Імунна система здатна запам’ятовувати деякі мікроби й швидше реагувати на них під час повторної зустрічі. Нове дослідження на мишах показало, що подібну пам’ять можна залучити й у боротьбі з раком.

Дослідники поєднали препарат, що знищує ракові клітини, з експериментальним антитілом. Після зникнення пухлин миші змогли відторгнути повторно введені клітини того самого виду раку — без додаткового лікування.

Роботу провели дослідники американської біотехнологічної компанії Regeneron Pharmaceuticals. Вони прагнули посилити лікування, залучивши до боротьби з пухлиною імунну систему.

Одним із препаратів у комбінації був трастузумаб дерукстекан, відомий під назвою Enhertu. Це антитіло, до якого приєднано речовину, що вбиває клітини. Антитіло зв’язується з білком HER2, пов’язаним із ростом пухлини, і допомагає доставити до клітин токсичний компонент.

Enhertu вже застосовують для лікування окремих видів раку молочної залози, шлунка та інших пухлин — залежно від їхніх характеристик і попереднього лікування. Експериментальне антитіло в дослідженні виконувало іншу роль: допомагало імунним клітинам атакувати пухлину.

Серед таких клітин — Т-лімфоцити, які можуть розпізнавати й знищувати ракові клітини. Для ефективної відповіді їм потрібні і розпізнавання мішені, і додатковий сигнал активації.

Експериментальне антитіло зв’язується з двома мішенями: одна його частина прикріплюється до білка на пухлинних клітинах, а інша — до активувального білка CD28 на Т-клітинах. Такі антитіла називають біспецифічними.

Комбінації випробовували на мишах із моделями раку молочної залози або колоректального раку. Тварин генетично модифікували, щоб вони виробляли людський CD28 і змінені версії окремих мішеней лікування. Пухлинні клітини також були створені так, щоб мати відповідні білки.

У перших дослідах із раком молочної залози сам препарат повністю знищив пухлини менш ніж у половини мишей навіть за найвищої випробуваної дози. У поєднанні з експериментальним антитілом пухлини зникли в усіх дев’яти тварин, які отримали обидва засоби.

Щоб перевірити, чи збережеться захист, дослідники повторно ввели мишам ті самі клітини раку молочної залози після щонайменше чотирьох тижнів без пухлини. Тварини відторгнули клітини без нового лікування.

Водночас інша пухлина колоректального раку змогла розвинутися в цих мишей, хоча її клітини також мали HER2. Це вказує, що імунний захист розпізнавав інші особливості первинної пухлини, а не лише спільний білок.

Коли дослідники видалили CD8 Т-клітини — групу Т-лімфоцитів, що знищує ракові клітини, — початкова комбінація втратила ефективність. Це свідчить, що такі клітини були необхідні для результату.

Команда також випробувала експериментальне антитіло до EGFR, яке вже проходить ранні клінічні випробування на людях. У поєднанні з Enhertu воно спричинило відторгнення пухлин приблизно у 75% мишей у моделі раку молочної залози, стійкішого до самого Enhertu.

Це антитіло також поєднали з хіміотерапевтичним препаратом фторурацилом, або 5-FU, який уже застосовують проти колоректального та інших видів раку. Разом засоби сповільнили ріст пухлин кишківника, хоча окремо кожен із них мав незначний ефект.

У цій комбінації брали участь і CD8 Т-клітини, і природні клітини-кілери, або NK-клітини. Лікування зберігало частину ефекту, якщо бракувало одного з цих типів клітин, але повністю втрачало його за відсутності обох.

Аналіз клітин усередині пухлин і їхньої активності показав, що комбінації збільшували кількість активних Т-клітин і водночас зберігали менш зрілі клітини, які можуть підтримати майбутню імунну відповідь. Також зросла різноманітність рецепторів, за допомогою яких Т-клітини розпізнають мішені. Це потенційно дає змогу виявляти більше особливостей пухлини.

Enhertu збільшував кількість дендритних клітин і активував їх. Ці клітини показують Т-лімфоцитам фрагменти пухлинного матеріалу. У генетично модифікованих мишей без певної групи дендритних клітин комбінація Enhertu з антитілом повністю втратила ефективність.

Хіміотерапевтичний препарат діяв інакше: він змінював інші імунні клітини так, щоб вони підтримували атаку, і зменшував кількість клітин, які її пригнічують. Деякі комбінації залишалися ефективними за нижчих доз препарату або рідшого введення хіміотерапії. Якщо це підтвердиться в людей, такий підхід потенційно може зменшити навантаження від лікування.

Однак моделі на мишах не відтворюють усього спектра побічних ефектів, які можуть виникати в людей, зокрема ураження легень, кишківника, серця та шкіри. Ефективність і безпечність комбінацій для людей ще потрібно оцінити.

Дослідження профінансувала Regeneron. Усі автори є нинішніми або колишніми працівниками компанії; також подано попередні заявки на патенти, пов’язані з цією роботою. Результати опубліковано в журналі Nature Communications.

Цікавий факт

Дендритні клітини допомагають Т-лімфоцитам розпізнавати загрозу, показуючи їм фрагменти матеріалу з пухлини.