Землетрус сам по собі може бути руйнівним. Але в Арктиці до нього може додатися ще одна проблема — танення вічної мерзлоти. Нове дослідження показало, як потепління здатне перетворювати звичайні підземні поштовхи на цілий ланцюг природних катастроф. Землетрус, який запустив лавину 10 березня 2025 року острів Ян-Маєн на півночі Атлантики сколихнув землетрус магнітудою 6,5. Через кілька хвилин на схилі неподалік епіцентру величезна маса вулканічної породи зірвалася вниз. Каміння та уламки накрили льодовик К’єрульф. Супутникові дані також показали, що на сусідньому льодовику Вайпрехта землетрус спричинив відколювання льоду. Для Ян-Маєна землетруси не є чимось незвичайним. Саме тому вчених зацікавило інше питання: чому цього разу схил виявився настільки нестабільним? Усе може бути через мерзлий ґрунт Вічна мерзлота працює майже як природний цемент. Лід у тріщинах скріплює гірські породи й допомагає їм утримуватися на крутих схилах. Але коли температура підвищується, цей лід поступово тане. Порода втрачає частину своєї міцності, а схил стає більш нестабільним. Дослідники припускають, що саме тривала деградація мерзлоти могла підготувати ґрунт до масштабного обвалу. Сам землетрус став своєрідним «останнім поштовхом». Клімат як невидимий підсилювач Особливо цікаво, що супутникові спостереження за останні 40 років не виявили на Ян-Маєні обвалів, спричинених землетрусами, такого масштабу. Це не доводить, що саме глобальне потепління стало причиною лавини. Однак дослідники вважають, що поступове відтавання мерзлоти могло послабити вулканічні схили й зробити їх значно чутливішими до сейсмічних поштовхів. У результаті виникає небезпечний ланцюг: потепління послаблює схил → землетрус запускає обвал → уламки потрапляють на льодовик і можуть спричинити нові процеси. Проблема далеко не лише Ян-Маєна Науковці наголошують, що подібний механізм може бути важливим і для інших холодних гірських регіонів. Арктика нагрівається, мерзлота деградує, а льодовики та схили поступово втрачають стабільність. Тому в майбутньому зміна клімату може не обов’язково збільшувати кількість землетрусів — але здатна посилювати їхні наслідки. Найважливіший висновок дослідження: у світі, що теплішає, природні небезпеки можуть починати працювати не окремо, а одна за одною.