Магнітне поле Землі — це невидимий захисний щит, який оберігає все живе від космічного випромінювання та заряджених частинок сонячного вітру. Але нещодавно вчені NASA повідомили про тривожну тенденцію: у південній півкулі планети спостерігається гігантська магнітна аномалія, яка поступово зростає. Це явище викликає чимало запитань щодо стабільності магнітного поля та можливих наслідків для супутників, авіації і навіть технологій на Землі. Що таке магнітна аномалія і де вона виникла? Мова йде про так звану Південно-Атлантичну аномалію (ПАА) — регіон, розташований між Південною Америкою та південною частиною Атлантичного океану, де магнітне поле Землі значно слабше, ніж у інших зонах планети. NASA вже понад 20 років фіксує зростання та розширення цієї зони, і останні супутникові дані показують, що вона продовжує змінюватися і ставати дедалі нестабільнішою. Чому це турбує науковців? Магнітне поле захищає нас від сонячного випромінювання, космічних променів і радіаційних бур. У регіонах, де воно слабке, як у ПАА, ці частинки проникають глибше в атмосферу, що створює ризики для: Супутників та космічних апаратів, які проходять через цю зону. Вони можуть отримувати дозу радіації, що виводить із ладу чутливу електроніку. Міжнародної космічної станції (МКС), яка періодично проходить через ПАА — космонавти в ці моменти перебувають у зоні підвищеного ризику. Авіації на великій висоті, особливо в полярних і трансатлантичних маршрутах. Систем навігації та зв’язку, які залежать від стабільного магнітного фону. Що показують спостереження NASA? Використовуючи дані супутників, таких як Swarm (ESA), ICON (NASA) та інших орбітальних місій, вчені виявили, що: Південно-Атлантична аномалія не лише зростає, але й “роздвоюється” — тобто формує два окремі осередки ослабленого поля. Інтенсивність поля в зоні ПАА знизилася більш ніж на 8% за останні 50 років. Вектор руху магнітного поля зміщується в бік Східної Африки, що може свідчити про тектонічні зміни у зовнішньому ядрі планети. Чи це ознака глобального зсуву полюсів? Одне з найобговорюваніших питань у науковому середовищі — чи не є ПАА передвісником інверсії магнітних полюсів, тобто зміни місцями Північного та Південного магнітного полюса. Такі інверсії вже відбувалися в історії Землі — в середньому кожні 200–300 тисяч років. Востаннє це сталося близько 780 000 років тому. Однак, хоча зростання аномалії і може бути пов’язане з глибокими процесами в ядрі Землі, наразі немає доказів, що інверсія відбудеться найближчим часом. Більшість учених наголошують: подібні зміни тривають тисячоліттями. Що робить NASA? NASA продовжує активно моніторити аномалію та співпрацює з іншими науковими агентствами по всьому світу. Вживаються заходи для: оновлення траєкторій супутників, щоб зменшити їхнє перебування в зоні ПАА; створення захисних систем для космічної електроніки; удосконалення моделей магнітного поля для прогнозування змін. Висновок: тривожне, але не катастрофічне явище Південно-Атлантична магнітна аномалія — це реальний науковий факт, який вимагає постійного моніторингу. Вона є нагадуванням про те, що наша планета — жива система, яка змінюється зсередини. Хоча загроз для життя людей наразі немає, виклики для технологій і космічних систем стають дедалі серйознішими. Завдяки сучасним технологіям і глобальній науковій співпраці ми маємо змогу не лише виявляти такі зміни, а й реагувати на них — завчасно, ефективно і на благо людства.