{ "@context": "https://schema.org", "@type": "FAQPage", "mainEntity": [ { "@type": "Question", "name": "Чи можна визначити свою \"домінантну півкулю\"?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Визначити домінантну півкулю в побутовому сенсі неможливо, бо її не існує. У кожної людини обидві півкулі працюють разом, а їхня взаємодія постійно змінюється залежно від завдання. Тести з обертанням фігур чи малюнками - це розвага, а не науковий метод." } }, { "@type": "Question", "name": "Що станеться, якщо видалити одну півкулю?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Такі операції іноді роблять при тяжких формах епілепсії, особливо в дітей. І тут є дивовижний факт: після видалення однієї півкулі в ранньому віці друга півкуля може частково взяти на себе її функції. Дорослі відновлюються гірше, але навіть вони здатні зберегти базові навички завдяки реабілітації." } }, { "@type": "Question", "name": "Чи правда, що жінки \"правопівкульні\", а чоловіки - \"лівопівкульні\"?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Ні, це ще один міф. Дослідження не підтверджують суттєвих статевих відмінностей у латералізації функцій. Відмінності між людьми загалом більші, ніж середні відмінності між групами." } }, { "@type": "Question", "name": "Як розвивати обидві півкулі?", "acceptedAnswer": { "@type": "Answer", "text": "Найкращий спосіб - різноманітна діяльність. Вивчайте мови, розв'язуйте головоломки, малюйте, грайте на інструментах, займайтеся спортом. Будь-яка нова складна навичка задіює нейронні мережі по всьому мозку. Не існує окремої вправи \"для правої півкулі\" чи \"для лівої\"." } } ] } Уявіть собі типовий тест у соцмережах: “Яка півкуля вашого мозку домінує?” Ви дивитеся на картинку з танцівницею, що обертається, і робите висновок про свої здібності. Якщо чесно, ця ідея про “логічну” ліву півкулю та “творчу” праву настільки вкоренилася в масовій культурі, що здається аксіомою. Але сучасна нейробіологія розбиває цей міф на друзки, і реальність виявляється набагато цікавішою. Про це пише Pixelinform. Звідки взявся міф про “логічну” та “творчу” півкулі Коріння цієї теорії сягають середини XX століття. Тоді, у 1960-х роках, американський нейропсихолог Роджер Сперрі проводив дослідження на пацієнтах, яким через важку епілепсію хірургічно роз’єднували мозолисте тіло – структуру, що з’єднує дві півкулі. Ці експерименти, за які Сперрі згодом отримав Нобелівську премію, справді показали, що після операції півкулі починали працювати дещо незалежно. Наприклад, права півкуля могла розпізнати предмет на дотик, але пацієнт не міг його назвати, бо мовний центр зазвичай розташований у лівій. Ось тут і стався головний перекрут. Результати досліджень на людях з роз’єднаним мозком – це екстремальний випадок. Але популярна психологія швидко підхопила ідею і перенесла її на здорових людей. Так народився спрощений поділ: ліва півкуля – це про математику, логіку та мову, а права – про музику, емоції та інтуїцію. І хоча це звучить красиво, насправді все не так однозначно. Що насправді відбувається в мозку під час роботи Сучасні методи нейровізуалізації, як-от функціональна МРТ, показують зовсім іншу картину. Коли людина розв’язує складну математичну задачу, активуються обидві півкулі. Коли вона слухає музику або малює – теж обидві. Немає жодної ділянки мозку, яка б відповідала виключно за творчість або виключно за логіку. Тут є нюанс, який часто випускають з уваги. Так, існує латералізація функцій – тобто певні завдання дійсно переважно виконуються однією з півкуль. Наприклад, у більшості правшів (близько 95%) центри мови розташовані в лівій півкулі. Але це не означає, що права півкуля “німа” або не бере участі в комунікації. Вона відповідає за інтонацію, ритм, емоційне забарвлення мовлення – те, що називають просодією. Без правої півкулі ваша мова була б схожа на робота, який читає текст з паперу. А як щодо творчості? Дослідження показують, що під час інсайту – моменту, коли раптом приходить геніальна ідея – спостерігається підвищена активність у правій півкулі. Але це лише один етап. Щоб ідею перевірити, прорахувати та втілити, потрібна вже ліва. Тобто справжня творчість – це танець обох півкуль, а не сольний виступ однієї. Чому поділ на “фізиків” і “ліриків” не працює Пам’ятаєте шкільний поділ на “фізиків” і “ліриків”? Це той самий міф у дії. Насправді серед відомих науковців чимало людей з потужним творчим началом. Альберт Ейнштейн грав на скрипці й казав, що музика допомагала йому мислити. Але річ не в тому, що він “використовував праву півкулю”. Річ у тому, що складне мислення завжди задіює розподілену мережу нейронів по всьому мозку. Якщо чесно, то спроба визначити “домінантну півкулю” за допомогою онлайн-тестів – це приблизно як вимірювати температуру повітря за допомогою долоні. Ви щось відчуєте, але точність буде нульовою. Сучасна наука говорить не про домінування півкуль, а про складну взаємодію між ними через мозолисте тіло – товстий пучок нервових волокон, який щомиті передає мільйони сигналів в обидва боки. До речі, у людей, які займаються творчістю професійно, мозолисте тіло часто має більше з’єднань. Це не вроджена особливість, а результат тренування. Мозок – як м’яз: те, що ви робите постійно, зміцнює відповідні зв’язки. Тож якщо хочете розвинути “творчу півкулю”, просто займайтеся творчістю. Але працювати при цьому буде весь мозок. Що це означає на практиці для українців В українській освітній системі досі трапляється підхід, коли дітей ділять на “гуманітаріїв” і “технарів” мало не з початкової школи. Це небезпечно, бо обмежує розвиток. Дитина, якій сказали, що в неї “гуманітарний склад розуму”, може назавжди відмовитися від математики, хоча насправді її мозок цілком здатен її опанувати. І навпаки. На практиці це означає просту річ: не вішайте на себе чи на своїх дітей ярлики. Якщо вам здається, що ви “не творча людина” або “не здатні до точної науки” – це не вирок вашого мозку, а лише наслідок попереднього досвіду чи відсутності практики. Нейропластичність – здатність мозку змінюватися під впливом досвіду – зберігається протягом усього життя. Навіть у дорослому віці можна навчитися малювати, грати на музичному інструменті чи розібратися в програмуванні, якщо приділяти цьому час. Часті запитання Чи можна визначити свою “домінантну півкулю”? Визначити домінантну півкулю в побутовому сенсі неможливо, бо її не існує. У кожної людини обидві півкулі працюють разом, а їхня взаємодія постійно змінюється залежно від завдання. Тести з обертанням фігур чи малюнками – це розвага, а не науковий метод. Що станеться, якщо видалити одну півкулю? Такі операції іноді роблять при тяжких формах епілепсії, особливо в дітей. І тут є дивовижний факт: після видалення однієї півкулі в ранньому віці друга півкуля може частково взяти на себе її функції. Дорослі відновлюються гірше, але навіть вони здатні зберегти базові навички завдяки реабілітації. Чи правда, що жінки “правопівкульні”, а чоловіки – “лівопівкульні”? Ні, це ще один міф. Дослідження не підтверджують суттєвих статевих відмінностей у латералізації функцій. Відмінності між людьми загалом більші, ніж середні відмінності між групами. Як розвивати обидві півкулі? Найкращий спосіб – різноманітна діяльність. Вивчайте мови, розв’язуйте головоломки, малюйте, грайте на інструментах, займайтеся спортом. Будь-яка нова складна навичка задіює нейронні мережі по всьому мозку. Не існує окремої вправи “для правої півкулі” чи “для лівої”. Головне, що варто запам’ятати Мозок – це не дві окремі квартири, з’єднані дверима. Це один величезний оркестр, де кожен інструмент важливий. Ідея про “логічну” та “творчу” півкулі – це приємне для вуха спрощення, яке не має нічого спільного з тим, як мозок працює насправді. Наступного разу, коли побачите черговий онлайн-тест на домінантну півкулю, згадайте: ваш мозок занадто складний, щоб поміститися в одну з двох коробок. І це чудова новина. Правда і міфи про ліву та праву півкулі мозку читайте на сайті Pixel.inform.