Volkswagen остаточно змінює підхід до своїх спортивних електромобілів. Після ID Polo GTI компанія представила електричний ID.3 GTI, і разом із ним стало зрозуміло: назва GTX для швидких електромобілів Volkswagen фактично залишилася в минулому. Новинка має вийти на ринок навесні 2027 року. І якщо раніше спортивні версії електромобілів Volkswagen отримували позначення GTX, тепер бренд вирішив повернути легендарне ім’я GTI навіть у повністю електричну еру. 326 сил і привід на задні колеса ID.3 GTI отримав електромотор потужністю 240 кВт, або 326 к.с., який розташований на задній осі. Максимальний момент становить 545 Нм. Цікаво, що це робить новий ID.3 GTI потужнішим за перший електричний GTI — ID Polo GTI. Той використовує передній привід, тоді як ID.3 отримав задньопривідну конфігурацію. До 100 км/год автомобіль розганяється за 5,6 секунди, але є нюанс. Повна потужність доступна не постійно — для найшвидшого старту потрібно активувати Launch Control. Це дозволяє Volkswagen одночасно зробити автомобіль швидким і не витрачати батарею на максимальну віддачу під час кожної поїздки. Volkswagen додала особливий режим GTI Ще одна важлива новинка — спеціальний режим GTI, який можна активувати безпосередньо з керма. У Volkswagen навіть називають його своєрідним «секретним інгредієнтом» автомобіля. Саме в цьому режимі електромобіль має розкривати свій спортивний характер. При цьому виробник обіцяє запас ходу до 600 км. Для спортивного електромобіля це досить цікаве поєднання: з одного боку, 326 сил і Launch Control, а з іншого — заявлений великий запас ходу, який не змушує постійно думати про зарядку. Але є одна цифра, яка може розчарувати Максимальна швидкість ID.3 GTI становить лише 200 км/год. І саме тут новинка може викликати суперечки. Для порівняння, бензиновий Golf GTI здатен розвивати до 250 км/год. Ба більше, деякі електричні конкуренти вже сьогодні пропонують значно динамічніший розгін. Наприклад, потужні версії MG4 можуть набирати 100 км/год менш ніж за чотири секунди. Втім, Volkswagen робить ставку не лише на цифри у паспорті. Для компактного електромобіля швидкий розгін і поведінка на дорозі можуть бути важливішими за можливість їхати понад 200 км/год. І ще один компроміс — зарядка ID.3 GTI підтримує заряджання потужністю до 183 кВт. Показник непоганий, але сучасні покупці електромобілів у цьому сегменті вже можуть очікувати більшого. Платформа MEB+ не отримала 800-вольтову архітектуру, тому Volkswagen поки не може запропонувати таку швидкість заряджання, як деякі нові конкуренти. Зате GTI традиційно бере своє зовнішністю. Автомобіль отримав характерний спортивний дизайн, фірмові деталі GTI та безліч дрібниць, які мають відрізняти його від звичайного ID.3. Особливо виразною виглядає передня частина. Чому Volkswagen попрощалася з GTX? Найцікавіше тут навіть не характеристики, а зміна самої стратегії. Volkswagen більше не планує розвивати лінійку GTX. Після експерименту з цією назвою компанія вирішила повернути для електромобілів добре відоме позначення GTI. Це логічний, але водночас непростий крок. GTI десятиліттями асоціюється з бензиновими спортивними Volkswagen, і перенести цю спадщину на електромобіль — завдання набагато складніше, ніж просто встановити потужніший мотор. До того ж у Volkswagen Group є Audi та інші бренди, тому німецькому концерну потрібно чітко розмежовувати їхні моделі. Новий ID.3 GTI має бути швидким, але водночас не повинен створювати проблем для дорожчих моделей концерну. У підсумку Volkswagen робить ставку на те, що GTI — це не максимальна швидкість і не рекордний час розгону. Це насамперед характер автомобіля. І якщо ID.3 GTI справді зможе перенести цей характер у світ електромобілів, то кінець GTX може стати не завершенням спортивної історії Volkswagen, а її новим початком.

SpaceX назвала дату запуску Starship, який може стати переломним для всієї програми. 22 вересня гігантська ракета вперше спробує не просто піднятися в космос, а вийти на орбіту Землі. Компанія Ілона Маска призначила запуск на 22 вересня. Старт відбудеться з майданчика Starbase у Техасі, а вікно для запуску триватиме 75 хвилин і відкриється о 8:15 ранку за східним часом США. Це буде вже 14-й політ Starship з моменту дебюту ракети у 2023 році. Але попередні 13 польотів були суборбітальними — корабель піднімався в космос, проте не завершував повний оберт навколо Землі. Тепер SpaceX ставить значно амбітнішу мету. Starship уперше спробує вийти на орбіту Starship заввишки близько 124 метрів складається з двох основних частин — першого ступеня Super Heavy та верхнього корабля Ship. Якщо все піде за планом, Ship під час нового польоту виконає шість обертів навколо Землі на висоті приблизно 275 км. Приблизно через 10 годин після старту він має зійти з орбіти та приводнитися в Тихому океані на захід від Чилі. Це принципово відрізняється від попередніх місій. Раніше Ship перебував у повітрі близько години, після чого повертався в район Індійського океану біля Австралії. Тепер SpaceX фактично переходить до наступного етапу випробувань. «Вихід на орбіту дозволить розпочати наступну фазу розробки Starship — повністю та швидко багаторазової системи», — заявили в компанії. На борту буде ще одна важлива новинка Але орбіта — не єдина причина, через яку цей запуск привертає стільки уваги. Starship вперше має вивести на орбіту супутники Starlink V3. Це нове покоління апаратів, які значно більші та потужніші за нинішні супутники Starlink. На сьогодні угруповання SpaceX налічує понад 11 тисяч активних супутників, але V3 серед них ще немає. Під час Flight 14 ракета має доставити до 26 супутників нового покоління. Якщо випробування пройдуть успішно, це стане початком масштабного розгортання V3. І тут цифри стають особливо цікавими: Ілон Маск раніше заявляв про плани довести майбутнє угруповання Starlink до 100 тисяч супутників V3. Три супутники стежитимуть за самим Starship SpaceX підготувала ще один незвичайний експеримент. Три супутники, які вирушать у першому запуску, отримають камери. Після відділення вони мають сфотографувати теплозахисний щит верхнього ступеня Ship. Це дуже важливо, оскільки саме теплозахисту доведеться витримувати величезні температурні навантаження під час повернення корабля крізь атмосферу. Отримані зображення SpaceX планує використати для аналізу стану теплозахисту та його подальшого вдосконалення. А що буде із Super Heavy? Перший ступінь ракети цього разу не вирушатиме на орбіту. Після старту Super Heavy має приблизно через сім хвилин приводнитися в Мексиканській затоці. Тобто SpaceX поки що не планує ловити його знаменитими «паличками» — механічними руками стартової вежі. Компанія вже тричі успішно ловила Super Heavy вежею. А ось Ship таким способом ще жодного разу не ловили. У майбутньому саме така схема має стати стандартною: ракета стартує, виконує місію, а потім повертається прямо на стартовий майданчик. Це дозволило б значно швидше готувати Starship до наступного польоту. Але до цього етапу SpaceX ще потрібно дійти. Найважливіші випробування ще попереду Тому Flight 14 — це не фінальна демонстрація можливостей Starship, а радше початок нового етапу.

Виробництво Porsche Boxster і Cayman, якими ми їх знали, закінчилося в 2025 році. Проте їхні замінники вже в розробці, і нещодавно з'явився прототип, який дав нам один з найяскравіших поглядів на наступний електричний спорткар Porsche.Новий Porsche 718 Boxster EV показує більше деталейРозробка нового 718 затягнулася, проте нещодавно на дорогах з'явився електричний Boxster, який має значно менше камуфляжу, ніж попередні версії. Хоча наклейки навколо фар і задніх ліхтарів приховують їхній остаточний вигляд, більша частина кузова вже відкрита, що дає нам краще уявлення про те, як Porsche планує еволюціонувати знайомий силует Boxster в епоху електрики.Останні рендери, основані на прототипі, свідчать, що готовий автомобіль може запозичити деталі з інших моделей Porsche, включаючи 911 GTS, 911 Turbo та Taycan.Знайомий силует Boxster з важливими змінамиЗбоку новий Boxster залишається впізнаваним. Пропорції не змінилися кардинально, але одна деталь кидається в очі: традиційні бічні повітрозабірники перед задніми колесами зникли. Це не дивно, адже прототип не має двигуна внутрішнього згоряння.Задня частина також значно очищена. Очікуються більш тонкі задні ліхтарі, а невеликий дифузор надає бамперу додаткової виразності. Можливо, залишиться світлодіодна смуга, що з'єднує задні ліхтарі, хоча камуфляж ускладнює визначення остаточної конфігурації освітлення.Електрична потужність залишається в центрі нової 718Porsche спочатку розробляв наступні Boxster і Cayman на основі батарейної електричної потужності, хоча їхня стратегія електрифікації змінилася. Компанія переглядає свій модельний ряд, оскільки попит на автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння залишається сильним. Відповідно, повідомлення свідчать, що версії 718 з двигуном внутрішнього згоряння можуть з'явитися поряд з електричними моделями.Коли з'явиться новий Porsche 718 Boxster?Точний термін запуску залишається невизначеним, хоча електричні моделі 718 Boxster і Cayman, ймовірно, з'являться на ринку раніше, ніж нові версії з двигуном внутрішнього згоряння. Очікується, що електричні моделі з'являться в 2027 році, але Porsche ще не підтвердив остаточну дату запуску.Цікавий фактВідомо, що Porsche Boxster став одним з перших автомобілів, які отримали нагороду "Автомобіль року" в 1997 році, що підкреслює його популярність і вплив на ринку спортивних автомобілів.

Сто гривень за маленьку баночку аптечного крему проти двох тисяч за тюбик із парфумованою назвою – і склад майже однаковий. Це не жарт і не мем. Це те, про що косметологи говорять між собою тихо, бо не хочуть сваритися з брендами. Активні речовини, які справді працюють, коштують копійки у виробництві. Платять люди не за формулу, а за флакон, аромат і рекламний бюджет. Про це пише Pixelinform. І ось що цікаво: деякі аптечні засоби діють швидше й чесніше за люксові аналоги. Бо в медичних препаратів є те, чого немає в косметиці – клінічні випробування й доведена ефективність. Тому розберемо п’ять засобів, які варто тримати в шафці. З нюансами, застереженнями й тим, про що в рекламних оглядах зазвичай мовчать. Декспантенол: той самий пантенол, тільки без переплати Пантенол усередині аптечної упаковки – це декспантенол, який на шкірі перетворюється на пантотенову кислоту, тобто вітамін B5. У дорогих сироватках цю саму речовину гордо називають “провітамін B5” і продають як інновацію. Насправді це стара добра речовина, яка відновлює бар’єр шкіри й утримує вологу. Практика проста: крем або мазь із декспантенолом чудово працює як нічний відновлюючий засіб після сонця, вітру чи подразнення. Особливо добре на ділянках, де шкіра лущиться – лікті, коліна, кутики губ. Їхня перевага над дорогими кремами не в “магії”, а в концентрації. У мазі декспантенолу часто більше, ніж у флаконі за тисячу гривень. Але тут є нюанс: мазь на жирній основі може забивати пори, тож для обличчя зі схильністю до висипів беріть крем, а не мазь. Цинк: не тільки від прищів, а й від подразнення Цинкова мазь або паста знайома кожному з дитинства. І дарма її вважають застарілою – цинк досі залишається одним із найкращих підсушувальних і протизапальних засобів. Він звужує пори, зменшує запалення й створює на шкірі захисний бар’єр. Але найцікавіше застосування – не прищі. Цинк добре заспокоює подразнену шкіру після гоління, печіння від підгузків, свербіж після укусів. І ще один момент, який мало хто знає: оксид цинку – це фізичний фільтр від сонця. Він не вбирається у шкіру, а відбиває ультрафіолет. Тому звичайний цинковий крем на ніс і плечі на пляжі працює не гірше за мінеральний санскрін, щоправда, залишає білуватий слід. Ретинол: активніше, ніж у більшості кремів із полиць Ретинол – золотий стандарт антивікового догляду. Він прискорює оновлення клітин, згладжує дрібні зморшки й вирівнює тон. Дорогі креми з ретинолом коштують від тисячі гривень і вище. Аптечні форми ретинолу у складі мазей часто дешевші, а концентрація – вища. Ось де ховається головна пастка. Вища концентрація – не завжди краще. Ретинол у великій кількості подразнює шкіру: почервоніння, лущення, чутливість до сонця. Тому аптечним ретинолом треба користуватися обережно – починати з мінімальної кількості, наносити лише на ніч, вводити поступово, раз на 2-3 дні. І обов’язково сонцезахисний крем удень. Якщо шкіра чутлива й реагує навіть на малі дози – краще не експериментувати самостійно, а спитати дерматолога. Саліцилова кислота й перекис: для точкових завдань Саліцилова кислота – це той самий BHA, який у дорогих тоніках продають як “саліцил”. Вона розчиняє жир у порах і допомагає проти чорних точок і запалень. Аптечний спиртовий розчин саліцилової кислоти коштує копійки, але для всього обличчя він занадто агресивний – спирт пересушує. Краще використовувати його точково, на конкретний прищик, а не мазати щоки. Перекис водню – окрема історія. Ним багато хто дезінфікує прищики, і це помилка: перекис знищує не лише бактерії, а й корисні клітини шкіри, сповільнює загоєння й може залишати пігментні плями. Для обличчя він не підходить. А ось для дезінфекції дрібних подряпин на тілі – так. Що аптека не замінить – і чому це важливо розуміти Спокуса проста: купити п’ять тюбиків в аптеці й закрити питання догляду назавжди. Але є речі, де косметика справді виграє. По-перше, текстури. Аптечні мазі часто жирні, липкі, з важким запахом – для щоденного задоволення від догляду це не те саме. По-друге, сонцезахист. Стабільні SPF-формули з захистом від UVA-випромінювання – це складна технологія, і тут спеціалізовані санскріни справді кращі за підручні засоби. По-третє, і це найголовніше: аптечні засоби – це ліки, а не догляд. У них немає красивих емульгаторів, антиоксидантів, пептидів у зручних концентраціях. Вони лікують конкретну проблему, а не створюють ритуал. І якщо шкіра реагує висипом, печінням чи алергією – самопризначення закінчується, починається дерматолог. Особиста економія тут очевидна. Замість трьох кремів за три тисячі гривень можна мати декспантенол, цинк і ретинол у сумі до трьохсот. Але виграш не в тому, щоб замінити все підряд. Виграш – у здоровому глузді: використовувати те, що справді працює, там, де це доречно, і не соромитися купувати дороге, коли воно того варте. Часті питання Чи можна замінити всі креми аптечними засобами? Ні. Аптечні засоби добре закривають точкові завдання – відновлення, підсушування, боротьба з прищиками. Але постійний догляд вимагає зволоження, антиоксидантів і сонцезахисту, і тут спеціалізована косметика часто зручніша та ефективніша. Чи безпечний аптечний ретинол для початківців? Він сильніший за косметичний, тому починати треба з мінімальної кількості й низької частоти – раз на 2-3 дні. Якщо шкіра чутлива, краще проконсультуватися з дерматологом. Чи справді цинкова мазь замінює сонцезахисний крем? Оксид цинку справді відбиває ультрафіолет, але захисний фактор такої мазі нижчий і нерівномірний. Для коротких прогулянок – так, для тривалого перебування на сонці – ні. Скільки можна зекономити на аптечних засобах? Залежить від звичного догляду. Але базовий набір з декспантенолу, цинку й саліцилової кислоти коштує в рази менше за три люксові позиції, які виконують ті самі функції. Коли аптечні засоби протипоказані? При алергії на компоненти, при активному запаленні без діагнозу й при серйозних шкірних хворобах. У таких випадках самолікування лише ускладнює ситуацію. Підсумок простий: аптека – не панацея, але й не “дешевий варіант для бідних”. Це окремий інструмент. Якщо навчитися ним користуватися, можна заощадити гроші й отримати результат, за який у салонах беруть у рази більше. А тепер питання до тебе: що саме з цього списку вже стоїть у твоїй шафці – і чи не викидаєш ти гроші на те, що аптека давно вирішила? 5 аптечних засобів, які працюють краще за дорогу косметику читайте на сайті Pixel.inform.

SpaceX готує найбільше оновлення Starlink за всю історію проєкту. Ілон Маск заявив, що супутники нового покоління Starlink V3 почнуть виводити на орбіту вже цього місяця — і їхня пропускна здатність може в рази перевершити можливості нинішньої системи. Першу партію планують запустити під час наступного випробувального польоту Starship. Ракета має вивести на орбіту 26 супутників V3, кожен із яких потенційно додаватиме близько 1 Тбіт/с пропускної здатності. Якщо ці показники підтвердяться, одна місія принесе мережі близько 26 Тбіт/с додаткової ємності. Це приблизно у десять разів більше, ніж дають супутники попереднього покоління V2 Mini. Але це лише початок. За словами Маска, після повного розгортання Starlink V3 нова система може забезпечити понад у 100 разів більшу пропускну здатність, ніж нинішня група приблизно з 11 тисяч супутників. Після виходу зі Starship апарати розгорнуть сонячні панелі та антени, встановлять зв’язок із Землею та іншими супутниками Starlink через радіочастотні й лазерні канали. Потім вони самостійно почнуть піднімати орбіту за допомогою власних двигунів. Цікаво, що три супутники V3 матимуть ще одну важливу місію. На них встановлять камери, які стежитимуть за теплозахисним екраном самого Starship. Отримані зображення допоможуть SpaceX оцінювати стан корабля після польоту та вдосконалювати підготовку до майбутніх повернень. Якщо випробування пройдуть успішно, нові супутники можуть почати обслуговувати клієнтів уже через кілька тижнів після запуску. Starlink і так став одним із найбільших супутникових проєктів в історії. Але з V3 SpaceX, схоже, хоче перейти на зовсім інший рівень — не просто додавати супутники, а радикально збільшити можливості всієї мережі.

Половина гарбуза лежить на кухонному столі вже третій тиждень. Виглядає красиво, але що з нею робити – питання відкрите. Знайома ситуація? Гарбуз має репутацію “довгої” страви: запікати годину, тушкувати пів дня, чекати, поки стане м’яким. Насправді це один із найшвидших овочів на кухні – якщо знати кілька прийомів і правильно його порізати. Про це пише Pixelinform. Річ у тім, що гарбуз готується швидко, коли шматочки маленькі. Дрібні кубики розміром із цукерку доходять до готовності за 8-12 хвилин на сковорідці або в каструлі. Великі скибки – це вже 40 хвилин у духовці. Тобто половина успіху – у ножі, а не в плиті. Ось шість страв, кожна з яких реально вкладається в пів години. Крем-суп, який вариться 15 хвилин Класичний гарбузовий крем-суп багато хто варить із запіканням гарбуза в духовці. Це зайві 30-40 хвилин. Є швидший шлях: нарізати гарбуз дрібними кубиками (приблизно 2 см), кинути в каструлю разом з однією картоплиною та цибулиною, залити водою або бульйоном так, щоб ледь покривало, і варити 12-15 хвилин до м’якості. Далі – блендер, трохи вершків або кокосового молока, сіль, дрібка мускатного горіха. Тут є нюанс, про який зазвичай не пишуть: якщо гарбуз сорту “мускат” (той, що з грушоподібною формою й темно-помаранчевою м’якотів), суп виходить солодшим і кремовішим без жодних добавок. Звичайний кормовий гарбуз буде водянистішим – його варто потримати на сковорідці пару хвилин перед варінням, щоб випарувати зайву воду. Для української кухні цей суп добре працює з обсмаженим насінням гарбуза зверху і ложкою сметани. Гарбузове насіння, до речі, – це той самий продукт, який Україна експортує тоннами, тож вдома воно точно доступне. Гарбузові оладки – 20 хвилин від терки до тарілки Драники з гарбуза – це, мабуть, найшвидша страва з цього овоча. Гарбуз натирається на дрібній тертці швидше за картоплю, бо він м’якший. Далі – яйце, 3-4 ложки борошна, сіль, можна додати тертий твердий сир або зубчик часнику. Просмажити по 2-3 хвилини з кожного боку на середньому вогні. Проблема, з якою стикаються майже всі: тісто виходить рідким, бо гарбуз дає багато соку. Рішення просте – дати натертій масі постояти 5 хвилин і злити рідину, або віджати руками. Інакше оладки розповзуться на сковорідці. Подавати зі сметаною або йогуртовим соусом із зеленню. Діти, які гарбуз “не їдять”, ці оладки зазвичай з’їдають, бо на смак вони нагадують солодкуваті картопляні деруни. Паста з гарбузовим соусом Поки вариться паста (8-10 хвилин), на сусідній конфорці обсмажується гарбуз. Дрібні кубики, цибуля, часник, трохи оливкової олії – все це за 10 хвилин стає м’яким. Додати ложку вершків або трохи води з-під пасти, розім’яти виделкою частину гарбуза прямо в соусі – і вийде густа текстура без блендера. Що робить цю страву цікавішою: шматочок вершкового масла в кінці й дрібка гострого перцю. І ще – трохи тертого мускатного горіха. Він дивним чином підсилює солодкість гарбуза, і соус починає смакувати як щось із ресторану. Гарбуз, запечений шматочками зі спеціями Скибки гарбуза товщиною приблизно 1,5-2 см, викладені на деко, полити олією, посипати сіллю, паприкою, розмарином або сушеним чебрецем. 20 хвилин при 200 градусах. Все. Для українського осінньо-зимового столу це ідеальний гарнір до м’яса, а холодним – основа для салату з руколою, фетою й горіхами. Такий гарбуз добре тримається в холодильнику 3-4 дні, тож готувати можна з запасом. Один момент, який рятує від розчарування: не ріжте гарбуз надто тонко. Скибка товщиною менш ніж сантиметр за 20 хвилин перетвориться на суху скоринку без солодкої середини. Гарбузові сирники – десерт за пів години Це менш очевидна страва, але варта уваги. До 300 грамів кисломолочного сиру додати приблизно 150 грамів пюре із запеченого або відвареного гарбуза, одне яйце, 2 ложки цукру, 3-4 ложки борошна. Сформувати сирники й обсмажити по 3 хвилини з кожного боку. Важливо: гарбуз для сирників має бути добре відціджений, інакше маса не тримає форму. Якщо часу зовсім мало, гарбуз можна запекти заздалегідь і тримати пюре в холодильнику – тоді сама ліпка займає 10 хвилин. Гарбузовий пиріг на швидкому тісті Найдовша страва в цьому списку, але теж у межах пів години. Основа – пісочне або листкове тісто з магазину (це той випадок, коли напівфабрикат цілком виправданий). Начинка: 400 грамів гарбузового пюре, 2 яйця, 100 грамів цукру, кориця, трохи ванілі, за бажанням – ложка крохмалю для густоти. Випікати 25 хвилин при 180 градусах. Щоб пюре вийшло швидко, гарбуз ріжеться дрібно й тушкується під кришкою з ложкою води 10-12 хвилин, потім розминається виделкою. І ось що цікаво: гарбуз на 90% складається з води, але при цьому має досить низьку калорійність – близько 20-25 ккал на 100 грамів сирого овоча. Тож усі ці страви можна спокійно їсти тим, хто стежить за харчуванням, просто пам’ятайте, що калорії приходять з олії, вершків і цукру, а не з самого гарбуза. Кілька частих запитань Чи можна приготувати гарбуз без духовки за 30 хвилин? Так, і це навіть швидше. Сковорідка, каструля або мікрохвильовка впораються за 10-15 хвилин. У мікрохвильовці дрібні кубики гарбуза під кришкою доходять за 6-8 хвилин – ідеально для пюре. Який гарбуз краще брати для швидких страв? Мускатний – він солодший, щільніший і готується швидше, бо менш водянистий. Якщо гарбуз водянистий, злийте сік після нарізки або потушкуйте кілька хвилин без кришки. Чи можна заморозити гарбуз наперед? Так, і це суттєво економить час. Нарізаний кубиками гарбуз або готове пюре добре зберігаються в морозилці до 6-8 місяців. Дістали, кинули в каструлю – і суп готовий за чверть години. Чим замінити вершки в гарбузовому супі? Кокосовим молоком (дає цікавий азійський присмак), звичайним молоком або ложкою сметани. Для легкої версії можна взагалі без них – додайте більше гарбуза й трохи картоплі для густоти. Якщо чесно, головна причина, чому гарбуз здається “довгим” – це звичка запікати його цілим або великими шматками. Змініть ніж і розмір нарізки – і той самий овоч перетвориться на швидку буденну їжу, а не на проєкт на вечір. Спробуйте почати з оладок: вони найпростіші, а результат видно вже за 20 хвилин. Що з цього списку першим опиниться на вашій кухні? 6 страв з гарбуза за 30 хвилин – від супу до десерту читайте на сайті Pixel.inform.

Porsche поступово переглядає свою електричну стратегію, але одна модель, яка ще недавно була під питанням, усе ж залишиться електромобілем. Йдеться про новий Porsche 718, який має перейти на повністю електричну силову установку. Компанія вже фактично відмовилася від ідеї нового покоління 718 із двигуном внутрішнього згоряння. Розробляти сучасний бензиновий спорткар виявилося надто дорого, а економічний сенс такого проєкту став дедалі сумнівнішим. Тому наступний компактний спорткар Porsche стане електричним. І це може бути особливо цікаво ще й тому, що електричного 911 у найближчій перспективі не очікується. Таким чином, 718 може залишитися єдиним повністю електричним спорткаром марки. Перші натяки на майбутню модель з’явилися ще у 2021 році, коли Porsche показала концепт Mission R. Тоді це виглядало як демонстрація технологій, але згодом прототипи майбутнього 718 почали регулярно помічати під час дорожніх і трекових випробувань. Тепер на основі цих прототипів дизайнери спробували уявити, яким може стати серійний електричний 718. Очікується, що він збереже компактні пропорції та спортивний характер моделі, але отримає значно сучасніший вигляд. Для Porsche це досить незвичайний поворот. Бренд знову робить ставку на бензинові моделі, але водночас не відмовляється від електричного 718. Схоже, Porsche хоче залишити собі одне важливе електричне «вікно» у світі компактних спорткарів — і саме 718 може стати головним кандидатом на цю роль.

Після завершення Другої світової війни збройне протистояння в Польщі не припинилося. Частина польського підпілля продовжила боротьбу з комуністичною владою, але в окремих регіонах жертвами нападів ставали українські цивільні — разом із представниками інших національних меншин. Найвідомішим і водночас одним із найбільш суперечливих епізодів стала трагедія у Верховині 1945 року, де загинули майже дві сотні людей. Особливість цієї історії в тому, що серед жертв були жінки, діти, літні люди та українці, яких джерело не пов’язує з діяльністю ОУН чи УПА. Після війни конфлікт не закінчився У 1944–1946 роках Підкарпаття та Люблінщина залишалися зоною збройного протистояння. Польські й українські підпільні формування одночасно боролися з комуністичними структурами, а конфлікт між самими рухами дедалі більше зачіпав цивільне населення. Контекст був надзвичайно складним. Після злочинів УПА проти польського населення на Волині та в інших регіонах серед польського населення поширювався страх перед українським підпіллям. Водночас польські партизанські формування ще до масштабної ескалації українсько-польського протистояння здійснювали напади на українців. 10 березня 1944 року одним із найвідоміших таких епізодів стала акція в Сагрині. За даними джерела, підрозділи Армії Крайової та Народної гвардії безпеки вбили 606 людей, після чого село було спалене. Водночас автор матеріалу наголошує: УПА також здійснювала воєнні злочини на території Польщі. Йдеться не про односторонній конфлікт, а про масштабне польсько-українське насильство, в якому цивільне населення стало однією з головних жертв. Хто такі «прокляті солдати» Після припинення діяльності Армії Крайової частину польського антикомуністичного підпілля перебрали інші організації. Серед них були «Воля і незалежність» (ВіН), Національна організація військова (НОВ), Національний військовий союз та Національні збройні сили (НЗС). Саме тут виникає важливий нюанс сучасної польської історичної пам’яті. Термін «прокляті солдати» охоплює дуже різних людей і формування. Серед них були учасники антикомуністичного опору, переслідувані після встановлення комуністичної влади, але також бійці, яких дослідники звинувачують у злочинах проти цивільного населення. Тому автоматично прирівнювати всіх представників цього руху до злочинців або, навпаки, до героїв — означає спрощувати історію. Пискоровичі: 120 загиблих українців 18 квітня 1945 року підрозділ НОВ під командуванням Юзефа Задзерського, відомого як «Волиняк», атакував Пискоровичі. Подію іноді трактували як помсту за напад УПА на В’язівницю, де загинули 76 поляків. Однак у Пискоровичах жертвами стали українські цивільні, частина яких саме готувалася до переселення до СРСР. За наведеними у джерелі даними, загинули 120 людей. Історик Томаш Береза, автор монографії про Пискоровичі та польсько-український конфлікт у Сянщині, вважає, що напад мав кримінальне підґрунтя та що відповідальність лежала на командуванні НОВ. Інший дослідник, Маріуш Зайончковський, трактує подію інакше — як акт терору та етнічного насильства, не пов’язаний безпосередньо з подіями у В’язівниці. Ця різниця важлива: навіть щодо конкретних епізодів історики можуть по-різному пояснювати мотиви, хоча сам факт загибелі цивільних залишається предметом документованого дослідження. Польський підрозділ Національних збойних сил (НЗС) Перед строєм стоять Юзеф Задзерський («Волиняк»), Станіслав Пельчак («Майка»), Броніслав Глиняк («Радван»). Джерело: History Ukraine «За Бугом»: коли мішенню стали цивільні У 1945 році частина НЗС розпочала серію операцій під назвою «За Бугом». У джерелах, наведених у статті, описана координована акція, під час якої загинули четверо євреїв, семеро українок та 17 українців. Їх звинувачували в антипольській діяльності. Окремим епізодом стало вбивство православного священника Василя Мартиша та його родини у Тератині 4 травня 1945 року. Мартиш служив капеланом польської армії для українських військових. За матеріалами джерела, він не був пов’язаний ні з ОУН(б), ні з комуністичною владою. Пізніше його канонізувала Польська православна церква. Найстрашніший епізод — Верховина Кульмінацією цієї кампанії стала Верховина. 6 червня 1945 року туди прибув загін приблизно з 300 бійців НЗС під командуванням Мечислава Паздерського. Частина нападників була одягнена у форму Польської народної армії, тому мешканці села не одразу зрозуміли, хто саме прибув. За звітом НЗС, було оточено 194 українців. Лише 45 жертв були дорослими чоловіками. Серед загиблих були жінки, діти та літні люди. Найстаршій жертві було 92 роки, наймолодшій — лише два тижні. Особливо важлива деталь: джерело зазначає, що Верховина не була місцем діяльності ОУН(б) чи УПА. Серед загиблих були члени Польської робітничої партії та родичі співробітників Служби безпеки. Саме це робить подію центральною в дискусії про характер насильства. Якщо частину нападів можна пояснювати логікою боротьби з конкретним противником, то склад жертв Верховини ставить під сумнів таке пояснення. Чому Верховина стала предметом суперечок Після трагедії польські та радянські силові структури почали переслідувати її виконавців. 10 червня біля села Гута відбулася масштабна операція проти бійців НЗС. Паздерського застрелили, а розгром його загону фактично припинив цю конкретну кампанію етнічного насильства. Водночас сама оцінка Верховини залишається предметом історичної дискусії. Апологети НЗС висували версії про провокацію комуністичних спецслужб або участь інших польських формувань. Автор дослідження та низка згаданих ним істориків ці версії відкидають, посилаючись на сукупність документів та обставини загибелі мешканців. Тобто важливо розділяти два питання: факт трагедії та інтерпретацію її причин. Перше спирається на документальні матеріали, тоді як друге залишається предметом історичної дискусії. Насильство тривало й після Верховини Верховина не була єдиним випадком. У матеріалі згадується діяльність загонів «Волиняка» на Підкарпатті, зокрема напади на українське населення. Також описано етнічне насильство проти білорусів на Білосточчині, здійснене підрозділом Національного військового союзу під командуванням Ромуальда Райса, відомого як «Бурий». Польський суд та Інститут національної пам’яті визнали злочини Райса актом геноциду. Цей епізод важливий для розуміння ширшого контексту: після війни насильство на етнічному ґрунті торкалося не лише українців. Але польське підпілля не було однорідним Це одна з ключових деталей історії. У 1945 році організація ВіН за ініціативою католицького та православного духовенства уклала локальну угоду, покликану припинити насильство проти цивільних. Пізніше окремі підрозділи ВіН навіть втручалися, щоб звільнити українські родини, захоплені націоналістичними формуваннями. У 1946 році представники ВіН та УПА також здійснили спільний військовий напад на Грубешів, оскільки мали спільного противника — комуністичні сили. Це показує, наскільки складною була структура конфлікту: польські та українські підпільники могли одночасно залишатися противниками в одному питанні та союзниками в іншому. 💡 Цікаво знати Верховина стала особливо важливою для історичної дискусії через вік жертв. Наймолодшою загиблою людиною була дитина віком лише два тижні, а найстаршій жертві виповнилося 92 роки. Загалом, за наведеними у джерелі даними, із 194 убитих лише 45 були дорослими чоловіками. ❓ Головне питання: чи можна назвати це частиною польсько-української війни? Таке формулювання потребує обережності. У 1944–1946 роках справді існував збройний конфлікт між польським та українським підпіллям, а обидві сторони здійснювали насильство. Але окремі епізоди мали інший характер — від помсти та кримінальних нападів до насильства, яке дослідники трактують як етнічно мотивоване. Саме тому історію цього періоду не можна звести до простої схеми «дві армії воювали між собою». Пам’ять про жертв залишається політичним питанням Після війни історія цих подій стала частиною ширшої боротьби за історичну пам’ять у Польщі. За даними джерела, сучасне вшанування «проклятих солдатів» часто охоплює дуже різних учасників антикомуністичного руху. Через це постає складне питання: як одночасно пам’ятати про репресованих учасників опору та не замовчувати злочини тих, хто воював під їхнім прапором або в межах споріднених формувань. Для України ця тема має ще один вимір. Історія польсько-українського протистояння досі впливає на політичні дискусії та взаємне сприйняття двох суспільств. повідомляє NNews із посиланням на «Спільне Commons». Чому це важливо Історія польського антикомуністичного підпілля після Другої світової війни значно складніша за образ єдиного руху опору. Частина його учасників боролася проти комуністичного режиму, водночас окремі підрозділи здійснювали напади на цивільних через їхнє етнічне походження. Для сучасної українсько-польської історичної дискусії це важливо тому, що пам’ять про жертв не може залежати лише від того, до якого табору належали їхні вбивці. У XXI столітті ця історія залишається нагадуванням про те, наскільки небезпечно перетворювати складний період на просту схему героїв і ворогів. Верховина, Пискоровичі та Сагринь показують інше: за військовими назвами, організаціями та політичними гаслами стояли конкретні цивільні люди, серед яких були діти, жінки та літні люди.

Сполучені Штати зробили заяву, яка може змінити уявлення про майбутнє військової боротьби на орбіті. Міністр ВПС США Трой Майнк підтвердив, що американські військові вже мають зброю космічного базування, здатну забезпечувати так званий контроль над космічним простором. Що саме перебуває на орбіті — Пентагон не повідомив. Невідомі ні тип систем, ні їхня кількість, ні конкретні супутники, на яких вони розміщені. Саме ця невизначеність і викликала нову хвилю розмов про можливу гонку озброєнь у космосі. Особливо гостре питання — ядерна зброя. Немає даних, що американські космічні системи є ядерними. Ба більше, Договір про космос 1967 року забороняє розміщувати на орбіті ядерну та іншу зброю масового знищення. Але проблема полягає в іншому: надійного способу перевірити, що знаходиться всередині чужого супутника, досі фактично немає. І тут з’являється несподівана ідея вчених MIT. Фізик Арег Данагуліан запропонував супутник-інспектор, який міг би шукати ознаки ядерного заряду на іншому космічному апараті. Система використовувала б високоенергетичні протони та аналізувала нейтрони, які можуть утворюватися під час їхньої взаємодії з важкими радіоактивними елементами. За розрахунками дослідника, детектор розміром приблизно з велику енциклопедію потенційно міг би виявити ядерну зброю на відстані близько 4 км приблизно за тиждень спостережень. Якщо підійти ближче, час може скоротитися до годин. Водночас сам автор наголошує: це поки що техніко-фізичне дослідження здійсненності, а не готова система. Чому все це настільки важливо? Ядерний вибух на орбіті може пошкодити величезну кількість супутників, від яких залежать зв’язок, навігація, інтернет та інші критичні системи. Історія вже показала масштаб проблеми: під час американського ядерного випробування Starfish Prime у 1962 році вибух на великій висоті пошкодив або знищив кілька супутників і створив радіаційне середовище, небезпечне для космічної техніки. Тепер космос дедалі більше перетворюється не просто на місце для супутників і наукових місій, а на новий військовий простір. І головна проблема майбутнього може полягати не лише в тому, яка зброя там знаходиться, а й у тому, як переконатися, що держави справді дотримуються міжнародних домовленостей.

Щоразу з настанням холодів в аптеках вишиковуються черги за полівітамінами. Продавці охоче додають до кошика «імуностимулятори», а бабуся на касі киває: осінь, авітаміноз, треба підкладати сили. А тепер несподіваний факт: класичного осіннього авітамінозу, у який ми так віримо, у більшості випадків не існує. Принаймні не в тій формі, як його собі уявляють. Про це пише Pixelinform. Справжній авітаміноз – це важка клінічна ситуація, коли в організмі майже повністю бракує конкретного вітаміну. Це цинга в моряків, бери-бери у тих, хто харчується самим лише білим рисом, рахіт у дітей. Лікарі стикаються з такими станами вкрай рідко. А те, що люди називають «осіннім авітамінозом», має зовсім іншу природу – і лікується не пігулками. Що насправді «вимикає» вас у жовтні Найперший підозрюваний – світло. Точніше, його брак. Восени день коротшає, сонце ховається за хмарами місяцями, і шкіра майже не отримує ультрафіолету, потрібного для синтезу вітаміну D. А цей вітамін – не лише про кістки. Він впливає на роботу імунітету, настрою, м’язів. Коли його рівень падає, людина відчуває розбитість, сонливість, апатію. Тут є нюанс, про який рідко говорять. В Україні дефіцит вітаміну D – не сезонна, а майже цілорічна історія. Наші широти розташовані так, що з жовтня по березень сонце стоїть надто низько, щоб шкіра взагалі могла виробляти цей вітамін. Навіть якщо ви гуляєте щодня. Тому «наздогнати» його прогулянками в листопаді не вийде – це не про лінь, це про фізику. Другий фактор – гормональні гойдалки. Восени організм переходить на «зимовий режим»: росте вироблення мелатоніну, стає важче прокидатися, тягне на калорійне. Це давня біологія, а не слабкість характеру. І саме тому відчуття «якийсь я в’ялий» таке поширене серед цілком здорових людей. Чому полівітаміни «з полиці» зазвичай не працюють Ось найгірша частина. Людина купує дорогий комплекс, п’є місяць – і не помічає різниці. Не тому що вітаміни погані, а тому що вона лікує не те. Якщо ваша втома викликана дефіцитом вітаміну D, то цинк і магній з яскравої баночки тут ні до чого. Потрібен саме вітамін D, причому часто у вищих дозах, ніж «профілактичні» з інструкції, і бажано після аналізу крові. Призначати дозу навмання – як лікувати головний біль, не знаючи причини. А буває зовсім не про вітаміни. Втома восени частенько виявляється залізодефіцитною анемією, проблемами з щитоподібною залозою або навіть депресивним епізодом. Тут жодні «полівітаміни для енергії» не допоможуть – треба до лікаря й аналізи, а не похід в аптеку. На практиці це виглядає так. Людина роками купує комплекси щоосені, звикає, що «так треба», і навіть не замислюється, чому легше не стає. А достатньо зробити аналіз на ферритин, ТТГ і вітамін D – і часто вся картина складається за один раз. Що реально варто зробити вже цієї осені Перший крок – не бігти в аптеку, а до сімейного лікаря по направлення на аналізи. У базовий список зазвичай входять вітамін D, феритин і гормони щитоподібної залози. Це недорого, швидко й одразу показує, у чому річ. Для багатьох це виявляється відкриттям: замість купи «вітамінчиків» треба одна конкретна корекція. Другий крок – режим сну. Коли темніє рано, найлегше залізти під ковдру о сьомій і прокинутися розбитим. Тут працює просте правило: лягати й вставати в один і той самий час, а вранці не кутатися від світла – відкрити штори, вийти на вулицю, дати організму сигнал, що день почався. Третій – рух. Контрінтуїтивно, але прогулянка на свіжому повітрі за тьмяного осіннього сонця бадьорить краще, ніж лежання на дивані. Фізична активність піднімає настрій і покращує сон, а це іноді важливіше за будь-яку пігулку. І ще одне, неочевидне. Осінь – це час, коли багато хто підсвідомо «закривається»: менше спілкування, менше виходів, більше самотності в чотирьох стінах. А соціальні зв’язки впливають на самопочуття не гірше за вітаміни. Іноді найкращі ліки – це вечеря з друзями, а не чергова банка з капсулами. Чи буває авітаміноз справжнім Буває, звісно. Але практично завжди в людей із серйозними проблемами з харчуванням, тривалими захворюваннями або розладами засвоєння їжі. Для більшості тих, хто харчується бодай різноманітно – з овочами, м’ясом, крупами, – справжнього дефіциту вітамінів за один осінній місяць не розвивається. Зимових запасів у свіжих овочах, до речі, цілком достатньо, якщо не сидіти на одних макаронах. А тепер питання до вас: коли ви востаннє перевіряли вітамін D і феритин, а не просто купували чергову баночку «для бадьорості»? Можливо, варто почати саме з цього – а не з чергової осінньої обіцянки, що все минеться саме собою. Осінній авітаміноз: чому втома у жовтні – не про вітаміни читайте на сайті Pixel.inform.