Чи можна зрозуміти Всесвіт, не дослідивши його найбільші структури? В теорії — навряд. На практиці — точно ні. Надзвичайно великі об'єкти здатні суттєво спотворювати наше уявлення про космос. Нещодавно міжнародна команда астрономів виявила найбільшу відому на сьогодні структуру у Всесвіті — суперструктуру Quipu. Вона отримала свою назву на честь інкської системи запису за допомогою вузлів на мотузках. І це символічно: структура дійсно має форму довгого філаменту з відгалуженнями, нагадуючи сплетений шнур. 📏 Неймовірні розміри й маса Quipu містить близько 200 квадрильйонів сонячних мас — це число настільки величезне, що навіть в астрономії його рідко доводиться використовувати. Довжина цієї структури вражає ще більше: понад 400 мегапарсеків, тобто більш як 1,3 мільярда світлових років. Об'єкти такого масштабу просто не можуть не впливати на своє оточення — їхнє вивчення критично важливе для розуміння еволюції галактик і точності космологічних моделей. 📊 Відкриття та дослідження Це відкриття зроблено в рамках огляду Cosmic Large-Scale Structure in X-rays (CLASSIX), що використовує кластери галактик з рентгенівським випромінюванням як "маячки" для картографування маси. Рентгенівські кластери можуть вміщувати тисячі галактик та величезні маси гарячого газу. Це випромінювання вказує на найщільніші ділянки космічної павутини. Так вдалося ідентифікувати Quipu та ще чотири суперструктури в діапазоні відстаней 130–250 мегапарсеків. Дослідження під керівництвом Ганса Берігера з Інституту Макса Планка прийнято до публікації в журналі Astronomy and Astrophysics. 🌌 Вплив на спостереження та космологію Ці суперструктури впливають на вимірювання фундаментальних космологічних параметрів:✅ Змінюють властивості космічного мікрохвильового фону (КМФ) через ефект Інтегрованого Закса-Вольфа, створюючи флуктуації, які складно відфільтрувати.✅ Викликають великомасштабне гравітаційне лінзування, що спотворює зображення на небі.✅ Вносять помилки у вимірювання постійної Хаббла через вплив на так звані «стрімінгові рухи» — додаткові швидкості галактик, які треба відокремлювати від розширення Всесвіту. Ці великі маси залишають «відбиток» на всіх наших космологічних спостереженнях, і без їх врахування ми ризикуємо отримувати неточні результати. 🧪 Сумісність із моделями Незважаючи на свою масивність, подібні структури передбачені сучасною космологічною моделлю ΛCDM (ламбда-CDM). Моделювання показує, що такі утворення можуть виникати як частина великомасштабної структури Всесвіту. Науковці відзначають, що в майбутньому ці суперструктури не збережуть свою форму: вони мають розпастися на кілька окремих колапсуючих систем. Але сьогодні вони є унікальними космічними утвореннями, що заслуговують пильної уваги. "Для точного визначення космологічних параметрів нам необхідно розуміти вплив локальної великомасштабної структури Всесвіту на спостереження", — зазначають автори. Вивчення Quipu та подібних структур допоможе нам краще зрозуміти еволюцію галактик, покращити космологічні моделі та підвищити точність наших вимірювань Всесвіту. Джерело