За даними IPCC, закис азоту має приблизно у 273 рази більшу здатність утримувати тепло, ніж вуглекислий газ протягом століття. Нове дослідження показує, що океанічні мікроби можуть виробляти цей газ навіть за наявності більшої кількості кисню, ніж очікували вчені, і що свіжі органічні частинки можуть розширювати зони, де він утворюється. У безмежних глибинах світового океану кипить життя, якого ми ніколи не бачимо. Триліони мікроорганізмів — бактерій, архей та фітопланктону — працюють без упину, підтримуючи баланс нашої планети. Довгий час вважалося, що ці крихітні істоти допомагають охолоджувати Землю, поглинаючи вуглекислий газ. Але нові дослідження показують іншу, більш тривожну сторону цієї історії: мікроби можуть бути також і тими, хто допомагає планеті нагріватися. Коли мікроорганізми розкладають органічні рештки, вони виділяють не лише CO₂, а й метан — один із найпотужніших парникових газів. У нормальних умовах ці процеси відбуваються глибоко під водою, де гази частково поглинаються океаном. Але зі зростанням температури океан стає менш здатним утримувати вуглець. Теплі води прискорюють метаболізм мікробів, і вони починають працювати швидше — спалюючи більше органіки й випускаючи більше газів. Це створює порочне коло: тепліший океан — активніші мікроби — ще більше парникових газів. Вчені також виявили, що деякі види морських мікробів виробляють диметилсульфід — сполуку, яка утворює хмари. Раніше вважалося, що це допомагає відбивати сонячне світло й охолоджувати клімат. Однак у реальності цей ефект може бути значно меншим, ніж очікувалося. У деяких регіонах, зокрема в тропічних водах, активність мікробів, навпаки, сприяє утворенню хмар, які утримують тепло, а не відбивають його. Ще одна прихована небезпека — танення арктичного льоду. Коли теплішає, у північних морях зростає кількість поживних речовин, і мікроби розмножуються ще інтенсивніше. Це може вивільняти величезні обсяги метану з донних відкладень, де він був «законсервований» тисячоліттями. У результаті океан, який колись вважався щитом проти зміни клімату, поступово перетворюється на джерело додаткового тепла. Насправді мікроби не «винні» — вони лише реагують на зміни довкілля. Проблема в тому, що людство своєю діяльністю змінює цей баланс швидше, ніж екосистеми можуть адаптуватися. І тепер навіть найменші форми життя беруть участь у процесі, який ми вже не можемо ігнорувати. Океан приховує безліч таємниць, і мікроскопічні істоти в його глибинах можуть стати ключем до розуміння майбутнього клімату Землі. Можливо, саме вони нагадають нам, що навіть найдрібніші створіння здатні впливати на планетарні масштаби — і що кожна крапля тепла, яку ми додаємо у світ, зрештою повертається хвилею.