Коли ваша права нога рухається вперед, зазвичай ваша ліва рука також рухається вперед. Цей рух допомагає компенсувати обертання вашого тіла під час кроку.Хвороба Паркінсона може порушити цю координацію.Команда з Університету Нового Південного Уельсу в Сіднеї хотіла дізнатися, як рано ці ефекти можуть проявитися під час звичайної ходьби.У людей, які пізніше отримали діагноз Паркінсона, записи з зап'ясть виявили відмінності в русі рук майже за сім років до діагнозу.Дослідження проводили співавтори Пауло Пеліконі, дослідник в Школі охорони здоров'я університету, та Софі Уоллер, яка працює в Школі клінічної медицини та неврологічному відділі лікарні принца Уельського в Сіднеї.Вони та їхні колеги використовували дані UK Biobank, тривалого дослідження здоров'я, яке запросило більше 100 000 добровольців носити сенсор на зап'ясті протягом тижня.Команда проаналізувала використані записи від 73 413 людей і стежила за їх медичними записами протягом до десяти років. За цей час 314 отримали діагноз Паркінсона після носіння сенсора.Сенсор на зап'ясті реєструє рух руки, яка тягнеться до чашки, так само, як і рух swinging arm. Команда використовувала програмне забезпечення під назвою Watch Walk, щоб знайти фрагменти записів, які фіксували ходьбу. Воно оцінювало, скільки кроків люди робили, як швидко вони ходили і як регулярно падали їхні кроки.Дослідники групували людей, які пізніше отримали діагноз, за тим, скільки часу пройшло між записом і їхнім діагнозом. Ті, хто отримав діагноз протягом 40 місяців після носіння сенсора, в середньому робили близько 4000 кроків на день, у порівнянні з приблизно 6400 у людей без діагнозу Паркінсона під час спостереження.Різниця була меншою серед людей, у яких діагноз був пізніше. Люди, які пізніше отримали діагноз, також зазвичай досягали нижчих максимальних швидкостей ходьби. Ритм їхніх кроків і частка ходьби, виконаної в довших відрізках, також відрізнялися.Записи з зап'ястя показали частину історії, яку кількість кроків сама по собі могла б пропустити. Люди, які отримали діагноз, зазвичай витрачали менше часу на природне розмахування рук під час ходьби. Команда могла побачити різницю навіть у записах, зроблених майже за сім років до діагнозу.Вчені також шукали ранні ознаки Паркінсона в білкових показниках крові. Записи з зап'ястя пропонують погляд на те, як люди рухаються поза кабінетом лікаря. Якщо результати підтвердяться в інших групах, записи можуть допомогти дослідникам визначити людей, яких запрошувати на випробування лікування, спрямованого на уповільнення хвороби на ранніх стадіях.На даний момент результати описують відмінності між групами. Вони не можуть сказати індивідууму, чи розвинеться у нього хвороба Паркінсона. Біль, медикаменти та інші медичні стани також можуть впливати на те, як людина ходить.Команда записала рухи кожної людини під час одного періоду моніторингу, тому не могла сказати, коли почали змінюватися розмахування рук. Наступне дослідження могло б стежити за тими ж людьми на регулярних інтервалах, щоб побачити, як їхня ходьба змінюється з часом.Три автори розкрили угоду з SpaceTalk Inc. щодо комерціалізації алгоритму Watch Walk і можуть отримати роялті. Дослідницькі групи можуть безкоштовно використовувати алгоритм.Дослідження було опубліковано в Journal of Neural Transmission.Цікавий фактДослідження показують, що ранні ознаки хвороби Паркінсона можуть бути виявлені за допомогою простих сенсорів, які реєструють рухи рук.

Уявіть, що одного дня ви дивитеся на добре знайомий годинник, а його стрілки раптом починають рухатися нерівномірно – то прискорюються, то сповільнюються, а потім взагалі зникають з циферблата. Щось подібне, але в космічному масштабі, відбулося з екзопланетою TOI-2535 b, яка раптово “зникла” з поля зору телескопів. Астрономи не просто помітили цю загадку, а й зуміли її розгадати, і відповідь виявилася набагато цікавішою, ніж можна було уявити. Повідомляє T4 з посиланням на space.com. Таємниця “зникнення”: як TESS втратив планету Все почалося з космічного телескопа TESS (Transiting Exoplanet Survey Satellite) NASA, який від квітня 2019 року до березня 2026 року пильно спостерігав за зоряною системою, розташованою приблизно за 1000 світлових років від нас. У центрі уваги була планета TOI-2535 b – гарячий Юпітер, велетень розміром з наш газовий гігант. Вона обертається навколо своєї материнської зірки кожні 8,236 земних днів, що робить її орбіту приблизно вдесятеро швидшою за орбіту Меркурія навколо Сонця. Телескоп TESS виявляє такі планети за методом транзитів: фіксує крихітні падіння яскравості зірки, коли планета проходить перед нею. Але з часом з TOI-2535 b почали відбуватися дивні речі. Протягом семи років спостережень астрономи помічали, що планета то прибувала на “зустріч” із зіркою на шість годин раніше, то запізнювалася. І ось, у березні 2026 року, TESS більше не реєстрував характерних зменшень світла – планета просто зникла, немов ніколи й не існувала. Це був перший зафіксований випадок, коли астрономи безпосередньо спостерігали, як транзитна планета припиняє бути видимою через зміну нахилу своєї орбіти. До речі, ще до повного зникнення транзити TOI-2535 b ставали помітно коротшими та менш глибокими, що вказувало на поступові зміни. Дослідники пояснили, куди зникла екзопланета TOI-2535 b. Фото: space.com Невидимий архітектор: хто стоїть за орбітальним “танцем”? Куди ж поділася планета? Відповідь знайшлася завдяки команді дослідників Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) під керівництвом Семюела Йі та Еріка Петігури. Вони не тільки проаналізували дані TESS, але й задіяли наземні спостереження. Зокрема, використовували спектрограф NEID на 3,5-метровому телескопі WIYN, щоб виміряти ледь помітні коливання в русі зірки – так звані дані радіальної швидкості. Виявилося, що TOI-2535 b нікуди не поділася, її просто відхилило від звичної орбіти невидимою гравітаційною силою. “Ми звикли думати про Всесвіт як про злагоджений годинниковий механізм, де все відбувається регулярно, але це не так, – пояснює Семюел Йі. – Якщо в системі є кілька планет, вони можуть взаємодіяти одна з одною, впливаючи на орбіти”. Цей випадок – найяскравіший приклад, адже взаємодія настільки сильна, що орбіта планети нахилилася так швидко, що її транзит зник буквально на очах спостерігачів. Моделі вказують, що цей невидимий сусід – ще один гігантський компаньйон, ймовірно, з орбітою в резонансі 2:1 або 3:2 з TOI-2535 b. Існує навіть імовірність, що там ховається не одна, а кілька невидимих планет, що ускладнюють цю космічну динаміку. Результати їхнього дослідження були опубліковані 9 листопада 2026 року в престижному науковому журналі The Astrophysical Journal Letters. Світи-мандрівники: що “зникнення” розповідає про народження планет Це не просто цікава історія про космічні хованки, а й важлива підказка для розуміння того, як формуються планетарні системи. Планети, схожі на TOI-2535 b – так звані “гарячі Юпітери”, – є справжньою загадкою для вчених. Адже за сучасними теоріями вони не повинні утворюватися так близько до своїх зірок, де надто гаряче для формування великих крижаних ядер, необхідних для їхнього зростання. Логічним поясненням є те, що такі газові гіганти народжуються далеко від зірки, а потім мігрують ближче. Є два основні сценарії такої міграції: або планета “падає” до зірки внаслідок катаклізмів (наприклад, близького зіткнення з іншим об’єктом), що “виштовхує” її на дуже витягнуту еліптичну орбіту, яка потім поступово стискається через взаємодію з зіркою. Або ж, що цікавіше в цьому випадку, планета може повільно спіралеподібно рухатися всередину зі своєю зоряною системою, ще перебуваючи у протопланетному диску – величезній хмарі газу і пилу навколо молодої зірки. Саме наявність близького невидимого сусіда біля TOI-2535 b вказує на те, що ця планета, ймовірно, мігрувала другим шляхом – повільно рухаючись спірально, а не була викинута до зірки якимись катастрофічними подіями. Якщо б всі планети мігрували саме так, система мала б бути дуже “плоскою”, тобто з мінімальними нахилами орбіт. Однак виявлений сильний нахил орбіти TOI-2535 b, спричинений її невидимим компаньйоном, показує, що навіть “плоскі” системи можуть з часом бути “скручені” і набути значних орбітальних нахилів. Це доводить, що повільна міграція можлива навіть за наявності таких нахилів, що додає нюансів до наших знань про формування планет. Коли TOI-2535 b знову вийде на сцену? Отже, коли ми знову побачимо TOI-2535 b? За прогнозами дослідників, транзити цієї планети знову стануть видимими для наших телескопів приблизно через 30-50 років. Це довгий термін, але для астрономів, які оперують космічними масштабами часу, це лише мить. Тим часом, невидимий сусід, що так сильно впливає на TOI-2535 b, може “засвітитися” перед своєю зіркою набагато раніше, подарувавши вченим нові дані. Варто зазначити, що місія TESS продовжує свою роботу, невпинно скануючи небо в пошуках нових світів. Станом на 8 жовтня 2026 року, TESS вже підтвердив відкриття 1008 екзопланет, і з накопиченням все більшої кількості даних він продовжує виявляти менші планети з довшими орбітальними періодами, що розширює наші горизонти пізнання космосу. Ця історія з TOI-2535 b – чергове нагадування, наскільки динамічним і сповненим сюрпризів є наш Всесвіт. І як багато ще невідомого чекає на нас за межами Землі. Поширені питання про екзопланети та їх “зникнення” Що таке “гарячий Юпітер” і чим він особливий? “Гарячий Юпітер” – це клас екзопланет, які, як і наш Юпітер, є газовими гігантами, але обертаються надзвичайно близько до своїх зірок. Їхня близькість до зірки призводить до високих температур на поверхні (звідси й “гарячий”). Вони особливі тим, що за сучасними моделями формування планет, такі гіганти не повинні були б утворитися так близько до зірок, що робить їхнє існування предметом активних досліджень. Як астрономи “бачать” екзопланети, які знаходяться за тисячі світлових років? Астрономи використовують непрямі методи. Найпоширеніші – це транзитний метод (як у випадку з TOI-2535 b), коли планета проходить перед зіркою і викликає невелике, але помітне падіння її яскравості. Інший метод – метод радіальних швидкостей, який фіксує крихітні “коливання” зірки, спричинені гравітаційним впливом планети, що обертається навколо неї. Чому планета TOI-2535 b зникла з поля зору лише тимчасово? Планета не зникла фізично, вона просто змінила площину своєї орбіти через гравітаційний вплив невидимого сусіда. Це призвело до того, що вона перестала проходити прямо перед своєю зіркою відносно телескопа TESS. Завдяки тривалому “танцю” гравітаційних сил, її орбіта знову нахилиться так, що транзити стануть видимими для нас, хоча це може зайняти десятки років. Чи може подібне “зникнення” статися з планетами у нашій Сонячній системі? У нашій Сонячній системі планети обертаються досить стабільними та передбачуваними орбітами. Хоча всі планети впливають одна на одну гравітаційно, ці впливи набагато менш екстремальні, ніж ті, що спостерігаються в системі TOI-2535. Тому ймовірність такого різкого і помітного “зникнення” для Землі або інших планет Сонячної системи мізерно мала. Як довго ще буде працювати космічний телескоп TESS? Місія TESS була запущена у 2018 році та вже неодноразово продовжувалася завдяки її успіху у виявленні екзопланет. Наразі, з огляду на її значні відкриття (понад тисяча підтверджених екзопланет станом на жовтень 2026 року) та можливість виявляти все менші планети з довшими орбітальними періодами, TESS, імовірно, продовжить працювати ще кілька років, дозволяючи нам і надалі досліджувати далекі світи. Ця історія про TOI-2535 b – це не просто детектив про зниклу планету. Це вікно у складний і непередбачуваний світ планетних взаємодій, де гравітація грає у свої власні ігри. Вона показує, як одне, здавалося б, дрібне “зникнення” може перевернути наші уявлення про формування цілих зоряних систем. І хто знає, які ще сюрпризи ховаються в космічних “годинниках”, що, виявляється, не такі вже й регулярні.The post Дослідники пояснили, куди зникла екзопланета TOI-2535 b first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Сода для карамелізації цибулі: чому з’являється мильний присмак Про це пише Pixelinform. Готуєте цибулевий суп або рагу, а цибуля ніяк не хоче ставати золотистою? І тут з пам’яті спливає відео з соцмереж: «дрібка соди - і карамель за п’ять хвилин». Додаєте. Цибуля справді темніє на очах. А потім ложка тягне до рота, і замість глибокого солодкого смаку відчувається щось дивне. Мильне. Хімічне. Знайомо? Це не збій у рецепті й не зіпсований продукт. Це хімія, яку сода запускає у сковороді, - і вона працює не так, як обіцяє популярний лайфхак. Сода справді прискорює реакцію Маяра - але ціною смаку Карамелізація - це не просто «підсмажити до коричневого». Це ланцюг хімічних реакцій між цукрами та амінокислотами цибулі, який запускається за температури приблизно 140-165 °C. Саме він дає той горіхово-солодкий, глибокий аромат, заради якого цибулю тримають на вогні 30-40 хвилин. Сода - це луг, тобто речовина з високим pH. Коли вона потрапляє на розігріту цибулю, середовище стає лужним, і реакція Маяра починає бігти значно жвавіше. Цибуля темніє за лічені хвилини - і саме це створює ілюзію, що процес завершено. Але є нюанс. Разом із прискоренням соди руйнують флавоноїди - сполуки, які відповідають за тонкий солодкий смак і аромат цибулі, - а також частину вітамінів. Ви отримуєте колір карамелі, а смак залишається пласким, з тим самим мильним відтінком. Це як пофарбувати стіну під дерево: виглядає схоже, але на дотик - не те. Звідки береться «мило»: що відбувається на сковороді Мильний присмак - не метафора. Сода (гідрокарбонат натрію) у лужному середовищі й при нагріванні взаємодіє з жирами олії та продуктами розпаду цибулі. Утворюються сполуки, які за будовою нагадують солі жирних кислот - простіше кажучи, мила. Звідси й характерне відчуття на язиці. Другий фактор - передозування. Напів чайної ложки на велику сковороду цибулі вже забагато. Сода не розчиняється рівномірно, і в місцях, де її більше, смак стає гірко-лужним. А ще луг прискорює підгоряння: цибуля, яка темніє занадто швидко, легко переходить межу між карамеллю та гіркотою. Що зробити за 5 хвилин, щоб урятувати страву Якщо сода вже в сковороді й присмак з’явився, діяти треба швидко: Зніміть сковороду з вогню - подальше нагрівання підсилює лужний присмак. Перекладіть цибулю в іншу посудину, залишивши на дні рідину з олією, де осіла більшість соди. Додайте до цибулі ложку вершкового масла або трохи вершків - жир пом’якшує лужні сполуки. Всипте дрібку цукру й краплю лимонного соку або оцту - кислота нейтралізує залишки лугу. Продовжте готування на малому вогні ще кілька хвилин, постійно помішуючи. Якщо присмак усе ще відчутний, цибулю краще використати в страві з насиченим смаком - бульйоні, томатному соусі, - де він розчиниться, а не подавати окремо. Як карамелізувати цибулю швидше без соди Прискорювачі існують, і вони не шкодять смаку. По-перше, дрібніший наріз - тонкі півкільця карамелізуються помітно швидше за великі шматки. По-друге, достатня кількість жиру: цибуля має блищати, а не пригорати. По-третє, критично важлива кришка на перші 10 хвилин - цибуля віддає вологу, пропарюється й розм’якшується, після чого швидше бере колір. І ще одна дрібниця, яку часто ігнорують: не солити на початку. Сіль витягує воду й гальмує процес. Додавайте її ближче до кінця. Тож наступного разу, коли рецепт у стрічці пообіцяє «карамель за 5 хвилин із содою», згадайте про ціну цієї швидкості. Швидше - не завжди смачніше. А іноді просто мильніше. Сода в цибулі: чому карамель виходить швидкою, але мильною читайте на сайті Pixel.inform.

Науковці продовжують досліджувати науку про уповільнення старіння, адже багато проблем зі здоров'ям, таких як деменція, втрата зору, рак та остеопороз, стають більш поширеними в похилому віці.З цією метою команда дослідників з Університету Мічигану вирішила з'ясувати, чи є спільна риса в методах боротьби зі старінням у мишей, щось хімічне або біологічне, що їх об'єднує.І, виявляється, є.У п'яти різних методах, які вже відомі своєю здатністю подовжувати тривалість життя у мишей, дослідники виявили, що підвищені рівні природної речовини ерготіоніну були постійною темою.Можливо, ми зможемо швидше розробити терапії проти старіння, якщо будемо знати одну з основних спільних характеристик."Темп старіння можна уповільнити за допомогою мутацій, дієтичних маніпуляцій та ліків, але метаболічні механізми, що лежать в основі втручань для продовження життя, залишаються погано зрозумілими", - пишуть дослідники у своїй публікації."Ці результати виявляють специфічне метаболічне перепрограмування, яке спільне для різних механістично відмінних втручань для продовження життя".Дослідники використовували програму аналізу на основі штучного інтелекту, щоб виявити постійні патерни в біології мишей, які потім використовувалися для визначення п'ятого лікування на основі його хімічних підписів.У 33 з 35 тестів штучний інтелект зміг правильно відрізнити мишей, яким давали п'яте, відсутнє лікування, від не лікуваних мишей. Серед п'яти досліджуваних були препарати рапаміцин, акабоз, канагліфлозин та 17α-естрадіол, а також обмеження калорій."Оскільки всі п'ять втручань подовжують тривалість життя самців, це свідчить про те, що перевірені препарати проти старіння викликають зміни, специфічні для тканин, які нагадують зміни, викликані іншими препаратами цього класу, а також мишами з обмеженням калорій", - пишуть дослідники.Ерготіонін був єдиною молекулою, яка зайняла топове місце в більш ніж двох типах тканин, і його рівень зростав у мозку та крові мишей під час усіх п'яти лікувань. Ерготіонін походить з грибів, включаючи гриби, і тварини отримують його через свій раціон.Це обнадійлива спільна тенденція, але не без своїх нюансів.Немає прямих доказів причинно-наслідкових зв'язків, і оскільки дослідження не включало мишей, яким давали лікування, що не подовжує тривалість життя, ми не можемо бути впевненими, що саме призводить до цих змін."Можливо, що спостережувані патерни, повністю або частково, виникають щоразу, коли миша піддається хронічному лікуванню або дієтичному втручанню", - пишуть дослідники."Ми вважаємо, що це малоймовірно, але наразі розширюємо цю роботу, щоб включити порівняння мишей, яким давали препарати проти старіння, з мишами, яким давали препарати, відомі тим, що не змінюють тривалість життя мишей, щоб більш ретельно перевірити цю ідею".Це подальше дослідження буде корисним – і наразі вчені мають дані лише про мишей – але сподіваються, що врешті-решт зможуть використовувати біомаркер, такий як ерготіонін, щоб швидше оцінити ефективність методів боротьби зі старінням.Хоча хімічні зміни в організмах мишей були різними для всіх п'яти лікувань, припускається, що може бути певна спільність у тому, як подовжується тривалість життя. Враховуючи це, дослідження також відзначило деякі подібності між лікуваннями щодо змін в управлінні жировою тканиною.Наразі ми не знаємо точно, що ерготіонін може або не може робити для подовження тривалості життя, але це цікава можливість для вивчення основних біологічних змін, які уповільнюють старіння.Швидкість, з якою наші тіла зношуються і стають більш вразливими до хвороб, залежить від багатьох факторів, тому виявлення будь-яких послідовних патернів у лікуваннях буде корисним для дослідників."Пошук препаратів, які відстрочують або уповільнюють старіння людини, може бути полегшений за допомогою використання метаболічних профілів плазми, щоб дізнатися, які препарати викликають зміни, подібні до тих, що спостерігаються у мишей з уповільненим старінням, після встановлення специфічності цих підписів для подовження тривалості життя", - пишуть дослідники.Дослідження було опубліковано в Frontiers in Aging.Цікавий фактЕрготіонін, який виявили в дослідженні, міститься в деяких грибах, таких як гриби шиітаке, і може мати потенційні переваги для здоров'я людини.

Вона виникла на тлі суворої секретності радянської космічної програми: у роки холодної війни інформацію про невдалі випробування часто не оприлюднювали, а чутки про приховані польоти швидко обростали подробицями. У центрі цієї історії — італійські радіоаматори, брати Акілле та Джованні Баттіста Юдіка-Кордилья. Вони стверджували, що перехоплювали сигнали, які нібито надходили від радянських космонавтів під час таємних польотів, що закінчилися катастрофою. Що саме вони нібито почули? Брати облаштували радіостанцію під назвою Torre Bert у старому бункері неподалік Турина. Вони стверджували, що за допомогою саморобного обладнання відстежували радянські космічні апарати й записували їхні радіопередачі. Серед найвідоміших записів: Листопад 1960 року: нібито сигнал SOS азбукою Морзе від корабля, який втрачав керування. Лютий 1961-го: записи важкого дихання та прискореного серцебиття людини, яку брати вважали космонавтом у критичному стані. Травень 1961-го: найвідоміший запис — жіночий голос російською мовою. Брати інтерпретували його як повідомлення космонавтки, чий корабель охопила пожежа під час повернення на Землю. Остання історія особливо привернула увагу: якби вона була правдивою, це означало б, що Радянський Союз відправив жінку в космос за два роки до офіційного польоту Валентини Терешкової. Чому історики сумніваються? Головна проблема полягає не в тому, що записи неоднозначні, а в тому, що їх не вдалося підтвердити незалежними джерелами. Жодних переконливих документів про такі пілотовані місії не виявили навіть після відкриття частини радянських архівів. Інші радіостанції, які стежили за космічними польотами, не надали підтверджень цих сигналів. Деякі записи містять мовні та технічні невідповідності. Зокрема, дослідження жіночого голосу 2025 року дійшло висновку, що в записі немає переконливих згадок про космічний політ: слова могли бути неправильно почуті та інтерпретовані. Водночас не варто вважати, що радянська космічна програма була без трагедій або що влада завжди повідомляла про них. У березні 1961 року під час наземного випробування загинув космонавт-стажер Валентин Бондаренко: пожежа в камері з кисневою атмосферою стала для нього смертельною. Інцидент довго залишався засекреченим. А в катастрофі на стартовому майданчику 1960 року, відомій як катастрофа Недєліна, загинули приблизно 120 людей. Ці випадки згодом підтвердили документально. То чи існували «загублені космонавти»? Наразі немає надійних доказів того, що Радянський Союз приховав загибель людей під час таємних орбітальних польотів до або після місії Юрія Гагаріна. Історики космонавтики переважно вважають легенду про «загублених космонавтів» непідтвердженою. Це не означає, що брати Юдіка-Кордилья вигадали абсолютно всі свої записи: вони справді займалися радіоспостереженнями й перехоплювали сигнали космічних апаратів. Але перетворити неоднозначні записи на докази загибелі таємних екіпажів їм так і не вдалося. Отже, «загублені космонавти» — радше продукт секретності холодної війни, радіозагадок і людської схильності шукати сенсацію, ніж підтверджена сторінка історії космонавтики.

У зразках місячного ґрунту, доставлених на Землю китайською місією «Чан’є-6», науковці виявили незвичайну форму металевого заліза. Вона була захована всередині мікроскопічних частинок скла, утворених під час ударів метеоритів об поверхню Місяця. Дослідники припускають, що такі частинки можуть зберігати інформацію про давню магнітну історію супутника Землі. Йдеться про γ-Fe — гранецентровану кубічну модифікацію заліза, яку раніше не вдавалося достовірно підтвердити у природних місячних зразках. Особливість відкриття полягає в тому, що за звичайних умов ця структура існує лише за високих температур, а під час охолодження переходить в іншу кристалічну форму. Як незвичайна структура заліза збереглася на Місяці Команда під керівництвом професора Хайфена Ду з Лабораторії сильних магнітних полів Інститутів фізичних наук Хефея Китайської академії наук дослідила два зразки ударного скла з численними наночастинками заліза. Для аналізу використовували підготовку зразків за допомогою сфокусованого іонного пучка, просвічувальну електронну мікроскопію та хімічні методи дослідження. Результати показали, що в обох зразках переважала саме модифікація γ-Fe. Зазвичай під час зниження температури така структура перетворюється на α-Fe. Проте дослідники припускають, що під час метеоритних ударів на Місяці виникають умови, які можуть перешкоджати цьому переходу. Серед можливих чинників — надзвичайно швидке охолодження розплавленого матеріалу, присутність невеликих кількостей вуглецю та інших елементів, а також скляна матриця, у якій опинилися наночастинки. Разом ці умови могли допомогти незвичайній кристалічній формі заліза зберегтися після удару. Результати дослідження опублікували 16 вересня в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS). Наночастинки можуть зберігати магнітну інформацію Окрім структури заліза, науковців цікавили його магнітні властивості. Для цього вони застосували електронну голографію поза віссю — метод, який дає змогу досліджувати магнітні поля на нанометровому рівні. Виявилося, що відносно великі частинки γ-Fe мають стабільний магнітний стан із вихровою конфігурацією: їхня намагніченість розподілена по колу. Також вони зберігали стабільну магнітну реакцію під впливом зовнішнього магнітного поля. Дослідники вважають, що такі властивості можуть зробити наночастинки своєрідними мікроскопічними «магнітними скам’янілостями». Вони потенційно здатні допомогти відновити умови, які існували на Місяці в далекому минулому. Що це відкриття може розповісти про Місяць Сьогодні Місяць не має глобального магнітного поля, однак його породи та ґрунт містять магнітні матеріали, здатні зберігати сліди давніх магнітних процесів. Виявлення γ-Fe розширює перелік таких матеріалів. Оскільки ця модифікація заліза та звичайна α-Fe формуються за різних фізичних умов і мають відмінні магнітні характеристики, вони можуть зберігати інформацію про різні етапи ударних подій на місячній поверхні. Втім, поки що це потенційний інструмент для досліджень, а не готовий спосіб відтворити історію магнітного поля Місяця. Науковцям ще належить з’ясувати, наскільки надійно такі частинки зберігають давні магнітні сигнали та які саме відомості про минуле супутника можна з них отримати.

Apple запустила нову функцію доступності для свого стримінгового сервісу Apple TV. Тепер під час перегляду окремих оригінальних фільмів компанії можна буде ввімкнути переклад жестовою мовою. Це нововведення покликане зробити контент доступнішим для глухих і слабкочуючих глядачів. Функція стане доступною цієї п’ятниці разом із виходом нового фільму Being Heumann, а також стрічки F1: The Movie. Згодом підтримку додадуть до інших проєктів. Зокрема, пізніше цього року переклад жестовою мовою з’явиться у фільмах Greyhound і Way of the Warrior Kid. Apple обіцяє розширювати перелік сумісних назв. Як працюватиме переклад Під час перегляду в кутку екрана з’являтиметься перекладач, який синхронно передаватиме діалоги та іншу мовну інформацію жестами. Користувачі зможуть обирати між американською жестовою мовою (ASL) та британською жестовою мовою (BSL), якщо відповідний варіант доступний для конкретного фільму. За замовчуванням елементи керування цією функцією приховані. Щоб увімкнути їх, потрібно відкрити налаштування пристрою, перейти до розділу TV app і активувати відображення жестової мови. Після цього у програвачі сумісних фільмів з’явиться окрема кнопка Sign Language. Натиснувши її, можна буде ввімкнути переклад і вибрати потрібну мову. На яких пристроях доступна функція Для роботи нововведення на iPhone, iPad і Mac потрібна програма Apple TV версії 27.2 або новішої. Крім того, функція з’явиться в окремих версіях застосунку на інших платформах. Apple також подбає про те, щоб користувачі могли заздалегідь знаходити фільми з підтримкою жестової мови. Відповідна інформація відображатиметься в каталозі поруч зі звичними даними про субтитри та аудіодоріжки. Крім того, сумісні стрічки можна буде шукати за запитами «with ASL» або «with BSL». Таким чином, Apple додає ще один інструмент доступності до свого стримінгового сервісу. Поки що він охоплює лише окремі оригінальні фільми, але компанія планує поступово розширювати каталог.

Наступний суперкар Lotus набирає обертів. Компанія Horse Powertrain підтвердила, що новий двигун W40 V8 буде живити модель Type 135, яка, як очікується, відродить назву Esprit. Цей двигун забезпечить понад 671 к.с. (500 кВт) та 800 Нм крутного моменту.4.0-літровий двотурбінний V8, створений для компактностіДвигун W40 має обидва турбокомпресори розташовані між банками циліндрів. Така конструкція дозволяє зберегти компактність 4.0-літрового V8, що полегшує його установку за кабіною. Вага двигуна становить 200 кг.Lotus націлений на понад 1000 к.с.Lotus раніше заявляв, що гібридний V8 вироблятиме понад 1000 к.с. (746 кВт). Генеральний директор Фенг Цінфенг назвав Ferrari 849 Testarossa з потужністю 1036 к.с. (773 кВт) своїм основним конкурентом.Електродвигун інтегрований в восьмиступеневу коробку передач з подвійним зчепленням, яка може витримувати до 1050 Нм (774 фунт-фут). Це той же показник крутного моменту, що й у McLaren P1. Lotus ще не підтвердив комбінований крутний момент Type 135.Гібридний V6 буде нижче V8Type 135 займе місце між спортивним автомобілем Emira та обмеженою серією електричного Evija. Також планується базова версія з гібридним V6, для якої очікується двигун W30 з двома турбокомпресорами. V6 може виробляти до 536 к.с. (400 кВт) та 700 Нм (516 фунт-фут) самостійно.Комбінована потужність може перевищити 700 к.с. (522 кВт), якщо врахувати електродвигун. Це поставить V6 Lotus в один ряд з Ferrari 296 GTB, що має 819 к.с. (611 кВт), та майбутнім McL 820. Lotus ще не підтвердив остаточні характеристики гібридного V6.Цікавий фактLotus Esprit вперше з'явився на ринку в 1976 році і став одним з найвідоміших спортивних автомобілів свого часу, з'являючись у фільмах, таких як "007: Шпигун, який мене любив".

Білок дедалі частіше додають до повсякденних продуктів — від пластівців і кави до бутильованої води. Водночас масштабний науковий огляд свідчить, що для деяких людей скорочення його споживання може мати несподівані переваги: уповільнювати біологічне старіння, покращувати обмін речовин і за певних умов сприяти довшому життю. Дослідники проаналізували понад 350 наукових публікацій і виявили кілька біологічних механізмів, через які обмеження білка може впливати на здоров’я. Йдеться про регуляцію енергетичного обміну, реакцію клітин на поживні речовини, захист від пошкоджень і підтримання нормальної роботи клітин. Автор відповідного огляду, дослідник Університету Вісконсину в Медісоні Дадлі Ламмінг, наголошує, що білок справді важливий для росту м’язів і відновлення після фізичних навантажень. Однак багато людей ведуть малорухливий спосіб життя й можуть споживати більше білка, ніж їм потрібно. Чому скорочення білка може бути корисним Науковці давно знають, що обмеження калорійності раціону здатне подовжувати життя багатьох організмів і знижувати ризик деяких вікових захворювань, зокрема раку. Проте постійно споживати менше калорій складно. Тому дослідники вивчають альтернативний підхід — скорочення кількості білка без обов’язкового зменшення загальної калорійності харчування. Експерименти на мухах і гризунах показали, що обмеження білка може подовжувати життя навіть тоді, коли загальна кількість спожитих калорій не змінюється. Це свідчить, що значення має не лише обсяг їжі, а й співвідношення поживних речовин у раціоні. Є перспективні результати й у дослідженнях за участю людей. Кілька нещодавніх клінічних випробувань показали, що скорочення споживання білка може сприяти зниженню ваги та частки жирової тканини, а також покращувати рівень глюкози в крові натще. Причому в деяких випадках ці зміни спостерігали навіть за умови збільшення загальної калорійності раціону. Однак це ще не доводить, що обмеження білка подовжує життя людей. Наразі результати лише вказують на його можливий вплив на процеси, пов’язані зі старінням і розвитком захворювань. Скільки білка насправді потрібно Питання ускладнюється тим, що білок важливий для підтримання м’язової маси. Дослідження показують: його підвищене споживання може допомагати знижувати вагу та запобігати втраті м’язів у людей старшого віку, особливо в поєднанні з фізичною активністю. З віком збереження м’язової маси стає особливо важливим, адже її втрата підвищує ризик слабкості, обмеження рухливості та падінь. Саме такі результати вплинули на перегляд дієтичних рекомендацій у США цього року. Нові орієнтири передбачають споживання 1,2–1,6 г білка на кілограм маси тіла щодня — майже вдвічі більше за попередню рекомендовану кількість. На тлі рекордного споживання білка у США та закликів збільшувати його кількість у раціоні літніх людей Ламмінг і його колега вирішили узагальнити результати багаторічних досліджень. Аналіз понад 350 наукових праць допоміг виокремити кілька механізмів, які повторювалися в різних експериментах. Вони вказують, що скорочення споживання білка може впливати на метаболізм, клітинне сприйняття поживних речовин і процеси, які захищають клітини від пошкоджень. Гормон, пов’язаний із довголіттям Один із найцікавіших механізмів пов’язаний із гормоном FGF21 — фактором росту фібробластів 21. Його рівень підвищується, коли організм отримує менше білка. FGF21 допомагає організму пристосовуватися до змін у надходженні поживних речовин і впливає на використання енергії. Підвищення його рівня може посилювати витрати енергії, сприяти кращій регуляції глюкози в крові та зменшувати запалення. Ці процеси важливі для старіння, оскільки порушення обміну речовин і хронічне запалення пов’язані з ожирінням, діабетом та іншими віковими захворюваннями. Експерименти на мишах показали, що тварини з підвищеним рівнем FGF21 живуть довше. Особливо вираженим цей ефект був у самців, що може свідчити про відмінності в реакції організму залежно від статі. Також встановлено, що скорочення споживання білка підвищує рівень цього гормону в людей. Проте чи забезпечує така реакція аналогічний ефект для тривалості життя, як у мишей, поки невідомо. Значення окремих амінокислот Важливою може бути не лише загальна кількість білка, а й амінокислотний склад їжі. Амінокислоти є будівельними блоками білків, необхідними для підтримання м’язів, відновлення тканин і роботи клітин. Водночас деякі з них виконують роль сигнальних молекул і впливають на обмін речовин та клітинний ріст. В огляді особливу увагу приділено трьом амінокислотам: метіоніну, ізолейцину та валіну. Дослідження свідчать, що надмірне споживання цих речовин може активувати біологічні сигнальні шляхи, які стимулюють ріст. Хоча такі процеси необхідні для нормального розвитку та відновлення тканин, їхня надмірна або тривала активність може сприяти ожирінню, запаленню та іншим станам, пов’язаним зі старінням. Тому обмеження окремих амінокислот потенційно може забезпечувати частину переваг, які спостерігають за зменшення загального споживання білка. Це також свідчить, що зв’язок між білковим харчуванням і довголіттям значно складніший, ніж просте збільшення або скорочення кількості цього нутрієнта. Чому фізична активність змінює ситуацію Автори огляду наголошують, що потреба в білку залежить від індивідуальних обставин. Вагітним жінкам потрібно більше цього нутрієнта для розвитку плода, а деяким літнім людям — для збереження м’язової маси та фізичної функціональності. Підвищене споживання білка може бути корисним і тим, хто регулярно тренується, адже він потрібен м’язам для відновлення та адаптації до навантажень. Натомість для людей, які більшу частину дня проводять сидячи, додатковий білок у повсякденних продуктах може не давати відчутної користі. Ламмінг звертає увагу на те, що спортсмени часто споживають багато білка, але водночас не обов’язково стикаються з метаболічними порушеннями, які іноді пов’язують із білковими дієтами. Одне з можливих пояснень полягає в тому, що фізична активність змінює спосіб використання організмом поживних речовин. Регулярні тренування стимулюють ріст і відновлення м’язів, завдяки чому організм може ефективніше використовувати додатковий білок. Це, ймовірно, також зменшує деякі несприятливі метаболічні наслідки його надмірного споживання. Така залежність може пояснювати, чому різні дослідження іноді дають суперечливі результати. Раціон із високим вмістом білка може бути корисним для людини, яка інтенсивно тренується, але не обов’язково оптимальним для того, хто веде малорухливий спосіб життя. На думку дослідників, рекомендації щодо харчування варто персоналізувати, враховуючи не лише вік, а й рівень фізичної активності. Таким чином, результати огляду ставлять під сумнів припущення, що збільшення кількості білка в раціоні автоматично покращує здоров’я. Цей нутрієнт залишається необхідним для організму, однак для частини людей його помірне скорочення може мати переваги, яким досі приділяли недостатньо уваги. Дослідження підтримали Національний інститут старіння США, програма Wisconsin Partnership Program та Університет Вісконсину в Медісоні.

Регулярне вживання кави впливає не лише на склад кишкової мікрофлори, а й на фізіологічні процеси в травній системі. Такого висновку дійшли дослідники Копенгагенського університету. Отримані результати можуть допомогти в пошуку нових способів боротьби із закрепами. У дослідженні взяли участь данці, яким запропонували проковтнути невелику електронну капсулу. Під час проходження травним трактом вона вимірювала, зокрема, час просування його вмісту, температуру, рівень pH та скорочення кишківника. Учасників розподілили на дві групи: тих, хто регулярно пив каву — від однієї до п’яти чашок на день більш ніж упродовж трьох із восьми днів дослідження, — і тих, хто вживав цей напій рідше. Результати підтвердили попередні спостереження щодо впливу кави на склад кишкової мікрофлори. У людей, які регулярно пили каву, різноманітність мікроорганізмів у кишківнику була вищою, ніж в учасників із менш частим споживанням напою. Крім того, дослідники виявили, що в тих, хто частіше вживав каву, рівень pH у тонкій кишці був помітно нижчим. Також більше споживання напою пов’язували з частішими скороченнями товстої кишки. За словами дослідниці Франчески Буччі, такі скорочення сприяють нормальному травленню, допомагають запобігати закрепам і підтримують належний стан кишкових м’язів. Водночас науковці поки не можуть визначити, чи є нижчий рівень pH корисним або шкідливим для здоров’я. Відомо, що кислотність у тонкій кишці відіграє важливу роль у роботі травних ферментів і розщепленні їжі. Автори наголошують, що результати дослідження не доводять прямого причинно-наслідкового зв’язку між споживанням кави та виявленими змінами. Однак керівник дослідницької групи Генрік Мунк Роагер вважає, що напій, імовірно, відіграє в цьому важливу роль. Попередні дослідження вже показували, що кава може впливати на різні процеси травлення, зокрема на секрецію кислоти в шлунку. Наступним кроком має стати інтервенційне дослідження, у якому науковці самостійно контролюватимуть кількість кави в раціоні учасників і порівнюватимуть роботу їхнього кишківника в періоди активного споживання напою та повної відмови від нього. Дослідники сподіваються, що подальша робота допоможе краще зрозуміти механізми травлення та знайти природні способи стимуляції моторики кишківника. Це може бути особливо важливим для людей, які страждають від закрепів і нерегулярного випорожнення.