Лише за весну 2026 року в Гібралтарській протоці та Кадіській затоці було зафіксовано 31 взаємодію між косатками та човнами, а це на 45% більше, ніж за весь попередній 2025 рік. Це не жарт і не поодинокі випадки. З 2020-го кількість таких зустрічей перевалила за 700, і наслідком цих “ігор” стало затоплення щонайменше восьми суден. Тож чому ці величні морські хижаки, відомі своїм інтелектом, раптом почали тероризувати моряків? І чим це обернеться для них і для нас? Повідомляє T4 з посиланням на livescience.com. Масштаби проблеми: це не просто гра, це свідома взаємодія Кількість інцидентів з косатками, що активно взаємодіють із суднами, зростає, і це відбувається переважно вздовж Гібралтарської протоки, іспанського Атлантичного узбережжя та португальського узбережжя. Зафіксовані навіть нещодавні випадки поблизу Лісабона. Цікаво, що більшість “атак” стосуються вітрильних човнів довжиною до 15 метрів, а кермо є їхньою улюбленою мішенню. Тут є важливий нюанс: у цих подіях бере участь невелика підгрупа критично зникаючої іберійської популяції косаток – це всього близько 15 особин з приблизно 50. Тобто не всі косатки так поводяться, а лише певні “хулігани”. Але навіть ця невелика група створює величезні проблеми. Наприклад, оператори човнових турів та вітрильні школи вже обмежують свої виходи в море, аби не ризикувати, що призводить до зменшення кількості суден, які подорожують цим узбережжям. Це неабияк б’є по туристичному бізнесу і, звісно, по спокою моряків. Психолог запропонував нову теорію: чому косатки атакують човни. Фото: livescience.com Новий погляд на стару проблему: психологія замість біології Довгий час існували різні версії, чому косатки так поводяться: від простої гри та допитливості до помсти або навіть культурної передачі знань (одна косатка навчилася від іншої). Проте професор когнітивної психології Крістіан Фрінгс із Трірського університету в Німеччині пропонує зовсім іншу, неочікувану теорію, опубліковану у вересні 2026 року в журналі Animal Cognition. Він вважає, що косатки діють свідомо, передбачаючи наслідки своїх дій, а не просто реагуючи на зовнішні подразники чи наслідуючи інших. Фрінгс, який зазвичай вивчає поведінку людей, пропонує розглянути це крізь призму так званої “моделі контролю дії” (action-control framework). Що це таке? Уявіть собі, що ви хочете увімкнути світло. Ваша дія починається не з натискання вимикача, а з уявлення того, як виглядатиме увімкнене світло. Це передбачення візуального ефекту викликає з пам’яті рухову програму, яка і призводить до бажаного результату. Аналогічно, вважає Фрінгс, косатки можуть передбачати сенсорні наслідки своїх дій – наприклад, як почувається човен, коли його кермо пошкоджене, або який звук це видає. Вони не мають злих намірів чи надто високого інтелекту в людському розумінні, просто прагнуть викликати певний ефект. Це дуже схоже на те, як маленькі діти досліджують світ, базікають чи рухають ручками – вони тестують і зондують, які наслідки матимуть їхні дії. Якщо теорія Фрінгса правильна: як це може змінити все? Якщо припустити, що Фрінгс має рацію, це відкриває принципово нові шляхи для взаємодії з цими тваринами. Якщо косатки передбачають ефект і саме він є для них стимулом до дії, то що станеться, якщо змінити цей ефект? Можна спробувати модифікувати кермо човна, наприклад, використати інший матеріал або змінити його конструкцію так, щоб після “атаки” човен не ставав повністю некерованим. Таким чином, косатка “працюватиме” за звичним сценарієм, але бажаного “ефекту” (наприклад, безпорадного човна) не отримає. За теорією Фрінгса, це може змусити їх змінити свою поведінку, оскільки очікувані наслідки не наступатимуть. Але тут є й інша сторона медалі. Психолог застерігає, що це може бути небезпечно. Якщо косатки не отримають бажаного ефекту, вони можуть почати “божеволіти”, тобто шукати інші способи досягти того ж результату, і ця нова поведінка може виявитися ще більш агресивною та непередбачуваною. Тож будь-які експерименти мають проводитися вкрай обережно. Поки що ж офіційні рекомендації різних країн щодо дій під час взаємодії розходяться: португальська влада радить “прикинутися мертвим” або рухатися заднім ходом, тоді як іспанська – якнайшвидше відходити на мілководдя. Це лише підкреслює відсутність єдиної стратегії. Косатки, мілководдя та таємниці їхньої поведінки Цікаво, що дослідження показують, що фізичні взаємодії косаток з човнами могли початися ще у 2018 році, тобто на два роки раніше, ніж вважалося. За останній час “гарячі точки” змістилися: до квітня 2026 року кількість зіткнень у Гібралтарській протоці різко скоротилася приблизно на 80% за два роки, тоді як північне узбережжя Іспанії стало новою проблемною зоною. Більшість зіткнень відбувається на глибині від 20 до 1000 метрів. Тому морякам рекомендують триматися ближче до берега, у межах 20-метрової ізобати, щоб зменшити ризик. Це простий, але часто ефективний спосіб уникнути проблем. До речі, у 2026 році навіть було розпочато розслідування після того, як у матріарха одного з підвидів косаток виявили ймовірні вогнепальні поранення. Цей інцидент лише підкреслює, наскільки складними та напруженими стали відносини між людьми та цими дивовижними істотами. Часті питання про косаток та човни Чи косатки навмисно намагаються потопити човни? Фрінгс вважає, що їхня поведінка свідома, але не обов’язково має “злі наміри”. Вони, ймовірно, шукають певний сенсорний ефект від пошкодження керма, а не прагнуть потопити судно. Які регіони найбільш небезпечні для зустрічі з косатками? Навесні 2026 року найактивнішими були Гібралтарська протока та Кадіська затока. Раніше проблемними були іспанське Атлантичне узбережжя та португальське узбережжя, але “гарячі точки” можуть зміщуватися. Північне узбережжя Іспанії стало новою зоною ризику. Що робити, якщо косатка атакує мій човен? Офіційні рекомендації різняться. Деякі джерела радять “прикинутися мертвим” або рухатися заднім ходом, інші – якнайшвидше відходити на мілководдя. Важливо мати чіткий план дій і, за можливості, триматися ближче до берега, у межах 20-метрової ізобати. Чи може людина вплинути на поведінку косаток? Теорія Фрінгса припускає, що зміна “ефекту”, який шукають косатки (наприклад, через модифікацію керма), може змусити їх змінити свою поведінку. Однак це ризикований підхід, який вимагає подальших досліджень. Поведінка косаток залишається одним з найцікавіших і найскладніших викликів для морської біології та екології. Теорія Крістіана Фрінгса додає новий, психологічний вимір до цієї загадки, показуючи, що навіть моделі, розроблені для вивчення людини, можуть допомогти нам зрозуміти диких тварин. Чи справді ми знайдемо спосіб “переконати” косаток не чіпати наші човни, змінивши їхні “очікування”? Це питання часу і, безперечно, багатьох обережних експериментів, які допоможуть нам жити в мирі з цими розумними мешканцями океану.The post Психолог запропонував нову теорію: чому косатки атакують човни first appeared on T4 - сучасні технології та наука.