Як з’ясувалося, удар по великому небесному тілу, що летить до Землі, ще не гарантує запобігання катастрофі навіть у разі його успішного відхилення. Існує безліч сценаріїв, за яких астероїд чи комета можуть знову вийти на траєкторію зіткнення з нашою планетою. У 2022 році людство провело перше «тренування» з метою планетарної оборони: космічний апарат DART на повному ходу цілеспрямовано розбився об астероїд Діморф — приблизно 160-метровий супутник 780-метрового Дідіма. Ця подвійна система періодично перетинає орбіти Землі та Марса і загалом вважається абсолютно безпечною. Втім, розрахунки показують, що в наступному столітті пара наблизиться, зокрема, на відстань 4,6 мільйона кілометрів, а за таких умов небесні тіла подібних розмірів уже вважаються потенційно небезпечними. Результат удару виявився навіть набагато ефектнішим, ніж очікували вчені: вони прогнозували прискорення обертання Діморфа навколо Дідіма та сподівалися, що період обертання скоротиться лише на кілька хвилин, а в результаті він зменшився на пів години. Виявилося, що під час розрахунків враховували лише силу самого удару, а насправді до цього додалася реактивна тяга від викинутої з поверхні речовини. Зонд «цілився» точно в центр астероїда: завдання полягало в тому, щоб якнайсильніше його «штовхнути». Удар виявився дуже влучним: судячи з даних апарата LICIACube, що летів слідом для зйомки, DART потрапив майже «в яблучко». Нещодавно фахівці Іллінойського університету (США) і Лабораторії реактивного руху NASA пояснили, що в астероїд, який летить до Землі, потрібно буде «цілитися» дещо по-іншому. Про це вони розповіли на Спільній конференції Європейського планетарного наукового конгресу та Відділу планетарної науки Американського астрономічного товариства. За словами вчених, питання в тому, куди попрямує астероїд після удару: навіть у разі відхилення від катастрофічної траєкторії лихо може виявитися не відверненим, а лише відстроченим — через якийсь час брила знову опиниться там, де гравітація Землі змусить її повернутися на небезпечний шлях. Астрономи назвали такі ймовірні небезпечні місця «гравітаційними замковими свердловинами». У разі потрапляння астероїда в одну з них його падіння стане практично неминучим: навряд чи вистачить часу на організацію другої спроби його збити. Тому як мішень слід вибирати таку точку на поверхні небесного тіла, при ударі в яку цей ризик зводитиметься до мінімуму. Вибір цієї точки залежатиме не тільки від напрямку руху об’єкта, а й від його форми, особливостей рельєфу та інших фізичних характеристик. Дослідники створили спеціальний алгоритм для обчислення цієї точки та випробували його на добре дослідженому астероїді Бенну. Нагадаємо, у розпорядженні світової науки є не лише його детальні знімки, а й зразки ґрунту, доставлені у 2023 році зондом OSIRIS-REx. До речі, існує невеликий ризик падіння цього приблизно 560-метрового астероїда у 2182 році. У результаті вдалося скласти карту поверхні Бенну з погляду вибору місця для удару та визначити найоптимальніше. Вчених у цій ситуації насторожує те, що для таких розрахунків потрібні дуже точні дані про астероїд. Чи встигнемо ми запустити до нього зонд на розвідку, щоб отримати ці дані, — питання. Якщо не встигнемо, то залишиться тільки покладатися на наземні спостереження.