Команда фізиків із Національного інституту стандартів і технологій США, інституту JILA та Лабораторії реактивного руху NASA (JPL) запропонувала незвичайне рішення для навігації на Місяці. Вчені розробили концепцію надстабільного лазера, який планують розмістити в одному з постійно затінених кратерів на полюсах супутника — а це, до того ж, одні з найхолодніших місць у Сонячній системі. Навігаційний пристрій, що використовує природний холод небесного тіла, зможе слугувати еталоном часу та частоти, забезпечуючи посадковим модулям і місяцеходам сантиметрову точність позиціонування. Принцип роботи надстабільних лазерів ґрунтується на відбитті світлового пучка між двома дзеркалами в замкненій порожнині. Точність приладу безпосередньо залежить від стабільності довжини цієї порожнини, яку необхідно підтримувати за надзвичайно низьких температур у вакуумному середовищі, ізольованому від зовнішніх вібрацій. Місячні полярні кратери, які ніколи не отримують прямого сонячного світла через мінімальний осьовий нахил Місяця (1,5°), створюють саме такі умови. Важливо, що головною проблемою сучасних атомних годинників і лазерів на Землі є теплові флуктуації, які спричиняють мікроскопічні зміни розмірів резонаторів, тим самим знижуючи точність приладів. Для боротьби з цим на Землі потрібні громіздкі та енергоємні кріогенні установки. На Місяці ж природа створила ідеальні умови: у кратерах, куди мільярди років не зазирало Сонце (так звані пастки холоду), температура стабільно тримається на рівні нижче 50 кельвінів (−223 °C). Згідно з концепцією вчених під керівництвом відомого фізика Джуна Йє, у такий кратер можна помістити порожнину з монокристалічного кремнію довжиною 21 см. В умовах місячної «вічної мерзлоти» та вакууму кремнієве ядро досягне температурної рівноваги без активного охолодження. Це дозволить лазерному променю зберігати когерентність (стабільність фази) понад секунду, що на порядки перевищує можливості наземних систем. Фактично такий лазер стане «серцем» місячної системи GPS. Сигнал від нього дозволить апаратам синхронізувати бортовий годинник і визначати своє положення незалежно від наземних станцій стеження, сигнал від яких надходить із затримкою. Крім того, мережа з кількох таких пристроїв може перетворити Місяць на гігантський детектор гравітаційних хвиль, здатний фіксувати найменші спотворення простору-часу, недоступні для наземних обсерваторій.

Піски національного парку White Sands National Park у штаті New Mexico приховують сенсацію, яка може остаточно переписати історію заселення Америки. Саме тут виявили найдавніші відомі сліди людини на континенті — і тепер їхній вік офіційно підтверджено: близько 23 тисяч років. Це приблизно на 10 тисяч років раніше, ніж вважалося донедавна. Від 13 тисяч до 23 тисяч років Спочатку археологи оцінювали вік відбитків приблизно у 13 тисяч років. Проте у 2021 році дослідники з Геологічної служби США застосували радіовуглецеве датування і отримали несподіваний результат — близько 23 тисяч років. Це означало, що люди перебували в Північній Америці під час останнього льодовикового максимуму — періоду, коли значну частину континенту вкривали льодовики. Щоб перевірити ці дані, науковці провели додаткові дослідження. Результати були опубліковані в журналі Science наприкінці 2023 року. Пилок, насіння і кварц Для підтвердження віку слідів дослідники використали одразу кілька незалежних методів. По-перше, вони проаналізували викопний пилок сосни та насіння болотної трави, знайдені безпосередньо в самих слідах і в тому ж шарі затверділого мулу. Ці рослинні рештки допомогли «відкалібрувати» датування. По-друге, застосували метод оптично стимульованої люмінесценції. Він дозволяє визначити, коли кварцові зерна востаннє перебували під дією сонячного світла. Чим більше накопиченої енергії в кварці — тим давніший зразок. Усі методи зійшлися в одному: слідам приблизно 23 000 років. Живі сцени з минулого Та найцікавіше — це не лише вік, а й самі історії, які «розповідають» ці відбитки. За словами дослідників з Борнмутського університету, сліди у White Sands фіксують не просто пересування людей, а сцени повсякденного життя: діти, які гралися біля калюж, мисливці, що переслідували гігантського лінивця, молода жінка, яка несла дитину, ковзнулася в багнюці й, вочевидь, на мить поставила малюка на землю. Поруч виявлено сліди хижаків — зокрема жахливих вовків і шаблезубих котів. Це свідчить про небезпечне середовище, у якому жили давні люди. Деякі відбитки видно неозброєним оком, інші вдалося знайти лише за допомогою георадара. Переписана історія Довгий час домінувала теорія, що перші люди з’явилися в Північній Америці близько 13 тисяч років тому — після відступу льодовиків. Нові дані змушують переглянути цю модель. Якщо люди вже були тут 23 тисячі років тому, то вони змогли потрапити на континент і вижити в умовах суворого клімату льодовикової епохи. «Ці сліди дають нам безцінне вікно в життя наших предків — у те, як вони взаємодіяли між собою, з ландшафтом і тваринним світом», — зазначають дослідники. Не лише виживання, а й гра Одна з найцікавіших деталей — це присутність дитячих і підліткових слідів. Вони показують, що життя давніх людей не обмежувалося лише полюванням і боротьбою за виживання. Сліди свідчать про гру, взаємодію різних поколінь, спільне пересування. Тобто про соціальне життя, дуже схоже на наше. Архів, що відкривається Дослідники переконані, що White Sands — це лише початок. Під шарами гіпсового піску може зберігатися ще більше слідів і доказів ранньої присутності людей у Північній Америці. Це відкриття не просто додає нову дату до підручників. Воно створює новий архів свідчень — буквальні кроки наших предків, застиглі в часі на тисячоліття. І кожен новий відбиток може розповісти ще одну історію про те, як люди освоювали світ у найсуворіші часи льодовикової епохи.

«Штучне Сонце» у Теннессі: компанія за підтримки Білла Гейтса подала заявку на будівництво термоядерної станції У штаті Теннессі розпочинається новий енергетичний розділ. На місці колишньої вугільної електростанції Bull Run, димові труби якої впали після понад 60 років роботи, може з’явитися експериментальний термоядерний реактор нового покоління. Компанія Type One Energy, яку підтримує Bill Gates, подала попередню ліцензійну заявку на будівництво об’єкта в місті Клінтон (Теннессі). Йдеться не просто про черговий реактор, а про установку типу stellarator — альтернативу традиційним токамакам у сфері керованого термоядерного синтезу. Чим stellarator відрізняється від токамака Більшість сучасних експериментальних термоядерних установок — це токамаки: пристрої у формі «бублика», які утримують надгарячу плазму за допомогою потужних магнітних полів. Stellarator теж працює з плазмою, розігрітою приблизно до 100 мільйонів градусів Цельсія, але використовує складну, «закручену» систему магнітних котушок. Така конструкція покликана підвищити стабільність плазми й зменшити проблеми, характерні для токамаків, де плазма може бути нестійкою. Водночас stellarator — надзвичайно складний у проєктуванні та будівництві. Найбільшим прикладом такого реактора у світі є Wendelstein 7-X Stellarator у Німеччині, який став ключовим дослідницьким майданчиком для цієї технології. Проєкт Infinity: від прототипу до електростанції Майбутній реактор у Теннессі отримав назву Infinity One. Це буде прототип, який має довести працездатність технології та підготувати ґрунт для наступного етапу — комерційної станції Infinity Two потужністю 350 МВт електроенергії. Першу фазу планують завершити до 2029 року — саме тоді Infinity One має бути введений в експлуатацію. Окрім реактора, на майданчику створять центр підготовки персоналу. Заява про ліцензування — це лише перший, але важливий крок. За словами керівництва компанії, робота з регуляторами триває з 2024 року, а Теннессі прагне стати прикладом «безпеки за проєктом» і прозорого підходу до запуску термоядерних установок. Повторне використання старої енергетики Вибір місця для нового реактора — не випадковий. Bull Run — це так званий brownfield-майданчик, тобто територія колишнього промислового об’єкта. Такий підхід відповідає тренду «repurposed energy» — повторного використання старої інфраструктури викопної енергетики для нових, чистіших технологій. Це дозволяє зберегти робочі місця, використати наявні електромережі та досвід місцевих фахівців. Схожий підхід застосовують і в інших проєктах: наприклад, компанія TerraPower, яка також має підтримку Гейтса, будує новий ядерний реактор поруч із вугільною станцією, що виводиться з експлуатації у Вайомінгу. Чи реалістичні терміни? Ідея запустити прототип stellarator вже до кінця десятиліття може викликати скепсис. Термоядерна енергетика десятиліттями обіцяє «майже безмежну» чисту енергію, але досі не дала комерційного результату. Втім, засновники Type One Energy мають досвід роботи над відомими дослідницькими установками, зокрема над Helically Symmetric Experiment у США та німецьким Wendelstein 7-X. Тобто компанія не починає з нуля. Чому це важливо Термоядерний синтез — це процес, що живить Сонце: злиття легких атомів із вивільненням колосальної кількості енергії без викидів CO₂ і з мінімальними довгоживучими радіоактивними відходами. Якщо stellarator нового покоління зможе стабільно виробляти електроенергію для мережі, це стане проривом у глобальній енергетиці. Поки що Infinity One — це амбітний експеримент. Але сам факт, що на місці вугільної електростанції може з’явитися «штучне Сонце», символізує ширший зсув: від епохи викопного палива — до пошуку практично невичерпного джерела чистої енергії.

Застосунок Gemini отримав оновлення у вигляді передової моделі генерації музики Lyria 3.  У режимі бета-тестування вона дає можливість будь-кому створювати 30-секундні композиції на основі текстових запитів або зображень. Від моменту запуску застосунку Gemini ми створювали інструменти, що стимулюють творче самовираження через зображення та відео. Сьогодні ми робимо наступний крок: персонализована генерація музики. Lyria 3, найновіша модель генерації музики від Google DeepMind, відсьогодні стає доступною в застосунку Gemini. Просто завантажте фото або опишіть ідею — наприклад, «комічний R&B-трек про шкарпетку, що знайшла свою пару», — і за лічені секунди Gemini перетворить це на якісну та драйвову композицію. Щоб іще більше розширити творчі можливості, ви можете попросити Gemini створити музику на основі завантажених вами файлів.  Lyria 3 покращує генерацію аудіо порівняно з попередньою версією моделі у трьох ключових аспектах: Більше не потрібно надавати тексти пісень! Вони будуть створені автоматично на основі вашого запиту (промпту). Ви отримуєте більше творчого контролю і можете власноруч керувати такими елементами, як стиль музики, особливості вокалу та темп композиції. Тепер ви можете створювати значно реалістичніші та музично складніші треки. Ось як це працює: Від тексту до треку: Опишіть конкретний жанр, настрій, жарт або спогади, щоб створити унікальну композицію зі словами або інструментальну музику під ваш настрій. «Напиши веселу мелодію для румби з текстом, який точно описує настрій мого мопсика на цьому фото!»  Від фото і відео до треку: Завантажте фото або відео, а Gemini використає вміст, щоб створити трек із текстом, який ідеально передає настрій. «Використовуй ці фото, щоб створити пісню про мого пса Дункана під час прогулянки в лісі». Застосунок Gemini створює 30-секундні треки разом із унікальною обкладинкою, яку генерує модель Nano Banana. Ви можете легко поділитися результатом із друзями, завантаживши файл або просто надіславши посилання. Мета цих треків — не створення музичного шедевра, а насамперед можливість дати вам ще один унікальний спосіб для самовираження. Нові можливості перевірки аудіо Усі треки, створені в застосунку Gemini, містять SynthID — невидимий цифровий водяний знак для ідентифікації контенту, згенерованого штучним інтелектом Google. Користувачі також отримують більше інструментів для розпізнавання ШІ-контенту в застосунку Gemini, зокрема аудіо. Тепер можна просто завантажити файл і запитати, чи був він створений за допомогою ШІ від Google — Gemini перевірить наявність знака SynthID і на основі власного аналізу надасть вам відповідь. Наше зобов’язання щодо відповідального розвитку ШІ Від моменту запуску Lyria у 2023 році, Google прагне розвивати цю технологію відповідально, співпрацюючи з музичною спільнотою. Ми багато чому навчилися завдяки спільним проєктам та експериментам, таким як Music AI Sandbox, і під час навчання Lyria 3 ми дуже уважно ставилися до питань авторського права та партнерських угод. Створення музики з Lyria 3 призначене для оригінального самовираження, а не для імітації існуючих артистів. Якщо у вашому запиті згадується конкретний виконавець, Gemini використає це як джерело натхнення та створить трек зі схожим стилем чи настроєм. Ми розуміємо, що жоден підхід не є ідеальним, тому ви завжди можете повідомити про контент, який, на вашу думку, порушує ваші права або права інших осіб. Крім того, використовуючи наші продукти, користувачі зобов’язуються дотримуватися Умов використання та Правила щодо забороненого використання генеративного ШІ, які забороняють порушення прав інтелектуальної власності та конфіденційності. Lyria 3 поступово стане доступною в бета-версії всіма мовами, якими доступний застосунок Gemini. Передплатники Google AI Plus, Pro та Ultra отримають доступ до вищих лімітів використання. 

Хоча у масовій свідомості котячий світ асоціюється насамперед із великими хижаками, існує чимало дрібних видів, які залишаються в тіні, але є не менш цікавими з наукової точки зору. Від котів-рибалок до пампасських котів — ці тварини часто приховують унікальні еволюційні адаптації. Одним із найзагадковіших представників цієї групи є барханний кіт (Felis margarita). На перший погляд, це просто мила пухнаста тварина, проте її біологія та поведінка ідеально налаштовані на виживання в одних із найсуворіших умов на планеті, пише T4. Мініатюрний господар пустелі Барханний кіт — це досить дрібна істота, яку вчені іноді називають “маленьким хлопчиком” котячого світу. Довжина його тіла становить лише від 45 до 57 сантиметрів, проте загальний розмір візуально збільшується завдяки хвосту, який може сягати 35 сантиметрів у довжину. При цьому вага дорослої особини коливається в межах скромних 1–3 кілограмів. Попри іграшкову зовнішність, ці тварини є єдиними представниками котячих, які живуть виключно в пустельних середовищах, віддаючи перевагу піщаним дюнам, де вони почуваються абсолютними господарями. Читайте також: Вчені показали найсмертоноснішого кота у світі: він важить менше 2 кілограмів Попри іграшкову зовнішність, ці тварини є єдиними представниками котячих, які живуть виключно в пустельних середовищах, віддаючи перевагу піщаним дюнам, де вони почуваються абсолютними господарями. Джерело зображення: Іnaturalist. Феномен “гавкаючого” кота Найбільш вражаючою рисою цього виду є його вокалізація. Барханні коти ведуть переважно поодинокий спосіб життя, зустрічаючись із родичами лише в період розмноження. Оскільки пошук партнера в безкрайніх пустельних просторах є складним завданням, еволюція наділила їх гучним і специфічним голосом. Дослідники зазначають: «Вони мають чіткий шлюбний крик, який звучить як гавкіт собаки чи тюленя. Гучний звук доповнює їхній чудовий слух, що дозволяє їм знаходити одне одного по пустельному ландшафту». Цей різкий звук, що нагадує гавкіт, розноситься на великі відстані, дозволяючи самцям і самицям локалізувати одне одного серед дюн. Гострий слух, який допомагає їм у комунікації, також є життєво необхідним інструментом для нічного полювання. Барханні коти — це вправні копачі, здатні рити власні нори та миттєво викопувати здобич із піску. Їхній раціон складається з дрібних гризунів, таких як колючі миші, піщанки та тушканчики, а також дрібних птахів і зайців. Джерело зображення: Reddit. Невидимий мисливець із “хутряними підошвами” Барханні коти — це вправні копачі, здатні рити власні нори та миттєво викопувати здобич із піску. Їхній раціон складається з дрібних гризунів, таких як колючі миші, піщанки та тушканчики, а також дрібних птахів і зайців. Особливої уваги заслуговує їхня здатність полювати на небезпечних рептилій: у пустелі Сахара вони відомі тим, що вбивають отруйних піщаних гадюк. Часто хижаки закопують свою здобич у пісок, щоб повернутися до неї пізніше, що є ще одним свідченням їхньої пристосованості до дефіциту ресурсів. Унікальною анатомічною особливістю Felis margarita є густе довге хутро, що вкриває підошви їхніх лап. Цей покрив виконує подвійну функцію: захищає подушечки від розпеченого пустельного піску та робить кота майже невидимим для слідопитів. Хутро настільки ефективно приховує відбитки, що тварини залишають дуже мало слідів, перетворюючись на справжніх привидів пустелі. Географія таємниці Через свою скритність та нічний спосіб життя отримати повне уявлення про ареал поширення барханного кота вкрай складно. Відомо, що популяції розподілені нерівномірно і зустрічаються в справжніх пустельних середовищах від Марокко через Аравійський півострів до Пакистану, Казахстану та Сирії. Хоча існують окремі записи про спостереження схожих тварин у Північній Америці та частинах Азії, основний ареал залишається прив’язаним до посушливих регіонів Старого Світу, де цей маленький “гавкаючий” хижак продовжує своє таємниче існування. Корисно знати: Чому важливо гладити кота перед сном: ветеринар розкрив цілющий ефект ритуалуThe post Вчені показали одного з небагатьох котів, що гавкає як собака first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Google без зайвого шуму випустила на ринок смартфон Pixel 10a. Він уже з’явився в онлайн-магазині компанії та коштує $500 або $600 залежно від обсягу пам’яті. Як і стверджували витоки, Pixel 10a незначно відрізняється від 9a. Дизайн не змінився, як і габарити. Це ті самі 155×74×10,2 мм при масі 184 г. Хіба що камера тепер узагалі не випирає. Екран також майже без змін. Це панель pOLED діагоналлю 6,3 дюйма з роздільною здатністю 2424×1080 пікселів і підтримкою 120 Гц. Тепер дисплей прикритий склом Gorilla Glass 7i та має яскравість до 3000 кд/кв. м. Акумулятор залишився тим самим: 5100 мА·год із заявленою автономністю понад 30 годин. Зарядка тепер 45-ватна. Конфігурація пам’яті така: 8 ГБ оперативної пам’яті та 128 або 256 ГБ флешпам’яті. Платформа також не змінилася — і це вперше, коли Google не оновлює її зі зміною покоління. Отже, тут усе ще використовується Tensor G4. Набір камер зберігся: основна на 48 Мп і надширококутна на 13 Мп. Фронтальна камера також залишилася 13-мегапіксельною. Таким чином, загалом це все той самий Pixel 9a з мінімальними покращеннями, які навряд чи будуть помітні під час звичайного використання. Навіщо Google випустила таке оновлення — не зовсім зрозуміло.

«Морський аґрус», що зникає в руках: у водах Колумбії відкрили шість нових видів гребневиків Його ніжно називають «морським аґрусом». У воді ця істота виглядає як прозора кришталева кулька або райдужна повітряна кулька, що повільно дрейфує у товщі океану. Але варто дістати її з води — і вона буквально зникає на очах, перетворюючись на безформну масу. Саме ця крихкість роками заважала науковцям детально вивчити одну з найдавніших ліній тварин на Землі — гребневиків, які з’явилися ще до губок і задовго до динозаврів. Тепер ситуація змінилася: завдяки поєднанню підводної фотографії та суворої наукової методики дослідникам вдалося не лише зазирнути в їхній світ, а й відкрити шість нових видів у водах Колумбії. Не медузи, але схожі Гребневиків (ctenophores) часто називають «гребінчастими медузами» або comb jellies. Та попри зовнішню схожість, вони не є родичами справжніх медуз. Як пояснюють фахівці Smithsonian National Museum of Natural History, ці істоти мають унікальні стратегії полювання, руху й розмноження. Їхнє тіло прикрашене вісьмома поздовжніми рядами зрощених війок — так званими «гребенями». Коли гребневик рухається, ці війки ритмічно б’ють, проштовхуючи його вперед. Світло, яке ми бачимо як райдужні спалахи, — це не біолюмінесценція, а оптичний ефект від заломлення світла на рухомих війках. Полювання без жал На відміну від медуз, гребневики не жалять. Їхня зброя — це клей. Коли потенційна здобич торкається щупалець, спеціальні клітини — колобласти — вистрілюють липкою речовиною, яка буквально приклеює жертву. Після цього щупальця підтягують її до рота. Гребневики — активні хижаки. Вони поїдають ікру риб, зоопланктон і личинки ракоподібних, відіграючи важливу роль у морських екосистемах. Дослідження без дотику Желатиноподібний стільниковий желеподібний візерунок у колумбійських водах Через свою надзвичайну крихкість ці організми практично неможливо вивчати традиційними методами збору зразків. Тому вчені обрали інший шлях — високоякісну підводну фотозйомку. У 2022 році експедиція National Geographic Pristine Seas задокументувала багатство морського життя біля узбережжя Колумбії. Зібрані зображення згодом проаналізували разом із дослідниками колумбійського морського інституту INVEMAR. Результатом став перший національний каталог гребневиків Колумбії. До нього увійшли 15 видів: 13 із класу Tentaculata та 2 з класу Nuda. Серед них — шість видів, раніше невідомих науці. Чому це важливо Один з авторів дослідження, морський науковець Хуан Майорга з програми Pristine Seas, наголосив, що ця робота закладає таксономічну основу для подальших екологічних досліджень. Фактично, йдеться про створення «точки відліку» — наукового списку, який дозволяє зрозуміти, які саме види присутні в регіоні та як вони можуть реагувати на зміни клімату, забруднення чи потепління океану. Особливо важливо, що дослідження проводилося неінвазивним методом — без вилову й пошкодження організмів. Для таких тендітних істот це критично. Давні, але маловідомі Гребневики мешкають у всіх океанах світу — від прибережних вод до глибоководних жолобів. Їх також фіксували в Чорному, Північному та Балтійському морях. І водночас вони залишаються однією з найменш вивчених груп морських тварин. Причина проста: вони практично «тануть» у руках дослідника. Тепер же сучасні технології дозволяють вивчати їх у природному середовищі, не порушуючи крихкої структури. Більше, ніж просто красиві істоти На перший погляд, гребневики — це лише ефектні, сяйливі створіння. Але насправді вони є важливою частиною харчових ланцюгів і можуть суттєво впливати на популяції інших організмів. Нові відкриття у водах Колумбії не лише розширюють список видів. Вони заповнюють прогалину в знаннях про морське біорізноманіття віддалених регіонів. І нагадують: навіть у XXI столітті океан усе ще приховує істот, які існували на планеті задовго до динозаврів — і яких ми тільки починаємо по-справжньому пізнавати.

План розвитку iPhone охоплює роки наперед, і завдяки співпраці Apple з постачальниками ми вже маємо чітке уявлення про те, чого очікувати від серії iPhone 18. Цього року інсайдери прогнозують значні зміни у циклі випуску: iPhone 18 Pro, Pro Max та довгоочікуваний iPhone Fold з’являться у вересні 2026 року, тоді як базові моделі затримаються до весни 2027 року. Ось десять ключових інновацій, заради яких варто відкласти покупку нового смартфона. Про це пише T4. 1. Ера змінної діафрагми Справжня революція очікує на мобільних фотографів. Згідно з повідомленнями, моделі iPhone 18 Pro вперше отримають основну камеру зі змінною діафрагмою. Ця технологія дозволить фізично регулювати отвір об’єктива, подібно до професійних DSLR-камер. Це надасть користувачам повний контроль над глибиною різкості: можна буде звужувати отвір для чітких пейзажів або розширювати його для м’якого розмиття фону та кращої зйомки при слабкому освітленні. 2. Новий сенсор від Samsung Apple готується до історичної зміни постачальника. Після років ексклюзивної співпраці з Sony, компанія планує встановити в iPhone 18 новітній тришаровий сенсор зображення від Samsung під назвою PD-TR-Logic. Цей датчик об’єднує три шари схеми, що суттєво зменшить цифрові шуми, розширить динамічний діапазон та покращить швидкість реакції камери. Apple планує встановити в iPhone 18 новітній тришаровий сенсор зображення від Samsung під назвою PD-TR-Logic. 3. Рекордна автономність Модель iPhone 18 Pro Max обіцяє отримати найкращий час автономної роботи в історії лінійки. Інсайдери стверджують, що ємність акумулятора зросте до 5100–5200 мАг порівняно з 5088 мАг у попередника. Заради цього інженери навіть пішли на збільшення товщини корпусу, через що вага пристрою зросте приблизно до 243 грамів, що зробить його найважчим айфоном, який коли-небудь випускала Apple. 4. Потужність чіпа A20 Pro Серцем нових смартфонів стане процесор A20, виготовлений за передовим 2-нанометровим техпроцесом TSMC. Перехід на нову технологію дозволить розмістити більше транзисторів, що забезпечить приріст швидкості на 15% та покращення енергоефективності на 30% порівняно з серією A19. Крім того, чіп використовуватиме нову технологію упаковки WMCM, де оперативна пам’ять інтегрована безпосередньо на пластину з процесором, що прискорить роботу штучного інтелекту Apple Intelligence. 5. Повноцінний супутниковий інтернет Apple планує вийти за межі простих екстрених повідомлень. Очікується, що iPhone 18 Pro стане одним із перших пристроїв, який підтримуватиме 5G-зв’язок через супутники. Це дозволить користувачам мати повноцінний доступ до інтернету навіть у місцях, де відсутнє покриття наземних веж. Очікується, що iPhone 18 Pro стане одним із перших пристроїв, який підтримуватиме 5G-зв’язок через супутники. 6. Власний модем C2 Компанія продовжує шлях до незалежності від Qualcomm, впроваджуючи свій модем нового покоління C2. Очікується, що цей чіп забезпечить вищу швидкість передачі даних, кращу енергоефективність та підтримку діапазону mmWave 5G у США, чого не вистачало в попередніх власних розробках Apple. 7. Еволюція дизайну та дисплея Хоча розміри екранів залишаться на рівні 6,3 та 6,9 дюйма, зовнішній вигляд зазнає змін. Apple планує відмовитися від двоколірного оформлення задньої панелі на користь більш цілісної естетики. Новий процес обробки скла дозволить мінімізувати візуальну різницю між склом Ceramic Shield 2 та алюмінієвою рамкою, створюючи ефект монолітного корпусу. 8. Зменшення Dynamic Island Суперечки щодо вирізу в екрані тривають, але більшість джерел сходяться на тому, що Dynamic Island стане меншим. За одними даними, Apple може використати нову технологію мініатюризації камери, щоб звузити “острів” на 35% — з 20,7 мм до 13,5 мм. Інші чутки навіть натякають на повну відмову від вирізу на користь однієї камери-обскури, хоча це залишається предметом дискусій серед аналітиків. 9. Оптимізована кнопка керування камерою Інженери переосмислили кнопку Camera Control для зниження витрат без втрати функціональності. Замість складної комбінації ємнісних та силових датчиків, нова версія покладатиметься виключно на розпізнавання тиску. Це спрощення зробить ремонт дешевшим, зберігаючи при цьому всі звичні можливості керування зйомкою. 10. Унікальна палітра кольорів Apple експериментує з новими сміливими відтінками для Pro-серії. Повідомляється, що компанія тестує три нові варіанти: бордовий, коричневий та фіолетовий. Особливу увагу привертає бордовий колір, який може стати першим відтінком червоного для флагманських моделей, що відрізняється від стандартного благодійного (PRODUCT)RED. Раніше T4 повідомляв, що Apple представить свій найдешевший MacBook у чотирьох кольорах вже 4 березня. Лише подивіться на ці чотири кольори. Дуже свіжо і яскраво.The post 10 причин дочекатися iPhone 18 Pro: повний розбір майбутніх інновацій Apple від T4 first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Мангрові ліси зберігають більше вуглецю, ніж ми думали: вчені відкрили «прихований» резервуар Мангрові ліси давно вважають одними з найефективніших природних «пасток» для вуглецю. Але нове дослідження показує: вони можуть зберігати його значно складніше й ефективніше, ніж ми звикли рахувати. Команда науковців, які працювали в районі естуарію Чжанцзян у Китаї, виявила, що в ґрунтах мангрів накопичується не лише звичайний органічний вуглець із рослинних решток, а й так званий чорний вуглець — надзвичайно стійка форма, пов’язана з пожежами та спалюванням викопного палива. Результати опубліковані в журналі Environmental and Biogeohemical Processes. Що таке «чорний вуглець» і чому він особливий Коли ми говоримо про «блакитний вуглець» у прибережних екосистемах, зазвичай маємо на увазі органічний матеріал — коріння, листя, гілки, які накопичуються в бідному на кисень осаді й повільно розкладаються. Але чорний вуглець — зовсім інша історія. Він утворюється під час неповного згоряння біомаси або викопного палива. За структурою це щільно «запакований» вуглець із так званими конденсованими ароматичними кільцями. Саме ця структура робить його надзвичайно стійким до розкладання. Іншими словами, якщо звичайна органіка може розкладатися десятиліттями, то чорний вуглець здатен зберігатися в ґрунті століттями. «Наше дослідження показує, що мангрові ґрунти зберігають не лише великі обсяги органічного вуглецю, а й стійку фракцію чорного вуглецю, яка може залишатися стабільною протягом дуже тривалого часу», — пояснив один із авторів роботи, науковець із Sudan University of Science and Technology Джунцзянь Ван. Дослідження «по шарах» Щоб зрозуміти, як саме накопичується цей вуглець, вчені відбирали зразки ґрунту вздовж градієнта «суша — море» та на різній глибині. Це важливо, адже мангровий ліс — не однорідна система. Ближче до суходолу умови одні, ближче до відкритої води — інші. А на глибині, де менше кисню, процеси розкладання відбуваються повільніше. Дослідники вимірювали: твердий чорний вуглець у самому ґрунті; розчинений чорний вуглець, який може переміщуватися разом із водою та потрапляти в прибережні води. Концентрації твердого чорного вуглецю становили приблизно 0,95–1,67 г на кілограм ґрунту. Розчинена форма коливалася від менш ніж 1 до понад 12 мг на кілограм. Обидві форми зменшувалися в міру віддалення від суші та з глибиною. Парадокс глибини Один із найцікавіших результатів — те, що на глибині загальна кількість чорного вуглецю зменшувалася, але його найбільш стабільна частина, навпаки, ставала більшою за часткою. Тобто глибше під землею чорного вуглецю менше, але він «міцніший». Це означає, що в підповерхневих шарах можуть формуватися довготривалі резервуари вуглецю, які залишаються поза увагою, якщо аналізувати лише поверхневі шари ґрунту. Від чого залежить накопичення Дослідники також намагалися зрозуміти, що впливає на формування цих запасів. Для твердого чорного вуглецю ключовим чинником виявилася біомаса рослин. Чим густіший і продуктивніший ліс — тим більше матеріалу потрапляє в ґрунт і тим більше шансів для стабілізації вуглецю. Для розчиненої форми важливими виявилися: рівень азоту в ґрунті, вологість, активність мікроорганізмів. Тобто процес — це поєднання біології та гідрології: мікроби «переробляють» матеріал, а вода визначає, чи стане він рухливим. Мангри — не просто «сховище», а й «транспортна станція» Ще один важливий висновок: мангрові екосистеми не лише накопичують вуглець, а й регулюють його переміщення між сушею та океаном. Розчинений чорний вуглець може переноситися в прибережні води, впливаючи на морські вуглецеві цикли. Тобто мангровий ліс — це не просто «банк», а ще й своєрідний вузол перерозподілу вуглецю. Чому це важливо для кліматичної політики Мангрові ліси часто називають природним кліматичним рішенням. Вони вже мають репутацію потужних поглиначів вуглецю. Але якщо враховувати ще й чорний вуглець, їхній внесок може виявитися більшим, ніж показують нинішні оцінки. «Наша робота підкреслює важливість врахування різних форм вуглецю при оцінці екосистем блакитного вуглецю», — зазначає Ван. Практичний висновок простий: для збереження кліматичного ефекту важливо не лише охороняти самі мангрові дерева, а й не порушувати ґрунти, де приховані довготривалі резервуари вуглецю. Більша картина У час, коли країни шукають способи компенсувати викиди та стабілізувати клімат, прибережні екосистеми стають дедалі ціннішими. Мангри, як виявляється, не просто накопичують рослинні рештки. Вони: зберігають звичайний органічний вуглець, консервують стійкий чорний вуглець на століття, регулюють потоки вуглецю між сушею та океаном. І, можливо, виконують цю «тиху» кліматичну роботу значно ефективніше, ніж ми почали розуміти лише зараз.

У 1986 році світ зробив, здавалося б, вирішальний крок для порятунку китів, коли Міжнародна китобійна комісія (МКК) оголосила глобальний мораторій на комерційний промисел. Це рішення стало відповіддю на катастрофічні наслідки полювання попередніх століть, яке поставило багато популяцій на межу вимирання, адже протягом 20-го століття було знищено близько 2,9 мільйона китів. Хоча здебільшого заборона спрацювала і чисельність тварин почала повільно відновлюватисля, статистика захисників природи шокує: з моменту запровадження мораторію три країни — Ісландія, Японія та Норвегія — сумарно вбили близько 45 000 китів, продовжуючи свою діяльність всупереч світовому консенсусу, пише T4. «Сліпа пляма» міжнародного права Активісти стверджують, що ці держави використовують юридичні лазівки та сумнівні виправдання для продовження свого промислу. Мораторій МКК дійсно передбачав вузькі винятки для наукових досліджень та для корінних громад, які мають глибокий культурний зв’язок з китобійним промислом. Проте Ісландія, Японія та Норвегія трактують ці правила на свою користь, паралельно стверджуючи, що популяції китів відновилися достатньо для відновлення «сталого» комерційного полювання. Клер Перрі, старший радник з питань океану в Агентстві екологічних розслідувань, коментує це так: «Неймовірно, що ці три багаті країни, здається, мають сліпу пляму, коли йдеться про міжнародне верховенство права та китів. Вони виправдовують це різними лазівками в договорі та заявою, що МКК не дотримується свого початкового мандату». Фінвали, другі за величиною тварини на планеті, в останні роки стали мішенню для комерційних китобійних промислів. Автор зображення: wildestanimal/Shutterstock.com. Економічний абсурд та екологічна ціна Аргумент про «економічну необхідність» промислу виглядає дедалі слабшим на тлі падіння попиту на китове м’ясо. За даними активістів, значна частина здобичі в цих країнах не потрапляє на столи гурманів, а продається дешево як корм для домашніх тварин або хутрових звірів. Крім того, існує серйозний етичний аспект, адже у звіті Ісландського управління з продовольства та ветеринарії за 2023 рік було зафіксовано, що деякі кити помирають протягом кількох годин після першого влучання гарпуна, зазнаючи неймовірних страждань. Клер Перрі наголошує на тому, що гуманного способу вбити кита в морі просто не існує, і називає цю ситуацію абсолютно неприпустимою, враховуючи також значні викиди парникових газів від промислових суден. Ескалація замість згортання Замість того щоб зупинитися, країни-порушники нарощують оберти або шукають нові шляхи для легалізації вбивств. Японія, яка вийшла з МКК у 2019 році, у 2024 році розширила список дозволених для полювання видів, додавши до нього фінвалів — других за величиною тварин на планеті. Водночас Норвегія оголосила про збільшення квоти на вилов малих полосатиків у 2026 році до 1641 особини, що на 235 більше, ніж роком раніше, перенісши невикористані квоти з минулих років. Ісландія також не відстає: попри те, що одна з великих компаній другий рік поспіль відмовляється від полювання на фінвалів, уряд видав нові п’ятирічні ліцензії на вилов сотень китів. З нагоди 40-ї річниці мораторію Коаліція «Припинити комерційний китобійний промисел» запустила нову петицію із закликом до урядів цих країн зупинити вбивство морських гігантів. Як зазначають екологи, руйнівна втрата біорізноманіття має хвильовий ефект для всієї планети, оскільки кити відіграють ключову роль у поглинанні вуглецю та підтримці морських екосистем. Не пропустіть: Найдавніший предок людини мав чотири ока (ФОТО)The post Вчені назвали три країни, що знищили 45000 китів попри глобальний мораторій на полювання first appeared on T4 - сучасні технології та наука.