Виверження вулкана Кікаі-Акахоя є одним з найруйнівніших в історії: близько 5250 року до нашої ери, майже 7 300 років тому, воно викинуло величезні обсяги магми та вулканічних матеріалів з-під морського дна в серії вибухів.

Для спільнот мисливців-збирачів Японії того часу це, напевно, було катастрофічною подією незбагненних масштабів. Виверження отримало 7 з 8 балів за індекс вулканічної вибуховості, і такі події трапляються раз на 500–1000 років.

З моменту, коли докази виверження були вперше виявлені в 1970-х роках, експерти обговорювали його наслідки. Очевидно, що шкода від виверження була б значною, але неясно, чи змогли сусідні суспільства відновитися і в якій мірі в наступні роки.

У новому дослідженні, опублікованому в Science Advances, міжнародна команда дослідників детально вивчила наслідки виверження Кікаі-Акахоя, виявивши, що в деяких районах люди були більш винахідливими та адаптивними, ніж вважалося раніше.

"Це виверження, безумовно, було руйнівним, вибухаючи з морського дна без попередження," - говорить археолог Петер Йордан з Університету Лунда в Швеції.

"Воно вразило японські острови потужними землетрусами та величезними цунамі, а потім покрило ландшафт метрами вулканічного попелу."

Дослідники проаналізували 540 існуючих археологічних зразків, зібраних по всій Японії, датованих з 8000 до 6500 років тому – за кілька сотень років до і після виверження. Відстежуючи, скільки радіовуглецевих знахідок (таких як вугілля або кістки) було знайдено до і після виверження в кожному регіоні, вони змогли оцінити активність населення.

Деякі частини зони впливу стали непридатними для життя на дуже тривалий час, виявили дослідники. В інших районах були свідчення того, що люди переселялися в нові місця, вчилися новим навичкам і адаптувалися до нового способу життя.

"Ця катастрофа призвела до значних втрат серед населення," - говорить археолог Енріко Крем з Кембриджського університету у Великій Британії.

"Проте, виживші мігрували, створювали нові соціальні зв'язки, винаходили нові види економіки і, здається, знайшли креативні способи існування і подальшого процвітання в нових умовах після катастрофи."

Дослідники виявили, що традиційні популяції мисливців-збирачів, можливо, вже почали зменшуватися на півдні Кюсю, найближчому до виверження, навіть до його початку. Натомість, розмір і кількість спільнот на півночі острова зростали до виверження – і ця тенденція продовжилася після нього. Ця стійкість може свідчити про те, що постраждалі групи покидали зону катастрофи, припускає дослідження.

Морське життя, здається, відновилося найшвидше, і за ним слідували пересування доісторичних людей Японії. Дослідники припускають, що внутрішні виживші могли дістатися до узбережжя і адаптуватися до нового способу життя там.

"Навіть у найнеможливіших ситуаціях, виживші та спільноти мають вибір, хоч і обмежений," - говорить Йордан.

"Вони повинні діяти і приймати рішення; їм потрібно коригуватися, співпрацювати і знаходити нові зв'язки та соціальні мережі."

Дослідники також виявили, що в деяких більш віддалених районах Японії, таких як навколо затоки Ісе, де чисельність населення зростала, це зростання зупинилося і навіть зменшилося в певних районах.

Команда вважає, що це може бути наслідком короткочасного охолодження, викликаного виверженням, або ще не виявленого ефекту зміни клімату.

Або це може бути пов'язано з втратою джерел їжі: пасіння на покритих попелом ландшафтах могло зношувати зуби оленів і диких свиней, скорочуючи їхнє життя.

Ці результати дають нам краще уявлення про те, як людство може реагувати на природні катастрофи і знаходити способи виживання – що стає все більш актуальним у світі, який зазнає значних змін в кліматі та погоді.

"Це дослідження допомагає створити глибше розуміння того, як культури та суспільства справляються з раптовими шоками та катастрофами," - говорить Йордан.

Дослідження було опубліковано в Science Advances.