Клімат пустельного Південного Заходу здається спокійним на перший погляд, але його минуле розповідає зовсім іншу історію. Задовго до появи міст і автострад ця частина країни неодноразово переходила від холодніших, вологіших періодів до гарячіших і сухіших. Ці зміни формували рослинність, запаси води та ландшафти, які допомагали життю виживати в суворих умовах. Прихований природний архів Рідкісний природний запис, прихований у печері Невади, показує, як ці зміни розгорталися протягом останніх 580 000 років. Знахідка дає підказки щодо того, що може чекати на регіон у майбутньому — на місце, яке вже перебуває під серйозним навантаженням. Н незвичайний архів Глибоко під землею поступово накопичувався високий шар кальциту. Кожен його прошарок зберігав натяки на температуру й кількість опадів у минулому. Такий архів є рідкістю у сухих регіонах, де вітер і спека стирають більшість доказів, на які зазвичай покладаються науковці. Дослідження, проведене командами з Університету штату Орегон, було зосереджено на вузькій ділянці, відомій як Devils Hole II. Вона заповнена підземними водами, що протікають крізь породу вже сотні тисяч років. Уроки клімату з глибокої печери Дослідники спустилися приблизно на 20 метрів вузьким вертикальним проходом, щоб дістатися найнижчої камери. Вони видобули з печерної стіни керн кальциту завдовжки близько метра. «Цей метровий керн дає нам запис того, як клімат змінювався протягом більш ніж пів мільйона років», — сказала професорка Кетлін Вендт, провідна авторка дослідження. «Ми бачимо за цей час льодовикові періоди, коли Невада була прохолоднішою і вологішою, а також міжльодовикові — коли Невада була гарячою та сухою, як сьогодні». «Але приблизно посеред цих міжльодовикових періодів рівень ґрунтових вод різко падав, а рослинність різко скорочувалася». Печери як носії історії клімату Професорка Вендт наголосила, що керни давнього льоду з Антарктиди та Гренландії давно використовуються для вивчення кліматичної історії. Однак знайти наземні архіви, що зберігають такі ж дані, дуже складно — особливо в сухих і посушливих регіонах, таких як південний захід США. «Печери — одне з небагатьох місць, де можна знайти такі записи», — зазначила вона. Devils Hole — не типова печера. Це радше висока тріщина в земній корі, де вода залишає тверді мінеральні відкладення. Вендт порівняла це з нальотом від «жорсткої води», який утворюється у старих трубах. Зміщення штормів і занепад рослинності Співавтор дослідження Крісто Бюїзерт, доцент коледжу наук про Землю, океан та атмосферу OSU, пояснив: «Сьогодні більшість дощових штормів, що приходять із океану, потрапляють у Північно-Західні Штати. Але під час льодовикових періодів цей пояс штормів зміщувався значно південніше». «Це показує, що такі системи можуть рухатися вздовж узбережжя швидко й драматично». Коли зимові дощі доходять до регіону, вони поповнюють підземний водоносний шар. Дослідження демонструє, що коли рівень води падав під час теплих періодів, рослинність також різко зменшувалася. Ця синхронність допомогла науковцям зрозуміти, як вода, температура й рослинність пов’язані між собою в цій частині країни. Майбутнє регіону під тиском «Це ставить питання про те, що ми можемо очікувати в цьому регіоні в майбутньому, коли зміни клімату тривають», — сказав Бюїзерт. «Ця частина світу вже перебуває на межі придатності для життя через високі літні температури й обмежені водні ресурси». Довгий запис усередині печери Невади не передбачає точних сценаріїв, але показує, що середовище в минулому переживало різкі коливання. Ці коливання сильно впливали на воду та рослинність. Минуле — не ідеальний прогноз, але воно може попередити про те, що стається, коли спека зростає, а вода зникає. Цінний кліматичний архів у печері Запис із печери також нагадує, що зміни не обов’язково мають тривати століттями, щоб бути значущими. У минулі теплі періоди значне падіння рівня води та рослинності відбувалося в часових межах, які могли б перекриватися з життям однієї людини. Така шкала робить історію не лише давньою — вона стає особистою. Науковці кажуть, що цінність цього керна — у його здатності показати, наскільки тісно пов’язані вода, спека й життя на Південному Заході. У міру того, як регіон нагрівається, цей взаємозв’язок стає ключем до розуміння того, які ландшафти зможуть витримати зміни, а які можуть не впоратися.