Приблизно 2000 років тому на території сучасної Канади почалося повторне зростання залишків величезного льодовикового щита, який колись охоплював значну частину Північної Америки. Дослідники вважають, що це могло бути початком нового льодовикового періоду. Однак згодом кліматичне потепління змінило напрямок цього процесу, і лід знову почав відступати. Нове дослідження, опубліковане в журналі Science, пропонує інакше поглянути на початок льодовикових періодів. За словами авторів, перші ознаки відновлення льодовика можуть свідчити про початок нового зледеніння задовго до того, як величезні масиви льоду знову покриють континенти. Льодовик, який пережив тисячоліття У центрі дослідження — Лаврентійський льодовиковий щит, який приблизно від 95 000 до 20 000 років тому вкривав значну частину Канади та півночі США. У період найбільшого поширення він простягався від територій за Полярним колом до штату Іллінойс, а товщина льоду в окремих місцях перевищувала 3,2 кілометра. Сьогодні від цього гігантського льодовикового щита залишилася лише невелика частина — льодовикова шапка Барнса на острові Баффінова Земля в канадській території Нунавут. За площею вона приблизно відповідає американському штату Делавер. Дослідники з Обсерваторії Землі Ламонт-Доерті при Колумбійському університеті хотіли з’ясувати, чи зменшувався цей льодовик у минулому ще сильніше, ніж сьогодні, а потім знову зростав. Відповідь на це запитання допомогли знайти рослини, які збереглися під льодом. Як давні рослини розкрили історію зледеніння Льодовикова шапка Барнса має незвичайну властивість: вона примерзла безпосередньо до корінної породи й, на відміну від багатьох інших льодовиків, практично не ковзає по поверхні. Завдяки цьому під льодом могли зберегтися рослинні рештки, які росли там у періоди відступу льодовика. Коли лід почав відступати приблизно у 1960 році, ці рештки стали доступними для дослідження. Науковці визначали їхній вік за допомогою радіовуглецевого аналізу, вимірюючи вміст вуглецю-14 — радіоактивного ізотопу, який накопичується в організмах за життя та поступово розпадається після їхньої загибелі. Поєднавши результати аналізу рослин під льодовиковою шапкою Барнса з даними про менші льодовикові шапки в регіоні, команда змогла відтворити історію змін льодового покриву. За реконструкцією дослідників, приблизно 3000 років тому Лаврентійський льодовиковий щит досяг мінімальних розмірів. Близько 2000 років тому клімат став достатньо холодним для накопичення нового льоду, і льодовик почав зростати. Чому глобальне потепління змінило цей сценарій Автори дослідження пропонують вважати початок повторного зростання льодовикового щита відправною точкою нового льодовикового періоду. Це відрізняється від підходу, за якого початком зледеніння вважають момент формування величезних континентальних льодовиків. За попередніми модельними оцінками, наступний льодовиковий період міг розпочатися лише через тисячі або навіть десятки тисяч років. Нова інтерпретація передбачає, що його початкова фаза могла настати значно раніше. Втім, це не означає, що Земля вже мала перейти до повномасштабного зледеніння. За оцінкою дослідника Ніколаса Янга, для відновлення Лаврентійського льодовикового щита до колишніх континентальних масштабів знадобилося б приблизно 30 000 років. Зростання температур, пов’язане із сучасним глобальним потеплінням, змінило цей процес і сприяло подальшому відступу льоду. На думку авторів, це показує, наскільки сильно зміни клімату можуть впливати на довгострокові природні цикли. Дослідження також повертає увагу до дискусій 1970-х років, коли деякі науковці припускали наближення нового льодовикового періоду. За словами Янга, тоді дослідникам бракувало доказів, щоб переконливо підтвердити початок цього процесу. Тепер нові дані свідчать, що повторне зростання льодовика справді могло початися близько двох тисяч років тому. Водночас запропоноване датування є науковою інтерпретацією результатів, а не загальноприйнятим підтвердженням того, що новий льодовиковий період уже розпочався в глобальному масштабі.