Знайома картина: ви плекали розсаду, дбайливо висадили її в ґрунт, а тепер перед вами стоїть розкішний, густий і соковито-зелений кущ томата. Краса! Але де ж самі помідори? Часто буває, що вся сила рослини йде саме в зелену масу, а на зав’язь і плоди енергії просто не залишається. Винні в цьому пасинки — бічні пагони, що ростуть із пазух листя. Ігнорувати їх — значить добровільно відмовитися від левової частки врожаю. Давайте розберемося, як перетворити потенційного «нахлібника» на вашого союзника в боротьбі за соковиті й великі томати. Про це пише Pixelinform. Чому пасинкування — це не примха, а необхідність? Уявіть, що ваша томатна рослина має обмежений бюджет ресурсів: води, поживних речовин та сонячної енергії. На що вона їх витратить? Без вашого втручання — на розбудову величезної зеленої імперії з безліччю гілок та листя. Кожен новий пасинок — це, по суті, потенційний новий стовбур, який теж хоче рости, цвісти й давати плоди. Та чи вистачить у куща сил, щоб «прогодувати» всіх? Навряд. В результаті ви отримаєте безліч дрібних, кислуватих помідорів, які дозріватимуть дуже довго. Грамотне пасинкування — це свідоме керування енергією рослини. Видаляючи зайві пагони, ви ніби кажете їй: «Друже, не розпорошуй сили. Спрямуй усе найцінніше ось у ці кілька грон, щоб вони виросли великими, солодкими та м’ясистими». Крім того, правильно сформований кущ краще провітрюється та освітлюється сонцем, що є найкращою профілактикою грибкових захворювань, зокрема фітофторозу. Мистецтво правильного зрізу: техніка та час Здавалося б, що тут складного — побачив зайвий пагін і відірвав. Але, як і в будь-якій справі, тут є свої тонкощі, ігнорування яких може не допомогти, а нашкодити. Щоб процедура пройшла без стресу для рослини та з максимальною користю, дотримуйтесь кількох простих, але дуже важливих правил: Час — ваш союзник. Найкращий момент для «стрижки» — сухий та сонячний ранок. У цей час ранки на рослині підсохнуть максимально швидко, немов затягнуться плівкою, що закриє шлях для інфекцій. А ось дощова погода, вечірня роса чи сильна спека — найгірші умови, що створюють стрес і ризик загнивання. Розмір має значення. Не чекайте, поки пасинки перетворяться на повноцінні гілки. Ідеально видаляти їх, коли вони досягають 3-5 см у довжину. Такі пагони ще м’які, їх легко виламати пальцями, не травмуючи основний стовбур. Чим більший пасинок, тим більшою буде рана на рослині. Техніка «виламування». Для маленьких пасинків найкраще підходить ручний метод. Акуратно візьміть пагін двома пальцями і не тягніть його вниз, а відхиліть убік до хрускоту. Він легко відламається. Залишати пеньок чи ні? Це одне з найпоширеніших питань. Погана ідея — залишати великий пеньок у 1-2 см, бо він може почати гнити. Але й виламувати пасинок «з м’ясом», пошкоджуючи кору основного стовбура, категорично не можна. Золота середина — залишити крихітний пеньочок заввишки 1-3 мм. Це запобігатиме появі нового пасинка в цьому ж місці. Не перестарайтеся. Не варто за один раз видаляти абсолютно всі пасинки, особливо якщо ви давно не оглядали кущі. Це може стати для рослини сильним стресом. Робіть це регулярно, кожні 5-7 днів, видаляючи по кілька найбільших зайвих пагонів. Пасинкування — це не разова акція, а постійний процес, своєрідний діалог з рослиною. Спостерігаючи за нею, ви вчитеся розуміти її потреби. І повірте, вона обов’язково віддячить вам за таку турботу. Ваші зусилля перетворяться на рясний, а головне — якісний врожай, і кожен зібраний помідор буде маленькою перемогою вашої дачної майстерності. Густа зелень замість врожаю: типова помилка з томатами читайте на сайті Pixel.inform.