Вчені шукають природні джерела водню, які можуть прискорити перехід людства до безвуглецевої енергетики. Як паливо, водень є надзвичайно чистим, але більшість водню сьогодні все ще виробляється з використанням викопного пального.Можливість використання природних запасів водню вирішить цю проблему, і існує кілька геологічних процесів, які можуть це забезпечити. Один з них відбувається, коли гаряча вода взаємодіє з магнетитом, що міститься в залізній руді.В Австралії багато залізної руди, і дослідники з Університету Едіт Коуна в Австралії хотіли оцінити, скільки водню може вже існувати там і як його можна виробляти в майбутньому.Результати їхнього дослідження, опубліковані в International Journal of Hydrogen Energy, обнадійливі і дають вченим краще розуміння геологічних факторів, які контролюють, скільки водню може генерувати магнетит."Австралія може мати величезний, невикористаний енергетичний резерв - і потенціал величезний," - говорить хімічний інженер Аліреза Кешаварз з Університету Едіт Коуна."Є достатньо водню, щоб Австралія могла отримати вигоду протягом поколінь, і, можливо, достатньо, щоб стати великим експортером чистої енергії для решти світу."Дослідники не проводили буріння для отримання водню. Натомість вони використовували лабораторні експерименти, щоб перевірити реакції, які відбуваються, коли вода і магнетит поєднуються під високим тиском при температурі 200 °C протягом 60 днів.Це частково відтворює умови під землею, і дослідники виявили, що водень дійсно виробляється, а також встановили, що магнетит у порошковій формі виробляє значно більше водню на грам, ніж магнетит у формі плитки. Це виявилося приблизно в п'ять разів більше.Це не лише вказує на те, що тріщини, пористі породи з більшою поверхнею можуть бути найкращими місцями для пошуку водню, але й пропонує підказки про те, як ми можемо покращити виробництво водню."Наші результати показують, що виробництво водню залежить не лише від кількості магнетиту, але й від того, наскільки легко вода може отримати доступ до свіжих мінеральних поверхонь через тріщини, пори та проникаючі шляхи," - говорить енергетичний інженер Стефан Іглауер з Університету Едіт Коуна."Ця робота допомагає з'єднати лабораторні експерименти з реальними геологічними системами."Цікавий фактВодень є найпоширенішим елементом у Всесвіті, але на Землі його природні запаси залишаються недостатньо вивченими.

12 грудня 2022 року орбітальний апарат, що перебував на висоті 251 кілометра над південними високими районами Марса, зробив знімок пагорба.Це мало бути звичайне фото – одне з десятків тисяч, які камера HiRISE, що належить NASA, зробила з 2006 року.Але на знімку здавалося, що щось дивиться назад.Два темні, круглі ями виглядали як очі. Між ними світла гряда нагадувала милий носик. Усе це було обрамлено майже ідеальною круглою тріщиною, що надавало формі вигляд голови.Якщо подивитися на це разом, важко заперечити, що це виглядає – майже комічно – як милий маленький ведмідь.Але, на жаль, є більш звичайне пояснення."Це пагорб з V-подібною структурою обвалу (носик), двома кратерами (очі) та круговим тріщинним малюнком (голова)", – пояснив Альфред МакЕвен, планетарний вчений з Університету Аризони, який очолює команду камери HiRISE, у 2023 році.Навіть окремі елементи мають звичайні пояснення. МакЕвен підозрює, що кругла тріщина може бути залишком після того, як на поверхні осіло легке матеріал над похованим кратером."Носик" може бути вулканічним або грязьовим отвором, а навколишня V-форма вказує на те, де колись витікала лава або бруд.Чому ж ми бачимо милого ведмедя, що дивиться на нас?Це те, що називається парейдолією – тією ж самою реакцією, яка перетворює фари автомобіля на налякане обличчя або пляму води на релігійний символ. Наші мозки еволюціонували, щоб швидко помічати обличчя, навіть у поганому світлі, з відстані.Це може бути тому, що протягом більшої частини нашої історії вміння вчасно розпізнати "це обличчя" могло бути різницею між виявленням загрози та її пропуском.Це не перший раз, коли ми бачимо щось, що дивиться на нас з Марса. У 1976 році орбітальний апарат Viking 1 зробив знімок mesas у регіоні Сидонії, який на низькому розширенні виглядав як вирізане людське обличчя, що дивиться в космос.Вищі розширення знімків з пізніших орбітальних апаратів, включаючи HiRISE, тихо завершили суперечку: це була mesa. Велика, непримітна кам'яна формація, яка випадково потрапила під певне освітлення.Зовсім недавно на Марсі з'явилася ще одна усмішка, але з причин, які не мають нічого спільного з її виразом.У серпні 2024 року вчені, які працювали з орбітальним апаратом Trace Gas Orbiter Європейського космічного агентства, каталогізували хлоридні соляні відкладення в регіоні, званому Terra Sirenum, коли натрапили на одне, що нагадувало усмішку – кільце висохлої солі з двома маленькими кратерами, що сидять там, де мали б бути очі.Сіль сама по собі є цікавим елементом. Це те, що залишилося після того, як мілкі водойми або озера випарувалися, колись під час вологішого минулого Марса, дозволяючи розчиненим мінералам концентруватися та кристалізуватися.Солона вода може залишатися рідкою при температурах до -40 °C, які заморожують звичайну воду, що є саме тим типом екстремальної, тривалої солі, де життя могло б ймовірно вижити найдовше, поки Марс висихав.Це робить такі відкладення справжніми цілями для майбутніх місій, які шукають біосигнатури, усмішка чи ні.Нещодавно ми також бачили медузу на Марсі (виявилося, що це космічний промінь, що вдарив по сенсору камери), дивні ями, людську кістку та гриби.Більшість з цих випадків вже мають звичайні пояснення, хоча на цей тиждень вчені все ще не впевнені, що викликало ями.Але ми постійно відкриваємо цікаві речі про червону планету. Навіть якщо на ній немає ведмедів.Цікавий фактНа Марсі вже не раз знаходили форми, що нагадують обличчя або інші знайомі фігури, що викликано природними процесами та особливостями освітлення.

На маленькому, ізольованому острові Японії живе невелика популяція котів Цусіми (Prionailurus bengalensis euptilurus). Вважається, що їх залишилося лише близько 100 особин, і вони є критично загрозливими.Нещодавно вчені помітили нову ознаку, що з'явилася у котів Цусіми, яка може свідчити про тривожну тенденцію для зусиль з охорони.Під час польових спостережень у 2024 та 2025 роках дослідники виявили трьох котів з набагато коротшими хвостами, приблизно вдвічі коротшими за звичайну середню довжину – ознака, яка ніколи не була зафіксована у цьому або будь-якому іншому виді котів."Виникнення аномалій хвоста у кількох особин робить незалежні причини, такі як травматичні ушкодження, менш ймовірними і підвищує можливість спільної спадкової або розвиткової основи," - пишуть дослідники у новому дослідженні.Однак короткі хвости є звичайними у домашніх котів (Felis catus), які також присутні на Цусімі. Найбільше занепокоєння викликало те, що ця ознака могла бути введена через схрещування.Щоб дізнатися, дослідники з кількох установ Японії провели генетичні аналізи, щоб перевірити, чи є у одного з котів з коротким хвостом предки домашніх котів."Незвичайний фенотип може відразу викликати занепокоєння щодо гібридизації, але ми хотіли об'єктивно визначити, що насправді говорить геном, перш ніж робити висновки лише на основі зовнішнього вигляду," - говорить Юкі Мацуомото, генетик тварин з університету Азабу та перший автор дослідження.Дослідники секвенували весь геном одного кота з коротким хвостом, а потім порівняли його з кількома іншими групами. Це включало 5 місцевих домашніх котів (3 з яких також мали короткі хвости), 15 інших котів Цусіми (з хвостами звичайної довжини) та 4 котів з континентальної Азії.Команда провела всебічні генетичні аналізи зразків, щоб перевірити, чи мали коти, особливо короткохвостий, нещодавню родинну зв'язок з домашніми котами. Вони особливо звернули увагу на два гени, які пов'язані з коротшими хвостами у домашніх котів.Можливо, на диво, дослідження не виявило жодних ознак нещодавнього схрещування з домашніми котами у жодного з котів Цусіми, включаючи короткохвосту особину. У всіх проведених тестах короткохвостий котик потрапив у межі свого виду, а не між межами леопардового кота та домашнього кота, як це очікувалося для гібрида.Це може бути хорошою новиною, але це піднімає питання, чому ця ознака з'явилася принаймні у трьох котів Цусіми в останні роки. Команда поки не має відповіді.Інбридинг відомий тим, що викликає аномалії хвоста у інших видів котів, і це є певною можливістю для популяції, такої як коти Цусіми. Але генетичний аналіз команди показав, що короткохвостий не є продуктом жодного більшого інбридингу, ніж інші коти, які були досліджені.Дослідники кажуть, що їхні методи можуть пропустити давнє або дуже низьке рівні схрещування. Це також може бути рідкісною розвитковою проблемою або навіть травмою, хоча дослідники не виявили жодних доказів останнього під час перевірки тварини.Зрештою, важко зробити висновки з такої маленької вибірки, кажуть дослідники. Було безпосередньо вивчено лише одну короткохвосту особину, і хоча двох інших було видно на камерах, це все ще не багато в загальному масштабі."Залишається незрозумілим, чи ці спостереження представляють єдиний повторюваний фенотип або кілька форм аномалії хвоста, що виникають з різних причин," - пишуть дослідники."Уточнення, чи ці фенотипи мають спільну спадкову основу, вимагатиме детальної фенотипічної характеристики та генетичного відбору додаткових короткохвостих особин."Дослідження було опубліковане в журналі Global Ecology and Conservation.Цікавий фактКоти Цусіми є одними з найменших видів котів у світі, і їхня популяція постійно зменшується через втрату середовища існування та інші загрози.

Фізики провели глобальний пошук темної матерії, перетворивши Землю на величезний детектор. Дослідження виявило десятки сигналів, які відповідають прогнозам певних типів гіпотетичних частинок, що можуть складати темну матерію.Ці сигнали ще потребують перевірки, і є багато інших можливих пояснень, перш ніж їх можна буде вважати частинками темної матерії. Але це розумний експеримент, який надає нові підказки до одного з найбільш заплутаних космологічних питань.Існує безліч доказів того, що у Всесвіті є більше, ніж те, що ми можемо бачити. Наші моделі розподілу видимої матерії не зовсім узгоджуються з її фактичним розподілом і рухом у реальному світі.Фізики підозрюють, що існує ціла сфера невидимої матерії, яка додає свою масу до видимої, щоб створити спостережувані гравітаційні ефекти. Оскільки вона не відбиває і не випромінює світло, вчені дали їй назву "темна матерія".Однак виявлення прогалини в моделях і заповнення її – це дві різні речі. І в цьому випадку існує цілий ряд потенційних частинок з різними характеристиками.Одним з найбільш перспективних кандидатів є так званий аксіон. Ці частинки були вперше запропоновані в 1970-х роках для вирішення іншої проблеми в фізиці частинок, але фізики швидко зрозуміли, що якщо вони існують у певному діапазоні мас, вони також можуть заповнити прогалину темної матерії.На відміну від багатьох інших кандидатів у темну матерію, аксіони, як передбачається, взаємодіють з електромагнітною силою – і це може бути тим, що видає їх.Згідно з моделями, аксіони іноді розпадаються на фотони в сильних магнітних полях. Тому астрономи шукали сигнали навколо нейтронних зірок або супернових.Але, згідно з серією недавніх статей фізиків з Японії, можливо, ми можемо подивитися ближче до дому."Ми запитали себе, чи можемо використовувати саму Землю як величезний детектор у пошуках темної матерії", – говорить теоретичний фізик Ацуші Таруя, автор усіх чотирьох статей."Земля-іоносферна порожнина діє як природний резонатор, який підсилює електромагнітні хвилі в масовому діапазоні, який ми хотіли дослідити".Щоб дізнатися, дослідники проаналізували дані про магнітне поле Землі, зібрані Британською геологічною службою з 2012 по 2022 рік. Якщо аксіони дійсно проходять через планету, команда гіпотезує, що вони повинні резонувати між поверхнею Землі та іоносферою, генеруючи електромагнітні хвилі на частоті, що відповідає масі частинок.Після врахування фонових шумів команда виявила 65 кандидатів сигналів аксіонів. Навіть після того, як вони посилили свої статистичні фільтри, у них залишилося 25 кандидатів.Однак аксіони не є єдиними кандидатами в темну матерію, які може виявити ця техніка. Іншим претендентом є темний фотон, який, як вважається, є носієм сили в тіньовій сфері за межами Стандартної моделі.На відміну від звичайних фотонів, з якими ми знайомі, темні фотони можуть мати масу і можуть взаємодіяти з магнітними полями подібно до аксіонів.У подальшому дослідженні команда використала подібний метод для пошуку сигналів темних фотонів у тих же даних.І знову дослідники повідомляють про кандидатів сигналів: до 342 за найслабшими критеріями, які звузилися до 31 з більш строгим співвідношенням сигналу до шуму.Проблема, однак, полягає в тому, що цей метод не може розрізнити сигнали темних фотонів і аксіонів з поточними даними. Однією з основних відмінностей є те, що аксіони залежать від магнітного поля Землі для виробництва свого сигналу, тоді як темні фотони виробляли б свій сигнал з ним чи без нього.Це відкриває шлях для перевірки того, яка (якщо така) форма темної матерії в даний час проходить через Землю. Якщо сигнал виглядає абсолютно однаково в будь-якій точці планети, це вказує на темні фотони.Якщо ж сила сигналу варіює за місцем, це, швидше за все, аксіони. Це тому, що сила магнітного поля Землі варіює за місцем. Дослідники кажуть, що це повинно означати, що сигнал аксіонів послаблюється поблизу полюсів планети і є найсильнішим навколо Південно-Східної Азії.На жаль, дані були зібрані з одного обсерваторії у Великій Британії, тому команда не може отримати глобальну перспективу. Але майбутні дослідження інших експериментів можуть допомогти пролити більше світла на темну матерію.Цікавий фактТемна матерія складає близько 27% маси Всесвіту, але досі залишається невидимою для всіх наших спостережень.

Ми зазвичай вважаємо старіння чимось, що нас наздоганяє пізніше в житті. Але, згідно з новими дослідженнями, процес може починатися значно раніше.Дослідження показують, що зростання в бідності може прискорити біологічне старіння в дитинстві, що додає до ряду негативних наслідків, які бідність має на дітей.Однак важко підтвердити причинний зв'язок між бідністю та здоров'ям дітей через велику кількість інших факторів, пов'язаних із соціально-економічними труднощами.Один з проектів, що намагається це зробити, - це дослідження Baby's First Years, яке триває в США. Воно вивчає, як грошові виплати матерям з низьким доходом впливають на здоров'я та розвиток їхніх дітей.Нове дослідження, опубліковане в Nature Human Behaviour, аналізує дані з проекту Baby's First Years і показує, що грошові виплати мали вимірювальний вплив на біологічне старіння дітей, що підтверджується епігенетичними маркерами в їхній слині.Діти з сімей, які отримували щомісячну грошову допомогу в розмірі $333 (приблизно 12 000 грн), демонстрували повільніше епігенетичне старіння.Хоча довгострокові наслідки для здоров'я цих дітей ще невідомі, це важливий крок у дослідженнях, що свідчить про те, що зменшення дитячої бідності може мати довгострокові переваги для здоров'я.Дослідники вважають, що навіть невеликі зміни можуть мати значний вплив на здоров'я в майбутньому.Цікавий фактДослідження показують, що фінансова підтримка може не лише покращити умови життя, але й вплинути на здоров'я дітей, зменшуючи ризики, пов'язані з бідністю.

Ви не можете змінити вік, вказаний у вашому паспорті. Але що щодо віку вашого тіла?Ліки, розроблені за допомогою штучного інтелекту, зробили профілі крові людей з легеневими захворюваннями біологічно молодшими, як показало нове дослідження.Результат був отриманий за допомогою шести комп'ютерних моделей, які оцінюють біологічний вік, аналізуючи білки в крові. Вчені називають їх годинниками біологічного старіння.Кожен годинник давав різні оцінки залежно від дози та стадії лікування. Проте всі шість виявили зміщення в одному напрямку.Ліки, які досліджувалися в дослідженні, опублікованому в Nature Biotechnology, називаються рентозертіб.Вони були розроблені для лікування стану, який викликає рубцювання легень і ускладнює дихання, а також націлені на біологічні процеси, пов'язані зі старінням.Цей стан, відомий як ідопатичний легеневий фіброз, зазвичай вражає людей похилого віку. Він супроводжується запаленням, пошкодженням клітин і проблемами з відновленням тканин – змінами, які частково збігаються з тими, що спостерігаються під час старіння.Це зв'язок викликав питання: чи може ліки, розроблені для лікування легеневих захворювань, також вплинути на біологічні процеси, пов'язані зі старінням?Дослідники з Insilico Medicine, Гарвардської медичної школи та інших установ вирішили це дослідити. Вони повернулися до зразків крові, зібраних під час раніше проведеного клінічного випробування рентозертіб.Оригінальне випробування включало 71 людину з IPF. Учасники отримували одну з трьох доз рентозертіб або плацебо. Для нового аналізу дослідники вивчили зразки від 42 учасників з середнім віком 67 років.Вони виміряли майже 3000 білків у крові. Запалення, захворювання, використання енергії, пошкодження тканин і старіння можуть залишати впізнавані сліди в цих молекулах.Дослідники потім проаналізували ці патерни, використовуючи шість годинників біологічного старіння. Деякі були розроблені для оцінки віку людини, в той час як інші призначалися для прогнозування ризиків здоров'я та смертності.Чому важливо використовувати шість годинників?Немає ідеального способу вимірювання біологічного старіння. Результат з одного годинника може бути під впливом білків, які він аналізує, або способу, яким працюють його розрахунки.Але коли кілька незалежно розроблених моделей виявляють подібну зміну, стає менш імовірним, що результат є просто випадковістю одного з моделей.У новому аналізі всі шість годинників виявили зсув у бік нижчого прогнозованого біологічного віку серед людей, які отримували рентозертіб. Група плацебо показала незначні зміни, деякі годинники навіть вказували на збільшення біологічного віку.Найчіткіші результати з'явилися через чотири тижні. У групі з дозою 60 міліграмів один раз на день годинники, призначені для оцінки хронологічного віку, показали зменшення в межах від 2.71 до 3.46 років.Інші годинники та групи дозування давали різні цифри, включаючи значно більші оцінки з деяких експериментальних моделей, розроблених для вивчення окремих органів. Тому дослідники не визначили одне число як загальну величину, на яку рентозертіб зменшив біологічний вік.Важливим відкриттям було напрямок зміни: незважаючи на те, що вони були побудовані по-різному, всі шість годинників виявили молодші білкові патерни у людей, які отримували ліки.Рентозертіб також змінив рівні 326 білків, у порівнянні лише з двома в групі плацебо. Деякі з них були пов'язані з рубцюванням легень і відновленням тканин. Інші були залучені до запалення, використання енергії, клітинного стресу та поведінки старих або пошкоджених клітин.Багато змін у білках продовжувалися протягом 12-тижневого дослідження. Однак очевидний рух у бік молодшого біологічного віку перестав зростати після четвертого тижня і досягнув плато.Дослідники ще не знають, чому. Можливо, організм адаптувався до ліків. Може знадобитися інший графік дозування, або годинники старіння могли досягти межі того, що вони могли виявити під час такого короткого дослідження.Результати є цікавими, але вони мають важливі обмеження.Кожен учасник мав серйозне легеневе захворювання. Якщо рентозертіб зменшив фіброз або іншим чином покращив їхнє легеневе захворювання, це покращення саме по собі могло зробити їхню кров виглядати біологічно молодшою.Отже, годинники могли виявити поліпшення захворювання, а не зміни в самому старінні. Дослідження не змогло повністю відокремити ці два можливості.Аналіз також включав лише 42 людини і тривав 12 тижнів. Він не продемонстрував, що учасники стали молодшими, залишаться здоровішими довше або житимуть довше.Також варто зазначити, що кілька авторів працюють в Insilico Medicine, компанії, що розробляє рентозертіб. Головний автор Олександр Жаворонков є засновником і спів-генеральним директором компанії.На даний момент рентозертіб не можна ще назвати ліками проти старіння. Знайдені результати потрібно буде перевірити в більших і триваліших дослідженнях, включаючи випробування з участю людей, які не мають IPF.Але шість різних годинників, які вказують в одному напрямку, важко ігнорувати, і дослідження вказує на майбутнє, де ліки, розроблені для лікування захворювань старості, можуть робити більше, ніж націлюватися на одну умову, допомагаючи вченим виявити, чи можна змінити ширші біологічні процеси, пов'язані зі старінням.Дослідження було опубліковане в Nature Biotechnology.Цікавий фактДослідження показало, що ліки, розроблені за допомогою штучного інтелекту, можуть не лише лікувати захворювання, але й впливати на біологічні процеси старіння.

Дивовижний випадок, коли голка довжиною 36 міліметрів застрягла в серці пацієнта, стався в Китаї. Чоловік звернувся до лікарів через болі при сечовипусканні та кров у сечі.Коли він потрапив до лікарні, його життєві показники були в нормі, і серцево-судинна система все ще функціонувала.Лікарі зробили знімок грудної клітини і помітили незвичайну тінь над серцем. Подальше КТ показало кілька металевих сторонніх предметів у тілі пацієнта, включаючи голку, яка проколола рідину навколо серця.Голка, що проколола серце, вимагала хірургічного втручання, оскільки лікарі побоювалися, що вона може викликати розрив або інфекцію.Після операції пацієнт одужав, але залишається незрозумілим, як голки потрапили в його тіло. Лікарі зазначили, що це може бути результатом самопошкодження.Цікавий фактЗ 1967 року було зафіксовано лише 34 випадки, коли голки потрапляли в серце як форма самопошкодження.

Наш відносно стабільний глобальний клімат залежить від складної системи факторів, які взаємодіють між собою. Одним з ключових елементів цієї системи є Атлантична меридіональна обертальна циркуляція (AMOC).Ця система океанських течій перерозподіляє тепло з тропіків до холодніших регіонів, а також охолоджує теплі води, що важливо для чутливих морських організмів, таких як корали. Наразі AMOC ослаблюється через зміни клімату, викликані людською діяльністю, що може мати серйозні наслідки для температури та режимів опадів, на які покладаються люди для вирощування їжі.Дослідники прагнуть зрозуміти, коли і як AMOC може досягти критичного порогу, після якого його ослаблення стане незворотним. Це стало темою міжнародного дослідження, яке включало в себе вчених з різних країн.Дослідження показало, що AMOC діє не лише як простий конвеєр, що переміщує тепло, а скоріше як 'тепловий клапан', який контролює, чи може тепло виходити з океану. Коли клапан відкритий, тепло виходить. Коли він закритий, тепло накопичується.Ця нова модель допомагає пояснити, чому зміни в AMOC можуть впливати на те, як багато тепла планета утримує. Дослідники вважають, що подальше ослаблення AMOC може посилити глобальне потепління, 'зменшуючи' тепловий клапан океану.Цікавий фактДослідження показало, що AMOC під час льодовикових епох неодноразово змінювалося між сильними та слабкими станами, що впливало на клімат Землі.

Після важкого робочого дня може бути важко встояти перед спокусою замовити їжу на доставку замість того, щоб перевірити, що є в холодильнику. Але коли ви все ж знаходите в собі сили розігріти залишки, ви можете подякувати за це своєму контролю імпульсів.Виявляється, що не лише люди здатні до цього. Дослідження, проведене психологами Сідні Хоупом і Джошуа Плотніком з Університету міста Нью-Йорк, показало, що азійські слони (Elephas maximus) можуть ефективніше контролювати свої імпульси, щоб дістати їжу.Вони опублікували свої результати в журналі PLOS One.Дослідники співпрацювали з командою Фонду азійських слонів Золотого трикутника в Таїланді, де 16 азійських слонів віком від 4 до 60 років проходили тестування за допомогою детур-парадигми.Детур-парадигма — це класичний психологічний тест, у якому суб'єкту (в даному випадку слонам) пропонується мета (смачна їжа). Але для перевірки контролю імпульсів дослідники ставлять бар'єр, щоб дістатися до мети через найменш опірний шлях. Суб'єкт повинен діяти проти своїх імпульсів.У випадку зі слонами їжа була поміщена в прозору коробку. Слони звикли діставати їжу з чорної коробки, що було частиною ознайомлювальної задачі перед тестами.Слони могли бачити і відчувати запах їжі через маленькі, непроникні отвори в передній частині коробки, але не могли дістатися до неї безпосередньо.Однак, якщо слони обійшли коробку, вони могли дістати їжу своїми хоботами, як вони вже звикли робити з чорної коробки.Дослідники зафіксували всі спроби в цій детур-парадигмі на камеру і детально їх проаналізували: скільки часу слон витратив на те, щоб доторкнутися до коробки, знайти відкриту сторону, взяти їжу тощо.Коли слони стикалися з прозорою поверхнею після того, як їх навчали обходити непрозорий бар'єр, вони не показали жодної різниці в часі, щоб увійти в отвір, і продовжували швидко обходити прозорий бар'єр.Це може свідчити про те, що слони демонструють дуже сильний контроль імпульсів; однак це також може вказувати на те, що прозора поверхня не викликала сильного спонукального імпульсу.Дослідники також помітили, що старші слони мали більше труднощів з адаптацією до змін, що може свідчити про зниження когнітивних функцій.Цікавий фактСлони мають складну соціальну структуру і можуть спілкуватися один з одним за допомогою звуків, які не чують люди, що робить їх одними з найбільш розумних тварин на планеті.

Біологія – це вивчення живих організмів, і часом вона може бути дещо спрощеною. Легко пропустити важливі зв'язки, залежно від того, як ви дивитеся на організм. Мікроскопи показують нам деталі тіла, а рентгенівські знімки допомагають зрозуміти внутрішні системи.Але до цього часу було важко побачити, як живі клітини спілкуються між собою в різних системах, які традиційно вивчалися окремо, хоча наші тіла працюють як єдине ціле.Тепер вчені з'ясували, як спостерігати за комунікацією клітин з різних частин тіла. Їхнє дослідження було представлено в журналі Nature.Нові техніки виявляють раніше невидиму комунікацію між живими системами в тілі рибки-зебри. І так, те світле утворення між її очима – це епіфіз.Ця робота з'єднує дві основні шкали біології – клітину та організм, що дозволяє заповнити прогалину в спостереженнях, говорить комп'ютерний нейробіолог Вірджинія Руеттен, яка розробила цю техніку разом з командою з Інституту Говарда Х'юза в США.Нова техніка зображення – WHOLISTIC (WHole-Organism Live-Imaging System for recording Tissue and IntraCellular activity) – захоплює активність клітин по всьому тілу, секунду за секундою.Досі Руеттен і команда використовували цю техніку для зображення сигналізації в прозорих тваринах: спочатку у личинок рибки-зебри, а потім у ще одного виду прісноводної риби, Danionella cerebrum, яка залишається прозорою до дорослого віку.Обидві ці риби є важливими модельними організмами в наукових дослідженнях. Можливість бачити, як клітини в їхніх тілах спілкуються між різними органними системами, може допомогти вченим зрозуміти, як подібні системи в наших власних тілах можуть працювати.Кальцій – це майже універсальний сигнал, який клітини використовують для спілкування одна з одною. Він бере участь у всіх видах біологічних процесів. Він допомагає м'язам скорочуватися і синапсам активуватися; він критично важливий на початку життя, коли статеві клітини запліднюються, і в кінці, коли клітини програмуються на смерть.Техніка WHOLISTIC використовує генетичну інженерію, щоб майже кожна клітина в тілі виражала флуоресцентні сенсори кальцію. Ці сенсори буквально світяться, коли рівень кальцію в клітинах змінюється.Один флуоресцентний канал дозволяє ідентифікувати органи та тканини за допомогою різних візуальних текстур. Області з жовтим 'світлом' показують сильнішу флуоресценцію від сенсора кальцію.Цей підхід до зображення всього організму вже призвів до деяких несподіваних відкриттів. Наприклад, вчені побачили, як сенсори кальцію в хондроцитах (основних клітинах, які формують хрящ) спалахують у відповідь на холод.Вони також були здивовані, побачивши, що захисні тканини мозку (менінгі) – не лише його нейрони – реагують на кетамін.Команда сподівається, що вчені з усього світу зможуть використовувати цей метод у своїх дослідженнях, пропонуючи безпрецедентний погляд на тіло в цілому.Дослідження опубліковане в Nature.Цікавий фактКальцій є важливим сигналом для клітин, який використовується в багатьох біологічних процесах, включаючи скорочення м'язів і активацію синапсів.