Антарктида сьогодні здається безмежною крижаною пустелею. Але глибоко під цим льодовим покривом можуть ховатися сліди гірських хребтів, які колись за масштабом могли конкурувати із сучасними Гімалаями. І найцікавіше те, що ці давно зниклі гори могли вплинути не лише на геологію Землі, а й на умови, за яких почало активно розвиватися складне тваринне життя. Гори, яких давно немає Приблизно 650–450 мільйонів років тому, коли формувався суперконтинент Гондвана, частини майбутньої Антарктиди, Індії, Австралії та Калахарі зіштовхувалися між собою. Такі зіткнення континентів здатні створювати величезні гірські системи. Згодом вони руйнуються під дією ерозії, але від них залишаються своєрідні «корені» та величезні масиви осадів. Проблема в тому, що понад 99,5% території Антарктиди вкрито льодом. Тому просто взяти зразок давньої породи з поверхні практично неможливо. На допомогу вченим прийшли крихітні кристали циркону. Маленькі кристали розповіли велику історію Циркони надзвичайно стійкі до руйнування. Їхній хімічний склад і співвідношення ізотопів урану та свинцю дозволяють визначити, коли й за яких умов сформувалася порода, з якої вони походять. Геологи з Австралійського національного університету проаналізували 1712 нових зерен циркону, а потім об’єднали ці результати з тисячами вже досліджених антарктичних зразків. Виявилося, що в Антарктиди є дуже характерний «слід» цирконів віком 650–450 мільйонів років — саме того періоду, коли формувалася Гондвана. Деякі кристали також мають хімічні ознаки, які свідчать про походження з глибоких коренів дуже високих гір. Це підтримує припущення, що давні хребти могли бути справді гігантськими — приблизно гімалайського масштабу. Але до чого тут тварини? Ось тут геологія раптом перетворюється на історію про життя. Коли величезні гори піднімалися, вони одночасно починали руйнуватися. Ерозія змивала колосальні кількості породи в океани. Разом із осадами туди потрапляли фосфор, залізо та інші поживні речовини. Вони могли стимулювати розвиток водоростей і ціанобактерій — організмів, які є основою морських харчових ланцюгів і виробляють кисень. Але одного кисню недостатньо. Щоб його концентрація в атмосфері справді зростала, частина органічного вуглецю має бути швидко похована в осадах. І, за гіпотезою дослідників, саме давні гори могли допомогти запустити цей механізм. Величезні обсяги осадів переносилися в океани, де органічний вуглець і пірит могли швидко та глибоко захоронюватися. У результаті частина виробленого кисню не поверталася назад у реакціях окиснення. Не «причина вибуху життя», але важлива ланка Дослідники не стверджують, що саме антарктичні гори спричинили кембрійський вибух — період надзвичайно швидкої диверсифікації тварин. Їхня ідея обережніша: гігантські гірські системи могли створити сприятливе середовище, у якому складне життя отримало більше шансів на розвиток. Поживні речовини стимулювали продуктивність океанів, захоронення органічного вуглецю сприяло накопиченню кисню, а доступність хімічних елементів могла створити умови для формування твердих структур у тварин. Водночас у цієї картини є важливі прогалини. Вчені визнають, що точні зміни рівня кисню в атмосфері в той період досі залишаються предметом дискусій, а їхні розрахунки не доводять запропонований механізм. Дослідження, опубліковане в Earth and Planetary Science Letters, фактично відкриває ще одну сторінку загадкової історії Антарктиди. Сьогодні над цими місцями лежать кілометри льоду. А під ними можуть залишатися давні «корені» гір, які зникли сотні мільйонів років тому. І цілком можливо, що саме вони допомагають зрозуміти, як Земля поступово перетворилася на планету, придатну для складного життя.

У 2026 році флагманські смартфони перестали змагатися лише за кількість мегапікселів і потужність процесора. Apple зробила ставку на камеру зі змінною діафрагмою, Google — на поєднання камер та AI, Samsung зберегла компактний формат, а OnePlus пішла на майже рекордну для флагмана батарею. NNews розбирається, чим відрізняються iPhone 18 Pro, Galaxy S26, Pixel 10 і OnePlus 15 — і для якого сценарію кожен із них створений. Спочатку — важливий нюанс із назвами Порівнювати флагмани 2026 року не так просто, як може здатися. У випадку Apple йдеться саме про iPhone 18 Pro та iPhone 18 Pro Max. Конкретні характеристики базового iPhone 18 у наданому джерелі не підтверджені офіційною специфікацією, тому використовувати його в такому порівнянні некоректно. З OnePlus ситуація інша: актуальним поколінням є OnePlus 15, а не OnePlus 14. Тому нижче — лише моделі, для яких у джерелі наведені конкретні характеристики. Чотири флагмани — чотири різні ставки На папері всі чотири смартфони мають багато спільного: високочастотні OLED-дисплеї, потужні процесори, багатомодульні камери та сучасні системи штучного інтелекту. Але виробники розставили акценти зовсім по-різному. ХарактеристикаiPhone 18 ProGalaxy S26Pixel 10OnePlus 15Екран6,3″ OLED6,3″ Dynamic AMOLED 2X6,3″ Actua6,78″ LTPOЧастотадо 120 Гц1–120 Гц60–120 Гцдо 165 ГцПроцесорA20 ProExynos 2600 / Snapdragon 8 Elite Gen 5 for GalaxyTensor G5Snapdragon 8 Elite Gen 5ОЗП—12 ГБ12 ГБ12/16 ГБПам’ять256 ГБ–2 ТБ256/512 ГБ128/256 ГБ256/512 ГБОсновна камера48 МП50 МП48 МП50 МПТелефото48 МП, 4x10 МП, 3x10,8 МП, 5x50 МП, 3,5xУльтраширока48 МП12 МП13 МП50 МПАкумуляторємність не розкривається4300 мА·годпонад 24 год роботи за даними Google7300 мА·годЗахистIP68IP68IP68захист від води та пилуОСiOS 27AndroidAndroidAndroid / OxygenOS 16 Вже з цієї таблиці видно головну особливість: універсального набору характеристик тут немає. iPhone 18 Pro: камера отримала механічну зміну Найцікавіша апаратна особливість iPhone 18 Pro — основна 48-мегапіксельна камера зі змінною діафрагмою. Вона може працювати в діапазоні від f/1.48 до f/4.0, проходячи через f/1.8 та f/2.8. Якщо спростити, діафрагма працює як своєрідне регульоване вікно перед сенсором: вона змінює кількість світла, яке потрапляє всередину камери. Це відрізняється від ситуації, коли смартфон просто програмно освітлює або затемнює вже отримане зображення. До основної камери додаються 48-МП ультраширококутний модуль і 48-МП телефото з 4-кратним оптичним наближенням. Дисплей має діагональ 6,3 дюйма та підтримує ProMotion до 120 Гц. Максимальна заявлена яскравість на вулиці — 3000 ніт. Всередині працює A20 Pro. Для тривалих навантажень Apple також використала систему охолодження з випарною камерою. Тобто головний акцент iPhone 18 Pro — не рекордна батарея чи максимальна частота дисплея, а камера, відео та стабільна продуктивність у вимогливих сценаріях. Galaxy S26: компактність ще не означає компроміси Samsung обрала іншу стратегію. Galaxy S26 має 6,3-дюймовий дисплей, але важить лише 167 г. Для флагмана з потрійною камерою це робить його орієнтованим на тих, хто не хоче великий і важкий смартфон. Камери тут класичніші: 50 МП основна, 12 МП ультраширококутна та 10 МП телефото з 3-кратним оптичним зумом. Особливо цікаво, що окремий телефотомодуль зберігся саме в базовій моделі. Galaxy S26 також значною мірою покладається на Galaxy AI. Samsung інтегрує AI-функції не лише в окремі застосунки, а й у роботу з інформацією на екрані та фотографіями. Акумулятор має ємність 4300 мА·год, а Samsung заявляє до 30 годин відтворення відео. Pixel 10: ставка не лише на сенсор Google традиційно робить акцент на тому, що відбувається із фотографією після натискання кнопки затвора. Pixel 10 отримав 48-МП основну камеру, 13-МП ультраширококутну та 10,8-МП телефото з 5-кратним оптичним наближенням. Саме телефото є однією з цікавих відмінностей від Galaxy S26: Pixel має 5x оптичний зум проти 3x у Samsung. Але камера Pixel — це не лише характеристики сенсорів. Google інтегрувала в смартфон власні алгоритми обробки зображень та функції Gemini, а також інструменти на кшталт Add Me, Photo Unblur і Auto Best Take. За обчислення відповідає Tensor G5, який Google використовує для тіснішої інтеграції AI безпосередньо в систему. Тому Pixel 10 варто розглядати не просто як смартфон із певним набором камер, а як комбінацію камерного «заліза» та програмної обробки. OnePlus 15: батарея, яка різко виділяється Якщо є одна характеристика, за якою OnePlus 15 одразу випадає з загального ряду, то це акумулятор. 7300 мА·год проти 4300 мА·год у Galaxy S26 — різниця дуже суттєва. OnePlus заявляє до 31 години відтворення відео. Смартфон також підтримує дротову зарядку потужністю 80 Вт і бездротову на 50 Вт. Але компанія зробила ставку не лише на автономність. OnePlus 15 має 6,78-дюймовий LTPO-дисплей із частотою до 165 Гц. Це вище, ніж 120 Гц у трьох інших моделей. Для звичайного перегляду сайтів чи соцмереж така різниця не обов’язково буде ключовою. Натомість у сумісних іграх висока частота оновлення може дати плавнішу картинку. За продуктивність відповідає Snapdragon 8 Elite Gen 5, а максимальний обсяг оперативної пам’яті становить 16 ГБ. Камери: мегапікселі не розставляють усе по місцях Якщо оцінювати смартфони лише за цифрами, можна легко зробити неправильний висновок. У iPhone 18 Pro — три 48-МП камери, включно зі змінною діафрагмою основного модуля. У Galaxy S26 — 50-МП основна камера, 12-МП ультраширококутна та 10-МП телефото. Pixel 10 має 48-МП основну, 13-МП ультрашироку та 10,8-МП телефото з 5-кратним оптичним зумом. OnePlus 15 використовує три 50-МП модулі, включно з телефото. Але сама роздільна здатність сенсора не визначає кінцеву якість фотографії. Обробка зображення, оптика, стабілізація, алгоритми HDR, робота в темряві та відеоможливості можуть мати не менше значення. Саме тому порівнювати ці чотири смартфони лише за кількістю мегапікселів немає сенсу. Дисплеї: 120 Гц уже стали нормою Три моделі — iPhone 18 Pro, Galaxy S26 та Pixel 10 — зупиняються на частоті до 120 Гц. OnePlus 15 піднімає планку до 165 Гц. Водночас він має і найбільший екран — 6,78 дюйма. Тут добре видно різницю в концепції. Samsung, Apple і Google зберігають компактніший формат 6,3 дюйма, тоді як OnePlus орієнтується на тих, кому важливі великий дисплей та ігри. Процесори: одна назва не пояснює весь досвід Усі чотири виробники використовують різний підхід до продуктивності. Apple має власний A20 Pro. Samsung залежно від ринку використовує Exynos 2600 або Snapdragon 8 Elite Gen 5 for Galaxy. Google покладається на Tensor G5, а OnePlus — на Snapdragon 8 Elite Gen 5. Тут важливо не зводити вибір до одного показника продуктивності. Tensor розроблявся з особливим акцентом на AI-функції Google. Snapdragon у OnePlus орієнтований на високопродуктивні сценарії. Apple контролює одночасно процесор і операційну систему. Тому одна й та сама цифра в тесті продуктивності не обов’язково означає однаковий досвід у повсякденному використанні. Автономність: найбільший розрив — у цифрах Саме батареї найкраще показують різницю між підходами виробників. Galaxy S26 має 4300 мА·год, тоді як OnePlus 15 — 7300 мА·год. Google заявляє для Pixel 10 понад 24 години роботи, а Apple у своїх характеристиках традиційно робить акцент на показниках автономності, а не на ємності батареї. Тому порівнювати iPhone та Android лише за мА·год некоректно. На фактичний час роботи впливають процесор, дисплей, програмна оптимізація та енергоспоживання системи. Який смартфон під який сценарій Якщо потрібен компактний Android-флагман, Galaxy S26 поєднує 6,3-дюймовий дисплей, невелику вагу, телефото та IP68. Pixel 10 робить акцент на фотографії, 5-кратному оптичному телефото та AI-функціях Google. OnePlus 15 найбільше орієнтований на великий екран, ігри та автономність. Тут поєднали 165 Гц, Snapdragon 8 Elite Gen 5 і батарею на 7300 мА·год. iPhone 18 Pro має іншу концепцію — камера зі змінною діафрагмою, професійні можливості відео, A20 Pro та тісна інтеграція з iOS. Тому питання у 2026 році вже не зводиться до того, який смартфон має більше мегапікселів або гігагерців. Чотири флагмани — і жоден не намагається бути копією іншого Цікаво, що сучасні флагмани дедалі чіткіше розходяться за своїми пріоритетами. Samsung робить ставку на компактний корпус і універсальний набір камер. Google — на фотографію та AI. OnePlus збільшує батарею та частоту дисплея. Apple змінює сам підхід до основної камери, додаючи фізично змінну діафрагму. У результаті характеристики самі по собі вже не дають повної відповіді на питання про смартфон. Важливіше те, що людина робить із ним щодня: фотографує, знімає відео, грає, працює, багато подорожує чи просто хоче компактний пристрій. 💡 Цікаво знати Різниця між батареями OnePlus 15 і Galaxy S26 становить 3000 мА·год. Тобто акумулятор OnePlus має приблизно на 70% більшу заявлену ємність. ❓ Головне питання Чи означає більша батарея автоматично кращу автономність? Ні. Ємність акумулятора — лише один із факторів. На реальний час роботи також впливають процесор, дисплей, частота оновлення, програмна оптимізація та сценарій використання. Чому це важливо Флагмани 2026 року дедалі менше відрізняються базовою «потужністю» і дедалі більше — способом її використання. Саме тому вибір між ними варто робити не за однією цифрою в характеристиках, а за тим, які функції потрібні щодня. повідомляє NNews із посиланням на офіційні специфікації Apple, Samsung, Google та OnePlus.

Прихована камера може бути настільки маленькою, що помітити її неозброєним оком практично неможливо. Саме тому такі пристрої залишаються серйозною проблемою для приватності — особливо в готельних номерах, орендованому житлі та інших місцях, де люди розраховують на особистий простір. Але дослідники придумали спосіб перетворити звичайний смартфон на своєрідного мисливця за шпигунськими камерами. І найдивовижніше — необхідне для цього обладнання коштує близько $7. Чому звичайний детектор легко помиляється Принцип пошуку прихованої камери насправді досить простий. Потрібно посвіти́ти на підозрілий предмет і перевірити, чи повернеться яскравий відблиск від його об’єктива. Проблема в тому, що блискучих предметів навколо нас величезна кількість. Дзеркала, окуляри, лампи, глянцевий пластик і навіть кухонний посуд теж чудово відбивають світло. У результаті звичайний детектор може побачити десятки «підозрілих» точок, хоча насправді жодної камери там немає. SweepLED шукає не блиск, а його поведінку Саме цю проблему науковці з KAIST, Національного університету Сінгапуру та Singapore Management University спробували вирішити за допомогою системи SweepLED. Її головна хитрість полягає в тому, що вона не оцінює один відблиск. Замість цього система спостерігає, як він змінюється, коли світло падає під різними кутами. Система сканує об’єкти за допомогою чохла для смартфона, оснащеного світлодіодним масивом, та виявляє приховані камери, аналізуючи характерні візерунки відбиття об’єктивів камер за умов зміни освітлення У прототипі використовується спеціальний чохол для смартфона з масивом із 15 світлодіодів. Коли користувач направляє телефон на підозрілий предмет і кілька секунд тримає його нерухомо, світлодіоди швидко змінюють напрямок освітлення. Камера смартфона записує, як поводиться відбиття. І тут звичайна блискуча поверхня та об’єктив прихованої камери починають помітно відрізнятися. Тут у гру вступає штучний інтелект Об’єктив камери має складну оптичну конструкцію. Через це його відбиття змінюється за характерним сценарієм, коли джерело світла переміщується. Саме такі зміни й шукає SweepLED. Програмне забезпечення спочатку стабілізує відео, адже користувач може трохи рухати смартфон. Потім система порівнює кадри, отримані при ввімкнених і вимкнених світлодіодах, щоб відокремити потрібні відбиття від навколишнього зображення. Після цього AI аналізує не окремий кадр, а послідовність змін відбиття в часі. Тобто система фактично ставить питання не «чи блищить цей предмет?», а «чи поводиться його відбиття так, як має поводитися об’єктив камери?». Точність — близько 94% Дослідники випробували прототип на 30 різних об’єктах, серед яких були як звичайні предмети побуту, так і об’єкти з вбудованими камерами. За їхніми даними, SweepLED продемонстрував приблизно 94% точності виявлення, а перевірка одного об’єкта займала близько п’яти секунд. При цьому апаратна частина прототипу коштує приблизно $7. Це означає, що потенційно подібну технологію можна було б зробити доступною для масового використання. Поки що це лише прототип Втім, ховати звичайні детектори камер у шухляду ще зарано. SweepLED поки залишається дослідницьким прототипом, а його результати отримані в умовах проведених тестів. Але сама ідея виглядає цікаво: замість дорогого спеціального обладнання використати смартфон, кілька світлодіодів і алгоритм, який навчився відрізняти звичайний блиск від характерного відбиття оптичної системи. Технологію представили на ACM MobiSys 2026. Якщо її вдасться перетворити на готовий комерційний продукт, перевірка готельного номера на приховані камери одного дня може зводитися до простого жесту — дістати смартфон і кілька секунд провести ним по кімнаті.

Марс звикли уявляти червоним. Але нові орбітальні знімки показали ділянку планети, де звичний рудий колір змінюється на рожеві, пурпурові та навіть синюваті відтінки. І причина цього видовища значно прозаїчніша, ніж може здатися. Де на Марсі з’явилися рожеві та фіолетові кольори Незвичайну картину зафіксувала камера High Resolution Stereo Camera (HRSC) на борту європейського орбітального апарата Mars Express. На знімках видно район поблизу південного полюса Марса, зокрема масштабний геологічний об’єкт Thyles Rupes. Його скелі сягають понад 1 км заввишки, а сама структура простягається на сотні кілометрів. Як повідомляє NNews із посиланням на Universe Today, незвичне забарвлення цієї області пов’язане не з якимось рідкісним матеріалом, а з поєднанням марсіанського пилу та морозу. Чому Червона планета тут виглядає зовсім не червоною Основний колір Марса пояснюють оксидами заліза в поверхневому пилу. Саме вони надають планеті характерного червонувато-бурого відтінку. Однак у районі Thyles Rupes одночасно присутні кілька різних матеріалів. Темніші ділянки пов’язані з вулканічними породами, багатими на мінерали олівін і піроксен. Обидва мінерали добре відомі й на Землі — вони є важливими компонентами верхньої мантії нашої планети. Поруч видно світліші блакитнуваті області. Це замерзлий вуглекислий газ. Біля південного полюса Марса він може зберігатися навіть навесні, коли зробили знімок. Саме комбінація пилу, інею та льоду створює незвичну рожево-фіолетову картину. Фіолетовий Марс змінюється протягом дня Є ще одна деталь, яка робить зображення особливо цікавим. Цей регіон не має постійного фіолетового кольору. Його вигляд змінюється залежно від умов освітлення та стану поверхні. Ранкове світло, пил в атмосфері, іній на ґрунті та суміші льоду з пилом можуть разом створювати той самий пурпуровий відтінок, який видно на орбітальному знімку. Тобто перед нами не «фіолетова порода» в буквальному сенсі. Колір — результат того, як різні матеріали та освітлення взаємодіють у конкретний момент. Thyles Rupes — гігантський марсіанський уступ Незвичайні кольори — лише одна частина цієї історії. Thyles Rupes є масштабною геологічною структурою з урвищами понад кілометр заввишки. Її походження також цікаве, адже Марс не має активної тектоніки плит, подібної до земної. На Землі гори можуть формуватися там, де тектонічні плити рухаються та стикаються. Марс, навпаки, вважають планетою з так званою «застиглою оболонкою», де така тектонічна активність не відбувається. Імовірно, Thyles Rupes сформувався під час охолодження внутрішніх шарів Марса. Коли планета втрачала тепло, її кора стискалася, а окремі ділянки могли підніматися вгору. У джерелі це пояснення подається як найбільш імовірний механізм формування структури, а не як беззаперечно доведений факт. Марсіанські дюни теж мають свою особливість На знімках поблизу Thyles Rupes видно кілька типів дюн. Через складний характер вітрів тут не формуються такі чітко окреслені дюни, які можна побачити в інших районах Марса. Водночас присутні так звані барханоїдні гряди — дугоподібні піщані форми. Подібні структури існують і на Землі. Їх можна впізнати за вигнутою формою та двома «рогами», спрямованими за вітром. 💡 Цікаво знати На контекстному знімку району видно Ultima Lingula — платоподібну структуру приблизно 550 км у діаметрі. Поруч розташований кратер Берроуза, названий на честь письменника Едгара Райса Берроуза. Його діаметр становить близько 100 км. Сам Thyles Rupes також допомагає відстежувати геологічну історію регіону: один із великих кратерів сформувався раніше за уступ і був частково перерізаний ним, тоді як менші кратери з’явилися вже після утворення Thyles Rupes. ❓ Чи справді Марс може бути фіолетовим? Так, але не в тому сенсі, що поверхня планети загалом має фіолетовий колір. Пурпурові відтінки на цих знімках виникають через поєднання пилу, інею, льоду та освітлення. В інших умовах та в інший час доби той самий район може виглядати інакше. Чому ці знімки важливі Зображення Mars Express показують, наскільки різноманітною є поверхня планети, яку часто зводять до простого образу «червоної пустелі». За одним кадром тут можна побачити залишки вулканічної активності, сезонний замерзлий вуглекислий газ, складні дюнні форми та величезну геологічну структуру, що виникла під час охолодження планети. І саме тому фіолетовий відтінок — лише найпомітніша деталь. За ним ховається своєрідний геологічний архів Марса, який орбітальні апарати поступово допомагають розшифровувати.

Audi вивела на ринок новий S5 Avant, і цього разу німці вирішили зробити ставку не лише на практичність універсала. Під довгим кузовом ховається потужний V6, який дозволяє цьому сімейному автомобілю розганятися до 100 км/год лише за 4,5 секунди. Лише 99 автомобілів Першою на ринок виходить спеціальна версія Audi S5 Avant, яку обмежать тиражем усього 99 екземплярів. Її ціна в Китаї становить 571 800 юанів. Автомобіль побудований на платформі PPC та отримав нову фірмову зовнішність Audi. Спереду привертає увагу велика решітка з характерним стільниковим малюнком і цифрові матричні LED-фари. Збоку S5 Avant виглядає як типовий спортивний універсал із витягнутим кузовом, а ззаду його видають наскрізні ліхтарі та одразу чотири овальні спортивні вихлопні патрубки. Головне — під капотом Найцікавіше починається після натискання педалі газу. Audi встановила новий 3,0-літровий V6 EA839 evo, який розвиває до 367 к.с. і 550 Н·м крутного моменту. Двигун працює разом із системою м’якого гібрида 48V MHEV plus, технологією VTG та 8-ступеневою автоматичною коробкою передач. Результат — 4,5 секунди до 100 км/год. Тобто перед нами універсал, який цілком здатен здивувати водія своєю динамікою. Усередині — майже цифровий кокпіт Салон отримав водійське компонування: центральна консоль повернута в бік водія, а головну роль відіграє вигнутий OLED-екран. Серед оснащення також заявлені панорамний дах із дев’ятьма зонами, динаміки, інтегровані в підголівники, та преміальна аудіосистема Bang & Olufsen. У підсумку Audi S5 Avant намагається поєднати те, що зазвичай складно отримати в одному автомобілі: місткий кузов універсала, технологічний салон і динаміку спортивного автомобіля. А ліміт у 99 машин робить першу версію ще цікавішою для колекціонерів.

SanDisk готує до продажу в Китаї новий портативний SSD E31, який може стати зручним варіантом для тих, кому постійно доводиться переносити великі фото, відео та робочі файли. Попри компактні розміри, накопичувач обіцяє швидкість, якої достатньо навіть для роботи з важкими файлами. Маленький, але швидкий SanDisk E31 має корпус приблизно 85 × 45 × 10 мм і важить лише 33,2 грама. Його без проблем можна носити в кишені, невеликій сумці або чохлі разом із ноутбуком. Всередині встановлено інтерфейс USB 3.2 Gen 2 із пропускною здатністю до 10 Гбіт/с. Максимальна заявлена швидкість послідовного читання становить до 1000 МБ/с. Для великих файлів це приблизно у п’ять разів швидше, ніж у звичайних портативних жорстких дисків. Можна брати із собою куди завгодно Накопичувач розрахований на падіння з висоти до двох метрів. Працювати він може за температури від 0 до 45 °C, а зберігати його можна навіть за значно ширшого діапазону — від -20 до 85 °C. Підключення здійснюється через стандартний USB-C, тому E31 можна використовувати не лише з ноутбуками, а й із сумісними планшетами та смартфонами. Підтримуються Windows 10, macOS 13 і новіші версії, а також Android 13, iOS 15 та iPadOS 15+. Власники iPad зможуть працювати з файлами безпосередньо через стандартний застосунок «Файли». Ціна залежить від обсягу SanDisk запропонує три версії E31: 500 ГБ за 829 юанів ($124), 1 ТБ за 1239 юанів ($184) та 2 ТБ за 2199 юанів ($328). На всі моделі поширюється трирічна обмежена гарантія. Продажі в Китаї мають стартувати 21 вересня. Тож головна особливість E31 — не рекордні цифри, а поєднання компактного корпусу, USB-C та швидкості до 1 ГБ/с. Для тих, хто регулярно переносить десятки гігабайтів даних, такий маленький накопичувач може виявитися набагато практичнішим за громіздкий зовнішній диск.

Що відбувається в мозку, коли думки майже повністю зникають, але людина не засинає і продовжує залишатися усвідомленою? Досвідчені практики трансцендентальної медитації описують стан, у якому зникають звичний потік думок, ментальні образи та навіть відчуття часу, простору й власного тіла. При цьому свідомість, за їхніми словами, залишається ясною. Дослідники з Кембриджського університету вирішили не просто запитати людей про цей стан після медитації, а спробувати зафіксувати його безпосередньо за допомогою ЕЕГ. Результат виявився несподіваним: мозок у цей момент не просто «вимикається». Повне дослідження було опубліковано в журналі Journal of Cognitive Neuroscience. Менше думок — але не простіша активність На перший погляд можна було б очікувати, що майже порожня свідомість означає і значно простішу роботу мозку. Але записи електричної активності показали дещо складніше. Порівняно зі звичайним мисленням активність мозку під час описаного стану виявилася більш різноманітною. Водночас порівняно зі звичайним станом спокою вона була стабільнішою та більш скоординованою. Старший автор роботи Андрес Каналес-Хонсон описує це як своєрідний характерний нейронний «підпис» чистої свідомості. Тобто мозок не переходить у режим бездіяльності. Він працює інакше. Вчені намагалися виміряти те, що майже неможливо виміряти Досліджувати «чисту свідомість» надзвичайно складно. Зазвичай учасників медитаційних досліджень запитують про їхній досвід уже після завершення експерименту. Людина оцінює свої відчуття за певною шкалою — і пів години переживань зрештою перетворюються на одне число. Кембриджська команда спробувала отримати значно детальнішу картину. Після 30-хвилинної сесії учасники відтворювали на папері, як змінювався їхній внутрішній досвід протягом усього сеансу. Вони позначали, наскільки багато було в їхній свідомості думок та образів, а також наскільки сильно відчували час, простір і власне тіло. Паралельно електроди на голові безперервно записували активність мозку. Медитаторів порівняли з людьми, які рахували В експерименті взяли участь 33 практики трансцендентальної медитації. Кожен із них займався нею щонайменше чотири роки, а середній досвід становив близько 13 років. Для порівняння дослідники залучили людей, які ніколи не медитували. Обидві групи пройшли однакову послідовність етапів: 10 хвилин спокою із заплющеними очима, 30 хвилин основного завдання і ще 10 хвилин відпочинку. Різниця полягала лише в одному. Медитатори займалися трансцендентальною медитацією, а контрольна група рахувала подумки протягом 30 хвилин. Такий підхід дозволив порівняти не просто «медитацію проти нічого», а два різні способи спрямованої внутрішньої діяльності. Мозок видав характерний сигнал Дослідники використали алгоритм розпізнавання патернів, який намагався відрізнити записи під час медитації від записів під час рахування. Одним із найінформативніших показників виявилася непередбачуваність послідовності сигналів у різних ділянках мозку. Алгоритм правильно розрізняв два стани приблизно у 65% випадків. Це вище за випадкове вгадування, хоча й далеко від ідеальної точності. Але тут важливий нюанс: це не означає, що в мозку медитаторів просто «стало більше хаосу». Алгоритм розпізнавав складний розподілений патерн активності по всій поверхні мозку, а не один показник, який просто зростав. Найцікавіше сталося під час порівняння людини із самою собою Ще переконливішим виявився інший тест. Коли дослідники порівнювали у кожного медитатора період медитації з періодами відпочинку, алгоритм визначав медитацію приблизно у 88% випадків. Важливу роль тут відігравала повільна та скоординована активність між віддаленими ділянками мозку. А ось два періоди спокою — на початку та наприкінці експерименту — виявилися майже нерозрізненими. Точність становила близько 64% і 55%, тобто близько до випадкового вгадування. У контрольної групи картина була іншою: алгоритм легко відрізняв періоди рахування, а два стани спокою також виявилися помітно різними. Це може означати, що пів години рахування залишало певний слід у подальшій активності мозку, тоді як після медитації такого ефекту в цьому експерименті не виявили. Виявилося, що справа не лише в альфа-хвилях Є ще одна цікава деталь. Протягом десятиліть дослідження трансцендентальної медитації часто звертали увагу на так звану альфа-когерентність — узгодженість альфа-хвиль у різних ділянках мозку. Але в новому дослідженні цей показник виявився одним із найменш корисних для розрізнення медитації та рахування. Автори припускають, що частина результатів старих досліджень могла бути пов’язана з особливостями самих методів вимірювання. Наприклад, певні способи оцінки когерентності можуть створювати враження, що дві ділянки мозку працюють узгоджено, навіть якщо це частково є наслідком спільного джерела сигналу. Новий підхід дозволив побачити інші типи взаємозв’язків між ділянками мозку. Але називати це доказом «особливого стану свідомості» поки зарано Попри цікаві результати, дослідження має важливі обмеження. Учасники описували свій досвід після завершення медитації, а не безпосередньо під час неї. Зробити це в реальному часі було б складно, оскільки постійне оцінювання власного стану могло б змінити сам досвід. Крім того, люди, які ніколи не медитували, можуть просто інакше інтерпретувати опис «чистої свідомості». А контрольне завдання було лише одне — рахування. Є й питання фінансування: роботу підтримала британська David Lynch Foundation, яка також допомагала залучати практиків, разом із Maharishi Foundation — організацією, що навчає трансцендентальної медитації. Тому поки що не можна сказати, чи виявлений нейронний патерн характерний саме для трансцендентальної медитації, чи він є ознакою ширшого стану мінімального суб’єктивного досвіду. Наступний експеримент може бути ще цікавішим Інші медитативні традиції — зокрема Дзогчен і Махамудра — також описують стани, у яких звичний потік думок значно слабшає, але усвідомлення зберігається. Тепер дослідники хочуть перевірити, чи побачать вони подібну картину в мозку людей, які практикують зовсім інші техніки. Якщо подібні нейронні закономірності повторяться, вчені отримають набагато сильніші підстави говорити про спільний мозковий механізм стану майже без думок, але зі збереженою свідомістю. Поки ж дослідження показує лише одне: коли досвідчені медитатори описують стан, у якому «майже нічого не відбувається» у свідомості, їхній мозок зовсім не обов’язково працює простіше. Навпаки — він може переходити в дуже специфічний режим, який наука лише починає розуміти.

Уявіть: ви лежите поруч із людиною, яку любите, і раптом ловите себе на думці, що поняття не маєте, що вона насправді відчуває. Не тому що щось не так. А тому що ніхто давно не питав уголос. Ось саме про це 20 вересня, у неділю, і йдеться: Місяць у Козерозі входить у квадрат до Меркурія в Терезах. Звучить як астрономія для обраних, але на практиці це означає просту річ – емоції сьогодні просять підтвердження словами, а не здогадками. І гороскоп кохання на цей день у різних знаків звучить по-різному, хоч суть одна. Про це пише Pixelinform. Що взагалі відбувається на небі 20 вересня Квадрат Місяця й Меркурія – це аспект напруги між почуттями та словами. Місяць у Козерозі тягне до конкретики: він не любить туманних “ну, ти ж розумієш”. Меркурій у Терезах, навпаки, налаштований дипломатично, він хоче, щоб усе було гарно і нікого не зачепило. Ось цей конфлікт і створює той самий момент, коли хочеться запитати, але страшно зіпсувати атмосферу. Що це означає на практиці? Сьогодні ви навряд чи будете задоволені відповіддю “та все нормально”. Вам потрібні деталі. І партнер, до речі, теж їх чекає – просто не завжди зізнається. Головна порада дня: перестаньте вгадувати Типова помилка в стосунках – будувати цілу теорію на основі одного повідомлення, прочитаного не тим тоном. Мозок обожнює добудовувати сюжет, де бракує фактів, і майже завжди цей сюжет виходить драматичнішим за реальність. Знайомо? Ось. Астрологи радять інше: запитати. Хочете знати, чи вас люблять – спитайте. Хочете поговорити про спільне майбутнє – підніміть цю тему саме сьогодні. Якщо чесно, звучить лячно, бо пряме питання ніби зобов’язує до прямої відповіді. Але тут є нюанс: невизначеність виснажує значно сильніше, ніж будь-яка чесна розмова. Навіть якщо відповідь виявиться не тією, яку хотілося почути, ви принаймні перестанете жити в підвішеному стані. І ось що цікаво: тон розмови сьогодні важить не менше за зміст. Меркурій у Терезах не терпить тиску й ультиматумів. Тому замість “скажи мені правду зараз же” краще працює “мені важливо почути, як ти це бачиш”. Різниця в формулюванні – а результат абсолютно різний. Що це означає для конкретних знаків Кожен знак сьогодні впирається в цю тему по-своєму. Для Овнів акцент на іншому, але не менш болючому: важливо розібратися з власними мотивами. Бажання любові – природне, але іноді під ним ховається щось інше: потреба у схваленні, страх самотності, звичка відчувати себе цінним лише через чиєсь “ти чудовий”. І тут є практичний тест, який працює для будь-якого знаку зодіаку, не лише для Овнів. Поставте собі питання: якщо партнер сьогодні скаже, що не впевнений у своїх почуттях – це мене зруйнує чи просто засмутить? Якщо перше, можливо, справа не лише в коханні до цієї людини. Це не привід для паніки, але чесна розмова із собою сьогодні буде доречною не менше, ніж розмова з партнером. Для тих, хто у тривалих стосунках, цей день – гарна нагода зробити коротку ревізію. Не глобальну “де ми через п’ять років”, а просту: що за останній місяць я так і не сказав(ла) уголос? Найчастіше це дрібниці, які накопичуються в тишу. У пар, які живуть разом роками, саме ці дрібні непромовлені речі з часом перетворюються на дистанцію – і ніхто навіть не помічає моменту, коли вона з’явилася. Для тих, хто лише на початку знайомства або переживає період невизначеності, неділя дає інший шанс: нарешті зрозуміти, куди все рухається. Не через натяки в переписці, а через пряме запитання в живій розмові. Телефон і месенджери сьогодні – поганий посередник. Інтонація, пауза, погляд передають те, що жоден смайлик не витягне. А що якщо розмова піде не так, як очікувалось Це найпоширеніший страх, через який люди відкладають такі розмови місяцями. Але ось застереження, яке зазвичай не згадують: відкладена розмова не зникає. Вона просто перетворюється на напруження, дрібні претензії, холодну ввічливість. А це руйнує близькість повільніше й болючіше, ніж одна незручна неділя. До того ж 20 вересня енергія підтримує саме щирість, а не конфлікт. Козеріг не про сцени й емоційні гойдалки, він про повагу і ясність. Тому навіть складна розмова цього дня має шанс пройти по-дорослому: без звинувачень, без “ти завжди”, без ультиматумів. Просто двоє людей, які кажуть одне одному правду. В Україні, де останні роки й так переповнені невизначеністю, ця потреба у чіткості відчувається особливо гостро. Коли зовнішній світ нестабільний, хочеться, щоб бодай у стосунках було ясно. І це нормально. Питання лише в тому, чи готові ви зробити перший крок до цієї ясності самі – чи чекаєте, поки ситуація змусить вас. Часті питання Чому саме 20 вересня радять говорити про почуття? Місяць у Козерозі у квадраті до Меркурія в Терезах створює напругу між емоціями та словами. Це підштовхує до прямої розмови замість здогадок, бо саме сьогодні невизначеність відчувається найгостріше. А якщо партнер не готовий до розмови? Тоді варто почати з власних почуттів, а не з питань до нього. Фраза “мені важливо, щоб ми це проговорили” звучить м’якше, ніж допит, і залишає людині простір відповісти без тиску. Це стосується лише романтичних стосунків? Ні. Квадрат Місяця й Меркурія торкається будь-яких близьких стосунків: із партнером, батьками, друзями. Скрізь, де ви давно відчуваєте щось, але не називаєте це вголос. Чи варто чекати на “кращий момент”? Кращий момент – це зазвичай ілюзія, яка дозволяє відкласти незручне. Якщо розмова потрібна, вона потрібна зараз, а не тоді, коли набереться сміливості. Що робити, якщо відповідь мене не влаштує? Подихати. Ясність, навіть неприємна, завжди краща за підвішений стан, у якому ви щодня шукаєте знаки й докази. Принаймні тепер ви знаєте, на що спиратися далі. Наприкінці дня поставите собі одне просте питання: чи сказали ви сьогодні вголос те, що давно крутилося в голові? Якщо ні – завтра буде той самий день. А розмова, яка чекає, на жаль, сама не трапляється. Каприконівський Місяць 20 вересня: чому це день важливої розмови про кохання читайте на сайті Pixel.inform.

Яблуко – символ здоров’я. “Одне на день – і лікар не потрібен”. Але якщо після нього живіт розпирає, а важкість не минає до вечора, цей символ якось не дуже тішить. І найдивніше: справа не в тому, що яблука погані. Справа в тому, як саме ви їх їсте. Про це пише Pixelinform. Згадайте звичайний ранок: ви на ходу з’їдаєте велике червоне яблуко, запиваєте кавою і біжите у справах. А через годину – той самий дискомфорт, через який ви вже готові оголосити фрукт ворогом. А тепер інший сценарій: те саме яблуко, але без шкірки, нарізане тонкими скибками, з’їдене повільно і не відразу після сніданку. Різниця відчутна. Буквально. Чому яблуко “бунтує” проти кишечника Яблуко – це не просто фрукт, а цілий хімічний коктейль: фруктоза, глюкоза, сахароза, клітковина, пектин, органічні кислоти. Для здорової людини це ідеальна суміш. Для чутливого кишечника – справжнє випробування. Тут є нюанс, про який рідко говорять. Фруктоза всмоктується не одразу, і коли її багато, частина дістається товстій кишці. Там її беруться переробляти бактерії – з виділенням газу. Клітковина працює схожим чином: вона потрібна для перистальтики, але в надлишку стає поживою для мікрофлори, яка теж активно газує. Ось звідки розпирання, важкість і біль. І ось що цікаво: та сама порція яблук в один день пройде гладко, а в інший – дасться взнаки. Бо травлення залежить не лише від продукту, а й від того, наскільки ви втомлені, в стресі чи просто голодні. П’ять звичок, які псують усе Перша – переїдання. Одне яблуко користь, два норма, а три-чотири-п’ять за день уже перебір. Шлунково-кишковий тракт просто не встигає впоратися з таким обсягом клітковини й фруктози за раз, особливо якщо ви щодня налягаєте лише на яблука й не чергуєте їх з іншими фруктами. Оптимально – одне-два на день, краще розподілені: одне зранку, одне вдень. Друга – шкірка. Це концентрат грубої клітковини. Для тих, у кого кишечник працює як годинник, вона чудова. Але якщо є схильність до здуття, саме шкірка часто стає спусковим гачком. Спробуйте очистити яблуко. Стало легше – отже, причина була в ній. Не стало – шукайте далі. Третя – поєднання з чим завгодно. Яблуко погано товаришує з жирним, білковим і борошняним. З’їдене після стейка чи тістечка, воно затримується в шлунку, починає бродити й дає здуття. Найкраще їсти його окремо – як перекус, за пів години до їжі або через годину після. Четверта – швидке ковтання. Яблуко тверде. Якщо жувати його на бігу й ковтати великими шматками, шлунку доводиться працювати в посиленому режимі, їжа не перемелюється як слід, і газоутворення лише підсилюється. Нарізайте тонкими скибками й жуйте повільно – так і смаку більше, і травленню легше. П’ята – ігнорування власного стану. Якщо у вас гастрит, підвищена кислотність чи виразка, сире яблуко – не найкращий вибір. Органічні кислоти подразнюють запалену слизову, і з’являється біль, печія, дискомфорт. Що робити, якщо сирі яблука не заходять Печені та тушковані яблука – це той самий фрукт, але з іншим характером. Термічна обробка руйнує частину кислот, робить пектин м’якшим, і продукт перетравлюється значно легше. Смак при цьому нікуди не зникає – особливо якщо додати корицю або трохи меду. Для чутливого кишечника це фактично безпрограшний варіант. Запечене яблуко в духовці займає двадцять хвилин – простіше, ніж здається. Окрема тема – сорт. Зелені яблука кисліші, у них більше органічних кислот, які подразнюють шлунок. Червоні солодші, але в них більше цукрів, здатних викликати здуття. Якщо не знаєте своєї реакції, почніть з одного сорту, поспостерігайте тиждень, потім спробуйте інший. Так ви зрозумієте, які яблука підходять саме вам, замість того щоб відмовлятися від них назавжди. А якщо нічого не допомагає? Тоді є сенс припустити індивідуальну чутливість до фруктози або клітковини. Це не рідкість – і тут уже йдеться не про “правильне” чи “неправильне” поїдання яблука, а про особливості вашого організму. У такому разі фрукт або скорочують до мінімуму, або замінюють іншими, які переносяться краще. І ще одне, про що зазвичай не згадують. Реакція на яблуко може відрізнятися залежно від того, що ви їли до нього протягом дня. Людина, яка поснідала вівсянкою й з’їла яблуко опівдні, і людина, яка після жирного обіду додала фрукт “для користі”, отримають зовсім різний результат. Тому спостереження за власними звичками дає більше, ніж будь-які загальні поради. Часті запитання Чому здуття з’являється не завжди, а лише іноді? Все залежить від кількості з’їденого, поєднання з іншими продуктами та стану кишечника в конкретний день. Яблуко на порожній шлунок дасть одну реакцію, після жирного обіду – іншу, а в стані стресу чи втоми – ще одну. Травлення залежить від безлічі факторів, і це нормально. Які яблука краще їсти при чутливому кишечнику? Печені або тушковані – термічна обробка пом’якшує клітковину й знижує кислотність. Підійдуть і солодкі сорти без шкірки. Але найнадійніший орієнтир – ваша власна реакція, а не загальні рекомендації. Чи можна їсти яблука щодня? Так, якщо немає дискомфорту. Одне-два яблука на день – безпечна норма для більшості людей. Головне не замінювати ними всі інші фрукти й овочі: різноманітність важливіша за кількість. Чи допомагає очищення від шкірки? Часто так – саме груба клітковина шкірки найчастіше провокує здуття. Якщо після очищення стало легше, причина була в ній. Не допомогло – варто переглянути порцію, спосіб приготування й поєднання з іншою їжею. Яблуко не ворог і не універсальні ліки. Якщо після нього живіт розпирає, не варто терпіти й переконувати себе, що “це ж корисно”. Змініть підхід: поменше порція, без шкірки, окремо від іншої їжі, а краще – запечене. І тоді той самий фрукт знову стане тим, чим має бути: смачним і корисним. Без болю, без газів, без жалю. А якщо дискомфорт не минає навіть після всіх цих змін – це вже привід не до експериментів, а до розмови з лікарем. Матеріал має ознайомлювальний і довідковий характер, він не є медичною рекомендацією. Якщо потрібна медична консультація чи встановлення діагнозу, звертайтеся до кваліфікованого лікаря. Яблуко щодня – і живіт болить? Річ у тому, як ви його їсте читайте на сайті Pixel.inform.

Apple зробила ставку на одну з найцікавіших камерних інновацій в історії iPhone — фізичну діафрагму з шістьма рухомими пелюстками. Але чи допомогла вона смартфону стати новим королем мобільної фотографії? Схоже, не зовсім. Експерти DXOMARK оцінили камеру iPhone 18 Pro у 172 бали, і цього вистачило лише для другого місця у світовому рейтингу та серед ультрапреміальних смартфонів вартістю понад $800. Попереду знову опинився Huawei Pura 80 Ultra. Huawei зберіг перше місце Huawei Pura 80 Ultra набрав 175 балів, тобто на три пункти більше за новий iPhone. Цікаво, що смартфон Huawei утримує вершину рейтингу ще з серпня. Вихід нового флагмана Apple не зміг його посунути. Для самої Apple результат усе ж є кроком уперед. iPhone 17 Pro свого часу отримав 168 балів, тоді як iPhone 18 Pro підняв планку до 172. Через появу нової моделі торішній флагман тепер опустився на п’яте місце. Але є одна категорія, де iPhone 18 Pro уже може похвалитися найкращим результатом. У відео iPhone 18 Pro — перший За відеозйомку смартфон отримав 176 балів — це найвищий показник відео серед усіх моделей, які зараз представлені в рейтингу DXOMARK. Стабілізація, за оцінкою експертів, працює плавно й природно. Навіть під час зйомки на бігу відео залишається достатньо стабільним, а частота 60 кадрів за секунду допомагає зробити рухи природнішими. Тож якщо головний сценарій використання камери — відео, новий iPhone виглядає особливо цікаво. Apple нарешті додала змінну діафрагму Головна новинка основної камери iPhone 18 Pro — фізична змінна діафрагма. Вона може відкриватися до f/1.48 або закриватися до f/4.0. Механізм із шістьма рухомими пелюстками працює приблизно за тим самим принципом, що й діафрагма у звичайних фотоапаратах. Це дає змогу контролювати кількість світла, яке потрапляє на сенсор, а також впливати на глибину різкості. DXOMARK відзначає, що під час групових портретів така система може допомагати утримувати більшу кількість людей у фокусі. Крім того, користувач отримує більше ручного контролю над зйомкою. Втім, назвати цю технологію абсолютно новою для смартфонів не можна. Змінна діафрагма вже використовувалася в Huawei Pura 80 Ultra, який якраз і залишився попереду iPhone у рейтингу. Де iPhone 18 Pro особливо сильний Найвищу оцінку серед окремих сценаріїв смартфон отримав за зйомку в умовах слабкого освітлення — 150 балів. DXOMARK відзначив хорошу деталізацію, точну експозицію та контроль шумів у темних сценах. У звичайних умовах камера також демонструє точну експозицію, природний контраст і широкий динамічний діапазон. Це особливо важливо у складному освітленні, коли в одному кадрі одночасно є дуже яскраві та темні ділянки. За портретну зйомку iPhone 18 Pro отримав 157 балів. Але Huawei Pura 80 Ultra тут знову попереду — його результат становить 169 балів. А ось із зумом ситуація гірша За можливостями масштабування iPhone 18 Pro набрав лише 138 балів. Для порівняння, лідером у цій категорії зараз є Vivo X300 Ultra зі 161 балом. Саме зум залишається одним із напрямків, де деякі конкуренти можуть мати перевагу над Apple. Попри три 48-мегапіксельні камери на задній панелі — основну, ультраширококутну та телефотокамеру — далекі об’єкти залишаються слабшим місцем нового iPhone. Без недоліків не обійшлося DXOMARK також звернув увагу на кілька проблем. У деяких сценах камера може демонструвати легкі відтінки кольору та нестабільність балансу білого, через що кольори не завжди залишаються однаковими. Також експерти помітили відблиски в окремих умовах зйомки. Ще одна особливість — іноді яскравість у попередньому перегляді фото та відео може відрізнятися. Це не виглядає як критичні проблеми, але саме такі дрібниці можуть розділяти перше та друге місце у рейтингах камер. Чи вдалося Apple обійти Huawei? Поки що — ні. iPhone 18 Pro зробив помітний крок уперед порівняно з попереднім поколінням і отримав одну з найцікавіших камерних систем Apple. Особливо сильно смартфон показав себе у відео та зйомці при слабкому освітленні. Але Huawei Pura 80 Ultra все ще має перевагу в загальному рейтингу DXOMARK — 175 проти 172 балів. Водночас повний письмовий тест DXOMARK на момент підготовки матеріалу ще не був доступний, тому остаточна картина сильних і слабких сторін iPhone 18 Pro може стати зрозумілішою після публікації детального огляду. Схоже, Apple цього разу зробила серйозний крок у розвитку камер iPhone. Але щоб забрати перше місце, однієї змінної діафрагми виявилося недостатньо.