Понад двадцять років у науковому та популярному світі циркулює неймовірна статистика: нібито кожен 200-й чоловік на планеті є прямим генетичним нащадком Чингісхана. Ця гіпотеза базувалася на поширенні специфічної Y-хромосоми по всій території колишньої Монгольської імперії. Однак новітнє дослідження стародавньої ДНК еліти Золотої Орди доводить, що реальна генетична історія є набагато складнішою, пише T4. Міжнародна команда вчених зі США, Казахстану та Японії провела безпрецедентний аналіз останків із царських гробниць у сучасному Казахстані. Результати цієї роботи, опубліковані в авторитетному науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, змушують переглянути популярний міф. Генетичний детектив у степах Казахстану Дослідники зосередили свою увагу на чотирьох стародавніх похованнях правлячої еліти Золотої Орди — могутнього північно-західного крила Монгольської імперії. Згідно з місцевими історичними переказами, одна з цих гробниць належить безпосередньо Джучі (Джоші) — старшому сину Чингісхана та засновнику Золотої Орди. Інші три поховання також належали представникам вищої знаті, чиї традиції поєднували монгольську культуру з місцевими звичаями. «Це нагадує справжню криміналістику, — розповідає Айкен Аскапулі, провідний автор дослідження та вчений з Університету Вісконсин-Медісон. — Проаналізувавши їхній геном, ми чітко встановили, що ці чотири представники Золотої Орди ведуть своє походження з Монгольського плато. Їхні Y-хромосоми належать до однієї з гілок так званого кластера C3*». Звідки взявся міф про «кожного 200-го»? Близько 20 років тому генетики виявили, що фрагменти ДНК на Y-хромосомі (кластер C3*) масово зустрічаються у сучасних чоловіків на територіях Центральної Євразії. Оскільки розповсюдження цієї генетичної лінії дивовижним чином збігалося з кордонами Монгольської імперії періоду її розквіту, вчені припустили, що це спадок самого Чингісхана та його найближчих родичів. Саме це припущення породило феномен про мільйони нащадків великого завойовника. Проте технології секвенування ДНК не стоять на місці. Читайте також: Найдавніший предок людини мав чотири ока (ФОТО) Громадяни та військовослужбовці Золотої Орди. Фото: Архів світової історії/Alamy Stock Photo/Vostock Photo. Рідкісна кров імператорів Новітнє дослідження Аскапулі та його колег дозволило зазирнути в геном набагато глибше і розділити кластер C3* на окремі, дрібніші гілки. Співавтор статті, професор Джон Гоукс, пояснює ключове відкриття: «Завдяки аналізу давньої ДНК ми навчилися розрізняти геномні гілки, які дуже схожі, але не ідентичні. Та специфічна гілка кластера C3*, яку ми виявили в останках правлячої еліти Золотої Орди, насправді є вкрай рідкісною серед сучасного населення». Тобто, хоча загальний «азійський» кластер C3* дійсно широко поширений у світі, та сама ексклюзивна гілка, яка належала нащадкам старшого сина Чингісхана, зустрічається сьогодні набагато рідше, ніж вважалося раніше. Це ставить під серйозний сумнів теорію про те, що правляча династія залишила настільки масовий генетичний слід, щоб кожен 200-й чоловік міг вважати себе родичем імператора. Головна інтрига залишається відкритою Чи означає це, що міф остаточно зруйновано? Вчені обережні у висновках. Цілком логічно припустити, що правляча еліта імперії, зокрема нащадки Джучі, мала геном, максимально близький до самого Чингісхана. Але є одна фундаментальна проблема: місце поховання самого Чингісхана досі залишається однією з найбільших нерозгаданих таємниць археології. «Доки не буде знайдено гробницю Чингісхана і не отримано його особистий генетичний матеріал, ніхто у світі не зможе сказати напевно, як виглядав його геном», — констатують дослідники. Проте завдяки спільним зусиллям генетиків ми вперше отримали реальний еталон того, як виглядала ДНК правлячого класу Монгольської імперії. Цей «генетичний зліпок» дає вченим потужний інструмент для подальших досліджень та розгадки таємниць еволюції цілих народів. Читайте також: Вчені з’ясували, скільки насправді можуть жити людиThe post Чи справді кожен 200-й чоловік у світі є нащадком Чингісхана: генетики розкрили правду first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Під землею Квінсленду: соляний пласт, старший за динозаврів, може стати гігантською «батареєю» Австралії Під посушливими рівнинами глибинки штату Queensland прихована геологічна структура, якій сотні мільйонів років — вона сформувалася ще до появи динозаврів. Йдеться про басейн Adavale Basin, який десятиліттями залишався майже недослідженим. Сьогодні ж учені вважають, що саме він може допомогти вирішити одну з головних проблем сучасної енергетики Австралії — масштабне зберігання відновлюваної енергії. Чому Австралії потрібне підземне «сховище» Австралія активно нарощує виробництво електроенергії з сонця та вітру. Але є проблема: сонце не світить уночі, а вітер не завжди дме тоді, коли це потрібно енергосистемі. Надлишки електроенергії часто просто втрачаються, тоді як у періоди пікового попиту виникає дефіцит. Літій-іонні батареї частково розв’язують цю проблему, але вони дорогі й обмежені за масштабом. Зберігати енергію кілька годин — можливо. Зберігати її днями або в обсягах, достатніх для мільйонів домогосподарств, — значно складніше. Саме тут на сцену виходить геологія. Басейн без слідів на поверхні Adavale Basin був відкритий ще у 1958 році. Проте на поверхні він ніяк себе не проявляє — жодних скель чи відкритих шарів породи. Він прихований під іншими геологічними структурами, зокрема під частинами Великого Артезіанського басейну — однієї з найбільших підземних систем прісної води у світі. Щоб зрозуміти, що відбувається на глибині, потрібно бурити. Нещодавно Geoscience Australia завершила масштабну програму буріння вартістю 31 мільйон доларів. У листопаді було пробурено свердловину глибиною близько трьох кілометрів — рекорд для агентства. І саме там дослідники виявили те, що може змінити енергетичне майбутнє країни. Соляний пласт як енергетичне сховище У центрі уваги — потужний шар кам’яної солі, відомий як Boree Salt. Це єдиний відомий у східній Австралії соляний пласт достатньої товщини, щоб потенційно зберігати водень на великій глибині. Сіль має унікальну властивість: її можна розчинити водою, створивши під землею велику порожнину — так звану каверну. Інженери закачують воду, розчиняють частину солі, відкачують солоний розчин — і отримують герметичну підземну камеру. У ній можна зберігати газ. Ідея проста: коли сонячні та вітрові електростанції виробляють надлишок енергії, її використовують для виробництва «зеленого» водню. Потім цей водень закачують у соляну каверну. Коли попит на електроенергію зростає, водень піднімають на поверхню та використовують для генерації струму. Фактично, це гігантська природна батарея — тільки не на поверхні, а на глибині кількох кілометрів. Масштаб, який вражає Одна така каверна в Adavale Basin потенційно може вмістити близько 6 000 тонн водню. Це приблизно 100 гігават-годин енергії — еквівалент приблизно 50 найбільших мережевих батарей Австралії разом узятих. За оцінками експертів, кілька таких підземних сховищ могли б забезпечити електроенергією до 20 мільйонів домогосподарств протягом доби. Подібні проєкти вже реалізуються за кордоном. Наприклад, у США в штаті Юта створюють соляні каверни для зберігання тисяч тонн водню. Тобто технологія не експериментальна — вона вже перевірена на практиці. Геологія майбутнього Соляні відкладення Adavale Basin сформувалися задовго до появи динозаврів. І тепер ця доісторична геологія може стати ключем до енергетики майбутнього. Якщо проєкт отримає подальший розвиток, Австралія зможе поєднати свої величезні ресурси сонячної та вітрової енергії з надійною системою довготривалого зберігання. Це не просто технологічне рішення — це стратегічний крок до скорочення викидів і зміцнення енергетичної безпеки. Іронія в тому, що відповідь на проблему XXI століття, можливо, лежить у породах, яким сотні мільйонів років.

У 2023 році Apple гучно представила титан як головну «фішку» iPhone 15 Pro та iPhone 15 Pro Max. Компанія говорила про революцію в дизайні: міцніше за сталь, легше, престижніше на дотик. Минуло лише два роки — і в iPhone 17 Pro та iPhone 17 Pro Max титан поступився місцем алюмінію. Чи означає це, що «титанова ера» була більше маркетингом, ніж реальним проривом? Навіщо взагалі був потрібен титан Apple обрала титан, щоб чітко відокремити Pro-лінійку від базових моделей. У порівнянні з нержавіючою сталлю він дозволив зменшити вагу приблизно на 19 грамів — смартфон став відчутно легшим у руці. Використовувався Grade 5 titanium — сплав, відомий у авіаційній промисловості та виробництві преміальних годинників. Це додавало «аури» високих технологій. До того ж титан краще протистоїть подряпинам і вм’ятинам. Щоб компенсувати слабку теплопровідність матеріалу, Apple застосувала внутрішню алюмінієву рамку для відведення тепла. На папері це виглядало як ідеальний баланс між естетикою й функціональністю. Проблеми, які стали очевидними На практиці виявилося, що титан має серйозні компроміси. Його низька теплопровідність створювала труднощі з охолодженням — особливо з появою потужного чипа A17 Pro. Під час ігор або швидкої зарядки смартфон міг помітно нагріватися. Ще одна проблема — виробництво. Титан складніший в обробці, потребує спеціальних інструментів, більше часу та має вищий відсоток браку. Це підвищувало собівартість. Формально матеріал додавав лише кілька десятків доларів до виробництва, але саме він став одним із аргументів для значної різниці в ціні між Pro та базовими моделями. У підсумку переваги виявилися не настільки критичними, щоб виправдати складність і витрати. Чому алюміній повернувся У новому поколінні Apple зробила ставку на практичність. Алюміній набагато краще проводить тепло, що особливо важливо для нового чипа A19 Pro та системи охолодження з випарною камерою. Це означає стабільнішу роботу під навантаженням і можливість встановити більший акумулятор. Крім того, алюміній простіший у виробництві, дешевший і більш екологічний. Apple активно співпрацює з виробниками низьковуглецевого алюмінію та розвиває програми переробки — це краще вписується в її цілі щодо зменшення вуглецевого сліду. Є й дизайнерський плюс: алюміній легше анодувати в різні кольори. Нові відтінки, зокрема темно-синій і помаранчевий, стали можливими саме завдяки відмові від титану. Чи був титан вартий уваги? Титан дійсно зробив смартфон трохи легшим і міцнішим. Але для більшості користувачів, які носять телефон у чохлі, різниця була мінімальною. Натомість питання нагріву, вартості й складності виробництва мали більш відчутний вплив. Цікаво, що Apple не відмовляється від титану повністю — він залишився в ультратонкому iPhone Air, де міцність матеріалу критично важлива для корпусу товщиною лише 5,6 мм. Але для Pro-моделей алюміній виявився більш збалансованим рішенням. Головний висновок Історія з титаном показує просту річ: у смартфонах матеріал корпусу важливий, але не вирішальний. Користувачі більше цінують автономність, стабільність роботи, продуктивність і екосистему. Титан виглядав футуристично й дорого, але його реальний вплив на щоденний досвід був обмеженим. Перехід на алюміній — це не крок назад, а скоріше повернення до практичності. Зрештою, у світі смартфонів важить не те, з чого зроблена рамка, а те, як пристрій працює щодня.

Відкриття підводного «резервуару» прісної води: Нью-Йорк може отримати запас на 800 років Підводна загадка, що залишалася нерозгаданою ще з часів Холодної війни, нарешті отримала наукове підтвердження. Десятиліттями у архівах USGS зберігався слабкий сигнал, який натякав на наявність прісної води під солоними водами Атлантики біля узбережжя Нью-Джерсі. Ідея здавалася дивною: прісна вода під океаном? Багато років науковці не наважувалися перевірити цю аномалію. Минулого літа дослідницька експедиція нарешті повернулася до цих координат. Під сотнями метрів морського дна, прихована під шарами глини та мулистих відкладень, команда виявила не просто аномалію, а величезну підводну систему, достатню для постачання мегаполісу протягом століть. Це відкриття стало однією з найзначніших гідрологічних знахідок останнього десятиліття та поставило перед науковцями й законодавцями низку питань, на які сучасне законодавство не дає відповіді. Вік та походження води Вода, яку виявили, сформувалася ще під час останнього льодовикового максимуму, близько 20 тисяч років тому. Тоді рівень моря був значно нижчим, а величезні льодовикові щити, що накривали регіон, змушували талі води проникати глибоко в осадові породи прибережної зони. Коли льодовики відступили, океан затопив континентальний шельф, а шари морської глини надійно «запечатали» прісну воду, зберігши її незайманою до сьогодні. Відбір проб у 2025 році під час експедиції IODP³-NSF Expedition 501 підтвердив наявність величезного резервуару. З глибини до 400 метрів під морським дном було витягнуто понад 13 тисяч галонів прісної води. Солоність варіювалася від 1‰ біля Нантакета до 17–18‰ на віддалених ділянках — близько половини звичайної солоності океанської води. Чиста вода та природний захист Особливе значення має якість води. Вона залишалася ізольованою тисячі років, не піддаючись впливу промислових забруднень. Професор Рене Прайс з Флоридського міжнародного університету зазначає, що така вода потенційно вільна від синтетичних домішок сучасної промислової ери. Водночас експерти застерігають: за стільки часу у воді могли розчинитися мінеральні компоненти, тож для питних потреб знадобиться додаткове очищення. Законодавча прогалина Нині резервуар знаходиться в межах Виключної економічної зони США (від 3 до 200 морських миль від узбережжя), але федеральне законодавство ніколи не передбачало правила видобутку підводних прісноводних резервуарів. Немає дозволів, процедур оцінки впливу на довкілля або прецедентів, як таке використання поєднувати з існуючими нормами щодо офшорної розробки. Як зазначає провідний геофізик Брэндон Дуган, наукові знання та технології випередили регуляторні механізми: «Ресурс існує. Технологія для його використання існує. Але правова архітектура, яка регулювала б видобуток, відсутня». Технічні виклики видобутку Навіть якщо питання політики будуть вирішені, видобуток потребуватиме нових інженерних рішень. Потрібно точно моделювати пористість порід, гідравлічну зв’язність та склад осадових шарів на ділянці, що простягається від Нью-Джерсі до Мену. Видобуток води під морем — не просто перекачка, як на суші. Слід врахувати ризики обвалу осадових порід, вторгнення солоної води та порушення екосистеми морського дна. Висновки Відкриття підводного резервуару відкриває нову сторінку у вивченні підводних ресурсів і може стати стратегічним джерелом прісної води для густонаселеного узбережжя США. Водночас воно демонструє, наскільки сучасна наука випереджає законодавство та інженерію. У найближчі роки науковцям, юристам та урядовцям доведеться спільно розробляти правила, які визначать, як ці унікальні запаси використовувати без шкоди для екосистем та людей.

AH-64 Apache перетворюють на мисливця за дронами завдяки новим 30-мм снарядам Американська армія знайшла несподіваний спосіб зробити свій легендарний бойовий вертоліт AH-64 Apache ефективним мисливцем на безпілотники. Все завдяки новому 30-мм снаряду для ланцюгової гармати M230, оснащеному вибуховим механізмом наближення. Він здатний підірватися поруч із дроном і випустити хмару високошвидкісних осколків, знищуючи літальний апарат без прямого попадання. Вертоліт Apache від Boeing служить у армії США та інших країнах з 1986 року. Він здобув славу як «вбивця танків» завдяки здатності непомітно проникати на територію ворога, ховатися за рельєфом і раптово атакувати ціль. Проте раніше його ніхто не асоціював із повітряними боями чи боротьбою з дронами. Сучасна війна змінила правила гри. Стратегія боротьби з малими безпілотниками (C-sUAS) передбачає, що Apache має стати ефективною платформою проти дронів, і армія взялася адаптувати для цього перевірену технологію минулого — детонатор наближення, що з’явився ще під час Другої світової війни. Тоді у Великій Британії задумали снаряди, які детонують, не влучивши прямо в літак, а лише опинившись поруч. Ця технологія була настільки цінною, що секрет передали США, де її мініатюризували та адаптували для снарядів. Сьогодні принцип той самий: радіосигнали визначають близькість цілі, і снаряд вибухає автоматично, створюючи руйнівну хмару металевих осколків. Новий XM1225 Aviation Proximity Explosive (APEX) пройшов ретельні випробування і повністю сумісний з основною гарматою Apache та її системою управління вогнем, включаючи шолом пілота. Снаряд ефективний проти «м’яких» цілей: малих і середніх безпілотників, легкоброньованої техніки, персоналу та невеликих морських суден. При цьому його вартість значно нижча за ракету AGM-114 Hellfire, а вертоліт може нести до 1 200 таких снарядів, що гарантує високу ймовірність ураження цілі. Під час живих стрільб на Yuma Proving Ground в Арізоні у грудні 2025 року ефективність XM1225 була підтверджена: снаряди надійно знищували безпілотники і потенційно можуть стати ключовою зброєю для сучасних апачів, які тепер здатні не лише атакувати землю, а й контролювати повітряний простір. Як зазначив майор Вінсент Франкіно, пілот-випробувач і керівник відділу атак у Redstone Test Center: «Детонатор наближення XM1225 підвищує уразливість м’яких наземних і повітряних цілей, надаючи вертольоту нову можливість для ураження об’єктів, що можна виявити, класифікувати та відстежити». Таким чином, легендарний Apache отримав ще одну роль у сучасній війні — мисливця за дронами, поєднавши перевірену часом технологію Другої світової з інноваціями XXI століття. Джерело – US Army

Керовані сни: як наука вчиться «підказувати» мозку рішення уві сні Те, що донедавна здавалося сюжетом фантастичних фільмів, поступово переходить у сферу експериментальної науки. Дослідники з Northwestern University продемонстрували, що зміст сновидінь можна частково спрямовувати — і це може допомогти у розв’язанні задач. Йдеться не про повний контроль над сном чи створення «замовлених» сюжетів. Мета вчених була практичнішою: перевірити, чи можна використати сни як інструмент для роботи над проблемами — адже багато людей помічали, що «переспати з питанням» іноді означає знайти рішення зранку. Чому саме усвідомлені сновидіння У дослідженні взяли участь 20 добровольців, які мали досвід усвідомлених сновидінь — стану, коли людина розуміє, що спить, і може частково впливати на перебіг подій у сні. Попередні дослідження вже показували, що під час усвідомленого сну можлива навіть примітивна комунікація між сновидцем і дослідниками. Крім того, вивчається потенціал таких снів у психотерапії — зокрема при ПТСР або хворобі Паркінсона. Як «підказували» мозку Перед сном учасники розв’язували логічні задачі-головоломки. Кожна задача супроводжувалася унікальним звуковим фрагментом і назвою, що повторювалася протягом виконання. Коли добровольці переходили у фазу REM-сну — саме в цей період найчастіше виникають яскраві сни — дослідники відтворювали звуки, пов’язані з двома з чотирьох нерозв’язаних задач. Ідея була простою: звук активує спогад про проблему і «вшиває» його у сновидіння. Що показали результати 75% учасників повідомили, що їм наснився сон, пов’язаний із нерозв’язаною задачею. Ще цікавіше: ті задачі, які «підказували» під час REM-сну, розв’язувалися згодом у 42% випадків. Для задач без звукового сигналу цей показник становив лише 17%. Це не доводить, що рішення обов’язково з’явилося саме уві сні. Частина роботи могла відбутися вже після пробудження. Проте різниця у відсотках свідчить: сон можна спрямувати в потрібний бік. «Риболовля в джунглях» та інші сни Деякі приклади виявилися особливо показовими. Один учасник, навіть не перебуваючи в усвідомленому сні, звернувся до персонажа свого сновидіння по допомогу у вирішенні задачі. Інший, почувши сигнал, пов’язаний із завданням про дерева, побачив себе в лісі. Ще одна учасниця, якій «нагадали» про головоломку з джунглями, наснилася сцена риболовлі серед тропічної рослинності — і вона думала саме про цю задачу. Такі епізоди демонструють: навіть без повного контролю сни можуть реагувати на зовнішні сигнали. Обмеження та майбутні кроки Дослідники визнають, що наступні експерименти мають бути ще точнішими. Наприклад, перевіряти здатність розв’язувати задачі одразу після REM-фази або навіть спробувати отримувати відповіді безпосередньо під час сну. У майбутньому команда планує досліджувати не лише логічне мислення, а й роль сновидінь у навчанні, творчості та регуляції емоцій. Чому це важливо Якщо буде доведено, що сни справді допомагають обробляти інформацію, генерувати ідеї та стабілізувати емоції, це може змінити ставлення до сну загалом. Сон перестане бути просто «перервою» для мозку і стане активним інструментом роботи свідомості. Можливо, майбутнє науки про сон — не у фантастичних сценаріях повного контролю, а в делікатному співробітництві з мозком, який навіть у темряві продовжує шукати відповіді.

«Повернення Xbox» чи початок кінця? Неочікувані зміни в Microsoft П’ятничний вечір приніс новину, яка стала холодним душем для ігрової спільноти. Phil Spencer залишає компанію, а Sarah Bond більше не очолюватиме напрям Xbox. Судячи з реакції у соцмережах, навіть для багатьох всередині команди це стало несподіванкою. Керівництво ігрового підрозділу переходить до Asha Sharma, яка раніше відповідала за напрям штучного інтелекту. У своєму першому коментарі вона пообіцяла «повернення Xbox до витоків». Проте саме це формулювання викликало найбільше запитань. Ставка на штучний інтелект Призначення людини без помітного досвіду у геймінгу виглядає символічним. Microsoft дедалі активніше просуває штучний інтелект у всіх своїх продуктах — від хмарних сервісів до офісного програмного забезпечення. І тепер, схоже, черга дійшла й до ігор. У перших заявах нового керівництва тема AI звучить постійно — як універсальна відповідь на виклики ринку. Проте гравці чекають не алгоритмів, а якісних ігор, сильних студій і конкурентоспроможної консолі. Час оголошення — не найкращий сигнал Не менш показовим став момент публікації новини. Зміни оголосили пізно ввечері в п’ятницю — час, коли великі компанії традиційно публікують непопулярні рішення. Частина аудиторії взагалі дізналася про це лише наступного дня. У корпоративному світі такі часові рамки рідко бувають випадковими. Тиск згори? За останні роки Xbox пережила непрості часи: конкуренція з боку Sony, зміна ринкових трендів, акцент на підпискових сервісах замість продажу консолей. Багато критики отримував саме Філ Спенсер, який очолював бренд у період масштабних трансформацій. Втім, частина аналітиків вважає, що ключові стратегічні рішення ухвалювалися на рівні генерального директора Satya Nadella. Під його керівництвом Microsoft досягла значних успіхів у корпоративному секторі та хмарних сервісах, однак напрям споживчих продуктів — зокрема консолей — поступово відійшов на другий план. Чи залишиться Xbox консоллю? Обіцянки «повернення до витоків» звучать красиво, але конкретики поки небагато. Якщо акцент справді зміститься на штучний інтелект і хмарні сервіси, то традиційна консольна модель може опинитися під загрозою. Xbox уже давно не лише «коробка під телевізором», а екосистема з підпискою Game Pass, хмарним стримінгом і сервісною моделлю. Але чи готова Microsoft остаточно пожертвувати апаратною складовою? Поки що відповідей більше немає, ніж є. Зміна керівництва може означати новий старт — або сигнал про серйозну реструктуризацію. Одне зрозуміло точно: для Xbox починається новий етап. І він може виявитися вирішальним для майбутнього бренду як консолі, а не просто сервісу в екосистемі Microsoft.

Компанія PayPal оголосила про зміни до умов користування для бізнес-акаунтів у Німеччині. Частина нововведень уже набула чинності, інші запрацюють найближчими місяцями. Як зазначає компанія, клієнтам не потрібно нічого робити, якщо вони погоджуються з новими правилами — зміни застосовуються автоматично. Якщо ж підприємець не приймає оновлені умови, рахунок потрібно закрити до дати їх набуття чинності. Також PayPal залишає за собою право вносити подальші зміни за умови дотримання вимог щодо попереднього повідомлення. Додаткові картки для Business Debit Mastercard З 26 січня 2026 року набули чинності оновлені правила для власників PayPal Business Debit Mastercard. Тепер компанії можуть оформлювати додаткові картки для співробітників. Водночас кожен власник додаткової картки має пройти процедуру підтвердження особи та погодитися з оновленими умовами. Фактично це розширює можливості керування корпоративними витратами, дозволяючи розподіляти доступ до коштів між кількома уповноваженими особами. Оновлення політики конфіденційності З 30 квітня 2026 року PayPal також змінює структуру своєї політики конфіденційності. За словами компанії, документ стане більш зрозумілим і систематизованим. Окрему увагу приділено обробці персональних даних у межах сервісів Hyperwallet — платіжного рішення, яке використовується для масових виплат і роботи з міжнародними партнерами. Запуск Virtual Terminal для бізнесу Також із 30 квітня для бізнес-акаунтів стане доступним Virtual Terminal — вебзастосунок для приймання карткових платежів без фізичного зчитувача. Virtual Terminal дозволяє підприємцям приймати платежі кредитними та дебетовими картками телефоном, поштою або факсом. Фактично він замінює традиційні магнітні термінали та працює через браузер із доступом до інтернету. Послуга буде доступна виключно для бізнес-користувачів і передбачає спеціальні комісії для торговців. Особисті рахунки ці зміни не зачіпають. Що це означає для бізнесу Оновлення умов демонструє прагнення PayPal розширювати інструменти для підприємців і водночас уніфікувати правила роботи з персональними даними. Для більшості компаній зміни не потребуватимуть додаткових дій — якщо нові умови прийнятні. Але тим, хто не погоджується, доведеться ухвалити рішення до визначених дат. Таким чином, 2026 рік стане для німецьких бізнес-клієнтів PayPal періодом поступового переходу до оновленої моделі роботи — з розширеними картковими можливостями, новими інструментами приймання платежів та переглянутою політикою конфіденційності.

У глибині іспанської печери Дес-Куб’єрта археологи виявили знахідку, яка змушує по-новому поглянути на світогляд неандертальців. Йдеться не просто про сліди стоянки чи залишки їжі, а про десятки черепів великих тварин, свідомо принесених до вузької галереї печери приблизно 70–50 тисяч років тому — в пізньому середньому палеоліті. Не просто кістки Розкопки в Дес-Куб’єрті тривають із 2009 року. Один із культурних шарів одразу привернув увагу дослідників: у ньому знайшли велику кількість кам’яних знарядь мустьєрської традиції — археологічної культури, тісно пов’язаної з неандертальцями Європи. Проте ще більш вражаючим виявився склад тваринних решток. У шарі зафіксовано верхні частини черепів щонайменше 35 великих травоїдних: 28 биків або турів, п’яти оленів і двох носорогів. Водночас інші частини скелетів — щелепи, кінцівки, хребці — майже повністю відсутні. Такий вибірковий склад одразу поставив питання: це випадковість чи свідома дія? Сліди повторюваної практики Команда під керівництвом археологині Люсії Вільяескуси з Університету Алькали провела комплексне дослідження. Вчені проаналізували просторове розташування кісток і кам’яних артефактів, особливості геологічних відкладів, ступінь збереження матеріалу, а також реконструювали фрагментовані черепи. Результати показали: спочатку в галерею впала маса каміння, утворивши конус уламків. І лише після цього неандертальці почали приносити сюди черепи. Причому робили це не одноразово. Між окремими скупченнями зафіксовано часові розриви, що свідчать про повторювані епізоди використання печери. Отже, це не був випадковий склад решток після полювання. Перед нами — тривалий, структурований процес. Ритуал, символ чи практичність? Навіщо неандертальцям були потрібні саме черепи, та ще й із рогами? Однозначної відповіді поки що немає. Проте сама вибірковість — концентрація саме черепних коробок великих травоїдних — є надзвичайно рідкісним явищем в археології. Череп — найвиразніша частина тіла тварини, пов’язана з її «обличчям» і рогами. У багатьох пізніших культурах саме такі елементи мали символічне значення: вони могли позначати силу, статус або духовні уявлення. Хоча ми не можемо безпосередньо приписати неандертальцям конкретні ритуали, повторюваність і тривалість практики натякають на щось більше, ніж просто господарську діяльність. Це могла бути форма колективної пам’яті, традиції або навіть символічного осмислення навколишнього світу. Новий погляд на складність неандертальців Знахідки з Дес-Куб’єрти додають важливий аргумент до сучасної дискусії про когнітивні можливості неандертальців. Сьогодні дедалі більше даних свідчить, що вони мали розвинені соціальні структури, користувалися символами, прикрасами й, можливо, здійснювали ритуальні практики. Поєднання геологічного аналізу, просторових досліджень і тафономії (вивчення процесів руйнування та збереження решток) показало, що накопичення черепів не було одноразовою подією. Це була тривала, повторювана поведінка, яка передавалася в межах групи. Можливо, ми ніколи не дізнаємося точного сенсу цих дій. Але сама їхня впорядкованість свідчить: неандертальці були значно складнішими, ніж тривалий час вважалося. І печера Дес-Куб’єрта стала ще одним вікном у їхній загадковий внутрішній світ.

У глибині іспанської печери Дес-Куб’єрта археологи виявили знахідку, яка змушує по-новому поглянути на світогляд неандертальців. Йдеться не просто про сліди стоянки чи залишки їжі, а про десятки черепів великих тварин, свідомо принесених до вузької галереї печери приблизно 70–50 тисяч років тому — в пізньому середньому палеоліті. Не просто кістки Розкопки в Дес-Куб’єрті тривають із 2009 року. Один із культурних шарів одразу привернув увагу дослідників: у ньому знайшли велику кількість кам’яних знарядь мустьєрської традиції — археологічної культури, тісно пов’язаної з неандертальцями Європи. Проте ще більш вражаючим виявився склад тваринних решток. У шарі зафіксовано верхні частини черепів щонайменше 35 великих травоїдних: 28 биків або турів, п’яти оленів і двох носорогів. Водночас інші частини скелетів — щелепи, кінцівки, хребці — майже повністю відсутні. Такий вибірковий склад одразу поставив питання: це випадковість чи свідома дія? Сліди повторюваної практики Команда під керівництвом археологині Люсії Вільяескуси з Університету Алькали провела комплексне дослідження. Вчені проаналізували просторове розташування кісток і кам’яних артефактів, особливості геологічних відкладів, ступінь збереження матеріалу, а також реконструювали фрагментовані черепи. Результати показали: спочатку в галерею впала маса каміння, утворивши конус уламків. І лише після цього неандертальці почали приносити сюди черепи. Причому робили це не одноразово. Між окремими скупченнями зафіксовано часові розриви, що свідчать про повторювані епізоди використання печери. Отже, це не був випадковий склад решток після полювання. Перед нами — тривалий, структурований процес. Ритуал, символ чи практичність? Навіщо неандертальцям були потрібні саме черепи, та ще й із рогами? Однозначної відповіді поки що немає. Проте сама вибірковість — концентрація саме черепних коробок великих травоїдних — є надзвичайно рідкісним явищем в археології. Череп — найвиразніша частина тіла тварини, пов’язана з її «обличчям» і рогами. У багатьох пізніших культурах саме такі елементи мали символічне значення: вони могли позначати силу, статус або духовні уявлення. Хоча ми не можемо безпосередньо приписати неандертальцям конкретні ритуали, повторюваність і тривалість практики натякають на щось більше, ніж просто господарську діяльність. Це могла бути форма колективної пам’яті, традиції або навіть символічного осмислення навколишнього світу. Новий погляд на складність неандертальців Знахідки з Дес-Куб’єрти додають важливий аргумент до сучасної дискусії про когнітивні можливості неандертальців. Сьогодні дедалі більше даних свідчить, що вони мали розвинені соціальні структури, користувалися символами, прикрасами й, можливо, здійснювали ритуальні практики. Поєднання геологічного аналізу, просторових досліджень і тафономії (вивчення процесів руйнування та збереження решток) показало, що накопичення черепів не було одноразовою подією. Це була тривала, повторювана поведінка, яка передавалася в межах групи. Можливо, ми ніколи не дізнаємося точного сенсу цих дій. Але сама їхня впорядкованість свідчить: неандертальці були значно складнішими, ніж тривалий час вважалося. І печера Дес-Куб’єрта стала ще одним вікном у їхній загадковий внутрішній світ.