Порода з Папуа — Нової Гвінеї, яка близько чотирьох мільйонів років тому занурилася на глибину понад 90 кілометрів, допомогла вченим виявити несподівані температурні умови всередині зони субдукції. На глибині приблизно вдвічі меншій за максимальну вона була значно гарячішою, ніж передбачають сучасні моделі. Зони субдукції виникають там, де одна тектонічна плита занурюється під іншу. Ці ділянки пов’язані із землетрусами та вулканічною активністю, а також відіграють важливу роль у довгостроковому вуглецевому циклі Землі, повертаючи речовини, зокрема вуглекислий газ, у глибші шари планети. Міжнародна команда на чолі з дослідниками Геттінгенського університету вивчила еклогіт — червоно-зелену породу, що формується за високого тиску. Мінерали всередині неї зберегли сліди умов, у яких вона перебувала під час занурення. Зокрема, науковці виявили крихітні включення коеситу — мінералу, для утворення якого потрібен надзвичайно високий тиск. Ці дані свідчать, що порода опустилася щонайменше на 90 км, де температура сягала приблизно 800 °C. Однак на глибині близько 45 км вона вже нагрілася до приблизно 700 °C. Отже, на половині шляху до максимальної глибини температура була лише на 100 °C нижчою. Таке поєднання умов здивувало дослідників. За словами доктора Яна Шеніга з Геонаукового центру Геттінгенського університету, перехід від гарячої до відносно холодної субдукції суперечить сучасним температурним моделям цих зон. При цьому «холодніша» глибока ділянка не означає, що порода охолоджувалася під час занурення: йдеться про нижчу температуру порівняно з очікуваною для відповідної глибини. Науковці розглядають два можливі пояснення. Перше — напруження зсуву між плитами може нагрівати породи на невеликих глибинах сильніше, ніж вважалося раніше. Друге — зона субдукції могла ще не встигнути охолонути до температур, типових для таких процесів. Обидва механізми могли діяти одночасно. Результати дослідження, опублікованого в Nature Geoscience, можуть допомогти точніше оцінювати вплив субдукції на землетруси, вулканізм і переміщення хімічних речовин у надрах. Вони також дають змогу краще зрозуміти, як цей процес відбувався протягом геологічної історії Землі й триває сьогодні.