Мікропластик сьогодні знаходять майже всюди — у воді, повітрі, ґрунті та навіть у людському організмі. Вчені вже виявляли крихітні пластикові частинки в крові, плаценті, навколоплідних водах і навіть у перших випорожненнях новонароджених. Але головне питання досі залишається відкритим: чи справді ці частинки шкодять розвитку дитини під час вагітності? Нове дослідження, проведене науковцями Вільного університету Амстердама та опубліковане в журналі Molecular and Cellular Endocrinology, дало перші тривожні підказки. Дослідники створили лабораторну модель людської плаценти й перевірили, чи можуть різні види мікро- та нанопластику пройти через плацентарний бар’єр. Як вчені це перевіряли Замість експериментів на тваринах команда побудувала складну модель з трьох типів живих людських клітин. Вона імітувала зовнішній шар плаценти, кровоносні судини пуповини та клітини, які виробляють стероїдні гормони, важливі для розвитку плода. Після цього вчені нанесли різні види пластикових частинок на зовнішній бік моделі та спостерігали, що відбудеться протягом 72 годин. Пластик пройшов майже крізь усі шари Результат здивував навіть дослідників: більшість протестованих полімерів змогли пройти через модель плаценти. Лише поліамід майже не виявили на іншому боці бар’єра. Мікроскопія показала, що пластикові частинки накопичувалися в перших двох шарах клітин, тобто в тих структурах, які в реальній плаценті контактують з кров’ю матері та плода. Вплив на гормони Найцікавіше почалося після проникнення частинок. Дослідники зафіксували зміни у виробленні кількох стероїдних гормонів. Деякі види пластику знижували рівень етіохоланолону, а полістирол впливав на рівень естрогенів. Саме стероїдні гормони відіграють ключову роль під час вагітності: вони регулюють розвиток органів плода, ріст тканин і роботу плаценти. Тому навіть невеликі зміни можуть мати значення, хоча поки що вчені не знають, чи достатні вони для реального ушкодження. Це ще не доказ шкоди Автори дослідження наголошують: результати не означають, що мікропластик уже доведено шкодить людському плоду. Лабораторна модель лише показує, що частинки здатні проникати через плацентарний бар’єр і впливати на клітини, які виробляють гормони. «Наше дослідження показує, що кілька типів мікро- та нанопластику можуть проходити через модель людської плаценти та змінювати вироблення гормонів. Це не є прямим доказом шкоди під час вагітності, але підкреслює нагальну потребу краще зрозуміти, як ці частинки можуть впливати на розвиток плода», — зазначила керівниця роботи Єске ван Боксел. Чому це важливо Людство виробляє пластик у величезних масштабах з 1950-х років, і його кількість у довкіллі продовжує зростати. Чим дрібнішими стають пластикові фрагменти, тим легше вони потрапляють у наш організм. Нове дослідження не дає остаточних відповідей, але робить проблему набагато конкретнішою: плацента, яку довго вважали надійним захистом плода, може не бути непроникною для всіх пластикових частинок. Тепер ученим потрібно з’ясувати, які саме види пластику становлять найбільший ризик, у яких кількостях вони небезпечні та чи можуть впливати на здоров’я дитини в довгостроковій перспективі.

До офіційного анонсу Galaxy S26 FE ще кілька тижнів, але в мережі вже з’явилися деталі про майбутню камеру смартфона. Samsung не планує радикально змінювати фотоможливості моделі, а натомість зосередиться на доопрацюванні вже перевіреної конфігурації. Основна камера, ймовірно, отримає 50-мегапіксельний сенсор Samsung ISOCELL S5KGN3 — той самий, який використовувався у Galaxy S24 FE та S25 FE. Це сенсор формату 1/1,57 дюйма з пікселями 1 мкм, світлосилою f/1.8, фазовим автофокусом та оптичною стабілізацією. За телефотозйомку відповідатиме 8-мегапіксельний модуль OmniVision OV08A1 з триразовим оптичним зумом, автофокусом та стабілізацією. Ще два 12-мегапіксельні сенсори, за попередньою інформацією, будуть використовуватися для ультраширокої камери та фронтальної камери. Найімовірніше, селфі-модуль буде побудований на сенсорі Sony IMX825. Усі камери підтримуватимуть запис відео у 4K при 60 кадрах за секунду, а головний сенсор зможе записувати і 8K-відео при 30 кадрах за секунду. Крім камер, витоки розкривають і решту характеристик. Galaxy S26 FE очікується з процесором Exynos 2500, виготовленим за 3-нм техпроцесом, акумулятором на 4900 мА·год із підтримкою 45-ватного дротового заряджання та 6,7-дюймовим Dynamic AMOLED 2X-дисплеєм із частотою 120 Гц. За попередніми даними, презентація смартфона може відбутися вже 1 вересня 2026 року. У Європі версію на 128 ГБ оцінюють приблизно у 799 євро, що на 50 євро дорожче за попереднє покоління. Схоже, Samsung не намагається перетворити Galaxy S26 FE на повноцінний флагман. Натомість компанія робить ставку на знайомі сенсори, стабільну якість фото та відео, швидкий дисплей і сучасний процесор. Для користувачів, які хочуть отримати більшість можливостей серії Galaxy S без максимальної ціни, така стратегія може виявитися цілком вдалою.

У Німеччині археологи зробили відкриття, яке вже називають однією з найважливіших знахідок останніх років для історії християнства. Під час дослідження давнього римського кладовища поблизу Франкфурта вони виявили срібний амулет віком близько 1800 років, що лежав просто під підборіддям чоловіка, похованого між 230 і 270 роками нашої ери. Головна сенсація — текст, захований всередині амулета. На тонкій срібній фользі завдовжки лише 3,5 сантиметра було написано 18 рядків латинською мовою, повністю присвячених Ісусу Христу. Найдавніше свідчення християнства на північ від Альп За словами дослідників, це найстаріший достовірний доказ існування християнської громади на північ від Альп. Усі інші відомі свідчення з цієї частини Римської імперії датувалися щонайменше IV століттям, тобто були на 50–100 років пізнішими. Амулет знайшли ще у 2018 році на території колишнього римського міста Ніда. Усередині була згорнута срібна стрічка з написом, але вона виявилася настільки крихкою, що розгорнути її фізично було неможливо. Текст вдалося прочитати лише за допомогою 3D-томографії Прорив стався у 2024 році, коли вчені використали високоточний комп’ютерний томограф. Вони створили тривимірну модель амулета та змогли «віртуально» розгорнути срібну фольгу, не пошкодивши її. Після багатомісячної роботи фахівці відновили більшу частину тексту. У ньому згадуються Ісус Христос, Син Божий, а також святий Тит, учень апостола Павла. Є й фраза «Святий, святий, святий!», яка, за словами істориків, стала широко використовуватися значно пізніше — переважно у IV столітті. Чому ця знахідка така важлива Особливу увагу науковців привернуло те, що напис не містить жодних посилань на інші релігії. Для амулетів III століття це надзвичайно рідкісне явище: більшість подібних предметів поєднували грецькі, юдейські та язичницькі елементи. Це свідчить про те, що власник амулета був не просто знайомий з християнством, а, ймовірно, глибоко відданий своїй вірі. І це особливо вражає, якщо згадати історичний контекст. У III столітті бути християнином у Римській імперії все ще було небезпечно: переслідування, страти та інші покарання залишалися реальністю. Історію, можливо, доведеться переписати Мер Франкфурта Майк Йозеф назвав знахідку «науковою сенсацією». За його словами, історію поширення християнства в регіоні тепер, можливо, доведеться відсунути щонайменше на пів століття назад. Дослідники наголошують, що амулет ще довго вивчатимуть археологи, історики, богослови та філологи. Невеликий шматочок срібла, який пролежав у землі майже дві тисячі років, може виявитися ключем до зовсім нового розуміння того, як і коли християнство почало поширюватися в північних провінціях Римської імперії.

BMW активно готується до одного з найбільших оновлень свого модельного ряду за останні роки. Згідно з планами, які компанія представила інвесторам, до кінця 2027 року бренд випустить цілу хвилю нових моделей — від електромобілів до великих преміальних SUV. Цікаво, що BMW не робить ставку лише на електротягу. Компанія планує й надалі пропонувати бензинові, дизельні, гібридні та повністю електричні версії, а також продовжує розробку автомобіля на водневих паливних елементах. Уже до кінця 2026 року очікується дебют нового покоління BMW 3 Series з двигунами внутрішнього згоряння, а також електричного iX4, який стане альтернативою нинішньому X4. Водночас нове покоління бензинового чи дизельного X4, за попередньою інформацією, не готується. На 2027 рік BMW підтвердила вихід одразу кількох важливих новинок: електричного M3, другого покоління X7 та преміального Alpina 7 Series. Новий X7, ймовірно, стане основою і для повністю електричної версії iX7. Окрему увагу компанія приділяє дизайну Neue Klasse. Оновлені моделі отримають великий центральний дисплей, проекцію інформації вздовж лобового скла та повністю перероблений салон. Такі рішення можуть з’явитися не лише у флагманах, а й у майбутній оновленій 5 Series. У сегменті компактних кросоверів очікується рестайлінг X1, тоді як електричний iX1 може одразу перейти на нову платформу з сучасними батареями та заднім приводом. Водночас не всі моделі переживуть цю трансформацію. За неофіційними даними, BMW може поступово відмовитися від Z4, 8 Series, i4 Gran Coupe та нинішнього iX. Майбутнє екстравагантного XM поки що залишається невизначеним. Схоже, BMW намагається одночасно утримати прихильників традиційних двигунів і підготуватися до електричного майбутнього, не роблячи різких кроків. Саме така гнучка стратегія може стати головною зброєю бренду в преміальному сегменті найближчих років.

Те, як швидко старіє наш організм, може бути пов’язане не лише з генами чи способом життя, а й з бактеріями, що живуть у кишківнику. До такого висновку дійшли дослідники з Гавайського університету в Маноа. У дослідженні, опублікованому в журналі Scientific Reports, вчені проаналізували зразки крові та калу 123 дорослих людей різного віку. Вони порівняли склад кишкової мікробіоти з сучасними молекулярними маркерами, які показують не календарний, а біологічний вік — тобто те, наскільки швидко організм зазнає вікових змін. Результати виявилися доволі несподіваними: особливості кишкової мікробіоти пояснювали приблизно 15% відмінностей у темпах біологічного старіння між учасниками. Особливу увагу привернули дві бактерії. Bifidobacterium adolescentis частіше зустрічалася у людей з повільнішим біологічним старінням, тоді як Succinivibrio dextrinosolvens була пов’язана з більш швидким старінням організму. Дослідники наголошують, що це ще не означає, що бактерії безпосередньо керують старінням. Проте кишкова мікробіота дуже чутливо реагує на харчування, фізичну активність, стрес, довкілля та інші щоденні фактори, тому вона може відображати загальний рівень «біологічної стійкості» людини. За словами авторів роботи, відкриття відкриває нові можливості для персоналізованої медицини та профілактики вікових захворювань. У майбутньому аналіз мікробіоти може допомогти оцінювати ризики передчасного старіння та підбирати індивідуальні стратегії підтримки здоров’я. Поки що вчені називають це лише першим кроком. Наступні дослідження мають з’ясувати, чи можна цілеспрямовано змінювати склад кишкових бактерій так, щоб це справді впливало на швидкість старіння людини.

Останніми роками білок перетворився на справжню зірку харчування. Його додають у батончики, йогурти, каву, пластівці й навіть бутильовану воду. Людям радять їсти більше білка, ніж будь-коли раніше, а виробники охоче підтримують цей тренд. Проте новий науковий огляд, який охопив понад 350 досліджень, ставить під сумнів популярну ідею «чим більше білка — тим краще». Дослідники дійшли висновку, що для багатьох людей, особливо малорухливих, надлишок білка може бути не перевагою, а потенційним ризиком для здоров’я. Дослідження опубліковане в журналі Cell Press Blue. Чому виникли сумніви Команда вчених проаналізувала роботи, присвячені білковому харчуванню, старінню та тривалості життя. Найпереконливіші результати поки що отримані на тваринах — мишах, щурах, мушках і черв’яках. У цих експериментах помірне обмеження білка часто покращувало обмін речовин і подовжувало життя. На відміну від жорсткого обмеження калорій, якого людям важко дотримуватися, зниження частки білка іноді давало схожі позитивні ефекти навіть без скорочення загальної кількості їжі. Професор Дадлі Леммінг з Університету Вісконсину наголошує: білок безумовно важливий для росту м’язів і відновлення після фізичних навантажень. Але проблема в тому, що більшість людей не є достатньо активними, щоб використати ту кількість білка, яку вони споживають щодня. Що відбувається в організмі Менша кількість білка змінює роботу клітин. Знижується активність так званих «сигналів росту», а клітини активніше запускають внутрішнє очищення — процес видалення пошкоджених компонентів. Це допомагає тканинам довше залишатися функціональними та може зменшувати хронічне запалення, пов’язане зі старінням. Особливу увагу вчені звернули на кілька амінокислот, зокрема метіонін, ізолейцин і валін. Їх надлишок у тварин асоціювався з гіршими метаболічними показниками, тоді як обмеження — з покращенням здоров’я. Чи кращий рослинний білок Джерело білка теж має значення. Рослинні білки частіше пов’язують із кращим здоров’ям у старшому віці, тоді як для тваринних білків такого зв’язку виявляють не завжди. Дослідники згадують і традиційний раціон жителів Окінави, де частка білка історично була відносно низькою, а більшість його надходила з рослинної їжі. Але є важливе «але» Вчені не закликають усіх терміново переходити на низькобілкову дієту. Спортсмени, люди з високою фізичною активністю, вагітні жінки, діти та ті, хто відновлюється після хвороб або травм, можуть потребувати більшої кількості білка. Головний висновок дослідження інший: рекомендації щодо білка не повинні бути однаковими для всіх. Ймовірно, у майбутньому їх доведеться підбирати не лише за віком, а й за рівнем фізичної активності, станом здоров’я та способом життя. Поки що вчені визнають: даних про вплив помірного обмеження білка на тривалість життя людини ще недостатньо. Але білковий бум, схоже, вже перестає виглядати таким однозначно корисним, як його часто подають у рекламі та популярних порадах про харчування.

Марсохід Curiosity знову здивував учених. Під час підйому долиною, яку команда місії називає Valle Grande, апарат натрапив на незвичайний ландшафт: поверхня Марса вкрита тисячами дрібних полігональних тріщин, що нагадують бджолині стільники. Кожен такий полігон має лише 4–8 сантиметрів у поперечнику, але разом вони утворюють справжнє «море» геометричних візерунків, яке простягається в усі боки настільки далеко, наскільки може бачити камера марсохода. Особливо вражаючим виявилося те, що стільниковий малюнок не обмежується рівниною. Він піднімається й на схили невеликої скелі заввишки близько 6 метрів, яку дослідники назвали Miraflores. Як утворилися ці дивні візерунки? Подібні полігональні структури Curiosity уже бачив раніше, але ніколи — у такому масштабі. На Землі схожі тріщини часто виникають, коли висихає бруд або глина. Проте на Марсі можливі й інші механізми. Науковці розглядають кілька версій: розтріскування ґрунту через багаторазове нагрівання та охолодження; стиснення осадових порід; виштовхування води з відкладень, які колись були поховані під поверхнею. Команда місії зараз аналізує форму полігонів та їхній хімічний склад, сподіваючись знайти ключ до їхнього походження. Ще один сюрприз після 14 років роботи Curiosity працює на Марсі вже майже 14 років і за цей час виявив чимало несподіваних об’єктів — від сірчаних кристалів до блискучих метеоритів. Але головне досягнення місії полягає в тому, що вона допомогла відновити картину давнього Марса. Мільярди років тому в районі гори Шарп існували озера та струмки, а умови могли бути придатними для мікробного життя. Марсохід також знайшов органічні сполуки, які вважаються попередниками молекул, пов’язаних із життям. Чи мають нові «стільники» стосунок до тієї давньої водної історії планети, поки невідомо. Але саме такі відкриття роблять Марс дедалі менш схожим на мертвий світ і дедалі більше — на планету з набагато складнішим минулим, ніж ми уявляли раніше.

Боротьба з незаконною вирубкою амазонських лісів може отримати потужний новий інструмент. Дослідники з Університету Сан-Паулу створюють спеціальну карту, яка дозволяє визначати географічне походження деревини за її хімічним «відбитком». Суть методу полягає в аналізі ізотопів — різних форм одного й того самого хімічного елемента. У деревині вимірюють співвідношення ізотопів кисню, вуглецю, азоту, а в майбутньому й стронцію. Оскільки ці співвідношення змінюються залежно від клімату, ґрунтів і шляху, яким волога рухається через Амазонію, кожен регіон залишає у деревині власний природний підпис. Керівник проєкту професор Луїз Антоніу Мартінеллі пояснює, що такий підпис практично неможливо підробити. На відміну від документів або маркування, які можуть бути сфальсифіковані, ізотопний склад формується під час росту дерева. Під час дослідження вчені вже зібрали зразки 800 дерев у 63 точках Амазонії. Аналіз показав чіткий західно-східний градієнт для ізотопів кисню: дерева із західної частини лісу містять менше важкого ізотопу кисню-18, ніж дерева зі східної Амазонії. Це пов’язано з тим, що повітряні маси, які приходять з Атлантики, поступово втрачають кисень-18 у міру просування вглиб континенту. Однак одного елемента недостатньо для точного визначення походження деревини. Тому команда паралельно створює карти ізотопів вуглецю та азоту, а також планує додати стронцій. Дослідники сподіваються, що поєднання кількох незалежних хімічних ознак дозволить звузити район походження деревини до значно меншої території. Зараз модель уже може виключити приблизно 92% площі Амазонії як можливе місце походження зразка. Але решта 8% усе ще становить близько 240 тисяч квадратних кілометрів, тому робота триває. Особливо складною залишається так звана дуга вирубки — регіон, де незакональна заготівля лісу відбувається найактивніше. Саме там ізотопні сигнатури виявилися більш мінливими. У майбутньому ця технологія може стати важливим інструментом для бразильської федеральної поліції та екологічних служб. Якщо система запрацює на практиці, слідчі зможуть перевіряти походження вилученої деревини не лише за паперами, а й за її власним природним хімічним кодом. Результати дослідження опубліковані в журналі Molecules.

Дослідники з Університету Суррея зробили відкриття, яке може змінити уявлення про майбутні акумулятори. Виявилося, що вода, яку зазвичай видаляють під час виробництва батарей, іноді не шкодить, а навпаки — значно покращує їхню роботу. У центрі дослідження опинився матеріал на основі натрію та ванадію — один із перспективних кандидатів для створення натрій-іонних акумуляторів. Такі батареї вважаються дешевшою й екологічнішою альтернативою літій-іонним, адже натрій набагато поширеніший у природі й міститься навіть у морській воді. Зазвичай виробники нагрівають подібні матеріали, щоб видалити вбудовані молекули води. Науковці вирішили перевірити, що станеться, якщо цього не робити. Результат здивував навіть самих авторів роботи: гідратований матеріал накопичував майже вдвічі більше заряду, швидше заряджався та залишався стабільним після понад 400 циклів заряджання. Неочікуваний бонус — очищення морської води Найцікавіше почалося, коли матеріал протестували в солоній воді. Попри складні умови, він не лише продовжив працювати, а й почав витягувати з води іони натрію та хлору — основні компоненти кухонної солі. Фактично батарея частково виконувала функцію системи опріснення. Такий підхід називається електрохімічним опрісненням: електричні процеси змушують солоні частинки переходити до електродів, а вода стає менш солоною. У дослідженні, опублікованому в журналі Journal of Materials Chemistry A, автори дослідження вважають, що в далекій перспективі це може привести до створення систем, які одночасно зберігатимуть енергію від сонячних панелей чи вітрових електростанцій і вироблятимуть прісну воду з морської. Чому це важливо Сьогодні літій-іонні батареї залишаються стандартом для смартфонів, ноутбуків і електромобілів, але їхнє виробництво потребує дорогих і не завжди екологічних матеріалів. Натрій дешевший, доступніший і краще підходить для масштабних систем зберігання енергії. Крім того, новий підхід може спростити виробництво: замість додаткового етапу видалення води виробники потенційно зможуть залишати її в матеріалі та одночасно отримувати кращі характеристики акумулятора. Поки що технологія перебуває на ранній стадії, і до комерційного використання ще далеко. Але дослідження показує, що іноді справжній прорив народжується не з ускладнення конструкції, а з перегляду старого правила — у цьому випадку правила про те, що вода в батареї завжди є ворогом.

Дослідники з Університету Суррея зробили відкриття, яке може змінити уявлення про майбутні акумулятори. Виявилося, що вода, яку зазвичай видаляють під час виробництва батарей, іноді не шкодить, а навпаки — значно покращує їхню роботу. У центрі дослідження опинився матеріал на основі натрію та ванадію — один із перспективних кандидатів для створення натрій-іонних акумуляторів. Такі батареї вважаються дешевшою й екологічнішою альтернативою літій-іонним, адже натрій набагато поширеніший у природі й міститься навіть у морській воді. Зазвичай виробники нагрівають подібні матеріали, щоб видалити вбудовані молекули води. Науковці вирішили перевірити, що станеться, якщо цього не робити. Результат здивував навіть самих авторів роботи: гідратований матеріал накопичував майже вдвічі більше заряду, швидше заряджався та залишався стабільним після понад 400 циклів заряджання. Неочікуваний бонус — очищення морської води Найцікавіше почалося, коли матеріал протестували в солоній воді. Попри складні умови, він не лише продовжив працювати, а й почав витягувати з води іони натрію та хлору — основні компоненти кухонної солі. Фактично батарея частково виконувала функцію системи опріснення. Такий підхід називається електрохімічним опрісненням: електричні процеси змушують солоні частинки переходити до електродів, а вода стає менш солоною. У дослідженні, опублікованому в журналі Journal of Materials Chemistry A, автори дослідження вважають, що в далекій перспективі це може привести до створення систем, які одночасно зберігатимуть енергію від сонячних панелей чи вітрових електростанцій і вироблятимуть прісну воду з морської. Чому це важливо Сьогодні літій-іонні батареї залишаються стандартом для смартфонів, ноутбуків і електромобілів, але їхнє виробництво потребує дорогих і не завжди екологічних матеріалів. Натрій дешевший, доступніший і краще підходить для масштабних систем зберігання енергії. Крім того, новий підхід може спростити виробництво: замість додаткового етапу видалення води виробники потенційно зможуть залишати її в матеріалі та одночасно отримувати кращі характеристики акумулятора. Поки що технологія перебуває на ранній стадії, і до комерційного використання ще далеко. Але дослідження показує, що іноді справжній прорив народжується не з ускладнення конструкції, а з перегляду старого правила — у цьому випадку правила про те, що вода в батареї завжди є ворогом.