Зазвичай для того, щоб людина почала асоціювати себе з наукою, потрібен тривалий час. Освітні програми, наукові гуртки та різноманітні проєкти місяцями працюють над тим, щоб сформувати у людей відчуття причетності до наукової спільноти. Проте події під час повного сонячного затемнення 2024 року показали, що іноді для цього достатньо лише одного дня. Дослідники виявили несподіваний ефект: сотні добровольців, які взяли участь у спостереженнях під час затемнення, вже після кількох годин роботи почали більше відчувати себе пов’язаними з наукою, навіть якщо раніше не мали жодного наукового досвіду. Громадянська наука як інструмент змін Науковцям давно відомо, що участь у реальних дослідженнях позитивно впливає на ставлення людей до науки. Коли добровольці допомагають збирати дані для досліджень, вони починають відчувати більшу причетність до наукового процесу. Однак механізм цього явища залишався малодослідженим. Саме тому команда під керівництвом професорки психології Університету штату Північна Кароліна Келлі Лінн Малві вирішила використати сонячне затемнення як масштабний експеримент із громадянської науки. Метою було з’ясувати, чи здатна така участь впливати на наукову самоідентифікацію людей та їхнє відчуття належності до світу науки. Спостереження за тваринами під час затемнення Завдання для учасників було досить простим. Їм потрібно було спостерігати за поведінкою тварин до, під час і після затемнення та записувати свої спостереження. У проєкті взяли участь понад 500 добровольців віком від восьми до понад вісімдесяти років. Перед початком вони пройшли короткий онлайн-курс, який навчав помічати особливості поведінки тварин. У день затемнення учасники вирушили на вулицю та фіксували все, що бачили. Важливо, що більшість із них не були професійними біологами чи натуралістами. Саме цього й прагнули дослідники: отримати спостереження звичайних людей і порівняти їх із відомими моделями поведінки тварин. Сила захоплення та подиву Центральним елементом дослідження стало почуття захоплення або благоговіння — особливий емоційний стан, коли людина одночасно відчуває подив перед величчю явища та власну незначність у порівнянні з ним. Дослідники вимірювали рівень цих емоцій у добровольців та аналізували, як він залежить від типу затемнення, яке вони спостерігали. Результати виявилися цілком закономірними. Люди, які стали свідками повного затемнення, коли серед дня небо раптово темніє, відчували значно сильніше захоплення, ніж ті, хто бачив лише часткове перекриття Сонця Місяцем. Ці висновки підтверджують результати попередніх досліджень. Наприклад, після затемнення 2017 року аналіз мільйонів дописів у соціальних мережах показав, що люди, які перебували в зоні повної фази затемнення, набагато частіше використовували слова, пов’язані з подивом і захопленням. Дивна поведінка тварин і сильніші емоції Одним із найцікавіших відкриттів став зв’язок між поведінкою тварин та емоціями людей. Учасники, які помічали незвичні реакції тварин — наприклад, коли птахи раптово замовкали або комахи поводилися так, ніби настав вечір, — повідомляли про значно сильніше відчуття захоплення. Ще цікавіше те, що багато добровольців навіть не усвідомлювали, наскільки незвичайними були їхні спостереження. Вони просто записували побачене, але рівень їхнього емоційного враження все одно був вищим за середній. Науковці поки не можуть точно пояснити цей феномен. Водночас інші дослідження вже показували, що почуття захоплення природою підвищує уважність людини до навколишнього світу та його деталей. Як народжується «людина науки» Аналіз відповідей учасників продемонстрував чіткий зв’язок між пережитим захопленням і формуванням наукової ідентичності. Ті, хто відчував сильніші емоції під час затемнення, частіше починали сприймати науку як щось близьке до себе. Вони більше погоджувалися з твердженням, що наука є частиною їхнього життя та особистості. Крім того, у них посилилося відчуття належності до наукового середовища. Багато хто повідомляв, що після участі в проєкті почувався значно комфортніше у світі наукових досліджень, ніж раніше. Щоправда, дослідники зазначають певне обмеження: учасники оцінювали свої відчуття вже після завершення події, тому результати ґрунтуються на їхніх спогадах. Це не дозволяє остаточно довести причинно-наслідковий зв’язок, але отримані дані свідчать про дуже сильну кореляцію. Один день, який змінює ставлення до науки Найбільше дослідників здивувало те, що настільки помітний ефект виник після лише одного дня участі в науковому проєкті. Усі вікові групи — від дітей до людей похилого віку — продемонстрували схожі результати. Незалежно від попереднього інтересу до науки, учасники відчули сильніше захоплення та більшу близькість до наукової діяльності. Це свідчить про те, що для формування наукової ідентичності не завжди потрібні роки навчання чи спеціальна підготовка. Іноді достатньо одного яскравого досвіду, який дозволяє людині безпосередньо долучитися до дослідження світу. Нові можливості для освіти Раніше вчені вже знали, що громадянська наука допомагає людям змінювати своє ставлення до наукової діяльності. Тепер з’явилося більш чітке пояснення цього ефекту. Ключову роль відіграє не лише сама участь у дослідженні, а й емоція захоплення, яка супроводжує цей процес. Саме вона, схоже, стає містком між особистим досвідом і бажанням відчувати себе частиною наукового світу. Для освітян це відкриває нові перспективи. Адже для виникнення такого ефекту зовсім не обов’язково чекати рідкісного сонячного затемнення. Подібні емоції можуть викликати спостереження за зорепадом, дослідження життя комах у дворі, вивчення водойм або будь-яка інша зустріч із дивовижними проявами природи. Головне — поєднати момент щирого захоплення з можливістю долучитися до справжнього дослідження. Тоді одна незабутня подія може стати початком довготривалого інтересу до науки та відчуття власного місця в ній. Результати дослідження були опубліковані в науковому журналі People and Nature.