Відкриття підводного «резервуару» прісної води: Нью-Йорк може отримати запас на 800 років Підводна загадка, що залишалася нерозгаданою ще з часів Холодної війни, нарешті отримала наукове підтвердження. Десятиліттями у архівах USGS зберігався слабкий сигнал, який натякав на наявність прісної води під солоними водами Атлантики біля узбережжя Нью-Джерсі. Ідея здавалася дивною: прісна вода під океаном? Багато років науковці не наважувалися перевірити цю аномалію. Минулого літа дослідницька експедиція нарешті повернулася до цих координат. Під сотнями метрів морського дна, прихована під шарами глини та мулистих відкладень, команда виявила не просто аномалію, а величезну підводну систему, достатню для постачання мегаполісу протягом століть. Це відкриття стало однією з найзначніших гідрологічних знахідок останнього десятиліття та поставило перед науковцями й законодавцями низку питань, на які сучасне законодавство не дає відповіді. Вік та походження води Вода, яку виявили, сформувалася ще під час останнього льодовикового максимуму, близько 20 тисяч років тому. Тоді рівень моря був значно нижчим, а величезні льодовикові щити, що накривали регіон, змушували талі води проникати глибоко в осадові породи прибережної зони. Коли льодовики відступили, океан затопив континентальний шельф, а шари морської глини надійно «запечатали» прісну воду, зберігши її незайманою до сьогодні. Відбір проб у 2025 році під час експедиції IODP³-NSF Expedition 501 підтвердив наявність величезного резервуару. З глибини до 400 метрів під морським дном було витягнуто понад 13 тисяч галонів прісної води. Солоність варіювалася від 1‰ біля Нантакета до 17–18‰ на віддалених ділянках — близько половини звичайної солоності океанської води. Чиста вода та природний захист Особливе значення має якість води. Вона залишалася ізольованою тисячі років, не піддаючись впливу промислових забруднень. Професор Рене Прайс з Флоридського міжнародного університету зазначає, що така вода потенційно вільна від синтетичних домішок сучасної промислової ери. Водночас експерти застерігають: за стільки часу у воді могли розчинитися мінеральні компоненти, тож для питних потреб знадобиться додаткове очищення. Законодавча прогалина Нині резервуар знаходиться в межах Виключної економічної зони США (від 3 до 200 морських миль від узбережжя), але федеральне законодавство ніколи не передбачало правила видобутку підводних прісноводних резервуарів. Немає дозволів, процедур оцінки впливу на довкілля або прецедентів, як таке використання поєднувати з існуючими нормами щодо офшорної розробки. Як зазначає провідний геофізик Брэндон Дуган, наукові знання та технології випередили регуляторні механізми: «Ресурс існує. Технологія для його використання існує. Але правова архітектура, яка регулювала б видобуток, відсутня». Технічні виклики видобутку Навіть якщо питання політики будуть вирішені, видобуток потребуватиме нових інженерних рішень. Потрібно точно моделювати пористість порід, гідравлічну зв’язність та склад осадових шарів на ділянці, що простягається від Нью-Джерсі до Мену. Видобуток води під морем — не просто перекачка, як на суші. Слід врахувати ризики обвалу осадових порід, вторгнення солоної води та порушення екосистеми морського дна. Висновки Відкриття підводного резервуару відкриває нову сторінку у вивченні підводних ресурсів і може стати стратегічним джерелом прісної води для густонаселеного узбережжя США. Водночас воно демонструє, наскільки сучасна наука випереджає законодавство та інженерію. У найближчі роки науковцям, юристам та урядовцям доведеться спільно розробляти правила, які визначать, як ці унікальні запаси використовувати без шкоди для екосистем та людей.