Антарктида довгий час вважалася ізольованим та стабільним регіоном. Сьогодні це вже не так. Льодовий континент та навколишній Південний океан зазнають стрімких і тривожних змін. Морський лід скорочується рекордними темпами, льодовикові шельфи тануть швидше, льодовикові покриви наближаються до критичних точок, а ключові океанські течії демонструють ознаки сповільнення. Нове дослідження, опубліковане в Nature, підтверджує, що ці раптові зміни вже відбуваються і, ймовірно, значно посиляться в найближчому майбутньому. Дослідники, які брали участь у польових роботах на льодовому континенті, відзначають, що наслідки цих змін вже відчувають дикі тварини, від відомих до маловідомих видів, але вплив буде значно ширшим. Те, що відбувається в Антарктиді зараз, матиме наслідки для всього світу протягом поколінь – від підвищення рівня моря до екстремальних змін кліматичної системи. Раптові зміни визначають як кліматичні або екологічні коливання, що відбуваються значно швидше, ніж очікувалось, і можуть самопідсилюватися. Наприклад, танення морського льоду прискорює нагрівання океанів, що своєю чергою спричиняє ще більше танення льоду. Як тільки такі процеси починаються, їх дуже важко або навіть неможливо зупинити в масштабах часу, зрозумілих людині. За останні десятиліття Антарктида демонструвала набагато помірнішу реакцію на глобальне потепління порівняно з Арктикою, але близько десяти років тому почалися раптові зміни. Природні системи континенту тісно взаємопов’язані, тому порушення балансу в одній системі спричиняє каскадні ефекти в інших. Зокрема, площа морського льоду з 2014 року скорочується вдвічі швидше, ніж в Арктиці. Менший обсяг льоду знижує альбедо – здатність відбивати сонячне тепло – і змушує океан поглинати більше тепла. Це створює загрозу для пінгвінів-імператорів та інших видів, які залежать від льодових ареалів для проживання та розмноження, а також робить льодовикові шельфи більш вразливими до хвиль. Танення льоду сповільнює глибоку океанську циркуляцію навколо Антарктиди, відому як Antarctic Overturning Circulation, яка регулює клімат Землі, поглинаючи вуглекислий газ та розподіляючи тепло. Подібні процеси спостерігаються в Атлантичній меридіональній циркуляції Північної півкулі. Зміни в циркуляції Південного океану можуть відбуватися удвічі швидше, ніж у Північному Атлантиці, що загрожує зменшенням обсягу кисню та вуглекислого газу, доступного для морських екосистем, та порушенням живлення донних організмів. Льодовиковий покрив Західної Антарктиди та окремі ділянки Східної Антарктиди вже втрачають лід, що сприяє підвищенню рівня моря. З 1990-х років втрати льоду зросли в шість разів. Лише Західна Антарктика містить достатньо льоду, щоб підняти рівень океану більш ніж на п’ять метрів, і науковці попереджають, що його колапс може настати навіть без значного додаткового потепління, хоча на це може піти сотні або тисячі років. Біологічні системи Антарктиди також зазнають стрімких змін. Екосистеми під водою та на суші змінюються під впливом підвищення температури, нестабільного льоду та людської діяльності, яка приносить забруднення та інвазивні види. Захист цих екосистем через Договір про Антарктику, створення охоронюваних територій та обмеження деяких людських дій є важливим, але для збереження пінгвінів-імператорів і тюленів-леопардів потрібні рішучі глобальні дії зі скорочення викидів парникових газів. Антарктида більше не є символом стабільності та ізоляції. Континент змінюється швидше, ніж передбачали науковці, і ці раптові зміни зумовлені накопиченим теплом від десятиліть неконтрольованих викидів парникових газів. Єдиний спосіб уникнути подальших катастрофічних змін – різко скоротити викиди та стримати потепління максимально близько до 1,5°C. Навіть при цьому значна частина процесів вже запущена, тому уряди, бізнес і прибережні громади повинні готуватися до майбутнього, сповненого стрімких та непередбачуваних змін. Те, що відбувається в Антарктиді, не залишиться ізольованим – наслідки будуть відчутні у всьому світі. Джерело