Вчені з’ясували: момент засинання — це не повільне занурення, а різкий «провал» мозку Багато років ми уявляли засинання як м’яку подорож: ти лежиш у темряві, думки розчиняються, і поступово свідомість пливе у сон. Але нове дослідження показує: цей процес набагато драматичніший і нагадує радше крок з урвища — коли в одну мить мозок різко «провалюється» у сон. Саме таку картину побачили науковці з Імперського коледжу Лондона та Британського інституту досліджень деменції. Команда під керівництвом нейробіолога Ніра Гроссмана під’єднала добровольців до ЕЕГ і з подивом зафіксувала: мозок працює стабільно до самого останнього моменту — і лише за кілька хвилин до засинання активність різко обвалюється. Попередні спроби вловити момент переходу між неспанням і сном ґрунтувалися на коротких та несистемних записах мозкових хвиль. Нове ж дослідження вперше показало: між станами існує чітка межа, а не поступовий плавний перехід. «Ми визначили критичну точку — точний момент, коли мозок перестає бути бадьорим і переходить у сон. Це об’єктивна фізіологічна границя», — пояснює Гроссман. Що відбувається з тілом у момент «провалу» Перехід у сон супроводжується перебудовою роботи мозку — уповільнюється дихання, падає частота серцебиття, м’язи розслабляються, а здатність реагувати на зовнішні подразники слабшає. Сон критично важливий: він підтримує регенеративні процеси, включно з пластичністю нейронів, допомагає стабілізувати спогади та переробляти інформацію. Іншими словами, без якісного сну мозок починає працювати «зі збоями». Як мозок вирішує: не спати чи засинати За перемикання між станами відповідають спеціальні групи нейронів — так звані ядра. Одні з них «вмикають» неспання, інші — сон. Щоб мозок переключився у режим сну, частина функцій у цих ядрах має вимкнутися майже одночасно. Раніше вчені вважали, що це поступовий процес. Але нові дані чітко показують: момент переходу — різкий, як перемикач. Чому одні засинають за хвилину, а інші крутяться пів години Дослідники ввели поняття «дистанції сну» — часу, який проходить від моменту, коли ви заплющили очі, до фактичного засинання. І тут вони натрапили на парадокс: чим довше людина засинає загалом, тим коротшим є сам момент «падіння» у сон. У середньому цей «провал» триває близько 4,5 хвилини. Але пропорції можуть змінюватися: хтось засинає за 30 хвилин і лише 3–4 хвилини проводить у цій фазі, а хтось засинає за 15 хвилин — і понад 5 хвилин перебуває на межі між станами. Це пов’язано з тим, що різні ділянки мозку «вимикаються» не одночасно. Зокрема, потилична кора — зона, що обробляє зорову інформацію — досягає стану засинання раніше, ніж лобова кора, яка відповідає за мислення, емоції та пам’ять. Після того як у вчених з’явилися дані про індивідуальні «дистанції сну», вони змогли майже точно — із похибкою близько 49 секунд — передбачати момент засинання в наступні ночі. Аналіз ЕЕГ за одну ніч давав 95% відповідності майбутнім вимірюванням. Навіщо нам знати точку неповернення Це відкриття має велике практичне значення. Чітке розуміння моменту засинання може допомогти створити ефективні методи лікування розладів сну — особливо тих, які ускладнюють процес засинання. Крім того, ці знання можуть стати критично важливими для безпеки у ситуаціях, коли людина не має права заснути: за кермом, під час роботи зі складною технікою, під час нічних змін. «Особливо небезпечно засинати у відповідальні моменти — наприклад, під час керування авто. Розуміння того, як саме мозок провалюється у сон, може врятувати життя», — зазначають автори дослідження.