Як кажуть у соціальних мережах, мікропластик — це свинець і азбест нашого покоління: корисні речі, які здавалися безпечними, поки не виявилися небезпечними.
Пластики всюди, адже вони міцні, універсальні та, здавалося б, стабільні. Вони заполонили наші фізичні серця та всі середовища, від глибокого моря до давніх скель. Вони навіть створили власну екосистему з рослин і тварин, які споживають пластик.
Здоров'я людей під загрозою, оскільки нові дані свідчать, що ці матеріали не є інертними. Дослідники з Колумбійського університету та Університету Каліфорнії в Берклі продемонстрували, що мікропластик стає хімічно активним у воді, каталізуючи утворення вільних радикалів, які пошкоджують ДНК.
Це відкриття, опубліковане в журналі Nature, має велике значення, адже наш світ покритий водою. І вгадайте, з чого складаються наші тіла.
Дослідники виявили, що коли мікропластик взаємодіє з водою, як це відбувається у пляшках з водою або коли він потрапляє в наш кровотік, він спонтанно генерує високоенергетичні реактивні радикали.
Вони використовували численні лабораторні експерименти та аналітичні методи, щоб дослідити реактивність мікропластиків у воді. Їхній малий розмір змінює їхні властивості: коли пластик дробиться на менші частинки, його поверхня збільшується.
Це призводить до зміни води навколо них, генеруючи реактивні радикали, які, ймовірно, сприяють біологічним ушкодженням, які ми спостерігаємо у тварин і, можливо, у людей внаслідок впливу мікропластиків.
Дослідники включили шість видів комерційних пластикових порошків і дослідили три лінії хімічних доказів, щоб продемонструвати утворення вільних радикалів, зокрема гідроксильних.
Гідроксильні радикали є одними з найреактивніших і токсичних, їхня руйнівна сила допомогла створити бурхливу індустрію антиоксидантів.
На основі спостережень, вільні радикали, здається, виникають на межі мікропластиків і води. Коли дослідники додали лізоцим, білок, що міститься в людських рідинах, вони спостерігали його злипання, що може бути небезпечним для здоров'я.
Додавання кофеїну діяло як молекулярний щит, зупиняючи цей ефект, оскільки кофеїн є антиоксидантом. Але його захисні властивості різняться в лабораторії та в організмі.
Дослідники також протестували червоні кров'яні клітини мишей, які були спотворені та фрагментовані внаслідок процесу утворення вільних радикалів.
Загалом, реактивність мікропластиків зумовлена контрінтуїтивною причиною. Найгідрофобніші (водовідштовхувальні) мікропластики є найбільш реактивними, і це саме через цей факт.
Ця реорганізація молекул води призводить до змін в електростатичних силах, які також впливають на котів і упаковкові арахісові кульки.
Коротше кажучи, розчинений кисень або водневі іони поблизу гідрофобної поверхні пластику забирають електрони у гідроксидних іонів води, перетворюючи їх на гідроксильні вільні радикали.
Дослідники також згадують про величезну кількість процесів, які перетворюють масивні пластики на мікропластики. Окрім промислових процесів, наші щоденні звички заповнюють наші тіла та домівки мікропластиками.
Навіть відкриття та закриття пляшки з водою стирає її кришку.
Різноманітні використання та процеси в нашому повсякденному житті також можуть генерувати мікропластики, включаючи мікрохвильове нагрівання, вплив сонячного світла на пляшки з водою під час зберігання та ін'єкції в медичних установах.
Ця фундаментальна робота надає потенційний шлях для розуміння їх впливу на здоров'я.
Цікавий факт
У США Міністерство охорони здоров'я та соціальних служб запровадило програму STOMP на 144 мільйони доларів для боротьби з мікропластиками в організмі людини.