економічність: заявлена середня витрата пального становить лише 4,31 літра на 100 кілометрів. Модель, яка знайшла друге життя Toyota припинила продажі Avalon у США після модельного року 2022, поступившись місцем новішим моделям та кросоверам. Проте в Китаї попит на великі седани залишається стабільним, тому компанія продовжує розвивати модель. Нове оновлення стало вже третім рестайлінгом китайської версії за останні кілька років. Це свідчить про те, що Toyota поки не планує відмовлятися від Avalon на цьому ринку, регулярно адаптуючи автомобіль до сучасного корпоративного стилю та вимог покупців.

{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Навіщо померлим клали в рот золоті язики?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Давні єгиптяни вірили, що після завершення земного шляху людина постає перед судом Осіріса. Щоб захистити себе, відповідати на запитання богів та промовляти магічні заклинання, покійному потрібен був голос. Золота пластина на місці язика символічно перетворювала орган мовлення на божественний інструмент, адже золото вважалося плоттю богів." } }, { "@type": "Question", "name": "Що таке Леукаспіс і де він розташований?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Леукаспіс - це давнє портове місто на узбережжі Середземного моря, руїни якого сьогодні розташовані в районі Марина ель-Аламейн, приблизно за 100 кілометрів на захід від Александрії. Воно було важливим торговим вузлом у часи Птолемеїв та Римської імперії." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи дійсно всі знайдені золоті пластини були язиками?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Серед науковців немає повної згоди. Деякі дослідники припускають, що окремі тонкі золоті пластини могли зображувати пшеничні колоски - античні символи родючості та відродження, які часто використовувалися в греко-римських обрядах." } }, { "@type": "Question", "name": "Що означає символ \"фальшивих дверей\" на вівтарі?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "У традиційній єгипетській архітектурі фальшиві двері вважалися межею між світом живих та потойбіччям. Через цей символічний портал дух померлого міг повертатися, щоб забрати підношення та їжу, які залишали для нього родичі на жертовному вівтарі." } } ] } Уявіть, що перед тим, як постати перед судом найвищого божества, вам потрібно підготувати ідеальну промову. Але є нюанс – ваші голосові зв’язки більше не працюють, бо земне життя добігло кінця. Давні єгиптяни знайшли надзвичайно цікавий, хоч і незвичний з погляду сучасної людини вихід із цієї ситуації. Вони використовували дорогоцінний метал як інструмент комунікації з богами. Саме такі унікальні артефакти, відомі як золоті язики стародавнього Єгипту, нещодавно виявили археологи під час масштабних розкопок на середземноморському узбережжі країни. Ця знахідка знову змусила науковий світ говорити про те, як тісно перепліталися релігія, магія та прагматизм в античні часи. Повідомляє T4 з посиланням на livescience.com. Таємниці порту Леукаспіс: від Страбона до липня 2026 року Фото: livescience.com Офіційне оголошення про це відкриття, зроблене на початку липня 2026 року, буквально сколихнуло наукову спільноту. Дослідницька місія працювала на території сучасної археологічної ділянки Марина ель-Аламейн, що розташована приблизно за 100 кілометрів на захід від Александрії. Для істориків це місце особливе, адже його давно ототожнюють із руїнами античного портового міста Леукаспіс, яке свого часу детально описував давньогрецький географ Страбон. Нове дослідження збільшило загальну кількість розкопаних гробниць на цій території до 44, починаючи з моменту старту перших систематичних робіт у далекому 1986 році. Цього разу вчені під керівництвом докторки Еман Абдель Халек, яка очолює цей археологічний район, виявили цілий комплекс із 18 нових гробниць, що належать до епохи Птолемеїв (322 – 30 роки до нашої ери) або римського періоду (30 рік до нашої ери – 395 рік нашої ери). Що цікаво, давні мешканці міста вміли надзвичайно практично використовувати простір та існуючу інфраструктуру. Наприклад, під час розкопок археологи натрапили на стародавній водяний колодязь, який з часом втратив своє пряме призначення і був переобладнаний під поховальні потреби. Це чудовий приклад того, як міське планування того часу інтегрувалося з релігійними ритуалами. Місто Леукаспіс було не просто портом, а жвавим перехрестям торгових шляхів, де грецька, римська та суто єгипетська культури співіснували щодня. Глибоко під скелями: архітектурні дива та герметичність Конструкція виявлених поховань вражає своєю різноманітністю та майстерністю тогочасних будівельників. Одинадцять гробниць, які вчені класифікують як гіпогеї, були висічені безпосередньо в міцній скельній породі. Вони мають середню глибину залягання близько 8 метрів, що вимагало колосальних зусиль під час будівництва. Інші сім поховань розташувалися набагато ближче до поверхні землі. Тут на дослідників чекав справжній сюрприз, який трапляється вкрай рідко в сучасній археології. Кілька поховальних камер виявилися в унікальному первісному стані, адже їхні входи залишалися надійно запечатаними оригінальними кам’яними плитами. Ніхто не відкривав ці приміщення з часів античності, що дозволило зберегти внутрішнє оздоблення та артефакти від грабіжників і руйнівного впливу зовнішнього середовища. Серед цих руїн археологи також знайшли масивну гранітну труну завдовжки 2,5 метра. Її оригінальна кришка була щільно припасована до основи, і її ніхто не торкався тисячоліттями. Всередині саркофага вчені виявили людські скелетні рештки, які зараз активно вивчають антропологи, намагаючись з’ясувати статус, вік та походження похованої особи. Очевидно, що це був представник місцевої еліти, адже виготовлення та транспортування такого важкого гранітного блоку вимагало величезних коштів. Поряд із цим елітним похованням сусідять скромніші могили, що демонструє соціальну різноманітність тогочасного суспільства. Чому золоті язики стародавнього Єгипту були життєво необхідними Усього в гробницях знайшли 24 тонкі золоті пластини, які клали на язик або губи померлих під час процесу муміфікації. Згідно з віруваннями елліністичного та римського періодів, ці предмети мали важливе ритуальне значення. Вони давали можливість людині розмовляти після завершення земного життя. Це було критично важливо під час потойбічного суду перед владикою підземного царства Осірісом. Померлий мав не просто мовчати, а активно захищати себе, висловлювати прохання та промовляти священні формули, щоб заслужити право на вічне перебування в іншому світі. Оскільки золото в єгипетській міфології вважалося плоттю богів, такий амулет символічно перетворював орган мовлення людини на божественний інструмент. Проте не всі знахідки є класичними пластинами. Окрім язиків, археологи знайшли розкішний золотий амулет “Око Гора”, також відомий як Уаджет. Цей традиційний символ захисту демонструє, як стійко зберігалися давньоєгипетські релігійні уявлення навіть у часи панування грецької та римської культур. Око Гора мало оберігати свого власника від злих духів та допомагати орієнтуватися у потойбічному просторі. Це яскравий приклад релігійного синкретизму, коли нові правителі переймали вірування підкореного народу, створюючи унікальний культурний сплав. Наукові суперечки: язик чи колосок пшениці? Як це часто буває в археології, нові знахідки викликали жваву дискусію серед провідних світових фахівців. Наприклад, Аттіліо Мастрочінкуе, почесний професор археології, який раніше працював в Університеті Верони в Італії, висловив сумнів щодо призначення деяких знайдених предметів. Детально вивчивши оприлюднені міністерством фотографії, він зауважив, що один із так званих “язиків” формою дуже нагадує пшеничний колосок. В античному світі зображення колосків асоціювалися з родючістю, відродженням та культом богині Деметри. Схожі срібні колоски раніше знаходили в давньоримських святилищах по всій Європі. Це відкриває нову гіпотезу: можливо, частина похованих людей належала до греко-римських релігійних культів, які принесли свої символи на єгипетську землю. Також дискусії точаться навколо унікального жертовного вівтаря, знайденого в одній із гробниць. Представники Міністерства туризму та старожитностей Єгипту зазначають, що основа цього вівтаря виконана у вигляді “фальшивих дверей” – класичного елемента єгипетської поховальної архітектури, що символізував портал між світом живих і духів, через який покійний міг приймати дарунки. Однак Кшиштоф Якубяк, професор Варшавського університету, закликає до обережності в оцінках. Він припускає, що вівтар міг бути просто незавершеним, а його нинішній вигляд лише випадково нагадує портал. Тим часом Хала Мостафа з Університету Айн-Шамс вважає, що на вівтарі зображено ієрогліф, який означає “підношення”. Такі деталі показують, що навіть найкращі знахідки вимагають років подальшої кабінетної роботи, порівняльного аналізу та реставрації. Злиття двох світів на березі моря Окрім суто єгипетських та релігійних артефактів, в одній із гробниць знайшли незавершену мармурову статую давньогрецької богині кохання та краси Афродіти. Це ще один беззаперечний доказ неймовірного культурного міксу, який панував у Леукаспісі. Як зазначає Дорота Дзербицька, керівниця польсько-єгипетської археологічної місії в Марина ель-Аламейн, нові відкриття підтверджують, що місто було космополітичним центром. Тут єгипетські, грецькі та римські традиції не просто існували поруч, а тісно перепліталися в повсякденному житті та поховальних обрядах. Люди молилися різним богам, але однаково прагнули захистити себе після відходу в інший світ, використовуючи для цього найкращі технології та ритуали своєї епохи. Наявність статуї Афродіти в поховальному комплексі змушує вчених задуматися: чи не існувало тут маленького святилища цієї богині, де живі могли молитися за душі своїх близьких? Поширені запитання про розкопки в Марина ель-Аламейн Навіщо померлим клали в рот золоті язики? Давні єгиптяни вірили, що після завершення земного шляху людина постає перед судом Осіріса. Щоб захистити себе, відповідати на запитання богів та промовляти магічні заклинання, покійному потрібен був голос. Золота пластина на місці язика символічно перетворювала орган мовлення на божественний інструмент, адже золото вважалося плоттю богів. Що таке Леукаспіс і де він розташований? Леукаспіс – це давнє портове місто на узбережжі Середземного моря, руїни якого сьогодні розташовані в районі Марина ель-Аламейн, приблизно за 100 кілометрів на захід від Александрії. Воно було важливим торговим вузлом у часи Птолемеїв та Римської імперії. Чи дійсно всі знайдені золоті пластини були язиками? Серед науковців немає повної згоди. Деякі дослідники припускають, що окремі тонкі золоті пластини могли зображувати пшеничні колоски – античні символи родючості та відродження, які часто використовувалися в греко-римських обрядах. Що означає символ “фальшивих дверей” на вівтарі? У традиційній єгипетській архітектурі фальшиві двері вважалися межею між світом живих та потойбіччям. Через цей символічний портал дух померлого міг повертатися, щоб забрати підношення та їжу, які залишали для нього родичі на жертовному вівтарі. Кожне таке відкриття показує, що стародавній світ не був набором ізольованих культур. Це була динамічна мережа, де ідеї, релігії та технології подорожували разом із торговими кораблями. Якщо уявити життя в портовому Леукаспісі тисячі років тому, стає зрозуміло, що місцеві мешканці дивилися в майбутнє з такою ж надією та тривогою, як і ми зараз. Які ще таємниці приховує восьмиметрова товща скелі на єгипетському узбережжі? Можливо, наступний сезон розкопок принесе відповіді, які знову змінять наше уявлення про історію.The post Золоті язики стародавнього Єгипту: сенсаційні розкопки 2026 року в Марина ель-Аламейн first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Уявіть класичний недільний вечір: на українській кухні тепло, а з духовки доноситься той самий солодкий, затишний запах, від якого миттєво покращується настрій у всієї родини. Багато хто з нас переконаний, що ароматна кориця в яблучному пирозі потрібна лише для створення цієї атмосфери та приємного смаку. Проте кулінарна хімія має на це зовсім інший погляд, який здатний здивувати навіть досвідчених кулінарів. Виявляється, правильно підібрана спеція працює не просто як парфум, а як справжній біохімічний щит для вашого шлунка. Особливо якщо ви любите кислі сорти фруктів і часто стикаєтеся з неприємним відчуттям важкості після чаювання з десертом. Про це пише Pixelinform. Хімічний компроміс: як кориця в яблучному пирозі нейтралізує яблучну кислоту Коли ми купуємо свіжі фрукти на локальному ринку або збираємо їх у власному саду, вони здаються нам помірно кислими та освіжаючими. Але варто відправити нарізані часточки в гарячу духовку, як починається складна хімічна реакція. Вода під час запікання активно випаровується, а от концентрація органічних сполук у начинці різко зростає. Популярний сорт яблук для випікання “Гренні Сміт”, який так часто рекомендують у рецептах за його пружність та здатність тримати форму, має дуже низький рівень pH – від 3,0 до 3,5. Він містить від 5,2 до 7 грамів яблучної кислоти на один кілограм. Для чутливого шлунка така концентрована начинка стає справжнім випробуванням, провокуючи надмірне виділення шлункового соку та печію. Тут на сцену виходить наша улюблена пряність, але діє вона зовсім не так, як звичайна харчова сода. Поширена думка, що спеція нейтралізує кислоту прямим хімічним шляхом, є помилковою. Сама пряність має слабокислий рівень pH від 4,5 до 5,5 через вміст коричної кислоти, тому вона не може гасити інші кислоти за принципом лугу. Її секрет набагато тонший: активні речовини, зокрема евгенол та корична кислота, діють безпосередньо на наш організм. Вони м’яко стимулюють виділення захисного слизу в шлунку та чинять потужну антиоксидантну дію, захищаючи ніжну слизову оболонку від агресивного впливу гарячої начинки. Крім того, таніни у складі кориці зв’язують вільні іони, через що наші смакові рецептори сприймають пиріг набагато м’якшим і менш кислим. Кулінарні хитрощі: коли та як додавати спецію Мабуть, найпоширеніша помилка під час приготування домашніх десертів – це додавання кориці в сиру начинку на самому початку процесу. Справа в тому, що легкі леткі сполуки спеції дуже чутливі до відкритого повітря й швидко випаровуються під впливом сухого гарячого газу чи електрики в духовці. Якщо залишити пиріг випікатися на сорок хвилин, то до моменту готовності більшість корисних ефірів просто розвіється, залишивши лише сухий деревний присмак. Проте дослідження термічної стабільності ефірних олій, опубліковані у травні 2026 року, принесли кулінарам чудову новину. Головні біоактивні компоненти спеції – цинамальдегід та евгенол – є високотермостабільними. Вони чудово витримують температуру випікання понад 100 °C, якщо процес відбувається в закритих системах, тобто під кришкою або всередині самого пирога під шаром тіста. Щоб отримати максимум користі та зберегти всі цінні властивості, варто додавати спецію приблизно за 10 – 12 хвилин до завершення випікання. За цей короткий час активні сполуки встигають прореагувати з гарячими цукрами та яблучним соком, запускаючи карамелізацію та утворюючи красиву золотисту скоринку. До речі, така випічка з яблуками має ще одну неймовірну перевагу для тих, хто рахує калорії. Використання кориці дозволяє знизити кількість доданого білого цукру на 15 – 25% без відчутної втрати солодкості страви. Наш мозок завдяки ефекту крос-модальної синергії запаху та смаку настільки міцно асоціює теплий аромат спеції з солодощами, що смакові рецептори буквально обманюють самі себе. Крім того, цинамальдегід та евгенол діють як потужні природні фунгіциди. Вони пригнічують ріст пліснявих грибів типу Penicillium, тому ваш домашній шедевр залишатиметься свіжим на кілька днів довше, ніж звичайний пиріг, який зазвичай псується за 3 – 5 днів. Цейлонська кориця проти касії: у чому небезпека дешевої спеції Коли ми приходимо до українського супермаркету, то на полицях найчастіше бачимо недорогі пакетики з написом “Кориця”. Тут є важливий нюанс: у переважній більшості випадків там міститься дешева кориця касія, яку отримують з родинного дерева Cinnamomum cassia. Вона має різкий, дуже інтенсивний запах і чудово виконує роль кулінарного симулятора солодкості, але приховує в собі серйозний ризик. Касія дуже багата на кумарин – природну речовину, яка у великих обсягах чинить значне токсичне навантаження на печінку. Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) обмежує безпечну добову норму кумарину до 0,1 мг на 1 кг маси тіла. Для людини вагою 60 кг цей ліміт складає всього 6 мг на добу. Оскільки касія містить близько 3 мг кумарину на один грам, то щедра порція у 5 грамів спеції у пирозі дасть одразу 15 мг кумарину. Це майже втричі перевищує безпечну норму для нашого організму. Зовсім інша справа – справжня цейлонська кориця (Cinnamomum verum). Вона коштує дорожче, має благородний, ніжний аромат і містить лише 0,017 мг кумарину на грам. На практиці це означає, що цейлонський сорт є цілком безпечним навіть для щоденного вживання у великих кількостях. Коли кориця може зашкодити: застереження гастроентерологів Попри всю користь та унікальні властивості, навіть цей чудодійний продукт підходить не всім без винятку. Останні дослідження гастроентерологів, опубліковані у червні 2026 року, спростовують популярний міф про те, що спеція є абсолютно універсальним рятівником для шлунка. Лабораторні тести показали, що її активна сполука цинамальдегід здатна розслабляти нижній стравохідний сфінктер приблизно на 18%. Для здорової людини це пройде непомітно, але у людей із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) таке розслаблення полегшує закидання шлункового соку в стравохід і може спровокувати сильну печію. Також варто уникати поєднання спеції з концентрованим лимонним соком у начинці. Багато хто звикає рясно збризкувати яблучні дольки лимоном, щоб вони не темніли на повітрі під час підготовки тіста. Проте надмірна лимонна кислота вступає в антагонізм з танінами спеції, через що корисний ефект зв’язування кислот повністю руйнується. Якщо хочеться зберегти світлий колір фруктів, краще просто швидко нарізати їх безпосередньо перед випіканням і одразу пересипати невеликою кількістю цукру, уникаючи зайвих кислих добавок. Чи можна замінити мелену корицю цілою паличкою під час випікання? Паличка кориці віддає свої ефірні олії та активні речовини дуже повільно. Для швидкого процесу випікання пирога вона не підійде, бо просто залишиться твердим шматочком дерева в начинці й не встигне взаємодіяти з яблучним соком. Мелений варіант працює значно швидше та ефективніше. Палички краще залишити для напоїв – чаю, узвару чи глінтвейну, де є час на тривале настоювання та прогрівання. Як відрізнити справжню цейлонську корицю від касії в магазині? Зробити це дуже просто візуально, якщо купувати спецію в паличках. Справжня цейлонська кориця складається з багатьох тонких, крихких шарів, закручених у трубочку, схожу на папірус. Вона легко ламається навіть пальцями. Касія ж – це товста, дуже тверда кора, закручена з одного або двох боків, яку важко розбити навіть кухонним молотком. Мелену спецію розрізнити важче, але цейлонська зазвичай має світліший, жовто-коричневий колір, тоді як касія – темніша, з червонуватим або сірим відтінком. Чи правда, що випічка з яблуками довше зберігається завдяки кориці? Так, це науково доведений факт. Біоактивні компоненти спеції є потужними природними фунгіцидами. Вони ефективно пригнічують ріст пліснявих грибів, що зазвичай псують домашній пиріг за кілька днів. З додаванням кориці випічка зберігатиме свіжість, безпечність та свій привабливий аромат значно довше. Приготування їжі – це завжди трохи більше, ніж просто дотримання інструкцій з кулінарної книги. Кожен інгредієнт виконує свою приховану роль, про яку ми часто навіть не здогадуємося, доки не зазирнемо в наукові дослідження. Звичайна спеція може перетворити важку для травлення страву на легкий десерт, якщо підходити до процесу з розумінням біохімії продуктів. А як часто ви експериментуєте з кількістю спецій у своїй домашній випічці, щоб знайти той самий ідеальний баланс? Чому кориця в яблучному пирозі – це не лише для аромату читайте на сайті Pixel.inform.

У мережі з’явилися зображення та характеристики кнопкового телефону Nokia 102 4G зразка 2026 року. За даними інсайдера SmashX_60, новинка буде призначена для китайського ринку та вийде саме під брендом Nokia, а не HMD. Очікується, що ціна пристрою становитиме близько 20 доларів США. Порівняно з моделлю HMD 102 4G 2025 року телефон отримає оновлений дизайн. Виробник поверне класичний логотип Nokia з фірмовим шрифтом, а напис AI на центральній кнопці буде прибрано. Пристрій буде доступний у двох кольорах — темно-синьому та помаранчевому. Nokia 102 4G отримає 1,8-дюймовий дисплей, основну камеру з роздільною здатністю 0,3 Мп, 64 МБ оперативної пам’яті та 128 МБ вбудованої пам’яті. Телефон також оснастять акумулятором ємністю 1200 мА·год, модулем Bluetooth 5.0, 3,5-мм роз’ємом для навушників і захистом корпусу за стандартом IP52. Коли відбудеться офіційний анонс новинки, наразі невідомо. Раніше цього дня SmashX_60 також повідомив про відродження лінійки бюджетних смартфонів Asha, але вже не під брендом Nokia, а HMD.

Протягом десятиліть людство навчилося досить точно прогнозувати погоду, але майже не мало можливості впливати на неї. Якщо формується ураган чи потужний шторм, залишається лише стежити за його рухом і евакуювати людей із небезпечних районів. Проте нове дослідження пропонує несподіваний підхід. Замість того щоб намагатися «перемогти» стихію, вчені хочуть використати її власні закони. На їхню думку, невелике й своєчасне втручання може змінити маршрут катастрофічної погодної системи ще до того, як вона набере максимальної сили. Цю концепцію дослідники назвали Weather Jiu-Jitsu — «погодне джиу-джитсу». Не боротися зі стихією, а використати її силу Авторами дослідження стали науковці з Університету штату Аризона на чолі з фахівцем із теорії складних систем Цінь Хуаном. Назва нового підходу відсилає до японського бойового мистецтва джиу-джитсу, у якому сила суперника використовується проти нього самого. На думку дослідників, атмосфера поводиться подібним чином. Погодні процеси дуже чутливі навіть до найменших змін. Те, що сьогодні здається незначним відхиленням, через кілька днів може призвести до зовсім іншого розвитку подій. Саме цю властивість команда пропонує використати для боротьби з небезпечними погодними явищами. Ефект метелика може працювати на користь людей Основою нової концепції став добре відомий у метеорології ефект метелика, відкритий ще у 1960-х роках американським ученим Едвардом Лоренцом. Його суть полягає в тому, що крихітні зміни початкових умов здатні згодом кардинально змінити розвиток усієї погодної системи. Саме тому довгострокові прогнози часто стають менш точними. Однак автори нового дослідження пропонують подивитися на цей ефект інакше. Якщо незначна зміна може випадково змінити майбутню погоду, то чому не використати це навмисно? Мінімальний вплив — максимальний результат Спочатку дослідники протестували свою ідею на спрощених математичних моделях атмосфери. Результати виявилися несподіваними: щоб змінити розвиток системи, достатньо було втрутитися, використавши менше ніж 2% її загальної енергії. Іншими словами, не потрібно боротися з величезною силою урагану напряму. Достатньо невеликого імпульсу в потрібний момент, після чого сама атмосфера посилить його ефект. Ураган «Сенді» вдалося відвести від Нью-Йорка Для більш реалістичної перевірки команда використала сучасну систему прогнозування погоди на основі штучного інтелекту Aurora. Одним із головних тестів став знаменитий ураган «Сенді», який у 2012 році спричинив масштабні руйнування на східному узбережжі США. У моделюванні дослідники внесли невелику зміну до струменевої течії — потужного повітряного потоку у верхніх шарах атмосфери — за сім днів до виходу урагану на суходіл. Цього вистачило, щоб у симуляції траєкторія «Сенді» змістилася приблизно на 320 кілометрів. За розрахунками, цього було б достатньо, щоб ураган не вдарив безпосередньо по Нью-Йорку. Перевірили ще дві великі природні катастрофи Науковці не обмежилися лише одним прикладом. Вони змоделювали ще дві відомі погодні катастрофи. Першою стали рекордні морози в Техасі у лютому 2021 року, які призвели до масштабних відключень електроенергії та загибелі сотень людей. У моделі невелике втручання дозволило послабити хвилю холоду та підвищити мінімальну температуру приблизно на 10 °C. Теоретично цього могло вистачити, щоб уникнути масового виходу енергосистеми з ладу. Третім випробуванням стала так звана атмосферна річка, яка принесла сильні зливи до Каліфорнії у 2022 році. У моделюванні вдалося зменшити кількість вологи приблизно на 5%, що потенційно могло знизити масштаби повеней. Поки що це лише комп’ютерні моделі Попри обнадійливі результати, самі автори наголошують: поки що мова йде виключно про комп’ютерне моделювання. Жодних експериментів із реальними ураганами чи іншими погодними явищами ще не проводили. У всіх трьох випадках використовувалося імітоване втручання, схоже на технологію засівання хмар спеціальними частинками, яка вже давно застосовується для стимулювання дощу чи снігу. Однак раніше ніхто не намагався використовувати такі методи для зміни маршруту великих погодних систем. Не лише наука, а й складне етичне питання Якщо подібна технологія колись стане реальною, виникне нова проблема — хто вирішуватиме, куди саме спрямувати стихію. Якщо відвести ураган від одного міста, він потенційно може завдати удару по іншому регіону або навіть іншій країні. Автори роботи прямо зазначають, що подібний підхід неминуче створюватиме як тих, хто виграв, так і тих, хто постраждав. Крім того, поки що не існує міжнародних правил, які регулювали б подібне втручання в погодні процеси. Перший крок до керування погодою Попри всі обмеження, дослідження відкриває новий напрямок у науці про клімат. Вперше вдалося показати, що невеликий вплив у правильний момент може істотно змінити розвиток трьох різних типів стихійних лих — урагану, хвилі екстремального холоду та масштабної повені. «Погодне джиу-джитсу не прагне перемогти природу, а пропонує співпрацювати з нею», — підсумовують автори дослідження. Чи вдасться колись реалізувати цю ідею за межами комп’ютерних моделей, поки що невідомо. Але сама можливість того, що руйнівні стихії можна буде не лише прогнозувати, а й обережно спрямовувати в безпечніший бік, уже перестає виглядати суто науковою фантастикою. Дослідження опубліковане в журналі PLOS Water.

{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Чи дійсно людина може робити дві справи одночасно?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Так, але тільки якщо одна з цих справ доведена до автоматизму завдяки тривалому тренуванню. У такому разі завдання виконується скроневою корою в обхід префронтальної, яка залишається вільною для іншої діяльності." } }, { "@type": "Question", "name": "Скільки часу потрібно, щоб автоматизувати складну навичку?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "У межах експерименту учасникам знадобилося від 5 до 10 тижнів і понад 30 тисяч індивідуальних повторень, щоб перебудувати нейронні зв'язки та перевести розпізнавання об'єктів на автопілот." } }, { "@type": "Question", "name": "Чому важко позбутися старих звичок за допомогою сили волі?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Тому що автоматизовані дії мігрують у глибинні зони скроневої кори і працюють в обхід префронтальної кори, яка відповідає за свідомі рішення. Сигнал йде напряму до моторних центрів, оминаючи область раціонального вибору." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи можна безпечно писати повідомлення в телефоні під час їзди на велосипеді?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Ні. Навіть якщо їзда повністю автоматизована, фокусування погляду на екрані та на дорозі вимагає одного й того самого фізичного ресурсу - зору. Конкуренція за сенсорні механізми робить таку багатозадачність вкрай небезпечною." } } ] } Чи траплялося вам виявити, що ви їдете за кермом автомобіля, ведете жваву розмову з пасажиром і водночас абсолютно автоматично реагуєте на дорожні знаки та пішоходів? Людський мозок здатен на дива координації, хоча тривалий час панувала думка, що ми не вміємо виконувати кілька складних завдань паралельно. Вважалося, що увага просто миттєво перестрибує з одного процесу на інший, створюючи ілюзію одночасності. Проте наукове дослідження, опубліковане 4 червня 2026 року в журналі Journal of Cognitive Neuroscience, повністю спростовує цю теорію. Виявилося, що справжня багатозадачність мозку можлива завдяки його вмінню фізично переписувати власну архітектуру та створювати автономні зони під конкретні потреби. Повідомляє T4 з посиланням на sciencedaily.com. Як формується багатозадачність мозку: експеримент на межі витривалості Щоб зрозуміти, як саме відбувається цей перехід на автопілот, дослідники з Університету Джорджтауна влаштували для добровольців справжнє випробування тривалістю від 5 до 10 тижнів. Учасники експерименту мали виконати понад 30 000 індивідуальних тестів через спеціальний ігровий додаток на смартфоні. Їм пропонували сортувати зображення автомобілів, які були штучно змінені. Розпізнати мізерні деталі та віднести машину до потрібного класу було вкрай непросто. Це вимагало колосальної концентрації уваги та постійної напруги. Для фіксації змін у структурі нейронних зв’язків учені провели лонгітюдне сканування мозку учасників до початку експерименту та після його завершення. Вони застосували комбінацію функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ) та електроенцефалографії (ЕЕГ) з технікою швидкої адаптації. Цей метод дозволив у реальному часі побачити, які саме групи клітин реагують на візуальні стимули. Результати здивували навіть досвідчених нейробіологів. На початку навчання завдання повністю завантажувало префронтальну кору. Це область мозку, яка відповідає за свідоме планування, складні міркування та вольовий контроль. Вона є вузьким місцем нашої когнітивної системи, адже може ефективно обробляти лише одну складну операцію одночасно. Але після тривалих тренувань активність змістилася у скроневу частку, а саме у вентральну потилично-скроневу кору (vOTC). Там сформувалася абсолютно нова, раніше відсутня зона вибіркового розпізнавання категорій. Мозок буквально виростив новий апаратний блок для сортування картинок. Прямий обхід мислення: як працює нейронний автопілот І ось що цікаво. Нейронні сигнали з новоствореної зони у скроневій корі почали повністю оминати префронтальну кору. Вони з’єднувалися безпосередньо з областями моторного виходу, які керують нашими діями та рухами. Тобто процес сортування став повністю автоматичним. Він перестав вимагати зусиль волі чи логічного аналізу. Свідомість тепер була вільною для будь-яких інших справ. На практиці це пояснює безліч речей, які ми робимо не замислюючись. Перший автор дослідження Патрік Х. Кокс, який зараз працює асистентом професора психології в Університеті Ліхай, наводить приклад із медицини. Досвідчені радіологи після років практики здатні майже миттєво та автоматично класифікувати новоутворення на рентгенівських знімках як доброякісні чи злоякісні. Вони не вивчають детально кожну тінь на знімку крок за кроком – їхній мозок розпізнає патологію миттєво завдяки виділеному нейронному контуру у скроневій зоні. Префронтальна кора при цьому залишається вільною для спілкування з пацієнтом чи колегами. Зворотний бік медалі: чому важко подолати шкідливі звички Тут є нюанс, який відкриває нові можливості для медицини, але водночас пояснює наші щоденні слабкості. Оскільки автоматизовані дії мігрують у зони мозку, менш доступні для свідомого контролю, традиційні методи боротьби зі шкідливими звичками часто не працюють. Якщо людина намагається подолати компульсивну поведінку за допомогою когнітивної стратегії “подумай про щось інше”, це не дає результату. Сигнал пробігає звичною дорожкою повз мислячу кору безпосередньо до дії. Старший автор дослідження Максиміліан Різенхубер наголошує, що першим кроком до розв’язання проблеми є розуміння анатомічної карти звички. Це дослідження дає вченим точні орієнтири для розробки ефективнішої терапії залежностей. Замість того, щоб покладатися на силу волі, потрібно змінювати самі тригери або створювати нові фізичні бар’єри, які змусять мозок знову підключати префронтальну кору для аналізу ситуації. Крім того, це відкриття допомагає зрозуміти, чому штучний інтелект досі поступається людині у гнучкості. Коні зазвичай навчають нові нейромережі іншим завданням, вони часто стирають раніше здобуті знання – це називають явищем руйнівного забування. Людський мозок вирішує цю проблему витончено. Він переносить старі навички у скроневу кору, звільняючи простір для навчання нового. Це створює надійну базу для безперервного розвитку протягом усього життя. Межі нашої багатозадачності Чи означає це, що тепер можна без обмежень поєднувати будь-які справи? Науковці застерігають: межі безпечної багатозадачності все ж існують. Дослідники наголошують, що паралельне виконання завдань залишається небезпечним, якщо вони конкурують за одні й ті самі фізичні сенсорні механізми. Наприклад, неможливо безпечно писати текстові повідомлення за кермом, оскільки обидва процеси критично вимагають зорового фокусу. Ви не зможете навчити два окремі нейронні ланцюги використовувати одні й ті самі очі одночасно. Проєкт, який отримав фінансову підтримку від Національного наукового фонду США (NSF), Дослідницької лабораторії армії США (Army Research Laboratory) та Фонду ARCS, доводить: можливості нашого мозку значно ширші, ніж вважалося раніше. Але біологічні обмеження тіла все ж варто поважати. Часті питання про роботу мозку в режимі багатозадачності Чи дійсно людина може робити дві справи одночасно? Так, але тільки якщо одна з цих справ доведена до автоматизму завдяки тривалому тренуванню. У такому разі завдання виконується скроневою корою в обхід префронтальної, яка залишається вільною для іншої діяльності. Скільки часу потрібно, щоб автоматизувати складну навичку? У межах експерименту учасникам знадобилося від 5 до 10 тижнів і понад 30 тисяч індивідуальних повторень, щоб перебудувати нейронні зв’язки та перевести розпізнавання об’єктів на автопілот. Чому важко позбутися старих звичок за допомогою сили волі? Тому що автоматизовані дії мігрують у глибинні зони скроневої кори і працюють в обхід префронтальної кори, яка відповідає за свідомі рішення. Сигнал йде напряму до моторних центрів, оминаючи область раціонального вибору. Чи можна безпечно писати повідомлення в телефоні під час їзди на велосипеді? Ні. Навіть якщо їзда повністю автоматизована, фокусування погляду на екрані та на дорозі вимагає одного й того самого фізичного ресурсу – зору. Конкуренція за сенсорні механізми робить таку багатозадачність вкрай небезпечною. Наступного разу, коли ви автоматично вимкнете праску, зачините двері або упіймаєте предмет, що падає, згадайте про неймовірну роботу, яку провів ваш мозок, щоб створити для цього окремий контур у скроневій частці. Наша здатність змінюватися під впливом досвіду – це найдивовижніший механізм адаптації. Яку саме складну навичку ви оберете для тренувань наступною, щоб перетворити її на свій новий автоматичний суперсилу?The post Справжня багатозадачність мозку можлива: як ми переходимо на автопілот first appeared on T4 - сучасні технології та наука.