У далекому минулому Сонячна система була ареною постійних зіткнень і катастроф. Мільйони кам’янистих об’єктів хаотично мчали простором, врізаючись один в одного у справжніх каскадах зіткнень. З часом багато з них стали частиною кам’янистих планет. Те, що залишилося від цих космічних уламків, тепер зібране переважно в головному поясі астероїдів. Але деякі з них залишаються прихованими в важкодоступних для спостереження місцях. І, на жаль для життя на Землі, деякі з найскладніших для виявлення — найближчі до нас. Вони ховаються в сяйві Сонця, небезпечно близько до нашого дому. Науковець із Карнегі Інституту Наук відкрив новий астероїд у нашому космічному сусідстві. Його назвали 2025 SC79, і він став новим членом групи астероїдів Atira — це навколоземні астероїди, орбіти яких повністю проходять всередині орбіти Землі. Atira — найменш численна група серед усіх навколоземних об’єктів, і 2025 SC79 став лише 39-м відомим її представником. Ці об’єкти надзвичайно важко помітити, адже їх слабке світло губиться в осліплюючому сяйві Сонця. Новий астероїд став лише другим відомим об’єктом, орбіта якого повністю проходить усередині орбіти Венери. Він також перетинає орбіту Меркурія і здійснює оберт навколо Сонця лише за 128 днів. Це — третій за найкоротшим періодом обертання астероїд, адже два рекордсмени роблять повне коло навколо Сонця за 115 днів. Для порівняння, період обертання Меркурія становить 88 днів. Астроном Скотт С. Шеппард із Carnegie Science відкрив астероїд 27 вересня за допомогою Dark Energy Camera на 4-метровому телескопі Blanco (Національний науковий фонд США). Цей телескоп шукає потенційно небезпечні астероїди — і 2025 SC79 безперечно підпадає під цю категорію. Його діаметр становить приблизно 700 метрів (2300 футів). Хоча це набагато менше за астероїд, який спричинив вимирання динозаврів (ударник Чиксулуб), об’єкт такого розміру все одно міг би викликати катастрофічний удар континентального масштабу. Залежно від місця падіння, він міг би знищити мільярди людей і тварин. Відкриття згодом підтвердили ще два телескопи: Gemini (NSF) та Magellan (Carnegie Science). “Найнебезпечніші астероїди — це ті, що найважче виявити,” — пояснив Шеппард у пресрелізі. — “Більшість досліджень ведеться вночі, коли об’єкти легше побачити. Але астероїди, що ховаються біля Сонця, можна спостерігати лише в сутінках — коли Сонце щойно сходить або ось-ось зайде. Якщо такі ‘сутінкові’ астероїди наблизяться до Землі, вони можуть становити серйозну загрозу.” Про астероїд 2025 SC79 ще багато чого невідомо — але подальші спостереження доведеться відкласти, адже зараз він зникає за Сонцем на кілька місяців. Коли він знову з’явиться, астрономи проведуть детальніші дослідження, щоб визначити його склад, адже він витримує екстремальну спеку поблизу Сонця. Подальші спостереження також можуть розкрити його походження. Можливо, він відірвався від головного поясу астероїдів і був захоплений Сонцем. “Більшість астероїдів Сонячної системи перебувають у двох основних поясах, але гравітаційні збурення можуть спрямовувати деякі об’єкти на ближчі орбіти, де їх важче виявити,” — зазначив Шеппард. “Розуміння того, як вони опинилися в цих місцях, допоможе нам захистити планету й краще зрозуміти історію Сонячної системи.” Стаття вперше була опублікована виданням Universe Today.