Вчені вперше змогли відновити обличчя одного з найвідоміших викопних предків людини — істоти, яку дослідники з теплом називають «Little Foot» («Маленька стопа»). Цей гомінін жив приблизно 3,67 мільйона років тому, а його скелет вважається одним із найповніших серед усіх знайдених представників ранніх предків людини. Попри це, тривалий час справжній вигляд істоти залишався загадкою: череп був сильно деформований тиском гірських порід, у яких пролежав мільйони років. Нове дослідження під керівництвом палеоантропологині Амелі Боде з Університету Пуатьє у Франції дозволило буквально «зібрати» обличчя давнього гомініна заново — цього разу у цифровому форматі. Використовуючи сучасні технології тривимірного моделювання, науковці відновили первинну форму черепа та змогли порівняти її з іншими представниками роду Australopithecus, а також із сучасними людьми та людиноподібними мавпами. Історія відкриття «Маленької стопи» почалася ще у 1980 році в печері Стеркфонтейн у Південній Африці. Спершу археологи знайшли лише кілька невеликих кісток гомілковостопного суглоба, які й дали знахідці її неофіційну назву. Лише у 1990-х роках дослідники зрозуміли, що решта скелета збереглася у стіні печери. Видобування решток стало справжнім випробуванням: через надзвичайно тверду породу процес тривав понад 15 років. Хоча скам’янілість традиційно відносять до австралопітеків, визначити точний вид виявилося непросто. За мільйони років череп був сплющений і пошкоджений геологічними процесами, що ускладнювало анатомічний аналіз. Саме тому команда дослідників вирішила повернути йому початкову форму за допомогою високоточного сканування. Ліворуч: Оригінальний череп Літтл Фут. Посередині: Цифрова модель з різними блоками, виділеними різними кольорами. Праворуч: Остаточна реконструкція черепа після переміщення блоків у їх передбачувані початкові положення Череп дослідили на британському синхротроні Diamond Light Source, де виконали мікро-КТ-сканування з надзвичайною деталізацією — до 21 мікрометра. Після цього кістки й зуби віртуально відокремили від кам’яної оболонки. Модель поділили на кілька фрагментів і, подібно до складного пазла, поступово відновили їхнє правильне розташування у просторі. Отриману реконструкцію ретельно проаналізували, визначивши ключові анатомічні точки та порівнявши форму черепа з іншими викопними зразками. Неочікувано з’ясувалося, що хоча «Little Foot» походить із південної частини Африки, за будовою його череп більше нагадує австралопітеків зі східного регіону континенту. Особливу увагу вчені звернули на форму очних орбіт. Вони відрізняються від інших відомих зразків, що може свідчити про специфічні еволюційні адаптації. На думку дослідників, зміни могли бути пов’язані з нестабільним кліматом Пліоцену, коли ресурси їжі ставали рідкіснішими, а виживання вимагало кращих зорових здібностей для пошуку їжі або орієнтації в складному середовищі. Втім, науковці підкреслюють: остаточні висновки робити зарано. Досі тривають дискусії щодо того, до якого саме виду належить «Маленька стопа» — не виключено, що йдеться навіть про раніше невідомий вид. Крім того, значні відмінності між самцями й самками могли заплутати класифікацію викопних решток. Сама реконструкція також вважається попередньою, адже деякі деформації черепа неможливо повністю виправити навіть цифровими методами. Проте дослідження стало важливим кроком до розуміння того, як виглядали наші далекі предки — і як поступово формувалося людське обличчя в ході еволюції. Робота, опублікована в журналі Comptes Rendus Palevol, відкриває нові можливості для відтворення зовнішності істот, що жили мільйони років тому, наближаючи нас до відповіді на одне з найдавніших питань науки: ким були ті, з кого почалася історія людства.

Сучасна авіація дедалі частіше звертається до природи у пошуках нових інженерних рішень, і чергове дослідження американських та британських учених демонструє, що саме птахи можуть підказати шлях до створення значно маневровіших літаків і дронів. Науковці з Оксфордського університету та Каліфорнійського університету в Девісі детально проаналізували особливості польоту яструба Гарріса — хижого птаха, відомого своєю здатністю швидко маневрувати між перешкодами під час полювання. Отримані результати можуть суттєво змінити підхід до проєктування безпілотних літальних апаратів і навіть реактивних винищувачів. Дослідники поєднали технології захоплення руху (motion capture) із випробуваннями в аеродинамічній трубі, щоб зрозуміти, як саме птах змінює форму крил і хвоста під час польоту через вузький простір. У спеціальному польотному залі в Оксфорді яструба знімали високоточними камерами під час перельоту між двома сідалами. На його траєкторії встановили м’які стійки, які створювали вузький прохід і змушували птаха складати крила, аби уникнути зіткнення. Після аналізу відеоданих вчені створили серію тривимірних моделей крила та хвоста яструба в різних фазах маневру. Ці моделі надрукували на 3D-принтері та протестували в аеродинамічній трубі інженерного коледжу UC Davis. Такий підхід дозволив відтворити зміну аеродинамічних характеристик птаха з високою точністю й простежити, як трансформація форми крила впливає на стабільність польоту. Ключове відкриття полягає в тому, що яструб здатний миттєво переходити між двома протилежними аеродинамічними режимами. Коли крила розгорнуті, політ стає нестабільним — саме цей стан забезпечує максимальну маневровість, подібну до поведінки сучасних винищувачів. Натомість під час складання крил птах переходить у стабільний режим, що дозволяє безпечно подолати вузький простір або уникнути перешкоди. Така зміна фактично перемикає баланс між керованістю та стійкістю прямо під час руху. На відміну від більшості створених людиною літальних апаратів, які зазвичай мають фіксовані характеристики стабільності, птахи активно керують польотом, змінюючи геометрію власного тіла. Дослідження показало, що взаємозв’язок між підйомною силою та кутом нахилу у яструба має нелінійний характер, що відкриває значно ширші можливості для адаптації польоту до конкретних умов. Особливий інтерес до цього виду птахів не випадковий. Яструби Гарріса полюють групами та часто переслідують здобич серед дерев, кущів і кактусів, де необхідна миттєва реакція на зміну середовища. Саме здатність швидко складати крила й змінювати аеродинамічний режим дозволяє їм залишатися ефективними мисливцями в складних умовах. Джерело Науковці вважають, що використання подібних біонічних принципів допоможе створити нове покоління безпілотників із фіксованим крилом, здатних швидко переходити між режимами стабільного польоту та екстремальної маневровості. Це може бути особливо важливим для дронів, які працюють у міських умовах, здійснюють пошуково-рятувальні операції або виконують польоти в обмеженому просторі. Таким чином, дослідження підтверджує: майбутнє авіації може значною мірою залежати не лише від нових матеріалів чи двигунів, а й від уважного вивчення природних механізмів, які еволюція відточувала мільйони років. Яструби, що легко пролітають між перешкодами, можуть стати справжніми наставниками для інженерів, які створюють літаки наступного покоління.

Компанія Nokian Tyres заявила про створення нової моделі зимової шини, що отримала назву Hakkapeliitta 01, особливістю якої є автоматична система висування шипів. Розробка покликана забезпечити оптимальне зчеплення з дорогою у різних зимових умовах. Ключовим елементом технології є інноваційний склад гумової суміші, розташований безпосередньо під шпильками. Цей матеріал змінює свої властивості залежно від температури: при зледеніння він твердне, активуючи висування шипів, а при підвищенні температури та переході на сухе покриття розм’якшується, утоплюючи шипи назад у протектор. Представники Nokian Tyres стверджують, що використання адаптивних шпильок дозволить підвищити зчеплення на льоду до 10%, а на мокрому покритті – до 5%. Крім того, очікується зниження рівня шуму в салоні автомобіля приблизно на 1 дБ у порівнянні з традиційними шинами, що шипуються. У конструкції Hakkapeliitta 01 використовується концепція подвійних шипів, раніше реалізована в Hakkapeliitta 10. Різні типи шипів призначені для поліпшення розгону та гальмування, а також підвищення бічного зчеплення при маневруванні. Компанія запатентувала розробку адаптивної гумової суміші. Новинка буде доступна у різних типорозмірах, від 14 до 22 дюймів. Деякі моделі будуть оснащені технологією SilentDrive, яка спрямована на додаткове зниження рівня шуму. Вихід Hakkapeliitta 01 на ринок заплановано на осінь 2026 року. Основними ринками збуту стануть навіть країни Північної Європи.

Людський мозок — одна з найскладніших структур у природі. Він формується з єдиної клітини, яка з часом перетворюється на систему приблизно зі 170 мільярдів клітин, що працюють узгоджено та точно. Протягом десятиліть науковці намагалися зрозуміти, як цей процес відбувається настільки впорядковано, адже навіть незначна помилка у розвитку може призвести до серйозних порушень. Нове дослідження нейробіологів пропонує несподівано просте пояснення того, як зароджується мозок — і воно змінює традиційні уявлення про розвиток живих організмів. Дослідники з Cold Spring Harbor Laboratory припускають, що клітинам не обов’язково покладатися лише на складну систему хімічних сигналів, як вважалося раніше. Кожна клітина під час розвитку фактично «бачить» лише себе та найближчих сусідів, однак її майбутня роль залежить від точного розташування в тканині. Якщо клітина опиняється не там, де потрібно, вона може перетворитися на інший тип клітини, що порушує формування мозку. Тому перед кожною з них стоять два ключові завдання: визначити власне місце та зрозуміти, ким вона має стати. Традиційна модель пояснювала організацію мозку обміном хімічними сигналами між клітинами. Такі сигнали дійсно ефективні на невеликих відстанях, однак виникала проблема: у мозку мільярди клітин, і з віддаленням сигнал слабшає. Це ставило під сумнів здатність клітин, розташованих глибоко в тканинах, точно визначати своє положення. Нове пояснення базується на значно простішому принципі — клітинному «родоводі». Вчені звернули увагу на те, що клітини, які походять від одного попередника, зазвичай залишаються поруч після поділів і міграції. Подібно до того, як людські спільноти розселяються поколіннями неподалік своїх предків, клітини формують великі впорядковані структури без потреби у далекій комунікації. Таким чином просторовий порядок може виникати природно — як наслідок історії поділів клітин. Щоб перевірити цю ідею, дослідники створили математичну модель, яка описує передачу позиційної інформації через клітинну спадковість. Потім вони проаналізували активність генів у клітинах мозку мишей, а також підтвердили результати на іншій моделі — рибках даніо-реріо. Виявилося, що принцип працює незалежно від розміру мозку, а це свідчить про універсальність механізму. Отримані результати показують, що розвиток мозку керується не одним фактором. Хімічні сигнали залишаються важливими, але вони працюють разом із механізмом спадкової просторової організації клітин. Такий підхід може пояснити не лише формування нервової системи, а й ріст інших тканин — зокрема пухлин, де клітинна структура також виникає з послідовності поділів. Науковці припускають, що ці відкриття можуть вплинути навіть на розвиток штучного інтелекту. Якщо біологічні системи здатні передавати «інструкції розвитку» від покоління клітин до наступного, подібні принципи можуть бути використані для створення самонавчальних або самовідтворюваних цифрових систем. Найважливіше ж полягає в іншому: розуміння того, як із однієї клітини формується складний орган, наближає науку до відповіді на фундаментальне питання — як саме виникає людський інтелект. Мозок не просто росте, він накопичує здатність мислити як у процесі індивідуального розвитку, так і протягом еволюції. І нове дослідження може стати ще одним ключем до розгадки цієї великої біологічної таємниці.

У нових рекламних матеріалах компанія OnePlus підтвердила характеристики акумулятора та деякі особливості зовнішнього вигляду майбутнього OnePlus 15T. Очікується, що OnePlus 15T з’явиться на ринку до кінця поточного місяця, хоча точну дату релізу поки що не названо. Водночас останнім часом виробник активно підігріває інтерес до смартфона, публікуючи нові промоматеріали. Пристрій буде оснащений акумулятором ємністю 7500 мА·год із підтримкою швидкої дротової зарядки потужністю 100 Вт, а також бездротової зарядки на 50 Вт. Крім того, смартфон отримає високий рівень захисту від пилу та вологи відповідно до стандартів IP66, IP68, IP69 і IP69K. Раніше OnePlus заявляла, що майбутній смартфон матиме вужчі рамки дисплея порівняно з Apple iPhone 15 Pro. Також OnePlus 15T отримає вдосконалений перископічний телеоб’єктив.

Apple представила найдоступніший ноутбук у своїй історії — MacBook Neo. Новинка отримала 13-дюймовий дисплей Liquid Retina, мобільний чип A18 Pro та до 16 годин автономної роботи. Стартова ціна становить лише $599. Apple показала найдоступніший MacBook Компанія Apple офіційно анонсувала новий ноутбук MacBook Neo, який позиціонується як бюджетна модель у лінійці Mac. Пристрій отримав 13-дюймовий дисплей Liquid Retina з роздільною здатністю 2408×1506 пікселів та яскравістю до 500 ніт. Панель здатна відображати до одного мільярда кольорів. Чип A18 Pro та безшумна робота Основою ноутбука став чип A18 Pro. За даними Apple, у повсякденних задачах він демонструє вищу продуктивність, ніж один із популярних ПК на базі процесора Intel Core Ultra 5. MacBook Neo працює без вентилятора, тому залишається повністю безшумним навіть під навантаженням. До 16 годин автономності Apple заявляє до 16 годин роботи від акумулятора без підзарядки. Ноутбук також оснащений: камерою FaceTime HD 1080p двома мікрофонами двома динаміками з підтримкою Spatial Audio та Dolby Atmos Серед інтерфейсів передбачені два порти USB-C та стандартний роз’єм для навушників. Також підтримуються Wi-Fi 6E та Bluetooth 6. macOS Tahoe та Apple Intelligence Новинка працює на операційній системі macOS Tahoe. Система включає інтегровані функції Apple Intelligence, а також можливості екосистеми Apple — зокрема Continuity для роботи разом з iPhone. Дизайн і кольори MacBook Neo отримав алюмінієвий корпус із заокругленими кутами. Ноутбук буде доступний у чотирьох кольорах: blush indigo silver citrus Вага пристрою становить приблизно 1,2 кг, що робить його зручним для щоденного використання та подорожей. Ціна та старт продажів Стартова ціна MacBook Neo — $599. Для освітніх установ модель буде доступна від $499. Попередні замовлення відкрилися одразу після анонсу, а офіційний старт продажів запланований на 11 березня. Джерело

Нове дослідження показує, що підвищення рівня світових океанів через зміну клімату може загрожувати десяткам мільйонів людей більше, ніж раніше вважали вчені та урядові планувальники. Причиною цього виявилася помилка у вихідних даних про висоту узбережних вод, на які спиралися попередні дослідження. Вчені проаналізували сотні наукових робіт та оцінок небезпек і з’ясували, що близько 90% з них недооцінювали базовий рівень води на узбережжі в середньому на 30 сантиметрів. Проблема виявилася особливо актуальною для країн Глобального Півдня, регіону Тихого океану та Південно-Східної Азії, тоді як у Європі та вздовж Атлантичного узбережжя вона була менш поширеною. Як пояснюють автори дослідження, причиною стало невідповідність методів вимірювання висот землі та рівня моря. Кожен метод працює добре у своїй сфері, але там, де вода зустрічається з сушею, багато факторів залишаються не врахованими. Дослідження зазвичай починалися з уявного «нульового» рівня води, тоді як насправді він може відрізнятися на цілий метр у деяких районах Індо-Тихоокеанського регіону. Ще однією важливою проблемою є те, що багато моделей ігнорують хвилі, течії, припливи, зміну температури води та явища на кшталт Ель-Ніньо. Реальна ситуація на узбережжі набагато складніша і динамічніша. Коригування базового рівня узбережжя до точніших даних показує, що при підвищенні рівня моря на один метр до кінця століття води можуть затопити до 37% більше суші, під загрозу потраплять від 77 до 132 мільйонів людей. Це створює серйозні проблеми для планування та фінансування заходів адаптації до глобального потепління. Особливо вразливим регіоном виявилася Південно-Східна Азія, де вже зараз під загрозою знаходяться великі населення та островні держави. Так, 17-річна кліматична активістка Вепайамеле Тріеф з Вануату розповідає, що берегова лінія на її острові відступила за її життя, пляжі зруйновані, дерева вимиті, а будинки опинилися всього за метр від води під час припливу. На острові Амбеї дорогу від аеропорту до села довелося перенести всередину острова, а старі могили були затоплені. «Ці дослідження — не просто цифри на папері. Це життя людей, які реально ризикують», — говорить Вепайамеле. Науковці підкреслюють, що проблема полягає у неправильному виборі вихідної точки для оцінки підняття рівня моря. Більшість попередніх робіт припускали, що «нуль» на суші збігається з рівнем води, хоча це не відповідає реальності. Саме цей методологічний пропуск і призвів до систематичної недооцінки ризиків, особливо в Тихоокеанському регіоні. Як зазначає експерт із підвищення рівня моря Бен Стросс, виправлення базової лінії висоти узбережжя — ключовий крок до більш точних прогнозів. Від цього залежить не лише оцінка ризиків, а й ефективність заходів захисту для мільйонів людей по всьому світу.

Образ могутнього лева як беззаперечного володаря тваринного світу глибоко вкоренився в людській культурі протягом тисячоліть. Цей статус значною мірою ґрунтується на візуальних та акустичних характеристиках тварини: розкішна грива самців візуально нагадує королівську корону, а могутній рик, який розноситься саваною на вісім кілометрів, викликає в людини інстинктивний трепет. Крім того, леви ведуть відкритий спосіб життя у прайдах, що робило їх зручним об’єктом для спостереження стародавніми людьми, які проєктували власні ієрархічні суспільні устрої на поведінку цих хижаків. Проте з погляду сучасної зоології та еволюційної біології, титул «короля» є радше романтичною вигадкою, ніж науковим фактом, розповідає T4. Сувора реальність африканської савани Якщо відкинути культурні нашарування, реальне життя лева далеке від монаршої величі. Більшу частину свого часу, до двадцяти годин на добу, ці великі коти просто сплять або відпочивають, заощаджуючи енергію в умовах спекотного клімату. Головна частка успішних полювань припадає на менших та швидших самок, тоді як роль масивних самців здебільшого зводиться до патрулювання території та захисту прайду від конкурентів. Більше того, відомий штамп «король джунглів» є географічною помилкою, адже леви мешкають переважно у відкритих саванах і напівпустелях. У дикій природі вони регулярно стикаються з серйозними загрозами і часто поступаються в сутичках з іншими мешканцями Африки, зокрема стадами розлючених буйволів, бегемотами або навіть великими зграями гієн, які здатні відібрати у них здобич. «Поняття “король звірів” — це виключно антропоцентрична ілюзія. У природі немає монархій, є лише екологічні ніші, і на вершині харчового ланцюга стоять ті види, чия еволюційна адаптація до конкретного середовища виявилася найуспішнішою», — пояснюють еволюційні біологи. Абсолютна міць: чому слон поза конкуренцією Якщо критеріями королівського статусу вважати абсолютну фізичну міць, невразливість та безпосередній вплив на екосистему, то справжнім володарем суші є африканський слон. Цей гігант не має природних ворогів у дорослому віці: жоден прайд левів не ризикне напасти на здорового слона, який здатний одним ударом хобота або ноги знешкодити будь-якого хижака. Слони володіють вражаючим інтелектом, глибокою емпатією, феноменальною пам’яттю та надскладною соціальною структурою. Крім того, вони є так званим ключовим видом: слони буквально формують ландшафт навколо себе, валячи дерева та створюючи водопої, від яких залежить виживання сотень інших видів тварин під час екстремальних посух. Читайте також: В Греції виявили гібридну собаку, якої не повинно існувати в природі Якщо критеріями королівського статусу вважати абсолютну фізичну міць, невразливість та безпосередній вплив на екосистему, то справжнім володарем суші є африканський слон. Автор фото: Roger Brown. Тигр як досконалий хижак суші Якщо ж шукати істинного монарха виключно серед хижаків, то першість об’єктивно належить тигру, зокрема амурському або бенгальському. Тигри значно більші, важчі та фізично сильніші за левів. На відміну від прайдових левів, тигр — це самотній ідеальний мисливець, який покладається виключно на власні сили, маскування та тактику засідок у складних умовах густих лісів та джунглів. Їхня м’язова маса більша, а сила укусу вища, що робить їх набагато ефективнішими в дуелях сам на сам. В історичних задокументованих сутичках між цими двома видами великих кішок, які іноді траплялися в неволі, перемогу найчастіше здобував саме тигр завдяки своїй агресивнішій манері бою, швидкості та здатності завдавати ударів обома передніми лапами одночасно. Глобальний монарх світового океану Розширюючи масштаби дослідження до всієї планети, титул абсолютного володаря Землі слід беззаперечно віддати морському хижаку — косатці. Ці геніальні ссавці є справжніми апекс-хижаками світового океану, чий інтелект і бездоганна координація дій під час полювання не мають аналогів у тваринному світі. Косатки не мають жодних природних ворогів і успішно полюють на істот, значно більших і небезпечніших за них самих: від найшвидших дельфінів і грізних великих білих акул до гігантських синіх китів. Розширюючи масштаби дослідження до всієї планети, титул абсолютного володаря Землі слід беззаперечно віддати морському хижаку — косатці. Автор фото: Felix Rottmann. Їхні мисливські стратегії настільки складні, що передаються з покоління в покоління як справжня культурна спадщина. Тож якщо й шукати на вершині харчової піраміди найефективнішу, найрозумнішу та найвпливовішу істоту, то лев опиниться далеко позаду цих справжніх титанів еволюції. Читайте також: Вчені показали найголоднішу тварину на ЗемліThe post Вчені пояснили, чому лев став “королем звірів” і хто насправді заслуговує на цей титул first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Інтернет довгі роки був притулком для анонімних користувачів, які ховалися за псевдонімами. Дехто робив це, щоб вільно висловлюватися, дехто – з менш благородних причин. Але ера анонімності в мережі може наближатися до кінця. Нове дослідження, опубліковане на сервері arXiv, показує, що сучасні великі мовні моделі (LLM) здатні ідентифікувати людей за їхніми анонімними акаунтами масштабно і ефективно. Раніше вважалося, що декодувати анонімність теоретично можливо, але на практиці це надто складно, дорого й займе багато часу. Проте автори дослідження припустили, що потужність сучасних LLM вже дозволяє “розпізнавати” користувачів у мережі. Для перевірки цієї гіпотези команда створила автоматизовану систему, яка імітує рішення людського дослідника. Спершу ШІ аналізує історію публікацій користувача на платформах, таких як Reddit або Hacker News. Він вивчає необроблений текст – коментарі, жарти, освіту та характерні мовні особливості. Потім ці дрібні дані перетворюються на математичний профіль користувача, щоб знайти потенційні збіги серед мільйонів інших профілів на відкритому вебі чи на сайтах типу LinkedIn. Коли ШІ знаходить можливі збіги, він оцінює докази того, що обидва акаунти належать одній особі, і присвоює їм оцінку впевненості. Якщо впевненість низька, система нічого не повідомляє, щоб уникнути хибних висновків. Тестування на майже 1 000 профілях LinkedIn показало, що система успішно зв’язує акаунти з точністю до 67% при 90% достовірності, тоді як класичні методи без ШІ показували значно нижчі результати. Модель також змогла ідентифікувати користувачів на Reddit, навіть якщо вони розподіляли активність між кількома акаунтами та різними періодами часу. Вартість обчислень для успішного зв’язування одного акаунта склала лише 1–4 долари. “Практична анонімність, яка раніше захищала користувачів, більше не працює,” – зазначають дослідники. “Псевдонімність не забезпечує значущого захисту в інтернеті. Користувачі, які постять під постійними іменами, повинні припускати, що їхні акаунти можуть бути пов’язані з реальними особами, і ймовірність цього зростає з кожним новим фрагментом інформації, який вони публікують.” Результати дослідження свідчать, що такі системи можуть знайти застосування у правозахисних органах, кібербезпеці та інших галузях, де важлива ідентифікація користувачів. Нові технології ставлять під сумнів фундаментальне уявлення про анонімність в інтернеті, показуючи, що невидимість онлайн стає дедалі важче зберегти.

Вчені вперше виростили нут у ґрунті, який імітує місячну поверхню, відкривши перспективу, що майбутні астронавти зможуть збирати свіжу їжу прямо на Місяці. У рамках підготовки до місії Artemis II NASA досліджує, що саме будуть їсти люди під час тривалого перебування на супутнику Землі. Нове дослідження, проведене в Університеті Техасу в Остіні за участю науковців з Texas A&M University, показало, що нут може стати одним із можливих продуктів для місячної ферми. Робота опублікована 5 березня у журналі Scientific Reports. Перетворення місячного ґрунту на придатний для рослин субстрат Місячний реголіт — це шар сипучого матеріалу, що покриває поверхню Місяця. На відміну від земного ґрунту, він не містить органічних речовин та мікроорганізмів, необхідних для росту рослин. Хоча реголіт багатий на мінерали, потрібні для живлення, він також містить важкі метали, які можуть пригнічувати ріст рослин. Для цього дослідження дослідники обрали сорт нуту «Майлз». Його компактний розмір та стійкість сприяють вирощуванню сільськогосподарських культур в умовах обмеженого простору. Фото: Інститут геофізики Техаського університету Щоб перевірити життєздатність культур у таких умовах, дослідники використовували імітацію місячного ґрунту, створену компанією Exolith Labs, яка за складом близька до зразків реголіту, доставлених місіями «Аполлон». Науковці покращили цей субстрат, додавши вермікомпост — поживний матеріал, який виробляють червоні каліфорнійські черв’яки, переробляючи органічні відходи. У космічній місії черви могли б створювати компост із залишків їжі, одягу чи предметів гігієни. Гриби допомагають нуту вижити Перед посадкою насіння нуту обробили арбускулярними мікоризними грибами, які утворюють симбіотичні зв’язки з корінням рослин. Гриби допомагають рослинам засвоювати важливі поживні речовини і зменшують поглинання важких металів із ґрунту. Рослини успішно проростали у сумішах, що містили до 75% місячного ґрунту. При вищих концентраціях рослини починали страждати і часто гинули на ранніх етапах. Навіть за стресових умов нут із мікоризними грибами виживав довше, підкреслюючи важливу роль грибів у підтримці здоров’я рослин. Гриби також колонізували субстрат і зберігалися в ньому, що свідчить про можливість одноразового введення симбіотичних мікроорганізмів у майбутніх місячних фермах. Чи безпечний нут для астронавтів? Хоча отримання врожаю стало важливим досягненням, науковцям ще належить оцінити безпеку та харчову цінність рослин. Наступним кроком буде перевірка вмісту шкідливих металів та визначення поживних властивостей нуту. «Нам потрібно зрозуміти його придатність як джерела їжі для астронавтів, — зазначила Джессіка Аткін, кандидатка наук у Texas A&M University. — Наскільки він корисний? Чи містить поживні речовини, потрібні для здоров’я людей у космосі? Якщо ні, скільки поколінь рослин знадобиться, щоб досягти безпечного рівня?» Це дослідження відкриває нові перспективи для довготривалої місячної експедиції, показуючи, що навіть на супутнику Землі можна створювати самодостатні системи харчування за допомогою правильно підібраних культур і мікробіологічних симбіозів.