Човен з Гйортспрінга — стрункий дерев’яний бойовий човен, витягнутий із данського болота на початку ХХ століття, — зазвичай вважається залишком невдалого рейду залізної доби, затопленим як жертва після поразки його екіпажу. Однак від моменту відкриття залишається одне ключове питання: звідки походили ті воїни? Нове дослідження під керівництвом Мікаеля Фовеля з Лундського університету вносить ясність, зосереджуючись не на дошках човна чи зброї, а на тому, що тримало його разом. Проаналізувавши раніше проігноровані фрагменти дьогтю та мотузок, дослідники виявили хімічні підказки, які вказують далеко за межі Данії — і навіть зберігають «відбиток», залишений давнім мореплавцем понад 2 000 років тому. Що розкриває давній дьоготь Команда повторно дослідила збережені фрагменти гідроізоляційних і зв’язувальних матеріалів — конопатки та шнурів, які уникли ранніх методів консервації. Використовуючи газову хроматографію з мас-спектрометрією, науковці визначили, що конопатка складалася з тваринного жиру, змішаного зі смолою (пічем), отриманою з сосни. Цей рецепт має вирішальне значення. У першому тисячолітті до н. е. у Данії було дуже мало соснових лісів. Теоретично соснова смола могла потрапити туди шляхом торгівлі. Проте простіше пояснення веде на схід — уздовж узбереж Балтійського моря, де сосна була поширеною. Автори вважають, що матеріали човна з Гйортспрінга значно більше відповідають балтійському походженню, ніж данському чи північнонімецькому. Датування давнього морського рейду Човен було розкопано ще до появи радіовуглецевого датування. Унаслідок цього більшість оригінальних матеріалів одразу обробили хімікатами, що нині унеможливлює точне датування. Втім, дослідникам вдалося знайти необроблені мотузки в архівах і успішно провести їх радіовуглецевий аналіз. «Човен було розкопано до того, як з’явилися сучасні методи датування, і більшу частину матеріалів негайно законсервували хімічними речовинами, які унеможливлюють радіовуглецевий аналіз», — зазначають автори. «Однак, переглянувши архіви, ми змогли знайти оригінальні шнури, які не зазнали консервації. Радіовуглецеве датування показало діапазон між 381 і 161 роками до н. е., що підтверджує датування човна додоримською залізною добою». Ці результати узгоджуються з попередніми датами деревини з місця знахідки, які вказують на будівництво човна у IV–III століттях до н. е. Дьоготь як морський «компас» Соснова смола була не лише гідроізоляційним засобом, а й географічною підказкою. Дослідники визнають, що смолу могли імпортувати, однак наголошують: екологічний контекст ігнорувати не можна. Дефіцит сосни в Данії та північній Німеччині різко контрастував із багатими сосновими лісами Балтійського узбережжя того часу. Саме це, на думку авторів, схиляє терези ймовірності на користь будівництва човна десь на сході, за відкритими водами Балтики. Якщо це так, воїни з Гйортспрінга здійснили далеку й сплановану морську подорож, щоб дістатися острова Альс, що свідчить про організованість, морські навички та чіткий намір, а не про локальну сутичку. Відбиток пальця, застиглий у часі Мабуть, найзворушливішою знахідкою став крихітний, але надзвичайно виразний слід — гребінчастий візерунок людського відбитка пальця, втиснутий у грудку дьогтю. Під час лабораторних досліджень команда помітила частковий відбиток, збережений у конопатці, — інтимний слід руки за роботою, ймовірно під час ремонту. За словами дослідників, цей слід «забезпечує прямий зв’язок із мореплавцями давнього судна». Автори підкреслюють рідкісність і значущість відкриття: «Знайти відбиток пальця на фрагментах дьогтю з човна стало для нас великою несподіванкою. Відбитки пальців такого типу надзвичайно рідкісні для цього періоду. Приємно усвідомлювати, що ми знайшли прямий зв’язок з однією з людей, які користувалися цим давнім човном». Повернення до історії давнього нападу Історичний контекст залишається загалом відомим, але деталі довгий час вислизали від дослідників. «Човен використовувала невелика армія загарбників, які понад 2 000 років тому напали на острів Альс у південній Данії», — пишуть автори. Після поразки нападників місцеві захисники затопили судно в болоті як жертовний дар на знак подяки за перемогу. Археологи розкопали човен з Гйортспрінга на початку 1920-х років, але досі не могли остаточно з’ясувати, звідки прибули нападники. Зброя, знайдена на борту, була поширеною по всій Північній Європі того часу й тому не давала чітких підказок щодо походження загону. Протягом понад століття вчені висували різні гіпотези: одні припускали північ Німеччини, інші — різні регіони сучасної Данії. Соснова смола вказує на схід Тепер ця багаторічна невизначеність починає зникати. «Наш науковий аналіз конопатки човна дає першу суттєву нову підказку за понад століття», — зазначають автори. Човен був герметизований смолою, отриманою з сосен — ресурсу, який у першому тисячолітті до н. е. був рідкісним і в Данії, і в північній Німеччині. «Ми вважаємо, що це означає: човен і його екіпаж із найбільшою ймовірністю походили зі східніших районів уздовж узбережжя Балтійського моря», — підсумовують дослідники, де соснові ліси тоді були значно поширенішими. Майстерність за морським переходом Сам рецепт конопатки розповідає історію практичної винахідливості. Суднобудівники змішували тваринний жир із сосновою смолою, створюючи пластичний, водонепроникний герметик, який можна було розігрівати та лагодити за потреби. Такий підхід ідеально підходив для легкого, гнучкого дощаного човна, який можна було переносити суходолом і швидко рухати водою. Якщо судно з Гйортспрінга вирушило з багатих на сосну узбереж на схід від Данії, шлях до Альса вимагав відкритоморської навігації через Балтійське море. Така подорож передбачала ретельну координацію, знання берегових ліній і течій, а також логістику, необхідну для підтримання боєздатності загону. Коли дьоготь стає картою Це дослідження не дає однієї вирішальної відповіді, але пропонує сукупність переконливих доказів. Хімічні сигнатури вказують на сосну, екологічні дані — на Балтійський регіон. Радіовуглецеві дати фіксують епоху, а збережений відбиток пальця стискає дві з половиною тисячі років до одного миттєвого дотику людини. «Новий аналіз найдавнішого дощаного човна Скандинавії наближає нас до розгадки сторічної таємниці його походження», — пишуть автори. Застосовуючи сучасні наукові методи, дослідники визначили Балтійський регіон як найімовірніше місце походження приблизно 2 400-річного човна. Вони також виявили відбиток пальця, залишений давнім мореплавцем у дьогті, використаному для гідроізоляції судна. Нові питання Питання, утім, залишаються. Чи була смола привезена торгівлею, чи місцевого походження? Чи можна знайти ще необроблені волокна або залишки для уточнення хронології? Чи здатний ізотопний аналіз компонентів смоли пов’язати її з конкретним регіоном Балтики? Поки що історія човна з Гйортспрінга здається менш розмитою — її «якорять» хімія швів і відбиток пальця, збережений у дьогті. Разом із датуванням мотузок ці докази переконливо свідчать, що воїни, які веслували цим човном через море, найімовірніше прибули з темних від соснових лісів узбереж на сході. Дослідження опубліковане в журналі PLOS One.