Один із найбільших айсбергів, які будь-коли відокремлювалися від Антарктиди, переживає свої фінальні дні у водах Південної Атлантики. Цей колос, що отримав у наукових каталогах статус мегаайсберга, свого часу мав площу понад 4000 квадратних кілометрів, перевершуючи за розмірами навіть деякі невеликі країни. Протягом кількох років він дрейфував океанськими течіями, але зараз його структура стрімко руйнується під впливом тепліших вод та хвильової активності. Фахівці відзначають, що фрагментація мегаайсберга є природним процесом, проте швидкість його танення стала ще одним нагадуванням про вразливість полярних екосистем у добу глобального потепління. Наукові місії супутникового спостереження фіксують, як гігант поступово втрачає масу та розколюється на менші частини, що розсіюються океаном. Ці уламки з часом або тануть повністю, або осідають на мілинах, впливаючи на локальні екосистеми. Океанографи наголошують, що подібні айсберги відіграють важливу роль у природних процесах. Вони транспортують у відкрите море мільярди тонн прісної води та мінералів, здатних живити планктонні спільноти й змінювати хімічний баланс океану. Проте прискорене відділення й танення крижаних мас може стати сигналом про критичні зміни у стабільності антарктичного льодовикового щита. Подальша доля мегаайсберга вже очевидна: у найближчі місяці він остаточно зникне з карт супутникових спостережень. Але його історія залишиться у наукових архівах як свідчення того, як людство стає свідком поступового й невідворотного зникнення крижаних гігантів під тиском кліматичних змін.