У північно-східній Франції, поблизу містечка Понтп’єр, бурова установка почала роботу з цілком конкретною метою: визначити, скільки метану залишилося в старих вугільних пластах. Протягом поколінь басейн Лотарингії асоціювався з тим, що приховано під землею — спершу це було вугілля, яке створило промисловий регіон, а згодом закинуті шахти, що залишили міста на кшталт Фольшвіллера у пошуках нової економічної ідентичності. Геологи опускали сенсори в свердловини та поетапно вимірювали склад газів у міряних точках — стандартна процедура для таких досліджень. Але на глибині 1 100 метрів сенсори зафіксували щось несподіване. Газовий склад не відповідав очікуваному метану. Чим глибше опускалося обладнання, тим сильніше зростала аномалія. На позначці 3 600 метрів показники виявилися зовсім іншими, ніж передбачала дослідницька група. Природний водень під трьома країнами Ця аномалія виявилася природним воднем, який ще називають «білим» або «рідним» воднем. Підтверджені численними буровими кампаніями дані показали, що відкриття може стати одним із найбільших у світі родовищ цього газу. Компанія La Française de l’Energie (FDE), яка очолює розвідку спільно з Університетом Лотарингії та Національним центром наукових досліджень Франції (CNRS), повідомила, що обсяг родовища може становити близько 34 мільйонів тонн природного водню. За даними бельгійського видання VRT NWS, газова «пухирка» простягається за межі Франції, охоплюючи території Бельгії, Люксембургу та Німеччини. Це еквівалентно приблизно 1 100 терават-годин енергії — для порівняння, річне споживання електроенергії Бельгії становить близько 80 терават-годин. Йоаннес Лавейн, постдоктор Гентського університету, зазначив: «Безвуглецеве джерело водню було б надзвичайно цінним». Сьогодні більшість промислового водню виробляють з природного газу або метану, що супроводжується значними викидами CO₂. Від дослідження до сенсації Відкриття стало результатом проєкту Regalor, що об’єднав промислові компанії та академічні лабораторії. Філіп де Донато та Жак Піронон, керівники досліджень у Лабораторії GeoRessources у Нансі, розробляли нові методи вимірювання глибинних геологічних рідин. Коли вони застосували ці сенсори на свердловині у Фольшвіллері, виявилося, що концентрація водню на глибині 1 093 метри досягала 15%, а за моделями на глибині близько 3 000 метрів вона могла сягати 98%. Відкриття природного водню у старих вугільних пластах відкриває нові перспективи для безвуглецевої енергетики у Європі та може стати важливим кроком на шляху до сталого майбутнього.