У той час як зміна клімату вже вражає планету екстремальними погодними явищами, підвищенням рівня моря та втратою біорізноманіття, нові дослідження свідчать про ще одну, менш очевидну, але надзвичайно тривожну загрозу: танення льодовиків може пробудити сотні сплячих вулканів по всьому світу. Геологи називають це явище «вулканічною відповіддю на дегляціацію» — процес, коли зникнення крижаного покриву зменшує тиск на магматичні резервуари, провокуючи виверження. Вулканічна активність і льодовики: який зв’язок? Хоча льодовики здаються далекими від вогняних надр Землі, їхній вплив на геологічну активність глибший, ніж здавалося. Багато активних та потенційно небезпечних вулканів розташовані під товстими шарами льоду — особливо в Ісландії, на Алясці, у регіоні Південного Чилі, Південному океані та навіть в Антарктиді. Саме тут тиск льодовикових мас тримає у рівновазі магматичні процеси. Коли крижаний панцир тане, знижується тиск на магму, що сприяє її розширенню та переміщенню вгору. Це підвищує ймовірність вулканічного виверження. Геологи порівнюють це з відкриттям пляшки з газованою водою: варто тільки зняти кришку — і спрацьовує вивільнення тиску. Танення у ХХІ столітті — сигнал тривоги Учені з Університету Лідса (Велика Британія) та їхні колеги по всьому світу змоделювали, як зміни клімату впливають на льодовики та навколишню геологію. Вони встановили, що з 1850-х років, коли почалося інтенсивне танення після Малого льодовикового періоду, частота вулканічних вивержень у регіонах з льодовиками зросла щонайменше на 300%. Більше того, прогнози на майбутнє не втішні. Якщо глобальне потепління не буде стримано, до кінця століття можуть «прокинутись» до 500 вулканів, які раніше вважались стабільними. Вчені особливо занепокоєні ситуацією в Ісландії, де льодовики вкривають величезну кількість вулканічних систем. Глобальні наслідки — не лише локальна загроза Виверження таких вулканів може мати не лише регіональні, а й глобальні наслідки. Пил, сірка та інші частинки, викинуті в атмосферу, можуть знизити температуру на планеті, змінити кліматичні моделі та призвести до збоїв у сільському господарстві. Найвідоміший історичний приклад — виверження вулкана Тамбора в Індонезії у 1815 році, яке викликало «рік без літа» в Європі. Крім того, потужні виверження під льодовиками можуть спровокувати масштабні повені — так звані «йокулхлаупи» — раптові вивільнення талої води, які вже неодноразово ставали причиною катастроф у північних регіонах. Наука та моніторинг — наші союзники Зважаючи на цю загрозу, міжнародна наукова спільнота посилює геофізичний моніторинг регіонів підвищеного ризику. Завдяки супутниковим системам, сейсмографії, гравіметрії та іншим технологіям учені можуть виявляти зміни в структурі земної кори ще до початку вивержень. Також ведеться робота над удосконаленням кліматичних моделей, щоб прогнозувати, які саме вулкани потенційно активуються унаслідок дегляціації, та визначати, які регіони потребують підвищеної уваги. Що робити? Найефективніший шлях зменшення ризику — це боротьба з глобальним потеплінням. Зниження викидів парникових газів, розвиток зеленої енергетики та міжнародна співпраця — ключ до зменшення небезпеки, яка може зруйнувати цілі регіони. Також важливо інформувати населення про потенційні геологічні загрози, інвестувати в систему раннього попередження та підтримувати наукові дослідження, спрямовані на краще розуміння взаємозв’язку між льодовиками та вулканами. Висновок: Зміна клімату — це не лише танення льоду та спека. Це також потенційна вулканічна загроза, що дрімає під ногами. І хоча ця небезпека ще здається віддаленою, людство має діяти вже зараз, щоб уникнути сценаріїв, які можуть перевершити наші найсміливіші уявлення.