На території американського національного парку Уайт-Сандс вчені виявили борозни, які перетиналися з відбитками ніг людей віком близько 22 тисяч років. Імовірно, борозни могли залишити древні волокуші — примітивні транспортні пристрої перевезення вантажів. Це відкриття швидше за все стане найдавнішим свідченням використання наземного транспорту в історії людства. Тисячі років тому на території сучасного парку Уайт-Сан д з у штаті Нью-Мексико знаходилося дно древнього озера Отеро. Після його висихання залишилися гіпсові відкладення, що зберегли сліди тварин і людей, які жили ближче до кінця останнього льодовикового періоду (закінчився близько 12 тисяч років тому). Однією із загадок археології довгий час залишалися транспортні технології древніх людей, які населяли Північну Америку. Історичні та етнографічні дані вказували, що багато корінних народів використовували волокуші — прості конструкції з довгих жердин, з’єднані між собою дерев’яною поперечкою. Вони призначалися для перевезення вантажів, а тягли їх люди чи тварини. Однак дерево швидко руйнується, і прямих доказів їх застосування в давнину досі не знаходили. У 2019 році команда британських дослідників під керівництвом Метью Беннетта з Борнмутського університету знайшла на території парку довгі вузькі сліди, що нагадують борозни, залишені примітивними конструкціями. Причому поряд були відбитки ніг людей. Беннетт та його колеги провели серію розкопок. На деяких ділянках виявили одиночні лінії, ймовірно, від трикутних конструкцій, які тягли однією рукою. В інших місцях видно паралельні один одному борозни: можливо, стародавні винахідники схрестили жерди у формі X для стійкості. В обох випадках сліди перетиналися з відбитками босих ніг, залишеними тими, хто тягнув вантаж. Порівнявши ці борозни з експериментальними реконструкціями, дослідники дійшли висновку, що їх залишили волокуші — перші «вантажівки» кам’яного віку. Цікаво, що поруч з основними доріжками часто йдуть паралельні ланцюжки маленьких слідів. Вчені припустили, що вони належали дітям, які допомагали дорослим переносити вантажі або йшли поряд для страховки. Цікаво, що, на відміну від пізніших культур, жителі Уайт-Сендс не використовували собак чи коней — усі волокуші рухали виключно м’язовою силою (поряд не знайшли слідів тварин). Датування відкладень методом оптичного стимулювання люмінесценції (ОСЛ-датування) підтвердило вік слідів — 21-23 тисячі років. Якщо це справді так, знайдені борозни стануть найдавнішим свідченням використання транспорту на тисячі років раніше, ніж вважалося. Це змінює уявлення про міграції та побут людей льодовикового періоду: вони не просто носили вантажі на собі, а й створювали технології для їх перевезення. Відкриття команди Беннетта кидає виклик традиційній теорії заселення Північної та Південної Америки. Раніше вважалося, що люди проникли на континент лише близько 16 000 років тому, коли почалося танення льодовикового щита на Алясці. Однак знахідки в Уайт-Сендсі та інші недавні відкриття (наприклад, стоянка в Мексиці віком 33 000 років) малюють іншу картину: перші мігранти, швидше за все, прибули набагато раніше. Зазначимо, що наші далекі пращури використовували транспорт вже в доісторичні часи. Вважається, що перші примітивні засоби пересування – плоти, човни – з’явилися, коли люди почали перетинати річки та озера. Особливо важливою віхою став винахід колеса, яке відкрило нову еру у розвитку транспорту. Останні археологічні дані свідчать, що колесо вигадали жителі Карпатських гір приблизно шість тисяч років тому. Наукова робота опублікована в журналі Quaternary Science Advances .