Дослідники з Океанографічного інституту Вудс-Гоул (штат Массачусетс, США) Ларрі Пратт та Ілеана Рипіна розробили тривимірну модель переміщення мікропластику в океанських водах. Результати роботи опубліковано у грудні 2025 року. За даними NASA, щороку до Світового океану потрапляє понад вісім мільйонів тонн мікропластику — полімерних частинок розміром менше ніж п’ять міліметрів. Відстеження поверхневих скупчень, зокрема Великої тихоокеанської сміттєвої плями, здійснюється супутниками глобальної навігаційної супутникової системи Cyclone. Однак виявлення підповерхневих скупчень досі становило значну складність. Для моделювання океанічних течій вчені використовували лабораторну установку — обертовий циліндр, у якому корпус і кришка рухаються з різною швидкістю. Утворена циркуляція відтворює характеристики океанічних потоків протяжністю сотні кілометрів. Моделювання показало, що сферичні частинки мікропластику під впливом власної інерції формують стійкі структури — атрактори. Ці утворення являють собою замкнені петлі, які спіралеподібно переміщуються вгору та вниз у товщі води. Дослідники вказують на обмеження моделі: вона розроблена для сферичних частинок, тоді як реальний океанічний мікропластик має неправильну форму. Вплив дрібномасштабної турбулентності також потребує додаткового вивчення. Отримані дані планується використовувати для розробки методик відбору проб і визначення зон концентрації пластикового забруднення.