Новини України
Підбірка новин з українських джерел

Вчені виявили дивну закономірність у стародавніх штормах Землі
Потужні шторми на Землі могли посилюватися та слабшати за циклом тривалістю приблизно 405 тисяч років. Геологи виявили цей закономірний ритм у породах віком близько пів мільярда років. Дослідники припускають, що він міг бути пов’язаний зі змінами орбіти Землі під впливом гравітації інших планет, зокрема Венери та Юпітера.
Результати дослідження, очолюваного геологом Шуюанем Ши з Науково-дослідного інституту нафторозвідки та розробки родовищ Китаю, опубліковані в журналі Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology.
Кам’яні шари зберегли сліди давніх штормів
Потужні шторми залишають сліди навіть після того, як самі зникають. Хвилі та підводні течії піднімають із морського дна пісок, мул і дрібні частинки порід, переносять їх на інші ділянки та відкладають новими шарами. Згодом осади ущільнюються й перетворюються на камінь.
Такі утворення називають темпеститами. Вони можуть зберігати свідчення штормової активності протягом сотень мільйонів років. Команда Ши дослідила породи Сичуанського басейну в Китаї. Колись на цій території було тропічне море, а його осадові відклади зберегли приблизно 500 мільйонів років геологічної історії.
Щоб відновити послідовність змін, науковці застосували циклостратиграфію — метод пошуку повторюваних закономірностей в осадових породах. Його поєднали з аналізом хімічних ознак, збережених у шарах каменю. У результаті вдалося реконструювати близько 24 мільйонів років давньої історії.
59 циклів із періодом 405 тисяч років
У дослідженому геологічному записі вчені виявили 59 повторюваних циклів тривалістю приблизно 405 тисяч років кожен. Розподіл темпеститів усередині цих циклів виявився нерівномірним.
Найбільше слідів потужних штормів припадало на фази зростання та піку кожного циклу. У цих шарах траплялися товстіші й грубозернистіші відклади, часто розташовані близько один до одного. Натомість в інших фазах переважали тонші та дрібнозернистіші шари, які зустрічалися рідше.
Можливе пояснення дослідники пов’язують із циклом Міланковича — періодичними змінами параметрів земної орбіти. Зокрема, йдеться про ексцентриситет, тобто ступінь відхилення орбіти Землі від ідеального кола. Один із таких циклів триває близько 405 тисяч років і значною мірою зумовлений гравітаційним впливом Венери та Юпітера.
Як рух планет міг впливати на шторми
Зміни ексцентриситету незначно впливають на загальну кількість сонячної енергії, яку отримує Земля протягом року. Проте в поєднанні з прецесією — повільною зміною орієнтації земної осі — вони можуть змінювати розподіл сонячного тепла між сезонами.
На думку авторів дослідження, у теплому кліматі кембрійського періоду такі коливання могли періодично посилювати нагрівання тропічних океанів. Це, своєю чергою, могло збільшувати обмін енергією між океаном та атмосферою й створювати сприятливіші умови для сильних штормів.
Однак дослідники наголошують, що виявлений зв’язок поки не доведений остаточно. На кількість збережених темпеститів могли впливати також рівень моря, надходження осадів та умови їхнього поховання.
Крім того, невідомо, чи діє подібний механізм у сучасному кліматі. Умови на Землі сьогодні суттєво відрізняються від кембрійських, тому результати не означають, що сучасні шторми також мають посилюватися за таким графіком.
Попри обмеження, відкриття показує, що сліди давніх штормів можуть бути цінним джерелом інформації про кліматичну історію планети. Вони допомагають відновлювати зміни океанів та атмосфери, які інакше було б складно простежити.