Уявіть собі істоту розміром із чихуахуа, яка плаває в теплих прісних озерах, полює на саламандр, а на березі риє нори. Тепер додайте широкий плескатий хвіст, як у платипуса, короткі задні лапи з довгими ступнями та ікла, якими можна розірвати здобич. Це не фантазія сценариста – це реальний мешканець Юрського періоду, чиї кістки знайшли у Внутрішній Монголії. Повідомляє T4 з посиланням на livescience.com. Дослідники описали нового ссавцеподібного під назвою Megacauda sungei у журналі Nature. Він жив приблизно 168-163 мільйони років тому й важив від 1 до 2 кілограмів. Звучить скромно, якщо забути про одну деталь: для своєї епохи це був найбільший відомий представник ссавцеподібних за весь юрський період. Тоді, коли поруч тупцювали динозаври, бути розміром із невеликого песика вже було серйозною заявкою. Істота, яку палеонтологи назвали химерою Фото: livescience.com Скам’янілість викопали ще у 2016 році, і вона виявилася надзвичайно детальною – збереглися не лише кістки, а й м’які тканини. Саме через це дослідники змогли побачити те, що зазвичай втрачається назавжди. Назва Megacauda перекладається як “великий хвіст” – і це не метафора. Широкий плескатий хвіст видає у тварині впевненого плавця. “Це як химера, – каже співавтор дослідження Чже-Сі Ло, палеонтолог з Чиказького університету. – Задня половина тварини дуже схожа на качкодзьоба. Як і кінцівки, які могли б плавати або копати нори в берегах річок”. Але зуби – зовсім інша історія. Міцні ікла й різальні кутні зуби вказують на хижака, який розривав м’ясо зовсім не так, як сучасні хижі ссавці. “Це хижак із величезними й дуже спеціалізованими іклами, – додає Ло. – Тож він частково схожий на видру, частково на качкодзьоба”. Крихітні фрагменти кісток у ділянці, де був шлунок, натякають: полював він на саламандр. А ще, ймовірно, харчувався рибою та безхребетними, ховаючись у норах на суходолі в помірному кліматі з густою рослинністю. Своєрідний режим: вдень риєш, увечері плаваєш, на вечерю – саламандра. Горло, яке змінило історію ссавців Найцікавіше в цій знахідці – не хвіст і не ікла, а горло. У сучасних ссавців, включно з людьми, є під’язикові кістки, розташовані у формі сідла. Саме вони дозволяють проковтувати їжу шматками, а не ковтати цілу здобич, і вони ж дають немовлятам змогу смоктати материнське молоко. Як з’ясувалося, Megacauda sungei вже мав такий апарат. “Це неймовірно важлива еволюційна інновація”, – підкреслює Ло. І ось тут є нюанс, який зазвичай не потрапляє в популярні перекази. Раніше здатність смоктати молоко вважали ознакою “просунутих” ссавців, яка з’явилася вже після розділення сумчастих і плацентарних. Тепер виходить, що вона виникла значно раніше. “Ми відсуваємо цю історію назад – до моменту перед розділенням сучасних сумчастих і сучасних плацентарних ссавців”, – каже Ло. Сью Генд, палеонтолог хребетних з Університету Нового Південного Уельсу в Австралії, яка не брала участі в дослідженні, формулює це ще чіткіше: смоктання новонародженими раніше вважали ознакою високорозвинених ссавців, але тепер видно, що воно виникло задовго до них – у спільного предка докодонтів і ссавців щонайменше 165 мільйонів років тому. Для пересічного читача це звучить як академічна дрібниця. Насправді ж ідеться ось про що: здатність годувати дитинча молоком і ковтати їжу по шматочку відкрила ссавцям дорогу до неймовірного різноманіття – хижаків, комахоїдних, травоїдних, всеїдних. Без цього “апарата” не було б ані нас, ані котів, ані ведмедів. Докодонти – недооцінена гілка еволюції Megacauda sungei належить до вимерлої лінії докодонтів – родичів ссавців, які жили приблизно від 200 до 120 мільйонів років тому, у часи панування динозаврів. І ці істоти виявилися куди винахідливішими, ніж прийнято думати. Серед докодонтів був Microdocodon gracilis – деревний, схожий на землерийку. Був Docofossor brachydactylus – землекоп із лапами-лопатами. Був і “юрський бобер” Castorocauda lutrasimilis, який жив 164 мільйони років тому і теж вів напівводний спосіб життя. Ло брав участь в описі й того зразка. Тім Фланнері, маммалог з Австралійського музею, який не долучався до роботи, помічає закономірність: схоже, напівводний спосіб життя виникав у ранніх ссавцеподібних неодноразово й незалежно. Генд додає, що ця “спектакулярна скам’янілість” підтверджує: ссавцеподібні займали найрізноманітніші екологічні ніші задовго до появи сучасних ссавців. Поки динозаври тримали “велику сцену”, дрібні пухнасті хижаки тихо освоювали воду, дерева й підземелля. Що це означає на практиці Якщо чесно, прямого практичного зиску для сьогоднішнього дня тут небагато – це не ліки й не технологія. Але є дещо інше, і воно цікаве. Знахідка показує, що еволюція не працює за принципом “від простого до складного за розкладом”. Ознаки, які ми звикли вважати вершиною розвитку ссавців, могли з’явитися в істот, які виглядали як дивний мікс качкодзьоба й видри, за десятки мільйонів років до того, як з’явилися кенгуру чи примати. І ще один момент. Розмір – поняття відносне. Сьогодні 2 кілограми – це домашній улюбленець. У середині юрського періоду, коли навколо ходили гігантські рептилії, ця вага робила Megacauda sungei гігантом серед собі подібних. Масштаб завжди залежить від того, з чим порівнювати. Можливо, варто поставити собі інше питання: якщо напівводний спосіб життя виникав у ссавцеподібних так часто й так рано, то скільки ще “химер”, які нічого не боялися й нікому не поступалися, чекають у шарах породи на своє відкриття?The post У Китаї знайшли ссавця-химеру віком 168 млн років first appeared on T4 - сучасні технології та наука.