Зарядна станція може поміститися на долоні, але здатна живити одразу три пристрої та видавати сумарно до 158 Вт. Компанія Jackery представила Explorer 100D — компактну модель із батареєю на 96 Вт·год, яку можна брати із собою в літак. Головна особливість новинки — поєднання невеликих розмірів, швидкої зарядки та функцій, які зазвичай очікують від більших портативних джерел живлення. Що відомо про Jackery Explorer 100D Нова станція отримала акумулятор LiFePO4 ємністю 30 000 мА·год (96 Вт·год). За заявою виробника, батарея розрахована на термін служби до восьми років. Після 3000 циклів заряджання вона має зберігати приблизно 80% початкової ємності. Для підключення пристроїв передбачено три порти: два USB-C із максимальною потужністю до 140 Вт; один USB-A потужністю до 18 Вт. Якщо використовувати всі три роз’єми одночасно, загальна вихідна потужність становитиме до 158 Вт. Цього достатньо для заряджання смартфонів, планшетів, сумісних ноутбуків, камер і дронів. Чому ця станція цікава для подорожей Explorer 100D має акумулятор ємністю 96 Вт·год. Саме цей показник важливий для авіаперельотів. Міжнародні авіаційні правила зазвичай дозволяють перевозити запасні літієві батареї ємністю до 100 Вт·год у ручній поклажі без попереднього погодження з авіакомпанією. Водночас остаточні умови перевезення залежать від перевізника. Таким чином, Jackery Explorer 100D розмістилася нижче поширеного ліміту в 100 Вт·год. Це робить її потенційно зручним варіантом для мандрівників, яким потрібно заряджати електроніку далеко від розетки. Важливо: станцію не варто сприймати як повноцінну заміну великим зарядним станціям для дому. Її призначення — насамперед живлення компактної електроніки. Заряджання від розетки, сонця та автомобіля Jackery передбачила три способи поповнення енергії: адаптер USB-C потужністю 140 Вт; сонячна панель потужністю 100 Вт; автомобільний адаптер потужністю 100 Вт. За даними виробника, кожен із цих способів дозволяє зарядити акумулятор від 0 до 80% приблизно за 1,7 години. Це особливо цікаво для тих, хто подорожує автомобілем або використовує сонячні панелі під час відпочинку на природі. Дисплей показує більше, ніж рівень заряду На корпусі Explorer 100D розміщений дисплей, який відображає потужність, що споживається через кожен порт. Також користувач може переглядати стан акумулятора, кількість циклів заряджання та температуру. Екран можна вимкнути подвійним натисканням кнопки дисплея. Передбачений і режим низького енергоспоживання. Він активується утриманням кнопки дисплея протягом трьох секунд. Такий режим призначений для заряджання пристроїв із невеликим споживанням енергії: навушників, смартгодинників та інших компактних гаджетів. Особливість для власників Apple Jackery окремо наголошує на сумісності Explorer 100D із пристроями Apple. Станція підтримує технологію AVS (Adjustable Voltage Supply), яка забезпечує регулювання вихідної напруги під час заряджання сумісних пристроїв. Це одна з особливостей, на які виробник звертає увагу, позиціонуючи новинку для користувачів техніки Apple. Скільки коштує Jackery Explorer 100D На сайті виробника новинку оцінили у 119 доларів. Для порівняння, згадана в матеріалі Notebookcheck модель Anker Solix C200 DC коштує на 30 доларів дорожче, але має акумулятор ємністю 192 Вт·год. Тобто Anker пропонує вдвічі більшу ємність, тоді як Jackery робить ставку на компактність і можливість авіаперевезення. Водночас Explorer 100D поки не доступна для звичайного передзамовлення: на сайті виробника пропонують залишити контактні дані, щоб отримати повідомлення про початок продажів. Цікаво знати Акумулятор на 96 Вт·год — це майже максимально можлива ємність для стандартного перевезення запасних літієвих батарей у ручній поклажі без спеціального погодження з авіакомпанією. Різниця між 96 і 100 Вт·год здається незначною, але саме вона залишає модель нижче поширеного авіаційного порога. Чи можна брати Jackery Explorer 100D у літак? За заявленими характеристиками — так, її ємність становить 96 Вт·год, що нижче стандартного ліміту 100 Вт·год. Однак перед польотом потрібно перевірити правила конкретної авіакомпанії. Такі акумулятори зазвичай перевозять саме в ручній поклажі, а не в зареєстрованому багажі. Чому це важливо Jackery Explorer 100D демонструє, що компактні зарядні станції поступово займають нішу між звичайними павербанками та великими автономними джерелами живлення. Особливо цікавим є поєднання потужності до 140 Вт через USB-C і ємності нижче авіаційного обмеження. Для мандрівників це може бути практичнішою альтернативою громіздким зарядним пристроям. У цьому випадку головна перевага не рекордна ємність, а можливість отримати досить потужне джерело живлення, яке не потрібно залишати вдома перед авіаперельотом. Повідомляє NNews із посиланням на Notebookcheck.

Грецький флот отримав другий сучасний фрегат FDI, який має посилену систему протиповітряної оборони. Корабель HS Nearchos оснащений додатковими вертикальними пусковими установками та комплексом із 21 ракетою RAM. Цікаво, що він отримав розширене озброєння вже під час передачі флоту, тоді як його попереднику ще належить пройти частину модернізації. Що отримала грецька армія 30 жовтня 2026 року французька компанія Naval Group передала Греції фрегат HS Nearchos. Церемонія відбулася на верфі в Лор’яні у Франції за участю міністра оборони Греції Нікоса Дендіаса та міністерки збройних сил Франції Катрін Вотран. Це другий корабель програми FDI (Defense and Intervention Frigate) для грецького флоту. Перший фрегат цього класу — HS Kimon — передали Греції у грудні 2025 року. Однак Nearchos відрізняється від попередника не лише датою введення до складу флоту. Він отримав конфігурацію Standard 2, яка передбачає додаткові можливості для протидії повітряним загрозам. 21 ракета RAM: останній рубіж оборони корабля Головна особливість нового фрегата — система протиракетної оборони Rolling Airframe Missile (RAM), розрахована на 21 ракету. Вона призначена для ближньої оборони корабля від повітряних загроз. Такий комплекс доповнює інші засоби протиповітряного захисту та створює додатковий рубіж перехоплення. Крім того, до складу озброєння Standard 2 входять: два додаткові модулі вертикального запуску A50 SYLVER; чотири пускові установки хибних цілей SYLENA Mk1; система RAM із 21 ракетою. Хибні цілі SYLENA Mk1 призначені для відволікання ворожих засобів ураження. Це ще один елемент захисту корабля, який доповнює ракетне озброєння. Чим Nearchos відрізняється від першого фрегата Різниця між двома грецькими кораблями полягає насамперед у ступені готовності бойових систем. HS Kimon також отримав додаткове озброєння, однак його повне встановлення та інтеграцію із системою управління бойовими діями SETIS планують завершити до жовтня 2027 року. Nearchos передали вже з конфігурацією Standard 2. Тобто він отримав розширені бойові можливості без необхідності проходити аналогічний етап дооснащення. Обидва фрегати також оснащені сучасними сенсорними системами: SEAFIRE — багатофункціональна радіолокаційна станція; SENTINEL — система радіоелектронної підтримки; PASEO XLR — оптико-електронна система управління вогнем. Поєднання цих технологій дозволяє кораблю виявляти загрози, отримувати інформацію про навколишню обстановку та використовувати озброєння відповідно до бойової ситуації. Модернізація не завершиться на 21 ракеті Передача Nearchos у конфігурації Standard 2 — лише один етап розвитку грецького флоту. За інформацією Naval News, до квітня 2029 року корабель планують довести до рівня Standard 2++. Програма передбачає оновлення системи SETIS, сенсорів, електронного обладнання та центру протидії асиметричним загрозам. Також запланована повна інтеграція безпілотного літального апарата S-100 CAMCOPTER і розширення можливостей озброєння. Окремо розглядається можливість заміни одного з передніх модулів A50 на установку A70. Вона здатна використовувати морські крилаті ракети. Але важливо: це лише потенційний варіант майбутньої модернізації. Під час нинішньої передачі Nearchos такої установки не мав. Греція залучила до програми понад 75 компаній Програма фрегатів FDI має значення не лише для військово-морських сил Греції. За даними Naval Group, у програмах компанії з будівництва фрегатів і підводних човнів беруть участь понад 75 грецьких підприємств. Вони виготовляють електронні карти, попередньо оснащені секції кораблів, механічні та електронні системи. Ця кількість стосується обох програм, а не виключно фрегатів FDI. Крім будівництва, співпраця охоплюватиме обслуговування кораблів. Naval Group, її грецький підрозділ Naval Group Hellas та місцеві промислові партнери відповідатимуть за підтримку фрегатів протягом експлуатації. Що це означає для грецького флоту Греція поступово отримує кораблі, які поєднують сучасні радіолокаційні системи, засоби радіоелектронної боротьби та багаторівневу протиповітряну оборону. Особливість програми полягає в тому, що фрегати не залишатимуться незмінними після передачі флоту. Їхні бойові системи планують модернізувати вже під час експлуатації. Третій корабель серії — HS Formion — за графіком Naval Group мають передати до кінця 2026 року. Якщо план виконають, Греція отримає три фрегати FDI приблизно за рік після передачі першого корабля. Цікаво знати Назва SYLVER розшифровується як SYstème de Lancement VERtical — французька система вертикального запуску ракет. Її модулі A50 та A70 відрізняються можливостями щодо розміщення ракет. Саме тому потенційний перехід на A70 важливий для майбутнього розширення ударних можливостей грецьких фрегатів. Чи зможе Nearchos запускати крилаті ракети? Поки що це не підтверджено для його нинішньої конфігурації. Корабель отримав модулі A50 SYLVER. У перспективі один із них можуть замінити на A70, яка здатна використовувати морські крилаті ракети. Але наразі йдеться лише про можливий сценарій модернізації. Чому це важливо Греція отримує не просто новий бойовий корабель, а платформу з можливістю подальшого розширення озброєння та сенсорних систем. Особливо важливо, що Nearchos уже переданий із посиленим захистом від повітряних загроз, тоді як перший фрегат ще проходить інтеграцію аналогічного обладнання. Для Середземноморського регіону це означає поступове посилення можливостей грецького військово-морського флоту.

Зарядна станція Anker MagStand поєднує одразу три способи заряджання, вбудований вентилятор і дисплей, який може показувати навіть погоду. Новинка вже з’явилася у продажу в США, а її європейський цінник становить майже 100 євро. Водночас одна особливість пристрою може бути важливішою за його компактні розміри. Anker MagStand: що відомо про новинку Зарядну станцію Anker MagStand вперше представили на виставці IFA 2026. Тепер виробник переходить до продажів: у США пристрій уже доступний, а в країнах Європи відкрито передзамовлення. Як повідомляє NNews із посиланням на характеристики пристрою, опубліковані на Amazon, MagStand розрахована на одночасне заряджання трьох гаджетів. Для цього передбачено три варіанти підключення: USB-C із потужністю до 30 Вт; вбудований висувний кабель USB-C потужністю до 50 Вт; бездротова зарядна панель Qi2 потужністю до 25 Вт. Однак є нюанс: якщо використовувати всі три способи одночасно, загальна вихідна потужність обмежується 55 Вт. Чому три зарядки не означають 105 Вт На перший погляд, характеристики MagStand дозволяють отримати сумарно 105 Вт. Але це лише арифметична сума максимальної потужності кожного окремого виходу. Насправді зарядна станція має спільний ліміт у 55 Вт для одночасної роботи всіх трьох каналів. Тобто Anker MagStand розподіляє доступну потужність між підключеними пристроями, а не видає кожному з них максимальні заявлені показники одночасно. Це важлива деталь для тих, хто планує заряджати смартфон, навушники та інший гаджет паралельно. Вбудований вентилятор і дисплей: що ще вміє MagStand Anker додала до пристрою функції, які виходять за межі звичайної зарядки. Зокрема, MagStand має вбудований вентилятор. Він допомагає охолоджувати смартфон під час бездротового заряджання. Ще одна особливість — розумний дисплей. Він відображає поточну вихідну потужність і температуру, а також дозволяє виводити фотографії та інформацію про погоду. Станція також здатна розпізнавати конкретні моделі iPhone та оптимізувати подачу живлення. Для нічного використання передбачено Care Mode — режим тихішого заряджання. Компактна станція замість кількох зарядних пристроїв Габарити Anker MagStand становлять 8 × 8 × 10,21 см, а вага — приблизно 479 г. Пристрій випускається у двох кольорах: бежевому та чорному. Таким чином, виробник зробив ставку не лише на потужність, а й на компактність. MagStand можна розглядати як настільне рішення для тих, хто регулярно заряджає кілька гаджетів і не хоче використовувати окремі адаптери та кабелі. Скільки коштуватиме Anker MagStand Рекомендована ціна новинки в Європі становить 99,99 євро. За наведеним у джерелі орієнтиром це близько 5100 грн. В Україні старт продажів очікується наприкінці листопада або в грудні 2026 року. Водночас остаточна українська ціна поки не повідомляється. Цікаво знати Бездротова панель MagStand підтримує стандарт Qi2 із потужністю до 25 Вт. Це означає, що станція використовує магнітну систему позиціонування сумісних смартфонів, яка допомагає правильно розмістити пристрій відносно зарядної котушки. Чи зможе MagStand заряджати три пристрої на максимальній швидкості? Ні. Хоча кожен вихід має власний максимальний показник потужності, при одночасному використанні всіх трьох сумарна потужність становить не більше 55 Вт. Тому реальна швидкість заряджання залежатиме від того, скільки пристроїв підключено та як розподіляється між ними живлення. Чому це важливо Anker MagStand демонструє тенденцію до об’єднання кількох зарядних рішень в одному компактному пристрої. Але покупцям варто звертати увагу не лише на максимальні показники окремих портів, а й на загальну потужність станції. Саме ліміт у 55 Вт визначатиме її практичні можливості під час одночасного заряджання трьох гаджетів.

Шкірка ананаса, насіння гарбуза та кавунова кірка можуть містити значно більше клітковини, ніж їстівна частина цих продуктів. Дослідники з King’s College London виявили, що частини фруктів і овочів, які зазвичай опиняються у смітнику, можуть стати недооціненим джерелом важливих харчових волокон. Відкриття привертає увагу не лише через потенційну користь для здоров’я. Воно також вказує на можливість скоротити кількість харчових відходів, не змінюючи радикально звичний раціон. Що виявили дослідники Команда King’s College London дослідила 12 поширених фруктів та овочів. Серед них були ананаси, кавуни, гарбузи баттернат, броколі та солодкий перець. Науковці перевірили вміст харчових волокон у різних частинах рослин: шкірці, насінні, серцевині та стеблах. Результат виявився несподіваним: у багатьох випадках саме ті частини, які люди зазвичай викидають, містили більше клітковини, ніж м’якоть. Найвиразніша різниця була у ананаса. Його шкірка та серцевина містили на 453,7% більше клітковини, ніж м’якоть. Шкірка ананаса — майже у п’ять разів багатша на клітковину Результати дослідження показали суттєві відмінності між різними продуктами. Ось кілька прикладів: Ананас: шкірка та серцевина містили на 453,7% більше клітковини, ніж м’якоть. Гарбуз баттернат: шкірка та насіння разом містили 9,25 г клітковини на 100 г продукту. Це майже третина рекомендованої добової норми у Великій Британії. Кавун: біла кірка містила 2,10 г клітковини на 100 г. За вмістом харчових волокон це приблизно відповідає скибці цільнозернового хліба. Важлива деталь: дослідники оцінювали склад рослинних компонентів, а не доводили, що регулярне вживання цих частин безпосередньо покращує здоров’я. Чому це важливо для здоров’я Клітковина відіграє важливу роль у роботі травної системи. Її достатнє споживання також пов’язують зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу та деяких видів раку. Однак у багатьох країнах люди отримують значно менше харчових волокон, ніж рекомендують фахівці. У Великій Британії ситуація особливо показова: лише 4% дорослих споживають рекомендовані 30 г клітковини на день. Середній показник становить лише 16,4 г. Тобто більшість британців не отримують навіть двох третин рекомендованої кількості. Як це пов’язано з харчовими відходами Дослідники звернули увагу на ще одну проблему — величезну кількість продуктів, які щороку опиняються на смітнику. За наведеними у матеріалі даними, у Великій Британії щорічно викидають близько 10 млн тонн їжі. На свіжі фрукти та овочі припадає 36% цих відходів. При цьому шкірка, насіння, серцевина та інші частини рослин можуть становити від 25% до 48% загальної ваги окремих продуктів. Виходить парадокс: частина їжі, яку люди вважають непотрібною, може містити значну кількість поживних речовин. Саме тому науковці досліджують підхід root-to-tip — використання їстівних частин рослин від кореня до верхівки, замість того щоб автоматично викидати все, крім звичної м’якоті. Чи означає це, що тепер потрібно їсти шкірку фруктів? Ні. Дослідники окремо наголошують, що їхня робота не закликає людей масово вживати шкірки та насіння. Є й питання безпеки. На поверхні рослин можуть залишатися пестициди, важкі метали та інші небажані речовини. Крім того, деякі рослини містять природні сполуки, які у надмірній кількості можуть негативно впливати на здоров’я. Тому перед широким використанням таких компонентів необхідно оцінити не лише їхню поживну цінність, а й потенційні ризики. Дослідження також не встановило, чи призводить додавання шкірок і насіння до реального покращення показників здоров’я. Одна з ідей науковців полягає в тому, щоб поступово інтегрувати придатні до споживання частини рослин у звичайні страви, а не змушувати людей кардинально змінювати харчування. Цікаво знати Шкірка та серцевина ананаса разом містили настільки високу концентрацію клітковини, що для отримання аналогічної кількості з м’якоті знадобилося б приблизно п’ять порцій фрукта. Це особливо цікаво з огляду на те, що саме ці частини ананаса найчастіше викидають під час його приготування. Чи можна завдяки цьому дослідженню скоротити кількість харчових відходів? Потенційно так. Якщо частину придатних до споживання компонентів фруктів та овочів почнуть частіше використовувати у харчуванні, це допоможе зменшити обсяг відходів і водночас збільшити надходження клітковини. Але поки що йдеться про перспективний напрям, а не про доведений ефект масштабного впровадження такої практики. Чому це важливо Дослідження змушує по-іншому подивитися на звичні харчові відходи. Частини фруктів та овочів, які ми зазвичай не цінуємо, можуть бути важливим джерелом клітковини. Водночас для їх безпечного використання потрібні додаткові дослідження. Головна ідея проста: проблема може полягати не лише в тому, скільки корисної їжі ми споживаємо, а й у тому, скільки потенційно цінних компонентів без потреби викидаємо. Дослідження: King’s College London. Про результати повідомляє NNews із посиланням на матеріал видання Interesting Engineering.

Космічний телескоп NASA Swift, який понад 21 рік полював на найпотужніші вибухи у Всесвіті, незабаром згорить в атмосфері Землі. Апарат, розрахований лише на два роки роботи, пережив власний прогнозований термін служби більш ніж на десятиліття. Проте найцікавіше — навіть після його загибелі астрономи зможуть знаходити нові відкриття у зібраних ним даних. Що сталося з телескопом NASA 23 жовтня 2026 року NASA офіційно оголосило про завершення наукової роботи обсерваторії Neil Gehrels Swift Observatory. Останнє спостереження апарат здійснив 20 жовтня, перебуваючи приблизно на висоті 275 км над Землею. Його орбіта поступово знижувалася, через що телескоп уже не міг надійно спрямовувати свої інструменти на космічні об’єкти. Swift запустили 20 листопада 2004 року. Спочатку місію планували лише на два роки, але апарат продовжував працювати понад 21 рік. Тепер його очікує неконтрольоване повернення в атмосферу Землі та руйнування під час входження в неї. Він встиг побачити понад 2000 космічних вибухів Головним завданням Swift було виявлення гамма-спалахів — коротких, але надзвичайно потужних викидів енергії, які супроводжують деякі з найекстремальніших подій у Всесвіті. Проблема полягає в тому, що такі спалахи можуть тривати від часток секунди до кількох хвилин. Якщо телескоп не встигне зафіксувати подію та спрямувати на неї інші прилади, важливу частину інформації буде втрачено. Swift вирішував цю проблему завдяки системі швидкого реагування. Його Burst Alert Telescope виявляв гамма-випромінювання, визначав приблизне положення джерела, після чого апарат автоматично розвертався до нього. За даними NASA, зазвичай на таке перенаправлення інструментів потрібно було близько хвилини. За час роботи обсерваторія: зафіксувала понад 2000 гамма-спалахів; дослідила понад 1400 наднових; спостерігала за активними галактиками, енергію яких живлять надмасивні чорні діри; вивчала зорі, які руйнуються під дією гравітації чорних дір; спостерігала за кометами й астероїдами. Одним із найпомітніших епізодів стала робота з гамма-спалахом GRB 221009A у 2022 році. Його прозвали BOAT — Brightest Of All Time, тобто «найяскравіший за весь час». Він став одним із найяскравіших гамма-спалахів, які коли-небудь реєстрували. Чому телескоп не вдалося врятувати Причиною завершення місії стала не поломка одного з основних наукових приладів, а поступове зниження орбіти. На це вплинула підвищена сонячна активність. Коли Сонце активніше випромінює енергію, верхні шари земної атмосфери нагріваються та розширюються. Через це супутники на низькій орбіті відчувають сильніший опір атмосфери. Механізм можна порівняти з рухом автомобіля крізь повітря: що більший опір, то швидше він втрачає швидкість. Для супутника це означає поступове зниження висоти орбіти. NASA намагалося продовжити життя обсерваторії за допомогою незвичайної рятувальної операції. Для цього агентство залучило компанію Katalyst Space Technologies, яка розробила роботизований апарат LINK. Його завданням було зблизитися зі Swift, захопити його та підняти на вищу орбіту. LINK стартував 3 липня 2026 року на ракеті Pegasus XL компанії Northrop Grumman. Однак проблема із системою орієнтації не дозволила апарату захопити телескоп і виконати маневр підняття орбіти. У серпні NASA повідомило, що рятувальна операція в такому форматі не відбудеться. 12 терабайтів даних, які залишаться після телескопа science.nasa.gov Фізичне зникнення Swift не означає завершення його наукової місії. За понад два десятиліття апарат зібрав близько 12 терабайтів інформації. Архів містить майже 22 роки спостережень, вимірювання яскравості космічних об’єктів, спектри в різних діапазонах випромінювання та понад 1,5 мільйона зображень, отриманих ультрафіолетовим і оптичним телескопом. Ці матеріали вже стали основою приблизно 7000 наукових публікацій. Важливо, що архів Swift відкритий для дослідників. Астрономи можуть повторно аналізувати старі спостереження, порівнювати їх із новими даними та застосовувати сучасні методи обробки інформації. Тобто навіть записи, зроблені багато років тому, можуть допомогти знайти закономірності, які раніше залишалися непоміченими. Що зміниться після завершення місії Завершення роботи Swift створює проблему для астрономів, які досліджують швидкоплинні космічні явища. Його особливістю була здатність не просто фіксувати випромінювання, а майже миттєво змінювати напрямок спостереження. Саме така швидкість дозволяла досліджувати події, які згодом ставали недоступними для спостережень. NASA розглядає можливості підтримувати подібні спостереження за допомогою вже наявних космічних телескопів і потенційно нових комерційних систем. Однак повноцінна заміна Swift поки не гарантована. Цікаво знати: чому гамма-спалахи такі важливі Гамма-спалахи належать до найенергетичніших явищ у Всесвіті. Деякі з них пов’язані із загибеллю масивних зір, інші — зі злиттям нейтронних зір. Їхнє випромінювання настільки короткочасне, що астрономам доводиться буквально переслідувати світло, яке вже згасає. Саме тому Swift був настільки цінним: він міг перетворити короткий сигнал на можливість для тривалого наукового дослідження. Чи означає завершення місії, що NASA втратило всі дані телескопа? Ні. Наукові спостереження вже збережені в архіві, доступному дослідникам. Swift більше не зможе фіксувати нові космічні події, але його попередні вимірювання залишаються придатними для аналізу. Це означає, що наукова цінність місії не обмежується терміном існування самого апарата. Телескоп зникне, але його головні відкриття залишаться Swift завершив роботу не через вичерпання наукових можливостей, а через фізичні обмеження своєї орбіти. Навіть невдала спроба врятувати апарат не перекреслює результатів понад двох десятиліть спостережень. Його історія показує важливу особливість сучасної астрономії: космічний телескоп може припинити існування, але зібрана ним інформація продовжує працювати на науку.

Nissan підготував спеціальну версію Pathfinder 2027 модельного року до 40-річчя моделі. Головна особливість ювілейного автомобіля — бордові сидіння та двоколірний салон. Однак повертатися до дизайну першого Pathfinder компанія не стала: сучасний трирядний позашляховик залишився практично без технічних змін. Що Nissan змінив у ювілейному Pathfinder Спеціальна версія отримала назву Pathfinder Special Edition. Її створили на честь моделі, історія якої почалася 1986 року. Найпомітніші відмінності зосереджені в оформленні. Салон оздобили бордовою оббивкою сидінь і контрастними кольорами, а зовні встановили чорні 20-дюймові колісні диски та додали декоративні елементи. При цьому кузов залишився без змін. Nissan не став відтворювати зовнішність першого Pathfinder, який мав дводверне компонування. Ювілейна версія зберегла сучасний формат сімейного позашляховика з трьома рядами сидінь. Про новинку повідомляє NNews із посиланням на Autoblog. Чому ювілейна версія не стала ретроавтомобілем 40-річчя моделі могло стати приводом для масштабнішого повернення до витоків. Проте Nissan обрав інший підхід: замість відтворення старого кузова компанія обмежилася стилістичними змінами в актуальному автомобілі. Це важлива відмінність. Pathfinder Special Edition — не нове покоління і не технічно модернізований позашляховик. Його основне завдання — виділити ювілейну модифікацію серед інших версій моделі. Що залишилося під капотом Технічна частина не змінилася. Автомобіль оснащений атмосферним бензиновим двигуном V6 об’ємом 3,5 літра, який розвиває 284 к. с. і 351 Н·м крутного моменту. Двигун працює в парі з дев’ятиступінчастою автоматичною коробкою передач. Для моделі передбачений опційний повний привод Intelligent 4WD із сімома режимами руху. Максимальна дозволена маса причепа для відповідної комплектації становить 2,7 тонни. Для інших версій лінійки базовий показник починається з 1,6 тонни. Оцінка витрати пального, наведена оглядачем Autoblog, становить приблизно 10,7 л на 100 км. Водночас автор не проводив повноцінного тестування автомобіля, тому цей показник не варто сприймати як результат незалежного вимірювання. Які технології отримав позашляховик Ювілейний Pathfinder зберіг оснащення, орієнтоване на сімейні поїздки та щоденне використання. До стандартного обладнання належать: сенсорний дисплей діагоналлю 12,3 дюйма; бездротові Apple CarPlay та Android Auto; порти USB-C; комплекс систем допомоги водієві Safety Shield 360; система попередження про фронтальне зіткнення. За додаткову плату доступна аудіосистема Bose. Окрема деталь стосується пасажирів із дітьми. Система LATCH AND GLIDE дає змогу відсунути сидіння другого ряду для доступу до третього, навіть якщо на другому ряду встановлене сумісне дитяче крісло. Для сімейного автомобіля це практичніше, ніж декоративні зміни в салоні. Чи відчувається різниця під час руху За результатами короткої поїздки, описаної Autoblog, поведінка Pathfinder на дорозі не відрізняється від інших версій моделі. Оглядач також зазначив, що оформлення інтер’єру за відчуттями наближає автомобіль до Infiniti QX60 — трирядного позашляховика преміального бренду. Однак це суб’єктивне враження від салону, а не свідчення технічної спорідненості конкретної ювілейної комплектації. 💡 Цікаво знати Перший Nissan Pathfinder з’явився у 1986 році як дводверний позашляховик. За чотири десятиліття модель перетворилася на трирядний автомобіль, орієнтований також на сімейне використання. Саме ця зміна найкраще пояснює різницю між початковою концепцією Pathfinder і сучасною версією: ювілей відзначає ім’я та історію моделі, а не повернення до її первісної конструкції. ❓ Скільки коштуватиме Nissan Pathfinder Special Edition 2027 року На момент публікації Nissan не оголосив ціну спеціальної версії. Тому поки що неможливо точно визначити, наскільки ювілейне оформлення здорожчить автомобіль порівняно з іншими комплектаціями. Головна особливість новинки вже зрозуміла: це спосіб відзначити 40-річчя Pathfinder без зміни його технічної основи. Для покупця вибір залежатиме від того, чи варті особливий салон і чорні диски доплати, розмір якої поки невідомий.

OpenAI вирішила взятися за одну з найскладніших проблем фармацевтики — затримки під час розробки ліків. Компанія придбала Orchestra Bio, платформу для координації розробки препаратів, яка має допомогти фармацевтичним командам краще керувати клінічними дослідженнями та іншими етапами роботи. Але є нюанс: поки що OpenAI не назвала жодних показників, які підтверджували б, що ця технологія справді скоротить шлях від лабораторії до аптеки. Що придбала OpenAI 20 жовтня 2026 року видання, яке опублікувало першоджерело, повідомило про придбання Orchestra Bio компанією OpenAI. Команда та технології платформи мають приєднатися до Rosalind — ініціативи OpenAI, орієнтованої на дослідження в галузі наук про життя. Orchestra Bio спеціалізується на управлінні складними процесами розробки ліків. Її платформа допомагає відстежувати прогрес, координувати роботу різних команд і визначати, як зміни в одному завданні впливають на інші етапи проєкту. Це відрізняється від використання ШІ безпосередньо для пошуку нових молекул або пояснення біологічних процесів. OpenAI хоче допомогти не лише знаходити потенційні препарати, а й організовувати роботу, необхідну для їхнього подальшого розвитку. Чому навіть перспективні ліки можуть затримуватися на роки Розробка нового препарату у США зазвичай займає від 10 до 15 років — від пошуку перспективної біологічної мішені до отримання регуляторного схвалення. Причина не лише в складності науки. Під час розробки потрібно узгоджувати роботу різних команд, контролювати численні етапи та враховувати залежність між ними. Наприклад, якщо виробнича партія не відповідає вимогам, клінічне дослідження може довестися відкласти. Тоді команді потрібно визначити, які наступні завдання також змістяться в часі, які ресурси доведеться перерозподілити та чи можна обмежити наслідки затримки. Саме на таких проблемах і зосереджена Orchestra Bio. Іноді складність полягає не в тому, щоб отримати науковий результат, а в тому, щоб організувати десятки взаємопов’язаних процесів без зайвих втрат часу. Як ШІ може допомогти фармацевтичним компаніям Платформа Orchestra Bio використовує ШІ-агентів для збору інформації про перебіг робіт, визначення завдань, на які вплинула затримка, та оцінювання можливих варіантів реагування. Якщо спростити, це нагадує систему управління великим проєктом, яка не просто показує, що певний етап відстає від графіка, а допомагає з’ясувати, які інші завдання залежать від нього. Такі інструменти можуть зменшити час, який співробітники витрачають на збирання оновлень із різних програм і систем. Вони також можуть завчасно сигналізувати про потенційні проблеми. Водночас рішення про наукову обґрунтованість результатів, безпеку препарату та подальші кроки розробки залишаються відповідальністю фахівців. ШІ має допомагати їм працювати з інформацією, а не замінювати експертну оцінку. Від пошуку молекул до управління розробкою Придбання Orchestra Bio доповнює вже наявні інструменти OpenAI для науки. Ініціатива Rosalind допомагає дослідникам працювати з питаннями біології та хімії. Модель GPT-Rosalind призначена для наукових міркувань, а Rosalind Workbench дає змогу взаємодіяти з науковими інструментами та даними. Orchestra Bio додає до цієї системи інший рівень — координацію роботи, необхідної для просування потенційного препарату. У теорії це має зв’язати окремі етапи в єдиний процес: від дослідницьких висновків до організації подальших робіт. Проте сама інтеграція технологій ще не гарантує швидшого отримання ліків. Фармацевтика вже експериментує зі штучним інтелектом OpenAI співпрацює з великими фармацевтичними компаніями, які шукають практичне застосування ШІ у дослідженнях і розробці препаратів. Зокрема, партнерство з Novo Nordisk спрямоване на вдосконалення досліджень, розробки та комерційних процесів із належним контролем. Moderna також використовує ШІ для перетворення складних наборів даних на експериментальні робочі процеси. Ці приклади показують, що інтерес галузі виходить за межі генерації наукових відповідей. Компанії прагнуть використовувати ШІ в повсякденній роботі дослідницьких команд. Однак потрібно розрізняти застосування технології та доведений результат. Сам факт використання ШІ не означає, що препарат швидше пройде випробування або отримає дозвіл на продаж. Що придбання Orchestra Bio може змінити Якщо технологія ефективно працюватиме в реальних фармацевтичних проєктах, команди зможуть швидше виявляти проблеми в графіках, оцінювати наслідки затримок і координувати роботу. Це потенційно допоможе зменшити операційні втрати часу. Але скорочення організаційних затримок — не те саме, що прискорення всього процесу створення ліків. Клінічні дослідження потребують часу для перевірки ефективності та безпеки препаратів. Регуляторні процедури також не можна просто скасувати за допомогою автоматизації. У матеріалі про придбання не наведено вимірюваних цілей OpenAI щодо скорочення термінів розробки ліків. Тому наразі говорити про конкретну кількість зекономлених місяців або років немає підстав. 💡 Цікаво знати Затримка одного етапу розробки може вплинути на цілий ланцюг наступних завдань. Наприклад, проблема з виробничою партією здатна відсунути клінічне дослідження, а це, своєю чергою, потребуватиме перегляду графіків пов’язаних робіт. Саме такі взаємозалежності й намагається впорядкувати Orchestra Bio. ШІ тут виступає не винахідником ліків, а інструментом управління складним процесом. ❓ Чи зможе OpenAI скоротити розробку ліків із 15 років до кількох років? Поки що таких доказів немає. OpenAI не оголосила вимірюваних цілей скорочення термінів після придбання Orchestra Bio, а ефективність платформи ще потрібно оцінити в реальних умовах. Найбільш обґрунтоване очікування — можливе зменшення затримок, пов’язаних із координацією робіт і передаванням інформації. Наскільки це вплине на загальний час розробки препаратів, наразі невідомо. OpenAI розширює роль штучного інтелекту у фармацевтиці: від допомоги в наукових дослідженнях до управління процесами, які перетворюють ідею на потенційні ліки. Але головний результат цієї угоди вимірюватиметься не кількістю автоматизованих завдань, а тим, чи вдасться реально зменшити затримки без компромісів щодо безпеки.

Питання «яка машина найкраща для фронту» поставлене неправильно, і це видно з перших же запитів від підрозділів. У них ніколи не йдеться про найкраще авто взагалі — йдеться про конкретну задачу: возити людей бездоріжжям, перекидати вантаж між точками, вивозити пораненого, обслуговувати техніку. Під кожну з цих задач підходить свій тип транспорту, і один не замінює інший. Проєкт Trucks4U працює саме із запитами такого типу: 211 автомобілів, переданих окремим підрозділам, і допомога 64 підрозділам та військовим частинам. Нижче — які категорії техніки запитують найчастіше й чому. Чому потреба не закривається одного разу Перед переліком типів варто пояснити, чому попит стабільний. Причин три, і вони працюють одночасно. Знос. Бездоріжжя, постійне навантаження й відсутність можливості робити плановий сервіс витрачають ресурс машини в рази швидше, ніж у цивільних умовах. Авто, яке в місті відходило б роками, тут іноді не витримує кількох місяців інтенсивної роботи. Бойові втрати. Техніка гине під обстрілами, ударами артилерії й авіації, від атак FPV-дронів, підривається на мінах. На відміну від поступового зносу, тут усе стається миттєво, і мова йде не про ремонт, а про повну заміну. Різноманіття задач. Машина, що ідеально підходить для перевезення особового складу, не годиться для медичної евакуації чи логістики вантажів. Тому підрозділу потрібен не один автомобіль, а різний за призначенням парк. Пікапи — найчастіший запит Якщо звести всі звернення, перше місце з відривом займає пікап. Причина в тому, що одна машина закриває кілька задач одразу: повний привід дає прохідність, високий кліренс рятує там, де легковик сяде на дно, а відкрита платформа приймає спорядження, інструменти, каністри з водою чи пальним. Показово, що в тій самій категорії працює й держава. У травні 2026 року Агенція оборонних закупівель оголосила через Prozorro тендер на 5 000 пікапів — нових, повнопривідних, з дизельними двигунами, очікуваною вартістю від 1,3 до майже 1,8 млн грн за машину залежно від комплектації. Серед моделей, які найчастіше передають волонтери, — Mitsubishi L200, Toyota Hilux, Ford Ranger, Nissan Navara. Але це орієнтир, а не обов’язковий перелік: стан конкретного екземпляра важить більше за марку на капоті. Позашляховики 4×4 Коли основна задача — перевезти людей складною місцевістю, а не вантаж, частіше потрібен повнопривідний позашляховик. Критерії вибору тут свої: справний повний привід, нескладний ремонт, дизельний двигун як простіший в обслуговуванні поза сервісом і реальна наявність запчастин в Україні. Окремо варто перевіряти саме роботу повного приводу, а не його формальну наявність у документах. Непрацюючий привід знецінює половину сенсу такої покупки, а виявляється це зазвичай уже в полі, коли щось виправити складно. Буси й мікроавтобуси Ця категорія закриває зовсім інший пласт роботи — логістичний. Перевезення групи людей, гуманітарних вантажів, обладнання. Просторий салон тут важливіший за прохідність, і саме тому бус часто стає тимчасовою базою для штабу, медичної групи чи ремонтної бригади: місце є і для людей, і для оснащення. Такі машини зазвичай і знаходяться швидше за пікапи, і коштують менше, тому цикл від запиту до передачі в цій категорії найкоротший. Евакуаційний і санітарний транспорт Окрема категорія з найвищою ціною помилки: від надійності такої машини залежить, чи встигнуть допомогти вчасно. Вимоги тут суворіші за все інше — надійність, прохідність, здатність швидко дістатися потрібної точки. Маршрути, конкретні місця застосування й тактичні деталі використання такої техніки волонтерські проєкти принципово не розкривають, і це питання безпеки людей. Спецтехніка, про яку згадують рідше Крім легкових авто й бусів, підрозділам потрібні вантажівки, тягачі, ремонтні машини, паливозаправники, а також маневрена техніка — багі, квадроцикли, мотоцикли. У фокус донорів ці категорії потрапляють рідко, хоча без них автопарк залишається неповним. Що важить більше за марку Незалежно від категорії, критерії оцінки повторюються: прохідність під конкретні умови, вантажопідйомність або місткість під задачу, ремонтопридатність у польових умовах і реальна доступність запчастин в Україні. Фактичний технічний стан тут важливіший за рік випуску — старша, але ремонтопридатна машина нерідко переживає новішу й примхливішу в обслуговуванні. Яке авто краще не пропонувати Не кожна машина, навіть на ходу, стане користю. Варто утриматися, якщо йдеться про авто після серйозного ДТП, із наскрізною корозією кузова чи рами, модель, до якої практично неможливо знайти запчастини, преміальний варіант зі складним і дорогим обслуговуванням, транспорт із юридичними обтяженнями або машину, що потребує серйозного ремонту ще до передачі. У таких випадках ресурс волонтерів краще спрямувати на інший варіант. Як з’являється конкретний запит У Trucks4U кожен автомобіль починається не з наявної машини, а з запиту від військової частини чи військовослужбовця: спершу потреба, потім пошук техніки під неї. Транспорт закуповують або залучають за кошти благодійників, партнерів і спільнот, а військові у фінансуванні власного авто участі не беруть. Після прибуття в Україну кожна машина проходить технічний огляд і необхідний ремонт на партнерських СТО й лише тоді потрапляє до підрозділу. Проєкт існує з 2022 року, а перші автомобілі брали участь у деокупації Харківської області. Той досвід і сформував принцип: щирих намірів мало без правильної оцінки техніки та продуманої логістики. Задача визначає машину, а не навпаки Найчастіше підрозділам потрібні пікапи, позашляховики, буси та спеціалізована техніка — але жоден із цих типів не є універсально найкращим. Усе залежить від конкретного завдання, і саме військова частина, яка подає запит, найкраще знає, чого їй бракує. А в межах будь-якого типу вирішальне значення має реальний технічний стан, а не марка чи рік випуску.

Ілон Маск продемонстрував Tesla Roadster, який не просто розганяється швидше за більшість суперкарів, а й виконує повітряні перевороти за допомогою газових рушіїв. Проте за ефектними трюками ховається головне питання: чи зможе Tesla перетворити цю технологію на серійний автомобіль, а не лише на видовищний прототип? Після майже дев’яти років очікування компанія представила три версії Roadster — від дорожньої до одномісної Rocket із системою для повітряних маневрів. Водночас заявлені характеристики суттєво відрізняються від обіцянок 2017 року, а незалежного підтвердження рекордного розгону поки немає. Що показала Tesla Під час демонстрації прототип Tesla Roadster заїжджав на рампу, перевертався догори колесами та перестрибував через інші автомобілі. Для виконання трюків використовували систему притискання до поверхні й газові рушії, розроблені за участю фахівців SpaceX. Як повідомляє NNews із посиланням на ITC.ua, Tesla також представила три конфігурації електромобіля: Performance, Thrust і Rocket. Вони відрізняються динамікою, оснащенням і призначенням. Найбільш незвичайна версія — Rocket. Вона розрахована на одного пасажира, має рушії по периметру кузова й, за заявою виробника, зможе розганятися до 97 км/год менш ніж за 0,59 секунди. Її максимальна швидкість має перевищити 370 км/год. Це поки заявлені характеристики Tesla, а не результати незалежних випробувань. Що здивувало найбільше: автомобіль може рухатися догори колесами Найефектніша частина демонстрації — не сам розгін, а спосіб, у який автомобіль утримується на поверхні. Tesla заявляє про Multi-Mode Suction System — систему, що створює розрідження повітря під днищем. Уявіть пилосос, який притягує предмет до поверхні. Принцип тут схожий: вентилятори відкачують повітря з-під автомобіля, а атмосферний тиск допомагає притискати його до рампи. За твердженням компанії, система здатна утримувати Roadster навіть догори колесами без руху. Для повітряних трюків використовують іншу технологію — холодногазові рушії. Вони викидають стиснений газ і створюють реактивну тягу, яка допомагає автомобілю прискорюватися, змінювати положення в повітрі та пом’якшувати приземлення. Однак це не означає, що Roadster зможе повноцінно літати, як літак. Демонстрація коротких стрибків і переворотів — зовсім інше завдання, ніж тривалий керований політ. Три версії Roadster: чим вони відрізняються Performance — дорожній електромобіль Двомісна версія з активною аеродинамікою та системою притискання. Tesla заявляє розгін до 97 км/год менш ніж за 1,6 секунди. Thrust — із додатковими рушіями Двомісна модифікація з додатковими задніми газовими рушіями. Заявлений розгін до 97 км/год — менш ніж за 0,9 секунди. Випуск буде обмеженим. Rocket — для екстремальних маневрів Одномісна конфігурація з рушіями по периметру кузова. Tesla обіцяє розгін менш ніж за 0,59 секунди та швидкість понад 370 км/год. Версію пропонуватимуть за запрошеннями, вона не матиме допуску до доріг загального користування. Різниця між модифікаціями не зводиться до потужності двигунів. Rocket фактично задумана як демонстрація можливостей технологій Tesla та SpaceX у межах автомобільної платформи. Чи справді Tesla розганяється до «сотні» за 0,59 секунди Тут є важливий нюанс. Під час живої демонстрації компанія заявила про розгін за 0,81 секунди. Пізніше Tesla назвала для версії Rocket показник менш ніж 0,59 секунди. Водночас виробник не оприлюднив методику вимірювання. На відео газові рушії починають працювати ще до початку руху автомобіля. Це важливо для інтерпретації результату: без чітко визначених умов заміру та незалежної перевірки порівнювати його з показниками інших автомобілів некоректно. Тому рекордний розгін поки варто розглядати як обіцянку виробника, а не як доведений результат. Що змінилося з моменту першої презентації Перший прототип нового Roadster показали ще в листопаді 2017 року. Тоді Tesla обіцяла запас ходу 997 км, максимальну швидкість понад 402 км/год і чотири місця за схемою 2+2. Початок виробництва планували на 2020 рік, але терміни неодноразово переносили. Тепер заявлений запас ходу становить понад 483 км — приблизно вдвічі менше за початкову обіцянку. У дорожніх версіях передбачено два місця, а Rocket буде одномісною. Ці зміни варто розглядати разом із новими технологіями. Додаткові рушії, балони зі стисненим газом та інше обладнання ускладнюють конструкцію й збільшують масу. Водночас доступні дані не дають змоги точно визначити, наскільки кожен із цих чинників вплинув на характеристики серійної машини. Скільки коштуватиме Tesla Roadster Tesla знову відкрила бронювання Performance. Для резервування потрібно внести $5 000, які компанія називає повністю поворотними. Ще $45 000 необхідно сплатити протягом десяти днів, інакше бронювання скасують. Отже, початкові платежі становлять загалом $50 000. Але це сума за резервування, а не оголошена повна вартість автомобіля. Ціни всіх трьох версій виробник поки не розкрив. Tesla орієнтується на початок виробництва у 2028 році. Точних термінів постачання автомобілів компанія не назвала. Чому технологія викликає запитання Газові рушії можуть створювати значну тягу, але їхня практичність у звичайному автомобілі залишається під питанням. Tesla не повідомила, який обсяг газу вміщують балони, скільки маневрів можна виконати на одному запасі та як відбуватиметься повторне заповнення. Є й питання безпеки. Потужні струмені газу можуть піднімати пил і дорожнє сміття, створюючи ризики для людей та інших транспортних засобів. Окремо залишається невідомим, наскільки демонстраційний прототип відповідає майбутній серійній машині. За виглядом днища на відео автори матеріалу припускають, що в показаному екземплярі могло не бути акумулятора, а отже, він міг бути легшим. Проте це лише припущення за зовнішніми ознаками, а не підтверджений факт. 💡 Цікаво знати За заявою Tesla, сумарна тяга задніх рушіїв становить близько 80 кН. Це приблизно відповідає силі, з якою на Землі тиснула б маса понад 8 тонн. Однак тяга рушіїв не означає, що автомобіль здатен підняти в повітря вантаж такої маси: результат залежить від напрямку сили, тривалості її дії та маси самого транспортного засобу. ❓ Чи стане Tesla Roadster справжнім літаючим автомобілем? Поки підстав для такого висновку немає. Продемонстровані стрибки та повітряні перевороти не доводять, що машина здатна виконувати тривалий політ або безпечно використовувати рушії на звичайних дорогах. Найважливіший етап попереду — перевірка заявлених характеристик, демонстрація практичності системи та підтвердження того, що технології можна інтегрувати в серійний автомобіль. Tesla Roadster цікавий не лише обіцяним розгоном. Компанія намагається перенести принципи ракетної техніки в автомобіль, але саме практичність такого поєднання ще належить довести.

Водії в Україні постійно стикаються з перебоями в роботі GPS. Через вплив засобів радіоелектронної боротьби на супутникову навігацію система може визначати координати неточно, що ускладнює роботу навігаційних та інших онлайн-сервісів, які залежать від геолокації. Для водіїв це може означати, що застосунок бачить їх в іншому районі, місті чи навіть за сотні кілометрів від фактичного місця перебування. У результаті найближчі замовлення можуть не надходити, попри те, що водій перебуває онлайн і готовий їх виконувати. Сервіс Bolt додав до застосунку Bolt Driver можливість вручну вказувати свою точку на карті. Завдяки цій функції водій може вручну скоригувати свою локацію, якщо GPS визначив його неточно, щоб отримувати замовлення відповідно до фактичного місця перебування. Щоб скористатися функцією, водію необхідно оновити застосунок Bolt Driver до останньої версії та вийти онлайн. На головному екрані з’явиться кнопка з іконкою мітки – ліворуч над кнопкою карти. Після натискання водій може перемістити карту так, щоб мітка в центрі екрана відповідала його фактичній геолокації, а потім підтвердити вибір. Bolt також інформує пасажира, якщо система фіксує проблему з GPS-локацією водія: у застосунку з’являється відповідне повідомлення. У такому разі сервіс рекомендує зателефонувати водієві, уточнити його фактичне місцезнаходження та домовитися про чіткі орієнтири для місця посадки. «Неточності GPS – одна з найпоширеніших проблем, з якою зараз стикаються онлайн-сервіси в Україні, що використовують геолокацію. Для водіїв це може означати, що замовлення поруч не надходять через некоректно визначене місцезнаходження. Тому ми не лише додали можливість вручну вказати свою локацію на карті, а й зробили її зручною у щоденній роботі: достатньо встановити точку один раз при виході онлайн. Після цього не потрібно щоразу коригувати геолокацію: для підбору наступного замовлення застосунок врахує місце, де буде завершена поточна поїздка. Він може почати шукати наступне замовлення ще до того, як водій висадить пасажира», — коментує Сергій Павлик, генеральний менеджер Bolt в Україні. У компанії зазначають, що функція створена саме для коригування неточності GPS і не призначена для зміни місцезнаходження на інший район міста. Також, функція вимикається, коли водій виходить офлайн або починає рух до клієнта. Більше дізнатися про функцію можна за цим посиланням. Про Bolt Послугами сервісу Bolt користуються понад 200 мільйонів клієнтів у більш ніж 50 країнах світу (понад 850 міст). Компанія надає послуги спільної мобільності, що охоплюють виклик авто, оренду електросамокатів і електровелосипедів, прокат автомобілів, корпоративні поїздки, а також доставку їжі та продуктів через сервіс Bolt Food. Понад 4,5 мільйона водіїв користуються платформою Bolt у всьому світі. Компанія прагне зробити міста більш комфортними для людей, а не для машин, прискорюючи перехід від власних автомобілів до спільної мобільності.