Новини України
Підбірка новин з українських джерел

Вчені наближаються до розгадки столітньої таємниці ракоподібних
Y-личинки, загадкові ракоподібні, споріднені з вусоногими, можуть бути паразитичними та є ключем до розуміння еволюції вусоногих.
Коли більшість людей думають про вусоногих молюсків, вони уявляють собі організми, схожі на мушлі, що чіпляються за човни, доки або навіть китів. Однак деякі вусоногі молюски виходять далеко за рамки пасивного прикріплення — вони насправді можуть вторгатися та захоплювати своїх господарів.
Понад сто років біологи намагалися розгадати еволюційну загадку, яка стосувалася однієї з найбільш різноманітних груп морських істот — ракоподібних. Різноманіття їхніх форм і будови ставило перед наукою складні питання: чому деякі види незалежно один від одного набували подібних рис, а інші розвивалися за цілком відмінними сценаріями?
Нове дослідження, проведене міжнародною групою вчених, дозволило значно просунутися в розумінні цього явища. За допомогою сучасних методів геномного аналізу та комп’ютерного моделювання науковці відтворили еволюційне дерево розвитку багатьох видів ракоподібних. Виявилося, що так званий процес «карцинізації», тобто перетворення різних груп на форми, схожі на крабів, відбувався неодноразово й незалежно.
Цей феномен вважається класичним прикладом конвергентної еволюції, коли зовсім різні види приходять до подібних морфологічних рішень. Вчені припускають, що така тенденція пов’язана з адаптивними перевагами — крабоподібна форма тіла забезпечує кращий захист, ефективніший рух та більшу здатність до виживання в різних умовах.
Важливим результатом роботи стало уточнення генетичних механізмів, які запускають перехід до «крабоподібності». Дослідники виявили, що ключову роль відіграють гени, пов’язані з розвитком панцира та кінцівок, які в різних груп активувалися подібним чином, хоча спільного еволюційного предка в цих видів не було.
Це відкриття допомагає пояснити не лише таємницю ракоподібних, а й більш загальні закономірності еволюції тваринного світу. Воно підтверджує, що певні морфологічні рішення є настільки ефективними, що природа схильна «винаходити» їх знову і знову. Для біологів це означає новий етап у розумінні того, як генетика та навколишнє середовище взаємодіють у процесі формування життя на Землі.