Сто років тому атом був символом страху, війни та руйнування. Сьогодні він поступово перетворюється на символ надії — на ключ до чистої, стабільної та невичерпної енергії, без якої людство не зможе існувати у майбутньому. Через сто років, кажуть учені, саме ядерна енергетика може стати основою цивілізації, здатної вижити на планеті, де природні ресурси виснажені, а клімат — нестабільний. У майбутньому реактори будуть зовсім не схожі на ті гігантські конструкції, які ми бачимо сьогодні. Уже зараз розробляються компактні модульні реактори, які можна буде встановлювати навіть у віддалених регіонах або на космічних станціях. Вони працюватимуть на мінімальній кількості палива і практично не створюватимуть відходів. А реактори на торії або з технологією термоядерного синтезу можуть взагалі зробити поняття “радіоактивні відходи” історією. Якщо нині ми боїмося слова “атом”, то через сто років воно, ймовірно, означатиме “енергія життя”. Ядерні технології вже розглядають як основу електричних авіаперельотів, морських перевезень і навіть колонізації Марса. Там, де сонячні панелі безсилі, а вітрові турбіни марні, атом зможе забезпечити стабільне живлення для всього людського прогресу. Та майбутнє атома — це не лише енергія. Це ще й медицина, продовження життя, нові матеріали, штучні органи і навіть можливість створювати середовище, де люди зможуть жити поза Землею. Ядерні технології вже використовують у лікуванні раку, стерилізації продуктів, виробництві надточних приладів — і це лише початок. Через сто років люди, можливо, дивитимуться на наші дискусії про “небезпечну ядерну енергію”, так само як ми зараз дивимося на страхи перед електрикою у XIX столітті. Атом не ворог — він просто чекає, коли ми навчимося розмовляти з ним без страху. І коли це станеться, майбутнє перестане бути темрявою, бо світло, що його розсіє, народиться зсередини — з самого серця матерії.