Під водами західної частини Тихого океану прихована одна з найбільших геологічних загадок планети — плато Онтонг-Джава. Ця гігантська вулканічна структура за розмірами може зрівнятися з континентом, а її земна кора значно товстіша за навколишнє океанічне дно. Проте десятиліттями вчені не могли пояснити, як такий масштабний об’єкт утворився майже повністю під водою. Нове дослідження пропонує відповідь: формування плато могло бути пов’язане не зі звичайним гарячим потоком із надр Землі, а з особливим термохімічним мантійним плюмом — висхідним потоком речовини, який відрізнявся не лише температурою, а й хімічним складом. Геологічна загадка розміром із континент Океанічні плато — це величезні підводні вулканічні області, де товщина земної кори набагато більша, ніж зазвичай. Вони виникали внаслідок потужних епізодів вулканізму, коли за короткий геологічний період на поверхню виливалися колосальні обсяги лави. Плато Онтонг-Джава, розташоване в західній частині Тихого океану, є найбільшим із відомих океанічних плато на Землі. Воно сформувалося переважно в ранній крейдовий період і містить величезні масиви базальтових порід. Проте його походження довго залишалося незрозумілим. Традиційна модель утворення через мантійний плюм передбачала, що надзвичайно гаряча речовина з глибини планети мала б підняти поверхню океану ще до початку масштабних вивержень. Але геологічні дані свідчили про інше: більша частина плато виникла вже під водою. Дві старі теорії не давали повної відповіді Раніше вчені розглядали два основні сценарії. Перший — класична модель мантійного плюму. Згідно з нею, потік гарячої речовини з глибини Землі піднімається до основи океанічної плити. Коли тиск зменшується, частина мантії плавиться, утворюючи величезну кількість магми, яка формує вулканічну структуру. Однак така модель мала проблему: сильне нагрівання мало б спричинити значне підняття поверхні, чого не спостерігали в історії Онтонг-Джава. Другий варіант пов’язували з надзвичайно швидким розширенням океанічного дна. У цьому випадку великі обсяги магми могли виникнути поблизу серединно-океанічних хребтів. Та й ця версія не пояснювала всіх особливостей плато. Зокрема, вік базальтових порід, отриманих під час буріння, не збігався з віком магнітних структур поблизу, що вказувало на формування всередині океанічної плити, а не на її межі. Нове пояснення: гаряча й хімічно незвичайна мантія Дослідники з Інституту океанології Південнокитайського моря Китайської академії наук використали термодинамічне моделювання, щоб перевірити різні сценарії формування плато. Результати показали, що модель звичайного плюму вимагала б надзвичайно високих температур мантії або великої кількості легкоплавкого матеріалу, що не відповідало реальним умовам. Натомість термохімічний плюм зміг пояснити одразу кілька особливостей Онтонг-Джава. За розрахунками вчених, такий потік міг мати температуру приблизно на 135–200 градусів Цельсія вищу за навколишню мантію та містити до 13% щільної породи піроксеніту, яка легко плавиться. Саме така комбінація могла створити величезні обсяги магми, сформувати надзвичайно товсту кору й водночас залишити плато переважно під поверхнею океану. Новий погляд на походження великих вулканічних структур За словами авторів роботи, цей механізм може пояснити не лише появу Онтонг-Джава, а й інших великих океанічних плато. «Окрім плато Онтонг-Джава, багато інших океанічних плато також мають неоднорідне мантійне походження, що свідчить про можливу роль термохімічних плюмів у їхньому формуванні», — зазначив професор Цзіньчан Чжан, провідний автор дослідження. Відкриття змінює уявлення про те, як працюють глибинні процеси всередині Землі. Раніше вчені здебільшого розглядали мантійні плюми як прості потоки гарячої речовини, але тепер стає зрозуміло, що їхня хімічна структура може відігравати не менш важливу роль. Найбільше підводне вулканічне плато планети, яке десятиліттями залишалося геологічною загадкою, може виявитися результатом набагато складнішого механізму, ніж передбачали попередні теорії. Дослідження опубліковано в журналі Nature Geoscience

Електричний Porsche Taycan, який кілька років тому став одним із символів переходу бренду до електромобілів, може незабаром залишити модельний ряд. За інформацією німецьких ЗМІ, компанія переглядає свою стратегію та розглядає можливість відмови від низки моделей через падіння попиту. Коли Taycan дебютував, його продажі спочатку були досить стриманими. Однак уже незабаром електроседан став надзвичайно популярним і перетворився на один із найуспішніших автомобілів Porsche. Згодом ситуація змінилася: виробник не поспішав із масштабним оновленням моделі, а конкуренти активно випускали нові електрокари. У результаті попит на Taycan почав поступово скорочуватися. Зараз у Porsche проводять оптимізацію модельного ряду, і Taycan, за даними видання Bild, входить до переліку автомобілів, майбутнє яких залишається невизначеним. Крім нього, компанія також може відмовитися від купеподібної версії Cayenne, а повернення бензинового Porsche 718, про яке раніше ходили чутки, більше не розглядається. Цікаво, що останнім часом керівництво Porsche вже визнавало окремі рішення щодо швидкої відмови від моделей із двигунами внутрішнього згоряння помилковими. Саме тому компанія працює над новим кросовером із ДВЗ, який фактично стане наступником бензинового Macan. Попри те, що нещодавно Taycan отримав оновлення, це не гарантує моделі довгого життя. Ще раніше повідомлялося, що повністю нове покоління електромобіля планували представити у 2027 році, однак тепер ці плани можуть бути переглянуті. За неофіційною інформацією, Porsche може перенаправити ресурси на розвиток інших моделей, зокрема Panamera, яка залишається важливим продуктом у лінійці бренду. Остаточне рішення щодо майбутнього Taycan поки що не ухвалене, але слабкі продажі дедалі більше змушують компанію переглядати свої пріоритети в сегменті електромобілів.

Електричний Porsche Taycan, який кілька років тому став одним із символів переходу бренду до електромобілів, може незабаром залишити модельний ряд. За інформацією німецьких ЗМІ, компанія переглядає свою стратегію та розглядає можливість відмови від низки моделей через падіння попиту. Коли Taycan дебютував, його продажі спочатку були досить стриманими. Однак уже незабаром електроседан став надзвичайно популярним і перетворився на один із найуспішніших автомобілів Porsche. Згодом ситуація змінилася: виробник не поспішав із масштабним оновленням моделі, а конкуренти активно випускали нові електрокари. У результаті попит на Taycan почав поступово скорочуватися. Зараз у Porsche проводять оптимізацію модельного ряду, і Taycan, за даними видання Bild, входить до переліку автомобілів, майбутнє яких залишається невизначеним. Крім нього, компанія також може відмовитися від купеподібної версії Cayenne, а повернення бензинового Porsche 718, про яке раніше ходили чутки, більше не розглядається. Цікаво, що останнім часом керівництво Porsche вже визнавало окремі рішення щодо швидкої відмови від моделей із двигунами внутрішнього згоряння помилковими. Саме тому компанія працює над новим кросовером із ДВЗ, який фактично стане наступником бензинового Macan. Попри те, що нещодавно Taycan отримав оновлення, це не гарантує моделі довгого життя. Ще раніше повідомлялося, що повністю нове покоління електромобіля планували представити у 2027 році, однак тепер ці плани можуть бути переглянуті. За неофіційною інформацією, Porsche може перенаправити ресурси на розвиток інших моделей, зокрема Panamera, яка залишається важливим продуктом у лінійці бренду. Остаточне рішення щодо майбутнього Taycan поки що не ухвалене, але слабкі продажі дедалі більше змушують компанію переглядати свої пріоритети в сегменті електромобілів.

Відкритий лист, написаний Тімом Куком у 2014 році, порівнював Apple з сервісами, які фінансуються за рахунок реклами, де клієнти є продуктом. Цей лист був видалений з сайту компанії напередодні появи реклами в Apple Maps вперше. Коментатор Apple Джон Грубер запропонував, щоб новий генеральний директор Джон Тернус закрив цей напрямок бізнесу та інші рекламні ініціативи компанії. Грубер наводить цитати з того листа 2014 року: «Кілька років тому користувачі інтернет-сервісів почали усвідомлювати, що коли онлайн-сервіс безкоштовний, ви не є клієнтом. Ви — продукт. Але в Apple ми вважаємо, що чудовий досвід для клієнтів не повинен бути за рахунок вашої приватності.» Кук визнав, що компанія продає рекламу розробникам додатків, але зазначив, що це робиться з дотриманням суворих норм приватності. Грубер вважає, що, хоча це може бути правдою, питання в тому, як це виглядає. У 2026 році результати пошуку в App Store не тільки показують платну рекламу — часто для казино — але й візуально домінують платні оголошення. Ми всі стикалися з ситуацією, коли шукали додаток за назвою і бачили платну рекламу перед самим додатком, який ми шукали, і ці оголошення часто стосуються дуже низькоякісних додатків. Це жахливий досвід для користувачів і поганий вигляд для Apple. Грубер стверджує, що візуальні аспекти важливіші за захист приватності. Apple може довести собі та технічно підкованим стороннім особам, які готові слухати, що вона може показувати рекламу — навіть у картах — з дотриманням приватності. Але єдиний спосіб довести більшості людей, що їхня приватність не порушується, — це не продавати такі оголошення взагалі. Коли люди бачать рекламу в додатку карт, вони вважають, що їх відстежують. Джон Тернус повинен повернути політику приватності Apple до її ясності 2014 року. Довіра, яку Apple здобуде завдяки такому кроку, перевищить будь-які доходи, які ці оголошення можуть принести до їхніх вже великих і постійно зростаючих квартальних показників. Особисто я не можу з цим не погодитися. А ви? Будь ласка, проголосуйте в нашому опитуванні та поділіться своїми думками в коментарях.

У космічній галузі відбулася знакова подія: приватна американська компанія City Labs вперше в історії відправила на орбіту комерційний супутник із ядерною енергетичною системою. Невеликий апарат BOHR (Betavoltaic Orbital High-Reliability) може відкрити шлях до створення нового покоління космічних технологій, здатних працювати набагато довше без традиційних джерел живлення. Запуск відбувся 7 липня в межах місії Transporter-17 компанії SpaceX. Ракета-носій Falcon 9 вивела на низьку навколоземну орбіту 81 корисне навантаження, серед яких і був історичний CubeSat від City Labs. BOHR став не лише першим у світі комерційним супутником із ядерною системою живлення, а й першим CubeSat такого типу. CubeSat — це клас мініатюрних супутників, які відрізняються компактними розмірами, відносно невисокою вартістю запуску та широкими можливостями для наукових експериментів. На відміну від традиційних космічних апаратів, що живляться від сонячних панелей або акумуляторів, новинка використовує бетавольтаїчну технологію. Вона перетворює енергію, яка виділяється під час природного радіоактивного розпаду ізотопів, безпосередньо на електроенергію. Така система забезпечує невелику потужність, проте здатна працювати роками або навіть десятиліттями практично без втрати ефективності. Саме довговічність вважається головною перевагою подібних джерел живлення. Вони можуть стати особливо корисними для невеликих супутників, міжпланетних місій, дослідницьких зондів і обладнання, яке працює далеко від Сонця або в умовах, де використання сонячних панелей є малоефективним. Місія BOHR має продемонструвати, як така технологія поводиться в реальних космічних умовах. Отримані дані допоможуть оцінити її надійність, безпечність і перспективи використання в майбутніх космічних проєктах. Експерти вважають, що успішне випробування може прискорити розвиток нових класів космічних апаратів, які зможуть виконувати тривалі місії без необхідності встановлювати великі сонячні батареї або регулярно поповнювати запас енергії. Таким чином, запуск BOHR став важливим кроком не лише для City Labs, а й для всієї космічної індустрії. Якщо технологія підтвердить свою ефективність на орбіті, у майбутньому вона може знайти застосування в численних наукових, комерційних та дослідницьких місіях, відкривши нові можливості для освоєння космосу.

Porsche завершує продажі однієї зі своїх найуспішніших моделей із двигуном внутрішнього згоряння. Уже в липні компанія остаточно припинить реалізацію бензинового Macan, після чого покупцям буде доступна лише повністю електрична версія кросовера. Протягом останніх років Macan залишався одним із головних бестселерів бренду. У деякі періоди він навіть випереджав більший Cayenne за обсягами продажів і був найпопулярнішою моделлю Porsche у світі. Тепер компанія робить ставку виключно на електричний Macan, який надійшов у продаж кілька місяців тому. Новинка користується попитом, однак, за оцінками самої Porsche, поки що не здатна повністю компенсувати втрату версії з бензиновим двигуном. Раніше представники виробника вже визнавали, що настільки різкий перехід до електричної моделі став для компанії непростим рішенням. У Porsche навіть називали відмову від бензинового Macan великою помилкою, яку планують виправити. Саме тому виробник уже працює над новим кросовером із двигуном внутрішнього згоряння. За попередньою інформацією, він використовуватиме платформу нового Audi Q5, однак до його прем’єри ще залишається певний час. Поки ж Porsche доведеться покладатися на електричний Macan, який стане єдиним представником моделі в салонах дилерів. Наскільки це вплине на загальні продажі компанії, покаже найближчий рік. З огляду на уповільнення попиту на електромобілі та непросту ситуацію на світовому ринку, відсутність популярної бензинової версії може стати для виробника додатковим викликом.

Уявіть, що центр нашої галактики вирішили притрусити солодкою пудрою. Астрономи вже давно з’ясували, що хмари в серці Чумацького Шляху пахнуть лісовою малиною та ромом через наявність етилформіату. Але нещодавно вчені зробили ще один дивовижний крок і виявили перший справжній цукор у космосі. Ним виявилася еритрулоза – речовина, яку на Землі добре знають любителі рівної засмаги, адже її додають у косметичні автобронзати. Проте на відстані тисяч світлових років ця молекула виконує значно важливішу місію, ніж створення штучного відтінку шкіри. Повідомляє T4 з посиланням на sciencealert.com. Чому перший справжній цукор у космосі став сенсацією для науки Фото: sciencealert.com Відкриття відбулося не на порожньому місці. Команда астробіологів під керівництвом Ізаскун Хіменес-Серра з Іспанського центру астробіології спрямувала два потужні інструменти спостереження – 40-метровий радіотелескоп Yebes та 30-метровий IRAM – на хімічно багату молекулярну хмару з назвою G+0.693-0.027. Це гігантське скупчення газу та пилу розташоване поблизу динамічного центру Чумацького Шляху, приблизно за 27 000 світлових років від нашої планети. Простір там буквально кишить складними органічними сполуками, але знайти серед них делікатну молекулу цукру – завдання із зірочкою. Щоб ідентифікувати речовину, вчені шукали її унікальний спектральний підпис. Кожне з’єднання у просторі обертається у свій неповторний спосіб, випромінюючи радіохвилі на певних частотах. Науковці зафіксували 12 чітких спектральних ліній, які ідеально збіглися з лабораторними вимірюваннями еритрулози. Тут є нюанс: точність цього аналізу настільки висока, що ймовірність випадкової помилки становить усього 0,2%. Тож сумнівів немає – у глибокому космосі дійсно плаває справжній цукор. Космічна кулінарія: як утворюється еритрулоза без участі життя Еритрулоза є складним чотиривуглецевим кетоцукром із хімічною формулою C4H8O4. Вона належить до хіральних молекул, тобто має “ліву” та “праву” форми, подібно до людських долонь. Досі в міжзоряному середовищі знаходили лише простіші молекули-попередники, на кшталт гліколальдегіду. Логічно було б припустити, що простіших тривуглецевих цукрів у космосі має бути значно більше, ніж складної еритрулози. Проте всесвіт знову здивував дослідників. Спостереження показали аномальну концентрацію: еритрулоза виявилася щонайменше у 8 разів поширенішою у хмарі G+0.693-0.027, ніж простіші тривуглецеві цукри на кшталт гліцеральдегіду, які взагалі не вдалося зафіксувати під час надчутливого сканування. Як таке можливо? Квантово-хімічне моделювання підказало несподівану відповідь. Молекула утворюється безпосередньо на крижаній поверхні космічних пилинок шляхом злиття двох двовуглецевих сполук – гліколальдегіду та етиленгліколю. Це спростовує стару теорію про те, що міжзоряні молекули ростуть виключно крок за кроком, послідовно приєднуючи по одному атому вуглецю. Космічний пил працює як ефективний конвеєр, де великі блоки з’єднуються разом під дією космічного випромінювання. Місток до появи перших живих організмів Звісно, летіти до центру галактики заради космічних солодощів ніхто не збирається, та й спроба скуштувати цей міжзоряний пиріг закінчилася б кепсько через суміш із токсичними ціанідами навколо. Проте знахідка має фундаментальне значення для науки. Одним із головних запитань у дослідженнях походження життя завжди було те, звідки на ранній Землі взялися прості цукри. Лабораторні експерименти, що відтворюють умови прадавньої планети, дають занадто низьку концентрацію цих речовин для запуску біологічних процесів. І ось що цікаво: у водному середовищі еритрулоза здатна легко ізомеризуватися, тобто перетворюватися на треозу. А треоза належить до родини простих нуклеїнових кислот і вважається потенційним еволюційним попередником РНК. Якщо складні цукри можуть легко синтезуватися у відкритому космосі на крижаних пилинках, це означає, що “будівельні блоки” для майбутнього життя подорожували всесвітом ще до появи нашої Сонячної системи. Вони могли потрапити на молоду Землю разом із метеоритами та кометами, давши потужний поштовх розвитку перших живих клітин. Часті питання про знахідку Що таке еритрулоза і де її використовують на Землі? Еритрулоза – це чотиривуглецевий кетоцукор. На нашій планеті вона природно міститься у деяких ягодах, наприклад, у малині. Її активно застосовують у косметичній промисловості як безпечний компонент для кремів-автозасмаг, оскільки вона м’яко реагує з білками шкіри, створюючи природний темний відтінок. Чи можна їсти космічний цукор? Сама по собі молекула еритрулози є цілком їстівною та безпечною. Однак у міжзоряних хмарах вона змішана з величезною кількістю інших хімічних сполук, зокрема з отруйними ціанідами. Спроба “вкусити” таку суміш була б вкрай небезпечною для здоров’я людини. Чому це відкриття спростовує попередні теорії хімії космосу? Раніше вважалося, що складні молекули в космосі формуються дуже повільно – шляхом послідовного додавання по одному атому вуглецю. Проте моделювання еритрулози довело, що складні сполуки можуть виникати значно швидше, коли дві готові двовуглецеві молекули з’єднуються на крижаній поверхні пилу під впливом радіації. Як цукор допомагає зрозуміти походження життя на Землі? Цукри утворюють основу молекул РНК та ДНК, а також використовуються клітинами для отримання енергії. Оскільки науковці досі не знають, як саме утворилися перші цукри на прадавній Землі, виявлення їх у космосі доводить, що ці найважливіші хімічні елементи могли бути занесені на планету ззовні вже у готовому вигляді. Виявлення еритрулози в центрі Чумацького Шляху доводить, що міжзоряне середовище здатне на значно складніші хімічні процеси, ніж уявляли раніше. Цей солодкий пил, зафіксований іспанськими телескопами, наближає науку до розгадки того, як нежива матерія перетворилася на перші мікроорганізми. Можливо, коріння нашого генетичного коду дійсно лежить серед холодних хмар газу на відстані 27 000 світлових років від нас, чекаючи на нові відкриття.The post Вчені виявили перший справжній цукор у космосі first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Volkswagen офіційно підтвердила швидкий дебют нового електричного кросовера ID. UNYX 09, який стане другою моделлю, створеною спільно з китайською компанією Xpeng. Новинка з’явиться на ринку Китаю вже у другій половині 2026 року та зробить ставку на просторий салон, потужні силові установки й сучасні інтелектуальні системи. За словами генерального директора Volkswagen Passenger Cars China Ральфа Брандштеттера (Qi Zekai), автомобіль був розроблений лише за 24 місяці в рамках партнерства між двома компаніями. Він отримав динамічний силует із похилою лінією даху, довгий кузов і нову емблему у вигляді стилізованої голови вовка, яка стала частиною дизайну моделі. За габаритами ID. UNYX 09 можна віднести до повнорозмірних кросоверів. Його довжина становить 5081 мм, ширина — 1980 мм, висота — 1509 мм, а колісна база досягає 3030 мм. Такі розміри обіцяють просторий салон і комфорт для пасажирів другого ряду. Однією з головних особливостей моделі стане новітня електронна платформа Volkswagen. Автомобіль отримає комплекс інтелектуальних технологій, до якого входять система автономної допомоги водієві на базі великої мовної моделі (VLA), цифровий помічник зі штучним інтелектом, а також потужна обчислювальна платформа. У компанії заявляють, що за рівнем цифрових можливостей новинка відповідатиме найсучаснішим китайським електромобілям. Технічні характеристики вже з’явилися в документах Міністерства промисловості та інформаційних технологій Китаю. Покупцям запропонують дві версії. Базова модифікація оснащується одним електродвигуном на задній осі. Його номінальна потужність становить 110 кВт, а максимальна — 230 кВт. Максимальна швидкість обмежена на рівні 200 км/год. Автомобіль комплектуватиметься колесами діаметром 20 або 21 дюйм. Топова версія отримала два електромотори та повний привід. Передній двигун розвиває до 140 кВт, задній — до 230 кВт, що забезпечує значно вищу сумарну потужність і кращу динаміку. Максимальна швидкість також становить 200 км/год. Обидві модифікації використовують літій-залізо-фосфатні акумулятори (LFP), елементи для яких постачає компанія CATL. Виробництвом батарейних модулів займається Volkswagen Anhui Components. ID. UNYX 09 стане другою спільною моделлю Volkswagen і Xpeng та демонструє прагнення німецького автовиробника зміцнити свої позиції на китайському ринку електромобілів. Співпраця з Xpeng дозволяє Volkswagen швидше впроваджувати сучасні цифрові технології та системи допомоги водієві, які сьогодні є одним із ключових факторів конкуренції в Китаї.

Близько 1700 років предки сучасних полінезійців не просувалися далі на схід Тихого океану. Оселившись на островах Самоа та Тонга приблизно три тисячі років тому, вони надовго припинили великі морські подорожі. Однак між 900 і 1050 роками нашої ери ситуація кардинально змінилася: за наступні 250 років полінезійські мореплавці заселили майже всі острови південної частини Тихого океану. Нове дослідження показало, що поштовхом до цієї грандіозної міграції могла стати масштабна багаторічна посуха. Вчені з Університету Саутгемптона та Університету Східної Англії вирішили з’ясувати, чому вправні мореплавці так довго не наважувалися вирушити далі на схід. Для цього вони реконструювали кліматичні умови останніх двох тисячоліть, використавши природний архів — відкладення мулу на дні озер і боліт. У кожному шарі осаду збереглися хімічні сліди рослин і водоростей, а також ізотопи водню, які дозволяють визначити, скільки опадів випадало в той чи інший період. Таким чином дослідники відтворили детальну історію змін клімату в регіоні. Результати показали, що саме перед початком великої міграції Самоа й Тонга пережили найсильнішу посуху за останні 2000 років. У середньому річна кількість опадів у Самоа скоротилася майже на 28%, а на окремих островах дефіцит дощів був ще відчутнішим. Це призвело до нестачі прісної води, зниження врожаїв і зростання навантаження на природні ресурси. Причиною таких змін стали довготривалі коливання температури поверхні Тихого океану. Через них величезний пояс тропічних опадів змістився на схід. У результаті західні острови стали значно сухішими, тоді як східні, навпаки, отримали більше дощів і перетворилися на сприятливі території для життя. Для полінезійців це означало, що нові острови не лише відкривали можливість для розселення, а й пропонували кращі природні умови. Науковці вважають, що саме поєднання екологічної кризи на батьківщині та більш вологого клімату на сході зробило далекі експедиції виправданими. Втім, клімат був не єдиним чинником. За століття населення Самоа і Тонга зросло, що посилило конкуренцію за землю та ресурси. Водночас полінезійці вдосконалили свої океанські каное, перейшовши до ефективніших корпусів V-подібної форми та покращивши вітрильне оснащення. Це дозволило безпечніше долати великі відстані й рухатися навіть проти вітру. Саме поєднання технологічного прогресу, демографічного тиску та тривалої посухи, на думку дослідників, стало вирішальним фактором, який запустив одну з наймасштабніших міграцій в історії людства. За кілька поколінь полінезійці заселили величезні простори Тихого океану — від Таїті до Гаваїв і багатьох інших островів. Автори роботи зазначають, що ця історія є важливим нагадуванням і для сучасності. Навіть добре пристосовані до складних умов суспільства можуть бути змушені залишити рідні землі, якщо кліматичні зміни тривають десятиліттями та поступово позбавляють людей необхідних для життя ресурсів. Результати дослідження опубліковано в журналі Journal of Pacific Archaeology.

Нещодавнє відкриття в галактичному центрі підкріплює схожість Чумацького Шляху з смачним десертом.Раніше вчені виявили естер під назвою етиловий формат, що плаває між зірками в внутрішніх регіонах галактики – сполуку, яка надає малині її характерний смак.Тепер астрономи, можливо, знайшли цукор, яким можна присипати цей космічний десерт.У приблизно тій же області космосу вчені виявили еритрулозу – перший справжній цукор, знайдений у міжзоряному просторі.Хоча ви, напевно, не захотіли б його їсти. Еритрулоза є їстівною, але вона змішана з багатьма космічними речовинами, які не дуже сумісні з життям (привіт, молекули, що містять ціанід).На щастя, те, що не є дуже хорошим перекусом, могло стати відмінним інгредієнтом для виникнення життя.Згідно з командою, очолюваною космохіміком Ізаскун Хіменес-Серра з Іспанського центру астробіології, це відкриття може допомогти пояснити, звідки взялися перші біологічно важливі цукри до того, як життя почалося на Землі."Центральне питання в дослідженнях походження життя полягає в тому, як моносахариди формувалися на первісній Землі, оскільки лабораторні експерименти за преабіотичних умов дають недостатні концентрації", – пише команда в новій статті, опублікованій в Nature Astronomy."Міжзоряна еритрулоза могла сприяти цукровому запасу, доступному для ранніх метаболічних і реплікаційних процесів".Життя, як ми його знаємо, залежить від цукрів – малих молекул на основі вуглецю, які клітини використовують для енергії та як сировину для побудови більших біологічних молекул. Цукри також формують основу РНК і ДНК.Цукри також є центральними в преабіотичній хімії – хімічних умовах, які призводять до виникнення життя. Однак, оскільки вчені досі не знають, як виникли перші цукри, їх часто розглядають просто як початкові інгредієнти в моделях преабіотичної хімії.Ми вже мали підказки, що цукор може формуватися в космічному середовищі. Цукри були знайдені в метеоритах та зразках з астероїда Бенну. Простих попередників цукру, таких як гліколальдегід та (Z)-1,2-етендіол також виявлено в космосі.Якщо ми хочемо знайти справжній цукор, що містить три або більше атомів вуглецю, дослідники вважають, що галактичний центр – це місце, де слід шукати.Внутрішня частина нашої галактики відома як Центральна молекулярна зона, і вона заповнена густими хмарами газу та пилу, багатими складними органічними молекулами.Команда націлила два радіотелескопи в Іспанії на особливо перспективну хмару під назвою G+0.693, яка в минулому вже виявляла інші преабіотичні молекули.Пошук проводився шляхом вивчення унікального радіосигналу еритрулози. Кожна молекула обертається по-своєму, створюючи характерний малюнок радіочастот, який астрономи можуть ідентифікувати навіть з тисяч світлових років відстані.G+0.693 дала команді те, що вони шукали – але в історії є поворот, і не тільки тому, що еритрулоза є хіральною.Вони очікували, що простіші цукри, що містять три атоми вуглецю, домінуватимуть.Натомість, еритрулоза з чотирма атомами вуглецю виявилася принаймні в 8-17 разів більшою за кількістю, ніж трьохвуглецеві цукри гліцеральдегід та дігідроксиацетон, які взагалі не були виявлені в хмарі.Це може бути ключовою інформацією, яка розповідає нам, як цукор формується в міжзоряному середовищі.Комп'ютерні моделі дослідників вказують на те, що цукор формується на крижаних поверхнях маленьких пилових частинок, що дрейфують у космосі.На цих частинках два відносно поширених двовуглецевих молекули – гліколальдегід та етиленгліколь – можуть активуватися радіацією та об'єднуватися для побудови еритрулози.Згодом удари можуть скинути ці молекули з пилових частинок назад у космос, де телескопи можуть їх виявити.Моделювання концентрацій цих молекул не зовсім відповідає спостереженням, але є багато можливих причин для цього. Майбутня робота може з'ясувати причину розбіжності.Але на цьому особливому міжзоряному торті ще є глазур.Еритрулоза, що складається з 14 атомів, є найбільшою молекулою, коли-небудь виявленою в міжзоряному просторі, яка не має закритих кілець у своїй структурі – і лише другою хіральною молекулою.Це свідчить про те, що міжзоряне середовище – і, зокрема, центральна молекулярна зона – може бути здатним до набагато складнішої хімії, ніж ми усвідомлювали.Крім того, це відкриття може бути підказкою про те, як ця хімія могла існувати в хмарі, з якої народилися Сонце та всі його планети.Виявлення, пишуть дослідники, "не лише надає прямі докази того, що складні, хіральні види можуть формуватися за міжзоряних умов, але й підводить нас до вищого рівня в сходах міжзоряної хімічної складності, що свідчить про те, що інші преабіотичні (і потенційно хіральні) молекули також можуть формуватися та виживати в екстремальних умовах міжзоряного середовища".Результати були опубліковані в Nature Astronomy.Цікавий фактЕритрулоза є найбільшою молекулою, виявленою в міжзоряному просторі, яка не має закритих кілець у своїй структурі.