У світі природи існують гіганти, масштаб яких важко осягнути людським розумом, і беззаперечним лідером серед них є секвоя «Генерал Шерман». Це не найвище, але наймасивніше дерево на планеті за об’ємом деревини. Як повідомляє Служба національних парків США, цей велетень продовжує рости, щороку збільшуючи свою масу, пише T4. Дерево розташоване у «Гігантському лісі» (Giant Forest) в Національному парку Секвоя, що в горах Сьєрра-Невада (Каліфорнія). Його параметри вражають навіть досвідчених біологів. Масштаби, в які важко повірити За останніми науковими оцінками, об’єм стовбура «Генерала Шермана» становить близько 1487 кубічних метрів. Щоб зрозуміти цей масштаб, уявіть собі будівництво котеджного містечка: деревини з одного цього дерева вистачило б, щоб звести 120 будинків середнього розміру. Секвоя «Генерал Шерман». Автор фото: Анна Чірімеле. Вага гіганта ще більш фантастична. Тільки сам стовбур важить майже 1400 тонн. «Це приблизно еквівалентно вазі 15 дорослих синіх китів, 10 дизельно-електричних локомотивів або навіть 25 військових бойових танків», — зазначають у звіті парку. Цікаво, що дерево не зупиняється у розвитку. Вчені підрахували, що всього за один рік «Генерал Шерман» додає стільки деревини, скільки міститься в цілому 18-метровому дубі. Читайте за темою: Це не фарба: вчені показали єдине у світі дерево з корою всіх кольорів веселки Дерево Генерала Шермана знаходиться на північному кінці Гігантського лісу.Елісон Таггарт-Барон Точні цифри: паспорт велетня Дослідники провели детальні виміри дерева, щоб зафіксувати його унікальні параметри. Висота «Генерала Шермана» сягає 83,8 метра, що можна порівняти з 27-поверховим хмарочосом. Окружність стовбура біля землі становить 31,1 метра, а максимальний діаметр біля основи — 11,1 метра. Навіть на висоті 55 метрів (де більшість дерев вже закінчуються) діаметр стовбура «Шермана» все ще становить понад 4 метри. Як рятували гіганта від вогню Незважаючи на свої розміри, навіть такі велетні вразливі перед кліматичними змінами та пожежами. У вересні 2021 року, коли до Гігантського лісу наближалася масштабна пожежа KNP Complex Fire, пожежники пішли на безпрецедентний крок. Пожежники використовують дерев’яні опори, щоб піднятися вище навколо основи дерева Генерала Шермана та обмотувати захисною фольгою нижні 3-4,5 метри дерева. Цей матеріал, який також використовується для захисту будівель, мінімізував ймовірність того, що вогонь займатиме відкриті ділянки, такі як старі шрами від пожеж. Фото: NPS. Рятувальники обгорнули основу «Генерала Шермана» спеціальною захисною алюмінієвою фольгою. Цей матеріал, що зазвичай використовується для захисту будівель, мав відбити тепло та вберегти старі «шрами» на корі від займання. «Товста кора секвой зазвичай витримує помірні пожежі, але інтенсивність сучасних лісових пожеж стала загрозою навіть для них. Захисне обгортання дозволило мінімізувати ризик прогорання вогню у вразливі місця», – зазначають фахівці парку. Туризм і доступність Побачити це диво природи може кожен. До дерева ведуть дві стежки, одна з яких повністю обладнана для людей з інвалідністю. Взимку подорож стає складнішою через сніг, але, як пишуть у NPS, це додає пейзажу особливої магії. Тим, хто планує візит, рейнджери радять бути обережними: коріння дерева неглибоке, тому навколо нього встановлено огорожу, за яку суворо заборонено заходити заради збереження життя цього унікального організму. Раніше ми повідомляли, що одна з країн світу порушила розподіл водних ресурсів, висадивши надто багато дерев.The post Вчені показали найбільше дерево на Землі: воно важче за 15 синіх китів first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Нові відомості про модем C2 свідчать, що iPhone 18 Pro може отримати підтримку супутникового зв’язку, який розширить можливості мережевого підключення поза зоною покриття. У мережі з’явилася інформація про наступне покоління мобільного модему, який Apple готує для своїх смартфонів. Джерело стверджує, що компонент із позначенням C2 отримає підтримку стандарту NR NTN, призначеного для роботи з неземними радіомережами. Ця технологія дозволяє пристроям обмінюватися даними через супутникову інфраструктуру. Інформацію опублікував інсайдер Fixed Focus Digital. За його даними, новий модем може дебютувати разом із моделями лінійки iPhone 18 Pro, реліз яких очікується восени 2026 року. Зазначається, що підтримка стандарту дозволить використовувати супутники або як проміжний канал операторської мережі, або як прямий спосіб доступу до Інтернету без використання наземних базових станцій. Раніше журналіст Марк Гурман із Bloomberg повідомляв про розробку функції передачі даних через супутники із застосуванням технологій п’ятого покоління. За його даними, система повинна автоматично підключатися за відсутності сигналу традиційної мобільної мережі та розширювати зону доступу. У поточних моделях смартфонів компанії вже реалізовані обмежені супутникові функції, включаючи екстрений зв’язок і надсилання службових повідомлень. Вони використовують інфраструктуру оператора Globalstar і потребують прямої видимості неба для встановлення з’єднання із супутником. Нові можливості, описані у витоку, передбачають ширший спектр застосувань, включаючи передачу даних сторонніми програмами за наявності відповідних інструментів для розробників. Повідомляється також, що модем C2 стане розвитком попередніх рішень компанії та отримає підтримку діапазону mmWave, яка була відсутня в ранніх версіях фірмових модемів. За рівнем характеристик він має наблизитися до рішень Qualcomm, які наразі використовуються в низці пристроїв бренду. Однак на цей момент офіційних заяв щодо цих функцій не надходило. Терміни впровадження технології та остаточний набір можливостей майбутніх смартфонів залишаються непідтвердженими.

У північній Іспанії археологи зробили відкриття, яке змінює уявлення про масштаби золотодобувної діяльності Римської імперії. У долині річки Ерія, в провінції Леон, дослідники виявили давню золоту шахту, яка століттями залишалася прихованою під густою рослинністю. Виявити її вдалося не завдяки розкопкам, а за допомогою сучасної лазерної технології LiDAR, що дозволяє «бачити» крізь лісовий покрив. Це відкриття доповнює відомості про знамениті Лас-Медулас — найбільший відкритий золотий рудник Римської імперії, розташований неподалік. Проте нововиявлений об’єкт розташований південно-східніше і раніше не був відомий історикам. Як лазер допоміг знайти загублену шахту Технологія LiDAR (Light Detection and Ranging) працює за принципом лазерного сканування поверхні Землі з повітря. Спеціальний прилад випромінює тисячі лазерних імпульсів і вимірює час їх повернення після відбиття від поверхні. Це дозволяє створити детальну тривимірну модель рельєфу, навіть якщо він прихований під деревами або густими чагарниками. Завдяки цьому методу науковці змогли побачити під рослинністю складну систему штучних каналів, резервуарів і земляних конструкцій, створених римлянами. Важливо, що все це вдалося зробити без фізичного втручання в ґрунт. За словами дослідників, LiDAR відкриває нові можливості для археології, дозволяючи знаходити об’єкти, які залишалися непомітними для традиційних методів спостереження. Інженерні технології Риму вражають навіть сьогодні Виявлена система каналів і водосховищ демонструє високий рівень інженерної майстерності римлян. Видобуток золота в ті часи вимагав складного управління водними потоками. Римляни використовували воду як інструмент для руйнування гірських порід і вимивання золотоносних відкладень. Цей метод, відомий як гідравлічний видобуток, дозволяв переміщувати величезні обсяги ґрунту. За оцінками дослідників, масштаби земляних робіт у долині Ерія значно перевищують попередні припущення. Розташовані в долині річки Ерія, ці стародавні золоті копальні мають канали та резервуари для видобутку. Особливо вражає те, що римляни змогли змінити природні водні потоки, фактично перенаправляючи річки для потреб видобутку. Це свідчить про глибоке розуміння гідрології та здатність реалізовувати масштабні інженерні проєкти без сучасних технологій. Таємниця покинутої копальні Попри очевидну цінність родовища, шахта була покинута. Причини цього досі залишаються загадкою. Вчені припускають кілька можливих пояснень: виснаження запасів золота; економічні зміни в імперії; політична нестабільність; технічні або логістичні труднощі; зміна пріоритетів у видобутку ресурсів. Подальші дослідження можуть допомогти зрозуміти, чому римляни залишили настільки важливий об’єкт. Новий погляд на масштаби римської економіки Це відкриття підтверджує, що видобуток золота був значно більш масштабним і технологічно складним, ніж вважалося раніше. Воно також демонструє, що римляни активно використовували природні ресурси і могли реалізовувати складні інженерні рішення навіть у віддалених регіонах імперії. Крім історичної цінності, використання LiDAR відкриває нову еру в археології. Тепер вчені можуть досліджувати великі території швидше і точніше, не руйнуючи культурні шари. Можливо, під густими лісами Європи все ще приховані десятки подібних об’єктів, які здатні розповісти нові історії про технологічну могутність давніх цивілізацій.

Вчені знайшли простий і ефективний спосіб допомогти людям пити менше алкоголю Науковці виявили, що для зменшення споживання алкоголю не обов’язково використовувати складні програми чи жорсткі обмеження. Достатньо поєднати дві прості речі: чесну інформацію про ризики для здоров’я і практичний інструмент самоконтролю. Зокрема, дослідження показало, що повідомлення про зв’язок алкоголю з раком у поєднанні з підрахунком кожного випитого напою реально допомагає людям скоротити його споживання. Чому інформація про ризики має значення Алкоголь давно пов’язують із різними проблемами здоров’я. Окрім підвищеного ризику розвитку раку, регулярне вживання спиртного може сприяти серцево-судинним захворюванням, порушенням роботи травної системи, деменції та передчасній смерті. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, алкоголь може бути причиною до 7% передчасних смертей у світі. Попри це, багато людей досі не усвідомлюють, що алкоголь є канцерогеном — тобто речовиною, здатною провокувати розвиток онкологічних захворювань. Саме цей інформаційний пробіл, як показало дослідження, відіграє важливу роль у формуванні поведінки. Як проводили дослідження У дослідженні взяли участь майже 8 000 дорослих. Учасників поділили на кілька груп, кожній з яких демонстрували різні інформаційні повідомлення та рекомендації щодо вживання алкоголю. Протягом шести тижнів науковці відстежували, чи змінюється їхня поведінка. Найефективнішою виявилася комбінація двох елементів: пояснення, що алкоголь підвищує ризик розвитку раку; проста рекомендація рахувати кожен випитий напій. Це був єдиний підхід, який не лише мотивував людей задуматися про зменшення споживання, а й призвів до реального скорочення кількості випитого алкоголю. Чому підрахунок працює Підрахунок напоїв — це форма самоконтролю. Коли людина починає усвідомлено фіксувати, скільки вона випиває, вона краще розуміє власні звички. Це допомагає уникнути ситуацій, коли споживання виходить з-під контролю непомітно. На відміну від абстрактних порад на кшталт «пийте менше», конкретна дія — рахувати напої — дає чіткий і зрозумілий інструмент. Це дозволяє перетворити намір на реальну поведінку. Важливість поєднання знань і дій Дослідники підкреслюють, що сама по собі інформація про ризики не завжди достатня. Людям потрібно не лише знати, чому варто змінити поведінку, але й розуміти, як це зробити на практиці. Саме поєднання усвідомлення ризику і простого способу дії виявилося ключем до успіху. Такий підхід може бути особливо корисним для громадських кампаній зі збереження здоров’я, оскільки він не потребує дорогих або складних втручань. Простий інструмент з потенційно великим ефектом Хоча результати дослідження були отримані на конкретній групі людей, вони свідчать про важливий принцип: навіть невеликі зміни у поведінці можуть суттєво впливати на здоров’я. Усвідомленість і самоконтроль можуть стати ефективними інструментами профілактики. Науковці зазначають, що підрахунок напоїв — це простий і доступний метод, який може допомогти людям краще контролювати споживання алкоголю і зменшити ризики для здоров’я. Іноді саме найпростіші рішення виявляються найефективнішими.

Нове дослідження перевернуло уявлення про те, як найбільші наземні ссавці сприймають світ. Виявляється, що хобот слона — це не просто «рука» чи «ніс», а надчутливий сенсорний інструмент, який буквально бачить на дотик завдяки тисячі крихітних, але унікальних волосків, пише T4. Слони відомі своєю товстою шкірою та доволі посереднім зором, тому для навігації та маніпуляцій з об’єктами вони покладаються на дотик. Ключову роль у цьому відіграють вібриси (вуса), розташовані на хоботі. Як повідомляє The New York Times із посиланням на статтю в журналі Science, їх там близько 1000, і вони зовсім не схожі на вуса інших тварин. «Інопланетні» сенсори «Слонячі вуса – це інопланетяни», – заявив Ендрю Шульц, інженер-механік з Інституту інтелектуальних систем імені Макса Планка в Німеччині, який очолив дослідження. На відміну від щурів чи котів, слони не можуть ворушити своїми вусами, оскільки в них відсутні відповідні м’язи. Проте природа компенсувала цю нерухомість унікальною внутрішньою структурою, яка наділяє кожен волосок своєрідним «вбудованим інтелектом». Читайте за темою: Вчені показали найрідкіснішого у світі слона Слони відомі своєю товстою шкірою та доволі посереднім зором, тому для навігації та маніпуляцій з об’єктами вони покладаються на дотик. Ключову роль у цьому відіграють вібриси (вуса), розташовані на хоботі. Автор фото: Magda Ehlers. Секрет у «швейцарському сирі» Дослідники, проаналізувавши вуса померлих природною смертю тварин за допомогою електронних мікроскопів, виявили, що ці волоски мають складну геометрію. Вони товсті та квадратні біля основи, але поступово стають м’якими до кінчиків. Найбільшим відкриттям стала внутрішня будова: вуса слона пористі й нагадують губку або сир. «Я раніше не знав, що волосся може виглядати як швейцарський сир. Вирощування чогось з дірками — це досить захопливо», — прокоментував відкриття Девід Ху, інженер-біомеханік з Технологічного інституту Джорджії, який не брав участі в роботі. Найбільшим відкриттям стала внутрішня будова: вуса слона пористі й нагадують губку або сир. Авторство: Інститут інтелектуальних систем імені Макса Планка та Гейдельберзький зоопарк. Ці мікроскопічні отвори дозволяють вусам поглинати удари, захищаючи їх від пошкоджень, адже слони не можуть відновлювати втрачені вібриси. Втрата навіть одного такого волоска створює на хоботі зону «сенсорної сліпоти» назавжди. Як слони «бачать» хоботом Завдяки своїй унікальній структурі, кожен вус може точно визначати місце дотику, навіть не рухаючись. Щоб перевірити це, вчені створили збільшену 3D-модель вуса. Експеримент показав, що вібрації передаються по-різному залежно від того, яка частина волоска торкається об’єкта, що дозволяє мозку слона будувати детальну картину навколишнього світу. Це дослідження в черговий раз доводить, наскільки екстремальними та дивовижними є ці тварини. Як зазначив Джон Гатчінсон з Королівського ветеринарного коледжу: «Я завжди думав: «Вуса — ну, це просто вуса». Але це вразило мене». Читайте також: Розміром з автомобіль: як виглядає і скільки важить найбільший краб у світіThe post Вчені назвали орган, без якого слон “сліпий”, і це не очі first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Земля наближається до кліматичних точок неповернення: що це означає і чому це небезпечно Нова міжнародна наукова робота показує тривожну тенденцію: деякі ключові елементи кліматичної системи Землі можуть наближатися до критичних порогів, після яких зміни стануть незворотними. У такому випадку глобальне потепління може прискоритися саме по собі — навіть без додаткових викидів парникових газів. Дослідження під керівництвом вчених з Oregon State University об’єднало дані про 16 основних кліматичних систем — від льодовиків і лісів до океанічних течій і вічної мерзлоти. Висновок дослідників однозначний: Земля може втрачати кліматичну стабільність, яка існувала протягом усієї історії людської цивілізації. Чому кліматична стабільність була винятком Сучасна цивілізація сформувалася в унікальний період кліматичної стабільності, який розпочався приблизно 11 000 років тому після завершення останнього льодовикового періоду. Саме ці відносно стабільні умови дозволили розвинутися сільському господарству, містам і складним суспільствам. Однак протягом більшої частини історії Землі клімат був нестабільним і різко змінювався. Зараз, за словами науковців, планета може знову входити в період різких кліматичних трансформацій. На відміну від поступових змін, кліматичні точки неповернення працюють як перемикач. Коли система перетинає критичний поріг, вона може швидко перейти в новий стан, який практично неможливо повернути назад у межах людських часових масштабів. Що таке кліматичні точки неповернення Кліматичні точки неповернення — це великі природні системи, які можуть різко змінити свій стан після досягнення певної температури. Серед них: льодовикові щити Гренландії та Антарктиди; гірські льодовики; арктичний морський лід; тропічні та бореальні ліси; вічна мерзлота; ключові океанічні течії, включаючи Атлантичну меридіональну циркуляцію (AMOC); тропічні екосистеми, такі як Амазонський ліс. Якщо хоча б одна з цих систем втратить стабільність, це може запустити ланцюгову реакцію. Наприклад, танення льодовиків підвищує рівень океану і змінює океанічні течії, що, у свою чергу, впливає на клімат інших регіонів. Ми вже перетнули важливий температурний рубіж Одним із найбільш тривожних сигналів стало перевищення глобального потепління на 1,5°C порівняно з доіндустріальним рівнем протягом 12 місяців поспіль. Саме цей поріг вважався критично важливим у міжнародній кліматичній політиці. Цей період збігся з масштабними кліматичними катастрофами: руйнівними лісовими пожежами; екстремальними повенями; тривалими хвилями спеки. Науковці вважають, що це може означати: середня температура планети вже наблизилася до небезпечного рівня, а не просто тимчасово перевищила його. Крім того, концентрація вуглекислого газу в атмосфері перевищила 420 частин на мільйон — найвищий рівень щонайменше за останні 2 мільйони років. Найбільша небезпека — кліматичні «петлі зворотного зв’язку» Одна з ключових проблем полягає в тому, що клімат може почати сам посилювати власне потепління. Ось як це працює: танення льоду зменшує здатність Землі відбивати сонячне світло, і планета поглинає більше тепла; вічна мерзлота починає виділяти метан і CO₂ — потужні парникові гази; деградація лісів зменшує здатність планети поглинати вуглець. Ці процеси створюють замкнений цикл: потепління викликає зміни, які спричиняють ще більше потепління. Один перелом може запустити глобальну реакцію Особливу тривогу викликає взаємозв’язок кліматичних систем. Наприклад: танення льодовиків Гренландії може послабити океанічні течії; це може змінити кількість опадів у тропіках; у результаті частина Амазонського лісу може перетворитися на савану; це призведе до вивільнення величезних обсягів вуглецю і ще більшого потепління. Деякі з цих процесів, на думку дослідників, можуть уже розпочатися. Ознаки того, що зміни вже почалися Науковці вважають, що кілька систем уже знаходяться на межі: льодовики Гренландії та Західної Антарктиди можуть втрачати стабільність; вічна мерзлота починає активно танути; льодовики по всьому світу швидко скорочуються; Амазонський ліс демонструє ознаки деградації. Ці процеси можуть мати наслідки, які триватимуть століттями або навіть тисячоліттями. Чи можна ще зупинити цей процес Науковці наголошують: найважливіше — не допустити перетину критичних порогів. Після цього повернути систему до попереднього стану буде надзвичайно складно або неможливо. Серед ключових рішень: швидке скорочення викидів парникових газів; перехід на відновлювану енергетику; захист лісів та інших природних поглиначів вуглецю; підготовка інфраструктури до кліматичних ризиків; глобальний моніторинг кліматичних змін. Чому це важливо для майбутнього цивілізації Кліматичні точки неповернення — це не просто наукова теорія. Це потенційний сценарій, у якому планета може перейти в новий, значно тепліший стан, із підвищеним рівнем моря, екстремальною погодою та серйозними ризиками для людства. Головний висновок дослідників простий: діяти потрібно зараз. Запобігти небезпечним змінам значно легше, ніж намагатися їх зупинити після того, як вони вже почалися.

Сліпа пляма ока може допомогти вченим зрозуміти природу людської свідомості Людське око часто називають одним із найскладніших і найдосконаліших органів, створених еволюцією. Проте навіть у ньому є дивна особливість — так звана сліпа пляма. Це зона, де ми фактично нічого не бачимо. І тепер науковці вважають, що саме ця «помилка» зору може допомогти пояснити, як працює людська свідомість. Що таке сліпа пляма і чому ми її не помічаємо Сліпа пляма розташована на задній частині ока, в місці, де зоровий нерв з’єднується із сітківкою. Саме через цю точку нерв передає сигнали до мозку, а кровоносні судини забезпечують живлення тканин. Проблема в тому, що тут немає світлочутливих клітин, тому ця зона не може сприймати світло. Фактично, у кожної людини є невелика ділянка в полі зору, де інформація просто не реєструється. Проте ми цього не відчуваємо. Причина в тому, що мозок автоматично «домальовує» відсутню частину зображення, використовуючи інформацію з навколишніх областей. Інакше кажучи, ми постійно бачимо не точну реальність, а її реконструкцію, створену мозком. Відкриття XVII століття, яке стало ключем до сучасної науки Сліпу пляму відкрили ще у XVII столітті. Вона є не лише у людей, а й майже у всіх хребетних тварин. Виняток становлять, наприклад, кальмари та восьминоги, у яких будова ока відрізняється, і такого дефекту немає. Ця особливість довгий час вважалася просто цікавою анатомічною деталлю. Але сьогодні дослідники дивляться на неї інакше — як на можливий ключ до розуміння того, як мозок створює наше сприйняття реальності. Чому сліпа пляма важлива для розуміння свідомості Група науковців з Університету Глазго вирішила використати сліпу пляму для перевірки фундаментальних теорій свідомості. Ідея проста, але революційна: якщо мозок може переконливо «вигадувати» частину зображення, це означає, що наше сприйняття світу — це не прямий запис реальності, а складний процес моделювання. Дослідники планують перевірити три провідні наукові теорії, які по-різному пояснюють, як виникає свідомість: одна теорія припускає, що свідомість безпосередньо пов’язана зі структурою інформації в мозку; інша стверджує, що мозок постійно прогнозує світ і коригує ці прогнози; третя розглядає свідомість як результат внутрішніх моделей реальності, які створює нервова система. Сліпа пляма — ідеальний «тестовий полігон» для перевірки цих ідей, оскільки тут мозок змушений буквально вигадувати частину того, що ми бачимо. Як проходитиме експеримент Учасники дослідження проходитимуть спеціальні тести із використанням технології відстеження рухів очей. Спочатку вчені точно визначать розташування сліпої плями кожної людини. Потім добровольцям покажуть різні зображення, щоб перевірити, як мозок сприймає простір і відстань у зоні, де фактичної візуальної інформації немає. Це дозволить виміряти, наскільки сильно мозок змінює або «доповнює» реальність. Що це означає для науки Це дослідження може мати значення далеко за межами офтальмології. Якщо вчені зрозуміють, як мозок компенсує сліпу пляму, це допоможе пояснити фундаментальне питання: чи бачимо ми світ таким, яким він є насправді, чи лише його версію, створену нашим мозком. Фактично, сліпа пляма демонструє дивовижний факт: частина того, що ми вважаємо реальністю, є продуктом роботи нашої нервової системи. І саме ця особливість може допомогти науці зробити один із найбільших проривів — пояснити, як виникає людська свідомість.

Apple уже тестує складаний iPhone у форматі «розкладачки». За даними інсайдерів, компанія випробовує прототип, який може стати прямим конкурентом Galaxy Z Flip. Паралельно в розробці — ще одна модель із «книжковою» конструкцією. Apple готує одразу два складані iPhone За інформацією MacRumors, із посиланням на китайського інсайдера Fixed Focus Digital, Apple проводить внутрішні випробування нового iPhone із форм-фактором Flip. Йдеться про компактний складаний смартфон у стилі «мушлі», який у разі запуску вийде на ринок проти таких моделей, як Galaxy Z Flip та Motorola Razr. Водночас Apple нібито працює і над іншим пристроєм — більшим складаним iPhone у форматі «книжки», який у медіа умовно називають iPhone Fold. Що відомо про iPhone Fold Попередні витоки свідчать, що «книжкова» версія може отримати: 7,8-дюймовий внутрішній дисплей без помітного згину 5,5-дюймовий зовнішній екран Touch ID замість Face ID Подвійну основну камеру Чіп A20 Фірмовий модем C2 Корпус із використанням рідкого металу та вдосконаленого титану Очікується, що саме ця модель може дебютувати вже у вересні разом із лінійкою iPhone 18 Pro. А що з iPhone Flip? Flip-версія наразі перебуває на стадії тестування. За словами джерел, Apple вивчає доцільність запуску компактного складаного смартфона після виходу «книжкової» моделі. Раніше журналіст Bloomberg Марк Гурман повідомляв, що компанія розглядає концепцію квадратного корпусу у стилі «мушлі». Якщо iPhone Fold виявиться успішним, саме Flip може стати наступним кроком. Чи вийде складаний iPhone на ринок Попри активні чутки, Apple традиційно не коментує розробки до офіційного анонсу. Наразі невідомо, чи дійде Flip-модель до серійного виробництва. Втім, сам факт тестування одразу двох форм-факторів свідчить: Apple серйозно готується до входу в сегмент foldable-смартфонів. І якщо компанія реалізує дисплей без видимого згину — це може стати одним із найгучніших релізів останніх років.

Вчені зробили важливе відкриття, яке може змінити підхід до лікування травм спинного мозку, інсульту та розсіяного склерозу. Дослідники з Cedars-Sinai Medical Center виявили нову групу клітин, які допомагають нервовій системі відновлюватися, навіть якщо вони знаходяться далеко від місця пошкодження. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature. Неочікувана роль «допоміжних» клітин Йдеться про астроцити — клітини, які раніше вважалися лише «підтримкою» для нейронів. Вони допомагають підтримувати стабільне середовище в мозку і спинному мозку, щоб нервові сигнали могли передаватися правильно. Однак нове дослідження показало, що деякі астроцити мають значно активнішу роль. Вчені назвали їх «віддаленими від ушкодження астроцитами» (lesion-remote astrocytes, або LRA). Вони здатні виявляти пошкодження навіть на відстані та запускати процеси відновлення. Як працює природний механізм відновлення Коли спинний мозок травмується, нервові волокна руйнуються і залишають після себе уламки. Це не лише блокує передачу сигналів, але й викликає запалення, яке може поширюватися на великі ділянки нервової системи. Організм має спеціальні клітини — мікроглію, які виконують роль «прибиральників». Вони поглинають пошкоджені фрагменти нервових волокон. Але тут виникає проблема: ці уламки містять багато жирів, і мікроглії не завжди можуть їх ефективно переробити. Саме тут у гру вступають астроцити LRA. Білковий сигнал, що прискорює відновлення Вчені виявили, що один із типів астроцитів виробляє білок під назвою CCN1. Цей білок подає сигнал мікроглії, змушуючи її змінювати свій метаболізм і ефективніше переробляти клітинні уламки. Простіше кажучи, астроцити допомагають «налаштувати» клітини-прибиральники так, щоб вони працювали швидше і ефективніше. Коли дослідники штучно вимкнули цей сигнал у лабораторних експериментах, процес відновлення значно погіршився. Уламки накопичувалися, запалення посилювалося, а тканина відновлювалася гірше. Це може пояснити природне відновлення після травм Іноді пацієнти зі травмами спинного мозку частково відновлюють функції навіть без лікування. Нове відкриття може пояснити цей феномен: якщо астроцити працюють ефективно, вони допомагають швидше очистити пошкоджену ділянку і створити умови для відновлення нервових зв’язків. Вчені також знайшли ознаки того, що цей механізм працює і в людей, а не лише в лабораторних тварин. Нові перспективи для лікування неврологічних хвороб Цей механізм може мати велике значення не лише для травм, але й для таких захворювань, як: розсіяний склероз інсульт травми головного мозку нейродегенеративні хвороби У всіх цих випадках накопичення клітинних уламків і запалення відіграють ключову роль у погіршенні стану. Якщо вчені навчаться активувати або посилювати сигнал CCN1, це може стати основою нових методів лікування. Що далі Зараз дослідники працюють над створенням терапій, які зможуть використовувати цей природний механізм відновлення. Мета — допомогти нервовій системі ефективніше очищатися і відновлюватися після пошкоджень. Це відкриття показує, що нервова система має значно більший потенціал до самовідновлення, ніж вважалося раніше. І хоча до створення нових ліків ще потрібен час, відкриття ролі астроцитів може стати важливим кроком до лікування травм і захворювань, які сьогодні часто призводять до інвалідності.

Астрономи зафіксували систему, яка не вписується у класичну модель формування планет. Біля червоного карлика LHS 1903 зовнішня планета виявилася кам’янистою — там, де очікували газового гіганта. Це відкриття може змінити підхід до пояснення еволюції планетних систем. Про це йдеться у пресрелізі Університету Ворвіка (Велика Британія). Система, що суперечить правилам Міжнародна команда дослідників під керівництвом науковців з Університету Ворвіка використала космічний телескоп CHEOPS Європейського космічного агентства для вивчення зірки LHS 1903 — холодного й тьмяного червоного карлика. У нашій Сонячній системі внутрішні світи — кам’янисті, а зовнішні — газові гіганти. Подібну структуру астрономи фіксували й у більшості відомих систем Чумацького Шляху. Проте LHS 1903 демонструє інший сценарій. Що саме побачили астрономи Навколо цієї зірки обертаються чотири планети: найближча — кам’яниста дві наступні — газові четверта, найвіддаленіша — знову кам’яниста Саме ця крайня планета і стала несподіванкою. За межами газових гігантів астрономи зазвичай очікують виявити ще більш масивні газові об’єкти або крижані світи. Натомість CHEOPS зафіксував щільну кам’яну структуру. Можливе пояснення За словами дослідників, існує два варіанти: Планета могла втратити газову оболонку внаслідок динамічних процесів. Вона могла сформуватися без значної газової атмосфери з самого початку. Крім того, аналіз орбіт і характеристик планет свідчить, що система формувалася не одночасно. Ймовірно, планети з’являлися поступово — у процесі, який називають «формуванням навиворіт», коли структура системи вибудовується не за класичною схемою. Чому це важливо Традиційні моделі передбачають, що близько до зірки газ не утримується через інтенсивне випромінювання, тому там виникають кам’янисті світи. Далі — у холодніших регіонах — формуються газові гіганти. Система LHS 1903 показує, що природа складніша за підручники. А це означає, що сценарії народження планет можуть бути набагато різноманітнішими, ніж вважалося раніше.