Вчені з усього світу б’ють на сполох: екосистеми та льодовикові щити Антарктиди змінюються з тривожною швидкістю. Міжнародна команда дослідників нещодавно оприлюднила прогнози щодо майбутнього замерзлого континенту, зосередивши увагу на Антарктичному півострові — регіоні, який виявився найбільш чутливим до глобального потепління, спричиненого діяльністю людини, пише T4. Катастрофічні сценарії для крижаного покриву Масова втрата морського льоду діє за принципом доміно: подібно до виймання кубиків льоду з холодного напою, це прискорює потепління океану, розмиваючи льодовики та загрожуючи стрімким підвищенням рівня моря. За найгіршим сценарієм, до 2100 року площа морського льоду навколо Антарктичного півострова може скоротитися на 20 відсотків. Щоб зрозуміти масштаби загрози, дослідники за допомогою комп’ютерного моделювання спрогнозували три ймовірні сценарії підвищення глобальної температури до 2100 року. Згідно з дослідженням, опублікованим у Frontiers in Environmental Science, за найбільш оптимістичним сценарієм низьких викидів температура підвищиться на 1,8°C вище середнього рівня доіндустріального періоду. Середньо-високий сценарій передбачає зростання вже на 3,6°C, тоді як катастрофічний сценарій з високими викидами призведе до потепління планети на 4,4°C. Співавтор дослідження, професор Мартін Сігерт з Ексетерського університету, наголошує, що найгарячіший сценарій створить умови та світ, з яким розвиток нашої людської цивілізації раніше ніколи не стикався. На скільки метрів підніметься вода? «Зміни в Антарктиці не залишаються в Антарктиці», — попереджає провідний автор дослідження, професор Беван Дейвіс з Університету Ньюкасла. «Танення льоду неминуче змінить глобальну циркуляцію океанів та атмосферні зв’язки по всій планеті». Точні цифри прогнозованого підвищення рівня моря виглядають вкрай тривожно. Згідно з моделюванням, опублікованим в Nature Communications, танення лише на Антарктичному півострові здатне підвищити глобальний рівень моря на 22 міліметри до 2100 року, а до 2300 року цей локальний показник може сягнути 172 міліметрів. Якщо ж говорити про глобальний масштаб і враховувати довгострокове танення всіх льодовиків від Гренландії до Антарктиди, рівень світового океану невблаганно підніметься на 0,7–1,2 метра до 2300 року. Парадоксально, але це станеться навіть за умови, якщо всі 200 країн повністю та беззаперечно виконають кліматичні цілі Паризької угоди 2015 року щодо скорочення викидів. «Рівень моря часто сприймається як дуже повільний процес, з яким мало що можна вдіяти… але наступні 30 років справді мають значення», — підкреслює провідний автор дослідження доктор Маттіас Менгель з Потсдамського інституту досліджень впливу клімату. Кожні п’ять років зволікання з проходженням піку глобальних викидів після 2020 року означатимуть додаткові 20 сантиметрів підвищення рівня моря до 2300 року. Такий підйом води прямо загрожує затопленням величезним мегаполісам від Лондона до Шанхаю, низинним районам Флориди та Бангладеш, а також повним зникненням під водою цілих країн, таких як Мальдіви. Ефект темного океану та загроза для екосистеми Втрата 20% морського льоду матиме нищівні наслідки не лише для географії, а й для біології планети. Величезні ділянки білого льоду відбивають тепло назад у космос. Їхнє зникнення призведе до потемніння океану, через що він почне поглинати більше тепла, зберігатиме більше енергії та генеруватиме значно агресивнішу і бурхливішу погоду по всій земній кулі. Зникнення льоду також руйнує крихку антарктичну екосистему, основою якої є криль — дрібні ракоподібні, які повністю залежать від морського льоду. Стрімке зменшення їхньої популяції ставить під пряму загрозу виживання китів, тюленів та пінгвінів. Крім того, криль є одним із головних природних інструментів поглинання вуглекислого газу Південним океаном, тому його зникнення лише додатково прискорить кліматичну кризу. Зміни клімату вже принесли в Антарктиду нетипові дощі замість снігу. Для пташенят пінгвінів Аделі це справжня біологічна катастрофа: їхнє пухове пір’я не є водонепроникним. Після намокання під крижаним дощем вони страждають від сильного переохолодження та масово гинуть. Вчені застерігають: якщо ми не змінимо ситуацію просто зараз, ці наслідки стануть абсолютно незворотними в будь-яких людських часових рамках, і нашим правнукам доведеться жити у світі, де від унікальної дикої природи Антарктиди залишаться лише спогади. Не пропустіть останні новини: Найбільша змія на Землі була розміром з вантажівку (ФОТО)The post Глобальний потоп неминучий: що станеться з планетою, коли Антарктида втратить 20% льоду first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

«Шоколадний мед»: як бджоли допомогли перетворити відходи какао на корисний продукт Бразильські науковці запропонували несподіване рішення одразу для двох завдань: зменшити кількість відходів шоколадного виробництва та створити новий функціональний продукт харчування. Дослідники з State University of Campinas (UNICAMP) поєднали мед місцевих безжальних бджіл із лушпинням какао-бобів — побічним продуктом, який зазвичай утилізують. У результаті з’явився так званий «шоколадний мед» — продукт із вираженим смаком какао та підвищеним вмістом біоактивних сполук. Дослідження опубліковане в журналі ACS Sustainable Chemistry & Engineering і навіть потрапило на його обкладинку. Відходи, що стали ресурсом Під час виробництва шоколаду какао-боби очищують від оболонки. Саме це лушпиння містить цінні сполуки — зокрема теобромін і кофеїн. Обидві речовини відомі своїм стимулювальним ефектом і потенційною користю для серцево-судинної системи. Замість традиційних органічних розчинників дослідники використали мед як природне їстівне середовище для екстракції. За допомогою ультразвукової обробки їм вдалося «витягнути» біоактивні компоненти з рослинної сировини та перенести їх у мед. Більше того, у процесі зростала концентрація фенольних сполук — антиоксидантів із протизапальними властивостями. Тобто мед не лише набував шоколадного смаку, а й ставав функціонально ціннішим. Чому саме мед безжальних бджіл? Дослідники обрали мед місцевих бразильських безжальних бджіл не випадково. Він має вищий вміст води та меншу в’язкість, ніж мед європейської бджоли Apis mellifera. Це робить його ефективнішим природним розчинником. У роботі тестували мед п’яти місцевих видів, зокрема mandaguari (Scaptotrigona postica). Саме його мед використали для оптимізації процесу, а згодом адаптували метод і до інших сортів. Науковці наголошують: властивості меду залежать від клімату, зберігання та температури, тому технологію можна підлаштовувати під локальні ресурси різних регіонів. Як працює ультразвук? Ультразвукова екстракція передбачає занурення спеціального зонда в суміш меду та какао-лушпиння. Звукові хвилі створюють мікробульбашки, які «вибухають» і руйнують клітинні структури рослинного матеріалу. Це прискорює перехід біоактивних речовин у розчин. Метод вважається екологічнішим за традиційні способи, адже: не потребує токсичних розчинників, працює швидше, споживає менше енергії, дозволяє використовувати харчові компоненти без додаткового очищення. Оцінка сталості процесу за допомогою програмного інструменту Path2Green показала позитивний результат (+0,118 за шкалою від –1 до +1), що підтверджує відповідність принципам «зеленої хімії». Смак і потенціал застосування Попередні дегустації свідчать: чим більша частка какао-лушпиння, тим насиченіший шоколадний смак. Формальні сенсорні дослідження ще тривають, але продукт уже розглядають як інгредієнт для: функціональних харчових продуктів, кондитерських виробів, косметичних формул, гастрономії високого класу. Команда запатентувала технологію й працює над пошуком промислових партнерів для комерціалізації. Бонус: довший термін зберігання? Учені також припускають, що ультразвук може зменшувати кількість мікроорганізмів у меді. Мед безжальних бджіл зазвичай потребує охолодження або пастеризації, але ультразвукова обробка потенційно може підвищити його стабільність і подовжити термін придатності. Попереду — нові експерименти, зокрема використання меду як розчинника для переробки інших рослинних відходів. Більше, ніж солодка новинка Цей проєкт — приклад того, як локальна біорізноманітність і сучасні технології можуть разом створювати продукти з доданою вартістю. «Шоколадний мед» не лише поєднує два улюблені смаки, а й демонструє новий підхід до переробки відходів — без хімічних розчинників, із користю для здоров’я та довкілля. І можливо, зовсім скоро цей науковий експеримент з’явиться не лише в лабораторії, а й на полицях магазинів.

У водах біля Сінгапуру археологи підняли з морського дна унікальний вантаж XIV століття — тисячі керамічних виробів, які пролежали під водою майже 700 років. Це перше стародавнє кораблетроща, офіційно зафіксоване в територіальних водах Сінгапуру, і воно вже переписує ранню історію регіону. Судно, відоме як «Temasek Wreck», стало джерелом найбільшої у світі колекції синьо-білої порцеляни епохи Юань, знайденої в межах одного затонулого корабля. Докази того, що Сінгапур був торговельним вузлом ще у XIV столітті Сьогодні Сінгапур асоціюється з глобальною торгівлею, але довгий час вважалося, що його роль як міжнародного порту почалася лише після приходу британців у 1819 році. Нові знахідки доводять: ще задовго до колоніальної епохи, коли місто мало назву Темасек, воно вже було важливою ланкою морських маршрутів між Китаєм і Південно-Східною Азією. Експедиція під керівництвом доктора Майкла Флекера з HeritageSG та ISEAS–Yusof Ishak Institute виявила біля скелястого району Педра-Бранка приблизно 3,5 тонни керамічних фрагментів. Серед них — понад 2 350 виробів рідкісної синьо-білої порцеляни династії Юань (1271–1368). На той час така порцеляна була предметом розкоші. Лише згодом вона стала масовим товаром. Тому масштаби цієї знахідки свідчать про активну й заможну торговельну спільноту. Китайський корабель і його ймовірний маршрут Дослідники припускають, що судно було китайською джонкою, яка вирушила з порту Цюаньчжоу між 1340 і 1352 роками. Склад вантажу вказує на конкретного адресата. На кораблі не було великих 50-сантиметрових блюд, популярних на ринках Близького Сходу чи Індії. Натомість переважали менші тарілки та чаші діаметром до 35 сантиметрів. Саме такі предмети раніше знаходили під час розкопок на території Форт-Кеннінг та біля річки Сінгапур. Цей збіг дозволяє припустити, що Темасек був не транзитним пунктом, а кінцевою точкою маршруту. Ймовірно, кераміка призначалася для місцевої еліти. Різноманіття кераміки: не лише синьо-біла порцеляна Окрім рекордної кількості синьо-білих виробів, археологи знайшли: селадон Longquan (майже половина всього вантажу), вироби Jingdezhen типу qingbai та shufu («Приватна рада»), білу порцеляну Dehua, зелену кераміку з провінції Фуцзянь. Таке різноманіття вказує на широку торговельну мережу та розвинену систему експорту кераміки з Південного Китаю до Південно-Східної Азії. Чому збереглася порцеляна, але не корабель? Дерев’яний корпус судна за століття практично повністю зруйнували морські організми. Натомість кераміка, хоч і пошкоджена, витримала випробування часом. Роботи тривали з 2016 до 2019 року. Археологи працювали в складних умовах — через сильні течії та значну глибину. Наразі Національна рада з питань спадщини Сінгапуру контролює процес консервації. Артефакти проходять процедуру десалінізації — з них поступово видаляють морську сіль, щоб запобігти руйнуванню глазурі. Після завершення реставрації кераміку планують представити в національних музеях Сінгапуру. Більше, ніж просто кораблетроща «Temasek Wreck» — це не просто колекція стародавнього посуду. Це матеріальний доказ того, що Сінгапур мав стратегічне значення в міжнародній торгівлі ще сім століть тому. Знахідка демонструє, що Темасек був частиною глобальної економічної системи задовго до європейської колонізації. І кожен уламок порцеляни — це фрагмент великої історії про те, як Китай, Південно-Східна Азія та морські шляхи формували світ, який ми знаємо сьогодні. Дослідження опубліковане в журналі Journal of International Ceramic Studies.

Команда вчених із Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі встановила причину зниження регенеративних здібностей м’язової тканини в процесі старіння. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі Science, ключову роль у цьому процесі відіграє накопичення білка NDRG1 у стовбурових клітинах скелетних м’язів (сателітних клітинах). Цей механізм переводить клітини в стан зниженої активності, пріоритизуючи їхнє довгострокове виживання на шкоду швидкості відновлення тканин. У ході експерименту, проведеного під керівництвом професора неврології Томаса Рандо (який очолює Центр регенеративної медицини), вчені порівняли стан стовбурових клітин м’язової тканини в молодих і старих особин. Виявилося, що з віком у клітинах накопичується білок NDRG1 — його вміст збільшується у 3,5 раза. Ця речовина працює як природне гальмо: вона блокує сигнальний шлях mTOR, необхідний для запуску процесів поділу клітин, їхнього росту та ефективного відновлення пошкоджених тканин. Вчені визначили виявлений механізм як «систематичну помилку виживання на клітинному рівні». У процесі старіння стовбурові клітини з недостатнім рівнем експресії NDRG1 гинуть. Популяція, що виживає, складається з клітин, які повільніше реагують на пошкодження, але мають вищу стійкість до стресового середовища старіючого організму. Згідно з висновками дослідників, уповільнення м’язової регенерації є біологічним компромісом, спрямованим на запобігання повному виснаженню резерву стовбурових клітин. У ході експерименту біологи штучно заблокували активність NDRG1 у мишей, чий біологічний вік відповідав приблизно 75 рокам людини. Після вимкнення білка ослаблені м’язові стовбурові клітини почали функціонувати в режимі молодих: вони швидко активувалися та значно прискорили процес відновлення тканин після первинної травми. Проте втрата захисного впливу NDRG1 призвела до зниження базової виживаності клітин. У разі повторних м’язових пошкоджень регенеративний потенціал тканини різко знижувався через нестачу стовбурових клітин, що залишилися. Автори дослідження порівнюють молоді клітини зі спринтерами, які демонструють максимальну ефективність на короткій дистанції, а старі — з марафонцями, що розподіляють ресурси для тривалого функціонування. Виявлення ролі NDRG1 змінює підхід до розроблення терапевтичних методів боротьби з віковою саркопенією та м’язовою дистрофією. Замість простої стимуляції поділу клітин ученим належить знайти баланс між короткостроковою швидкістю регенерації та довгостроковою стабільністю клітинної популяції. Отримані дані відкривають нові перспективи в галузі геронтології та регенеративної медицини, вказуючи на те, що керування «режимом виживання» клітин може стати ефективним інструментом корекції вікових змін, якщо вдасться мінімізувати ризик виснаження біологічних ресурсів організму.

Європейський ринок електромобілів у 2026 році почався з несподіваного повороту. Якщо ще недавно беззаперечним фаворитом залишалася Tesla, то тепер на перше місце вийшов новий гравець — Skoda Elroq. І схоже, це не випадковий сплеск інтересу, а цілком закономірний результат. Найпопулярніший електрокар січня За даними аналітичної компанії Dataforce, у січні 2026 року в Європі було продано 8 426 екземплярів Elroq. Це дозволило моделі впевнено очолити рейтинг найпопулярніших електромобілів місяця. Для порівняння: Renault 5 — 7 149 авто Tesla Model Y — 6 601 авто Ще кілька років тому Model Y безапеляційно домінував у Європі. Тепер же він лише третій. Далі у списку — моделі концерну Volkswagen: Volkswagen ID.3 — 5 417 авто Volkswagen ID.4 — 4 829 авто Skoda Enyaq — 4 482 авто Водночас ID.4 та Enyaq останнім часом демонструють спад продажів у Європі, що робить успіх Elroq ще більш показовим. Чому саме Elroq? Європа — ключовий ринок для Skoda Auto, і Elroq влучив точно в очікування покупців. Це компактний електричний SUV із сучасним дизайном, практичним салоном і конкурентною ціною — саме те, що сьогодні шукає масовий споживач. Судячи з відгуків клієнтів, модель вдало поєднала: достатній запас ходу, зручність для щоденної експлуатації, адекватну вартість у порівнянні з конкурентами, традиційну для Skoda практичність. І головне — без надмірного «преміального» цінника. Попереду — велике оновлення Цього року електромобілі концерну Volkswagen отримають серйозне технічне оновлення завдяки модернізованій платформі MEB+. Elroq також потрапить під цю хвилю апгрейдів. Очікується: оновлене програмне забезпечення, розширений набір застосунків, покращена мультимедійна система, потенційні зміни в ефективності силової установки. Фактично йдеться не просто про косметичний рестайлінг, а про технологічний крок уперед. Чи стане Elroq електрокаром №1 у 2026 році? Якщо поточна динаміка збережеться, а оновлення виявиться вдалим, Elroq має всі шанси стати найпродаванішим електромобілем Європи за підсумками року. Попит стабільний, конкуренти не демонструють проривів, а бренд Skoda має сильну позицію на континенті. І, відверто кажучи, такий результат виглядав би цілком заслуженим. Elroq — це приклад того, як без гучних революцій і маркетингового шуму можна створити електромобіль, який просто відповідає реальним потребам людей. І саме це сьогодні, здається, працює найкраще.

Аналітичний відділ видання Tom’s Hardware завершив комплексний моніторинг вартості модулів оперативної пам’яті стандарту DDR5. Згідно з опублікованим звітом, позитивна динаміка цін змінилася негативною в першому кварталі 2026 року. Офіційні дані отримано в результаті агрегації інформації з профільних розділів платформи Reddit та прайс-листів великих німецьких роздрібних мереж. Згідно зі статистикою, отриманою через сервіс моніторингу цін CamelCamelCamel для Amazon Germany, а також звітами ресурсів 3DCenter і ComputerBase, період багаторазового подорожчання DDR5 припинився. У другій половині 2025 року середня вартість комплекту обсягом 32 ГБ зросла зі 100 євро в липні до 430–550 євро до середини січня 2026 року. Основною причиною підвищення цін стало перепрофілювання виробничих ліній компаній Samsung, SK Hynix і Micron на випуск пам’яті стандарту HBM для дата-центрів, що спричинило скорочення постачання стандартних десктопних модулів. Первинні дані про зміну тренду, опубліковані користувачами Reddit, були верифіковані профільними виданнями. Аналітика показала, що темпи подорожчання пам’яті сповільнилися до грудня 2025 року. У січні 2026 року зростання цін зупинилося: середня зміна вартості на ринку Німеччини становила 0,1%. Станом на кінець лютого на європейському ринку зафіксовано зниження роздрібних цін на 10–15%. Комплект оперативної пам’яті Corsair Vengeance (32 ГБ) подешевшав із 480 євро на початку місяця до 425 євро. Вартість аналогічного набору Kingston Fury Beast знизилася з 550 до 463 євро. Усі перевірені аналітиками комплекти наразі продаються нижче за свої нещодавні пікові значення. Агентство TrendForce, а також видання TechRadar і Tom’s Guide пов’язують лютневу цінову корекцію зі зниженням споживчого попиту. Досягнення історичних цінових максимумів призвело до скорочення обсягів роздрібного продажу, що змусило ритейлерів переглянути вартість продукції для стимулювання збуту та реалізації складських запасів. Зниження цін поки що фіксується переважно в Європі. На ринку США вартість модулів DDR5 зберігається на пікових позначках без ознак корекції. Експерти ринку зазначають, що падіння цін не свідчить про подолання глобального дефіциту чипів. Повноцінне повернення вартості пам’яті до показників початку 2025 року очікується не раніше кінця 2026-го або початку 2027 року — після введення в експлуатацію нових потужностей з виробництва DRAM.

Пластик давно став символом сучасного світу — зручний, дешевий, універсальний. Але водночас це одна з найбільших екологічних проблем людства. Щороку мільйони тонн пластикових відходів накопичуються на звалищах, у річках і океанах, а повністю розкладаються деякі види пластику лише через 250–500 років. Тепер дослідники з University of Waterloo запропонували несподіване рішення: перетворювати пластикове сміття на оцтову кислоту — основний компонент звичайного столового оцту — за допомогою сонячного світла та спеціального каталізатора. Результати роботи опубліковані в журналі Advanced Energy Materials. Пластик як глобальна проблема З 1950-х років виробництво пластику зросло в десятки разів. Сьогодні він присутній усюди — від кухонь і магазинів до океанських глибин. Мікропластик знаходять у питній воді, продуктах харчування і навіть у людській плаценті. Більшість пластикових відходів або захоронюють, або спалюють. Спалювання супроводжується викидами вуглекислого газу та інших шкідливих речовин. Традиційна переробка частково допомагає, але часто знижує якість матеріалу, не вирішуючи проблему повністю. Хімічні методи глибокої переробки зазвичай потребують високих температур, тиску та дорогих реагентів. Тому вчені шукали інший підхід — простіший, екологічніший і такий, що працює за звичайних умов. Натхнення від природи Дослідницька команда створила систему, натхненну природними механізмами грибів. Деякі гриби здатні руйнувати складні органічні матеріали, використовуючи спеціальні ферменти. Аналогічний принцип ліг в основу так званого каскадного фотокаталізу — процесу, в якому одна реакція запускає наступну. Ключовим елементом системи став матеріал Fe@C3N4 SAC — каталізатор із поодинокими атомами заліза, рівномірно розподіленими на поверхні нітриду вуглецю. Вміст заліза становить лише близько 0,5% маси, проте кожен атом виконує роль активного центру реакції. Як сонце перетворює пластик на оцет Процес відбувається у водному середовищі за кімнатної температури й нормального тиску. Коли сонячне світло потрапляє на каталізатор, воно активує перекис водню, який додається до системи. У результаті утворюються високореактивні гідроксильні радикали, що «атакують» довгі пластикові ланцюги й розщеплюють їх. Спочатку пластик розкладається до менших молекул, включно з вуглекислим газом. Потім той самий каталізатор перетворює цей CO₂ на оцтову кислоту. Усе це відбувається в межах однієї системи без екстремальних умов. Особливо важливо, що процес не створює додаткових викидів вуглекислого газу, а використовує сонячну енергію як безкоштовне джерело сили для реакції. Працює з різними видами пластику Дослідники протестували метод на найпоширеніших типах пластику: PET (пляшки для води), PE (пакування), PP (контейнери), PVC (труби та будівельні матеріали). Система продемонструвала ефективність навіть із сумішшю різних пластиків — що особливо важливо в реальних умовах, де відходи рідко бувають однорідними. Цікаво, що PVC показав високу ефективність перетворення. Вчені припускають, що хлор, який вивільняється під час реакції, утворює додаткові активні радикали, які пришвидшують руйнування полімерних ланцюгів. Просте рішення — кращий результат Дослідники навіть знайшли спосіб підвищити продуктивність: вони обгорнули реактор алюмінієвою фольгою. Це дозволило відбивати світло назад усередину системи й збільшити виробництво оцтової кислоти в окремих випадках у п’ять разів. Тести під природним сонячним світлом (приблизно 60% інтенсивності повного сонця) показали, що процес залишається ефективним і поза лабораторією. Каталізатор продемонстрував стабільність у повторних циклах, а атоми заліза залишалися рівномірно розподіленими без значних втрат матеріалу. Економіка і перспективи Наразі головною статтею витрат є перекис водню. З економічної точки зору технологія ще потребує оптимізації. Проте якщо врахувати екологічну вигоду — зменшення пластикового забруднення та скорочення викидів — її суспільна цінність значно зростає. У майбутньому перекис водню можна буде виробляти за допомогою відновлюваної електроенергії, що зробить систему ще більш сталою. Від сміття — до ресурсу Це дослідження змінює сам підхід до проблеми пластикових відходів. Замість того щоб запитувати, куди подіти сміття, вчені пропонують інше питання: як перетворити його на цінний ресурс? Технологія ще перебуває на лабораторному етапі, але вона демонструє принципово нову можливість: використати сонячне світло, дешеві матеріали та розумну хімію, щоб очищати довкілля й одночасно отримувати корисні продукти. Можливо, в майбутньому сонце допоможе не лише вирощувати врожай, а й перетворювати пластикове сміття на звичайний оцет.

Коли ми говоримо про зміну клімату, зазвичай уявляємо підвищення температури, танення льодовиків і зростання рівня моря. Але в океанах відбувається ще один, менш помітний процес — перебудова глобальної циркуляції води. І, як показує нове дослідження, ключову роль у цьому може відігравати Антарктида. Робота, опублікована в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, демонструє: під час двох останніх виходів Землі з льодовикових періодів танення антарктичного крижаного щита тимчасово посилювало розшарування вод у Південному океані. Це сповільнювало перемішування поверхневих і глибинних вод та впливало на роботу глобальної океанічної «конвеєрної стрічки». Дослідження очолив Франсуа Фріпіа з Max Planck Institute for Chemistry та Université Libre de Bruxelles у співпраці з науковцями з Princeton University і Alfred Wegener Institute. Льодовикові гойдалки Землі Протягом останніх трьох мільйонів років клімат нашої планети неодноразово змінювався: тривалі льодовикові епохи чергувалися з теплішими міжльодовиковими періодами. Під час максимумів похолодання величезні льодові щити вкривали значні частини Північної Америки та Європи. Коли ж починалося потепління, крига поступово танула — і це змінювало не лише ландшафти, а й циркуляцію океанів. Найчастіше вчені досліджували вплив танення льодів Гренландії на Північну Атлантику. Відомо, що прісна вода може послаблювати Атлантичну меридіональну циркуляцію — систему течій, яка допомагає підтримувати м’який клімат у Європі. Натомість роль Антарктиди довгий час залишалася менш вивченою. Південний океан — центр кліматичної системи Південний океан оточує Антарктиду та з’єднує Атлантичний, Індійський і Тихий океани. Це своєрідний «вузол» глобальної циркуляції. Крім того, саме тут відбувається активний обмін газами між атмосферою і глибокими водами океану. А глибинні води — це гігантський резервуар вуглецю, який містить приблизно у сто разів більше CO₂, ніж атмосфера. Робота цього океанічного механізму значною мірою залежить від стратифікації — розшарування води на шари різної густини. Якщо верхні та нижні шари погано перемішуються, циркуляція сповільнюється. «Океан можна порівняти з величезною машиною, що перерозподіляє тепло й вуглець по планеті. Коли ця машина стає надто розшарованою, її робота гальмується», — пояснюють автори дослідження. Діатомеї як архів клімату Щоб зазирнути в далеке минуле, вчені проаналізували керни донних відкладів із Південного океану. Основним джерелом інформації стали діатомеї — мікроскопічні водорості з кремнієвими оболонками. Їхні «панцирі» накопичуються в осадах і зберігають ізотопний підпис умов, у яких вони жили. Таким чином, діатомеї виступають природним архівом давнього клімату та стану океану. Що відбувалося під час танення криги Результати показали: у періоди виходу з льодовикових епох біля узбережжя Антарктиди стратифікація різко посилювалася. Причина — масовий приплив прісної води від танення льодовиків. Прісна вода легша за солону, тому вона формує верхній шар, який перешкоджає перемішуванню з глибшими, холоднішими та багатими на вуглець водами. Водночас північніше, поблизу полярного фронту, ситуація була іншою. Тут поєднання прісної води та сильних західних вітрів сприяло підняттю глибинних вод на поверхню. Це підтримувало певний рівень вентиляції океану й обмін із атмосферою. Отже, система не «зупинялася» повністю. Вона перебудовувалася. Вплив на атмосферу та завершення льодовикових епох Підняття глибинних вод могло сприяти вивільненню вуглекислого газу в атмосферу. А це, своєю чергою, посилювало потепління, допомагаючи завершити льодовикові періоди. Таким чином, Антарктида виступає не лише пасивним індикатором клімату, а й активним регулятором глобальних процесів. Чому це важливо сьогодні Сучасне танення антарктичних льодовиків відбувається в умовах антропогенного потепління. І хоча масштаби та швидкість змін відрізняються від давніх періодів, механізми можуть бути подібними. Якщо стратифікація Південного океану посилиться, це може: змінити поглинання океаном вуглецю; вплинути на глобальну циркуляцію; прискорити або, навпаки, тимчасово сповільнити окремі кліматичні процеси. Антарктида — це не просто крижана пустеля на краю світу. Це один із невидимих диригентів кліматичної системи Землі. І щоб передбачити майбутнє планети, нам потрібно краще розуміти, як працює цей холодний, але надзвичайно впливовий регіон.

Чи може вся планета одночасно висохнути? Вчені з’ясували, що океани стримують глобальні посухи Ідея про те, що одного року значна частина планети може одночасно опинитися в умовах масштабної посухи, звучить тривожно — особливо на тлі змін клімату. Раніше з’являлися оцінки, що синхронна посуха може охопити ледь не шосту частину суходолу Землі. Однак нове дослідження, опубліковане в журналі Communications Earth & Environment, показує значно стриманішу картину. Аналіз кліматичних даних за 1901–2020 роки засвідчив: одночасні (синхронізовані) посухи зазвичай охоплюють від 1,8% до 6,5% площі світового суходолу. Це в рази менше, ніж передбачали деякі попередні оцінки. Посуха як глобальна мережа подій Команда під керівництвом дослідників з Indian Institute of Technology Gandhinagar разом із колегами з Helmholtz Centre for Environmental Research – UFZ підійшла до проблеми нестандартно. Вони розглядали початки посух як «події» у глобальній мережі. Якщо два віддалені регіони входили у фазу посухи майже одночасно, їх вважали синхронізованими. Далі дослідники створили карту тисяч таких зв’язків. Це дозволило виявити своєрідні «вузли посух» — регіони, де синхронні події трапляються найчастіше. До них належать: Австралія, Південна Америка, південна Африка, частини Північної Америки. Паралельно вчені проаналізували врожайність пшениці, рису, кукурудзи та сої. Виявилося, що навіть помірна посуха різко підвищує ризик неврожаю: у багатьох аграрних регіонах імовірність втрат перевищує 25%, а для кукурудзи та сої в окремих зонах сягає 40–50%. Якби великі сільськогосподарські регіони одночасно зазнали сильної посухи, це могло б мати серйозні наслідки для глобальної продовольчої безпеки. Океани як «гальмо» для поширення посух Чому ж посухи рідко охоплюють одразу кілька континентів? Відповідь криється в океанах. Ключову роль відіграють зміни температури поверхні океану, передусім у Тихому океані. Центральний механізм тут — явище El Niño–Southern Oscillation (ENSO), тобто цикл Ель-Ніньйо та Ла-Нінья. Під час Ель-Ніньйо теплі води в екваторіальній частині Тихого океану змінюють глобальні атмосферні потоки. Австралія в цей період часто стає «вузлом» посухи. Під час Ла-Нінья картина змінюється: деякі регіони отримують більше опадів, а зони ризику зміщуються. Такі океанічні коливання створюють «клаптикову» карту реакцій по світу: поки в одних регіонах стає сухіше, в інших — навпаки. Саме ця нерівномірність і обмежує ймовірність формування єдиної глобальної посухи. Інакше кажучи, океани працюють як природний стабілізатор кліматичної системи. Опади чи спека: що важливіше? Дослідники також проаналізували, що сильніше впливає на тяжкість посух — зменшення опадів чи підвищення температури. Результат виявився показовим: близько двох третин довгострокових змін у силі посух пов’язані зі змінами кількості опадів; приблизно одна третина — із підвищенням температури, яке посилює випаровування та «висмоктує» вологу з ґрунту. Глобально опади залишаються головним чинником. Проте вплив температури помітно зростає, особливо в регіонах середніх широт — зокрема в Європі та Азії. Це означає, що в умовах подальшого потепління роль теплового фактору лише посилюватиметься. Чому це відкриття важливе Результати дослідження дають більш реалістичну оцінку ризиків. Вони свідчать, що одночасна глобальна посуха планетарного масштабу малоймовірна через природні механізми кліматичної взаємодії. Водночас це не означає, що проблема несерйозна. Навіть якщо посухи не охоплюють одразу весь світ, синхронізація у ключових аграрних регіонах може мати відчутні наслідки для світових ринків продовольства. Головний висновок звучить так: океани поки що стримують глобальну синхронізацію посух, але зі зростанням температури баланс між опадами й випаровуванням може змінюватися. А це означає, що уважне спостереження за океанами стає не менш важливим, ніж прогнозування погоди над сушею.

Toyota представила флагманський RAV4 у версії GR Sport Toyota офіційно представила в Японії гібридну версію кросовера RAV4 2026 модельного року з можливістю підзарядки. Новинка стане альтернативою звичайному самозарядному гібриду. Гібридна система побудована на базі 2,5-літрового двигуна, а її загальна потужність становить 329 к.с. Це найпотужніша силова установка для нового RAV4. Запас ходу на чистій електротязі становить 150 км. Автомобіль отримав систему двонапрямленої передачі енергії — гібрид може живити зовнішні електроприлади. Модель представлена у двох топових комплектаціях, обидві — із системою повного приводу. Вартість версії Z становить 6 млн ієн (38,5 тис. доларів), версії GR Sport — 6,3 млн ієн (40 тис. доларів). Що виправлено: «що заряджається» → «з можливістю підзарядки» (природніше формулювання). Додано «а її загальна потужність становить» — уникнення безсполучникової конструкції. «чистою електрикою» → «на чистій електротязі» (коректніший автомобільний термін). «Машина» → «Автомобіль» (більш нейтрально для новини). «двонаправленої» → «двонапрямленої» (нормативна форма). Уніфіковано тире та формат подачі цін. Прибрано зайві лапки-артефакти в слові «представлена». Якщо потрібно, можу зробити більш «медійний» або більш технічний варіант тексту.