У глибинах Західної Антарктиди, на незаселеній території Землі Мері Берд, розташований масив льоду розміром із американський штат Флорида, який гляціологи охрестили «Льодовиком Судного дня». Офіційно відомий як льодовик Туейтса, цей гігант шириною 120 кілометрів сьогодні став епіцентром кліматичної тривоги, адже його повна руйнація загрожує підняти рівень Світового океану на 65 сантиметрів. Такий сценарій означав би неминуче затоплення прибережних мегаполісів та зникнення цілих острівних держав, що робить стабілізацію цього крижаного гіганта питанням планетарної безпеки. Оскільки темпи танення з 1990-х років зросли вдвічі і наразі забезпечують 8% глобального підвищення рівня моря, вчені та інженери запропонували безпрецедентний за своєю сміливістю та масштабами геоінженерний проєкт — будівництво гігантської підводної завіси, яка має фізично ізолювати льодовик від руйнівного впливу теплих океанічних течій, пише T4. Основною причиною стрімкої деградації льодовика Туейтса є не лише підвищення температури повітря, а й теплі глибинні води, що підмивають його основу. Цей процес відбувається на лінії заземлення, де льодовик сходить з материкової породи в океан, що призводить до витончення льоду знизу та втрати ним стабільності. Проєкт «Завіса морського дна» пропонує вирішити цю проблему шляхом встановлення на дні океану бар’єра довжиною 80 кілометрів, який підніматиметься на висоту до 150 метрів. Ця конструкція, розташована на глибині близько 650 метрів, не буде суцільною стіною, а скоріше системою гнучких екранів або фрагментованих завіс, що дозволить уникнути руйнування під дією потужних припливних сил, які могли б перетворити суцільний бар’єр на гігантський підводний вітрило. Ілюстрація «Завіси морського дна» від Арктичного університету. Автор зображення: Арктичний університет. Реалізація такого задуму вимагає колосальних фінансових вливань, які оцінюються в десятки мільярдів доларів, проте прихильники ініціативи, зокрема Маріанна Хаген, співкерівниця проєкту та колишня заступниця міністра закордонних справ Норвегії, вважають ці витрати виправданими. Порівняно з трильйонними збитками, яких зазнає світова економіка внаслідок затоплення узбережжя та масової міграції населення, інвестиція в порятунок одного критичного льодовика виглядає економічно доцільною страховкою. На думку Хаген, якщо існує хоча б теоретична можливість зупинити катастрофічне підвищення рівня моря шляхом локального втручання, людство зобов’язане дослідити цей шанс, незважаючи на технічну складність виконання робіт в одному з найсуворіших середовищ на Землі. На даному етапі проєкт перебуває у фазі активних досліджень та тестування прототипів, оскільки починати будівництво одразу в Антарктиді було б нерозумно та економічно ризиковано. Міжнародна команда науковців обрала полігоном для випробувань фіорди Арктики, зокрема Ван-Мієн-фіорд на архіпелазі Шпіцберген та узбережжя Північної Норвегії. Ці локації слугують природними лабораторіями, де дослідники, зокрема партнери з Арктичного університету Норвегії, можуть вивчати вплив штучних бар’єрів на циркуляцію води, екосистеми та стабільність льоду в контрольованих, але наближених до реальності умовах. Окрім інженерних викликів, «ув’язнення» льодовика стикається зі значними геополітичними перешкодами, адже Антарктида не належить жодній державі і керується системою міжнародних договорів, що забороняють мілітаризацію та видобуток ресурсів. Будівництво мегаструктури в нейтральних водах може бути інтерпретоване як спроба встановити контроль над територією або прихована мілітаризація регіону, що потенційно перетворить наймирніший континент на яблуко розбрату. Існує також ризик, що подібні об’єкти можуть стати мішенями для терористичних атак або інструментом геополітичного шантажу, тому проєкт вимагатиме безпрецедентного рівня дипломатичного консенсусу та прозорості. Водночас науковці наголошують, що навіть успішна реалізація цього проєкту не скасовує необхідності скорочення викидів парникових газів, адже геоінженерія — це лише спосіб виграти час, а не панацея від глобального потепління, спричиненого людською діяльністю. Не пропустіть: NASA знайшло інопланетне життя у 1976 році та випадково його знищилоThe post Вчені збираються побудувати гігантську стіну, щоб врятувати світ від потопу first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Складно повірити, але це сталося: Blizzard випустила доповнення Diablo II: Resurrected — Reign of the Warlock, у якому з’явився перший новий клас персонажів за понад 25 років існування гри. Для проєкту, що вважався завершеним ще на початку 2000-х, це фактично нова сторінка історії. Доповнення стало найбільшим розширенням для ремастера з моменту його релізу і повернуло Diablo II в центр уваги фанатів ARPG. Чорнокнижник — восьмий клас у грі Головна новинка — Warlock (Чорнокнижник). Це повноцінний ігровий клас із власними гілками розвитку, стилем бою та унікальною механікою. Warlock спеціалізується на темній магії та взаємодії з демонами. Його стиль гри побудований на: виклику демонічних істот; підкоренні й посиленні демонів; використанні руйнівних хаотичних заклять. Клас отримав три напрями розвитку, що дозволяють обрати різну роль — від контролю поля бою до агресивного магічного DPS. За масштабом це не косметичне доповнення, а повноцінна нова архітектура геймплею. Оновлений ендґейм і нові виклики Reign of the Warlock додає не лише персонажа. Blizzard розширила пізню гру: нові зони підвищеної складності (Terror Zones); додаткові боси для високорівневих гравців; систему Chronicle — трекер прогресу та зібраних предметів на акаунті. Для ветеранів, які роками фармили Баала і Діабло, це серйозний стимул повернутися в Санктуарій. Зміни для зручності Оновлення також приносить покращення якості життя: фільтри луту; розширене сховище; зручніше сортування предметів; нові унікальні предмети та рунні слова. Ці зміни можуть суттєво вплинути на мету і збірки персонажів, особливо в поєднанні з новим класом. Чому це важливо для франшизи Diablo II давно вважалася «завершеною» класикою. Останній великий контент-апдейт оригінальної гри відбувся ще на початку 2000-х. Тепер Blizzard фактично реанімує легендарний проєкт, демонструючи, що навіть 25-річна ARPG може отримати друге життя. Для фанатів серії це не просто DLC — це сигнал, що компанія готова працювати з класичною спадщиною не лише через ремастер, а й через реальний новий контент. Де доступне оновлення Reign of the Warlock уже доступне для Diablo II: Resurrected на PC та консолях. Ремастер також вийшов у Steam, що відкриває гру для нової аудиторії.

Європейський Ford Kuga переходить у 2026 модельний рік без змін у дизайні, але з важливим технологічним оновленням. Кросовер отримав систему напівавтономного керування BlueCruise — і це головна новина. Без нового кузова, але з новим рівнем автономності Поточне покоління Kuga дебютувало ще у 2019 році, а рестайлінг для Європи з’явився у 2024-му. У 2026 році зовнішність та інтер’єр залишилися без змін. У салоні — знайома конфігурація: 12,3-дюймова цифрова панель приладів 13,2-дюймовий сенсорний екран мультимедійна система SYNC 4 Версії ST-Line зберегли спортивні елементи оформлення, а Active — позашляхові акценти. Головне оновлення — BlueCruise Kuga 2026 отримав систему Ford BlueCruise, яка дозволяє рухатися автомагістралями без утримання керма. Система працює на так званих «Blue Zone» — це приблизно 95% автомагістралей у 16 країнах Європи. BlueCruise належить до систем допомоги водієві другого рівня та: самостійно керує кермом контролює прискорення і гальмування утримує авто в смузі використовує інфрачервону камеру для контролю уваги водія Тобто руки можна прибрати з керма — але очі мають залишатися на дорозі. Підписка чи одноразова оплата BlueCruise входить до стандартного оснащення версій ST-Line X та Active X. Для інших комплектацій система доступна як опція. З квітня 2026 року клієнти зможуть: придбати систему одноразово оформити щомісячну або річну підписку Передбачений і тримісячний пробний період. Що під капотом Лінійка двигунів не змінилася. У Європі доступні: 2,5-літровий повногібрид (FWD або AWD) плагін-гібридна версія сумарною потужністю 240 к.с. Таким чином, оновлення зосереджене не на техніці, а на цифрових можливостях. Джерело: Carscoops

Останні дні крижаного гіганта: як завершується історія найбільшого айсберга планети Після майже сорока років дрейфу найбільший у світі айсберг A-23A увійшов у фазу активного руйнування. Супутникові знімки наприкінці грудня зафіксували тріщини по всій його поверхні та великі озера талої води. Для гляціологів це сигнал: гігант, за яким стежили покоління дослідників, доживає свої останні тижні або навіть дні. Від стабільності до стрімкого краху Ще донедавна A-23A вважався відносно стабільним. Він повільно втрачав площу через ерозію, але не демонстрував ознак катастрофічного розпаду. Проте нові високодетальні знімки показали воду, що накопичилася в широких басейнах на його поверхні, а також свіжі розломи вздовж країв. Коли тала вода проникає у тріщини, вона діє як клин. Під власною вагою вода тисне на стінки льоду, розширюючи й поглиблюючи розломи. Цей процес називають гідророзривом. Саме він, імовірно, став пусковим механізмом швидкого руйнування айсберга. Якщо раніше він втрачав масу повільно, то тепер перейшов у фазу внутрішньої структурної нестабільності. Довга історія спостережень A-23A відколовся від Антарктиди ще у 1986 році. Тоді його площа становила майже 4 тисячі квадратних кілометрів — один із найбільших показників серед зафіксованих айсбергів. На початок 2026 року він «схуд» більш ніж утричі — до приблизно 1 180 квадратних кілометрів. Більше трьох десятиліть айсберг залишався фактично прикутим до дна у морі Ведделла. Підводні мілини утримували його на місці, обмежуючи вплив хвиль та теплих течій. Цей вимушений «якір» значно продовжив його існування. Лише у 2020 році айсберг звільнився й почав повноцінний дрейф. Несподівані затримки в океані Після звільнення A-23A потрапив у так звану «колону Тейлора» — обертовий стовп води, що формується над підводними підвищеннями. Замість руху на північ айсберг місяцями кружляв на одному місці. Це, з одного боку, зберегло його від швидкого танення, а з іншого — сприяло накопиченню води на поверхні та формуванню високих кромок, які утримували талі озера. Згодом течії понесли його до Південної Атлантики, де тепліші води та повітря пришвидшили руйнування. Айсберг навіть майже зіткнувся з островом Південна Джорджія, а згодом знову застряг на мілині. Кожне таке «приземлення» призводило до додаткового механічного стирання й відколювання великих шматків. Чому руйнування важливе не лише для науки Коли гігантський айсберг починає розпадатися, уламки швидко розходяться на великій площі. Менші фрагменти тануть швидше, адже контактують із теплою водою з більшої кількості боків. Вони також становлять небезпеку для судноплавства, особливо в умовах поганої видимості або полярної темряви. Окрім цього, айсберги відіграють важливу роль у глобальному океанічному балансі. Вони приносять величезні об’єми прісної води в Південний океан. Це впливає на щільність поверхневих шарів, змішування води та розподіл тепла й поживних речовин. Таким чином, навіть «смерть» одного айсберга є частиною ширшої кліматичної картини. Супутники — головні свідки Увесь цей час A-23A перебував під постійним наглядом супутників. Вони дозволяли фіксувати зміни розмірів, появу тріщин і затоплених ділянок навіть у періоди хмарності чи полярної ночі. Саме завдяки орбітальним спостереженням учені змогли простежити момент переходу від повільної деградації до стрімкого розпаду. Ці дані також допомагають вдосконалювати моделі прогнозування руху айсбергів. Реальні траєкторії, зупинки на мілинах та вплив локальних течій дають змогу точніше передбачати поведінку майбутніх крижаних гігантів. Кінець епохи Розпад A-23A — це завершення довгої наукової історії. Айсберг став своєрідною «лабораторією» просто неба, на прикладі якої вивчали динаміку льоду, океанічні течії та вплив клімату. Його зникнення не стане катастрофою, але залишить після себе безцінний архів спостережень. І водночас — нагадає, що навіть найбільші крижані структури на планеті не є вічними.

Іноді в технологічному світі трапляються речі, які ще вчора здавалися малоймовірними. Схоже, Microsoft може переглянути одне з найсуперечливіших рішень Windows 11 — заборону переміщувати панель завдань. Якщо останні повідомлення підтвердяться, компанія планує повернути користувачам можливість змінювати її розташування на екрані. Що сталося з панеллю завдань Упродовж десятиліть Windows дозволяла розміщувати панель завдань не лише внизу, а й угорі або з боків екрана. Для багатьох це була не просто дрібна опція, а важливий елемент персоналізації та зручності. Функція існувала ще з 90-х років — практично відтоді, як з’явилися сама панель завдань і меню «Пуск». У 2021 році разом із запуском Windows 11 Microsoft повністю переробила інтерфейс. Новий дизайн виглядав сучасно, але частину знайомих можливостей прибрали. Серед них — і зміну розташування панелі завдань. Це рішення викликало хвилю критики. Користувачі роками просили повернути функцію, однак компанія тривалий час не реагувала, а подекуди навіть заявляла, що така можливість не є пріоритетною. Новий курс на «виправлення помилок» Тепер ситуація може змінитися. За інформацією профільних медіа, Microsoft планує у 2026 році зосередитися на виправленні так званих «болючих точок» Windows 11 — тих аспектів, які отримують найбільше нарікань. І панель завдань входить до цього списку. Йдеться не лише про повернення можливості переміщення — угору чи на бокові панелі. Також компанія працює над ще однією давно очікуваною функцією: зміною розміру панелі завдань. Це дозволить краще адаптувати інтерфейс під великі монітори або, навпаки, компактні ноутбуки. Очікується, що про ці зміни можуть оголосити вже влітку, якщо розробка й тестування пройдуть без серйозних проблем. Проблема не тільки в дизайні Втім, питання панелі завдань — лише частина ширшої картини. Windows 11 часто критикують за продуктивність, нестабільність і надмірну кількість функцій, пов’язаних зі штучним інтелектом, які не всі користувачі вважають необхідними. Microsoft публічно заявила, що планує працювати і над цими аспектами — покращити швидкодію, зменшити кількість помилок і зробити систему стабільнішою. Звучить обнадійливо. Але досвід підказує: у світі технологій важливо оцінювати не обіцянки, а реальні результати. Особливо зараз, коли індустрія захоплена гонитвою за AI-можливостями, інколи на шкоду базовій зручності та стабільності. Якщо Microsoft справді поверне гнучкість панелі завдань і водночас зробить Windows 11 швидшою та надійнішою, це стане сигналом, що компанія знову почала уважніше слухати своїх користувачів. А поки що залишається чекати — і сподіватися, що цього разу слова перетворяться на оновлення.

Аномальний розпад каона: чи натякає природа на нову фізику? У світі елементарних частинок навіть найменше відхилення може означати наукову революцію. Нещодавно фізики звернули увагу на дивну поведінку каона — нестабільної субатомної частинки з родини мезонів. Каон складається з кварка та антикварка і належить до класу адронів — тих самих частинок, до яких входять протони й нейтрони. Зазвичай його «життя» коротке й добре передбачуване: він розпадається на інші частинки за сценаріями, які описує Стандартна модель фізики. Проте один надзвичайно рідкісний тип розпаду виявився значно частішим, ніж очікували теоретики. Мезони взагалі цікаві тим, що часто є продуктами розпаду інших частинок, а потім і самі розпадаються далі — на нейтрино, електрони чи інші адрони. Кожен тип мезона має свій набір можливих каналів розпаду, і сучасні експерименти лише починають детально досліджувати весь спектр цих варіантів. Завдяки вдосконаленню детекторів і методів аналізу даних фізика елементарних частинок переживає своєрідний «золотий вік» відкриттів. Саме в таких умовах і було зафіксовано аномалію: замість менш ніж одного очікуваного випадку рідкісного розпаду в дослідній вибірці вчені побачили одразу чотири. На перший погляд це може здатися статистичною флуктуацією. Але в експериментах такого рівня навіть одна подія може бути надзвичайною, адже ймовірність «шуму» дуже низька. Якщо результат підтвердиться, це означатиме, що для пояснення явища доведеться виходити за межі Стандартної моделі. Серед можливих інтерпретацій — існування нової легкої довгоживучої частинки або навіть нової фундаментальної сили, яка впливає на процес розпаду. Втім, фізики залишаються обережними. Вимірювання в мікросвіті часто базуються на непрямих сигналах — траєкторіях, спалахах світла чи «слідах» у детекторах. Через надзвичайно малі масштаби навіть мінімальні похибки можуть спотворювати картину. Наступний крок — ретельно перевірити, чи не є ці чотири події результатом статистичної випадковості або технічних обмежень. Але якщо аномалія витримає перевірку, вона може стати дверима до «нової фізики» — розширення нашого розуміння того, з чого насправді складається Всесвіт і які сили керують його найглибшими процесами.

В 2026 году Apple представила новое поколение смартфонов и купить Айфон 17 захотели даже те, кто недавно обновлялся. Но что изменилось на самом деле? Внешне модель почти не отличается от iPhone 16, зато внутри – десятки доработок, которые влияют на повседневное использование. Поэтому стоит рассмотреть эволюцию флагмана и понять, чем iPhone 17 отличается от предшественников. Дизайн и дисплей: все знакомо, но комфортнее На первый взгляд, корпус iPhone 17 остался прежним – минимализм, плоские грани и стекло с керамическим покрытием. Однако уменьшены рамки экрана и смартфон стал визуально легче. Дисплей стал ярче, пикова яркость выросла до 2000 нит, что заметно при солнце. С антибликовым покрытием комфортнее читать и работать даже в транспорте. В сравнении с iPhone 15 разница ощущается в деталях, особенно при долгом использовании. Производительность и автономность Процессор A18 Bionic – главное обновление. В сравнении с A16 и даже A17, он: работает быстрее примерно на 10–15% в задачах типа видеообработки, 3D-графики и AI-обработки фото; потребляет меньше энергии, за счет чего iPhone 17 живет на 1–2 часа дольше; эффективнее управляет задачами в фоне и охлаждением. Также в iPhone 17 появились новый модуль Wi-Fi 7, улучшенный Face ID, iOS 18 с новыми возможностями персонализации, блокировки приложений и AI-функциями. При повседневной работе разница ощущается в плавности, меньшем перегреве и заметно лучшей автономности. Камера: нюансы важнее мегапикселей Хотя камера снова на 48 Мп, изменилась оптика и алгоритмы. Улучшен ночной режим, фотографии с меньшим количеством шумов и лучшей цветопередачей. Стабилизация видео и быстрая фокусировка и HDR – на уровне топовых Android-камер. Если сравнивать с iPhone 15, улучшения не формальные. Особенно это заметно в фото при слабом освещении и видео с рук. Стоит ли обновляться? Если вы пользуетесь iPhone 14 и ниже – однозначно да. С iPhone 15 – разумно, если вам важны камера, яркость экрана и автономность. Пользователи iPhone 16 могут подождать, но те, кто активно фотографирует, работает с контентом или просто хочет максимум от Apple точно оценят апгрейд. Где купить оригинальный iPhone 17 с гарантией Планируя покупку, важно найти надежный магазин. В сети магазинов Apple в Киеве My Cloud Store вы найдете оригинальные устройства, гарантию, поддержку специалистов и возможность протестировать модель вживую. Тут можно купить iPhone 17, сравнить конфигурации и подобрать аксессуары с уверенностью, что вы получаете официальную продукцию Apple.

Збалансоване харчування є основою довгого та активного життя собаки. Ознайомитися з варіантами раціонів можна за посиланням https://optimeal.ua/category/sobaki/goduvannia, де представлені рішення для тварин різного віку та фізіологічних потреб. Правильно підібраний раціон допомагає підтримувати енергію, витривалість і здоровий зовнішній вигляд. Собаки мають різні потреби залежно від породи, ваги та способу життя. Цуценята активно ростуть і потребують підвищеного вмісту білка та енергії. Дорослим тваринам важливо зберігати оптимальну вагу та м’язову масу, а літнім – отримувати раціон із помірною калорійністю та підтримкою суглобів. Склад якісного раціону Основу повноцінного харчування складають м’ясні інгредієнти, які забезпечують організм тваринним білком. Саме білок підтримує м’язову масу та загальний тонус. Вітаміни, мінерали та жирні кислоти сприяють зміцненню імунної системи, здоров’ю шкіри та блиску шерсті. Прозорий склад без надлишку штучних барвників і ароматизаторів є важливою ознакою якісного продукту. Баланс білків, жирів і вуглеводів повинен відповідати рівню активності собаки. Формат харчування: сухий чи вологий Сухі гранули зручні у використанні та зберіганні. Вони підходять для автоматичних годівниць і дозволяють легко контролювати порції. Вологі раціони мають більш виражений аромат і містять більше рідини, що може бути корисним для підтримки водного балансу. Комбіноване годування часто стає оптимальним рішенням. Воно дозволяє урізноманітнити меню та підтримувати апетит, особливо у вибагливих тварин. Як правильно змінювати раціон Перехід на новий продукт повинен відбуватися поступово протягом 5-7 днів. Новий корм змішують зі звичним, поступово збільшуючи його частку. Це допомагає уникнути дискомфорту з боку травної системи. Стабільний режим годування та дотримання рекомендованих норм сприяють підтримці здорової ваги. Надмірне годування може призвести до набору зайвих кілограмів, що негативно впливає на суглоби та серцево-судинну систему. Контроль стану та індивідуальний підхід Регулярне спостереження за станом шерсті, рівнем активності та апетитом дозволяє оцінити ефективність обраного раціону. Якщо собака енергійна та має здоровий вигляд, це свідчить про правильний вибір. У разі появи чутливості або змін у самопочутті варто проконсультуватися з ветеринарним спеціалістом. Своєчасна корекція харчування допомагає врахувати індивідуальні потреби та забезпечити комфортне життя улюбленця протягом багатьох років.

Попит на пам’ять для штучного інтелекту зростає швидше, ніж очікували навіть виробники. Samsung заявляє: у 2026–2027 роках замовлення на її чипи залишатимуться рекордними. Причина — агресивне розширення AI-інфраструктури глобальними гіперскейлерами. AI-гіперскейлери штовхають ринок угору Під час виступу на Semicon Korea технічний директор підрозділу Device Solutions компанії Samsung Сон Джай-хюк повідомив, що великі оператори дата-центрів для штучного інтелекту закуповують пам’ять у безпрецедентних обсягах. Йдеться про компанії, які розгортають масштабні обчислювальні кластери для тренування й запуску AI-моделей. Саме вони стали ключовим драйвером зростання цін і дефіциту високошвидкісної пам’яті. Ставка на HBM4 Samsung активно переходить до масового виробництва нового покоління високошвидкісної пам’яті HBM4. У другій половині минулого року компанія вже зафіксувала високі продажі HBM3E, і тенденція збереглася наприкінці року. У першому кварталі 2026-го плануються активні поставки HBM4. Серед перших клієнтів — NVIDIA, яка, за словами представників Samsung, позитивно оцінила продуктивність нової пам’яті. Менше тепла — більше швидкості Компанія також розробляє технологію гібридного з’єднання для стеків 12H і 16H. Це дозволяє знизити тепловий опір приблизно на 20%, а температуру базового кристала — на 11%. Для AI-серверів це критично: чим нижче нагрів, тим стабільніше працюють обчислювальні кластери. zHBM і PIM: пам’ять із «розумом» Ще один напрям — технологія zHBM. Вона передбачає вертикальне розташування кристалів по осі Z, що дає: до 4 разів більшу пропускну здатність до 25% менше енергоспоживання Окрім цього, Samsung працює над пам’яттю PIM (processing-in-memory) — рішеннями з вбудованими обчислювальними можливостями. За внутрішніми оцінками, така архітектура може підвищити продуктивність у 2,8 раза без втрати енергоефективності. Що це означає для ринку Ринок пам’яті дедалі більше залежить від розвитку штучного інтелекту. Якщо AI-напрям продовжить масштабуватися нинішніми темпами, 2026–2027 роки можуть стати періодом стабільно високих цін та жорсткої конкуренції за постачання HBM. Samsung фактично робить ставку на довготривалий AI-бум — і готується до нього технологічно.

Інтерфейс без операції: як ультразвук може відкрити нову еру зчитування мозку Ідея з’єднати мозок із комп’ютером не нова. Ще у 1973 році науковець Жак Відаль із Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі запровадив термін «інтерфейс мозок–комп’ютер» (BCI). Його бачення було революційним: створити систему, яка дозволить людям із паралічем керувати пристроями силою думки та усуне бар’єр між нервовими сигналами й машинами. Відтоді вчені випробували безліч підходів — від імплантованих електродів до неінвазивних методів на кшталт електроенцефалографії (ЕЕГ). Сьогодні розвиток штучного інтелекту дав цій галузі новий імпульс. Алгоритми машинного навчання здатні аналізувати складні сигнали мозку значно точніше, ніж це було можливо раніше. Паралельно з інвазивними рішеннями — такими як Neuralink — активно розвиваються неінвазивні технології. У Китаї стартап Gestala запропонував використати ультразвук для зчитування мозкової активності. За словами його керівника Фенікса Пена, на відміну від електродів, які фіксують сигнали лише з окремих зон (наприклад, моторної кори), ультразвук потенційно дозволяє «бачити» роботу всього мозку. Ультразвук добре відомий як інструмент медичної візуалізації, але він має і терапевтичний потенціал. Сфокусований ультразвук уже застосовують для впливу на нейрони, зокрема при лікуванні хвороби Паркінсона. Команда Gestala планує створити пристрій у вигляді шолома, який зможе не лише виявляти мозкові стани, пов’язані з хронічним болем або депресією, а й спрямовано стимулювати відповідні ділянки. Теоретично це означає замкнений цикл: система аналізує стан мозку та одразу коригує його активність. Втім, на практиці все складніше. Череп людини спотворює ультразвукові хвилі, що знижує точність вимірювань. Передавати терапевтичний імпульс через кістку — одне, а отримати з неї чіткі дані — зовсім інше. Тому поки що технологія перебуває на ранньому етапі розвитку. Водночас інші команди, зокрема дослідники з UCLA, продемонстрували значні успіхи, поєднавши ЕЕГ із штучним інтелектом — без хірургічного втручання. Людство поступово стирає межу між біологією та машинами. Питання лише в тому, яким буде цей союз — через імпланти чи через «розумні» неінвазивні системи. Ультразвук може стати одним із ключів до безпечнішого й доступнішого інтерфейсу між мозком і технологіями. Але чи справді він дозволить «читати думки» — покаже лише подальша наука.