Уявіть собі: ви заплющуєте очі й намагаєтеся згадати обличчя близької людини, її усмішку, колір очей. Легко, правда? А що, якби ця картинка ніколи не з’являлася? Просто порожнеча, хоч як би ви не старалися. Саме так живуть люди з афантазією – феноменом, коли свідомість не здатна відтворювати візуальні образи. Але ось що цікаво: для багатьох із них ця “сліпота” зникає уві сні. Як так виходить, що мозок, який відмовляється “малювати” на замовлення вдень, вночі раптом влаштовує ціле кіно? Повідомляє T4 з посиланням на sciencealert.com. Афантазія – це не хвороба і не порушення, а скоріше унікальна когнітивна особливість, варіація того, як наш мозок обробляє інформацію. За оцінками, візуальна афантазія, тобто нездатність уявляти образи, трапляється приблизно у 2-5% населення планети. Це приблизно стільки ж, скільки людей мають гіперфантазію – надзвичайно яскраву й живу уяву. Більшість із нас знаходиться десь посередині цього спектра. Але останні дослідження, зокрема масштабний аналіз 2026 року у Великій Британії, що охопив майже 2000 учасників, показують, що афантазія набагато поширеніша, ніж ми думали. Виявилося, що 13,9% людей мають афантазію принаймні в одній сенсорній модальності: чи то візуальній, слуховій, тактильній, смаковій, нюховій, чи навіть кінестетичній (відчуття руху) або інтероцептивній (внутрішні відчуття тіла). Це значно вищі цифри, ніж раніше, коли фокус був лише на “небаченні” картинок. Сни без кордонів: чому мозок “бачить” лише вночі? Дослідження, опубліковане у виданні Scientific Reports, заглибилося в цю дивовижну суперечність між денною уявою та нічними сновидіннями. Вчені Дерек Арнольд та Лорен Буайє з Університету Квінсленду в Австралії, а також Мерлін Монзель з Університету Бонна в Німеччині, вирішили розібратися, як це працює. І тут є особистий момент: двоє з авторів, Арнольд і Буайє, самі все життя живуть з афантазією. Але їхні сни – різні. Арнольд може уявляти звуки, а Буайє – тактильні відчуття, але жоден із них не здатен свідомо формувати зорові образи. Коли мозок не "малює": Як афантазія впливає на сни. Фото: sciencealert.com Їхнє дослідження, засноване на опитуваннях 205 людей, виявило кілька цікавих речей. Серед учасників з афантазією, 46% повідомили, що завжди мають зорові сни, де вони бачать картинки, обличчя, місця. А ось близько 8% із них не бачили візуальних снів ніколи. Для порівняння, в контрольній групі, де люди могли уявляти, усі бачили візуальні сни. І ось парадокс: не було знайдено прямого зв’язку між тим, наскільки сильно людина з афантазією намагалася візуалізувати щось удень, і тим, як часто вона бачила візуальні сни. Мозок ніби сам вирішував, коли вмикати “екран”. Для інших сенсорних модальностей, таких як звуки чи внутрішній монолог (голоси в голові), зв’язок був чіткішим: якщо людина часто чула їх уві сні, то, ймовірно, вона частіше використовувала їх і в повсякденному житті, наприклад, подумки репетируючи розмови. Як мозок “будує” уяву: нові теорії Чому ж одні відчуття доступні під час сну, а інші – ні, і чому деякі з’являються лише вночі? Це досі залишається загадкою. Одна з гіпотез дослідників полягає в тому, що проблема може бути в координації роботи різних ділянок мозку, відповідальних за уяву. Можливо, у деяких людей ця координація налагоджується під час сну, а в інших – ні. Нейробіологія теж не стоїть на місці. Дослідження 2026 року, присвячене набутій афантазії (коли вона з’являється після травм мозку), дало важливий ключ. У 100% таких випадків ураження були функціонально пов’язані з так званим фузиформним вузлом уяви (fusiform imagery node) – це ділянка мозку, яка виявилася критично важливою для візуальної уяви. Це як зламана деталь у проєкторі, що заважає вивести зображення. Ще одна свіжа думка від 2026 року пропонує переосмислити афантазію як нездатність зорової системи вибірково активувати області, які кодують об’єктно-специфічні візуальні категорії, вище фонового рівня шуму. Уявіть, що ваш мозок постійно генерує певний “шум”, і для людей з афантазією сигнал-картинка просто не може “перекрити” цей шум, щоб стати чітким образом. Того ж року була запропонована нейронна модель свідомої уяви, що припускає: афантазія може відображати дефіцит у модуляції “зверху вниз”. Це означає, що мозок, можливо, генерує внутрішні уявлення, але порушується їхня інтеграція та посилення, пов’язані зі зміненою взаємодією між фронтопарієтальними мережами (відповідальними за увагу та контроль) та тією ж фузиформною звивиною. Простими словами – картинка ніби є, але “фільтр” або “підсилювач” працює некоректно. Життя без “картинок”: як це впливає на повсякденність? Якщо чесно, відсутність візуальної уяви не робить життя гіршим чи менш насиченим. Люди з афантазією часто розробляють ефективні альтернативні стратегії для навігації світом. Вони покладаються на інші сенсорні процеси, наприклад, на деталізовані описи, асоціації, логічне мислення, або використовують інші техніки пам’яті. Замість того, щоб уявляти дорогу на карті, вони можуть запам’ятовувати повороти за орієнтирами, або покладатися на вербальні інструкції. Ці стратегії можуть бути не менш ефективними, ніж візуальні. Але тут є й інший бік. Афантазія може бути пов’язана зі зниженою автобіографічною пам’яттю – тобто здатністю згадувати особисті події з яскравими деталями. Без візуальних образів, спогади можуть здаватися менш живими, більш “фактологічними”, ніж “пережитими”. Щодо емоцій, існувала гіпотеза, що афантазія може захищати від емоційних розладів, пов’язаних із тривожними образами, наприклад, від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), оскільки людина не може “перекручувати” травматичні картинки у голові. Однак дослідження 2026 року показали, що люди з афантазією повідомляють про схожий рівень ПТСР, як і загальна популяція. Просто їхні флешбеки, ймовірно, мають іншу форму – вони можуть відчувати емоційні або тілесні реакції, а не бачити травматичні візуальні образи. Питання та відповіді про афантазію Афантазія – це хвороба? Ні, це не хвороба і не розлад, а когнітивна варіація, особливість функціонування мозку. Чи можна “вилікувати” афантазію? Оскільки це не хвороба, її не “лікують”. Це радше питання розуміння та адаптації до особливостей свого сприйняття. Як дізнатися, чи є в мене афантазія? Існують онлайн-тести та опитувальники, які допомагають оцінити вашу здатність до візуалізації, наприклад, проба “червоної зірки” або візуалізація яблука. Якщо ви не можете створити жодного образу в голові, навіть після спроб, можливо, ви маєте афантазію. Чи всі люди з афантазією не бачать сни? Ні, це міф. Як показало дослідження, багато людей з афантазією бачать яскраві візуальні сни, хоча й не можуть уявляти їх вдень. Розуміння афантазії – це не просто задоволення наукової цікавості. Це відкриває вікно до того, як працює наш мозок, як ми формуємо досвід, спогади та емоції. Це нагадує нам, що людський мозок – це неймовірно різноманітний “пристрій”, і те, що ми вважаємо “нормою” у сприйнятті, може бути лише одним із безлічі можливих варіантів. Можливо, ця “неспроможність бачити” в голові – це просто інший, не менш ефективний, спосіб взаємодії зі світом і з самим собою.The post Коли мозок не “малює”: Як афантазія впливає на сни first appeared on T4 - сучасні технології та наука.