Новий ген у людському геномі може пояснити унікальну здатність до мовлення. Нещодавно виявлена версія гена в людському геномі, схоже, вплинула на нашу здатність до складної мови, відрізняючи Homo sapiens від близьких родичів, таких як неандертальці та денисівці. Це відкриття може пояснити, чому саме сучасні люди розвинули складну мову — ключову основу нашої культури та технологій. Генетика складної мови Команда дослідників з Університету Рокфеллера виявила унікальний варіант білка, який змінює вокалізацію. Він присутній лише у сучасних людей. Вчені впровадили цю версію гена NOVA1 мишам і помітили зміни в їхніх ультразвукових сигналах. Це натякає на потенційну роль цього гена в еволюції людського мовлення. Хоча давно відомо, що люди мають анатомічні й нейрофізіологічні адаптації для мовлення, наприклад, спеціалізовані голосові тракти та ділянки мозку, що обробляють мову, генетичні механізми цього процесу залишаються маловивченими. Одним із ключових кандидатів довгий час вважався ген FOXP2, пов’язаний із мовними розладами. Проте дослідження показали, що неандертальці також мали цю версію FOXP2, що залишає відкритим питання про те, що ж насправді відрізняє Homo sapiens. Унікальна мутація та її вплив Дослідники зосередили увагу на гені NOVA1, який відіграє важливу роль у розвитку мозку. Вони виявили, що у сучасних людей він має унікальну мутацію – заміну однієї амінокислоти, яку назвали I197V. Хоча ця відмінність здається незначною, вона могла мати значний вплив на розвиток мовлення. Щоб перевірити це, вчені використали технологію CRISPR для впровадження людської версії NOVA1 у мишей. Хоча розвиток мозку гризунів не змінився, їхні звукові сигнали стали іншими. «Коли ми ‘переклали’ писки мишей з людським варіантом гена, вони виявилися іншими, ніж у звичайних мишей. Це був один із тих моментів у науці, коли ви розумієте, що відкрили щось справді важливе», — пояснив керівник дослідження Роберт Дарнелл. Дослідження показало, що самці мишей з цією генетичною зміною видавали відмінні звуки під час спілкування з самками. Чи був такий ген у неандертальців? Щоб з’ясувати, чи була ця генетична зміна у наших древніх родичів, вчені порівняли NOVA1 сучасних людей із геномами неандертальців і денисівців. Виявилося, що обидві ці групи мали старішу версію гена, без мутації I197V. Подальший аналіз понад 650 000 геномів сучасних людей підтвердив, що майже всі люди мають цю унікальну мутацію. «Це один із ключових еволюційних факторів, який міг вплинути на розвиток мовлення у Homo sapiens», — зазначив Дарнелл. Подальші дослідження Хоча роль NOVA1 у мовленні ще належить детальніше дослідити, це відкриття відкриває нові напрями для науки. Зокрема, вивчення цього гена може допомогти зрозуміти розлади розвитку, пов’язані з мовленням, зокрема аутизм. «Наше відкриття може мати клінічне значення, допомагаючи пояснити, чому деякі нейродегенеративні або розвиткові розлади впливають на здатність говорити», — підсумував Дарнелл. Висновки Здатність до складної мови дозволила Homo sapiens створити культуру, передавати знання та будувати цивілізації. Це дослідження підкреслює, що наша мовна перевага могла бути обумовлена тонкими, але важливими генетичними змінами, які відбулися після того, як наш вид відокремився від інших гомінідів. Хоча NOVA1 не є єдиним «геном мови», він, безсумнівно, є одним із ключових факторів, що відрізняють нас від наших вимерлих родичів. Дослідження опубліковане в журналі Nature Communications.