У нашому дослідженні середньовічних колекцій Британської бібліотеки ми виявили раніше непомічений документ, який надає нові відомості про тих, хто вижив під час епідемії чуми, відомої як Чорна смерть (1346–1353).Документ – це шматок пергаменту, вставлений у звіт про маєток абатства Рамсі в Хантінгдонширі, який фіксує, скільки часу селяни були відсутні на роботі, коли їх вразила чума.Він також розкриває імена тих, хто вижив, і як довго їх роботодавці вважали, що відновлення може тривати.У нашій нещодавній статті з Барні Слоуном ми проливаємо нове світло на групу з 22 орендарів, які, ймовірно, захворіли на чуму, лежали на ліжках хворих кілька тижнів, а потім одужали.Як одна з найсмертоносніших пандемій в історії, оцінюється, що від третини до двох третин населення середньовічної Європи загинуло під час Чорної смерті.Багато істориків зосередилися на вивченні деталей про тих, хто загинув, але це залишило історії тих, хто захворів на чуму і одужав, практично невідомими.Незважаючи на смертельність хвороби, можливість одужання існувала, і середньовічні хроністи згадують про можливість – хоча й малоймовірну – виживання.Унікальний список виживших від чумиУнікальне включення в звіт про маєток Ворбойс містить деталі про групу людей, які захворіли між кінцем квітня та початком серпня 1349 року.Монахи абатства Рамсі склали список своїх орендарів, які захворіли настільки, що не могли працювати на землях лорда, і вказали тривалість їхньої відсутності.Люди по-різному реагували на епідемію чуми.Найшвидше одужав Генрі Браун, який пропустив лише один тиждень роботи. Натомість Джон Дерворт і Агнес Молд мали значно триваліші хвороби і були відсутні дев'ять тижнів.Середня тривалість хвороби становила від трьох до чотирьох тижнів, при цьому три чверті людей повернулися до роботи менш ніж за місяць.Цей список виживших включає переважно орендарів, які займали більші наділи на маєтку.Хоча 22 особи можуть здаватися невеликою кількістю, у звичайний рік у 1340-х роках лише два або три відсутності фіксувалися під час літніх місяців. Це, отже, представляє десятикратне збільшення звичайних хвороб на маєтку.Ця архівна знахідка дозволяє нам повернути історію хвороби та одужання в контекст Чорної смерті, демонструючи, що одужання було можливим навіть під час однієї з найгірших пандемій в історії.Цікавий фактДослідження показують, що генетичні зміни, які допомогли людям вижити під час Чорної смерті, продовжують впливати на нашу смертність і сьогодні.

Вчені вважають, що темну матерію могли виявити ще в 2019 році. Це відкриття може бути заховане в існуючих даних про гравітаційні хвилі – коливання в структурі простору-часу.Фізики з США, Великої Британії та Європи пропонують, що якщо дві чорні діри зіткнуться, перебуваючи в хмарі темної матерії, гравітаційні хвилі, які вони випромінюють, можуть нести відбиток цього середовища.Коли вони застосували свою модель до десятків виявлень гравітаційних хвиль, вони знайшли одне подія, яка потенційно підходить під це визначення.Хоча це ще не підтвердження, команда вважає, що це може призвести до нового способу дослідження як гравітаційних хвиль, так і темної матерії."Використання чорних дір для пошуку темної матерії було б фантастично", – говорить Родріго Вісенте, фізик з Амстердамського університету."Ми змогли б досліджувати темну матерію на масштабах, набагато менших, ніж будь-коли раніше".У 1916 році Ейнштейн опублікував свою загальну теорію відносності, яка описує гравітацію як продукт, пов'язаний з вигином простору-часу. Його прогнози пізніше були підтверджені, але одне питання залишалося невирішеним майже століття.Ейнштейн передбачив, що рухи об'єктів великої маси – наприклад, злиття чорних дір або нейтронних зір – можуть відправляти хвилі через простір-час зі швидкістю світла.Ці гравітаційні хвилі були безпосередньо виявлені лише в 2015 році, і з тих пір було зафіксовано сотні подій.Кожна з них несе інформацію про саму подію, включаючи маси залучених об'єктів.Зазвичай це злиття чорних дір різних розмірів, пари нейтронних зір або чорні діри, які поглинають зоряні залишки. Інші можуть натякати на більш екзотичні об'єкти, такі як червоточини.Дослідники нової роботи задумалися, чи можуть інші дані ховатися в сигналах гравітаційних хвиль.Зокрема, чи можуть вони допомогти вирішити іншу давню загадку: загадку темної матерії, дивного матеріалу, який, як передбачається, пронизує Всесвіт і взаємодіє з звичайною матерією лише через свій гравітаційний вплив.Одна з моделей описує темну матерію як складену з ультралегких частинок. Ці частинки можуть формувати поле і діяти колективно як хвиля в екстремальних умовах – наприклад, поблизу інтенсивної гравітації чорних дір.Обертальні чорні діри вже відомі тим, що перетягують простір-час навколо себе, тому не дивно, що ця енергія обертання також може впливати на хмари темної матерії.Ці хмари повинні змінювати динаміку бінарних чорних дір, коли вони зіткнуться, і це повинно залишати специфічні відбитки в гравітаційних хвилях, які вони випромінюють.Команда змоделювала, який вплив це явище матиме на сигнали гравітаційних хвиль, коли вони досягнуть наших детекторів, і порівняла їх зі злиттями, які відбуваються в середовищі без великої хмари темної матерії.Вони застосували свою модель до 28 виявлень, зроблених мережею гравітаційних хвиль: LIGO в США, Virgo в Італії та KAGRA в Японії. З них 27 сигналів показали патерни, які, ймовірно, походять з вакууму.Але одна подія, виявлена в липні 2019 року і позначена GW190728, показала патерн, що відповідає злиттю пар чорних дір у щільній хмарі темної матерії.Це дійсно цікаве відкриття, але дослідники застерігають від того, щоб робити будь-які сильні висновки поки що."Статистична значущість цього не є достатньо високою, щоб стверджувати про виявлення темної матерії, і подальші перевірки повинні бути проведені незалежними групами", – говорить фізик Хосе Ауррекоетxea з MIT."Ми вважаємо, що важливо підкреслити, що без моделей хвиль, подібних до нашої, ми могли б виявляти злиття чорних дір у середовищах темної матерії, але систематично класифікувати їх як такі, що відбулися у вакуумі".Цікавий фактТемна матерія становить близько 27% маси Всесвіту, але досі залишається невидимою і не піддається безпосередньому виявленню.

{ "@context": "https://schema.org", "@type": "Article", "headline": "Як стати жайворонком і не зненавидіти ранки: 7 кроків, що реально працюють", "description": "Втомились від війни з будильником? Розповідаємо, як переналаштувати свій біологічний годинник, почати висипатися і зробити ранки своєю улюбленою частиною дня. Без магії, лише наука.", "url": "https://pixelinform.com/yak-staty-zhayvoronkom/", "datePublished": "2026-05-16T19:43:17+00:00", "dateModified": "2026-05-16T19:43:17+00:00", "inLanguage": "uk", "publisher": { "@type": "Organization", "name": "pixelinform.com", "url": "https://pixelinform.com" } } { "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Часті питання (FAQ)", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Скільки часу потрібно, щоб перелаштуватися на новий режим?\nЩоб сформувати поведінкову звичку (вставати за будильником, робити зарядку), зазвичай потрібно 3-4 тижні. А от щоб біологічний годинник повністю адаптувався, може знадобитися кілька місяців. Будьте терплячими." } } ] } Будильник. Цей звук, мабуть, розробили спеціально для тортур. П’ять хвилин, ще п’ять, а потім ривок з ліжка, кава на ходу і відчуття, ніби ти й не лягав. Знайомо? Багато хто мріє про спокійні, продуктивні ранки, але їхній внутрішній годинник вперто показує північ, коли весь світ уже прокидається. Ідея перетворитися з сови на жайворонка здається чимось з області фантастики. Але якщо чесно, це не про силу волі, а про біологію. І її можна трішки «хакнути». Тож якщо ви серйозно гуглите, як стати жайворонком, і готові спробувати щось, що справді працює, — цей текст для вас. Про це пише Pixelinform. Чому ви «сова», і чи це вирок? Давайте одразу домовимось: бути «совою» — це не лінь і не погана звичка. Це ваш хронотип. Уявіть, що всередині вас є вбудований генетичний годинник, який визначає, коли ви найбільш енергійні, а коли хочете спати. Вчені навіть знайшли гени, що відповідають за це, наприклад, ген PER3. У когось його «ранкова» версія, а в когось — «вечірня». Тому ваш колега, який о 6 ранку вже постить фото з пробіжки, не суперлюдина. Йому просто пощастило з генетичною лотереєю. І ось що цікаво. Хронотип — це не вирок на все життя. Це скоріше спектр. Ви не можете з екстремальної сови стати 100% жайворонком, який підхоплюється о 4:30 ранку. Але змістити свій графік на 2-3 години, щоб функціонувати в межах стандартного робочого дня без страждань, — цілком реальна задача. Це не про те, щоб зламати себе, а про те, щоб м’яко переналаштувати систему. Перепрошивка біологічного годинника: план дій Головний інструмент для налаштування наших внутрішніх годинників — це світло. Саме воно дає мозку сигнал: «Гей, час прокидатися, виробляй кортизол!» або «Темніє, давай мелатонін, готуємось до сну». Тому наша стратегія буде побудована навколо управління світлом і режимом. По-перше, забудьте про радикальні зміни. Якщо ви лягаєте о другій ночі, а завтра спробуєте встати о шостій, нічого крім головного болю й ненависті до світу ви не отримаєте. Дійте поступово. Сьогодні встаньте на 15 хвилин раніше, ніж зазвичай. Завтра — ще на 15. За тиждень ви вже зсунете свій підйом на годину з чвертю, і для організму це не буде шоком. По-друге, вбийте звичку натискати кнопку «відкласти» на будильнику. Це найгірше, що можна зробити зранку. Кожен раз, коли ви засинаєте на 5-10 хвилин, ви запускаєте новий цикл сну, який одразу ж грубо перериваєте. В результаті ви почуваєтесь ще більш розбитими. Це називається інерцією сну. Поставте будильник в інший кінець кімнати. Так, доведеться встати, щоб його вимкнути. І ось ви вже на ногах. Пів справи зроблено. І найважливіше — режим навіть у вихідні. Якщо з понеділка по п’ятницю ви встаєте о 7-й, а в суботу спите до обіду, ви щотижня влаштовуєте своєму організму «соціальний джетлаг». Це як переліт з Києва до Лісабона і назад кожні вихідні. Намагайтесь, щоб різниця в часі підйому не перевищувала 1-1,5 години. Це нудно, але це працює. Ранкові ритуали, що працюють краще за каву Добре, ви встали. Що далі? Перші 30 хвилин після пробудження — ключові. Ваше завдання — дати тілу максимальну кількість сигналів, що ранок настав. Найпотужніший сигнал — яскраве світло. Одразу відкрийте штори. В ідеалі — вийдіть на балкон або на вулицю хоча б на 5-10 хвилин. Навіть у хмарний день вуличне освітлення в десятки разів яскравіше за кімнатне. Це миттєво припиняє вироблення гормону сну мелатоніну. До речі, багато хто в Україні після 2022 року звик до щільних блекаут-штор. Це чудово для сну, але зранку вони можуть стати вашим ворогом, якщо не відкрити їх одразу після будильника. Наступний крок — рух і вода. Не треба одразу бігти марафон. Достатньо простої 10-хвилинної зарядки, кількох вправ на розтяжку. Це розганяє кров і насичує мозок киснем. І склянка води. За ніч організм зневоднюється, і часто відчуття млявості пов’язане саме з цим. Наприклад, моя знайома дизайнерка, класична «сова», яка могла працювати до 3-ї ночі, змінила свій графік завдяки простому ритуалу. Вона домовилась із собою, що одразу після підйому вдягається і йде 10 хвилин пішки до улюбленої кав’ярні біля будинку на Подолі. Свіже повітря, рух і очікування смачної кави стали для неї потужним мотиватором, який допоміг закріпити нову звичку. Коли нічого не допомагає: що ви робите не так? Якщо ви все робите правильно, але ранки все одно схожі на пекло, можливо, проблема у вечірніх звичках. Ви не можете очікувати легкого пробудження, якщо до півночі сидите в телефоні, п’єте чай з тортиком і дивитеся напружений серіал. Головний ворог сну — синє світло від екранів. Воно блокує вироблення мелатоніну, і мозок просто не розуміє, що час спати. Встановіть собі залізне правило: за годину до сну — жодних гаджетів. Краще почитайте паперову книгу, послухайте спокійну музику або подкаст. Також зверніть увагу на вечерю. Важка, жирна їжа або алкоголь змушують вашу травну систему працювати всю ніч, що заважає глибокому відновлювальному сну. Кава після 15:00 — теж погана ідея, адже кофеїн може діяти до 8 годин. І, можливо, найнеочевидніший інсайт. А може, вам і не треба ставати затятим жайворонком? У сучасному світі з гнучкими графіками та віддаленою роботою бути «совою» — не завжди проблема. Якщо ви продуктивні ввечері, ваша робота це дозволяє, і ви при цьому висипаєте свої 8 годин — можливо, не варто себе ламати? Боротьба має сенс, коли ваш хронотип вступає в конфлікт із соціальними вимогами (робота з 9-ї, дитина в садочок), і ви хронічно недосипаєте. Якщо ж ні — можливо, варто просто прийняти свої біологічні особливості й облаштувати життя навколо них. Часті питання (FAQ) Скільки часу потрібно, щоб перелаштуватися на новий режим? Щоб сформувати поведінкову звичку (вставати за будильником, робити зарядку), зазвичай потрібно 3-4 тижні. А от щоб біологічний годинник повністю адаптувався, може знадобитися кілька місяців. Будьте терплячими. Чи можна пити мелатонін, щоб швидше засинати? Мелатонін у таблетках може допомогти зсунути час засинання, але це не снодійне. Його варто використовувати короткостроково і лише після консультації з лікарем. Це гормональний препарат, і безконтрольне вживання може більше нашкодити, ніж допомогти. А що, як у мене ненормований графік роботи, наприклад, позмінний? Це найскладніший випадок. Тут важко говорити про стабільний режим. Вашим головним інструментом стає управління світлом. Перед нічною зміною намагайтеся подрімати вдень у максимально затемненій кімнаті. Після зміни, повертаючись додому вранці, одягайте сонцезахисні окуляри, щоб не «збити» мозок. І намагайтеся дотримуватися режиму хоча б у свої вихідні дні. Перетворення на жайворонка — це не спринт, а марафон. Це не про те, щоб одного дня прокинутися іншою людиною, а про щоденні маленькі кроки, які поступово змінюють ваші внутрішні налаштування. І, можливо, головний секрет не в тому, щоб змусити себе вставати о 5-й ранку, а в тому, щоб знайти той ритм, в якому ви почуваєтесь здоровими, енергійними та щасливими. Навіть якщо ваш ідеальний ранок починається о 8:30. А коли починається ваш? Як стати жайворонком і не зненавидіти ранки: 7 кроків, що реально працюють читайте на сайті Pixel.inform.

Потягування є заразним. Ви, напевно, вже відчуваєте бажання потягнутися, читаючи про це, незалежно від того, чи відчуваєте ви втому.Це явище можна спостерігати навіть у тварин: воно є універсальним серед хребетних і, здається, виконує важливу функцію для нашого мозку.Дослідження, проведене командою вчених з Університету Парми в Італії, показало, що заразний ефект потягування може починатися ще до народження.Це суперечить існуючим уявленням про потягування у плода, яке з'являється дуже рано в розвитку, приблизно через 11 тижнів вагітності.Досі не було зрозуміло, чи потягування плода відбувається лише за його власним графіком, чи воно може почати синхронізуватися з важливими людьми в його житті ще до виходу з утроби.Виявляється, що це так.У дослідженні взяли участь 38 жінок віком від 18 до 45 років, які перебували на третьому триместрі здорової вагітності.Під час експериментів матері сиділи в тихій кімнаті, дивлячись на екран, поки їхні обличчя записувалися, а плоди моніторилися за допомогою ультразвукового апарату.Спочатку матерям показували нейтральні пейзажі, щоб дослідники могли оцінити, як мати і плід поводяться в спокої.Потім їм показали три різні відео, одне з яких показувало людей, які потягуються.Більшість матерів потягнулися хоча б раз під час перегляду відео з потягуванням, і серед тих, хто це зробив, 18, здається, викликали потягування своїх плодів.Дослідники зазначають, що "потягування плода вибірково збільшується після потягування матері, але не під час контрольних умов".Це свідчить про те, що заразність потягування починається на ранніх етапах життя.Цікавий фактДослідження показало, що потягування може бути не лише фізіологічним, але й соціальним явищем, яке починається ще до народження.

Деякі люди можуть прокидатися о шостій ранку і відразу ж починати свій день, тоді як інші віддають перевагу пізнішому пробудженню, адже вони найпродуктивніші в післяобідній або вечірній час.Ця різниця пов'язана з вашим хронотипом – біологічною схильністю віддавати перевагу певним часам доби для сну, пробудження та активності.Але це не єдині фактори, на які впливає ваш хронотип. Зростаюча кількість досліджень також свідчить, що ваш хронотип може впливати на користь, яку ви отримуєте від фізичних вправ.Люди, які природно прокидаються рано і відчувають себе найкраще вранці, є "ранковими хронотипами", тоді як ті, хто віддає перевагу пізнішому пробудженню і краще функціонує в післяобідній або вечірній час, є "пізніми хронотипами". Люди, які знаходяться між цими двома категоріями, є "проміжними хронотипами".Ваш хронотип визначається вашими циркадними ритмами – природними добовими циклами організму, які повторюються приблизно кожні 24 години. Хоча на них сильно впливають навколишнє середовище, вони функціонують навіть без зовнішніх сигналів, таких як денне світло та їжа.Ці ритми впливають на нашу фізіологію, поведінку та здоров'я. Вони контролюються циркадною системою організму, яка складається з маленьких біологічних годинників, що містять білки, які знаходяться в органах і тканинах. Ці годинники залежать від генів, які допомагають координувати, коли відбуваються різні процеси, такі як відчуття бадьорості або сонливості.Циркадні ритми також впливають на багато інших функцій організму, включаючи артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, регуляцію цукру в крові та функцію кровоносних судин.Оскільки ці фактори також залежать від фізичної активності, це може пояснити, чому узгодження ваших тренувань з вашим природним хронотипом може бути корисним.Деякі дослідження підтримують цю ідею, вказуючи на те, що час доби, коли люди займаються фізичними вправами, може впливати на результати здоров'я – включаючи серцево-судинну витривалість і зниження ризику серцево-судинних захворювань, ожиріння та деяких видів раку.Однак, оскільки це були спостережні дослідження (які лише показують асоціації, а не причинно-наслідкові зв'язки), вони не можуть остаточно довести, що результати були викликані лише часом фізичних вправ.Проте нещодавнє рандомізоване контрольоване дослідження вивчало, чи може узгодження тренувань з хронотипом підвищити користь від фізичних вправ. Дослідники зосередилися на людях, які мали ризик серцево-судинних захворювань.Учасників розділили на групи відповідно до їхнього хронотипу, який вимірювався за допомогою спеціалізованої анкети. Ранкові типи займалися фізичними вправами з 8 до 11 ранку, а вечірні типи – з 6 до 9 вечора. Третя група займалася в протилежний час до свого хронотипу (ранкові типи ввечері, а вечірні – вранці).Учасники, чиї тренування були узгоджені з їхнім хронотипом, відзначили більші покращення в артеріальному тиску, аеробній витривалості, рівні глюкози в крові, холестерину та сні, ніж учасники, чиї часи тренувань не відповідали їхньому хронотипу.Але хоча ці покращення показують, що узгодження фізичних вправ з вашим хронотипом може підвищити їхні здоров'я, є кілька важливих нюансів.Навіть група, яка займалася в так званий неправильний час, все ще отримала користь для здоров'я, що показує, що фізичні вправи корисні навіть тоді, коли вони не узгоджуються з вашим хронотипом.Дослідження також не включало проміжні хронотипи, які складають близько 60% дорослого населення. Для цих людей час фізичних вправ може бути менш важливим.На основі доступних даних, час фізичних вправ, здається, є важливим фактором, особливо для людей, які є сильними ранковими або вечірніми хронотипами.Що ще потрібно врахуватиОтже, як дізнатися свій хронотип?Більшість людей мають інтуїтивне уявлення про це, виходячи з того, коли вони природно віддають перевагу спати і прокидатися. Однак робочі графіки та обов'язки по догляду часто змушують нас дотримуватися режимів, які суперечать нашому хронотипу. З часом це ускладнює визначення свого хронотипу.З цієї причини дослідники розробили анкету, щоб допомогти вам визначити свій хронотип. 19 запитань включають, в який час ви відчуваєте себе найкраще і як легко вам прокидатися вранці.Коли ви отримаєте чіткіше уявлення про свій хронотип, ви можете почати думати про те, коли планувати свої тренування.Однак хронотип не є єдиним фактором, який може вплинути на тренування та вашу реакцію на фізичні вправи. Це хороша новина для тих, хто не може узгодити тренування зі своїм хронотипом.Наприклад, температура тіла зазвичай досягає піку в післяобідній час, незалежно від хронотипу, що покращує функцію м'язів. Саме тому сила, швидкість і координація зазвичай найкращі в післяобідній час, що робить цей час ідеальним для силових тренувань і технічних вправ для більшості людей.Звичний час тренувань також може змінювати продуктивність з часом, оскільки організм адаптується до часу, коли ви регулярно тренуєтеся. Тож навіть якщо ви природно є совою, постійні ранкові тренування можуть зрештою покращити вашу продуктивність у цей час.Ще один критично важливий фактор, який потрібно врахувати при виборі часу для тренувань, – це сон.Якщо ви не виспалися вночі, дослідження свідчать, що краще займатися фізичними вправами раніше в день, незалежно від вашого хронотипу.Це пов'язано з тим, що потреба в сні, відома як "тиск сну", поступово зростає з моменту пробудження і досягає піку безпосередньо перед сном. До вечора зростаючий тиск сну ускладнює фізичні вправи і може погіршити вашу продуктивність.Заняття фізичними вправами пізно ввечері також можуть знизити якість сну, особливо коли тренування є інтенсивними. Як загальне правило, залишайте принаймні двогодинну паузу між фізичними вправами та сном.Немає єдиного найкращого часу для тренувань, який підходить усім. Хоча докази про довгострокові переваги здоров'я від узгодження часу фізичних вправ з хронотипом зростають, деякі принципи застосовуються загалом.Пікова продуктивність варіюється в залежності від хронотипу, і узгодження часу тренувань з вашим може допомогти вам тренуватися інтенсивніше та досягати кращих результатів для здоров'я. Однак будь-які фізичні вправи кращі, ніж їх відсутність – незалежно від часу.Якщо ви сова, але можете тренуватися лише вранці, розминка є обов'язковою. Одягайтеся тепліше і починайте з 10-15 хвилин легкої аеробної активності, щоб поступово підвищити температуру тіла та підвищити бадьорість.Якщо вечір – ваш єдиний варіант, вибирайте помірні або низькоінтенсивні види діяльності (такі як йога або пробіжка), щоб уникнути порушення сну.

Intel припинила розробку та підтримку Clear Linux — власного дистрибутива Linux, який компанія розвивала близько десяти років. Оновлення системи більше не виходитимуть, зокрема й виправлення безпеки. Репозиторії проєкту на GitHub переведуть у режим лише для читання. Користувачам Clear Linux рекомендовано якнайшвидше перейти на інший дистрибутив, який продовжує отримувати оновлення. Сама система не перестане працювати одразу, однак без оновлень безпеки її подальше використання стає ризикованим, особливо в серверному середовищі та хмарній інфраструктурі. Clear Linux відрізнявся від звичайних настільних дистрибутивів. Intel створювала його з акцентом на швидкодію в дата-центрах, хмарних сервісах і робочих станціях розробників. Для цього в системі застосовувалися оптимізації компілятора, зміни в ядрі та підтримка розширених можливостей процесорів. Попри орієнтацію на обладнання Intel, Clear Linux нерідко показував хороші результати й на системах із процесорами AMD. У тестах продуктивності дистрибутив часто опинявся серед лідерів, оскільки від самого початку проєктувався не як універсальна система, а як платформа з максимальним фокусом на продуктивність. Intel не назвала точної причини закриття проєкту. Рішення ухвалено на тлі скорочень і заходів зі зниження витрат у компанії. Водночас Intel заявила, що продовжить брати участь у розвитку Linux та відкритих проєктів, пов’язаних із підвищенням продуктивності на її обладнанні. Для адміністраторів і розробників, які ще використовують Clear Linux, головним кроком тепер стає міграція. Без оновлень безпеки система швидко втратить актуальність для робочих і серверних завдань.

Під час нещодавнього візиту президента США Donald Trump до China увагу журналістів і користувачів соцмереж привернули незвичайні позашляховики, які супроводжували президентський кортеж. Таємничі SUV із дивними конструкціями на дахах помітили в Пекіні 13 травня під час зустрічі Трампа з лідером Китаю Xi Jinping. Відео з автомобілями швидко розлетілися мережею та породили безліч припущень щодо їхнього призначення. Незвичайні автомобілі з дивними конструкціями Позашляховики, які, за даними ЗМІ, виготовлені китайською компанією Hongji, зовні виглядали нетипово навіть для урядового транспорту. Найбільше уваги привернули великі модулі на дахах машин. Крім того, автомобілі помітно «просідали» під вагою обладнання, що може свідчити про наявність потужної електроніки або спеціальних систем усередині. Цікаво, що ці SUV не схожі на жодні раніше відомі китайські автомобілі спецслужб або супроводу високопосадовців. Що це може бути За інформацією видання The War Zone, Секретна служба США підтвердила, що не використовувала ці машини. Водночас там не змогли уточнити, чи належать вони американському посольству в Китаї, чи китайській стороні. Експерти припускають, що загадкові SUV можуть бути мобільними центрами зв’язку або платформами для електронної боротьби. Серед можливих функцій називають: глушіння сигналів дронів; перехоплення радіозв’язку; придушення GPS-сигналів; захист від дистанційно керованих вибухових пристроїв; мобільний командний пункт для охорони. Саме через це автомобілям можуть бути потрібні великі антени, системи охолодження та потужні джерела живлення, приховані у громіздких конструкціях на дахах. Нові загрози змінюють охорону політиків Фахівці зазначають, що сучасна охорона світових лідерів стрімко змінюється через розвиток технологій. Якщо раніше для безпеки вистачало броньованих лімузинів і великої кількості охоронців, то тепер основну небезпеку становлять дрони, електронне стеження та засоби дистанційної атаки. Особливо актуальною стала проблема безпілотників, які можуть використовуватися для шпигунства або навіть замахів на високопосадовців. Саме тому в кортежах дедалі частіше з’являються спеціалізовані машини радіоелектронної боротьби. У кортежі помітили й інші незвичайні авто Крім загадкових китайських SUV, журналісти звернули увагу й на інші модифіковані машини. Серед них — спеціально обладнаний Lincoln Navigator із додатковими антенами та сенсорними модулями на даху. Ймовірно, він також використовується як мобільний центр зв’язку або система спостереження. У колоні помітили й модифікований Chevrolet Suburban, схожий на відомі американські машини типу “Roadrunner”. Такі автомобілі традиційно використовуються як пересувні командні пункти та вузли захищеного зв’язку. Окрему увагу привернули й спеціальні фургони на базі Ford E-Series. Вони мали конусоподібні конструкції на дахах, які можуть приховувати камери, антени або радіочастотне обладнання. Що приховують загадкові SUV Офіційної інформації про функції цих автомобілів поки немає. Але сама їхня поява демонструє, як змінюється сучасна система захисту світових лідерів. У світі, де загрози можуть надходити не лише від людей, а й від дронів, електронних атак і цифрового шпигунства, кортежі президентів поступово перетворюються на справжні мобільні технологічні комплекси.

Наша планета просто зараз рухається крізь хмару космічного пилу, що залишилася після вибуху древньої зорі. І хоча ця подія сталася мільйони років тому, її сліди досі можна знайти на Землі — глибоко в антарктичному льоді. Міжнародна команда вчених виявила нові докази того, що Сонячна система проходить через залишки стародавньої наднової. Дослідники знайшли у льодових кернах Антарктиди рідкісний радіоактивний ізотоп — залізо-60, який утворюється лише під час вибухів масивних зірок. Результати дослідження опублікували у науковому журналі Physical Review Letters. Космічний пил із далекого минулого Залізо-60 — надзвичайно рідкісний елемент. Він виникає в надрах великих зірок і розлітається космосом після потужного вибуху наднової. Раніше вчені вже знаходили сліди цього ізотопу в океанічних відкладеннях і породах, що свідчило: Земля неодноразово зазнавала впливу космічних вибухів у далекому минулому. Однак останніми роками науковці зіткнулися з загадкою. Сліди заліза-60 виявили навіть у відносно молодому антарктичному снігу, хоча поблизу Сонячної системи останнім часом не було жодних наднових, здатних «постачати» свіжий матеріал. Це змусило дослідників шукати інше пояснення. Сонячна система проходить через міжзоряну хмару Науковці припускають, що навколо Сонячної системи існує так звана Локальна міжзоряна хмара — величезна область газу та пилу, яка може містити залишки древнього зоряного вибуху. За словами дослідників, Сонячна система увійшла в цю хмару десятки тисяч років тому й нині перебуває поблизу її краю. Саме ця хмара, ймовірно, поступово «осипає» Землю мікроскопічними частинками заліза-60. Лід Антарктиди став космічним архівом Щоб перевірити гіпотезу, вчені дослідили антарктичний лід віком від 40 до 80 тисяч років. Для аналізу до Німеччини доставили близько 300 кілограмів льоду. Після складної хімічної обробки від нього залишилося лише кілька сотень міліграмів пилу, в якому й шукали сліди космічного ізотопу. Результати підтвердили: залізо-60 дійсно присутнє в давньому льоді. Причому його концентрація виявилася нижчою, ніж сьогодні. Це означає, що Земля поступово переміщується через різні ділянки міжзоряної хмари, де щільність космічного матеріалу змінюється. Як вчені знаходили кілька атомів серед трильйонів Найскладнішою частиною дослідження стало саме виявлення ізотопу. Для цього використовували спеціальний прискорювач частинок в Австралії — єдину установку у світі, здатну знаходити настільки мізерні кількості заліза-60. Дослідники порівнюють це із пошуком голки у десятках тисяч футбольних стадіонів, повністю заповнених сіном. І все ж прилади змогли відокремити буквально кілька атомів потрібного елемента серед приблизно 10 трильйонів інших атомів. Що це означає для науки Відкриття допомагає краще зрозуміти не лише історію Сонячної системи, а й те, як космічні вибухи впливають на міжзоряний простір. Фактично антарктичний лід став своєрідним архівом космічних подій, які сталися задовго до появи людства. Вчені планують продовжити дослідження ще давніших льодових кернів, щоб з’ясувати, яким був космічний простір до того, як Сонячна система увійшла в Локальну міжзоряну хмару. Це може допомогти створити нову карту давніх вибухів наднових поблизу нашої галактики та зрозуміти, як вони впливали на Землю протягом мільйонів років.

Більшість людей, які йдуть до музею, читають роман чи проводять вечір на концерті, навряд чи думають про користь для здоров’я. Тут немає підрахунку калорій, спортивних трекерів чи медичних рекомендацій. Мистецтво зазвичай сприймають як задоволення для душі, а не як інструмент для підтримки організму. Проте сучасна наука дедалі частіше доводить: культурне життя впливає на нас значно глибше, ніж здається. Нове дослідження британських учених показало несподіваний результат — люди, які регулярно займаються творчістю або відвідують культурні події, старіють повільніше на біологічному рівні. Мистецтво і швидкість старіння Дослідження очолила професорка Дейзі Фанкорт з Університетського коледжу Лондона. Її команда вже багато років вивчає зв’язок між мистецтвом і фізичним здоров’ям людини. Цього разу вчені вирішили з’ясувати, чи можуть читання, музика, спів, малювання або відвідування музеїв впливати на темпи старіння організму. Результати виявилися настільки переконливими, що здивували навіть самих дослідників. Регулярне залучення до мистецтва дало ефект, співставний із користю від фізичних вправ. Що таке біологічний вік Людина має не лише паспортний вік, а й біологічний. Саме він показує, наскільки швидко старіє організм на клітинному рівні. Для цього вчені використовують так звані «епігенетичні годинники». Вони аналізують зміни в ДНК, зокрема процес метилювання — своєрідні хімічні мітки, які впливають на активність генів. Ці зміни допомагають визначити, чи старіє організм швидше або повільніше за фактичний вік людини. Що показало дослідження У рамках роботи вчені проаналізували зразки крові 3556 дорослих мешканців Великої Британії. Для оцінки використовували сім різних епігенетичних годинників нового покоління. Найцікавіші результати показав сучасний метод DunedinPACE. Люди, які займалися мистецтвом або відвідували культурні події хоча б раз на тиждень, старіли приблизно на 4% повільніше, ніж ті, хто майже не мав контакту з творчістю. Навіть ті, хто приділяв цьому увагу лише кілька разів на рік, демонстрували кращі показники старіння — приблизно на 2% повільніше. Для порівняння: подібний ефект у цьому ж дослідженні давали регулярні фізичні вправи. Ще один метод оцінки — PhenoAge — показав, що активні учасники культурного життя були в середньому на рік «молодшими» біологічно, навіть після врахування ваги, рівня доходів, освіти та шкідливих звичок. Чому творчість працює Вчені пояснюють це тим, що різні види мистецтва поєднують одразу кілька корисних факторів: емоційне розвантаження; соціальну взаємодію; інтелектуальну стимуляцію; розвиток пам’яті та уваги; зниження рівня стресу. Наприклад, малювання активує творчі процеси мозку, музика впливає на емоційний стан, а музеї чи театри стимулюють цікавість і когнітивну активність. Разом це створює комплексний позитивний ефект для організму. Особливо корисною виявилася різноманітність занять. Люди, які поєднували кілька видів культурної активності, демонстрували ще кращі результати. Найсильніший ефект — після 40 років Дослідники помітили цікаву закономірність: найбільш помітний вплив мистецтва спостерігався у людей старших за 40 років. Саме в цьому віці організм зазвичай починає проходити перші серйозні етапи біологічного старіння. Тому творчість може стати одним із факторів, які допомагають сповільнити ці процеси. Мистецтво як частина здорового способу життя Раніше культурне дозвілля переважно пов’язували з хорошим настроєм та боротьбою із самотністю. Тепер наука все більше схиляється до думки, що мистецтво може бути важливим елементом профілактики старіння. Читання книжок, концерти, виставки, творчі хобі чи навіть звичайне малювання для себе — це не просто приємне проведення часу. Такі заняття можуть реально впливати на роботу організму та підтримувати здоров’я на клітинному рівні. І хоча мистецтво не замінить спорт або правильне харчування, дослідження показує: турбота про здоров’я — це не лише тренажерний зал і дієта. Іноді шлях до довшого та якіснішого життя може починатися з книги, пензля чи квитка до музею.

Незважаючи на всі успіхи людства, ми, ймовірно, ніколи не закінчимо еволюцію.Від пасивних відборів до тих, що є самозавданими, сили, які формують нашу еволюцію, настільки ж захоплюючі, як і різноманітні.Нове дослідження виявило раніше невідомий спосіб, яким люди, що живуть на великих висотах в Андах, можуть продовжувати еволюціонувати, і каталізатором цього є дивовижно скромний продукт.Ця популяція була однією з перших, хто одомашнив тепер уже звичну картоплю тисячі років тому, що може пояснити, чому їхні тіла демонструють ознаки підвищеної здатності перетравлювати крохмаль."Високогірні Анди відомі як багатий регіон для розуміння адаптації людини до еволюційних умов, таких як гіпоксія, коли тканини не отримують достатньо кисню," говорить антрополог Абігейл Бігем з Університету Каліфорнії, Лос-Анджелес."Це нове дослідження підкреслює, як Анди корисні для розуміння адаптації людини до інших селективних екологічних тисків, таких як дієта."Еволюція — це процес, який поєднує час з постійним впливом селекційного тиску, який деякі організми можуть витримувати краще, ніж інші.Це може включати екстремальні умови, такі як палюче тепло, повна відсутність кисню або небезпечні рівні радіації, але також і м'якші тиски, такі як постійна низька токсична експозиція або види їжі, на яких покладаються люди.Кілька років тому команда дослідників, до складу якої входила Бігем, виявила, що корінні народи, які живуть в перуанських Андах, мають генетичні покращення, пов'язані з перетравленням крохмалю в порівнянні з популяціями, які нещодавно почали вживати картоплю.Тепер команда розширила своє дослідження, включивши геноми з усього світу, і виявила, що народ Кечуа з високогірних корінних Анд має кращу здатність до перетравлення крохмалю, ніж майже будь-яка інша популяція на Землі."Біологи давно підозрюють, що різні групи людей еволюціонували з генетичними адаптаціями у відповідь на свою дієту," говорить еволюційний антрополог Омер Гокцумен з Університету Буффало, "але є дуже мало випадків, коли докази настільки сильні."Ключ лежить у гені, званому AMY1, який є практично у всіх людей у світі. Цей ген бере участь у виробництві слинного ферменту амілази, який допомагає розщеплювати крохмаль на самому початку травного процесу — в роті.Зазвичай індивіди мають від 2 до 20 копій цього гена на диплоїдну клітину; глобальна медіана, згідно з даними нового дослідження, становить 7 копій.Після аналізу геномів 3723 осіб з 85 популяцій по всьому світу, дослідники виявили, що корінні народи Кечуа з Перу мають медіану 10 копій гена.Це, за оцінками дослідників, надає 1,24% переваги в виживанні або розмноженні на покоління."Еволюція — це процес, який формує скульптуру, а не будує будівлю," пояснює Гокцумен."Це не так, що корінні народи Анд отримали додаткові копії AMY1, коли почали їсти картоплю. Натомість ті, у кого було менше копій, зникли з популяції з часом, можливо, тому що у них було менше нащадків, а ті, у кого було більше копій, залишилися."Використовуючи генетичні методи датування та моделювання, дослідники простежили підйом цієї зміни. Їхні методи датування показали, що ген був присутній до одомашнення картоплі, але почав збільшуватися приблизно 10 000 років тому.Ми знаємо, що одомашнення картоплі в Андах почалося приблизно 10 000–6 000 років тому — терміни, які збігаються з підвищенням кількості копій гена, що допомагає перетравленню картоплі.Тим часом інші популяції, що походять від майя, без тривалої історії вирощування картоплі, не мають такої ж адаптації.Отже, час, ймовірно, не є випадковим."Це пряме порівняння є однією з основних причин, чому ми вважаємо, що велика кількість копій AMY1 у перуанців не еволюціонувала просто випадково, а пов'язана з їхньою тривалою історією вживання картоплі," говорить еволюційний генетик Луане Ландау з Університету Буффало.Це результат, який показує, що генетична адаптація до змін у дієті можлива в порівняно короткий термін, додаючи новий вимір до дебатів про так звану палеодієту.Крім того, деякі вчені висловили переконливу думку, що технології стають домінуючою силою, що впливає на еволюцію людини. Це дослідження представляє цікаву сторону цієї ідеї.Цікавий фактКартопля, яка є основним продуктом харчування в Перу, була одомашнена близько 10 000 років тому, і сьогодні існує понад 4 000 різних сортів картоплі.