{"_":"\nЄ книги, які прикрашають полиці. А є ті, які ти тримаєш біля ліжка, перечитуєш по рядку, підкреслюєш ручкою і кладеш на груди, коли вже не можеш плакати.\n\n\n\n«Доню, слухай» — саме така. Це книга, яка залишається поруч, коли всі інші мовчать. Не каже «не переймайся». Не вчить бути сильною. Вона просто витримує тебе таку, якою ти є — навіть якщо сама себе вже не витримуєш.\n\n\n\nЦе не мотиваційна книга про любов до себе. І не ще одна історія про жіночу силу. Це розмова. Довга, чесна, болюча — як ті розмови, яких так не вистачало. Коли ти сиділа в кімнаті, поверталася після образ, відмов, зрад, втоми — і не знала, кому сказати. І не знала, як сказати. І не знала, чи можна взагалі говорити. Бо всі чекали, що ти вже все маєш знати сама. Бути сильною. Не нити. Витримувати. Мовчати. Посміхатись. А всередині все падало.\n\n\n\n«Доню, слухай» — це книга, яка звучить у той момент, коли ти найбільше втомилась від тиші. Написана клінічним психологом і психотерапевтом Ростиславом Ждановим, вона не дає порад. Вона не «вчить». Вона просто говорить — з тобою. Зі справжньою. Не з тією, що добре виглядає на фото. А з тією, яка прокидається зранку і не може змусити себе встати. Яка дивиться, як чоловік мовчки їсть вечерю, і вже не знає, чи це буденність, чи зневага. Яка кожного разу бере на себе вину, бо легше звинуватити себе, ніж визнати, що тебе не люблять.\n\n\n\n\n\n\n\nКнижка побудована як велика розмова — 15 розділів, кожен з яких відповідає етапу жіночого життя. Від школи і перших спроб зрозуміти, хто ти — до старості, в якій тебе перестають бачити як живу людину. Це розмова про тебе — у всіх твоїх віках. Про те, як було, коли ти сиділа одна у шкільному туалеті, бо дівчата не хотіли дружити. Як було, коли тебе не обрали. Коли він просто зник з переписки. Коли ти соромилась свого тіла, тому що на фізкультурі всі сміялися з твоїх рук або стегон. Коли мама сказала, що ти «знову щось вигадуєш», хоча ти реально не могла дихати від тривоги. Коли батько був поруч, але ніколи — з тобою. Коли ти не була найгарнішою. Найдобрішою. Найзручнішою. Але дуже хотіла, щоб тебе все одно любили.\n\n\n\nІ про те, як ти вийшла заміж. І зробила все правильно. А щастя не зʼявилось. І ти залишалась. Роки. Терпіла, бо так треба. Бо він — «не поганий». Бо «так живуть усі». Бо «діти мають батька». І ти втрачала себе поступово — спочатку перестала читати книжки, бо не було часу. Потім перестала фарбуватись. Потім перестала говорити про свої бажання. А потім почала мовчати навіть у власних думках. Бо все, що було важливе, здавалось уже недоречним.\n\n\n\nА потім ти стала мамою. І ніби мала бути щасливою. Але щастя чомусь не було. Була втома. Був страх, що ти робиш щось не так. Була провина — за кожен крик. За кожну думку про те, що хочеш побути сама. За кожну хвилину, коли хотіла втекти, хоч на день, хоч у порожнечу. Бо не можна було зникати — ти ж мама. А ти вже зникла. Тебе вже не було. Була функція. Відповідальність. Турбота. І відсутність себе.\n\n\n\nІ про роботу. Яка здавалася порятунком. А стала — тюрмою. Про офіси, де ти щодня ставала тією, хто «зручна для всіх». Про посмішку, яку вдягаєш, коли заходиш у Zoom. Про страх, що тебе замінять. Про відчуття, що ти — просто частинка системи, яка має давати результат. І не вимагати нічого зайвого.\n\n\n\nПро те, як навколо всі вийшли заміж. А ти — ні. І як це повільно починає тиснути, навіть якщо ти все розумієш. І як важко не засумніватись у собі, коли всі репостять фото з сімейних свят, а в тебе — ніч. Тиша. І ніхто не чекає.\n\n\n\nПро старість. Про те, як жінки в 60+ сидять на лавці, і в кожної — свої непрожиті болі. Про те, як ти вже не боїшся людей — бо вже нічого не чекаєш. Про те, як тіло змінюється, а разом з ним — відчуття власної гідності. І як хочеться, щоб хтось сказав: «Ти не зникла. Ти є. І ти маєш право бути живою — навіть зараз».\n\n\n\nЦе не пафос. Це правда. У кожному розділі книги ти знайдеш не просто себе — ти знайдеш можливість сказати те, що ніколи не казала. Плакати, коли ніхто не бачить. Проговорити те, що десятиліттями лежало грудкою в горлі. І відчути — хтось це витримує. Хтось це чує. Хтось лишається поруч, не намагаючись тебе виправити.\n\n\n\n«Я не кажу “будь сильною”. Я кажу — залишайся живою. Навіть коли несила».\n\n\n\n«Якщо ти соромишся своїх почуттів — значить, тебе привчили до тиші. І саме з неї тепер доведеться виходити».\n\n\n\n«Тебе не мають полагодити. Тебе мають слухати. І витримати. Все, що в тобі є — навіть найгостріше».\n\n\n\n\n\n\n\nАвтор книги — клінічний психолог і психотерапевт Ростислав Жданов, фахівець із досвідом понад 8 років, який працює з жінками у глибоких життєвих кризах. Але ця книга — не сухий професійний текст. Це розмова. Людська. Якби справжній батько, якого так не вистачало, сів напроти і сказав усе, що ти хотіла почути: що з тобою все нормально. Що ти не мусиш більше терпіти. Що в тебе є право бути. Без дозволу....\n\n\n\n📘 Придбати паперову та електронну книгу \"Доню,слухай\" можна тут:\n\n\n\n👉 https://doctor-zhdanov.com.ua\n\n\n\n📲 Instagram автора:\n\n\n\n👉 https://www.instagram.com/doctor.zhdanov\n","p":[{"link":[{"$":{"rel":"canonical","href":"https://nnews.com.ua/donyu-sluhaj-knyga-yaka-ryatuye-psyhoterapevt-rostyslav-zhdanov.html"}}]}]}