Вчені використали сліди генетичного матеріалу у морській воді, щоб розкрити приховані закономірності біорізноманіття, виявивши морських риб у місцях, де раніше їхня присутність не фіксувалася. Найважливішим відкриттям стало те, що географічні ареали відомих видів були недооцінені у 93% випадків. Дослідження базувалося на аналізі майже тисячі проб води — від полярних морів до тропічних островів. Результати показують, що навіть простий тест на ДНК може виправити «сліпі плями» на картах океанічного життя. Морська ДНК розкриває біорізноманіття Екологічна ДНК (або eDNA) — це генетичні сліди, які організми залишають у воді, ґрунті чи повітрі. Збираючи ці сліди, вчені можуть визначати присутність видів без необхідності їх відловлювати або фотографувати. Дослідження очолив Лоїк Санчес із Університету Монпельє та CNRS. Його команда спеціалізується на морському біорізноманітті, охороні природи та розподілі видів. «Наші опитування eDNA показали, що географічні ареали 93% видів і екологічні ніші 7% були суттєво недооцінені», — зазначає Санчес. Модель машинного навчання передбачила, що лише 10 проб води можуть виявити в середньому 24 нові види риб, а в деяких тропічних районах — до 98. Чому попередні дослідження пропускали риб Традиційні бази даних відображають лише ті райони, де найчастіше працюють науковці або волонтери. Віддалені острови, полярні води чи відкритий океан рідко потрапляють у поле зору спостерігачів, що створює великі прогалини у знаннях. Команда порівняла дані eDNA з глобальними базами — такими як Global Biodiversity Information Facility (GBIF) і Ocean Biodiversity Information System (OBIS). Виявилося, що нові аналізи не лише заповнюють прогалини, а й виявляють дрібних або потайних видів, яких важко побачити традиційними методами. Що означають нові знахідки В одній пробі eDNA дослідники зафіксували короткоплавцеву мако — акулу, яку виявили майже біля Арктичного кола, набагато північніше її звичного ареалу. Цей вид занесено до списку зникаючих за класифікацією МСОП. Також було виявлено більше даних про криптобентичних риб — дрібних мешканців рифів, які ховаються в тріщинах і часто залишаються непоміченими. Дослідники перевірили, чи справді eDNA показує нові ареали, а не просто додає більше даних, і з’ясували, що приблизно половина виявлених розширень ареалів перевищує межі випадкових відхилень. Нове бачення карт океанічного життя Генетичний аналіз показав, що у більшості видів ареали поширення фактично значно ширші, ніж вважалося раніше. Для деяких риб вчені також розширили межі відомих температурних і кисневих діапазонів, що впливає на моделі прогнозування виживання видів у міру потепління океану. Проте метод має і свої обмеження. Екологічна ДНК фіксує лише те, що присутнє у воді під час забору проб, а сигнали можуть бути слабкими або короткочасними. До того ж, не всі регіони мають повні генетичні бази для точного визначення видів. Чому це важливо Інструменти охорони природи спираються на те, де види зареєстровані, а не де вони насправді мешкають. Якщо записи зосереджені біля узбереж, це може призвести до хибних оцінок ризику й пропущених екосистем. Недорогий аналіз eDNA може швидко показати, чи є малопомітні види в морських заповідниках або на торговельних маршрутах. Науковці наголошують, що майбутні проєкти мають поєднувати eDNA з класичними методами спостереження — сітками, камерами та зануреннями дайверів. Такий підхід забезпечить і точність молекулярних даних, і контекст поведінки та розміру живих істот. Це відкриття вкотре демонструє, що навіть у XXI столітті океан залишається малодослідженим світом. А технології, здатні прочитати невидимі генетичні сліди, допомагають розкрити його найпотаємніші таємниці. Дослідження опубліковано в журналі PLOS Biology.