В італійських Альпах випадково виявлено унікальне палеонтологічне родовище, яке відкриває вікно в “загублений світ” пермського періоду, епохи задовго до появи динозаврів. Сотні слідів стародавніх рептилій, амфібій та комах, а також відбитки рослин і навіть крапель дощу, збереглися в дрібнозернистому пісковику на висоті до 3000 метрів. Випадкова знахідка та її значення У 2023 році Клаудія Стеффенсен під час походу в Альпах помітила незвичайні “малюнки” на скелі. Це виявилися сліди доісторичних тварин. Подальші дослідження виявили сотні скам’янілостей, які дають унікальну можливість зазирнути в минуле та дізнатися про життя, яке існувало на Землі 280 мільйонів років тому. Не пропустіть: У Єгипті виявили зображення невідомого знака зодіаку: про нього не чули сучасні астрологи Сотні слідів стародавніх рептилій, амфібій та комах, а також відбитки рослин і навіть крапель дощу, збереглися в дрібнозернистому пісковику на висоті до 3000 метрів Деталі та збереження Вчені вражені деталізацією та збереженням скам’янілостей. На них можна побачити не тільки сліди лап, а й відбитки кігтів, шкіри та навіть крапель дощу. Це пов’язано з тим, що скам’янілості утворилися поблизу води, яка періодично висихала під сонячними променями, а потім знову покривала сліди новим шаром глини. Гіганти пермського періоду Деякі з тварин, які залишили сліди, мали значні розміри – від 2 до 4 метрів у довжину. Це свідчить про те, що в пермський період існували великі рептилії та амфібії, які домінували в екосистемах того часу. Дослідники пояснили, що дрібні деталі та дивовижне збереження цих скам’янілостей пояснюються їх минулою близькістю до води Глобальне потепління в минулому та сьогодні Пермський період був часом глобального потепління, яке призвело до масового вимирання видів. Іронічно, але саме сучасне глобальне потепління дозволило відкрити цю стародавню екосистему, оскільки танення льодовиків оголило скам’янілості, які були приховані під снігом. Попередження з минулого Відкриття “загубленого світу” в Альпах – це не лише цінна знахідка для науки, а й нагадування про те, до чого може призвести глобальне потепління. Вивчення минулого допомагає нам краще зрозуміти сучасні кліматичні зміни та їх потенційні наслідки. Останні новини: Експеримент не для слабких. Що відбувається з мозком людини у найтихішому місці на Землі The post В італійських Альпах виявили “загублений світ” віком 280 мільйонів років first appeared on T4.

Птерозаври, вимерлі літаючі рептилії, які ширяли поряд з динозаврами, є одними з найбільш інтригуючих істот в історії Землі. У той час як деякі пізніші види досягали розмаху крил до 10 метрів, ранні птерозаври були значно меншими, зазвичай не перевищуючи двох метрів. Нещодавно описаний вид Skiphosoura bavarica проливає світло на еволюційні кроки, які дозволили цим істотам подолати цей розрив у розмірах і набути вдосконалених анатомічних особливостей. Відкриття, зроблене під керівництвом Девіда Хоуна з Лондонського університету королеви Марії, є рідкісною знахідкою, яка поглиблює наше розуміння еволюції птерозаврів. Скам’янілість птерозавра, не схожа на інші Назва Skiphosura bavarica перекладається як «хвіст-меч з Баварії», що відображає його характерний жорсткий загострений хвіст і південний німецький регіон, де він був знайдений. Що робить цю скам’янілість по-справжньому дивовижною, так це її стан збереженості. Майже кожна кістка тварини була відновлена, і на відміну від більшості скам’янілостей птерозаврів, які зазвичай сплющені, цей екземпляр зберігся в тривимірному вигляді. З розмахом крил близько двох метрів — порівнянним із беркутом — скіфосура дає рідкісне уявлення про морфологію перехідних птерозаврів. «Це неймовірна знахідка. Вона дійсно допомагає нам зрозуміти, як жили і розвивалися ці дивовижні літаючі тварини. Сподіваємося, що це дослідження стане основою для подальшої роботи в майбутньому над цим важливим еволюційним переходом», — сказав Хоун. Широка класифікація скам’янілостей птерозаврів Понад 200 років вчені класифікували птерозаврів на дві основні групи. Нептеродактилоїди — це ранні птерозаври з маленькими головами, короткими шиями, довгими хвостами, короткою кісткою в зап’ястях крил і довгим п’ятим пальцем на ногах. Птеродактилоїди були пізнішим видом, що характеризувався великими головами, довгими шиями, короткими хвостами, подовженими зап’ястними кістками і коротким п’ятим пальцем на ногах. Хоча ця широка класифікація була корисною, вона залишала значні прогалини в розумінні того, як птерозаври переходили між цими формами. Відкриття 2010-х років допомогли відповісти на деякі з цих питань. Ці проміжні види показали, що голова та шия адаптувалися першими, а інші анатомічні зміни відбувалися пізніше. Однак вчених цікавило, що ж відбувалося безпосередньо перед і після появлення лускокрилих. Подолання еволюційного розриву Скіфосура баварська пропонує життєво важливі підказки. В еволюційному плані вона стоїть між твердокрилими і птеродактилоїдами, демонструючи поєднання ознак обох груп. Він має птеродактилоїдні голову та шию, характерні для дарвіноподібних, але також демонструє такі досягнення, як подовжене зап’ястя, вкорочений п’ятий палець і редукований хвіст — хоча і не настільки виражені, як у пізніших птеродактилоїдів. Це відкриття, у поєднанні з нещодавно реконструйованим еволюційним деревом, дозволяє дослідникам простежити прогресію анатомічних змін у птерозаврів. Дослідження також розглядає шотландського птерозавра Дірка як перехідний вид між ранніми птерозаврами та дарвінозаврами. Разом Дірк і Скіфосура завершують майже безперервну послідовність еволюційних адаптацій, надаючи покроковий звіт про те, як птерозаври еволюціонували до великих, досконалих форм, що спостерігаються у пізніших птеродактилоїдів. Пристосування до більших розмірів Цікаво, що і Dearc, і Skiphosoura були надзвичайно великими порівняно з іншими видами свого часу. Це свідчить про те, що адаптації, які дозволили птеродактилоїдам досягти величезних розмірів — такі як більша голова та довша шия — почали з’являтися у перехідних форм, таких як скіфосура. Ці зміни, ймовірно, забезпечили такі переваги, як покращення здатності до польоту та більш ефективне добування їжі. Аналіз скам’янілостей птерозавра Підготовка та аналіз скам’янілостей були подвигом сучасної технології та досвіду. На відміну від типових пласких скам’янілостей, тривимірне збереження скіфосури вимагало кропіткої роботи. «Як препарувальник, я працював над більш ніж 60 зразками птерозаврів з вапняку Зольнхофен, — сказав співавтор дослідження Штефан Зельцер, який підготував цей зразок. «Під час остаточної підготовки я зрозумів, що цей зразок має ознаки, які поєднують характеристики обох основних груп птерозаврів, з укороченим хвостом як найважливішою діагностичною ознакою». Цифрові зображення також відіграли вирішальну роль в аналізі скам’янілості. Рене Лауер з Фонду палеонтології, науки та освіти Лауера пояснює: «Зразок був розчленований на кістки різної якості, часто накладені одна на одну». «Цифрова фотографія зразка, зроблена як у видимому, так і в ультрафіолетовому світлі, значно допомогла ідентифікувати ці елементи і краще проаналізувати дрібні деталі, які неможливо було розрізнити лише при звичайному денному світлі». Переосмислення еволюції птерозаврів Відкриття Skiphosura bavarica надає детальну дорожню карту еволюції птерозаврів, пропонуючи розуміння того, як ці істоти розвинули риси, які з часом дозволили їм домінувати в небі. Прояснюючи послідовність анатомічних змін, ця скам’янілість є важливою віхою в розумінні еволюційної історії птерозаврів. «Птерозаври вже давно стали символами унікального життя минулого. Скіфосура є важливою новою формою для з’ясування еволюційних зв’язків птерозаврів і, відповідно, того, як ця лінія виникла і змінювалася», — сказав співавтор дослідження Адам Фітч (Adam Fitch), палеонтолог з Університету Вісконсіна-Медісона. Продовжуючи вивчати цю виняткову знахідку, дослідники сподіваються розкрити ще більше деталей про те, як птерозаври адаптувалися і процвітали в доісторичних екосистемах. «Це неймовірна знахідка. Вона дійсно допомагає нам зрозуміти, як жили і розвивалися ці дивовижні літаючі тварини», — сказав Хоун. Завдяки Skiphosoura bavarica вчені отримали більш чітке уявлення про еволюційний шлях, який перетворив маленьких ранніх птерозаврів на величних літаючих рептилій мезозойської ери, закріпивши їхню роль як ключової ланки в історії життя на Землі. Дослідження опубліковане в журналі Current Biology.

Частини Великого Бар'єрного рифу зазнали найвищого рівня смертності коралів за всю історію спостережень, повідомляють австралійські дослідження. Вчені побоюються, що аналогічна ситуація спостерігається і в інших частинах рифу. Австралійський інститут морських наук повідомив, що обстеження 12 рифів показали до 72% смертності коралів через літнє масове знебарвлення, два циклони та повені. У північній частині рифу загинуло близько третини твердих коралів, що стало "найбільшим річним зниженням" за 39 років державного моніторингу. Великий Бар'єрний риф, часто названий найбільшою живою структурою у світі, простягається на 2300 кілометрів і є домівкою для приголомшливого біорізноманіття. Але повторні випадки масового знебарвлення загрожують перетворити колись яскраві коралові банки на бліді та мертві рифи. Знебарвлення відбувається, коли температура води підвищується, і корали викидають мікроскопічні водорості, відомі як зооксантели, щоб вижити. Якщо високі температури зберігаються, корали повністю біліють і можуть загинути. Цьогоріч уже було підтверджено п’ятий випадок масового знебарвлення рифу за останні вісім років. Останні дослідження також показали, що швидкорослий тип коралів — акропора — зазнав найвищого рівня смертності. Ці корали швидко ростуть, але є одними з перших, які піддаються знебарвленню. Найгірші побоювання Головний дослідник Майк Емслі зазначив, що минуле літо стало "одним із найсерйозніших подій" для Великого Бар'єрного рифу, причому рівень теплового стресу перевищив попередні події. "Це серйозні втрати", — сказав він. Керівник океанічної програми WWF-Австралія Річард Лек заявив, що перші дослідження підтвердили його "найгірші побоювання". "Великий Бар'єрний риф може відновлюватися, але його стійкість має межі. Він не може постійно зазнавати таких ударів", — додав він. Лек також зазначив, що обстеження охоплює "відносно невелику територію", але є побоювання, що в майбутньому звіті буде зафіксовано схожі рівні смертності. Він підкреслив, що це ще раз доводить необхідність для Австралії посилити цілі зі скорочення викидів до щонайменше 90% від рівня 2005 року до 2035 року та перейти від викопного палива. Австралія залишається одним із найбільших експортерів газу та вугілля у світі й лише нещодавно встановила цілі щодо досягнення вуглецевої нейтральності. © Agence France-Presse

Неймовірний погляд на людський мозок під час переходу від утроби до зовнішнього світу відкрив шокуючий сплеск росту. Протягом перших кількох місяців життя немовляти, як показують сканування мозку, раптова хвиля сенсорної інформації спричиняє формування мільярдів нових нейронних зв'язків, яких не було в утробі матері. Попередні дослідження окремо аналізували плоди та новонароджених, але це нове дослідження розглянуло мозок 140 осіб на обох етапах - до та після народження. Датасет включає 126 пренатальних сканувань, починаючи з приблизно 6 місяців після зачаття, і 58 постнатальних сканувань, протягом перших трьох місяців після народження. "Ми маємо унікальну можливість дослідити зміни в мозку через народження завдяки цьому одному з найбільших довготривалих датасетів", – сказала нейробіолог Ланксінь Цзі з Нью-Йоркського університету (NYU) в коментарі для ScienceAlert. "Несподівано, ми досі маємо значну прогалину в розумінні того, як змінюється людський мозок у цей вирішальний період розвитку." Головний дослідник Морія Томасон з NYU є лідером у дослідженнях фетальної МРТ, і вона вже багато років проводить сканування мозку матерів та їхніх дітей. Дослідження фетальної МРТ піддаються спотворенням і втраті сигналу, оскільки вчені вимірюють рівень кисню в крові мозку, що може не дати точного зображення всіх нейронів, які зв'язуються. Тим не менш, це перше значне дослідження, яке вивчає, як змінюється функціональна активність мозку під час переходу через народження. "Наші результати показують, що народження – це не просто продовження росту мозку в утробі, а окремий, трансформаційний етап, який впливає на майбутні когнітивні та поведінкові результати", – пояснив Цзі. Функціональна активність мозку після народженняЗміни в функціональній зв'язності після зачаття. У 140 осіб, які брали участь у дослідженні, народження відбулося в середньому через 38,5 тижнів після зачаття. (Цзі та ін., PLOS Biology, 2024) Протягом тижнів після народження моделі показують сплеск нейронних зв'язків, що вказує на те, що мозок активно намагається обробити та інтегрувати нові види інформації. Але не всі області мозку зазнають однакових змін. Після народження деякі мережі мозку розвиваються з особливою складністю, створюючи безліч нових нейронних зв'язків. Це особливо стосується примітивних підкіркових регіонів, які є частиною центрального хабу, що відповідає за базові функції життєдіяльності, такі як моторний контроль, дихання, моргання, здригування та травлення. Частини лобної кори також зазнають значних сплесків росту після народження, як і кілька нейронних мостів, що з'єднують різні частини мозку, наприклад, двобічні сенсомоторні області, які інтегрують сенсорну інформацію для регулювання моторного контролю. Нові дані підтримують гіпотезу про те, що в утробі людський мозок має базові нейронні мережі, які займаються "місцевими" завданнями. Однак після народження ці "місцеві справи" стають "глобальними", взаємодіючи з мережами, що знаходяться набагато далі. Після цього початкового сплеску росту, мозок новонародженого поступово проходить реорганізацію, щоб скоротити неефективні шляхи між мережами та зміцнити інші. В результаті відбувається величезна зміна у тому, як мозок "проводить" зв'язки. Народження – це один з найважливіших етапів у житті людини, і з розвитком нейровізуалізації вчені наближаються до можливості спостерігати, як цей момент розгортається в найважливішому органі. "Це дослідження закладає основу для майбутніх робіт щодо часового розвитку функціональних мереж мозку в перинатальний період", – сказала Цзі в коментарі для ScienceAlert. "З цього дослідження можна уявити подальші роботи, що вивчатимуть, як фактори, такі як стать, недоношеність і переднатальні труднощі, взаємодіють з часом і зразками росту мереж мозку дітей."

Міжнародна група астрономів, яку очолює Кетлін Чарльтон з Університету Кейптауна в Південній Африці, виявила нову гігантську радіогалактику (ГРГ) за допомогою радіотелескопа MeerKAT. Ця ГРГ, що одержала позначення MGTC J100022.85+031520.4, раніше не була відома і була ідентифікована в рамках дослідження MeerKAT International GHz Tiered Extragalactic Exploration (MIGHTEE) у галузі Cosmological Evolution Survey (COSMOS). ГРГ — це рідкісні об’єкти, які характеризуються загальною лінійною довжиною, що проектується, що перевищує принаймні 2,3 мільйона світлових років. Вони зазвичай формуються в середовищах з низькою щільністю та демонструють потоки синхротронно-випромінюючої плазми. ГРГ відіграють важливу роль у вивченні формування та еволюції радіоджерел. Дослідники використовували дані MIGHTEE L-діапазону та нові спостереження MeerKAT UHF-діапазону для вивчення трьох ГРГ у полі COSMOS. Вони представили просторово-дозволені спектральні індекси та карти віку цих об’єктів. Одна з досліджуваних ГРГ, MGTC J100022.85+031520.4, виявилася новою і була виявлена ​​в еліптичній галактиці SDSS J100022.85+031520 з червоним усуненням приблизно 0,1034. Нова ГРГ має прогнозований лінійний розмір близько 4,2 мільйона світлових років, масу 93 трильйони сонячних мас та загальну потужність 597 ZW/Гц на частоті 1284 МГц. Динамічний вік MGTC J100022.85+031520.4 оцінюється в один мільярд років, а потужність її джета — на рівні одного мільйона квантових ватів. Примітно, що MGTC J100022.85+031520.4 є центральною галактикою та найяскравішою у скупченні галактик WHL J100022.9+031521. Це робить її однією з лише 4% відомих ГРГ, що у скупченнях. Спостерігається вигнута морфологія у верхній частці нової ГРГ дозволяє припустити, що вона має властивості, схожі на властивості галактик, що містять радіоджерела з ширококутним хвостом (WAT). Радіоджерела WAT є потужними і часто розташовуються в центрах скупчень галактик, де середній тиск може згинати частки, надаючи їм характерну С-подібну форму. Відкриття MGTC J100022.85+031520.4 надає астрономам нову можливість вивчати формування та еволюцію радіоджерел у скупченнях галактик. Дослідження було опубліковано 11 листопада на сервері препринтів arXiv.

Чи впливають романтичні стосунки на рівень щастя? Міжнародна група вчених провела масштабне дослідження за участю понад 6300 осіб з 12 країн, щоб знайти відповідь на це питання. Результати, опубліковані в журналі Evolutionary Psychological Science, свідчать про те, що люди у відносинах, особливо щасливих, зазвичай більш задоволені життям. Щастя в парі Дослідження показало, що люди, які перебувають у стосунках, частіше відчувають позитивні емоції, такі як радість, впевненість у собі та оптимізм. Особливо це стосується тих, чиї стосунки задовольняють їхні емоційні потреби. Шлюб також виявився сприятливим фактором: одружені люди демонстрували вищий рівень щастя. Дослідження показало, що люди, які перебувають у стосунках, частіше відчувають позитивні емоції, такі як радість, впевненість у собі та оптимізм Самотність: різні грані Цікаво, що вплив самотності на емоційний стан залежить від її природи. Люди, які вимушено самотні, частіше відчувають смуток, самотність та нестачу життєвого сенсу, ніж ті, хто свідомо обирає бути один або перебуває “між стосунками”. Якість стосунків має значення Не всі стосунки однаково корисні для психічного здоров’я. Якість стосунків виявилася ключовим фактором емоційного благополуччя. Ті, хто оцінював свої стосунки як “хороші”, відчували більше позитивних емоцій, тоді як учасники “поганих” стосунків частіше стикались з негативними почуттями. Не всі стосунки однаково корисні для психічного здоров’я. Якість стосунків виявилася ключовим фактором емоційного благополуччя Універсальний зв’язок між коханням та щастям Вчені підкреслюють, що зв’язок між романтичними стосунками та емоційним станом є універсальним для різних культур. Незалежно від країни проживання, люди в щасливих стосунках зазвичай більш задоволені своїм життям. Це дослідження ще раз підтверджує важливість людських зв’язків та їх вплив на наше щастя. Хоча самотність може бути свідомим вибором для деяких людей, наявність щасливих і здорових стосунків сприяє більш позитивному та наповненому життю. Не пропустіть: Експеримент показав, чий бік вибирає собака у сімейній сварці The post Вчені дізналися, хто більше задоволений життям – одинаки чи люди у стосунках first appeared on T4.

В Єгипті археологи виявили наскельний малюнок, який, можливо, зображує невідомий знак зодіаку. Це перше зображення знаку зодіаку, знайдене в єгипетському наскельному мистецтві. Козеріг з прямим хвостом Петрогліф, знайдений в поселенні Ель-Хош в Верхньому Єгипті, зображує міфічну істоту з тілом козла і хвостом риби. Цікаво, що на цьому зображенні істота має прямий хвіст, що вказує на грецький вплив. Петрогліф, знайдений в поселенні Ель-Хош в Верхньому Єгипті, зображує міфічну істоту з тілом козла і хвостом риби. Цікаво, що на зображенні істота має прямий хвіст, що вказує на грецький вплив Загадковий хамелеон Поруч з рибою-козою знаком знаходиться ще один незвичний петрогліф, який схожий на хамелеона. Вчені припускають, що він також може бути пов’язаний зі знаками зодіаку. Поруч з Козерогом знаходиться ще один незвичний петрогліф, який схожий на хамелеона. Вчені припускають, що він також може бути пов’язаний зі знаками зодіаку Коли знаки зодіаку завоювали стародавній світ Перші зображення Козерога були знайдені в стародавній Месопотамії і датуються XXI століттям до нашої ери. З Месопотамії концепція зодіаку поширилася по всьому стародавньому світу, досягнувши Єгипту в IV столітті до нашої ери. Греко-римський період Вчені вважають, що знайдений петрогліф був створений в греко-римський період (IV століття до нашої ери – IV століття нашої ери). Це підтверджується прямим хвостом кози-риби, що є характерною ознакою грецького зображення цього знаку. Можливі тлумачення Мотиви створення цього петрогліфа залишаються незрозумілими. Можливо, його автор народився під знаком Козерога або просто захоплювався міфологією та астрологією. Відкриття цього незвичайного петрогліфа розширює наші знання про стародавню єгипетську культуру та її зв’язки з іншими цивілізаціями. Воно також підкреслює важливість археологічних досліджень для розуміння минулого. Читайте також: Експеримент не для слабких. Що відбувається з мозком людини у найтихішому місці на Землі The post У Єгипті виявили зображення невідомого знака зодіаку: про нього не чули сучасні астрологи first appeared on T4.

Бельгійський фотограф дикої природи Ів Адамс (Yves Adams), який нещодавно вирушив до експедиції на субантарктичний острів Південна Георгія на півдні Атлантики, зробив там знімок незвичайного пінгвіна. Цей пінгвін покритий чорним пір’ям, не має характерного білого живота та жовтих плям. Вчені вважають, що таке незвичайне забарвлення викликане мутацією — меланізмом. Він є повною протилежністю альбінізму і характеризується надмірною кількістю меланіну. Меланізм проявляється у вигляді практично повністю чорних або темних забарвлень у тварин та птахів. 

Космічна компанія Ілона Маска після успішного шостого випробувального польоту транспортної системи Starship опублікувала нові рендери місячної версії корабля Starship. NASA планує використовувати Starship як місячний посадковий модуль для програми Human Landing System (HLS) під час місії «Артеміда III», яка намічена на кінець нинішнього десятиліття.

Незважаючи на відміну спроби «економічного» лову першого ступеня, шостий випробувальний політ Starship був успішним. Корабель — другий ступінь системи вперше продемонстрував можливість маневру на орбіті. Перший ступінь після приводнення несподівано для всіх зміг пережити два вибухи, не втративши плавучість. Серед тих, хто спостерігав за випробуванням, був Дональд Трамп. У ніч на 20 листопада з космодрому Бока-Чіка в Техасі вшосте запустили Starship. Це був останній старт його версії Starship V1: з 2025 почне літати Starship V2, ще більший. Поки що 121-метрова система, яка злетіла сьогодні, — найбільша ракета в історії. При старті з 33 двигунів першого ступеня кожну секунду вилітало більше дев’яти тонн палива, а сумарна тяга щаблі становила 74 меганьютона. Це на 60% більше, ніж у попередньої найпотужнішої ракети в історії Н-1 Сергія Корольова. Перший ступінь при пуску відпрацював нормально, проте запланованого лову її установкою Mechazilla через сім хвилин не сталося. Причиною стали проблеми з датчиками готовності вежі, що ловить. На фото видно, що громовідвід, що паралельно виконує функції антени зв’язку, нахилився. Поки точно не зрозуміло, чи спричинив скасування саме його нахил, чи щось ще. В іншому випробування пройшли успішно: через вісім хвилин після запуску другий ступінь розпочав космічний політ. Майже через 38 хвилин з моменту старту вона на кілька секунд знову запустила один зі своїх шести двигунів Raptor і трохи змінила траєкторію. До цього SpaceX не проводила успішного перезапуску двигуна в космосі (а без нього неможливо і маневрування в космосі). Така можливість абсолютно необхідна для безпеки майбутніх польотів, а також можливості стикування Starship в космосі та його дозаправки на орбіті. На відміну від усіх попередніх космічних систем, Starship після виходу в космос повинен дозаправлятися, що вимагатиме до дюжини стиківок зі спеціалізованими кораблями-танкерами, переобладнаними з базової версії Starship. Тому можливість маневрування на орбіті йому важливіше, ніж ранніх космічних систем. На борту корабля цього разу був макет корисного навантаження — двометровий плюшевий банан. Він мав стати візуальним індикатором настання невагомості, проте Starship і так оснащений системами, що дозволяють відстежувати це. Очевидно, як нерідко буває у SpaceX, банан став проявом своєрідного почуття гумору головного конструктора компанії. Незважаючи на технічну можливість виведення банана на орбіту, компанія не стала цього робити. Він повернувся на Землю разом із другим щаблем. Та після 45 хвилин польоту м’яко приводнилася в Індійському океані (вперше вдень) і потім ще якийсь час плавала на поверхні. Вхід в атмосферу сьогодні пройшов без видимих ​​руйнувань у районі керма. Мабуть, далася взнаки їх модифікація після попередніх польотів, коли один з кермів частково руйнувався. Дещо незвичайною була доля першого ступеня Starship. Після того, як датчики на вежі показали неможливість лову, перший ступінь вирушив до заздалегідь обраної точки в Мексиканській затоці, де м’яко приводнилася за допомогою трьох із 33 своїх ракетних двигунів. Невдовзі після приводу пролунав вибух частини палива. Але ступінь не втратила плавучість, а через 1,5 години дрейфу на поверхні океану несподівано стався ще один вибух. Слідом за ним негайної втрати плавучості не сталося. Раніше перший ступінь тонув у значно стисліші терміни: мабуть, зміни в її конструкції утруднили доступ води всередину. Наступним ключовим етапом у випробуваннях багаторазової космічної системи SpaceX стане дозаправка на орбіті (з попередньою стиковкою двох Starship). За формальним графіком, узгодженим з NASA, це має статися у лютому 2025 року. Багато спостерігачів вважають, що через постійні затримки у видачі дозволів на політ від держрегуляторів SpaceX вже настільки вибилася з графіка, що зробити це вчасно не встигне. Проте стикування, швидше за все, таки відбудеться у першій половині 2025 року.