Більше 80 років рукопис, написаний одним із засновників квантової фізики, припадав пилом у бібліотеці Австрії.Тепер його знайшов історик фізики Флавіо Дель Санто з Женевського університету. Цей трьохсторінковий документ є коротким, але містить давно втрачену інформацію про одну з найсуперечливіших дискусій у квантовій механіці.Цей документ пропонує несподіване уявлення про те, що сам Ервін Шредінгер вважав про природу реальності.Замість того, щоб відчувати дискомфорт через квантову випадковість, як його часто зображують, Шредінгер вірив, що існують аспекти Всесвіту, які не можна передбачити — переконання, яке він мав ще до виникнення квантової теорії в 1920-х роках.У рукописі він написав: "Найсильніший аргумент на користь індетермінізму старший за квантову механіку".У класичній фізиці немає справжньої випадковості. Кості можуть мати дефекти, які впливають на їх кидок. Комп'ютерні генератори випадкових чисел зазвичай керуються алгоритмами. Навіть підкидання монети підпорядковується фізичним силам, які, теоретично, можна передбачити.Цей феномен відомий як детермінізм, і він відіграє важливу роль у нашому розумінні фізичного Всесвіту, стверджуючи, що кожна класична поведінка визначається умовами, які її передують, навіть якщо ми не знаємо, які це умови.Але квантова механіка, як відомо, йде в ногу з дуже іншим ритмом.На квантовому рівні поведінка частинок, таких як фотони та електрони, може бути передбачена лише в термінах ймовірностей. Ми можемо розрахувати ймовірність певного результату з надзвичайною точністю, але не можемо точно передбачити, що зробить окрема частинка.Це піднімає глибоке питання: чи є Всесвіт в основному випадковим, чи існують приховані фактори, які визначають поведінку частинок, які квантова механіка ще не врахувала?Ці гіпотетичні приховані фактори відомі як приховані змінні, і вони є саме тим, чим звучать — невідомими властивостями або умовами, які, якби ми їх знали, дозволили б фізикам передбачити квантову поведінку окремих частинок.У 1932 році математик Джон фон Нейман опублікував те, що широко інтерпретувалося як математичне доведення того, що такі приховані змінні неможливі.Його аргумент мав значну вагу, і протягом більше десяти років дослідження моделей прихованих змінних в основному зупинилися.Не всі були переконані. У 1935 році математик Грете Герман вказала на значні недоліки в міркуваннях фон Неймана. Однак її критика була в основному проігнорована.У середині 1940-х років двоє видатних фізиків випадково відновили аргумент на користь прихованих змінних, іронічно виступаючи проти них, погоджуючись з фон Нейманом.У травні 1943 року математик і фізик Едмунд Тейлор Уіттакер виступив з лекцією, стверджуючи, що квантова механіка нарешті зруйнувала класичне уявлення про детермінізм.На відміну від очевидної випадковості підкидання монети, він стверджував, що квантова випадковість є справжньою, і жодна кількість додаткової інформації не може зробити індивідуальні результати передбачуваними.Тоді, в січні 1944 року, фізик Сатйендра Нат Бозе зробив подібний аргумент на засіданні Індійського наукового конгресу, заявивши, що "фізики здобули знання, але втратили віру" в детерміністичні закони природи.Це стало іскрою для сухого сіна.У липні 1944 року математик Генрі Піаджо опублікував статтю в журналі Nature під назвою "Колапс детермінізму", в якій повідомляв про аргументи Бозе. Це спровокувало сплеск відповідей від фізиків, які не були настільки переконані, що детермінізм мертвий і похований.Протягом наступних місяців аргумент розцвів на сторінках журналу, дослідники розбиралися з нібито неможливістю прихованих змінних.У своїй лекції 1943 року Уіттакер запропонував, здавалося б, просту демонстрацію того, чому приховані змінні не можуть існувати, використовуючи фотони — окремі частинки світла, які проходять через поляризатор.Квантова механіка може передбачити, яку частину фотонів пройде через поляризатор під будь-яким кутом.Але Уіттакер стверджував, що якщо кожен фотон несе прихору інструкцію, що визначає, чи пройде він, зміна кута поляризатора під час польоту фотонів зробить цю інструкцію марною.Отже, він зробив висновок, що результат не може бути передбачений прихованими змінними.Шредінгер, спостерігаючи за дебатами, написав свою відповідь, також названу "Колапс детермінізму".У ній він вказав на значний недолік у міркуванні Уіттакера.Уіттакер припустив, що кожен фотон несе приховану змінну лише з двома можливими значеннями, одне з яких визначає, чи пройде він через поляризатор, а інше — чи буде відображений.Але Шредінгер вказав, що немає причин обмежувати приховану змінну лише двома значеннями. Що, якщо вона може приймати будь-яке значення між нулем і одиницею?Він тоді побудував математичну модель, в якій результат залежав як від прихованої змінної фотона, так і від кута поляризатора.З правильними правилами модель відтворила ймовірності, які передбачає квантова механіка, без необхідності, щоб кожна окрема взаємодія була випадковою.Існувала друга частина моделі, яка також була важливою. Шредінгер розробив детерміністичне правило для оновлення прихованої змінної після того, як фотон пройшов через поляризатор, що означало, що його модель могла бути використана для відтворення прогнозів для наступних вимірювань.Важливо, що його мета не полягала в захисті детермінізму, оскільки він обов'язково вірив у нього. Він захищав можливість детермінізму проти конкретних тверджень, що це неможливо."Експериментальні дані + логічні висновки ніколи не можуть довести, що або детерміністичний, або індетерміністичний погляд є неможливим", — написав він.Однак відповідь Шредінгера ніколи не була опублікована.Чому він ніколи не опублікував її залишається загадкою, хоча Дель Санто має можливе пояснення.У 1944 році фізик Генріх Пельцер опублікував подібну модель прихованих змінних, показуючи, що аргумент Уіттакера не витримує критики. Шредінгер міг дізнатися про роботу Пельцера і вирішити, що питання вже було піднято.Проте модель Шредінгера пішла далі, надаючи явне математичне правило для того, як прихована змінна фотона змінюється після проходження через поляризатор, що дозволяє їй враховувати наступні вимірювання.Які б не були його причини, рукопис залишався неопублікованим, зберігаючись в австрійському архіві, поки Дель Санто не привернув до нього увагу більше ніж через вісімдесят років.Але є ще один поворот у цій історії.Хоча Шредінгер часто зображується як захисник детермінізму, його власна філософська позиція була досить іншою.Ще в 1920-х роках, до того як сучасна квантова механіка навіть виникла, Шредінгер стверджував, що закони природи можуть бути в основному статистичними, а не підпорядковуватися підлягаючому механізму абсолютно передбачуваних подій.Впливом на нього став фізик Франц Екснер, він навіть описав класичний детермінізм як "філософське упередження" та "апріорне переконання".І його неопублікований рукопис свідчить про те, що його позиція не змінилася в основному до 1940-х років — і не змінилася пізніше.Хоча "Колапс детермінізму" 1940-х років в основному забутий сьогодні, фізики залишаються розділеними за його основними позиціями.Можливо, що ми можемо навчитися з запізнілого внеску Шредінгера — зберігати відкритий розум. У досить вдалому повороті, людина, яка дала нам кота Шредінгера, залишила нам питання, яке залишається, у своєму роді, одночасно живим і мертвим: чи є Всесвіт детерміністичним… чи ні?"Шредінгер … розвинув надзвичайно сильну прихильність до індетермінізму ще до, і незалежно від, квантової механіки, яку він підтримував протягом усієї своєї кар'єри", — пише Дель Санто.Моделі, такі як модель Шредінгера, за словами Дель Санто, "служать доказами принципу проти поширених переконань або заявлених неможливостей, як яскраво ілюструє випадок Шредінгера, реконструйований тут, але ніколи не як вираження догматичної прихильності до детермінізму".

Вікно запітніло, за склом стіна дощу, а відео на ноутбуці зупинилось на півслові. Перша думка - знову провайдер щось мутить. Але провайдер тут ні до чого. Wi-Fi раптом сповільнився під час зливи тому, що сигнал роутера буквально тоне у воді - у краплях на склі, у вологому повітрі та в мокрих стінах будинку. Про це пише Pixelinform. ## Чому вода так шкодить радіохвилям Wi-Fi - це радіохвилі на частоті 2,4 або 5 ГГц. Вода, зокрема через те, як її молекули реагують на електромагнітне поле, добре поглинає енергію саме в діапазоні, близькому до цих частот. Грубо кажучи, кожна крапля на шляху сигналу забирає в нього частину потужності й не віддає назад. Це не метафора - на цьому принципі працюють мікрохвильовки, які гріють їжу саме водою в ній. Під час зливи таких “перешкод” стає більше в кілька разів одразу. Щільний шар води на віконному склі, вологі стіни, насичене парами повітря за вікном - усе це працює як додатковий фільтр між вашим роутером і телефоном. ## Роутер біля вікна - найгірше місце в негоду Класична історія: роутер стоїть на підвіконні, бо там розетка й гарно ловить “на всю квартиру”. У суху погоду все чудово. Але щойно починається дощ, пристрій опиняється буквально за кілька сантиметрів від мокрого скла - і сигнал, який іде назовні й назад у кімнату, проходить крізь цей водяний бар’єр. Є й другий нюанс, про який рідко згадують. Вода на склі не просто поглинає хвилі - вона їх частково відбиває й розсіює. Через це в квартирі з’являються “мертві зони”, яких у суху погоду не було: сигнал наче є, але дістається до дивана чи спальні вже ослабленим і спотвореним. ## Що зробити за 5 хвилин, коли почалась злива Ось простий алгоритм, який реально допомагає пересидіти негоду з нормальним зв’язком: - Відсуньте роутер від вікна хоча б на метр-півтора, а краще - поставте його в центрі квартири, подалі від зовнішніх стін. - Перевірте, чи не варто перемкнутися на 5 ГГц: цей діапазон швидший, але гірше проходить крізь перешкоди, тож у негоду з товстими мокрими стінами іноді виграє старий добрий 2,4 ГГц. - Підніміть роутер вище - на шафу чи полицю, щоб сигнал ішов над меблями, а не крізь них. - Перезавантажте роутер: іноді він просто “залипає” на заваленому каналі й не перемикається сам. - Вимкніть зайві пристрої - якщо інтернет і так слабкий, роздача з телевізора чи планшета тільки погіршить ситуацію. ## Чи варто чекати на новий роутер через дощ Ні. Це не привід бігти в магазин за дорожчим пристроєм. Якщо зв’язок падає саме під час опадів і стабільний у суху погоду, проблема майже завжди в розташуванні роутера, а не в його потужності. Найдешевше рішення - переставити пристрій подалі від вікна - часто працює краще, ніж заміна обладнання. А що якщо роутер стоїть у кутку й пересунути його ніяк? Тоді варто хоча б закрити вікно щільнішою шторами або відсунути роутер від скла на підвіконні. Дрібниця, але в деяких квартирах саме вона повертає стабільність на час дощу. ## Часті запитання Чому Wi-Fi пропадає саме під час дощу, а не в сніг? Сніг теж поглинає сигнал, але рідка вода робить це ефективніше - вона щільніша й краще проводить електромагнітні хвилі відповідних частот. Це проблема провайдера чи моя? Якщо інтернет падає лише в дощ і лише у вас, а в сусідів усе гаразд - шукайте причину в розташуванні роутера. Якщо ж “лягає” вся квартира одночасно, варто подзвонити провайдеру. Допоможе закрити вікно? Частково. Щільні штори й зачинене вікно трохи зменшують вологість біля роутера, але головне - фізично відсунути пристрій від скла. Чи впливає дощ на мобільний інтернет? Так, і на стільниковий зв’язок теж - вежі операторів теж приймають сигнал крізь вологе повітря, тож у сильну зливу мобільний інтернет теж може просісти. Наступного разу, коли відео зупиниться саме тоді, коли за вікном стіна води, гляньте спершу на роутер, а вже потім телефонуйте провайдеру. Можливо, все, що потрібно - просто переставити коробочку на метр далі від скла. Wi-Fi під час зливи: чому вода глушить сигнал роутера читайте на сайті Pixel.inform.

Ви сідаєте на диван після важкого дня, а ваш кіт згортається біля вас, спочиваючи головою на вашій руці. Його тепла шерсть і муркотіння — це звичні частини вашого зв'язку.Але як цей зв'язок впливає на ваші тіла, залишається менш зрозумілим.Вчені з Японії шукали ознаки цього зв'язку у двох гормонах. Окситоцин відіграє роль у соціальному зв'язку і може підвищуватися під час ніжного контакту. Кортизол допомагає регулювати реакцію організму на стрес і його використання енергії.Дослідження, опубліковане в iScience, показало, що власники з вищим рівнем окситоцину, як правило, мали котів з вищим рівнем окситоцину. Вищий рівень окситоцину у котів також був пов'язаний з меншими негативними емоціями та нижчим рівнем кортизолу у власників.Як виникають ці асоціації, поки що незрозуміло. Погладжування може бути одним із можливих пояснень, зазначила провідна авторка Сахо Такагі з Університету Кіото."Я думаю, що це може бути тому, що окситоцин підвищується як у власника, так і у кота під час взаємодії, і ця взаємодія допомагає формувати їхній зв'язок", — сказала Такагі.Коти можуть формувати тісні зв'язки зі своїми господарями. Але фізіологія цього зв'язку залишається менш дослідженою. За словами дослідників, жодне попереднє дослідження не вимірювало окситоцин як у котів, так і у їхніх власників.Такагі та її колеги залучили 19 власників і 29 їхніх котів. Порівняння гормонів використовувало дані з 24 котів, у яких можна було зібрати сечу, та 17 власників.Команда середньоарифметично обчислила показники з трьох зразків сечі для кожної особи. Власники також заповнили анкету про свої почуття за останні кілька тижнів. Невеликі Bluetooth-мітки на нашийниках котів надсилали сигнали на телефони їхніх власників. Ці сигнали допомагали оцінити, наскільки близько вони були вдома.Читання гормонів не є прямими вимірюваннями щастя або стресу. Окситоцин, що виробляється в мозку, також відіграє роль у пологах і виділенні молока. Вища концентрація не завжди вказує на сильніший зв'язок. Кортизол, що виробляється наднирковими залозами, природно коливається протягом дня.Власники котів з вищим рівнем окситоцину повідомляли про меншу агресію, плутанину, тривогу та депресивний настрій. Однак деякі власники мали кілька котів.Коли команда згрупувала дані за домогосподарствами, щоб врахувати це, лише зв'язки з плутаниною та тривогою залишилися статистично підтвердженими.Дослідження використовували різні методи. У новому дослідженні сеча людей збиралася вранці, тоді як зразки котів збиралися, коли це було можливо. Різниця в часі могла ускладнити виявлення асоціації кортизолу.Зв'язок окситоцину також не показує, що гормони підвищуються і знижуються одночасно. Дослідники порівняли середні концентрації. Вони не перевіряли, чи зміни з часом у кота супроводжувалися подібними змінами у його власника."Щоб назвати відкриття 'синхронністю', я думаю, гормони потрібно вимірювати в кількох точках часу і показати, що вони змінюються подібним чином з часом", — пояснила Такагі.Шум у домогосподарстві або щоденні рутини можуть впливати на обох партнерів. Дослідження було невеликим, і 16 з 19 власників були жінками. Його експлораційні аналізи не були попередньо зареєстровані.Місячне дослідження не може встановити, чи зменшують коти стрес своїх власників. Люди, які почуваються краще, можуть більше взаємодіяти зі своїми котами. Вивчення того, що відбувається до і після певної зустрічі, може допомогти розрізнити ці можливості."Щоб дослідити причинність, гормони потрібно вимірювати в кількох точках часу, до і після погладжування", — сказала Такагі.Цікавий фактДослідження показало, що коти можуть формувати зв'язки зі своїми господарями, які можуть бути навіть сильнішими, ніж у собак.

Виходите з дому по хліб о шостій вечора, а вивіска магазину вже якась мутна. Вдень усе було чітко, а тепер літери пливуть, і телефон доводиться тримати ближче до обличчя. Знайомо? Це не привід бігти по нові окуляри. Найчастіше ви зіткнулися з сутінковою міопією - короткозорістю, яка “вмикається” лише в умовах слабкого світла. Про це пише Pixelinform. Що насправді відбувається з оком у темряві Механізм простий, але його мало хто знає. Коли світла стає менше, зіниця рефлекторно розширюється - їй треба впустити більше фотонів, щоб ви хоч щось побачили. І ось тут є нюанс: розширена зіниця пропускає світло не лише через центр, а й через периферію кришталика. А периферійні зони завжди мають трохи іншу кривизну й оптичну силу, ніж центр. Через це фокус зміщується вперед - приблизно так, ніби ви дивитеся крізь слабку розсіювальну лінзу. Картинка на сітківці стає трохи розмитою, і мозок читає це як короткозорість. Вдень, коли зіниця звужена, працює лише центральна, найточніша частина кришталика - і зір чіткий. У сутінках цей “діафрагмовий” ефект зникає. До речі, схожий трюк використовують фотографи: що ширша діафрагма, то менша глибина різкості. Око працює за тими самими законами оптики. Чому смартфон робить цей ефект удвічі помітним Яскравий екран і темна кімната - це найгірша пара для ваших очей. Поки ви дивитеся в телефон, зіниця звужується під яскраве світло екрана. Варто підняти погляд на темну вулицю - і вона миттєво розширюється. Ці стрибки відбуваються десятки разів за вечір, і кожен перехід дає ту саму оптичну похибку. Додайте сюди акомодацію - здатність кришталика фокусуватися на близькій відстані. Коли телефон за 30 сантиметрів від обличчя, циліарний м’яз напружений годинами. У темряві йому ще складніше розслабитися швидко. Тому після вечірнього скролінгу стрічки вулиця здається мутнішою, ніж є насправді. У жовтні, коли темніє близько шостої, а багато хто повертається додому вже в сутінках, ця комбінація спрацьовує щовечора. Це не хвороба, але й не привід ігнорувати Сама по собі сутінкова міопія - фізіологічна реакція, а не діагноз. Вона минає, щойно стає світліше. Але є виняток, про який зазвичай не згадують: якщо розмитість у темряві не зникає вдень або супроводжується головним болем і “мушками”, це вже привід для перевірки зору. Також варто бути уважнішими тим, хто вже має невелику короткозорість - у них сутінковий ефект проявляється сильніше, бо око й так працює на межі фокуса. Що це означає на практиці? Якщо ввечері ви не можете розібрати номер автобуса - це нормально для сутінків, але не нормально керувати авто в таких умовах без окулярів, якщо вони вам призначені. Різниця між “трохи мутно” і “не бачу пішохода” - критична. Що зробити за 5 хвилин, щоб очам стало легше Відкладіть телефон і дайте зіниці стабілізуватися 2-3 хвилини в рівномірному світлі - без різких перепадів яскравості. Увімкніть у кімнаті м’яке фонове світло: яскравий екран у повній темряві - головний провокатор ефекту. Зробіть правило 20-20-20: кожні 20 хвилин дивіться 20 секунд на об’єкт за 6 метрів. Зменшіть яскравість екрана до рівня освітлення навколо - це прибере стрибки зіниці. Якщо плануєте вийти на темну вулицю, дайте очам хвилину на адаптацію, перш ніж дивитися вдалину. Коротко про головне Сутінкова міопія - це оптичний обман власного ока, підсилений екранами й осінніми вечорами. Вона не шкодить зору, але добре маскує справжні проблеми, якщо ті є. Тож якщо помічаєте, що мутність затримується і вдень - не списуйте все на темряву. А поки що спробуйте простий тест: наступного вечора відкладіть телефон на пів години й подивіться у вікно. Помітили різницю? Чому ввечері різко сідає зір: сутінкова міопія і смартфон читайте на сайті Pixel.inform.

Високе споживання ультраоброблених продуктів може бути пов’язане з ознаками ушкодження судин мозку навіть у людей середнього віку, які не мають помітних неврологічних симптомів. Такого висновку дійшли дослідники, проаналізувавши дані майже 8800 дорослих у Канаді. Дослідження опублікували в журналі JAMA Network Open. Науковці вивчили харчові звички учасників, результати магнітно-резонансної томографії (МРТ), показники жирової тканини та результати когнітивних тестів. Учасникам було від 35 до 69 років, і на момент обстеження вони не мали діагностованих серцево-судинних захворювань. Важливе застереження: дослідження виявило статистичний зв’язок, але не довело, що ультраоброблені продукти безпосередньо спричиняють ушкодження мозку. Що побачили на МРТ Дослідники порівняли людей із різним рівнем споживання ультраобробленої їжі. У групі з найвищим споживанням приблизно кожен дев’ятий учасник мав на МРТ ознаки судинного ушкодження мозку. У групі з найнижчим споживанням такі зміни виявили приблизно в кожного дванадцятого. На знімках фіксували два типи змін. Перший — яскраві ділянки в білій речовині мозку, яка забезпечує передавання сигналів між його різними зонами. Другий — ділянки тканини, пошкоджені через порушення кровопостачання. Такі зміни іноді виникають без характерних симптомів інсульту. Раніше подібні МРТ-ознаки пов’язували з підвищеним ризиком інсульту, погіршення когнітивних функцій і деменції в майбутньому. Однак самі результати сканування не означають, що в учасників обов’язково розвинуться ці захворювання. Чи пояснюється зв’язок зайвою вагою Зв’язок між споживанням ультраоброблених продуктів і змінами на МРТ зберігався після врахування низки чинників: віку, куріння, фізичної активності, доходу, освіти, високого артеріального тиску та діабету. Додатковий аналіз із поправками на загальну кількість жирової тканини та жир навколо внутрішніх органів мало змінив результати. Це свідчить, що самою лише кількістю жиру в організмі виявлену асоціацію пояснити не вдалося. Водночас дослідники не встановили послідовного зв’язку між споживанням ультраобробленої їжі та результатами тестів на пам’ять і мислення. Тобто помітні на МРТ зміни не супроводжувалися чіткими відмінностями в когнітивних показниках під час цього обстеження. Одна з можливих гіпотез полягає в тому, що МРТ здатна виявляти зміни тканин раніше, ніж вони починають впливати на результати когнітивних тестів. Проте це припущення ще потрібно перевірити в подальших дослідженнях. Чому результати поки не доводять причинно-наслідкового зв’язку Є кілька важливих обмежень. По-перше, харчування, стан мозку та когнітивні здібності оцінювали приблизно в один період. Тому науковці не можуть визначити, чи передували харчові звички виявленим змінам. По-друге, результати залежали від способу оцінювання раціону. Коли споживання ультраоброблених продуктів розраховували як частку загальної калорійності або кількості їжі, виявлені зв’язки слабшали й переважно втрачали статистичну значущість. Крім того, харчові опитувальники можуть містити неточності, а на результати здатні впливати й невраховані особливості способу життя. Дослідження також не дозволяє відокремити вплив самого промислового оброблення від поживного складу продуктів або їжі, яку вони замінюють у раціоні. Що це означає для здоров’я Стан судин тісно пов’язаний зі здоров’ям мозку, адже обидва органи залежать від належного кровопостачання. Тому заходи, що допомагають захищати серцево-судинну систему, можуть бути корисними й для мозку. Дослідники наголошують на важливості фізичної активності, контролю артеріального тиску, рівня холестерину та цукру в крові, а також відмови від куріння. Водночас результати цієї роботи самі по собі не доводять, що зменшення споживання ультраоброблених продуктів запобігатиме судинним змінам мозку. Щоб з’ясувати, чи справді зміни в харчуванні можуть впливати на такі показники, потрібні довготривалі спостереження та дослідження, у яких учасники цілеспрямовано змінюватимуть свій раціон. Поки що робота вказує на можливий зв’язок, який потребує подальшої перевірки.

Кліматичні моделі можуть недооцінювати втрату льоду гірськими льодовиками, оскільки не враховують вплив окремих днів екстремальної спеки. Дослідники зі Швейцарської вищої технічної школи Цюриха (ETH Zurich) та Вільного університету Брюсселя створили вдосконалену модель, яка розраховує зміни щодня, а не за середніми місячними показниками. Результати показали, що до кінця XXI століття льодовики можуть втратити на 5–10% більше льоду, ніж прогнозує стандартна модель. Це може додати 20–33 мм до глобального підвищення рівня моря. Дослідження охопило 12 571 льодовик, на які припадає близько 94% світового об’єму льоду гірських льодовиків. Роботу опублікували в журналі Nature Communications. Чому кілька спекотних днів мають значення Більшість моделей використовують середньомісячні значення температури й опадів. Через це короткі, але інтенсивні хвилі спеки можуть залишатися непомітними в розрахунках: кілька дуже теплих днів усереднюються з прохолоднішою погодою решти місяця. Нова версія моделі GloGEM враховує погодні умови щодня. Вона використовує дані за 1980–2024 роки, а для прогнозів до 2100 року спирається на п’ять кліматичних моделей і три сценарії викидів парникових газів. Щоденний підхід точніше відтворює два важливі процеси. По-перше, тривала спека може швидко розтопити сніговий покрив, оголивши темніший лід. Він поглинає більше сонячної енергії, ніж сніг, і тому тане швидше. По-друге, температура конкретного дня визначає, чи випадуть опади у вигляді снігу або дощу. Місячне усереднення може неправильно оцінити співвідношення цих опадів. Що показали спостереження за льодовиками Дослідники порівняли результати обох моделей із 4037 польовими вимірюваннями. У звичайні роки перевага щоденної моделі була відносно невеликою, але під час екстремального танення різниця ставала помітнішою. Під час рекордного танення в Альпах у 2022 році щоденна модель оцінила втрату льоду приблизно на 0,31 метра водного еквівалента більше, ніж місячна модель. Цей результат краще відповідав польовим вимірюванням. У Шпіцбергені під час танення 2024 року різниця сягнула приблизно 0,98 метра водного еквівалента. Найбільший вплив нового підходу виявився в Арктиці. Для Шпіцбергену та російської Арктики модель прогнозує до 25% більшу втрату льоду до 2100 року порівняно зі стандартною версією. Автори застерігають, що це верхні оцінки: результати для цих регіонів особливо чутливі до налаштувань моделі. Льодовикова вода надходитиме раніше Щоденні розрахунки дають змогу оцінити не лише загальну втрату льоду, а й час надходження талої води до річок. Для західної Канади та США за сценаріїв із вищими викидами модель прогнозує, що до 2100 року пік льодовикового стоку настане приблизно на 46 днів раніше, ніж у період 2001–2020 років. Місячна модель недооцінює цю зміну приблизно на 15 днів. Це важливо для регіонів, де льодовики забезпечують водою річкові басейни, особливо під час посух і хвиль спеки. За оцінками дослідників, льодовики постачають прісну воду майже 10% населення світу. Наскільки значним буде підвищення рівня моря За прогнозами щоденної моделі, до 2100 року льодовики можуть втратити від 26% свого об’єму станом на 2025 рік за сценарію низьких викидів до 47% за сценарію високих викидів. Сукупний внесок льодовиків у підвищення рівня моря до кінця століття оцінюється в 86–157 мм. Додаткові 20–33 мм порівняно з місячною моделлю — не найбільше джерело невизначеності: сценарій викидів парникових газів впливає на результат сильніше. Проте різниця має значення для прибережних громад, які вже стикаються з підвищеним ризиком повеней. Водночас нова модель має обмеження. Вона не враховує льодовики площею менш як 5 км² — це більшість льодовиків за кількістю, але близько 6% їхнього загального об’єму льоду. Щоденні обчислення потребують приблизно вдесятеро більше обчислювального часу, ніж місячні, тому останні, ймовірно, і надалі використовуватимуть для масштабних кліматичних прогнозів. Головний висновок дослідження полягає в тому, що навіть короткі хвилі спеки можуть суттєво впливати на втрату льоду. Точніше врахування щоденної погоди допомагає краще оцінювати майбутні зміни льодовиків, водних ресурсів і рівня світового океану.

Уявіть, що ви берете гору Еверест і стискаєте її до розміру піщинки. Неможливо? У космосі є об’єкти, які змушують земні масштаби виглядати просто смішно. Нейтронні зірки — це такі собі “космічні крихітки” діаметром усього 10-20 кілометрів, але одна чайна ложка їхньої речовини важить стільки ж, скільки все людство. Це залишки вибуху надмасивних зірок, що колапсували під власною вагою. Більшість з них мають неймовірно сильні магнітні поля — приблизно у 100 тисяч разів потужніші за найсильніші поля, які ми можемо створити на Землі. Але серед цих екстремальних об’єктів є справжні “монстри” — магнетари. Їхні магнітні поля могутніші за звичайні нейтронні зірки ще у тисячу разів! І ось що цікаво: вчені нарешті розгадали, як саме народжуються ці космічні титани. Повідомляє T4 з посиланням на universetoday.com. Які вони, нейтронні зірки, і чому магнетари особливі? Як ми вже казали, нейтронні зірки — це космічні «їжачки», неймовірно щільні й гарячі. Вони утворюються, коли масивна зірка вичерпує своє паливо і її ядро колапсує, вибухаючи надновою. Залишається лише надзвичайно компактний об’єкт, де протони й електрони стиснуті до стану нейтронів. І, звісно, з таким стисненням народжується і неймовірне магнітне поле. Але магнетари — це інша ліга. Це лише близько 1% від усіх відомих нейтронних зірок, і станом на червень 2025 року в Чумацькому Шляху їх відомо лише близько 30. Ця рідкість лише підкреслює їхню унікальність. Саме магнетари є причиною таких загадкових і потужних космічних явищ, як швидкі радіосплески (FRB) та м’які гамма-сплески. Вони як маяки, що спалахують у космосі, і їхня поведінка десятиліттями була предметом дискусій. Вчені показали, як зіткнення зірок народжує космічних титанів. Фото: universetoday.com Коли дві зірки зустрічаються: космічний вальс Припустимо, у нас є не одна нейтронна зірка, а дві, що обертаються одна навколо одної, поступово наближаючись. Це так звані подвійні нейтронні зірки. Зазвичай, коли дві такі зірки стикаються, їхня сукупна маса перевищує певну критичну межу — так звану межу Толмена-Оппенгеймера-Волкова (TOV), що становить близько 2,6 сонячних мас. У такому випадку злиття неминуче призводить до народження чорної діри, яка поглинає все довкола. Це один із найдраматичніших сценаріїв у космосі. Однак, що станеться, якщо сукупна маса зірок виявиться меншою за цю межу? Тоді, замість чорної діри, утворюється єдина, ще більша нейтронна зірка. І ось тут починається найцікавіше. Як народжується магнетар: танець турбулентності Група вчених на чолі з Кентою Кючі використала один із найпотужніших суперкомп’ютерів світу — японський FUGAKU, щоб відтворити цей космічний сценарій. Вони симулювали злиття двох нейтронних зірок меншої маси, кожна з яких мала магнітне поле близько 3 трильйонів Гаусів. Це вже дуже багато. Але результати симуляції просто вражають: протягом мілісекунд після першого контакту, рідина нейтронних зірок входить у стан, відомий як нестабільність Кельвіна–Гельмгольца. Якщо пояснити просто, це те саме, що відбувається з димом від свічки: спочатку він підіймається рівним стовпчиком, а потім раптово починає завихрюватися і стає турбулентним. Ця нестабільність у рідині нейтронної зірки працює як космічний міксер. Вона перемішує матеріал так швидко й інтенсивно, що магнітне поле підсилюється у понад 300 разів! Тобто, з початкових 3 трильйонів Гаусів воно стає у трильйони разів сильнішим за земне за якісь мілісекунди. Це неймовірно швидко. Така блискавична ампліфікація магнітного поля не тільки створює магнетар, але й, імовірно, впливає на подальший розвиток самого злиття та структуру новонародженої зірки. Навіщо нам це знати: від космосу до золота на Землі Здавалося б, ну і що з того, що там десь далеко зірки стикаються? Насправді, це не просто абстрактна наука. Це відкриття має прямі підтвердження і наслідки. У березні 2026 року астрономи вперше спостерігали народження магнетара, довівши, що саме він є джерелом енергії для деяких найяскравіших наднових зірок у космосі, так званих надяскравих наднових. Більше того, ці спостереження виявили нове явище — наднові з характерним “щебетом” на кривій світності, який є прямим наслідком Загальної теорії відносності Ейнштейна. А вже у вересні 2026 року супутник Einstein Probe зафіксував рекордний 10-хвилинний рентгенівський спалах, що є ще одним вагомим доказом народження магнетара після злиття нейтронних зірок. Але це ще не все. Дослідження 2025 року натякають, що магнетари можуть бути джерелом найцінніших елементів у Всесвіті. Під час їхніх потужних спалахів могли утворитися важкі елементи, зокрема до 10% всього золота та платини на Землі. Уявіть, що коштовні метали у ваших прикрасах або електроніці колись були частиною неймовірного космічного зіткнення! Щоб вивчати ці дивовижні об’єкти, вчені використовують найпередовіші технології: космічні телескопи, такі як XMM-Newton, NICER, рентгенівська обсерваторія NASA IXPE та, звісно, згаданий супутник Einstein Probe. Кожне нове спостереження відкриває завісу над найекстремальнішими куточками нашого Всесвіту. FAQ Що таке магнетар?Магнетар — це надзвичайно щільна нейтронна зірка, яка має найпотужніше магнітне поле у Всесвіті, у тисячі разів сильніше за магнітні поля звичайних нейтронних зірок. Як утворюються магнетари?Нові дослідження показують, що магнетари можуть утворюватися під час злиття двох нейтронних зірок, якщо їхня сукупна маса недостатня для створення чорної діри. Внаслідок турбулентності, що виникає при злитті, магнітне поле зірки багаторазово посилюється. Чим відрізняється магнетар від звичайної нейтронної зірки?Основна відмінність — це сила магнітного поля. У магнетара воно на порядки потужніше, ніж у типової нейтронної зірки, що призводить до інших проявів, таких як сильні рентгенівські та гамма-сплески. Чи можуть магнетари впливати на Землю?Напряму — ні, вони занадто далеко. Однак, згідно з дослідженнями 2025 року, потужні спалахи магнетарів могли сприяти утворенню важких елементів, таких як золото та платина, які пізніше потрапили на Землю. Як вчені вивчають магнетари?Для вивчення магнетарів використовуються спеціалізовані космічні телескопи, що працюють у рентгенівському та гамма-діапазонах, такі як XMM-Newton, NICER, IXPE та Einstein Probe, що дозволяють фіксувати їхні високоенергетичні спалахи. Розуміння того, як народжуються магнетари, не тільки заповнює одну з прогалин у нашій астрофізичній картині світу, але й відкриває нові можливості для дослідження екстремальних станів матерії. Це ще один крок до розгадки найглибших таємниць Всесвіту, які формують не лише зірки, а й, можливо, навіть наше з вами існування.The post Вчені показали, як зіткнення зірок народжує космічних титанів first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Apple готувала новий розумний дисплей HomeView протягом кількох років, однак його запуск неодноразово відкладали. Головною причиною, за словами керівників компанії, стала Siri AI — оновлений голосовий асистент із персональним контекстом і природнішою розмовною взаємодією. Саме ці можливості мають визначати головну перевагу пристрою для домашнього використання. Як повідомляє The Verge, віцепрезидентка Apple з маркетингу домашніх продуктів Каянн Дранс пояснила, що HomeView поєднує спеціально розроблений для дому пристрій із новими можливостями Siri. За її словами, завдяки цьому поєднанню компанія може запропонувати досвід, який раніше не могла реалізувати в такому вигляді. Siri AI стала ключем до запуску HomeView Ще в листопаді 2024 року журналіст Bloomberg Марк Гурман повідомляв про розробку пристрою, який згодом отримав назву HomeView. Тоді Apple нібито планувала випустити його в березні 2025 року, але дата запуску неодноразово змінювалася. Гурман раніше пов’язував затримки саме з розвитком Siri AI. Тепер пояснення представників Apple частково підтверджують цю версію: оновлений асистент має стати не просто додатковою функцією дисплея, а центральним елементом взаємодії з ним. Особливу роль відіграє персональний контекст. Ідея полягає в тому, щоб пристрій міг враховувати потреби користувачів у домашньому середовищі, водночас дотримуючись підходу Apple до конфіденційності. Без цих можливостей HomeView міг би втратити частину задуманої функціональності. Один дисплей для всієї родини Віцепрезидентка Apple з маркетингу штучного інтелекту Ліліан Рінкон також наголосила на важливості нової Siri. За її словами, асистент став функціональнішим, а розмовна взаємодія дає змогу керувати домашніми пристроями природною мовою. Наприклад, користувач зможе попросити змінити температуру термостата звичайною фразою, не шукаючи потрібний пункт у меню. Такий підхід має зробити HomeView зрозумілим для різних членів родини — незалежно від їхнього віку чи досвіду користування технологіями. Apple розраховує, що саме природне спілкування з асистентом допоможе поширити використання ШІ в побуті. У такому сценарії розумний дисплей стає спільним домашнім інтерфейсом, а не просто екраном для перегляду інформації. Чому HomeView може затриматися в Європі Залежність пристрою від Siri AI може пояснювати й обмежену доступність HomeView у Європейському Союзі. Якщо основна цінність продукту полягає в персоналізованому асистенті, запуск без повного набору його можливостей може бути менш привабливим для покупців. Тому Apple може бути зацікавлена в тому, щоб спочатку забезпечити доступність нової Siri на відповідних пристроях і ринках. Водночас конкретні терміни виходу HomeView у країнах ЄС потребують окремого підтвердження. За наведеними даними, HomeView має надійти в продаж 13 листопада 2026 року. Таким чином, багаторічна затримка може бути пов’язана не стільки з готовністю самого обладнання, скільки з прагненням Apple випустити його разом із програмними можливостями, на яких побудована вся концепція пристрою.

Microsoft випустила жовтневе оновлення прошивки для планшета Surface Pro 9 з процесором Intel. Воно усуває потенційні вразливості безпеки графічної підсистеми Intel, а також виправляє помилку, через яку надмірне ведення системних журналів могло перезаписувати важливі діагностичні та операційні дані. Оновлення призначене для пристроїв Surface Pro 9 з Intel, на яких встановлено Windows 11 версії 23H2 або новішої. Інформацію про зміни Microsoft опублікувала в офіційних примітках до випуску на сайті підтримки. Які проблеми виправляє оновлення Одне з головних виправлень стосується потенційних вразливостей графічних драйверів Intel, описаних у повідомленні безпеки INTEL-SA-01356. За певних умов ці проблеми можуть дозволити підвищення привілеїв або спричинити відмову в обслуговуванні. Друге виправлення усуває помилку, через яку надмірне записування системних подій могло перезаписувати важливі діагностичні та робочі дані. Такі журнали використовують для аналізу несправностей і з’ясування причин проблем у роботі пристрою, тому збереження відповідної інформації має значення для діагностики. Як встановити жовтневе оновлення Surface Pro 9 Microsoft поширює оновлення поступово, тому воно може з’явитися у Windows Update не на всіх пристроях одночасно. Щоб перевірити його доступність, потрібно відкрити налаштування Windows, перейти до розділу Windows Update і натиснути перевірку оновлень. За бажанням пакет можна завантажити вручну із сайту підтримки Microsoft. Компанія також надає накопичувальні пакети для конкретних моделей Surface. Вони містять актуальні драйвери та випущені оновлення прошивки, які зазвичай надходять через Windows Update. Під час ручного завантаження важливо вибрати пакет саме для Surface Pro 9 з процесором Intel, оскільки версії пристрою з різними апаратними платформами можуть мати різні пакети оновлень. Як довго Microsoft підтримуватиме Surface Pro 9 За опублікованим графіком підтримки, Surface Pro 9 продовжить отримувати оновлення прошивки до кінця жовтня 2028 року. Це означає, що власники пристрою можуть розраховувати на подальші виправлення мікропрограми протягом цього періоду. Жовтневе оновлення не додає нових функцій, але містить важливі виправлення безпеки та діагностики. Тому користувачам сумісних пристроїв варто встановити його після появи у Windows Update або завантажити відповідний пакет із офіційного сайту Microsoft.

Volkswagen підтвердила підготовку відкликання кількох тисяч електромобілів у Німеччині через виробничі дефекти акумуляторних елементів. За даними компанії, внутрішні перевірки якості виявили проблеми з батарейними комірками постачальників. У рідкісних випадках вони можуть перегріватися, що за несприятливих обставин здатне призвести до займання. Кампанія стосується автомобілів, виготовлених у певний період. Власникам машин, які підпадають під відкликання, рекомендують дотримуватися додаткових заходів безпеки: заряджати батарею не більше ніж до 80% і робити це на відкритому повітрі. Такі рекомендації наводить німецький автомобільний клуб ADAC. Які електромобілі Volkswagen можуть потрапити під відкликання За інформацією німецьких ЗМІ, серед потенційно постраждалих моделей — електричні Volkswagen ID.3, ID.4, ID.7 та ID. Buzz, випущені в окремі періоди з 2023 до 2025 року. Також у повідомленнях згадується Cupra Born. Водночас Volkswagen поки не оприлюднила повного переліку моделей і автомобілів, які підлягатимуть відкликанню. Сам факт випуску машини в зазначений період не означає, що вона має дефект або обов’язково потребуватиме ремонту. У Skoda, за наявною інформацією, таких автомобілів немає, тоді як щодо моделей Audi перевірка ще триває. Остаточно визначити, чи стосується кампанія конкретної машини, можна буде після перевірки її даних. Чи доведеться міняти акумулятор Частині автомобілів знадобиться перевірка високовольтної батареї в сервісному центрі. До її завершення для відповідних машин діятимуть обмеження щодо заряджання. Остаточне рішення про спосіб усунення несправності Volkswagen ще не ухвалила. Залежно від результатів діагностики може знадобитися заміна батарейних модулів або оновлення програмного забезпечення. Якщо перевірка підтвердить безпечний стан акумулятора, обмеження заряджання зможуть скасувати. Подібні відкликання вже проводять у США та Великій Британії. Зокрема, у США кампанія охоплює понад 22 тисячі Volkswagen ID.4. У Німеччині та інших країнах концерн готує відповідні заходи разом із компетентними органами. Як дізнатися, чи потрапляє автомобіль під відкликання Volkswagen повідомлятиме власників відповідних автомобілів письмово. У листі мають бути пояснення щодо подальших дій і контакти для звернення. Власникам електромобілів, які отримали таке повідомлення, варто дотримуватися зазначених інструкцій і записатися на перевірку. Якщо листа немає, це не привід робити висновки лише за моделлю чи роком випуску: за потреби можна додатково звернутися до офіційного дилера та перевірити автомобіль за VIN-кодом. Новий випадок ставить питання про контроль якості високовольтних батарей, від яких залежить безпека електромобілів. Однак він не означає, що всі автомобілі згаданих модельних ліній мають однакову проблему: остаточне коло учасників кампанії визначатимуть за конкретними автомобілями та результатами перевірок.