Tesla називає Cybercab майбутнім автономного транспорту, однак презентація першого повноцінного роботаксі компанії виявилася настільки закритою, що виникає закономірне питання: чому Tesla не захотіла показати цю подію всьому світу? Прем’єра нового автомобіля Tesla в Остіні мала стати важливою подією для компанії. Але замість гучного шоу виробник електромобілів обрав майже протилежний підхід. Не було прямої трансляції. Для журналістів, які могли бути присутніми на місці, діяло ембарго на публікацію матеріалів. Незалежних медіа на заході практично не було. Фактично про подію розповідали переважно кілька акаунтів, прихильних до Tesla. Це особливо дивно з огляду на те, що саме компанія показувала. «Майбутнє вже тут» Tesla коротким відео оголосила про появу Cybercab, назвавши його частиною майбутнього компанії. Це компактний електромобіль, створений насамперед для автономних поїздок. У нього лише два місця, а найголовніше — немає ні керма, ні педалей. Тобто Tesla фактично показала машину, яка від початку задумана не як звичайний автомобіль для водія, а як роботаксі. Ідея проста: пасажир сідає в машину, називає пункт призначення, а далі автомобіль сам виконує всю поїздку. Для Tesla це один із найважливіших напрямків майбутнього. Компанія роками говорить про автономне водіння та мережу роботаксі, яка потенційно могла б перетворити автомобіль із особистого транспорту на сервіс перевезень. Але презентація цього майбутнього виявилася напрочуд скромною. Навіть Маск майже нічого не сказав Ще більш показовою була реакція Ілона Маска. Зазвичай керівник Tesla активно коментує масштабні події компанії у своїй соцмережі X. Однак цього разу він також був незвично стриманим. Tesla та Маск опублікували лише кілька повідомлень і не стали розкривати великої кількості подробиць. Для продукту, який називають одним із ключових елементів майбутнього Tesla, це виглядає нетипово. І тут виникає цікаве питання: чому компанія, яка зазвичай чудово вміє створювати інформаційний шум навколо своїх новинок, цього разу вирішила діяти майже пошепки? Випадковість чи обережність? Одне з можливих пояснень — Tesla просто контролювала інформаційну картину навколо заходу. Компанія давно конфліктує з частиною незалежних медіа, а Маск неодноразово критикував журналістів і традиційні ЗМІ. Цього разу незалежні видання фактично не отримали можливості самостійно оцінити подію на місці. Натомість значна частина інформації надходила від прихильників Tesla та користувачів X. Проблема такого підходу очевидна: коли захід сильно контролюється організаторами, а критично налаштованих спостерігачів немає, аудиторії складніше отримати незалежну оцінку побаченого. Навіть деякі акаунти, які зазвичай підтримують Tesla, але водночас можуть її критикувати, на захід не потрапили. Cybercab може стати великим проривом — але це ще потрібно довести Сам автомобіль виглядає як заявка на радикальну зміну підходу до транспорту. Два сидіння, повністю електрична силова установка, відсутність традиційних органів керування та ставка на автономність — усе це робить Cybercab зовсім не схожим на звичайну Tesla. Але між красивою концепцією та реальною роботою безпілотного таксі на дорогах є величезна різниця. Потрібно довести, що автомобіль зможе безпечно працювати у складних дорожніх ситуаціях, справлятися з непередбачуваною поведінкою інших учасників руху та стабільно функціонувати без втручання людини. Саме тому така закритість презентації й викликає додаткові питання. Tesla фактично показала світу автомобіль без керма та педалей і назвала його майбутнім. Але замість масштабної демонстрації компанія обрала контрольований захід із мінімальною присутністю незалежних медіа. Можливо, Tesla просто не хотіла завчасно розкривати всі карти. А можливо, компанія сама розуміє, що шлях від ефектного прототипу до справжнього масового роботаксі буде набагато складнішим, ніж здається на презентаціях. У будь-якому разі Cybercab уже став реальністю. Тепер головне питання — не те, чи виглядає він як автомобіль майбутнього, а чи зможе це майбутнє справді працювати на звичайних дорогах.

Проблема Арктики — це не лише потепління та викиди парникових газів. Танення вічної мерзлоти може вдарити безпосередньо по будинках, дорогах та іншій інфраструктурі, а масштаб рахунку виявився значно більшим, ніж вважали раніше. Вічна мерзлота здається надійною основою — буквально. Але для мільйонів людей у північних регіонах вона є частиною фундаменту, на якому стоять цілі населені пункти. Через глобальне потепління цей замерзлий ґрунт поступово відтає. І наслідки можуть бути набагато дорожчими, ніж просто зміни ландшафту. Нове дослідження, опубліковане в журналі Earth’s Future, показало: до середини XXI століття танення вічної мерзлоти може спричинити близько $261 млрд збитків для інфраструктури. Ця цифра особливо вражає на тлі попередніх розрахунків. Раніше потенційні витрати оцінювали приблизно у $110 млрд — тобто нова оцінка більш ніж удвічі вища. Чому збитки виявилися такими великими? Виявилося, що проблема була не лише в прогнозах танення мерзлоти. Дослідники вважають, що попередні моделі просто недостатньо добре враховували те, що саме стоїть на цій мерзлоті. У попередньому дослідженні будівлі фактично розглядалися у двовимірному форматі. Але один будинок може мати один поверх, а може бути багатоповерховим — і різниця у вартості його відновлення величезна. Особливо це важливо для Сибіру, де за часів Радянського Союзу активно будували багатоповерхові житлові будинки для працівників районів, пов’язаних із видобуванням природних ресурсів. Тому цього разу вчені вирішили буквально додати до розрахунків третій вимір. Вчені використали супутники та штучний інтелект Дослідники об’єднали супутникові знімки, алгоритми штучного інтелекту та спеціальні карти рельєфу. Для початку вони використали величезний масив супутникових даних обсягом близько 10 терабайт. На цих зображеннях модель глибокого навчання навчали знаходити будівлі. Потім інший алгоритм визначав їхнє призначення — наприклад, житлові це будинки чи нежитлові споруди. Це дозволило приблизно оцінити їхню висоту. Далі дослідники використали набір даних ArcticDEM, щоб визначити висоту верхньої частини будівлі та рівень поверхні землі під нею. Простіше кажучи, вони змогли отримати набагато точніше уявлення не лише про площу будівель, а й про їхню висоту та кількість поверхів. Після цього до розрахунків додали інформацію з будівельних норм США, Канади та росії, щоб оцінити середню висоту поверхів у житлових спорудах і приблизну загальну площу приміщень. Арктична проблема може стати глобальною Вічна мерзлота займає близько 24% суходолу Північної півкулі, охоплюючи великі території Аляски, Канади та Сибіру. Коли ґрунт, який роками залишався замерзлим, починає відтавати, він втрачає частину своєї здатності бути стабільною основою. Для будинків та іншої інфраструктури це може означати просідання, деформації та необхідність дорогого ремонту або повної реконструкції. Є й інша проблема: відтавання мерзлоти вивільняє парникові гази, які раніше були замкнені в замерзлому ґрунті. Це, своєю чергою, може посилювати глобальне потепління. Тобто формується потенційно небезпечне замкнене коло: потепління прискорює танення мерзлоти, танення створює нові ризики для інфраструктури та вивільняє парникові гази, а це додає ще один фактор тиску на клімат. Автори дослідження наголошують, що точне розуміння того, які саме об’єкти перебувають під загрозою, критично важливе для оцінки майбутніх витрат. І головний висновок тут простий: якщо рахувати не лише будинки на карті, а й їхню реальну тривимірну структуру, майбутній рахунок за танення Арктики виявляється набагато більшим.

Коли ми уявляємо льодовики, нам легко уявити величезні простори білого льоду, що блищить під небом. Але не всі льодовики мають таку форму.Світ покритий іншим типом льодовиків, званими скельними льодовиками – формами рельєфу в гірських районах, де маси льоду і каміння співіснують, приховані під твердою поверхнею з каміння та валунів.Нове дослідження, опубліковане в Journal of Geophysical Research: Earth Surface, показує, що скельні льодовики можуть містити вражаючу кількість льоду.В усьому світі зафіксовано більше ніж 51 000 скельних льодовиків, з яких понад 10 000 розташовані в США. Незважаючи на їх поширеність, ці покриті льодом утворення ефективно приховані від погляду під щільними покривами каміння, тому багато людей можуть навіть не знати про їх існування."Коли ми знаходимося високо в горах і йдемо по розсипаних каменях або гравію, ви не усвідомлюєте, що під вашими ногами може бути 120 футів льоду", – говорить гляціолог Лейф Андерсон з Університету Юти.Це природне кам'яне укриття допомагає зберегти лід у скельних льодовиках, ізолюючи його від сонячного світла та тепла на поверхні, але це також є перешкодою для вчених.Однією з проблем вивчення скельних льодовиків є складність вимірювання кількості водяного льоду, який вони містять, через кам'яний гравій, що покриває їх.У своєму новому дослідженні Андерсон і його колеги знайшли новий спосіб кількісно оцінити запаси льоду в скельних льодовиках, використовуючи льодовик Тімпаногос в основі гори Тімпаногос в Юті як об'єкт дослідження.Традиційне зображення льодовиків можна здійснити за допомогою радару, що проникає в землю, але цей метод неефективний для скельних льодовиків, оскільки кам'яні уламки, змішані з льодом, розсіюють радіохвилі і погіршують якість зображення.Альтернативний підхід – використання гравіметра, який може виявляти та картографувати приховані маси під землею."Існує великий контраст у масовій щільності між скелею, що складає гору Тімпаногос, і набагато меншою щільністю льоду, що знаходиться в скельному льодовикові поряд з нею", – говорить співавтор і геофізик Майкл Торн."Коли ми вимірюємо гравітаційне прискорення над скельним льодовиком, ми бачимо більше зменшення цього гравітаційного прискорення, коли проводимо вимірювання над ділянками з товстішим льодом".Зібравши дані з 232 вимірювань, проведених у різних місцях навколо льодовика Тімпаногос, дослідники розробили новий метод для 3D-зображення льоду в скельному льодовикові, використовуючи байєсівську статистику та моделювальні техніки для реконструкції товщини, форми та складу льодовика.Результати показують, що льодовик Тімпаногос складається приблизно з 83 відсотків льоду та 17 відсотків кам'яних уламків за об'ємом, при цьому лід займає середню товщину 18,8 метра (приблизно 61,7 фута) по всьому скельному льодовикові.Усього скельний льодовик містить приблизно 1,5 мільйона кубічних метрів льоду, що приблизно дорівнює об'єму Великої піраміди Гізи (або близько 600 олімпійських басейнів).У термінах метричних тонн це означає, що льодовик Тімпаногос містить близько 1,4 мільйона тонн (1,5 мільйона американських тонн) льоду, прихованого під його кам'яною поверхнею, але дослідники на цьому не зупинилися.Використовуючи дані з попередніх досліджень внутрішньої структури інших скельних льодовиків, дослідники використали свої знахідки про льодовик Тімпаногос, щоб розробити новий метод, який може оцінити обсяг льоду в скельних льодовиках на основі вимірювань їхньої поверхні.Згідно з їхніми розрахунками, штат Юта в цілому містить близько 1 мільярда тонн (1 гігатонни) льоду в усіх своїх 836 задокументованих скельних льодовиках.Західні США містять майже 12 мільярдів тонн, а в усьому світі близько 48 мільярдів тонн льоду зберігається всередині скельних льодовиків.Це досить неймовірний новий спосіб оцінки кількості льоду, прихованого всередині скельних льодовиків по всьому світу, і, як кажуть дослідники, важливо продовжувати вдосконалювати наші вимірювання цих величезних утворень."Необхідність кількісно оцінити воду, що зберігається в цих утвореннях, лише зростає, оскільки льодовики реагують на зміни клімату і можуть перейти в стан покритих уламками льодовиків і, зрештою, скельних льодовиків", – пише команда."Під час періодів потепління скельні льодовики можуть стати нестабільними і становити загрозу для інфраструктури нижче. Моделювання цих форм рельєфу в 3D може допомогти кількісно оцінити їхні запаси води та зобразити їх внутрішню структуру, що дозволить краще оцінити їхній вплив на місцеву гідрологію, екологію та небезпеки".Знайдені результати опубліковані в Journal of Geophysical Research: Earth Surface.Цікавий фактСкельні льодовики можуть зберігати величезні обсяги льоду, які залишаються невидимими для більшості людей через їхнє кам'яне покриття.

Занадто багато 'поганого' холестерину в крові – це тип ліпопротеїнів низької щільності (LDL) – може сприяти утворенню бляшок в артеріях, що підвищує ризик серцево-судинних проблем, таких як інфаркти та інсульти.Багато факторів впливають на рівень LDL холестерину, включаючи генетику, дієту та вік, тоді як лікування високого холестерину може включати зміни в харчуванні та статини.Вчені зараз працюють над точним методом редагування ДНК, використовуючи технологію CRISPR, щоб зробити постійну генетичну зміну, яка може знизити рівень LDL холестерину після одного лікування.Назва методу – CTX310, він має на меті імітувати природний генетичний варіант, який знижує LDL холестерин шляхом зменшення експресії білка печінки, відомого як ANGPTL3.Нові результати клінічного випробування, проведеного командою з Клівлендської клініки, свідчать, що цей підхід може залишатися безпечним і ефективним навіть через рік."CTX310 був пов'язаний з незначними побічними ефектами і призвів до стійких змін у рівнях ANGPTL3 та атерогенних ліпопротеїнів через рік, що ще більше підтверджує його потенціал як одноразового лікування," пишуть дослідники у своїй публікації.Деякі люди народжуються з варіантами втрати функції в гені, що виробляє білок ANGPTL3. Менше білка означає, що організм краще здатний обробляти жири, що циркулюють у крові.Ідея CTX310 полягає в тому, щоб штучно здійснити таку ж генетичну зміну і досягти подібних ефектів на LDL холестерин.У випробуванні, яке зараз триває, 15 людей з серйозними проблемами здоров'я, пов'язаними з холестерином або тригліцеридами, отримали внутрішньовенну інфузію для доставки наночастинок, що містять інструкції CRISPR.Один учасник помер через 179 днів після лікування, хоча дослідники дійшли висновку, що смерть не була пов'язана з CTX310.У інших 14 учасників профіль холестерину та тригліцеридів залишався низьким, і нових серйозних побічних ефектів не було зареєстровано.Для чотирьох учасників, які отримали найвищу дозу наночастинок, рівень ANGPTL3 знизився в середньому на 78,6%. Їхній LDL холестерин знизився в середньому на 52,5%, а тригліцериди – на 47,8%.Хоча це випробування не включає велику кількість пацієнтів, ці ранні результати є обнадійливими і свідчать про те, що лікування варте подальшої розробки."Серед пацієнтів з ліпідними розладами потенціал одноразового лікування, яке призводить до мутації втрати функції в гепатоцитах, що імітує природні варіанти, пов'язані зі зниженим ризиком атеросклеротичних серцево-судинних захворювань, представляє унікальну терапевтичну можливість," пишуть дослідники.Цікавий фактТехнологія CRISPR, яка використовується в цьому дослідженні, може не лише редагувати гени, але й допомагати у лікуванні різних захворювань, включаючи деякі види раку.

Світ залежить від металів, і не лише від тих, які виробляють музиканти з довгим волоссям. Наші сучасні технології, промисловість та інфраструктура не могли б існувати без 17 цінних металів, відомих як рідкоземельні елементи (REE), які використовуються в комп'ютерах, літаках, автомобілях та інших пристроях.Незважаючи на свою назву, рідкоземельні елементи не є такими вже й рідкісними, але їх видобуток є дорогим і складним. Однак вчені виявили, що відходи, які залишаються після спалювання викопного пального, містять величезні кількості REE, які можуть стати внутрішнім джерелом цих металів.Рідкоземельні елементи нерівномірно розподілені по Землі, причому китайські шахти виробляють близько 70% REE і забезпечують близько 90% глобальної обробки важких рідкоземельних елементів, створюючи монополію на магніти.REE є життєво важливими для переходу на чисту енергію, їх використовують у сонячних панелях, акумуляторах та моторах вітрових турбін, а також у медичних і оборонних технологіях. Наприклад, один винищувач F-35 містить близько 400 кілограмів (900 фунтів) REE.Мікроскопічний вигляд типового каменю, багатого на REE. (Університет Кембриджа)Багато країн вважають, що отримання незалежного постачання REE є важливим для національної безпеки, технологічної стійкості, економічної стабільності та енергетичної незалежності. Це також допоможе створити більш кругову економіку матеріалів.На щастя, виявляється, що існує багато REE, які просто «чекають», заховані в відходах викопного пального.Дослідження, проведене в 2024 році в Університеті Техасу в Остіні, показало, що зола вугілля з вугільних електростанцій у США може містити майже 100 мільярдів доларів у рідкоземельних елементах, які можна видобути.В даний час імпорт з Китаю становить близько 70% постачання REE в США. У США є лише одна велика діюча шахта REE в Каліфорнії, яка виробляє 16% світового постачання рідкоземельних елементів, і їй не вистачає національних потужностей для обробки.Виробництво рідкоземельних оксидів, які є REE, змішаними з киснем, по країнах з 1985 року.Цікаво, що зола вугілля є потенційним джерелом: побічний продукт спалювання вугілля, який став можливим завдяки сотням мільйонів років екстремального тепла і тиску, що стискали давні рослини в Землі.Після того, як більшість маси вугілля та горючих елементів згоріло, концентрація REE в отриманій золи може бути в 10 разів вищою, ніж у незгорілому вугіллі, що пропонує вже видобуте джерело критичних матеріалів.Оцінюється, що в доступній золи вугілля міститься 11 мільйонів тонн REE, що майже вісім разів перевищує кількість, яку США мають у внутрішніх запасах.Отже, розпочалася глобальна гонка за розробку практичних методів видобутку.В Університеті Монаша в Австралії інженери використовують екологічно чисті кислоти для видалення REE з золи вугілля, повідомляючи про 90% відновлення всіх 17 елементів у пілотних демонстраціях.Ця робота також є універсальною. Дослідники з Монаша стверджують, що їхній метод, якщо його масштабувати та комерціалізувати, може бути використаний на інших звичайних відходах, включаючи електронні відходи, а також відходи, які залишаються після видобутку цінних металів з руди.«Нам не потрібно видобувати нові шахти. Ми можемо використовувати те, що вже оброблено і просто лежить на звалищі», - сказав Беннет Томас, інженер з відновлення сталих ресурсів в Монаші, додавши, що підвищена самодостатність у REE може вирішити «національний ризик».Операції з золою вугілля на звалищі в Шрусбері, Массачусетс.Стаття, опублікована в 2025 році в Journal of Environmental Management, також підкреслює невикористаний потенціал золи вугілля.Інженери Ручі Агарвал і Артур Рагаускас підрахували, що в глобальному масштабі зола вугілля може щорічно давати понад 300 000 тонн (272 000 метричних тонн) REE, «значно перевищуючи глобальний попит».Однак традиційні методи видобутку мають багато недоліків, включаючи низькі виходи та токсичні відходи після обробки.Дослідники в Університеті Нортheastern працюють над цією проблемою, збільшуючи виходи з традиційних методів видобутку в три рази, попередньо обробляючи відходи вугілля.Вчені також досліджують інші варіанти, включаючи «зелені» розчини для вилуговування, використовуючи різні речовини, такі як кислоти; електрохімічні методи видобутку; та природні рішення, такі як метаболіти, створені мікробами, які осаджують REE з відходів екологічно чистим способом.Крім того, фітомайнинг може використовувати «гіпернакопичувальні рослини», які збирають REE в своїх тканинах, використовуючи ці природні чудеса для нашої вигоди.Однак кожен метод має свої переваги та недоліки, головним чином пов'язані з екологічною стійкістю, вимогами до ресурсів, масштабованістю та складністю.Видобуток повинен досягти оптимального балансу, щоб отримати високоякісні REE економічно ефективним і енергоефективним способом.Час покаже, чи будуть якісь з цих методів успішними в масштабах.Цікавий фактВідходи вугілля можуть стати важливим джерелом рідкоземельних елементів, які є критично важливими для технологій чистої енергії.

Фізична активність у ранньому віці може буквально «навчити» організм рухатися економніше. Вчені виявили ефект, який зберігався навіть після завершення росту. Чи може те, наскільки активно ми рухаємося в дитинстві, вплинути на те, скільки енергії організм витрачатиме під час ходьби вже в дорослому віці? Новий експеримент дає несподівану відповідь: так, принаймні у птахів це можливо. Дослідники з Пенсильванського університету виявили, що молоді цесарки, які під час росту регулярно ходили з додатковою вагою на нозі, згодом навчилися рухатися напрочуд економно. Ставши дорослими, вони могли нести цей додатковий вантаж, витрачаючи приблизно стільки ж енергії, скільки звичайний птах витрачав під час ходьби без жодного навантаження. 23% зайвої енергії — і організм навчився її економити В експерименті взяли участь 12 цесарок. Від двотижневого віку й майже до повного дорослішання, у 16 тижнів, шість птахів носили на одній нозі невеликий вантаж, маса якого становила близько 4% їхньої ваги. Інші шість росли без додаткового навантаження. Усі птахи жили та тренувалися в однакових умовах. А починаючи з дев’яти тижнів, їх привчали ходити на біговій доріжці. Коли дослідники перевірили тварин у дорослому віці, різниця виявилася саме під час ходьби з вантажем. Птахи, які вперше зіткнулися з додатковою вагою, витрачали на ходьбу на 23% більше енергії, ніж без неї. А ось ті, хто зростав із таким навантаженням, практично не мав цієї енергетичної «штрафної надбавки». Більше того, у середньому вони навіть витрачали трохи менше енергії під час ходьби з вантажем, ніж без нього. Іншими словами, їхній організм ніби навчився заздалегідь пристосовуватися до навантаження. Організм може перебудовуватися під час росту Саме цей момент найбільше зацікавив учених. Результати ставлять під сумнів уявлення, що економічність рухів — це переважно незмінна характеристика організму. Ймовірно, тіло під час розвитку може підлаштовуватися під механічні вимоги, з якими регулярно стикається. Поки що дослідники не знають, завдяки чому саме виникла така адаптація. Причиною могли стати зміни в будові кінцівок, роботі м’язів, поставі, координації або самій механіці ходьби. Тобто птахи не просто стали «сильнішими». Їхній організм міг навчитися рухатися ефективніше. А що це означає для людей? Ось тут дослідження стає особливо цікавим. Вчені припускають, що подібний принцип потенційно може мати значення і для людини, хоча експеримент проводили саме на цесарках і переносити його результати безпосередньо на людей поки зарано. Є гіпотеза, що люди природно частіше уникають фізичної активності, яка здається їм надто виснажливою. Якщо недостатня активність у дитинстві справді призводить до того, що рух у дорослому віці потребує більше зусиль, може виникнути своєрідне замкнене коло: рухатися важко — тому людина рухається менше — через це фізична активність здається ще важчою. І навпаки, регулярні ігри, спорт та інша активність у дитинстві потенційно можуть допомогти організму сформувати більш економічну модель руху. Це поки що лише напрямок для подальших досліджень, а не доказ того, що дитячі тренування гарантовано зроблять дорослу людину витривалішою. Але висновок учених звучить цікаво: тіло, яке росте, може не просто збільшуватися в розмірах — воно вчиться справлятися з навантаженнями, які зустрічає щодня. І якщо ця закономірність частково працює і в людей, активне дитинство може мати набагато довший ефект, ніж ми звикли думати.

Високий артеріальний тиск підвищує ризик серцевих нападів, інсультів та інших серцево-судинних захворювань, тому дослідники шукають нові способи зниження тиску. Чим простіше, тим краще.Хоча зміни в способі життя можуть допомогти, дотримуватися дієти або режиму фізичних вправ не завжди легко. Ліки від тиску також ефективні, але багато людей намагаються уникати медикаментозного лікування, якщо це можливо.У новому клінічному випробуванні, опублікованому в PLOS One, дослідники з Великобританії протестували вплив щоденної дози масла перцевої м'яти на 40 добровольців віком від 18 до 65 років протягом 20 днів.Хоча це було відносно невелике і коротке дослідження, результати вражають: учасники, які приймали масло перцевої м'яти, показали середнє зниження систолічного артеріального тиску на 8,48 міліметрів ртуті (мм рт. ст.) у порівнянні з групою плацебо.Це еквівалентно зниженню на 8 пунктів. Для порівняння, ризик серцевих подій знижується на 20 відсотків за кожне 10-пунктове зниження систолічного артеріального тиску."Наші результати дуже позитивні і мають значні клінічні наслідки, особливо враховуючи, що артеріальна гіпертензія є найпоширенішим запобіжним фактором для кардіометаболічних захворювань і найбільшим ризиком для глобальної смертності", - говорить спортивний і медичний вчений Джонні Сінклер з Університету Ланкаширу.Екстракти перцевої м'яти давно використовуються для полегшення болю в животі та здуття, а також вважаються антиоксидантами та протизапальними засобами.Раніше дослідження вже припускали, що перцева м'ята може допомогти при гіпертонії, тому команда вирішила дослідити це питання далі.Усі учасники дослідження мали або передгіпертонію (трохи нижче офіційного порогу високого тиску), або першу стадію гіпертонії. Половина отримувала 50 мікролітрів чистого масла перцевої м'яти, змішаного з 100 мілілітрами води двічі на день, інша половина отримувала плацебо.Крім значного зниження систолічного артеріального тиску, група з маслом перцевої м'яти також показала середнє зниження діастолічного тиску на 4,57 мм рт. ст. Їхній пульс в середньому був на 8,92 ударів на хвилину повільнішим, ніж у групи плацебо."Результати цього випробування свідчать про те, що добавка масла перцевої м'яти може бути цінним інструментом у лікуванні передгіпертонії та першої стадії гіпертонії", - пишуть дослідники у своїй публікації.Дослідження показало, що масло перцевої м'яти є низькокалорійним і недорогим, тому це може стати простим і економічно ефективним рішенням для лікування мільйонів людей у всьому світі.Цікавий фактМасло перцевої м'яти не тільки знижує артеріальний тиск, але й використовується для полегшення симптомів шлункових розладів, таких як біль і здуття.

З віком людина не просто починає більше забувати. Її пам’ять поступово змінює спосіб роботи — замість яскравих подробиць мозок дедалі частіше зберігає загальну картину подій. До такого висновку дійшли дослідники Університету Східної Англії, які порівняли пам’ять 37 молодих і 37 старших людей. Учасникам пропонували слова-підказки та просили пригадати як конкретні події, наприклад день народження, так і повторювані ситуації — скажімо, щоденну дорогу на роботу. Виявилося, що старшим людям було складніше перемикатися між різними типами спогадів. При цьому їхні конкретні спогади містили менше деталей про побачене, почуте та пережиті емоції, зате більше загальних знань і власних інтерпретацій. Тобто спогад може залишатися, але ставати менш схожим на «відеозапис» конкретного моменту. Замість кольору кімнати, звуків чи точних емоцій мозок частіше зберігає головне: що сталося і яке це мало значення. Цікаво, що така зміна має не лише мінуси. Узагальнені спогади можуть допомагати швидше знаходити закономірності, приймати рішення та використовувати накопичений життєвий досвід. Дослідники вважають, що результати допомагають краще зрозуміти здорове старіння мозку. Адже вікові зміни пам’яті — це не обов’язково просте стирання минулого. Іноді мозок просто починає розповідати його по-іншому.

Нержавіюча сталь зазвичай вважається надзвичайно стійкою до корозії. Але в електролізерах для виробництва водню навіть вона зрештою здається. Тепер вчені створили новий сплав, який здатен витримувати значно жорсткіші умови — і потенційно може замінити дорогий титан. Дослідники з Університету Гонконгу розробили матеріал під назвою SS-H₂. Його головна особливість — незвичайний механізм захисту від корозії. Звичайна нержавіюча сталь покладається переважно на тонкий захисний шар оксиду хрому. Але за високої напруги цей шар руйнується. У SS-H₂ після цього вмикається своєрідний «другий щит» — шар на основі марганцю. Вчені назвали цей ефект послідовною подвійною пасивацією. У випробуваннях із солоною водою, концентрація солі в якій була близькою до морської, новий сплав залишався стійким до корозії аж до приблизно 1700 мВ. Це вище за рівень, пов’язаний із виробництвом кисню під час електролізу. І тут починається найцікавіше. Для таких агресивних умов сьогодні часто використовують титан, іноді із дорогими золотими або платиновими покриттями. Новий сплав потенційно може дозволити замінити частину цих компонентів набагато дешевшою сталлю. За оцінкою команди, вартість відповідних конструкційних матеріалів у великій PEM-установці теоретично можна зменшити приблизно у 40 разів. Це не означає, що сам зелений водень автоматично стане у 40 разів дешевшим. На його ціну також впливають електроенергія, мембрани, каталізатори та інше обладнання. Але здешевлення одного з найдорожчих компонентів може суттєво змінити економіку великих електролізерів. Причому розробка вже виходить за межі лабораторії: дослідники повідомляють, що разом із промисловим партнером виготовили тонни дроту SS-H₂. Попереду ще масштабування виробництва, створення сіток і пористих конструкцій та довготривалі випробування. Але якщо новий матеріал підтвердить свою стійкість у реальних установках, у водневої енергетики може з’явитися дуже важлива альтернатива дорогому титану.

Схоже, Apple вирішила більше не обмежуватися двома основними лінійками ноутбуків. Після MacBook Neo компанія нібито готує ще одну модель, яка займе проміжне місце між MacBook Air і MacBook Pro. За даними Omdia, новинка може отримати 13,8-дюймовий дисплей і вийти приблизно у 2029 році. Apple начебто планує звичайну OLED-матрицю — не настільки просунуту, як Tandem OLED, яку очікують у майбутній топовій моделі MacBook Ultra. І це може бути найцікавішою частиною стратегії Apple. Поки професійні MacBook стають дедалі дорожчими, компанії потрібні варіанти для користувачів, які хочуть більше можливостей, ніж пропонує Air, але не готові платити за Pro. Схоже, Apple поступово розширює MacBook знизу й зверху: Neo має залучити нових покупців, а майбутній Ultra — тих, кому потрібен максимум технологій. Між ними якраз залишається величезна ніша. Якщо чутки справдяться, у 2029 році вибір MacBook може стати значно більшим. І, можливо, саме тоді Apple остаточно перетворить MacBook із двох основних моделей на цілу екосистему ноутбуків під різні бюджети.