Понад століття тому людство пережило одну з найстрашніших пандемій — іспанський грип, або грип 1918 року. Цей вірус забрав життя понад 50 мільйонів людей по всьому світу, але його точна природа досі залишалася частково загадковою. І ось тепер, завдяки сучасним методам генетики, вчені змогли розшифрувати повний геном цього історичного вірусу — зі зразків тканин, що пролежали більше 100 років. Як це взагалі можливо? Виявляється, у деяких музеях і архівах зберігаються зразки легеневої тканини людей, які померли під час епідемії 1918 року. Частина з них була законсервована у формаліні або парафіні для медичних досліджень. І хоча вірус давно неактивний, його генетичні сліди збереглися — подібно до того, як відбитки пальців залишаються на місці злочину. Дослідницька група з Німеччини та США змогла витягти фрагменти РНК вірусу грипу з трьох зразків легеневої тканини, зібраних у 1918–1919 роках. Один з них, особливо добре збережений, дозволив відтворити повний геном вірусу. Що дізналися вчені? Головна мета дослідження — зрозуміти, чому саме штам грипу 1918 року був настільки смертоносним. Генетичний аналіз показав: Вірус мав незвично ефективні механізми проникнення в легеневу тканину, що робило захворювання дуже агресивним; Іспанка викликала сильну імунну відповідь — особливо в молодих і здорових людей, що пояснює, чому саме ця вікова група найбільше постраждала; Штам мав генетичні особливості, які нагадують сучасні варіанти грипу птахів, тобто, імовірно, походив від тваринного джерела. Ці дані важливі не тільки для історії. Вони допомагають краще підготуватися до майбутніх пандемій, зокрема грипозних, бо дозволяють моделювати розвиток вірусів та їхню мутацію. Чому це відкриття важливе сьогодні? Ми вже бачили, як стрімко можуть розвиватись пандемії — COVID-19 став цьому яскравим прикладом. Але, на відміну від 1918 року, сьогодні в нас є потужні інструменти молекулярної біології, які дозволяють вивчати навіть віруси з глибокого минулого. Розшифрування геному іспанського грипу дає змогу: відслідковувати еволюцію вірусів грипу за понад 100 років; оцінити ризики повторення подібних пандемій; краще розробляти вакцини на майбутнє. Висновок Наука знову довела, що час — не перешкода, коли йдеться про пошук істини. Зразки тканин, які зберігались більше століття, допомогли відкрити одну з найбільших таємниць вірусології. І хоча ми не повернемо життя мільйонам людей, загиблих у 1918 році, ми можемо зробити все, щоб подібні трагедії не повторювалися в майбутньому. Історія — не просто минуле. Це досвід, який ми вивчаємо, щоб вижити.