Вчені відкрили раніше невідому сторінку історії заселення Америки. Аналіз давньої ДНК показав, що в центральній Аргентині тисячоліттями жила окрема людська спільнота, про існування якої наука раніше навіть не здогадувалася. Ці люди не зникли одразу й не були витіснені мігрантами — вони залишалися на своїй землі, попри зміни клімату, культур, мов і способів життя навколо. Дослідження базується на генетичному матеріалі, отриманому з кісток і зубів мисливців, рибалок та перших землеробів, які колись населяли регіон. Те, що ще недавно було «білою плямою» на генетичній мапі Південної Америки, тепер перетворилося на один із найкраще задокументованих розділів її давньої історії. Генетична загадка з центру Аргентини Команду дослідників очолив генетик Гарвардського університету Хав’єр Мараваль Лопес, який вивчає довготривалу історію корінних народів Америки за допомогою ДНК. На відміну від попередніх робіт, що зосереджувалися на Андах, Амазонії чи крайньому півдні континенту, цього разу увагу приділили саме центральній і північній Аргентині — регіону, який довгий час залишався поза фокусом генетичних досліджень. Саме тут, між великими культурними зонами, вчені очікували побачити суміш різних генетичних ліній. Натомість результати виявилися значно цікавішими. Одна спільнота — тисячі років історії Загалом дослідники проаналізували геноми 238 давніх людей, які жили в регіоні від перших поселень і аж до періоду перед приходом європейців. Радіовуглецеве датування дозволило вибудувати чітку часову шкалу, а порівняння мільйонів генетичних маркерів — простежити родинні зв’язки та зміни в структурі населення. Найбільш вражаюче відкриття — існування глибокої й стійкої генетичної лінії, яка бере початок щонайменше 8,5 тисячі років тому. Більшість людей, що жили в центральній Аргентині протягом наступних тисячоліть, успадковували значну частину ДНК саме від цієї спільноти. Навіть тривалий період сильних посух між 6 і 4 тисячами років тому не знищив цю популяцію. Вона збереглася, поступово взаємодіючи з сусідніми групами, але не зникаючи і не розчиняючись у них повністю. Культура змінювалася, люди — ні Археологічні дані свідчать, що в регіоні змінювалися знаряддя праці, господарські практики й навіть мови. Проте генетика показує: більшість цих змін відбувалася всередині однієї й тієї самої спільноти, а не внаслідок масових міграцій. У північно-західній частині регіону вчені також зафіксували високий рівень шлюбів між близькими родичами. Це добре узгоджується з відомими з історії та етнографії родинно-общинними системами на кшталт айлью — соціальних структур, заснованих на спільному походженні, землі та взаємній підтримці. Чому це важливо сьогодні Це відкриття має значення не лише для науки. Воно підтверджує, що корінні спільноти регіону мають надзвичайно глибоке коріння, яке сягає тисячоліть у минуле. Воно також показує, що технологічні чи культурні зміни не завжди означають прихід нових народів — інколи суспільства змінюються зсередини, залишаючись на своїй землі. Історія невідомої спільноти з центральної Аргентини нагадує: минуле людства — це не лише історія завоювань і переселень, а й історія дивовижної стійкості. Дослідження, опубліковане в журналі Nature, відкриває нові можливості для вивчення давніх народів Америки й показує, наскільки багато таємниць усе ще зберігає наша планета.