У той час як провідні дослідники штучного інтелекту (ШІ) починають говорити про межі поточного етапу розвитку цієї технології, все більше уваги привертає зовсім інший підхід — використання живих клітин людського мозку як обчислювального обладнання. Ці так звані «біокомп’ютери» поки що перебувають на ранній стадії розвитку. Вони вже здатні грати у прості ігри, наприклад Pong, та виконувати базове розпізнавання мовлення. Проте інтерес до них підживлюється одразу трьома збіжними тенденціями. По-перше, венчурні інвестиції нині спрямовуються на все, що має стосунок до ШІ, завдяки чому навіть спекулятивні ідеї раптово отримують фінансування. По-друге, технології вирощування мозкових тканин поза тілом значно вдосконалилися, і до цього процесу активно долучається фармацевтична індустрія. По-третє, стрімкий розвиток інтерфейсів «мозок—комп’ютер» сприяв зростанню суспільного прийняття технологій, які стирають межу між біологією та машинами. Однак залишається безліч запитань. Чи справді ми спостерігаємо прорив, чи це чергова хвиля технологічного хайпу? І які етичні дилеми виникають, коли людська мозкова тканина стає обчислювальним компонентом? Що це за технологія насправді Уже майже 50 років нейробіологи вирощують нейрони на масивах мікроскопічних електродів, щоб вивчати, як вони працюють у контрольованих умовах. На початку 2000-х років дослідники зробили перші спроби налагодити двосторонній зв’язок між нейронами та електродами, заклавши основи біогібридних комп’ютерів. Проте подальший прогрес загальмувався — аж доки не розвинулося інше напрямлення досліджень: мозкові органоїди. У 2013 році науковці продемонстрували, що стовбурові клітини можуть самоорганізовуватися в тривимірні структури, подібні до мозку. Органоїди швидко стали поширеним інструментом у біомедичних дослідженнях, особливо в поєднанні з технологіями «орган-на-чипі», що імітують фізіологічні процеси поза тілом. Сьогодні нейронні тканини зі стовбурових клітин широко використовуються — від тестування ліків до досліджень розвитку. Проте їхня нейронна активність досі примітивна й далека від складних схем збудження, які лежать в основі мислення або свідомості в реальному мозку. Хоча певна складна поведінка нейронних мереж може виникати навіть без значного зовнішнього стимулювання, більшість експертів погоджуються, що сучасні органоїди не мають свідомості і навіть не наближаються до неї. «Органоїдна інтелектуальність» Новий етап розвитку галузі почався у 2022 році, коли австралійська компанія Cortical Labs опублікувала резонансне дослідження, у якому вирощені нейрони навчилися грати у Pong у системі із замкненим контуром. Робота привернула величезну увагу медіа — не стільки через сам експеримент, скільки через використання терміна «втілена чуттєвість» (embodied sentience). Багато нейробіологів заявили, що така термінологія перебільшує можливості системи і є оманливою або етично необережною. Через рік група дослідників запропонувала ширший термін — «органоїдна інтелектуальність» (organoid intelligence). Він звучний і медіапривабливий, але створює хибне враження рівності з сучасним штучним інтелектом, попри величезну різницю між ними. Етичні дискусії також не встигають за технологіями. Більшість біоетичних стандартів розглядають органоїди лише як медичні інструменти, а не як компоненти біогібридних обчислювальних систем. Провідні дослідники закликають терміново оновити етичні норми, адже розвиток і навіть комерціалізація галузі випереджають регулювання. Попри гучні публікації у журналі Nature, багато людей досі не розуміють, що таке «живий комп’ютер» насправді. Стрімкий розвиток науки й бізнесу Компанії та університетські команди у США, Швейцарії, Китаї та Австралії змагаються за створення біогібридних обчислювальних платформ. Швейцарська компанія FinalSpark уже надає віддалений доступ до своїх нейронних органоїдів. Cortical Labs готується до випуску настільного біокомп’ютера CL1. Обидві компанії розраховують не лише на фармацевтичну галузь, а й на дослідників ШІ, які шукають нові принципи обчислень. Зростають і наукові амбіції. Команда з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго запропонувала використовувати такі системи для прогнозування руху нафтових плям в Амазонії до 2028 року. Найближчі роки покажуть, чи стане органоїдна інтелектуальність революцією в обчислювальній техніці, чи залишиться лише технологічною цікавинкою. Наразі заяви про справжній інтелект або свідомість не мають наукового підтвердження. Сучасні системи демонструють лише здатність до простих адаптивних реакцій, а не до вищого мислення. Найближчі завдання — відтворюваність прототипів, масштабування та пошук практичних застосувань. Декілька команд уже вивчають органоїди як альтернативу тваринним моделям у нейронауці та токсикології. Одна з груп запропонувала методику дослідження впливу хімічних речовин на ранній розвиток мозку. Інші роботи показують покращене прогнозування епілептичної активності мозку за допомогою поєднання нейронів і електроніки. Це поступові, але реалістичні кроки вперед. Маленькі системи — великі питання Те, що робить цю галузь одночасно захопливою й тривожною, — це ширший суспільний контекст. На тлі прагнень мільярдерів на кшталт Ілона Маска до нейроімплантів і трансгуманістичних ідей, органоїдна інтелектуальність породжує глибокі філософські питання. Що вважати інтелектом? Коли, якщо взагалі колись, мережа з людських клітин може набути морального статусу? І як суспільство має регулювати біологічні системи, які в обмеженому сенсі поводяться як мініатюрні комп’ютери? Технологія ще перебуває в зародковому стані. Але її розвиток свідчить, що дискусії про свідомість, особистість і етику поєднання живої тканини з машинами можуть стати нагальними значно швидше, ніж ми очікуємо. Брем Сервайс, аспірант з біомедичної інженерії, Університет Мельбурна