Психолог Майлз Річардсон (University of Derby, Велика Британія) змоделював, як людський зв’язок із природою змінювався з 1800 року, і отримав спад більш ніж на 60%. Тренд майже повторює частоту «природних» слів у книжках (за даними Google Ngram, 1800–2019) — таких як river, meadow, coast, bough тощо. Річардсон уникав назв видів, аби зменшити технічні перекоси. У роботі поєднано дві лінії даних: 1) частотність 28 базових «природних» слів у корпусі Google Books; 2) агент-орієнтовану модель взаємодії «люди-природа» з 1800 до 2020 року. Обидві криві йдуть майже синхронно донизу. Похибка між моделлю та «мовним» таргетом — менш як 5%. Модель показує, що вирішальним чинником є міжпоколінний розрив: коли батьки втрачають контакт із природою, діти стартують із нижчим рівнем «nature connectedness», і культура закріплює цей спад навіть за кращих екологічних умов. Урбанізація та деградація довкілля підсилюють ефект. Ще 2017 року дослідники з London Business School зафіксували зникнення природи з художньої літератури, пісень і навіть кіносценаріїв — без подібного падіння для «штучних» слів (building, highway тощо). Тобто мова й культурні продукти дружно вказують на відрив від дикої природи. Зв’язок із природою напряму пов’язаний із психічним здоров’ям, екопросвітництвом і готовністю захищати довкілля. У містах це означає більше доступної зелені й регулярні «маленькі зустрічі» з природою — навіть у дворі, сквері чи на шкільному подвір’ї. Ефективні інтервенції включають «лісові» дитсадки, уроки просто неба та радикальне озеленення урбанпросторів. Джерела: MDPI, Finding Nature, The Guardian