Мангрові ліси зберігають більше вуглецю, ніж ми думали: вчені відкрили «прихований» резервуар Мангрові ліси давно вважають одними з найефективніших природних «пасток» для вуглецю. Але нове дослідження показує: вони можуть зберігати його значно складніше й ефективніше, ніж ми звикли рахувати. Команда науковців, які працювали в районі естуарію Чжанцзян у Китаї, виявила, що в ґрунтах мангрів накопичується не лише звичайний органічний вуглець із рослинних решток, а й так званий чорний вуглець — надзвичайно стійка форма, пов’язана з пожежами та спалюванням викопного палива. Результати опубліковані в журналі Environmental and Biogeohemical Processes. Що таке «чорний вуглець» і чому він особливий Коли ми говоримо про «блакитний вуглець» у прибережних екосистемах, зазвичай маємо на увазі органічний матеріал — коріння, листя, гілки, які накопичуються в бідному на кисень осаді й повільно розкладаються. Але чорний вуглець — зовсім інша історія. Він утворюється під час неповного згоряння біомаси або викопного палива. За структурою це щільно «запакований» вуглець із так званими конденсованими ароматичними кільцями. Саме ця структура робить його надзвичайно стійким до розкладання. Іншими словами, якщо звичайна органіка може розкладатися десятиліттями, то чорний вуглець здатен зберігатися в ґрунті століттями. «Наше дослідження показує, що мангрові ґрунти зберігають не лише великі обсяги органічного вуглецю, а й стійку фракцію чорного вуглецю, яка може залишатися стабільною протягом дуже тривалого часу», — пояснив один із авторів роботи, науковець із Sudan University of Science and Technology Джунцзянь Ван. Дослідження «по шарах» Щоб зрозуміти, як саме накопичується цей вуглець, вчені відбирали зразки ґрунту вздовж градієнта «суша — море» та на різній глибині. Це важливо, адже мангровий ліс — не однорідна система. Ближче до суходолу умови одні, ближче до відкритої води — інші. А на глибині, де менше кисню, процеси розкладання відбуваються повільніше. Дослідники вимірювали: твердий чорний вуглець у самому ґрунті; розчинений чорний вуглець, який може переміщуватися разом із водою та потрапляти в прибережні води. Концентрації твердого чорного вуглецю становили приблизно 0,95–1,67 г на кілограм ґрунту. Розчинена форма коливалася від менш ніж 1 до понад 12 мг на кілограм. Обидві форми зменшувалися в міру віддалення від суші та з глибиною. Парадокс глибини Один із найцікавіших результатів — те, що на глибині загальна кількість чорного вуглецю зменшувалася, але його найбільш стабільна частина, навпаки, ставала більшою за часткою. Тобто глибше під землею чорного вуглецю менше, але він «міцніший». Це означає, що в підповерхневих шарах можуть формуватися довготривалі резервуари вуглецю, які залишаються поза увагою, якщо аналізувати лише поверхневі шари ґрунту. Від чого залежить накопичення Дослідники також намагалися зрозуміти, що впливає на формування цих запасів. Для твердого чорного вуглецю ключовим чинником виявилася біомаса рослин. Чим густіший і продуктивніший ліс — тим більше матеріалу потрапляє в ґрунт і тим більше шансів для стабілізації вуглецю. Для розчиненої форми важливими виявилися: рівень азоту в ґрунті, вологість, активність мікроорганізмів. Тобто процес — це поєднання біології та гідрології: мікроби «переробляють» матеріал, а вода визначає, чи стане він рухливим. Мангри — не просто «сховище», а й «транспортна станція» Ще один важливий висновок: мангрові екосистеми не лише накопичують вуглець, а й регулюють його переміщення між сушею та океаном. Розчинений чорний вуглець може переноситися в прибережні води, впливаючи на морські вуглецеві цикли. Тобто мангровий ліс — це не просто «банк», а ще й своєрідний вузол перерозподілу вуглецю. Чому це важливо для кліматичної політики Мангрові ліси часто називають природним кліматичним рішенням. Вони вже мають репутацію потужних поглиначів вуглецю. Але якщо враховувати ще й чорний вуглець, їхній внесок може виявитися більшим, ніж показують нинішні оцінки. «Наша робота підкреслює важливість врахування різних форм вуглецю при оцінці екосистем блакитного вуглецю», — зазначає Ван. Практичний висновок простий: для збереження кліматичного ефекту важливо не лише охороняти самі мангрові дерева, а й не порушувати ґрунти, де приховані довготривалі резервуари вуглецю. Більша картина У час, коли країни шукають способи компенсувати викиди та стабілізувати клімат, прибережні екосистеми стають дедалі ціннішими. Мангри, як виявляється, не просто накопичують рослинні рештки. Вони: зберігають звичайний органічний вуглець, консервують стійкий чорний вуглець на століття, регулюють потоки вуглецю між сушею та океаном. І, можливо, виконують цю «тиху» кліматичну роботу значно ефективніше, ніж ми почали розуміти лише зараз.